Реферат: Розслідування крадіжок державного та громадського майна

Міністерство освіти України

Львівський національний університет ім.І.Я.Франка

Кафедра кримінального

права та процесу

Р Е Ф Е Р А Т

на тему:

"Розслідування крадіжок державного та громадського майна"

Львів 1999р.

План

Стр.

1. Криміналістична характеристика крадіжок державного та

громадського майна. . . . . . . 3

2. Які матеріали є підставою для порушення кримінальної справии про

крадіжки соціалістичного мацна залежно від виду і суб'єктів крадіжок . . . . . . 7

3. Типові слідчі ситуації . . . . . . 8

4. Побудова слідчих версій та планування розслідування

крадіжок, скоєних службовими особами . . . . . .11

1. Криміналістична характеристика крадіжок державного та громадського майна.

Розкрадання державного та громадського майна в залежності від особливостей їхнього розслідування поділяються на дві групи:

- розкрадання, що вчиняються шляхом крадіжки, грабежу, розбійних нападів, вимагання, шахрайства;

-розкрадання, що вчиняються службовими особами (посадові розкрадення). Для крадіжок останньої групи характерний законний доступ до товарно-матеріальних цінностей, що викрадаються і грошових засобів, що знаходяться в їхньому віданні (під охороною і т. д.).

Криміналістична характеристика розкрадання, що вчиняються службовими особами, містить відомості про злочинців, майно, що викрадається, мету і мотиви розкрадення, засоби підготовки, вчинення і приховування розкрадення, обстановку в якій вчиняються ці злочини, їхні матеріальні сліди, злочинний результат і зв'язки посадових розкрадань з іншими злочинами.

Слідча практика свідчить, що посадові розкрадання вчиняються найчастіше в співучасті: групою, що складається з декількох службових осіб, або змішаною групою - службовими особами спільно з іншими співучасниками. Мають місце і розкрадення, вчинені однією службовою особою.

В групу злочинців, як правило, входять: службові особи одного підприємства, службові особи і рядові робітники одного підприємства, службові особи різноманітних підприємств, одного або різних відомств, службові особи і рядові робітники декількох підприємств (установ, організацій). Співучасниками таких злочинів інколи є фахівці, які займаються приватною роботою, а також особи, які не займаються по тих чи інших причинах суспільно корисною діяльністю в трудових колективах.

За родом своєї роботи злочинці пов'язані з виробництвом, зберіганням, транспортуванням, переробкою, постачаннями, реалізацією, обліком, охороною і розподілом матеріальних благ.

Розрізняють злочинні групи за ступенем їхньої стійкості. В одних випадках вони створюються для вчинення одного або декількох розкрадань, після чого розпадаються. Найбільш небезпечні сталі злочинні групи, що функціонують на основі спільної мети їхніх учасників. Діючи по планах, які спеціально розробляються, вони мають ієрархічну структуру, розподіляють ролі, у відповідності зі значенням яких розподіляється і «прибуток». Об'єднання в такі групи зумовлене прагненням вчиняти розкрадення в великих розмірах і надійно приховувати їх. Тому вони заздалегідь готують не тільки засоби вчинення розкрадення, але і продумують засоби їхнього маскування. Подібні групи створюються шляхом:

-добровільного об'єднання співучасників;

-активного втягнення в групу шляхом шантажу, переконань, підкупів і тому подібних шляхів, необхідних за становищем, яке займається та повноважень осіб.

На положення в групі впливають: вигідність, з точки зору злочинців, функцій, що виконуються; злочинний досвід; морально-психологічні якості злочинців. Взаємовідносини між її учасниками будуються на «діловій» основі - прагненні одержати максимальну вигоду. Налагоджуючи відношення з «потрібними» людьми з числа робітників що контролюють, постачальних, правоохоронних і інших державних органів, що планують, і суспільних організацій, злочинці прагнуть добитися необхідних пільг, умов і безпеки своєї злочинної діяльності шляхом:

- встановлення особистих відношень;

- постановки в матеріальну і іншу залежність на основі різноманітних послуг здебільшого матеріального характеру;

- всіляких подарунків, дачі хабарів.

За предметом посягання розкрадення можна поділити на три групи:

1) розкрадення грошей;

2) розкрадення товарно-матеріальних цінностей;

3) розкрадення грошей і товарно-матеріальних цінностей.

Майно, що розкрадається може бути оприбуткованим, проведеним по офіційних документах або непроведеним. В одних випадках незаконне заволодіння матеріальними цінностями вчиняється з метою використання предметів, що розкрадаються самими злочинцями або іншими особами, в інших - це робиться для подальшого «перетворення» викраденого в гроші, коштовності, цінні папери: або для обміну на інші матеріальні цінності, послуги нематеріального характеру, підкуп і дачу хабаря.

Основними мотивами розкрадань, як правило, є бажання збагатитись, прагнення будь-яким шляхом задовольнити свої надмірні потреби.

Велике значення для методики розслідування має криміналістична характеристика типових засобів розкрадення. Найчастіше злочинна діяльність злочинійв ділиться на чотири етапу:

1) підготовка до вчинення злочину (створення резерву для розкрадання, розробка плану провадження злочину, організація злочинної групи і т.д.);

2) вилучення, винесення (транспортування) викраденого;

3) використання викраденого, збут товарно-матеріальних цінностей;

4) приховування слідів злочину.

