Главная / Рефераты / Коммуникации и связь

Реферат: Процедура визначення результатів сертифікації продукції, що імпортується

Реферат на тему:

Процедура визначення результатів сертифікації продукції, що імпортується

Рішення про визнання сертифікатів, виданих органами з сертифікації інших країн, які не є членами Системи сертифікації Укр. СЕПРО, на продукцію, що імпортується в Україну, приймає орган з сертифікації продукції, керуючись ДСТУ 3417. Вибрані процедури визнання повинні бути обґрунтовані і документально підтверджені в разі реєстрації свідоцтва про визнання.

Технічний нагляд за стабільністю показників сертифікованої продукції під час її виробництва показників, що підтверджені сертифікатом відповідності, під час виготовлення продукції здійснює орган, який видав сертифікат. За пропозицією органу з сертифікації продукції нагляд може проводитись органами з сертифікації систем якості або територіальними центрами стандартизації, метрології та сертифікації. До участі у проведенні технічного нагляду можуть залучатися фахівці Держнаглядохоронпраці, Держсаннагляду, тощо для забезпечення вірогідності інформації щодо спеціальних питань контролю. Обсяг, порядок та періодичність нагляду встановлюються органом з сертифікації продукції під час проведення сертифікації і регламентуються програмою технічного нагляду, яка розробляється органом і затверджується його керівником. За результатами нагляду орган з сертифікації продукції може зупинити або припинити дію ліцензії чи сертифіката у випадках:

– порушення вимог, що ставляться до продукції під час обов’язкової сертифікації;

– порушення вимог з технології виготовлення, правил приймання, методів контролю та випробувань, позначення продукції, що узгоджені з органом з сертифікації під час проведення сертифікації продукції;

– зміни нормативних документів на продукцію або на методи її випробувань без попереднього погодження органом з сертифікації продукції;

– зміни конструкції (складу), комплектності або технології виготовлення продукції без попереднього погодження органом з сертифікації продукції.

34. Рішення про зупинку дії ліцензії або сертифіката відповідності приймається у випадку, якщо вжиттям коригувальних заходів, погоджених органом з сертифікації продукції, підприємство може усунути виявлені причини невідповідності та без проведення повторних випробувань акредитованою випробувальною лабораторією підтвердити відповідність продукції вимогам нормативних документів. У протилежному разі ліцензія або сертифікат скасовуються. Інформація про зупинку або припинення дії (скасування) сертифіката відповідності у письмовій формі доводиться органом з сертифікації до відома заявника та Національного органу з сертифікації.

Дія сертифіката відповідності припиняється з моменту вилучення його з Реєстру Системи згідно з ДСТУ 3415. У разі зупинки дії сертифіката здійснюються такі коригувальні заходи. Орган з сертифікації:

– інформує про зупинку чи відновлення дії сертифіката відповідності органи Держспоживзахисту і Держмиткомітету та інші зацікавлені організації;

– встановлює термін виконання коригувальних заходів;

– контролює виконання заявником коригувальних заходів. Заявник:

– визначає обсяг виробленої невідповідної продукції та нове маркування для розрізнення продукції, виробленої до і після проведення коригувальних заходів;

– повідомляє споживачів про небезпеку (або небажаність) використаних (експлуатацію) продукції та порядок усунення виявлених недоліків або обміну продукції,

– усуває невідповідності в продукції, що знаходиться в експлуатації, або забезпечує її повернення та дороблення, заміняє продукцію у споживача, якщо усунення виявлених невідповідностей неможливе чи недоцільне;

– здійснює заходи для усунення причин невідповідності продукції.

Для імпортних харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів законом передбачене проведення їх державної санітарно-гігієнічної експертизи та обов’язкової сертифікації до ввезення їх в Україну. Контроль за наявністю сертифіката відповідності, наявністю у визначених чинним законодавством випадках ветеринарного сертифіката, а також відповідного маркування здійснюється органами митної служби України під час оформлення митних документів.

Реалізація закону потребує виконання значного обсягу робіт щодо розробки нормативно-правових документів, передбачених законом, а також розробки і прийняття цілого пакету законодавчих актів, в тому числі передбачених постановою КМУ № 244.

