Скачать .docx  

Реферат: Диференційоване інформування споживачів інформації

ЗМІСТ

1.Створення системи диференційованого інформування споживачів (ДІС).5

2. Особливості інформаційного забезпечення фахівців у галузі бібліотекознавства (на прикладі бібліотек Росії).8

3. ДІС-ВЧИТЕЛІВ.13

4. Iнформаційне забезпечення банківської діяльності.17

5. Інформаційне забезпечення АПК.23

6. ДІС в адміністративних органах та обмін адміністративною інформацією.26

7. Проблеми інформаційного забезпечення вчених у централізованій бібліотечній системі Російської академії наук (РАН).28

ВИСНОВКИ.. 31

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:33

Актуальність теми. В умовах розвитку науки та техніки, інформатизації всіх сфер суспільного життя та чіткої диференціації інформаційних потреб різних груп споживачів інформації, тема яка розкриває сутність, доцільність та практичну методику диференційованого інформування різних груп споживачів — є дійсно актуальною на сучасному етапі.

Мета роботи полягає в розкритті сутності поняття “диференційоване інформування споживачів інформації”, практичне функціонування даного виду інформаційного обслуговуваня на конкретних прикладах російських та українських інформаційних установ. Необхідно вказати всі особливості диференційованого інформування різних суспільних груп, а також спеціалістів різних галузей, практичну цінність для них даного виду інформаційного обслуговування; звернути увагу на певні труднощі здійснення цього виду обслуговування: об’єктивність інформації, задоволення конкретних, постійно діючих інформаційних потреб певних груп споживачів інформації.

Об’єктом дослідження виступає диференційоване інформування споживачів інформації.

Предметом дослідження являється диференційоване інформування споживачів інформації, як вид інформаційного обслуговування, який спрямований на задоволення конкретних, постійнодіючих та довготривали потреб в інформації певних груп споживачів.

Теоретична та практична цінність даного дослідження полягає в тому, що диференційоване інформування споживачів (ДІС) інформації, як вид інформаційного обслуговування буде розглядатися в різних аспектах: на конкретних прикладах інформаційного забезпечення різних груп споживачів, а також у теоретико-методичному аспекті ДІС.

Огляд літератури по темі. Найголовнішими теоретичними та практичними джерелами літератури по даній темі є періодичні видання: “Вісник книжкової палати України”, “Бібліотека”, “Науково-технічні бібліотеки”, “Бібліографія”, а також інші журнали та газети із певних видів суспільної діяльності, яка пов’язана із активним використанням нової інформації, це наприклад: “Вісник Національного Банку України”, “Вісник аграрної науки” та ін. Цікава і монографія американського вченого Майкла Бакленда "Реконструкція (перебудова) бібліотечного обслуговування". В ній викладені основні положення бібліотечно-інформаційного обслуговування в США.

1. Створення системи диференційованого інформування споживачів (ДІС).

Диференційоване інформування споживачів — це вид інформаційного обслуговування, який направлений на задоволення постійнодіючих інформаційних потреб спеціалістів та науковців для ефективного здійснення їх професійної діяльності.

Основою організації системи диференційованого обслуговування читачів-cпеціалістів є закріплення підприємств, організацій і установ за всіма бібліотеками й органами НТІ у відповідності з їхньою спеціалізацією і з врахуванням можливостей координації їх діяльності.

При розподілі підприємств використовуються «Єдині міжвідомчі плани бібліотечного обслуговування населення регіону». Порядок розподілу закріплений у «Положенні про єдину систему бібліотечного й інформаційного обслуговування працівників народного господарства міста (регіону)». У додатку до нього подається список підприємств, закріплених за бібліотеками й іншими учасниками кооперативного об'єднання. Цей список щорічно уточнюється та доповнюється членами координаційної ради.

Координуючі функції регламентуються всім бібліотекам і органам НТІ регіону. Тому кожна бібліотека, виконуючи запити своїх читачів, має можливість використовувати систему бібліотечних і інформаційних фондів всього об'єднання. Крім того, відповідно до «Положення про єдину систему бібліотечного й інформаційного обслуговування працівників народного господарства міста (регіону)» виділяється певна група бібліотек (масовихдержавних і профспілкових, науково-технічних, навчальних і ін.) та органів НТІ, яким:

¨ По-перше, доручається обслуговування працівників підприємств, що не мають своїх бібліотек і органів НТІ;

¨ По-друге, дається право залучати інших учасників об'єднання до виконання запитів цих читачів.

Найбільш великі бібліотеки й органи НТІ, а також бібліотеки зі спеціалізованими фондами призначаються головними для бібліотек і органів НТІ своїх систем і відомств, а також по цілому об'єднанні, де вони адмініструють обслуговування переважаючих груп читачів-спеціалістів бібліотеками інших систем і відомств. Наприклад, науково-технічна бібліотека може бути головною у регіональній системі бібліотечного обслуговування раціоналізаторів і винахідників, масові бібліотеки регіону, задовольняючи професійні запити цієї групи читачів, повинні координувати і кооперувати свою роботу з головною бібліотекою.

Беручи участь у єдиній системі обслуговування, кожна бібліотека регіону, крім обслуговування свого підприємства, мікрорайону і т.д. задовольняє запити інших категорій працівників народного господарства, незалежно від галузевої і відомчої приналежності підприємств, організацій і установ.

З метою задоволення професійних запитів спеціалістів на високому професійному рівні, бібліотеки стали впроваджувати нову форму обслуговування — організацію регіональних читальних залів технічної літератури чи відділень-філій науково-технічних бібліотек (Київ, Харків, Львів та ін.). В основі формування фондів таких структурних підрозділів оригінальні чи дублетні екземпляри, тимчасові тематичні комплекти книг з фондів науково-технічних, наукових, масових бібліотек. На їхній базі широко організовується індивідуальне і масове інформування (виставки-перегляди, дні інформації, дні фахівця і т.д.) з використанням бібліотечних та інформаційних ресурсів всіх бібліотек та органів НТІ певного регіону.

Бібліотеки, працюючи в рамках координаційного об’єднання, забезпечили вільний доступ для фахівців до фондів технічних бібліотек міста. У міськвиконкомі на нараді керівників підприємств, що мають технічні бібліотеки, приймаються угоди про запис у ці бібліотеки фахівців-читачів масових бібліотек. В результаті близько 40 % читачів державних масових бібліотек користуються тепер фондами технічних бібліотек.

Державні обласні масові бібліотеки впроваджують іншу форму обслуговування працівників галузі виробництва та спеціалістів — по попередньому замовленню читачі-фахівці мають можливість одержувати книги з фондів технічних бібліотек у вихідні дні.

Розподілити обов’язки по обслуговуванню різних груп читачів-фахівців доцільно в такий спосіб:

— державні масові бібліотеки забезпечують диференційоване обслуговування робітників і фахівців на місці проживання, а також працівників підприємств, організацій і установ, якіне мають своїх бібліотек та органів НТІ розташованих у мікрорайоні обслуговування бібліотек;

¨ профспілкові бібліотеки (централізовані профспілкові бібліотечні системи) обслуговують робітників і фахівців, профспілковий актив своїх підприємств, а також робітників і фахівців міста за місцем проживання;

¨ науково-технічні бібліотеки обслуговують фахівців своїх підприємств, організацій, а також раціоналізаторів, винахідників, висококваліфікованих робочих своїх підприємств і регіону;

¨ спеціальні бібліотеки організовують диференційоване обслуговування фахівців і працівників своїх організацій та установ, груп працівників народного господарства відповідного профілю.

Удосконалювання системи диференційованого обслуговування працівників народного господарства вимагає постійного вивчення їхніх професійних запитів та постійнодіючих інформаційних потреб.

Робота бібліотек і органів НТІ в рамках об’єднань дозволяє найбільше ефективно вивчати запити читачів за допомогою уніфікованих форм і методик.

Результати вивчення професійних потреб та інформаційних запитів окремих читацьких груп узагальнюються й обговорюються на бібліотечних семінарах. Розробляються рекомендації для удосконалення диференційованого обслуговування читачів, ставляться конкретні заходи в цій області інформаційного обслуговування.

2. Особливості інформаційного забезпечення фахівців у галузі бібліотекознавства (на прикладі бібліотек Росії).

Сучасна соціально-економічна ситуація в Росії формує нові інформаційні потреби фахівців у бібліотечному середовищі. Результати досліджень по інформуванню ринкових відносин у бібліотечній справі, "Бібліотекар як читач", підбили прихильність фахівців бібліотечної справи в практичній роботі до різних форм інформаційного обслуговування: аналітичним оглядам, рефератам, важливим фактографічним повідомленням, інформації вирішального характеру про стан проблеми в цілому, про результати ІАД і т.д.

