Реферат: Процес економічних реформ в Україні

Money does not matter (Гроші не мають значення).
Money does too matter (Гроші також мають значення).
Money is all that matter (Тільки гроші мають значення).
Дж. Тобин

ВСТУП.

Вже сьомий рік в Україні проходить процес економічних реформ, але внаслідок їх “проведення” наша держава поступово перетворюється у країну, яка експортує здебільшого сировину, імпортує усі основні споживчі товари і постійно озирається на рівень валютного курсу, тому що від нього повністю залежить фінансова та в цілому економічна стабільність. Фінансовий же ринок у країні “вариться у власному соці” за рахунок спекулятивних операцій. Чому так відбувається? Тому що у нас створені умови, коли саме у цих напрямках найбільш простіше і корисніше спрямовувати грошові потоки. Чому ж не приймаються до уваги соціально-економічни наслідки? Тому що в умовах ринкової економіки, особливо на етапі первісного накопичення капіталу, на першому місці – власна користь.

Чи хочемо ми жити у такій державі? Ні! Місце нашої держави у світовому економічному суспільстві буде залежити від того, чи зможемо ми спрямувати внутрішні та зовнішні грошові потоки на відновлення інвестиційного потенціалу, здатного відродити національну економіку.

Першочергове завдання – це спроба знайти шляхи подолання цієї проблеми.

В процесі досягнення поставленої мети визначені та вирішуються наступні питання:

1) аналіз моделі трансформації потоків доходів у національній економіці;

2) моделювання структури перерозподілу грошових потоків, здатної відтворити інвестиційний потенціал України;

3) аналіз розвитку ринкового механізму перерозподілу грошових потоків

1. .ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СТРУКТУРИ ПЕРЕРОЗПОДІЛУ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ У ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ – ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

1.1. АНАЛІЗ МОДЕЛІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПОТОКІВ ДОХОДІВ У НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ

У ході дослідження створеної тенденції кругообігу грошових потоків у економіці України розроблена та проаналізована модель трансформації потоків доходів під час переходу України до ринкового типу господарювання .

Отже, тут подані три основні суб’єкти економіки: держава, суб’ єкти господарювання (фірми) і населення (як кінцевий суб ‘єкт розподілу грошових потоків).

Держава. Головним джерелом формування державного бюджету є налогові платежі. На перших етапах розвитку грошово-кредитної системи України дефіцит державного бюджету погашався шляхом грошової емісії. Однак після переходу НБУ до жорсткої монетарної політики це джерело надходжень обмежилось. В цей же час реальний дефіцит бюджету постійно перевищував плановий. Таке становище зробило мультиплікаційний вплив на усіх рівнях, що створило платіжну кризу, яка, у свою чергу, також обмежувала надходження у державний бюджет. Виходом для уряду стали внутрішні та зовнішні запозичення у вигляді прямих запозичень, продажу ОВДЗ (початок розміщення – 1995 рік) і євробондів (початок розміщення – 1998 рік). Тим самим уряд поставив фінансову систему держави у залежність від кон’ юнктури ринків цих цінних паперів. По-перше , необхідним елементом політики стримання відтоку капіталів з ринку ОВДП є постійне підтримання ставки рефінансування НБУ на 5-7 п.п. вищою від облікової ставки ЦБР; по-друге , коливання на цих ринках призводять до циклічного відтоку з України капіталів нерезидентів (втрати НБУ міжнародних резервів) та, як наслідок, чергової девальвації гривні.

Суб’єкти господарювання . Структура народногосподарчого комплексу України, сформована в умовах планової економіки, виявилась неефективною в теперішніх економічних умовах. У результаті її стихійної перебудови багато підприємств прийшло до стану банкрутства. “Оздоровлюючий” вплив подала на них приватизація з можливою реструктуризацією у процесі пошуку свого місця на ринку. Велика кількість суб’ єктів господарювання змогла таким чином притягти на себе грошові потоки та продовжити діяльність. Однак платіжна криза та “податковий прес” загальмовують їх розвиток. Як наслідок, багато “проквітаючих” фірм переводять свою діяльність у “тіньовий” сектор економіки; а підприємства, чия діяльність пов’ язана з фінансуванням із державного бюджету або потребуює значних інвестицій ледве зводять кінці з кінцями.

