Реферат: Розвиток організаційно - правових форм бізнесу на Україні

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1. Вибір організаційно - правової форми підприємницької діяльності

2.2. Основні організаційно - правові форми підприємницької діяльності

2.3. Види підприємств за характером підприємницької діяльності

2.4. Види підприємств за формою об’єднання майна

2.5. Інші підприємницькі утворення

РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВИХ ФОРМ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ В ПОРІВНЯННІ З НІМЕЦЬКИМИ АНАЛОГАМИ

РОЗДІЛ 4

ІНШІ ПІДПРИЄМНИЦЬКІ УТВОРЕННЯФРН

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

На сучасному етапі все більше і більше вчених, спеціалістів та практиків приходить до висновку, що реальний шлях виходу України з тяжкого екномічного стану пов’язаний з розвитком бізнесу, зокрема, з розвитком його організаційно-правових форм.

Підприємництво, а особливо малий бізнес, в ринковій економіці - провідний сектор, який визначає темпи економічного зростання, структуру та якість ВНП. В усіх розвинутих країнах частка малого бізнесу в ВНП складає 60-70%. Але справа не тільки в кількісних показниках - цей сектор за своєю природою є типово ринковим і складає базу сучасній ринковій інфраструктурі.

Розвиток підприємництва та його організаційно-правових форм активізує структурну перебудову економіки, надає свободу вибору та додаткові робочі місця, забезпечує швидке повернення витрат, оперативно реагує на зміни споживацького попиту. Наприклад: малий бізнес, як один із видів підприємництва, допомагає забезпечити ринок товарами та послугами, зруйнувати галузеві та регіональні монополії, поширити конкуренцію, втілити досягнення науково-технічного прогреса (НТП). Таким чином, підприємництво виконує особливу функцію в економіці, яка полягає в оновленні економічної системи, створенні інноваційного середовища, що руйнує традиційні структури та показує шлях до реструктуризації.

Розвиток мережі підприємницьких структур сприяє вирішенню гострих для економіки України проблем переходу до ринку, але необхідною умовою становлення і розвитку підприємництва виступає формування сприятливого середовища, яке включає і систему державної підтримки бізнеса в Україні, де пріорітетним напрямком є вдосконалення організаційно-правових форм підприємництва.

ПОНЯТТЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ринкова економік а зумовлю є необхідність свободи підприємницької ді яльності, за якою структура і характер суспільн ого виробництва буде визначатися попитом товару. В свою чергу попит на ту чи інш у продукцію буде зумовлюватись потребами громадянського сусп ільства. Отже ринкова економіка це не хаотичне виробництво, коли кожний підприємець виробля є ту продукцію, яку йому заманеться. Суспільне виробництво в умовах ринково ї економіки підпорядковане досить суворим законам ринку - виробляти те, що потрібне людям. Неякісна, морально застаріла, мало-ефективна, екологічно небезпечна, енергомістка, матеріаломістка про дукція в умовах ринку попитом користуватися не буде і, отже, не буде стимулу для виробництва. Але досягти цього можна лише за умови вільної ринково ї конкуренції, коли одну і ту ж продукцію будуть виробляти кілька підприємців, які будуть змагатись між собою за конкурентоздатність своєї продукції, за оволодіння ринком. Саме ці фактори спонукають необхідність створення найбільш сприятливих організаційно-правових умов передусім для широкого розго ртання вільної підприємницької діяльності в Україні. Це один з н айважли віш их ш ляхів, випробуваний багаторічним досвідом країн з високорозвинутою ринковою економікою , підвищення ефективності суспільного виробництва і передусім його технічного рівня і в кінцевому результаті добробуту народу України.

3 метою розвитку ринкових відносин в Україні проголошено свободу підпри ємницької діяльності.Стаття 3Закону України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р. нада є будь-якій фізичній чи юридичн ій ос обі право без обмежень приймати ріш ення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Але яка саме діяльність визнається підприємницькою? Ясно, що не всяка діяльність є підприємницькою. Згаданий Закон да є визначення підприємництва: " Підприємниц тво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик дія льність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку" (ст. 1).

3цього визначення випливають пев ні необхід ні правові вимоги до під приємницької діяль нос ті. Перед усім це діял ьність з власно ї ініциативи ісистематична. 3 власної ініціативи означає, що підприємець починає цю діяльність на свій розсуд, без будь-яких застережень. Безумовно, ця ініціатива буде обумовлюватись потребами ринку. Підприємницька діяльність має носити постійний, тобто систематичний характер. По-друге, приємницька діяльність здійснюється на власний ризик підприємця. Це означає, що сам підприємець приймає на себе будь-які наслідки підприємницької діяльності як позитивні так і негативні. Успішна підпри ємницька діяльність принесе йому прибутки, а збиткова може принести і банкрутство. В цьому випадку підприємцю надіятись на держав ну дотацію нічого - держава за борги підприємця відповідальності не несе. За випадкову загибель свого майна також несе відповідальність лише підприємець. По-третє, найбльш характерна рис а підприємницько ї діяль ності - мета і одержання прибутку. Саме для цього починає свою підприємницьку діяльність підприємець. Тому слід мати на увазі, що господарська діяльність підприємств, яка зовні нічим не від різняється в ід діяльності підприємств, що здійснюють підприємницьку діяльність. Справа в тому, що деякі організації і об' еднання некомерційного характеру (творчі спілки, бла го дійні та релігійні організації тощо) можуть мати у своему складі госпо дарські підприємства, які випускають продук цію, необхідну для забезпечення основної діяльності зазначених організацій. Наприклад, бла го дійна організація має їдальню для підкормлювання нужденних, релігійна організація має виробництво по випуску свічок та інших релігійних реквізитів. Отже, можна сказати і так,- підприємницька діяльність завжди носить комерційний характер.

ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ВИБІР ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВОЇ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Вибір організаційно правової форми підприємницької діяльності регламентується ст.2 Закону «Про підприємництво» :

«Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах на вибір підприємця.

Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм підприємництва визначається відповідними законодавчими актами України....».

Це один з складних етапів формування підприємницької діяльності. Окрім вибору підприємницької діяльності підприємцю належить визначити організаційно-правову форму цієї діяльності. Це не легко зробити, ос кільки чинне законодавство передбача є досить широку мережу таких фо рм, які, в свою чергу, з умовлюються рядом правових і економічних факторів. Ті ж фактори, як і впливають на вибір виду підприємницької діяльності, в певній мірі зумовлюють вибір організаційно-правової форми підприємництва.Але не тільки вони.

Вибір виду підприємницької діяльності в певній мірі зумовлює і її форму. Так, наприклад, діяльність по створенню і використанню науково-технічної продукції зумовлює утворення так званого інноваційного підприємства . Це підприємство, в свою чергу, може бути колективним, приватним і т.д., з обмеженою або повною відповідальністю тощо.

На вибір організаційно-правової форми підприємницької діяльності впливає також характер і обсяг відповідальності, яку приймають на себе підприємці, форми власності, мета, створення підприємства і т.ін.