Вищезгадані дослідження виявили тенденцію — значна частина бібліотечних фахівців губиться в потоці інформації. Їм потрібні орієнтири. Так що ж тоді говорити про фахівців які вимагають спеціалізовану інформацію? Чи є конкретна інформаційна служба чи вид послуг, що відслідковують інформацію і поставляють її під конкретну проблему, конкретному споживачу?

Така служба є. Вона працює Російській державній бібліотеці протягом багатьох років тоді був організований інформаційний центр із проблем культури і мистецтва. Система інформації в області бібліотечної справи і бібліографії являла собою сукупність галузевих підсистем, що функціонують у різних відомчих бібліотечних мережах і інформаційних органах, що мають, на різних територіальних рівнях (всесоюзному, республіканському, обласному і т.д.). В основі її організаційної структури, так само як і всієї бібліотечної системи, лежав територіально-галузевий принцип — функціональний спецінформцентр.

Інформаційне обслуговування фахівців в окремих відомствах здійснювали бібліотеки — методичні центри відповідного профілю. Найбільш значними з них були ДПНТБ СРСР, Державна українська бібліотека ім. В.І.Вернадського. Видавнича діяльність цих бібліотек в області інформації, як правило, обмежувалася випуском бібліографічних покажчиків. У такий спосіб фахівці бібліотечної справи забезпечувалися інформацією із широкої тематики, що представляє міжвідомчий характер.

Незважаючи на розпад сформованої вСРСР державної системи НТІ, підгалузь диференційованого інформування спеціалістів (споживачів) ( далі — ДІС) збереглася в рамках Російської системи науково-інформаційного забезпечення (в основному, культурної діяльності ).

Бібліотечна справа із підгалуззю ДІС формує свої інформаційні ресурси на основі цілеспрямованого виявлення, збору, наукового аналізу й узагальнення вітчизняної і закордонної літератури, неопублікованих документів, перекладів; постійно вивчає інформаційні потреби і запити користувачів, проводячи самостійні НІР (науково-інформаційні роботи).. Створено автоматизовану БД по бібліотечній справі і бібліографії, у яку починаючи з 1982 р. вводяться зведення про опубліковані і неопубліковані документи, а з 1993 р. — іноземні джерела (зараз тут зібрано понад 15 тис. документів).

По бібліотекознавству і бібліографознавству видається бібліографічний покажчик (із1974 р.). Його ціль — інформувати фахівців про нову літературу по теорії, методиці, історії й організації бібліотечної справи і бібліографії в Росії і закордонних країнах. У ньому відбиваються зведення про нові публікації, що відбираються з поточних надходжень літератури в РДБ. Зведення про книги, статті з журналів, видань, що продовжуються, збірників, що виходять на мовах народів СНД, надходять з державних бібліотек країн СНД.

При доборі матеріалу враховуються роботи науково-дослідного (в окремих випадках науково-популярного) характеру, монографії, статті зі збірників, журналів і видань, що продовжуються, бібліографічні довідники й інформаційні видання, автореферати дисертацій, рецензії.

ДІС надає фахівцям бібліотечної справи інформаційні послуги. Активно використовується і система вибірково розповсюдження інформації (ВРІ) в режимі теледоступу. ДІС надається платним абонентам. До них належать спеціалісти, фахівці із певних галузей, науковці. Щодо систематичного інформування, то активно використовується система інформування споживачів у галузі культури, а також у галузі новинок науки та техніки в органах НТІ.

Інформація подається у вигляді сигнальних карт, що містять бібліографічний опис першоджерел мовою оригіналу, чи анотацію короткий реферат російською мовою. Абоненти системи ДІС одержують повну інформацію про нові вітчизняні і закордонні публікації.

Інший вид інформаційної послуги — ретроспективний пошук. Абонент має можливість замовити тематичну добірку ретроспективної бібліографічної інформації з різних проблем бібліотечної справи і бібліографії.

З 1991 р. ведеться розробка локальної інформаційно-пошукової системи для персональних комп'ютерів на базі ППП І308/1813/М. Ця робота спрямована на вирішення задач децентралізації формування БД і забезпечення користувачів зручним і доступним за ціною засобом пошуку і збереження інформації, що може поповнюватися якза рахунок їх власного введення, так і шляхом одержання записів з центрального банку даних у комунікативному форматі. Ці розробки дозволили формувати БД за допомогою організацій-партнерів; Наукової музичної бібліотеки їм. Танєєва і ВДБ, а також передавати інформацію з БД, виділену по тематичній і хронологічній ознаках, у великі бібліотеки. Наприклад, у 1995 р. розроблений варіант локальної ІПС переданий в Самарівську ОУНБ.

Основним інформаційним виданням підсистеми став збірник "Світ бібліотек сьогодні", універсальний за змістом і характером використовуваних джерел. В ньому висвітлюються найбільш актуальні проблеми бібліотечної справи Росії. У збірнику друкуються статті, огляди реферати, переклади, надаються описи видань як вітчизняного, так і закордонного досвіду.

Значне місце в збірнику приділяється публікаціям про стан і перспективи обслуговування читачів у бібліотеках. Оцінюючи цей напрямок діяльності, слід зазначити позитивний досвід дитячих бібліотек Росії. Саме вони інтенсивно шукають нові методи у організації ДІС.

У підсистему документального інформування фахівців бібліотечної справи входить видання "Бібліотечна справа. Інформаційні матеріали". Починаючи з другої половини 1992 р. РГБ переводить і видає практичні посібники закордонних авторів, тематичні науково-реферативні збірники (уже вийшло 7 видань).

Сьогодні світовий досвід в галузі диференційованого інформування споживачів (ДІС) все більше включається в оборот професійної діяльності. Одним з найважливіших напрямків в інформуванні фахівців стає відстеження й аналіз потоку найбільш значимих для перекладу, реферування та багато аспектного аналізу необхідних матеріалів. Вперше в Росії цілеспрямовано формується банк даних по перекладах іноземної бібліотекознавчої літератури і документації. Сьогодні у фонді перекладів більше 300 од. документів. Видано покажчик по бібліотечній справі за кордоном. Він вперше акумулює опубліковані і неопубліковані російською мовою матеріали про бібліотечну справу в закордонних країнах за 1990—1993 р. Саме в цей період з'явилася можливість більш об'єктивно, без певних ідеологічних критеріїв, відібрати й оцінити бібліотечний досвід закордонних країн. Покажчик допомагає виявити рівень інформаційної забезпеченості відповідними матеріалами російською мовою конкретних груп споживачів.

Матеріали для покажчика виявлялися на основі широкого кола джерел: каталогів і картотек, архівів і фондів неопублікованих документів РДБ, ВДБІЛ, ДПНТБ, БД ВИНИТИ, професійних бібліотечних журналів і збірників.

У 1995 р. бібліотекознавці і практики одержали кілька цінних видань. Одне з них — "Обслуговування дорослих публічними бібліотеками США", збірник, підготовлений Американською бібліотечною асоціацією, — результат загальнонаціонального дослідницького проекту. Проблеми обслуговування дорослих даються тут у нерозривному зв'язку із соціальною роллю і функціями публічних бібліотек. У Росії, як і в інших країнах, публічні бібліотеки в силу своєї численності, поширеності, наближеності до місця проживання людей повинні бути головним каналом забезпечення права особистості на доступ до інформації, знанням. Це визначає теоретичне і практичне значення книги для російських фахівців. В основі книги лежить концепція, обумовлена самим трактуванням поняття "обслуговування дорослих".

Американські бібліотекознавці включають сюди всі аспекти і види роботи із фахівцями, при цьому визнається специфіка роботи кожної окремої бібліотеки по обслуговуванню читачів. Розглядаються обслуговування різних груп читачів — людей з обмеженими фізичними можливостями, безробітних, людей похилого віку, бізнесменів, робітників, науковців; окремі види наданих послуг — довідкове обслуговування, використання комп'ютерів у різних видах обслуговування, в тому числі й у ДІС, підняли рівень не тільки швидкості надання інформації, але й — рівень об’єктивності й значимості наданої інформації. Такий вид обслуговування підняв на належний рівень соціокультурну роль публічної бібліотеки.

Для бібліотекарів, що займаються обслуговуванням спеціалістів, кращий спосіб проникнути в його сутність і навчитися передбачати інформаційні потреби користувачів — це мати доступ до інформативних потоків та вміти вибирати з них інформацію під конкретну проблему. Різні види обслуговування відповідають потребам різних груп користувачів, а не створюваним теоріям по обслуговуванню. Обслуговування спеціалістів у майбутньому вимагає активної інтеграції бібліотек у процеси розвитку соціуму, достатньої гнучкості і далекоглядності в роботі, а також прогресивність та реформацію застарілих форм роботи.