Населення . Платіжна криза та тяжке фінансове становище суб’ єктів господарювання створили умови, коли держава та приватні роботодавці місяцями не сплачують заробітну платню своїм робітникам – розвивається процес “скритого” безробіття. Це призвело до того, що для більшої частини населення основним або дотатковим джерелом доходу став “тіньовий” сектор економіки.

Які ж наслідки цієї трансформації?

Такі методи залучення доходів, як державні позики та розвиток “тіньової” економіки в теперішніх умовах являють собою “міни сповільненої дії”. Адже здійснення державних позик, коли ріст у легальному секторі економіки не спостерігаеться, а продовжується лише ріст реального дефіциту державного бюджету, приймає вид фінансової піраміди, до того ж з переважною залежністю від іноземних кредиторів. Перехід же суб’єктів господарювання та населення в “тіньовий” сектор економіки приводить до формування “асиметрії” грошової сфери (притаманної економіці слаборозвинутих країн), коли відбувається переміщення грошової маси із сфери виробництва у сферу обігу, яка фактично недосяжна для централізованого впливу. Про це свідчать постійний ріст готівкової грошової маси, динаміка співвідношення грошової маси у населення та підприємств, структура розподілу заощаджень населення .

Таким чином, в Україні створені умови для перерозподілу грошової маси у сфері обігу в “тіньовому” секторі,обходячи державний бюджет, з переважною доларизацією готівкової грошової маси. Так, продовжується зростання питомої ваги заощаджень населення у готівковій інвалюті, до того ж з перевищенням її придбання над продажем (за 1995-1997 рр. цей показник склав відповідно 104%-80%)1). Виникла парадоксальна ситуація, коли під час гострої нестачі фінансування промисловості та скорочення індуцированих інвестицій є велика кількість вільних грошових коштів, які вивозяться за кордон, обертаються в спекулятивних операціях чи резервуються в банках. У результаті в економіці України рівняння “витікання – ін’єкції” постіно деформується в бік перших (перевагає як імпорт так і відтік капіталу), тобто

S+T+M>I+G+X,

а приведення його до необхідного вигляду відбувається шляхом позик уряду та валютних інтервенцій НБУ, покриваючих “витечені” кошти. Така тенденція створює умови для перетворення України в регіон дешевої робочої сили, до втрати ринків збуту та посилення економічної залежності.

Який вихід може бути в такій ситаціі? Це ефективна політика стимулювання обертання вільних коштів у інвестиції.

1.2 МОДЕЛЮВАННЯ СТРУКТУРИ ПЕРЕРОЗПОДІЛУ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ, ЗДАТНОЇ ВІДТВОРИТИ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ.

Проаналізуємо, які кошти могли б стати джерелами інвестиційного потенціалу держави . Розглянемо реальність, напрями використання та перспективність цих джерел.

1.2.1 Можливості та напрямки прямого залучення коштів

Почнемо з власних коштів суб’ єктів економіки.

Амортизаційні відрахунки. Як відомо, саме амортизаційні відрахунки повинні спрямовуватись на відновлення основних виробничих фондів (ОВФ). Але за період розвитку ринкової економіки відбувалось порушення процесу простого відновлення ОВФ, таким чином діючи ОВФ досягли такого рівня зношення (у середньому у машинному парку будівельних організацій у 1995 році нараховувалось 25% машин із закінченим строком використання проти 21,4% - у 1990 році [51]), що амортизаційного фонду ледве вистачає на поточний та капітальний ремонт.

Прибуток. Тому саме прибуток стає головним джерелом власних інвестиційних вкладень. За даними Держкомстату України балансовий прибуток підприємств та організацій (крім спільних, малих, сільськогосподарських підприємств та кооперативів) у січні-травні 1998 року становив 4545,8 млн. грн. і збільшивсяпроти відповідноготперіоду 1997 року в 1,2 раза. Майже половина приросту прибутку одержана за рахунок збільшення цін. На промисловість припадає 43,6% балансового прибутку, який створено практично у чотирьох галузях – електроенергетиці, паливній, харчовій промисловості, машинобудуванні та металообробці. Зберігається тенденція збільшення кількості збиткових підприємств. Протягом січня-травня поточного року збитково працювали більше половини (51%) підприємств, що на 6 % більше ніж в аналогічному периоді минулого року. Найбільше таких підприємств і організацій у матеріально-технічному постачанні та збуті (64%), транспорті та зв’ язку(58%), заготівлях (54%).