Важливе значення мають фінансові і кредитні можливості підприємця, державне стимулювання і податкова політика держави. Наприклад, держава з метою стимулювання розвитку малого підприємства звільняє їх на певний час від оподаткування, що, звичайно, впливає на вибір форми підприємницької діяльності.

В значній мірі цей вибір визначаеться суб’єктним складом осі6, які мають намір зайнятися піприємницькою діяльністю. Якщо підприємцем має намір стати фізична особа одноособово, то вона утворює індивідуальне підприємство. Підприємство, основане на власності і праці громадян Ук-раїни і членів однієі родини, які проживають спільно - сімейне під приємст во. Підприємство, утворене на основі власності окремого громадянина України, буде приватним. Підприємство, основане на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської чи релігійної організації, буде колективним і т.д.

На вибір організаційно-правової форми підприємства впливають й інші соці ально-економічні, правові, ринкові фактори. Проте, щоб правильно визначитись з формою підприємницько ї діяль ності, необхідно знати, як і форми допуска є чинне законодавство та їх характерні особливос ті і від мінності .

Чинне законодавство встановлю є різноманітні організаційно-пра вові форми підприємницьк ої діяль ності. Закон України "Про господарські товариства" визначає, що всі підприємства, організаці ї та уста нови, які об’ єдную ть своє майно на підприємницьку діяльність і утворен і на засадах угоди юридичними особами і громадянами, визнаються господарськими товариствами. Отже, всі підприємства, які, зрозуміло, здійснюю ть підприємницьку діял ьність, є господарсь кі товариства. За своїм характером і змістом підприємницької діяльності всі господарськ і товари ства поділяю тьс я на підприємства, організації і установи.

Кожна з цих груп за формою об' єднання майна та обсягом від повад альності поділяються на акцінерн і товариства, товариства з обмеженою від повідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства та командитні товариства.

Підприємства, як одна з основних форм підприємницької діяльності і одне з видів господарських товариств, в свою чергу, поділяються на такі види, встановлені Законом "Про піприємства в Україні": приватні, колективні, державні комунальні, державні, засновані на загальнодержавній власності, господарські товариства.

Цей перелік організаційно-правових форм підприємницької діяльностівже сам по со6і може підказати вибір форми підприємництва.

Крім названих є ще підприємницькі утворення, такі, як біржа (товарна і фондова).

ОСНОВНІ ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Господарські товариства різноманітні за своєю організаційною структурою та іншими ознаками, в той же час мають багато спільного між собою. Всі вони є юридичними особами і в силу цього можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов’язання, виступатив суді арбітражному суді та третейському суді від свого імені. Спільним для них є зміст і порядок державної реєстрації.

Підприємство створюється за рішенням власника (власників) майна. Воно набуває прав юридичної особи від дня його державної реестрацції.

Державна реєстрація проводиться у виконкомі Міської (районної в місті) Ради народних депутатів за місцем знаходження підприємства. Для реєстрації подаються такі документи: рішення власника про створення підприємства; статут підприємства; документи, що засвідчують оплату коштів за державну реєстрацію; реєстраційна картка встановленого зразка.

Органи, які уповноважені здійснювати реєстрацію, повинні зареєструвати підприємство протягом п'яти робочих днів від -дня подання документів. Після державної реестрації виготовляються печатки і штампи підприємства, в банківських установах відкриваються рахунки.

Якщо органи, що здійснюють реєстрацію , відмовили у .реєстрації підприємства, то власник (засновник) мае право оскаржити таку відмову до суду.

Кожне підприємство у своїй діяльності керується, крім чинного законодавства, також і власним статутом.

Статут підприємства після реєстрації набуває ознак юридичного акту і є обов’язковимдовиконання не лише самим підприємством, а й усіма іншими підприємствами та державними органами, які вступають з підприємством у взаємовідносини.

У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і мета діяльності, його органи управління, порядок утворення майна підприємства, умови припинення його діяльності.

Управління підприємством здойснюється в порядку, визначеному статутом. На приватних підприємствах його діяльністю керує, як правило, сам власник. На колективних — вищим органом управлення виступають загальні збори всіх власників, а державними підприємствами управляють органи, уповноважені відповідними державними структурами, які виступають власниками державного комунального чи загально-державного майна. Безпосереднє керівництво підприємством покладається на призначеного або обраного власником підприємства директора, президента тощо.

Підприємства, що існують у промисловості, діють в основному на підставі Закону «Про підприємства в Україні», а також можуть діяти на підставі інших нормативних актгв, що прийняті у розвиток цього Закону. Товариства керуються також Законом України «Про господарскі товариства».

Сільськогосподарські підприємства, крім уже наведених законів, діють також на підставі Закону «Про колективне сільськогосподарське підприємство». Цей Закон поширюється лише на колективні форми господарювання на селі, такі, як колгоспи,кооперативи тощо.

Право власності господарських товариств також виникає із однакових джерел. Товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності одержаних доходів, а також іншого майна, набутого на підставах, не заоборонених законом.

Всі товариства, в тому числі і підприємства, несуть ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є їх власністю.

Прибуток товариства утворюється з надходжень від підприємницької діяльності після покриття матеріальних та прирівняних доних витрат і витрат на оплату праці. 3 балансованого доходу товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціям, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповдно до установчих документів визначає напрямки його використання. Спільний порядок припинення діяльності товариства. Проте, між різноманітними підприємницькими утвореннями існують принципові відмінності, які характеризують ту чи іншу організаційно-правову форму підприємницької діяльності.

Як уже відзначалось, господарськими товариствами визнаються Законом "Про господарськ і товариства" підприємства, організації установи, створен і на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання майна та підприємницької діяльност і з метою одержання прибутку. Проте, до кола господарських товариств поки що не входять державн і підприємства, організації й установи.

ВИДИ ПІДПРИЄМСТВ ЗА ХАРАКТЕРОМ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

В Україні згідно до Закону «Підприємства в Україні» можуть утворюватися такі види підприємств:

- приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

- колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

- господарське товариство;

- підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;

- комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

- державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

Окрему групу складають малі підприємства.

Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників (незалежно від форм власності) воно може бути віднесено до категорії малих підприємств.

До малих підприємств належать новостворювані та діючі підприємства:

- у промисловості та будівництві - з чисельністю працюючих до 200 чоловік;

- в інших галузях виробничої сфери - з чисельністю працюючих до 50 чоловік;

- у науці і науковому обслуговуванні - з чисельністю працюючих до 100 чоловік;

- у галузях невиробничої сфери - з чисельністю працюючих до 25 чоловік;

- у роздрібній торгівлі - з чисельністю працюючих до 15 чоловік.

Особливості створення і діяльності малих підприємств встановлюються законодавством України.

Підприємства можуть об’єднуватися в:

- асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників;

- корпорації - договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

- консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;

- концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств;

- інші об'єднання за галузевим, територіальним та іншими принципами.

Об'єднання діють на основі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи.

Організації також можуть здійснювати підприємницьку діяльність. Принципова відмінність підприємства від організації полягає в тому, що підприємства виробляють певну продукцію (товар). Організації, як правило виконують певні роботи( наприклад, будівельні, науково - дослідні, проектні тощо.), надають послуги.