До приховування злочину і його слідів злочинці, як правило, вдаються з самого початку реалізації своїх злочинних задумів.

Засоби вчинення та приховування розкрадання в більшій мірі залежать від посадового положення злочинців, майна, що викрадається, специфіки підприємства, в якому вчиняється злочин, і інших обставин.

Засоби розкрадання поділяються на дві групи:

Засоби розкрадання обліченого майна. Вони в свою чергу діляться на: засоби розкрадання, що призводять до нестачі відображеного на балансі майна, і засоби розкрадання, не відображені на балансі в вигляді недостач;

Засоби розкрадення неврахованого майна. В цих випадках нестачі, як правило, не виникають. Розкрадання шляхом створення необлікованих надлишків товаро-матеріальних цінностей вчиняються на підприємствах, що виробляють, зберігають, реалізують матеріальні блага (в будівельних організаціях, промисловості, сільському господарстві, системі суспільного живлення). Створення необлікованих надлишків грошових засобів характерно для розкрадання на підприємствах торгівлі.

Особливості вилучення, вивозу (винесення) і реалізації майна, що викрадається обумовлюються виглядом і розмірами майна, обстановкою вчинення розкрадання, наявними у злочинців для цього можливостями, наявністю або відсутністю в їхньому розпорядженні транспортних засобів.

Приховування розкрадання передусім направлене на документальне маскуваання слідів вчиненого. Це нерідко досягається шляхом укладання фіктивних документів або внесення підроблених записів, виправлення рахунку і тому подібних змін в документи, в яких були правильно відбиті ті або інші операції. Інколи, щоб приховати незаконну діяльність, злочинці не складають певних документів на виконання тих чи інших робіт, знищують складені. В ряді випадків застосовуються комбінації різноманітних способів приховування розкрадення. Наприклад, одним із способів приховування недостач матеріальних цінностей є неодноразове пред'явлення одних і тих самих речей і предметів комісії, що проводить інвентаризацію, пред'явлення товару, взятого на час інвентаризації в інших підприємствах, пред'явлення одних предметів під виглядом інших і т.д. Нерідко злочинці вдаються до різноманітних способів впливу (наприклад, шантажу, підкупу) на очевидців розкрадання, свідків будь-яких дій і операцій, що вони бажали б залишити в таємниці, щоб ці особи дали пояснення або покази, вигідні злочинцям. Аналогічні шляхи вони застосовують інколи і по відношенню до ревізорів, представників громадськості, робітників органів дізнання і слідства, інших осіб, які ведуть боротьбу з розкраданням, здійснюють функції контролю і охорони соціалістичної власності.

На специфіку засобів підготовки, провадження і приховування розкрадання істотно впливає обстановка (умови, середа) провадження розкрадання. Аналізуючи реальну обстановку, що склалася, злочинець прагне максимально використати її для реалізації своїх злочинних задумів, пристосуватися до неї, знайти в ній слабкі ланки, змінити її в потрібному напрямку. Фактором, сприятливим і полегшуючим провадження і приховування розкрадення, є, наприклад, запущеність бухгалтерського обліку. Якщо ж на підприємстві, в організації такий облік ведеться належним чином, злочинці часто роблять все для того, щоб його заплутати, запровадити практику безвідповідального, неправильного оформлення бухгалтерських документів, понизити ефективність бухгалтерського контролю.

Незважючи на те, що злочинці вживають запобіжних заходів та вчиняють дії, розраховані на маскування злочинних наслідків, в результаті розкрадання неминучо залишаються сліди, зберігаються різноманітні зміни, пов'язані з підготовкою до розкрадення, його вчиненням та приховуванням.

Для створення резерву розкрадання, заволодіння матеріальними цінностями або грошовими засобами, вивозу з підприємства і збуту викраденого, приховування слідів вчиненого злочинці не можуть не оприбутковувати, не враховувати і не використовувати оперативні, бухгалтерські і інші документи, в яких обов'язково залишаються ті або інші сліди злочинних дій. Дії злочинців відображаються також на матеріальних об'єктах, що беруть участь в процесі реалізації народногосподарських задач підприємства (засоби виробництва, знаряддя праці, транспорт і т.д.), а також на продуктах його діяльності (продукція, що виробляється, відходи і т.д.). Крім того, оскільки злочинці, як правило, працюють в складі трудових колективів, їхня злочинна діяльність не може повністю протікати поза полем зору інших членів колективу. Діяльність кожного підприємства перевіряється, контролюється з боку різноманітних уповноважених на те державних органів, суспільних організацій, відомчих органів. Про що складаються циими органами відповідні документи, в яких можуть фіксуватися факти незаконних дій злочинців, в тому числі пов'язані з посяганням на соціалістичне майно. Нарешті, незаконне заволодіння злочинцями соціалістичним майном припускає його використання (придбання дорогих речей і т.д.), що не можуть не помітити члени їхніх сімей, родичі, співробітники, знайомі, а інколи і сторонні особи. В результаті створюються об'єктивні, які не залежать від волі злочинців, передумови вииявлення слідів злочинів, збору, аналізу і використання інформації, яка в них міститься для виявлення розкрадення і викриття злочинців.

