Курсовая работа: Інформатизація освіти

Зміст

освіта інформатизація телекомунікаційний навчальний

Зміст

Вступ

Основні позитивні кроки і тенденції щодо впровадження ІКТ у системі освіти

Проблеми України на шляху до інформатизації освіти

Створення і функціонування Української науково-освітньої телекомунікаційної мережі УРАН.

Електронні інформаційні ресурси навчального призначення

Електронне (дистанційне) навчання

Програма Intel® «Навчання для майбутнього» в Україні

Модель «1 учень – 1 комп’ютер »

Використання ІКТ в управлінні освітньою сферою

Висновок

Використані джерела

Додатки

Вступ

Однією з найважливіших особливостей нашого часу є перехід розвинутих країн світу від індустріального до інформаційного суспільства. Об’єм знань, що породжується світовою спільнотою, подвоюється кожні два-три роки. Тому в сучасному інформаційному суспільстві необхідні вміння здобувати, критично осмислювати та використовувати інформацію, що передбачає оволодіння інформаційними технологіями.

Базисом глобального процесу інформатизації суспільства є інформатизація освіти, яка повинна випереджати інформатизацію інших напрямів суспільної діяльності, оскільки саме тут формуються соціальні, психологічні, загальнокультурні і професійні підвалини для інформатизації суспільства. Уміння самостійно набувати знання на сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства перетворюється в життєву необхідність кожного. Вченими , розробниками компетентнісного підходу, виділено 7 наскрізних для всіх рівнів освіти ключових компетентностей: уміння навчатися, загальнокультурна грамотність, здоров’язберігаюча, інформаційно-комунікативна, соціальна, громадянська, підприємницька компетентності. Такий перелік компетентностей є вмотивованим, він співвідноситься з тими вимогами, які ставляться до освіти в європейських країнах. Система освіти повинна забезпечити здатність людини до самоосвіти, сформувати вміння самостійно орієнтуватися в накопиченому людством досвіді, забезпечити набуття вмінь використання інформаційно-комунікаційних технологій для розв’язання поставлених задач, усвідомлення можливостей їх використання. Розв’язувати ці актуальні проблеми педагогіки покликані нові особистісно-орієнтовані педагогічні та інформаційні технології. Саме інформаційно-комунікаційні технології дозволять найбільш ефективно реалізувати можливості, що закладені в нових педагогічних технологіях. Результатами інформатизації освіти мають бути: розвиток інформаційної культури людини (комп'ютерної освіченості); розвиток змісту, методів і засобів навчання до рівня світових стандартів; скорочення терміну та підвищення якості навчання і тренування на всіх рівнях підготовки кадрів; інтеграція навчальної, дослідницької та виробничої діяльності; удосконалення управління освітою; кадрове забезпечення усіх напрямів інформатизації України шляхом спеціалізації та інтенсифікації підготовки відповідних фахівців.

Основні позитивні кроки і тенденції щодо впровадження ІКТ у системі освіти

За останні десять років зроблено немало позитивних кроків щодо впровадження і ефективного використання у середній та вищій освіті нових освітніх технологій, що спираються на ІКТ.

В першу чергу, це стосується нормативно‑правового забезпечення цього напряму. Так за цей час було прийнято 4 Укази, 14 Законів України, 2 Постанови Верховної Ради України, 16 Постанов Кабінету Міністрів України, 12 Наказів Міністерства освіти і науки України, які в тій чи іншій мірі регламентують розвиток ІКТ в освіті.

Значну роль у впровадженні ІКТ в освітню сферу відіграв Закон України «Про Національну програму інформатизації» від 13.09.2001р. № 74/98 – ВР, в рамках якої було реалізовано декілька проектів інформатизації закладів освіти Важливе значення у виборі напряму і завдань розвитку електронного (дистанційного) навчання в Україні мала Програма розвитку системи дистанційного навчання на 2004–2006 роки, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2003 року № 1494.

На сучасному етапі найбільший вплив на розвиток ІКТ у освіті мають:

Закон України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» від 09.01.2007 р. № 537‑V.Розпорядження Кабінету Міністрів 15 серпня 2008 року № 653‑р «Про затвердження плану заходів з виконання завдань, передбачених Законом України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки», які містять положення про ефективне провадження ІКТ у сфері освіти.

У Законі констатується, що ступінь розбудови інформаційного суспільства в Україні порівняно із світовими тенденціями є недостатнім і не відповідає потенціалу та можливостям України. Наведені причини відставання, серед яких:

- ефективність використання фінансових, матеріальних, кадрових ресурсів, спрямованих на інформатизацію, впровадження ІКТ у соціально-економічну сферу, є низькою;

- розвиток нормативно-правової бази інформаційної сфери недостатній;

- рівень комп'ютерної та інформаційної грамотності населення є недостатнім, упровадження нових методів навчання із застосуванням сучасних ІКТ - повільним;

- рівень державної підтримки виробництва засобів інформатизації, програмних засобів та впровадження ІКТ є недостатнім, що не забезпечує всіх потреб економіки і суспільного життя;

- спостерігаються нерівномірність забезпечення можливості доступу населення до комп'ютерних і телекомунікаційних засобів, поглиблення "інформаційної нерівності" між окремими регіонами, галузями економіки та різними верствами населення.