В умовах різкого скорочення фінансування російські бібліотеки шукають нових партнерів. Такими є широкі ділові кола, що приходять до розуміння цінності інформації. Обслуговування їх відкриває перед публічними бібліотеками великі можливості. На думку американських колег, обслуговування даної групи населення не йде на шкоду іншим групам читачів. Участь у задоволенні потреб ділового співтовариства сприяє розвитку економіки, що в кінцевому рахунку необхідно всьому населенню.

Представлені в книзі матеріали по обслуговуванню дорослих створюють загальне уявлення про бібліотечні ресурси і програми для спеціалістів у США. Зроблено спробу виявити те загальне, що є рушійною силою обслуговування фахівців. Ця робота залишається і зараз у центрі уваги публічних бібліотек США.

У 1996 р. у цій же серії — "Бібліотечна справа. Інформаційні матеріали" — видана книга Майкла Бакленда "Реконструкція (перебудова) бібліотечного обслуговування". У передмові до американського видання відзначається, що практичне значення і цінність цієї книги полягає в тому, що вона містить оцінки, розраховані на середньострокову перспективу. Актуальна реформація ДІС полягає в тому, що бібліотекам доведеться надавати доступ до електронних документів. Автор справедливо не називає точного кількісного співвідношення таких документів і традиційних. У недалекому майбутньому бібліотеки будуть працювати з документами усіх видів.

Інший важливий аспект, який розглядається у даній книзі — це значення всіх видів інформаційного обслуговування груп споживачів. Бібліотеки існують, щоб обслуговувати споживачів та активно використовувати свій потенціал. Майкл Бакленд ясно вказує шляхи розширення сфери обслуговування, наданого бібліотеками, а також можливі вимоги бібліотечного користувача в майбутньому. Автор не тільки привів переконливий аналіз минулого, сучасного і можливого майбутнього бібліотек, але і вказав практичні наслідки змін.

Таким чином, можна зробити висновок, що описані вище теоретико-практичні підходи у налагодженні інформаційної служби в масових бібліотеках, які активно інформують конкретні групи споживачів інформації (на прикладі інформаційного забезпечення бібліотекознавців в Росії) підвищують фаховий рівень спеціалістів усіх галузей; дозволяють відповісти на будь-який запит, документально забезпечити проект, програму будь-якого споживача інформації. Основним завданням такої служби є постійне вивчення інформаційних потреб певних фахівців (в конкретному випадку — фахівців бібліотечної справи); забезпечити різні тематичні напрямки необхідними актуальними виданнями та ін.

3. ДІС-ВЧИТЕЛІВ.

У зв'язку з розробкою регіональних програм розвитку освіти, уточненням регіонального компонента його змісту, диференційоване бібліографічне обслуговування вчителів здобуває особливе значення. Разом з тим, традиція підготовки бібліографічних посібників для працівників на педагогічній ниві багато в чому втрачена. Так, в Омську літературу по педагогічних науках і народній освіті за 1968-1973 р. можна знайти в підготовленому ОУНБ у 1974 р. "Покажчику літератури на допомогу школі" (разом з обласним Інститутом удосконалення вчителів). На початку 80-х рр. припинилося видання цього поточного бібліографічного покажчика Багато хто в ОУНБ перестали видавати бібліографічні посібники для педагогів, а центри методичного забезпечення виявилися не готові виконувати цю роботу в повному обсязі.

На початку 90-х рр. на грані руйнування виявилася система поточних бібліографічних посібників загальпедагогічного і галузевого напрямку; щоквартальний покажчик ДНПБ ім. К.Д.Ушинского "Література по педагогічних науках і народній освіті" виходить із запізненням більш ніж на 2 роки. Як показує аналіз "Книжкового літопису", у загальному потоці ретроспективних посібників по педагогіці й освті помітно переважають видання для загальноосвітньої школи. Однак і тут немає системи: якщо в 1990 р. вони склали 21%, а в 1991 р. - 47% від загального потоку видань для вчителів, то в 1992 р. їхня частка знизилася до 17, у 1993 -до 9 і в 1994 - до 6%. Та й потенціал ретроспективних науково-допоміжних бібліографічних посібників, що представляють інтерес для вчителя загальноосвітньої школи, невеликий, тому що їх ціль, в першу чергу, — забезпечення науки. Дослідники ж відзначають, що інформаційні потреби педагогів шкіл нічим не відрізняються від потреб викладачів вузів. Згодом це, можливо, приведе до зміни сформованої системи бібліографічних посібників для педагогів.

Сьогодні основну частину бібліографічних видань для педагогів загальноосвітніх закладів складають рекомендаційні покажчики.

Тому утворення спеціального ДІС вчителів-предметників є необхідною умовою на сучасному етапі. Функціону дана система обслуговування по таких темах: "Російська мова і література в сучасній школі", "На допомогу вчителю фізики", "Вчителю початкових класів", "Образотворче мистецтво в школі". У середньому видано по одному бібліографічному посібнику для основних категорій учителей-предметников (крім учителів хімії, географії й іноземних мов).

Проблемно-тематичне інформування висвітлює позакласну виховну роботу, міжпредметні зв'язки в навчанні, формування мотивації навчання школярів, пізнавальної діяльності учнів. Для них характерна недостатня тематична гнучкість у реагуванні на зміни в сфері середньої освіти. Так, проблеми, зв'язані з інноваційними процесами в освітніх закладах, викладання нових навчальних предметів, слабко забезпечені бібліографічною інформацією.

У 1984 р. у дисертації "Становлення і розвиток рекомендаційної бібліографії по педагогіці" С.Е.Шматова відзначила, що склалося коло закладів, які займаються складанням рекомендаційних бібліографічних посібників по педагогіці. Лідер у цій області - ДНПБ ім. К.Д.Ушинского, більше десяти років бібліотека видає серію "Актуальні проблеми педагогіки і народної освіти", підготовка якої постійно вдосконалюється.

Значно вдосконалена і структура призначених вчителям-предметникам бібліографічних видань, що включають зведення про наукову, науково-популярну літературу, пов'язану із методикою викладання певних предметів, дитячій літературі в допомогу вивченню предмету і додаткового читання, про підручники, навчальні посібники, програми, бібліографічних посібники. Можна сподіватися, що електронний каталог видань і розробка електронного покажчика будуть сприяти вдосконаленню наданої педагогам інформації як у традиційній, так і в електронній формі, а також — і забезпеченню більш високого рівня освіти. Професійний інтерес для вчителя представляють і посібники, призначені дітям, а також забезпечення інформацією різні науки (хімію, фізику і т.д.).

Результати вивчення бібліотечних фондів Омська показали, що поточними бібліографічними посібниками вчитель може скористатися в бібліотеках державного і педагогічного університетів, ОУНБ, Центральній міській бібліотеці. Ретроспективні видання є тільки в ОУНБ (6%). Парадоксально, але спеціалізовані бібліотеки для вчителів не мають у своєму розпорядженні бібліографічні видання останніх років. І якщо раніш у роботах, присвячених бібліотечно-бібліографічному забезпеченню викладачів шкіл, відзначалася непопулярність бібліографічних посібників, то сьогодні, щоб продовжити подібні дослідження, необхідно перш за все визанчити, наскільки вони взагалі доступні вчителям.

В умовах невеликих міст і сіл, значно віддалених від обласного центру, нерідко єдине джерело одержання бібліографічної інформації — внутрішньо-журнальна бібліографія.

На жаль, рубрика "Критика і бібліографія" у журналі "Педагогіка" до 1994 р. є присутнім лише в кожному другому номері, а в "Народній освіті" розділ "Література для вас" з'являється ще рідше. У науково-методичних періодичних виданнях бібліографія представлена значно ширше. Поряд з рецензіями є в різних обсягах поточна, ретроспективна і перспективна інформація. На 1990-1991 р. припадає основна частина ретроспективних бібліографічних списків: "Методика вирішення задач" ("Фізика в школі"), "Бібліографія статей, надрукованих у журналі "Іноземні мови в школі" у 1983 -1987 р.", "Систематизований покажчик статей, опублікованих у журналі "Хімія в школі" у 1986 -1989 р.", "Покажчик статей, опублікованих у журналі "Викладання історії в школі" у 1986-1990 р.". Для вчителів української мови Київський педагогічний університет підготував посібник "Українська мова в школі", що відбиває публікації з однойменного журналу за 1986 -1995 р.р.

З огляду на періодичність виходу журналів, необхідно віддати перевага рубрикам "Нові книги", "Вийшли у світ", "Новинки книжкового ринку". Відсутність для більшості категорій вчителів поточних спеціальних бібліографічних випусків та налагодження інформування під певні теми, що їх цікавлять значно погіршують професійну підготовку самих вчителів.

Слід зазначити, що з метою сприяння забезпеченню вчителів необхідною бібліографічною інформацією, інформпрацівникам Росії, які інформують вчителів виплачується 10 % посадового окладу на рік.