Установи - культоосвітні, навчальні, медичні т.п., які виконують спеціальні роботи, надають спеціальні послуги, наприклад, приватні школи і вузи; приватні медичні заклади.

ВИДИ ПІДПРИЄМСТВ ЗА ФОРМОЮ ОБ ’ ЄДНАННЯ МАЙНА

Згідно Закону «Про господарські товариства» від 10.09.91. підприємницькі утворення (господарські товариства) можуть бути акціонерними, товариствами з обмеженою відповідальністю, товариствами з додатковою відповідальністю, повними товариствами, командитними товариствами.

Акціонерні товариства.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни.

Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами.

Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства. На даний момент при розмірі мінімальної заробітної плати в 45 гривень це складає приблизно біля 56250 гривень.

Акціонерні товариства поділяються на відкриті та закриті: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.

Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10 відсотків вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій.

Решту виплати слід внести в установлений строк, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства.

Після закінчення вказаного у повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити підпискою 60 відсотків акцій, акціонерне товариство вважається незаснованим.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним акція дає право власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивіденту, а також на участь у розподілі майна при ліквідіції акціонерного товариства.

Товариство з обмеженою відповідальністю.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Звернення стягнення на частку учасника товариства з обмеженою відповідальністю по його власних зобов’язеннях не допускається. Проте, при недостатності майна учасника для покриття його боргів кредитори вправі вимагати виділення частки учасника - боржника.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 625 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент сворення товариства з обмеженою відповідальністю. На даний момент при розмірі мінімальної заробітної плати в 45 гривень це складає приблизно біля 28125 гривень.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Решту вкладу учасник зобов’язаний внести не пізніше року після реєстрації товариства.

При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою зборів учасників товариства.

Товариство з додатковою відповідальністю.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника.

Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

Повне товариство.

Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Розмір частки кожного учасника, розмір, склад, та порядок внесення, форму його участі у справах товариства визначаються установчим договором.

Справи товариства ведуться за загальною згодою всіх учасників, які здійснються або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, що виступають від імені товариства.

Передати свою частку або частину іншим учасникам цього товариства або третім особам член товариства може лише за згодою всіх учасників.

Учасники повного товариства не вправі від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди, однорідні з цілями діяльності товариства, а також брати участь у будь-яких товариствах (крім акціонерних товариств), які ведуть однорідну з повним товариством мету діяльності.

Учасник повного товариства, що було створено на невизначений строк, може в будь-який час вийти з товариства, попередивши про це не пізніш як за 3 місяці.

Вихід із товариства, що було створено на визначений строк, допускається лише при наявності поважних причин та за умови, що попередження про це надійшло не пізніш як за 6 місяців.

При виході учасника з повного товариства йому виплачується вартість його внеску відповідно до балансу, складеного на день виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

В разі виходу з товариства його учаснику виплачується також належна йому частина прибутку, одержаного товариством у даному році.

Командитне товариство.

Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).

Таким чином в командитному товаристві розрізняються учасники з повною відповідальністю і особи, які відповідають лише вкладом у майні товариства (вкладники).

Установчий договір про командитне товариство повинен визначати розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства.

Стосовно вкладників вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Вкладник може вступити до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів.

Вкладники командитного товариства мають право:

- діяти від імені командитного товариства тільки у разі наявності доручення і згідно з ним;

- вимагати першочергового повернення вкладу (ніж учасникам з повною відповідальністю) у разі ліквідації товариства;

- вимагати подання їм річних звітів і балансів, а також забезпечення можливості перевірки правильності їх складення.

Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 відсотків майна товариства, зазначеного в установчому договорі.

На момент реєстрації командитного товариства кожний з вкладників повинен внести не менше 25 відсотків свого внеску.

Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю, якщо в цьому товаристві, тільки один учасник з повною відповідальністю, управління справами здійснюється цим учасником самостійно.

Досить очевидно, що для вкладників дана організаційно-правова форма, з точки зору відповідальності, абсолютно еквівалентна товариству з обмеженою відповідальністю, але на учасників з повною відповідальністювона покладає більшу ступінь відповідальності і хоча дана відмінність в порівнянні з товариством з обмеженою відповідальністю здавалося мала б зробити командитне товариство менш привабливою формою та все таки воно має і деякі переваги.

Однією з найважливіших переваг даної форми я вважаю те, що Закон «Про господарські товариства» не обумовлює розмір статутного фонду для командитного товариства, що є досить важливим для підприємця на початку підприємницької діяльності. Дещо імовірні труднощі відносно ступеню відповідальності засновників досить легко перетворюються у перевагу при умові певної обізнаності підприємця з особливостями офшорного бізнесу. Поясню попереднє твердження на прикладі:

Петренко І.С. виступає вкладником при заснуванні командитного товариства (КТ) Х, а учасником з повною відповідальністю виступає закордонна фірма Y, яка зареєстрована в офшорній зоні. При умові, що пан Петренко І.С. виступає на території України, як уповноважений представник фірми Y, то він має повне право від імені закордонного засновника КТ управляти діяльністю командитного товариства Х.

ІНШІ ПІДПРИЄМНИЦЬКІ УТВОРЕННЯ

Біржа - торгівельна установа, яка є організаційно- правовою формою оптової торгівлі, в тому числі міжнародної торгівлі товарами масового виробництва, що мають стійкі і чіткі якісні параметри.

Фондова біржа - організаційно- правова форма підприємницької діяльності, яка являє собою постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Фондова біржа - акціонерне товариство. яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуваня їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства.

Набуває поширення ще одна організаційно- правова форма підприємницької діяльності - це інноваційні підприємства, або ще їх називають впроваджувальними. Інноваційною вважається діяльність по створенню і використанню інтелектуального продукту, доведенню нових оригінальних ідей до реалізації їх у вигляді товарів і послуг, а також по організації ефективного задоволення громадських потреб в цих товарах і послугах, які є одним з видів інтелектуальної власності. До цієї діяльності відносяться:

- організація впровадження і тиражування винаходів, ноу-хау, науково-технічних розробок, включаючи створення дослідних зразків, проведення випробувань, розробку і передачу технологій і науково-технічної документації, підготовку виробництва;

- проведения патентних досліджень; дизайнерських робіт;

- організація інформаційного пошуку, створення і ведення бази і даних;

- проведения науково-дослідних, проектних і дослідно-конструкторських, маркетингових досліджень, пов’язаних з інноваційним процесом;

- організація експертизи проектів, проведення конкурсів, консалтинг;

- розв'язання організаційно-правових, економічних, управлінських проблем, пов'язаних з підвищенням ефективності виробництва, економію сировини, матеріалів, енергоресурсів, поліпшення забезпечення населення в товарах і послугах, підвищення екологічної безпеки;

- підготовка і підвищення кваліфікаціі кадрів в галузі інтелектуальної діяльності, нових технологій, ринкових механізмів;

- проведення робіт в галузі створення інформаційних технологій і продуктів;

- пропаганда досягнень науки і техніки, виставочна і видавнича справа; міжнародне науково-технічне співробітництво.

