| Скачать .docx | Скачать .pdf |
Курсовая работа: Аналіз зовнішньої торгівлі України послугами
Міністерство освіти і науки України
Придніпровська державна академіябудівництва та архітектури
Кафедра: «Міжнародна економіка»
Курсова робота
по курсу: «Міжнародна економіка»
Тема: «Аналіз зовнішньої торгівлі України послугами»
Дніпропетровськ 2008
ЗМІСТ
Вступ
1. Теорія міжнародної торгівлі послугами
2. Аналіз тенденцій, проблем, шляхів їх вирішення та перспектив зовнішньої торгівлі України послугами за роки незалежності (1992-2007 рр.)
2.1 Сучасний стан торгівлі послугами в світі та механізми її регулювання
2.2 Сучасний стан зовнішньої торгівлі послугами України, її проблеми та шляхи їх вирішення
Висновок
Література
Вступ
послуга зовнішньоекономічний міжнародна торгівля
Сьогодні міжнародна торгівля послугами набуває все більшого значення і стає предметом уваги з боку провідних спеціалістів світу. У багатьох країнах торгівля послугами займає значне місце в обсязі міжнародної торгівлі. Це викликано науково-технічним прогресом у сфері матеріального виробництва, поглибленням міжнародного поділу праці і ростом соціально-економічних потреб багатьох країн. Функціонування ринку послуг в сучасних умовах є дуже важливим і актуальним. Отже метою даної курсової роботи є вивчення закономірностей, особливостей, тенденцій.
Об'єктом дослідження є зовнішньоекономічна діяльність, пов’язана з торгівлею послугами.
Серед основних завдань можна виділити:
- вивчення теоретичних положень, які характеризують ринок послуг;
- аналіз особливостей формування складових елементів сфери міжнародних послуг;
- висвітлення сучасних тенденцій розвитку цього ринку;
При проведенні дослідження автор користувався навчальними посібниками таких фахівців, як Румянцев А.П., Коваленко Ю.О., Дахно І.І., Рокоча В.В. та ін., а також статтями про сучасний стан зовнішньої торгівлі таких авторів, як Колесников А., Корнієнко В.В.
Теоретична і практична цінність роботи полягає в узагальненні і поглибленні знань в області міжнародної торгівлі України послугами.
При виконанні роботи автор користувався наступними методами:
- метод аналізу;
- метод синтезу;
- ретроспективний (історичний) метод;
- порівняльний метод;
- метод індукції;
- метод дедукції.
1. Теорія міжнародної торгівлі послугами
Сьогодні функціонування ринку послуг в різних країнах є досить перспективним. Він значно розширився і модифікувався в ході нової економічної революції. Помітно змінилася структура послуг. В ній збільшився обсяг виробничих і фахових послуг, для яких характерним є високий ступінь централізації керування, фінансів і оперативного контролю [1, с. 7]. Збільшення масштабів торгівлі виробничими і фаховими послугами варто розглядати як одну з форм інтеграції різноманітних національних господарств – форму, по суті, більш розвинену, ніж економічна взаємозалежність, яка виникає внаслідок розширення торгівлі товарами. Паралельно стає швидшим процес інтернаціоналізації виробництва і споживання товарів і послуг.
Нині ринок послуг успішно розвивається і розширюється. Ріст добробуту, збільшення вільного часу й ускладнення товарів, що потребують технологічного обслуговування, дають можливість багатьом країнам світу зайняти своє особливе місце в сфері послуг, галузі якої дуже різноманітні.
Міжнародна торгівля послугами володіє рядом особливостей у порівнянні з традиційною товарною торгівлею. Вона має свою специфіку (невідчутність, нерозривність виробництва і споживання, неоднорідність або мінливість якості, нездатність послуг до збереження). На відміну від операцій з товарами вони не підлягають митному контролю. У той же час послуги можуть приймати уречевлені форми (у вигляді програм для комп'ютера, кіно- і відеокасет, різної документації). Послуги можуть бути капіталомісткими чи наукомісткими, мати промисловий характер або задовольняти особисті потреби, можуть бути некваліфікованими або вимагати дуже високого рівня кваліфікації виконавців. Ми можемо визначити послуги, як будь-які заходи, що є невідчутними, не призводять до володіння чимось і можуть бути запропоновані однією стороною іншій.
Зазвичай, міжнародну торгівлю послугами розглядають невідривно від міжнародної товарної торгівлі, а під міжнародною торгівлею розуміють торгівлю як товарами, так і послугами. Проте, поняття послуги є більш багатогранним, ніж поняття товару. Послуга – це широка гамма різноманітних видів діяльності. На думку багатьох вчених, в практичній діяльності немає іншого поняття, яке б мало таку кількість значень, як «послуга». Адже лише така галузь як побутове обслуговування надає більше 800 видів послуг [1, с. 8].
Наступні визначення характеризують сутність цього поняття, вони викладені в різних джерелах. Послуга – зміна в положенні інституціональної одиниці, що відбулося в результаті дій і на основі взаємної угоди з іншою інституціональною одиницею [8, с. 89]. Послуга – це підприємницька діяльність, спрямована на задоволення потреб інших осіб, за виключенням діяльності, що здійснюється на основі трудових правовідносин [10, с. 62]. Послуга – такий вид праці, при якому виробництво корисного ефекту співпадає в часі з його споживанням [9, с. 55]. Послуга – вид діяльності, робіт, в процесі виконання яких не створюється новий матеріально-уречевлений продукт, який раніше не існував, але змінюється якість вже створеного продукту [11, с. 47]. Крім того, послугу можна визначити як вид діяльності, який задовольняє певну людську потребу, може мати або не мати матеріальну форму, тісно пов'язаний з виробництвом товарів або повністю самостійно оформлений.
Секретаріат Світової організації торгівлі поділяє послуги на 12 секторів:
- бізнесові, включаючи професійні і комп’ютерні;
- комунікаційні;
- будівельні та інжинірингові;
- дистриб'юторські;
- освітні;
- природоохоронні;
- фінансові (страхові та банківські);
- медичні;
- туристичні;
- рекреаційні, культурні та спортивні;
- транспортні;
- інші [2, с. 104].
Зазначені 12 секторів поділяються на 155 підсекторів.
У країнах – членах Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) та публікаціях Конференції ООН з торгівлі і розвитку дотримуються такої класифікації послуг:
- фінансові;
- інформаційні (комунікаційні):
- професійні (виробничі);
- туристичні;
- соціальні [2, с. 104].
Міжнародний валютний фонд застосовує таку класифікацію послуг:
- морські перевезення;
- інші види транспортування;
- подорожі;
- інші приватні послуги;
- інші офіційні послуги [2, с. 104].
У Світовому банку, наприклад, прийнятий розширений підхід до послуг, у число яких включається і рух прибутку. Так, послуги поділяються на:
- факторні – платежі, що виникають у зв'язку з міжнародним рухом факторів виробництва, перш за все капіталу і робочої силі (прибутки на інвестиції, роялті і ліцензійні платежі, зарплата, виплачена нерезидентам);
- нефакторні – транспорт, подорожі та інші нефінансові послуги. Цей розподіл є особливо важливим для обговорення проблем регулювання міжнародної торгівлі послугами в рамках СОТ, що концентруються переважно на нефакторних послугах.
Очевидно також, що надання послуг у більшості випадків відбувається одночасно з продажем товару або здійсненням інвестицій в ту або іншу країну. Тому, відповідно до засобів доставки послуг споживачу, послуги поділяються на:
- послуги, пов'язані з інвестиціями – банківські, готельні і фахові послуги;
- послуги, пов'язані з торгівлею – транспорт, страхування;
- послуги, пов'язані одночасно з інвестиціями і торгівлею – зв'язок, будівництво, комп'ютерні й інформаційні послуги, особисті, культурні і рекреаційні послуги.
Існує корисний з аналітичної точки зору розподіл міжнародних угод про послуги залежно від характеру поводження продавця і покупця послуг (табл. 1).
