Курсовая работа: Курсовая работа: Стратегія міжнародної економічної діяльності України

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи формування стратегій міжнародної діяльності країни

2. Місце України в міжнародній економіці

2.1 Аналіз географічної і товарної структури експорту товарів та послуг за 2008 рік та січень 2009 року

2.1.1 Аналіз експорту

2.1.2 Аналіз імпорту

2.2 Аналіз інвестиційної діяльності України за 2008 рік

2.3 Співпраця України з міжнародними організаціями

2.3.1 Співробітництво з Міжнародним банком реконструкції та розвитку (МБРР)

2.3.2 Співробітництво з Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР)

2.3.3 Співробітництво з Європейським інвестиційним банком (ЄІБ)

2.3.4 Співробітництво з Чорноморським банком торгівлі та розвитку (ЧБТР)

2.3.5 Співробітництво з Північним інвестиційним банком (ПІБ)

3. Розробка стратегії міжнародної економічної діяльності України

3.1 Стратегія економічного розвитку України

3.1.1 Розвиток експортного сектору

3.1.2 Розвиток імпортного сектору

3.1.3 Географічна та регіональна політика, співпраця з іншими країнами

3.2 Перспективі співпраці України з міжнародними організаціями

Висновки

Перелік використаної літератури

Додатки

Вступ

Проблема розробки ефективної стратегії міжнародної економічної діяльності України залишається актуальної впродовж всього періоду існування України як незалежної держави. В період глибокої економічної і політичної кризи, в якій перебуває Україна на сьогоднішній день, стратегічне планування і створення такої політики зовнішньоекономічної діяльності, яка б максимально враховувала інтереси нашої країни і її абсолютні і порівняльні переваги, стають найбільш гострими проблемами, вирішення яких неможливо відкладати на довший строк.

Метою даного дослідження є виявлення теоретичних основ формування стратегії міжнародної економічної діяльності України (МЕДУ), аналіз статистичних даних про експортно-імпортні відносини країни, виявлення спрямованості зовнішньоекономічній діяльності і формування своєї точки зору з приводу розробки стратегії МЕДУ.

Не можна не відмітити, що Україна вже зробила значний крок до членства в світових економічних організаціях, про що свідчить приєднання її до ВТО. Ще в 2005 р. був вибраний основний напрям зовнішньої політики України – євроінтеграція.

Але й досі Україна не робить конкретних кроків, які б вивели вітчизняну економіку на новий шлях розвитку. Ми хочемо досягнути європейського рівня, але не хочемо бачити, що, по-перше, необхідно змінити погляд на речі, змінити існуючі рамки, йти інноваційним шляхом. Потрібно відмовитися від неприбуткових галузей, і, замість того, зосередити зусилля на розвитку перспективних.

У цьому науково-дослідницькому завданні я розробила комплекс заходів, які здатні покращити існуючий стан української економіки та виділила перспективні галузі розвитку, в які потрібно інвестувати час і грошові кошти, і які в майбутньому будуть не тільки прибутковими, але й конкурентоспроможними на європейському та світовому ринку.

1. Теоретичні основи формування стратегій міжнародної діяльності країни

Слово «стратегія» належить до часто вживаних в різних сферах людської діяльності. Проте лише в небагатьох випадках воно використовується для позначення певної сукупності теоретичного і практичного досвіду. Під економічною стратегією розвитку мають на увазі розраховану на певний проміжок часу цілісну систему дій суб'єкта міжнародної економіки, направлених на реалізацію мети, завдань, пріоритетів його економічного відтворення з урахуванням комплексу внутрішніх і зовнішніх чинників і рисок [8, с. 543].

На сьогоднішній день у вітчизняній економічній літературі відсутнє комплексне, стале поняття «Стратегія міжнародної діяльності країни». Одним з найповніших, на мій погляд, є наступне:

Зовнішньополітична стратегія держави — це система концептуальних підходів, яка визначає життєво важливі національні інтереси держави і засоби їх забезпечення шляхом взаємодії з навколишнім світом.

Зовнішньополітична стратегія — це, швидше, абстрактно теоретичний феномен.

М. Портер, найбільший фахівець сучасності, в області конкуренції і стратегії пропонує розуміти під стратегією «створення унікальної і вигідної позиції, що передбачає певний набір видів діяльності». Він відзначає, що «стратегія — це вирішення компромісів у конкуренції. Суть стратегії полягає в тому, щоб вибрати те, від чого можна відмовитися. Без компромісів не було необхідності вибирати і, таким чином, не було необхідності в стратегії». Стратегічне позиціонування повинне визначати не тільки вибір видів діяльності, але і їх взаємозв'язок. Якщо операційна ефективність — це проблема досягнення чудових показників по окремих видах діяльності, то стратегія – це проблема вибору комбінації видів діяльності.

Існує також широке розуміння зовнішньополітичної стратегії, як поєднання концептуальних принципів і практичних дій держави, направлених на забезпечення національних інтересів.

Процес вибору, визначення і ухвалення міжнародної стратегії країни дуже складний і здійснюється у декілька етапів:

1. визначення стратегії;

2. реалізація стратегії;

3. оцінка суті.

Перший етап є найважливішим і вимагає найбільших затрат коштів та часу. Залежно від можливостей певної країни, її амбіцій, здібностей впливу на інших учасників міжнародних відносин, кожна країна вибирає свою стратегію.

Так, наприклад, для держав з обмеженими можливостями і скромними амбіціями просторовим лімітом стратегії може бути регіон або навіть субрегіон. Інші ж сприймають географію своїх національних інтересів ширше. Сьогодні лише декілька держав має можливість здійснювати зовнішньополітичну стратегію в географічно найширших межах (США, Росія).

Країна при виборі стратегії також повинна враховувати свої національні інтереси, які можуть бути, як життєво важливими і мати надзвичайне значення для виживання, безпеки і життєздатності країни, так і гуманітарними (допомога країнам світу) або менш важливими.

Зовнішньополітична стратегія утілюється не тільки всіма засобами зовнішньої політики (дипломатія, економічні зв'язки, застосування воєнної сили, культурні впливи, і тому подібне), але і шляхом підтримки її внутрінаціональними заходами, які при певних обставинах грають навіть більшу роль, ніж міжнародна діяльність.

Очевидним є тісний зв'язок всіх складників здійснення стратегії з внутрішнім станом держави.

На вибір стратегії впливають наступні чинники:

1) Стабільні (комплекс природно географічних умов, зокрема клімат, географічне розташування);

2) Нестабільні (історичний досвід і особливості національної свідомості);

3) Змінні — стан і динаміка змін в міжнародній системі; — характер режиму, а також традиції суспільної дискусії, відносно міжнародної стратегії держави; — економічні можливості і розміри держави; — технологічний потенціал держави; — світоглядна основа міжнародної стратегії, тобто комплекс уявлень про міжнародне середовище і перспективи його розвитку.

Отже, при виборі міжнародної стратегії, необхідно враховувати економічні, політичні, соціально-психологічні чинники, національні інтереси, глобальність сучасної економіки і рівень розвитку інших країн, а також особливості кожної нації і відмінні риси стратегів.

Розглянемо найбільш поширені види міжнародних стратегій:

1. Залежно від напряму формування і реалізації зовнішньоекономічної політики держави:

1.1. Меркантилізм - орієнтація на накопичення коштовностей. Політика обмеження імпорту і розширення експорту завдяки втручанню держави. Основним засобом регулювання є мито і встановлення бар'єрів.

1.2. Протекціонізм – захист внутрішньої економіки за допомогою мит і кількісного обмеження імпорту і/або експорту.

1.3. Вільна торгівля. Активна участь в МРТ. Політика невтручання (тільки забезпечення безпеки, нейтралізація державної підтримки експорту іншими країнами).

1.4. Агресивний протекціонізм – захист інтересів найбільш розвинених, монополізованих галузей економіки. Політика: за рахунок великих цін на внутрішньому ринку отримати монопольно високий прибуток.

1.5. Колективний протекціонізм. Результат діяльності інтеграційних груп суб'єктів МЕД. Порівняльна лібералізація взаємної торгівлі а також здійснення узгодженої єдиної протекціоністської політики щодо інших країн.

2. Залежно від характеру взаємодії політики і економіки держави розрізняють наступні моделі:

2.1. Ліберальна модель

Відкидає тотальне регулювання економіки державою, яка паралізує спонтанні сили розвитку, вирівнювання і регенерацію суспільства, стагнацію і руйнування економіки.

У основі ліберальної стратегії лежить модель ідеальної взаємодії політики і економіки, основний механізм якої представлений у вигляді вільного (від державного регулювання) ринку і стихійної регенерації, а також розподілу різних товарів і послуг.

МІНУСИ: Дана стратегія «сліпа» до жорсткої конкурентної боротьби найменш пристосованих учасників ринку. Узгоджуючись з моделлю класичного лібералізму (ранній капіталізм), дана стратегія вимушує весь час починати спочатку, використовуючи метод проб і помилок.

2.2. Консервативна модель

У основі даної стратегії лежить модель взаємодії політики і економіки, причому система управління і її інститути володіють особливим авторитетом і покликані утримувати під контролем сили, що порушують порядок. Передбачає сильну державу і стійкі інститути, що підтримують порядок силою.

МІНУСИ: Неефективна, коли спостерігається недолік зв'язків інститутів і суспільства, підтримки, технологій і правдивості.