Таким чином, тільки незначна частина підприємств України може спрямовувати свій прибуток у інвестиції. У першому півріччі 1998 року 101 із 9,7 тисяч обстежених підприємств проводили комплексну механізацію та автоматизацію виробничих процесів. В той же час дещо активізувалась робота по технічному переоснащенню виробництва. Порівняно з відповідним періодом минулого року майже вдвічі більше встановлено металорізальних верстатів із числовим програмним управлінням, більш ніж на третину введено у дію механізованих потокових та автоматичних ліній, комплексно-механізовано та автоматизовано цехів, дільниць. Поряд з цим у 1 півріччі лише 2,6% підприємств впроваджували прогресивні технологічні процеси, в тому числі менше 1% – направлені на економію матеріалів та енергоресурсів. Нову конкурентоспроможну продукцію освоювали тільки 9,2% промислових підприємств, з неї товари народного споживання – 6,9%, нову техніку – 1%. Майже 90% промислових підприємств не виконували роботи, направлені на підвищення технічного рівня виробництва та продукції.

Аналіз напрямків використання прибутків суб’ єктами господарювання економіки показує, що в 1997 році тільки 16,6% використаного прибутку було спрямовано ними на виробничий розвиток .

Цільове державне фінансування. Завдання цього джерела інвестування – спрямовувати кошти у стратегічні галузі й виробництва державного значення. У 1 кварталі 1998 року за рахунок коштів державного бюджету України освоєно 130,3 млн.грн. капітальних вкладень (7,5% загального обсягу). На жаль, результати кожного року свідчать про значний розрив між запланованим та реальним державним фінансуванням, що тільки підштовхуе розвиток платіжної кризи та погіршує фінансове становище суб єктів економіки, діяльність яких фінансується з бюджету.

Комерційний кредит. Кредитний ринок України включає короткострокові та довгострокові кредитні вкладення НБУ та комерційних банків (КБ). Незмінна тут тенденція значної переваги короткострокових кредитів над довгостроковими (у 1995р. довгострокові кредити складали 12% від загального обсягу кредитування, у 1996 р. – 11%)2). Така ситуація пов’язана з низькою зацікавленністю в здійсненні довгострокового кредитування не тільки КБ, але й самих позичальників із-за високої відсоткової ставки, з одного боку, та низької рентабельності їх діяльності – з другого. Одночасно, загальні обсяги кредитних вкладень КБ продовжують зростати.

Важливим напрямком комерційного кретиту в Україні може стати іпотека. Уряд України вже розробляє програму фінансування житлового будівництва молодих сімей. Але досвід показує, що іпотека може успішно розвиватися в умовах, коли річний рівень інфляції не перевищує 15-20% і є прогнозованим. До того ж, це ще одна стаття видатків державного бюджету в умовах його хронічного дефіциту.

Важливим елементом довгострокового фінансування є лізинг . Ринок лізингу в Україні перебуває на надзвичано ранній стадії розвитку. Українська лізингова асоціація була формально заснована в червні 1997 року. До неї ввійшло 16 лізингових компаній із загальною кількістю 100 чоловік. За даними асоціації, кількість лізингових компаній зростає, причому деякі з них засновані, але лізинговою діяльністю ще не займаються. Ті ж компаніі, які функціонують, здебільшого виконують роль агентів чи посередників між постачальниками устаткування і кінцевими споживачами. Обсяг місцевих лізингових операцій, що фінансуються з внутрішніх джерел, досить низький і оцінюється на рівні 10 млн.$. Усі інші операції, пов’язані з лізингом або подібні до нього, фінансуються міжнародними постачальниками устаткування. До цієї ринкової структури почали виявляти інтерес комерційні банки, страхові компанії, але, на нашу думку, саме фінансування міжнародними постачальниками є на сьогодні реальним та ефективним.

Проведений аналіз свідчить, що джерел прямого залучення коштів недостатньо для забезпечення необхідного економіці України інвестиційного потенціалу. Важливу роль в інвестиційному процесі мають відігравати кошти, залучені на фінансовому ринку.

