Реферат: Методологічна схема процесу формування потреб та реального споживання

Методологічна схема процесу формування потреб

та реального споживання

Необхідною умовою для визначення потреб індивідуальних споживачів є їх попередня класифікація і ранжування. Така необхідність пояснюється різним походженням потреб, а тому передбачає можливість їх повного насичення для кожного окремого індивіда. Потреби знаходяться на рівні свідомості індивіда, а величина їх насичення диференційована відносно умов його життєдіяльності. У певний момент часу частина потреб індивіда (або сім’ї) реалізується.

Єдиним способом задоволення потреб є споживання відповідного блага, що передбачає необхідність володіння цим благом, його багаторазове (для товарів тривалого вжитку) або одноразове (для товарів разового вжитку) використання. Для якісного і ефективного втручання в процес споживання товарів та послуг, а також для точної оцінки величини індивідуальних потреб у визначених благах необхідно дослідити сам процес споживання, який є складним; вплив на нього мають багато чинників, а тому їх урахування, визначення напрямів зв’язків, сили їх дії – необхідна умова такого дослідження.

Усвідомлення процесу реального споживання, що визначається процесом здійснення відповідної покупки, передбачає встановлення послідовно-логічного ланцюжка і зв’язків між можливими чинниками впливу.

Досліджувати процес реального споживання необхідно в сім’ї – первинній суспільній одиниці [5, 22, 6, 14, 35]. Споживання придбаних благ (як тривалого, так і разового використання) відбувається колективно. Так, для всіх товарів широкого вжитку довготривалого використання [37, 54] функці­­­ональним призначенням є знаходження в помешканні (мова йде про різні функціональні зони: зона приготування їжі, зона відпочинку тощо) і сприяння нормальній життєдіяльності, в якості споживача визначених товарів широкого вжитку повинна бути не окрема особа, а сім’я. Особа користується вищеописаними благами самостійно лише в тому випадку, якщо сім’я одноосібна. Крім того, неможливо уявити собі сім‘ю, в котрій кожен її член користується своїми особистими благами (телевізором, холодильником, пральною машиною), адже, яка б не була сім’я, всі її члени тим чи іншим чином співіснують, що свідчить про колективне використання наявних благ. Якщо в сім’ї налічується декілька одиниць функціонально-подібних благ, то використання останніх відбувається також колективно (кожне благо використовують усі члени сім’ї).

Визначивши той факт, що за основу (основну одиницю дослідження) необхідно брати окрему сім’ю (в тому числі й одноосібну), зауважимо, що остання не може існувати ізольовано: вона функціонує як одиниця лише в суспільстві - певній сукупності таких же одиниць [4, 5, 10, 12]. Будь-яке суспільство поділяється на визначене число верств залежно від умов життєдіяльності його членів (найчастіше їх три: низького, середнього і високого рівня). Така градація на пласти не є випадковою, адже самі сім’ї різняться чи то кількістю членів, чи то релігійністю, чи то за іншими ознаками. Протиріччя функціонування окремої сім’ї полягає в тому, що вона володіє через ті чи інші обставини певним набором індивідуальних характеристик, які відрізняють її від інших сімей, і, ра­­­зом з тим, сукупність таких характеристик формує дану одиницю як окре­­­му сім’ю, визначаючи тим самим певні рамки і спосіб її життєдіяльнос­­­ті [3, 15, 4]. Прикладом є освіта як одна з характеристик чи самої сім’ї, чи окре­­­мих її членів: висока освіченість (здобуття одним із членів сім’ї або кількома високого рівня освіти) формує високий культурний рівень, спе­­­цифіку стосунків у сім’ї, відповідне проведення вільного часу тощо, і, разом з тим, сама сім’я (всі її члени) через певні обставини формує і визначає свою освіченість. В реальному житті пряму і зворотну дію на формування сім’ї має не один фактор чи індивідуальна характеристика, а певний їх набір [3, 6]. Такий вплив може бути як прямим, так і опосередкованим.

Фактична дія на сім‘ю і з боку сім‘ї певного набору факторів впливу спричиняє градацію суспільства на окремі пласти, класи тощо. Воло­­­діння приблизно однаковими характеристиками зумовлює віднесення цих сімей в один ранг за умови їх життєдіяльності [10, 6]. Справді, всі сім‘ї вчите­­­лів ведуть майже однаковий спосіб життя: уклад, проведення вільного часу, зайнятість протягом доби, культурний рівень тощо. Зовсім інший, але однаковий спосіб життя ведуть сім‘ї робітників і службовців, ще ін­­­ший - сім‘ї селян і т.д.