2.3. Дискусійно-теоритична стратегія

У основі лежить модель взаємодії політики і економіки, при якій ефективній є політика регулювання мовної комунікації. Іншими словами, гроші і влада – самостійні комунікаційні засоби політики інтеграції, яка найчастіше здійснюється без соціальної інтеграції. Основними інструментами оптимальної взаємодії політики і економіки є гроші, наявність влади і максимальної кількості голосів у виборчій боротьбі. Базовим принципом в поданій стратегії покликана бути домовленість, яка дозволить звільнити соціально-інтеграційні сили політики і забезпечити їй контроль за функціонуванням і розвитком економіки, а стало бути, і суспільства.

Дана стратегія ефективна в умовах розпаду «відмерлих» економічних і соціальних відносин. Дискусії виконують функцію пояснення суті політичних явищ і рішень.

МІНУСИ. Взаємодія – це рух, а будь-який рух не дає можливості передбачати все. Більш того, механізм дискусії не дає можливості прийти до остаточного рішення, іноді паралізує політичні дії.

2.4. Стратегія стимулювання експорту

Способи стимулювання:

Пряме субсидування - експортні премії (субсидії) – фінансові пільги, що надаються урядом або приватними організаціями фірмам-експортерам на вивіз певних товарів за кордон. Вони покривають частину витрат національних виробників і таким чином підвищують їх конкурентоспроможність на зовнішніх ринках. Субсидуватися також може виробництво товарів, направлених на внутрішній ринок. ГАТТ забороняє даний вид стимулювання, хоча він і досить поширений, особливо для виробників сільськогосподарської продукції, і при вивозі капіталомістких і дорогих товарів. Наприклад, продукції авіаційної і суднобудівельної галузей.

Непряме субсидування передбачає фінансові пільги окремим галузям народного господарства або економіці в цілому на отримання кредитів, оплату податків, витрат на електроенергію, транспорт і так далі. Поширеним також є страхування експорту, яке найчастіше здійснюється через надання державних гарантій на експортні кредити.

Податкове стимулювання експорту:

· Надання додаткових пільг експортерам, наприклад, звільнення експортних товарів від посередніх податків;

· Розширення номенклатури товарів, експортерам яких повертаються митні збори;

· Передбачається звільнення від виплати податків на матеріали, використані у виробництві експортних товарів;

· Знижується пряме оподаткування підприємств для часткової компенсації їх витрат як експортерів;

· Дозволяється створювати неоподатковувані податком грошові форми для розвитку експорту;

· Передбачається відстрочення виплати податків;

· Упроваджується система умовного безмитного ввезення.

3. Залежно від сили впливу на інші країни (геополітичні стратегії):

3.1. Стратегії світових лідерів (США, Росія);

3.2. Стратегії регіональних лідерів (Країни ЄС, Китай, Бразилія);

3.3. Стратегії окремих країн.

Швидкий розвиток геополітичних процесів обумовлює розподіл політичного, економічного, ресурсного потенціалу між країнами. Домінуванню США протистоять країни Європи і Азії.

4. Залежно від моделей трансформації:

4.1. Китайська (Китай, В'єтнам, Монголія) - передбачають формування риночних відносин в умовах старої командно адміністративної системи;

4.2. Угорська - означає поступовий перехід до ринкових відносин шляхом перетворень;

4.3. Польська або „шокова терапія ”;

4.4. Чехословацька - спирається на традиції ринкової культури;

4.5 Прибалтійська , специфіка якої в малих масштабах народного господарства;

4.6. Російська – заснована на формальній приватизації, розвитку підприємництва

4.7. Українська , обтяжена проблемами суверенітету, економічній незалежності, проблемами державної побудови.

5. Залежно від ступеня розвиненості країни:

5.1. Стратегія використання природних ресурсів

Її використовують, в основному, країни з багатими запасами нафти – країни Персидської протоки, Венесуела, частково Індонезія. Суть її полягає в експорті природних ресурсів із залученням іноземних інвестицій і наступним використанням отриманих доходів для підвищення благополуччя населення і розвитку ряду галузей, орієнтованих на внутрішній ринок. Як правило, це невеликі держави, здатні тривалий час жити за рахунок експорту сировини, яка здобувається, і палива.

5.2 Стратегія «переслідування»

Суть її в тому, що промисловість, яка спирається, головним чином, на дешеву робочу силу, освоює виробництво конкурентоспроможної продукції, яка проводилася раніше в розвинених індустріальних країнах, і заповнює ніші на ринках, з яких ці країни витискуються дешевшими виробами. На перших етапах споживачеві не пропонуються нові продукти: основний тиск робиться на відновлення вже створених зразків за нижчою ціною. Такої стратеги дотримувалися Японія, південна Корея, інші країни Південно-східної Азії. Значним ступенем її використовує сьогодні Китай.

5.3 Стратегія «передових рубежів», якої дотримуються США, Німеччина і інші розвинені країни Європи, а в останніх 25 років і Японія. Полягає в тому, щоб, спираючись на досягнення науково-технічного прогресу, створювати нові продукти і технології, формувати попит на них і нові ринки. Класичний і найбільш успішний приклад – комп'ютерна революція і інформаційні технології, батьківщиною яких сталі США.

Отже, існує величезна кількість стратегій міжнародної діяльності, які може вибрати та або інша країна.

Проте, вибираючи їх, важливо враховувати не тільки першочергові цілі держави, але і ряд чинників, залежно від яких одні стратегії будуть ефективнішими, ніж інші.

Стратегія — це сукупність генеральних (загальних) цілей і засобів їх досягнення, що визначають напрям дій на довготривалу перспективу. Від її вибору залежить не тільки процвітання окремої країни, але і всієї світової спільноти в цілому.

2. Місце України в міжнародній економіці

2.1 Аналіз географічної і товарної структури експорту товарів та послуг за 2008 рік та січень 2009 року

У 2008 році Україна здійснювала зовнішньоторговельні операції з 217 країнами світу (торгівля товарами) і з 212 країнами по торгівлі послугами.

Згідно Державному комітету статистики України, експорт товарів і послуг в 2008 році склав 78 696,7 млн.дол (що на 34,9% більше 2007 року), імпорт – 92 181,2 млн. дол. (+40,5% в порівнянні з 2007 р.). При цьому від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу склало 13 484,5 млн. дол. [10]

Загальновідомо, що значне негативне зовнішньоторговельне сальдо негативно впливає на економіку країни. За останні роки спостерігається значне збільшення дефіциту торгівлі товарами. Завдяки профіциту в торгівлі послугами вдавалося збалансувати ситуацію. Проте, через ряд негативних чинників (кризові явища в світовій економіці, значне зменшення грошових потоків від українців, що працюють за кордоном, падіння попиту на чорну металургію і ін.), дефіцит зовнішньої торгівлі товарами в 2008 році склав 18,5 млрд. дол., тоді як профіцит зовнішньої торгівлі послугами лише 5,047 млрд. дол., що складає тільки 27,28% від дефіциту торгівлі товарами.

За перші три місяці 2009 року від'ємне сальдо балансу зовнішньої торгівлі товарами склало 1,391 млрд доларів. Вартісні об'єми експортних постачань оцінюються в 8,5 млрд доларів (на 39,2% менше, ніж в 2008-му). Імпорт товарів знизився в порівнянні з I кварталом минулого року на 46,9% — до 9,9 млрд. доларів.

Дані сайту державної статистики що до об’єму експорту та імпорту товарів відносно країн світу за січень 2009 року представлено в таблиці 2.1.1. (Додаток А, Табл. 2.1.1).

2.1.1 Аналіз експорту

Географічна структура експорту

Проаналізуємо експорт вітчизняних товарів в інші країни світу. Найбільш активну торгову політику Україна проводить з країнами СНД, Європою та Азією, що у більшості зумовлено географічною близькістю.

Згідно Держкомстату, 35,5% експортних постачань у 2008 році доводилося на країни СНД, 29,5% - в країни Європи (зокрема в країни ЄС – 27,1%), Азії – 22,8%, Америки – 6,2%, Африки – 5,8% і Австралії і Океанії – 0,1%. Спостерігається значне збільшення об'ємів експорту в порівнянні з 2007 роком в країни Австралії і Океанії (у 4,1 разу). Намітилася тенденція до збільшення експортних відносин з Америкою +54,3%, Азією +47,4%, Африкою +39,8%, країнами Європи +33,6% і СНД +28%.

Поліпшення показників зовнішньої торгівлі в 2008 р. зв'язане, в першу чергу, із збільшенням об'ємів торгівлі з основним торговим партнером - Російською Федерацією, об'єми експорту товарів і послуг з якою в порівнянні з 2007 р. виросли на 21,87 %, а об'єми імпорту товарів і послуг – на 15,82%. При цьому негативне зовнішньоторговельне сальдо склало -716 млн.дол. США.

Найбільші темпи зростання показали такі країни як:

США – на 84,2% (за рахунок збільшення постачань чорних металів і виробів з них, продуктів неорганічної хімії), Польща – на 42,8%, Білорусь – на 34,8%, Туреччина – на 27,1%, Росія – на 24,2%, Німеччина – на 11,7%, Італія – на 8,8%.

На діаграмі 2.1.1 (див. Додаток А, Діаграма 2.1.1) ми бачимо, що перше місце по об’єму експорту за січень 2009 року займають країни СНД (750.040 тис.дол. США, що складає 31% від загального об’єму експорту). В тому числі питома вага Російської Федерації складає 438.521,6 тис.дол. США, Казахстану – 98.491,7 тис.дол. США, Білорусії – 74.186,3 тис.дол. США. Порівнюючи з даними за 2008 рік, об’єм експорту у країни СНД зменшився на 43,1%.