Серед науково-методичних журналів, які коритуються популярністю серед вчителів виділяється "Біологія в школі": це і рецензії, і інформація про нові книги, і огляди книг для позакласного читання учнів ("Перегортаючи сторінки книг про тварин", "Екологічний сполох", "Ввійти в ліс іншому") і вчителів ("Книжкова полиця вчителя біології"). У рубриці "По сторінках наукових журналів" висвітлюється зміст "Ботанічного журналу". В таких та подібних джерелах повідомляється про цікаві матеріали з непрофільних періодичних видань. Наприклад, "Може, Дарвіна і не було?". У науково-методичних журналах для вчителів-гуманітаріїв містяться великі післястатейні списки і т.д.

Починаючи з 1992 р. зі сторінок журналів поступово зникають зведення про захищення дисертації, ретроспективні бібліографічні списки, зменшується кількість бібліографічної інформації і наповнюваність рубрик. Сьогодні, у порівнянні з 1990 р., у два рази скоротилася кількість педагогічних журналів, що мають постійні бібліографічні рубрики.

Редакції науково-методичних педагогічних видань працюють для визначеної професійної аудиторії, але разом з тим не вироблена єдина концепція діяльності, не визначене місце загальпедагогічних і науково-методичних журналів у системі інформаційного забезпечення педагогів.

Найчастіше вчителя не мають відомості про реальний документ, що може бути використаний. Це наслідок комплексу невирішених проблем, у числі яких – некомпетентність вчителів.

Одна з причин незадовільного бібліографічного забезпечення професійної діяльності педагогів — нестабільність фінансування вітчизняної освіти, оскільки послуги ДІС-педагогів є платними. Та разом з тим, необхідність існування такого виду ДІС є дуже актуальним на сучасному етапі.

Уточнення функцій та поліпшення координаційних процесів ДІС дозволять багатоаспектно представляти документний потік вчителю без дублювання, з найменшими фізичними і матеріальними витратами. Необхідно заповнити відсутність обласної ланки ДІС в обслуговуванні педагогів, адже видавані на місцях описи нових надходжень із певної теми, що цікавлять спеціаліста, мають ряд суттєвих переваг: оперативність, доступність, можливість враховувати інформаційні потреби окремих педагогічних колективів, надійність і т.д.

4. Iнформаційне забезпечення банківської діяльності.

Інформаційне забезпечення — один із найважливіших важелів адмініс­трування як на мікро-, так і на макрорівні. Адже успіх будь-якої справи залежить насамперед від того, чи пра­вильним було прийняте рішення, чи оптимальним є його виконання. А прийняти правильне рішення немож­ливо, не володіючи необхідною інфор­мацією.

Ось чому НБУ з перших років існу­вання в Україні дворівневої банківської системи розпочав роботу щодо створен­ня інформаційної системи, яка б забез­печувала його власні потреби, пов'язані з виконанням регулюючих та наглядо­вих функцій, а також потреби органів законодавчої і виконавчої влади держа­ви, міжнародних фінансових орга­нізацій, членом яких є Україна (Міжна­родного валютного фонду. Світового банку. Європейського банку реконст­рукції та розвитку), посольств, цент­ральних банків інших країн, ко­мерційних банків, фінансових уста­нов, науково-дослідних організацій, засобів масової інформації, фізичних осіб, для яких грошово-кредитна та валютна політика НБУ, стан бан­ківської системи країни є важливими передумовами діяльності.

Слід зауважити, що дві з чотирьох макроекономічних систем даних, які є основою прогнозування та аналізу еко­номічного розвитку країни, а саме — грошово-кредитна і банківська стати­стика та статистика платіжного балан­су — розробляються, підтримуються в актуалізованому стані і розповсюджу­ються Національним банком України. Інформація, яка базується на зазначе­них системах даних, необхідна НБУ як центральному банку держави для розробки і здійснення грошово-кре­дитної та валютної політики, а також для контролю за діяльністю ко­мерційних банків.

Оскільки Україна стала на шлях по­будови демократичного суспільства з ринковою економікою відкритого ти­пу, створення передумов для оцінки си­туації в країні, зіставлення її економіки з економіками інших країн світу є нині вкрай необхідним.

ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НБУ: РЕАЛЬНИЙ СТАН

На сьогодні головним нашим здобут­ком є створення статистики двох макроекономічних систем даних — мо­нетарної та банківської статистики і статистики платіжного балансу. Важли­вою передумовою цього було освоєння методології МВФ, створення націо­нальної платіжної системи з викори­станням передових комп'ютерних тех­нологій та запровадження електрон­ної пошти, що забезпечило збір та обробку необхідної фінансової і ста­тистичної інформації.

Оскільки Україна стала членом Між­народного валютного фонду і взяла на себе певні зобов'язання, Національ­ний банк України, починаючи з груд­ня 1992 року, щомісяця надає МВФ зведені балансові звіти НБУ і комерцій­них банків, агреговані за методологією МВФ, інформацію щодо процентних ставок і валютних курсів, а з 1994 р. — також статистику платіжного балансу України.

Із січня 1993 року виходить щомісяч­ний статистичний "Бюлетень Націо­нального банку України". З 1998 р. він видається не лише українською, а й російською та англійською мовами. Його структура постійно вдоскона­люється. Нині інформація у ньому по­дається відповідно до світових стан­дартів.

У квітні 1996 року розпочато видан­ня щоквартальника "Платіжний ба­ланс України", в якому публікуються табличні дані з платіжного балансу, аналітичні матеріали щодо розвитку зовнішнього сектора економіки та впливу поточної економічної політики на його стан. Це видання з нинішньо­го року виходить також англійською мовою, що сприятиме ширшому його розповсюдженню.

Інформаційні видання НБУ доступні широкому загалу.

Використання методології МВФ з монетарної статистики та статистики платіжного балансу із запровадженням міжнародних стандартів статистики да­ло можливість навіть попри викори­стання старого Плану рахунків бухгал­терського обліку в банках започаткува­ти у липні 1996 року публікацію сторінки даних України у збірнику МВФ "Міжнародна фінансова стати­стика" (МФС), яка містить грошово-кредитну та банківську статистику (з грудня 1992 року) і статистику платіжного балансу (з І кварталу 1994 року).

Важливим кроком у побудові націо­нальної статистики, в тому числі моне­тарної статистики і статистики платіжного балансу, було прийняття 4 травня 1993 року Кабінетом Міністрів України Державної програми перехо­ду України на міжнародну систему обліку і статистики. Національним бан­ком розроблено ряд документів, які стали організаційною основою стано­влення цих важливих макроеко-номічних систем даних. Серед цих до­кументів чільне місце посідає затверд­жена Правлінням Національного бан­ку України у травні 1994 року Концепція побудови банківської і гро­шово-кредитної статистики та стати­стики платіжного балансу. У ній визна­чено цілі, принципи і методи станов­лення статистики та інформаційної діяльності НБУ, які зорієнтовано на 'міжнародні стандарти.

Наступним етапом розвитку інфор­маційної діяльності та підвищення її ^ефективності був практичний перехід '(із січня 1998 року) банківської систе-|ми України на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. Це поставило нові вимоги до звітності Національно­го й комерційних банків України та і програмного забезпечення її збору й об-|робки. Переходу передувала напруже-;на робота з підготовки у 1997 р. нових І Планів рахунків бухгалтерського обліку в Національному банку України та в ко­мерційних банках, зорієнтованих на З запровадження міжнародних стандартів ^бухобліку і статистики, а також нових | форм звітності.

Бухгалтерський облік і звітність ре­формувалися шляхом зміни старих та впровадження нових економічних ка­тегорій і понять статистичного призна­чення, які використовуються країнами з ринковою економікою. В основу ре­формування покладено реальну діяль­ність банку та створення принципово нових форм накопичення, збору та об­робки інформації. З 1998 року фінан­сова та статистична інформація по­їдається Національному банку України комерційними банками, які мають ста­тус юридичної особи, після відповідної консолідації даних по банку в цілому. Нагадаємо, що раніше інформація у ви­гляді форм звітності подавалася безпо­середньо філіями комерційних банків і узагальнювалася по банку Централь­ною розрахунковою палатою НБУ.

Нині базою формування даних є депозитарій економічних показників, визначених у кожному комерційному банку на основі аналітичного та синте­тичного обліку банківських операцій. Він прийшов на заміну формам звіт­ності, що існували до 1998 року. Тепер інформація у вигляді файлів, сформова­них на основі нових форм звітності, подається та обробляється в автомати­зованому режимі (див. схему 1).

Процес адаптації до нових форм звітності, нових Планів рахунків бух­галтерського обліку та до оновленого аналітичного обліку в банках триває.

У Національному банку України роз­почато створення бази даних, викори­стовуваної для аналізу загальноеко­номічної ситуації, стану грошово-кре­дитного ринку та зовнішньоеко­номічної діяльності держави. Вона є основою прогнозування показників монетарного характеру та параметрів розвитку зовнішнього сектора еко­номіки у процесі розробки грошово-кредитної політики НБУ, державних програм економічного і соціального розвитку України, які опрацьовуються урядом разом із Національним бан­ком.

