Реферат: Методичні основи формування перспективного товарного асортименту промислових підприємств

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ

ВИПУСКНА РОБОТА

БАКАЛАВРА МЕНЕДЖМЕНТУ

студента факультету Економіки та Управління

спеціальності менеджмент у виробничій сфері

Васильківського Владислава Сергійовича

/прізвище, ініціали, підпис/

Тема: Методичні основи формування перспективного товарного асортименту промислових підприємств

Науковий керівник Щербина О. В.

Робота допущена до захисту

Завідувач кафедри

канд.екон.наук, доцент Соболь С.М.

КИЇВ-1999

ЗМІСТ

Вступ............................................................................................................................ 3

І. Теоретико-методологічні основи формування товарного асортименту підприємства, що функціонує в умовах ринкової економіки 5

1.1. Економічна сутність та види товарного асортименту................................ 5

Глибина....................................................................................................................... 7

1.2. Перспективний товарний асортимент як складова частина економічної стратегії підприємства............................................................................................................. 9

1.3. Методичні підходи щодо формування перспективного товарного асортименту 15

ІІ. Аналітична оцінка базового товарного асортименту та обгрунтування механізму його формування на перспективу 28

2.1. Техніко-економічна характеристика підприємства-об’єкту дослідження 28

2.2. Аналіз результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства 41

2.3. Аналіз існуючого товарного асортименту підприємства........................ 47

2.4. Обгрунтування механізму формування перспективного товарного асортименту підприємства........................................................................................................... 53

Заключення.......................................................................................................... 62

Список використаної літератури........................................................ 64

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………….67

Вступ

Порівняно нещодавно на Україні, та і в інших колишніх державах соцтабору, діяла командно-адміністративна система господарювання. Підприємства знаходились в прямому підпорядкуванні відповідних міністерств і відомств. В порядку наказу підприємства одержували контрольні цифри для укладання своїх планів по випуску продукції, собівартості продукції, використання фінансів. Керівництво підприємства чітко знало, які види продукції та в якому обсязі будуть випускатися найближчим часом. Аналогічно здійснювалося і матеріально-технічне забезпечення та збут продукції. Заздалегідь були відомі постачальники сировини і матеріалів, споживачі готової продукції.

Актуальність даного дослідження визначається тим, що в умовах ринкової економіки цілеспрямоване формування перспективного товарного асортименту підприємства є одним їз засобів підвищення конкурентоспроможності підприємства.

В нинішній час, в умовах ринкової економіки, підприємства отримали можливість самостійно формувати свою економічну стратегію, тобто знайти відповіді на наступні питання: які види продукції виробляти, в якій кількості, як і якими засобами, для кого і коли виробляти. Однією з основних задач є формування товарного асортименту продукції. Підприємство повинно мати перелік певних номенклатурних позицій продукції, що користуються потенційним попитом на ринку і забезпечать виживання підприємства в довгостроковому періоді.

Мету даного дослідження полягає в розгляді методологічних основ та практичних аспектів побудови товарного асортименту підприємства..

Для досягнення даної мети були поставлені наступні завдання :

- розгляд понять номенклатури та асортименту;

- характеристика видів асортименту;

- розгляд поняття перспективного товарного асортименту як складової частини економічної стратегії підприємства;

- визначення методів формування товарного асортименту та засобів його розширення, на основі даних, отриманих на підприємстві-об’єкті дослідження;

- здійснення оцінки базового товарного асортименту підприємства та внесення пропозицій щодо формування перспективного товарного асортименту.

В якості об’єкту дослідження виступає київське Відкрите Акціонерне Товариство “Електроприлад”. В результаті політичних і економічних змін в державі підприємство отримало господарську самостійність і розпочало формування свого портфеля замовлень на випуск продукції на власний розсуд.

Теоретико-методологічною основою даного дослідження є положення сучасної економічної теорії, що відноситься до формування перспективного товарного асортименту підприємства. В ході дослідження вивчено та узагальнено вітчизняні та закордонні літературні джерела з питань, що стосуються методів формування перспективного товарного асортименту та засобів його розширення, а також данні статистичної звітності підприємства-об’єкта дослідження.

Структура роботи складається з вступу, двох розділів, заключення, списку літератури та додатків.

У вступній частині визначені актуальність дослідження, його мета та задачі, об’єкт дослідження, методологічна та інформаційна база.

В першому розділі розкрита суть понять номенклатури та асортименту, визначені методи формування перспективного товарного асортименту підприємства.

В другому розділі на основі даних по підприємству-об’єкту дослідження показано механізм формування перспективного товарного асортименту підприємства.

В заключенні сформульовано основні результати дослідження, узагальнено висновки та пропозиції.

І. Теоретико-методологічні основи формування товарного асортименту підприємства, що функціонує в умовах ринкової економіки

1.1. Економічна сутність та види товарного асортименту

Будь-яке підприємство, що виробляє яку-небудь продукцію або надає послуги, має свою номенклатуру продукції та свій асортимент.

Номенклатура продукції - це перелік найменувань виробів, завдання по випуску яких міститься в плані виробництва продукції.

Асортимент - це сукупність різновидів продукції за марками, найменуваннями, розмірами, типами, сортами, що відрізняються відповідними техніко-економічними показниками.

Асортиментна політика – система заходів, по визначенню переліку товарних груп, які мають найбільшу перевагу для успішної діяльності на ринку, і які забезпечують економічну ефективність діяльності підприємства в цілому.[5, с. 75]

Основними задачами асортиментної політики є:

1. Задоволення потреб споживачів;

2. Завоювання нових покупців;

3. Оптимізація фінансових результатів підприємства;

Отже, - задоволення потреб споживачів. Потреба споживачів - величина змінна. Вона залежить від цілого комплексу факторів, які впливають на неї. Це і соціальний статус, і рівень доходів населення, очікування, і навіть смаки, які є різні у кожної людини. Отже, підходити до розробки асортименту і номенклатури продукції чи послуг також потрібно комплексно і всебічно, з урахуванням всіх вище перерахованих факторів. Підприємство нездатне задовольняти потреби усіх верств населення одночасно. Виходячи на ринок, воно обирає сегмент господарювання і тим самим обирає контингент споживачів, який має свої особливості. Асортимент і номенклатуру потрібно розробляти з максимальним врахуванням цих особливостей, і навіть більше того. Це дасть можливість розширити ринки збуту і завоювати нових покупців. Завоювання нових покупців можливе лише у випадку стійкої позиції підприємства на ринку, досконалої рекламної кампанії та гарної репутації, і, звичайно, можливості задовольнити потреби нових споживачів. Ефективне впровадження і здійснення політики завоювання нових покупців неодмінно сприятиме подальшій стабілізації позиції підприємства на ринку і призведе до оптимізація фінансових результатів діяльності.

В глобальному плані - асортимент є одним з вихідних і найважливіших пунктів здійснення ефективної діяльності підприємства, і вміла та розумна його розробка є однією із запорук успіху.

Номенклатури продукції розрізняються по ширині охоплення (кількості різних категорій товарів) і ємності (кількості товарів в кожній категорії).

Підприємство, що випускає електроприлади та товари народного вжитку, має широку і і ємну номенклатуру виробів.

Ширина номенклатури визначається такими видами продукції, що випускається:

· електровимірювальні прилади;

· прилади контролю за технічними процесами;

· товари народного вжитку;

Окремі види продукції мають в своєму складі великий перелік товарів. Наприклад, товари народного вжитку – це закаточна машинка, садовий секатор, підставка під телевізор, котушка спінінгова, дитячі іграшки, обприскувач та ін.

Всі товари можна класифікувати за наступними категоріями:Споживчі товари , що в свою чергу діляться на три підгрупи в залежності від підходу людей до покупки - товари повсякденного попиту, товари тривалого користування, товари спеціального асортименту.