У Законі вказано також, що розвиток інформаційного суспільства в Україні та впровадження новітніх ІКТ в усі сфери суспільного життя і в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування визначається одним із пріоритетних напрямів державної політики.

Серед основних стратегічних цілей розвитку інформаційного суспільства в Україні, зокрема, названі:

- прискорення розробки та впровадження новітніх конкурентоспроможних ІКТ в усі сфери суспільного життя;

- забезпечення комп'ютерної та інформаційної грамотності населення, насамперед шляхом створення системи освіти, орієнтованої на використання новітніх ІКТ у формуванні всебічно розвиненої особистості;

- створення загальнодержавних інформаційних систем, насамперед у сферах охорони здоров'я, освіти, науки, культури, охорони довкілля.

Основними напрямами розвитку інформаційного суспільства в Україні, зокрема, визначені:

- надання кожній людині можливості для здобуття знань, умінь і навичок із використанням ІКТ під час навчання, виховання та професійної підготовки;

- створення умов для забезпечення комп'ютерної та інформаційної грамотності усіх верств населення, створення системи мотивацій щодо впровадження і використання ІКТ для формування широкого попиту на такі технології в усіх сферах життя суспільства.

Таким чином, інформатизація освіти визнана одним із пріоритетних державних завдань. Інформатизація системи освіти повинна бути невід'ємною складовою інформатизації України і здійснюватися згідно з єдиними державними нормативами, враховуючи при цьому особливості системи освіти.

Державна програма «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці» на 2006–2010 роки, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2005 року № 1153, яка безпосередньо визначає план дій щодо розвитку ІКТ для освітньої сфери.

Метою Програми є створення умов для розвитку освіти і науки, підвищення ефективності державного управління шляхом впровадження інформаційних та комунікаційних технологій, забезпечення реалізації прав на вільний пошук, одержання, передачу, виробництво і поширення інформації, здійснення підготовки необхідних спеціалістів і кваліфікованих користувачів, сприяння розвитку вітчизняного виробництва високотехнологічної продукції і насамперед - конкурентоспроможних комп'ютерних програм як найважливішої складової інформаційних та комунікаційних технологій сприяння переходу економіки на інноваційний шлях розвитку.

Програма передбачає виконання комплексу завдань, які повинні забезпечити:

-підвищення загальної інформаційної грамотності населення;оснащення навчальних закладів сучасним комп'ютерним та телекомунікаційним обладнанням;

-впровадження інформаційних та комунікаційних технологій у навчальний процес і проведення наукових досліджень, забезпечення доступу до національних і світових інформаційних ресурсів; розроблення, впровадження та легалізацію програмного забезпечення;

-залучення мережевих технічних ресурсів для забезпечення підключення наукових установ та навчальних закладів до Інтернет; розвиток технологій дистанційного навчання і використання їх для запровадження в Україні системи навчання протягом усього життя;

-забезпечення захисту прав інтелектуальної власності (авторів та розробників);

-підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів; розбудову інфраструктури науково-освітньої телекомунікаційної мережі (УРАН), підключення до неї наукових установ, наукових бібліотек, центрів науково-технічної інформації за допомогою каналів передачі даних, інтеграцію її з європейською науково-дослідницькою мережею (GEANT);

- розширення мережі електронних бібліотек навчальних закладів та наукових установ;

- розроблення систем забезпечення інформаційної безпеки функціонування мереж та інформаційних ресурсів.

Постанова Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 р. N 1182 Про затвердження Державної програми інформатизації та комп'ютеризації вищих навчальних закладів I-II рівня акредитації на 2005-2008 роки.

Програма виконується поетапно:

Перший етап (2005 рік):

- проведення моніторингу рівня забезпечення вищих навчальних закладів сучасними засобами інформатизації та інформаційними технологіями;

- підготовка приміщень у вищих навчальних закладах для розміщення комп'ютерної техніки, перепідготовка викладачів інформатики та інформаційних технологій, проведення тендерів на поставку та обслуговування комп'ютерної техніки.

Другий етап (2006-2007 роки) - забезпечення вищих навчальних закладів комп'ютерною технікою та створення інформаційного ресурсу програмного забезпечення, створення регіональних комп'ютерних центрів, обладнаних сучасними засобами комп'ютерної і телекомунікаційної техніки, організація проведення на їх базі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

Третій етап (2008 рік) - завершення роботи із забезпечення вищих навчальних закладів комп'ютерною технікою, створення єдиної інформаційної бази даних.

Норми забезпечення комп'ютерною технікою:

Норми забезпечення комп'ютерною технікою вищих навчальних закладів встановлюються з розрахунку 1 одиниця не більш як на 15 студентів. Навчальний комп'ютерний комплекс складається з 15 одиниць комп'ютерної техніки для студентів і 1 одиниці - для викладача. Сервер повинен бути відокремлений від робочого місця викладача. Усього в комплексі повинно бути 17 одиниць комп'ютерної техніки. Виходячи із зазначених норм проводиться розрахунок кількості навчальних комп'ютерних комплексів, необхідної для вищих навчальних закладів.

Фінансове забезпечення виконання програми:

Для фінансування заходів, визначених Програмою, необхідні кошти в обсязі близько 169057 тис. гривень, у тому числі на придбання комп'ютерної техніки - 147672 тис. гривень та створення інформаційного ресурсу - 21385 тис. гривень.