Розробляються технічні умови пере­дачі інформації Міжнародному валют­ному фонду електронною поштою, відпрацьовується схема захисту систе­ми від зовнішнього втручання.

Ще одним виявом інтеграції бан­ківської системи нашої держави в інформаційний простір міжнародного банківського співтовариства є підго­товка Сторінки Національного банку України у міжнародну комп'ютерну мережу INTERNET.

Із цього приводу прийнято кілька рішень Правління НБУ, зокрема за­тверджено структуру та інформаційний зміст Сторінки Національного банку України в INTERNET.

ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАВДАННЯ

У процесі створення надійної і якісної інформаційної бази виникає чимало проблем методологічного, ме­тодичного і технічного характеру. Ок­ремо слід наголосити на проблемі пов­ноти охоплення інформаційних ма­сивів.

Створення досконалої монетарної ібанківської статистики дещо уповіль­нилося, оскільки ми до цього часу не маємо Керівництва з методології моне­тарної статистики, яке нині доопра­цьовується МВФ з метою приведення його у відповідність із новими версіями Системи національних рахунків (СНР) 1993 року, та Керівництва із методології складання платіжного балансу.

Необхідність доопрацювання Керів­ництва з методології монетарної стати­стики викликана не лише змінами в ме­тодології СНР і платіжного балансу, а й лібералізаційними процесами, як? відбулися останнім часом у багатьох країнах світу. Нині чимало операцій, які традиційно проводилися лише бан­ками, виконують також інші фінан­сові установи. І навпаки, банки поча­ли виконувати функції, за які раніше не бралися. Відсутність законодавчої ба­зи для отримання Національним бан­ком України відповідної звітності від інших фінансових установ, які не є банками, створює труднощі в повному обрахуванні агрегатів грошової маси.

Проблема повноти охоплення усіх фінансових посередників, які викону­ють операції з грошовими коштами та іншими платіжними засобами, виник­ла не сьогодні.

Згідно із чинним Законом України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк для виконання ре­гулюючих та наглядових функцій (мається на увазі опосередковане регу­лювання процесів на грошово-кредит­ному ринку та здійснення банківсько­го нагляду) отримує відповідну інфор­мацію від комерційних банків, яка є ос­новою розробки та підтримання актуалізації однієї з макроекономічних систем даних — грошово-кредитної та банківської статистики. Але ця інфор­мація надходить лише від банків, тоді як в Україні нині функціонує велика кількість інших фінансових посеред­ників, які, хоча й не є банками, але ви­конують операції з грішми та іншими платіжними засобами. Це, наприклад, кредитні спілки, яких нині більше, ніж діючих банків, фінансові та страхові компанії різних видів і форм власності, інші фінансові установи. Ясна річ, во­ни впливають на ринок капіталу, але тільки як індикатор, що не враховується сьогодні Національним банком Ук­раїни у прогнозуванні та проведенні грошово-кредитної політики. На жаль, центральний банк держави досі не має юридичного права на отримання будь-якої інформації від таких фінансових посередників.

Чинним законодавством, яким НБУ керується у сфері статистики ("Закон про статистику", Закон "Про банки ібанківську діяльність"), не передбаче­но надання зазначеними установами звітності Національному банку, що унеможливлює повний фінансовий огляд по Україні.

Щоб виправити таке становище, НБУ в проекті Закону України "Про Національний банк України", прийня­тому Верховною Радою 22 жовтня 1997 р. в першому читанні, передбачив надання йому відповідної інформації монетарного характеру всіма фінансо­вими посередниками, створеними на території країни. Узаконення цього по­ложення дало б змогу розробляти гро­шово-кредитну статистику в повному обсязі.

Не менш важливим із точки зору ме-ітодології та якості статистичної інфор­мації (як для України, так і для інших країн світу, причому не лише з пе­рехідною економікою) є питання дос­товірності даних.

Результати вивчення причин кризо­вих явищ у фінансових системах країн Південно-Східної Азії, проведеного Міжнародним валютним фондом, да­ють підстави для висновку, що якість інформації має надзвичайне значен­ня. Особливо ж, коли йдеться про якість інформації з питань зовнішньо­го боргу, передусім довгострокового, офіційних валютних резервів держави та стану банківської і фінансової сис­тем.

Як тепер уже відомо, зазначена ви­ще офіційна інформація країн Півден­но-Східної Азії неадекватно відобража­ла фактичний стан справ. Причому проблема полягала навіть не в тому, що ця інформація не публікувалася, а в то­му, що керівництво цих держав не ма­ло достовірних даних щодо наявних проблем, аби вжити відповідних упе-реджувальних заходів.

Ще одна нагальна проблема сто­сується оволодіння методологіями відо­браження похідних фінансових інстру­ментів — деривативів (форвардних, ф'ючерсних операцій, операцій своп), застосування яких останнім часом де­далі більше поширюється. Потреба опа­нування методологій обліку дерива­тивів пов'язана з необхідністю пра­вильного відображення фактичного стану офіційних валютних резервів дер­жави і своєчасного прийняття заходів, спрямованих на їх розумне викори­стання. Нині Міжнародний валютний фонд розробляє окремий розділ Керівництва з методології монетарної та банківської статистики, присвячений цьому питанню.

Незважаючи на те, що основи гро­шово-кредитної статистики в Україні ще 1996 року були визнані МВФ якприйнятні і такі, що підлягають публікуванню у щомісячному збірни­ку "Міжнародна фінансова статисти­ка", перехід вітчизняних банків на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і звітності вимагає вдоскона­лення системи накопичення, збору та обробки інформації в статистичних цілях, усунення дублюючих даних, за­провадження єдиних алгоритмів уза­гальнення статистичних показників. Сьогодні Національний банк України і вся банківська система мають за ме­ту доопрацювання нових форм фінан­сової та статистичної звітності з ураху­ванням міжнародних стандартів бухгал­терського обліку і статистики в банках та необхідності запровадження раціонального режиму збору інфор­мації, удосконалення системи монетарних показників, створення методологій аналізу та виконання інших заходів, пе­редбачених Програмою реформуван­ня державної статистики на період до 2002 року, затвердженої Кабінетом Міністрів України 27.06.1998 р.Своєчасне і правдиве донесен­ня до користувачів необхідної інформації монетарного та банківського характеру, прове­дення роз'яснювальної роботи щодо інструментів грошово-кредитної і валютної політи­ки — прямий обов'язок НБУ.

До особливо важливих проблем (із точки зору повноти статистичної інформації, причому не лише тієї, яка розробляється Національним банком України) належить збір та опрацю­вання даних щодо так званої "тіньо­вої економіки", обсяги якої в нашій країні досить значні. Брак цієї інфор­мації призводить до викривлення ста­тистичних даних різного напряму, в тому числі й монетарних показників. Неофіційне використання нелегаль­ним сектором економіки іноземної валюти (передусім долара США) в роз­рахунках спотворює інформацію про створений валовий внутрішній про­дукт та справжні обсяги платіжних за­собів в економіці держави і, звичайно, не може не впливати на потоки капіта­лу на території України та його відплив за межі держави. Це створює суттєві труднощі при аналізі питання щодо за­безпечення економіки платіжними за­собами.

ПЕРСПЕКТИВИ

Одним із важливих факторів, які в найближчій перспективі могли б позитивно вплинути на міжнародний імідж України як країни з повноцінною системою статистики, було б приєднан­ня нашої держави до Спеціального стандарту розповсюдження даних, схва­леного у березні 1996 року Радою ди­ректорів МВФ. Це керівний документ стосовно надання економічних і фінан­сових даних країнами — членами МВФ, які мають доступ до міжнародних ринків капіталів або прагнуть його отримати.

Порівняно із Загальним Спеціальний стандарт розповсюдження даних ста­вить вищі вимоги щодо таких пара­метрів як охоплення, періодичність, своєчасність, якість та достовірність даних, забезпечення доступу громадсь­кості до інформації. Звісно, мовиться про поширення не лише статистики двох макроекономічних систем даних, які розробляються НБУ, а й статисти­ки державних фінансів, реального се­ктора економіки, розроблюваних і роз­повсюджуваних відповідно Мінфіном та Держкомстатом України. Саме тому це важливе питання має вирішуватися на загальнодержавному рівні. Певна кількість країн — членів МВФ уже приєдналася до Спеціального стандар­ту розповсюдження даних. Хотілося б, щоб і Україна не зволікала з цим.

Звичайно, приєднання нашої країни до Спеціального стандарту вимагає від статистичних органів держави значних зусиль: потрібно створити метадані, підвищити якість і надійність інфор­мації, налагодити потоки збору і поши­рення даних, подбати про відповідне програмне і технічне забезпечення, удосконалення звітності. Нагадаємо, що перехід на міжнародні стандарти бухобліку і звітності у нас лише розпо­чався. Принаймні поки що це зробила лише банківська система країни. Тож шлях до Спеціального стандарту для України буде нелегким. Але пройти його необхідно.