Товари повсякденного попиту - легкодоступні, дешеві і товари, що широко рекламуються, що часто і охоче купують споживачі. Оскільки споживач вже знайомий з цими товарами, то саме звичка виявляє серйозний вплив на його рішення про покупку. Прикладом можуть слугувати газети чи хліб.

Товари тривалого користування - товари, при покупці яких споживачі витрачають багато часу на порівняння цін, якості, стиля. Це досить важливі товари, що люди не купують щодня. Наприклад обігрівачі. Подібні покупки вимагають більш вимогливого відношення до відмінностей між торговими марками, що виявляються в цінах, споживчих характеристиках, якості товару або репутації фірми, тому споживачу потрібно порівнювати ці показники при покупці.

Товари спеціального асортименту - товари, заради придбання яких споживач готовий додавати додаткові зусилля. Наприклад, секатор садовий. Покупця головним чином привертають споживчі характеристики товару, але і реклама допомагає створити враження його специфічної цінності.

Товари для інституціональних споживачів. Інституціональні споживачі – це юридичні особи , організації (найрізноманітнішого профілю), заклади, підприємства. Товари для цієї категорії споживачівділяться на дві загальні підгрупи, що визначаються вартістю і тривалістю терміну служби. Це товари короткочасного користування і капітальні товари.[35, с. 87]

Інституціональні споживачі при виборі товарів і послуг керуються, як правило, об'єктивними критеріями, такими як:: ефективність, технічне обслуговування, гарантія івартість власності, тобто загальна вартість придбання і володіння товаром. Однак їхній специфічний підхід до покупок змінюється в залежності від призначення і ціни товару, що купується.

Товари короткочасного користування - це порівняно дешеві товари і послуги, що звичайно споживаються впродовж року з моменту їхнього придбання. Наприклад сировина чи якісь витратні матеріали (паливо для техніки, замінні радіатори)

Капітальні товари коштують дорожче і мають більш тривалий термін служби. Фактично, в більшості організацій прийнято заздалегідь закладати в бюджет певну суму на придбання товарів. До капітальних товарів можна віднести нерухомість, обладнання, транспортні засоби.

До асортименту підприємства можуть входити товари, що відносяться до одного або декількох типів. В залежності від цього асортимент може мати декілька видів, що схематично зображено на рис 1.1.

Ширина

асортименту

Широкий

Вузький

Дрібний Глибокий

Глибина

асортименту

Рис 1.1. Матриця “Види асортименту” [12, c. 264].

Широкий асортимент включає велику кількість різноманітних товарних груп.

Вузький асортимент складається з незначної кількості товарних груп;

Глибокий асортимент виникає, якщо в товарній групі пропонуються багаточисельні альтернативні якості, кольори, зразки, розміри, форми, ціни та інше;

Дрібний асортимент характеризується тим, що пропонуються окремі товарні групи в незначних варіантах.

Виходячи на ринок, підприємству не одразу вдається зайняти стійкі стабільні позиції. Це навіть не всім вдається. І як вже зазначалося вище, одним із ключових питань на шляху досягнення успіху є саме вірна розробка асортименту продукції.

В залежності від ринкової позиції підприємства та його потенційних можливостей розробляється і відповідний вид асортименту. “Початківці”, зазвичай, пропонують відносно вузький та дрібний варіант асортименту. Це пояснюється як можливостями, так і очікуваннями на реакцію споживача. Не маються на увазі філії могутніх закордонних концернів та корпорацій. Хоч вони і є початківцями на вітчизняному ринку, але потенціал, з яким вони починають, відкриває перед ними дуже широкі можливості і дозволяє пропонувати часом дуже велику кількість товарних груп з величезною кількістю варіантів. Прикладом можуть слугувати такі світові гіганти як “Philips”, ”Sony”, ”Hewlet Packard”, та інші. Широкий та глибокий асортимент також пропонують і деякі вітчизняні товаровиробники, які вчасно і вірно зорієнтувалися у середовищі, що швидко змінюється і перевели своє виробництво на потрібні рейки.

Глибокий асортимент характерний для виробників чи дистриб’ютерів, які займаються продукцією відносно вузької спеціалізації. Це можуть бути спеціалізовані комп’ютерні фірми. Сюди також можна віднести, наприклад, корпорації, які виробляють автомобілі. Оскільки шириною асортименту вони не виділяються (не існує такого автомобільного заводу чи компанії яка б виробляла легкові і вантажні автомобілі, автопогрузчики і тягачі, мотоблоки та мотоцикли, трактори та комбайни і багато іншого і це все одночасно і в межах одного підприємства), то глибокий асортимент – їх характерна властивість.

Широкий товарний асортимент можуть представляти концерни, корпорації чи інші об’єднання підприємств, які поєднали під своїм дахом найрізноманітніших виробників. Яскравим прикладом є усесвітньо відомий корейський концерн “Деу” та японська корпорація “Мацусіта денкі”. В цьому випадку можна з впевненістю говорити про величезну кількість товарних груп та багаточисельність їх варіантів. Ці гіганти представляють продукцію важкої та легкої промисловості, електроапаратуру різного рівня складності та різного профілю, займаються розробками у сфері комп’ютерної техніки, літако- та автомобілебудування і багато іншого.

1.2. Перспективний товарний асортимент як складова частина економічної стратегії підприємства

Будь-яка дія починається з її попередньої теоретичної розробки. Неможливо розпочати щось робити завчасно не склавши план дій. Це аксіома.

Виробнича діяльність, як ніяка інша, потребує особливої уваги з боку планування. І це планування повинно бути, по-перше, комплексним та всебічним. По-друге, воно повинно відповідати усім вимогам середовища та організації. І, по-третє, не менш важливо дотримуватись реалістичності планових показників, тобто плани повинні бути досяжними у реальні строки.

Всі вище перераховані сторони планування діяльності підприємства повинні функціонувати у межах єдиної зваженої системи, що забезпечить більшу ефективність їх здійснення.

Еволюція теорії та практики управління в умовах зростаючої мінливості характеру середовища діяльності підприємства призвела до формування стратегічного підходу до управління, зокрема планування.

Стратегія – це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розподіл ресурсів для їх досягнення. Вона формулює цілі та основні шляхи їх досягнення таким чином, що підприємство має спільний (об’єднуючий всі його підрозділи) напрямок розвитку. [10, с. 62]

Розробка стратегії представляє собою складний ітеративний процес розгляду певної кількості альтернатив розвитку підприємства, постійної переоцінки і періодичної перевірки здійснюваної стратегії в залежності від стану середовища діяльності.

Економічна стратегія - ефективне досягнення мети підприємства економічними засобами.

Економічна стратегія підприємства виробляє правила і прийомиекономічно-ефективного досягнення однотипових по масштабам впливу на конкурентний статус підприємства стратегічних цілей. Взаємне поєднання за часом та ресурсами локальних стратегічних дій дозволить досягтиглобальної мети економічної стратегії - створення і підтримання конкурентної переваги підприємства.

Економічна стратегія має дати відповіді на такі питання:

- що і в якій кількості виробляти?

- як і якими засобами виробляти?

- для кого і коли виробляти?