Злочинний результат при розкраданнях, вчинених з участю службових осіб, складається з декількох компонентів: 1) матеріальна шкода, заподіяна державі; 2) інші негативні наслідки для народного господарства (зрив планових поставок і т.д.); 3) незаконне набуття злочиинцями певних благ як наслідок реалізації викраденого, їхнє збагачення.

Всі ці обставини мають важливе значення для характеристики суспільної небезпеки вчинених розкрадань, визначення способу і міри покарання та для вирішення інших задач кримінального судочинства.

Аналіз слідчої практики свідчить про наявність закономірного зв'язку розкрадання з іншими злочинами: обманом покупців, випуском недоброякісної продукції, приписками, злочинною недбалістю, хабарництвом, порушенням правил про валютні операції і деякими іншими злочинами. Безгосподарність, недбалість, службові зловживання полегшують вчинення розкрадання. В свою чергу розкрадання, і передусім групові, сприяють вчиненню інших злочинів в сфері фінансової і господарської діяльності. Дача хабара нерідко є одним з необхідних елементів злочинної діяльності злочинців. Підкуп службових осіб, від яких залежить безкарна діяльність злочинних груп, часто наперед спланована як одна з важливих задач їхньої злочинної діяльності. З метою підкупу злочинці створюють інколи спеціальний грошовий фонд з засобів, нажитих злочинним шляхом. Особливо часто факти хабарництва виявляються при розслідуванні розкрадань, що вчиняються шляхом створення необлікованих надлишків на виробництві і в торгівлі.

В числі хабарників - покровителей розкрадачів в ряді випадків залучали до кримінальної відповідальності робітники, котрі займали керівні посади в постачальницько-збутових, транспортних, торговельних і інших організаціях, що здійснюють планування, в управлінському апараті, в контрольно-ревізійних та інших органах.

На можливий зв'язок розкрадання необлікованої продукції з дачею хабаря службовій особі можуть вказувати наступні обставини: наявність на підприємстві надлишків сировини, напівфабрикатів або готових виробів (передусім гостродефіцитних, фондованих), не виправданих документами; одержання підприємством сировини і напівфабрикатів, що не планувалися; явно занижені планові завдання; необгрунтовані зміни планів розподілу сировини і обладнання, що відповідало інтересам розкрадачів; видача розпорядження і інші форми сприяння розкрадачам, що дозволило їм одержувати гостродефіцитні матеріали, сировина і обладнання, якщо їхні підприємства не знаходилися на централізованих постачаннях; видача нарядів на відпущення сировини і обладнання підприємствам і установам, які не мають ніякого відношення до промислового виробництва; відпуск обладнання, сировини, товару з так званих резервних фондів, призначених іншим підприємствам, що мають відношення; штучне створення наднормативних запасів дефіцитної сировини і товару та неправильне витрачання невикористаних резервів і надпланової продукції. Про це же може свідчити підчистки і виправлення розрахунків в планах розподілу фондів, рознарядках на фондовані товари і сировину; відпуск дефіцитної сировини і обладнання підприємствам місцевої промисловості за рахунок державних промислових підприємств; передача підприємствам місцевої промисловості обладнання, що демонтувалося, в зв'язку з реконструкцією державних підприємств, або впровадженням на них більш досконалих агрегатів, обладнання, що звільняється, якщо воно призначалось іншим державним підприємствам; відпуск підприємствам місцевої промисловості дефіцитного обладнання, сировини, матеріалів, від одержання яких відмовився фондоутримувач, в випадку незадоволення потреб в цих предметах інших державних підприємств: одержання сировини не тільки без нарядів, але і без оплати; використання сировини, отриманого по документах іншим підприємством, і ін.

Доставка необлікованої або незаконно відпущеної сировини або обладнання до місця виготовлення продукції, яка розкрадається, інколи супрводжується дачею хабара службовим особам, що забезпечують безпеку перевезень, надають транспортні засоби. На це можуть вказувати, наприклад, такі дані, як надання залізничних вагонів під позапланові відвантаження і відправлення вантажу по зустрічному потоку.

Практика свідчить про те, що забезпечуючи виготовлення і збут необлікованої продукції, розкрадачі вдаються до перебудови і переустаткування різноманітних виробничих, складських і інших приміщень, будівництва нових цехів. В зв'язки з цим вони дають хабаря робітникам будівельних організацій, фінансових і інших органів, від яких залежить дозвіл на ремонт або будівництво, відпуск будівельних матеріалів, промислового обладнання, виділення робочої сили, виконання відповідних робіт.

В зазначених випадках про хабар можуть свідчити такі обставини, як виконання будівельно-ремонтних робіт і інших заходів, направлених на розширення виробництва, відкриття нових складів, цехів і т.д., що не дозволялося підприємству; використання при проведенні перерахованих будівельно-ремонтних заходів викрадених матеріалів, переплата за виконані роботи або відсутність оплати виконаної роботи.

Зрозуміло, названі обставини, окремо взяті, не завжди свідчать про хабар і розкрадання. Вони можуть бути пояснені іншими, зовсім не кримінальними причинами. Щоб не помилитись при «оцінці кримінальних ситуацій», слід спиратися на комплекс взаємопов'язаних обставин.