Сподіватимемося, що Національний банк не порушить доброї традиції пер-шопрохідця і, як і передбачено, завер­шить у новому, 1999-му році підготов­ку метаданих із монетарної статистики і статистики платіжного балансу. Це дасть йому змогу бути готовим до пе­редачі інформації в установленому по­рядку в разі приєднання України до Спеціального стандарту розповсюд­ження даних. Необхідні також від­повідні зусилля із боку Мінфіну і Держкомстату України.

5. Інформаційне забезпечення АПК.

Певні надії на вихід із си­туації, в якій опинилося сільськогосподарське вироб­ництво, дають нові підходи до формування і здійснення державної аграрної політики. Проте її реалізація залежати­ме переважно від безпосе­редніх учасників економічної діяльності. За цих умов сільським товаровиробни­кам, підприємствам, котрі об­слуговують їх діяльність, та управлінцям для прийняття обгрунтованих рішень відповідно до ситуації на ринку необхідна своєчасна, вичер­пна, пов'язана з їх діяльністю інформація.

Проблема інформування стала настільки очевидною, що не викликає будь-яких сумнівів у виробника щодо її актуальності. Так, опитуван­ня 280 працівників селянсь­ких (фермерських) госпо­дарств Чернівецької, Терно­пільської та Івано-Франків­ської областей показали, що 90% респондентів поряд із дефіцитом матеріальних і фінансових ресурсів дедалі більше відчувають дефіцит інформації.

На сучасному етапі ін­формаційне обслуговування господарств здійснюється без деталізації знань і враху­вання ситуації, яка склалася у конкретних виробників на даний момент. В Україні іс­нує достатня кількість інфор­маційних ресурсів, проте їх попит серед виробників перебуває на низькому рівні. Ринок товарів і послуг, вклю­чаючи інформаційний і кон­сультаційний сервіс на селі, є нерозвиненим.

Із метою виправлення ситуації з 1995 р. створюєть­ся інформаційно-консульта­ційна та впроваджувальна служба сільського господар­ства (ІКВС), яка увійде скла­довою частиною до інформа­ційної системи України. На першому етапі формування служби проводяться роботи щодо організації інформацій­но-консультаційних регіо­нальних (обласних) центрів (ІКЦ) у Львівській, Тернопіль­ській, Вінницькій, Житомир­ській та Полтавській облас­тях. Однією з проблем цих робіт є виявлення видів да­них, яких на сучасному етапі найбільше потребують ви­робники. Це дасть змогу розпочати роботи по ство­ренню інформаційного фон­ду ІКВС.

Відсутність відповідних даних є істотним інформацій­ним недоліком, а тому стри­мує вивчення інших більш важливих для організації служби питань, пов'язаних з роботою консультантів.

Виходячи з цього, під час експерименту проводилось анкетування та опитування в різних агрокліматичних регіо­нах України основних кате­горій виробників: керівників обслуговуючих і виробничих підприємств сільськогоспо­дарського профілю, головних спеціалістів цих організацій, фермерів та управлінців, а також надавалися консуль­тації абонентам ІКЦ. Метою робіт було виявити інформа­цію, якої найбільше потребу­ють товаровиробники в умо­вах переходу до ринкової економіки. Так, в ІКЦ при За­хідноукраїнському центрі фермерства протягом 1995 р. надано 156 консультацій. Найбільший інтерес прокон­сультовані (39,7%) виявили до організаційно-правових питань. Ці проблеми насам­перед заінтересували тих фермерів, які не могли реа­лізувати своє право землеко­ристувача.

Консультації технологіч­ного характеру (37,1%) пере­важно стосувались агротех­ніки одержання гібридів на­сіння кукурудзи, енергозбері­гаючих технологій вирощу­вання зернових культур, особливостей підбору сорто­вого складу саду та ін.

Результати анкетування фермерів, які господарюють три і більше років, підтверд­жують такий спектр заінтере­сованості в технологічних пи­таннях: 62,8% респондентів виявили інтерес до техно­логій виробництва свинини, а 22,3% — до закладання саду.

Серед комерційної ін­формації найбільший попит мала інформація щодо збуту сільськогосподарської продукції, цін на ринках, купівлі ресурсів, засобів праці.

Опитування в Жито­мирській, Рівненській та Во­линській областях показали, що в обстежених господар­ствах найбільшу потребу в\ пальному й мастильних мате­ріалах виявило 75% респон­дентів, у добривах — 72, у за­пасних частинах — 57, у гер­біцидах — 55%. Серед про­понованої на продаж лідиру­ють продукція тваринництва і хмелярства, зерно пшениці.

На думку опитаних, для розв'язання проблем госпо­дарювання та прийняття об­грунтованих управлінських рішень доцільно, щоб ІКЦ інформували (у тому числі і через консультаційні послу­ги) з усіх питань аграрного виробництва, а також вико­нували посередницькі функ­ції для налагодження ділової активності виробників.

Консультації, надані або­нентам у Львівській області, стосувалися селекції, аг­рохімії, вирощування зерно­вих і зернобобових, привати­зації землі й реформування колективних господарств, Опитування в цьому регіоні представників 326 суб'єктів економічної діяльності сіль­ськогосподарського профілю дали можливість виявити ча­стоту використання інфор­мації. Так, кожного дня ста­ють у пригоді дані метеоро­логічних прогнозів. Наприк­лад, агрономів цікавили короткострокові (декадні) та довгострокові (місячні, квар­тальні) прогнози запасів вологи. Щотижня оновлюється інформація про ринки продукції та ре­сурси, їх реалізацію, хід сільськогосподарських робіт; два рази на місяць — дані про можливості постачаль­них і заготівельних органі­зацій. Відомості про фінансо­вий стан регіону та країни, рекомендації наукових зак­ладів, використання основ­них і матеріальних засобів, витрати на виробництво одержують раз на рік. Така ж інформація потрібна управ­лінцям.

Усіх респондентів інтере­сують біржові ціни у світі, в Україні та країнах СНД на сільськогосподарські культу­ри й техніку, пальне й мас­тильні матеріали, добрива, засоби захисту рослин, кур­си валют тощо.

В ІКЦ при Полтавському науково-виробничому об'єд­нанні «Еліта» одержали кон­сультації представники 30 господарств 2-х районів Полтавської області. Виробники зверталися з питаннями, які переважно стосувалися гол­ландської технології вирощу­вання картоплі.

Результати опитувань у згаданому регіоні свідчать, що існують проблеми у прид­банні запасних частин, гер­біцидів та інших хімічних ре­човин, пального й мастиль­них матеріалів, елітного на­сіння та в реалізації сільсько­господарської продукції.

Отже, аналізуючи ре­зультати опитувань і харак­тер наданих консультацій, можна зробити висновок, що організації, підприємства, котрі отримують інформацію агропромислового характеру досягають значних успіхів у веденні господарства відповідно до завдань, видів робіт і функціональних обов’язків. Проте про­блеми інформаційного за­безпечення перед ними сто­ять однакові. Тобто, незва­жаючи на відмінності у спе­ціалізації виробничої діяль­ності та природно-кліматич­них зон, інформаційна за­лежність господарств одна­ково гостра в різних регіонах України. Найбільший дефі­цит існує на правові, ко­мерційні та науково-технічні дані. Велику потребу в пра­вових матеріалах можна по­в'язати з позитивними зміна­ми у виробничих відносинах суспільства в напрямі побу­дови правової держави. Щодо комерційної та науко­во-технічної інформації, то можна відзначити, що, вра­ховуючи посилення економі­чної активності та фінансової відповідальності суб'єктів господарювання йде дедалі більше впровадження у ви­робництво досягнень науки і техніки, попит на ці види да­них зростатиме.

Таким чином, при комплекту­ванні інформаційного фонду консультаційної служби агро­промислового комплексу до­цільно розпочати формуван­ня баз даних із правових, ко­мерційних питань і досягнень науки й техніки в цій галузі. Ці види інформації будуть використо­вуватися насамперед для проведення консультацій й вибірково-довідкового розповсюдження інформації в органах НТІ, що сприятиме економічному та інтелектуальному відроджен­ню українського АПК.

6. ДІС в адміністративних органах та обмін адміністративною інформацією.

Місцевому самоврядуванню в Росії немає і десяти років. По Конституції, цей соціальний інститут діє з 1999 р. Але за цей час не тільки сформувалося 18 тис. муніципальних утворень, але і розвилася їхня інфраструктура. За кілька років у Росії пройшла ціла епоха, протягом якої система місцевих органів зі складової частини державної влади виросла до рівня самоврядування. Бібліотеки не можуть не зауважувати соціального інституту, що не тільки потребує інформаційної підтримки, але і сам робить інформацію. І сьогодні важливо виявити її всю, особливо на регіональному і місцевому рівнях. Без допомоги бібліотек це зробити неможливо.