Отже, постулюємо існування певного набору внутрішньо-індивідуальних характеристик окремої сім‘ї (вік, національність, освіта, кількість членів тощо), які форму­­­ють і визначають тип її життєдіяльності [53]. Змі­­­на хоча б однієї із індивідуальних характеристик окремої сім‘ї приводить до зміни типу і умов її життєдіяльності.

Вплив на фор­­­мування типу і умов життєдіяльності з погляду тієї чи іншої внутрішньо-індивідуальної характеристики не є однаковим. Теоретичні дослідження вказують на існування визначального по­­­казника, який має найбільший вплив на формування типу сім‘ї, обмежує розвиток і споживання та виражений у вигляді доходу сім‘ї [6, 16]. Він формує обмеження (найбільше і основне) на споживання суспільних благ і найвагоміше сприяє роз­­­витку самої сім‘ї. Прикладом є сім‘я з високим рівнем доходу, яка спо­­­живає більш якісні і екологічно чисті продукти. Вона має можливість також краще провести свій вільний час (наприклад, здійснити далеку ту­­­ристичну подорож), що сприяє розвитку загального освітнього рівня. Можливість доступу в комп‘ютерну мережу дозволяє отримувати будь-яку необхідну інформацію; також підвищуючи свій освітній рівень.

Оскільки дохід сім’ї визначається самою сім‘єю, і на цей процес впливають ряд інших факторів, то дану внутрішньо-індивідуальну характеристику пропонуємо представити деякою сукупністю інших характеристик, котрі будуть виконувати функції доходу: визначати обмеження на споживання суспільних благ і сприяти розвитку самої сім‘ї [22, 27]. Такими внутрішньо-індивідуальними характеристиками окремої сім‘ї повинні бути: освітній та інтелектуальний рівень членів сім’ї, пристосованість до умов життя, досвід, вміння ризикувати, а також отримувати, вибирати і швидко використовувати будь-яку інформацію, працьовитість тощо. Набір цих характеристик переводить сім‘ю з нижчого рангу - на вищий за типом життєдіяльності (і, відповід­­­но, до типу сімей з вищими доходами), що також має вагомий вплив на формування стереотипу і розвиток сім‘ї, самовдосконалення і нові можливості підвищення по щаблях суспільної ієрархії [6]. Тому дохід сім’ї відносимо до факторів чи умов, які обмежують розвиток і процес споживання різноманітних благ.

До другорядних факторів впливу чи умов, які визначають і формують конкретний тип життєдіяльності сім‘ї, відносимо усі інші. Їх класифікація і перелік можуть бути наступ- ними [6, 16]:

1) фактори, які впливають на рівні регіону чи країни в цілому (величина країни, її географічне положення, розвиток інфраструктури тощо);

2) фактори, які впливають на рівні сім’ї (кількість членів сім’ї, наявність дітей, національність, освітній рівень, вік сім’ї тощо);

3) фактори, які впливають на рівні особи (стать, освіта, інтелектуальні здібності, вольові якості тощо).

У логічному ланцюжку процесу реального споживання всі чинники, які обмежують споживання суспільних благ (дохід), внутрішньо-індивідуальні характеристики сім‘ї, які визначають та формують її тип і реальне споживання, зливаються, формуючи поняття реальних потреб [31, 26].

Реальні потреби - це сукупність суспільних благ, які в даний мо­­­мент часу є необхідними для певної сім‘ї. Сім‘я формує і виз­­­начає самі потреби для конкретного моменту часу, фактори об­­­меження (дохід) визначають альтернативний вибір. Умови, які впливають на процес реального споживання суспільних благ, визна­­­чають величину, кількість і якість реальних потреб або їх недоцільність [5, 17]. Отже, умови життєдіяльності будь-якої сім‘ї вимагають функціонування її як біоло­­­гічного виду, тобто визначають потребу сім‘ї в продуктах харчування (у певному визначено-необхідному наборі поживних речовин: білків, жирів і вуглеводів), обмеження формує альтернативу щодо різних наборів продуктів харчування (можливість споживання одних продуктів харчування і неможливість придбання інших, кількість продуктів у пев­­­ному наборі тощо), внутрішньо-індивідуальні характеристики сім‘ї визначають, які продукти вживати (обмеження чинить віросповідання), якої якості тощо. Обмеження у вигляді сімейного доходу є однією з таких індивідуальних характеристик. Отже, сім‘я визначає реальні потреби, а обмеження і умови в комплексі становлять усе інше: реальність їх задоволення, кількість, якість, а також доцільність [3].

