Реферат: Ринки й економічна ефективність

Зміст

Вступ.......................................................................................... 3

1. Ринки й економічна ефективність............................................. 4

1.1. Загальна рівновага і теорія "невидимої руки".................... 4

1.2. Взаємодія всіх ринків у загальній рівновазі....................... 4

1.3. Схема економічного кругообігу......................................... 5

1.4. Характерні риси конкурентної загальної рівноваги........... 8

1.5. Детальний аналіз загальної рівноваги.............................. 10

2 . Ефективність розміщення ресурсів у досконало конкурентній економіці........................................................................................... 15

2.1. Ефективність, пов’язана з розподілом ресурсів................ 15

2.2. Ефективність, конкуренція й економіка добробуту........... 17

Висновки................................................................................... 26

Література

Вступ

Як невидиме павутиння, ринки факторів виробництва і продуктів пов’язані у систему, яку називають загальною рівновагою. Зовнішні петлі показують потреби і поставки всіх факторів виробництва і вироблених продуктів. Тут мається на увазі не окремий товар або фактор виробництва, а всі різноманітні продукти (кукурудза, медичні послуги, концерти, піцца та ін.), для виробництва яких потрібно багато факторів виробництва (земля, вантажівки, хірурги, студії тощо).

Кожне вироблене благо або фактор виробництва обмінюють на ринку, а рівновага попиту і пропозиції визначає ціну і кількість цього блага. Таке поєднання попиту і пропозиції стається мільйони разів щоденно на всі товари - від рахівниці до тістечок. З графіка 1 бачимо, що верхня петля схеми показує попит і пропозицію на вироблені продукти, а нижня - вирівнює їх з пропозицією та попитом нафактори виробництва. Зверніть увагу, що споживачі потребують створених продуктів і пропонують фактори виробництва. Справді, домашні господарства купують споживчі товари за доходи, зароблені ними завдяки факторам виробництва, які вони постачають. Так само фірми купують фактори виробництва і постачають виготовлені продукти, виплачують факторні доходи й отримують прибутки з виторгу від продажу продуктів.

Отже, є логічна основа для мільйонів визначень ринкових цін та обсягів випуску. Домашні господарства постачають фактори виробництва і потребують продуктів та взаємодіють з фірмами, що прагнуть машинізувати прибутки, перетворюють фактори, куплені у домашніх господарств, у продукти, які й продають домашнім господарствам. Логічна побудова системи загальної рівноваги завершена.

1.1 Загальна рівновага і теорія "невидимої руки"

Вивчаючи поведінку індивідуальних ринків, слід дотримуватися такого шляху:

1. Конкурентні попит і пропозиція визначають ціни та кількості товарів на індивідуальних ринках.

2. Криві ринкового попиту виводять з граничної корисності різних товарів.

3. Граничні витрати на різні товари лежать в основі їхніх конкурентних кривих пропозиції.

4. Фірми обчислюють граничні витрати на продукти й отримання граничного продукту від факторів виробництва, а потім вибирають фактори й обсяг випуску, щоб максимізувати прибуток.

5. Ці граничні продукти у грошовому вираженні, підсумовані для усіх фірм, становлять похідний попит на фактори виробництва.

6. Цей попит на землю, працю і капітальні засоби праці взаємодіє з їхньою ринковою пропозицією, щоб визначати такі ціни факторів виробництва, як рента, заробітна плата і процентні ставки.

7. Ціни і кількості факторів виробництва визначають доходи, які й замикають кругообіг і знову потрапляють до пунктів 1 та 2, що допомагає визначити попит на різні товари.

Кожен з цих взаємозв’язків є об’єктом аналізу часткової рівноваги. Цей аналіз виявляє поведінку окремого ринку, домашнього господарства, фірми, вважаючи поведінку всіх інших ринків і решти економіки як задану. Аналіз загальної рівноваги, навпаки, виявляє, як (і наскільки успішно) одночасно взаємодіють усі домашні господарства, фірми та ринкове розв’язання проблем "що", "як" і "для кого".

1.2 Взаємодія всіх ринків у загальній рівновазі

Зауважте, наскільки цей перелік пунктів логічний: кожний наступний пункт випливає з попереднього. Проте, що виникає першим у реальному житті? Чи існує регулярний порядок, за яким визначають ціни на окремих ринках у понеділок, оцінюють вподобання і переваги споживачів у вівторок, обчислюють витрати фірм у середу та граничні продукти в четвер? Очевидно, що ні. Усі ці процеси відбуваються одночасно.

Але це ще не все. Ці різновиди діяльності не перебігають незалежно, кожна у своїй власній маленькій ніші. Усі вони, зокрема визначення попиту і пропозиції, витрат і переваг, продуктивності факторів виробництва та попиту, насправді є різними аспектами одного одночасного взаємозалежного процесу.

