| Скачать .docx |
Реферат: Метрологічний нагляд і контроль
Контрольна робота
1. Метрологічний нагляд і контроль. Метрологічні служби. Центральні органи виконавчої влади підприємств. Фінансування та визначення.
2. Правова охорона секретів виробництва, ноу-хау в Україні.
3. Вимоги до випробувальних лабораторій та аудиторів. Порядок їх акредитації.
1.
Державний метрологічний контроль і нагляд здійснюються Державною метрологічною службою з метою перевірки додержання вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів України і нормативних документів із метрології.
Об'єктами державного метрологічного контролю і нагляду є:
· засоби вимірювальної техніки;
· методики виконання вимірювань;
· кількість фасованого товару в упаковках.
Державний метрологічний нагляд стосовно об'єктів поширюється на вимірювання, результати яких використовуються під час:
робіт по забезпеченню охорони здоров'я;
робіт по забезпеченню захисту життя та здоров'я громадян;
контролю якості і безпеки продуктів харчування;
контролю стану навколишнього природного середовища;
контролю безпеки умов праці;
геодезичних і гідрометеорологічних робіт;
торговельно-комерційних операцій і розрахунків між покупцем (споживачем) і продавцем (постачальником, виробником, виконавцем), у тому числі у сферах побутових і комунальних послуг, послуг електро- та поштового зв'язку;
податкових, банківських і митних операцій;
обліку енергетичних і матеріальних ресурсів (електричної і теплової енергії, газу, води, нафтопродуктів тощо), за винятком внутрішнього обліку, який ведеться підприємствами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності;
робіт, що виконуються за дорученням органів прокуратури та правосуддя;
обов'язкової сертифікації продукції;
реєстрації національних і міжнародних спортивних рекордів.
До державного метрологічного контролю належать:
державні випробування засобів вимірювальної техніки і затвердження їх типів;
державна метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки;
повірка засобів вимірювальної техніки;
акредитація на право проведення державних випробувань, повірки і калібрування засобів вимірювальної техніки, проведення вимірювань та атестації методик виконання вимірювань.
До державного метрологічного нагляду належать:
державний метрологічний нагляд за забезпеченням єдності вимірювань;
державний метрологічний нагляд за кількістю фасованого товару в упаковках.
Державна метрологічна служба організовує, здійснює та координує діяльність, спрямовану на забезпечення єдності вимірювань в державі, а також здійснює державний метрологічний контроль і нагляд за додержанням вимог цього Закону, інших нормативно-правових актів України і нормативних документів із метрології.
До Державної метрологічної служби належать:
відповідні підрозділи центрального апарату Держстандарту України;
державні наукові метрологічні центри, що належать до сфери управління Держстандарту України (далі - метрологічні центри Держстандарту України);
територіальні органи Держстандарту України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та містах обласного підпорядкування (далі - територіальні органи Держстандарту України);
Державна служба єдиного часу і еталонних частот;
Державна служба стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів;
Державна служба стандартних довідкових даних про фізичні сталі та властивості речовин і матеріалів.
Держстандарт України здійснює державне управління забезпеченням єдності вимірювань в Україні.
До компетенції Держстандарту України належить проведення єдиної в країні технічної політики щодо забезпечення єдності вимірювань, у тому числі:
організація проведення фундаментальних досліджень у галузі метрології;
організація створення та функціонування еталонної бази України;
визначення порядку створення, затвердження, реєстрації, зберігання та застосування еталонів, а також звірення їх з міжнародними еталонами та еталонами інших країн;
координація діяльності метрологічної служби України;
визначення загальних метрологічних вимог до засобів вимірювальної техніки, методів та результатів вимірювань;
затвердження типів засобів вимірювальної техніки;
визначення загальних вимог щодо порядку проведення калібрування і метрологічної атестації засобів вимірювальної техніки;
визначення загальних вимог до розроблення та атестації методик виконання вимірювань;
визначення порядку проведення всіх видів державного метрологічного контролю і нагляду;
організація і проведення державного метрологічного контролю і нагляду;
затвердження типових положень про метрологічні служби центральних органів виконавчої влади, підприємств і організацій;
розроблення або участь у розробленні національних, державних і багатогалузевих програм, що стосуються забезпечення єдності вимірювань;
участь у діяльності міжнародних метрологічних організацій в порядку, передбаченому законодавством.
Рішення Держстандарту України з питань метрології, прийняті в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності та іноземними виробниками.
