Реферат: Сторони в арбітражному процесі

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

НА ТЕМУ:

“Сторони в арбітражному процесі”

Вступ

На арбітражний суд покладені повноваження по розгляду справ за позовними заявами юридичних осіб (в т.ч. іноземних), громадян-підприємців, держаних та інших органів, проку­рорів (їх заступників), які звертаються в інтересах держави.

3а вісім років діяльності арбітражні суди розглянули майже мільйон справ, тобто в мільйоні випадків були поновлені порушені права юридичних осіб. Більш як 4 мільярди незаконно утриманих гривень минулого року було повернуто господарюючим суб'єктам та до бюджету країни. За розглядом справ у 1998 р. до бюджету було сплачено у вигляді держмита близько 200 мільйони) гри., а також 3 млн. російських рублів, 10 мільйонів білоруських рублів, 2,5 мільйона доларів СШЛ та 50 мільйони) марок ФРН.

Стрімке зростання кількості розглянутих справ свідчить не лише про пожвавлення гос­подарської діяльності підприємств, але й про зростаючу довіру до суду з боку суспільства. Для нас, суддів системи арбітражних судів України, особливо приємно усвідомлювати, що громадяни задля встановлення справедливості не шукають так званих “обхідних шляхів” у вирішенні проблем та суперечок, а звертаються саме до арбітражних судів, які здатні неупереджено та у відповідності з чинним законодавством розв’язати будь-яку конфліктну ситуацію, що склалася.

Важливе місце в арбітражному процесі належить сторонам.

Принципи організації і діяльності арбітражного суду

та значення сторін в процесі

За статтею 2 “Закону України про арбітражний суд”.

Організація і діяльність арбітражного суду визначаються Конституцією України, цим Законом, Арбітражним процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України, а також міждержавними договорами й угодами, ратифікованими у встановленому порядку.

Арбітражні суди утворюються на засадах призначення всіх арбітрів Верховною Радою України і здійснюється на принципах:

1) Законності. Це один з пріоритетних напрямків діяльності арбітражних судів при винесенні рішень, ухвал і постанов, а найвищою оцінкою роботи кожного судді є стабільність винесених ним судових актів.

2) Рівності сторін перед законом і арбітражним судом. ст.71. Арбітражного процесуального кодексу України.

1. принцип рівності сторін перед законом і арбітражним судом виявляється в тому, що сторони в арбітражному процесі користуються рівними процесуальними правами. позивач і відповідач мають право знайомитись з матеріалами справи, брати участь в судовому засіданні, подавати докази в підтвердження своїх вимог і заперечень, заявляти клопотання і відводи, оскаржити рішення, укладати мирову угоду, вимагати примусового виконання виданого наказу та ін. Арбітражний суд повинен стежити за дотриманням вимог закону про рівність прав сторін і сприяти їх здійсненню.

2. Сторони мають право самостійно визначати, які докази, крім тих, що витребувані, можуть подати в процесі підготовки справи до розгляду або в самому процесі розгляду справи. позивач має право в процесі підготовки справи до розгляду, а також під час її розгляду відмовитись від позову або зменшити його розмір, а відповідач – визнати позов.

3) Незалежності, в тому числі й від органів законодавчої та виконавчої влади і підкорення тільки законові.

4) Арбітрування. стаття 73. Арбітражний суд сприяє досягненню угоди між сторонами. Умови угоди викладаються в адресованій арбітражному суду письмовій заяві, підписаній представниками сторін. Арбітражний суд приймає рішення відповідно до цієї угоди, якщо угода між сторонами не суперечить і матеріалам справи.

1. Застосування методу арбітрування в арбітражному процесі дозволяє найбільш правильно вирішити спір, виключає можливість виникнення інших подібних спорів. Представники сторін (якими найчастіше є самі керівники юридичних осіб) виявляють в процесі арбітрування причини спорів, а також недоліки в роботі підприємств, організацій, вживають заходів до їх усунення.

2. В процесі підготовки справи до розгляду, а також під час її розгляду арбітражний суд має сприяти досягненню сторонами угоди. умови угоди викладаються в адресованій арбітражному суду письмовій формі за підписом представників сторін.

При цьому головуючий арбітр повинен витребувати від представників сторін щодо їх повноважень на таку угоду.

