Реферат: Удосконаселення технологии екстемпоральних мазей

УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ЕКСТЕМПОРАЛЬНИХ МАЗЕЙ

Гаркавцева О.А., Романенко Н.В.

Національний фармацевтичний університет, м. Харків

Аналіз асортименту м’яких лікарських засобів (МЛЗ), зареєстрованих в Україні, показав, що основне місце на ринку посідають закордонні препарати, а вітчизняні складають до 30 % від їх загальної кількості.

Фармацевтичною промисловістю України випускається майже 100 найменувань МЛЗ, серед яких: лініменти складають 9,5 %, креми – 5,3 %, гелі – 21 %, мазі – 59 %, пасти – 5,2 %. Слід відзначити, що асортимент мазей, в основному, представлений монопрепаратами.

Досвід показує, що незважаючи на зростаючий асортимент готових лікарських засобів (ГЛЗ), приготування екстемпоральних ліків не втрачає свого значення, серед яких комбінованим (багатокомпонентним) мазям належить понад 60 %.

Забезпечення фармакологічної ефективності м’яких лікарських форм (МЛФ) досягається, як шляхом вибору виду та концентрації діючих речовин, так і шляхом підбору допоміжних речовин, бо важливою особливістю МЛФ є наявність у їх складі великої кількості (до 99 %) допоміжних речовин.

Сучасні допоміжні речовини, що використовуються при приготуванні МЛЗ різноманітні. Вони можуть виконувати декілька функцій (основи-носії, розчинники, емульгатори, гелеутворювачі, солюбілізатори та ін.).

Проте, слід відзначити, що в аптеках на сьогодні використовують традиційні основи: вазелінову та ланолін-вазелінову, хоча терапевтичний ефект мазі в значному ступені залежить від правильного вибору носія. Вибір основи повинен здійснюватися з урахуванням необхідного ефекту, області та тривалості застосування мазі, стану слизової оболонки, епідермісу та інших шарів шкіри, а також з урахуванням віку хворого.

Таким чином, проблема розширення асортименту основ для МЛЗ екстемпорального приготування і на сьогодні залишається досить актуальною.

Введення різних допоміжних речовин: структуроутворювачів, стабілізаторів, консервантів може дозволити значно збільшити строки придатності та зберігання екстемпоральних мазей.

Відомо, що МЛЗ для місцевого застосування характеризуються специфічними реологічними властивостями, мають нен’ютонівський тип плину і можуть характеризуватися певною структурною в’язкістю, псевдопластичними, пластичними і тиксотропними властивостями.

Тому при створенні ГЛЗ основну увагу приділяють вивченню технологічних аспектів використання допоміжних речовин, які пов’язані зі структурою та властивостями лікарських форм. Проте при цьому також необхідно враховувати можливу взаємодію допоміжних речовин з мембранами клітин, що надалі відображується на біодоступності лікарських речовин.

Технологія приготування екстемпоральних МЛЗ має забезпечувати їх якість відповідно до вимог ДФУ та інших чинних нормативних документів. Спосіб приготування екстемпоральних мазей підбирають з урахуванням фізико-хімічних властивостей лікарських речовин, їх прописаної маси та дисперсної системи, що має утворитися.

Допоміжні речовини утворюють просту або складну основу, яку можуть виробляти окремо або одержувати у процесі приготування МЛЗ.

У даному напрямку нами проводяться дослідження щодо розробки внутрішньоаптечних заготовок у вигляді гелевої основи, мазевої основи (емульгатор Ланет), гідрофобної основи та мазевої основи з цетомакроголом.

Отримані основи за зовнішнім виглядом – однорідні маси білого кольору. Вивчення терміну придатності показало, що основи зберігають свої властивості при температурі від 2 до 30 °С протягом 36 місяців у закритій упаковці та 12 місяців після її розкриття.

Мазева основа з цетомакроголом може бути використана для приготування мазей для застосування у бальнеотерапії екземи, так як у гарячій воді відбувається вивільнення мила із основи.