Метрологічні центри Держстандарту України виконують роботи, пов'язані із створенням, вдосконаленням, зберіганням і застосуванням державних еталонів, створенням систем передачі розмірів одиниць вимірювань, розробленням нормативних документів із метрології, а також здійснюють державний метрологічний контроль.
Територіальні органи Держстандарту України виконують на відповідній території завдання і функції Держстандарту України в межах, визначених положенням про ці органи та наказами Держстандарту України.
Метрологічні центри і територіальні органи Держстандарту України за договорами з підприємствами, організаціями і громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності можуть проводити калібрування і ремонт засобів вимірювальної техніки, метрологічну експертизу документації, акредитацію вимірювальних лабораторій, атестацію методик виконання вимірювань та надавати інші метрологічні послуги відповідно до цього Закону.
Державна служба єдиного часу і еталонних частот здійснює міжрегіональну і міжгалузеву координацію і виконання робіт, спрямованих на забезпечення єдності вимірювань часу і частоти та визначення параметрів обертання Землі.
Державна служба стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів здійснює міжрегіональну і міжгалузеву координацію і забезпечує виконання робіт, пов'язаних із розробленням і впровадженням стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів.
Державна служба стандартних довідкових даних про фізичні сталі та властивості речовин і матеріалів здійснює міжрегіональну і міжгалузеву координацію і забезпечує виконання робіт, пов'язаних із розробленням і впровадженням стандартних довідкових даних про фізичні сталі та властивості речовин і матеріалів.
Положення про Державну службу єдиного часу і еталонних частот, Державну службу стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів, Державну службу стандартних довідкових даних про фізичні сталі та властивості речовин і матеріалів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Метрологічні служби можуть створюватися: у центральних органах виконавчої влади - для координації робіт, пов'язаних із забезпеченням єдності вимірювань і здійсненням метрологічного контролю і нагляду;
в органах управління об'єднань підприємств - для виконання делегованих підприємствами, що входять до складу об'єднань, функцій щодо забезпечення єдності вимірювань;
на підприємствах і в організаціях - для забезпечення єдності вимірювань та здійснення метрологічного контролю і нагляду.
Метрологічні служби центральних органів виконавчої влади, підприємств і організацій організовують та виконують роботи, пов'язані із забезпеченням єдності вимірювань у сфері своєї діяльності, основними з яких є:
організація і здійснення метрологічного контролю і нагляду;
розроблення методик виконання вимірювань, методик метрологічної атестації, повірки та калібрування засобів вимірювальної техніки;
організація та проведення державних випробувань, повірки і ремонту засобів вимірювальної техніки.
Положення про метрологічні служби центральних органів виконавчої влади, підприємств і організацій розробляються згідно з типовими положеннями про ці служби, які затверджуються Держстандартом України.
Положення про метрологічні служби центральних органів виконавчої влади, головні організації цих служб і метрологічні служби підприємств і організацій погоджуються відповідно з Держстандартом України, його метрологічними центрами та територіальними органами.
Фінансування діяльності Державної метрологічної служби здійснюється за рахунок: коштів державного бюджету; надходжень від виконання робіт із державного метрологічного контролю, інших метрологічних робіт та надання метрологічних послуг; коштів від виконання науково-дослідних робіт; інших надходжень, передбачених законом.
Обов'язковому фінансуванню за рахунок коштів Державного бюджету України підлягають:
фундаментальні дослідження та розроблення нормативних документів у галузі метрології;
створення, вдосконалення, придбання, утримання та експлуатація державних еталонів;
роботи, пов'язані з діяльністю державних служб єдиного часу і еталонних частот, стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів, стандартних довідкових даних про фізичні сталі та властивості речовин і матеріалів;
роботи, пов'язані з виконанням державних та багатогалузевих науково-технічних програм у галузі метрології;
роботи з державного метрологічного нагляду.
Кошти на виконання перелічених робіт визначаються щорічно під час формування Державного бюджету України та Програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік виходячи із можливостей Державного бюджету України.
У соціально-економічних і науково-технічних програмах обов'язково повинні передбачатися розділи з метрологічного забезпечення та визначатися джерела фінансування робіт щодо виконання завдань цих розділів.
Підприємства, організації і громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності оплачують метрологічні роботи, пов'язані із здійсненням на госпрозрахункових засадах всіх видів державного метрологічного контролю, визначених статтею 17 цього Закону, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Кошти, отримані за виконання зазначених метрологічних робіт та надання метрологічних послуг, передбачених частиною 5 статті 12 цього Закону, можуть використовуватися метрологічними центрами і територіальними органами Держстандарту України для забезпечення їх виробничої та наукової діяльності.