Визначаючи реальні потреби, сім‘я тим самим формує майбутні умови своєї життєдіяльності і сам тип, чи віднесення до певного пласту. Однак через певні причини часто реальні потреби можуть бути нереалізованими, зокрема в період занепаду суспільства, його станов­­­лення і криз [14].

Реальні потреби розглядаються як певна одиниця або одне ціле, а їх структура є диференційованою і визначається самою сім‘єю. Величина грошових витрат і структура суспільних благ, які моментно споживаються (про­­­дукти харчування), споживання яких триває короткий проміжок часу (миючі засоби) і тривалий (меблі) - є різ­­­ними для кожної окремої сім‘ї. Тому реальні потреби, сформовані для ок­­­ремої сім’ї, різняться величиною і структурою, що вказує на необ­­­хідність проведення градації реальних потреб для кож­­­ного з типів сімей [5].

Сформовані реальні потреби різного роду чи функціонального призначення мають різну почерговість задоволення [12, 49]. Певну ієрархічну градацію потреб запропонував Маслоу [30, 3, 75]. На його думку, найвищими є фізіологічні потреби, задоволення яких є першочерговим і необхідним (продукти харчування), однак існує також черговість задово­­­лення реальних потреб одного роду: необхідність різних благ формує вибір більш необхідного для окремої сім‘ї (пральної машини чи телевізора) блага, що виражається через більш швидке задоволення відповідної потреби [7].

Таким чином, сформовані реальні потреби створюють процес мотива­­­ції [7, 24], відносно якої сім‘я зосереджує свої зусилля на задоволенні певних потреб, що, у свою чергу, впливає на формування певної споживацької по­­­ведінки. Певний утворений тип споживацької поведінки характеризується відповідним підходом до формування потреб і споживання за визначеними ознаками [6]:

1) реальні потреби задовольняються всередині типу однако­­­во: у певній кількості і певній почерговості;

2) реальні потреби задовольняються комплексно: певним визначеним набором, який визначається самою сім’єю відповідно до критерію доцільності;

3) задоволення реальних потреб для сімей одного типу споживацької поведінки визначається критерієм раціональності, прийнятним лише для цього типу сімей.

Відповідно до всіх цих критеріїв формуються певні типи споживаць­­­кої поведінки, які відрізняються один від одного. Дослідження і вивчення різних типів споживацької поведінки є надзвичайно актуальним і використовується при вирішенні соціально-економічних завдань, зокрема визначення потреб і на їх основі споживання.

Певний тип споживацької поведінки визначає ре­­­альне споживання: здійснення нової покупки у зв’язку з реальними потребами, або задоволення їх шляхом використання вже існуючих благ (це можливо лише для благ довготривалого використання).

Оскільки сформовані реальні потреби визна­­­чають певний тип споживацької поведінки, котра впливає на реальне споживання, то даний послідовно-логічний процес (відмічено пункти-ром - рис.1.3.) можна розглядати і в зворотному напрямі: через ре­­­ально спожиті блага можна визначити певний тип споживацької поведінки, який, у свою чергу, використовуючи процес мотивації, визначає реальні потреби кожного з типів сімей. Мова йде лише про ті сім‘ї, у яких є незадоволе­­­ний попит на конкретно визначені блага. Задоволення потреби у визначе­­­ному благові визначає перехід сім‘ї з одного типу в інший. Схема процесу реального споживання і формування потреб індивідуального споживача представлена на рис.1.

Простий на перший погляд процес виникнення і формування реальних потреб насправді є внутрішньо складним і залежить від багатьох фак­­­торів. Для досконалого вивчення процесу формування реальних потреб і здійснення на цій основі реального споживання недостатньо розглядати сім’ю як певну суспільну одиницю. Необхідно дослідити структуру і взаємодію всіх її членів, адже процес прийняття рішення про реальне споживання, як і процес фор­­­мування реальних потреб, базується на спільності інтересів і переконань всіх її членів ([6],[24]). Це яскраво простежується при визначенні почерговості придбання нових благ .