Отже, крива пропозиції для пшениці залежить від обчислення витрат, доцільних обсягів виробництва та визначення заробітної плати, ренти і процента. Справді, можна взяти будь-який із семи пунктів нашого переліку і показати стрілками його причинний зв’язок з кожним іншим пунктом.

Однак взаємозалежність не зводиться до наведених семи пунктів, є також зв’язки між різними продуктами. Наприклад, пропозиція пшениці й попит на неї, пропозиція і попит на землю під пшеницю залежать від попиту на кукурудзяний хліб і вівсяну крупу, від того, скільки людей захоче пожертвувати купівлею продуктів харчування заради інших продуктів, від попиту на землю для сільськогосподарських потреб та інших цілей.

1.3 Схема економічного кругообігу

Графік 1. 3агальнорівноважне ціноутворення визначає для економіки в цілому “що”, “як” і “для кого”

Кругообіг економічного життя описує загальна економічна рівновага. Зауважте, як фірми, що керуються максимізацією прибутку, та домашні господарства, що максимізують корисність, взаємодіють на ринках продуктів А та факторів виробництва Е, щоб визначати ціни і кількості кожного обсягу продукту та фактора виробництва. Зауважте також, що потік грошей на графіку рухається у протилежному напрямі порівняно з фізичним потоком продуктів і факторів.

1.4 Характерні риси конкурентної загальної рівноваги

За допомогою аналізу часткової рівноваги досліджують поведінку індивідуальних конкурентних ринків факторів виробництва і продуктів. Застосовуючи аналіз загальної рівноваги розглянемо характерні риси сукупності конкурентних ринків. Така загальна рівновага містить у собі багато різновидів праці, машин і землі, що є факторами для виробництва десятків різновидів комп’ютерів, сотень моделей автомобілів, тисяч найменувань одягу і т. д.

Які характерні риси загальної економічної рівноваги? Чи ефективні властивості досконалої конкуренції на конкурентних ринках переносяться на всю сукупність ринків? Чи ціни відіграють важливу роль як показники обмеженості ресурсів для економіки в цілому? Чи рівність попиту і пропозиції справді веде до рівноваги і чи загальний результат є невизначеним? Ці питання досліджують за допомогою аналізу загальної рівноваги.

Простежимо наступне:

По-перше, опишемо припущення загальної економічної рівноваги;

По-друге, зобразимо у підсумковій формі властивості загальної рівноваги. Згодом окреслимо властивості загальної рівноваги детальніше. Нарешті, покажемо, чому загальна рівновага за умов досконалої конкуренції буде ефективною.

Основні принципи

Щоб спростити аналіз, розглянемо економіку, в якій усі ринки є досконало конкурентними і підпорядковані безжалісній конкуренції багатьох покупців і продавців. Фірми максимізують прибуток, тоді як споживачі вибирають їхні найбажаніші ринкові кошики товарів. Припустімо також, що природних монополій нема і кожний товар виробляють за умов сталого або спадного ефекту масштабу; в економіці відсутні забруднення навколишнього середовища, обмежувальне регулювання входу на ринок, або монополістичного типу трудові спілки, що спотворює конкурентне середовище. Нарешті, кожна ціна чи на фактори, чи на створені продукти змінюється досить гнучко, щоб урівноважити попит і пропозицію для всіх випадків. Така економіка, якби й існувала, була б економікою, якою невидима рука Адама Сміта могла б керувати без будь-якої перешкоди з боку недосконалої конкуренції.

Для такої економіки можемо описати поведінку і споживача, і виробника, а тоді показати, як вони пристосовуються, щоб досягти сукупної рівноваги. По-перше, споживачі будуть розподіляти свої доходи між різними товарами для того, щоб максимізувати своє задоволення. Вони вибирають товари так, що граничні корисності на грошову одиницю видатків однакові для останньої одиниці кожного товару.

Які умови для максимізації прибутку виробників? На ринках продуктів кожна фірма запроваджує свій обсяг виробництва таким чином, щоб граничні витрати виробництва дорівнювали ціні товару. Оскільки це характерне для кожного товару і для кожної фірми, то звідси випливає, що конкурентна ціна кожного товару відображає граничні витрати суспільства на цей товар.

Звівши докупи умови для досконалих конкурентних виробників і споживачів, бачимо, що для кожного споживача гранична корисність споживання для кожного товару дорівнює граничним витратам на цей товар. Згодом гранична корисність на останню грошову одиницю кожного товару урівноважується.

У загальній рівновазі граничні корисності всіх споживчих товарів на одну грошову одиницю дорівнюють одна одній і граничним суспільним витратам виробництва цих товарів.

