Реферат: Координація боротьби з організованою злочинністю і корупцією в Україні та за кордоном

Координація боротьби з організованою злочинністю і корупцією

в Україні та за кордоном

Організована злочинність і корупція у багатьох країнах світу має під собою політичне, економічне, соціальне та історичне підґрунтя.

На початку 90-х років в Україні, як і в інших колишніх союзних республіках, внаслідок складних соціально-економічних процесів організована злочинність та корупція почала проникати у всі сфери суспільного життя країни, перетворилася на один з ключових інструментів боротьби за владу, створила загрозу національній безпеці молодої держави.

Проблема ефективної протидії організованому криміналітету вимагала радикальних дій. Різко зросла кількість розбійних нападів, терористичних актів, вбивств, в тому числі на замовлення, вчинених щодо представників органів державної влади, активістів громадських об’єднань, журналістів. Між організованими злочинними угрупованнями відбувався кривавий перерозподіл сфер впливу. Окремі з них прибрали під свій контроль ринки збуту наркотиків, торгівлю викраденим за кордоном автотранспортом, а також зброєю, жінками... Кримінальний фактор постав одним з дестабілізуючих факторів суспільно-економічного життя України. Люди втратили віру у спроможність влади навести порядок.

За таких обставин боротьба з організованою злочинністю та корупцією набула надзвичайної значимості. З метою посилення боротьби з найбільш небезпечними формами злочинної діяльності, зважаючи на надзвичайно складну криміногенну обстановку в суспільстві, а також з метою координації зусиль правоохоронних й інших державних органів у рішучому посиленні боротьби зі злочинністю та забезпеченні реального захисту конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян Указом Президента України від 26 листопада 1993 р. № 561/93 на виконання Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” було створено Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, який очолив Президент України.

З листопада 1994 року відповідно до Указу Президента від 1 листопада 1994 р. № 654/94 Координаційний комітет очолює Голова.

Основними завданнями Координаційного комітету згідно з Указом Президента України “Про заходи щодо дальшого вдосконалення діяльності Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю” від 31 грудня 1999 р. № 1659/99 є:

забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері боротьби з корупцією і організованою злочинністю;

координація та сприяння діяльності всіх державних органів, що беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю;

розробка стратегії та рекомендацій щодо тактики боротьби з організованою злочинністю;

комплексна оцінка криміногенної обстановки в державі, виявлення тенденцій її ускладнення, визначення на цій основі стратегії та пріоритетних напрямів боротьби з організованими формами злочинності, розробка заходів щодо запобігання та їх нейтралізація, зміцнення законності і правопорядку;

розробка заходів щодо запобігання встановленню корумпованих зв’язків кримінальних елементів з державними службовцями та іншими посадовими особами, втягненню їх у протиправну діяльність;

організація співробітництва з питань боротьби з організованою злочинністю з відповідними органами іноземних держав та міжнародними організаціями;

інформування населення про заходи, що вживаються стосовно боротьби з корупцією та організованою злочинністю.

Під безпосереднім керівництвом Президента України проводяться розширені засідання Координаційного комітету, на яких заслуховуються доповіді міністрів, керівників інших центральних органів державної виконавчої влади щодо стану боротьби зі злочинністю і приймаються стратегічні рішення з найболючіших проблем розбудови правової держави.

Звіти та виступи на засіданнях Координаційного комітету, актуальні проблеми діяльності практичних працівників, зарубіжний досвід висвітлюються на сторінках газети Координаційного комітету “КРОК”, що виходить з серпня 1998 року, а з вересня 2000 року розміщується на веб-сторінці в Інтернеті, що уможливлює оперативне інформування правоохоронних органів і громадськості всіх регіонів України й зарубіжжя про основні напрями протидії організованій злочинності та корупції.

З серпня 2000 року видається науково-практичний журнал “Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)", в якому уміщено статті провідних вітчизняних науковців, присвячених передовому досвіду та методам боротьби і профілактики зазначених явищ. Журнал також має Інтернет-видання.