мотивація

Рис.1 Послідовно-логічна схема процесу споживання і формування потреб

індивідуальних споживачів

Для більш чіткого уявлення логічного процесу прийняття рішення про потребу чи споживання необхідно дослідити саму сім‘ю. Ми аналізуємо два типи сімей:

1) сім‘я диктаторського типу, котра характеризується наявністю в ній вольової особистості, яка з допомо­­­гою сили, досвіду, поваги, зароблених коштів самостійно приймає рішен­­­ня будь-якого характеру, в тому числі про потреби і споживання;

2) сім‘я демократичного типу, у якій процес прий­­­няття рішення про потреби і споживання базується з урахуванням думки всіх її членів і реально втілюється через обговорення і прийняття єдиного рішення.

Сім‘ї другого типу можна поділити на такі, де в обговоренні і прийнятті рішення беруть участь лише повнолітні члени сім‘ї (сюди належать також і молоді за віком сім‘ї), і де прийняття рішення є колективним, з урахуванням думки неповнолітніх дітей.

Втручання суспільства чи дер­­­жави в управління процесом формування певних потреб у сім‘ях першого типу передбачає вплив лише на одного члена сім‘ї, у сім‘ях другого типу - на всіх.

Під час дослідження й аналізу особистого споживання ми постійно переконуємось, що цей процес є надзвичайно складним, постійно змінюється та залежить від дуже багатьох факторів. В останні роки різноманітність цих факторів дуже часто і з різних позицій висвітлюється в науково-економічній літературі. Адже тільки аналіз факторів впливу може виявити об’єктивні причини протікання процесу індивідуального споживання і формування реальних потреб.

Основи дослідження факторів особистого споживання і формування потреб були закладені ще К.Марксом, який вивчав не тільки саму суть індивідуального споживання, а й його залежність від капіталістичного виробництва та “від кліматичних і інших природних особливостей тієї чи іншої країни”, “від культурного рівня країни” та “від приросту населення” [26, 182], [27, 209].

Велика різноманітність факторів, які впливають на індивідуальне чи особисте споживання, визначає потребу їх групування і ранжування, тобто класифікації.

Існує два підходи до групування і ранжування факторів впливу на особисте споживання. Одні автори виділяють фактор чи групу факторів, які є основним чи основними, а інша група - другорядні (неосновні) фактори (Римашевська Н.М., Прауде В.Р., Білий О.В. [3, 4] ). Інші - не виділяють такого основного фактора, відносячи фактори впливу в однаково впливові групи (Новицький В.Ї., Пашкус Ю.В., Мисько, Герасимчук В.Г. [32, 36, 30, 4 ]).

На нашу думку, більш точною і реальною є класифікація, згідно з якою виділяють один основний фактор впливу на індивідуальне споживання і формування індивідуальних потреб - рівень доходів сім’ї, всі інші фактори вважаються менш значимими, тобто другорядними. Визначальний вплив на процес формування потреб мають фактори соціально-економічного змісту, найбільш впливовим серед яких є рівень доходів сім’ї, що формує основні обмеження у потребах й індивідуальному споживанні в ринкових умовах. Наша позиція в цьому питанні збігається з класифікацією факторів Н.М.Римашевською [3, 16]. Ряд авторів дотримується іншої точки зору: для одних визначальним фактором є виробництво продукції індивідуального споживання в рамках суспільного виробництва, для інших визначальною є група економічно-соціальних факторів, до конкретизації якої вони не вдаються.

До другорядних можемо віднести всі інші соціально-демографічні фактори. За класифікацією Н.М.Римашевської [3, 16] сюди належать:

1) група факторів, які впливають на рівні регіону, території, визначаючи регіональні особливості споживання (етно-національні, традиційно-історичні, специфіку розвитку і розташування виробництва, розселення людей тощо);

2) група соціально-демографічних факторів ( розмір, вік, склад сім’ї, рівень освіти тощо);

3) фактори, які впливають на рівні особистості (вік, стать, характер зайнятості, освіта, цільові орієнтири тощо).

Позитивною особливістю такої класифікації є градація другорядних факторів впливу, які визначають індивідуальне споживання стосовно рівня охоплення. Негативна сторона - недостатнє врахування всіх другорядних факторів, а також їх дублювання на різних рівнях (наприклад, освіта є фактором впливу на рівні сім’ї і на рівні особи).

