Скачать .docx |
Реферат: Організація готівкового грошового обігу
ОРГАНІЗАЦІЯ ГОТІВКОВОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ
3.1. НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ -ЦЕНТР ГОТІВКОВОГО ОБІГУ
Н |
аціональний банк України згідно з Законом «Про банки та банківську діяльність» і проектом Закону «Про Національ- ний банк України» має монопольне право емісії банкнот і розмінної монети, організації їхнього обігу та вилучення з обігу. Емісія банкнот в історичному плані — це найдавніша функція цент-рального банку. Саме ця функція, а точніше потреба в централізації банкнотної емісії, спричинила надання одному із банків статусу емісійного. З часом у зв'язку з переходом від саморегульованої грошової системи (системи золотомонетного стандарту) до системи обігу паперових грошей емісійні банки в усіх країнах перетворилися в центральні банки, тобто у банки, які є регулюючим і координуючимцентром грошово-кредитної системи країни. Основна мета їхньої діяльності — забезпечення сталості національної валюти.
У XX ст. емісійна функція центрального банку зазнала істотних змін, зумовлених як переходом від обігу повноцінних грошей до обігу паперових грошей, нерозмінних на золото, так і модифікацією грошового обігу — розширенням сфери використання депозитних грошей і появою електронних. У сучасних умовах основним видом забезпечення грошей, що емітуються центральними банками, є не золотий запас, а державні боргові зобов'язання. Готівкова грошова маса в країнах із розвинутою ринковою економікою становить у загальній грошовій масі незначну частку (приблизно 10%). Незважаючи на це, готівка посідає особливе місце в грошовій системі. Комерційні банки пропонують своїм клієнтам замінники готівки у формі депозитів, якими можна розпоряджатися за допомогою чеків, карток, переказів тощо, але в кінцевому підсумку комерційні банкизалежать від емісійного банку, тому що клієнти можуть зажадати перетворення своїх банківських депозитів на готівку.
Емісійна функція центрального банку передбачає його монопольне, право на емісію готівки, а також право на емісію депозитних грошей, але останнє - не монопольне, тому що депозитну емісію здійснюють і комерційні банки
В Україні до 1992 р. в обігу перебували грошові знаки — рублі, що емітувалися Держбанком СРСР. У 1992 р. Національний банк України запровадив в обіг перехідну власну українську валюту — карбованець (спочатку в готівкову сферу, а потім і в безготівкову). Вихід України з рубльової зони дав змогу Національному банку сконцентрувати емісійну функцію у своїх руках і започаткувати проведення власної грошово-кредитної політики. У вересні 1996 р. згідно з Указом Президента України була проведена безконфіска-ційна грошова реформа і випущена в обіг постійна національна валюта — гривня . Починаючи з 17 вересня 1996 р., обіг карбованців на території України було припинено, і єдиним законним платіжним засобом, обов'язковим до прийняття в усі види платежів, стала гривня та її розмінна монета — копійка.
Згідно з чинним законодавством Національний банк України забезпечує виготовлення грошових знаків (банкнот і монет) і регулює їхнє функціонування на всіх етапах руху — від випуску в обіг до знищення вилучених з обігу зношених, пошкоджених та фальшивих банкнот і монет. Національний банк України розробляє дизайн" грошових знаків, установлює номінали, визначає систему захисту***, платіжні ознаки.
Для друкування паперових грошей (банкнот) у м. Києві весною 1994 р. була введена в дію Банкнотна фабрика на базі найсучаснішого імпортного устаткування. Вона стала 68-м у світі підприємством із виготовлення паперових грошей. Восени того самого року на базі Банкнотної фабрики та інших допоміжних виробництв створено Банкнотно-монетний двір Національного банку України. У 1997 р.
Назва «гривня» походить від слова «грива». Спершу воно означало обруч, що носили на шиї («на загривку») знатні люди. Слово «гривня» в давнину мало кілька значень. Лічильна гривня означала певну кількість монет, вагова — точну вагу срібла чи золота. Нарешті, в IXст. виникли монетні гривні — зливки срібла стандартної форми і ваги. Уперше гривня як грошова одиниця використовувалася в Україні ще за часів Київської Русі, вдруге — в період існування Української Народної Республіки (1918 — 1920 рр.), нарешті повернулася в Україну в 1996 р.
На лицьовому боці банкноти розміщено: портрети видатних діячів історії та літератури України, написи «УКРАЇНА» або «УКРАЇНА НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ», номінальна вартість словами та цифрами. На зворотному боці банкнот у центрі розміщено зображення історико-архітектурних пам'яток України, вгорі над ними напис «Національний банк України». На зворотному боці словами та в чотирьох кутах цифрами позначено номінальну вартість банкнот. На банкнотах є нумерація і підпис Голови Правління Національного банку України. Дизайн банкнот доповнюють декоративні елементи: орнаменти, розетки, сітки, виконані багатоколірним друком.
*** Захисні елементи: водяний знак, захисна стрічка, рельєфні елементи, суміщений малюнок, райдужний друк, антисканерна сітка, латентне зображення, мікротекст, знак для сліпих, видимі захисні волокна, невидимі захисні волокна, флуоресцентний номер, магнітний номер, прихований номінал, флуоресцентний друк, високий друк, орловський друк.
було завершено будівництво Малинської фабрики банкнотного паперу. Технологічне обладнання фабрики дає змогу виготовляти банкнотний і захищений папір із кругло-сітковим локальним багато-тоновим водяним знаком, двома захисними волокнами, планшетами та іншими елементами захисту. З уведенням у дію фабрики банкнотного паперу Україна має замкнутий цикл із виробництва грошей.
Національним банком України створене монетне виробництво, на якому із застосуванням найсучасніших технологій та устаткування карбуються (починаючи з 1997 р.) монети масового обігу, пам'ятні та ювілейні. Перша ювілейна монета України з'явилася в обігу в 1995 р. (карбувалася за кордоном). Виготовлена з мельхіору, вона була присвячена 50-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Першою ювілейною монетою з гривневим номіналом стала мельхіорова монета номінальною вартістю 2 грн., присвячена 200-річчю одного з кращих дендрологічних парків України — «Софіївки». Монета введена в обіг у 1996 р. 1997 р. ознаменувався введенням в обіг перших українських золотих монет — «Т. Г. Шевченко» і «Києво-Печерська лавра». Упродовж 1995—1997 рр. Національний банк України випустив 38 колекційних монет 27 найменувань.
Національний банк як емісійний центр країни має повноваження щодо організації і регулювання готівкового грошового обігу на території України. Він установлює правила випуску в обіг, зберігання, перевезення, інкасації та вилучення готівки з обігу, визначає порядок ведення касових операцій для банків, підприємств і організацій.
В умовах кризового стану економіки в Україні швидкими темпами зростає грошова маса, в тому числі її готівковий грошовий компонент (табл. 3.1).
