| Скачать .docx |
Реферат: Основні етапи розвитку індуїзму (передмова до початків індуїстської релігії)
Основні етапи розвитку індуїзму (передмова до початків індуїстської релігії)................. 4
Основні етапи розвитку індуїзму (про індуїзм як самостійну релігію)............................... 5
Що таке індуїзм? На жаль, зараз ніхто не може дати відповідь на це питання, ні в самій Індії, ні за її межами. Єдине, що залишається ясним, це те, що ця релігія є дуже дивною, та, врешті-решт, цікавою. Чому? Для мене ця цікавість виявляється в наступному:
- Індуїзм – найдавніша національна релігія Індії.
- Індуїзм – одна з найбільш розповсюджених релігій світу, послідовників цієї релігії в Індії – 80 процентів населення, а також в інших країнах: Непалі, Індонезії, Шрі-Ланці і т.д.[1]
- Індуїзм вражає своєю різноманітністю ідей, які існують в межах єдиного. При зіткненні з іншими культами індуїзм намагається втягнути їх у своє поле і пристосувати до своїх потреб.
- Індуїзм не є догматичною “релігією писання”, якими, наприклад, є християнство або іслам.
- Індуїзм має політеїстично-монотеїстичний характер, тобто усі боги уособлюються у Брахмані – Вищому Дусі в індуїзмі.
Тому мені дуже захотілося дослідити саме цю релігію Індії, що й привело до написання роботи про неї. Крім того, я ще б хотіла дізнатися, якою є ця релігія в сучасності.
Основні етапи розвитку індуїзму (передмова до початків індуїстської релігії)
Формативний період (ІІІ-ІІ тис. до н.е. – І тис. до н.е.)
Зародження індуїзму дуже часто пов’язують з протоіндійською цивілізацією, а також з реліктами інших, доарійських вірувань. Протоіндійська цивілізація, що існувала у ІІІ-ІІ тис. до н.е. в долині р.Інда і була названа “Попелюшкою давнього світу”[2] ( тому, що сучасна наука дізналася про неї лише в 20-х рр. ХХ ст.), мала високорозвинену міфологію і культуру. Розвиненим і виразним був культ родючості, основою якого була богиня-мати. Чоловічий аспект релігії був зв’язаний з биком-буйволом, який зазвичай розглядається тепер як прообраз бога Шиви. Також був тоді відомий культ рік і дерев.
Ведійський період (І тис. до н.е. – 6 ст. н.е.)
Цей етап зв’язаний із вторгненням аріїв в Індію, які разом з собою принесли нову культуру і ритуально-міфологічний світогляд. Чужеземці принесли з собою нових богів: верховного Індру – громовержця, Агні – вогню, Сому – ритуального напою та інших (кількість – 33 боги, хоча налічується їх набагато більше). Також за їх часів стала відомою “концепція світового дерева”. В аріїв було вже відоме жертвоприношення – яджну .
Та, напевно, найголовніше те, що за часів аріїв з’явилася перша письмова згадка, – веди , які ще до сих пір виконують в індуїзмі роль священних текстів. Тексти ведійського канону відносять до шруті (одкровення) у противагу до смріті (легенда). Традицію шруті відкривають 4 веди: Рігведа, Самаведа, Яджурведа, Атхарваведа. Ці 4 розділи – збірники гімнів та ритуальних пісень.
Брахманізм та період Упанішад (8-6 ст. до н.е. – ІІ ст. до н.е.)
Ведійські арії, що заглиблювались в Індію, змішувались з місцевим населенням і вбирали нові релігійні уявлення. Суспільство почало ускладнюватись, з часом склалась варнова , а потім і кастова системи[3] . Першими у цій кастовій системі були брахмани , які вміли тлумачити Веди, що було неможливим для більшості населення (вони не знали мови Вед). Ці тексти-тлумачення дістали назву брахмани . Також, нове населення виділило головного бога-творця Праджапаті в пантеоні, чого не було раніше.