Наприклад: є два індивіди-пани Сміт і Рікардо - і два різновиди товарів - зерно й одяг. У стані рівноваги для споживача пан Сміт купує зерно й одяг доти, доки ГК на один долар кожного товару є 1 (Сміт) утиль. Так само пан Рікардо розподіляє доход так, що він отримує 1 (Рікардо) утиль на один долар видатків. Виробники зерна й одягу запроваджують обсяги виробництва таким чином, що ціна дорівнює граничним витратам, тому однодоларовий набір зерна буде мати граничні витрати виробництва в один долар для кожного виробника, як і доларовий набір одягу. Якби суспільство стало виробляти на 1 дол. більше зерна, то це коштувало б йому однодоларового набору недостатніх праці, землі й капітальних ресурсів.

Зведемо ці умови разом і побачимо, що кожний додатковий долар споживання або Сміта, або Рікардо дасть 1 додатковий утиль задоволення, незалежно від того, чи ці додаткові видатки зроблені на одяг чи продовольство. Так само кожна додаткова одиниця видатків матиме граничні, або додаткові, витрати суспільства на 1 додатковий долар ресурсів, і це відбувається, незважаючи на те, що додатковий долар витрачав Сміт або Рікардо на продовольство чи одяг. Отже, загальна рівновага ринків визначає ціни й обсяги виробництва так, що гранична корисність кожного товару для споживачів дорівнює граничним витратам кожного товару для суспільства.

1.5 Детальний аналіз загальної рівноваги

Перш ніж досліджувати, чому досконало конкурентні ринки ведуть до ефективного розподілу ресурсів, повторимо умови конкурентної загальної рівноваги. Вони складаються з двох груп:

Перша стосується споживачів і відповідає верхній петлі графіка 1;

Друга торкається виробництва і відповідає нижній петлі.

1. Стан рівноваги для споживача

Аналіз поведінки споживача свідчить, що коли споживачі вибирають між товарами, то будуть максимізувати корисність для себе через урівноваження граничної корисності на 1 дол. видатків. Застосовуючи це правило, побачимо, що співвідношення граничних корисностей двох товарів, відоме як "гранична норма заміни" між двома товарами (або ГНЗ_1,2 для співвідношення між товарами 1 та 2), задовольняє умову

ГНЗ=ГК₁ /ГК₂ =Р₁ /Р₂

Тобто співвідношення граничної корисності двох товарів або відносини задоволення, що дають ці два товари, дорівнює співвідношенню їхніх цін. Ця умова повинна підтверджуватися для окремого споживача, який купує ці два товари.

2. Стан рівноваги для виробника

Поведінка фірм, які намагаються максимізувати прибуток, веде до аналогічного, однак дещо складнішого набору умов. Конкурентні фірми вибирають обсяги "затрати-випуск" наступним чином:

А. Перша і найважливіша умова обсягу випуску продукції для виробників полягає в тому, що його усталюють так, щоб ціна кожного товару дорівнювала граничним витратам на цей товар. Підставивши це у рівняння, отримаємо:

ГВ₁ /ГВ₂ =Р₁ /Р₂

Як бачимо, у конкурентній економіці співвідношення граничних витрат двох кінцевих продуктів дорівнює співвідношенню їхніх цін. Ця рівність справедлива для всіх товарів, які виробляють, і для всіх, фірм, що їх виробляють. Співвідношення граничних витрат можна ще тлумачити як коефіцієнт, за яким суспільство може перетворювати один товар в інший (інколи співвідношення граничних витрат ще називають "граничним коефіцієнтом трансформації товарів", або ГКТ). Якщо граничні витрати на кукурудзу 1 дол., а граничні витрати на стрижку волосся - 10 дол., то, передаючи ресурси від перукарів до фермерів, суспільство може перетворити одну стрижку волосся в десять одиниць кукурудзи.

Фундаментальне положення для розуміння конкурентної економіки полягає в тому, що конкурентні ціни відображають суспільні витрати або рідкісність. Щойно зауважили, що співвідношення граничних витрат, або ГКТ, між двома товарами вказує нам коефіцієнт, за яким суспільство може перетворювати один товар в інший. Проте оскільки співвідношення цін двох товарів дорівнює ГКТ між двома товарами, то це означає, що відносні ціни відображають суспільну рідкість за умов досконалої конкуренції. Саме цей істотний факт, що конкурентні ціни забезпечують точний сигнал про відносну рідкість різних товарів, свідчить про обгрунтованість принципу невидимої руки, що досконало конкурентні ринки ведуть до ефективності, пов’язаної з розподілом ресурсів.