Таблиця 3.1
СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА ГРОШОВОЇ МАСИ В ОБІГУ УКРАЇНИ НА КІНЕЦЬ ПЕРІОДУ
Показники | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 |
Готівка — гроші поза банками (М0), млн грн. | 5 | 128 | 793 | 2623 | 4041 | 6123 |
Темпи зростання до попереднього періоду, % | — | 2560 | 620 | 331 | 154 | 152 |
Грошова маса (М2 —до 1995 р., МЗ — зі 996 р.), млн грн. | 25 | 482 | 3216 | 6930 | 9364 | 12541 |
Темпи зростання до попереднього періоду, % | — | 1928 | 667 | 215 | 135 | 134 |
Питома вага готівки в грошовій масі, % | 20 | 27 | 25 | 38 | 43 | 49 |
Індекс цін споживчого ринку, % | 2100 | 10256 | 501 | 282 | 140 | 110 |
Тенденції розвитку готівкового грошового обороту відбивають економічні процеси, які мають місце в Україні. Ситуація на готівковому грошовому ринку розвивалася в останні роки нерівномірно і характеризувалася нестабільністю. У період зростання інфляційних процесів (1992—1993 рр.) готівкова грошова маса зросла у 428 раз. З початком стабілізаційних процесів і зниженням темпів інфляції намітилася позитивна тенденція, зокрема скорочення темпів зростання готівкової маси, проте її питома вага в загальній грошовій масі продовжує збільшуватись і на початок 1998 р. досягла майже 50 %. Невизначеність перспектив розвитку економіки, непередбачуваність законодавчих і урядових рішень, що регулюють підприємницьку діяльність, платіжна криза, неефективна система оподаткування — все це спонукає підприємців розраховуватися готівкою, а населення — накопичувати заощадження в готівковій формі.
Перспективи скорочення готівкової грошової маси пов'язані зі:
— стабілізацією економіки;
— підвищенням надійності банків й зростанням довіри до них з
боку населення;
— розвитком ринку державних цінних паперів, орієнтованих на
населення;
— запровадженням високоефективних банківських технологій у
галузі розрахунків, зокрема Національної системи електронних ма
сових платежів за допомогою пластикових карток.
3.2. РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ГОТІВКОВОГО ОБІГУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ І В ОРГАНІЗАЦІЯХ
Національний банк України організує готівковий обіг у країні, який поряд з безготівковими розрахунками є складовою загального грошового обороту і являє собою сукупність платежів, що здійснюються готівкою. Взагалі сфера застосування готівкових коштів у функції засобів обігу і платежу в більшості розвинутих країн з ринковою економікою обмежена. Там основна частина розрахунків і платежів (93—95 %) здійснюється без використання готівки і лише незначна (5—7 %) — готівкою.
Збільшення застосування безготівкових розрахунків, тобто без участі грошей у формі готівки шляхом переказування грошових коштів із рахунку платника (покупця) в установі банку на рахунок одержувача (продавця), дає змогу:
— значно зменшити витрати обігу, пов'язані з готівковими роз
рахунками,
— звести до мінімуму суму грошей, що перебуває в обігу;
— раціонально використовувати тимчасово вільні кошти на бан
ківських рахунках для надання кредитів суб'єктам господарювання,
що потребують цього;
— істотно прискорити самі розрахунки унаслідок запроваджен
ня найновіших засобів електронного зв'язку;
— посилити контроль за виконанням договірних зобов'язань як
одержувачами грошей, так і платниками.
Водночас у загальній грошовій системі України готівковий обіг продовжує відігравати значну роль, пов'язану головно із обслуговуванням населення в процесі формування і розподілу його грошових доходів. Економіку України в період ринкових перетворень характеризує різке зростання питомої ваги готівки в загальній грошовій масі (до 40—50 %). Це пояснюється передусім різким збільшенням кількості суб'єктів господарювання, особливо у сфері торгівлі і надання послуг, і відповідно зростанням кількості розрахунків готівкою між ними і населенням. Крім того, зростання потреби в готівці пов'язано також з кризовими явищами в економіці в цей період, загостренням інфляційних процесів, намаганням багатьох суб'єктів господарювання зменшувати наявні доходи й ухилятися від сплати податків, а також певною недовірою населення до банківських установ і безготівкових платежів, породженою знеціненням заощаджень громадян.
Наприкінці 1997 р. усім суб'єктам господарювання було надано право здійснювати розрахунки між собою готівкою, що також вплинуло на збільшення її потреби.
Рух основної маси готівки через каси банку, з одного боку, пов'язаний з видаванням готівкових коштів суб'єктам господарювання для виплати заробітної плати, дивідендів, оплати сільськогосподарських продуктів, закуплених у населення, з розрахунками по пенсіях, стипендіях, допомогах, із забезпеченням інших господарських потреб. З іншого боку, до кас банку надходять грошовий виторг від реалізації продукції, продажу товарів, надання послуг, гроші за виконання робіт, сплата податків, зборів та ін. У зв'язку з тим, що через каси підприємств, установ і організацій проходить переважна маса готівкових коштів, правильна організація їх обороту має особливе народногосподарське значення, безпосередньо впливаючи на розмір грошової маси в обігу, її стабільність, швидкість обігу грошей.
Здійснення операцій з готівкою на підприємствах і в організаціях усіх форм власності і видів діяльності, а також в установах банків регламентується прийнятими Національним банком України «Порядком ведення касових операцій у національній валюті в Україні» та низкою положень «Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України». Вони визначають єдині підходи до ведення касових операцій, порядок приймання і видавання готівки з кас підприємств та організацій із застосуванням необхідних касових документів для оформлення цих операцій (прибуткові та видаткові ордери, касові книги тощо), передбачають забезпечення схоронності цінностей, здійснення контролю за дотриманням касової дисципліни, встановлюють відповідальність суб'єктів господарювання за її порушення тощо.
Указані документи регламентують також основні принципи орга нізації обороту готівки суб'єктами господарювання:
— обов'язковість для всіх підприємств і організацій зберігання
власних грошових коштів у банківських установах;
— вільне одержання всіма клієнтами готівки з власних банків
ських рахунків без подання обгрунтовувальних документів;
— здійснення розрахунків як у безготівковому порядку, так і в
готівковій формі;
— обмеження розмірів готівки, що перебуває в касах підпри
ємств через установлення їм лімітів залишку готівки в касі;
— можливість використання касового виторгу (поточних над
ходжень).
Організація обороту готівкових коштів передбачає також забезпечення постійного дотримання правил приймання, схоронності і використання готівки господарством. Підприємства, установи, організації та фізичні особи— суб'єкти підприємницької діяльності, які мають поточні рахунки в установах комерційних банків, повинні зберігати на них свої вільні кошти.
Зберігання коштів підприємств і організацій у банківських установах створює передумови для концентрації готівкових коштів у банківській сфері, забезпечення їх ефективного використання в обороті, гарантування їх схоронності, сприяє більшій оперативності у задоволенні потреб суб'єктів господарювання в готівці для здійснення їхніх чергових платежів та запобігання зловживанням під час витрачання готівки.
З метою максимального зменшення зустрічних оборотів готівки (тобто здавання коштів до каси банку й одночасно одержання їх із цих кас) суб'єктам господарювання дозволено залишати у своїх касах готівку в межах установлених лімітів, а також використовувати для необхідних господарських потреб грошовий виторг (крім виплати заробітної плати і дивідендів — доходу). Ліміти залишку готівки в касі встановлюються суб'єктам господарювання щорічно на основі поданих ними до комерційних банків заявок — розрахунків установленої форми й за необхідності (якщо є звернення клієнта) можуть протягом року переглядатися. У разі неподання цих розрахунків установи банків самостійно встановлюють такі ліміти суб'єктам господарювання в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Ліміти встановлюються комерційними банками, в яких відкриті поточні рахунки підприємства з урахуванням режиму і специфікийого роботи, віддаленості від установи банку, розміру касових оборотів, установлених строків і порядку здавання виторгу, графіка заїзду інкасаторів.