Своєрідною організаційно-правовою формою підприємницької і діяльності є орендні підприємства, які утворюються відповідно до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" від 10.04.1992 р. За цим Законом оренда є засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, що належить державним шдприємствам і організаціям, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Об’єктами оренди можуть бути цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій або їх структурні підрозділи (філіали, цехи, дільниці).

Орендодавцями виступають Фонд державного майна України - щодо цілісних майнових комплексів, підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що є загальнодержавною власністю; органи, уповноважені Верховною Радою Республіки Крим та місцевими Радами народних депу татів управляти майном, яке перебувае відповідно у власності Республіки Крим або в комунальній власності.

Орендарями за цим Законом можуть бути організації орендаторів, створені членами трудових колективів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів; громадяни та юридичні особи без громадянства.

Істотними умовами договору оренди є об’єкт оренди (склад і вартість майна), строк, на який укладаеться договор оренди, орендна плата, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення, виконання зобов'язань. Договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості із всіх істотних умов і підписання сторонами договору.

Орендар сам визначає організаційно-правову форму підприємницької діяльності на основі орендованого майна та затверджуе статут і призначає (обирає) керівника. Статут, звичайно, не може суперечити договору оренди. Порядок створення орендарем підприємства, господарського товариства тощо та їх діяльність регулюються відповідними законодавчими актами України.

Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. Якщо ні одна із сторін не подасть заяви про припинення або зміну договору оренди шсля закінчення його строку, він вважаеться продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Орендар мае переважне право на продовження строку дії договору оренди. Договір оренди припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, викупу об’єкта оренди або його загибелі. Одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Орендне підприємство зобов’язане взяти на себе виконання державного замовлення і замовлення на реалізацію продукції в обсязі, що не перевищує замовлення, прийняті на рік його здачі в оренду. В організації своєї господарської діяльності орендне підприємство повністю самостійне контроль за його діяльністю, а також бухгалтерська і статистична звітність ведуться в порядку, встановленому для кооперативів.

Доходи орендного підприємства, одержувані із виручки після відшкодування матеріальних затрат, оплати праці, оплати податків, орендної плати, страхових платежів, платежів за природні і трудові ресурси надходять в його повне розпорядження. Орендне підприємство самостійно визначає порядок прийняття і звільнення працівників, форми і системи оплати праці, порядок надання вихідних днів і відпусток.

Німецький торгівельний уклад, законипро акціонернітовариства, про товариствах з обмеженою відповідальністю та інші правові акти регулюють пов’язані з різними формами підприємницької діяльності. При виборі оптимальної економічної та правової форми підприємства необхідно врахувати всі податкові, виробничо-економічні та правові аспекти. Основне питання збираєтесь Ви вести справу одноосібно чи разом з партнерами. Запросивши партнера можнапокращити базу капіталу підприємства, придбати надійну рабочу чинність та нові ноу-хау. З точки зору оподаткування може бути вигідним участь в справі членів сім’ї. Однак економічне співробітництво вимагає від всіх її членів високого ступеню взаємної довіри. Большість підприємств Німеччиникерується одноосібним власником. Він один несе відповідальність по зобов'язанням фірми - також і своїм особистим майном. Процедура заснування такої фірмидосить проста. Внесення підприємства в Торговельний реєстр вимагається лише в випадку, якщо підприємцю потрібні торговельні установи. Останні фірма відкриває, як правило, при досягненні значних капітальних вкладеннь та торговогообороту вище 350 000 марок. Власники дрібного кустарного виробництва та інших дрібних підприємств не вносяться в торгівельний реєстр і підпадають під дію торгівельного права лише частково. Законодавство передбачає створення товариств декількох типів:

- повне торгівельне товариство/offene Handelsgesellschaft, OHG/;

- командитне товариство/Kommanditgesellschaft, KG/.

- товариство з обмеженою відповідальністю/Gesellschaft mit bescharkter Haftung, GmbH/;

- акціонерне товариство /Aktiengesellschaft, AG/.

Умовно всі товариства поділяються на два типи: «товариществ» і «обществ», що в юридичних термінах України зводиться до єдиного поняття - товариство.

Основнівідміни між «товариществом» і «обществом» ступені відповідності по зобов’язанням. В «обществе» підприємці несуть відповідальність по зобов'язанням вкладеним в справу капіталом, в той час як власники «товариществ» відповідальні і своїм особистим майном. «Общество», яке хоче займатися веденням торгівельного підприємства під загальним фірмовим найменуванням, вважається «товариществ», якщо ні один з компаньйонівне несе обмежену відповідальність по відношеннюдо кредиторів. При виборі форми підприємства необхідно врахувати багато факторів, але до того як зробити остаточний вибірбажано проконсультуватися зі спеціалістом по податковим питанням та адвокатом.

Аналізуючи, вище сказане можна прийти до висновку, що в ФРН як і в Україні існують ті ж самі організаційно-правові форми підприємницької діяльності. Слід зазначити, що аналогічне має місце і в Франції. Це наводить на думку, що при розробці Українським парламентом Закону»Про господарські товариства» від 10.09.91 р. було запозичено досвід провідних країн світу та Західної Європи зокрема.

Повне торг і вельне товариство

В ПТТ входять, як мінімум два компаньйона, які несуть особисту інеобмежену відповідальність по зобов'язаннях підприємства, а також і особистим майном. Компаньйони виступаютьяк солідарні боржники. Це означає, що кожен з них несе відповідальність по всім боргам підприємства, отже, кредитор має право стягати всю суму боргу з любого з компаньйонів.

По законодавству ФРН повне товариство не є юридичною особою, хочаі користується правами та льготами останніх, на відміну від законодавства України. Воно може купувати майно, подавати позови в суд, виступати в ролі відповідача. Товариство виникає з моменту укладання договору між компаньйонами. Членами повного товариства можуть бутигромадяни будь-якої держави в тому числі і юридичні особи. Однак член товариства не має права бути власникомчи необмеженим відповідальним вкладником іншої фірми, діючої в тій же сфері діяльності, що і дане товариство, аналогічне має місце і в законодавстві України. Розміри вкладів та число членів товариства не обмежуються. Кожен з учасників, якщо в договорі не передбачено інше, про що повинно бути зроблено записв торгівельному реєстрі, має повне право ведення справ товариства. Особи, які не являються його членами виступають в якості уповноважених фірми і не мають права. Майно товариства не може бутивикористано для погашення особистих боргів одного з членів. Кредитори мають право пред’являти позови на свій розсуд будь-якому з членів товариства без попереднього звертання до товариства.

Вибуття одного з учасників, як правило, тягне за собою припинення роботи товариства. Однако товариство может зберігатися, якщо це передбачено в договорі. Товариство припиняється після закінчення строку дії договору про товариство, якщо воно створено на певний термін, а також по рішенню членів товариства. Кожний товариш має право, якщо навіть він звільнений від ведення справ, одержувати відомості про справи товариства, ознайомлюватися з торгівельними книгами та документами товариства. Для прийняття рішення товариством необхідно згода всіх членів.