Для того, щоб відповісти на ці запитання, економічна стратегія підприємства повинна виробляти правила і прийоми:

1) дослідження умов конкурентної переваги;

2) дослідження ринків потенційних товарів і послуг, що відповідають місії підприємства, і вибору таких стратегічних зон господарювання, що здатні в тривалій перспективі забезпечити зовнішню гнучкість підприємства, тобто можливість переорієнтації підприємства на функціонування в найбільш сприятливих з економічної, політичної, правової, соціально-культурної, науково-технічної і екологічної точок зору зонах;

3) формування перспективного товарного асортименту підприємства, що в найбільшому ступені задовольнить актуальні індивідуальні і виробничі потреби потенційних покупців в середині країни та за її межами, і що забезпечує на цій основі систематичний прибуток, тобто прибуток, що дозволить реалізовувати програми розширеного відтворення;

4) розподілу наявних в розпорядженні підприємства додаткових ресурсів, що взаємодіють між різноманітними напрямками діяльності, що забезпечує максимальну продуктивність (рентабельність) використання цих ресурсів;

5) формування ефективної цінової політики, що забезпечує в довгочасній перспективі тривале положення підприємства в традиційних і нових сегментах ринку, що освоюються;

6) раннього виявлення кризових тенденцій як в рамках національної економіки та її галузей, так і всередині підприємства, і попередження банкрутства підприємства.[21, с. 176]

Виробляючи правила і прийоми ефективної реалізації цих напрямків діяльності, економічна стратегія підприємства - з моменту визначення його місії, формування його виробничого профілю і протягом всього періоду функціонування - повинна бути орієнтована на підтримання конкурентної переваги, запобігання його банкрутства, забезпечення тривалого процвітання у середовищі, що постійно змінюється.

Отже, формування перспективного товарного асортименту підприємства є складовою економічної стратегії підприємства. Причому дуже вагомою складовою. Від структури асортименту продукції прямо пропорційно залежить процес розподілу сировинних ресурсів підприємства. Лише їх розумне та збалансоване використання дасть змогу запобігти перевитрат сировини та отримати максимальний результат від її використання. Відповідно до розподілу сировини відбувається формування фінансових потоків, які охоплюють всі “клітини” виробництва чи будь-якого процесу на підприємстві. Така собі “кровоносна система”.

Асортимент продукції , за умови, якщо він визначений не точно (не точно – поняття відносне, і мається на увазі, що відхилення у співвідношеннях товарних груп будуть більші, і призведуть до більших втрат, ніж це передбачено), являє собою “бомбу сповільненої дії”. Асортимент розробляється, затверджується і йде у виробництво. По завершенню виробничого процесу, виявляється, що попит на одну товарну групу нижчий, ніж сподівалися з причини її моральної старості, оскільки, за час, який товар був у розробці і виробництві з’явились аналогічні товари, але вже з новими споживчими якостями. Інша товарна група представлена у надто великій кількості, і попит не зможе перекрити пропозицію. Ще одна товарна група стала нерентабельною в результаті підвищення цін з боку постачальників сировини. І таких варіантів може бути дуже багато, якщо їх не розрахувати і не здійснити заходів по їх запобіганню (зрозуміло, що всього передбачити неможливо, але прогнози стосовно розробки асортименту повинні бути максимально наближені до реальності). А в результаті - нецілеспрямоване використання сировини та матеріалів, втрачені кошти. Час та ресурси, які можна було б використати на підвищення конкурентоспроможності продукції і підприємства в цілому, підуть на мобілізацію нового потенціалу, що звичайно не тягне за собою позитивних наслідків.

Склад та характеристики товарного асортименту, як відомо, багато в чому залежать від зони господарювання підприємства (ринку чи сегменту ринку). Отже, при формуванні перспективного товарного асортименту дуже важливо враховувати такий фактор як то стратегічна зона господарювання. Стратегічна зона господарювання (СЗГ) - окремий сегмент зовнішнього середовища підприємства, на який воно має, або хоче мати вихід.[5, с. 49]

Вибір СЗГ безпосередньо пов'язаний з місією підприємства. Якщо місією підприємства є обслуговування ринкуспоживчих товарів іпослуг, то в якості СЗГ виступають або окремі сегменти ринку товарів народного споживання, або різноманітні поєднання цих сегментів. Це можуть бути як усвідомлені, так і неусвідомлені більшістю соціальних груп потреби в тих або інших товарах та послугах. В якості СЗГ можуть також виступати регіональні ринки окремих товарів або їх поєднання.

Місія підприємства може обумовлюватися як однією СЗГ, так і їх набором.

Для виділення СЗГ застосовують такі параметри, як: перспективи зростання в даній СЗГ, перспективи рентабельності виробництва продукції в даній СЗГ, очікуваний рівень нестабільності зовнішнього середовища.

Зазначені параметри визначають по кожній потенційній СЗГ на основі аналізу, порядок якого наведено на рис.1.2.

Рис. 1.2. Процес виділення СЗГ.[32, с. 184]

Як видно з малюнку, процес виділення СЗГ починається з визначення потреб потенційних споживачів продукції. В залежності від характеру засобів задоволення цих потреб досліджують можливі технологічні рішення пов'язані з виробництвом цих засобів. На основі аналізу засобів задоволення потреб і технології їх виробництва прогнозують можливий тип клієнта (покупця), що може в перспективі придбати такі засоби по ціні, зумовленій витратами виробництва по даній технології виявлених засобів задоволення потреби. Після цього визначають географічний регіон, в якому можуть концентруватися більшість потенційних клієнтів.

Шляхом аналізу зазначених чинників визначають, які з них можуть забезпечити успіх підприємства в даній СЗГ.

В ході аналізу досліджують чинники, які безпосередньо впливають на конкретні значення кожного параметру СЗГ.

Ключовою задачею стратегічного аналізу є внесення до набору СЗГ нових зон, і відокремлення тих, які більше не відповідають параметрам стратегії зростання підприємства.

Для порівняння різноманітних СЗГ застосовують різні підходи. Одним з них є підхід, запропонований Бостонською консультативною групою (БКГ) США. Його суть полягає у визначенні за допомогою матриці співвідношення зростання обсягу попиту і показника, що характеризує відношення частки ринку, що належить підприємству, до частки ринку, що належить її ведучому конкуренту (рис.1.3.). Це співвідношення визначає порівняльні конкурентні позиції підприємства в перспективі. Для кожної СЗГ робиться оцінка наведених двох параметрів, що вписуються в відповідні клітинки.

Високий

Зростання

обсягу

попиту

Низький

Висока Низька

Частка ринку фірми у порівнянні

з часткою ведучого конкурента

Рис. 1.3. Матриця БКГ.[ 4, с. 224]

Матриця БКГ пропонує наступний набір рішень відносно подальшої діяльності підприємства у відповідних СЗГ:

- оберігати і зміцнювати “зірки”;

- по можливості позбавлятися “собак”, якщо немає вагомих причин для їх зберігання;

- жорсткий контроль капіталовкладення і передача надлишку грошового виторгу під контроль вищого керівництва підприємства у відношенні “дійних корів”;

“дикі кішки” підлягають спеціальному вивченню, щоб встановити, чи не зможуть вони при відомому капіталовкладенні перетворитися на “зірок”.

Пунктирна лінія показує, що “дикі кішки” можуть стати “зірками”, а “зірки”, в подальшому, з приходом неминучої виробленості, можуть перетворюватися на “собак”. Матриця БКГ допомагає виконати дві функції: прийняти рішення відносно намічених позицій на ринку і розподілити стратегічні грошові засоби між СЗГ в майбутньому. Матриця БКГ може бути застосована лише в тому випадку, коли зростання обсягу діяльності може бути надійним вимірником перспектив (не зміниться фаза життєвого циклу, невеликий рівень нестабільності). Відносні позиції підприємства як конкурента можна визначити по його частці на ринку. Крім того, слід враховувати фактори ризику, знання минулих стратегій, реакцію на володарів підприємства з боку інвесторів і споживачів, чинник часу.

Найважливішими стратегічними задачами підприємства є:

- визначення набору СЗГ, в яких підприємство буде діяти в перспективі;

- визначення роду взаємодії між СЗГ, включених в перспективний набір;

- визначення засобів захисту стратегічного перспективного набору від руйнівного впливу несподіваних подій;

- визначення напрямків діяльності по підготовці до використання перспективних технологічних нововведень. [12, c. 264]:

Проблема вибору СЗГ, в якій підприємство намагається здійснювати свою діяльність, полягає в тому, щоб забезпечити рівновагу між короткостроковою і довгостроковою прибутковістю (рентабельністю). Така рівновага може бути досягнута, передусім, балансуванням життєвих циклів СЗГ, що полягає в послідовному зосередженні зусиль підприємства на обслуговуванні СЗГ, що знаходяться в різних фазах життєвого циклу.