Понадлімітну готівку на кінець робочого дня підприємства та організації зобов'язані здавати до кас банків для зарахування на відкриті в них поточні рахунки згідно з порядком і термінами, погодженими з відповідною установою банку. При цьому підприємствам та організаціям, що мають постійний грошовий виторг (а це головно підприємства, пов'язані з обслуговуванням населення), ліміти каси встановлюються залежно від термінів здавання ними виторгу:
— ті, що здають його щоденно (через інкасацію та/або вечірню
касу), — у розмірах, необхідних для забезпечення нормальної робо
ти зранку наступного дня;
— ті, що здають виторг наступного дня (у разі відсутності інка
сації та вечірньої каси), — у межах середньоденного виторгу.
Для інших суб'єктів господарювання, що мають готівковий виторг (касові надходження), ліміти каси встановлюються залежно від погоджених строків здавання виторгу (надходжень) (але не рідше одного разу на п'ять днів). Так, якщо виторг здається один раз на чотири дні (за значної віддаленості підприємства від установ банку), розмір установленого ліміту має становити приблизно суму, що дорівнює середнім надходженням за чотири дні.
Якщо окремі підприємства, установи та організації (це, звичайно, бюджетні), крім коштів, отримуваних у банку на певні потреби (заробітна плата, допомоги, стипендії), не мають взагалі інших готівкових надходжень, то ліміт каси їм установлюється в межах середньоденного видатку готівки (без урахування зазначених вище видатків). Суб'єктам господарювання (крім тих, що пов'язані з обслуговуванням населення) такі ліміти можуть установлюватися, виходячи з середньоденного надходження або видатків готівки.
В окремих випадках (органам державного казначейства, торговельним підприємствам, підприємствам зв'язку) установи банків можуть установлювати загальні ліміти каси, в межах яких указані суб'єкти господарювання доводять потім ліміти каси відповідно до бюджетних організацій, які вони обслуговують, а також до підпорядкованих їм структурних підрозділів торгівлі та зв'язку.
Якщо суб'єкт господарювання має відкриті поточні рахунки в кількох установах банків, то він визначає протягом трьох робочих днів основний поточний рахунок, за місцем відкриття якого відповідною установою банку встановлюється ліміт залишку готівки в касі. Про це даний суб'єкт господарювання повідомляє інші установи банків, де відкриті його додаткові поточні рахунки, надаючи їм копію заявки — розрахунку із затвердженим лімітом каси.
Чинними нормативними документами з готівкового обігу при регламентуванні порядку визначення лімітів каси враховані такожспецифічні умови функціонування підприємств та установ силових міністерств і відомств країни та особливості здійснення підприємницької діяльності окремими категоріями суб'єктів господарювання. Так, згідно з чинним законодавством колективним сільськогосподарським підприємствам надано право самостійно визначати розміри готівки, що постійно знаходиться в їхніх касах, з повідомленням обслуговуючої установи банку, а фермерським (селянським) господарствам та фізичним особам, що здійснюють підприємницьку діяльність, не маючи прав юридичної особи, такі ліміти взагалі не встановлюються. Не обмежуються також розміри касових залишків дипломатичним, торговельним та іншим офіційним представництвам нерезидентів, що користуються імунітетом та привілеями, а також представництвам іноземних компаній і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності.
Одночасно зі встановленням ліміту з метою прискорення обіговості коштів і своєчасного надходження їх у каси банків визначаються терміни і порядок здавання виторгу установам банків кожному підприємству та організації за погодженням з їхніми керівниками. При цьому для підприємств та організацій, розташованих у місцевості, де є установи банку та підприємства зв'язку, виторг має здаватися, як правило, щоденно в день його надходження в їхні каси, а в місцях, де таких умов немає і суми виторгу невеликі (до двох неоподатковуваних мінімумів за день), — не рідше одного разу на п'ять днів.
Готівкові кошти, що надходять на рахунки згідно з порядком і термінами, погодженими з установою банку, можуть бути здані в денні й вечірні каси установ банків, інкасаторам Національного банку України, в об'єднані каси при підприємствах та організаціях для подальшого переказування у відповідні установи банків, а також підприємствам зв'язку для переказування на рахунки в установах банків. Підприємства й організації можуть зберігати понад установлені ліміти готівку для оплати праці, виплати заохочень, допомог усіх видів, компенсацій, пенсій, стипендій, грошей на відрядження, дивідендів (доходу), премій протягом трьох робочих днів (для колективних сільгосппідприємств, підприємств залізничного транспорту, виконавчих органів сільських Рад — протягом п'яти робочих днів).
З метою сприяння максимальному і своєчасному здаванню суб'єктами господарювання виторгу та дотримання ними лімітів каси комерційні банки повинні забезпечувати роботу вечірніх кас у робочі, вихідні та святкові дні.
За наявності у суб'єкта господарювання поточних рахунків у кількох установах банків, здавання ним виторгу може здійснюватись як на основний, так і на додаткові поточні рахунки. За таким самим принципом проводиться й одержання ним готівки з цих рахунків.
Розрахунки і платежі юридичних та фізичних осіб — суб'єктів підприємництва між собою можуть здійснюватися як у безготівковій формі, так і готівкою. Видавання їм готівки з їхніх власних банківських рахунків здійснюється установами банків безперешкодно, без будь-яких вимог щодо надання для цього обґрунтовуючих документів. Готівка вказаними особами може бути одержана на будь-які господарські цілі клієнта в межах коштів, що перебувають на їхніх банківських рахунках.
Підприємства, установи й організації можуть використовувати також для забезпечення своєї господарської діяльності отриманий ними готівковий виторг від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та інші касові надходження (крім здійснення виплат, пов'язаних з оплатою праці та виплатою дивідендів (доходу), які мають здійснюватися тільки за рахунок коштів, знятих з банківських рахунків суб'єктів господарювання).
При здійсненні готівкових розрахунків підприємствами, установами й організаціями та фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності між собою, а також з громадянами продавці зобов'язані надавати покупцям облікові розрахункові документи (податкову накладну, рахунок — фактуру, товарний або касовий чек, квитанції, акти закупівлі продукції, виконаних робіт, наданих послуг тощо), що підтверджували б здійснену платником видачу готівки за придбані товари (роботи, послуги).
У сфері торгівлі й обслуговування населення всі розрахунки з громадянами готівкою мають здійснюватися через електронно-касові апарати з виданням споживачеві касового чека. У разі несправності ЕКА та в окремих сферах підприємницької діяльності, визначених Мінекономіки України й Державною податковою адміністрацією, відповідним суб'єктам підприємницької діяльності дозволяється для обліку реалізованих товарів (робіт, послуг) та отриманих за це грошей використовувати товарно-касові книги.
Згідно з чинним Порядком ведення касових операцій їх оформлення здійснюється на основі єдиних типових документів (прибуткових і видаткових касових ордерів, касових книг тощо), форма яких затверджена колишнім Мінстатом України і які застосовуються на всіх підприємствах, в установах та організаціях незалежно від їхнього відомчого підпорядкування та форм власності. Приймання готівки касами підприємств здійснюється за прибутковими касовими ордерами за підписом головного бухгалтера або особою, ним уповноваженою. Приймання грошей має підтверджуватися квитанцією з цими самими підписами, а також підписом касира, завіреним печаткою (штампом) касира.