Отже враховуючи все вище сказане слід зауважити, що така організаційно-правова форма як повне товариство (ФРН) майже повністю подібна усіма своїми знаками українському аналогу. Суттєва відміна лише в тому, що по законодавству ФРН повне товариство не є юридичною особою.

Командитне товариство

Для заснування КТ необхідно, що найменше дві особи: член командитного товариства, який несе необмежену відповідальність по зобов'язанням продавця КТ та своїм особистим майном, а також командитист, несе відповідальність лише сумою свого вкладу. Згідно Торговельного укладу, правомірність на представництво та ведення справ закріплено за членом КТ, який несе необмежену відповідальність, що частіше всього має місце на практиці. Однак договір товариства може передаватиці права коммандитисту. В будь-якому випадку при заключенні надзвичайних угод, які виходять за рамки звичайної практики підприємства, необхідна згода командитиста. Таким чином, за командитистом закріпляється право контролю, але він не надає безпосереднього впливу на ведення справ, йогоім’я не може бутивказане в назві фірми. Якщо не передбачено інше, то на коммандитне товариство поширюються положення, встановлені для повного товариства.

Проаналізувавши сутність командитного товариства ФРН та України, можу зазначити, що це є дві повністю еквівалентні організаційні форми ведення бізнесу при порівнянні яких я не знайшов ніяких розбіжностей.

Акц і онерне товари ство

АТ - це підприємство, капітал якого утворюється в результаті об’єднания індивідуальних капіталів шляхом випускута продажу акцій. АТ являється юридичною особою, яка наділена всіма правами і несе обов’язки. Воно маєможливості самостійно вести справи, виступати в суді від свого імені і нести відповідальність по зобов'язанням в межах свого майна. Акціонерний капітал та інше майно АТ належить товариству і не є власністю/спільноюабо пайовою/акціонерів. Учасники, внесши свій вклад в майно товариства, стають акціонерами, але не набувають будь-якого права власності на майно товариства. Закон про АТв редакції 1985 року визначає, що мінімальний капітал товариства повинен складати 100 тис.марок, з яких щонайменше 1/4 повинна бутивнесена при утворенні компанії. Мінімальна номінальна вартість акції 100 марок.

Органами управління АТявляються: правління, спостережна рада, загальні збори акціонерів. Правління товариства несе відповідальність перед спостережною радою акціонерами за поточне керівництво. Воно повинно скликати щорічні збори акціонерів, а також щоквартально звітувати перед спостережною радоюпро стан справ у компанії - про її політику, продажі, при прибутки і т.ін..

Спостережна радаскладається з представників акціонерів та службовців підприємства. Члены першої спостережної радипризначаються на один рік засновниками, а потім члениради призначаються акціонерами та службовцями підприємства на п’ять років. Основними функціями спостережної ради являються: призначення, звільнення, загальний контроль за правлінням; ухвала великих операцій; інспектування майна/активів/ товариства; скликання зборів акціонерів в необхоідному випадку.

Мінімальнакількість засновників АТ- п’ять чоловік. П’ять засновників можуть бутиприватними особами, а також місцевими таіноземними корпораціями або товариствами. Назву АТ повинно зараєструвати у місцевій торгівельній палаті та повинна відображати загальні цілі підприємства, включати слова "акціонерне товариство"/німецька аббревіатура АГ/.

Основні відмінності між АТ (ФРН) та українським АТ це:

- неспівпадання розмірів статутного фонду АТ- (Україна -1250 мінімальних зарплат (при поточному курсі марки до гривні 1:1,2 це 46875 марок), ФРН -100 тис. марок);

- в ФРН не існує поділу на відкриті та закриті АТ;

- в українському законодавстві не оговорено на який термін обирають членів спостережної ради;

- В Україні, на відміну від ФРН, не оговорюється мінімальна кількість засновників АТ.

Товариство з Обмеженою Відповідальністю/ГмбХ/

ГмбХ є юридичною особою і являється найпоширенішою формою комерційного об’єднання підприємців в ФРН. Його популярність пов’язана з тим, що процедура заснування ГмбХ значно простіше, ніж акціонерного товариства; для заснування ГмбХ у відповідності з законом про товариство з обмеженою відповідальністю 1981 року досить одного засновника; управління ГмбХ вільно організовуєтьсязасновниками на свій розсуд; ГмбХ має в порівнянні з АТ ряд переваг фінансового характеру, зокрема, в оподаткуванні торгівельних прибутків; засновники несуть відповідальність перед кредиторами лише розміром свого вкладу.

В даній формі звичайно створюються невеликі та середні підприємства та дочірні компанії.

Закон про товариствах з обмеженою відповідальністю визначає, що мінімальний капітал повинен складати 50 000 марок і мінімальний розмір акції - 500 марок. Максимальний розмір, як правило не встановлюється, так що в цій формі можуть створюватися і крупні підприємства.

Відповідальність по зобов'язанням обмежується розміром вкладу, але договором може бутипередбаченао обов’язок засновників проводити додаткові платежі в капітал товариства. Товариство на повинно публікувати звіти.

Управліннясправами здійснює один чи декілька розпорядників, які можуть бути членами товариства, але можутьі не бути. Розпорядники призначаються загальними зборами членів товариства. Основні питання діяльності вирішуються загальними зборами засновників. Кожні 100 марок, внесені в капітал товариства, дають право на один голос.

Спостережна рада створюється лише у випадку, якщо кількість зайнятих у компанії перевищує 500 чоловік.

В відповідності з законом підприємства, організовані в формі ГмбХ, повинні виконувати ті ж вимоги, що і акціонерне товариство, при трьох наступних умовах:

1. Капітал товариства перевищує 125 млн. марок;

2. Оборот - більше ніж 250 млн. марок;

3. Число зайнятих - більше 5000 чоловік.

При реєстрації ГмбХ загальна сума паїв повинна складати не менше 25 000 марок готівкоюабоу вигляді майнового вкладу. Ця сума повинна бути надана в розпорядження керуючого справами. Однак, якщо ГмбХ засновується одноосібним власником, то весь капітал вноситься відразу в повномуобсязі, або на другу половину мінімального капіталу товариства/25 000 марок/надається банківська гарантія.

Основні відмінності між українським ТОВ та ГмбХ ФРН наведено нижче.

ТОВ (Україна )	ГмбХ (ФРН)
- як мінімум два засновники;	- достатньо одного засновника;
- статутний фонд 625 мінімальних зарплат (при поточному курсі марки до гривні 1:1,2 це 23437,5 марок);	- мінімальний капітал 50 000 марок;
- немає умов при виконанні яких ТОВ повинне дотримуватися вимог, що виставляються до діяльності АТ;	- існують умови при виконанні яких ГмбХ повинне дотримуватися вимог, що виставляються до діяльності АТ;
- частка статутного фонду внесена на момент реєстрації повинна складати 30%.	- частка капіталу внесена на момент реєстрації повинна складати 50%.

ІНШІ ПІДПРИЄМНИЦЬКІ УТВОРЕННЯ ФРН

Змішані та особливі форми підприємств:

- Акціонерне командитне товариство/Kommanditgesell -schaftauf Aktien; KGaA/

- Коммандитное товариство з обмеженою відповідальностю/GmbH & Co. KG/.