1.2.2 Роль фінансового ринку у перетворенні заощаджень у інвестиції

Основні елементи фінансового ринку (ФР) в Україні (грошовий, кредитний, цінних паперів, фінансового капіталу) створювались паралельно з формуванням системи грошового обігу.

Джерела та напрямки залучення коштів на кредитному ринку були розглянуті вище. Перейдемо тепер до аналізу залучення коштів через “фіктивний” капітал першого порядку – цінні папери.

Ринок цінних паперів включає різні види акцій, облігацій, ощадних сертифікатів, казначейских забов’язань, векселів. Найбільш поширені тут державні облігації та акції корпорацій. Корпоративне фінансування, яке проводиться через емісію акцій, є на сьогодняшній день найбільш поширеним засобом залучення інвестицій в Україні (на початок 1997 р. акції складали 55% від загального обсягу цінних паперів, облігації – 12%)3). Аналіз 27 підприємств – емітентів акцій у 1 півріччі 1998 року показав, що метою випуску акцій були:

формування статутного фонду 40%

реконструкція чи розширення виробництва 30%

індексація ОФ 11%

реорганізація 11%

зміна виду чи номінальної вартості акцій 8%

Для розміщення у реконструкцію чи модернізацію виробництва планувалось залучити

(2 842,5 тис.грн.) Ніхто із емітентів акцій не користувався послугами торговців цінними паперами. Можна спрогнозувати, що сума залучених коштів буде нижче запланованої.

Однак, необхідно пам’ятати, що розширення обсягу акцій розпорошує право власника. Тому треба приділяти більше уваги ринку таких цінних паперів довгострокового фінансування, як облігації, особливо цільові облігації муніципалітету та підприємтсв. В Україні вже є перший досвід впровадження таких облігацій, але характерною ознакою цих емісій є низькі обсяги сплачення (наприклад, обсяг цільових облігацій ОДПЄЗ “Київоблтелеком” через рік (на 16.03.98р.) був сплаченний на 14,4 %, не зважаючи на високі фінансові показники діяльності; обсяг облігацій місцевої позики Броварської Міської Ради (квітень 1998 року) сплачено на 50%). На нашу думку, головним чинником негативного ефекту тут є низька компетенція емітентів облігацій у розробці політики розміщення. Діяльність ринку цінних паперів зможе поширюватись за допомогою висококомпетентних фінансових посередників та формування сприятливого податкового законодавства.

Ринок фінансових капіталів включає елементи трьох попередніх ринків, пов’язані з довгостроковим фінансуванням, і теоретично є головним елементом ФР в процесі трансформації заощаджень в інвестиції. Поки, на жаль, діяльність цього ринку в Україні практично не відображається на рівні інвестицій, про що свідчить тенденція постійного зниження капітальних вкладень.

Таким чином, розширення фінансового капіталу в нашій економіці носить в основному спекулятивний характер, і в разі, якщо тенденція розходження темпів розвитку фінансового та реального капіталу прийме затяжний характер, неминучо настане крах ниньошнього фінансового псевдоринку.

Яку ж роль в цьому процесі виконують суб’єкти ФР – фінансові посередники (ФП)? Кошти фінансово-кредитних установ.

Біля двох третин щорічного обсягу інвестицій в США проходить через руки ФП. Саме завдяки їх діяльності розвивається ринок фінансових капіталів.

Класична реалізація діяльності цих інститутів в Україні могла б сприяти:

- концентрації капіталів;

- зростанню ефективності їх діяльності в якості елементів приватизації;

- ефективному переміщенню капіталів між галузями народного господарства, стимулюючи діяльність підприємств;

- залученню іноземного капіталу.

Однак, на сьогоднішній день, діяльність ФП на українському ФР має в основному негативні тенденції. Проаналізуємо, функціонування яких із них перспективно для України.

