Дипломная работа: Забезпечення конкурентоспроможності підприємства "Судмаш" в умовах кризи

Реферат

Дипломна робота на тему "Забезпечення конкурентоспроможності підприємства "Судмаш" в умовах кризи" написана на основі існуючого підприємства.

Мета роботи - довести необхідність аналізу конкурентоспроможності вітчизняних підприємств та розробка заходів щодо її підвищення конкурентоспроможності та виходу підприємств з глибокої економічної кризи.

В роботі розглядаються такі питання:

- конкурентоспроможність підприємств галузі машинобудування в сучасних умовах; аналіз ретроспективи та перспективи розвитку галузі, методика аналізу конкурентоспроможності та оцінка конкурентних стратегій М.Портера;

- аналіз та оцінка конкурентоспроможності ДП "Судмаш": загальна характеристика, аналіз впливу чинників зовнішнього середовища, управлінське обстеження сильних та слабких сторін заводу;

- економічне обґрунтування розвитку заводу "Судмаш" на прикладі стратегії лідерства за рахунок економії на витратах;

- пропозиції щодо покращення діяльності з охорони праці на заводі.

Дипломна робота написана на 90 листах, має ЗО таблиць, З рисунки, 1 додаток, 30 джерел використаної літератури.

ВСТУП

Для сучасної української економіки, так само й для умов господарювання в нашій державі, характерною рисою є не передбачувані зміни. На шляху досягнення певних результатів у своїй діяльності вітчизняні підприємства зустрічають багато перешкод, але в сучасних • умовах можливості розвитку також часто мають місце.

Таким чином тема дипломної роботи "Забезпечення конкурентоспроможності підприємства в умовах кризи" є актуальною.

Ринкова економіка орієнтує підприємства на задоволення попиту й потреб ринку, на запити конкретних споживачів та організацію виробництва тільки тієї продукції, що користується попитом і може принести необхідний для подальшого розвитку прибуток. Умови й принципи функціонування підприємств, результати діяльності тепер залежать від конкурентоспроможності їх продукції на ринку.

А.Кредисов і В.Дерев'янко наголошують на "необхідності формування такої економічної політики держави, що сприяла б забезпеченню конкурентного економічного порядку, бо лише за умов конкурентної боротьби існує необхідність постійного удосконалення і підвищення ефективності виробництва".

Конкуренція є звичайним атрибутом ринку, на якому сперечаються за право бути власником грошей споживача різні товаровиробники. Тому досягнення конкурентоспроможності своїх товарів та послуг, а згодом і усієї фірми, є найважливішою метою у сучасному ринковому світі.

Єдине формування терміну "конкурентоспроможність поки, що відсутнє, однак, наявні визначення базуються на двох методичних підходах. Перший визначає конкурентоспроможність як комплекс властивостей товару, що відрізняють його від товару конкуренту. Другий свідчить, що конкурентоспроможність - це лише здатність реалізувати товар на даному ринку в певний момент часу.

При розумному поєднані цих двох напрямків підприємець матиме змогу побудувати фундамент свого майбутнього успіху.

Тому метою даної роботи є оцінка чинників, що впливають на конкурентоспроможність підприємств, та розробка стратегії нової конкурентної поведінки на сучасному ринку згідно із результатами такої оцінки. Запропонована стратегія в майбутньому зможе покращити фінансовий стан підприємства та підвищити його конкурентоспроможність.

Підтверджуючи безліч можливостей для вітчизняного підприємця, в тому числі і для керівництва ДП "Судмаш", про який і піде мова в роботі М.Хайровой, констатує: "Конкуренція, як комплексна категорія дозволяє ввести в дію величезний потенціал ринкових стимулів ділової активності, які поки, що недостатньо використовуються. Проводячи активну промислову політику, інструментом якої є добросовісна конкуренція, ми можемо досягти бажаної згоди інтересів держави та підприємств".

РОЗДІЛ 1. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ ГАЛУЗІ МАШИНОБУДУВАННЯ В УМОВАХ КРИЗИ

1.1. Характеристика галузі машинобудування в Україні

Продукція машинобудування має неабияке значення в економіці країни. Машинобудування покликане розширити техніку, переозброїти й оснастити всі галузі народного господарства, промисловості й інші сфери людської діяльності високопродуктивними і більш ефективними видами технологічного і силового устаткування, і машинами. Успішне виконання цих задач зажадає створення нових галузей машинобудування.

Продукція машинобудування формує активну частину основних виробничих фондів усіх галузей народного господарства. Без дії в даний час не може прогресивно розвиватися жодна сфера людської діяльності. Темпи зростання виробництва продукції в машинобудуванні вищі, ніж в інших галузях промисловості і народного господарства, що споживають машин [14].

Сучасний стан машинобудування передбачає, до того ж, відставання від економічно розвинених країн у розвитку виробничо-технічної бази, техніко-економічних показників, розвитку інфраструктури. Багато недоліків спостерігається у спробах запровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва, необхідність заміни машин, фізично і морально зношених, новими, котрі повинні відповідати світовим стандартам.

Останнім часом Україна втрачає зовнішні ринки збуту товарів, а внутрішній заповнений зарубіжним товаром (нерідко низької якості) [11].

На даному етапі розвитку маємо скорочення виробництва галузі машинобудування більш, як на 14,6% (за даними 1997р.), в наслідок цього, - зменшення споживання товару. Таким є стан машинобудування в сучасних умовах.

Крім того, слід зауважити, що у виробництві галузі машинобудування завжди використовувались нові досягнення науки і техніки, що посилювало зростання виробництва (табл. 1.1.1.) [12].

Таблиця 1.1.1

Модернізація виробничого обладнання на підприємствах машинобудування (одиниць)

Таким чином, за радянські роки в історії розвитку нашої держави в цілому, галузь машинобудування перетворилася на багатогалузеву індустрію[12]. Машинобудівна промисловість СРСР випускає щорічно машин і апаратів понад ЗО тис. найменувань і 130 тис. типорозмірів. У 19971-1980 p.p. освоєний випуск 26,2 тис. нових видів машин, устаткування і приладів, що майже в 4 рази більше, ніж у 1966-1970 p.p.

Наведенні показники можна пояснити господарськими зв'язками, що охоплювали СРСР міцною мережею, великою кількістю державних, зокрема військових, замовлень, монополією державних підприємств на ринку, "залізною завісою", що не допускало появи на ринку імпортних товарів.

У сучасних умовах на скорочення виробництва суднобудівного та сільськогосподарського обладнання впливає звуження внутрішнього ринку через низьку купівельну спроможність населення, втрата зовнішнього ринку через недостатню конкурентноздатність. Імпорт продукції машинобудування знижено за останні роки завдяки протекціоністській політиці, щодо вітчизняного виробника, що дало змогу підвищити обсяги виробництва українських товарів на 21 %[ 17].

Негативні явища в розвитку галузі машинобудування, можна пояснити скороченням поставок сировини, вузьким асортиментом продукції, відсутністю сучасних технологій, дефіцитом висококваліфікованих кадрів, складним фінансовим станом як підприємств, так зовнішнього економічного середовища та багатьма іншими чинниками.

Таким чином, етап переходу України до ринку вимагає від підприємств самостійного пошуку ефективних засобів підвищення життєздатності та конкурентоспроможності свого виробництва, тому підприємець або керівник повинен бути зацікавленим у своїй справі, а також мати можливість реалізувати свої плани згідно з чинним законодавством, не ховаючи отримані прибутки "в тінь" [19].

1.2 Перспективи розвитку машинобудування.

Згідно із свідченням українських науковців, кризовий стан в економіці є, перед усім, в машинобудуванні не вдається подолати тільки державним, колективним і приватним формам господарювання, оскільки для більшості з них діяльність є збитковою, тоді як підприємницька діяльність здійснюється за для одержання прибутку. Гальмом подальшого розвитку підприємництва в сучасних умовах стає не можливість реалізації підприємницького інтересу. Тому в сферах галузі машинобудування необхідні радикальні зміни підприємницького середовища, що передбачають ряд заходів[21]:

• З метою подолання "осідання" доходів в монопольних посередницьких структурах пропонується створити такі структури на кооперативній основі та запровадити механізм обмеження їх прибутковості (граничний рівень рентабельності);

• На базі стратегії розвитку галузі машинобудування та національної програми виходу її з кризи треба напрацювати та прийняти місцеві (на рівні області, району) програми розвитку галузей різних сфер цього комплексу.

З метою стабілізації виробництва у галузі машинобудування в Указі Президента України "Про основні напрямки розвитку галузі машинобудування", представлені такі заходи як [3]:

1) Впровадження у виробництво прогресивних технологій, які забезпечили б комплексну переробку сировини;

2) Створення сприятливих умов для переробки сировини; підвищення конкурентоспроможності продукції як на внутрішньому , так на зовнішньому ринку за рахунок зниження собівартості, поліпшення якості, зменшення витрат на енергоресурси;

3) Утворення законодавчої бази для забезпечення виробництва якісної конкурентноспроможної продукції з урахуванням міжнародних стандартів.

Такі напрямки більш конкретизують та акцентують увагу на економічному напрямку проблеми: необхідно[1]:

1) відновити традиційні та освоїти нові зовнішні ринки збуту, зокрема, за кордоном постійно діючи представництва окремих галузей, підприємств, регіонів; створити оптові ринки, розширити мережу фірмової торгівлі, а отже, зменшити кількість посередників при реалізації товару, завдяки чому буде знижено ціни і збільшено обсяги її продажу;

2) продовжувати протекціоністську політику щодо вітчизняного товаровиробника; забезпечити пріоритетність розвитку галузі здійсненням державної фінансово-кредитної підтримки підприємств за рахунок розширення видів їх кредитування, а також відновлення практики передбачення в державному бюджеті коштів для кредитування машинобудівної галузі;

3) оновити матеріально-технічну базу, модернізувати виробництво, збільшити обсяги випуску конкурентноспроможної продукції і розширити її асортимент, активізувати роботу щодо залучення іноземних інвестицій та кредитів.

Машинобудування покликане розширити техніку, переозброїти й оснастити всі галузі народного господарства, промисловості й інші сфери людської діяльності високопродуктивними і більш ефективними - видами технологічного і силового устаткування і машинами. Успішне виконання цих задач заважає створенню нових галузей машинобудування і випереджальної перебудови структури машинобудування [21].

Формування складу галузей машинобудування в кожній країні на основі міжнародної інтеграції, спеціалізації і кооперування виробництва дозволить більш раціонально побудувати структуру машинобудування й уникнути нераціонального дублювання виробництва в соціалістичних країнах.

1.3 Конкурентоспроможність підприємства за рахунок товару та оцінка існуючих конкурентних стратегій

Рубін Ю.Б. та Шустов В.В. вважають одне з найгостріших питань ринку конкуренція за досягнення більш високої якості товару, ніж у "суперника", тобто конкурента. "Висока якість виробу забезпечує перевагу не тільки у споживача, але й дозволяє зробити певний секретний хід в технічному розвитку виробництва в майбутньому".[23]

Недостатність конкурентоспроможності одних партнерів, розподіл сфер впливу іншими призводить до посилення тиску на споживача, стрімко зростає дефіцит, одночасно знижується якість, і ще більше ростуть ціни на товари. Такім чином, кожне підприємство повинно дбати про забезпечення конкурентоспроможності за для свого споживача, тобто за для себе також.