Таблиця 1. – Розподіл міжнародних угод про послуги залежно від
характеру поводження продавця і покупця послуг
| Споживач не переміщується | Споживач переміщується | |
| Виробник не переміщується | Транспорт, комп'ютерні й інформаційні послуги | Подорожі (туризм), освіта і медичні послуги |
| Виробник переміщується | Прямі іноземні інвестиції, тимчасова трудова міграція | Подорожі в треті країни, організовані фірмами-нерезидентами |
Як ми бачимо, дана класифікація включає не тільки послуги в традиційному значенні, а й рух факторів виробництва, що є носіями цих послуг. Вона дозволяє виділити 4 типи угод, що укладаються між експортерами та імпортерами послуг. До них належать:
- угоди, у яких для надання послуги виробник рухається до споживача;
- угоди, у яких відбувається зворотній рух;
- угоди, у яких відбувається рух як продавця, так і покупця;
- угоди, у яких виробник і споживач не змінюють свого місцезнаходження.
Іноземні спеціалісти класифікують послуги також за ознакою можливої участі в міжнародному обміні. У такий спосіб їх можна підрозділити на три групи: першу складають послуги, що можуть бути об'єктом зовнішньої торгівлі. На їхню частку припадає приблизно 8% загального обсягу послуг, що надаються. Йдеться, насамперед, про повітряні і морські перевезення пасажирів і вантажів, зв'язок, міжнародні кредитні і страхові угоди. До другої групи відносяться послуги, що за своєю природою взагалі не можуть бути предметом експорту. Це всі види індивідуальних, соціальних, державних, інфраструктурних послуг. І, нарешті, існує третя велика група послуг, що можуть вироблятися як для внутрішніх потреб, так і на експорт. Відповідно, потреби в послугах цього типу можуть задовольнятися як за рахунок внутрішніх джерел, так і за рахунок імпорту.
На жаль, відсутність чітких критеріїв розмежування товарів і послуг, національні розходження в підходах до регулювання цієї сфери нерідко стають причиною виникнення конфліктних ситуацій. Подолання теоретичних розбіжностей і розробка єдиного методологічного підходу дозволять закласти фундамент нового механізму регулювання міжнародної торгівлі послугами.
Міжнародна торгівля товарами передбачає їх фізичне переміщення через державні кордони. Таке переміщення послуг трапляється рідко. Час і місце споживання послуги повинні збігатися. Потрібна близькість між надавачем послуг і споживачем, що досягається завдяки комерційній присутності надавача послуг у країні, яка його приймає, тобто створення у ній філії або дочірнього підприємства. Близькості можна досягти, переміщуючи фізичних осіб – фахівців до інших країн з метою надання послуг. Для одержання певних послуг зацікавленим особам потрібно приїхати до країни, де надаються відповідні послуги (наприклад, туристичні, рекреаційні, лікувальні, освітні тощо).
Отже, міжнародна торгівля послугами може відбуватися у формі:
- перетинання кордонів сервісними продуктами;
- руху споживачів до країни імпорту;
- встановлення комерційної присутності у країні, де надаватиметься послуга",
- тимчасового переїзду фахівців до країни з метою надання послуг.
В Україні класифікація та визначення понять в сфері міжнародної торгівлі послугами наведені в Наказі Державного комітету статистики України від 15 липня 2002 р. №266 «Про затвердження форми державного статистичного спостереження №9-ЗЕЗ "Звіт про експорт (імпорт) послуг" та "Інструкції щодо її заповнення"». В "Інструкції", зокрема, зазначається, що моментом здійснення процедури експорту (імпорту) послуг і відповідно їх обліку вважається дата їх фактичного надання або одержання на основі принципу нарахування (за виписаними рахунками). Найчастіше, як правило, дата реєстрації таких операцій збігається з часом виробництва послуг. Документами первинного обліку експорту (імпорту) послуг є оформлені рахунки на виконані згідно з договорами (контрактами) послуги. «Інструкція про порядок складання звіту за формою №9-ЗЕЗ "Звіт про експорт (імпорт) послуг"» містить формулювання термінів "зовнішньоекономічна діяльність", "економічна територія країни", "зовнішньоекономічний договір (контракт)", "резиденти", "нерезиденти", а також "Класифікатор держав світу", "Класифікатор валют" і Додаток №2 з переліком основних видів зовнішньоекономічних послуг, текст якого наводиться повністю в табл. 2.
Таблиця 2. – Перелік основних видів зовнішньоекономічних послуг, що включаються у звіт за формою №9-ЗЕЗ
(згідно з Класифікацією послуг зовнішньоекономічної діяльності, затвердженою наказом Державного комітету
стандартизації, метрології та сертифікації України від 02.06.97 №324), та короткі методологічні пояснення
| Назва послуги | Структура |
| Послуги, пов'язані з сільським господарством, мисливством та лісовим господарством | Включаються послуги з передпосівного оброблення полів і садіння культур, збирання врожаю і підготовки продукції до збуту; з агрохімічного обслуговування, закладення й утримання садів, парків, забезпечення функціонування зрошувальних та осушувальних систем; захисту рослин від хвороб та шкідників; послуги зі сприяння мисливству, із стимулювання розведення дичини; послуги з лісівництва (таксація, оцінка лісу), захисту лісу від пожежі і т. ін. Ці послуги надаються підприємствами за винагороду або на договірній основі, як правило, у місцях розміщення сільськогосподарського виробництва. Видача ліцензій на мисливство належить до трансфертів, а не до послуг. |
| Послуги, пов'язані з рибним господарством | Включають послуги, пов'язані з риболовством, діяльністю риборозплідників і рибних ферм, послуги з обстеження стану водоймищ і риби; послуги зі стимулювання розведення риби і т. ін. Ці послуги надаються за винагороду або на договірній основі. Видача ліцензій на риболовство належить до трансфертів, а не до послуг. |
| Послуги в добувній промисловості | Включаються послуги, пов'язані з видобуванням кам'яного вугілля, лігніту, торфу, нафти, газу, уранової, торієвої та металевих руд і т. ін. Ці послуги надаються підприємствами за винагороду або на договірній основі, як правило, на нафтових та газових родовищах. |
| Послуги в обробній промисловості | Включаються послуги в харчовій промисловості, пов'язані з діяльністю суден або прибережних рибозаводів, які займаються виключно переробленням, консервуванням риби та морепродуктів; у тютюновій, текстильній промисловості; послуги у виробництві готового одягу та хутра, шкіри та шкіряного взуття; послуги в обробленні та виробництві виробів з дерева, корку, соломки та плетениці; послуги у виробництві паперу, картону і виробів з них; послуги у видавничій справі, поліграфічній промисловості, пов'язані з тиражуванням записів програмного забезпечення, фільмів та відеофільмів з оригіналів, з друкування рекламних матеріалів засобами поліграфії; послуги у виробництві коксу, продуктів нафтопереробки та ядерного палива; послуги в хімічному виробництві; послуги в металургії, послуги, пов'язані з обробленням металу; послуги в порошковій металургії; у виробництві машин та устаткування, канцелярських та електронних обчислювальних машин, включно з їх монтажем та ремонтом (крім технічного обслуговування та ремонту комп'ютерної техніки); послуги у виробництві електричних машин і апаратури, включно з монтажем та ремонтом; устаткування для радіо, телебачення та зв'язку, включно з їх монтажем та ремонтом; медичного обладнання, включно з їх монтажем та ремонтом; автомобілів, включно з капітальним ремонтом (крім технічного обслуговування та ремонту); іншого транспортного устаткування, включно з капітальним ремонтом (крім поточного ремонту та обслуговування); у виробництві меблів та інших видах виробництва, включно з ремонтом; послуги з оброблення відходів; послуги з оброблення деревини та з виробництва виробів з деревини; послуги у виробництві гумових та пластмасових виробів; послуги у виробництві інших неметалевих мінеральних виробів. Ці послуги надаються підприємствами за винагороду або на договірній основі. При зазначенні вартості послуги до неї включається вартість переробки товарів у разі: - якщо товари надійшли за імпортом для переробки або обробки на місцях і не підлягають реекспорту і навпаки (наприклад, переробка ядерних відходів); - якщо товари відправляються за кордон (або надходять з-за кордону) для переробки та наступного продажу резидентам тієї країни, де відбувається переробка; - якщо товари відправляються за кордон для переробки в одній країні та наступного продажу в іншій країні (включається плата за переробку країні-виробнику послуг від країни-експортера товару). У звіт не включають ту вартість переробки товарів з давальницької сировини, яка врахована у вартості реекспортованих (реімпортованих) товарів. Проте можуть мати місце випадки, коли умови контракту змінилися і частина перероблених з давальницької сировини товарів реалізується резидентом тієї країни, де відбувається переробка. Тоді підприємства, що здійснювали переробку, повинні показати вартість переробки цієї частини товарів як експорт послуг. |