Указом Президента України від 1 грудня 1994 р. № 714/94 відповідно до ст. 21 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” з метою наукового забезпечення боротьби з організованою злочинністю і корупцією при Координаційному комітеті по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України для наукового забезпечення його діяльності створено Міжвідомчий науково-дослідний центр.

Основні завдання Центру визначено вищезазначеним Указом Президента України і вони полягають:

в узагальненні державних потреб у науковому забезпеченні боротьби з організованою злочинністю і корупцією, координації в межах країни відповідних наукових досліджень, визначенні їх практичної спрямованості, організації обміну досвідом зазначеної роботи;

у проведенні власними силами, а також із залученням провідних вчених, фахівців правоохоронних органів та інших організацій наукових досліджень з проблем боротьби з організованою злочинністю і корупцією, розробці аналітичних документів, прогнозів, проектів нормативних актів, пропозицій та практичних рекомендацій стосовно стратегії і тактики державних та недержавних органів у цьому напряму;

у вивченні та опрацюванні зарубіжного досвіду боротьби з організованою злочинністю і корупцією відповідно до умов України.

Внаслідок скоординованої діяльності всіх гілок влади, правоохоронних органів вдалося отримати позитивні результати у боротьбі з криміналітетом. Про це свідчать не тільки статистичні дані, але й суспільна думка пересічного громадянина. Проте існують ще не вирішені проблеми, недоліки та прорахунки. Однією з найгостріших проблем є ефективність боротьби з корупцією. Хоча в цьому напряму зроблено чимало (стратегія і тактика боротьби з цим явищем у всіх її формах та на всіх рівнях влади чітко викладена у затвердженій Указом Президента України від 24 квітня 1998 р. Концепції боротьби з корупцією на 1998 — 2005 роки): “Ми не покінчимо з корупцією, якщо боротьба з нею буде зосереджуватись лише в силових структурах та залі суду...”.*

Діяльність правоохоронців по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією у багатьох країнах світу також координують спеціально створені органи.

Країни Співдружності Незалежних Держав створили Бюро по координації боротьби з організованою злочинністю та іншими небезпечними видами злочинів на території Співдружності Незалежних Держав.

Згідно з Федеральним законом Російської Федерації про боротьбу з організованою злочинністю спеціальними органами по боротьбі з організованою злочинністю є спеціалізовані підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Федеральної служби безпеки Російської Федерації.

Координація діяльності правоохоронних органів по боротьбі з організованою злочинністю здійснюється органами прокуратури.

Організація взаємодії у сфері оперативно-розшукової діяльності здійснюється спеціалізованими підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації.

Більшість документів, які прийнято на регіональному рівні Російської Федерації, пов’язано зі створенням координаційних рад, затвердженням відповідних програм.

Радою Міжрегіональної асоціації “Сибірська згода” створено Координаційну раду по боротьбі зі злочинністю.

В областях Російської Федерації створено обласні штаби з координації боротьби з тероризмом.

У Республіці Карелія Постановою Голови Уряду від 4 жовтня 1999 р. до штату Адміністрації Голови Уряду Республіки Карелія введено посаду помічника Голови Уряду Республіки Карелія з питань координації боротьби зі злочинністю та корупцією.

Виходячи зі змісту Закону Російської Федерації “Про безпеку”, основним органом, який координує діяльність усіх державних органів по боротьбі з організованою злочинністю, на федеральному рівні є Міжвідомча комісія Ради безпеки Російської Федерації по громадській безпеці, боротьбі зі злочинністю та корупцією.