Товар - точний індикатор економічної сили й активності виробника. Дієвість факторів, що визначають позиції виробника, перевіряються в процесі конкурентного суперництва товарів в умовах розвитого ринкового механізму, що дозволяє виявити відмінності даного товару від товару-конкурента як по ступені відповідності конкретної суспільної потреби, так і по витратах на її задоволення. Для цього товар повинний мати визначену конкурентноздатність.

Конкурентноздатність товару - це такий рівень його економічних, технічних і експлуатаційних параметрів, що дозволяє витримати суперництво (конкуренцію) з іншими аналогічними товарами на ринку [19]. Крім того, конкурентноздатність - порівняльна характеристика товару, що містить комплексну оцінку всієї сукупності виробничих, комерційних, організаційних і економічних показників щодо виявлених вимог ринку чи властивостей іншого товару.

Вона визначається сукупністю споживчих властивостей даного товару-конкурента по ступені відповідності суспільним потребам з урахуванням витрат на їхнє задоволення, цін, умов постачання й експлуатації у процесі продуктивного і (чи) особистого споживання.

Розглянемо окремо всі складові показники конкурентноздатності товару (див. рис. 1.3.1).

Технічні показники товару визначаються оцінкою відповідності його технічного рівня, якості і надійності сучасним вимогам, що висуваються споживачами на ринку. Ці вимоги найбільше повно відбивають їх суспільні та індивідуальні потреби при досягнутому (прогнозованому) рівні соціально-економічного розвитку і науково-технічного прогресу як у нас у країні, так і за рубежем.

Основні вимоги споживачів до технічних показників знаходять висвітлення в національних і міжнародних стандартах.

Рис. 1.3.1 Типова схема оцінки конкурентоспроможності

Під стандартизацією розуміють розробку і встановлення технічних показників (норм) для прийнятої до випуску продукції, способів її маркірування, упакування, транспортування і збереження. Документ, яким визначається (нормується) стандартизований предмет, називається стандартом. Він є не тільки технічним, але і державним документом. Стандарти містять у собі повну характеристику товару і містять технічні умови на його виготовлення, правила приймання, сортування, упакування, маркірування, транспортування і збереження. При оцінці якості товару насамперед визначається його відповідність стандартам. Відповідність стандартам - регламентований споживчий параметр, порушення якого зводить конкурентноздатність товару до нуля.

У кожній країні існує своя система стандартизації товарів, що відповідає ступінь розвитку національної економіки, науки, техніки і технології.

Разом з тим у міру поглиблення інтеграції національної економіки у світову економіку і розширення зовнішньоекономічного співробітництва товаровиробників усе більшого значення набувають розвиток міжнародної стандартизація товарів і досягнення відповідності національних стандартів міжнародним вимогам якості товарів.

Міжнародні стандарти усувають обмеженість, різнорідність, суперечливість національних норм і правил різних країн. У цих цілях функціонує спеціально створена Міжнародна організація стандартизації (ISO - International Organisation for Standardisation).

Міжнародний координаційний центр по стандартизації - постійно діюча Нарада урядових посадових осіб при Європейській Економічній Комісії ООН. Нарада розробляє рекомендації урядам країн-членів щодо стандартизації товарів, найбільш важливих для міжнародної торгівлі.

Якість товару - це ступінь досягнення встановленого технічного рівня при виробництві кожної одиниці товарної продукції. Воно визначається або органолептичним методом (за допомогою органів почуттів), або лабораторними дослідженнями з використанням приладів, апаратів, реактивів і інших технічних засобів.

Технічна конкурентноздатність товарів - показник дуже гнучкий й динамічний. Він перманентно міняється відповідно до темпів науково-технічного прогресу, що відбувається як усередині країни, так і у ведучих світових виробників тієї чи іншої продукції.

Комерційні умови. До основних показників, що визначають комерційні умови конкурентноздатності товарів, відносяться:

• Цінові показники;

• Показники, що характеризують умови постачань і платежів за товари, що поставляються;

• Показники, що характеризують особливості діючої на ринку виробників і споживачів податкової і митної системи;

• Показники, що відбивають ступінь відповідальності продавців за виконання зобов'язань і гарантій.

Рівень ціни виробництва безпосереднім образом визначає цінову конкурентноздатність товару. Зрозуміло, що чим нижче цей рівень, тим за інших рівних умов вище конкурентноздатність виробленої продукції на ринку і, виходить, переважніше позиції її виготовлювача в суперництві з іншими виробниками аналогічної продукції. І навпаки, більш високий рівень ціни знижує цінову конкурентноздатність товарів, зводячи її нерідко до нуля. З урахуванням даних умов і формується цінова політика в боротьбі за підвищення конкурентноздатності вироблених товарів.

Така ж картина проглядається і з виконанням умов постачань і платежів. Чим ці умови більш гнучкі, чим більш вони відповідають інтересам покупців, тим переважніше товар у конкурентному суперництві з іншими аналогічними товарами на ринку. У першу чергу це стосується термінів і форм постачання товарів і пропонованого продавцем розмаїтості форм розрахунків і платежів за здійснювані постачання.

Також прямо впливає на конкурентноздатність прийняті на себе виготовлювачем товару гарантії і відповідальність за виконання зобов'язань з постачання у встановлений термін товарів високої якості і надійності,

Організаційні умови придбання і використання товару споживачами забезпечують реальне виконання комерційних показників його конкурентноздатності. До них відносяться:

• Забезпечення максимальне можливого наближення продавців товару до покупців, що впливає на зниження витрат звертання і, виходить, на рівень його ціни;

• Доставка товару до місць споживання не тільки великим оптом-транзитом, але і дрібними партіями через складські підприємства. В основі економічної доставки товарів лежить уміння грамотне користатися транспортними статутами, кодексами, правилами перевезень, транспортними тарифами й іншими основними документами в цій області;

• Розширення післяпродажного сервісу, що робиться споживачам з гарантійним і післягарантійним обслуговуванням. В даний час покупець пред'являє продавцю товару обов'язкова вимога: сервіс повинний забезпечити працездатність товару протягом усього терміну служби. Продавець зі своєї сторони всіляко сприяє тому, щоб чекання покупця виправдалися, і тому організація сильної сервісної служби і її ефективне функціонування є першочерговою турботою будь-якої промислової фірми, що бажає успішно виступити на ринку. Організація сервісу повинна випливати основним правилам ефективного обслуговування споживачів. Для цього необхідні: 1) добре підготовлена стратегія, що визначає найбільш оптимальний рівень сервісу для кожного сегмента ринку; 2) уміле використання реклами, що доносить до покупця всі переваги сервісу і гарантуючої міцний зв'язок клієнта з покупцем; 3) чітка система постачання запчастин; 4) система правил виклику співробітників сервісної служби до клієнта; 5) навчання персоналу, зв'язане з доведенням до кожного виконавця стандартів обслуговування.

Сервіс підрозділяється на передпродажний і післяпродажний, а останній - на гарантійний і післягарантійний.

Передпродажний сервіс полягає в усуненні неполадок, викликаних транспортуванням продукції, у приведенні її в робочий стан, випробуванні, демонстрації покупцю виробу в роботі і т.д. У період післягарантійного сервісу фірма-продавець веде планово-попереджувальні ремонти і капітальний ремонт, постачає запасні частини, дає консультації по ефективному використанню техніки. За бажанням покупця виробляються модернізація проданої продукції і додаткове навчання персоналу. Задача післягарантійного ремонту - скоротити простої устаткування, збільшити міжремонтні терміни, підвищити безпеку експлуатації й у кінцевому рахунку завоювати стійке положення на ринку, домогтися конкурентноздатності виробленої продукції;

Розвиток реклами і технічної інформації на високому якісному й організаційному рівнях. Необхідно пам'ятати, що головним елементом реклами, що визначає її ефективність для товару виробничого призначення, є насамперед змістовність рекламного тексту, його інформативність і доказовість, безумовна вірогідність на відміну від реклами для товарів індивідуального споживання. У ній рекламний текст, більш емоційний, нескладний для сприйняття, найчастіше прикрашений, а "імідж" товару, його образ нерідко не зв'язаний у загальному з його споживчими властивостями. Головна мета рекламної роботи - залучити до товару максимум ділових людей і підвищити його конкурентноздатність;

Формування попиту і стимулювання збуту - ФОССТИС як ключовий напрямок у конкурентній боротьбі за міцне місце на ринку збуту товару. Формування попиту (ФОС) полягає в тім, щоб повідомити потенційному покупцю про існування товару, проінформувати його про потреби, що задовольняються цим товаром, максимально знизити недовіру до товару з боку покупців і довести до них гарантії захисту інтересів покупців у випадку, якщо вони не будуть задоволені покупкою. Головна задача організації ФОС -уведення на ринок нового товару, забезпечення його конкурентноздатності і наміченого обсягу продажів.

Задача ж стимулювання збуту (СТИС) - спонукання покупця до наступних покупок даного товару, до придбання великих партій, регулярним комерційним зв'язкам. Діяльність по організації стимулювання збуту особливо важлива, коли на ринку мається багато конкуруючих між собою товарів, що мало відрізняються по своїх споживчих властивостях, а СТИС обіцяє покупцю відчутну вигоду за рахунок пропонованих знижок за умови покупки великих партій товару, регулярності покупок визначеного числа виробів ("бонусні" знижки). При стимулюванні збуту часто використовуються після продажні, що супроводжують "подарунки", безкоштовне поширення зразків товару, безкоштовна передача товару в тимчасове користування "на пробу" за реалізацію великих партій товару, прийом старого виробу до якості першого внеску за нову річ. Велике значення має організація презентацій, прес-конференцій і інших організаційних заходів для введення нового товару на ринок і забезпеченню його конкурентноздатності.

Економічні умови споживання. По економічним умовам споживання конкурентноздатність основного товару включає велике число показників, до яких варто віднести;

• Енергоємність і економічність у споживанні сировини на одиницю продукції, що випускається, чи чиненої роботи;

• Вартість сировини й експлуатаційних матеріалів;

• Рівень безвідходності використовуваних технологій;

• Надійність, періодичність і вартість ремонтів, вартість запасних частин;

• Чисельність обслуговуючого персоналу і його кваліфікація. Шляхом сукупного підрахунку витрат на оплату енергії і сировини, оцінки вартості обслуговування і ремонтів, розрахунку витрат на оплату обслуговуючого персоналу й інших статей витрат визначаються сукупні витрати споживання товару. Для готової продукції, і насамперед для машин і устаткування, витрати споживання визначаються на весь період експлуатації, а для сировинних товарів - на одиницю їхньої ваги, обсягу і вартості.

У результаті впливу всієї сукупності приведених вище показників складається повна ціна споживання товару, що вирішальним образом впливає на його конкурентноздатність.

Повна ціна споживання складається з ціни, сплаченої споживачем при придбанні товару, і витрат споживання. При цьому враховуються виплачувані покупцем мита, податки і збори, а також виплати по отриманих кредитах. Загальна емпірична формула конкурентноздатності товару має вид: конкурентноздатність = якість + ціна + обслуговування Конкурентноздатність товару - поняття відносне, її можна прогнозувати в процесі розробки зразків, однак реальна конкурентноздатність оцінюється тільки на ринку при зіставленні як з характеристиками, так і з умовами продажу і сервісу аналогічних товарів-конкурентів.