Найбільш вдалу, на нашу думку, класифікацію другорядних факторів впливу чи умов, що визначають формування індивідуальних потреб, дає В.Є.Новицький [32], поділяючи їх на економіко-географічні, структурно-демографічні, мотиваційно-психологічні, конкурентні та інші фактори. За цією класифікацією ми і подаємо другу групу другорядних факторів, яку складають вісім підгруп:

1) економіко-географічні фактори (країна, регіон, місто чи село, чисельність і густота населення, наявність виробничої і транспортної інфраструктур);

2) структурно-демографічні фактори (вік, стать, сімейний статус, расова приналежність, професійно-галузева приналежність, частка виробничо-активного населення, рівень урбанізації тощо);

3) культурно-історичні фактори (релігійна приналежність, освіта, характер і ступінь поділу суспільства на прошарки, дотримання традицій, мовні особливості й т.ін.);

4) фактори політичного характеру (очікуваний рівень стабільності економічної кон’юнк-тури, наявність гарантій проти насильного відчуження власності, ставлення населення до підприємницької діяльності);

5) психологічні фактори (асоціативне сприйняття товару, усвідомлення престижу, емоцій-на мотивація, психологічні особливості оцінки товару, психологічна залежність і піддатливість у результаті цілеспрямованої “обробки” суспільною думкою та іншими чинниками);

6) фактори індивідуальної потреби (наявність покупців, які відрізняються ступенем інтен-сивності споживання товару, надання переваги окремими покупцями певним товарам та виробникам, певним якісним параметрам товару, різноманітність реакції на новації в товарі);

7) фактори відносної ймовірності (наявність більш чи менш стабільного попиту на товари, наявність причин для здійснення купівлі, можливість здійснення випадкової купівлі);

8) фактори параметральних якостей продукції (показники якості товару, реакція на цінові показники, еластичність попиту на товар, широта асортименту певного виду товару, використання впливу певних параметрів продукції на попит).

Класифікацію всіх факторів та умов, які визначають і обмежують процес формування потреб індивідуальних споживачів, представлено на рис.2.

Погоджуємось із думкою В.Є.Новицького [32], який, зокрема, відзначає, що “класифікація факторів особистого споживання пропонує не лише виділення основного показника, що виражає характер виникнення і їх соціально-економічний зміст, але повинна розкривати механізм їх дії на особисте споживання: як, в якому напрямку і на які елементи структури індивідуального споживання впливають ці фактори”. Тому пропонуємо проводити класифікацію факторів впливу на процес формування потреб в розрізі іншого підходу, а саме терміну, напряму і сили дії фактора. Урахування цього підходу дає можливість розглянути такий вплив з різних сторін, що сприяє виявленню об’єктивних причин розвитку і динаміки реальних потреб, визначає основні тенденції і закономірності цього розвитку.

Рис.2. Умови, які визначають і обмежують формування потреб

індивідуальних споживачів

Залежно від терміну дії пропонуємо фактори поділяти на дві групи:

1) фактори, зміна яких є тривалою в часі;

2) фактори, які є короткотривалими, або діють протягом короткого періоду і змінюються.

До першої групи можемо віднести такі фактори, як національні традиції, зміна чисельності населення, статево-віковий склад населення. Зміна цих факторів відбувається дуже повільно і їх вплив на формування індивідуальних потреб за короткий проміжок часу майже не відчутний.

До другої групи відносимо рівень грошових доходів. Задоволення потреб - реальне споживання – швидко реагує на зміни грошових доходів населення. Так, збільшення розміру заробітної плати приводить до зміни обсягів і структури споживання: виникає можливість задовільняти ті потреби, необхідність у яких була малою чи рівень задоволення яких був низьким. Виникають нові потреби, а це спричиняє до збільшення обсягів і зміни структури споживання населення. При достатньому насиченні тієї чи іншої потреби в кількості розміри споживання окремих товарів із збільшенням грошових доходів стабілізуються. Однак зростання доходів населення веде до загального збільшення обсягів споживання. Так, грошові доходи громадян України склали [ 49, 375],[51, 9] : в 1993 р. – 62 850 млрд. крб, в 1994 р. – 535 014 млрд. крб, в 1995 р.- 2 649 787 млрд. крб., в 1996 р. - 4035 млн. грн., в 1997 р. 50 764 млн. грн. Таке збільшення доходів населення автоматично реагує на збільшення їх грошових витрат ([14],[7],[12]), які склали відповідно у 1993-1995 р. ([49, 376) в млрд. крб.: 48 184, 440 006, 2 229 619, з них на купівлю товарів та оплату послуг відповідно: 44 124, 402 456, 914 041. Отже, збільшення грошових доходів населення сприяє зростанню грошових витрат населення, у тому числі і витрат на купівлю товарів та оплату послуг. Що ж до темпів росту доходів і витрат, то робити пряме порівняння між ними недоцільно, адже вони залежать від багатьох факторів, абстраговуватись від впливу яких недоречно. До цієї групи можна віднести такі фактори, як рівень цін на товари і послуги, мода.