| Послуги у виробництві електроенергії, газу та води | Включають послуги з розподілення електроенергії, газу, газоподібного палива, тепла; послуги зі збору, очищення та розподілення води. Ці послуги надаються за винагороду або на договірній основі. |
| Послуги, пов'язані з будівництвом | Послуги, що включають роботи з підготовки будівельних ділянок на будівельних майданчиках; послуги із збільшення будівельних ділянок та виконання земляних робіт; з підготовки ділянок для гірничих робіт та розчищення ґрунту; послуги, пов'язані з улаштуванням та підготовкою майданчиків і ділянок для гірничих робіт; послуги випробувального буріння та свердління; збирання зразків порід з будівельною, геофізичною, геологічною метою; з будівництва будівель, мостів, шляхових естакад, тунелів, трубопроводів, ліній зв'язку; з монтажу і встановлення збірних конструкцій; послуги з монтажу крокв і настилів та послуги, пов'язані з гідроізоляційними роботами; з будівництва автострад, доріг, залізниць, спортивних та рекреаційних споруд; послуги з реконструкції, відновлення та ремонту вищезгаданих споруд; послуги з будівництва морських та річкових споруд; з монтажних та ізоляційних робот; з монтажу та ремонту систем опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, установлення водопровідного, санітарного та газового устаткування; роботи штукатурні, столярні, з покриття підлоги і стін, фарбування та скління; послуги, пов'язані з орендою устаткування для будівництва з персоналом, що його обслуговує, та інші види будівельних робіт. У вартість будівельних послуг включається повна вартість будівельного проекту. Придбання будівельним підприємством товарів та послуг в іншій країні враховується як інші ділові послуги. |
| Послуги, пов'язані з оптовою та роздрібною торгівлею, торгівлею транспортними засобами та послуги з ремонту | Включають послуги, пов'язані з торгівлею автомобілями та мотоциклами, їх технічним обслуговуванням і ремонтом; торгівлею автотоварами, роздрібною торгівлею пальним; оптовою торгівлею і посередництвом у торгівлі; роздрібною торгівлею товарами та послугами з їх ремонту; послуги посередників. |
| Послуги готелів та ресторанів | Включають послуги готелів та інших місць короткотермінового проживання (мотелі, кемпінги, турбази, табори, гуртожитки і т. ін.), ресторанів, барів, їдалень. Включаються кошти на відрядження (проживання, харчування). |
Послуги транспорту – наземного (залізничного, міського, автодорожнього; трубопровідного); - водного (морського та річкового); - авіаційного (включно з послугами космічного транспорту) - допоміжні транспортні послуги |
Включають послуги пасажирського та вантажного залізничного, автомобільного транспорту. Послуги трубопровідного транспорту включають послуги з транспортування трубопроводами нафти, газу, аміаку та інші послуги трубопровідного транспорту. Включають послуги пасажирського та вантажного морського, річкового транспорту. Включають послуги пасажирського та вантажного авіаційного транспорту; послуги космічного транспорту. При пасажирських перевезеннях за одиницю обліку беруть пасажиропоїздку – це поїздка пасажира в одному напрямку від станції відправлення до станції прибуття. Одиницею обліку перевезення вантажів уважається відправка партії вантажів, яка оформлюється окремим документом перевезення (дорожня відомість). Час перевезення вантажів ураховується на момент відправлення та на момент прибуття. Включають серію послуг, які надаються у портах, аеропортах та інших кінцевих пунктах. До цих послуг входять послуги з транспортного оброблення вантажів та послуги, пов'язані із забезпеченням функціонування транспортної інфраструктури (послуги портів, станцій, стоянок і т. ін., поточний ремонт і обслуговування транспортних засобів, технічна допомога, утримання і ремонт автодоріг, мостів, су-доходних шляхів тощо; вантажно-розвантажувальні роботи, лоцманські послуги, аварійно-рятувальні роботи, екіпірування суден, послуги вантажних терміналів і т. ін.); послуги з фрахтування морського торговельного флоту; послуги повітряних терміналів, підрозділів для обслуговування повітряних ліній та забезпечення повітряних перевезень; транспортно-експедиційні послуги; послуги з оформлення документів відповідно до вимог митних органів, послуги транспортних агентств, експедиторів, митних брокерів; послуги бюро подорожей та екскурсій (послуги, пов'язані з організацією поїздок, забезпеченням житлом і транспортними засобами, роботою екскурсоводів та гідів і т. ін.). Платежі за реєстрацію транспортних компаній належать до трансфертів, а не до послуг. |
| Послуги пошти та зв'язку | Охоплюють всі основні категорії міжнародних операцій в галузі зв'язку, які здійснюються між резидентами даної країни і економічними одиницями інших країн. Це, зокрема, операції з поштового обслуговування і служби кур'єрського зв'язку, куди включаються приймання, оброблення і доставка поштових відправлень, грошових переказів: послуги з передавання звукової інформації, зображення й інших інформаційних потоків за допомогою телефону, телекса, телеграфу, мобільного зв'язку, електронної пошти, супутникового зв'язку, Інтернету і т. ін., обслуговування засобів і споруд зв'язку всіх видів, здійснення технічного радіоконтролю та інших робіт. |
| Послуги, пов'язані з фінансовою діяльністю | Включають посередницькі та допоміжні послуги, надані резидентами однієї країни резидентам іншої країни. У цю категорію включаються плата за послуги фінансових посередників, наприклад за послуги, пов'язані з акредитивами, банківськими акцептами, кредитними лініями, фінансовим лізингом, операціями з іноземною валютою, а також комісійні з операцій з цінними паперами, до яких належать брокерські операції, розміщення випусків цінних паперів; комісійні винагороди дилерам, плата за послуги, пов'язані з управлінням активами, організацією і регулюванням роботи фінансових ринків і т. ін. |
| Послуги зі страхування | Включають різноманітні види страхування, які здійснюються страховими компаніями даної країни для іноземних партнерів і навпаки. До таких послуг належать: страхування життя та накопичення: послуги пенсійних фондів; послуги з інших видів страхування (від нещасних випадків і аварій, медичне страхування; страхування майна; автомобільне, морське, авіаційне транспортне страхування; страхування у разі фінансових збитків, з управління фінансовими ринками, з діяльністю фондових і товарних бірж, із здійсненням операцій за дорученням третіх осіб (брокерські операції з цінними паперами)). До страхових послуг також включається проведення комісійних платежів страховим агентам. |
| Послуги в операціях з нерухомістю та здаванням під найм | Включають послуги між резидентами і нерезидентами, пов'язані з купівлею, продажем та здаванням під найм власної нерухомості, посередницькі послуги під час купівлі-продажу. здавання під найм і оцінювання нерухомого манна; послуги агентств зі збору орендної плати; здаванням в оренду автомобілів та інших транспортних засобів без персоналу, пересувних бурильних установок з персоналом; прокатом речей особистого користування та побутових товарів. |
| Послуги, пов'язані з діяльністю у сфері інформатизації | Включають послуги, пов'язані з роботою з базами даних створенням програмного забезпечення; технічним обслуговуванням та ремонтом комп'ютерної техніки, консультаційні послуги і т. ін. |
| Послуги, пов'язані з дослідженнями та розробками | Охоплюють послуги, пов'язані з дослідженнями та розробками у галузі природничих і технічних наук; у галузі суспільних і гуманітарних наук. |