А також оцінка конкурентноздатності товару, як видно з рисунка 1.3.2, містить у собі вивчення ринку, конкурентів, потреб покупців і параметрів оцінки товару. У світовій практиці кількісна оцінка конкурентноздатного товару складається з трьох етапів:

• аналізу ринку і вибору найбільш конкурентноздатного товару-зразка як базу для порівняння і визначення рівня конкурентноздатності товару;

• визначення набору порівнюваних параметрів двох товарів;

• розрахунку інтегрального показника конкурентноздатності товару.

Вибір товару-зразка. Це один з найбільш відповідальних моментів аналізу конкурентноздатності товару. Помилка на даному етапі може привести до перекручування результатів усієї роботи. Зразок повинний належати до тієї ж групи товарів, що й аналізований виріб; бути найбільш представницьким для даного ринку, а його основні параметри повинні розглядатися в динаміку з урахуванням фактора часу у швидко мінливій ринковій обстановці.

Визначення набору порівнюваних параметрів. При цьому порівнюються параметри, що характеризують споживчі властивості товару (його споживчу вартість), і параметри, що виражають його економічні властивості (вартість).

Споживчі властивості товару, з яких складається його корисний ефект, визначаються набором "твердих" і "м'яких" споживчих параметрів.

"Тверді параметри" описують найважливіші функції товару і зв'язані з ним характеристики, задані конструкторськими принципами виробу. Вони мають визначену величину, виражену в тих чи інших одиницях (наприклад, потужність, розмір, температура і т.д.). Найбільш представницькою групою "твердих" параметрів є технічні, котрі у свою чергу підрозділяються на параметри призначення (класифікаційні, технічної ефективності, конструктивні), а також параметри відповідності національним і міжнародним стандартам, нормативам, законодавчим актам і т.д. - усе це регламентовані параметри.

Рис. 1.3.2 Фактори формування конкурентоспроможності товару.

"М'які" параметри характеризують естетичні властивості товару, тобто є вираженням дизайну, упаковки, кольору і додають товарам особливу привабливість. Останнім часом на вітчизняних ринках значення "м'яких" параметрів помітно зростає і не тільки для товарів масового попиту, в і виробничого значення. "М'які" параметри, як правило, не мають природної фізичної міри і важко піддаються кількісній оцінці.

Визначення набору споживчих параметрів складає основу аналізу конкурентноздатності товару. При аналізі всіх параметрів на перший план висувають ті, котрі мають найбільшу значимість для споживачів. Визначення значення кожного параметра здійснюється групою експертів, що розташовують достатнім обсягом надійної ринкової інформації. Цей підхід не виключає ретельного дослідження і другорядних параметрів, що у конкурентному змаганні можуть відігравати вирішальну роль. Ціль такого підходу до дослідження - максимальне задоволення споживачів.

Можлива оцінка на базі органолептичних методів, побудованих на суб'єктивному сприйнятті людиною тієї чи іншої властивості об'єкта і вираження результату сприйняття в цифровий (бальної) формі.

Корисної може виявитися також оцінка виробу не стільки по його безпосередньому сприйняттю, скільки на основі досвіду маркетингової діяльності на ринку, на основі інтуїтивного визначення ролі тієї чи іншої властивості в задоволенні потреб покупців. Цей метод називають кваліметричним, тому що він заснований на порівнянні різних властивостей виробу. З урахуванням сукупності всіх думок будується кількісна оцінка "м'якого" параметра.

За аналогічною схемою визначають набір економічних (вартісних) параметрів товару, що характеризують його основні властивості через витрати покупця на придбання і використання виробу протягом усього періоду його споживання.

Величини економічних параметрів (розмір витрат) визначаються: ціною виробу (В₁ ), витратами на його транспортування (В₂ ), установку (В₃ ), експлуатацію (В₄ ), ремонт (В₅ ), технічне обслуговування (В₆ ), навчання персоналу (В₇ ), податки (В₈ ), страхові внески (В₉ ) і т.д. У сукупності ці витрати складають ціну споживання - В, тобто обсяг засобів, потрібних споживачу протягом усього терміну служби товару:

В = B₁ +В₂ +В₃ +В₄ +В₅ +В₆ +В₇ +В₈ +В₉ +.. .+Див;

економічні параметри, що складаються де, індивідуальні для кожного товару.

Як правило, сума витрат на експлуатацію виробу нерідко значно перевершує покупну ціну.

Розрахунок інтегрального показника конкурентноздатності товару. Цей розрахунок заснований на порівнянні параметрів даного товару з параметрами існуючого чи розроблювального товару, що найбільше повно відбиває потреби покупців.

Зразок для порівняльного аналізу вибирається на основі інформація, отриманої в результаті ринкових досліджень про характер вимог покупців, як прямої - у результаті цілеспрямованого збору зведень, так і непрямої - з урахуванням даних про розміри збуту і часткою на ринку найбільш конкурентноздатних товарів.

Інтегральний показник конкурентноздатності товару є вираженням ступеня привабливості товару для покупця.

Привабливість її реалізованого товару для продавця полягає в чистому виторзі, рівній контрактній ціні за мінусом витрат на продаж, доставку, податків, пошлін, акцизів. Тому питома вага ефекту для продавця (К_пр ), що характеризує економічну доцільність продажу продукції, буде дорівнює:

К_пр ⁼ В_р / В;

де В_р - чистий грошовий виторг від реалізації;

В - повні витрати на виробництво одиниці продукції і її доставку.

Конкурентноздатність товару підвищують постійно, домагаючись максимальної відповідності його споживчих і вартісних характеристик існуючим і особливо прогнозованим запитам покупців.

Результати розрахунків основних показників конкурентоспроможності товару приведені в таблиці 1.3.1. Інтегральний показник конкурентоспроможності по гідроциліндрам Херсонського заводу вище на 0,1 ніж інтегральний показник Харківського заводу, так як з таблиці видно, що гарантійний строк експлуатації більше Харківського, а споживання енергії на виробництво за добу менше на 0,03.

На основі виявлення ринкових змін кон'юнктури аналізованого товару виробляється добір тих груп товарів, що у більшій мері відповідають запитам споживачів. Далі вивчаються прогнози появи нових товарів конкурентів. При цьому виділяються ті новинки, імовірність успішного продажу яких очевидна і які викликають жорстоке суперництво між конкурентами. Після цього формуються технічні вимоги до параметрів товарів. На закінчення складаються оцінні таблиці відповідності параметрів декількох цікавих новинок і тих технологій, без яких неможливий випуск нового товару.

В остаточному підсумку вибір варіанта визначають обмеження, що існують для даної промислової фірми в області технології, матеріального забезпечення і комунікацій. Правильно обраний варіант підвищення конкурентноздатності товару дозволить у максимальному ступені уникнути безглуздих утрат, а отримані підсумки по аналізі цього широкого спектра параметрів дозволять сформулювати програму цілеспрямованої зміни у виробничій, фінансово-економічній і збутовій роботі промислової фірми для посилення її позицій у конкурентній боротьбі на ринку.

Таблиця 1.3.1

Результати розрахунків основних показників

Продовження табл. 1.3.1

Після визначення рівня конкурентоспроможності певного товару підприємства керівництво визначає, якої конкурентної стратегії дотримуватись. Прикладом того, "як належить конкурувати та досягти успіху в конкуренції"" показано в матриці типових конкурентних стратегій М.Портера мал.(1.3.3).

Рис. 1.3.3 Типові конкурентні стратегії (за М.Портером).

Стратегії "лідерства за рахунок економії на витратах" дотримуються фірми, що орієнтуються на широкі ринки, які практично не сегментовано, та на великий обсяг виробництва. Як правило, товари таких підприємств користуються попитом, обсяг якого досягається за допомогою зниження ціни. При масовому виробництві підприємство може знижувати ціну завдяки зменшенню витрат на одиницю продукції.

Стратегія "диференціація товару" передбачає вихід на більш широкі ринки завдяки сегментації ринку та орієнтації товарів на кожен сегмент. Обсяг реалізації збільшується на базі різноманітності товару: кожному сегменту пропонується унікальний товар [26].

Стратегія "фокусування" може бути двох видів: "фокусування на витратах" та "сфокусована диференціація". Перший варіант використовується, коли фірма вийшла на вузький ринок з одним товаром і знижує витрати за рахунок удосконалення своїх виробів. Другий варіант передбачає вихід на вузький ринок з великою кількістю різноманітних товарів, тому можливість захопити ринок буде залежати від якості товару.

На прикладі цих типових стратегій зрозуміло, що жодна з- них не підходить абсолютно всім галузям. Деякі галузі можуть сполучати декілька стратегій одночасно. Більш того, структура галузі може навіть обмежувати можливості вибору різних варіантів стратегій, але не можна зустріти галузі, де успіх принесла б тільки одна стратегія.

В основу концепції типових стратегій конкуренції покладена ідея, що кожна з них базується на конкурентній перевазі. Фірма повинна вирішити, який тип конкурентної переваги вона збирається отримати, та в якій сфері це можливо. М.Портер вважає, що "що найбільша стратегічна помилка криється в "бажанні гнатися за всіма зайцями", тобто використовувати всі конкурентні стратегії одночасно. Це шлях до поганих показників, тому що підприємство, яке намагається використовувати усі стратегії одночасно, не зможе використати з гарним результатом жодної через внутрішні протиріччя"[22].

Фірми досягають конкурентних переваг, коли знаходять нові способи конкуренції та виходять з ними на ринок. Портер називає це одним словом -"нововведення". Нововведення в широкому розумінні включає в себе і покращення технології, і вдосконалення способів та методів діяльності. Конкретно оновлення може виражатися у зміні товару або виробничого процесу, новому підході до маркетингу, нових шляхів розповсюдження товару. Нововведення призводить до зміни лідерів у конкуренції, якщо інші конкуренти або поки що не розпізнали нового способу ведення справ, або не можуть чи не бажають змінювати свій підхід.

"Тиск на виклик, а не "спокійне життя" ведуть фірми до процвітання..."

- вважає М.Портер. Тому необхідно, не зважати на тяжкий стан економіки України, вивчати вплив зовнішніх та внутрішніх чинників на діяльність підприємства та розробляти таку конкурентну стратегію, що відповідала б умовам сьогодення. Так, вивчення внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства на прикладі ДП "Судмаш" показано в розділі 2, а розробка відповідної конкурентної стратегії та підвищення конкурентоспроможності -в розділі 3.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ДП "СУДМАШ"

2.1 Загальна характеристика підприємства

Юридичний статус •

Херсонський державний завод суднового устаткування і суднової арматури «Судмаш»

Код ОКПО - 24944438;

Юридична адреса - 730019, м. Херсон, Карантинний острів, 1;

Номер і дата реєстрації підприємства - 5395 від 24 лютого 1998 року

Повна назва і юридична адреса Міністерства - Державний комітет промислової політики України,252035, м. Київ, вул. Сурикова, 3

Форма власності - державна;

Перелік засновників – н е т;

Обґрунтування запропонованої організаційно-правової форми Підприємство створене наказом Мінпромполітики України № 52 від 12.02.98 р., у результаті реструктуризації Херсонського суднобудівного заводу. У перспективі - приватизація й утворення ОАО.