Видавання готівки із кас підприємств здійснюється за видатковими касовими ордерами або іншими документами (платіжними відомостями, рахунками тощо). Документи на видавання коштів підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства або особами, ними уповноваженими.
По закінченні встановлених термінів збереження готівки понад визначений ліміт (три — п'ять днів) для виплати заробітної плати, допомог, компенсацій, стипендій, пенсій, грошей на відрядження, дивідендів (доходу), невиплачені суми депонуються і здаються в установу банку. При цьому на здані кошти складається один загальний видатковий касовий ордер.
На підприємстві ведеться тільки одна касова книга, в якій касир записує всі надходження і видавання готівки. Касова книга має бути пронумерована, прошнурована й опечатана печаткою. Записи в ній здійснюються за кожним прибутковим і видатковим ордером відразу ж після одержання або видавання за ним готівки тільки під копірку, тобто у двох примірниках, з яких другий слугує звітом для касира.
Наприкінці робочого дня касир підбиває підсумки за надходженням та видаванням грошей та виводить залишки на наступний день. Перші відривні аркуші, що є звітом касира, разом з прибутковими і видатковими ордерами і доданими до них виправдувальними документами касир передає бухгалтерії під розписку у касовій книзі.
Для здійснення розрахунків готівкою кожне підприємство мусить мати касу — спеціально обладнане й ізольоване приміщення, яке призначене для приймання, видавання і тимчасового зберігання готівки. Уся готівка на підприємствах зберігається зазвичай у вогнетривких металевих шафах, а в окремих випадках у комбінованих і звичайних металевих шафах, які після закінчення роботи каси замикаються ключем і опечатуються сургучною печаткою касира.
Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать даному підприємству, забороняється. Касир відповідно до чинного законодавства про матеріальну відповідальність робітників і службовців несе повну матеріальну відповідальність за схоронність усіх прийнятих ним цінностей і за будь-яку шкоду, заподіяну підприємству як через навмисні дії, так і недбалим або несумлінним ставленням до своїх обов'язків.
З метою поліпшення схоронності готівки на підприємствах Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні окремим додатком містить рекомендації щодо забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування.
У терміни, встановлені керівником підприємства, але не рідше одного разу в квартал, на кожному підприємстві здійснюється раптова ревізія каси з поаркушним перерахунком усіх грошей і перевіркою інших цінностей, що знаходяться в касі. Відповідальність за дотримання касової дисципліни несуть керівники підприємств, головні бухгалтери, керівники фінансових служб і касири.
Передбачена також дійова система контролю за використанням готівки, виданої під звіт працівникам підприємств та організацій.
Видавання готівки під звіт здійснюється з кас підприємств на господарські цілі, відрядження та інші потреби. Невитрачені готівкові кошти, видані під звіт, мають бути повернуті в касу підприємства не пізніше як за 10 робочих днів з дня їх видавання. За гроші, видані під звіт на відрядження, підзвітна особа має відзвітувати протягом 10 робочих днів з дня повернення з відрядження (з дозволу керівника з поважних причин — протягом 20 робочих днів). Особи, що отримали гроші під звіт, зобов'язані пред'явити в бухгалтерію підприємства звіт про їх витрачання. Видавання готівки під звіт проводиться за умови повного звіту за раніше видані суми. Якщо видана під звіт готівка не витрачена і не повернена до каси підприємства, застосовуються відповідні штрафні санкції.
Дотримання підприємствами й організаціями вимог чинних законодавчих і нормативних документів з питань готівкового обігу та Порядку ведення касових операцій забезпечується організацією від повідного контролю. Так, установи банків не менше як один раз на два роки, а у разі виявлення порушень — частіше, згідно з рішенням свого керівника повинні перевіряти додержання касової дисципліни на всіх підприємствах і в організаціях, які вони обслуговують, незалежно від форм власності. Установи банку мають право також одержувати від підприємств та організацій дані про їхні касові обороти за джерелами надходжень і цільовим призначенням витрачання коштів. Крім того, виконання положень указаних документів контролюється також органами державної податкової адміністрації, фінансовими органами, державною контрольно-ревізійною службою, органами Міністерства внутрішніх справ.
На державному рівні з метою поліпшення стану готівкового обігу та запобігання зловживанням під час здійснення операцій з готівкою, Указами Президента України від 12 червня 1995 р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» та від 11 березня 1996 р. «Про внесення змін до Указу Президента України від 12 червня 1995 р.» передбачено застосування до юридичних та фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності — штрафних санкцій у разі порушення ними встановлених норм і правил з регулювання обігу готівки. Так, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах порушники штрафуються у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки, за неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки — у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Визначена також санкція (50 неоподатковуваних мінімумів) до установ комерційних банків за невстановлення ними суб'єктам господарювання лімітів залишку готівки в касі.
Штрафні санкції, передбачені цими Указами, застосовуються державними податковими адміністраціями на підставі матеріалів
проведених ними перевірок і подань комерційних банків та інших указаних вище контролюючих органів.
Крім того, статтею 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено застосування штрафних санкцій до посадових осіб — суб'єктів господарювання за порушення ними касової дисципліни, які встановлюються органами державної контрольно-ревізійної служби за поданням зазначених вище органів.
Чинні законодавчі й нормативні акти з питань готівкового обігу та порядок ведення касових операцій для підприємств і організацій можуть змінюватися і вдосконалюватися залежно від конкретних економічних умов діяльності суб'єктів господарювання, які регулюються чинним законодавством та затверджуваними в установленому порядку нормативними документами відповідних міністерств і відомств.
3.3. РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ГОТІВКОВОГО ОБІГУ В КОМЕРЦІЙНИХ БАНКАХ
Повноцінна діяльність комерційного банку в умовах органічного сплетіння готівкових і безготівкових розрахунків у процесі господарсько-фінансової діяльності клієнтів передбачає організацію структурного підрозділу банку, який забезпечує виконання операцій з готівкою. Це — операційна каса.
До функцій операційної каси належать:
— забезпечення касового обслуговування юридичних і фізич
них осіб;
— виконання інших операцій з цінностями.
Для виконання цих функцій створюються видаткові, прибуткові, вечірні, розмінні каси, каса перерахунку, відповідні сховища для зберігання цінностей.
Комерційні банки та їхні установи здійснюють касове обслуговування на підставі відповідної ліцензії Національного банку України.
Комерційні банки самостійно визначають обсяги готівки, необхідні для своєчасного і повного виконання заявок своїх клієнтів. Для забезпечення наявності готівки в операційній касі вони залучають готівку з обігу, перерозподіляють її між своїми установами, підкріплюються від інших комерційних банків або регіональних управлінь Національного банку.
Підкріплення операційної каси комерційного банку проводиться з оборотних кас регіональних управлінь Національного банку України або з операційних кас інших комерційних банків з одночасним відображенням (списанням, зарахуванням коштів) на кореспондентських рахунках. Для цього установа банку надсилає в операційний відділ відповідної установи Національного банку платіжне доручення для оплати готівки з кореспондентського рахунку.
Касове обслуговування комерційними банками клієнтів — суб'єктів господарювання здійснюється на договірній основі через надання комплексу банківських послуг за визначену плату.