У цей період створюються Упанішади (більше 200 сакральних творів). У них розкривається вся сутність тогочасної релігії. Людина живе в ілюзійному світі (майа), і, щоб перейти до дійсного світу (Брахману) їй потрібно прагнути до стану повної волі, що неможливий без певних духовних зусиль.
Ці поняття пізніше лягли в основу індуїзму.
Основні етапи розвитку індуїзму (про індуїзм як самостійну релігію)
Період релігійного бродіння (6-5 ст. до н.е.)
Дуже скоро брахманська релігія стала непопулярною, головним чином через складність своїх ритуалів. І на противагу їй паралельно з брахманізмом почали існувати інші течії, очолювані шраманами . Основними з таких течій були джайнізм , буддизм та індуїзм . Тоді ж формуються перші філософські школи буддизму (детальніше про них я розповім у розділі “Індійська філософія”).
Класичний період (6 ст. до н.е. – 4 ст. н.е.)
Цей період головним чином відображається у традиції смріті (легенд). За цей час створюються основні індуїстські сакральні джерела. Головним чином, це пурани (давні легенди), епічні твори (“Махабгарата”, “Рамаяна”) і деякі дхармашастри (твори, у яких викладаються основні принципи індуїзму про дхарму – моральний закон).
Змінювалася вся схема культових відносин. Тепер криваві жертвоприношення були замінені на пуджу (богослужіння без жертв) і встановилася тримурті (почет головних трьох богів: Вішну, Шиви і Брахми).
Текстами шруті є Веди, що складаються з чотирьох частин, названих Рігведою, Яджурведою, Самаведою й Атхарваведою, кожна з яких підрозділяється ще на чотири частини: у хронологічному порядку це Самхіта, Брахмани, Араньяки й Упанішади.
Самхіти. У їхній основі лежать гімни, які прославляють Бога під різними іменами:
Рігведа Самхіта – найстаріша частина з усіх Вед. Складається з десяти книг, у яких міститься 1028 гімнів.
Яджурведа Самхіта – використовувалась священиками як інстукція до проведення ведичних жертвоприношень.
Самаведа Самхіта – включає в себе пісні та мелодії, які співаються під час жертвоприношень.
Атхарваведа Самхіта – магічні формули та чари ще від доарійських традицій.
Брахмани. Міфологічні, ритуальні та інші пояснення до Самхітів. Були створені пізніше ніж Самхіти.
Араньяки. Дискусії про поклоніння Богу, медитації та ритуали.
Упанішади. Містять містичні філософські концепції індуїзму, які створюють основу філософії веданти і містять основні положення індійської філософії:
· Індивідуальна душа (атман ) і Вселенська (Брахман ) подібні.
· Брахман не має форми і вічний.
· Видимий світ – ілюзія.
· Душа проходить через цикл життів (сансару ) і її подальше існування визначається діями (кармою ), що була отримана у минулому житті.
· У створенні Всесвіту усі речі становлять собою єдність.
Це ті тексти, які вже стосуються певно індуїзму. По-перше, це епоси “Махабгарата” і “Рамаяна”, які включають в себе релігійні, моральні та виховні писання, засновані на усних легендах. Один з найбільш відомих текстів “Махабгарати”, “Бхавадгіта” – одна з найдовших поем у світі. Вона написана в формі діалогу між сином царя Арджуною і його візником Крішною, котрий є перевтіленням бога Вішну. Кришна пішов на землю, щоб поновити дхарму [4] , а також любов до Бога.
Також виділяють Пурани – тексти з релігійної міфології, тексти, що пояснюють 6 ортодоксадьних філософських систем і різних індуїстських сект, що поклоняються Вішні.