Відповідно до Положення про Міжвідомчу комісію, затвердженого Указом Президента Російської Федерації 24 квітня 1995 р. на неї покладено такі функції:

підготовки пропозицій та рекомендацій Раді безпеки Російської Федерації з опрацювання та реалізації основних напрямів політики в галузі забезпечення безпеки особи, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань;

аналізу стану злочинності та інших криміногенних явищ, внутрішніх і зовнішніх загроз життєво важливим інтересам суспільства, його матеріальним та духовним цінностям з метою вироблення політичних, організаційних та інших заходів забезпечення безпеки Російської Федерації і покращання координації діяльності федеральних органів державної влади у цій галузі;

оцінки ефективності функціонування системи забезпечення безпеки особи, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань;

прогнозування стану злочинності та забезпечення суспільної безпеки в Російській Федерації;

підготовки матеріалів для Ради безпеки Російської Федерації з питань забезпечення суспільної безпеки та стану боротьби зі злочинністю, контролю і координації виконання федеральних програм щодо посилення боротьби зі злочинністю;

підготовки пропозицій для Ради безпеки Російської Федерації щодо підтримання громадського порядку в країні, попередження надзвичайних ситуацій та удосконалення діяльності правоохоронних органів Російської Федерації;

участі в розробці проектів нормативних правових актів, спрямованих на боротьбу зі злочинністю і корупцією, забезпечення громадської безпеки;

участі у встановленому порядку в розробці федеральних програм, спрямованих на протидію злочинності та забезпечення суспільної безпеки, оцінки їх ефективності;

заслуховування за дорученням Президента Російської Федерації щорічних звітів керівників правоохоронних органів Російської Федерації про стан боротьби зі злочинністю та забезпечення громадської безпеки з наступною підготовкою докладів для Президента Російської Федерації;

подання до правоохоронних органів Російської Федерації листів, скарг та заяв про факти корупції та діяльності організованих злочинних груп, що надходять від громадян і посадових осіб, та здійснення контролю за якістю розгляду таких сигналів та ефективністю застосованих заходів.

У Республіці Білорусь за Законом “Про заходи боротьби з організованою злочинністю та корупцією” державними органами, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю та корупцією, є органи внутрішніх справ, державної безпеки і прокуратури, а — також органи Комітету державного контролю, державні податкові органи, що діють у межах своєї компетенції.

В органах внутрішніх справ, державної безпеки і прокуратури визначаються особи, до функціональних обов’язків яких входить здійснення взаємодії у боротьбі з організованою злочинністю. Координацію діяльності спеціальних підрозділів покладено на Прокуратуру Республіки Білорусь.

Державним координуючим органом по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією є Міжвідомча комісія по боротьбі зі злочинністю і наркоманією при Раді безпеки Республіки Білорусь.

У Республіці Казахстан Указом Президента створено Державну комісію Республіки Казахстан по боротьбі з корупцією.

Зазначена Комісія підпорядкована і є підзвітною Президентові Республіки. Вона здійснює перевірки з метою виявлення корупційних правопорушень, аналізує стан боротьби з цим соціальним лихом, розробляє заходи щодо посилення протидії корупції, заслуховує звіти керівників державних органів про виконання антикорупційного законодавства і т.ін.

Постановою Уряду Киргизької Республіки від 29 червня 1996 р. при фінансовій підтримці міжнародних організацій, зацікавлених у зміцненні правопорядку, у МВС створено Управління по боротьбі з організованою злочинністю і бандитизмом. Виявляючи та ліквідуючи кримінальні угруповання, УБОЗБ одночасно повинно координувати у цьому напряму дії інших служб МВС.

В Естонській Республіці для боротьби з організованою злочинністю Урядом Республіки створено декілька комісій, що спираються на координоване співробітництво різних відомств. До сьогодні більше 5-ти років діють Кримінально-превентивна рада і Координуюча комісія з охорони громадського порядку.

Координуючу комісію з охорони громадського порядку створено згідно з розпорядженням Уряду 10 грудня 1993 року. До комісії входять канцлери різних міністерств, генеральні директори адміністративних департаментів Міністерства внутрішніх справ, генеральні директори Митного і Податкового департаментів, заступник Генерального прокурора і начальник Кайтселіїту. Роботою комісії керує міністр внутрішніх справ. У засіданнях комісії за запрошених беруть участь представники органів місцевого самоврядування.