Б. Крім умови, пов’язаної з обсягом виробництва і наведеної у пункті А, конкуренція приводить до деяких взаємозалежностей, які стосуються використання факторів. Ми бачили, що фірми, які орієнтуються на максимізацію прибутку, вибирають кожного фактора таким чином, щоб вартість його граничного продукту дорівнювала його ціні. Звідси:

граничний продукт землі в товарі 1 х ціну товару 1 = ренті за землю;

граничний продукт землі в товарі 2 х ціну товару 2 = ренті за землю;

граничний продукт праці в товарі 1 х ціну товару 1 = заробітній платі і т. д.

Ці взаємозалежності є важливими. По-перше, оскільки кожна фірма в деякій галузі натрапляє на однакові ціни факторів виробництва і створених продуктів, то граничний продукт фактора А однаковий для кожної фірми в цій галузі.

Переставляючи члени у наведеному вище рівнянні, можна побачити, що співвідношення граничних продуктів факторів дорівнює співвідношенню їхніх цін:

граничний продукт землі в товарі 1 /граничний продукт праці в товарі 1 = ціна землі /ціна праці

Крім того, ця взаємозалежність справедлива для всіх фірм, що використовують землю і працю для виробництва товару 1, а також для всіх факторів виробництва (капіталу, нафти, некваліфікованої праці тощо) і для всіх вироблених товарів. Цяфакторна умова є важливою, бо вона означає, що співвідношення граничних продуктів факторів виробництва є однаковим для всіх факторів і всіх фірм. Якщо маса праці є недостатньою стосовно землі в Україні, то земельна рента буде низькою щодо заробітної плати. Співвідношення фактор-ціна дає знати фірмам, щоб вони функціонували при вказаному співвідношенні землі й праці. Для факторів виробництва, як і для обсягів випуску, конкурентні ціни є надійними показниками економічної обмеженості факторів виробництва.

Отже, за умов конкурентної загальної рівноваги з максимізацією споживачами корисності та максимізацією фірмами прибутку співвідношення граничних корисностей товарів для всіх споживачів дорівнює відносним цінам цих товарів, відносні граничні продукти всіх факторів виробництва є однаковими для всіх фірм і всіх товарів та дорівнюють відносним цінам цих факторів виробництва.

Ціни при соціалізмі. Аналізуючи зв’язок між цінами, споживачами і виробниками, ми не згадували про організацію економіки, тобто чи фірми є власністю держави, чи є вони приватні. Щоб економіка була ефективною, між граничними корисностями і граничними витратами різних товарів повинні бути деякі параметри ефективності як у суспільстві організованому за соціалістичними рецептами, так і в капіталістичній економіці.

У більшості соціалістичних систем, які ще донедавна були в колишньому Радянському Союзі або Східній Європі, цінами як знаряддям розподілу ресурсів практично нехтували. Плановики цих країн вважали централізоване планування основних товарів основним знаряддям розв’язання проблеми “що”, “як” і “для кого”. Економісти твердять, що ігнорування ролі цін призводить до значних втрат, бо є надвиробництво одних товарів, тоді як інших бракує.

Останніми роками економісти колишніх комуністичних країн нарешті усвідомили вирішальну роль цін. Вони рекомендують застосувати ціни для того, щоб керувати виробничими рішеннями фірм, а також вибором споживачів. На початку 90-х років багато колишніх комуністичних країн застосовують ціни, щоб підвищити ефективність економіки.

Найпершим завданням економіки є вирішення проблеми “що”, “як” і “для кого”. Це не просте завдання. Оскільки економіка реально функціонує, потрібно знати, наскільки вона ефективна. Конкурентний ринок розподіляє ресурси з високою ефективністю між індивідуальними ринками, тобто при частковій рівновазі. Чи сукупність ринків у загальній рівновазі також розподіляє ресурси ефективно?

2.1 Ефективність, пов’язана з розподілом ресурсів

Як уже зазначалося поняття розподільної ефективності вимірює ступінь, до якого суспільство забезпечує споживачів набором товарів у бажаних пропозиціях. Точніше, розподільна ефективність (інколи її називають "ефективністю Парето" або просто "ефективність") є тоді, коли немає способу так перетворити виробництво або споживання,що збільшення задоволення потреб однією особою відбулося без зменшення задоволення потреб іншої. Ефективність фактично означає, що не можна поліпшити становище однієї людини, не завдавши шкоди іншій.

Межа можливих корисностей. Ефективність - це стан, при якому максимальну кількість товарів і задоволення виробляють із ресурсів суспільства. Це визначення добре простежується, якщо економіка є на своїй межі можливих корисностей (ММК). Ця межа показує зовнішню межу корисностей або задоволень, що їх економіка може досягти. Це поняття є дуже близьким до межі виробничих можливостей. Основна відмінність полягає в тому, що під час аналізу ММК по обох осях відкладають корисність або рівні задоволення, як показано на графіку 2. ММК нахилена донизу, а це означає: якщо задоволення однієї особи зростає, то задоволення іншої особи повинно зменшуватися.

