| Скачать .docx |
Реферат: Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку
КУРСОВА РОБОТА
На тему :
“Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку”
ПЛАН :
ВСТУП
1. ПІДСТАВИ ТА ФОРМИ ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА
2.СКЛАДАННЯ ОБВИНУВАЛЬНОГО ВИСНОВКУ ТА НАПРАВЛЕННЯ СПРАВИ ДО СУДУ
3. ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ РИСИ ОБВИНУВАЛЬНОГО ВИСНОВКУ
4. ЗНАЧЕННЯ ОБВИНУВАЛЬНОГО ВИСНОВКУ
5. СТРУКТУРА ОБВИНУВАЛЬНОГО ВИСНОВКУ
6. ВИМОГИ ДО ОБВИНУВАЛЬНОГО ВИСНОВКУ
7. ДІЇ ПРОКУРОРА ПО СПРАВІ, ЯКА НАДІЙШЛА ЙОМУ З ОБВИНУВАЛЬНИМ ВИСНОВКОМ
ВИСНОВОК
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
Вступ
Необхідною умовою реалізації конституційного принципу законності (п.1 ч. 3 ст. 129 Конституції України) в кримінальному судочинстві і здійсненні поставлених перед ним завдань є правильне встановлення фактичних обставин справи з метою досягнення об’єктивної істини. Попереднє розслідування являє собою процесуальну діяльність органів дізнання, слідства, прокуратури щодо виявлення, закріплення й оцінки доказів з метою розкриття злочинів і викриття осіб, що їх заподіяли, тобто воно й покликано практично здійснювати зазначений принцип. Це - друга стадія українського кримінального процесу, яка слідує за порушенням кримінальної справи та передує виданню обвинуваченого до суду або закриттю справи. Необхідність існування цієї стадії у кримінальному процесі на відміну від процесу цивільного зумовлена ступенем суспільної небезпеки діянь, що переслідуються у кримінальному порядку та необхідністю практично гарантувати додержання вимог законності та принципів Конституції і кримінального закону.
3 квітня цього року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про внесення змін в Кримінально-процесуальний кодекс України (відносно приведення положень Кодексу до відповідності з Конституцією)”. Після чого при обчисленні строків тримання під вартою враховується час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи. Крім того, матеріали розслідування кримінальної справи повинні бути пред’явлені обвинуваченому та його захиснику не пізніше ніж за 10 діб закінчення основного строку тримання під вартою та не пізніше ніж за місяць до закінчення кінцевого строку тримання під вартою, а якщо цього часу не вистачить для ознайомлення з ними, строк може бути продовжено, але не більше ніж на два місяці. Продовжити строк може суддя апеляційного суду за поданням слідчого, яке повинно бути погоджене з Генеральним прокурором України або його заступником, а також за поданням самого Генпрокурора або його заступника. Закон набуває сили через 90 днів після його офіційного опублікування.
Досудове слідство — основна форма розслідування злочинів, яка застосовується в більшості кримінальних справ ( ст. 111, 112 КПК). Воно повинно бути закінчене протягом двох місяців. У цей строк входить час з моменту порушення справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження у справі.
Строк попереднього слідства може бути продовжено районним, міським та прирівняним до них прокурором до трьох місяців, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, Севастополя і прирівняним до них прокурором або їхніми заступниками – до шести місяців. Надалі продовжувати строк попереднього слідства можуть лише Генеральний прокурор України або його заступники (ч. 1 ст. 120 КПК).
Якщо справа повернута судом для провадження додаткового слідства, його строк встановлюється в межах одного місяця. Подальше подовження строку слідства в цих справах здійснюється на загальних підставах (ч. 4 ст. 120 КПК).
1. ПІДСТАВИ ТА ФОРМИ ЗАКІНЧЕННЯ ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА
Досудове слідство закінчується тоді, коли вирішені всі його задачі: усебічно, повно й об'єктивно досліджені всі обставини, що входять у предмет доказування; встановлена об'єктивна істина в справі; виявлені й усунуті причини й умови, що сприяли здійсненню громадян і юридичних осіб, відшкодуванню злочинів; прийняті міри до захисту прав і законних інтересів матеріального і морального збитку; забезпечене правильне застосування закону.