Метрологічні служби центральних органів виконавчої влади, а також підприємств і організацій, що належать до сфери їх управління, які фінансуються із Державного бюджету України, виконують всі роботи, пов'язані із забезпеченням єдності вимірювань, за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на їх утримання на відповідний рік, згідно з їх розрахунками, а також коштів, одержаних за надання метрологічних послуг.
Фінансування діяльності метрологічних служб всіх інших підприємств і організацій проводиться за рахунок коштів цих підприємств і організацій.
2.
Правова охорона секретів виробництва та ноу-хау в Україні регулюється в першу чергу Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993 р. № 3687-ХII в редакції Закону № 1771-Ш від 01.06.2000 із змінами, внесеними згідно з Законом № 2188-14 від 21.12.2000.
Відповідно до даного Закону винахід - технологічне (технічне) вирішення, що відповідає умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню і промислової придатності).
Секретний винахід це винахід, що містить інформацію, віднесену згідно із Законом України "Про державну таємницю" до державної таємниці.
Службовий винахід - винахід, створений працівником:
у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи дорученням роботодавця - особи, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом), - за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше;
з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця.
До службових обов'язків відносяться обов'язки, що зафіксовані в трудових договорах (контрактах), посадових інструкціях функціональні обов'язки працівника, що передбачають виконання робіт, які можуть привести до створення винаходу (корисної моделі).
Дорученням роботодавця є видане працівникові у письмовій формі завдання, яке має безпосереднє відношення до специфіки діяльності підприємства або діяльності роботодавця і може привести до створення винаходу (корисної моделі);
Право на винахід охороняється державою і засвідчується патентом.
Патент (патент на винахід, деклараційний патент на винахід, патент на секретний винахід, деклараційний патент на секретний винахід) - охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство та право власності на винахід.
Патент (деклараційний патент) України на винахід (на секретний винахід) діє тільки на території України.
Строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки.
Строк дії деклараційного патенту на винахід становить 6 років від дати подання заявки.
Строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років.
Строк дії патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід дорівнює строку засекречування винаходу, але не може бути довшим від визначеного за Законом строку дії охорони винаходу.
Правова охорона надається винаходу, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності, тобто якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.
Об'єктом винаходу може бути:
продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин);
спосіб;
застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням.
Право на одержання патенту має:
винахідник;
роботодавець (якщо винахід є службовим);
правонаступник винахідника або роботодавця.
Які права має власник патенту на винахід
Патент на винахід надає його власникові виключне право використовувати винахід за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів, та забороняти його використання всім іншим особам без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається відповідно до Закону порушенням прав, що надаються патентом.
Виключні права власника патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід обмежуються Законом України "Про державну таємницю" і відповідними рішеннями Державного експерта з питань таємниць.
Права, що випливають з патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід, діють від дати внесення інформації про нього до Державного реєстру патентів і деклараційних патентів України на секретні винаходи.
Ноу-хау або інакше — секрети виробництва (відповідно до діючого Цивільного кодексу України — комерційна таємниця) визначають як інформацію, що виходить за рамки загальних, відкритих відомостей про об’єкт. При цьому найчастіше саме ноу-хау визначає найбільш ефективний спосіб функціонування об’єкта техніки. Розповсюдженим прийомом пропозиції ноу-хау на ринок є пропозиція до продажу об’єкта техніки без ноу-хау, але за зниженою ціною. Якщо об’єкт техніки продається разом з ноу-хау, то сума платежів зростає. Для покупця буває важливо купити нову технологію з можливістю її максимально ефективного функціонування, тобто разом із супутнім ноу-хау.
Окремим видом ноу-хау є управлінські ноу-хау, що складаються в охоронюваній комерційній інформації. Управлінські ноу-хау можуть передаватися в рамках договору франчайзінгу як ефективні прийоми завоювання ринку. Охоронювана комерційна інформація являє собою сукупність маркетингових підходів до просування товарів або послуг на ринок. Управлінські ноу-хау тісно зв’язані з поняттям «гудвіл», що означає «добре ім’я фірми» і являє собою сукупність напрацьованих у результаті тривалого використання маркетингових прийомів. Знання і навички співробітників, списки клієнтів, послідовність дій на кожнім робочому місці, оптимальне розташування робочих місць у приміщеннях — усе це складає управлінське ноу-хау.