| Послуги, що надаються переважно юридичним особам (р. 74) | Включають послуги у сфері права та бухгалтерського обліку, аудиторські послуги; послуги, пов'язані з дослідженнями ринку та вивченням суспільної думки; консультативні послуги з питань комерційної діяльності та управління; послуги, пов'язані з управлінням підприємствами; з діяльністю у сфері архітектури та цивільного будівництва; послуги з технічного контролю та аналізу, з розроблення нормативів і стандартів, сертифікації різних виробів, приладів; послуги з реклами; послуги з підбору та забезпечення персоналом; послуги, пов'язані зі слідчою діяльністю та забезпеченням безпеки, з очищенням та прибиранням приміщень і т. ін. |
| Послуги, пов'язані з державним управлінням | Включають послуги за всіма аспектами управління на державному рівні, адміністративні послуги установ, що забезпечують послуги у сфері оподаткування, статистики та соціології, у сфері економіки (включно з обміном потоками платежів між резидентами та нерезидентами за користування на законних підставах невиробленими нефінансовими активами нематеріального характеру та титулами власності, такими як патенти, авторські права, торгові знаки, технологічні процеси і т. ін., та використання на основі ліцензійних угод вироблених оригіналів та прототипів); адміністративні послуги, пов'язані з іноземними справами, дипломатичні та консульські послуги; послуги, пов'язані з військовою допомогою іноземним країнам, охороною та забезпеченням громадського порядку й безпеки і т. ін. |
| Послуги у сфері освіти | Включають послуги у сфері початкової загальної освіти, середньої загальної освіти, вищої освіти (витрати на навчання, незалежно від строку перебування; плата за проживання та харчування, яка надається науковою установою); інші послуги у сфері освіти. |
| Послуги, пов'язані з охороною здоров'я та соціальною допомогою | Включають послуги лікувальних закладів, послуги санаторно-курортних організацій; ветеринарні послуги та послуги, пов'язані із соціальною допомогою. |
| Колективні, громадські та особисті послуги | Включають послуги зі збору і знищення відходів у будинках; послуги, надані професійними організаціями, спілками, іншими громадськими організаціями; послуги, пов'язані з діяльністю у сфері кінематографії та відеопродукції; у сфері радіомовлення та телебачення; послуги агентств друку; послуги у сфері спорту; послуги у сфері відпочинку та розваг (включаються заняття мисливством як спортом та розвагами, а також любительською та спортивною рибалкою). Включаються послуги з виробництва, розповсюдження, демонстрації кіно та відеофільмів, створення рекламних текстів для радіо, кіно і телебачення, оброблення плівок; передачею радіо і телевізійних передач системою релейного чи супутникового зв'язку; створенням та виконанням вистав, постановок, артистичних груп, оркестрів; послуги студій звукозапису. |
| Індивідуальні послуги (послуги перукарень, хімчисток і т. ін.) | Включають послуги перукарень, хімчисток і т. ін. іноземним партнерам. |
| Послуги домашньої прислуги | Включають послуги агентств з працевлаштування, з надання послуг домашньої прислуги іноземцям. |
| Послуги, пов'язані з екстериторіальною діяльністю | Включають послуги, що надаються різними екстериторіальними організаціями та органами, такими як ООН, ЄС і т. ін. |
Враховуючи невидиму природу послуг, а також те, що у разі надання послуг це не передбачає переміщення через державні кордони, до послуг не можуть вживатися прикордонні протекціоністські заходи, що вживаються до товарів. Сферу послуг за участю іноземців можна регулювати законодавством про зарубіжні інвестиції або про участь іноземців у підприємницькій діяльності. Стосовно іноземних надавачів послуг можуть застосовуватися або не застосовуватися режим нації найбільшого сприяння або принцип національного режиму.
І торгівля товарами, і торгівля послугами поряд із деякими іншими статтями входять у рахунок поточних операцій платіжного балансу будь-якої країни. Переговори про лібералізацію торгівлі послугами ведуться паралельно з переговорами про лібералізацію торгівлі товарами. Проте, існують і серйозні якісні розходження між товарами і послугами та торгівлею ними.
Саме в силу невідчутності і невидимості більшості послуг, торгівлю ними іноді називають невидимим експортом і імпортом. Більше того, на відміну від товарів, виробництво послуг найчастіше об'єднано з їхнім експортом в рамках одного контракту і потребує безпосередньої зустрічі їхнього продавця і покупця. Проте і в даному випадку існують численні винятки. Наприклад, деякі послуги цілком відчутні (роздрукована доповідь консультанта або комп'ютерної програми на дискеті), цілком видимі (модельна стрижка або театральна вистава), піддаються збереженню (послуги телефонного автовідповідача) і далеко не завжди потребують прямої взаємодії покупця і продавця (автоматична видача грошей у банку по дебіторській картці).
Протягом довгого часу для визначення ролі сфери послуг у національній економіці використовувалися два показники: частка цього сектора в загальному числі зайнятих і частка обсягу наданих послуг у ВНП. Сьогодні, спеціалісти хоча і зважають на недосконалість обох показників, проте продовжують використовувати їх для різноманітних економічних порівнянь, продовжуючи поряд з цим пошуки більш досконалих критеріїв економічного аналізу і оцінки ролі сфери послуг у національній економіці. Так, останнім часом для оцінки значення сектору послуг в економіці окремої країни використовується індекс, що розраховується як відношення частки експорту товарів до частки експорту послуг у ВНП. Якщо цей показник тримається на низькому рівні, то послуги мають важливе значення для економіки цієї країни. Найнижчий індекс мають Австрія, Бельгія, США, Іспанія, Франція, Сінгапур, Великобританія, Швейцарія [1, с. 19].
2. Аналіз тенденцій, проблем, шляхів їх вирішення та
перспектив зовнішньої торгівлі України послугами за
роки незалежності (1992-2007 рр.)
2.1 Сучасний стан торгівлі послугами в світі та
механізми її регулювання
Сьогодні міжнародна торгівля послугами набуває все більшого значення і стає предметом уваги з боку провідних спеціалістів світу. У багатьох країнах торгівля послугами займає значне місце в обсязі міжнародної торгівлі. Це викликано науково-технічним прогресом у сфері матеріального виробництва, поглибленням міжнародного поділу праці і ростом соціально-економічних потреб багатьох країн.
Крім того, розвиток торгівлі послугами сприяє наданню супутніх послуг. Як правило, країни, що надають портові послуги, спеціалізуються і на судноремонті; США як найбільший виробник комп'ютерів поставляє на світовий ринок комп'ютерні послуги; у країнах-експортерах нафти переважає фрахт з обслуговуванням нафтоперевезень.
Для країн, що розвиваються, характерною є наявність від'ємного сальдо у зовнішній торгівлі послугами; проте, це не виключає того, що деякі з них є крупними експортерами послуг. Так, наприклад, Республіка Корея спеціалізується на інженерно-консультаційних та будівельних послугах, Мексика – на туристичних, Сінгапур є крупним фінансовим центром. Значна кількість невеликих острівних держав основну частину експортних доходів отримує за рахунок туризму [1, с. 20].
Держави СНД та країни Балтії хоча і володіють потенційними резервами для розвитку туризму, транспортних послуг (організують морські перевезення), але їх експорту заважає слабка матеріально-технічна база, а також недоліки господарського механізму. Західноєвропейські країни високу якість своїх послуг доповнюють застосуванням широкого спектру обмежень на використання іноземних послуг [1, с. 20].
Форсований розвиток сфери послуг є неодмінною умовою успішного завершення структурної перебудови світового господарства. Іноді в літературі здійснювані перетворення порівнюють за ступенем радикальності з індустріальною революцією минулого. У ході нової економічної революції в результаті масового впровадження комп'ютерів, промислових роботів і цілком автоматизованих систем проектування і керування виробництвом потреби промисловості в живій праці знижуються, робоча сила, що вивільняється, «переливається» у сферу послуг. Одночасно ускладнюється економічна організація виробництва, зростають вимоги до якості робочої сили, що створює додатковий попит на послуги.