Встановлення об'єктивної істини — основа правильного підсумкового рішення слідчого в справі. Тому закінченню розслідування і передує оцінка всієї сукупності зібраних доказів по кримінальній справі. Умовою правильності висновків тут служить процесуальна самостійність слідчого, дотримання основних принципів доказувального права.
Визнати досудове слідство закінченим — значить визнати, що немає необхідності проведення яких-небудь ще слідчих чи інших процесуальних дій, спрямованих на збирання, перевірку і дослідження доказів: усі необхідні докази для ухвалення підсумкового рішення зібрані, перевірені, досліджені і належним чином оцінені.
Досудове слідство закінчується:
— складанням обвинувального висновку і направленням справи для віддання обвинувачуваного суду;
— припиненням кримінальної справи;
— винесенням постанови про напрямок справи в суд для рішення питання про застосування примусових мір медичного характеру.[1]
2.СКЛАДАННЯ ОБВИНУВАЛЬНОГО ВИСНОВКУ ТА НАПРАВЛЕННЯ СПРАВИ ДО СУДУ
У більшості випадків досудове слідство закінчується складанням обвинувального висновку й передачею справи через прокурора до суду. Для забезпечення прав і законних інтересів усіх учасників процесу закон зобов'язує слідчого, перш ніж приступити до складання обвинувального висновку, виконати ряд процесуальних дій.
Визнавши досудове слідство в справі, яка підлягає направленню для віддання обвинуваченого до суду, закінченим, слідчий повідомляє про це потерпілого, цивільного відповідача або їхніх представників і роз’яснює їм їхнє право ознайомитися з матеріалами справи; про це слідчий складає відповідний протокол або додає до справи копію письмового повідомлення. У разі письмового або усного клопотання зазначених осіб про ознайомлення їх з матеріалами справи слідчий повинен надати цим особам та їхнім представникам можливість ознайомитися з ними. Зазначені особи мають право робити виписки зі справи й заявляти клопотання про доповнення слідства. Оголошення про закінчення слідства і пред'явлення матеріалів справи для ознайомлення оформляються протоколом (ст. 217 КПК).
Після того, як слідчий ознайомив потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача зі справою, він оголошує обвинуваченому, що слідство в його справі закінчено й він має право на ознайомлення з усіма матеріалами справи як особисто, так і з допомогою захисника, а також може заявити клопотання про доповнення досудового слідства. Якщо обвинувачений не виявив бажання мати захисника, йому пред'являються для ознайомлення всі матеріали справи.
Під час ознайомлення з ними обвинувачений вправі робити виписки з матеріалів справи й порушувати клопотання. Про те, що обвинуваченому оголошено про закінчення слідства і що йому пред'явлено матеріали для ознайомлення зазначається в протоколі.
Слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд його справи в суді першої інстанції одноособово суддею чи колегіально судом у складі трьох осіб у випадках, передбачених законом (ч.1 ст. 218КПК).
Якщо в справі бере участь захисник, слідчий надає можливість ознайомитися з усіма матеріалами справи й захисникові, про що складає окремий протокол. При цьому пред`явлення матеріалів справи має бути відкладено до явки захисника, але не більше як на три дні.
У разі неможливості для обраного обвинувачем захисника з'явитися в цей строк слідчий має право запропонувати обвинуваченому запросити іншого захисника або забезпечує йому захисника. Обов'язок забезпечити участь захисника в такому випадку покладається на керівника адвокатського об'єднання за місцем провадження справи.
Оплата праці захисника у випадку, коли він брав участь у досудовому слідстві або судовому розгляді за призначенням та у разі звільнення підозрюваного, обвинуваченого й підсудного від оплати юридичної допомоги через їхню малозабезпеченість, проводиться за рахунок державного бюджету у розмірі 1 мінімальної заробітної плати за повний робочий день (лист Міністерства юстиції і Міністерства фінансів України №12-90-162 від 1 березня 1996 р.). Відшкодування витрат в таких випадках може бути покладено на засудженого (ст. 47КПК).