Коротка історична довідка про діяльність підприємства Завод спеціалізований на випуску виробів суднового машинобудування, сільгоспмашинобудування, в.т.ч.: шлюпбалки, СПУ, лебідки, суднова арматура, гідроциліндри, ілюмінатори, вироби швартовного і якірного пристрою і рукава високого тиску (РВТ) для зернозбиральних комбайнів.

Основні техніко-економічні показники підприємства за звітний рік приведені в таб.2.1.1.

Таблиця 2.1.1

Основні показники виробничої діяльності

Підприємство забезпечене капітальними спорудами, у яких розміщене технологічне устаткування. Стан капітальних споруд відповідає вимогам експлуатації, для нормального функціонування використовують

енергокомунікації ХСЗ. Відповідно до виконуваних обсягів підприємство укомплектоване необхідною кількістю робітників і фахівців необхідної кваліфікації.

Загальна площа займана заводом складає 6,15 га, у т.ч. під виробничі ділянки - 5,5 га. Територія обгороджена забором, забезпечена автомобільними і залізничними під'їзними коліями.

Характеристика продукції, виробленої підприємством і ринок збуту

Таблиця 2.1.2

Основні види і виробничий потенціал продукції, що поставляється

Завод пропонує поставляти затвори поворотні з ручним приводом з відповідними фланцями і патрубками під приварку для застосування як запірний орган газових трубопроводів, робочий тиск Ру 1,6 МПа; температура навколишнього середовища -40 до + 50^ос , умовний прохід Ду 100; 150 мм. Затвори можуть також використовуватися в промислових трубопроводах для середовищ: вода прісна, конденсат, нафтопродукти (бензин, гас, ДТ, олія, мазут) з температурою від -2 до 80^о С.

Пристрою спуска - підйому надувної чергової шлюпки (Вантажопідйомністю 800 ктс, максимально можливий поворот стріл ± 225⁰⁾ .

Шлюпбалки гравітаційні 4-х шарнірні (вантажопідйомністю 6350,8100, 1000 ктс із максимальним вильотом підвіски 3560, 4460м, відповідно).

Коробки двох і трьохклапанні бронзові (Ру 0,6 МПа:Ду50^150 мм), кінгстони бронзові (РуО,25 МПа, Ду50-К350 мм), кінгстони продування казанів (Ру2,5 МПа, Ду32-^100 мм), клинкетні засувки (Ру0,6 МПа, Ду65 ÷ 350 мм).

Гідроциліндри поршневі подвійного дії з однобічним штоком РУ16 МПа, Ру25 МПа.

Ілюмінатори стулчасті і глухі.

Стопори фрикційні для кріплення якоря по-похідному (каліф ланцюга в мм 11 ÷ 73).

Кіпові планки з роульсами і позначками (діаметр роульса мм: 150÷325_.

В'юшки сталеві для швартових і буксирних канатів (діаметр барабана, мм 210÷7500).

Стопори переносні для сталевих канатів (діаметром мм:9,3-КЗО).

Пристрою для кріплення і віддачі корінного кінця якірного ланцюга (калібру від 11 до 26 мм).

Гідроциліндри і рукави високого тиску для зернозбиральних комбайнів і почвообробної техніці.

Характеристика ринків

У період існування СРСР, вироби МЗК виготовлялися і поставлялися суднобудівним заводам колишнього СРСР, а також за кордон.

У дійсний період кооперовані зв'язки трохи порушилися, з'явилися труднощі в реалізації, у зв'язку з кризою суднобудівних заводів як на Україні так і Росії. Ведеться пошук збуту продукції сільгоспмашинобудування на внутрішньому ринку.

Відбувається поновлення загублених і відновлення нових зв'язків відповідно до проведеної роботи на здешевлення продукції й одержання на неї сертифікатів міжнародних класифікаційних суспільств.

2.2 Аналіз впливу чинників зовнішнього та внутрішнього середовища на діяльність заводу

Перш ніж проаналізувати вплив на підприємство чинників зовнішнього чи внутрішнього середовища, керівництво повинно встановити місію та цілі діяльності комбінату. Зовнішнє середовище, як правило, оцінюють за допомогою таких параметрів [25]:

1 )зміни, що впливають на різноманітні аспекти поточної стратегії;

2)чинники, що представляють загрозу для поточної стратегії фірми;

3)чинники, що представляють можливості для досягнення загальнофірмових цілей шляхом корегування плану.

Завдяки аналізу зовнішнього середовища контролюється вплив зовнішніх чинників для виявлення загроз та можливостей для фірми, які зазвичай ділять на сім галузей: економіка, політика, ринок, технологія, конкуренція, міжнародний стан та соціальна поведінка (див. рис. 2.2.1.)

Рис. 2.2.1 Фактори зовнішньої середи підприємства

Таким чином, на цілі організації можуть впливати поточний і прогнозний стан економіки, участь лідерів бізнесу в державній політиці, мінливість зовнішнього ринкового середовища, зміни в технології виробництва, дії реальних та потенційних конкурентів, процеси на міжнародному ринку, а також поведінка та очікування суспільства як потенційних споживачів [29].

Місієюназивають чітко виражену причину існування фірми. Місія Херсонського заводу "Судмаш" - це задоволення потреб підприємств та населення, в короткий термін з гарантійною якістю виповнити любу заявку на продукцію, представлену в "Каталозі".

Загально організаційною метоює забезпечення прибутковості діяльності підприємства завдяки раціональній організації управління виробництвом (виробничим процесом, розвитком техніко-економічної бази, кадровим потенціалом).

Задачі підприємства такі:

> забезпечення норм існування на ринку продукції при будь-яких змінах зовнішнього середовища;

> забезпечення ефективної діяльності підприємства на ринку на близьку й далеку перспективу; вирішення соціальних проблем колективу;

> виробництво товарів та послуг з урахуванням потреб споживачів на основі існуючих можливостей.

Економічні чинники. Українська промисловість втрачає ринки збуту товарів машинобудування, а внутрішній ринок заповнюється імпортною продукцією (нерідко низької якості). Протекціоністська політика дещо збільшила обсяги виробництва вітчизняних виробників, але великий негативний вплив мають фінансова криза, недосконалість податково-кредитної системи, нестача власних обігових коштів.

Політичні чинники. Політична система спрямована на розвиток малого підприємства, що в свою чергу заважає промисловим підприємствам утримувати конкурентоспроможність або існувати в загалі. А також немало важливий фактор для підприємства - політична стабільність в Україні.

Ринкові чинники- це демографічний стан, життєвий цикл товарів та послуг, легкість проникнення на ринок, розподіл прибутків серед населення, рівень конкуренції в галузі. Проникнення на ринок із новим видом продукції зараз обмежене: відсутність коштів викликає нестачу необхідних капіталовкладень; споживачі можуть віддавати перевагу товарам іншого виробника; недосяжність каналів розподілу; існування загрози об.'єднання конкурентів проти заводу.

Споживачі продукції заводу - це Україна, Росія та країни СНД. Обсяги реалізації залежно від ринків збуту можна побачити в табл.2.2.1. Однією із сторін зовнішнього ринкового середовища є постачальники - підприємства України, СНД. Постачання підприємства матеріалами і комплектуючими виробами здійснюється комерційним відділом бюро матеріально технічного постачання (див.таб.2.2.2).

Таблиця 2.2.1

Характеристика споживчого ринку

Таблиця .2.2.2

Існуючи джерела постачання підприємства сировиною Характеристика конкурентного середовища

З метою полегшення аналізу конкуренції М.Портер пропонує відповісти на такі питання:

> чи задоволений конкурент своїм становищем; яких ймовірних кроків та змін в стратегії слід чекати від конкурента;

> у чому слабкості конкурента;

> що могло б спровокувати найефективніші відповідні дії з його боку та ін. Відносно задоволення конкурентів не можна стверджувати, що таке взагалі існує. Незважаючи на стабільність галузі машинобудування взагалі, існує нововведення в технології. Тому своїм становищем можуть бути задоволені лише конкуренти, що проводять наукові розробки та впроваджують новітні технології. Ймовірніше, що кроки конкурентів будуть виражені впровадженням нового обладнання з метою диференціації продукції або ж із метою зниження витрат за рахунок використання ресурсозберігаючої технології, або ж збільшенням коштів на рекламу, просування товару та ін. Продукція, що виготовляється на підприємстві "Судмаш" відповідає по якості вимогам нормативно-технічної документації погодженої з замовником. Для підвищення її конкурентноздатності на зовнішньому ринку, необхідне придбання ліцензії на виготовлення, застосування найбільш сучасних матеріалів, зниження витрат на продукцію, що випускається, за рахунок збільшення кількості, розширення сертифікації продукції на клас міжнародних класифікаційних товариств. Продукція іноземних виробників аналогічних виробів таких як: "Амрі", "Дан-ФОС", "Лахольн", "Маннесманн", "Феррарі", "Гребен" і ін. Користується більшим успіхом у покупців, чим продукція заводу, тільки за рахунок наявності сертифікатів міжнародних класифікаційних товариств на весь асортимент продукції, що випускається. Переваги продукції конкурентів приведені в табл.4.

Виробнича діяльність підприємства. Продукція, що випускається підприємством, проходить механічну, гальванічну, термічну й ін. види обробки на наявному устаткуванні. У зв'язку з тим, що передбачається збереження основної номенклатури виробів, що випускаються, виробничий технологічний процес не буде істотно змінений.

Для здійснення технологічного процесу виготовлення виробів гідроциліндрів і рукавів високого тиску сільгоспмашинобудування, енергетичної арматури, суднового устаткування і суднової арматури підприємство укомплектоване необхідною кількістю устаткування. Однак по своїх механічних і технічних характеристик це устаткування в основній своїй частині, вимагає заміни на більш сучасне і досконале, здатне робити механічну обробку виробів по якості, що відповідають, сучасним вимогам.

Соціальні чинники. Соціальні чинники очікування передбачають мінливі очікування суспільства. Ці чинники можуть впливати на завод в аспекті шкоди навколишньому природному середовищу.

У підприємстві маються джерела утворення шкідливих речовин від таких виробництв як: складально-зварювального, малярського, абразивної обробки металу, обробки металів різанням, гальвано - хімічним покриттям, термічної обробки металів.

Зазначені види виробництв є джерелами утворення окису заліза, окису міді, двоокису азоту, окису вуглецю, двоокису кремнію, зважених часток, промивні води хім. обробки металів різанням і гартівними ваннами.

Усі джерела утворення шкідливих речовин обладнані, відповідно до прийнятого на виробництвах такого типу санітарними нормами, фільтровентиляційними установками, циклонами відстійний, фільтруючий, очисними і викид шкідливих речовин у навколишнє середовище, по кожному окремому джерелу, не перевищує гранично припустимих норм.

2.3 Управлінське обстеження сильних та слабких сторін заводу

Діагноз внутрішніх проблем називають управлінським обстеженням, що включає такі функції, як маркетинг, фінанси, виробництво, людські ресурси, а також культуру та образ організації.