Законом передбачена розробка та подання до Верховної Ради України проектів Законів України:

– про відповідальність постачальників за виготовлення і реалізацію неякісної і небезпечної продукції;

– про вилучення і утилізацію неякісної і небезпечної продукції;

– про державне регулювання виробництва і реалізації екологічно чистої продукції.

Запропонована законом схема контролю якості і безпеки харчових продуктів повністю відповідає вимогам ГАТТ/СОТ і дозволяє зменшити бюджетні витрати на здійснення контролю в торгівлі, оскільки ввезення небезпечної продукції буде зупинено на державному кордоні України. Це, в свою чергу, дозволить цивілізованими методами захистити вітчизняного споживача від неякісної продукції, а вітчизняного товаровиробника від недобросовісної конкуренції.

Загальні вимоги до порядку сертифікації продукції (партії, серійне виробництво) встановлено в державному стандарті України ДСТУ 3413-96 "Порядок проведення сертифікації продукції". Цей документ є обов’язковим для органів з сертифікації продукції, які акредитовані в Системі УкрСЕПРО (на сьогоднішній час таких налічується 147 органів), а також для підприємств, установ, організацій, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності, в тому числі іноземних, незалежно від форм власності.

Мал.1. Структурна схема сертифікації УкрСЕПРО

Одним з найважливіших завдань у зовнішньоекономічній діяльності є приєднання України до Світової організації торгівлі (WTO) та вступ до Європейського Союзу (ЄС). Інтеграція України у ці авторитетні організації потребує удосконалення й гармонізації державного законодавства з міжнародними нормами та правилами, зокрема в галузі стандартизації. Основні принципи міжнародної та європейської стандартизації:

– залучення до робіт усіх зацікавлених національних органів та технічних органів міжнародних і європейських організацій з стандартизації;

– обґрунтування доцільності розробки міжнародних та європейських стандартів і досягнення консенсусу при їх розробці та прийнятті рішень про затвердження цих стандартів;

– раціональність витрат на організацію й проведення робіт з міжнародної та європейської стандартизації;

– допомога національним органам з стандартизації у створенні систем підготовки фахівців у сфері міжнародної та європейської стандартизації;

– -упорядкованість, організованість та обов’язковість при проведенні зазначених робіт;

– доступність інформації про роботу міжнародних та європейських організацій з стандартизації та їх національних органів-членів.

Реалізація цих принципів забезпечує високий рівень розробки міжнародних та європейських стандартів, їхній вплив на розвиток національної стандартизації усіх країн світу, в першу чергу на стандартизацію в тих країнах, де є національні органи -члени з стандартизації, розв’язання проблем подолання технічних бар’єрів у міжнародній та європейській торгівлі й виробничій співпраці, підвищення якості продукції та послуг.

Міжнародна та європейська стандартизація, крім її традиційних об’єктів (термінології, системи одиниць та величин, графічних символів методів контролю, аналізу і випробувань), нині швидко поширюється на нові галузі діяльності та об’єкти стандартизації: охорона навколишнього середовища, безпека праці та існування, раціональне використання енергії та природних ресурсів інформаційні технології, послуги оцінка якості, сертифікація, опрацювання економічних даних тощо.

Міжнародна стандартизації здійснюється в основному в рамках Міжнародної організації з стандартизації (ISO) і Міжнародної електротехнічної комісії (ІЕС), а європейська - в рамках Європейського комітету з стандартизації (CEN) Європейського комітету з стандартизації в електротехніці (CENELEC). Вони співпрацюють з спеціалізованими органами 00Н та Європейського економічного співтовариства Світовою організацією торгівлі (WTO), Міжнародним агентством атомної енергетики (IAEA) та іншими міжнародними та європейськими організаціями, що мають урядовий і неурядовий статус.

Міжнародні та європейські стандарти мають дуже важливе значення для вирішення проблем подолання технічних бар’єрів у міжнародній та європейській торгівлі, підвищення якості й конкурентоспроможності продукції та послуг , вирішення світових й європейських проблем охорони навколишнього середовища, безпеки, ресурсозбереження і ресурсозаощадження тощо. Міжнародні стандарти мають рекомендаційний статус, але їхні вимоги у багатьох випадках є основою прийняття рішень у сфері економічного та технічного розвитку на міжнародному і національному рівнях, а також вони є засадами створення національних систем стандартизації. На відміну від них європейські стандарти повинні обов’язково застосовуватись на національному рівні в усіх країнах-членах. Це надає їм статус національних стандартів і виключає застосування у цих країнах будь-яких інших стандартів, що їм суперечать.