Друге місце посідає Європейський Союз – 712.660,7 тис.дол. США та 29% від загального об’єму експорту. Найбільші за обсягом імпорту української продукції є Італія (104.261,1тис.дол. США), Німеччина (82.415,8 тис.дол. США), Польща (76.566,8 тис.дол. США), Словаччина (47.216,3 тис.дол. США) та ін.. Порівняно з 2008 роком об’єм експорту знизився на 27,5%.

Питома вага Азії складає 28% від загального об’єму експорту (677.369,4 тис.дол. США). Перші місця посідають Туреччина (98.636,5 тис.дол. США), Індія, Ліван. Китай знаходиться на п’ятому місті (51.684,5 тис.дол. США), і це на 10% більше ніж за січень 2008 року. Взагалі, об’єм експорту в Азію зменшився на 30,5% порівняно з 2008 роком.

Товарна структура експорту (див. Додаток А, табл. 2.1.2)

Аналізуючи товарну структуру експорту, в першу чергу необхідно відзначити, що в ній переважають недорогоцінні метали і вироби з них, при цьому 83% їх експорту доводиться на чорні метали, 2% - алюміній, на мідь і вироби з нього – 1%.

Друге місце займає експорт мінеральних продуктів – 10,52%, далі йде експорт машин і устаткування – 9,46%, продукти рослинного походження – 8,32% та інші. (див. Доповнення Б)

В порівнянні з 2007 роком, частка чорних металів зросла – з 33,9% до 34,3%, енергетичних матеріалів; нафти і продуктів її перегонки – з 5,3% до 6,1%, зернових культур – з 1,5% до 5,5%, залізничних або трамвайних локомотивів, путнього устаткування – з 3,7% до 4%, рудий, шлаків і золи – з 2,2% до 3,2%, добрив – з 2,7% до 3%.

При цьому, зменшилася частка виробів з чорних металів – з 5,9% до 5,3%, механічних машин – з 5,6% до 5,2%, електричних машин – з 4,5% до 4,2%, жирів і масел тваринного або рослинного походження – з 3,5% до 2,9%.

Аналізуючи регіональні аспекти експорту товарів, слід зазначити, що 21,56% всього експорту доводиться на Донецьку область (скоротився в порівнянні з 2007 роком на 0,42%), Дніпропетровську, – 19,67% (-1,3%), місто Київ – 12,92% (+19,41%) та інші. На Харківську область доводиться 2,32% експорту товарів, що на 0,43% менше, ніж в 2007 році.

2.1.2 Аналіз імпорту

Географічна структура імпорту

Україна в 2008 році імпортувала з: країн СНД - 39,2%, Європи – 35,6% (зокрема з країн ЄС – 33,7%), Азії – 17,9%, Америки – 4,9%, Африки – 1,8%, Австралії і Океанії – 0,5%.

Спостерігається збільшення об'ємів імпортних постачань України з Австралії і Океанії (у 3,4%), Африки (у 2,3 разу), Америки (на 85,8%), Азії (на 71,2%), Європи (на 32,2%), країн СНД (на 31,3%). При цьому імпортні постачання з Іраку збільшилися в 55 961,6 разів і склали 127,5174 млн.дол.

Україна імпортувала з: Росії – 22,7% (+15,3% в порівнянні з 2007 роком), Німеччині – 8,4% (+22,9%), Туркменістану – 6,6% (+19,6%), Китаю – 6,5% (+69,4%), Польщі – 5% (+46,6%), Казахстану – 3,6% (+84,9%), Білорусі – 3,3% (+94,4% - завдяки збільшенню постачань енергетичних матеріалів; нафти і продуктів її перегонки, наземних транспортних засобів, окрім залізничного і механічного устаткування) і інших країн світу.

У географічній структурі імпорту спостерігаються зміни, пов'язані із зниженням питомої ваги країн СНД і збільшенням частки країн ЄС (з 34% в 2007 році до 35, 63% в 2008). Крім того, спостерігається зростання частки азіатських країн – з 8,9% в 2004 році до 17,9% в 2008.

Що до даних за січень 2009 року, практично однаковий об’єм імпорту здійснюють країни Європи і країни СНД, 728235,7 та 708076,1 тис.дол. США відповідно, що складає приблизно по 35% загального об’єму. Це можна побачити на діаграмі 2.1.2. (див. Додаток А, Діаграма 2.1.2)

Об’єм імпорту Російської федерації складає 401.105,4 тис.дол. США, Казахстану - 158.404,9 тис.дол. США, Узбекистану – 72.783,4 тис.дол. США, Білорусії – 65.581,9 тис.дол. США.

Що до країн Європи спостерігається наступна ситуація: Німеччина – 165.438,1 тис.дол. США, Польща – 98.584,9 тис.дол. США, Італія – 46.902,3 тис.дол. США.

Питома вага імпорту із країнами Азії становить 19% (381.892 тис.дол. США).

Товарна структура імпорту (див. Додаток А, табл. 2.1.2)

У загальному об'ємі імпорту товарів збільшилася частка енергетичних матеріалів; нафти і продуктів її перегонки – з 26,3% до 26,7%, наземних транспортних засобів, окрім железнодорожного – з 12,8% до 13,3%, чорних металів – з 3,7% до 3,9%, рудий, шлаків і золи – з 1,6% до 2,4%. При цьому зменшилася частка механічних машин – з 5,2% до 4,4%, полімерних матеріалів, пластмас – з 4,4% до 4,1%.

29,54% всього імпорту доводилося на мінеральні продукти, причому 41,34% з них склав імпорт природного газу, 19,77% - сира нафта, 9,34% - кам'яне вугілля, 8,11% - руді, шлаки і зола.

15,64% загального імпорту склали машини і устаткування, продукція хімічної промисловості в загальній структурі імпорту склала 8,14%, недорогоцінні метали і вироби з них – 7,47%. Слід зазначити, що спостерігається зниження імпорту по всіх основних групах товарів, виключаючи лише мінеральні продукти.

Імпорт послуг з країн СНД виріс в порівнянні з 2007 роком на 253,9 млн.дол. (на 31,1%), зокрема з Росії – на 189,8 млн.дол. (на 27,3%), Білорусі – на 18,8 млн.дол. (у 1,5 разу), Казахстану – на 17,8 млн.дол. (у 1,9 разів), Молдови – на 17,4 млн.дол. (у 1,6 разів).

Об'єми послуг, отриманих з інших країн світу, збільшився на 1412,3 млн.дол. (на 33,9%), в т.ч. з Кіпру – на 270,6 млн.дол. (у 1,7 разів), Сполученого Королівства – на 248,7 млн.дол. (на 40,7%), Австрії – на 167,1 млн.дол. (у 2 рази), Німеччині – на 166,3 млн.дол. (на 49%), Франції – на 123,7 млн.дол. (у 1,8 разів), Польщі – на 82 млн.дол. (у 1,6 разу), Швеції – на 51 млн.дол. (у 1,5 разу).

У товарній структурі імпорту послуг переважають: транспортні – 24,8%, з них: 45,02% доводиться на залізничний транспорт, 29,89% - на повітря, 12,2% - морський, 0,26% - трубопровідний.

На фінансові послуги доводиться 22% загального імпорту, разные ділові, професійні і технічні – 16,7%, державні послуги, не віднесені до інших категорій, – 10,3%.

2.2 Аналіз інвестиційної діяльності України за 2008 рік

Дані за 2007 рік:

вкладено 8710,6 млн.дол.США прямих інвестицій

• приріст сукупного об'єму иностран. капіталу - 7882,1 млн.дол. (на 61,7% більше приросту за 2006 року)

• 65 підприємств отримали інвестиції в розмере більше 20 млн.дол. кожне, з них 10 – 100 млн.дол. і більше

• нерезидентами вилучено капітал на суму 1178,5 млн.дол.

У 2008 році в економіку України іноземними інвесторами було вкладено 10 911,1 млн.дол. США прямих інвестицій, що перевищило на 25,3% надходжень за 2007 рік. Проте, з урахуванням переоцінки іноземного капіталу, втрат, курсової різниці, загальний об'єм прямих зарубіжних інвестицій (ПЗІ) склав 6 180,7 млн.дол., що складає 78,41% рівня 2007 року. При цьому в IV кварталі ПЗІ скоротилися на 1,9 млрд. доларів, що пояснюється курсовою переоцінкою капіталу, що подешевшав, номінованого в гривні.

До України інвестували 124 країни миру. При цьому, на десять основних країн-інвесторів, доводиться близько 82% загального об'єму ПЗІ. До найбільш значущих інвесторів відносяться:

· Кіпр – 21,5% загального об'єму інвестицій (7 682,9 млн.дол.),

· Німеччина – 17,9% (6 393,8 млн.дол.),

· Нідерланди – 8,9% (3 180,8 млн.дол.),

· Австрія – 6,8% (2 445,6 млн.дол.),

· Сполучене Королівство – 6,4% (2 273,5 млн.дол.),

· Росія – 5,2% (1 851,6 млн.дол.),

· США – 4,1% (1 471,5 млн.дол.). (див. Додаток Б, Табл.. 2.2.1).

У 2008 році 17,9 тис. підприємств України повідомило про наявність прямих іноземних інвестицій.

Друге місце в розподілі ПЗІ займає фінансова діяльність і її питома вага складає 20,03% або 7 154,8 млн.дол. ПЗІ, на підприємства торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вживання зосереджене 10,41% ПЗІ (3 718,4 млн.дол.), в організаціях, що здійснюють операції з нерухомістю, орендою, інжинірингом і наданням послуг підприємцям, – 10% (3 570,7 млн.дол.)