Метою створення Координуючої комісії було покращання і прискорення вирішення тих проблем охорони громадського порядку, що залишаються в компетенції різних відомств та урядових установ.

Результатом роботи Координуючої комісії можна вважати покращений і систематичний обмін інформацією між відомствами, що беруть в ній участь. Результативним моментом є також обговорення важливих тем на засіданнях, що проводяться на рівні керівництва різних відомств.

Кримінально-превентивну раду створено згідно з Розпорядженням Уряду 10 вересня 1993 року. На сьогодні до складу Ради входить близько 30 представників правоохоронних органів, суду, адвокатури, соціального забезпечення та інших державних органів, а також громадськості.

Рада координує кримінально-превентивну діяльність у державі, розробляє пропозиції для Уряду Республіки, консультує в питаннях, що стосуються забезпечення правопорядку, і щонайменше раз на рік звітує про свою роботу та подає огляд щодо стану злочинності в державі.

Змістом роботи Кримінально-превентивної ради є комплексна боротьба проти організованої злочинності, а головною метою її діяльності — покращання попередження злочинів через соціальні програми, такі, як розкриття злочинів, посилення покарання і підвищення ефективності поліцейської роботи в цілому.

Слід відмітити цілеспрямовану роботу Ради та її зусилля з локалізації соціальних кризових осередків, що підживлюють злочинність.

Уряд Латвійської Республіки розробив програму щодо запобігання корупції, створив Раду з цих питань, а також вніс відповідні зміни до податкового законодавства.

У Словацькій Республіці наглядовим органом за підрозділами по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю є Найвищий контрольний комітет при Уряді Словацької Республіки.

Міністерство внутрішніх справ та Міністерство фінансів Словацької Республіки започаткували практику негайного інформування Найвищого контрольного комітету стосовно підозрілих банківських операцій.

З метою контролю за діяльністю правоохоронних органів при Митній службі та Поліцейському корпусі Словацької Республіки створено спеціальні інспекції — підрозділи по боротьбі з корупцією та іншими порушеннями чинного законодавства серед митників та працівників поліції.

Контролюючі функції здійснюють Найвищий контрольний орган при Уряді Словацької Республіки, керівники міжурядових комісій та Міністерство юстиції.

В Румунії створено Національний центр з вивчення організованої злочинності та корупції.

Основне завдання Центру — узагальнення і обробка даних, отриманих від усіх державних міністерств.

Керівними органами Національного центру є Комітет директорів та Консультативна рада.

Комітет директорів очолює генеральний директор — держсекретар, начальник Контрольного корпусу при Прем’єр-міністрі Румунії. Стосовно Консультативної ради варто підкреслити, що на її засідання, у разі необхідності, запрошуються представники міністерств та органів громадської адміністрації, а також позаурядових організацій.

Програмою Центру передбачено ведення боротьби з корупцією в румунському суспільстві за двома основними напрямами: перший — корупція у сфері адміністративного керівництва, економіки, фінансів, банківської системи; другий — корумповані органи, які наділені правами контролю, затвердження і “санкціонування” порушень закону, а також порушення у судовій системі.

За словами Генерального директора, центр не є паралельним чи основним, а є допоміжним механізмом, що сприятиме Департаменту по боротьбі з корупцією на урядовому рівні. Залучення до його діяльності цивільного та військового потенціалу призведе до утворення елітного центру теоретиків та практиків.

Над проектом утворення Центру, який вважається одним з пріоритетів у діяльності Уряду Румунії, працював міжвідомчий колектив під прямим керівництвом начальника Департаменту контролю при Прем’єр-міністрі.

У Республіці Польща на підставі розпорядження щодо централізації секторів з боротьби з організованою злочинністю та наркотиками створено нову структуру.

Нова структура чисельністю 1200 штатних одиниць підпорядкована безпосередньо Головному коменданту Поліції Республіки Польща та здійснює боротьбу з найсерйознішими злочинами у державі. На цю структуру покладено завдання “розробки” найвідоміших злочинців, найбільш небезпечних угруповань організованої злочинності та груп, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків. Вона також проводить спеціальні операції, серед яких — реалізація програми охорони свідка, розробка та здійснення прикриття при введенні поліцейського до злочинної групи з метою одержання інформації зі злочинного середовища.