Матеріали досудового слідства пред`являються для ознайомлення підшитими й пронумерованими. Обвинуваченого й захисника не можна обмежувати в часі, потрібному їм, щоб ознайомитися з усіма матеріалами справи. Однак, якщо обвинувачений і його захисник явно намагатимуться затягнути закінчення справи, слідчий вправі своєю мотивованою постановою визначити певний строк для ознайомлення з матеріалами справи. Така постанова підлягає затвердженню прокурором (ч. 5 ст. 218 КПК).
Після виконання вказаних вище дій і розв'язання клопотань, заявлених під час ознайомлення з матеріалами справи, слідчий cкладає обвинувальний висновок.
3. ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ РИСИ ОБВИНУВАЛЬНОГО ВИСНОВКУ
Обвинувальний висновок — підсумковий процесуальний документ досудового слідства, у якому викладається сутність обвинувачення і його підстави (докази); дається юридична оцінка дій обвинуваченого (кваліфікація); визначаються межі наступного судового розгляду і передумови винесення вироку.[2]
Обвинувальний висновок являє собою унікальний юридичний документ, у якому дається офіційна оцінка дій обвинуваченого і здійснюється публічний аналіз зібраних у справі доказів, публічно визначаються юридично значимі елементи об'єктивної істини, встановленої в справі. Він служить найважливішим гарантом захисту прав і законних інтересів обвинуваченого і всіх інших учасників процесу, гарантом правосуддя, служить юридичним фактом, що істотно розвиває процесуальні правовідносини. Судовий розгляд по кримінальній справі здійснюється тільки в рамках обвинувачення, а суд не може вийти за рамки обвинувального висновку і своїм рішенням погіршити положення обвинуваченого.
Складанням обвинувального висновку завершується досудове слідство, після чого слідчий не вправі робити які-небудь процесуальні дії.
Розгляд справи в суді може бути почато не раніше трьох діб з дня вручення обвинувачуваному копії обвинувального висновку. По існуючому законодавству обвинувальний висновок — єдиний процесуальний документ, копія якого вручається обвинувачуваному в оригіналі, а в необхідних випадках і з письмовим перекладом на його рідну чи мову, якою він володіє. Це істотний елемент забезпечення обвинувачуваному права на захист.
Судове слідство у суді починається з публічного оголошення обвинувального висновку. Тим самим обвинувальний висновок є актом обвинувачення, документом, за допомогою якого здійснюється функція обвинувачення.
Треба помітити все-таки, що ні прокурор, ні захисник не можуть так досконально знати матеріали справи, як слідчий. Слідчий же повинен бути незацікавленим у справі і через свій обвинувальний висновок спробувати внести в зал суду встановлену їм істину. Істину і тільки істину він повинний констатувати і затверджувати, правді і правосуддю він повинний невпинно служити. Обвинувальний висновок — це його відповідь на зло справедливістю. А тому він не повинен нести якого-небудь обвинувального ухилу, надмірної риторики, емоційного фарбування. Слідчий не виконує функції обвинувачення, він носій функції встановлення істини, а служіння істині не терпить суєти, неуцтва, політизованості, однобокості.
Як різновид процесуального рішення в кримінальному процесі обвинувальний висновок має всі його риси :
· складається лише компетентною особою – слідчим;
· містить відповіді на питання, що виникають по справі, пов’язані з аналізом і оцінкою зібраних по справі доказів з точки зору їх достатності для достовірного висновку про винність особи у вчиненні злочину і прийняття рішення про завершення розслідування;
· виражає волевиявлення слідчого про направлення кримінальної справи в суд, яке випливає з встановлених ним по справі обставин і приписів закону, спрямованих на досягнення завдань кримінального судочинства;
· припиняє кримінально-процесуальні правовідносини на стадії попереднього розслідування і породжує процесуальні правовідносини на стадії віддання до суду;
· констатує наявність кримінально-процесуальних відносин між особою, яка вчинила злочин, і державою;
· виконується у встановленій законом процесуальній формі.[3] .