Залежно від напряму розрізняють фактори безпосередньої і опосередкованої дії. Фактори безпосередньої дії - ті, які безпосередньо впливають на індивідуальне споживання - всі фактори соціально-економічного напряму: рівень доходів сімей, обсяг товарних ресурсів, величина національного доходу, рівень цін тощо. Інші фактори впливають на індивідуальне споживання опосередковано. До них належать етно-соціальні, демографічні і природно-кліматичні фактори. Ці фактори мають безпосередній вплив не на обсяги та структуру індивідуального споживання, а на систему суспільних потреб, яка, в свою чергу, впливає на обсяги і структуру споживання.

Враховуючи силу дії факторів на індивідуальне споживання, пропонуємо поділити всі фактори на вирішальні і невирішальні. До підгрупи вирішальних відносимо ті фактори, сила впливу яких на індивідуальне споживання є надто потужною, тобто ті фактори, які реально дають змогу вирішити питання споживання того чи іншого товару. До другої підгрупи зараховуємо всі інші фактори, які впливають на рішення про споживання, проте діють недостатньо і не мають вагомого впливу на вирішення питання про споживання того чи іншого блага.

До першої підгрупи віднесемо сукупний дохід сім’ї, ціну на той чи інший товар, тобто фактори, які однозначно вирішують питання про здійснення покупки.

Другу підгрупу складатимуть усі інші фактори: психологічні, економіко-географічні, полі-тичні тощо.

Дослідження факторів впливу на процес споживання і формування індивідуальних потреб не може бути повним без вивчення їх специфічного впливу на цей процес в локальних умовах регіонів. Економічна кон’юнктура регіонів нагадує і доповнює економіку країни в цілому, тому розвиток індивідуального споживання багато в чому зазнає впливу всіх факторів, які діють на рівні держави [8]. Економічна кон’юнктура регіону володіє низкою специфічних ознак, які характеризують особливості протікання економічно-соціальних процесів у рамках окремої території. Ці особливості впливають на розвиток індивідуального споживання і формування потреб та є причиною регіональних відмінностей протікання цих процесів.

Порівнюючи роздрібний товарообіг на одиницю населення в областях України за 1995-1997 рр.[49, 51], спостерігаємо різницю у споживанні на одиницю населення через роздрібну мережу між Східним і Західним регіонами України. Роздрібний товарообіг у Східних областях України становить: (у гривнях) у Дніпропетровській області 218, 326, 382; в Донецькій - 246, 343, 349; в Запорізькій - 320, 429, 449, що значно перевищує рівень товарообігу в Західних областях України: у Волинській - 184, 290, 289, в Тернопільській - 143, 191, 210, у Рівненській 202, 252, 289, у Львівській - 221, 291, 343. Статистичні дані з роздрібного товарообігу на одиницю населення представлено в табл.1.1. Така різниця у споживанні на одиницю населення через роздрібну мережу визначається насамперед рівнем доходів на одиницю населення, який, у свою чергу, залежить від розвитку інфраструктури виробництва, співвідношення між обсягами виробництва промислової і сільськогосподарської продукції, розвитку пріоритетних і специфічних виробництв, розвитку інфраструктури товаророздрібної мережі і транспортно-шляхового господарства тощо [9].

Таблиця 1

Роздрібний товарообіг по областях і Україні в цілому на одиницю населення в грн.

Усі розглянуті вище фактори, які визначають і обмежують процес формування потреб індивідуальних споживачів, відносимо до групи внутрішніх факторів, що впливають на рівні країни.

Однак економіка окремої держави розвивається не ізольовано від економіки світового господарства: вона впливає на економіку інших країн, і, безперечно, разом з тим відчуває на собі їх вплив. Тому необхідно враховувати міжнародний розподіл праці. Загальний експорт України склав [49, 51, табл.1.2. ] (в млн. доларів США) за 1994 р.- 10 272,1, за 1995 р. – 13 128, 1996 р. – 14 331, 1997 р. – 14 231,9 тоді як загальний імпорт - 45,3, 15 484, 17 623,9 і 17 128 відповідно, у тому числі: експорт холодильників у шт. відповідно по 1993-1995 роках 42 241, 17 615, 2 643, а імпорт – 4 644, 9 443, 2 844, експорт телевізорів у шт. – 72 028, 17 546, 332, тоді як їх імпорт 14 737, 28 234, 38 894, експорт пральних машин склав відповідно у шт. 50, 16, 1, а їх імпорт – 4 932, 61 810. Ці цифри свідчать про залежність між індивідуальним споживанням, та балансом експорту - імпорту окремо взятої країни.