Найважливішими ФП як в Україні, так і в усьому світі є КБ. З них ведучу роль у розвитку ринків капіталів України грають інвестиційні банки. Однак, із 12 зареєстрованих в Україні інвестиційних банків довіру викликає лише “Промінвестбанк”. Інші або мають незначні пасиви, або зовсім недавно почали свою діяльність на українському ринку. Можна спрогнозувати позитивний розвиток інвестиційних банків з участю іноземного капіталу, тому що закордонні інвестиційні банки принесуть сюди не тільки гроші, але й багатолітній досвід роботи. Однак, як відзначалось раніше, більша частина грошової маси в Україні концентрується у населення, комерційні банки ж працюють в основному із коштами юридичних осіб. В світовій практиці залученням заощаджень населення займаються інвестиційні компанії (ІК) та інвестиційні фонди (ІФ). Як же на Україні?

У нас досить широко поширені інститути ІФ і ІК. Однак, головним і рішучим тут є той факт що в нашій країні ІФ і ІК, а також довірчі товариства чи трасти, на відміну від подібних західних інститутів, почали свій розвиток, головним чином, не завдяки зростанню доходів населення, а з метою сприяння прцесу приватизації на основі залучення приватизаційних паперів. Таким чином, тільки закриті ІФ випустили інвестиційні сертифікати на суму 5 млн.грн. Однак, розглянемо якісні характеристики їх діяльності:

- 90% ІФ – закриті, тобто вони не зобов’язуються перед вкладниками викупляти інвестиційні сертифікати (95% ІФ США – відкриті). У той же час, за відомостями Фонду держмайна, саме закриті ІФ мають найбільшу питому вагу у структурі акумульованих приватизаційних паперів (60%) та більше 50% вкладень приватизаційних коштів серед усіх фінансових інститутів; лише 28% фінпосередників отримують дивіденди по придбаних акціях.

- на сьогоднішній день ФДМУ анульована діяльність 183 ІФ та ІК;

- діяльність багатьох закритих ІФ та взаємних фондів ІК припиниться найближчим часом;

- викликає підозру фінансовий стан нині діючих ІФ та ІК: багато ІК мають активи від 2 до 5 млн.$, а статутний фонд – 30-100 тис. грн.;

- як показав досвід їх діяльності, більшість не виконує свої функції інститутів спільного інвестування, а переслідує інтереси власного бізнесу.

Слідуючими ФП, розвиваючими свою діяльність в Україні, є страхові компанії (СК). Як і ІФ та ІК, вони також можуть залучати заощадження населення та вкладати їх в акції та облігаціі промислових корпорацій. Сьогодні в Україні зареєстровано 232 СК, але, тому що у населення немає довіри до страхового бізнесу (в 1996 р. страхові внески по особистому страхуванню склали 16,8% від усього обсягу доходів СК)6) ринок страхування України представлений в основном кептивними СК, крім того їх капітали незначні (у середньому баланси складають 2-3 млн.грн.). Майбутнє тут за крупними СК з високою концентрацією капіталу. Саме вони зможуть спрямувати свої активи на ринок фінансових капіталів.

Перші кроки на українському ФР роблять кредитні спілки. Специфічним родом діяльності, продиктованим платіжною кризою в Україні, стали операції кредитних спілок з векселями, в тому числі, погашення заборгованості своїх членів за електроенергію енергетичними векселями, значно зменшуюче обсяги цих платежів.

Таким чином, на сьогоднішній день, не дивлячись на велику кількість ФП в Україні, їх якісний склад не відповідає потребам нашої економіки. Тому без відповідного законодавства, контролю та підтримки з боку держави ФП в Україні не зможуть виконувати свої класичні функції, а будуть продовжувати розвиток фінансових пірамід. Їх діяльність стане корисною для нашої економіки, коли, з одного боку, вони зможуть запропонувати порівняно вигідні умови вкладення заощаджень населенню, а з іншого, на фондовому ринку їм буде запропонований широкий спектр довгострокових боргових забов’язань різного ступеня ліквідності. Сприяти формуванню такого фондового ринку зможе грошовий етап приватизації, тому саме в цей період, можливо, намітяться позитивні тенденції в діяльности ФП в Україні.

Іноземні інвестиції . В ідеалі зовнішні внески повинні бути допоміжним чинником. У 1997 році їх обсяг був майже у двічі меньший внутрішніх капітальних вкладень. Більшість іноземних інвестицій – це вклади до статутних фондів підприємств з іноземним капіталом (78% охопленних підприємств). Саме цей напрямок використання іноземних коштів (а не спекулятивні операції нерезидентів на фінансовому ринку) сприятливий для обох сторін. Але така політика іноземного інвестування можлива за умов фінансової стабільності у державі. Про це свідчать дані про зростання обсягів іноземних інвестицій у роки відносної фінансової стабілізації (за 1996-1997 роки зростання становить 2,8 рази).