Відповідно до законодавства, обвинувальний висновок складається слідчим після визнання зібраних доказів по справі достатніми для складання документу і лише після ознайомлення зацікавлених осіб з матеріалами кримінальної справи, вирішення заявлених клопотань (ст. ст. 217 - 222 КПК України). Якщо в порядку задоволення клопотань виконувались слідчі дії (запобіжні заходи, допит, очна ставка, пред’явлення для впізнання тощо) чи було отримано додаткові матеріали, з результатами відповідних дій та зібраними матеріалами, то з їхніми результатами знову ознайомлюються всі зацікавлені учасники процесу у встановленому законом порядку.
4. ЗНАЧЕННЯ ОБВИНУВАЛЬНОГО ВИСНОВКУ
Значення обвинувального висновку розглядається в кількох аспеках:
· у юридичному (окремо виділяють правове та процесуальне);
· у суспільно-політичному (в його межах виділяють виховно-профілактичне значення);
· у довідково-технічному.[4]
Правове значення обвинувального висновку обумовлюється тими правовими наслідками, які тягне за собою його складення для органу дізнання та інших учасників процесу.
Так, слідчий, склавши обвинувальний висновок, повинен :
- припинити процесуальну та оперативно-розшукову діяльність щодо осіб, які відповідно до висновку підлягають відданню до суду;
- направити справу прокуророві (ст.225 КПК України).
Потерпілий може погодитись з обвинувальним висновком, може оспорювати його повністю або частково; те ж саме можна сказати про цивільного позивача та цивільного відповідача, а також обвинуваченого та його захисника.
Процесуальне значення обвинувального висновку полягає в наступному:
- обвинувальний висновок визначає межі судового розгляду, не дозволяючи погіршити становище обвинуваченого;
- обвинувальний висновок є необхідною умовою для захисту підсудного на суді;
- гарантує розгляд всіх обставин справи під час судового розгляду.
Суспільно-політичне значення обвинувального висновку полягає в тому, що:
- обвинувальний висновок є офіційним документом, який підтверджує, хто і за звинуваченням в якому злочині віддається до суду;
- оголошення обвинувального висновку перед початком судового слідства інформує всіх присутніх у залі судового засідання;
- будучи заснованим на доказах і спираючись на закон, обвинувальний висновок сприяє вихованню законослухняності в громадян;
- обвинувальний висновок в більшій чи меншій мірі змальовує діяльність правоохоронних органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, чим підтримується їх авторитет.
Під час досудового розслідування накопичується значний матеріал. Обвинувальний висновок дозволяє всім учасникам судового розгляду зорієнтуватись у справі. У цьому полягає його довідково-технічне значення:
- в обвинувальному висновку всі матеріали справи систематизовано; докази проаналізовано в певній послідовності та взаємозв’язку;
- обвинувальний висновок дозволяє судові планомірно вести судове слідство, а присутнім слідкувати за ходом судового розгляду і співставляти дані, отримані в його ході, з даними, що лягли в основу обвинувального висновку;
- обвинувальний висновок дозволяє орієнтуватись в доказах по справі, без зайвого марнування часу розшукувати їх, перевіряти відповідність посилань, зроблених в описовій частині висновку; переконатися в наявності у справі відповідних процесуальних актів і часу їх складення, встановлювати місцезнаходження свідків, потерпілих, обвинувачених, експертів; перевірити, чи було вжито слідчим заходів для відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди; з’ясувати, як вирішено питання про подальшу долю речових доказів тощо.
5. СТРУКТУРА ОБВИНУВАЛЬНОГО ВИСНОВКУ
Питання про структуру обвинувального висновку в теорії процесу є дискусійним. Кримінально-процесуальний кодекс України виділяє в документі лише дві частини: описову та резолютивну (ст. 223 КПК України). Водночас, практика зумовила наявність вступної частини[5] . По аналогії з детально описаною в процесуальному законі структурою судового вироку, сюди відносять наступні відомості:
· хто склав документ;
· статті кримінального закону, за якими обвинуваченого притягується до відповідальності;
· загальний виклад обставин, які стали підставою для порушення справи;
· час і місце складення висновку.