Якщо ж СЗГ, що обслуговуються знаходяться в одній фазі життєвого циклу, це дасть переваги в короткостроковій перспективі, але призведе до краху в довгостроковій, оскільки всі СЗГ прийдуть водночас до фази спаду.

Тому доцільно балансувати життєві цикли СЗГ, тобто створювати умови для перманентного досягнення максимального обсягу продажів в кожній СЗГ за рахунок їхнього зрушення по фазам. Це означає, що по мірі переходу СЗГ з фази виробленості в фазу спаду, зусилля підприємства повинні спрямовуватися в іншу СЗГ, що входить в фазу виробленості з фази зростання.

Таким чином, безперервне збільшення обсягу продаж і прибутку за рахунок актуалізації набору СЗГ, що знаходяться в різних фазах життєвого циклу, підтримується на рівні стратегічних рішень. Це здійснюється за рахунок урізання одних СЗГ, розширення інших, догляду за зараз існуючими, переходу в нові СЗГ. Ці дії пов'язані з витратами ресурсів підприємства в СЗГ, що знаходяться в різних фазах життєвого циклу. Так, якщо вкладені великі суми засобів в СЗГ, що знаходилась в фазі зародження, доцільно вкласти додаткові ресурси в фазу виробленості, щоб забезпечити тривалу базу отримання прибутку.

Вибір стратегічних зон господарювання у процесі реалізації економічної стратегії підприємства є необхідним при визначенні основ формування товарного асортименту підприємства.

1.3. Методичні підходи щодо формування перспективного товарного асортименту

Після того, як визначені набори СЗГ, в яких підприємство зможе найбільш ефективно реалізувати свої конкурентні переваги, необхідно конкретизувати товарну стратегію в рамках кожної СЗГ. Цей процес здійснюється в два етапи. Перший з них передбачає вибір альтернативи товарної стратегії. Другий - реалізація вибраної альтернативи у вигляді перспективного товарного асортименту.

Основні альтернативи товарної стратегії:

- недиференційований маркетинг;

- концентрований маркетинг;

- диференційований;

- споживчий. [34, с. 97]

Недиференційований маркетинг

Коли підприємство вдається до цього типу маркетингу (широко відомого також під назвою “масовий маркетинг”), воно взагалі не ділить ринок на категорії. Воно виходить з того, що у всіх покупців однакові потреби, тому їх можна задовольнити однаковими стандартними товарами.

Недиференційований маркетинг має одну велику перевагу: він дозволяє підприємству мінімізувати витрати на виробництво і збут. Коли підприємство виробляє і просуває на ринок тільки один товар, воно заощаджує на цих операціях. Однак, такі підприємства вразливі для конкурентів, що використовують більш цілеспрямований маркетинг.

Концентрований маркетинг

Призначення концентрованого маркетингу - повністю охопити один з сегментів ринку. В цьому випадку всі зусилля підприємства направлені на задоволення особливих потреб цільової групи споживачів.

При всіх його привабливих сторонах, концентрований маркетинг має ряд недоліків. Обсяг продаж підприємства обмежений розмірами вибраного їм ринкового сегменту, а його ділові операції носять мінливий характер через мінливість смаків і прибутків певної групи споживачів.

Диференційований маркетинг

Використовуючи стратегію диференційованого маркетингу, підприємство орієнтується не на один сегмент ринку, а варіює структуру маркетингу спеціально для кожного сегменту.

Диференційований маркетинг - це найпопулярніший спосіб сегментування, особливо для споживчих товарів. Однак, він вимагає значних ресурсів, оскільки підприємству потрібні додаткові витрати, щоб пристосувати до кожного сегменту свої товари, засоби їх просування, ціни і канали збуту.

Споживчий маркетинг

Підприємства, що вдаються до стратегії споживчого маркетингу, розглядають кожного споживача як окремий сегмент ринку і пристосовують структуру маркетингу до його особливих вимог. Такий підхід необхідний до певних ринків промислових товарів, коли продукцію неможливо стандартизувати.

При виборі більш прийнятної альтернативи важливе значення мають ціннісні орієнтації вищого керівництва підприємства. І. Ансофф стверджує, що стратегічна поведінка чітко знаходиться під впливом цінностей: “Як індивіди, так і організації виявляють перевагу до певних типів стратегічної поведінки, під впливом ціннісних орієнтацій, навіть якщо це означає втрати з точки зору результатів” [4, с. 93].

Основні види ціннісних орієнтацій:

- теоретичні (істина, знання);

- економічні (практичність, корисність);

- політичні (влада, визнання);

- соціальні (відсутність конфліктів, прихильність);

- естетичні (склад, форма, симетрія);

- релігійні (етико-моральні проблеми). [26, с. 474]

Однак, головним орієнтиром при формуванні товарної стратегії є досягнення конкурентної переваги підприємства в довгостроковій перспективі. ознаки

Обравши ту або іншу альтернативу товарної стратегії, підприємство повинно “наповнити” її конкретним змістом - відповідним товаром або товарним асортиментом, тобто групою товарів, тісно пов'язаних між собою хоча б по одній з ознак:

- спільне застосування;

- загальний сегмент ринку;

- загальний канал розподілу;

- схожий діапазон цін.

Товарний асортимент являє собою динамічний набір номенклатурних позицій (типорозмірів, марок, моделей) продукції, що користуються потенційним попитом на ринку і що забезпечують виживання підприємства в тривалій перспективі.

Чинники, що складають основу формування асортименту - це чинники, на основі яких розробляється приваблива виробнича програма (товарів або послуг), щоб подолати опір ринку. В центрі уваги не тільки критична перевірка існуючих, але і розробка нових товарів або послуг.

При цьому існують обмеження:

- закони (патентне право, захист прав споживачів, охорона навколишнього середовища);

- технічні знання;

- економічно-ринкові умови (обмеження виробничої потужності, фінансові обмеження);

- суспільно-політичні події (вимоги не завдавати шкоду навколишньому середовищу, високоякісні багаторазового використання товари і упаковки).

Ці чинники є обмеженнями при формуванні товарного асортименту, але їх слід враховувати поряд з основними факторами формування асортименту. До основних з них відносяться наступні :

1. Як правило, споживач схильний до індивідуального порядку задоволення потреб , щоб підкреслити індивідуальність. В той же час, він лякається індивідуалізації споживання, що іде надто далеко, щоб не порушити норми власної соціальної групи. При купівлі товару покупець схильний до звичної споживчої поведінки. Перед панівним розмаїттям виникає пізнавальний дисонанс, тобто почуття невпевненості, сумнівів в момент придбання товару, що може бути присутнім навіть після прийняття рішення про його купівлю. Тому одна з задач реклами і товарної стратегії - усунути це почуття.

2. Виходячи з потреб споживачів логічно було б зробити висновки:

а) сьогодні жоден продукт не повинен залишатися нижче рівня якісних норм свого цінового класу;

б) відокремлюваною перевагою товару є його унікальність, тобто вдале поєднання товарних, сервісних, інформаційних вимог споживачів.

в) товар повинен мати, по можливості, декілька функціональних характеристик;

г) товар повинен мати привабливий зовнішній вигляд.

Якщо це, наприклад, підставка під телевізор, то вимоги покупців, до неї будуть наступними: вона повинна бути міцною, тобто надійною, мати сучасний дизайн, бути зручною для установки чи кріплення.

3. Мода . Всі більше товарних груп підлягають диктату моди. З одного боку, вона сильно впливає на товари, що розрізняють як “модні” і “не модні”. З іншої, залишає більшу свободу дій і кожний, в рамках панівного направлення моди, може висловити свою особисту оцінку.

Але саме через моду товари “морально” застарівають, тобто прискорюється виробництво замінних товарів. Цей процес іде назустріч зацікавленим в зміні проявів своїх потреб покупцям.