Поширеною є думка, що ріст частки сфери послуг в економіці пов'язаний із неминучою деіндустріалізацією розвинутих капіталістичних країн і трансформацією їх національних господарств у так звану «економіку послуг». Деякі вчені підтверджують, що втрата лідируючих позицій і порівняльних конкурентних переваг в основних промислових галузях, без сумніву, справить негативний вплив на показники економічного росту і рівень добробуту розвинутих капіталістичних країн. Неминучим є уповільнення темпів науково-технічного прогресу і спад продуктивності праці в усіх галузях матеріального виробництва, і тільки сфера послуг зможе розвиватися старими темпами, оскільки вона відносно не відчуває впровадження нових технологій і не має великого потенціалу росту продуктивності праці. І саме ця галузь економіки може стати в багатьох країнах одним із основних джерел надходжень капіталу.
Останні роки визначаються значним збільшенням масштабів міжнародної торгівлі послугами, незважаючи на збереження всіх національних бар'єрів, що існували раніше. Відповідно до даних офіційної статистики, за останні десять років обсяг міжнародної торгівлі послугами збільшився в шість разів і склав 600 млрд. дол. Частка послуг у світовому товарообігу досягла 19%. Якщо додати сюди прибутки, що інвестуються та заробітну плату, яку одержують іноземні громадяни, то цифра збільшиться до 33%. При цьому експорт послуг протягом останніх років збільшувався на 18,7% швидше світового ВНП. Відповідно до оцінки експертів МВФ, у середині 90-х років обмін послугами досяг 960 млрд. дол. і склав 1/3 світового товарообігу. При цьому темпи росту торгівлі послугами удвічі перевищили темпи росту товарообігу [10, с. 77].
Цей феномен можна пов'язати з дією наступних чинників. По-перше, революційні технологічні зміни в засобах зв'язку і на транспорті перетворили на товари цілий ряд так званих нефакторних послуг. Різке зниження транспортних витрат збільшило ступінь мобільності виробників і споживачів послуг, застосування нових засобів супутникового зв'язку і відеотехніки дало можливість взагалі відмовитися від особистого контакту продавця і покупця послуги. По-друге, прискорення темпів технологічного прогресу в області телекомунікацій і інформатики призвело до появи нових форм торгівлі послугами. Йдеться про міжнародний комерційний обмін інформацією, у якому або бази даних стають об'єктом зовнішньої торгівлі, або фірма в такий спосіб підтримує контакт із своїми закордонними філіями. По-третє, технологічний прогрес дав змогу збільшити попит на ті види послуг, що і раніше мали товарну форму. Це стосується фінансових послуг, послуг банків і страхових фірм. Застосування сучасних технологій у цій галузі дає змогу значно розширити коло клієнтів фінансових закладів і збільшити спектр наданих ними послуг.
В цілому, сферу послуг доцільно аналізувати як цілісну систему, яка складається з окремих складових. Ці елементи є взаємопов'язаними між собою, тому вивчення кожного з них дозволяє виявити загальні тенденції розвитку ринку послуг, застосовуючи системно-інтегративний підхід. В свою чергу, ринок послуг є елементом іншої системи – системи світового ринку, яка включає в себе такі складові як ринок товарів, робочої сили, засобів виробництва та ін. Це свідчить про те, що неможливо розглядати ринок послуг, не аналізуючи вплив на нього інших сегментів системи світового ринку, а також його взаємодію з іншими елементами цього утворення.
Послуги на відміну від товарів провадяться і споживаються переважно одночасно і не підлягають збереженню. У зв'язку з цим необхідною є присутність за кордоном безпосередніх виробників послуг або іноземних споживачів у країні виробництва послуг. Проте, не всі види послуг, на відміну від товарів, придатні для широкого залучення в міжнародний обіг, наприклад, комунальні послуги.
Функціонування ринку послуг в кожній окремій країні має ряд особливостей. Кожна країна вживає певних заходів для підтримки того елементу ринку послуг, який має перспективи подальшого розвитку і вдосконалення. Спеціалізація країни на тих чи інших видах послуг залежить від рівня економічного розвитку. У промислово розвинутих країнах перевага надається фінансовим, телекомунікаційним, інформаційним і більшості галузей ділових послуг. Для країн, що розвиваються, характерною є спеціалізація на транспортних, туристичних і фінансових послугах.
Міжнародне регулювання обміну послугами має бути орієнтоване на найбільш ефективний варіант розподілу праці у світовому співтоваристві і на створення умов для прискорення прогресу в сфері послуг. Поряд з цим, воно повинно стимулювати розвиток сектору послуг у країнах, які поки ще відстають у цій галузі. Сфера послуг, як правило, у більшому ступені захищена державою від іноземної конкуренції, ніж сфера матеріального виробництва.
Світова торгівля товарами і світова торгівля послугами тісно пов'язані між собою, як вже зазначалося вище. При постачанні за кордон товарів надається все більше послуг, починаючи з аналізу ринків і закінчуючи транспортуванням товарів. Багато видів послуг, що надходять у міжнародний обіг, або відображаються не повністю, або включаються в експорт і імпорт товарів.
Інструменти торгової політики, які використовуються для обмеження торгівлі послугами здебільшого ті ж, що й у торгівлі товарами. Подібність заснована на тому, що торгівля більшістю послуг супроводжує торгівлю товарами і, отже, підпадає під обмеження, що накладаються на торгівлю товарами. Розходження виникають через те, що торгівля деякими послугами пов'язана не з рухом товарів, а з рухом капіталів, засоби регулювання якого дещо інші, ніж у регулюванні торгівлі товарами. Проте, як і у випадку обмеження імпорту товарів, внутрішня субсидія національним виробникам, яка вводиться країною, що імпортує, вважається кращим методом обмеження імпорту послуг, ніж імпортний тариф. А імпортний тариф як засіб обмеження імпорту послуг за своїм впливом на національну економіку кращий або дорівнює імпортній квоті в тому випадку, коли ліцензії на одержання імпортної квоти продаються на аукціоні.
Взагалі, заходи регулювання доступу на ринок – це інструменти торгівельної політики, що обмежують або забороняють іноземним фірмам-виробникам послуг оперувати на місцевому ринку, які у більшості випадків мають форму кількісних обмежень.
Найважливіша сфера міжнародної економіки, міжнародна торгівля товарами і послугами, регулюється кількома міжнародними організаціями, серед числа яких головною є Світова організація торгівлі (СОТ).
Світова організація торгівлі – законодавча й інституціональна основа міжнародної торгової системи, механізм багатостороннього узгодження і регулювання політики країн-членів у сфері торгівлі товарами і послугами, врегулювання торгових суперечок і розробки стандартної зовнішньоторговельної документації.
СОТ була створена в 1995 р. на основі Маракешської угоди, підписаної в квітні 1994 р. у м. Маракеш у Марокко в результаті закінчення Уругвайського раунду багатосторонніх торгових переговорів. Угода про створення СОТ містить 29 правових документів і 25 міністерських декларацій, що визначають права і обов'язки країн у рамках багатосторонньої торгової системи та ввібрала в себе всі кращі досягнення в рамках ГАТТ і додала багато нового.
Що стосується торгівлі послугами, то підписана в результаті Уругвайського раунду Генеральна угода торгівлі послугами – ГАТС, що входить на правах додатку в угоду про СОТ, є головним міжнародним документом, що регулює міжнародну торгівлю послугами в цілому. Документ визначає торгівлю послугами як надання послуги з території однієї країни на територію іншої країни і розглядає всі види послуг, крім наданих урядом. Серед основних положень угоди можна виділити наступні:
- міжнародна торгівля послугами має ґрунтуватися на принципі режиму найбільшого сприяння (РНС);
- ставлення до послуг, наданих нерезидентами, на внутрішньому ринку закордонних країн повинно виходити з національного режиму, тобто бути недискримінаційним транспарентним (країни зобов'язані публікувати нове регулювання, що стосується торгівлі послугами, і сповіщати інші країни про нього);
- забезпечення активної участі країн, що розвиваються, у міжнародній торгівлі послугами.