Видавання готівки клієнтам проводиться через видаткову касу:
а)юридичним особам — за грошовими чеками;
б)фізичним особам — за видатковими касовими ордерами.
Для здійснення видаткових касових операцій завідувач каси видає під звіт касиру необхідну суму готівки.
Видавання готівки касир здійснює повними пачками і корінцями банкнот за зазначеними на накладках і бандеролях сумами без поаркушного перерахування за умови збереження непошкодженої упаковки. Гроші з неповних корінців та з пачок із пошкодженою упаковкою видаються після поаркушного перерахування. Розмінна монета, розфасована в мішки, пакети і тюбики, видається за відповідними надписами на них.
Наприкінці операційного дня касир звіряє суму прийнятих під звіт грошей із сумою видаткових документів та із залишком грошей, після чого складає Довідку касира видаткової каси, звіряє з касовим журналом операційного працівника і потім звітується перед завідувачем каси.
Для поліпшення якості і прискорення касового обслуговування фізичних осіб комерційні банки впроваджують видавання готівки через банкомати, які можуть виконувати касові операції за вкладами та іншими рахунками цілодобово.
На комерційні банки покладається відповідальність за утримання готівки в обігу в належному стані та вилучення з обігу зношених, пошкоджених (деформованих), підроблених та фальшивих банкнот і монет.
Комерційні банки проводять перевірку, сортування, повне перерахування та пакування готівки, що надходить у їхні каси, і гарантують клієнтам видавання готівки, яка відповідає встановленим вимогам щодо платіжності, справжності та повноти вкладення.
Прибуткові каси здійснюють приймання від клієнтів і перерахування готівки протягом операційного дня.
Приймання готівки проводиться:
а) від юридичних осіб — за об'явами на внесення готівки;
б)від фізичних осіб — за повідомленнями;
в)від працівників банку та за окремими платежами — за прибут
ковими касовими ордерами.
Гроші приймаються з перевіркою на справжність і з поаркушним перерахуванням. Потім вони сортуються на придатні та зношені і формуються згідно з установленим порядком. По закінченні операційного дня касир звіряє прийняту готівку з сумою прибуткових документів і здає їх завідувачу каси.
Якщо клієнти банку здають готівку після закінчення операційного дня, то її приймають вечірні каси. Приймання готівки і видаваннявкладів та цінних паперів вечірніми касами здійснюється касиром під контролем бухгалтера — контролера.
Вечірні каси приймають готівку як із поаркушним перерахуванням і відповідним обробленням, так і в інкасаторських сумках без перерахування.
Перерахування прийнятих в інкасаторських сумках грошей проводиться касирами лічильних бригад каси перерахування під наглядом контролерів.
Сумки з готівкою і накладні до них контролери бригад одержують від касира і бухгалтера — контролера вечірньої каси або від завідувача каси. Контролер бригади видає касирам для перерахування по одній сумці. Касир перевіряє готівку на справжність, відсортовує на придатну і зношену, перераховує і разом з контролером звіряє суму із зазначеною сумою в супровідній відомості. Наприкінці дня касири звіряють відповідність суми перерахованої та обробленої ними готівки з даними контрольної відомості контролера, після чого готівка передається завідувачу каси.
Прийнята готівка перераховується і формується в установах банків за встановленим єдиним порядком. Банкноти сортуються за номіналами, кожен номінал — на придатні й зношені. Розсортовані банкноти формуються лицьовим боком доверху в одному напрямі. Кожні 100 аркушів банкнот одного номіналу формуються в корінці і обандеролюються хрестоподібно або поперечно стандартною бандероллю.
На бандеролях проставляються такі реквізити: номінал, кількість банкнот, сума, найменування установи банку, її номер за електронною поштою або МФО, дата, іменний штамп (код) і підпис касира. Кожні 10 корінців банкнот формуються в пачку, яка містить верхню і нижню накладки. На накладках до пачок, що формуються в установах банків, проставляються такі реквізити: найменування установи банку, її номер за електронною поштою або номером МФО, номінал, кількість банкнот, сума, дата формування, іменний штамп (код) і підпис касира. На бандеролях і накладці пачки зношених банкнот ще проставляється штамп «Зношені».
Сформована пачка банкнот пакується одним із таких способів:
— обв'язується шпагатом без вузлів і надривів хрестоподібно
подвійною в'язкою на чотири глухі вузли, на кінці шпагату накла
дається пломба;
— пакується в поліетиленові пакети з вакуумуванням та зварю
ванням країв, проставляється особистий код касира;
— обв'язується поліетиленовою стрічкою зі зварюванням кінців
стрічки один раз по центру пачки і два рази поперек пачки зі зварю
ванням перехрещень стрічки. На стрічці проставляються пломбіра
тором номер установи банку за електронною поштою та особистий
код касира.
Розмінна монета пакується двома способами:
1)у полотняні мішки з укладенням монети в один мішок:
— номінали від 1 коп. до 5 коп. на суму 50 грн;
— номінали від 10 коп. до 50 коп. на суму 500 грн.
2) у пакети (ролики) на суми, що зручні для видавання клієнтам,
з наступним пакуванням їх у мішки (поліетиленові пакети).
Однією з важливих функцій комерційного банку є повне забезпечення торговельних та інших підприємств сфери обслуговування населення розмінною монетою всіх номіналів для здійснення безперешкодних розрахунків. Для цього можуть бути організовані розмінні каси в центрах торгівлі (на ринках) зі зручним для клієнтів графіком роботи.
Комерційні банки можуть здійснювати такі операції з готівкою та іншими цінностями:
— касове обслуговування юридичних осіб;
— приймання комунальних платежів, зборів та інших видів пла
тежів фізичних осіб готівкою;
— вкладні операції;
— операції з купівлі — продажу іноземної валюти;
— послуги депозитаріїв;
— операції з цінними паперами;
— операції з дорогоцінними металами й каменями.
3.4. ЕМІСІЙНО-КАСОВА РОБОТА УСТАНОВ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
Порядок здійснення емісійно-касової роботи в установах Національного банку України визначений в «Інструкції з організації емісійно-касової роботи в установах банків України» від 7 липня 1994 р. та змін і доповнень до неї.
Для реалізації емісійної функції Національний банк України створює резервні фонди банкнот і монет у Центральному сховищі. Резервні фонди банкнот і монет перебувають у віданні виключно Національного банку України і можуть витрачатися або поповнюватися лише на підставі письмових розпоряджень Управління організації роботи з готівкою департаменту готівково-грошового обігу.
У регіональних управліннях та установах НБУ запаси готівки зберігаються у сховищах, а для забезпечення щоденних оперативних потреб — в оборотній касі. Розміщення запасів готівки в регіональних установах НБУ забезпечує своєчасне обслуговування банків, дає змогу оновлювати готівкову масу в обігу та регулювати випуск в обіг банкнот і монет різних номіналів. Запаси готівки в установах НБУ створюються з дозволу Управління організації роботи з готівкою департаменту готівково-грошового обігу Національного банку
України на підставі їхніх клопотань. При цьому враховується наявність усіх необхідних умов щодо забезпечення зберігання цінностей і виконання операцій з ними відповідно до нормативних документів Національного банку України.
Установи Національного банку України зобов'язані вчасно вживати заходів щодо поповнення запасів готівки, вивезення надлишків готівки (якщо вилучення з обігу грошей здійснюється постійно і надлишки їх постійно накопичуються) і зношених грошових білетів, а також установлювати контроль за тим, щоб у сховищах були грошові білети і монети усіх номіналів, необхідних для грошового обігу.