Таблиця 1

Для реалізації програм, націлених на широкомасштабне і ефективне впровадження ІКТ у систему освіти, було здійснено низку організаційних заходів – як з боку державних органів влади, так і освітянсько‑наукової спільноти:

-при Верховній Раді України створена і функціонує Консультативна рада з питань інформатизації;

-при Кабінеті Міністрів України створена Міжгалузева рада з питань розвитку інформаційного суспільства, Постанова КМУ від 14.03.2009 р. №4;

-при Міністерстві освіти і науки України створені: Український інститут інформаційних технологій в освіті, Координаційна рада з питань дистанційного навчання; Науково‑технічна рада Державної програми «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці» на 2006–2010 роки.

Проблеми України на шляху до інформатизації освіти

Але поряд з певними успіхами, процес інформатизації освіти в Україні виявив цілий комплекс споріднених проблем, серед яких головною є відсутність єдиного підходу в обґрунтуванні і формуванні напрямів застосування інформаційно-комп’ютерних технологій для вдосконалення системотворчих елементів освітньої діяльності. Це виражається в наступному:

- недостатній рівень врахування можливостей використання сучасних ІКТ при визначенні змісту освітніх програм і структури державних освітніх стандартів за напрямами і спеціальностями вищої і післядипломної освіти;

- недостатня кількість, якість і слабка інтегрованість спеціалізованих і загальносистемних програмно-технічних засобів та інформаційних ресурсів для застосування в освітній діяльності;

- недостатнє врахування можливостей використання сучасних ІКТ при створенні і відновленні навчально-методичного забезпечення освітньої діяльності;

- недостатнє і несистемне використання сучасних ІКТ під час удосконалення освітніх програм;

- нерозвиненість форм застосування ІКТ в управлінні освітою на місцевому і регіональному рівнях;

- відсутність діючого механізму накопичення, узагальнення і поширення передового досвіду використання ІКТ в освітній діяльності ВНЗ та інших навчальних закладів;

- відсутність цільового бюджетного фінансування створення інформаційних, освітніх і наукових ресурсів;

- невідповідність у багатьох випадках вимог державних освітніх стандартів до змісту вищої освіти сучасним проблемам використання ІКТ у майбутній професійній діяльності студентів;

- недосконалість нормативно-правового забезпечення використання ІКТ в освіті, особливо дистанційних форм навчання;

- недостатньо розвинена система контролю якості електронних засобів навчання й освітніх інформаційних технологій, у тому числі дистанційних, що може привести до зниження якості освіти;

- відсутність ефективної системи перепідготовки і підвищення кваліфікації керівних кадрів і професорсько-викладацького складу щодо використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у вищій та середній школі.

Створення і функціонування Української науково-освітньої телекомунікаційної мережі УРАН.

Українська науково-освітня телекомунікаційна мережа УРАН (Мережа УРАН) створена за рішенням Міністерства освіти України та Національної академії наук України за підтримки університетів, інститутів Міністерства освіти та Національної Академії наук згідно зі Спільною Постановою Президії Національної Академії наук України і Колегії Міністерства освіти України від 20 червня 1997 р.

Експлуатація та подальший розвиток Мережі УРАН здійснюється Асоціацією УРАН згідно із Концепцією Національної програми інформатизації та Державною Програмою «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці» на 2006‑2010 роки.

Діяльність Асоціації є неприбутковою, а розвиток мережевої інфраструктури забезпечується в основному за рахунок цільового державного фінансування або міжнародних грантів. Асоціація УРАН налічує 67 вищих навчальних закладів та наукових установ.

Головним призначенням Мережі УРАН є забезпечення установ, організацій та фізичних осіб в сферах освіти, науки та культури України інформаційними послугами на основі Інтернет‑технологій для реалізації професійних потреб та розвитку зазначених галузей. Такі послуги передбачають, зокрема, оперативний доступ до інформації, обмін нею, її розповсюдження, накопичення та оброблення для проведення наукових досліджень, електронного навчання, електронного тестування, використання методів телематики, функціонування електронних бібліотек, віртуальних лабораторій, проведення телеконференцій, реалізації дистанційних методів моніторингу тощо.Мережа УРАН будується за ієрархічним принципом: у кожному місті України, що є значним осередком наукової та освітньої діяльності, створюється регіональний вузол мережі на базі університету або наукової установи. Базовою організацією Головного центру керування Мережею УРАН є Міністерство освіти і науки у м. Києві.Головний центр керування Мережі УРАН забезпечує основний інформаційний сервіс мережі та функціонування її бекбону. Крім того, Головний центр керування забезпечує функції регіонального вузла для користувачів Київського регіону.

Базовими організаціями Регіональних вузлів є: 16 ВНЗ в різних регіонах та 2 установи НАН України.Розбудову міських волоконно‑оптичних сегментів було здійснено протягом 1997‑2007 років в рамках інфраструктурних грантів НАТО (NIG 971779 у 1997, NIG 975961 у 2000, NIG 978384 у 2001, NIG 981531 у 2004) і державного замовлення з боку Міністерства освіти і науки.