Тим самим ГАТС поширює принципи ГАТТ на новий сегмент міжнародної торгівлі, що складає 20-25% її обсягу.
Особливістю ГАТС є те, що на першому етапі воно закріпило існуюче статус-кво в галузі торгівлі послугами, тобто країни домовилися почати переговори про лібералізацію торгівлі послугами з існуючого стану речей, по можливості не ускладнювати поточне регулювання. Так само як і ГАТТ, ГАТС передбачає можливість відступу від узгодженого РНС у випадку утворення інтеграційної спілки і з погляду національної безпеки. Кожна країна під час підписання ГАТС мала подати список вилучень із РНС, який буде проаналізований учасниками через п'ять років і в принципі повинен бути анульований через 10 років. Більше 70 країн зареєстрували вилучення з РНС. Національний режим іноземним послугам відповідно до ГАТС надається не автоматично, а на основі переговорів. Країна, що приймає ГАТС, може обговорити обмеження доступу послуг на свій ринок шляхом накладання обмежень на засіб їхньої доставки, на торгівлю, споживання послуг за кордоном, комерційну присутність у країні, що приймає, на пересування особи, що надає послуги та ін. Рух послуг може також обмежуватися на основі угоди між країною, що надає послуги і країною, що їх приймає, на основі критеріїв фахової кваліфікації осіб, що надають їх, відповідності послуг національним стандартам або шляхам ліцензування.
До ГАТС включені зобов'язання сторін не накладати обмеження на міжнародну торгівлю послугами в таких формах:
- квоти на обсяг наданих послуг;
- обмеження на вартість послуг;
- обмеження загального числа організацій, що надають послуги;
- обмеження числа фізичних осіб, що надають послуги;
- обмеження юридичних форм, у яких можуть бути зареєстровані
організації, що надають послуги;
- обмеження участі іноземного капіталу в організаціях, що надають послуги.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що ринок послуг має велике значення для міжнародної економіки. І вивчення його особливостей сприятиме глибшому розумінню особливостей світового ринку в цілому.
2.2 Сучасний стан зовнішньої торгівлі послугами
України, її проблеми та шляхи їх вирішення
Експортний потенціал України визначається обсягами товарів і послуг, які можуть бути вироблені в економічній та соціальній сферах і реалізовані на світовому ринку з максимальною користю для країни. Як відомо, Україна завжди мала досить значний експортний потенціал.
У 2007 році нерезидентам було надано послуг на загальну суму 14.2 млрд. дол. США. Зростання експорту послуг було досягнуто, головним чином, завдяки збільшенню обсягів надання послуг за статтею «Подорожі» (на 31.9%) та транспортних послуг (на 14.3%) [16].
За 2007 рік резидентами України було отримано послуг на суму 11.5 млрд. дол. США, що на чверть перевищило витрати 2006 року. Зростання імпорту послуг було забезпечено збільшенням витрат громадян України на два основних види послуг: транспортні та послуги з подорожування [16].
Туристичний ринок в Україні знаходиться на стадії становлення. Стан ринку туристичних послуг конгруентний стану економіки і визначається соціально-економічними та політичними процесами, що відбуваються в країні, відтворюючи перебіг реформування суспільного життя. Україна належить до країн, де туризм як активний спосіб проведення дозвілля заохочувався державою, пропагувався та стимулювався шляхом соціалізації туристичних послуг і тому був сприйнятий більшістю населення як складова способу життя. Поліпшення рівня та умов життя вводить туризм до споживчої суспільної моделі, особливо міського населення, стимулюючи попит і формуючи ринок туристичних послуг [11, с. 134].
Тривале домінування внутрішнього туризму за соціалістичної доби обумовило сплеск попиту на міжнародні подорожі, що позначилось зміною статусу та розширенням участі України на ринку міжнародного туризму. Перш за все, розширилась участь країни на даному ринку. З країни-реціпієнта з дозованим обсягом обслуговування вона перетворилась на країну-генератора туристичних потоків зарубіжного (виїзного) туризму. Такий процес був притаманний на перехідному етапі для Польщі, Чехії, інших соціалістичних у минулому країн і має об'єктивне соціально-економічне підґрунтя.
Поступові зміни на краще в економічній ситуації та певні зрушення на шляху поліпшення матеріального становища населення створили об’єктивні передумови для розвитку сприятливого стосовно туристичної діяльності ринкового середовища. Позитивні результати дала й державна туристична політика, перш за все, через впровадження системи ліцензування, що посилило контроль за якістю туристичного обслуговування. Але в міжнародному туризмі ситуація залишається нестабільною: пожвавлення туристичної активності чергується із спадами, відтворюючи в цих коливаннях не тільки стан внутрішнього ринкового середовища, а й світової ринкової кон'юнктури (мал. 1), де імідж України залишається ще невизначеним [16].
Мал. 1. – Динаміка та структура міжнародних туристичних потоків
України (1995-2000 рр.)
Україна на ринку міжнародного туризму виступає як країна-генератор туристичних потоків, хоча потік іноземних туристів до нашої країни постійно зростає (мал. 2) [16].
Мал. 2. – Динаміка розвитку туризму в Україні, 2000-2003 рр.
Незважаючи на позитивні зрушення на національному ринку туристичних послуг, які позначені зростанням обсягів діяльності на внутрішньому ринку і зростанням потоку іноземних відвідувачів, ще помітною залишається тенденція перевищення виїзного потоку над в’їзним у структурі міжнародного туризму. Слід відмітити певне падіння темпів виїзного туризму і його мотиваційний та географічний перерозподіл, що позитивно характеризує зміни на національному туристичному ринку. Основними партнерами країни на ринку зарубіжного туризму залишаються країни-сусіди, до яких спрямовані як туристичні, так і транзитні поїздки: Польща (31,4%), Росія (30,5%), Молдова (11,5%), Білорусь (6,5%), Угорщина (5,7%), Словаччина (4,2%) [11, с. 138]. Запровадження візового режиму у відносинах із Словаччиною позначилось зменшенням виїзного потоку майже на 19% за рік. Відпрацьовується механізм роботи візового режиму з Польщею та Угорщиною, які з 1.05.2004р. стали членами Європейського Співтовариства [16].
На ринку іноземного (в’їзного) туризму також спостерігається значна сезонність, «пік» якої припадає на липень-серпень, оскільки основною метою приїзду в Україну іноземних туристів є рекреація і відпочинок (понад половину всіх відвідувань) та бізнес (майже 32%). Водночас зростає чисельність туристів, які прибувають з курортно-лікувальною та спортивно-оздоровчою метою, хоча частка цих сегментів залишається порівняно незначною. Відповідно до мотивації потік іноземних туристів розподіляється й територіально: майже половина його спрямована на Крим, третина – до Києва, п'ята частина – до Одеської області і майже 7% – до Львівської.
За останні три роки до України спрямовані туристичні потоки із 168 країн світу. Спостерігається зростання в’їзного потоку з країн СНД (особливо Казахстану, Молдови, Росії), з Туреччини, країн Африки, Східної Азії та Тихоокеанського басейну, з Південної Азії, що, на жаль, свідчить не стільки про туристичну привабливість України, скільки про використання туризму як міграційного інструменту. Зменшується потік з колишніх соціалістичних країн Європи (Чехія, Словаччина, Болгарія, Угорщина), хоча майже п’яту частину обмінів становить прикордонний обмін.
Зростає значення України як транзитної держави і це позначається на кількості одноденних відвідувачів, чисельність яких протягом останніх років стабільно росте, перевищуючи 50% всіх відвідувань. Особливо зріс транзитний потік через Україну з країн СНД (Туркменістану, Таджикистану, Росії, Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстану).