Кіпр, будучи найбільшим інвестором України, в 2008 році інвестував в різні сфери діяльності.

Згідно даним Держкомстату, рис.2.6., 23,71% загального об'єму ПЗІ з Кіпру доводилося на підприємства, що працюють з нерухомістю, орендною, інжинірингом – 1821,3 млн.дол., на фінансову діяльність доводилося - 21,17% або 1626,4 млн.дол., на промисловість – 19,7% або 1513,9 млн.дол (розмір скоротився на 9,76% в порівнянні з 2007 роком), на підприємства, зайняті торгівлею і ремонтом автомобілів і побутової техніки, – 10,69% або 821,4 млн.дол. (зростання склало + 32,27%). Найбільші темпи зростання інвестицій спостерігалися на підприємствах по наданню комунальних послуг, а також в області культури і спорту, які виросли в порівнянні з 2007 роком на 144,98% і склали 329,5 млн.дол або 4,29% загального об'єму ПЗІ.

Основною країною-експортером українських ПЗІ є Кіпр. На нього доводиться 94% всього об'єму інвестицій з України. На другому місці знаходиться інвестування до Росії – 1,6% загального об'єму інвестицій, при цьому спостерігається тенденція до зменшення питомої ваги в Росії в загальній структурі інвестицій (в порівнянні з 2007 роком частка Росії скоротилася на 33,33%). До Польщі направлено 0,8% інвестицій з України і її частку виросла в порівнянні з 2007 роком на 60%. Латвія в 2008 році експортувала 0,5% інвестицій, як і в 2007 році. (див. Додаток Б, Табл.. 2.2.2).

Найбільше скорочення інвестицій відбулося в сільськогосподарському, лісовому секторі – інвестиції впали на 66,67% і досягли 0,3 млн.дол. у 2008 році в порівнянні з 0,9 млн. дол. в 2007.

Але інвестиції з України до Кіпру мають вузьку спрямованість – 91,39% загального об'єму направлені в сферу нерухомості, оренди, інжинірингу, послуг підприємцям і в грошовому виразі складають 5324,6 млн.дол.

Переважна частина інвестицій з України прямує з Донецької області – 86,2% всього об'єму інвестицій (22 підприємства), м. Києва – 3,8% (64 підприємства), Дніпропетровській області – 1,3% (11 підприємств), Харківській області – 0,2% (17 підприємств) і інших.

Отже, проаналізувавши зовнішню торгівлю України товарами і послугами, інвестиції зовнішньоекономічної діяльності за 2008 рік, можна зробити висновок, що Україна належить до країн з високою експортною квотою у валовому внутрішньому продукті (ВВП). В середньому кожен третій український продукт або послуга реалізуються за допомогою зовнішніх економічних зв'язків, які грають помітну роль в національній економіці і істотно впливають на темпи і пропорції економічного зростання, на створення конкурентного ринкового середовища і на весь системний трансформаційний процес. Ключові проблеми розвитку зовнішньої торгівлі України пов'язані з диверсифікацією її геополітичних або регіональних пріоритетів, з оптимізацією структури експорту і імпорту, з гармонізацією національного законодавства відповідно до вимог і норм ВТО. Стратегічна мета полягає в реалізації в світовій економіці порівняльних і конкурентних переваг України, які об'єктивно існують в різних галузях її господарства і можуть знайти практичне втілення в діяльності українських підприємств і фірм на міжнародній арені. Важливе значення набуває також необхідності враховувати різну фактороинтенсивнисть українських товарів і послуг порівняно із закордонними, цінові і інші відмінності, які формують конкурентні переваги національних економік в міжнародній торгівлі.

2.3 Співпраця України з міжнародними організаціями

2.3.1 Співробітництво з Міжнародним банком реконструкції та розвитку (МБРР)

Україна приєдналась до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства з гарантування інвестицій згідно з законом України від 03.06.92 №2402-ХІІ.

З цього моменту Україна стала 167 членом Банку та розпочала свою співпрацю задля забезпечення успішного впровадження реформ у державі.

Портфель проектів що реалізуються спільно з МБРР в Україні складається з системних та інвестиційних проектів.

За всі роки співробітництва Україною отримано ресурсів від Світового банку на 5,3 млрд. дол. США (на сьогодні використано та зарезервовано коштів на суму 3,77 млрд. доларів США) для реалізації 47 кредитних проектів.

На сьогодні в активній стадії впровадження знаходиться 10 інвестиційних проектів, сума позик за якими складає 899,83 млн. дол. США та 1 системний 300 млн. дол. США.

Позитивними прикладами інвестиційних проектів МБРР, які було успішно завершено або очікується завершення є: Розвиток системи Казначейства; Розвиток експорту (Укрексімбанк-1); Енергозбереження в адміністративних будівлях м. Київ; Модернізація системи водопостачання в м. Львів.

Таким чином, активний діалог зі Світовим банком, розпочатий в 2006 році після ініціювання та проголошення українською стороною нового етапу співробітництва України з МФО, який передбачав застосування нових принципів та підходів, зокрема, переорієнтація на реальний сектор економіки, підвищення результативності в ході підготовки та реалізації проектів, в тому числі шляхом впровадження заходів по підвищення ефективності управління проектами, вже в 2008 році дозволив досягти підвищення якості проектного портфелю Світового банку в Україні.

До кінця 2008 року очікується реалізація 13 інвестиційних проектів (3 нових), сума позики за якими складатиме 1 289,83 млн. дол. США. Слід зазначити, що раніше успішність співпраці обумовлювалася лише системними позиками, грантами та дослідженнями, а інвестиційні позики були менш успішними тоді як системні позики складуть у наступному році лише п’яту частину від суми всіх запозичень.

Розпочато підготовку проектів “Покриття автомобільних доріг та безпеки руху” (сума позики 400 млн. дол. США) та проект “Упровадження технологій енергозбереження під час перевезень залізничним транспортом на напрямку Знам‘янка – Долинська – Миколаїв – Херсон – Джанкой” (сума позики 700 млн. дол. США).

Структура інвестиційного портфелю МБРР в 2008 році зазнала змін, зокрема частка ресурсів у сфері розвитку енергетики, муніципальної та транспортної інфраструктури збільшиться до 50 % ресурсів у порівняні з 14 % у 2007 році.

Специфікою проектів МБРР є орієнтація на пріоритети загальнодержавного значення. Зараз Світовий банк та Україна працюють над програмою проектів в реальному секторі.

Кабінет Міністрів України постановою від 20.06.06 № 844 прийняв національну Стратегію співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями на 2006-2008 роки. Реалізація зазначеної Стратегії дозволить:

- здійснити переорієнтацію портфелю проектів Світового банку в Україні у реальний сектор: транспорт, енергетику, інформатизацію та зв‘язок; муніципальну інфраструктуру, в яких відчувається значна потреба у кредитних ресурсах;

- підвищити ефективність використання залучених кредитних ресурсів.

- зосередити увагу на першочерговому кредитуванні спільних з МФО проектів в реальному секторі.

В контексті подальшого розвитку інвестиційного співробітництва, починаючи з минулого року, для України відкрилася реальна можливість істотного збільшення обсягів інвестиційних ресурсів Банку: 6 грудня Радою Директорів Світового банку схвалено Стратегію партнерства Міжнародного банку реконструкції та розвитку і Міжнародної фінансової корпорації з Україною на період 2008 – 2011 фінансових років, яка базується на результатах аналізу ключових проблем розвитку України, пріоритетах України та передбачає широку програму кредитної та дослідницької діяльності.

Так, протягом 4 років Україна матиме можливість отримати фінансування від Світового банку для реалізації першочергових проектів соціального та економічного розвитку на загальну суму від 2 до 6 мільярдів доларів США. що поряд із збільшенням кредитного пакету, призведе до суттєвого збільшення фінансування проектів в реальному секторі економіки України. Міжнародна фінансова корпорація (МФК) й надалі інвестуватиме значні кошти на підтримку приватного сектора в Україні.

2.3.2 Співробітництво з Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР)

13 серпня 1992 року Україна набула статусу країни-члена ЄБРР відповідно до Указу Президента України „Про членство України в Європейському банку реконструкції та розвитку” від 14 липня 1992 року № 379/92.

У 1993р. відкрилось Постійне представництво ЄБРР в Києві. Зараз Головою цього представництва є Камен Захарієв. Також, 7 квітня 2008 року було відкрито Постійне представництво ЄБРР в Дніпропетровську, головою якого є Олег Трикоз.

За весь час співробітництва з Україною ЄБРР надав інвестицій на загальну суму в 3,2 млрд. Євро в рамках 163 проектів.

У рамках інвестиційних проектів здійснено інвестиції у харчову, нафтогазову промисловість, транспорт, телекомунікації, сфери фінансів, надання послуг в сільському господарстві та муніципальну інфраструктуру. ЄБРР є розпорядником Чорнобильського фонду “Укриття”, заснованого у грудні 1997 року для надання допомоги Україні в реконструкції саркофага, який повинен стати екологічно безпечною системою.

На цей час за підтримки ЄБРР в Україні впроваджується 9 інвестиційних проектів під державні гарантії загальною оціночною вартістю 968,033 млн. євро та 476,256 млн. дол. США, у тому числі сума позик ЄБРР складає близько 418,852 млн. євро та 298,256 млн. дол. США.

Крім того, здійснюється підготовка 3 проектів сума позик, за якими складає 266 млн. євро (один проект фінансується спільно з ЄІБ).