4. НДДКР . Як всередині, так і поза межами підприємства проводяться систематичні пошуки засобу вдосконалення виробництва і створення нових зразків. Внаслідок бурхливого технічного прогресу існуючі товари “морально” застарівають задовго до їх фізичного зносу. Технічно нові продукти не тільки відрізняються від своїх попередників, але і переважають їх.

5. Зменшення ризику . Ризик - це можлива небезпека. В економічній теорії під “ризиком” слід розуміти ймовірність (загрозу) втрати ринковим суб'єктом частини прибутку в результаті здійснення певної виробничої або фінансової діяльності [32,с. 74]. При формуванні товарного асортименту слід враховувати ризик:

- зміна в зовнішньому середовищі (зміна цін, попиту);

- зміна відношень підприємства з контрагентами (зміна орієнтації партнерів та інші.);

- зміни всередині підприємства (раптовий вихід з ладу основних виробничих фондів);

- зміни внаслідок науково-технічного прогресу (поява нових технологій та інші). [31, с. 287]

Для мінімізації цих ризиків підприємству необхідно:

- правильно оцінювати ресурсні обмеження, виробничі потужності;

- вірно сформулювати стратегічну мету;

- правильно визначати ситуацію на ринку, та інші

- періодично проводити маркетингові дослідження і науково-технічні розробки, щоб підприємство мало гнучкість в реагуванні на зміни, що відбуваються на ринку.

Існує два шляху захисту підприємства від ризику, що можна класифікувати по активності дій: 1) пасивне реагування; 2) активне втручання.

Пасивне реагування - використання стратегії страхування можливих ризиків. Підприємство знаходиться в ролі стороннього спостерігача, що констатує факт реалізації і нереалізації застрахованих ризиків.

Активне реагування - використання підприємством стратегії диверсифікації своєї діяльності з метою зниження ступеня ризику.

Під диверсифікацією розуміють процес проникнення підприємства в нові для себе галузі матеріального і нематеріального виробництва з метою забезпечення стабільних рівнів функціонування і зниження рівня втрат у випадку реалізації ризику [36, с. 314].

При використанні підприємствами диверсифікації з метою зниження ризику підприємства можуть вирішити цілий ряд задач:

- створення принципово нових товарів і послуг на базі використання передової технології;

- розвиток нових напрямків підприємництва;

- поліпшення якості продукції, раціоналізація виробництва, зниження витрат;

- можливість збільшення своєї частки на ринку, активізація своєї ринкової політики.

6. Сегментування ринку - це розподіл великого ринку на більш дрібні групи індивідуальних або інституціональних споживачів, яким властиві деякі загальні характеристики, тип поведінки, потреби. Мета сегментування - виявлення групи покупців, що цінують одні ті ж якості конкретного товару або послуги.

Таблиця 1.1.

Основні принципи сегментування ринку [31, с. 203]

Демографічний. Для сегментування ринку найбільшу корисність представляють чинники: стать, вік та інше. Ці чинники являють собою предмет демографії.

Географічний. Для сегментування ринку іде розподіл споживачів на категорії в залежності від їх проживання. Багато з промислових підприємств схильні до географічного сегментуванню. Тут, головним чином, грають роль чинники, такі як клімат, місцевість та інше.

Поведінковий. Поведінкове сегментування - це розподіл споживачів на категорії в залежності від їх відношення до товарів, частоти використання товару або реакції на різноманітні споживчі характеристики товарів.

Однім з засобів поведінкового сегментування є розподіл потенційних споживачів на групи в залежності від того, чий товар вони купують - ваш або вашого конкурента. Це дає вам можливість розробити такі маркетингові засоби, в яких будуть враховані слабості конкурента.

Психографічний. Психографія - це порівняно нова наука, що характеризує споживачів з точки зору їх психологічного складу - їх ролі в суспільному житті, роду діяльності, життєвих позицій та інше. Психографічний аналіз концентрується на тому, чому люди ведуть себе так, а не інакше. Якщо поділити ринок на підставі психографічних характеристик, виявиться, яким товарним знакам віддає перевагу споживач, яке коло його читання і що він думає про самого себе.

Ступінь впливу кожного з зазначених чинників визначається при формуванні товарного асортименту в залежності від типів товарів, що входять в його склад.

На основі прогнозу отримання державних замовлень і проведених маркетингових досліджень складається динамічний набір номенклатурних позицій (типів, розмірів, марок, моделей) продукції, тобто іде формування базового товарного асортименту підприємства.

До потенційних економічних характеристик, що слід визначити по кожному виду продукції, включеної в базовий товарний асортимент (БТА) підприємства, відносять:

- ціни на одиницю продукції (по їх видам: фіксовані, договірні, зовнішньоекономічні та інші);

- потенційні обсяги виробництва продукції в натуральному і грошовому виразі;

- трудомісткість продукції;

- необхідна чисельність робітників;

- витрати на виробництво продукції, загальні та по елементам;

- витрати на маркетинг;

- капітальні вкладення в матеріально-технічну базу виробничої і соціальної сфер діяльності;

- всі види податків, передбачені законодавством;

- прибуток від реалізації продукції;

- прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків з урахуванням пільг і санкцій;

- рентабельність кожного виду продукції до витрат на виробництво;

- ефективність капіталовкладення, пов'язаного з засвоєнням і висновком продукції на ринок;

- тривалість засвоєння і виводу продукції на ринок. [13, с. 277]

Інші характеристики визначаються на основі аналізу реальних потреб підприємства в ресурсах, що виникають в зв'язку з необхідністю освоєння і виводу на ринок тієї або інший продукції, а також експертним шляхом.

Порядок формування перспективного товарного асортименту наведено на рис. 1.4.

Рис. 1.4. Формування перспективного товарного асортименту підприємства [14, с. 356]

На ряду з потенційними характеристиками кожного виду продукції, включеної в БТА (цільові характеристики), визначають

нецільові характеристики, стосовні до всього БТА:

- капітальні вкладення в матеріально-технічну базу виробничої і соціальної діяльності, що не можуть бути віднесені на конкретний вид продукції (природоохоронні заходи, ресурсозбереження, ін.);

- нецільові санкції і збитки, зумовлені збоями в діяльності підприємства, що не можуть бути віднесені до конкретного вигляду продукції (санкції за порушення екологічних і соціальних нормативів, ін.).

Під час аналізу та визначення “перспективності” асортиментної позиції і, як наслідок часто вдаються до ранжування асортименту продукції та визначення рейтингу кожної позиції

Під рейтингом продукції розуміють місце, займане тією або іншою номенклатурною позицією в ранжованому ряді всіх позицій товарного асортименту [12, с. 398].

Ранжування номенклатурних позицій може здійснюватися по будь-якій цільовій економічній характеристиці продукції, як по зменшенню значень характеристик, що оцінюють результативність для підприємства включення даної позиції в його товарний асортимент, так і по зростанню значень характеристик, що оцінюють величину витрат ресурсів, необхідних для засвоєння і виведення на ринок даної позиції.

Рейтинг продукції падає по мірі зменшення результативності і збільшення необхідних витрат ресурсів, пов'язаних з виробництвом і виведенням на ринок даної номенклатурної позиції.

Вибір економічної характеристики, за якою слід провести ранжування номенклатурних позицій, залежить від конкретних умов, що складаються на підприємстві, для якого формується товарний асортимент.

Перевага повинна надаватися характеристикам, що відбивають гостроту дефіцитності ресурсів, якими воно володіє (або може придбати підприємство). Наприклад, якщо загострюється дефіцит матеріалів, в якості показника ранжування доцільно вибрати рентабельність по відношенню до матеріальних витрат.

Можна ранжувати продукцію і по величині податків того або іншого вигляду з тим, щоб проаналізувати причини зменшення (збільшення) остаточного прибутку.