Сьогодні Мережа УРАН фізично об‘єднує понад 100 науково-дослідницьких та освітніх закладів у 18 із 25 областей України та експлуатує волоконно‑оптичні мережі у 12 містах загальною довжиною близько 200 км.

В рамках реалізації Державної програми «Інформаційні і комунікаційні технології в освіті і науці» на 2006‑2010 рр. у 2007 році був підписаний договір про підключення Мережі УРАН до пан‑Європейської науково‑освітньої мережі GÉANT2 і було організовано взаємоз’єднання мереж УРАН та GÉANT2 у Польщі через канал 155 Мбіт/с, організований провідним оператором зв’язку для GÉANT2 компанією Memorex Telecommunication (Австрія).

GÉANT2 – це високошвидкісна мережа Європи, що об’єднує каналами пропускної спроможності 10‑40 Гбіт/с національні наукові мережі європейських країн. Крім європейських країн GÉANT2 пропонує глобальні зв’язки з повністю інтегрованим сервісом з національними науковими мережами у Північній (Internet2) та Південній (ALICE) Америці, Азії (TEIN2), Середземномор’ї (EUMEDCONNECT), Африці Сьогодні до GEANT2 підключено 34 європейські країни. Національні науково‑освітні мережі країн‑членів GEANT (за принципом «одна національна мережа»-«одна країна») мають високошвидкісний доступ до інформаційних і обчислювальних ресурсів по спеціалізованих каналах передачі даних із швидкістю більше 500 Гб/с. Загалом до GEANT мають доступ більше 3 млн. науковців, які представляють більше 3500 університетів і наукових установ Європи.

Інтеграція з європейськими науково‑освітніми мережами у рамках GEANT відкриває нові можливості України доступу до наукових і освітніх інформаційних ресурсів, зокрема, до віддалених центрів суперкомп`ютерних обчислень і наукових даних, електронних бібліотек, баз даних і знань, інформаційних пошукових систем, ресурсів дистанційного навчання тощо.

Електронні інформаційні ресурси навчального призначення

Звернення до пошукових систем дозволяє констатувати, що існує значна кількість освітніх ресурсів. Умовно каталоги освітніх ресурсів можна класифікувати в залежності від: цільового призначення та кола користувачів; форми представлення ресурсів; виду освіти (дошкільна, шкільна, вища, післядипломна, аспірантура, самоосвіта та інші); форм навчання (дистанційна, допоміжна до аудиторних занять, підготовка самостійних завдань, у тому числі рефератів, конкурси, олімпіади, тести тощо).

Як показує практичний досвід, створення електронних навчальних матеріалів потребує високої кваліфікації розробників та значних витрат фінансових і часових ресурсів. Так, вартість створення електронного курсу може складати від 5 до 50 тис. доларів США, термін створення у середньому – 6‑8 місяців.

Тим не менше, для забезпечення відповідності якості навчання сучасним потребам навчальні заклади йдуть на такі витрати, де процес напрацювання інформаційних ресурсів відбувається за рахунок власних можливостей, у тому числі фінансових. При цьому значна кількість цих ресурсів створюється ініціативно педагогами, науковцями, інженерами та студентами.

Безумовно, що й на рівні держави приділяється увага цій проблемі. Так, у 2007–2008 роках з Державного бюджету у межах Державної програми "Інформаційні та комунікаційні технології в освіті та науці» на 2006‑2100 роки профінансовано:

- створення 24 електронних підручників;

- створення пілотного проекту банку атестованих курсів дистанційного навчання для навчальних закладів всіх рівнів освіти;

- створення близько 300 дистанційних курсів для вищих навчальних закладів;

- створення пілотного проекту типової електронної бібліотеки вищого навчального закладу;

- створення пілотного проекту типового програмно‑апаратного комплексу системи архівації та зберігання контенту електронної наукової бібліотеки;

- створення та наповнення повнотекстовими документами 4 електронних бібліотек вищих навчальних закладів та порталу Кримської міжвузівської електронної бібліотеки;

- створення типового проекту абонентського безпровідного доступу навчального закладу до інформаційних ресурсів;

- побудова освітнього сегменту національної GRID‑інфраструктури для забезпечення наукових досліджень.

Електронне (дистанційне) навчання

Загальний принцип інформаційного суспільства спрощено можна сформулювати так: дати нову додаткову можливість людям (перш за все – молодим) бути успішними в успішній країні, використовуючи передові інформаційні комп'ютерні технології. Реалізовувати це потрібно не через побудову жорстких структур і систем, а через надання нових гнучких можливостей для будь-якої людини шляхом використання електронного (дистанційного) навчання.

Інтерес до дистанційного навчання, що сьогодні зростає, був заснований на швидкому розвитку і розповсюдженні інформаційних і комунікаційних технологій, які розширюють діапазон доступних навчальних закладів, зменшують вартість навчання, дозволяють більш часто контактувати з учнями і викладачем під час навчального процесу, дають можливість брати участь в різних спільних проектах і т. д. При цьому використання всіх цих можливостей не залежить від місця знаходження учнів і викладачів. Розвиток і конвергенція комп'ютерних і комунікаційних технологій дозволила створити такі програмні засоби для організації процесу комунікації, які можна ефективно використовувати в процесі дистанційного навчання і тим самим стирати дистанційні межі між учасниками навчального процесу.