Зауважте, що ММК позначають хвилястою лінією. Це свідчить, що шкала вимірювання індивідуальної корисності є довільною. Проте неспроможність виміряти й порівняти індивідуальні корисності несуттєва для аналізу ефективності. Важливим є лише те, що ступінь задоволення індивіда збільшується, якщо збільшується індекс корисності. Внаслідок цього прямого зв’язку корисності й бажаного рівня споживання кожна особа буде намагатися, наскільки це можливо, переміщуватися по своїй oсі корисності.

Концепцію розподільної ефективності, таку важливу для сучасної економіки, увів Парето у 1906 p. Вона твердить, що економічний результат має розподільну ефективність (або "ефективність Парето") , якщо він є на межі кривої можливих корисностей. Такий стан є в точці А на графіку 2.

Чому точка А є точкою "ефективності Парето"? Тому, що неможливо здійснити економічнуреорганізацію так, щоб поліпшення становища одного не супроводилося погіршенням становища іншого. Можна, звичайно, переміщуватися до точки С, що означає поліпшення становища Сміта, чиє споживання і задоволення збільшується. Проте Сміт отримує вигоду тільки завдяки втратам Джона. Якщо всі можливі вигоди отримає Сміт і Джон зазнає відповідних втрат, то економіка є на ММК і функціонує ефективно.

Графік 2. Розміщення на межі можливих корисностей є ефективними

Економіка функціонує ефективно, якщо задоволення жодного індивіда не можна поліпшити, не знизивши чийогось іншого задоволення. Ефективні точки є межі можливих корисностей (ММК). Переміщення від результату А до позиції С може поліпшити стан Сміта. погіршивши стан Джона. Отже, точка А є ефективною. Точка В розташована всередині, вона є неефективною, оскільки Джон і Сміт, або обидва одночасно, можуть збільшити ступінь задоволення без зменшення задоволення одного з них.

2.2 Ефективність, конкуренція й економіка добробуту

Дослідження зв’язку між досконалою конкуренцією і розподільною ефективністю перебуває у сфері аналітичної економіки добробуту. Це термін для позначення нормативного аналізу економічних систем - дослідження того, що правильне і що неправильне, що бажане, а що небажане, тобто як економіка функціонує. Предметекономіки добробуту вивчає найліпший спосіб організації економічної діяльності, найліпший розподіл доходу, найліпшу податкову систему.

Одним з основних питань теорії добробуту є ефективність досконало конкурентної економіки. Два століття тому Адам Сміт зазначав, що внаслідок діяльності невидимої руки ті, хто дбає про свої власні інтереси, будуть найефективніше забезпечувати добробут суспільства. Проте для економістів потрібно було майже два століття, щоб усвідомити правдивість інтуїції Сміта. Сьогодні цей результат відомий як перша теорема економіки добробуту.

Досконало конкурентна загальнорівноважна ринкова система буде виявляти розподільну ефективність. У такій системі всі товарні ціни дорівнюють граничним витратам, ціни факторів виробництва дорівнюють величинам їхніх граничних продуктів і немає шкідливих зовнішніх впливів. За таких умов, коли кожний виробник максимізує прибутки і кожний споживач максимізує корисність, економіка в цілому є ефективною; ви не можете зробити щось ліпше для однієї особи, не завдавши шкоди іншій.

Що це все означає? Це значить, що з цими ресурсами і технологією суспільства навіть найкваліфікованіший плановик, маючи комп’ютер або майстерну схему переміщення ресурсів, не може запропонувати ліпшого рішення, ніж конкурентна ринкова система. У такій ситуації жодне переміщення ресурсів не зможе забезпечити підвищення добробуту будь-якої особи. І цей результат правильний незалежно від того, має економіка один, два чи багато конкурентних ринків товарів і факторів виробництва.

Основна причина. Що ж є причиною цього дивовижного збігу суспільного і приватного інтересів?

Наприклад:Допустимо, що якийсь самопроголошений чаклун говорить: "Я винайшов спосіб реорганізації досконалої конкурентної економіки так, щоб становище кожного індивіда було ліпшим. Тобто кожний індивід отримає більше піцци, сорочок і почуватиме себе матеріально краще".

На жаль, чаклун помиляється. Припустімо, поточна ціна сорочок - 15 дол., а піцци - 5 дол. З позиції споживача кожний індивід розподілив свій бюджет так, щогранична корисність останньої піцци становить 1/3 корисності останньої сорочки. Томуспоживачі звичайно не хотітимуть мати більше піцци і менше сорочок доти, доки вони не зможуть отримати більше, ніж три піцци за кожну сорочку, від якої відмовляються.