Функція маркетингу. На заводі виготовляють великий асортимент продукції, як для суднового так і для сільськогосподарського машинобудування. Від товарів конкурентів продукція підприємства відрізняється високою якістю, що забезпечується якісною сировиною та технологією обробки. Напрямки збутової політики заводу відображені в табл.2.3.1. ^;

Підприємство має власну службу маркетингу і збуту. Реалізацією продукції, що випускається підприємством, займається комерційний відділ по укладених договорах зі споживачами продукції.

Таблиця 2.3.1

Існуючі канали збуту продукції (послуг) підприємства і дані на перспективу

Цінова політика на підприємстві є слабкою ланкою маркетингової служби. Формуванням цін займається планово - економічний відділ, який підраховує собівартість кожного виду продукції, виходячи із витрат на її виробництво.

Рекламна діяльність заводу на низькому рівні. Інформація про діяльність та продукцію заводу представлена лише в різноманітних каталогах та довідниках виробників України, а також на виставках. У зв'язку з тим, що продукція заводу має широке застосування не тільки в суднобудуванні, але й в інших областях промисловості, на базі підприємства організований центр по гарантійному і післягарантійному сервісному обслуговуванню реалізованої продукції таб.2.2.1.

Характеристика персоналу. Успіх роботи будь якої організації може залежати від кваліфікованих кадрів, узгодженої та ефективної їх роботи. Уяву про кадри заводу можна отримати з табл.2.3.2.

Таблиця 2.3.2

Чисельність працівників та службовців на Херсонському заводу "Судмаш", чол.

Можна зробити висновок, що плинність кадрів на заводі здійснюється за рахунок скорочення промислово-виробничого, інженерно-технічного та адміністративного персоналу. Розподіл працівників за віком та освітою представлено в табл.2.3.3.

Таблиця 2.3.3

Розподіл працівників за віком та освітою

На підприємстві проводиться підготовка та перепідготовка кадрів, атестації керуючого складу, спеціалістів та службовців. Робітники отримують нові професії та підвищують тарифні розряди після прийняття рішення про це кваліфікаційною комісією.

На заводі використовуються підрядно-преміальна та почасово-преміальна система оплати праці. Мінімальний оклад складає 140грн., а тарифна ставка 0,79грн. на годину. За понаднормову працю, вихід на роботу у вихідні та святкові дні, вечірній та нічний час передбачене преміювання.

Функція управління виробництвом.

Завод має виробничий потенціал і готовий поставляти на ринок наступне комплектувальне устаткування. Основні показники виробництва приведені у табл.2.1.1. Основні види продукції приведені в табл.2.1.2.

Для впровадження технологічного процесу виготовлення виробів гідро циліндрів і рукавів високого тиску сільгоспмашинобудування, промислової арматури, суднового обладнання і суднової арматури підприємство укомплектоване необхідною кількістю устаткування. Однак по своїм механічним і технічним характеристикам це устаткування в основній своїй частині, вимагає заміни на більш сучасне, що здатне робити механічну обробку виробів по якості сучасним вимогам.

Попит на продукцію є нестабільним, що дуже погано впливає на виробництво та прибуток.

Аналіз фінансового стану підприємства.

Таблиця 2.3.3

Баланс підприємства на 01.01.2006 року

Зі структури балансу видно, що протягом аналізованого періоду кошти підприємства продовжують фінансуватися, головним чином, за рахунок власного капіталу. У результаті чого, підприємство має незначну залежність від зовнішнього фінансування

Продовжують рости запаси матеріалів, що не використовувалися у виробництві (+127 тис. грн. у порівнянні з початком року).

Таблиця 2.3.4

Фінансові результати

Результатом діяльності підприємства за 2006 рік є фінансовий результат до оподаткування, що дорівнює 530 тис. грн. Проти рівня 2005 долі фінансовий результат до оподаткування збільшився на 349 тис. грн. при збільшенні за цей період виручки від реалізації на 1379 тис. грн.

Таблиця 2.3.5

Основна діяльність

Товарна продукція в порівнянних цінах у 2006 році виросла на 31 тис. грн., у порівнянні з 2005 роком за рахунок збільшення випуску іншої продукції.

Реалізація товарної продукції в 2006 році склала 3145 тис. грн., що на 72,8% більше чим у 2005 році. Питома вага реалізації в товарній продукції склав 161,8%. Це свідчить про збільшення реалізації.

Вартість відвантаженої продукції оплаченої в грошовому вираженні 3052 т. грн., що складає 97,0% від усієї реалізації.

Зменшилася питома вага відвантаженої продукції по бартері на 72%.

Таблиця 2.3.6

Структура випуску товарної продукції

Об'єм виробництва на судобудівництво залишився на тому рівні, як і в 2005 році, а об'єм виробництва для сільгоспмашинобудування збільшився у зв'язку з ростом попиту на гідро циліндри для комбайнів.

Таблиця 2.3.7

Праця і зарплата

За 2006 рік середньооблікова чисельність працюючих зменшилась на 10 чоловік у порівнянні з минулим роком і склала 249 чоловік. У зв'язку зі збільшенням обсягу виробництва збільшилася зайнятість виробничо-промислового персоналу.

Таблиця 2.3.8

Дані про процентне співвідношення допоміжних і виробничих робітників

Використання робочого часу

Трудові ресурси в 2006 році використовувалися набагато ефективніше, ніж торік. Так одним робітником відпрацьовано 215 днів, що на 30 днів більше, ніж у відповідному періоді минулого року. Значно знизилися непродуктивні втрати, викликані додатковими відпустками з дозволу адміністрації (на 20%), що послужило резервом збільшення виробництва продукції, що не вимагає додаткових вкладень і дозволяє швидко одержати віддачу.

Продуктивність праці.

Продуктивність праці виробничо-промислового персоналу збільшилася на 105,3% у порівнянні з минулим роком, Середньорічне вироблення одному працюючого в 2006 році склали 7803 грн., що на 420,8 грн. більше, ніж у відповідному періоді минулого року.

Фонд оплати праці.

За 2006 р. фонд оплати праці склав 932 тис. грн., що на 223 тис. грн більше "минулого року. Збільшення відбулося:

• по основній заробітній платі в зв'язку зі збільшенням заробітної плати відповідно до Законодавства України від 1 червня 2006 р. № 1766-ІП "Про встановлення розміру мінімуму заробітної плати на 2006 р."

• у зв'язку з випуском нових видів продукції.

Таблиця 2.3.9

Фонд оплати праці ППП

Таблиця 2.3.10

Середня зарплата

Аналіз фінансового стану. Аналіз фінансового стану проведено на основі бухгалтерського балансу підприємства, аналіз стану та структури майна підприємства та джерел його виникнення, фінансової стійкості, платоспроможності підприємства (див. табл. 2.3.11.) [14].

Для аналізу стану та структури майна, а також джерел його виникнення будуть баланс-нетто.

Для визначення фінансової стійкості підприємства розрахуємо деякі показники:

1) Коефіцієнт маневреності власних обігових коштів

Км = ОКв / ДКв , де

Км - коефіцієнт маневреності;

Окв - власні обігові кошти;

ДКв - власні джерела коштів.

Виходячи з цього, Км на початок року (Км1) та на кінець року (Км2) дорівнюють:

Км1=9542 тис. грн. / 10942 тис. грн. = 0,87

Км2= 10041 тис. грн.. / 1 1489 тис. грн. = 0,87

2) Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними обіговими коштами

Кз = Окв/МОК ,де

Кз - коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними обіговими коштами;

Окв - власні обігові кошти; МОК - матеріальні обігові кошти. На початок аналізованого періоду (Кз1) та на кінець періоду (Кз2) коефіцієнт дорівнює:

Кз1 = 9542 тис. грн. / 8522 тис. грн. = 1,12

Кз2 - 10041 тис. грн. / 8600 тис. грн. = 1,17

3) Індекс постійного складу

Кпс = 03/ДКв ,де

Оз - основні засоби.

Показник на початок періоду (Кпс1) та на кінець періоду (Кпс2) має такі значення:

Кпс = 5113 тис. грн. / 10942 тис. грн.. = 0,47

Кпс = 4870 тис. грн.. / 11489 тис. грн. = 0,42

Індекс постійного складу балансу визначається для порівняння основних засобів та поза оборотних активів підприємства з власними джерелами коштів. Зменшення цього показника в даному випадку може

означати, що власне майно заводу на кінець аналізованого періоду зменшилося.

4) Коефіцієнт накопичення зносу (Кнз) визначається за формулою:

Кнз = СНЗ/Озпв ,де

СНЗ - сума нарахованого зносу;

Озпв - первісна вартість основних засобів; ^;

Цей коефіцієнт на початок аналізованого періоду для заводу "Судмаш" дорівнює:

Кнз1 = 11642 тис. грн. / 16738 тис. грн. = 0,70

Кнз2 = 11880 тис. грн. / 16674 тис. грн. =0,71

Зменшення показника дає змогу зробити висновок про незначне зменшення зносу основних засобів.

5) Коефіцієнт реальної вартості майна (Крв)

Крв = (Оззв + ВЗ + НВ) / ВМ , де

Оззв - залишкова вартість основних засобів, тис. грн.; ВЗ - виробничі запаси, тис. грн.; НЕ - незавершене виробництво, тис. грн.; ВМ - вартість майна, тис. грн. Показник реальної вартості майна дорівнює:

Крві = 5096+1767+939/14659 = 0,53 Крв2 = 4794+1936+932/14935 = 0,51 Спостерігаємо зменшення засобів виробництва в загальній вартості майна заводу.

6) Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів (Кс)

Кс = ДПК/ДКв ,де

ДПК - джерела позикових коштів;

ДКВ - власні джерела коштів.

Коефіцієнт на початок періоду та на кінець (відповідно Кс1 та Кс2) має такі значення:

Kcl = 3640 тис. грн. /10942 тис. грн. = 0,33 Кс2 = 3435 тис. грн. / 11489 тис. грн. = 0,30 Зменшення цього показника вказує на зменшення коштів, що

припадають на 1 грн. власних коштів.

7) Коефіцієнт економії (Ка)

Ка = ДКв/ДК ,де

ДКв- власні джерела коштів;

ДК - сума джерел коштів.

Коефіцієнт автономії на початок аналізованого періоду (Ка1) на кінець -(Ка2) складає:

Ка1 = 10942 тис. грн. /14659 тис. грн. = 0,75

Ка2 = 11489 тис. грн. /14935 тис. грн. = 0,77

Значення коефіцієнта майже не змінилося на кінець періоду, що вказує на велику незалежність підприємства від залучених позикових коштів.

8) Аналіз платоспроможності передбачає визначення коефіцієнтів платоспроможності (або ліквідності):

а) коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал) визначається за формулою:

Кал = Алр / КЗ , де

Алр - активи, що легко реалізуються (грошові кошти, цінні папери); КЗ - короткотермінові зобов'язання.

Кал1 = 878 тис. грн. / 3640 тис. грн. = 0,24

Кал2 = 1267 тис. грн. / 3435 тис. грн. = 0,37

Показник вказує, що короткотермінові зобов'язання можуть бути погашені, так як коефіцієнт вище допустимого (0,2-0,25)

б) коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшл)

Кшл = Окв - 3 + Вмп / КЗ , де

Окв - власні оборотні кошти;

З - запаси;

Вмп - витрати майбутніх періодів;

КЗ - короткотермінові зобов'язання.