В зв’язку із цим створений сектор довідково-бібліографічного й інформаційного обслуговування. Розроблено програму "Бібліотека — муніципальний загальнодоступний інформаційний центр", основні цілі якої — організація фонду опублікованих і неопублікованих документів, прийнятих органами місцевого самоврядування; збір інформації, систематизація, збереження документів з цих питань; інформування населення про діяльність місцевих органів влади; забезпечення органів місцевого самоврядування і населення нормативно-законодавчими, соціально-культурними, економічними нормативними документами; надання доступу до інформаційних ресурсів усім прошаркам населення і муніципальним службовцям через каталоги, електронні бази даних та за допомогою ДІС.

Сектором випущений рекламний проспект про послуги бібліотек, що був розісланий по всіх адміністраціях району, великим підприємствам, комерційним організаціям.

Поряд з Федеральними законами, указами Президента РФ, постановами Уряду РФ, крайовими документами, районна бібліотека збирає і зберігає законодавчі документи, прийняті місцевою адміністрацією. Копії документів одержують бібліотеки всіх типів та видів на всіх рівнях.

Усі документи реєструються в "Зошиті обліку", вносяться в електронну картотеку. Для їхнього збереження виділені тематичні папки "Соціальний захист населення", "Працевлаштування", "Земельні ресурси", "Житлово-комунальне господарство", "Сільськогосподарське виробництво" і т.д. За вимогою користувачів ці документи видаються відразу ж.

ДІС діє за такими загально-тематичними напрямками: "Район і місто; день за днем", “Нормативні документи з питань економіки”, “Патентування винаходів”, “Соціально-економічні права та обов’язки”, різні правової теми та ін.

Велике значення для споживача мають досьє по визначених темах: "Відкриваючи свою справу", "Адвокат споживача", "Усе про пенсії", "Наркоманія і підліток", "Вибори. Реформи. Влада", "Юристи відповідають". Вони зручні тим, що кожна містить добірку матеріалу по визначеній темі.

Найважливіше завдання бібліотеки — оперативно сповіщати представників місцевої адміністрації про нові видання, що надійшли. Досвід показує, що інформація, отримана представником місцевої влади з вуст бібліотекаря, працює насамперед на саму бібліотеку, підвищує її престиж.

Для адміністрації району, комітету з питань справ молоді, відділу культури, будинку творчості, районна бібліотека випускає експрес-інформацію: "Нові книги в допомогу адміністративному апарату", "Місцеве самоврядування", "Нова юридична література", "Молодь і майбутнє Росії", "Проблеми культури й організації дозвілля". Оформляються інформаційні списки, дайджести по темах:

"Коло читання муніципального працівника", "Нове в періодиці з питаньадміністрування", "Місцеве самоврядування: історія і сучасність". Списки розсилаються в районну, міську, сільські адміністрації.

Районна бібліотека має у своєму розпорядженні електронну базу даних "Консультант Плюс" ("Федеральне законодавство", "Крайове законодавство", "Регіональний випуск", "Бухгалтер-консультант"). Найчастіше до неї звертаються керівники підприємств, підприємці, бухгалтери, економісти, юристи, студенти, працівники соціальної сфери.

З 1999 р. ведеться електронна краєзнавча картотека, куди включені 450 записів. Джерелами поповнення матеріалу служать крайові, місцеві газети, рішення органів влади. Постійно вводиться офіційний матеріал місцевої адміністрації.

Особливе значення має надання інформації про місцеві бюджети і податки, муніципальної власності, приватизації, зведень соціально-економічного, культурного, освітнього характеру, даних, що стосуються всіх питань життєдіяльності регіону.

Все більше представників влади, зіштовхуючись із різними проблемами та відчувають роль бібліотек у подоланні інформаційних бар'єрів. Бібліотеки, що перейшли в безпосереднє обслуговування органів місцевого самоврядування, у свою чергу зацікавлені в тісному співробітництві з ними. Працівники різних секторів виступають з оглядами нової літератури у відділах адміністрації, організують відкриті перегляди літератури на сесіях депутатів.

Отже, ДІС-адміністраторів всіх рівнів дозволяє говорити про те, що їх робота конкретно пов’язана із інформаційним забезпеченням. Це дозволяє зробити висновок про високий рівень культури в обслуговуванні спеціалістів-адміністраторів. Разом з тим, співробітництво із бібліотекою органів місцевого самоврядування дозволяє інформувати широке коло споживачів, які потребують конкретної, обґрунтованої та об'єктивної інформації під проблемну ситуацію, яка склалася.

7. Проблеми інформаційного забезпечення вчених у централізованій бібліотечній системі Російської академії наук (РАН).

Для інформаційного обслуговування вчених Російської академії наук (РАН) електронною інформацією в структурі Бібліотеки по природничих науках організовані обчислювальний центр і науково-дослідний відділ для розробки і впровадження комп'ютерних технологій у бібліотечно-інформаційну діяльність. Процеси комплектування й обробки літератури практично цілком переведені на комп'ютерну основу. Функціонує центр інформаційного обслуговування при відділі автоматизації і системних досліджень.

Бібліотеки Академії наук створювалися і розвивалися як невід'ємна частина вітчизняної фундаментальної науки, обов'язкова підсистема в наукових установах, тому принципи організації бібліотечної мережі (БМ) і головні етапи її розвитку завжди визначалися потребами РАН. Бібліотечна мережа РАН поєднує 216 бібліотек із сукупним фондом більш 12 млн. од. і обслуговує 300 підрозділів РАН. Система інформаційно-бібліотечного обслуговування вчених Академії заснована на єдиному фонді ЦБС РАН. Роль РАН як центра інформаційно-бібліотечного забезпечення системи полягає в координації її інформаційних ресурсів (ІР), розкритті власних фондів і представленні вченим зарубіжної інформації на рівні світових інформаційних центрів. У цілому бібліотеки мережі досить автономні у своїй діяльності й орієнтуються в першу чергу на інтереси науково-дослідної освіти, що обслуговується. Регіональний принцип організації БМ повторює структуру РАН. Ті з них, що входять у систему РАН, виконують свої функції по інформаційному забезпеченню вчених або в структурі однієї з підсистем РАН, або (територіально вилучені бібліотеки) — працюючи самостійно. У рамках ЦБС РАН зусилля ЦБ спрямовані на забезпечення інформацією наукових досліджень, проведених РАН, що обслуговуються бібліотеками її системи: інформування по комплексній тематиці досліджень.

Інформаційне обслуговування наукових колективів академічних закладів електронною інформацією в ЦБС РАН почато з кінця 70-х років. Незабаром після створення Бібліотеки в її структурі виникли обчислювальний центр і науково-дослідний відділ для розробки і введення комп'ютерних технологій у бібліотечно-інформаційоні процеси. У цей період була розроблена і впроваджена в промислову експлуатацію двоконтурна система ДІС на основі сигнальної інформації ВИНИТИ, розповсюджуваної на магнітних стрічках. У першому контурі системи абонентам представлялася вторинна інформація, у другому — першоджерела з фондів ЦБС. У системі були відпрацьовані максимально зручні для абонентів форми представлення інформації, автоматизовані і процеси її розподілу, а також обробки зворотнього зв'язку і замовлення першоджерел. При розробці системи були використані всі можливості ієрархічної побудови ЦБС РАН і її тісний зв'язок з академічними інститутами. Успішно розроблялися способи організації ретроспективного інформаційного забезпечення. У результаті як переважаючий напрямок було обрано використання БД «Science Citation Index» на компакт-дисках. РАН почала роботу в даній БД однією з перших у СРСР — в 1986 р. Ця база і зараз широко застосовується в Бібліотеці

Розвиток нових ІТ, з одного боку, і удосконалювання комп'ютерної техніки і доступність засобів телекомунікацій з високою пропускною здатністю, з іншого, за останні 5 — 6 років забезпечили спектр нових способів інформаційно-бібліотечного обслуговування. РАН пройшла кілька стадій у створенні і використанні електронної інформації в ДІС.

До «Електронної бібліотеки» РАН підключені 87 бібліотек системи з різних регіонів Росії. Поряд з ресурсами виділеного доступу (через Internet) Бібліотека надає своїм користувачам доступ до БД на CD-ROM, що також значно розширює коло джерел інформації. Інформаційну базу електронного фонду вторинної інформації складають БД: «Science Citation Index» на компакт-дисках і «Current Contents», одержувану через Internet у режимі FTP і оброблювану в локальному режимі, ряд БД, що входять до складу «Електронної бібліотеки РАН», а також масиви вторинної інформації, вільно доступної в Internet.