Ноу-хау не можна зареєструвати так само як винахід, корисну модель, торговельну марку або інші подібні об’єкти інтелектуальної власності. Тому що такого роду реєстрація в будь-якому патентному відомстві припускає розголошення суті подаваного на реєстрацію технічного рішення як об’єкта інтелектуальної власності, що відразу виводить його за рамки поняття «секрет виробництва», тобто «ноу-хау».
Однак існує ряд способів, що дозволяють досить надійно забезпечити юридичний захист таких об’єктів. Про особливості забезпечення юридичного захисту таких об’єктів як ноу-хау і піде мова нижче.
Як правило, необхідність захисту ноу-хау виникає при комплексній передачі технології по договорах — продажеві ліцензій на винахід або корисну модель, при ліцензуванні інжинірингових послуг, при передачі науково-технічної документації, при заключенні договорів комерційної концесії. Складовою частиною такого договору може бути розділ про передачу ноу-хау і зобов’язаннях ліцензіата (сторони, що купує технологію) не розголошувати, передані йому в комплекті з правами на винаходи, секрети виробництва — «ноу-хау».
Труднощі юридичного захисту ноу-хау полягає в тому, що це специфічний об’єкт, як правило, технічно дуже складний, до якого незастосовні типові договори і стандартні прийоми правової охорони.
Повноцінний захист ноу-хау можливий лише з залученням юриста, що володіє досить високою технічною підготовкою і при цьому добре розбирається в питаннях патентного права.
Організаційні заходи щодо захисту ноу-хау зводяться до наступних дій, що повинний виконувати власник секретів виробництва:
1) Насамперед, повинний здійснюватися строгий контроль за доступом співробітників підприємства до секретів виробництва. Відомості про них повідомляються обмеженому числу осіб під розпис із зобов’язанням про нерозголошення зазначеної інформації. Як правило, у цьому документі вказуються паспортні дані обізнаної особи або може укладатися окремий додатковий договір про режим таємності об’єкта техніки.
2) При прийомі на роботу бажано в трудовій угоді, що укладається, зафіксувати режим доступу і володіння секретами виробництва, а також зобов’язати працівника підписати зобов’язання про нерозголошення. Інакше, після звільнення з роботи і при переході на іншу роботу, працівник може «віднести» із собою секрети виробництва.
3) Один зі способів фіксування ноу-хау — відмітка на кожнім листі технічної документації, призначеної для внутрішнього користування, штампа з фразою «Об’єкт інтелектуальної власності».
4) У деяких випадках документи, що описують технічний секрет, укладають у пакет, роблять наклейку на конверт: «Розкрити тільки за рішенням суду», що одночасно з підписанням зобов’язання про нерозголошення цього секрету дозволяє створити ефективний організаційно-юридичний механізм охорони секретів виробництва. Ведеться облік осіб і їхніх паспортних даних, що мають доступ до охоронюваної інформації.
5) Розповсюдженим прийомом передпродажної тактики є висновок опціонних угод, тобто попередніх згод, що надають час для ухвалення рішення про покупку технології. У рамках опціону можуть частково передаватися відомості про об’єкт техніки для його експериментальної оцінки на підприємстві ліцензіата. У випадку опціону слід строго дотримуватися режиму таємності у відношенні переданих ноу-хау, тому що по опціоні потенційний покупець може усвідомити для себе сутність нової технології і далі відмовитися від її покупки. Тому звичайно опціонні угоди бувають оплатними й укладаються з додатком списку присвячених осіб, що включає не тільки фахівців підприємства-ліцензіата, але і технічний персонал, тобто абсолютно всіх людей, що мають доступ до ноу-хау.
Таким чином, можна констатувати, що при правильно обраній технічній політиці підприємства існують досить ефективні способи правової охорони ноу-хау.
3.
Метрологічні служби центральних органів виконавчої влади і уповноважених ними підприємств і організацій здійснюють акредитацію калібрувальних і вимірювальних лабораторій підприємств і організацій, що належать до сфери їх управління.
Ці служби здійснюють акредитацію:
калібрувальних лабораторій підприємств і організацій - на право проведення калібрування засобів вимірювальної техніки для власних потреб цих підприємств і організацій;
вимірювальних лабораторій підприємств і організацій (за винятком лабораторій, передбачених статтею 21 цього Закону) – на право проведення вимірювань.
Акредитація вимірювальних лабораторій, які виконують вимірювання у сфері поширення державного метрологічного нагляду, здійснюється за обов'язкової участі територіальних органів Держстандарту України.