Коефіцієнт на початок періоду:

Кшл1 = 9542тис. грн. - 8522тис. грн. + 4тис.грн. / 3640тис. грн. = 0,28

Коефіцієнт на кінець періоду:

Кшл2 = 10041тис. грн. - 8600тис. грн. + 24тис. грн. / 3435тис.грн. = 0,42

Коефіцієнт на кінець періоду збільшився, але не досягає норми 1, це свідчить про те, що на кожну гривню поточної заборгованості підприємство має лише 42 коп. ліквідних активів.

в) коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл)

Кпл = ОбК/КЗ ,де

ОбК - обігові кошти.

Коефіцієнт на початок періоду:

Кпл1 = 9542 тис. грн. 3640 тис. грн. = 2,62

Коефіцієнт на кінець періоду:

Кпл2 =10041 тис. грн. / 3435 тис. грн. = 2,92

Коефіцієнт поточної ліквідності вищій за нормативний показник (1-2). Це свідчить про те, що у випадку необхідності підприємство зможе погасити свої борги, стягнув дебіторську заборгованість та реалізував запаси.

Таблиця 2.3.11

Результати аналізу фінансового стану

2.4 SWOT- Аналіз діяльності підприємства "Судмаш"

Проведення детального аналізу впливу чинників зовнішнього та внутрішнього середовища на діяльність комбінату здійснювалося для зведення його результатів до більш простішої системи, якою є СВОТ - аналіз.

SWOT- аналіз отримав свою назву від перших літер англійських слів "міць" (S), "слабкість" (W), "можливості" (О), а також "загрози" (Т). Зазвичай, міцні боки діяльності та слабкості визначаються, виходячи із чинників внутрішнього потенціалу, можливості та загрози - із зовнішнього середовища.

Таким чином, усі сильні та слабкі сторони діяльності підприємства, загрози та можливості зведені в табл. 2.4.1 [27]. ^;

Таблиця 2.4.1

SWOT - Аналіз діяльності підприємства "Судмаш"

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА "СУДМАШ"

3.1 Стратегічні напрямки у розвитку конкурентоспроможності підприємства.

Концепція стратегічного керування представляє стратегічне керування у виді найважливішої складової життя сучасної організації, що стосується трьох таких життєво важливих, ключових сфер організації, як вироблення і здійснення стратегії розвитку і поводження в зовнішній сфері, вироблення і здійснення стратегії у відношенні створюваного організацією продукту і, нарешті, вироблення і реалізація стратегії у відношенні персоналу організації.

Визначення стратегії для фірми принципово залежить від конкретної ситуації, у якій знаходиться фірма. Однак існують загальні підходи до формулювання стратегії і деякі загальні рамки, у які вписуються стратегії.

Як було сказано вище, у самому загальному виді стратегія цей генеральний напрямок дії організації, проходження якому в довгостроковій перспективі повинне привести її до мети. Таке розуміння стратегії справедливо тільки при розгляді верхнього рівня організації. Для більш низького рівня в ієрархії стратегія верхнього рівня перетворюється в мету, хоча для більш високого рівня вона є засобом. При визначенні стратегії фірми керівництво зіштовхується з трьома основними питаннями, зв'язаними з положенням фірми на ринку:

- який бізнес припинити;

- який бізнес продовжити;

- у який бізнес перейти;

Це значить, що стратегія концентрує увагу і зв'язана з тим:

- що організація робить і чого не робить;

- що більш важливо і що менш важливо в здійснюваною організацією діяльності.

В розділі 1.3 було наведено типові конкурентні стратегії Майкла Портера: стратегія лідерства за рахунок економії на витратах, стратегія диференціації товару, стратегія фокусування на витратах та стратегія сфокусованої диференціації. Метою даної роботи є розкриття нових шляхів досягнення успіху для ДП "Судмаш". Тому стратегії конкуренції підлягатимуть ретельнішому розгляду.

Існують три основні області вироблення стратегії фірми на ринку.

Перша область зв'язана з лідерством у мінімізації витрат виробництва (стратегія лідерства). Даний тип стратегій зв'язаний з тим, що кампанія домагається найнижчих витрат виробництва і реалізації своєї продукції. У результаті цього вона може за рахунок низьких цін на аналогічну продукцію домогтися завоювання більшої частки ринку. Фірми, що реалізують такий тип стратегії, повинні мати гарну організацію виробництва і постачання, гарну технологічну й інженерно-конструкторську базу, а також гарну систему розподілу продукції, тобто , щоб домагатися найменших витрат на високому рівні повинне здійснюватися всі те, що зв'язано з собівартістю продукції. Маркетинг же при даній стратегії не повинний бути високо розвитий.

Друга область вироблення стратегії зв'язана зі спеціалізацією у виробництві продукції ( стратегія диференціації). У цьому випадку фірма повинна здійснювати високоспеціалізоване виробництво і маркетинг для того, щоб ставати лідером у виробництві своєї продукції. Це приводить до того, що споживачі вибирають дану марку, навіть якщо ціна і досить висока. Фірми реалізуючі цей тип стратегії мають високий потенціал для проведення НИОКР, мають прекрасних дизайнерів, прекрасну систему забезпечення високої якості продукції, а також розвиту систему маркетингу.

Третя область визначення стратегії відноситься до фіксації визначеного сегмента ринку і концентрації зусиль фірми на обраному ринковому сегменті (стратегія фокусування на витратах та сфокусована диференціація). У цьому випадку фірма не прагнути працювати на всьому ринку, а працює на його чітко визначеному сегменті, досконально з'ясовуючи потреби ринку у визначеного типу продукції. У даному випадку фірма може прагнути до зниження витрат або ж проводити політику спеціалізації у виробництві продукту. Можливо і сполучення цих двох підходів. Однак зовсім обов'язковим для проведення стратегії третього виду є те, що фірма будує свою діяльність на аналізі потреб клієнтів визначеного сегмента ринку, тобто, повинна у своїх намірах виходити не з потреб ринку взагалі, а з потреб цілком визначених чи навіть конкретних клієнтів.

Основні моменти мобілізації ресурсів. Поряд зі стратегічними змінами і створенням в організації необхідного клімату важливою задачею, приходиться вирішувати керівництву організації на стадії виконання стратегії, є формування і мобілізація ресурсів організації і її людського потенціалу для здійснення стратегії.

Існує два дуже важливих моменти в питанні стратегії використання людського потенціалу. По-перше, найважливішою умовою здійснення стратегії є прихильність, відданість членів організації тій справі, що веде організація, зокрема справі здійснення стратегії, реалізованою організацією. Розвити почуття прихильності досить складно. На стадії виконання стратегії керівництво повинне намагатися зробити всі, щоб у членів організації виробилося як можна більш стійке сприйнятті стратегії організації як своєї особистої справи. По-друге, успіх здійснення стратегії багато в чому залежить від того, наскільки членам організації присуще прагнення до досягнення на своєму робочому місці найкращих результатів. Уміння гарне працювати і прагнення працювати краще є тими характеристиками людей, що завжди повинні знаходитися в центрі уваги керівництва і, зокрема, повинні бути предметом особливої уваги на стадії виконання стратегії.

"Процес формування мобілізації ресурсів починається з того, що механізм використання ресурсного потенціалу організації приводиться у відповідність зі здійснюваною стратегією для того, щоб вище керівництво повинне було привести характер і спрямованість діяльності функціональних підрозділів у відповідність із задачами реалізації стратегії." До функціональних підрозділів, що здійснюють керівництво рух ресурсів усередині організації, повинні бути доведені нові задачі. Але не тільки. Важливо усунути опір з їх боку, що виникає в зв'язку з проведенням зміни, і переконати їх у необхідності ефективної участі в здійсненні стратегії і проведення для цього відповідної підготовчої роботи і змін.

Основою діяльності по мобілізації ресурсів є розподіл ресурсів організації по окремим складовим стратегії. Найважливішою умовою ефективного використання ресурсів і відповідно ефективного здійснення стратегії правильний розподіл у часі. Тому що зовнішнє середовище динамічне тому, що організація потерпить крах з реалізацією своєї стратегії, навіть якщо вона була дуже добре розроблена. Тому для того, щоб уникнути провалу при реалізації стратегії на стадії її виконання, керівництво повинне організовувати правильний розподіл фінансових ресурсів організації - такий розподіл, при якому завжди в потрібний момент малися б необхідні кошти.

Для цього керівництво повинне установити стратегічні орієнтири використання коштів, що фіксують те, на які мети можуть здійснюватися витрати, і те, куди гроші не слід вкладати. Далі на стадії виконання повинна бути проаналізована потреба в коштах окремих частин організації для рішення окремих задач і виконання функцій, визначені пріоритети в розподілі коштів. Пріоритети встановлюються таким чином, щоб фінансування в найбільшій мері сприяло здійсненню стратегії.

Процес мобілізації ресурсів на стадії виконання стратегії припускає поряд з ефективним розподілом ресурсів також оцінку й утримання джерел надходження капіталу. Керівництво не тільки повинне знати про ті джерела, що воно може використовувати для одержання грошей, про можливості й обмеження на з використання, про вартість капіталу, але і робити все можливе для того, щоб зберігати ці джерела і знаходити нові, якщо це необхідно для здійснення стратегії.

Основним інструментом використовуваним для розподілу ресурсів, є складання і виконання бюджету, що може стосуватися не тільки коштів, але і запасів, капітальних засобів, продажів і т.д.

Виконання завжди є самою складною стадією в будь-якому процесі. Ключова роль у виконанні стратегії належить керівництву організації, що визначає двох суперзадач для підприємства: проведення стратегічних змін і мобілізацію потенціалу організації на здійснення стратегії.

Основою будь-якої організації і її головним багатством є люди. Просування фірм на нові ринки й у нові регіони найчастіше викликається цим фактором. Якість трудових ресурсів безпосередньо впливає на конкурентні можливості фірми і є однієї з найважливіших сфер створення конкурентних переваг. Гарна організація прагне максимально ефективно своїх працівників, створюючи всі умови для найбільш повної віддачі співробітників на роботі й інтенсивному розвитку їхнього потенціалу. Це є однієї зі сторін взаємодії людини й організації.

Переважна більшість людей майже усе своє свідоме життя проводять в організаціях. Починаючи з ясел і кінчаючи будинком для старих, людина чи свідомо несвідомо, чи добровільно по примусі, чи зацікавлено з повною апатією включається в життя організації, живе по її законах, взаємодіє з іншими членами організації, віддаючи щось організації, але одержуючи від її щось замість. Стратегічне керування прийняте забезпечувати як ефективну взаємодію організації з зовнішнім середовищем, так і взаємо корисна взаємодія людини з організацією.

Вступаючи у взаємодію з організацією, людина цікавиться різними аспектами цієї взаємодії, що стосуються того, чим він повинний жертвувати заради інтересів організації, що, коли й у яких обсягах він повинний робити в організації, у яких умовах функціонувати в організації, з ким і скільки часу взаємодіяти, що буде давати йому організація і т.п. Від цього і ряду інших факторів залежить задоволеність людини з організацією, його відношення до організації, його внесок у діяльність організації.

Стратегічне керування виходить з того, що людина складає основу організації, її сутність і її основне багатство. І від того, якою мірою вона зможе задіяти його потенціал, істотно залежить її успіх у конкурентній боротьбі.