Головні переваги "дистанційки":

- доступність всім верствам населення;

- відсутність необхідності відвідувати лекції і семінари;

- демократичний зв'язок "викладач - студент";

- комплексне програмне забезпечення;

- провідні освітні технології;

- індивідуальний процес навчання;

- гнучкі консультації.

В основі електронного навчання лежать три базові речі: інформаційно-комунікаційні технології, електронні інформаційні ресурси та організаційно-методичне забезпечення. При цьому за індикаторами світової практики, їх співвідношення на поточний момент сегментується наступним чином: половина – це електронні ресурси, близько третини – організаційно-методичне забезпечення, решта (20%) – технології.

Що стосується інформаційних ресурсів для електронного навчання, то основу їх складають дистанційні курси, що використовуються для забезпечення навчального процесу як у дистанційній, так і в очній формі, а також у комбінації форм навчання.

На діаграмі 1 подано розподіл по регіонах дистанційних курсів ВНЗ власної розробки. З досвіду відомо, що більшість з них є продуктами, які технологічно не сумісні з іншими курсами, що розроблені в інших платформах. Зазвичай, розробниками курсів були викладачі, які розробляли їх на власний розсуд під особисті потреби, по мірі освоєння ними тих чи інших програмних інструментів, що використовувалися для розроблення, і набування певного професійного досвіду. В силу цього, майже усі розроблені курси відносяться до предметів економічної та гуманітарної сфери, оскільки реалізація таких курсів потребує меншої професійної підготовленості, часу і, відповідно, коштів. Мало того – багато з них дублюють один одного і дуже відрізняються за якістю реалізації, оскільки їх розроблення не координувалося ні на державному, ні на міжуніверситетському рівнях.

Тому, незважаючи на нібито велику кількість розроблених курсів, вони забезпечують повні цикли навчання лише за декількома спеціальностями. Так, Міжнародний університет фінансів забезпечує підготовку фахівців за спеціальностями "Фінанси" і "Банківська справа". Ще за декількома спеціальностями готує бакалаврів Хмельницький національний університет, який є лідером в Україні за масштабами розгорнутого дистанційного навчання студентів.

Діаграма 1.

Серед напрацьованих інформаційних ресурсів курсів з технічних дисциплін вкрай мало, оскільки їх реалізація є принципово складнішою задачею, вирішення якої потребує набагато більшого професіоналізму розробників, дорожчого програмного інструментарію, витрат часу і, відповідно, коштів. Тому фінансову підтримку професійних команд, які здатні реалізовувати такі курси з належною якістю, можуть дозволити собі лише потужні технічні університети. Непоганим прикладом такої професійної роботи є започаткований у 2008 році у НТУУ "КПІ" проект створення повного циклу дистанційних курсів (а це близько 60 дисциплін) для підготовки бакалаврів за спеціальністю "Метрологія та вимірювальна техніка". На поточний момент у межах проекту уже розроблено понад 30 курсів.

Безумовно, створених дистанційних курсів для організації в масштабах країни масового навчального процесу в дистанційному форматі, явно не достатньо. Крім того, як уже відмічалося вище, ступінь уніфікації розроблених дистанційних курсів є вкрай низькою.

Програма Intel® «Навчання для майбутнього» в Україні

Програма Іntel® «Навчання для майбутнього» - найбільша спільна ініціатива Міністерства освіти і науки України, Інституту інноваційних технологій та змісту освіти МОН України, ЦІППО АПН України, ОІППО, ОУОН ОДА та корпорації Intel щодо перепідготовки педагогічних кадрів з ІКТ та новітніх педагогічних технологій, яка уможливлює підготовку школярів до економіки знань XXI сторіччя та надає їм необхідні навички.

Місія Програми

виступати каталізатором реформування світової освіти; сприяти підготовці учнів до економіки знань;

сприяти економічному зростанню країн, в яких програма впроваджується.

Програма покликана допомогти вчителям середніх загальноосвітніх навчальних закладів та студентам педагогічних ВНЗ опанувати ефективні педагогічні та інформаційні технології, розширити їх використання під час організації самостійної проектно-дослідницької діяльності учнів.

В 2003 році після адаптації навчального курсу програми провідними спеціалістами в області педагогіки до вимог вітчизняної системи освіти, реалізація програми розпочалася в Україні спільно з МОН України, ІІТіЗО МОН України, УМО АПН України та обласними УОН ОДА. Станом на 1 серпня 2010р. за програмою Intel® «Навчання для майбутнього» пройшли навчання понад 170 000 вчителів та студентів.

Програма складається з 64 годин очного навчання з дванадцаті модулів. У ході цього курсу вчителі працюють над навчальним проектом, в якому особлива увага приділяється пізнавальним інтересам та потребам учнів, які в свою чергу проводять власні дослідження в рамках розробленого проекту. Вчителі також опановують проектно-дослідницьку методику, роботу з мультимедіа та Інтернет-ресурсами, розробку власних проектів з використанням інформаційних технологій, створення презентацій, публікацій та web-сторінок від імені учнів як представлення результатів самостійних навчальних досліджень. Основна увага приділяється педагогічним аспектам інтеграції комп’ютерних технологій до практики відчизняної школи. В результаті проходження тренінгу вчитель має розроблене портфоліо навчального проекту, готове до застосування на уроці.