Скільки в індуїзмі богів, ніхто не знає. За Рігведою їх 33 (11 на небі, 11 – в повітрі та 11 – на землі), але справді їх повинно бути набагато більше. Скоріше всього, пояснюючи вираз “33 коті дева”, помилилися, оскільки “коті” означає 10 000 000.[5] Тобто богів повинно вийти 330 000 000. Але тут треба пам’ятати, що всі вони – під єдиним початком, який називається Абсолютна Реальність, або ж Сагуна Брахман . Ще в індуїзмі є трійка найголовніших богів – тримурті .
Тримурті – Брахма, Шиву і Вішну
Найголовнішими в індуїзмі є 3 боги – Брахма, Шива і Вішну. Вони нібито розділяють функції одного Бога між собою: творення, руйнування та охоронну.
Першим із них є Брахма – найменш “індуїстський” з богів. Він створив з Вищої Реальності і Вічності новий світ, який індуси вважають нереальним, тому Брахма не є для них популярним богом. Вважається, що “день Брахми” (народження людини) порушує рівновагу у світі, а “ніч Брахми” (смерть) її встановлює знову.
Так що все таки більшість індусів діляться на шиваїтів та вішнуїтів.
Шива. “Виріс” з протоіндійського міфологічного персонажу (рогате божество на троні). У ведійському варіанті йому відповідав Рудра – стихійне божество. В образі були закладені дві контрастні характеристики – еротизм та аскетизм. Це, з одного боку – бог аскетів, що прагнуть руйнування і повернення та поєднання з вічністю й абсолютом. Шива вважається грозою демонів, і в цьому проявляється його руйнівна сила. Але, з іншого боку, - це бог життєвої сили і чоловічого начала.
Також велика частина культу Шиви – його зв’язок з музикою та танцями. Його іконографічний образ Шива Натараджа, “цар танців”, є одним з найпопулярніших.
Вішну. Давнім його праобразом було ведійське сонячне божество, соратник Індри. Він має добрий характер, є максимально близьким до людей. Чотирьохрукий Вішну зазвичай зображається сидячим на тисячеглавому драконі, що везе його по водах первісного океану, або ж на троні в позі лотоса.
Культ жінки Шиви. У Шиви є жінка Шакті, які відіграє велику роль в індуїзмі, оскільки енергія Шакті, сплетена разом з енергією її чоловіка, підсилюється і тим самим стає краще. Шакті має два перевтілення. По-перше, це богиня Дурга. Вона грозна і десятирука, але в той же час це богиня-мати, жіноче начало. По-друге, це Калі. Вона ще більш войовнича за Дурга. Триглазе чудовисько з оскаленими зубами і зброєю в руках, вона є одним цілим, жіночим і чоловічим в одному. Є Шакті ніжна та любляча, і тоді її називають Парваті (Саті).
Жінка Вішну. На відміну від Шакті, у жінки Вішну завжди один і той самий образ, ніжної жінки. Висока та романтична любов – ось що характеризує їхні відносини.
Перевтілення Вішну. У Вішни відомо багато перевтілень, але основних тільки десять: чотири – в образі тварин (риби, черепахи, лева, вепра), карлика-великана, Парашурами (воїн, що прославився на полі бою), Рама, Крішна, Будда і месія Калка.
Також відомі божки (духи) девата , які зв’язані з головним божеством і шкоди не чинять.
Є також грама-девата . Це сільські божки, і вони різняться від села до села, і є нібито певним символом місцевості (особливу роль як берегині тут відіграють жіночі материнські образи).
Але, скільки б не було богів в Індії, вони все одно залишаться різними аспектами Сагуни Брахмана, Абсолютної Реальності.
Більшості з нас видається дивним, що філософські школи виникають з релігійних течій. Та, чесно кажучи, нічого дивного в тому немає, оскільки все життя індуса тісно зв’язане з релігією, і в основі філософських і релігійних систем – не тільки знайти істину, але й пізнати її в житті.
Головною для філософії є концепція Упанішад про цикл життів (сансару ) та про ілюзорний світ, з якого за допомогою гарних дій можна потрапити до Брахману, світу Вічної Волі. Стежок для того, щоб очиститись, існує три:
- Шлях діянь – виконувати свої обов’язки заради інших, не думаючи про себе.