Важливе значення при формуванні варіантів товарного асортименту мають рішення про систему організації виробництва тих або інших товарів або асортиментних груп. Ці рішення залежать від багатьох чинників: потенційної ємності ринку і їхнього географічного розміщення, системи постачальників комплектуючих виробів і інших ресурсів, потенційно можливого ефекту масштабів виробництва, ін.

Варіанти системи організації припускають різноманітні поєднання форм і напрямків спеціалізації, концентрації і розміщення виробництва, диференціювання останнього на самостійні етапи, що дозволять виділяти їх в окремі, але взаємопов’язані підприємства. Кожний з подібних варіантів створює різноманітні передумови для досягнення того або іншого рівня витрат виробництва.

Стосовно до окремого виробу або асортиментної групи фірма може віддати перевагу стратегії створення одиничного підприємства. Стосовно до інших видів продукції або товарного асортименту найкращою може виявитися стратегія створення безлічі кооперуючих підприємств.

Перспективним варіантом товарного асортименту слід вважати перелік номенклатурних позицій, що мають найвищий рейтинг за обраним показником ранжування в умовах заданих ресурсних обмежень: обсягів виробництва (виробничою потужністю), чисельності робітників, капітальних вкладень та інші. [13, с. 280].

Варіанти товарного асортименту формуються шляхом послідовного ранжування номенклатурних позицій за обраними економічними характеристиками і водночас складання значень цих характеристик для умов обмежень ,що задаються.

Формування варіантів товарного асортименту здійснюється наступним чином:

- задається величина обмеження, по якому формується варіант товарного асортименту ;

- здійснюється послідовне ранжування номенклатурних позицій за обраними економічними характеристиками до того критичного порядкового номера позиції, при якому зростаючий сумарний підсумок значень відповідної економічної характеристики по номенклатурним позиціям, що передують критичному номеру в перший раз перевищить задане значення відповідного обмеження;

- визначається значення остаточного прибутку і всіх інших економічних характеристик по всім номенклатурним позиціям, що передують критичному порядковому номеру;

- в результаті набори номенклатурних позицій розглядаються як можливі варіанти асортиментів.

Перспективний варіант товарного асортименту обирають на основі аналізу переваг і недоліків можливих варіантів з точки зору можливостей подолання проблем виробничого і соціального характеру, що можуть виникати у випадку включення в більш прийнятний товарний асортимент тієї або іншої номенклатурної позиції.

З часом асортимент товарів ширшає, оскільки підприємства шукають нові шляхи для збільшення обсягу продажу. Існують декілька різноманітних варіантів розширення асортименту [36, с. 372]:

1. Поновлення асортименту;

2. Розширення асортименту;

3. Розповсюдження товарного знаку.

Поновлення асортименту - розробка нових виробів для заповнення тих ринкових позицій, які залишилися непоміченими конкурентами або з'явилися в результаті зміни смаків і потреб споживачів.

Розробка товару і його впровадження – це ціла низка складних етапів, які потрібно пройти, починаючи від первісної концепції до реальної появи на ринку.

Процес розробки перспективного товару складається з розробки і відбору ідей, економічного аналізу, розробки прототипу, іспиту, комерціалізації.

1. Розробка і відбір ідей.

З появою нових ринкових потреб відповідно з’являються ідеї відносно того, як ці потреби задовольнити.

З величезної сукупності ідей підприємство обирає лише такі, які можливо та доцільно втілювати в життя. Для відбору ідей застосовуються наступні критерії:

- чи підходять для нового товару існуючі виробничі потужності;

- які масштаби технічного і маркетингового ризику.

Якщо товар промисловий, то вагомим критерієм є рентабельність. Якщо йдеться про споживчі товари, для оцінки нових ідей використовуються консультанти з питань маркетингу або рекламні агентства.

2. Економічний аналіз.

В його основі лежить вирішення питання, чи виправдані будуть витрати на розробку нового товару. Підприємство складає:

- прогноз обсягів продажу даного товару за різними цінами;

- оцінку витрат, пов'язаних з різними обсягами виробництва товарів;

- потенційний касовий виторг і прибуток на інвестиції у випадку впровадження даного товару.

3. Розробка прототипу.

Прототип – це діюча модель проектованого товару. Розробка прототипу – це виробництво і випробовування декількох дослідних зразків (прототипів), включаючи їх упаковку.

На цьому етапі поєднуються різноманітні елементи маркетингової стратегії. Підприємство оцінює можливість серійного виробництва, визначає ресурси, доведення товару до споживача.

4. Випробовування.

Невелика група споживачів користується даним товаром, порівнюючи його з існуючими товарами замінниками. Якщо результат позитивний, товар переходить у етап маркетингових випробовувань. Він іде у продаж обмеженою кількістю в деяких регіонах країни, а підприємство, тим часом, вивчає реакцію споживачів.

5. Комерціалізація.

Це крупномасштабне серійне виробництво і розподіл продукції. Ця фаза вимагає координації багатьох видів діяльності: виробництва, упаковки, збуту, ціноутворення і просування товару.

Головне, щоб маркетингові заходи не проводилися у відриві від виробництва. Інакше споживачі отримають можливість купити товар, перш ніж підприємство буде в стані забезпечити його в достатній кількості. Цією ситуацією можуть скористуватися конкуренти.

Багато з підприємств впроваджують на ринку свої товари, переходячи з однієї географічної зони в іншу. Це дозволяє розтягнути витрати на просування товару на більш тривалий період і вдосконалити стратегію в процесі впровадження.

Важливою проблемою для підприємства одразу після появи в його товарному асортименті нового товару, є процес включення його в асортимент, що склався на ринку, тобто оптимальне позиціювання товарів. Цей процес повинен здійснюватись так, щоб:

· товар чітко виділявся на фоні пропозицій конкурентів;

· товар збирав навколо себе якомога більше споживачів.

Позиціювання товару здійснюється в два етапи [16, с. 71]:

1. Аналіз простору якості;

2. Модель ідеальної крапки і ідеального вектору.

1. Аналіз простору якості.

Якщо товар сприймається як певна комбінація властивостей, він займає певне місце в просторі якості. Часто сприймання якостей споживачами відхиляється від об'єктивних властивостей. Тому в області суб'єктивних властивостей (сфера товарного ринку) може виникнути цілком інша конфігурація товару, ніж в області об'єктивних властивостей.

2. Модель ідеальної крапки і ідеального вектору.

На цьому етапі потрібно перевірити, яку ідеальну уяву мають споживачі. Тут особливе значення мають дві форми: модель ідеальної крапки і ідеального вектору.

В моделі ідеальної крапки вважається, що кожний споживач має цілком певну уяву про ідеальну комбінацію властивостей товару. Вона зображується в просторі товарного ринку як ідеальна крапка, що більш-менш усунено від положення реального товару.

Кожне відхилення від властивостей ідеальної крапки розглядається як погіршення. В той же час споживач повинен шукати компромісний варіант з наданих товарів. Після роздумів він вибирає реальний продукт, що найбільш наближений до його уявлень про ідеал.

В моделі ідеального вектору споживач має певне уявлення про ідеальні властивості товару. Він бажає (в певному кількісному співвідношенні) якомога більше всього. В рамках просторового товарного ринку це представляється як ідеальний вектор, нахил якого визначається бажаним кількісним співвідношенням.

Розробка товарного перспективного асортименту – багатогранний аналітичний процес який передбачає всестороннє вивчення самого товару, перш за все. Необхідно знати чи має даний товар перспективу поширення на ринку, чи не вийшов він “з моди”, і взагалі, чи існує потреба в цьому товарі. В сфері вирішення цього питання існує таке поняття, як, життєвий цикл товару. Це певний життєвий цикл товару, який складається з чотирьох яскраво визначених стадій, що розрізняються за обсягами продажу і прибутків: впровадження, зростання, зрілість і спад. На кожну з цих чотирьох стадій слід використовувати відповідну маркетингову стратегію.