Визначилися три основних напрямки роботи з ЕР через Internet:

1. Надання можливостей цієї мережі читачам, що прийшли в бібліотеку (центральну чи одну з мережевих).

2. Розкриття для всіх користувачів Internet фондів і можливостей Бібліотеки.

3. Використання можливостей мережі в технологічних процесах Бібліотеки (ДІС, комплектування, система зворотного зв’язку).

З досвіду роботи класу Internet випливає, що для читачів (а це, переважно, учені РАН) одним з найбільш популярних ресурсів є доступ до повних текстів наукових журналів. Фінансові умови комплектування не дозволяють РАН придбати велику частину цікавих для її читачів видань навіть у єдиному екземплярі, не говорячи вже про бібліотеки наукових центрів та інститутів, тому використання електронних версій видань розширює діапазон інформаційного забезпечення вчених.

Значний інтерес для користувачів класу Internet представляє реферативно-біб-ліографічна інформація. Проведений РАН навесні 1999 р. пробний доступ по роботі з Internet-версією БД «Science Citation Index» — «Web of Science» показав її переваги (велика оперативність, а також можливість роботи з даними з глибоким хронологічним охопленням — до 1973 р., а також одночасна робота великого числа користувачів, система зворотного зв’язку on-line багатьох користувачів одночасно). По інформуванню фахівців, дана база унікальна і дозволяє підвищити рівень інформаційної забезпеченості фахівців РАН.

У ДІС РАН широко використовуються Internet-каталоги ведучих бібліотек Росії і світу. До цього ресурсу постійно звертаються вчені практично всіх країн СНД, завдяки швидкому пошуку необхідної літератури. ДІ вчених РАН виявляє й відсилає БО літератури через описану вище електронну систему інформування споживачів. Разом з тим, завдяки тієї ж системи споживач має можливість відразу скористатися повнотекстовою БД (якщо документ знаходиться в системі електронної бібліотеки РАН) або ж визначити місцезнаходження документів в інших інформаційних установах. Завдяки такій налагодженній системі ДІС в електронній бібліотеці РАН є не тільки зручним у використанні, але й дуже ефективним та оперативним. Система зворотнього зв’язку в ДІС, за допомогою мереженої бібліотечної системи зоорганізувати теж значно простіше ніж в традиційному варіанті.

Гнучке сполучення традиційних і електронних ІР дозволяє РАН підтримувати належний рівень інформаційного забезпечення науковців у складних сучасних умовах.

ВИСНОВКИ

Внаслідок всього вищенаведеного можна зробити висновок, що реалії сучасного суспільства висувають необхідність розробки теоретичних основ і механізмів формування професійної етики і майстерності.

Протиріччя між завданнями, які стоять перед суспільством і кожною людиною, з одного боку, і рівнем готовності (чи неготовності) фахівців до їхнього рішення — з іншого, дозволяють зробити висновок про своєрідний дефіцит компетентності, що виявляється в різних формах. У фахівців з великим стажем і досвідом роботи — це часто відсутність готовності й уміння працювати в нових умовах,щовиражається в такому феномені, як “бар'єр до інновацій”. У молодих працівників — це низький рівень компетентності, професійних умінь і навичок, відсутність сформованих позитивних умінь для праці. Названі протиріччя по-різному виявляються у вже сформовану і давню традиційну проблему, яку мають всі без виключення організації: брак необхідної інформації для професійної діяльності. Вирішити дану проблему здатний вид інформаційного обслуговування: диференційоване інформування споживачів інформації.

Диференційоване інформування споживачів — це вид інформаційного обслуговування, який направлений на задоволення постійнодіючих інформаційних потреб спеціалістів та науковців для ефективного здійснення їх професійної діяльності. Система диференційованого інформування споживачів інформації тісно пов’язана із диференціацією самих споживачів. Власне, саме ДІС визначається групами СІ.

До диференціації СІ існує багато підходів, та найчастіше розрізнення при формуванні системи ДІС відбувається в залежності від сфери професійної діяльності СІ та інших соціально-демографічних особливостей конкретних груп споживачів, а саме: посадовий статус, демографічний, індивідуальний та ін.

За цими критеріями стратифікуються наступні великі групи СІ:

1. Керівники всіх рівнів.

2. Спеціалісти різних сфер народного господарства, науки, культури, спеціалісти технічного та гуманітарного профілю.

2.1 За характером праці: науковці, виробники-практики (інженери, винахідники, раціоналізатори), педагоги та ін.

3. Робітники та працівники сфери народного господарства (колгоспники, фермери, агрономи).

4. Викладачі, лектори, пропагандисти знань.

В результаті аналізу інформаційного забезпечення даних груп споживачів інформації постає той факт, що ДІС різних професійних груп є неоднозначним та вимагає індивідуальних прийомів роботи. Крім того, при ДІС постає першочергове завдання: вивчення інформаційних потреб спеціалістів, відображення та надання об’єктивної інформації під проблему, високих професійних вмінь та навичок інформаційного працівника та узагальненні знання ним тої галузі, яку він інформує.

B процесі роботи стало зрозуміло, що під час ДІС ефективно можна використовувати мережеві технології та принципи електронних бібліотек (на прикладі РАН та інформування науковців). Усвідомлення необхідності прискорення розвитку незалежної України та її визнання світовим загалом як повноправного суб'єкта міжнародного співробітництва, запорукою якого мають стати високі досягнення певного рівня у виробничих і новітніх технологіях, спонукає до залучення в нашу державну систему інформаційного обслуговування, інформаційних та авангардних продуктів інтелектуальної власності. Це відкриє доступ вітчизняним ученим, інженерам, раціоналізаторам та винахідникам до новітніх науково-технічних і технологічних досягнень світової інтелектуальної еліти, а також надасть можливість узагальнити й найефективніше використати інтелектуальні ресурси держави.

Ефективне ДІС надасть споживачам можливість використовувати ресурси науково-технічної, економічної і патентної інформації, а це, в свою чергу— одна з обов'язкових умов виходу з економічної кризи за рахунок науково-технічного потенціалу нашої держави. Активне використання патентно-інформаційних ресурсів вищезгаданих мереж та БД органів НТІ та фондів бібліотек, володіння повною й достовірною інформацією дасть змогу українським виробникам, насамперед вітчизняної наукомісткої продукції, опанувати світовий ринок і сприятиме становленню в Україні ринку інтелектуальної власності; створення і використання ефективної системи ДІС, дозволить перевести процес міжнародного обміну інформацією в галузі промислової власності, новітніх технологій та рості професійного рівня вітчизняних фахівців на більш якісний рівень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Автоматизация информационного сопровождения целевых комплексных научно-технических программ / А.Н.Курбатов. - М., 1985. - 55с.

2. Амлинский Л.З. Взаимодействие органов НТИ и специальных библиотек в информационном обеспечении целевых комплексных про­храпи. - Киев: О-во "Знание" УССР, 1984. – 127 c.

3. Борисова Р.А.. Грабченко А.М. Организация информацион­ного обеспечения целевых комплексных научно-технических про­грамм на базе единого республиканского Съезда // НТИ. Сер. I, Орг. и.методика информ. работы. - 1983. – 87 с.

4. Васильєв О. Нові форми інформаційного обслуговування — бібліотекам. // Вісник книжкової палати України. — № 9, 1999. — С.20 – 21.

5. Галуга М.В. Особенности информирования учителей. // Библиография. — №5, 1996. — С. 12 – 16.

6. Гончаренко Н. Справочное бюро администрации. // Библиотека, №8, 2001. — С. 26 – 27.

7. Воронова Л. Проблеми інформаційного забезпечення діяльності банківської системи України. // Вісник НБУ. — №12, 1998. — С. 45 – 49.

8. Захаров А., Козлова Е. Проблемы информациооного обслуживания ученых в централизованой библиотечно системе РАН. // Бібліотечний вісник. — №5, 2001. — С.2 – 5.

9. Мельник Л. Бібліотечне обслуговування сьогодні: тенденції і проблеми. // Вісник книжкової палати України. — № 9, 1999. — С.4 – 6.

10. Мельник Л. Диференційоване інформування споживачів в органах НТІ. // НТБ. — № 6, 1997. — С. 17 – 21.

11. Жулід Т. Інформаційне забезпечення фахівців медичної галузі шляхом створення проблемно-орієнтованих АІС.// Вісник книжкової палати України. — № 6, 1999. — С.21 – 23.

12. Хайцева Л. Информационная служба готова выполнить любой запрос. // Библиотека. — № 5, 1997. — С. 5 – 8.

13. Шкарбан І.Д. Шляхи інформаційної забезпеченості підприємств АПК. // Вісник аграрної науки. — №2, 1997. — С. 77 – 78.

    Яценко О. Система інформаційного забезпечення бібліографічної діяльності.// Вісник книжкової палати України. — № 10, 1999. — С.23-28.