- Шлях знань – мислення, інтуїтивне заглиблення, розвиток інтелекту до знань Абсолюту.
- Шлях вірності Богу , визнання авторитету священних книг.
В філософії індуїзму – шість шкіл, заснованих на Ведах.
Вони називаються астика (ортодоксальні, тобто приймають авторитет Вед), але є ще настика (неортодоксальні школи джайнізму та буддизму, тобто ті, що не приймають авторитет Вед).
Індуїстські школи є школами астики. Вони групуються за такими парами:
- Ньяя і вайшешика.
- Санкхья і йога.
- Міманса і веданта.
Ньяя і вайшешика. В основі цієї концепції лежить логічний аналіз ньяя. Тільки завдяки логіці можна досягти істинного знання, що приведе до мокші . За вайшешика, тільки коли людина пізнає атомарний склад Всесвіту і зможе знайти різницю між ним та душею, вона досягне вічного спокою.
Санкхья та йога. За Санкхою космічний дух (пуруша ) повинен бути визволений з матерії (пракріті ), оскільки вона причиняє йому біль. Пурушу звязують і не відпускають три нитки (гуни ): сатва (радість), раджас (активність) та тамас (пасивність, лінь). Тому, щоб досягнути мокші, потрібно позбутися почуттів. За йогою існує 8 ступенів їх позбуття: контроль над почуттями, виконання правил, поза (дозволяє зконцентруватися на медитації), регулювання дихання, вихід з почуттєвого контролю, зосередження, медитація, самореалізація.
Міманса і веданта. Міманса – це просте дослідження Вед, і воно доповнюється ведантою – переосмисленням Вед. Людина не може повністю вступити в мокшу, оскільки все одно залишається частиною Брахмана, тобто залежить від нього.
Перше, що виконується в кожній сім’ї, це ритуали життєвого шляху, або самскара . Ці ритуали повязані з чотирма життєвими етапами: брахмачарою (від отримання священої нитки), гріхастхою (одруженням), ванапрахстхою (уходом від справ) і саньясою (паломництвом, цей етап виконіється тільки за бажанням). Серед етапів я зазначу деякі:
Санскара дітей. Церемонія присвоєння імені дитиною – на 12 день після народження: хлопцям дають ім’я з двох (чотирьох) складів, дівчатам – з трьох (пяти).
Ритуал виходу дитини перший раз із дому – через три місяці: дитя перед цим купають й одягають в одіж темних тонів, а на лоб і щоки наносять небагато сажі, щоб його не наврочили бездітні жінки.
Перший прийом твердої їжі – через сім-вісім місяців.
Перша стрижка волосся у хлопців – від одного до трьох років.
Ритуал отримання священої нитки – є головним і означає, що дитинство закінчилось.
Початок вивчення священих писань.
Закінчення ведичного навчання.
Санскара дорослих. Шлюб - заключався лише між представниками однієї касти і лише батьками невісти й жениха, які шукали синові (дочці) пару, яка б походила з дуже подібної сім’ї, з такими ж звичаями і традиціями. Після цього дві сім’ї зустрічаються і починаються серйозні переговори.
День весілля. Зазвичай починається з пуджі, яку читає невіста. Після цього на весілля прибуває жених, і невісту передають йому “з рук в руки”. Потім йдуть такі церемонії як посипання один одного рисом, пов’язання шлюбних оберегів, а також дарування коханій бусів з чорного жемчугу, що символізує любов. Після весілля невіста переїжджає в дім до жениха і живе там. Сім’я жениха є нуклеарною, тобто складається з декількох поколінь, що живуть під одним дахом.
Початок нового етапу голови сім ’ї . Виникає з народженням сина.
Етап уходу від справ – починається, коли людині виповняється 60. Вона вже належить до “старців” і має велике значення і право голосу в сім’ї.