Наведені загальні показники криміналістичної характеристики розкрадання конкретизуються і уточнюються в криміналістичних характеристиках окремих видів розкрадання, зокрема розкраданнях, пов'язаних з утворенням нестач, що виникають внаслідок створення неврахованих надлишків в сфері виробництва і в торгівлі, а також розкрадання, що вчиняються в конкретних галузях народного господарства.

2. Які матеріали є підставою для порушення кримінальної справи про крадіжки соціалістичного мацна залежно від виду і суб'єктів крадіжок

Підставою для порушення кримінальної справи про розкрадання, вчинене службовими особами, є в більшості випадків наступні ознаки злочину: підробка документів, при оформленні операцій з матеріальними цінностями; такого ж роду записи в облікових реєстрах; підроблені акти на списання майна; неоприбутковане або зайве в порівнянні з документами списання майна; неправильне переведення товарів: з одного сорту в другий, що створює невраховані надлишки або що маскує нестачі; безтоварні операції, що використовуються з тією ж метою; наявність товарів, прийнятих для продажу без документів або з іншою специфікацією; значна нестача цінностей, яку не можна пояснити об'єктивними причинами; неврахований залишок, який може бути використаним з метою розкрадання; продаж товару через підсобні приміщення окрім каси; незаконне розпорядження про видачу майна і незаконне одержання майна службовою особою; викриття майна, по відношенні до якого є підстави вважати, що воно викрадене, і ін.

Ці ознаки найчастіше містяться: в матеріалах ревізій, інвентаризацій та інших перевірок; в повідомленнях торговельної інспекції, органів народного контролю і інших державних і суспільних організацій і службових осіб; в заявах представників громадськості (народних дружинників, членів товариських судів, суспільних контролерів і інспекторів) і громадян; в оперативних відомостях органів дізнання (якщо вони отримали підтвердження при перевірці).

Найбільш часто справи про розкрадення соціалістичного майна порушуються по матеріалах ревізій.

В відповідності з діючими положеннями всі міністерства і відомства, їхні місцеві органи, а також виконавчі комітети місцевих Рад повинні періодично проводити документальні ревізії (планові і позапланові) в підпорядкованих їм установах і підприємствах. Такий же порядок існує в кооперативних організаціях і колгоспах, де з цією метою створюються ревізійні комісії. Окрім ревізії для встановлення наявності майна і його відповідності книжковим надлишкам частіше повинні проводитися інвентаризації (без глибокої перевірки документів).

Окрім відомчих ревізій можуть проводитись ревізії іншими організаціями, що мають на це право (контрольно-ревізійним управлінням Міністерства Фінансів, банком, що відпускають грошові засоби, органами народного контролю і ін.).

Успішність розслідування в значній мірі залежить від того, наскільки своєчасно передані в слідчі органи матеріали про виявлені факти, що містять ознаки розкрадення. У випадку виявлення ознак розкрадення або інших злочинів організація, яка проводила перевірку, зобов'язана, як правило, в 5-денний термін по її закінченні передати матеріали в прокуратуру або органи Міністерства внутрішніх дів. В цих матеріалах повинні міститися повні і точні відомості про те, в який організації, ким і коли виявлені факти, що містять ознаки злочину, в чому вони полягають, до якого періоду часу відносяться, якими даними підтверджуються.

Аналізуючи означені матеріали, слідчий повинен звернути увагу: а) чи проведена перевірка уповноваженими на те особами з участю компетентних фахівців (бухгалтерів, якщо перевірка стосувалася обліку; інженерів, якщо перевірці піддані виробничі процеси, і т.д.); б) чи дотриманий порядок перевірки, встановлений для даної галузі господарства (з ним треба попередно ознайомитися), зокрема, чи виявилась наявність майна шляхом зняття надлишку обов'язково в натурі, чи дотримувалися правил відбору взірців і т.д.; в) чи розглянутий матеріал перевірки керівниками відповідної організації і який їхній висновок з цього приводу; г) чи є належний повний обсяг матеріалів (документи повинні бути додані в оригіналах); д) які пояснення дані особами, відповідальними за виявлені факти (цих осіб слід притягти до участі в перевірці, але якщо вони не приймали участь, те до матеріалів повинні бути додані довідки про виклик їх і причини нез'явлення), та висновок по цим поясненнях, що дав ревізор.

У випадку неправильного оформлення матеріалів вони можуть бути повернуті в ту організацію, яка їх прислала для приведення| в порядок (зрозуміло, що це не повинно бути розтлумачене як відмова від порушення кримінальної справи, що могла б залишити злочинців безкарними). За наявності в отриманих матеріалах можливих ознак розкрадання або інших злочинів слід негайно порушити кримінальну справу і почати розслідування.

Якщо необхідно перевірити, уточнити або доповнити відомості, що надійшли для грунтовного вирішення питання про порушення кримінальної справи, можна витребувати додаткові документи, усні чи письмові пояснення від ревізорів, бухгалтерів, керівників організації та інших осіб, доручити провести додаткову ревізію або іншу перевірку і т.д. Можна ознайомитися на місці з станом обліку і звітністю, системою контролю, виробничим процесом, в деяких випадках провести огляд місця події до порушення кримінальної справи.