3.2 Обґрунтування конкретної стратегії розвитку

Таким чином, підприємство "Судмаш" може досягти успіху в своєму розвитку при використанні керівництвом однієї із конкурентних стратегій М. Портера або при поєднанні декількох стратегій, виступаючи при цьому як на вузькому, так і на широкому ринку збуту. Така лінія поведінки буває досить складною, але цілком можлива.

Підприємство "Судмаш" конкурентоспроможне завдяки випускаємій продукції та добрій організації виробництва, постачання, добрій технологічній та інженерно - конструкторській базі, а також гарній системі збуту.

Продукція підприємства на внутрішньому ринку є конкурентноздатною, завдяки якості, довговічності і помірним цінам, а також спеціалізованій продукції, що має післяпродажне обслуговування.

Але незважаючи на конкурентноздатність товару підприємству необхідно шукати нові шляхи вдосконалення товару та вихід на нові ринки збуту.

Як нам відомо, для ефективного розвитку підприємства можна використовувати будь-які стратегії Портера. Тому розглянемо їх детальніше, користуючись для оцінки стратегії складання бізнес-плану відповідно до положення про Реєстр неплатоспроможних підприємств та організацій.

Такий план дозволяє визначити перспективи розвитку майбутнього ринку збуту, оцінки витрат на виготовлення і реалізацію потрібної цьому ринку продукції, визначити її потенційну прибутковість.

Даною методикою рекомендовано спочатку проаналізувати перспективи розвитку галузі, спеціалізацію, інвестиційну привабливість. Такий аналіз зроблено раніше (див. Розділ 1.1 та 1.2).

Япропоную для подальшого розвитку та конкурентоспроможності підприємства використовувати стратегію лідерства за рахунок економії на витратах.

Мною було проведено аналіз і розглянуто всі шляхи зниження затрат.

3.2.1. Реалізація стратегії лідерства за рахунок економії на витратах

Розглянувши всі особливості лідерства за рахунок економії на витратах, можна показати всі її переваги на прикладі такої асортиментної одиниці, гідроциліндри для комбайнів. Для цього необхідно розробити такі питання, як план маркетингу, план виробництва, організаційний план та фінансовий план.

Гідроциліндри є одним із конкурентоспроможних товарів заводу "Судмаш", що досягнуто за допомогою якості, низької ціни, а також довговічності строку служби.

Ціна на продукцію заводу утворюється на основі затратного методу, поєднаного з методами орієнтації на попит та на конкуренцію. Таким чином, ціна утворюється за допомогою додавання до собівартості мінімального для підприємства прибутку, який би дозволяв розвивати свої можливості одночасно з перевагою перед конкурентом у ціні. і

Основні ринки збуту продукції визначено в розділі 2.3. Це такі ринки, як місцевий, Херсонська область, територія України та зарубіжний ринок.

Проникнення на ринок при виробництві гідро циліндрів буде полягати, перш за все, у зменшенні витрат.

Обсяги продажу гідроциліндрів по кожному каналу збуту, що планується на 2007 p., наведено в таблиці 3.2.1.1.

Таблиця 3.2.1.1

Обсяг збуту по каналах гідроциліндрів на 2007 р.

Маркетингова служба заводу потребує перебудови на західний зразок, тобто відділ збуту повинен існувати окремо від відділу маркетингу і йому підпорядковуватися. Керівництву слід звернути увагу на застосування маркетингових досліджень та засобів маркетингової комунікації: реклами, стимулювання збуту та ін.

План виробництва. Технологія виробництва гідроциліндрів представляє собою виготовлення та збір всіх деталей в єдине ціле.

Приймемо за річну програму виготовлення 1700 піт. гідроциліндрів, (див. таблицю 3.2.1.2)

Таблиця 3.2.1.2

Прогнозний обсяг продажу гідро циліндрів

Обсяг продажу в табл.. 3.2.1.2. отриманий за допомогою множення ціни одиниці товару на обсяг випуску в натуральних одиницях (400грн.* 1700=680000грн.).

Далі проводимо розрахунок потреби в ресурсах на виробничу програму (табл.. 3.2.1.3).

Таблиця 3.2.1.3

Розрахунок потреби в ресурсах при виробництві 1700 піт. гідро циліндрів

Зниження витрат на матеріали відбуваються за рахунок тісних зв'язків з постачальниками, які роблять знижки за рахунок постійних закупок. А також зниження норми витрат на одиницю продукції у зв'язку з удосконаленням технологій виробництва продукції.

Таблиця 3.2.1.4

Витрати на виробництво та реалізацію 1700 шт. гідроциліндрів

Матеріали та інші витрати відображені в таблиці 3.2.1.4. Таким чином, на виробництво 1700 шт. гідроциліндрів необхідно витратити 548,4 тис. грн. змінних витрат, постійні витрати при цьому складуть 55,6 тис. грн. Сумарні витрати будуть дорівнювати 604 тис. грн.

Організаційний план можна представити у вигляді таблиці 3.2.1.5. На основі даних цієї таблиці можна зробити висновок, що для виробництва 1700 шт. гідроциліндрів необхідно 42 чол. працівників, із них 28 робітників

основного виробництва, 11 робітників допоміжного виробництва та З спеціаліста (службовця). Фонд заробітної плати включає витрати на заробітну плату у сумі 168,6 тис. грн. та відрахування 66,7 тис. грн.

Таблиця 3.2.1.5

Розрахунок потреби персоналу та заробітної плати На 2007 р. виробництва гідроциліндрів

Фінансовий план відображений в таблиці 3.2.1.6.

Таблиця 3.2.1.6

Фінансові показники заводу карданних валів при виробництві гідроциліндрів

3.3. Використання сучасних інформаційних технологій у розвитку з обґрунтування стратегій розвитку заводу

Впровадження інформаційних технологій у виробництво та управління може використовуватися для аналізу та обґрунтування варіантів рішень на основі врахування різних відомостей про ринок, кон'юнктуру, трудові і матеріальні ресурси, перспективи торгівлі в різних регіонах та країнах, обрати з них найбільш привабливі та ін.

Крім того якість управління найближчим часом залежатиме від ступеню використання інформаційних технологій і знань.

Як відомо якість управління має неабияке значення у конкурентній боротьбі.

Що стосується розрахунків з обґрунтування вибору альтернативної стратегії розвитку, то в даній роботі використані можливості програмного забезпечення для Windows - 95, 97 (Microsoft Excel). Дані технології дали можливість розрахувати деякі показники діяльності заводу при використанні запропонованої стратегії розвитку та отримати відповідь щодо вибору стратегії, порівнявши результати показників.

За допомогою інформаційних технологій були розраховані показники рентабельності витрат та рентабельності реалізації при порівнянні виробництва товару за 2006-2007 p.p. (див. табл.3.3.1). Рентабельність витрат по товару була отримана за допомогою формули 3.3.1.

Рентабельність витрат = Балансовий прибуток/Сумарні витрати* 100

Всі дані для розрахунку відображено в таблиці. Сумарні витрати визначаються, як сума постійних та змінних витрат.

Рентабельність реалізації отримується за формулою 3.3.2. Рентабельність реалізації = Чистий прибуток/Виручку від реалізації* 100

Таблиця 3.3.1

РОЗДІЛ 4. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТА ОХОРОНА ПРАНІ НА ДП "СУДМАШ".

4.1 Правове забезпечення охорони праці в Україні.

Згідно Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992р., охорона парці - це "система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці"[4].

Тому власник зобов'язаний створити у кожному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів; повинні проводитися навчання з питань охорони праці; обов'язковою є наявність служби охорони праці.

Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів праці, як правило, здійснюють[2]:

> Державний комітет України по нагляду за охороною праці;

> Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;

> Органи державного пожежного управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України;

>• Органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

4.2. Робота служби охорони праці на ДП "Судмаш".

На ДП "Судмаш" охорона праці здійснюється згідно із Конституцією України та Законом України "Про охорону праці" [2]. Контролює діяльність з охорони праці Херсонське територіальне управління держнаглядохоронпраці. Регулярні перевірки проводяться Херсонською державною інспекцією охорони праці в машинобудуванні, агропромисловому комплексі, енергетиці та невиробничій сфері.

Перелік нормативних актів з охорони праці на даному підприємстві, наведено в табл. 4.2.1.

Таблиця 4.2.1.

Перелік нормативних актів підприємства з охорони праці та безпеки життєдіяльності, а також з пожежної безпеки та відповідних типових документів

Функції служби охорони праці на заводі виконується інженером по охороні праці та техніки безпеки згідно з чисельністю працівників, що змінюється в межах 230-250 чол.

Основними задачами служби техніки безпеки є:

> Організація роботи з ліквідації причин виробничого травматизму та запобігання можливих аварійних ситуації;

> Контроль за працею основних виробничих і допоміжних служб підприємства з покращення умов та охорони праці;

> Удосконалення техніки безпеки, засобів захисту; розробка та здійснення організаційно-технічних та санітарно-гігієнічних заходів із запобігання виробничого травматизму та професійних захворювань;

> Підвищення культури виробництва та ін.

Інженер по охороні труда та техніки безпеки на ДП "Судмаш" підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб. Спеціаліст з охорони праці має право видавати приписки керівникові щодо усунення наявних недоліків, одержувати необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці, вимагати перевірки знань з охорони праці та медичного огляду працівників. На підприємстві обов'язковим є навчання з питань охорони праці, в тому числі інструктаж (вступний, первинний, повторний, позаплановий, цільовий).

Велику допомогу в проведенні інструктажу й у пропаганді безпечних методів праці можуть зробити добре оснащені кабінети техніки безпеки. Ці кабінети є учбово-методичним центром пропаганди техніки безпеки і виробничої санітарії, спрямованої на подальше поліпшення умов праці на виробництві й усунення причин, що породжують виробничі травми і захворювання [25].

Засоби пропаганди техніки безпеки дуже різноманітні - від попереджувальних написів до плакатів, що сприяють запам'ятову­ванню основних правил безпеки при роботі. До засобів пропаганди відносяться і всілякі написи, попередження про небезпеку поразки струмом, вибухонебезпечності, пожежонебезпеки, про неприпустимість устаткування при його ремонті й інше.

4.3 Особливості забезпечення безпеки життєдіяльності в даному виді виробництва.

Особливе місце в роботі з охорони праці займає виробнича санітарія, відповідно до правил якої параметри повітря у виробничих приміщеннях заводу такі: в приміщеннях зі значним виділенням вологи припускається на постійних робочих місцях перевищення ( на 10-20%) відносної вологості повітря проти затверджених норм для теплого періоду року, в залежності від зазначеного Держстандартом тепловологого відношення, але не вище ніж 75%. При цьому температура повітря в приміщеннях не повинна перевищувати 28°С при легкої роботі і роботі середньої важкості та 26°С - при важкої роботі. Допустимі норми мікроклімату наведені в табл.. 4.3.1.

Таблиця 4.3.1.

Допустимі норми мікроклімату

Швидкість повітря на робочих місцях у виробничих помешканнях має велике значення для створення сприятливих умов праці.

Треба визначити, що організм людини починає відчувати повітряні потоки при швидкості біля 0,15 м/с. При чому, якщо ці повітряні потоки мають температуру до 36°С, організм людини відчуває освіжаючу дію, а при температурі понад 40°С вони діють пригнічуючи.