Ключовим інструментом організації співпраці між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку є Стратегія ЄБРР в Україні, прийнята 18 вересня 2007 року Радою Директорів ЄБРР. Стратегія була розроблена таким чином, щоб допомогти Україні у вирішення основних ключових проблем перехідного періоду, як то, зокрема, диверсифікація виробничої бази та загальне покращення конкурентоспроможності країни, розвиток місцевих ринків капіталу, продовження реформи енергетичного сектору та покращення корпоративного управління та прозорості.

12 червня 2007 року в Лондоні було підписано нову Програму співробітництва на 2007 - 2009 роки між Урядом України та Європейським банком реконструкції та розвитку та Договір між Урядом України та Європейським банком реконструкції та розвитку про співробітництво та діяльність Постійного Представництва ЄБРР в Україні.

Програмою співробітництва визначені пріоритетні напрями співробітництва та конкретні проекти у галузях енергетики та енергозбереження, розвитку муніципальної інфраструктури, транспорту, зв‘язку та дорожнього сектору, що впроваджуватимуться в Україні спільно з ЄБРР у 2007 - 2009 роках.

Ратифікація Договору про співробітництво та діяльність Постійного Представництва ЄБРР в Україні, що відбулась 4 червня 2008 року дозволить розширити доступ до кредитних та не кредитних ресурсів ЄБРР в регіонах Україні, відкрити регіональні представництва ЄБРР в інших містах України та здійснювати закупівлі в рамках спільних з ЄБРР проектів відповідно до правил ЄБРР щодо закупівель.

В цілому, підписання Договору та Програми співробітництва з ЄБРР є важливим кроком для розвитку ефективного співробітництва України з Європейським банком реконструкції та розвитку, що дозволяє реалізувати завдання, визначені національною Стратегією співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2006 – 2008 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2006 № 844.

18 - 19 травня 2008 року у м. Києві відбулось проведення Щорічних зборів Ради керуючих ЄБРР. Проведення Щорічних зборів Ради керуючих ЄБРР в Києві є ознакою надзвичайної зацікавленості міжнародної бізнес спільноти, у вкладанні інвестицій в Україну, що створило виняткову можливість для ствердження авторитету України на найбільшому представницькому форумі найвпливовіших урядових та фінансових кіл Європи і світу.

Особливо актуальним для України стає залучення іноземних інвестицій та фінансова підтримка ЄБРР у зв’язку із проведенням у 2012 році в Україні чемпіонату Європи з футболу. Підготовка України до чемпіонату Європи з футболу „Євро-2012” передбачає реконструкцію аеропортів та морських портів, ремонт і будівництво автомобільних доріг, розвиток туристичних маршрутів. Зважаючи, що до початку чемпіонату Європи з футболу в Україні має функціонувати розвинута європейська інфраструктура, досвід ЄБРР у розбудові транспортної інфраструктури є дуже вагомим (фінансування ЄБРР проектів в транспортній галузі України складає 33 % від загального обсягу).

Подальший розвиток співробітництва України з ЄБРР забезпечуватиме найширше використання можливостей Банку для здійснення ринкових перетворень, залучення його фінансових ресурсів одночасно з іншими стратегічними інвесторами до роботи над проектами з високими рівнями ризику. При цьому використовуватиметься досвід ЄБРР з розроблення і реалізації масштабних інвестиційних проектів, з впровадження сучасних методів фінансового менеджменту і корпоративного управління.

2.3.3 Співробітництво з Європейським інвестиційним банком (ЄІБ)

На пленарному засіданні Верховної Ради України 7 лютого 2006 року було прийнято Закон України “Про ратифікацію Рамкової угоди між Україною та Європейським інвестиційним банком” № 3392.

Міністерством економіки отримано від керівництва ЄІБ офіційне повідомлення про завершення юридичних процедур та вступ в силу Рамкової угоди між Україною та ЄІБ 8 квітня 2006 року. В травні 2006 року у Лондоні генеральним директором ЄІБ з питань кредитування в Європі Томасом Хаккетом та віце-президентом ЄІБ Саулі Нііністо було заявлено про намір розпочати широкомасштабне інвестування в Україні, в першу чергу у сфері транспорту, розвитку міської інфраструктури, а також підтримки екологічної безпеки Чорноморського басейну. Ратифікація Рамкової угоди з Європейським інвестиційним банком відкрила перспективи співробітництва в частині фінансування проектів в реальному секторі.

У вересні 2006 року у м. Сінгапур під час проведення щорічних зборів МВФ та Світового банку у ході зустрічі Екс-Міністра економіки Макухи В.О. із заступником генерального директора ЄІБ з питань кредитування в Європі Андреасом Верікіосом було підтверджено намір реалізувати раніше досягнуті домовленості. На сьогодні в Україні на стадії підготовки перебуває спільний з Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) та ЄІБ третій проект “Ремонт автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп на ділянці від м. Київ (км 14) до м. Броди, Львівської обл. (км 441)” загальною вартістю 668,3 млн. євро (сума позик ЄБРР та ЄІБ – по 200 млн. Євро). Метою проекту є приведення до європейського рівня транспортно-експлуатаційного стану автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп на ділянці від м. Київ (км 14) до м. Броди, Львівської обл. (км 441) - однієї з найважливіших магістральних доріг України, що співпадає з пан’європейським транспортним коридором №3: Берлін – Вроцлав – Краків – Львів – Рівне – Житомир – Київ. 19 грудня 2006 року в Києві з ЄБРР були підписані відповідні Кредитна та Проектна угоди. 17-23 липня 2007 р. в Люксембурзі відбулися офіційні переговори за Українським проектом європейських доріг України, а 30 липня 2007 р. у м. Києві були підписані відповідні Фінансова та Проектна угоди між Укравтодором та ЄІБ. Ще один спільний з ЄБРР проект в енергетиці “Будівництво повітряної лінії 750 кВ Рівненської АЕС – Київська з підстанцією 750 кВ “Київська” на стадії підготовки, сума позики за яким має складати 150 млн. євро. Основними цілями проекту є: максимальне використання встановленої потужності Рівненської та Хмельницької атомних електростанцій ОЕС України; підвищення стабільності електропостачання споживачів центральної частини ОЕС України, в тому числі Київського енерговузла; винесення мережі 750 кВ із забрудненої зони Чорнобильської АЕС.

Також за інформацією, отриманою в ході робочих консультацій з ЄБРР, між ЄІБ та ЄБРР досягнуто домовленості щодо співфінансування ряду проектів в нафтогазовій галузі.

Крім того, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади здійснюється підготовка пропозицій щодо ініціювання спільних з ЄІБ проектів.

На разі ЄІБ керується в своїх операціях Корпоративним операційним планом на 2006-2008 рр.

Головною метою Банку залишається внесок через фінансування раціональних інвестицій у процес досягнення стратегічних цілей, визначених Радою ЄС. В контексті країн-партнерів (держав поза межами ЄС) ЄІБ керується наданими йому Радою ЄС мандатами.

Мандат ЄІБ, що набув чинності з 01.08.2007 передбачає фінансування проектів на суму в 3,8 млрд. євро на 5 років (2007-2012). Меморандумом, що підписано між ЄІБ та ЄБРР в листопаді 2006 року передбачається встановлення значної щорічної квоти для фінансування проектів у країнах-членах ЄБРР (28 країн).

Для регіону України, Росії, Молдови та Білорусі пріоритетами роботи виступають:

- охорона довкілля;

- транспортна, енергетична, муніципальна інфраструктура на пріоритетних транс’європейських (інфраструктурних) осях.

Кредити надаються тільки за умови, що використовуються й інші джерела фінансування. Фінансування проектів до 50% загальної вартості може здійснюватися ЄІБ.

2.3.4 Співробітництво з Чорноморським банком торгівлі та розвитку (ЧБТР)

Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР) був створений країнами чорноморського басейну в якості регіонального банку розвитку з метою стимулювання співробітництва між країнами, фінансування регіональних проектів, сприяння приватній та підприємницькій діяльності та прискорення реформ у фінансовому секторі.

Угода про створення ЧБТР була ратифікована Верховною Радою України 17 червня 1997 року. Банк має статус міжнародної фінансової організації.

Україна є одним з найбільших акціонерів банку - 13,5 % статутного капіталу. Крім того, наша країна має представництво у керівництві банку (посада віце-президента).

Результатом діяльності ЧБТР у 2007 році стало затвердження 9 проектів загальною сумою позики 183,5 млн. дол. США та підписання 9 проектів (затверджених у 2006-2007 рр.) загальною сумою позики у 180 млн. дол. США, які реалізуються на території України.

В своїй діяльності ЧБТР надає перевагу фінансуванню проектів, спрямованих на розвиток багатостороннього співробітництва країн Чорноморського басейну, прикордонної торгівлі та кооперації виробництва в регіоні.

ЧБТР надає перевагу таким проектам, які найкраще відповідають двоєдиному мандату Банку: сприяти економічному розвитку країн-членів та просування регіонального співробітництва. У зв'язку з цим, найбільший пріоритет Банком віддається багатостороннім проектам з розвитку інфраструктури.

Пріоритетами кредитування ЧБТР є:

- виробництво та надання послуг;

- розвиток транспортної інфраструктури та перевезень;

- видобування природних ресурсів;

- розвиток фінансового сектору.

Стратегія ЧБТР для України на 2007 – 2010 роки визначає наступні напрямки діяльності:

- розвиток енергетичної галузі;

- стимулювання українського експорту, насамперед в країни-члени ЧБТР;

- фінансова підтримка сільського господарства та промисловості;

- розвиток малого і, насамперед, середнього бізнесу в Україні.