Чи може економіка забезпечити більше, ніж три піцци за кожну сорочку, від якої відмовляються? Ні, якщо економіка конкурентно організована. При досконалій конкуренції співвідношення ціни сорочок до ціни піцц є відношенням граничних витрат двох товарів. Звідси, якщо відношення їхніх цін 15дол./5дол.= 3, то виробники можуть забезпечити тільки три піцци більше за кожну сорочку, яку не виготовлять. Справді, якщо межа виробничих можливостей є випуклою, то продуценти отримуватимуть менше, ніж три піцци за кожну сорочку, від виготовлення якої відмовилися.

Тепер розуміємо, чому чарівник помилявся. Споживачі готові їсти більше піцци і мати менше сорочок, якщо вони можуть підвищити ступінь їхнього задоволення. А це означає, що вони повинні отримати більше, ніж три піцци за кожну сорочку, від якої відмовилися. Проте досягнути цього неможливо. Виробники, що орієнтуються на максимальний прибуток, не можуть забезпечити більше, ніж три піцци, виробляючи на одну сорочку менше. Отже, пропоноване перетворення не поліпшить економічного задоволення кожного.

Це міркування є правильним для всіх споживачів товарів. Воно стосується також факторів виробництва і самого виробництва. Основний момент полягає в тому, що ціни є сигналами економічної обмеженості ресурсів для виробників і суспільної корисності для споживачів, а конкурентний механізм цін дає змогу максимізувати обсяг виробленого продукту з ресурсів суспільства та його технології.

Ефективність досконалої конкуренції показано на графіку 3. Усе населення ми розділили на дві групи - групу 1 і групу 2, відзначивши задоволення груп по обох осях. Точки А і В відображають альтернативні й ефективні конкурентні рівноваги. Точка С показує економіку, що працює в умовах значного забруднення навколишнього середовища або монополії; економіка в точці С зміщена далеко ліворуч від її межі, а групи 1 1 2 втрачають у споживанні порівняно з економікою в точці В, що функціонує ефективно.

Отже, як бачимо, конкурентко досконала економіка функціонує ефективно й перебуває у деякій точці на межі можливих корисностей.[1]

Графік 3. Досконало конкурентна рівновага є ефективною

Фундаментальним наслідком теорії загальної рівноваги є те, що досконало конкурентна економіка є ефективною. Звідси всі конкурентні результати перебувають на межі виробничих можливостей і на межі можливих корисностей. Ринкові невдачі, пов’язані з монополієюабо забрудненням навколишнього середовища, штовхають економіку ліворуч від обох меж.

Під час аналізу допускали деяких нереалістичних припущень: немає монополій, зовнішніх впливів та помилок в урядовій політиці тощо. Досконало конкурентна система економіста подібна до моделі фізика, в якій нема тертя. Це не є картиною реального світу, з яким стикаємося. Крім того, навіть якби досконала конкуренція керувала усім в економіці, люди все одно були б незадоволені розподілом доходів.

Невдачі ринку

Два різновиди невдач ринку руйнують ідилічну картину досконалої конкуренції, використаної в аналізі ефективності ринків: недосконала конкуренція та побічні наслідки.Головна проблема в обох випадках однакова: ринковий результат є таким, що ціни не відображають справжні суспільні граничні витрати і суспільну граничну корисність.

Монополія. Якщо фірма запровадила монополію на якомусь ринку (внаслідок запатентування товару, місцевих електричних пільг або імпортної квоти на особливу марку іноземного автомобіля), то вона може підвищити ціну на продукт вище від її граничних витрат. Споживачі купують менше таких товарів, ніж за умов конкуренції, а задоволення їхнє зменшується. Цей різновид зменшення задоволення споживача є типовим проявом неефективності деформованого ринку, спричиненої недосконалою конкуренцією.

Побічні наслідки економічної діяльності. Інша головна невдача ринку - це побічні, зовнішні наслідки. Побічні наслідки виникають, якщо всі побічні впливи виробництва або споживання не враховані в ринкових цінах. Наприклад, підприємство може викидати сірчисті випари у повітря, завдаючи шкоди сусіднім будинкам та здоров’ю людей. Якщо підприємство не платить за ці наслідки, то виникатимуть високі рівні забруднення навколишнього середовища і страждатиме добробут споживача.

Однак не всі побічні наслідки є шкідливими. Деякі з них корисні, зокрема ті, що пов’язані з науковою діяльністю. Наприклад, коли Честер Карлсон винайшов ксерографію, то отримав скромну винагороду. Водночас праця тих, хто багато пише, - секретарів і письменників - значно полегшилася. Інший позитивний побічний наслідок мають державні програми охорони здоров’я. Наприклад, щеплення захищає не лише щеплену особу, а також і тих, хто міг би бути інфікованим, якби ця особа захворіла на інфекційну хворобу.