Додержання оптимальних санітарно-гігієнічних, психофізіологічних та естетичних вимог в процесі праці дозволило б значно збільшити ефективність праці робітників, а також покращити їх працездатність та знизити втомлюваність протягом робочого дня. Витрати енергії залежать від методів виконання робіт, а також від режиму праці та відпочинку людини [24].

Безпека технологічного процесу залежить від приміщень, робочих майданчиків, а також від організації робочих місць, способів зберігання та транспортування сировини, напівфабрикатів і готової продукції, і, крім того, від професійного відбору, перевірки знань працівників.

Безпека технологічних процесів забезпечується також наявністю блокувальних пристроїв на вакуум-апаратах, на обладнанні, що працює під тиском та світловою сигналізацією.

Працівники забезпечуються спецодягом та спецвзуттям.

Матеріальна служба пожежної безпеки. Розвиток галузі машинобудування пов'язаний із концентрацією виробництва, створенням великих та складних споруд, накопиченням готової продукції, сировини, допоміжних матеріалів, які часто є пожежонебезпечними [18].

Вимоги до збереження балонів із газом: а) балони з горючим газом можуть зберігатися в однім складі спільно тільки з інертними газами; б) балони з киснем бережуть у спеціальному складі, окремо від інших пальних і вибухонебезпечних газів.

На території машинобудівних підприємств для збереження пальних рідин улаштовують склади-сховища наступних типів: а) склади для тарного збереження рідин; б) надземні сховища рідин у резервуарах; в) підземні сховища.

Склади палива забезпечують протипожежним устаткуванням: вогнегасниками, лопатами, а також шухлядами з піском.

У зв'язку з цим велике значення має запобігання пожеж на об'єктах заводу суднового устаткування і суднової арматури, обладнання його новими засобами гасіння пожеж, підготовка та підвищення кваліфікації робітників служби пожежної безпеки та діями усіх працівників та службовців у випадку виникнення пожежі.

Стосовно матеріальної бази гасіння пожеж слід сказати, що основними засобами гасіння є вода, водяна пара, інертні гази, покриття, що не горять, пісок, піна, вуглекислота. Для швидкого гасіння пожеж у приміщеннях використовують спеціальні автоматичні установки. Для гасіння пожеж використовують також різні види вогнегасників: пінні вогнегасники марок ОХП-10, ОП-М, та ОП-9ММ, ОВП-5, ОВП-10; вуглекислотні марок ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8; порошкові ОП-1, ОПС-6, ОПС-10.

У виробничих будівлях повинен бути встановлений внутрішній пожежний водопровід.

Первинні засоби гасіння пожежі видаються згідно з нормами керівникові цеху, відділу, установки, який несе відповідальність за їх зберігання й готовність до дії [24].

Для повідомлення про пожежу використовується електрична або автоматична сигналізація.

4.4 Засоби індивідуального захисту працюючих на ДП "Судмаш".

Важливе місце у забезпеченні безпеки життєдіяльності персоналу займає адекватний вибір заходів громадської оборони (ГО). Система ГО в мирний час включає в себе проведення рятувальних та невідкладних аварійно-будівничих робіт в зонах виробничих аварій та стихійних лих.

Засоби індивідуального захисту працюючих класифікуються по узагальненому переліку засобів захисту працюючих, визначеному ДЕРЖСТАНДАРТ 12.4.011-75. Загальні положення для засобу захисту встановлюють, що вони повинні створювати найбільше сприятливі для організму людини співвідношення з навколишнім зовнішнім середовищем і забезпечувати умови для трудової діяльності. Засоби захисту працюючих підрозділяються на засоби колективного й індивідуального захисту [25].

До засобів індивідуального захисту в області виробничої санітарії відносяться: засоби нормалізації повітряного середовища виробничих помешкань і робочих місць, а також засоби захисту від високих і низьких температур.

Засоби індивідуального захисту застосовуються в тих випадках, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією устаткування, організацією виробничих процесів. Такими засобами є: засоби захисту голови (каски), око (окуляри), особи спеціальний одяг і взуття, засоби захисту органів подиху, що ізолюють костюми, захисні дерматологічні засоби.

Спецодяг повинний охороняти тіла працюючих від несприятливого впливу механічних, фізичних і хімічних чинників зовнішнього середовища.

Спецвзуття повинне бути стійкою до матеріалів робочого середовища, а підошва - забезпечувати усталеність працюючого. Вона призначена для захисту, від пилюки, повинна мати конструктивні елементи, що запобігають улучення пилюки усередину взуття.

Засоби індивідуального захисту органів подиху застосовуються, коли в повітрі робочої зони утримання шкідливих речовин перевищує гранично припустиму норму або коли утримання кисню в повітрі менш 18%.

Мазі і миючі засоби застосовуються з метою попередження захворювання шкіри.

Мазі наносяться на шкіряний покров двічі за робочу зміну - на початку роботи і після обідньої перерви. Змиваються перед прийомом їжі і після робочого дня.

Миючі речовини застосовуються для очищення шкіри від пасти і виробничих забруднень.

4.5 Охорона навколишнього середовища на ДП "Судмаш".

Згідно із специфікою діяльності ДП "Судмаш" керівництвом передбачені такі заходи з охорони навколишнього середовища (табл. 4.5.1.)

Таблиця 4.5.1.

Заходи з охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів на 2007 рік

Продовження табл. 4.5.1

ВИСНОВОК

Динамічний поступовий розвиток економіки України нерозривно пов'язаний з успішним здійсненням реформ, направлених на перехід економіки України до ринкової форми господарювання. Пошук шляхів виходу із кризи в економіці і політиці України - найактуальніша тема дискусій економістів, політиків, правознавців.

Для сучасних економічних розумів характерним є занепад машинобудівної галузі. На думку багатьох вітчизняних економістів галузь машинобудування повинна бути однією з найприорітетніших сфер залучення капіталовкладень з метою подолання кризи, у якій опинилися майже усі машинобудування. Задля добробуту вітчизняного споживача потрібне вживання заходів щодо підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробника та його продукції на тлі іноземних виробників продуктів машинобудування.

Конкурентоспроможність - це обумовлений соціальними і політичними факторами стан товаровиробника на внутрішньому і зовнішньому ринках, що виражається через показники, Які характеризують такий стан і його динаміку.

У даній роботі висвітлюються проблеми машинобудування, і в тому числі ретроспектива та перспективи розвитку, а також можливі шляхи виходу з тривалої економічної кризи. Були розглянуті обсяги розвитку машинобудівної промисловості з радянських часів, а також продемонстровано наслідки втрати багатьох господарських зв'язків.

Щодо Херсонського заводу "Судмаш", на його прикладі в роботі показано міжгалузеву інтеграцію в межах машинобудівного комплексу, яка може стати одним із шляхів подолання занепаду для заводу. Також було розглянуто конкурентні стратегії М.Портера, що є придатними для використання при розробці нової стратегії розвитку заводу в сучасних економічних умовах.

У роботі було проведено глибокий аналіз зовнішнього ринкового середовища на діяльність підприємства, а також управлінське обстеження сильних та слабких сторін діяльності заводу.

Велике значення для оцінки конкурентоспроможності має аналіз стану заводу, який включає в собі аналіз структури майна та джерел його виникнення, оцінка платоспроможності та фінансової стійкості коштів заводу.

Що стосується вибору альтернативної стратегії розвитку підприємства більш доцільною в даній ринковій ситуації може бути стратегія економії на витратах.

У розрахунках з обґрунтування вибору стратегії використано можливості сучасних інформаційних технологій.

Крім того, була розглянута система охорони праці та безпеки життєдіяльності персоналу заводу при виробництві продукції.

Таким чином, однією із багатьох можливостей розвитку Херсонського заводу "Судмаш" є обрання стратегії економії на витратах.

СПИСОК ВИКОРИАТНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України "Про підприємства".

2. Закон України "Про охорону праці" від 1 жовтня 1992 р.

3. Указ Президента України "Про основні напрямки розвитку галузі машинобудування" від ЗО квітня 1998 р.

4. Положення про Реєстр неплатоспроможних підприємств та організацій від 25 листопада 1996 р. № 403.

5. Алексеев М.В. і ін. Основи пожежної безпеки, М., 1991 р.

6. Благов И.А. Инвестиционный менеджмент. К., 1995 г.

7. Борисов Е.Ф. Экономическая теория. М., Юрайт, 1999 г.

8. Гвишиани Д.М. Организация и управление. Изд. 2-е доп. М., 1988 р.

9. Герчикова И.Н. Менеджмент - М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1994 г.

10. Долинская М.Г. Соловйов И.А. Организация маркетинга на промышленном предприятии, М.: Центр "Техномаркетинг НПК "Апейрон", 1989 г.

12. Економіка машинобудування. Підручник для студентів машинобудівних фахів вузів/ В.Ф. Власов. -2-е изд. М., 1990 г.

13. Куць Т.В. Про оцінку конкурентоспроможності продукції // Економіка України, 1998 p., № 2.

14. Липсиц И.В. Бизнес- план - основа успеха. М: Машиностроение, 1993 г.-80 с.

15. Мескон М.Х., Альбеот М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М.: Дело, 1992 г. - 702 с

16. Моисеева Н.К., Анискин Ю.П. Современное предприятие: конкурентоспособность, маркетинг. - М. Внешнеторгиздат., 1993 г. -304 с.

17. Навчальний посібник. Перерва П.Г. Управління маркетингом на машинобудівних підприємствах. Харків, видавництво "Основа", 1993 р.

18. Охорона праці в машинобудуванні./ Под. Ред. Е.Я. Юдина. М., 1989.

19. Орехов Н.А., Лавру хіна Н.В. Оцінка конкурентоспроможності промислової продукції. К., 1997 - 38 с

20. Полтев М.К. Охорона праці в машинобудуванні: Підручник. - К., Вис. Школа, 1991 р.

21.Павленко Ф., Якубовський Н. Підвищення конкурентоспроможності виробництва в країнах із перехідною економікою // Економіка України, 1998 р. №11.

22. Портер М. Міжнародна конкуренція. Пер. З англ./ Під. Ред. І з передмовою В.Д. Щетиніна. К.: Міжнародні відношення, 1993 р.

23. Рубин Б.Б., Шустов В.В. Конкуренція: реалії і перспективи. - М.: Знання, 1990 р.-64 с.

24. Сенькин Е.Г. Охрана труда в машиностроении. - М.: 1988 г.

25. Танкевська Н. Сучасні технології очищення // Машинобудівна промисловість, 1997 p., № 7

26. Томпсон А., Стрикленд А. Стратегический менеджмент. - М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1998 г.

27.Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент: Учеб. пособие. -М.: ЗАО "Бизнес-школа", 1997 г.

28. Федотов Н.Ф. Організація керування машинобудівним підприємством. Наука. Ленінград 1986 р.

29. Экономическая стратегия фирмы: Учеб. пособие / Под. ред. А.П.Градова-СПб.: Спец. лит., 1995г.

30. Юсупов В.Г. Основи экономики труда и производства на предприятиях машиностроительной отрасли: Учеб. пособ. - М.: Вые. школа, 1997 г. - 215 с.