Кремація.
Релігійні ритуали в домі мають дуже важливе значення, оскільки в індусів походи до храмів відбуваються не дуже часто. Bиконувати ці ритуали – релігійний обовязок.
До таких ритуалів належить пуджа (богослужіння), що виконується кожен день жінкою або чоловіком. Під час свят пуджу виконує найстарший з чоловіків у сім’ї.
Мета пуджі – поклоніння мурті [6] , що під час обряду нібито наділяється духом божества. Пуджа має таку послідовність обрядів:
Взивання. мурті посипають рисовими зернами.
Миття ніг. Ноги мурті обмиваються мокрими квітами.
Почитання мурті. До нього підноситься вода і суміш молока, меду і цукру.
Пиття.
Омивання . Мурті омивають, при цьому використовуючи квітку, змочену водою і медом.
Одягання. Мурті одягають у червону тканину.
Священа нитка . На мурті надівають священу нитку.
Сандалова паста. Її наносять мурті на ліб.
Квіти і листя. Розкладають біля мурті.
Ароматичні палички і масла. Зажигають біля мурті і водять ними перед божеством.
Їжа та свіжі фрукти.
Підношення квітів до божества.
У храмах цей обряд також виконується. але священиком.
Індуїстські храми дуже відрізняються за своїми розмірами. Вони бувають від маленьких сільських храмів для трьох-чотирьох осіб до великих у містах. Храм складається з алтаря (вімана), над яким є надбудова-шпиль (шикхара).
Відмінність поглядів індуїзму від наших Західних
По-перше, нам дуже важко зрозуміти світ індусів, оскільки він є для нас надто хаотичним, але самі індуси розуміють світ індуїзму як цілісний.
Просто, цей світ не є догматичним і ти можеш поклонятися одному з трьох богів або ж одному чи, може, своєму сільському.
Цікаво також, що індуїзм має відношення до всіх релігій світу вбирає риси інших міфо-ритуальних установок.
Перспективи вестернізації релігії
Власне кажучи, вестернізація індуїзму вже почалася. Про це свідчить, наприклад, такий закон про необов’язковість батькам невісти брати всі витрати на церемонію. Також земельний спадок, за новими правилами, може переходити вже до дівчат від батьків, а це порушує давній закон про зберігання майна для хлопця до його одруження.
Також руйнується кастовий устрій, і відомим стали шлюби “по любви”, хоч їх не дуже багато. Старі індійські імена вже заміняються новими англійськими, під час відрізання волосся у маленьких хлопчиків залишають тепер не маленький трикутничок з волосся на голові (як це потрібно за обрядом), а роблять модну зачіску, сім’ї з розвитком урбанізації вже не можуть жити трьома поколіннями під одним дахом.
ЩО БУДЕ ДАЛІ?????????????????????????????????????????????
- У. Оуэн Коул - Индуизм – М.,1999.
- Васильев Л.С. – История религий Востока – М.,1998.
- Религии мира, энциклопедия для детей – М., 1999 – Ч.1.
- http.://www. yandex.ru/ yandbtm8? Там містяться такі книги:
- Альбедиль М.Ф. – Индийськая религия и философія.
- Ф.Капра – Дао физики – Гл. 5 “Индуизм”.
- Альбедиль М.Ф. – Индуизм.
[1] Альбедиль М.Ф. – Индийская религия и философия. Сайт http.://www.yandex.ru/yandbtm8?
[2] Религии мира, энциклопедия для детей – М.,1999 - Ч.1 – С.413
[3] Варни відрізняються від каст тим, що мають ширше значення. Варна включає в себе декілька каст (У.Оуєн Коул – Индуизм – М.,1999 – С.68-69)
[4] Дхарма – життєвий шлях, обов’язок бути тим, ким тобі дано бути і робити те, що дано робити.
[5] У. Оуэн Коул … - С.66.
[6] Мурті – образ божества (У. Оуэн Коул ... – С. 317)