Економіка у вакуумі. Вже проаналізовано багато інших прикладів невдач ринку або конкуренції. Бачимо, що ціни часто негнучкі порівняно зі щохвилинною гнучкістю конкурентних цін. Знаємо, що двоє людей однакової кваліфікації можуть отримувати різну заробітну плату на однакових робочих місцях. Довідалися, як олігополії та монополії можуть обмежувати величину пропозиції, щоб підвищувати ціни і прибутки.

Дискримінація і сегментовані ринки праці можуть призводити до неоднакових можливостей у працевлаштуванні, індукувати соціальну несправедливість та зниження економічної ефективності. Розуміємо, як втручання уряду в діяльність ринків може призвести до безробіття, нестачі житла або відсутності кредиту.

Прочитавши цей перелік потрібно задуматися над тим, чи концепцію ефективної невидимої руки можна застосувати до економічної системи, в якій ми живемо? Розглядаючи реальні невдачі ринку, чи маємо ми підстави вважати, що реальна економіка дещо подібна до ідеалізованого аналізу ринкової рівноваги у підручниках?

Немає ніякого сумніву, що досконалого й абсолютно ефективного конкурентного механізму ніколи не було і ніколи не буде. Проте у ширшому розумінні твердження теорії конкуренції містять чимало реального. Хоча інженери знають, що ніколи не зможуть створити досконалий вакуум, однак вважають аналіз поведінки у вакуумі дуже цінним для розуміння багатьох складних проблем. Так і з нашою конкурентною моделлю. У довгостроковому періоді багато дефектів усувають і вони є тимчасовими, наприклад, монополію розмивають конкуруючі технології. Надмірно спрощена конкурентна модель вказує на багато важливих гіпотез про економічну поведінку, і вони є особливо обгрунтованими у довгостроковому періоді.

Припустимо, що воєнні дії зменшили поставку нафти на світові ринки. Аналіз конкуренції вказує, що ціна нафти зростатиме, а величина попиту - знижуватиметься. Аналітики з теорії ігор твердитимуть, що світовий нафтовий ринок не досконало конкурентний і точних висновків зробити не можна. Проте вкладіть гроші у конкурентну модель, б’ючись об заклад, що ціни зростуть у короткостроковому періоді. Ви, очевидно, виграєте парі і станете багатшими порівняно з рафінованими скептиками.

Первинний розподіл доходу

Забудемо на хвилину про монополії, забруднення навколишнього середовища, трудові спілки та інші невдачі ринку. Що означають ідеальні конкурентні ринки для розподілу доходу? Чи є невидима рука, яка гарантує, що найдостойніші люди отримуватимуть справедливу винагороду? Або чи ті, хто тяжко працює тривалий час, забезпечать собі нормальний рівень життя? Ні. Насправді конкурентні ринки не гарантують, що доход і споживання обов’язково надійдуть до найдостойніших і тих, хто потребує. Розподіл доходу і споживання в ринковій економіці швидше відображають первинні обдаровання і таланти, майно поряд з такими факторами, як дискримінація, наполегливість, здоров’я та удачливість.

Реально за умов laissez faire досконала конкуренція може призвести до величезної нерівності, до увічнення нерівності в доходах і майна з покоління в покоління. Або якби первинний розподіл майна, генетичних здібностей, освіти, перепідготовки був однаковий між усіма, то досконала конкуренція привела б до суспільства зі справедливими заробітною платою, доходами і власністю.

Адам Сміт не мав рації, коли твердив, що невидима рука успішно спрямовує індивідів, які егоїстично зацікавлені своїми власними інтересами, забезпечувати водночас "суспільний інтерес", ніби він включає справедливий розподіл доходу і власності. Сміт ніколи не довів цього, як і будь-який інший економіст.

Однак економісти не можуть дійти остаточного висновку з цих дискусійних проблем. Для всіх цих фундаментальних питань є нормативні припущення і оцінні міркування про те, що є добрим, правильним і справедливим. Отже, економісту потрібно намагатися утримувати позитивну економіку чистою і вільною від нормативних оцінок.

Дослідники здебільшого описують та аналізують поведінку природних і соціальних систем. Завданням позитивного опису є утримуватися наскільки можливо від бажання бачити світ таким, який би нам хотілось. Чому? Хіба науковці не є холоднокровними роботами? Ні. Досвід свідчить, що позитивне дослідження є точнішим, якщо намагаються бути об’єктивними.

Досвід також вказує, що, незважаючи на наші намагання, людина ніколи не досягає повного успіху у відокремленні об’єктивних і суб’єктивних аспектів науки. Справді, уже вибір того, що економісти вирішують досліджувати, і перспективи, з яких виходять, не забезпечують повністю об’єктивного аналізу і спостереження. Той, хто не усвідомлює цього ставлення, може не сприймати чийогось цілком об’єктивного розуміння.