Таблиця 2

Зовнішня торгівля України в 1994-1995 р.р. (у млн. дол. США )

Обґрунтовуючи розроблену послідовно-логічну схему формування потреб і диференціацію всіх факторів впливу на їх формування і реальне споживання, відзначаємо:

· єдино правильним і доцільним для визначення потреб індивідуальних споживачів у будь-яких товарах є метод, який передбачає визначення потреб через дослідження наявних у сім’ї благ, тобто реальне споживання; виникнення на цій основі певних стереотипів споживацької поведінки; визначення реальних потреб споживачів у певних товарах;

· процес формування реальних потреб відбувається у сім’ї, причому самі сім’ї внутрішньо неоднорідні і характеризуються віднесенням до певного типу - демократичного чи диктаторського;

· в науковій літературі зустрічаємо різні підходи і способи до класифікації факторів та умов впливу на формування потреб та індивідуальне споживання, однак це не змінює суті проблеми;

· виділяємо умови, які обмежують формування потреб і споживання (дохід), і умови, які визначають цей процес, і які, у свою чергу, також можна відповідно прокласифікувати;

· вивчення і дослідження впливу на процес формування потреб у визначених благах є основою для визначення відповідних потреб самого споживання.

Література

1. Агабабьян Э. Потребности населения в развитом социалистическом обществе // Вопро-сы экономики.- 1974.- № 5.

2. Баранова Л.Я. Личные потребности. - М., 1984.

3. Бельчук В.И. Закономерности личного потребления в развитом социалистическом обществе /Моск. ин-т нар. хозяйства им. Г.В.Плеханова. М., 1974.

4. Брентано Л. Опыт теории потребностей.- Казань., 1921.

5. Бурачас А.И. Моделирование личных расходов в развитых капиталистических стра- нах. - М.: Наука,1975.

6. Вальтух К.К Целевая функция потребления: анализ и практическое использование. - Новосибирск: Наука. Сибирск.отд., 1980.

7. Всесоюзная научно-практическая конференция по проблемам радикальной экономической реформы: Материалы для обсуждения на секциях. - М.: Экономика, 1989.

8. Геллер Г., Ходош Ю. Методы определения потребности в калориях и пищевых веществах в среднем на душу населения.- М., 1969.

9. Герасимчук Г.В. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посібник для вузів.-К: Вища шк., 1994.-327с.

10. Гордон Л.А., Волк В.Л., Генкин С.Е., Клопов Э.В., Соколова С.Н. Типология сложных социальных явлений // Вопросы философии. - 1969.- № 7.

11. Давидович В.Я., Лахман И.Л., Назаров Р.С., Френкель М.Г. Методы прогонозирования спроса. - М.: Экономика, 1972.

12. Дмитриевский Ю.Д. Территориальный аспект экономики развивающихся стран: методические и типологические подходы / Под ред. Г.Б.Лаврова.- Л.: Наука, 1983.- 167 с.

13. Евстигнеева Л.П. Формирование потребностей в развитом социалистическом обществе. - М.: Мысль,1974.

14. Иванчук Н.В. Потребности социалистической личности. – М.,1986.

15. Кириченко Н.Я. Рациональный потребительский бюджет населения СССР. - М.: Знание, 1974.

16. Корженевский И.И. Основные закономерности развития спроса в СССР. - М.: Экономика, 1965.

17. Крутиков Ф.А. Изучение рынка товаров народного потребления (проблемы, решения). - М.: Экономика, 1972.

18. Куделин Э.Г. Диалектика производства и потребностей. - М., 1977.

19. Ламбен Ж.Ж. Стратегический маркетинг. - Санк-Петербург: Наука, 1996.

20. Левин А.И. Научно-технический прогресс и личное потребление. - М.: Мысль, 1979.

21. Левин Б.М., Левин М.Б. Мнимые потребности. - М., 1986.

22. Левин Б.М. Социально-экономические потребности: закономерности формирования и развития. - М., 1974.

23. Логунов В.Н. Закономерности развития личных потребностей в социалистическом обществе. - Воронеж., 1975; /Новая советская литература по общественным наукам. Экономика. – ИНИОН АН СССР.- 1976.- № 6.