Підставами для створення нової централізованої структури вважаються:

вихід організованої злочинності та злочинності, пов’язаної з наркотиками, за межі одного воєводства, а також на міжнародний рівень;

необхідність існування центральної мобільної структури, яка здатна проводити блискавичні операції на терені кількох воєводств, всієї країни, навіть за кордоном спільно з іншими поліціями (наприклад, проведення контрольованої пересилки зброї або наркотиків);

необхідність функціонування структури, не залежної від усякого роду локальних умов (наприклад, від органів влади територіального самоврядування або воєводства).

Першим кроком до створення нової структури стало виділення штату відділів по боротьбі з організованою злочинністю і наркотиками з компетенції воєводських комендантів поліції та підпорядкування їх Головному коменданту Поліції Республіки Польща.

В Угорській Республіці для боротьби з хабарництвом у 1995 р. було створено Координаційний комітет з економічного захисту.

У цьому ж році Указом Уряду № 1040/1995 створено Національну Раду з попередження злочинності.

Керівника Національної ради призначає прем’єр-міністр Республіки Угорщина.

Члени Національної ради збираються чотири рази на рік. Між цими квартальними зустрічами ділову діяльність установи здійснює секретаріат, що складається з п’яти службовців, призначених Міністерством внутрішніх справ.

Членами Національної ради є спеціально призначені представники міністерств, провідних національних органів (Національна поліція; Прикордонна поліція, Митні органи та ін.); Верховного Суду; Генеральної прокуратури; громадських організацій.

Основними обов’язками Національної ради є об’єднання інтересів; підготовка рішень; складання рекомендацій з проведення конкретних заходів щодо попередження злочинності; співробітництво з компетентними органами; координація діяльності у сфері попередження злочинності.

З березня 2001 року в Угорщині розпочав свою роботу Координаційний центр по боротьбі з організованою злочинністю, створений згідно з прийнятим Державними Зборами Угорщини Законом “Про Координаційний центр по боротьбі з організованою злочинністю”.

Необхідність створення цього органу викликана великою кількістю угорських спецслужб (5) і наявністю паралелізму в їх роботі.

Згідно з чинним законодавством Центр визначається як самостійне центральне координаційне відомство.

Основними завданнями Центру є накопичення та аналіз інформації з проблем організованої злочинності; надання на основі аналізу пропозицій, необхідних для прийняття стратегічних рішень; інформаційне забезпечення взаємодіючих органів в рамках визначеного Законом кола завдань; контроль за відсутністю паралелізму в роботі зацікавлених спецорганів; надання допомоги спецслужбам у виявленні та припиненні діяльності організованих злочинних угруповань.

До органів, які мають взаємодіяти з Центром, віднесено Головне державне управління поліції; Службу захисту правоохоронних органів МВС Угорщини; Державне прикордонне командування; Державну митно-фінансову службу; Кримінальну дирекцію Податкового відомства Угорщини; Відомство національної безпеки; Інформаційне бюро; Спеціальну Службу національної безпеки; Відомство військової безпеки; Відомство військової розвідки.

Зазначені органи зобов’язані при отриманні інформації з питань, визначених даним Законом, передавати її до Центру. Якщо інформація стосується інтересів держави або є особливо важливою, орган, що її отримав, обумовлюватиме обмеження у передачі цих відомостей іншим взаємодіючим структурам.

Центр підпорядковано Уряду Угорщини, що здійснює керівництво його роботою через міністра внутрішніх справ. У вирішенні професійних питань міністру сприяє Рада керівників, яка складається з перших осіб взаємодіючих органів. Головою Ради є міністр внутрішніх справ.

Очолює Центр Генеральний директор, який призначається прем’єр-міністром за поданням міністрів внутрішніх справ, оборони, фінансів та міністра-куратора цивільних спецслужб.