3. Арбітражний суд приймає рішення відповідно до цієї угоди Якщо ця угода суперечить діючому законодавству або порушує чиї-небудь права і охороняючи законом інтереси, арбітражний суд повинен відмовити в затверджені своїм рішенням такої угоди про що виноситься відповідна ухвала.

5) Гласності та відкритого розгляду справ, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної та комерційної таємниці або коли є обгрунтовані заперечення однієї із сторін. За статтею 72 Арбітражно - процесуального кодексу України і Конституцією України проголошено, що розгляд цивільних (в тому числі й господарських) справ в усіх судах проводиться відкрито.

Згідно з цим Кодексом та іншими нормативними актами кожному учаснику процесу надаються рівні можливості подавати необхідні докази, пояснення як в письмовій, так і в усній формі.

Письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, можуть бути оголошені в засіданні арбітражного суду як за вимогою учасників процесу, так і з ініціативи арбітра (арбітрів).

Кіно, фото і відео зйомки, а також використання інших технічних засобів в залі засідання арбітражного суду можливо, але тільки з дозволу арбітра, як правило на початку засідання. Якщо особа, яка бере участь в арбітражному процесі, не володіє мовою, якою ведеться судочинство, за клопотанням цієї особи до участі у справі залучається перекладач.

Якщо предмет спору або матеріали справи, яка розглядається, являють собою державну та комерційну таємницю, розгляд справи здійснюється в закритому засіданні.

6) Обов’язковості виконання рішень, ухвал, постанов арбітражного суду.

Судовою колегією з перегляду рішень, ухвал і постанов Вищого арбітражного суду України не було скасовано жодного судового акта, винесеного арбітражними судами Київської, Кіровоградської і Чернігівської областей. А це означає, що господарюючі суб¢єкти знайшли в даних судах належний правовий захист.

Сторони в арбітражному процесі

Сторонами в арбітражному процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. ( Стаття 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 251/97-ВР від 13.05.97 )

Права та обов'язки сторін

Сторони користуються рівними процесуальними правами.

Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в арбітражних засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення арбітражному суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході арбітражного процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників арбітражного процесу, брати участь у прийнятті рішення, подавати заяву про перевірку рішення, ухвали, постанови арбітражного суду в порядку нагляду, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку доарбітражного врегулювання спору в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Арбітражний суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Участь у справі кількох позивачів та відповідачів

Позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в арбітражному процесі самостійно.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення арбітражним судом, подавши позов до однієї або двох сторін за умови вжиття заходів доарбітражного врегулювання спору.

Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу арбітражний суд виносить ухвалу.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення арбітражним судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи арбітражного суду.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Вступ зазначених осіб у справу або залучення їх до участі у справі провадиться незалежно від вжиття ними заходів доарбітражного врегулювання спору із сторонами.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується арбітражним судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Представники сторін і третіх осіб

Справи юридичних осіб в арбітражному суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають арбітражному суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Громадяни можуть вести свої справи в арбітражному суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. ( Стаття 28 в редакції Закону № 251/97-ВР від 13.05.97 )

Висновок

Підсумовуючи викладене, можна зробити такі висновки; що арбітражний суд сприяє економічним перетворенням в державі, формуванню конкурентноспроможного середовища для суб’єктів господарювання та усіх форм власності, врегульовує господарські спори згідно законам і підзаконним актам. Також спрямовує дії господарюючих суб’єктів у правове русло. При розгляді справ арбітражні суди вживають певні заходи, приймають на професійному рівні рішення і не припускаються помилок. Ще хочеться доповнити, що високу оцінку роботи арбітражних судів України дав Президент. Він наголосив, що суди в умовах зіткнення інтересів різних суб’єктів господарювання спроможні притаманними їм методами поєднувати інтереси кожного з них з державними інтересами.

Це висловлення ми розцінюємо не лише як підсумок діяльності, а, насамперед, як програмне положення на перспективу.

Література

1. Арбітражний процесуальний кодекс України. Харків, 1995, стор. 3-4.

2. Закон України про арбітражний суд. Харків, 1991.

3. Юридичний журнал “Право України” №3, 1998, стор. 20-22.

4. Юридичний журнал “Право України” №6, 1999, стор. 3-4.