Акціонерне командитне товариство являється товариствомза формою організаціїта характером функціюванняподібне до АТ. Його засновниками виступають члени командитного товариства, які наділені необмеженою відповідальність/в т. ч. своїм особистим майном/, а також командитнівласники акцій.KGaA зустрічаєтьсяменш частіше, ніж АТ.

Командитное товариство з обмеженою відповідальностю GmbH & CO KG за своїм типом являється товариством, яке поєднує в собі риси командитного товариства та можливість обмеження відповідальності всіх членів підприємства, тобто в ньому ні одна фізична особа не несе повної майнової відповідальності. З точки зору оподаткування така форма не має ніяких переваг в порівнянні з ГмбХ. В даний момент спостерігається тенденція до скороченню числа підприємств цієї деколи популярної форми.

Філіали місцевих та іноземних компаній будь-якої форми організаціїкапіталу не являються особливою правовою формою, вони одержують свої права та обов’язки від материнської компанії. На філіали іноземних компаній поширюються ті ж правила, що і на місцеві підприємства.

Спільне підприємство

²ноземне підприємство може вести справи об’єднавшись з іншим підприємством. З точки зору оподаткування важливо вибрати, на якого партнера орієнтуватися - на «общество»чи на «товарищество». В останньому випадку можливі:

- відкрите торгівельне товариство, всі члени якого несуть рівну відповідальність по можливим боргам;

- командитне товариство/командитист несе відповідальність тільки своєю часткою капіталу/;

- типове анонімне товариство, в якому всі анонімні члены не представляють підприємство зовні, але мають сильні позиції в прийнятті внутрішніх рішень.

²ноземні підприємства можуть приймати участь в діяльностііснуючих німецьких товариств, входячи в них на правах члена товариства, або встановивши контроль над частиною капітала вибувшого члена товариства.

Можливо також об’єдннання двох підприємців/німецького та іноземного/в спільне підприємство/joined venture/для спільних дійна німецькому ринку.

В деяких випадках може створитися складна ситуація, коли товариство фактично являється учасником іноземного підприємства. Тоді необхідно з’ясувати, чи ефективно задіяно воно у використанні потужностей, чи сприяє участь товариства підвищенню ефективності його роботи чи дане підприємство здатне самостійно функціювати при даному рівні прибутку. Ті ж критеріївраховуються і увипадку, якщо товариство отримало доходи від відсотків з іноземних дебіторів. В відповідності до встановленої процедури, спочатку визначається загальний об’єм прибутків товариства, отриманий на виробничих потужностях, в майстернях та ін. Лишепотім прибуток розподіляється між членами товариства. При цьомузагальний об’єм прибутків не включаєтся прибуток,отриманий за кордоном. Згідно угодипро подвійне оподаткування, доходи від відсотків, ліцензійний збір тадоходи від самостійної діяльності переводяться в країну проживания іноземного підприємця. Недивлячись на це, доходи іноземного підприємця вважаються отриманими в даній майстерні /на підприємстві і т.п./, а потім розглядаються як об’єкт німецького оподаткування, якщо іноземне товариство надає німецькому товариству позичку, передає патенти чи надає товариству консультаційні послуги. Цяневідповідність німецького податкового законодавства міжнародним стандартам беззастережно признано партнерами ФРН по угодам про подвійне оподаткуванняі не викликає заперечень.

В випадку участі іноземного товариства в діяльності німецького товариства, яким товариство керує самостійно чи за участюінших іноземних товариств, з точки зору оподаткування воно являється товариством.

²ноземне підприємство може також заснувати німецьке товариство при участі інших іноземців. Товариство являється самостійним суб’єктом оподаткування лише по відшенню до закону по промисловому податку. В усіх інших випадках підприємство -член товариства підлягає оподаткуванню як самостійне підприємство. З точки зору оподаткування товариство приводить до спільній участі в підприємстві, при якій в принципі кажен член товариства вважається підприємцем. Для іноземного члена товариства це означає, що на нього поширюється положенняпро промислову діяльність. Кожен член товариства одержує свою частку прибутку, відповідну долі його участі в справі. Якщо частка прибутку іноземного підприємця була отримана при експлуатації виробничих потужностей товариства, що знаходиться в Німеччині, вона підлягає оподаткуванню в відповідності з німецьким законом про промисловий податок. Якщож товариство отримало прибуток при використанні потужностей , які знаходяться за кордоном, то частка прибутку іноземного члена товариства не включається в загальну суму прибутку та оподатковується податком окремо.

Європейс ь ке економічне об’ єднання

ЄЕО являє собою новий тип підприємства, що має наднаціональний характер та функціонує в рамках ЄС увідповідності з Законом про виконання постанови ЄЕС про європейське економічне об’єднаннявід 14.08.88/Gesetz zur Austuhrung des EWG. Verordnung uber die Europaische Wirtschaftliche Jnteressenvere - inigung/.

Згідно даного закону, підприємства можуть організовувати партнери, хоча б один з яких проживаєв іншій країні/крім Німеччини/, яка є членом ЄС. В цій формі можуть організовуватися не лише виробничі підприємства, але і об’єднання представників вільних професій. В Германіївоно подібнедо відкритого торгівельного товариства, аленавідміну від останнього повинне мати керуючого справами. Для реєстрації ЄЕО не встановлюється необхідний мінімальний капітал, івоно підлягає обов’язковому занесенню в Торгівельний реєстр.

Холдінгові компанії

Активну участь в зовнішньоекономічних операціях приймають холдінгові компанії ФРН.

Холдінгова компанія являє собою комерційне підприємство, яке володіє контрольними пакетами акційчи частками в паях інших фірм з ціллю контролю та управління діяльністю останніх, а також отримання прибутків з їх діяльності. Не дивлячись на відсутність в країні законодавства, спеціально регулюючого створення та діяльність німецьких холдінгових компаній/крім антикартельного закону/, в останній час їх кількість та значення в господарсько-комерційній сфері постійно зростає.

Холдінгова компанія може бутистворена в будь-якій формі, яка допускається законодавством ФРН, частовони виступаютьу формі акціонерного товариства, але нерідко також у формі товариства з обмеженою відповідальністю/ГмбХ/. Якщо холдінг створюється у формі АГ, то його діяльність регулюється законом про акционернітовариства 1965 року, якщо в формі ГмбХ - тозастосовується закон про товариства з обмеженою відповідальністю 1982 року.

Договір про створення холдінгової компанії чи статут оформлюються у відповідності з податковоюпрактикоюта вимогою відповідного закона. В статуті більшості холдінгових компаній в якості предмета діяльності передбачається набуття та розпорядження капіталовкладенням чи частками участі. Таке формулювання предмета діяльності не перешкоджає холдінговійкомпанії приймати на себе в якості вищого органа керівництво групою підприємств. Це керівництво заключається в тому, що холдінг контролює, координуєта консультує управлінняпідлеглих підприємств/службова функція/, переймає фінансування підлеглих підприємств/функція фінансування/ чи частковоздійснює задачіпідлеглих підприємств в господарської діяльності/промислова функція/.