Регіональні управління й установи Національного банку України наділяються правами самостійного розпорядження готівкою, яка зберігається в їхніх сховищах і в оборотній касі, — передавання банкнот і монет зі сховища до оборотної каси та з оборотної каси до сховища, здійснення підкріплень комерційних банків готівкою з оборотної каси, приймання надлишків готівки від комерційних банків.
Регіональні управління, установи НБУ самостійно визначають обсяги готівки, яка зберігається у сховищах та оборотних касах. Підкріплення запасів готівки у сховищах та вивезення надлишків здійснюється за письмовим розпорядженням Управління організації роботи з готівкою департаменту готівково-грошового обігу Національного банку України на підставі заявок від установ НБУ.
Підкріплення оборотних кас регіональних управлінь, установ НБУ здійснюється цими установами самостійно на підставі заявок від комерційних банків, з якими укладена угода на касове обслуговування. Надлишки готівки наприкінці дня із оборотної каси зараховуються до сховища.
Про здійснені готівкові операції протягом дня регіональні управління, установи НБУ звітують перед департаментом готівково-грошового обігу Національного банку України.
3.5. ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ОБЛІК КАСОВИХ ОБОРОТІВ БАНКІВ
Головною метою прогнозування готівкового обігу є визначення необхідного для нормального та безперебійного функціонування економіки обсягу готівки відповідно до основних напрямів грошово-кредитної політики і показників соціально-економічного розвитку країни. Це досягається складанням прогнозів касових оборотів, призначенням яких, насамперед, є економічне обгрунтування можливих змін у розмірі готівкового обігу в прогнозованому періоді. Прогноз установлює: обсяг і джерела надходжень готівки до кас банків; обсяг і цільове спрямування видавання готівки з кас банків; обсяг випуску грошей або вилучення їх із обігу в цілому по країні,
Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах на кожний квартал.
Для складання прогнозів готівкового обігу установи банків одержують від підприємств, об'єднань, організацій та установ касові заявки, а також прогнозні й звітні матеріали, приймаючи які установи банків мають звернути увагу на:
— повноту обліку грошових надходжень до кас підприємств,
об'єднань, організацій та установ з огляду на вид їхньої діяльності;
— правильність передбаченої у прогнозах суми надходжень гро
шового виторгу, згідно з чинними правилами витрачання готівки з
виторгу і правильність розподілу цієї суми за каналами: в каси уста
нов банків, на пошту.
У разі необхідності установи банків уносять відповідні уточнення в представлені підприємствами й організаціями прогнозні розрахунки.
Установи банків на підставі зведених заявок підприємств розробляють прогнози готівкового обігу й надсилають їх регіональним управлінням НБУ. Останні складають квартальні прогнози касових оборотів в цілому по республіці, області (місту) на підставі основних показників економічного і соціального розвитку республіки, області (міста), прогнозних балансів грошових доходів і видатків населення, прогнозних і звітних матеріалів, що надаються республіканськими, обласними (міськими) організаціями, а також прогнозів касових оборотів, що надаються установами банків.
Регіональні управління НБУ для складання прогнозів касових оборотів одержують від республіканських, обласних і міських органів управління та статистики такі прогнозні й звітні матеріали в територіальному розрізі:
— розрахунки роздрібного товарообороту державної і коопера
тивної торгівлі і дані про обсяги продажу товарів за безготівковим
розрахунком;
— розрахунки надходження грошового виторгу від перевезень
пасажирів і багажу. Установи НБУ в день одержання матеріалів по
відомляють дані про розмір надходження грошового виторгу від пе
ревезення пасажирів і багажу тим установам НБУ, на території яких
надходить цей виторг;
— розрахунки доходів за окремими видами платних послуг, що
надаються населенню;
— розрахунки про надходження податків і зборів;
— розрахунки про надходження страхових платежів і виплати
страхових відшкодувань;
— очікувані фонди оплати праці;
— розрахунки закупівлі сільськогосподарської продукції і про
дуктів її перероблення у населення у сумарному виразі;
— дані про обсяги реалізації послуг зв'язку населенню, прогноз
ні розрахунки реалізації друкованих видань за передоплатою, а та-
кож дані про очікувані в даному кварталі надходження передоплати готівкою; дані про видатки на виплату пенсій і допомог.
Прогнозні розрахунки касових оборотів складаються за такими джерелами надходжень і напрямами видавання готівки:
Надходження
№ символа
Надходження торговельного виторгу02
Надходження виторгу від усіх видів транспорту05
Надходження квартирної плати і комунальних платежів08
Надходження виторгу видовищних підприємств09
Надходження виторгу підприємств побутового обслугову
вання11
Надходження на рахунки колективних сільськогосподарських
підприємств13
Надходження на рахунки за вкладами громадян16
Надходження від підприємств зв'язку17
Інші надходження (в тому числі повернення заробітної плати)32
Купівля готівки комерційними банками37
Підкріплення оборотної каси з резервних фондів38
Видатки
Видатки на оплату праці, грошові виплати і заохочення, інші
виплати, що не входять до складу фонду оплати праці40
Видатки на закупівлю сільськогосподарських продуктів46
Видатки з рахунків колективних сільськогосподарських під
приємств47
Видатки на виплату пенсій, допомог і страхових відшкоду
вань50
Видатки з рахунків за вкладами громадян55
Видатки підкріплень підприємствам зв'язку59
Видатки на інші цілі61
Продаж готівки комерційними банками72
Переказування з оборотної каси до резервних фондів73
Емісійний результат (символи 37, 38 або символи 72,73) визначається як різниця між надходженнями і видатками готівки. У разі перевищення надходжень готівки в каси банків над видатками, в прогнозних розрахунках комерційних банків передбачається символ 72, в регіональних управліннях Національного банку — 73; а якщо видатки більші за надходження, то навпаки: випуск грошей в обіг, що відповідає в комерційних банках символу 37, в регіональних управліннях Національного банку — символу 38.
Установи банків та регіональні управління Національного банку повинні систематично порівнювати емісійний результат з фактичним, аналізувати й виявляти причини значних відхилень; вивчати територіальне розміщення грошей, шляхи та причини їх міграції, економічні пропорції між грошовими доходами й видатками населення по регіонах (республіці, областях, містах і районах).
Основним джерелом надходжень (понад 70 %) готівки в каси банків є виторг від підприємств роздрібної торгівлі, підприємств громадського харчування, а також підприємств і організацій, які не звітуються перед органами статистики з товарообороту. Він відображається в прогнозних розрахунках касових оборотів за статтею «Надходження торгової виручки».
В основу розрахунку береться прогноз роздрібного товарообороту торговельних організацій, що мають рахунки (субрахунки для зарахування виторгу) в даній установі банку і, крім того, враховується товарооборот підприємств, які не звітуються перед органами статистики з товарообороту, а також передоплата за періодичні видання майбутнього періоду, що надходить у даному кварталі готівкою.
Із одержаної суми відраховуються суми виторгу, що не інкасуються.
За відношенням інкасованої суми до роздрібного товарообороту установи банків визначають процент інкасації виторгу.
До загальної суми надходження виторгу вносяться поправки на різницю у перехідному виторгу на початок і кінець кварталу (місяця), а також на перехідний виторг між районами, містами, областями.