Заощадження населення. Структурна криза народного господарства призвела до того, що, починаючи з 1995 року, у населення концентрується більша частина грошової маси. За різними оцінками ця сума становить 10-20 млрд.$, щорічно до 3 млрд.$ вивозиться за кордон.

НГ=П+О+С+З+В,

де П - грошові заощадження населення, одержані за працю, але не внесені на рахунки в банки, не спрямовані на купівлю товарів;

О – гроші, одержані від підприємницької діяльності, але приховані від оподаткування;

С – пенсії, стипендії, спрямовані на заощадження і не внесені на особисті рахунки в банку;

З – гроші від наркобізнесу;

В – валютні заощадження, не спрямовані в економіку .

Наявність НГ в економиці України чітко просліджується з аналізу. Якщо детально розглянути нейтральні гроші по їх складових частинах – вони створюються (крім З) за рахунок недовіри населення і підприємців до українських грошей і відсутності гарантії держави на випадок їх обезцінення. Особливої уваги заслуговують валютні заощадження (В). Виступаючи як тверді гроші, вони практично гарантовані від дії інфляції і тому їх дуже тяжко залучити до готівкового обігу. Але в нинішніх економічних умовах, особливо з погляду на російську кризу, головною формою довгострокового накопичення населенням стане саме придбання іноземної валюти. Можна запропонувати наступну модель залучення цих коштів в економіку. Це – створення страхового резервного фонду банківських валютних депозитів населення із гарантією з боку держави їх 100%-го повернення. При цьому НБУ може забов’ язати КБ зберігати частину залучених коштів в ОВДП в якості страхового резерву. Таким чином, ризик населення зменшиться, а держава зможе залучити в ОВДП кошти населення. На нашу думку, цей механізм набагато реальніший та ефективніший за спробу розміщення ОВДОП. Запрацює схема: дефіцит населення КБ НБУ державного бюджету народне господарство позитивно вплинуло б на довіру населення до фінансового ринку України створення незалежного Інформаційного центру з філіями у кожному регіоні.

ЗАКЛЮЧЕННЯ .

На заключення роботи можна зробити наступні висновки та пропозиції:

1) Аналіз моделі трансформації потоків доходів у національній економіці показує, що в Україні створені умови для перерозподілу грошової маси у сфері обігу в “тіньовому” секторі,обходячи державний бюджет, з переважною доларизацією готівкової грошової маси. Виникла парадоксальна ситуація, коли під час гострої нестачі фінансування промисловості та скорочення індуцированих інвестицій є велика кількість вільних грошових коштів, які вивозяться за кордон, обертаються в спекулятивних операціях чи резервуються в банках. У результаті в економіці України рівняння “витікання – ін’єкції” постіно деформується в бік перших (перевагає як імпорт так і відтік капіталу), тобто

S+T+M>I+G+X,

2) Місце нашої держави у світовому економічному суспільстві буде залежити від того, чи зможемо ми спрямувати внутрішні та зовнішні грошові потоки на відновлення інвестиційного потенціалу, здатного відродити національну економіку.

3) Головні елементи прямого залученння коштів у економіку-це амортизаційні відрахунки, прибуток, цільове державне фінансування, комерційний кредит.

Аналіз показує, що амортизаційного фонду ледве вистачає на поточний та капітальний ремонт.Тільки незначна частина підприємств України може спрямовувати свій прибуток у інвестиції. Результати кожного року свідчать про значний розрив між запланованим та реальним державним фінансуванням, що тільки підштовхуе розвиток платіжної кризи та погіршує фінансове становище суб’ єктів економіки, діяльність яких фінансується з бюджету. На ринку крдитів незмінна тенденція значної переваги короткострокових кредитів над довгостроковими. Така ситуація пов’язана з низькою зацікавленністю у здійсненні довгострокового кредитування не тільки КБ, але й самих позичальників із-за високої відсоткової ставки, з одного боку, та низької рентабельності їх діяльності – з другого. Одночасно, загальні обсяги кредитних вкладень КБ продовжують зростати).