Модель «1 учень – 1 комп’ютер »

Завданням програми корпорації IntelWorldAhead є збільшення кількості користувачів комп'ютерів на планеті ще на один мільярд. Программа приділяє особливу увагу комплексним довгостроковим напрямкам, направленим на підвищення якості освіти за рахунок впровадження сучасних технологій, використання високошвидкісних Інтернет з'єднань, вживання ефективних методів вчення і оновлення вмісту освіти. Створити середовище освіти, відповідне цілям і завданням 21 століття можна лише на основі використання всього комплексу сучасних інформаційних технологій.Программа навчання в середовищі "1 учень - 1 комп'ютер" створює особистісно орієнтовані умови навчання і сприятливе середовище для набуття нових знань та навичок.

Ця модель навчання набула широкого розвит­ку в багатьох країнах світу і, фактично, сприяла піднесенню на новий рівень економіки цих краї'н. Особливе середовище електронної освіти «1 учень - 1 комп'ютер» - це освітній простір, у якому відбу­вається формування в учнів якостей і вмінь, необ­хідних сучасній людині. Таких, як медіа грамотність, критичне мислення, здатність до вирішення твор­чих завдань, уміння мислити глобально, готовність працювати в команді тощо. Такі знання й уміння сприяють формуванню в учнів самостійності і роз­витку у них професійних та лідерських якостей.

На противагу існуючим моделям інформатиза­ції школи шляхом створення в ній комп'ютерних класів, вбудованих у традиційну класно-уроч­ну систему, орієнтовану на пасивну трансляцію знань від учителя до учня, модель «1 учень - 1 комп'ютер» докорінно змінює мету системи освіти, реалізує принцип «вчитися завжди і скрізь», спря­мована на конкретну особистість за рахунок за­безпечення кожного учня особистим портативним комп'ютером з вільним доступом до освітніх ре­сурсів. Учень шляхом використання інтерактивних інформаційних технологій стає головним учасни­ком процесу освіти, а сам процес освіти, значною мірою, перетворюється із системи передавання знань на систему навчання у будь-який час і в будь-якому місці.

Пропонована модель дає змогу сучасному уч­неві не просто набути базових комп'ютерних нави­чок, а й навчитися добирати й аналізувати інфор­мацію, синтезувати нові знання, будувати власну систему ефективної комунікації й кооперації з ін­шими людьми.

Таким чином, в освітній моделі «1 учень - 1 комп'ютер» інформаційні технології використову­ються для спілкування учня з комп'ютером «один на один». Наявність Інтернету є важливим ком­понентом цієї навчальної моделі для створення мережі та збільшення можливості користування онлайн ресурсами Для ефективного функціону­вання освітньої моделі потрібні не тільки доступні, надійні, сучасні комп'ютерні та телекомунікаційні технології, призначені для вирішення освітніх за­вдань, але й відповідний оновлений зміст освіти, який дасть змогу учням підготуватися до життя в умовах глобальної економіки, сучасні продукти програмного забезпечення, підвищення кваліфі­кації вчителів з метою надбання необхідних знань і вмінь для інтеграції комп'ютерних технологій у навчальний процес. Інтерактивні методи освіти, за­сновані на співробітництві «1 учень - 1 комп'ютер», допоможуть учителям інтегрувати комп'ютерні тех­нології у навчальний процес, а учням - отримати доступ до знань.

У моделі«1 учень-1 комп'ютер» навчання зорієн­товано на особистість кожного учня, воно макси­мально враховує його психологічні особливості, від­криває зовсім нові можливості для навчання, даючи змогу досягти більш глибокого розуміння навчального матеріалу, роблячи доступ до точних і деталь­них даних з теми уроку майже миттєвим, докладним і глибоким. Процес навчання перетворюється на дослідницьку діяльність, засновану на пошуку ін­формації, оцінці надійності різних інформаційних джерел, аналізі досліджуваних матеріалів і обговоренні їх з учителем та з іншими учнями. Створюючи інтерактивні системи самоконтролю знань учнів і взаємного контролю знань групами учнів, учитель одержує можливість захопити школярів процесом навчання на основі психологічної мотивації, відоб­раження реалій навколишнього світу.

Технологічним ядром проекту є програмна оболонка дистанційного навчання, що використо­вується як Інтернет портал, на якому розміщуються завдання, тести, презентації, аудю- й відеозаписи, інші складові уроку. Програмна оболонка дає змогу проводити off - і оn-lіnе обговорення, дистанційне тестування, спільну роботу над документами й інше.

Необхідними умовами є наявність у кожного вчителя й учня персонального нетбука з можливіс­тю доступу до Інтернету, який вони зможуть вико­ристовувати в школі й поза її межами, з'єднання за бездротовою технологією Wimax або екві­валентний широкосмуговий канал, доступний на території всієї школи,wire-lessWI-FIWlan-Мережа з роутерами в кожному класі.