Після цього визначається сума виторгу, що здається підприємствам зв'язку для переказування в банк; у каси банків готівкою; що надходить у банк розрахунковими чеками і переказами від населення в оплату за товари.
Визначаючи суму виторгу, що надходить через пошту, слід враховувати оборот торговельних організацій, які здають виторг на пошту, а також фактичний розмір цих надходжень за попередній період, зростання обороту торговельної мережі в сільській місцевості в періоді, що прогнозується.
Суми виторгу, що надходять розрахунковими чеками і безготівковими переказами з рахунків вкладників в оплату за товари, визначаються з урахуванням даних за попередні періоди і здійснюваних заходів щодо розвитку цих форм розрахунків.
Видатки готівки на виплату заробітної плати становлять майже 50 % усієї видаткової частини прогнозних розрахунків касових оборотів.
Розмір видатків на оплату праці, що прогнозується, визначається:
— установами банків на підставі даних касових заявок, що отри
мані від підприємств, організацій та установ;
— регіональними управліннями НБУ, виходячи з прогнозних
розрахунків установ банків із урахуванням даних про склад фонду
оплати праці в цілому по республіці, області.
Розрахований регіональними управліннями НБУ прогнозний фонд оплати праці звіряється з обсягом фонду, який передбачено прогнозним балансом грошових доходів і витрат населення.
Для визначення прогнозного обсягу видатків готівки з кас банків на заробітну плату та інші види оплати праці установи банків:
— віднімають від загальної суми фонду заробітної плати під
приємств, організацій та установ, що розташовані на території
району, міста, області, республіки, суми безготівкових переказів та
утримань;
— додають суму податків, що утримуються під час виплати до
помоги за тимчасовою непрацездатністю, і суму депонованої заро
бітної плати.
До одержаної суми видатків готівки на виплату заробітної плати (разом з премією) додають видатки на інші види оплати праці, що не входять у фонд заробітної плати. Крім того, вносять корективи на виплату заробітної плати за вихідні дні за строками, що припадають на інші квартали.
Під час складання прогнозних розрахунків касових оборотів за іншими статтями надходжень і видатків установами банків використовується динаміка фактичних касових оборотів з урахуванням можливих змін як за джерелами надходжень, так і видатків.
Установи НБУ розподіл квартальних прогнозів касових оборотів за місяцями проводять з урахуванням:
— кількості днів кожного місяця та інших особливостей;
— можливих змін за місяцями обсягу роздрібного товарооборо
ту, коштів, що надходять на заробітну плату, закупівлю сільського
сподарської продукції і продуктів її перероблення (залежно від се
зонності роботи окремих галузей промисловості, сільського
господарства, будівництва, впливу свят тощо);
— строків сплати населенням податків, зборів та інших плате
жів; часу масових відпусток робітників і службовців.
Квартальні прогнози касових оборотів Національного банку України в цілому по країні, Автономній Республіці Крим, областях і місту Києву із щомісячним розподілом доводяться до регіональних управлінь НБУ, останні — до комерційних банків.
Важливим документом для прогнозування обсягів готівки є звіт про касові обороти банків. Звіт складається за даними бухгалтерського обліку надходжень і видатків готівки, який ведеться в касових журналах з показанням символів звіту на підставі оголошень на внесення готівки, чеків, прибуткових та видаткових касових ордерів.
Символи визначаються за вказаним у кожному прибутковому касовому документі джерелом надходження готівки, наприклад виторг, квартирна плата, повернення заробітної плати тощо. Символи звіту за видатками визначаються за цільовим призначенням грошових сум, що вказуються клієнтами на звороті грошових чеків.
Для складання звіту про касові обороти установ банків ведеться відомість обліку касових оборотів за формою № 747 — згідно з номенклатурою місячного звіту з підсумками за групами статей. Відомість обліку касових оборотів заповнюється щодня на підставі даних групування записів у касових журналах за надходженням і видатками за символами звіту.
Звіти про касові обороти складають усі установи банків, які здійснюють касове обслуговування підприємств, організацій, установ і населення. Безкасові комерційні банки такі звіти складають лише за позабалансовими символами. Звіт подається до відповідної установи банку, яка здійснює касові операції з їхньою клієнтурою для включення до звітності за Ф.747,748.
В останній робочий день місяця складається звіт про касові обороти за місяць згідно з формою №748 за даними відомості обліку касових оборотів форми № 747 і на підставі таблиці динаміки показників форми № 748.
Наведений вище порядок здійснення прогнозних розрахунків касових оборотів має ряд недоліків і потребує подальшого вдосконалення в умовах поглиблення ринкових відносин та введення національної валюти — гривні.
Удосконалення порядку складання прогнозів емісії готівки має здійснюватися за такими напрямами:
— підвищення ролі аналізу динаміки показників готівкового обі
гу в ув'язуванні з показниками, що характеризують економічний
стан країни;
— підвищення відповідальності регіональних управлінь за об
грунтування прогнозних розрахунків готівкової емісії, що пов'язано
з розширенням їхніх повноважень і самостійності у питаннях управ
ління готівковим обігом у регіоні;
— надання прав регіональним управлінням НБУ та комерційним
банкам визначати перелік показників, які їм необхідно одержувати
від клієнтів для здійснення прогнозних розрахунків готівкової емісії.
Введення в дію Банкнотно-монетного двору та Фабрики банкнотного паперу створило умови для завершення повного циклу створення національної валюти: від її друкування до використання в обігу. Тому прогнозні розрахунки готівкового обігу мають включати не тільки розрахунок емісії на прогнозований період, а й розрахунок загальної потреби у випуску банкнот за номіналами, тобто завдання Банкнотно-монетному двору, яке складається з урахуванням потреби на покриття емісії готівки та на заміщення зношених банкнот усіх номіналів.
Національний банк України визначає склад банкнот за номіналами на підставі аналізу звітності покупюрного складу готівкового обігу у ретроспективному періоді з урахуванням можливих змін у показниках економічного розвитку країни, насамперед у рівні спо-
3.6. ОРГАНІЗАЦІЯ ІНКАСАЦІЇ ГРОШЕЙ ТА ПЕРЕВЕЗЕННЯ ЦІННОСТЕЙ НАЦІОНАЛЬНИМ БАНКОМ УКРАЇНИ
Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» організацію інкасації грошей та перевезення цінностей покладено на Національний банк України.
У період існування Радянського Союзу й однорівневої банківської системи функції з інкасації грошей та перевезення цінностей виконувала аналогічна структура Держбанку. Після проголошення в 1991 р. Україною незалежності і створення Національного банку України служба інкасації грошей та перевезення цінностей стала одним із його функціональних і територіальних підрозділів.
Нині у структурі всіх регіональних управлінь Національного банку України та республіканського банку Криму функціонують відділи інкасації та перевезення цінностей. У 320 найбільших районах при відділах і філіях комерційних банків організовані дільниці інкасації та перевезення цінностей відповідних регіональних управлінь Національного банку України.
Загальна чисельність апарату інкасації Національного банку України становить 3,9 тис. осіб, кількість маршрутів із підкріплення готівкою і вивезення залишків — 853 од. На перевезенні цінностей зайнято 1841 од. автотранспорту, в тому числі для перевезення значних обсягів готівки використовується 76 од. автотранспорту великовантажних броньованих автомобілів. Інкасується до 60 % усієї грошової маси, яка надходить до кас банків.