3. Типові слідчі ситуації

Вивчення справ про організовані розкрадання, вчинених службовими особами, свідчить про те, що найбільш складні з них вчиняються засобами, що не викликають нестачі і не знаходять прямого відображення на балансі відповідних організацій. Це обумовлюється тим, що вчинення їх найчастіше на виробництві і в торгівлі пов'язане із створенням залишків (неврахованих резервів) майна. На виробництві передусім створюються невраховані залишки сировини і напівфабрикатів. Згодом з них виробляється необлікована готова продукція, що розкрадається. Але викрадення її можливе і без наступної переробки.

Залишки сировини і матеріалів можуть створюватися в цехах, пунктах, відділеннях і складах при прийманні сировини і матеріалів, а також в процесі виробництва. З метою створення резервів для розкрадання на промислових підприємствах може застосовуватися фальсифікація якісних показників сировини під час приймання від постачальників. Невраховані резерви для розкрадання створюються також шляхом фальсифікації в документах даних про вагу і кількість сировини, прийнятої на підприємство.

Факти фальсифікації даних про якісні і кількісні показники сировини при її прийнятті на промислове підприємство виявляються при зіставленні цих даних по документах підприємства (наприклад, приймальні квитанції, накладні) і по документам постачальників (транспортні накладні і т.д.). З приводу виявлених протиріч в зазначених документах допитуються особи, що мають відношення до визначення кількості і якості сировини в організаціях постачальників.

З метою створення неврахованих резервів практикується також неправильне оприбуткування сировини при прийнятті його від транспортної організації. Для виявлення цього зіставляються відомості про найменування сировини, що надійшла, її кількість і сорт, що містяться в залізничній накладній, дорожій відомості і в картках кількісного обліку складу підприємства.

Відомості про невраховані залишки сировини на складі підприємства слідчий встановлює шляхом перевірки відповідності кількості і якості фактично відпущеної у виробництво сировини за даними офіційних документів.

Невраховані резерви сировини можуть створюватися в процесі виробництва шляхом списання його у видаток в більшій кількості, ніж фактично витрачається.

Важливі докази слідчий одержує в результаті: оглядів, обшуків, інвентаризації, які проводяться у виробничих приміщеннях, шляхом яких виявляється невраховане майно; всебічне дослідження документів, що відображають норми видатку сировини і напівфабрикатів, з допомогою експерта-технолога, а в деяких випадках і товарознавця; допитів свідків, пов'язаних з одержанням і видатком сировини, її списанням на витрати, випуском готової продукції, затвердженням норм витрат і матеріалів; допитів осіб, що підозрюються і обвинувачених.

Для встановлення кількості сировини, дійсно використаної при виробництві продукції, важливе значення має технологічна експертизаготової продукції і сировини.

При розслідуванні обов'язково потрібно досліджувати якість готової продукції, бо заміна одних компонентів іншими, недостача сировини призводять до погіршення якості готової продукції.

Для створення необлікованих залишків, а також для «ліквідації» недостач злочинці використають недовантаження продукції споживачам. При цьому в документах завищуються дані про кількість і вагу майна, що відправляється. Встановити подібні факти можливо шляхом несподіваної для підозрюваних перевірки будь-якої партії відправленої продукції.

Істотну роль грає аналіз і перевірка документів, що стосуються рекламації споживачів.

Велике значення має відновлення відомостей про кількість оприбуткованих облічених виробів за даними документів, що відображають виконання різноманітних виробничих операцій. Воно здійснюється з допомогою ревізорів або експертів-бухгалтерів. В результаті цього може бути виявлено, що певних операцій виконано більше, ніж вимагалося для виготовлення обліченої продукції.

Виготовлення необлікованих виробів в позаурочний час виявляється шляхом допиту робітників фабрики, і передусім робітників тих спеціальностей, без яких неможливо виготовити ці вироби. Важливе значення для встановлення фактичної кількості продукції, виготовленої робітниками підприємства, має дослідження матеріалів, пов'язаних з оплатою їхньої праці.

Неврахована продукція в значних розмірах реалізується в основному через торговельну мережу рядом способів, з яких найчастіше застосовуються наступні:

а) необлікована продукція вивозиться разом з продукцією, що офіційно реалізується, згідно з накладною, в якій вказується вся фактична продукція, яка вивозиться; в подальшому ця накладна замінюється іншою. В останній вказується лише облікована продукція, і на неї виставляється рахунок. Такий засіб практикується у випадках, коли реалізується продукція підприємств, в які бланки накладних не є документами суворої звітності.

б) на час провезення необлікованої продукції виписуються особливі документи, що після доставки виробів в організацію ,що торгує знищуються без їхньої заміни (при таких же бланках накладних).

в) там, де введені спеціальні бланки накладних (бланки суворої звітності), необлікована продукція вивозиться так само, як і в першому випадку. Але в наступному накладна не замінюється, а в всіх її примірники вносяться необхідні зміни: кількість доставленої в торговельну мережу продукції зменшується до кількості офіційно направленої, і тільки на цю кількість виставляється рахунок.