Проект передбачає створення багаторівневого середовища електронного навчання (учень - клас - школа - регіон - країна), базовим рівнем якого є середовище електронного навчання учня

Середовище електронного навчання учня «1 учень-1 комп'ютер» передбачає використання спе­ціально розробленого комп'ютера - нетбука, якимучні І вчителі можуть користуватися і в школі, і вдома, взагалі скрізь, де є Інтернет, а також програмне забезпечення, яке дасть змогу розширити освітні можливості учня (допомогти у виконанні домашніх завдань, розробленні мультимедійних презентацій тощо) через широкосмугове під'єднання нетбукадо мережі Інтернет.Основною перевагою мобільного комп'ютера є те, що виконання будь-якого завдання з його допо­могою не прив'язане до конкретного приміщення в будинку школи його застосування не обмежене на явністю спеціальних меблів і більшою кількістю елек­тричних розеток Він практично ідеально вписується в будь-які умови й завжди готовий до роботи.

Для забезпечення довгострокового ефекту се­редовища електронного навчання варто вибирати комп'ютер з оптимальними характеристиками для кожної вікової групи учнів, включаючи швидкодію, обсяг диска, память тощо, продумати шляхи його подальшого вдосконалення.

Середовище електронного навчання класу.

У цьому середовищі вчитель I школярі викорис­товують комп'ютери й програмне забезпечення для індивідуального й/або колективного навчання, а вчитель спрямовує навчальний процес, як у школі, так і вдома. Водночас учитель від традиційних лекційних методів передавання знань переходить до динамічної, орієнтованої на співробітництво тех­нологи навчання, а виникнення відносин співробіт­ництва між учителем і учнем вивільняє час на уроці для їх персонального спілкування, створює нові можливості співробітництва з батьками, залучаючи їх до активної участі в навчальному процесі.

Застосовуючи модель навчання «1 учень - 1 комп'ютер», учитель може використовувати не тільки освітній контент, а й програми для управ­ління класом,які дають змогу надсилати файли на комп'ютери учнів, дистанційно відключати їхні браузери, одержувати поточну інформацію про успіхи школяра і багато чого іншого.

За допомогою Інтернету, браузера й стандартних додатків школярі можуть

- працювати на уроці під управлінням вчителя;

- виконувати домашні завдання;

- переглядати й завантажувати інформацію для своєї дослідницької діяльності;

- взаємодіяти з іншими людьми за допомогою е-mail та інших технологій;

- працювати над спільними проектами з одно­класниками, вчителями й іншими людьми;

- вчитися самостійно.

Як свідчить теоретичний аналіз , попередні результати досліджень і педаогічна практика,незважаючи на певні стримуючі фактори,впровадження моделі «1 учень – 1 комп’ютер» з використанням шкільних нетбуків є одним із найперспективніших напрямів розвитку освіти у процесі її шнформатизації відповідно до сучасних світових критеріїв і стандартів її якості.

Використання ІКТ в управлінні освітньою сферою

Автоматизація управління навчальним закладом є одним з пріоритетів будь‑якого сучасного університету.

Нагальною і можливою комплексна автоматизація стала з моменту широкого впровадження ІКТ і новітніх засобів навчання у організацію навчального процесу.

Так, інформаційно‑виробнича система "Освіта", що розроблена у 2000 році Інститутом кібернетики та НДІ Прикладних інформаційних технологій Кібернетичного центру НАН України на замовлення Міністерства освіти і науки, акумулює інформацію про освітню діяльність суб'єктів навчання на всіх етапах – від середньої школи до вищих навчальних закладів. Вона забезпечує збір даних про всіх осіб, що навчаються, централізоване виготовлення для них учнівських, студентських квитків та документів про освіту, аналіз якості кадрового потенціалу майбутніх студентів та фахівців, що випускаються навчальними закладами, видачу прогнозних оцінок щодо тенденцій подальшого розвитку освітньої сфери.

Загалом на поточний момент система складається із 8,5 тисяч ієрархічно об’єднаних вузлів збору первинної інформації та обслуговує понад 22 тисячі навчальних закладів. Центральний банк системи містить інформацію про понад 4,2 мільйону документів та їх володарів.

3 метою оперативного інформування абітурієнтів про надходження заяв на вступ до вищих навчальних закладів ІІІ‑ІV рівнів акредитації для здобуття освітньо‑кваліфікаційного рівня бакалавра (спеціаліста, магістра медичного та ветеринарно‑медичного спрямувань) з 2 лютого 2009 року функціонує інформаційно‑пошукова система "Конкурс" з доступом через Інтернет.

Користувачам системи "Конкурс" по кожному вищому навчальному закладу за кожним напрямом підготовки (спеціальністю), окремо за денною та заочною формами навчання, надається наступна інформація:

- загальна кількість поданих заяв;

- кількість заяв, поданих на місця державного замовлення;

- кількість заяв, поданих від осіб, які мають право на вступ поза конкурсом;

- кількість заяв, поданих від осіб, які мають право на цільовий прийом;

- максимальна, середня та мінімальна сума балів з конкурсних предметів за сертифікатами, поданими вступниками до ВНЗ;

- ліцензовані обсяги прийому за кожним напрямом підготовки (спеціальністю);

- обсяги державного замовлення за кожним напрямом підготовки (спеціальністю);

- переліки конкурсних предметів за кожним напрямом підготовки (спеціальністю);

- вартість одного року навчання за кожним напрямом підготовки (спеціальністю).

Кожен абітурієнт за наданими йому при поданні документів особистими кодами доступу може отримати відомості про рейтинг абітурієнтів, які подали заяви на цей напрям підготовки (спеціальність) у цьому ж вищому навчальному закладі із зазначенням його позиції в рейтингу.