Крім того, приписи економічної політики, яких дотримується особа, залежать від політичної філософії, яку вона визнає. Наприклад, консерватори тлумачать економічні принципи за допомогою їхнього бачення добробуту суспільства, тоді як радикали закликають до глибоких реформ теперішньої структури змішаної економіки шляхом інтерпретації фундаментальних економічних законів.

Зрештою, економічна наука не може відповісти на питання, який погляд на політику правильний, а який ні. Проте вона озброює нас аргументами для подальшої дискусії.

Висновки

1. Індивідуальні ринки досягають часткової рівноваги і на ринках факторів виробництва, і на ринках кінцевих споживчих товарів. Проте економіка повинна досягати загальної рівноваги на всіх цих ринках. Ця загальна рівновага всіх ринків пов’язує їх ціновими зв’язками. Домашні господарства поставляють фактори виробництва і потребують кінцевих товарів; фірми купують фактори виробництва і перетворюють та продають їх як кінцеві товари.

2. Загальна рівноважна конкурентна цінова система логічно завершена. У ній є достатня кількість взаємозв’язків попиту і пропозиції, щоб визначати всі відносні ціни і всі обсяги вироблюваних товарів.

3. За деяких умов конкурентна загальна рівновага буде виявляти розподільну ефективність. Розподільна ефективність (інколи її називають "ефективністю Парето") означає, що матеріальне становище жодної особи не може поліпшитися без погіршення становища іншої. У такій ситуації економіка перебуває на обох межах - межі виробничих можливостей та межі можливих корисностей. Основним результатом аналізу загальної рівноваги є те, що ціни вказують на економічну обмеженість ресурсів для виробників і соціальну корисність для споживачів, конкурентний ціновий механізм дає змогу максимізувати обсяг виробництва з деяких ресурсів суспільства та за допомогою його технології.

4. Умови, за яких можна досягти ефективної конкурентної рівноваги, жорстко обмежені: немає жодних побічних наслідків економічної діяльності, монополій або економії, обумовленої зростанням обсягів виробництва, немає також нестрахованого ризику. Відсутність таких умов призводить до порушення рівності: співвідношення цін - співвідношенню граничних витрат - співвідношенню граничних корисностей.Внаслідок цього знижується ефективність економіки.

5. Навіть якби ідеальні умови для ефективної досконалої конкуренції утримувалися, одне важливе застереження щодо результатів конкурентної системи laissez faire залишається. У нас немає підстав вважати, що доход за умов laissez faire буде розподілений справедливо. Результат розподілу може призвести до величезних розривів у поточних доходах та майні. Або ж результат розподілу може бути таким, що забезпечується фактична рівність.

Література

1. Гальчинский А. Праця і капітал: відносини партнерства // Економіка України, 1992, №6.

2. Грузинов В.П. Экономика предприятия и предпринимательство. – М.: Софит, 1994.

3. Долан Э.Дж., Линдсей Д.Е. Микроэкономика. СПб., 1994.

4. Економіка: теоретичні основи. Підручник / За ред. І.В.Буяна.–Тернопіль: Астон, 1997.

5. Экономика предприятия. Учебник / Под ред. В.Я. Горфинкеля, Е.М.Купрянова.–М: ЮНИТИ, 1996.

6. Економика, организация предприятия . Справочное пособие директору / Под ред. Г.А.Егиазаряна. В 2-х тт.– М.: Экономика, 1985 .Т. 2.

7. Економіка підприємства. Підручник / За ред. С.Ф.Покропівного. В 2-х тт.–К.:Хвиля-Прес, 1995.Т.1.

8. Іщенко І.І., Терещенко С.П. Оцінка економічної ефективності виробництва і затрат.–К.,1991.

9. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. В 2-х тт.–М.: Республика, 1992. Т.2.

10. Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. –К.: Основи, 1993.

[1] У тексті з’ясовано те, що називають "першою теоремою економіки добробуту". Друга теорема економіки добробуту є оберненою до першої. Розглянемо економіку, в якій ті блага, яким віддають перевагу, і технологія є "сталими", тобто економіку зі спадними граничними корисностями споживання і з відсутністю збільшення доходів у виробництві. За цих і декількох інших умов ефективного розподілу pecypсів можна досягнути відповідною досконало конкурентною рівновагою. Якщо уряд бажає досягнути особливого ефективного результату, такого, як у точці на графіку 3, то це можна зробити шляхом перерозподілу первинних доходів (скажімо, довершених податків на сукупну суму доходів та трансфертів) і тоді дозволити невидимій руці скерувати економіку до бажаної позиції. У такій економіці, на що вказує офіційна статистика, поєднання ефективного розподілу доходів плюс конкуренція достатні, щоб досягти ефективного розподілу ресурсів.