2.3.5 Співробітництво з Північним інвестиційним банком (ПІБ)

23 грудня 2005 року між Україною та ПІБ підписано Рамкову Угоду.

14 вересня 2006 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про ратифікацію Рамкової Угоди між Україною та Північним інвестиційним банком».

Рамковою угодою передбачено, що Північний інвестиційний банк (далі – Банк) може відповідно до цієї угоди вільно здійснювати на території України діяльність, передбачену Статутом Банку, згідно із законами та нормативно-правовими актами України. Також Банк на території України провадить свою діяльність у режимі, який надається міжнародним фінансовим організаціям і є найбільш сприятливим для будь-якої такої діяльності.

26 жовтня 2006 року відбулась церемонія підписання Меморандуму про взаємне порозуміння між «Укрексімбанком» та Північним інвестиційним банком.

Підписання Меморандуму передбачає виділення кредиту в розмірі 100 млн. дол. США для реалізації екологічних та енергозберігаючих проектів (50 млн. дол. США) та проектів кредитування малого та середнього бізнесу (50 млн дол. США.).

Пріоритетами кредитування ПІБ є:

- виробництво енергії та енергозбереження;

- захист навколишнього середовища;

- транспорт;

- телекомунікації;

- розвиток промисловості (целюлозно-паперової);

- інфраструктура.

На сьогодні розглядається питання про залучення коштів ПІБ для реалізації проекту “Будівництво електростанції комбінованого циклу, що запалюється доменним газом, біля Алчевського металургійного комбінату” (сума позики 40 млн. дол. США).

Державні зовнішні запозичення у міжнародних фінансових організацій за умови їх ефективного використання є важливим джерелом ресурсного забезпечення реалізації пріоритетних проектів соціального та економічного розвитку (див. Додаток В), інструментом інституційних перетворень та міжнародної інтеграції.

Загальні обсяги кредитних ресурсів МФО з 1992 року

За весь час співробітництва з МФО Україна отримала кредитних ресурсів МВФ, МБРР, МФК, ЄБРР та ЧБТР на загальну суму більше, ніж 15,4 млрд. доларів США, в тому числі:

· МВФ – 4,41 млрд. доларів США (3009,83 млн. спеціальних прав запозичення);

· МБРР – 5,3 млрд. доларів США;

· ЄБРР – 3,2 млрд. євро;

· МФК – 786 млн. доларів США;

· ЧБТР – 180 млн. доларів США.

Загальний обсяг ресурсів, які Україна може отримувати від МФО (ЄБРР, СБ, ЄІБ, ПІБ, ЧБТР) для впровадження пріоритетних проектів розвитку, складає 2 - 2,5 млрд. дол. США щорічно, що відповідає потребам у залученні фінансових ресурсів протягом 5 років.

Запозичення в Світовому банку (СБ) та ЕБРР залишається вигідним для України з огляду на термін, на який надаються кредити, вартість ресурсів, інституційний вплив та передачу знань. Успішне співробітництво з МФО є також важливим індикатором для іноземних приватних інвесторів.

3. Розробка стратегії міжнародної економічної діяльності України

3.1 Стратегія економічного розвитку України

При розробці стратегії міжнародної економічної діяльності України повинні бути правильно поставлені цілі і завдання. Однією з них повинне залишатися збереження економічної, перш за все фінансової, стабільності і забезпечення вигоди в зовнішній торгівлі.

У України є об'єктивні економічні інтереси, обумовлені її нинішнім економічним станом. Головний інтерес України - поліпшення торгового балансу шляхом збільшення експорту власної продукції (зменшення імпорту можливе лише адміністративним шляхом і приведе до погіршення добробуту населення і подальшого розвитку тіньової економіки).

Одним із завдань стратегічного значення також є аналіз потенційних ринків збуту і підтримка дружніх взаємин з країнами тих регіонів, де вже налагоджена система торгівлі (Європа, Близький Схід, Азія, Північна і Південна Америка, Росія) [7, с. 214].

Таким чином, Міністерством економіки України сформовані наступні цілі політики на 2009 рік:

- удосконалення структури експорту та імпорту;

- розширення ринків збуту української продукції;

- поступова інтеграція України у світовий економічний простір;

- захист національних економічних інтересів, стимулювання експорту високотехнологічної продукції і послуг. [ 9]

Сьогодні економіка України, через її важке положення дуже відкрита для зовнішньої торгівлі. Її частка у ВНП коливається в межах 10-15%, у той час як у розвинених країнах цей показник дорівнює - 70-80%. Така ситуація є небезпечною для вітчизняної економіки, оскільки високий рівень її відкритості є наслідком безсистемної торгівлі на тлі глибокої кризи. Будь-яке небажане коливання кон'юнктури світових товарних ринків може привести українських виробників на рівень банкрутства.

На сучасному етапі напрями розвитку зовнішньоекономічні зв’язки України створюють реальну загрозу національному виробництву, яке вже зараз серйозно програє від конкуренції багатьох товарів, що поступають по імпорту.

Негативними чинниками, які гальмують інтенсифікацію міжнародної торгівлі є:

1) Низька конкурентоспроможність українських товарів із-за значної енергоємності продукції;

2) Висока собівартість;

3) Недосконалість схем фінансування експорту;

4) Нерозвиненість базових інститутів ринкової економіки;

5) Недосконалість механізмів державного регулювання;

6) Нерозвиненість інфраструктури підтримки експорту. [1, с. 272-282]

Тому при формуванні стратегії МЕД України слід звернути увагу на усунення цих чинників, тобто

· Створити умови сприятливі для підвищення конкурентоспроможності українських товарів (розглянути варіант використання кластерної моделі виробництва) [2, с. 134].

· Вивчити можливі варіанти зниження собівартості продукції і застосувати найбільш відповідні на практиці.

· Удосконалити схеми фінансування експорту.

· Розвивати базові інститути ринкової економіки.

· Удосконалити механізми державного регулювання.

· Розвиток інфраструктури підтримки і стимулювання експорту.

До такої вільної, не захищеної державою конкуренції українська промисловість ще не готова. Необхідний зважений підхід при визначенні пріоритетів в зовнішньоекономічній політиці України та виборі тих або інших засобів такої політики, здатних захистити від знищення ряд галузей української промисловості, і перш за все, наукоємких виробництв [5].

Основними принципами формування відкритої економіки України є:

1) створення могутнього експортного сектора , з високотехнологічною спрямованістю, відхід від сировинного характеру експорту. Опора на розвиток власних галузей, які мають порівняльні і конкурентні переваги в світовій економіці, в регіональному (СНД) і глобальному масштабі. Такими галузями є машинобудування (літако-, судо- та ракетобудування і ін.) Високим науково-технологічним рівнем характеризуються порошкова металургія, виробництво нетвердих матеріалів, хімічна промисловість. Потенційні можливості існують також і в агропромисловому комплексі;

2) високий рівень внутрішньої інтеграції вітчизняної економіки, створення потужного національного ринку як фундаментальної економічної основи для завоювання і закріплення відповідних ніш на конкурентних і високоінтенсивних світових ринках товарів, послуг, капіталів, фінансових ресурсів;

3) забезпечення подальшої фінансової стабілізації , яка необхідна для розвитку національного і міжнародного підприємництва. Так само це є умовою формування сприятливого інвестиційного клімату;

4) забезпечення конвертованої національної валюти і її стабільність ;

5) лібералізація імпорту, поступова гармонізація національного зовнішньоекономічного законодавства з вимогами ГАТТ-ВТО і стабільне дотримання і реалізація цих стандартів [4, с. 282-283];

6) залучення іноземних інвестицій на основі створення СП, вільних економічних зон, інших форм загального підприємництва, з іноземним капіталом; [6]

7) здійснення закордонної підприємницької діяльності ;

8) формування розгалуженої системи зовнішньоекономічного менеджменту (банки, біржа, страхові компанії, консалтинг, аудит, лізинг, форфейтинг, факторинг) [6]

9) гнучка податкова, цінова, депозитна, кредитна, фінансова і валютна політика, яка стимулює диверсифікацію експортно-імпортних операцій;

10) кадрове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності . Головне завдання повинне полягати в тому, щоб визначити етапи, напрями, форми і способи реалізації зовнішньоекономічної стратегії;

11) Реалізація та використання транзитного потенціалу України .

Важливим завданням також є підвищення рівня інвестиційної привабливості України. Інвестиції є основоположними чинниками успіху економіки. Саме тому необхідно створити державну програму що до вирішення цієї проблеми.

Головним фактором, що гальмує приток інвестицій є політична нестабільність і відсутність гарантій не тільки в довгостроковій, але і короткостроковій перспективі. Нестале законодавство, махінації з приватизацією, продажем/здачею в оренду землі, курсові спекуляції, тінізація української економіки більш ніж 60% та інше, негативно впливає на рівень інвестиційної привабливості України. Тому, перш за все необхідно розробити шляхи вирішення вищеперелічених проблем і реалізувати їх найближчим часом.

Розглянемо вищенаведені пропозиції більш детально та у контексті експорту-імпорту.

3.1.1 Розвиток експортного сектору

Серед пріоритетів в розвитку експортного сектора варто назвати, в першу чергу, високотехнологічні, наукоємкі галузі машинобудування (верстати, літаки, ракети, судна, прилади, побутову техніку), порошкову металургію, надтверді матеріали, кераміку, виробництво електрозварювання. Техніка і технологія в цих і деяких інших галузях на сьогодні близькі до світового рівня, що значно полегшує проблему пошуку і освоєння власної ніші на світових товарних ринках. Проте, через високу енергоємність українського виробництва, дані переваги практично повністю нівелюються. Тому, нова міжнародна стратегія повинна включати, в першу чергу, політику енергозбереження, стимулювати українських виробників до пониження енергоємності їх виробництв.