Крім того, висловлено думку про виділення в обвинувальному висновку так званої заключної частини[6] , відрізняючи її від резолютивної. Сюди в якості приклада відноситься підпис укладача документа. Однак, слід наголосити, що кримінальний закон не виділяє такої частини навіть у судовому вироку, який є підсумковим документом центральної стадії кримінального процесу. Характеризуючи структуру обвинувального висновку, на мою думку, необхідно згадати і про додатки до нього – документи більш технічного характеру (довідки про рух справи, про судові витрати, про речові докази, про цивільний позов, а також список осіб, що підлягають виклику до суду.
Зміст обвинувального висновку викладається в описовій та резолютивній частинах.
В описово-мотивувальній частині викладаються: обставини справи, як вони були встановлені; об'єкт зазіхання; предмет зазіхання, спосіб здійснення злочину й інші її обставини; шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діями обвинуваченого і наслідками, що настали; характер суб'єктивної сторони - чи навмисне по необережності зроблений злочин; місце, час, мотиви злочину; показання кожного з обвинувачуваних власне кажучи пред'явленого обвинувачення; доводи, приведені їм у свій захист; результати їхньої перевірки; зібрані по справі докази і зведення, що характеризують особистість обвинуваченого; виявлені пом'якшуючі й обтяжуючі його відповідальність обставини.
Описова частина є центральною, складною і найбільш трудомісткою частиною обвинувального висновку. Починається вона з викладення всіх вчинених діянь, щодо яких є підстави вважати що це злочини, їх юридичної оцінки; після цього викладаються окремі епізоди в певному порядку (хронологічному чи системному)[7] .
Кожен епізод описується самостійно і цілком із указівкою всіх обставин предмета доказування. Потім викладаються докази.
У резолютивній частині обвинувального висновку приводяться зведення про особистість кожного з обвинувачуваних, дається коротке формулювання пред'явленого обвинувачення з викладом його суті і юридичної кваліфікації.
Формулювання пред'явленого обвинувачення повинне відповідати щонайменше трьом вимогам:
— у ньому зазначені усі факти злочину і дана оцінка ролі кожного з обвинувачуваних;
— воно повинна фактично і юридично збігатися з тим, що було сказано про злочин в описовій частині;
— воно повинна відповідати висновкам постанови про залучення особи в якості обвинуваченого і не виходити за його межі.
В обвинувальному висновку не можуть ставитися в провину обвинувачуваному епізоди, по яких йому не було пред'явлене обвинувачення.
До обвинувального висновку додаються:
1) список осіб, що підлягають виклику в судове засідання, із зазначенням їхньої адреси й аркушів справи, де викладені їхні показання або висновки;
2) довідка про рух справи та про застосування запобіжного заходу із зазначенням часу й місця тримання під вартою кожного з обвинувачених, якщо вони заарештовані;
3) довідки про речові докази, цивільний позов, заходи вжиті по забезпеченню цивільного позову і можливої конфіскації майна;
4) довідка про судові витрати в справі за час попереднього слідства з посиланням на відповідні аркуші справи (ст. 224 КПК).
Якщо обвинувальний висновок складений мовою, якою не володіє обвинувачений, він підлягає перекладу в писемній формі на його рідну чи мову, якою він володіє.