г) в торговельну мережу продукція рушає згідно з накладною, виписаною на фальшивому бланку. Фальшиві бланки, які мають всі реквізити дійсних, злочинцям вдається інколи замовити в друкарні, з робітниками якої вони встановлюють злочинні зв'язки. В таких випадках з накладними в подальшому поступають так само, як і в перших двох випадках.

д) по одній і тій самій накладній в торговельну точку продукція привозиться двічі: спочатку та, яку торговельна точка одержує офіційно, а після цього неврахована. При перевезенні наступної партії в накладній виправляється запис про час вивозу продукції, інколи ця графа взагалі не заповнюється.

е) вивіз необлікованої продукції здійснюється згідно з накладною. Але після доставки її в торговельну точку товар не оприходується, а накладна вертається на склад підприємства. Завідуючий складом - учасник злочинної групи на всіх примірниках накладної робить позначку про її анулювання або при співучасті інших злочинців складає акт з вказівкою в ньому вигаданих причин недійсності накладної (наприклад, псування накладної, відмова торговельних робітників прийняти вже виписаний згідно з накладною товар).

ж) після завозу товару робітники організації, що торгує спрямовують на підприємство лист про повернення його зважаючи на недоброякісність, необхідність різноманітних доробок. Комерційний директор, начальник відділу постачань і збуту або інші компетентні особи виробничого підприємства, що можуть і не бути учасниками розкрадення, пропонують завідуючому складом прийняти повернену продукцію. Слідом за цим робітники організації, що торгує виписують безтоварну накладну на повернення готової продукції, де вона фіктивно оприходується. В подальшому підприємство вторинно відпускає готову продукцію організації, що торгує взамін немовби поверненій.

з) необлікована продукція з підприємства вивозиться без документів. При викритті цього відсутність документів звичайно пояснюється різноманітними технічними помилками.

Виявлення фактів реалізації продукції через роздрібні організації, що торгують багато в чому залежить від ретельного дослідження накладних шляхом їх огляду, виявлення підозрілих накладних і направлення їх на криміналістичну експертизу.

Збут викрадених необлікованих виробів може бути встановлений також і шляхом дослідження офіційних документів і неофіційних записів, що відображають діяльність організацій, що торгують.

В поле зору слідчого повинні бути документи організації, що торгує по перевезенню і оприбуткуванню товару, що надійшли, по їхній реалізації, звітні і по обліку фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей (інвентаризаційна відомість).

Для виявлення фактів збуту через крамницю необлікованої продукції може бути застосований засіб контрольного звірення фактичних залишків товару крамниці з даними попередньої інвентаризації, надходженням та документованим видатком цих товарів.

Потрібно мати на увазі, що одержання в крамниці грошей від покупців через касовий апарат не виключає вилучення їх злочинцями.

Великі суми можуть вилучатися з каси з приховуванням цього шляхом механічного зменшення показника, що підсумовує грошовий лічильник. Це досягається злочинцями різноманітними шляхами, зокрема шляхом зіставлення даних книги касира-оператора торговельного підприємства з даними касових чеків і контрольних лєнт касового апарату.

Особливе значення має дослідження неофіційних записів виявлених при обшуку у робітників роздрібної організації, що торгує, бо продавці звичайно особисто для себе обраховують продані і отримані для реалізації товари.

Комплексне дослідження документів, розрахункових реєстрів виробничого підприємства і організації, що торгує відображає збут готової продукції, доповнює ізольований їхній аналіз. Дослідження, зокрема, проводиться з метою виявлення виправлень рахунків в документах та реєстрах, що заповнюються в різний час, з приводу різноманітних взаємопов'язаних операцій.

Окрім участі в розкраданнях, які проявляються в реалізації необлікованих залишків матеріальних цінностей, що створюються на виробництві, деякі робітники торгівлі вчиняють розкрадання шляхом створення залишків безпосередно в торговельних підприємствах. При цьому викрадаються безпосередно матеріальні цінності, але найчастіше готівкові гроші.

Найбільш розповсюджені наступні шляхи створення необлікованих залишків.

По підроблених актах на псування, бій, уцінку товарів та інші втрати списуються товари, які фактично реалізуються, а виторгувані за них гроші привласнюються. Зокрема, цей засіб найбільш часто застосовується при реалізації продуктів на комісійних засадах.

При черговому зниженні цін інколи складаються підроблені акти, в яких фіктивно вказується товар, фактично реалізований, а гроші на суму різниці, зміненої в підроблених актах, привласнюються; особливо розповсюджений цей спосіб розкрадання при сезонних переоцінках овочів і фруктів.

Найчастіше застосовується обман споживача в формі обважування, обмірювання, завищення цін.

Не оприходується частина поступленого товару, що в багатьох випадках супроводжується укладанням підроблених документів.

В добре обладнаних торговельних приміщеннях, де норми природних втрат фактично менші від встановлених, провадять списання по максимально допустимих нормах, а залишки, які утворюються внаслідок цього не оприходуються.

Інколи використовується різниця між оптовими і роздрібними цінами. Списується в оптовий продаж завищена кількість товару, що фактично реалізуються по більш високих роздрібних цінах.