Акредитація лабораторій здійснюється відповідно до вимог, що встановлюються центральними органами виконавчої влади та об'єднаннями підприємств за погодженням з Держстандартом України.
Засоби вимірювальної техніки, які не підлягають державним випробуванням згідно із Законом і на які поширюється державний метрологічний нагляд, підлягають державній метрологічній атестації.
Державна метрологічна атестація здійснюється метрологічними центрами і територіальними органами Держстандарту України, акредитованими на право проведення державних випробувань чи повірки засобів вимірювальної техніки.
Порядок оформлення результатів державної метрологічної атестації встановлюється Держстандартом України.
Засоби вимірювальної техніки, які перебувають в експлуатації, випускаються з виробництва, ремонту та у продаж і видаються напрокат і на які поширюється державний метрологічний нагляд, підлягають повірці.
Повірці також підлягають:
робочі еталони, що є власністю метрологічних центрів та територіальних органів Держстандарту України;
вихідні еталони, що є власністю підприємств і організацій;
засоби вимірювальної техніки, що застосовуються під час державних випробувань, державної метрологічної атестації та повірки засобів вимірювальної техніки.
Перелік засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації і підлягають повірці, складається їх користувачем та подається на погодження до територіального органу Держстандарту України.
Порядок складання цих переліків визначається Держстандартом України.
Повірка засобів вимірювальної техніки проводиться територіальними органами Держстандарту України, акредитованими на право її проведення. Повірка здійснюється службовими особами територіальних органів Держстандарту України - державними повірниками.
Повірка засобів вимірювальної техніки з використанням державних еталонів проводиться метрологічними центрами Держстандарту України.
Повірку засобів вимірювальної техніки під час експлуатації та випуску з виробництва і ремонту можуть виконувати метрологічні служби підприємств і організацій, акредитовані на право проведення цієї повірки.
За порушення умов і правил проведення повірки засобів вимірювальної техніки керівники відповідних підприємств і організацій несуть відповідальність згідно із законодавством.
Порядок оформлення результатів повірки встановлюється Держстандартом України.
Місцеві органи виконавчої влади повинні сприяти проведенню повірки засобів вимірювальної техніки на місці їх експлуатації, у тому числі:
надавати відповідні приміщення;
забезпечувати допоміжним персоналом і транспортом;
повідомляти власників і користувачів засобів вимірювальної техніки про час і місце проведення повірки.
Акредитація на право проведення державних випробувань, повірки і калібрування засобів вимірювальної техніки, вимірювань, атестації методик виконання вимірювань здійснюється Держстандартом України, його метрологічними центрами і територіальними органами.
Держстандартом України здійснюється акредитація:
метрологічних центрів Держстандарту України - на право проведення державних приймальних випробувань засобів вимірювальної техніки;
територіальних органів Держстандарту України - на право проведення державних приймальних і контрольних випробувань та повірки засобів вимірювальної техніки;
метрологічних служб центральних органів виконавчої влади, підприємств і організацій - на право проведення державних приймальних випробувань та повірки засобів вимірювальної техніки;
калібрувальних лабораторій метрологічних служб або інших організаційних структур підприємств і організацій (далі - калібрувальні лабораторії) - на право проведення калібрування засобів вимірювальної техніки для інших підприємств, організацій і для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;
повірочних (калібрувальних) лабораторій іноземних виробників - на право проведення повірки (калібрування) засобів вимірювальної техніки, що поставляються в Україну.
Територіальними органами Держстандарту України здійснюється акредитація вимірювальних лабораторій підприємств і організацій, що не належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а також вимірювальних лабораторій підприємств і організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади (якщо це передбачено законодавством), на право проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду.
Метрологічні центри Держстандарту України та уповноважені Держстандартом України його територіальні органи здійснюють акредитацію метрологічних служб центральних органів виконавчої влади, підприємств і організацій на право проведення атестації методик виконання вимірювань, що використовуються у сфері поширення державного метрологічного нагляду.
У разі позитивного рішення про акредитацію видається у встановленому порядку атестат акредитації.
Спори з питань акредитації розглядаються Держстандартом України, судом або арбітражним судом.
Використана література:
· Закон України “Про метрологію та метрологічну діяльність” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 30-31, ст.194.
· Основи метрології. – Харків, 2000.
· Ярослав Ващук. Практичні способи захисту “ноу-хау” // ВЯПат. – 2002.