Туристична політика України на ринку міжнародного туризму базується на активній маркетинговій стратегії, спрямованій на стимулювання іноземного туризму шляхом створення позитивного туристичного іміджу країни як країни безпечного та комфортного перебування. З цією метою вводиться спрощення візових формальностей, розбудовується індустрія туризму та підвищується відповідно до європейських стандартів якість обслуговування.
Туризм, згідно Закону України «Про туризм» (1995 р.) визнаний одним з пріоритетних напрямків розвитку господарства країни, що визначає державну увагу і проведення стимулюючої державної туристичної політики, спрямованої на розбудову індустрії туризму відповідно до європейських стандартів. Інституційно-організаційна підсистема індустрії туризму країни знаходиться в стадії перманентного реформування, що значно ускладнює проведення послідовної туристичної політики і не стимулює розвиток інвестиційного процесу. Державну туристичну політику на ринках міжнародного та внутрішнього туризму впроваджує Державна туристична адміністрація України шляхом координації інтересів державних і місцевих органів влади, некомерційних організацій та комерційних суб’єктів ринку.
Україна має найбільші й найрізноманітніші в Центральній Європі запаси ресурсів для розвитку санаторно-курортного лікування, хоча їх використання не можна назвати ефективним: застаріла матеріально-технічна база, недостатність фінансування державних закладів і, як наслідок, низька конкурентоспроможність, збитковість більш ніж половини з них. Скорочення кількості підприємств та персоналу, зростаюча вартість послуг при низькій якості обслуговування обумовили скорочення попиту та зменшення завантаженості підприємств. Санаторна база значно рівномірніше розподілена по території країни. Найбільше закладів санаторного типу сконцентровано у Криму, Донецькій, Одеській та Дніпропетровській, а найменше у Чернівецькій та Тернопільській областях. Найбільшою популярністю користуються санаторні заклади Криму, де протягом 2001 р. було оздоровлено 27,7% відпочиваючих від загальної кількості по Україні, Одеської (8,2) та Львівської областей (7,9%) [16].
Кількість ліцензованих туристичних підприємств малого та середнього бізнесу постійно зростає, хоча постійно працюють на ринку тільки 68% з них. Процес реструктуризації ринку просувається досить повільно і ринкова пропозиція турів недиференційована і фактично не позначена ексклюзивністю. Серед світових розподільчих мереж на українському ринку найпотужніше представлені системи АМАDЕUS та Galileo, через які туристичні фірми здійснюють бронювання авіаквитків та інших послуг. В цілому транснаціоналізація ще не торкнулася національного туристичного ринку, лише позначилась на ньому окремими штрихами (зростання національних туроператорів, хоча й малопотужних і неконкурентоспроможних на міжнародному туристичному ринку; увага транснаціональних готельних груп, зокрема, «Редісон-Сас», потреба формування національних готельних мереж, розбудова транспортної інфраструктури).
Урізноманітнення і розвиток пропозиції України можливі на напрямах культурно-пізнавального і екскурсійного, екологічного, спортивного, а також сільського туризму. Потребує маркетингових зусиль ринок курортно-лікувального туризму, підтримки та відновлення – ринок круїзного та спортивного туризму, розбудови – ринок гірськолижного туризму. Відносно сегментів споживчого ринку, то основні маркетингові зусилля повинні бути спрямовані на розвиток дитячого відпочинку та оздоровлення, сімейного відпочинку, відновлення та розбудову автотуризму (особливо це актуально стосовно статусу транзитної держави та створення транс’європейських транспортних коридорів), релігійного туризму. Основним споживчим ринком залишається ринок масового попиту з превалюючою мотивацію «відпочинок+екскурсії». На ринках нестандартного та елітарного попиту домінуючими можуть бути позиції спортивного та екологічного туризму. Пріоритетним напрямом розвитку є внутрішній туризм. Його активізація передбачає диверсифікацію видових субринків та ускладнення територіальної структури внутрішнього ринку за рахунок формування місцевих територіальних ринків на основі інтенсифікації ресурсної бази туризму і розбудови туристичної інфраструктури. Основним регулятором повинно стати проведення регіональної туристичної політики стимулювання малого та середнього підприємництва у внутрішньому туризмі та організації екскурсійної діяльності.
Становлення України як незалежної держави, реформування внутрішнього блоку і розвиток зовнішніх зв'язків держави чимало залежать від його транспортно-географічного положення й ефективної, налагодженої транспортної системи.
Україна має розгалужену транспортну систему. Саме транспорт є однією з важливих галузей народного господарства, ефективне функціонування якого, це необхідна умова розширення торгово-економічних відносин, забезпечення потреб населення й суспільного виробництва в перевезеннях і, як слідство, гарантія стабільного розвитку економіки. У цьому зв'язку рівень розвитку транспортної системи держави є одним з найважливіших ознак його технологічного прогресу й цивілізованості.
Україна має широкі транспортні контакти із країнами Східної й Західної Європи, широкий вихід до Чорного моря. Вона займає переважаюче положення в західних комунікаціях Росії й центральноазіатських країн. По багатьох ключових напрямках перевезень її комунікації не мають альтернативи.
Транзитне положення України – одна з багатьох рис привабливості національного ринку України для закордонних інвесторів і виробників. Міждержавний транзит через українську територію – це значний національний ресурс, який на сьогодні використовується не повною мірою. [13]
Чинники, які визначають втрати транзитних вантажопотоків, можна розділити на дві групи: зовнішні та внутрішні. Більшість із внутрішніх проблем функціонування транспортного комплексу мають системний характер і потребують вирішення на загальнодержавному рівні та корінного реформування транспортної сфери в цілому.
Зовнішні чинники:
- зміна кон'юнктури міжнародного ринку транспортних перевезень (зростання обсягів комбінованих перевезень, зростання вимог до швидкості та якості транспортних послуг та перевезень, зміни в структурі транзитних вантажів на користь контейнерів, тарно-штучних вантажів, зменшення транзиту металу, наливних вантажів і т.д.);
- зростання міжнародної конкуренції на державному рівні за додаткові транзитні потоки як наслідок переорієнтація транзиту з портів України на порти сусідніх країн;
- різні темпи трансформації та інтеграції національних транспортних систем у міжнародну транспортну систему, зокрема прискорений розвиток транспортної інфраструктури конкуруючих з нами країн [12, с. 123].
Внутрішні чинники, які мають техніко-економічний, політичний та правовий характер:
- відставання в темпах розбудови української частини системи міжнародних транспортних коридорів (аналіз пропускної здатності автомобільних і залізничних магістралей, які входять у систему МТК на території України свідчить, що практично на кожному напрямку залишаються ділянки, які мають пропускну спроможність у декілька раз нижчу, ніж у цілому для всієї магістралі;
- низька якість внутрішньої транспортної мережі, обмеженість швидкості транзитних перевезень, технічно застарілий рухомий склад;
- низький рівень розвитку інфраструктури державного кордону, низька пропускна спроможність прикордонних пунктів пропуску та відносно висока вартість послуг, що надаються при перетині кордону, складна та тривала процедура проходження кордону, простої на кордоні;
- політична та економічна нестабільність, часті зміни в законодавчому та правовому полі щодо здійснення транспортних перевезень та процедури перетину кордонів, неузгодженість національних законодавчих актів з відповідними нормами в європейських країнах;
- недостатньо гнучка тарифна політика, яка не завжди враховує зміни в тарифній політиці конкуруючих з нами країн та не сприяє забезпеченню конкурентоздатності перевезень по території України в порівнянні з іншими країнами, наявність місцевих зборів, необхідність внесення фінансової застави й т.д. [12, с. 124].