Висновок

Як бачимо, інформатизація суспільства не може відбуватися повноцінно без підготовки молоді, яка буде працювати на нових засобах передачі, вироблення та зберігання інформації. Тому важливим процесом освіти сучасності є її інформатизація, яка здійснюється швидкими темпами.

Інформатизація навчального процесу значною мірою сприяє розв'язанню проблем його гуманізації, оскільки з'являються можливості значної інтенсифікації спілкування, врахування індивідуальних нахилів і здібностей, розкриття творчого потенціалу викладачів і студентів, диференціації навчання відповідно до особливостей студентів; звільнення викладача і студента від необхідності виконання рутинних, технічних операцій, надання їм широких можливостей для розв'язання пізнавальних, творчих проблем.

Незважаючи на проблеми в державному управлінні освітою, кризові явища у політичній, економічній і фінансовій сфері, Україна має перспективи досягти рівня розвинених країн стосовно якості й ефективності використання ІКТ у навчальних закладах. На це вказують тенденції розвитку у цій сфері, інтелектуальний і кадровий потенціал країни, який великою мірою концентрується у вищих навчальних закладах і наукових установах, а також вільний доступ українських фахівців до новітніх рішень і розробок у сфері ІКТ.

Але для реалізації потенційних можливостей країни всі проблеми мають вирішуватись системно.

Так, для реалізації Державної програми «Інформаційно‑комунікаційні технології в освіті і науці» на 2006–2010 роки крім адекватного фінансування заходів (на даний момент фінансується на 10%) має суттєво змінитись управління програмою як єдиним комплексом взаємопов’язаних (щодо використання результатів) проектів, підвищитись ефективність і результативність використання коштів.

Розвиток Української науково‑освітньої телекомунікаційної мережі УРАН має відбуватись одночасно із створенням потужних електронних інформаційних ресурсів освітнього і наукового призначення, які використовуватимуться всіма користувачами мережі.

Підвищення рівня комп’ютерної компетентності викладачів навчальних закладів повинно відбутись паралельно із впровадженням стандартів комп’ютерної грамотності державних службовців, фахівців, студентів, школярів.

Розроблення і впровадження електронних систем управління кожним вищим навчальним закладом має узгоджуватись із технологічними рішеннями загальної системи управління освітньою сферою.

Будь‑які дії із впровадження нового обладнання, відкриття доступу до нових програмних засобів і ресурсів мають супроводжуватись відповідним підвищенням кваліфікації викладацького і управлінського складу навчальних закладів. Для цього необхідно надати організаційне і фінансове забезпечення навчального процесу і сертифікації рівня володіння ІКТ.

Впровадження технологій електронного навчання має підтримуватись на рівні держави не тільки фінансово, але й шляхом удосконалення нормативно‑правової бази щодо можливостей їх використання в різних формах навчання, в тому числі і в дистанційній формі.

Збільшення кількості програмних засобів навчального призначення, забезпечення вільного доступу до них має супроводжуватись заходами безпеки щодо несанкціонованого доступу до цих засобів та забезпеченням захисту авторських прав і об’єктів інтелектуальної власності в цій сфері.

Підвищення ефективності використання ІКТ в освіті має супроводжуватись моніторингом досягнень у цій сфері, який спиратиметься на міжнародні методики і індикатори, а також на позитивний практичний досвід інших країн, в тому числі країн СНД.

Перспективність даного процесу обумовлюється тотальною інформатизацією суспільства, переходом його від виробничих форм життєдіяльності до наукомістких, які дозволяють працювати з надзвичайно великими обсягами інформації за відносно короткий час.

Використані джерела

1. http://www.ukrreferat.com

http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=49573 «Інформатизація освіти»

2. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=537-16З А К О Н У К Р А Ї Н И Про Основні засади розвитку інформаційногосуспільства в Україні на 2007-2015 роки

3. http://www.mon.gov.ua

http://www.mon.gov.ua/main.php?query=newstmp/2010/03_03

4. http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=49180472&cat_id=3185499

5. http://www.referatcentral.org.ua/

http://www.referatcentral.org.ua/pedagogy_load.php?id=2632 «Процес інформатизації освіти»

6. http://1to1.iteach.com.ua/ « 1 учень – 1 комп’ютер»

7. http://1to1.iteach.com.ua/about-program/

8. http://cde.vstu.edu.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=83&Itemid=9Дистанційна освіта в ВНЗ України

9. Рідна школа -2010г.,N 6 Теоретичні аспекти інформатизації освіти у моделі "1 учень - 1 комп'ютер"/ Т. Пушкарьова, Е. Лозовський (стр.35-39)

10. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1153-2005-%EFДЕРЖАВНА ПРОГРАМА "Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці" на 2006-2010 роки

11. http://www.uran.net.ua/~ukr/frames.htmUkranian resrarch & academic network

12. http://www.intel.com/cd/corporate/education/emea/ukr/intel_education/highered/198827.htmПрограма підтримки вищої освіти

13. http://uiite.kpi.ua/ua/about-uiite/public/ Аналітичний огляд «Використання інформаційно-комунікаційних технологій у вищій освіті України:поточний стан,проблеми і перспективи розвитку.»

Додатки

Діаграма 1

Діаграма 2

Таблиця 2