ВПРОВАДЖЕННЯ

Першою стадією життєвого циклу товарів є стадія впровадження , на якій виробник намагається стимулювати попит. Звичайно цей етап вимагає широкої рекламної кампанії

і заходів, спрямованих на просування товару, а також витрат на дослідження і розробки. Як правило, на стадії впровадження необхідні великі інвестиції, щоб покрити видатки на розробку товару, сформувати канали збуту і переконати людей в перевагах даного товару. На цій стадії виробник не одержує великих прибутків.

ЗРОСТАННЯ

Після цього слідує стадія зростання , на якій, за умов вдало проведеного впровадження, спостерігається різкий стрибок обсягів продажу, і, як правило, зростання числа конкурентів. Зусилля, затрачені на першій стадії, починають окупатися. Коли товар вступає в фазу зростання, конкуренція посилюється і починається боротьба за частку на ринку, і виробник вимушений вкладати великі кошти в просування товару і водночас знижувати ціни. Така конкурентна боротьба вимагає великих витрат, тому маленькі слабкі підприємства часто розорюються. Підприємства що вижили, ділять ринок, і конкуренція слабшає. Ціни стабілізуються, обсяг продаж збільшується, витрати на одиницю продукції скорочуються. Поєднання стабільних цін з більш низькими витратами призводить до збільшення прибутку, і виробники починають одержувати прибутки на вкладений капітал.

ЗРІЛІСТЬ

На стадії зрілості обсяги продаж не ростуть, а навіть трохи зменшуються. Таке зниження темпів продаж може призвести до неповного завантаження виробничих потужностей в галузі, тому виробникам знову потрібно знижувати ціни, щоб максимально завантажити своє обладнання. Стадія зрілості - найтриваліший період життєвого циклу товару, на якій витрати, пов'язані з впровадженням та розвитком знижуються. Прибуток від товарів, які знаходяться в фазі зрілості, потрібний підприємствам для фінансування розробки нової продукції, тому вони додають значні зусилля для того, щоб “зрілі” товари якомога довше залишалися конкурентноспроможними. СПАД

Хоча фаза зрілості може тривати багато років, в кінці кінців більшість товарів вступають в стадію спаду , коли обсяги продаж і прибутку поступово зменшуються і сходять нанівець. Це відбувається по декільком причинам: змінюються демографічна ситуація і смаки споживачів, удосконалюється технологія.

Коли товар вступає в цю стадію, підприємству потрібно приймати рішення - продовжувати виробництво товару, використовуючи ті або інші засоби зростання його рейтингу серед споживачів, або припинити, і зосередити свою увагу на нових виробах. Більшість підприємств вибирають останнє.

При прийнятті рішення про розробку нових видів товарів необхідно володіти точною маркетинговою інформацією про стан даних та аналогічних товарів на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Може скластися ситуація, коли на внутрішньому ринку товар знаходиться в такий стадії життєвого циклу як зрілість, і в найближчому майбутньому може перейти в наступну стадію, стадію спаду. На підприємстві цей товар знаходиться на стадії впровадження. Підприємство в даному випадку несе збитки, бо будуть вкладені кошти та витрачені сировинні ресурси на створення і просування товару, а прибуток не буде отриманий, оскільки попит на товар скорочується і знижуються ціни.

Щоб цього не трапилося, керівництво підприємства повинно постійно співвідносити життєвий цикл товару на ринку з життєвим циклом на підприємстві.

ІІ. Аналітична оцінка базового товарного асортименту та обгрунтування механізму його формування на перспективу

2.1. Техніко-економічна характеристика підприємства-об’єкту дослідження

Історія розвитку ВАТ "Електроприлад" бере свій початок у 1935 році, коли було створено науково-виробниче об’єднання “Електроприлад”, до складу якого входила мережа заводів та конструкторських бюро, які спеціалізувалися на виготовленні електровимірювальних приладів. В процесі розвитку науки та техніки об’єднання перейшло на випуск надскладних систем автоматики для надводних та підводних човнів і атомних електростанцій.

Після розпаду СРСР об’єднання припинило своє існування і було роздроблене на ряд самостійно господарюючих одиниць. У липні 1994 року державне підприємство “Електроприлад” перетворилося на відкрите акціонерне товариство, а у 1996 році підприємство ВАТ “Електроприлад” стало приватизованим. Акціонерами стали всі робітники підприємства та інші залучені юридичні та фізичні особи. Під час приватизації акціонерного товариства було випущено 252 тис. іменних акцій, які було розповсюджено між працівниками підприємства та іншими юридичними і фізичними особами. Основні показники обсягу випуску товарної продукції, за 1997-1998 рр. характеризуються даними, наведеними у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Показники випуску продукції

Як видно з наведених даних, у 1998 році у випуску товарної продукції акціонерного товариства спостерігається зниження темпів виробництва порівняно з 1997 роком. Зниження випуску товарної продукції пояснюється зміною структури об’єму виробництва, проведенням конверсії, пов’язаної зі зміною номенклатури виробництва.

Попри всі зусилля, які доклало акціонерне товариство у 1998 році для збільшення об’ємів випуску електровимірювальних приладів (нормуючі перетворювачі, ТРЕ 6513, потенціометри), йому все ж таки не вдалося перевищити показники 1997 року. І причина тут не стільки в самому “Електроприладі”, скільки в споживачах цієї продукції (ринок та специфіка споживачів буде розглянуто далі). За часів існування СРСР це був один із профілюючих напрямків виробництва (іншим визначальним напрямком було виробництво систем автоматики). Але незважаючи на всі зміни та негаразди, які пережило та переживає акціонерне товариство, на сьогоднішній день ВАТ "Електроприлад" являється монополістом по випуску потенціометрів та нормуючих перетворювачі на всій території СНГ.

Тип виробництва . Виробнича структура ВАТ "Електроприлад" носить змішаний , тобто предметно-технологічний характер. На підприємстві ряд цехів носить предметний характер (виготовлення потенціометрів, нормуючих перетворювачів, закаточних машинок), а решта – технологічний (штамповка, пресування, гальванопокриття, малярний цех). Але незважаючи на це виробничі підрозділи не утворюють сталу структуру. Характер та напрямок взаємозв’язків між ними постійно змінюються, в залежності від ринкової ситуації та пріоритетів, які визначає керівництво. Зборочні цехи, наприклад, в одному місяці можуть збирати електрооприскувачі, а весь наступний квартал – підставки під телевізор, якщо попит на них буде перевищувати пропозицію.

Тип організації виробництва скоріше всього можна визначити як серійне виробництво. В залежності, знову ж таки, від напрямків, які визначає керівництво, керуючись інформацією комерційного центру, виробництво може бути дрібносерійним, середньо та крупно серійним.

На ВАТ “Електроприлад” основні фонди розподілені на три кваліфікаційні підгрупи.

До І-ї підгрупи входять будівлі виробничого та адміністративного характеру, різні споруди, в тому числі периферійні, а також передавальні пристрої. Вартість цієї підгрупи на 1 січня 1999 року оцінювалася в 13 млн. грн.

До ІІ-ї підгрупи відносять транспортні засоби, меблі, господарчий інвентар а також різноманітні прилади та інструменти. Сумарна вартість всіх складових цієї класифікаційної підгрупи на 1 січня 1999 року дорівнює 1,4 млн.грн.

До ІІІ-ї підгрупи включають всі інші основні засоби, які не увійшли до перших двох груп. Це станки, цехове обладнання і т.ін. Вартість цієї підгрупи на 1 січня 1999 року оцінена в 6 млн. грн.

Таким чином, загальна вартість основних фондів ВАТ “Електроприлад” на 1 січня 1999 року становила приблизно 20,4 млн.грн. Норма амортизації відповідно по групам становить 5%, 15% та 25%. Нарахування амортизації відбувється щомісяця.