6. ВИМОГИ ДО ОБВИНУВАЛЬНОГО ВИСНОВКУ
Обвинувальний висновок має відповідати як загально-правовим засадам (наприклад, законність) так і суто кримінально-процесуальним вимогам, які, певною мірою виходять як із загальних рис, перелічених вище (підписання компетентною особою – слідчим), так і продиктовані метою кримінального процесу: всі злочинці мають бути притягнуті до відповідальності і жоден невинуватий не має бути покараний. Серед них можна виділити як принципи кримінального процесу, так і інші вимоги, характерні для всіх видів правозастосовувальної діяльності. Ще один конституційний принцип, властивий даному елементу стадії попереднього розслідування, це, по-перше, законність. Вимога нормативного характеру , яка зобов’язує слідчого неухильно і точно виконувати вимоги Конституції України та законодавства . При цьому слід передбачити, що при цьому діє не принцип “дозволено, все, що не заборонено”, а “тільки те, що передбачено законом”, інакше неодмінно запанує сваволя владних державних органів і посадових осіб, які ведуть процес[8] . . Інший конституційний принцип – принцип з’ясування істини, згідно з яким слідчий зобов’язаний висвітлити і дати оцінку обставинам справи в обвинувальному висновку повно, всебічно і об’єктивно. Принцип презумпції невинуватості знаходить своє відображення в обвинувальному висновку в тому, що резолютивна частина не може грунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Далі розглянемо властиві обвинувальному висновку принципи кримінального процесу. Обгрунтованість полягає у відповідності самого висновку фактичним обставинам справи. Своєчасність випливає з ч. 1 ст. 114 КПК, відповідно до якої слідчий відповідає за законність і своєчасність прийнятих рішень про спрямування розслідування по справі. На думку деяких процесуалістів[9] , зміст цієї вимоги полягає не лише у складенні висновку в найкоротші строки, але негайне його направлення разом із справою до суду. Крім законодавчо закріплених принципів, правова сфера професійної діяльності слідчого зумовлює також вимоги до мови та стилю написання обвинувального висновку.
7.ДІЇ ПРОКУРОРА ПО СПРАВІ, ЯКА НАДІЙШЛА ЙОМУ З ОБВИНУВАЛЬНИМ ВИСНОВКОМ
Прокурор здійснює нагляд за об'єктивністю і законністю досудового слідства, а в суді виступає як обвинувач.
Цими обставинами обумовлені його дії в справі, що поступила до нього з обвинувальним висновком,
Одержавши кримінальну справу з обвинувальним висновком, прокурор перевіряє:
1) чи мала місце подія злочину;
2) чи містить діяння, інкримінуєме в провину обвинувачуваному, склад злочину;
2') чи були дотримані під час провадження дізнання і досудового слідства вимоги закону про забезпечення права підозрюваного й обвинуваченого на захист;
3) чи немає в справі обставин, що ведуть за собою припинення справи;
4) чи пред'явлене обвинувачення по усіх установлених злочинних діях обвинуваченого;
5) чи притягнуті в якості обвинувачуваних всі особи, викриті в здійсненні злочину;
6) чи правильно кваліфіковані дії обвинуваченого по статтях кримінального закону;
7) чи дотримані вимоги закону при складанні обвинувального висновку;
8) чи правильно обрано запобіжний захід;
9) чи прийняті заходи для забезпечення відшкодування збитку, заподіяного злочином, і можливої конфіскації майна;
10) чи виявлені причини й умови, що сприяли здійсненню злочину, і чи прийняті міри до їхнього усунення;
11) чи дотримані слідчим права учасників процесу й інші вимоги процесуального законодавства;
12) чи зібрана сукупність доказів у справі, з неспростовністю підтверджуюча обвинувачення і даюча підставу для віддання обвинуваченого до суду.
За результатами вивчення обвинувального висновку і перевірки кримінальної справи прокурор приймає одне з рішень:
1) затверджує обвинувальний висновок і направляє справу в суд, підтримуючи при цьому обвинувачення;
2) складає новий обвинувальний висновок, не погіршуючи положення обвинуваченого;
3) змінює обвинувачення, не погіршуючи положення обвинуваченого;
4) припиняє справу;
5) повертає кримінальну справа на додаткове розслідування через неповноту, чи неправильність, недостатність всебічності розслідування, порушень вимог процесуального законодавства; неправильної кваліфікації дій обвинуваченого, якщо її не можна змінити, не порушуючи права обвинуваченого на захист, і при наявності інших основ, що ставлять під сумнів можливість розгляду справи в суді.