Транспортна система – найважливіша складова інтеграції світової економіки. Тому світове співтовариство, використовуючи ресурсний потенціал держав і їхнє просторове розташування, прагне до формування єдиної транспортної системи. І, звичайно, з огляду на географічне положення України і її можливості, необхідно вдосконалювати інфраструктуру, реалізовувати вже існуючі транспортні стратегії й впроваджувати нові, а також підвищувати нашу конкурентоспроможність. Крім того, необхідно ефективно використовувати існуючі транспортні мережі, підвищувати технологічний рівень, що сприяє інвестиційній привабливості, регулювати правову базу убік полегшення митних процедур. [14]
Тому вирішення проблеми потребує насамперед комплексного підходу, який може бути реалізований лише в рамках принципово нової стратегії держави щодо розвитку транспортного комплексу, єдиної національної транспортної політики, спрямованої на координацію дій усіх учасників перевезень, на узгоджений розвиток інфраструктури транзиту, удосконалення тарифної політики та на формування транзитної привабливості території України та підвищення конкурентоздатності перевезень.
Україні потрібна ефективна стратегія управління транспортним комплексом як цілісною виробничо-економічною системою, яка має базуватися на комплексному підході та на принципі ієрархії пріоритетності цілей, ієрархії загальних національних і локальних (галузевих) пріоритетів.
Всі ці фактори є складовими єдиної мети – відродити Україну як транспортну державу, що займе у світі своє вигідне положення.
Відповідно до тенденцій світового економічного розвитку в найближчому майбутньому очікується суттєве зростання товарообміну в напрямку Європа – країни Азіатсько-тихоокеанського регіону. Так, за оцінками експертів ЄС до 2010 року очікується збільшення товарообміну за цим напрямком на 30-35%. Очікується також зростання товарообміну за напрямком європейської осі «Північ-Південь» – за експертними оцінками до 2010 року на 25-30%. За прогнозами суттєве збільшення перевезень транзитних вантажів передбачається в тому числі й для морського транспорту. [15]
У зв'язку з цим Україна має потенційні можливості для залучення додаткових транзитних потоків через свою територію за цими напрямками за умови реалізації наведених заходів щодо подальшого розвитку та модернізації власної транзитної транспортної інфраструктури та створення сприятливих умов для переміщення транзиту територією країни.
Розвиток транспортних коридорів в Україні дозволить ефективно використати вдале географічне розташування нашої країни на карті Європи, що, у свою чергу, буде сприяти створенню нових робочих місць; значно збільшиться кількість замовлень українським підприємствам, а головне, це дозволить підняти рівень інвестиційної привабливості інфраструктури, що розвивається, забезпечить статус України як транзитної держави, сприятиме інтеграції національної транспортної системи в міжнародну транспортну систему та реалізації національних стратегічних інтересів.
В комплексі економічних заходів щодо стимулювання зовнішньої торгівлі України найбільш ефективним засобом є фінансове сприяння держави вітчизняним експортерам, в тому числі із залученням коштів державного бюджету, яке передбачає використання механізмів кредитування експорту, страхування експортних кредитів, надання державних гарантій. При цьому заходи щодо стимулювання експорту за рахунок коштів держбюджету повинні відповідати нормам і вимогам СОТ, що визначають прийнятий в світовій практиці порядок надання державної підтримки експорту, а також враховувати узгоджені умови в якості члена Світової організації торгівлі.
Таким чином можна зробити висновок, що активна зовнішньоторговельна політика може стати дієвим інструментом структурної перебудови економіки, підвищуючи ефективність і конкурентну спроможність національного виробництва. Але треба зазначити, що одним із найактуальніших завдань на сьогоднішньому етапі розвитку України є припинення вивозу національного капіталу за її межі при здійсненні експортно-імпортних операцій.
Висновок
В сучасних умовах міжнародний ринок послуг займає провідне місце в процесах розвитку і трансформації світового ринку, викликаних глобалізацією. Ця галузь постійно і динамічно розвивається, створює робочі місця і приносить значні прибутки країнам світу. Сфера послуг має всі передумови для подальшого розширення і вдосконалення. Аналіз її функціонування дає змогу зробити певні висновки, основні з яких полягають у наступному. По-перше, ринок послуг заслуговує на увагу спеціалістів як перспективна галузь світової економіки, інтенсифікація якої знаменує перехід суспільства на більш високий рівень розвитку.
Глобалізація світового господарства стала передумовою модифікації міжнародного ринку послуг, появи змін в його структурі. В ній збільшився обсяг виробничих і фахових послуг, для яких характерним є високий ступінь централізації керування, фінансів і оперативного контролю. Збільшення масштабів торгівлі виробничими і фаховими послугами варто розглядати як одну з форм інтеграції різноманітних національних господарств. Вона, по суті, більш розвинена, ніж економічна взаємозалежність країн, яка виникає внаслідок розширення торгівлі товарами. Паралельно стає швидшим процес інтернаціоналізації виробництва і споживання товарів і послуг. У багатьох країнах торгівля послугами займає значне місце в обсязі міжнародної торгівлі. Це викликано науково-технічним прогресом у сфері матеріального виробництва, поглибленням міжнародного поділу праці і зростанням соціально-економічних потреб багатьох країн. З розвитком видів ділових послуг відбувається трансформація економіки індустріальних держав, формується її новий вигляд.
По-друге, сучасні процеси розвитку світової економіки, які сприяють активізації міжнародної торгівлі, вимагають всебічного розвитку основних елементів ринку послуг. Так, велике значення має сьогодні міжнародний транспорт, який виконує інфраструктурну роль в світовій економіці в цілому та в народному господарстві окремих країн, слугує матеріально-економічною базою міжнародних економічних зв'язків. В свою чергу, збільшення обсягів перевезення вантажів вимагає розвитку ринку страхових послуг, оскільки компанії бажають захистити себе від ризиків та непередбачених обставин. Крім того, динамічні процеси розвитку суспільства виводять на перший план потребу в інформації, володіння якою дозволяє вчасно реагувати на зміни, які відбуваються в сучасному світі. В числі найбільш розвинених є також сфера туристичних послуг, яка обіцяє в найближчі роки стати однією з найважливіших галузей економіки. Отже, сучасний етап розвитку світової економіки вимагає всебічного дослідження і аналізу такого важливого Ії елементу як ринок послуг.
Перспективним сьогодні є розгляд проблеми включення України в міжнародний ринок послуг. Наша країна має всі передумови для розвитку, модифікації і розширення національного ринку послуг та участі в міжнародній торгівлі ними. Це буде значно сприяти розвитку національної економіки та стане суттєвим чинником зростання добробуту населення нашої країни.
Література
1. Румянцев А.П., Коваленко Ю.О. Міжнародна торгівля послугами: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 112 с.
2. Дахно І.І. Міжнародна торгівля: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2004. – 312 с.
3. Румянцев А.П., Румянцева Н.С. Зовнішньоекономічна діяльність: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 377 с.
4. Рокоча В.В. Міжнародна економіка. – К.: Таксон 2000. – 320 с.
5. Жуков С.В. Развивающиеся страны: сфера услуг и экономический рост. – М: Наука, 1991.
6. Киреев А. Международная экономика. – М., 1998. – Т. І.
7. Мазаракі А.А., Ващенко Н.П. Світовий ринок товарів і послуг. – Київ, 1996.
8. Никифорова Н.В. Услуги в системе мировой торговли. – М., 1990.
9. Фомичев В.И. Международная торговля. – М., 1998.
10. Зайончик Л.Г., Усаченко А.С. Рынок транспортных услуг. – Киев, 1994.
11. Гуляев В. Г. Туристские перевозки. – М., 1998.
12. Безуглова М.А. Транспортные услуги в международной торговле. – Мурманск, 2001.
13. Колесников А. Перспективы для транзита // Порты Украины. – 2007. – №5. – с. 17-19.
14. Корниенко В.В., Стратегическое значение Украины в системе международных транспортных потоков стран-участниц СНГ // Альманах международного экспедитора.– №1. – 2007. –Одесса. – с. 19-24.
15. СТА Логистик, Общие тенденции развития транспортно-логистического сервиса – Украина.// http://www.sta-logistic.by/infocenter/articles-417.html
16. Туристические услуги в системе международной торговли Украины // Экономика Украины.– №8.– Август, 2005.– с. 13-17.