При здійсненні промислової функції в сферу підпорядкування керівному органу холдінгової компанії входять: плануваня, право, персонал, інформація, статистика, фінанси, маркетинг та ін.

В практиці ФРН відомі холдінгові компанії, утворені за галузевою ознакою фірмами, які знаходяться в декількох країнах. Така холдінгова компанія з територіальним розташуванням в ФРН може здійснювати свою діяльність по відношенню до фірм-участників, які знаходяться у Франції, Нідерландах, ²спанії, Швейцарії і т.д.. Однак з точки зору оподаткування при створенні таких холдингів місцем їх утворення, як правило, обираються інші країни, серед яких уЄвропі найбільш сприятливі відносно оподаткування є Люксембургта Швейцарія.

Одна з цілей створення холдінгових компаній заключається в тому, що зїх допомогою забезпечується можливість зарахування збитків одних підприємств та прибутку іншого для сплати податків зостаткової частки прибутку. Але цевідбувається при умові, що між холдінговою компанією та підприємствами заключается договір про відрахування. В результаті такого договору прибуток /збитки/підприємства переводиться безпосередньо на холдингову компанію.

В останні роки мотиви податкового характеру відступають і все більше значеннянабуває намагання через посередництво холдінгових компаній проникнути в виробництво різних товарів, до злиття підприємств, до створенню додаткових виробничих потужностей.

І нжин і рингові та консульта ційні ф і рм и

В зовнішньоекономічних зв'язках ФРН приймають участь декілька сот фірм, діючих в сфері інжинірингу.

²нжиніринг - це представлення певного виду послуг фірмою-консультантом фірмі-клієнту при будівництві промислових та інших об’єктів. Це можуть бути різного виду консультації, пов’язані з разробкою проекта, складанням технологічних схем, вибором оптимального варіанту будівництва, проведенням дослідженнь пуском в експлуатацію та наглядом за його роботою.

Повний цикл інжинірингових послуг складається з дослідження маркетингової доцільності проекта, вивчення технічноїможливості його реалізації, техніко-економічної оптимізаціїтаскладання попереднього проекта з орієнтовною прив’язкоюйого до місцевості та вказанням вимог до земельної ділянки, складання робочого проекта та підготовки торгів на обладнання, підготовки торгів на інженерно-будівельне обладнаннятаінженерно-будівельні роботи та ін.

По виду діяльності інжинірингові фірми ФРН діляться на декілька груп: інженерно-будівельні, інженерно-консультаційні, інженерно-дослідницькі, консультанти по организаціїта управлінню. Весь комплекс послуг здійснює лишеінженерно-будівельні фірми. ²нженерно-консультаційні фірми, які мають більш вузьку спеціалізацію, беруть на себе проектування та будівництво без поставки обладнання, а нерідко - лише інжиніринг якоїсь частини комплекса рабіт. ²нженерно-дослідницькі фірми вивчають ринок, складають кошториси, контролюють монтаж та пуск в експлуатацію обладнання, розробляють технологічні процеси, нові матеріали.Консультаційні фірми по організаціїта управлінню займаються оптимізацією управлінських структур, допомагають в вирішенні кадрових питань, сприяють організації збуту.

В практиці діяльності інжинірингових фірм стандартним є залучення інших /нерідко аналогічних/організацій, що дозволяє брати на себе виконання дуже складних та масштабних проектів.

Посередницькі торгівельні ф і рм и

На протязі останніх 10 роківспостерігається значне підвищення ролі посередницьких фірм в німецькій зовнішній торгівлі. За оцінкою німецьких торгівельних палат, в товарообміні з окремими країнами на частку посередників на теперішній час припадає більше 50% від загального об’єму двосторонньої торгівлі.

Зростання ролі посередників пояснюється багатьма причинами, найбільш важливі з яких наступні:

- являючись національною фірмою країни-імпортера, посередницька фирма знає місцевий ринок значно краще, ніж зарубіжний поставник, і відповідно, здатна своєчасно вказати йому на невідповідності його продукції вимозі ринку;

- заключивши договір з посередницькою фирмою, іноземний поставник одержує в своє розпорядження відлажену збутову мережу з багаторічними торгівельними зв'язками на ринку країни-імпортера, що забезпечує для нього можливість нарощувати експорт в дану країну на довгостроковій основі;

- на протязіостанніх 10 років посередницькі фірми гнучко реагували на структурні зміни в міжнародній торгівлі, постійно разширювали коло послуг,що надаються;

- зарубіжного постачальника притягує високий ступінь прийнятності в діяльності посередницьких фірм, керівництво якими досить часто передається спадково;

- кінцевий споживач на ринку країни-імпортера, як правило, віддає перевагу купуючи товар не напряму у іноземного поставщика, а у вітчизняної посередницької фірми, оскільки більше довіряє посереднику.

По наявній оцінці, у 1988 роцібіля 30% зареєстрованих в ФРН посередницьких фірм займалося просуванням на місцевий ринок імпортних товарів, причому попит на їх послуги з боку іноземних експортерів постійно зростає.

Лізингові фирми

В ФРН лізинг як здача в оренду інвестиційних чи споживацьких товарів тривалого користування став широко застосовуватися зпочатку 60-х років, і в теперішній час лізінгові угоди набули значних масштабів. Це виражається не лише в їх постійному збільшенні об’єміві використанні цієї форми багатьма галузями господарства, алеі в залученні в оборіт все більш широкого кола інвестиційних об’єктів.

Заключаючи лізингові угоди, підприємство може забезпечити собі значну економію засобів, які знадобилися б для придбання власності, в той же час одержуючи в своє розпорядження на тривалий період необхідне обладнання. Лізинг відповідає вимозі прискорення оборотності капіталу в зв'язку з скороченням строків науково-технічного прогресу. Кром того, його розповсюдження визвано зростаючими диспропорціями між потребами в капіталовкладенні та можливостями їх фінансування, якіпосилюються по мірі технічного ускладненнятаподорожання обладнання, машин і т.п.

В ФРН є більше 300 лізингових товариств, з яких 2/3 являються товариствами з обмеженою відповідальністю/ГмбХ/ біля 1/5 припадає на товариства з обмеженою відповідальністю за участю командитистів/ГмбХ и К/ та біля 5% - на командитні товариства/КГ/.

В ФРН застосовуються ті ж види лізингових договорів, що і в інших країнах.

Розрізняють договора з повною амортизацією вартості предмета лізингової угоди із частковою.

В договорі з повною амортизацією лізингові платежі, що проводяться орендарем в період основного часу оренди, покривають витрати лізингового товариства, пов’язані з набуттям чи виробництвом товару, відсотки за коритстання предметом лізінгової угоди та всіінші побічні витрати. По договору з частковою амортизацією орендар відповідає лише за непокриті видатки, поскільки лізингове товариство не може досягтиїх покриття по закінченню погодженого періоду оренди шляхом подальшого використання предмета лізингової угоди/наприклад, новоїздачі в оренду чи продажу/.