24. Логунов В.Н. Общественная динамика потребностей и потребления.- Изд.-во Воронежского ун-та, 1971.

25. Локшин Р.А. Спрос, производство, торговля.– М.: Экономика, 1975.

26. Маркс К., Энгельс Ф. Соч.- Т.25, ч.II.

27. Маркс К., Энгельс Ф. Соч.- Т.23.

28. Межвузовская конференция по методам изучения потребностей населения в товарах народного потребления : Тез. докл. - М.: Изд. Моск. ун-та, 1968.

29. Методологические вопросы исследования спроса и предложения: Тез. докл. Всесоюзн. научн. конференции.-М.: Академия наук СССР, 1979.

30. Мисько О.Н. Особенности изучения рынка товаров народного потребления. Вопросы экономики. - 1987. - № 7.

31. Михайлов Н.Н. Социализм и разумные потребности личности.- М.,1982.

32. Новицкий В.Е. Внешнеэкономическая деятельность и международный маркетинг.- К., 1994.- 190 с.

33. Об опыте применения метода моментных обследований к изучению потребительских бюджетов.- М.,1964.

34. Олдак П.Г. Взаимосвязь производства и потребления: критерии и оценки. - М.,1966.

35. Пастухов И.С. Экономические интересы, разделение и потребление при социализме.- Воронеж., 1987.

36. Пашкус Ю.В., Мисько О.Н. Введение в бизнес. - Л.: Северо-Запад, 1991.- 229 с.

37. Петроченкова Н.В. Качественные сдвиги в структуре личного потребления при социализме. - М.,1988.

38. Потребности, доходы, потребление: Методология анализа и прогнозирования народного благосостояния / Н.М.Римашевская, Л.И.Лахман, А.И.Левин и др. - М.: Наука, 1979.

39. Потребности и спрос в развитом социалистическом обществе: Науч. трн. Моск. ин-та нар. хоз-ва имени Г.В.Плеханова.- М.,1979.

40. Прауде В.Р., Білий О.Б. Маркетинг. – К.: Вища шк., 1994.

41. Ракитских В.П. Определение спроса на технически-сложные товары в потребительской кооперации.- М.: Экономика,1979.

42. Римашевская Н., Шаталин С. Структура личного и общественного потребления в социалистических странах // Вопросы экономики.- 1975.- № 12.

43. Рувинская Л.М. Накопленое в потреблении богатстства и спрос: Методика анализа и прогноза. - Новосибирск: Наука. Сибирск. отд., 1991.

44. Рувинская Л.М. Моделирование динамики потребительских комплексов. Новосибирск: Наука, Сибирск. отд., 1981.

45. Румянцев В. Проблемы демоскопического исследования спроса на товары длительного пользования // Межвузовская конференция по методам изучения потребности населения в товарах народного потребления: Тез. докл. - М.,1968. - С.121-124.

46. Саркисян Г.С., Кузнецова Н.П. Потребности и доход семьи. - М.: Экономика, 1967.

47. Современные процессы формирования и розвития спроса: Сб. научн. труд ВНИИКСа. – Вып. 2. Под. ред. Б.А.Соловьёва. М.: ВНИИЭТсистем, 1978.

48. Соловьёв Б.А. Конечный результат - удовлетворение потребностей населения.\\ Советская торговля.- 1981.- № 3.

49. Статистичний щорічник України за 1995 рік: Міністерство статистики України. Відп. за вип. В.В. Самченко. - К.: Техніка,1996.-576 с.

50. Типология потребления / Под. ред. С.А.Айвазяна, Н.М. Римашевской.- М.: Наука, 1978.

51. Україна у цифрах у 1997 році. Короткий статистичний довідник. Державний комітет статистики України. - К: Наук. думка, 1998.- 183 с.

52. Чернявский У.Г. Потребности, спрос, товарооборот в социалистическом обществе. - М.,1971.

53. Шутов И.Н. Личное потребление при социализме. - М.,1972.

54. Hamburger M.J. Interest Rates and Demand for Consumer Durables. // The American Economic Review.-1967.-Vol.49, N 5.-P.531-553..

55. Maslow H. A Theory of Human Motivation // The Psychological Review.-1943.- Vol.50.- P.370-396.

56. Paroush J. The older of Acquisition of Consumer Durables // Econometrica.-1965.-Vol. 33, N1. - P. 225-235.