Другу групу пріоритетних галузей може скласти агропромисловий комплекс , направлений, в першу чергу, на країни СНД і партнерів з числа країн, які розвиваються. Серйозні соціально-економічні і структурні перетворення здатні перевести сільське господарство і виробництво продовольства в розряд високоефективних галузей, які визначатимуть, разом з іншими, експортний профіль країни в системі міжнародного розподілу праці [3, C.10].

Патентно-ліцензійна торгівля, ноу-хау, інжиніринг, різноманітні послуги можуть стати третім напрямом при формуванні експортного сектора України. За умови створення належної виробничої, соціальної і зовнішньоекономічної інфраструктури Україна може реально і стабільно підключитися до найбільш динамічних і вигідних позицій світової торгівлі.

Добувна і металургійна галузі промисловості формують четвертий пріоритетний блок експортного сектора. Кольорові метали, уран, вугілля, сталь і прокат, мають постійний попит на світових ринках і в змозі при кардинальній реконструкції металургійних заводів, копалень і шахт, підсилити експортний потенціал України. Зокрема, важливим є експортний потенціал чорної металургії. Сьогодні Україна не тільки входить в першу п'ятірку країн-виробників сталі, але і виробляє її більше всіх на душу населення. Могутня металургійна база, напевно, залишатиметься однією з головних складових експортного сектора України, надаючи можливість реалізувати на світовому ринку наявні переваги щодо кваліфікованої дешевої робочої сили, власних природних ресурсів, розміщення виробництва; використовувати ефект масштабу, ліквідувати технологічний розрив в торгівлі з розвиненими країнами.

Важливим проектом є розвиток екологічно безпечної енергетики. На думку експертів Євросоюзу, українські Карпати мають чудові можливості для використання гідроенергетики і геотермальної енергії. Це змогло б забезпечити теплом та електороенергією потреби місцевого комунального господарства і промисловості, а в перспективі набути ширшого розповсюдження. Обговорюються можливості використання геотермальних джерел на Львівщині, Івано-Франківщині, в Карпатах. Потенційні ресурси геотермального тепла України могли б забезпечити роботу геотермальних електростанцій потужністю до 250 млн. кВт на період до 50 років. Поки Україна не володіє фінансовими і технічними коштами для виконання належних пошукових робіт, а також технологіями для геотермальних електростанцій. Але оскільки, окрім України, і інші країни Карпатського Єврорегіону - Польща і Словаччина – мають певний геотермальний потенціал, вирішено спільно розробляти відповідні проекти і бізнес-плани. [11 ].

Ще один пріоритетний напрям пов'язаний з надзвичайно вигідним географічним положенням нашої держави. Транзитні перевезення вантажів, нафти, газу, з євроазіатської частини на захід і з півночі на південь Європи і далі на Близький Схід аж до Африканського континенту можуть перетворитися на важливий канал валютних надходжень, який вимагає серйозних структурних перетворень в транспортній сфері, щоб підняти її до рівня світових стандартів.

Також досить привабливою в Україні є туристична галузь . За останнє десятиріччя Україна привернула до себе увагу і вдалими спортивними перемогами, і перемогою у «Євробаченні-2004», і тим, що вона стала країною, де відбудеться чемпіонат світу з футболу «Євро-2012». Усе це сприяє розвитку туризму у нашій країні і на даному етапі це необхідно використовувати як конкурентну перевагу. Потрібно також пам’ятати, якими унікальними ресурсами володіє Україна: це і гірськолижні курорти Карпат, і Крим з його особливими кліматичними даними, і чарівні дендропарки, заповідні території та багато ін. Але ж, знову, великим недоліком, що заважає розвитку туризму є нерозвинута інфраструктура, і цьому напрямку необхідно приділити більше уваги.

Серйозною передумовою виходу України на світові ринки є забезпечення внутрішньоекономічної стабілізації (фінансової, бюджетної, цінової та ін.). Як показує досвід "старих" і "нових" індустріальних держав, в умовах демонетизації золота головною гарантією введення і підтримки валютної конвертованості є товарна конвертованість. Тільки за наявності могутнього і всезростаючого потоку на світові ринки конкурентноздатних товарів і послуг, які мають постійний попит, буде і відповідний попит на національну валюту, а значить і її конвертовану, у валюти інших держав. Золотовалютні резерви грають допоміжну роль як чинник стабілізації національної валюти і регуляції її поточного курсу. Вирішальне значення має товарна інтервенція, завоювання надійних ніш на світових ринках товарів і послуг, технологій і капіталів.

3.1.2 Розвиток імпортного сектору

Серед пріоритетів державної імпортної політики на перше місце необхідно поставити ввезення сучасної техніки і технології, ноу-хау, інжинірингових послуг. За умови об'єднання новітньою технологи з достатньо високим загальноосвітнім і професійним рівнем українських працівників саме такий підхід дасть бажаний результат. Доцільною була б розробка державної програми технологічної модернізації виробництва на базі закордонних технологій з вказівкою джерел фінансування (внутрішніх і зовнішніх) і виділенням головних галузей економіки, які є визначальний в системі науково-технічного прогресу.

Другий важливий напрям імпортної політики - охорона здоров'я, розробка та виробництво медичних приладів та ін. Розвиток за участю закордонних галузей охорони здоров'я набуває першочергового економічного і соціального значення. Слід також відмітити, що фармацевтична промисловість в Україні функціонує на досі високому рівні, і, в найближчому майбутньому можлива співпраця з Росією, шляхом створення фармацевтичного кластеру на території Харківської та Курської областей [12].

Третій напрям – це активізація закордонної підприємницької діяльності і створення розгалуженої системи зовнішньоекономічного менеджменту також сприяють активізації зовнішньоекономічних потоків. Нинішня зовнішньоекономічна політика України по суті є пасивною, тимчасовою, перехідною. Закордонна підприємницька діяльність може здійснюватися за наявності вільних капіталів, досвіду, підготовлених кадрів. Починати доведеться зі створення за кордоном спільних підприємств і фірм за участю українського капіталу, відкриття філій банків, розвитку інших структур, які сприяли б просуванню товарів і послуг на світові ринки. Ключовою ланкою зовнішньоекономічної стратегії є податкова, депозитна, цінова, кредитна, фінансова і валютна політика . Ніякі ухвали і рішення не додадуть бажану активність і господарську енергію ні внутрішнім товаровиробникам і експортерам, ні закордонним інвесторам і банкірам без створення в Україні сучасної системи оподаткування експорту, імпорту, прибутку спільних підприємств, і т. д. Враховуючи досвід закордонних країн в стимулюванні експортних галузей, доцільно було б експортоорієнтірованним виробництвам компенсувати податок на додану вартість при перетині товарами митних меж України, а також упровадити пільгові умови кредитування інвестиційних програм і проектів. Цінова політика вже зараз повинна орієнтуватися на зближення внутрішніх і світових цін, депозитна – на світові грошові ринки.

3.1.3 Географічна та регіональна політика, співпраця з іншими країнами

Надзвичайно важливим чинником, що впливає на зміст і напрями зовнішньої політики України, є Росія. Будівництво збалансованих і дійсно партнерських відносин з нею, при одночасній ефективній протидії будь-яким домаганням на свою незалежність - для України завдання особливого значення.

Важливим завданням зовнішньої політики України є збалансованість і диверсифікація своїх зовнішньополітичних зв'язків, які дозволили б їй уникнути односторонньої залежності від сильніших сусідів або положення держави. Україна своєю історією і географічним положенням покликана бути своєрідною сполучною ланкою між Європою і Росією. Відповідно Україна повинна інтенсивно розвивати максимально тісні і широкі політичні і економічні відносини з останніми своїми найближчими сусідами, а також пострадянськими республіками Центральної Азії і Закавказзі. Україна також прагне розвивати і поглиблювати всесторонню співпрацю з Європейським Союзом і поступово інтегруватися в загальноєвропейський економічний простір [5]. Важливим кроком є участь у діяльності єврорегіонів, яких на сьогоднішній день на території України існує 7, та планується створення ще одного.

Але головний пріоритет, якого повинна дотримуватися Україна – це збереження суверенітету та незалежності, як у політичному напрямку так і у плані власних економічних, соціальних та екологічних інтересів.

3.2 Перспективі співпраці України з міжнародними організаціями

Що до співробітництва з міжнародними організаціями Міністерство економіки України планує наступні заходи:

Співробітництво з СОТ:

· забезпечення реалізації потенціалу членства України в СОТ, у тому числі шляхом участі у багатосторонніх переговорах, зокрема Доського раунду розвитку СОТ, приєднання до робочих груп із вступу нових членів до СОТ;

· застосування інструментів захисту внутрішнього ринку, які не суперечить нормам СОТ;

· забезпечення підготовки до започаткування переговорів стосовно приєднання до Угоди про державні закупівлі.