У Республіці Хорватія фактично відсутня спеціалізована правова установа чи служба, яка б займалася комплексно проблемою корупції. Це означає, що поза увагою залишаються соціальні причини, а головне — громадська думка стосовно цього лиха. Ось чому Хорватська спілка роботодавців та інші об’єднання бізнесменів вимагають створення незалежного надвідомчого правового інституту — Комітету боротьби з корупцією та порушеннями етики державної служби.

В Японії у 80-ті роки почали створюватися спеціальні поліцейські формування по боротьбі з організованою злочинністю (борьокудан). У 1978 році на параді начальників штабів поліцейських підрозділів усіх префектур було засновано постійно діючу комісію по боротьбі з організованою злочинністю, очолювану заступником начальника Головного поліцейського управління.

У Головному поліцейському управлінні у другому слідчому відділенні Кримінального департаменту було створено сектор по боротьбі з організованою злочинністю. У 1979 році в Головному поліцейському управлінні і в усіх префектурних підрозділах поліції сформовано консультативні відділи по роботі з громадянами, які постраждали від посягань з боку борьокудан. У Головному поліцейському управлінні та штабах префектурних підрозділів поліції (а також в органах поліції великих міст) було засновано інформаційні центри щодо збору та оперативного обміну інформацією про великі злочинні організації (зараз по всій країні). Крім того, у 1987 р. у Головному поліцейському управлінні заснований Центр збору інформації про діяльність борьокудан за кордоном.

Певний досвід боротьби з корупцією та організованою злочинністю накопичено у США. Тут організована злочинність уперше стала предметом обговорення на “високому рівні” ще у 1929 році, коли її вивченням займалася так звана “Комісія Цікершема”. З того часу ця проблема неодноразово знаходилася у центрі уваги комісій, комітетів та підкомітетів, що створювалися згідно з рішенням Конгресу чи Президента, які в результаті довгого та ретельного вивчення різних аспектів боротьби з організованою злочинністю розробили рекомендації, що було покладено в основу федеральних законів.

Згідно з Програмою боротьби з організованою злочинністю Федеральним урядом було створено об’єднання – “Ударні сили”, що діє під загальним керівництвом Міністерства юстиції США та в тісному контакті з правоохоронними органами штатів. Їх головним завданням є виявлення груп організованої злочинності, а також пошук доказів злочинної діяльності учасників незаконного підприємництва.

З метою виконання поставлених завдань кожна ударна група має у своєму складі державних обвинувачів і оперативних співробітників ФБР, Адміністрації по застосуванню законів про наркотики (АПЗН), Бюро внутрішніх доходів, Служби еміграції і натуралізації, представників Берегової охорони та Митної служби США.

Таким чином, кожний підрозділ володіє можливостями тих служб, співробітники яких входять до його складу. Ефективність діяльності зазначених федеральних формувань базується на об’єднанні зусиль найбільш досвідчених співробітників правозастосовчих органів.

Правовий режим діяльності ударних груп визначається кримінально-процесуальним законодавством і спеціальними інструкціями Міністерства юстиції США.

Прогресу у розслідуванні справ і переслідуванні організованої злочинності сприяло здійснення Програми оперативних відділів у Міністерстві юстиції. В її рамках у червні 1970 р. було створено Національну раду з планування боротьби з організованою злочинністю і координації дій у цій галузі; розроблено систему оцінок та контролю роботи оперативних відділів; визначено мету та завдання у порядку пріоритетності для орієнтації діяльності.

З метою розбити та паралізувати організовані злочинні синдикати було створено Президентську комісію з вивчення організованої злочинності.

Діяльність спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю координується виконавчою владою.