Служба інкасації та перевезення цінностей має професійно підготовлений персонал. Працівники служби інкасації в повному обсязі забезпечені сучасною автоматичною і напівавтоматичною зброєю, засобами індивідуального захисту й оперативного радіозв'язку ультракороткохвильового діапазону.
Сучасний стан інкасації дає можливість Національному банку України:
1) проводити єдину державну політику у галузі грошового обігу через зміцнення грошової одиниці;
2) оперативно забезпечувати інкасацію грошового виторгу, який надходить до кас торговельних та побутових підприємств, установ і організацій усіх форм власності, за умови охоплення всієї їхньої мережі без поділу на економічно вигідні та невигідні;
3) повністю забезпечувати потреби Національного банку України та його установ у перевезеннях усіх видів цінностей, включаючи вивіз зношених грошей та тих, що вилучено з обігу, а також надавати
послуги комерційним банкам щодо перевезення цінностей;
4) забезпечувати надійну схоронність цінностей під час їх перевезення та інкасації (всі працівники служби інкасації і перевезення цінностей, що безпосередньо виконують цю роботу, є матеріально відповідальними особами);
5) оперативно перевозити значні обсяги цінностей під час проведення державою: грошової реформи, організаційних заходів при упровадженні в обіг цінних паперів (сертифікатів, векселів, облігацій тощо), інших масштабних фінансових заходів;
6) забезпечувати найнижчий рівень витрат під час перевезення та інкасації однієї умовної тисячі цінностей, який досягається завдяки: високому рівню раціоналізації інкасації і перевезень цінностей; вдалому поєднанню аналітичного центру в особі управління перевезення цінностей та організації інкасації Національного банку України і його технічних виконавців у особі підрозділів інкасації та перевезення цінностей; низькій питомій вазі адмінперсоналу; централізованому технічному обслуговуванню; наявності раціонально складеної схеми використання спеціального автотранспорту (зайнятого на основних маршрутах та чергового, в разі виходу з ладу основного); забезпеченню максимального завантаження точками інкасації на одну одиницю автотранспорту.
Зазначені та інші фактори обумовлюють можливість установлення низьких тарифів на послуги з інкасації та перевезення цінностей.
За всієї значущості служби інкасації та перевезення цінностей її перебування у структурі Національного банку України викликає певні зауваження.
По-перше, служба інкасації та перевезення цінностей надає послуги суб'єктам господарювання тільки на платній основі, порушуючи таким чином Закон України «Про банки і банківську діяльність», яким Національному банку України забороняється комерційна діяльність.
По-друге, на сьогодні служба інкасації та перевезення цінностей Національного банку України поєднує в собі дві значні функції: забезпечення перевезень цінностей всередині банківської системи та інкасаційне обслуговування суб'єктів господарювання. В умовах обмеженості наявних матеріальних та людських ресурсів це, з одного боку, дає змогу маневрувати ними, а з іншого — негативно впливає на ефективне виконання кожної з цих функцій.
По-третє, в умовах використання прибутків служби інкасації та перевезення цінностей на загальні потреби Національного банку
України знижуються її можливості щодо підтримання матеріальної бази, а відтак і заінтересованість у підвищенні ефективності та оптимізації роботи служби.
Необхідно зазначити, що низка великих комерційних банків, зокрема банк «Україна», Укрсоцбанк, Промінвестбанк України, проводять певну політику щодо створення власних підрозділів інкасації грошового виторгу. Зауважимо, що отримання певних доходів від цієї діяльності є цілком закономірним в умовах існуючого економічного стану країни.
Зазначені та інші обставини обумовлюють необхідність проведення реорганізації служби інкасації Національного банку України. Основна мета її полягає у відносному відокремленні інкасаторської служби від НБУ з поступовим залученням до цієї діяльності заінтересованих комерційних банків. Існує кілька способів такого відокремлення.
Перший — через створення самостійного державного об'єднання. У цьому разі в Україні з'явиться додаткова воєнізована структура, що з погляду безпеки внутрішнього державного устрою є недоцільним.
Другий — створенням одного з таких видів структур ринкового типу, як акціонерна компанія (товариство), холдингова компанія, комерційне об'єднання при Національному банку України.
Наведені вище аргументи свідчать, що найсприятливішим варіантом реорганізації нині діючої служби інкасації є створення холдингової акціонерної компанії, але для цього необхідно внести певні зміни до чинних правових актів.
Зокрема, передумовою створення холдингової компанії є корпо-ратизація підприємств. Згідно з указом Президента України «Про корпоратизацію підприємств» корпоратизації підлягають державні підприємства, закриті акціонерні товариства, понад 75 % статутного фонду яких є державною власністю.
Служба інкасації Національного банку України сьогодні є структурним підрозділом Національного банку України без права юридичної особи. Тому для проведення корпоратизації і створення холдингової компанії необхідно внести зміни до структури НБУ і реорганізувати службу інкасації в самостійне підприємство при Національному банку України з правами юридичної особи.
Зазначений указ не поширюється на підприємства, які не підлягають приватизації. До таких можна віднести і службу інкасації, що є ланкою в ланцюгу емісійної системи і забезпечує випуск та зберігання грошових знаків. Декретом Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 року «Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається», крім емісійної системи, підприємств і установ, що забезпечуютьвипуск та зберігання грошових знаків, заборонена приватизація і транспортних засобів спеціального призначення, до яких, безперечно, належать і автомобілі служби інкасації. Отже, навіть створення самостійного підприємства інкасації буде недостатнім, оскільки корпоратизація таких підприємств законодавством не передбачається. У зв'язку з цим названі правові акти також потребують змін.
Після усунення зазначених правових перешкод доцільно прийняти постанову Верховної Ради про створення холдингової компанії «Укрінкасація». Водночас треба врахувати, що створення на базі служби інкасації Національного банку України акціонерної компанії за участю комерційних банків може призвести і до негативних наслідків. Зокрема зростуть (не менш як у 2—5 разів) витрати на інкасацію і, як наслідок, тарифи на ці послуги. Зазначені витрати будуть відноситись на собівартість, що, у свою чергу, призведе до підвищення рівня цін на товари і послуги. Вибірковість при визначенні клієнтів звузить коло торговельних підприємств, охоплених інкасацією, що викличе зростання залишків готівки в касах госпорганів, зниження надходжень до кас банків, збільшення обсягу готівкової емісії. Як наслідок, це спричинить додаткові витрати держави (в тому числі й валютні) на виготовлення, перевезення та зберігання додаткових обсягів коштів.
Отже, реорганізація системи інкасації Національного банку України необхідна. Передумовою для змін в організації служби інкасації є та обставина, що низка комерційних банків України, зокрема «Україна», Укрсоцбанк, Промінвестбанк, виявляють активність стосовно створення власних підрозділів інкасації грошового виторгу та перевезення цінностей, які забезпечать надання їхнім клієнтам усього комплексу банківських послуг.
Зважаючи на те, що дільниці інкасації Національного банку України функціонують і розташовані переважно в орендованих приміщеннях, які належать відділенням банку «Україна», Промінвестбанку, інших банків, Правління НБУ постановило на першому етапі реорганізації служби інкасації ліквідувати районні дільниці служби інкасації, розташовані в приміщеннях, що орендуються в комерційних банках, відповідно до методики, розробленої департаментом готівково-грошового обігу Національного банку України.