Розширення співробітництва з Європейським Союзом:

· продовження переговорного процесу щодо укладення нової угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, включаючи створення поглибленої та всебічної зони вільної торгівлі – МЗС;

· розвиток інструментів співпраці між Україною та Європейським Союзом, зокрема шляхом укладання угод про фінансування щодо надання Україні допомоги Європейським;

· проведення переговорів з Європейською Комісією про укладання Рамкової угоди між Україною та ЄС про загальні принципи участі України в програмах Співтовариства;

· забезпечення виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

· забезпечення виконання Угоди між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз та Угоди між Україною та Європейським Союзом про реадмісію осіб;

· проведення діалогу між Україною та Європейським Союзом щодо визначення умов для запровадження безвізового режиму поїздок громадян України до держав-членів Європейського Союзу;

· створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Співробітництво з Міжнародними фінансовими організаціями:

прискорення інституційних та економічних реформ – розроблення та моніторинг наступного системного проекту за підтримки Світового банку;

забезпечення інтеграції України у європейську та світову економічні системи – проведення переговорного процесу та укладення угод з МФО про одержання позик для реалізації пріоритетних інвестиційних проектів соціального та економічного розвитку України у секторах транспортної та муніципальної інфраструктури, енергетики та енергозбереження;

участь у формуванні завдань і нових напрямів діяльності МФО:

- участь у щорічних і щопіврічних зборах МФО та в роботі цільових місій Світового банку, МВФ, ЄБРР;

- проведення щорічних консультацій з питань макроекономічної політики згідно із статтею IV Статей Угоди Міжнародного валютного фонду;

- покращення взаємодії з МФО щодо формування та моніторингу проектного портфелю;

покращення бюджетного планування державних запозичень від МФО – розроблення законопроекту про державний борг.

Висновки

В результаті дослідження були виконані поставлені цілі: виявлені і проаналізовані теоретичні основи формування стратегії МЕДУ, був проведений аналіз статистичних даних про експортно-імпортні відносини країни, виявлені спрямованості зовнішньоекономічній діяльності і сформована своя точка зору з приводу розробки стратегії МЕДУ.

Також була проаналізована структура експорту товарів і об'єми експорту і імпорту. Можна сказати, що частка металургії і машинобудування в експорті продовжує залишатися значною в порівнянні з іншою продукцією. Об'єми і експорту, і імпорту за період 2004-2009 зростають, сальдо зовнішньої торгівлі продовжує залишатися негативним з 2005 р., що вимагає перегляду стратегії зовнішньої торгівлі і підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів.

Підводячи підсумки, слід відмітити, що для повноцінного входження України в світове господарство необхідна стратегія, що включає не безконтрольну лібералізацію зовнішньої торгівлі, а регульований державою процес формування відвертості національного ринку, доповнений цілеспрямованою політикою захисту національного виробника і споживача і наближення до світових норм і стандартів.

Ключове завдання стратегії зовнішньоекономічної діяльності - забезпечення відповідно до світових стандартам і критеріями оптимальності параметрів відвертості української економіки, виконання яких сприятиме економічній безпеці держави, забезпечуватиме тісний перетин внутрішньої і зовнішньої економічної політики.

Необхідно обрати інноваційний шлях розвитку. Нові розробки можна здійснити, наприклад, у сфері використання геотермальної енергії як альтернативного джерела. До перспективних галузей я віднесла машинобудування, фармацевтичну, продовольчу, туристичну галузі та ін.. Не повністю (лише на 50%) використовується транзитний потенціал України, а це теж після деяких перетворень та технічних перебудувань може приносити неабиякий прибуток.

Саме вищевказані галузі є і можуть стати конкурентоспроможними. Інтеграція України в світові економічні структури вимагає деякого часу і здійснюватиметься у міру виникнення сприятливих тому внутрішніх і зовнішніх умов.

Головне на сьогодні для України – це чітко визначити курс, враховуючи усе сказане вище. Це буде довгий і складний шлях, але поступово, рік за роком, дія за дією ми будемо наближатися до тих часів, коли наша країна зможе стати однією з найрозвинутіших.

Перелік використаної літератури

1. Алексей Рухлов. Принципы портфельного инвестирования. - Финансы. Ценные бумаги. - 1997.

2. Гитман Л. Дж., Джонк М. Д. Основы инвестирования. Пер. с англ. - М.: Дело, 1997.

3. Инновационная стратегия украинских реформ/ Гальчинский А., Гаєц В., Кинах А. Семиноженко В. –К.: Знання, 2002. – 324 с.

4. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. – Під заг. ред.. О.Г. Гупала. – К.: Вид. «Хай-Тек Прес», 2007. – 368с.

5. Онищенко В.П.// Социальный контекст евроинтеграционной стратегии Украины// Экономическая теория. - 2008. - №2, с. 60-74

6. Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. - К.: Либра, 2002.

7. Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 рр. Послання Президента України до Верховної Ради України на 2000 рік // Голос України. – 2000.– 2 лютого

8. Экономічний енциклопедичний словник: У 2-х т. – Т.2/За ред. С.В, Мочорного. – Львів.: Світ, 2006. -568 с.

9. Министерство экономики Украины http://www.me.gov.ua

10. www.ukrstat.gov.ua – Сайт держстатистики

11. «Зеркало недели» № 8 (229) 27 лютого — 5 березня 1999 http://www.zn.ua/3000/3320/20691/

12. Харківська обладміністрація

Додаток А

Малюнки та діаграми: Експорт і імпорт товарів та послуг

Мал. 2.1. Аналіз сальдо по торгівлі товарами і послугами

Таблиця 2.1.1

Діаграма 2.1.1

Діаграма 2.1.2

Таблиця 2.1.2

Товарна структура зовнішньої торгівлі України за 2008 рік

Додаток Б.

Інвестиції

Країни-інвестори

Найбільш ризиковані галузі для інвестування в Україні

(за 100-бальною шкалою, версія компанії MPP Consulting)

1. Земля - 99

2. Нерухомість - 98

3. Будівництво - 97

4. Будматеріали - 96

5. Банки - 93

6. Реклама - 85

7. Туризм - 81

8. Меблі і деревообробка - 78

9. Транспорт - 76

10. Побутова техніка - 75

Інвестиції по регіонах

- Київ — 12,1 млрд. дол. (1570 підприємств і 32,2% об'єму іноземного капіталу в економіку країни);

- Дніпропетровська обл. — 3,6 млрд.долл. (881 і 9,9%);

- Донецька обл. — 1,75 млрд.долл. (429 і 4,8%);

- Харківська обл. — 1,57 млрд. дол. (654 і 4,3%);

- Київська обл. — 1,35 млрд. дол. (742 і 3,7%);

- Одеська обл. — 1,09 млрд. дол. (861 і 3,0%).

Таблиця 2.2.1

Прямі іноземні інвестиції в Україну

Таблиця 2.2.2

Прямі інвестиції з України в економіку країн світу

Додаток В

ПЕРЕЛІК ПРОЕКТІВ, ЩО ФІНАНСУЮТЬСЯ МІЖНАРОДНИМИ ФІНАНСОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ В 2008 РОЦІ

ПРОЕКТИ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ НА СТАДІЇ ЗАВЕРШЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ЗДІЙСНЕННЯ ОЦІНКИ РЕЗУЛЬТАТІВ

соціальна сфера

Проект "Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні"

Проект "Фонд соціальних інвестицій"

муніципальна інфраструктура

Проект "Реабілітація та розширення централізованого теплопостачання м. Києва"

Проект "Водопостачання та каналізація м. Львова"

Проект "Програма інвестицій та розвитку системи водопостачання та очищення води м. Запоріжжя"

транспорт та зв’язок

Проект "Другий Проект "Ремонт автомобільної дороги М06 Київ – Чоп" (км 621 – км 441)

фінансовий сектор

Проект "Друга кредитна лінія для малих та середніх підприємств (МСП-2)

ПРОЕКТИ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ НА СТАДІЇ РЕАЛІЗАЦІЇ

соціальна сфера

Проект "Удосконалення системи соціальної допомоги"

Проект "Рівний доступ до якісної освіти в Україні"

державний сектор

Проект "Розвиток системи державної статистики для моніторингу соціально-економічних перетворень"

Проект "Модернізація державної податкової служби України - 1"

Проект "Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру"

Проект "Модернізація державних фінансів"

транспорт та зв’язок

Проект "Впровадження швидкісного руху пасажирських поїздів на залізницях України"

Проект "Третій Проект «Ремонт автомобільної дороги М06 Київ-Чоп (км 441 – км 128)"

Проект "Розвиток інфраструктури Іллічівського морського торговельного порту"

Проект "Покращення автомобільних доріг та безпеки руху"

енергетичний сектор

Проект "Реабілітація гідроелектростанцій"

Проект "Фінансування Української ЕСКО (друга фаза)"

Проект "Проект з передачі електроенергії"

Проект "Будівництво високовольтної повітряної лінії в Одеській області – будівництво лінії електропередачі 330 кВ Аджалик – Усатове"

Проект "Модернізація після завершення будівництва енергоблоку № 2 Хмельницької АЕС та енергоблоку № 4 Рівненської АЕС"

Проект "Реконструкція енергоблоку № 4 Старобешівської ТЕС"

Проект "Будівництво високовольтної повітряної лінії 750 кВ Рівненська АЕС – Київська"

фінансовий сектор

Проект "Другий проект розвитку експорту"

Проект "Розширення доступу до ринків фінансових послуг"

сфера інновацій

Проект "Морський старт" (МБРР) (гарантійний фонд)

ПРОЕКТИ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ НА СТАДІЇ ПІДГОТОВКИ

соціальна сфера

Проект "Пенсійна реформа та розвиток системи соціального страхування"

муніципальна інфраструктура

Проект "Розвиток міської інфраструктури"

державний сектор

Проект "Підтримка судової реформи"

транспорт та зв’язок

Проект "Модернізація залізничного напрямку Полтава – Кременчук – Бурти – Користівка з метою забезпечення енергозбереження під час при перевезеннь залізничним транспортом"