Забороняється реалізація і використання вітчизняних та ввезення в Україну імпортних харчових продуктів без маркування державною мовою України, що містить в доступній для сприймання споживачем формі інформацію про:

1) загальну назву харчового продукту,

2) номінальну кількість харчового продукту в установлених одиницях виміру (маси, об’єму тощо);

3) склад харчового продукту, якщо він виготовлений з кількох складників, із зазначенням переліку назв використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок, барвників, інших хімічних речовин або сполук;

4) енергетичну цінність (для харчових продуктів, що її мають);

5) дату виготовлення;

6) строк придатності до споживання чи дату закінчення строку придатності до споживання;

7) умови зберігання;

8) позначення нормативного документа для харчових продуктів вітчизняного виробництва;

9) найменування та адресу виробника і місце виготовлення;

10) умови використання (якщо такі передбачені);

11) відсоток сторонніх синтетичних (штучних) домішок;

12) застереження щодо вживання харчового продукту дітьми, якщо він не є дитячим харчуванням, а підстави для такого застереження є;

13) іншу інформацію, передбачену чинними в Україні нормативними документами, дія яких поширюється на певний харчовий продукт.

Маркування нефасованих харчових продуктів здійснюється у порядку, встановленому нормативними документами для певних харчових продуктів.

У маркуванні вітчизняних та імпортних харчових продуктів забороняється наводити інформацію про їх лікувальні властивості без дозволу Міністерства охорони здоров’я України.

Текст для використання у маркуванні спеціальних харчових продуктів підлягає обов’язковому погодженню з Міністерством охорони здоров’я України. У маркуванні харчових продуктів повинні використовуватися затверджені у встановленому порядку специфічні символи, якими позначають лікувальні, дієтичні, лікувально-профілактичні, біологічно активні харчові продукти, дитяче харчування, харчування для спортсменів, а також екологічно чисті харчові продукти.

Маркування харчових продуктів штриховими кодами здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Випробування продукції, що імпортується, проводяться випробувальними лабораторіями (центрами), які акредитовані в Системі, виключаючи випадки, коли існує угода щодо взаємного визнання результатів випробувань.

Тому якщо за позитивних результатів протоколи випробувань передаються органу з сертифікації продукції а копії – заявнику. У разі отримання негативних результатів хоча б по одному з показників випробування з метою сертифікації припиняються, інформація про негативні результати подається заявнику та органу з сертифікації продукції, який скасовує заявку.

Повторні випробування можуть бути проведені тільки після подання нової заявки та надання органу з сертифікації продукції переконливих доказів проведення підприємством коригувальних заходів щодо усунення причин, що викликали невідповідність. Зразки продукції, що пройшли випробування з метою сертифікації, в тому числі руйнівні, залишаються власністю заявника. Порядок списання, утилізації і повернення зразків та зберігання зразків-свідків повинен бути регламентований документацією органу.

Рішення про визнання сертифікатів, виданих органами з сертифікації інших країн, які не є членами Системи сертифікації УкрСЕПРО, на продукцію, що імпортується в Україну, приймає орган з сертифікації продукції, керуючись ДСТУ 3417. Вибрані процедури визнання повинні бути обґрунтовані і документально підтверджені в разі реєстрації свідоцтва про визнання.

– порушення вимог, що ставляться до продукції під час обов’язкової сертифікації;

Список використаної літератури

1. ДСТУ 3413-96 "Порядок проведення сертифікації продукції".

2. ДекРСТ Кабінету міністрів України "Про стандартизацію і Сертифікацію" №46-93 від 10 травня 1993р.

3. Закон України "Про якість та безпеку харчових продуктів".

4. Закон України "Про захист прав споживачів".

5. Загальні положення сертифікації продукції.

6. Наказ Держстандарту України "Про перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації на Україні" №95 від 30 червня 1993р.

7. Постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо поетапного впровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу, санітарних, ветеринарних, фітосанітарних норм та міжнародних і європейських стандартів".