4) Важливим для економіки України є розширення можливостей залучення коштів через “фіктивний” капітал першого порядку – цінні папери.

Корпоративне фінансування, яке проводиться через емісію акцій, є на сьогодняшній день найбільш поширеним засобом залучення інвестицій в Україні

Діяльність ринку цінних паперів зможе поширюватись за допомогою висококомпетентних фінансових посередників .

Ведучу роль у розвитку ринків капіталів України могли б грати інвестиційні банки.Можна спрогнозувати позитивний розвиток інвестиційних банків з участю іноземного капіталу, тому що закордонні інвестиційні банки принесуть сюди не тільки гроші, але й багатолітній досвід роботи.

Ринок страхування України представлений в основном кептивними СК, крім того їх капітали незначні (у середньому баланси складають 2-3 млн.грн.). Майбутнє тут за крупними СК з високою концентрацією капіталу. Саме вони зможуть спрямувати свої активи на ринок фінансових капіталів.

Більшість іноземних інвестицій – це вклади до статутних фондів підприємств з іноземним капіталом. Саме цей напрямок використання іноземних коштів (а не спекулятивні операції нерезидентів на фінансовому ринку) сприятливий для обох сторін В ідеалі зовнішні внески повинні бути допоміжним чинником.

Моніторинг розподілу населенням своїх доходів показує, що заощадження, які повертаються в економіку України, складають приблизно 10 % від загального їх обсягу, 90 % - це витрати на придбання іноземної валюти. Таким чином, у нашій економіці сформувався відокремлений потік нейтральних грошей .Особливої уваги заслуговують тут валютні заощадження. Виступаючи як тверді гроші, вони практично гарантовані від дії інфляції і тому їх дуже тяжко залучити до готівкового обігу. Але в нинішніх економічних умовах, особливо з погляду на російську кризу, головною формою довгострокового накопичення населенням стане саме придбання іноземної валюти. Можна запропонувати наступну модель залучення цих коштів в економіку. Це – створення страхового резервного фонду банківських валютних депозитів населення із гарантією з боку держави їх 100%-го повернення. При цьому НБУ може забов’ язати КБ зберігати частину залучених коштів в ОВДП в якості страхового резерву. Таким чином, ризик населення зменшиться, а держава зможе залучити в ОВДП кошти населення. На нашу думку, цей механізм набагато реальніший та ефективніший за спробу розміщення ОВДОП. Запрацює схема:дефіцит населення КБ НБУ державного бюджету народне господарство позитивно вплинуло б на довіру населення до фінансового ринку України створення незалежного Інформаційного центру з філіями у кожному регіоні.

Список літератури.

1. Василюк О. Д. Державні фінанси України: Навч. посбник для вузів. - К.: Вища шк., 1997. - 383с.

2. Грищенко О. Гроші та грошово-кредитна політика: Навч. посбник. - К.: Основи, 1996. - 180с.

3. Єпіфанов А. О.. Сало І.В. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посбник для вузів. - К.: Наук. думка, 1997. - 302с.

4. Шевчук В. Я., Рогожин П. С. Основи інвестиційної діяльності. - К.: Генеза, 1997. - 384с.

5. Куценко Ю.Ю., Шепель Д.О. Пpоблеми викоpистання векселів на pинку Укpаїни. - К., 1998.

6. Об основах налогообложения в Укpаине: (Метод.пособие) /Гос. налог.администpация вДонец. обл.; Под pед. А.А. Папаики.- Донецк, 1997.

7. Справочник плательщика НДС: Законодат. термины и определения, сист. указ. осн. положений НДС, ГНАУ разъясняет, обзор конфликт. ситуаций, НДС и налог на прибыль /Под ред. А.П.Селезнева. – Х.: Прапор, 1998.

8. Сусіденко В.Т., Коваль Л.С. Теоpетичні основи та пpактичні питання упp. сучасною кpедитною діяльністю комеpційних банків. - К., 1997. - 221 с.

9. Юpовский Б.С., Романов А.Г. Как pаботать с наличными деньгами: Спpав. пособие. - 7-е изд., пеpеpаб. и доп. - Х., 1998. - 178 с. - (Б-ка бухгалтеpа; N26(103)).