Нерідко використовується різниця в цінах на товар одного і того же найменування в залежності від сорту, виробника, артикулу, різниці між міськими і сільськими цінами. В останньому випадку завищується кількість товару, немовби проданих в міській місцевості, і занижується кількість фактично проданих товарів в сільській місцевості (де ціни вищі).

При відпущенні затаренного товару в накладну вносяться додатково вартість тари в тих випадках, коли вона вже входить у вартість продуктів, що відпускаються.

В результаті змовлення з робітниками установ і підприємств складаються підроблені документи про фіктивний продаж роздрібних товарів, за які гроші перераховуються в торговельне підприємство і привласнюються. (У відповідних установах, підприємствах фіктивне набуття товару в свою чергу маскується шляхом укладення різноманітних підроблених документів.)

При розслідуванні розкрадань, що вчиняються в торгівлі шляхом створення неврахованих залишків, важливу роль грають допити осіб, що мають відношення до описаних злочинних операцій, а також обізнаних в образі життя пітозрюваних. При цьому призначаються також ревізії, експертизи (в першу чергу товарознавчіі бухгалтерські) і головним чином проводиться дослідження документів, як безпосередно слідчим, так і відповідними фахівцями.

Найважливіше значення має аналіз ведення облікових документів. При цьому важливе значення має не тільки система бухгалтерського обліку, існуюча в даній організації, але і система документування торговельних операцій.

4. Побудова слідчих версій та планування розслідування крадіжок, скоєних службовими особами

Розслідування крадіжок, вчинених з використанням службового положення, в більшості випадків здійснюється по наступній типовій схемі:

а) перевірка вірогідності і уточнення фактичних даних, що стали підставою для порушення кримінальної справи (підробки документів, наявності нестачі або неврахованих залишків, незаконності розпорядження про видачу майна і т.д.);

б) встановлення безпосередніх причин цих фактичних даних та з'ясування інших обставин (причин і обставин утворення нестачі або залишків і їхні викриття; засобів підробки документів і обставин їхнього виявлення, прийомів використання їх для досягнення злочинної мети; обставин використання документів про незаконну видачу майна і їхні викриття і т.д.);

в) побудова версій про невиясненні обставини;

г) побудова версій про винних осіб, мотиви і мету їхніх дій і т.д.

В результаті первісних дій звичайно вдається уточнити і доповнити фактичні дані, що є при порушенні кримінальної справи, перевірити їхню вірогідність, зібрати достатньо просторий доказовий матеріал, що дозволить сконструювати більш-менш вичерпне коло версій і скласти розвернутий план розслідування.

Якщо діло виникло в зв'язку з нестачею матеріальних цінностей, відразу ж виявленої або виявленої в результаті приведення в порядок прихідно-розхідних документів і облікових записів, то слід мати на увазі, що нестача майна сама по собі не є підставою для визнання матеріально-відповідальної особи винним в розкраданні, бо вона може бути результатом інших причин.

З приводу викриття нестачі майна (грошей, товару і т.д.) можуть виникнути наступні версії:

1) вчинене розкрадення матеріально-відповідальною особою (одним або з співучасниками);

2) вчинене розкрадення іншими особами (рядовими робітниками даної організації або сторонніми особами);

3) нестача виявилася результатом недбалого відношення матеріально-відповідальної особи до своїх обов'язків (недодержання товару, помилкове зайве відпущення, втрата документів і т.п.) або його посадового зловживання;

4) нестача виникло в результаті об'єктивних причин ( ненормальні умови зберігання товару, псування від стихійних явищ і т.п.).

Звичайно, немає потреби в кожному випадку, висувати і перевіряти всі ці версії. Наприклад, якщо будуть відстуні дані про ненормальні умови зберігання товару і матеріально-відповідальна особа не посилається на них, то немає потреби спеціально висувати таку версію. У випадках особливо великої нестачі (якщо вона не має свого ймовірного пояснення) є підстави для версії, що матеріально-відповідальна особа вчинила розкрадання, бо воно має відносно легку можливість для цього, і такі випадки нерідко бувають на практиці (версія по аналогії), або відбувся інший злочин, що вимагає розслідування.

Підлягають обов'язковому висуванню і перевірці також версії, що випливають з пояснень особи, відповідального за майно, якого не вистачає.

По версії про розкрадання, вчинене матеріально-відповідальною особою, можливі головним чином такі наслідки: а) винесення валіз, пакунків і інших речей з крамниці, вивезення без документів, продаж товару з підсобного приміщення і привласнення отриманих за нього грошей, зберігання і продаж товару вдома; б) вилучення товару для себе через підставних осіб, перебування у внутрішніх приміщеннях крамниці або складу підозрілих осіб, передача їм будь-яких пакунків, торб і т.п., відпущення товару в кількості, що перевищує суму чеку; в) фактичне одержання товару в кількості, меншій ніж зазначена в накладній (в організації, що відпустила товар, утвориться в такому випадку неврахований залишок, що буде реалізований, а гроші поділені між співучасниками), відпущення товару в більшій кількості, ніж значиться в накладній (неврахований лишок буде викрадений в організації, що отримала товар), відсторонення інших робітників крамниці від участі в одержанні і відпущенні товару; г) спосіб життя не по засобах, набуття цінних речей на засоби з невідомих джерел, зв'язки з підозрілими особами і т.д.); д) підроблені документи, які оформлюють операції з товаром (треба мати на увазі, що матеріально-відповідальна особа, що вчиняє систематичні розкрадання, рідко втримується від використання будь-яких комбінацій з документами для маскування розкрадання, що може виявитися більшого розміру, ніж виявлена нестача); е) недобросовісна і викликаюча підозру діяльність в минулому (викриття у цієї особи нестач і різноманітних порушень, спроби з його сторони обманути ревізорів і т.п.); ж) довірливе зізнання у вчиненому розкраданні, зроблене будь-кому зі своїх друзів, близьких; з) інші докази поведінки.