У Республіці Корея (Південна) засновано спеціальну комісію з 15 осіб, яка знаходиться у прямому підпорядкуванні Президента, що діє відповідно до Закону Республіки Корея “Про боротьбу з корупцією” і контролює всі питання, пов’язані з ходом виконання Програми боротьби з корупцією. Комісія складається з видатних політичних діячів, юристів, професорів відомих університетів та лідерів народних рухів; Головою Комісії призначено колишнього міністра освіти. Уряд до цієї групи залучив лише одну посадову особу, міністра координації урядової політики, який виступає координатором дій Уряду і Комісії. До компетенції останньої входить: відстеження та викриття проявів корупційної діяльності в урядових структурах; звернення до відповідних органів за питань проведення розслідування фактів корупції, видання рекомендацій уряду і т.ін. Технічний персонал складається з 30 державних службовців та представників громадськості.

Водночас, за вказівкою Президента Республіки Корея, новостворена комісія найближчим часом має здійснити грунтовні дослідження через опитування громадськості щодо рівня корумпованості окремих державних агенцій. На основі досліджень буде складено і оприлюднено так звані “індекси” корумпованості міністерств та відомств Республіки Корея, визначено пріоритетні напрями діяльності Комісії.

Сприймаючи проблему корупції як одну з головних загроз національній безпеці країни, Уряд Республіки Корея у жовтні 1999 р. прийняв комплексну стратегію боротьби з корупційними проявами у всіх сферах внутрішнього життя держави, одним з основних пунктів якої є започаткування і розвиток антикорупційної інфраструктури в системі державної влади і управління на основі нового законодавства по боротьбі з корупцією та організація під головуванням Президента так званого Антикорупційного комітету як координуючого загальнонаціонального органу у цій сфері.

Республіка Корея стала другою після США країною, яка заснувала інститут незалежного прокурора. В рамках Антикорупційного комітету при Президентові країни визначено два прокурори, які розслідуватимуть найгучніші справи по відношенню до членів уряду, відомих політичних діячів та бізнесменів. На відміну від статусу незалежного прокурора в США, законодавством Республіки Корея встановлено деякі обмеження його повноважень. Вже сьогодні закликають відомі громадські організації, депутати парламенту, політичні об’єднання до підвищення статусу та розширення повноважень незалежного прокурора, збільшення наданого йому законом максимального терміну розслідування справ з одного до шести місяців.

В Італії до Генеральної Ради по боротьбі з організованою злочинністю, створеної при Міністерстві внутрішніх справ та очолюваної міністром внутрішніх справ, входять голова поліції, головнокомандувачі карабінерів і фінансової поліції, директор Слідчого управління по боротьбі з мафією та директори служб безпеки. До завдань цього колегіального органу відносяться розробка стратегії боротьби зі злочинністю та визначення завдань для кожного поліцейського формування, раціоналізація ресурсів та засобів, що існують для боротьби з організованою злочинністю, а також перевірка досягнутих результатів.

У Франції у 1993 році створена Центральна служба по боротьбі з корупцією, на яку покладено такі важливі функції, як координація діяльності, централізація інформації, необхідної для попередження та виявлення фактів активної та пасивної корупції, зловживання службовим становищем як з боку державних службовців, так і приватних осіб, хабарництва, дій з корисливою метою, а також надання допомоги судовим властям у разі їх звернень з приводу подібних фактів.

При надходженні інформації, що свідчить про факти правопорушень, Центральна служба направляє матеріали Прокурору Республіки для проведення розслідування.

У Прокуратурі Бельгії створено Бригаду з координації боротьби з організованою злочинністю.

У Республіці Індія головною і координуючою ланкою у питаннях протидії корупції є Центральне бюро розслідувань (СВІ), де функціонує спеціальне антикорупційне управління. Відповідні підрозділи функціонують також і в поліцейських органах Індії.

Крім того, проблемами, пов’язаними з корупцією займається Центральна наглядова комісія (СVС), що має в системі державних органів Індії статус самостійної організації. Останнім часом Комісія з питань законодавства Міністерства юстиції Індії з метою більш ефективного використання СVС у боротьбі з корупцією, запропонувала Уряду законодавчо закріпити її незалежний статус, передбачивши активізацію її діяльності у напряму виявлення фактів корупційної діяльності посадових осіб на всіх рівнях адміністративного управління. Виконуючи доручення Верховного Суду Індії, законодавча Комісія розробила методику призначення відповідальних працівників СVС, окреслила їх повноваження, умови служби та звільнення з посад.