Лізингові фірми здійснюють: фінансовий лізинг, коли інвестиційнітоваризакупляються чи виготовляються лізинговим товариством у відповідності з наявним на ринку попитом і передаються в короткострокову оренду. По закінченні строку дії договору орендар має право купівлі товару.

Оперативний лізинг: інвестиційні товаризакуповуються чи виготовляються лізинговим товіариством у відповідності з наявними на ринку попитом і передаються в короткострокову оренду.

В залежності від об’єкта оренди лізинг здійснюється по трьом напрямкам: рухомого майна, нерухомого майна, споживчих товарів.

ВИСНОВОК

Результатом моєї наукової праці, я вважаю являється досить глибоке дослідження організаційно - правових форм підприємництва на Україні та їх харектиристика в порівнянні з організаційно - правовими формами підприємництва провідних країн Заходу, зокрема ФРН.

Досить детально було розглянуто поняття підприємницької діяльності та встановлено, що: "Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку". Було розглянуто правові вимоги до підприємницької діяльності:

- це діяльність з власної ініциативи ісистематична;

- сам підприємець приймає на себе будь-які наслідки підприємницької діяльності як позитивні так і негативні;

- найбльш характерна риса підприємницької діяльності - мета і одержання прибутку.

Розгляд особливостей підприємницької діяльності був спричинений необхідністю комплексного розкриття теми і є більш передмовою ніж основною частиною моєї роботи.

Далі я охарактеризував основні організаційно - правові форми підприємницької діяльності на Україні та зокрема розглянув:

- вибір організаційно - правової форми підприємницької діяльності;

- види підприємств за характером підприємницької діяльності;

- види підприємств за формою об’єднання майна;

- інші підприємницькі утворення.

Приведу основні висновки по кожному з пунктів.

Вибір організаційно - правової форми підприємницької діяльності регламентується ст.2 Закону «Про підприємництво» : «Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах на вибір підприємця.

Ті ж фактори, які впливають на вибір виду підприємницької діяльності, в певній мірі зумовлюють вибір організаційно-правової форми підприємництва.

Вибір виду підприємницької діяльності в певній мірі зумовлює і її форму.

Важливе зяачення мають фінансові і кредитні можливості підприємця, державне стимулювання і податкова політика держави.

Проте, щоб правильно визначитись з формою підприємницької діяльності, необхідно знати, які форми допускає чинне законодавство та їх характерні особливості і відмінності.

Далі розглянуто, види підприємств за характером підприємницької діяльності, які за своїм характером і змістом підприємницької діяльності поділяються на підприємства, організації і установи.

Види підприємств за формою об’єднання майна згідно Закону «Про господарські товариства» від 10.09.91. підприємницькі утворення (господарські товариства) можуть бути акціонерними, товариствами з обмеженою відповідальністю, товариствами з додатковою відповідальністю, повними товариствами, командитними товариствами.

До інших підприємницьких утвореннь я відніс біржу, фондову біржу, інноваційні підприємства, орендні підприємства.

Фондова біржа - організаційно- правова форма підприємницької діяльності, яка являє собою постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.Фондова біржа - акціонерне товариство. яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуваня їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства.

Інноваційні підприємства , ще називають впроваджувальними, а інноваційною вважається діяльність по створенню і використанню інтелектуального продукту, доведенню нових оригінальних ідей до реалізації їх у вигляді товарів і послуг, а також по організації ефективного задоволення громадських потреб в цих товарах і послугах, які є одним з видів інтелектуальної власності.

Орендні підприємства , які утворюються відповідно до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" від 10.04.1992 р. За цим Законом оренда є засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, що належить державним шдприємствам і організаціям, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Фундаментальне дослідження вітчизняних форм підприємницької діяльності, на мою думку, не можливе без їх грунтовного порівняння з їх зарубіжними аналогами, що і відображено в третьому розділі моєї роботи: «Аналіз організаційно - правових форм підприємницької діяльності Украіни в порівнянні з німецькими аналогами».

Аналіз вищевказаного виявивив деяку подібність між організаційно - правовими формами підприємницької діяльності Украіни та ФРН, зокрема, слід зазначити, що як і в Україні так і в ФРН існують такі підприємницькі утворення (господарські товариства), як акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. При чому особливо суттєві відмінності існують між акціонерними товариствами та товариствами з обмеженою відповідальністю, досить несуттєві між такими формами,як повні товариства та зовсім не існує відмінностей між командитними товариствами двох країн.

Підводячи підсумок можна прийти до висновку, що в ФРН як і в Україні існують ті ж самі організаційно-правові форми підприємницької діяльності. Слід зазначити, що аналогічне має місце і в Франції. Це наводить на думку, що при розробці Українським парламентом Закону «Про господарські товариства» від 10.09.91 р. було запозичено досвід провідних країн світу та Західної Європи зокрема.

Досить цікавим, на мою думку, також може бути розгляд тих організаційно - правових форм підприємницької діяльності ФРН, які не мають аналогів в Українському законодавстві, що і було викладено в четвертому розділі «Інші підприємницькі утворенняФРН».

Зокрема були розглянуті:

- Акціонерне командитне товариство/Kommanditgesell -schaftauf Aktien; KGaA/;

- Коммандитное товариство з обмеженою відповідальностю/GmbH & Co. KG/;

- Спільне підприємство;

- Європейське економічне об’єднання;

- Холдінгові компанії;

- Інжинірингові та консультаційні фірми;

- Посередницькі торгівельні фірми;

- Лізингові фирми.

На протязі праці над даною науковою роботою, я досить детально ознайомився з теоретичними засадами підприємницької діяльності і можу стверджувати, що не дивлячись на досить корректні кроки Українського парламенту по запозиченню передового досвіду закордонних колег досить прикрими є помилки, яких припустився парламент в сфері податкового законотворення. Адже саме недосконалість нашого податкового законодавства перешкоджає швидкому розвитку підприємницької діяльності на теренах нашої незалежної Батьківщини.Також слід зазначити недосконалість системи державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності та всілякі бюрократичні перепони з якими стикається підприємець в процесі проходження реєстрації.

Основні надії на виправлення вищевказаних прорахунків парламентаріїв минулого скликання я покладаю на парламент нового скликання.

Успіхів українському підприємництву !

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1) Закон України «Про підприємництво » від 7 лютого 1991 р.

2) Закон України «Про господарські товариства»

3) Закону «Про підприємства в Україні»

4) Закону «Про колективне сільськогосподарське підприємство»

5) Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій» від 10.04.1992 р.

6) «Формування середовища розвитку підприємництва в Україні» - С.Н.Соболь - «Вентур».- К.,1994.

7) «Правознавство» під ред.М.Настюка - 2-ге видання - Львів; Світ, 1995-272с.

8) «Розвиток підприємництва в Україні та його роль в оновленні суспільства» під ред.Н.М. Лисенко. - К.,1991.

9) «Підприємництво в Україні» - М.М. Діленко - К., КНУ ім. Т.Г.Шевченка - 1995.

10) «Нормативні акти України» - Бібліотека баз даних-АТ «Інформтехнологія»