Розслідування повинно виявити, чи є в дійсності ці наслідки (в тій або іншій сукупності) і в залежності від цього версія підтвердиться або відпадє. Аналогічним шляхом перевіряються і інші версії. Зрозуміло, встановлення істини виявляється значно ближче, якщо винний став на шлях щиросердечного зізнання.

У випадку замаскованих розкрадань теж повинна бути в кінцевому результаті нестача, рівна викраденому майну, але виявити її буває нелегко (якщо привласнений неврахований залишок, то потрібно виходити з того, що незалежно від засобу його створення він повинен бути оприходуваний).

Підробка документів - найбільш часто застосовуваний засіб маскування розкрадень.

Викриття підробок не звільняє слідчого від обов'язку довести незаконне звернення майна в свою власність, бо підробка може бути пояснена іншими причинами, наприклад покриттям нестачі, що утворилася в результаті помилки при прийомі або поданні цінностей, недбалого відношення до схоронності майна. Тим не менше встановлення підробки документів має велике значення, бо він сам по собі є посадовим злочином, а разом з іншими доказами може свідчити про розкрадання і його винуватця.

З приводу винуватців підробки документів і їхнє використання можуть бути наступні версії: а) винуватцем є особа, в безпосередньому веденні якого знаходиться майно, яке виявилось поза обліком; б) винуватцями є зазначена вище особа і інші особи, без участі яких використання підроблених документів в даних умовах неможливе або участь яких полегшує таке використання.

Інколи розтрата маскується інсценуванням крадіжки або пожежею, щоб в першому випадку «списати» нестачу на злодія, в другому - на випадковий збіг обставин або стихійне явище. Тому у випадках пожежі або заяви про крадіжку майна з крамниці, складу і т.д. Необхідно за наявності підстав висунути і перевірити версію про розтрату, вчиненою матеріально-відповідальною особою.

Ознакою можливої розтрати є в ряді випадків неврахований залишок майна, оскільки він може бути створений з метою привласнення. Разом з тим залишок майна може виявитися результатом дій, направлених на покриття нестачі, що утворилася раніше або на створення резерву у випадку можливої нестачі. Залишок може утворитися і по випадковій причині, наприклад, при помилці у відпущенні або одержанні товару.

Про навмисне створення залишків можуть свідчити тривале їхнє неоприходування, велика кількість, що не могла залишитися непоміченою, систематичне утворення залишків і інші обставини. У випадках, коли невраховані залишки створюються у виробничих умовах, їхні причини, механізм утворення можуть бути виявлені в самих виробах (недостача сировини, використання сировини заниженої якості, маркування менших розмірів більшими і т.д.), у виробничій документації і т.п. Інколи залишки, що утворюються у виробничих умовах, використовуються для виготовлення неврахованої продукції, що збувається через крамниці. В таких випадках продукція вивозиться, але в крамниці не оприходується з тим, щоб створити можливість привласнення виручки (продаж здійснюється поза касою або в механізмі каси зменшується сума виручки), а накладна знищується.

Створення залишків в торговельних підприємствах і підприємствах суспільного споживання шляхом обману споживачів звичайно не відображається в документах, окрім деяких випадків, коли, наприклад, в цінниках вказується неправильна ціна товару або використовуються касові апарати для зниження суми виручки або складаються фіктивні акти на списання продуктів або іншого товару. Про розкрадення такого роду можна судити по неправильним вагах, гирях та інших вимірювальних приладах, по фактах відкриття неврахованих залишків і їхнього привласнення (вивіз, викриття вдома, продаж поза крамницею і т.п.), за даними контрольних закупів, по показах свідків покупців.

При розслідуванні розкрадання шляхом зловживання службовим становищем факти незаконного одержання майна особою, яка має право на розпорядження цим майном (під виглядом премії, понаднормові, відшкодування відряджувальних та інших видатків і т.п.), і незаконної видачі майна іншій особі з корисливою метою достатньо чітко вказують на винного.

Список літератури:

1. Криминалистика М.,1973

2. Кр имилистика Под ред. проф.И.Ф.Пантилеева//М.,1984

3. Луцик А. Розслідування кримінальних справ про розкрадання, вчинювані при заготівлі сільгосппродукції // Рад.право. 1987.№7

4. Матусовский Г.А. Методика расследования хищений. Учеб.пособие.Киев,1988

5. Коновалова В.Е. Организация расследования хищений государственного и общественного имущества. Харьков, 1987.

6. Суетов В.П. Основі расследования хищений. М.,1977