Відповідні представники Центральної наглядової комісії існують як в структурі державних органів влади, у тому числі у місцевих урядах, так і в поліцейських органах. Вони здійснюють нагляд за роботою державних чиновників з метою запобігання можливим зловживанням службовим становищем корупційного характеру.

На державному рівні боротьбу з корупцією в Ісламській Республіці Пакистан очолює Федеральне агентство розслідувань (FIA), на рівні провінцій — Антикорупційна організація. Ці організації відповідають за протидію корупції серед вищих державних чиновників, у той час як Спеціальні Суди, очолювані старшими членами трибуналу, були створені з метою притягнення до судової відповідальності посадових осіб, звинувачених у хабарництві та корупції. У 1997 році згідно із законодавчим актом Парламенту було створено ще одну владну структуру Головного Спеціального уповноваженого “Ехтесаб” (в перекладі з мови урду — звітність) з метою викорінення корупції у вищих ешелонах державної бюрократії і політичних діячів. З цією ж метою було створено спеціальний підрозділ “Ехтесаб” для проведення розслідувань і підготовки справ для передачі на розгляд Спеціальних Судів, очолюваних Суддями Вищих Судів.

Для боротьби з корупцією було також створено Бюро підзвітності, що розслідує найбільш гучні справи.

Країни Південно-Східної Азії (АСЕАН) домовилися відносно створення Центру АСЕАН з питань боротьби з транснаціональною злочинністю (АСТС) та організували для опрацювання цього питання спеціальну робочу групу.

Основними завданнями Центру буде сприяння реалізації регіональних програм боротьби зі злочинністю, виконання координуючих функцій з уніфікації законодавства і юридичної системи країн регіону. Центр також буде займатися дослідницькою роботою у сфері транснаціональної злочинності та на основі її результатів виробляти рекомендації для правоохоронних органів країн АСЕАН. З організацією Центру планується більше уваги приділяти боротьбі з торгівлею жінками і дітьми.

З огляду на зростаючу загрозу злочинних діянь у сфері банківсько-фінансової діяльності Канади, в порядку законодавчої ініціативи Міністерством фінансів та Генеральною прокуратурою до Палати Общин Парламенту подано законопроект “Про боротьбу з “відмиванням” злочинних коштів”, що передбачає комплекс державно-правових заходів щодо протидії зазначеному виду організованої злочинної діяльності.

Основним робочим органом відповідно до законопроекту, який організовуватиме діяльність, визначено Центр аналізу доповідей з питань фінансових операцій (ЦАД), на який покладаються функції стосовно збору, оцінки та реалізації інформації для правоохоронних та контролюючих органів з метою виявлення, попередження, профілактики та припинення (у тому числі через порушення кримінальних справ) злочинів, що мають у собі ознаки “відмивання” грошей.

В Оттаві було проведено Національний форум з проблем організованої злочинності, на якому були присутніми представники федеральних служб, поліції, адвокати, провінційні законодавчі діячі, представники університетів та ділових кіл. Учасники Форуму дали рекомендацію Уряду Канади щодо створення національних та регіональних координаційних комітетів, які здійснюватимуть боротьбу з організованою злочинністю.

Проаналізований досвід координації діяльності по боротьбі зі злочинністю у вищезазначених країнах свідчить, що успіх протидії злочинності залежить від системного і комплексного підходу до її організації, вмілого, добре продуманого зосередження сил і засобів та їх спрямування на викриття і припинення найбільш економічно небезпечних протиправних посягань, зокрема, “відмивання” грошових коштів, здобутих злочинним шляхом. Певна частка цього досвіду є прийнятною і для правоохоронців України.

*З виступу Президента України Л.Д. Кучми у Верховній Раді України 22 лютого 2000 року.