Прокурор так само, як і суд, не вправі змінити обвинувачення на більш тяжке, істотно змінювати його по фактичних обставинах і змісту, перекваліфікувати дії обвинуваченого на статтю, що передбачає більш тяжке покарання, включити в обвинувачення нові епізоди, по яких обвинувачуваному не було пред'явлене обвинувачення. Усе це погіршує положення обвинуваченого й ущемляє його право на захист (зокрема, право дати свої показання по пред'явленому обвинуваченню). У силу цього в ситуаціях, що вимагає зміни обвинувачення відповідним чином, прокурор може прийняти тільки одне рішення — направити справу на додаткове розслідування.
Поряд з цим прокурору надане право при твердженні обвинувального висновку змінити, скасувати запобіжний захід обвинуваченому. Це ж саме він може зробити і при поверненні справи слідчому.
Ст. 233 КПК України визначає, що прокурору наданий час на розгляд справи з обвинувальним висновком — не більше п'яти діб.
Висновок
На закінчення своєї курсової роботи я хотів би коротко підбити підсумки, а також висловити свої думки щодо розвитку обраної мною теми.
Слід підкреслити, моїй темі в Кримінально-процесуальному кодексі України відведено 20 главу “Закінчення досудового слідства”, яка містить ряд статей, що регламентують положення обвинувального висновку (ст. 223-225 КПК).
Обвинувальний висновок – це різновид процесуального рішення, підсумковий процесуальний документ попереднього слідства, в якому викладається сутність обвинувачення та його підстави, дається юридична оцінка дій обвинуваченого, визначаються межі судового розгляду та передумови винесення вироку.
Обвинувальний висновок складається слідчим після визнання зібраних доказів по справі достатніми для складання документу і лише після ознайомлення зацікавлених осіб з матеріалами кримінальної справи, вирішення заявлених клопотань.
Кримінально-процесуальний кодекс України виділяє в обвинувальному висновку лише дві частини: описову та резолютивну (ст. 223 КПК України). Також до обвинувального висновку додаються додатки (ст. 224 КПК).
Також слід зазначити, що до обвинувального висновку пред’являється ряд конституційних та кримінально-правових вимог.
Я вважаю, що обвинувальний висновок має дуже велике значення тому, що це – документ, який складає слідчий при завершенні своєї виконаної роботи (так би мовити – своєрідний звіт слідчого). Тому я вважаю, що слідчому потрібно ретельно проаналізувати матеріали справи і дуже розумно та обдумано, а головне у відповідності до законодавства (виконуючи принцип законності), скласти обвинувальний висновок, адже він вирішує долю людини.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Конституція України, Київ – 1996р.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України, Київ, Атіка-2002р.
3. Тертишник В.Н. Уголовный процесс, Харьков, 1999г.
4. Питерцев С.К. Составление обвинительного заключения.-Ташкент, 1988
5. Гришин Ю.А. Окончание досудебного следствия с составлением обвинительного заключения: проблемы и пути реформирования.-Луганск.
6. Мариупольський Л.А., Статкус В.Ф., Тульчина В.С.Обвинительное заключение в советском уголовном процессе.-М.,1969.
7. Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: вибрані твори. – К: Юрінком Інтер, 1999 – стор. 220.
[1] Див.: ст. 212 КПК України.
[2] Див.: В.М. Тертишник Кримінальний процес, 1999р.
[3] Гришин Ю.А. Окончание досудебного следствия с составлением обвинительного заключения: проблемы и пути реформирования. - Луганск- стор. 120
[4] Мариупольский Ф. Обвинительное заключение в советском уголовном процессе. - М., 1969.-стор.11
[5] Питерцев С.К. Составление обвинительного заключения.-Ташкент,1988.-стор.83
[6] Гришин Ю.А. Окончание досудебного следствия с составлением обвинительного заключения: проблемы и пути реформирования.-Луганск.- стор.154
[7] Тертышник В.М. Уголовный процесс. – Харьков, 1999г.
[8] Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: вибрані твори. – К: Юрінком Інтер, 1999 – стор. 220.
[9] Гришин Ю.А. Окончание досудебного следствия. – стор. 148.