У виробничо-господарському комплексі України ВАТ "Електроприлад" грає виключно неоднозначну роль. Це підприємство є монополістом по виготовленню нормуючих перетворювачів та потенціометрів. А ці електроприлади застосовуються на теплових електростанціях, а також на атомних електростанціях, які обладнані атомними реакторами РБМК-1000. Нині в Україні всі атомні станції обладнані такими реакторами, а отже і є прямим споживачами продукції ВАТ. Особливо тісні зв’язки підприємство налагодило з Ровенською та Чорнобильською атомними станціями.

Організаційна структура управління підприємства зазнала змін разом з трансформацією самого підприємства з державного на акціонерне. Нинішня організаційна структура управління ВАТ "Електроприлад" є типовою для акціонерних товариств. Вищим органом керівництва звичайно ж є збір акціонерів. На ньому вирішуються різнорідні питання глобального та стратегічного характеру, призначаються найвищі посади, визначаються розміри зарплат персоналу та керівництва, визначаються напрямки використання фінансових ресурсів, розробляється виробнича та ринкова стратегія розвитку підприємства.

Також вищий орган має два своєрідні супутники. Це ревізійна комісія та спостережна рада (наблюдательный совет). Спостережна рада координує діяльність зборів акціонерів.

ВАТ "Електроприлад" хоч і є акціонерним товариством, воно, все ж таки, має свої характерні особливості, які відображені в організаційній структурі управління підприємством. До таких особливостей, перш за все, входить ревізійна комісія. Ця комісія слідкує за дотриманням, правильністю та точністю виконання встановлених правил, нормативів та показників в процесі виробництва потенціометрів та нормуючих перетворювачів. Виробництво цих продуктів відбувається на спеціалізованому обладнанні по таємній технології. А тому є нагальна потреба суворого виконання та дотримання техніко-організаційних обмежень.

Другою характерною особливістю оргструктури є спеціалізоване конструкторське бюро, з діяльністю якого узгоджує свої дії відділ головного технолога і всі виробничі підрозділі основного профілю (по виробництву та комплектації потенціометрів і нормуючих перетворювачів). Організаційна структура управління підприємством представлена в додатку 1.

На ВАТ "Електроприлад" мають місце наступні виробничі процеси : заготівельний, механічна обробка, заточка, зубонарізка, шліфування, токарні процеси, штамповка, пресування, електрофарезна гальванообробка, пістолетна малярна обробка, напилення, збірка, монтаж, гравіровка, намотка, пропитування, слюсарні процеси.

Виробнича структура на підприємстві носить змінний характер в залежності від пріоритетів, які визначає керівництво. Орієнтовну схему виробничої структури зображено на рис.2.1.

Механічна обробка Малярна обробка

Складальні цехи

Рис.2.1. Схема виробничої структури.

Взаємозв’язок між елементами цієї структури з’являється лише у разі потреби. Наприклад, підприємство отримало замовлення, на кінець наступного місяця поставити 4 тис. потенціометрів. Начальники підготовчих цехів (гальванопокриттів та штамповки) а також механічних цехів (намотка, монтаж) одразу налагоджують виробничий взаємозв’язок. Це все, звичайно, відбувається за згоди керівництва, навіть за підтримки. Утворюється так би мовити “зелений коридор”, при цьому всі інші підготовчі та виробничі процеси не припиняються, а відходять на другий план. Якщо по пріоритетному напрямку відмічається недостатнє завантаження або ж підприємство не встигає вчасно виконати замовлення, можлива мобілізація додаткового виробничого, фінансового чи трудового потенціалу. В результаті реалізації поставленого завдання (виконання замовлення і т.ін.) виробництво знову повертається у звичне “русло”, або ж визначається наступний пріоритетний напрямок.

За таких умов існування виробничої системи досягається максимальна децентралізація виробничих підрозділів. Звичайно, останнє слово залишається за керівництвом акціонерного товариства, але по поточним питанням (інколи навіть по вирішенню черговості надходження напівфабрикатів на складальний конвеєр) рішення приймаються на місцях начальниками цехів під їхню повну відповідальність.

Техніко-організаційний рівень основного обладнання на кінець 1998 р. у класифікації за віком має наступний розподіл:

· До 5 років – 5 одиниць;

· Від 5 до 10 років – 90 одиниць;

· Від 10 до 20 років – 155 одиниць;

· Понад 20 років – 275одиниць;

Середній знос промислово-виробничого обладнання на 1 січня 1999 року становив приблизно 50%, а з урахуванням нових показників розрахунку амортизації цей рівень становить приблизно 60%.

В структурі управління ВАТ "Електроприлад" є елемент, який виконує маркетингові функції. Це комерційний центр . Він здійснює свою діяльність за такими напрямками:

· своєчасне забезпечення виробництва необхідними матеріалами, сировиною та комплектуючими;

· пошук потенційних споживачів та забезпечення збуту виготовленої продукції;

· дослідження конкурентноздатності продукції;

Конкурентоспроможність – основний критерій, завдяки якому продукція надходить на ринок, і відповідно, не знімається з виробництва. Саме з причини неконкурентноздатності у 1998 році були зняті з виробництва дитяча іграшка “Бім” та електроводонагрівачі. Відслідковуванням рівня конкурентноздатності також займається комерційний центр. Товари акціонерного товариства порівнюються з аналогами, які представлені на ринку конкурентами, досліджуються технологічні та конструктивні збіжності та відмінності, а також ряд інших показників (економічні, ергономічні, надійності, тощо.). Також об’єктивним показником конкурентноздатності є рівень попиту на продукцію. В результаті, на основі синтезу всіх категорій конкурентноздатності, приймається рішення про зняття продукції з виробництва, або продовження випуску цього виду продукції (з можливістю подальшого вдосконалення по відстаючим напрямкам).

В 1998 році комерційний центр в своїй більшості займався забезпеченням виробництва матеріалами по випуску потенціометрів, вимірювальних перетворювачів, товарів народного вжитку. Забезпечення матеріалами для виробництва цих товарів було організовано таким чином, щоб зменшити дорогі імпортні поставки сировини і комплектуючих, а також використовуючи бартер, під залишки комплектуючих, які лежать на складі, і неліквідних матеріалів, які залишились на підприємстві у зв’язку з припиненням виробництва систем автоматики для судобудівництва. По імпорту завозились тільки ті вироби (комплектуючі), які не виробляються підприємствами України, але вкрай необхідні для здійснення виробництва.

Усе матеріально-технічне забезпечення здійснюється за рахунок прямих зв’язків між підприємством та виробниками/постачальниками сировини.

Ринок продукції. На сьогодні ВАТ "Електроприлад" представляє свої позиції на таких ринках:

· ринок спецавтоматики та спецтехніки (основна спеціалізація) ;

· ринок товарів народно-господарського призначення;

· ринок товарів промислового призначення;

На ринку спецавтоматики та спецтехніки “Електроприлад” тримає стійкі, монопольні позиції по виробництву контрольного обладнання для атомних та теплових електростанцій, зокрема нормуючих перетворювачів та потенціоемтрів на всій території СНГ. Ці прилади виготовляються на високоскладному технологічному обладнанні і відповідають дуже високим технічним вимогам та стандартам.

Основним замовником та споживачем потенціометрів (95%) та нормуючих перетворювачів (89%) є Росія. В порівнянні з 1997 роком цих замовлень було відправлено на 8% більше. Користуються попитом також системи автоматики, але відсутність коштів у замовників та покупців не деє їм змогу своєчасно розраховуватись з підприємством. Так наприклад система “Кама-Б”, яка була авансована на 30 % і повністю виготовлена вже понад чотири роки знаходиться на відповідальному збереженні на складі до повної її оплати.

З цими виробами акціонерне товариство вийшло далеко за межі ближнього зарубіжжя. Контракти на закупівлю потенціометрів та перетворювачів укладено з електростанціями Індії, Болгарії, Венгрії та Китаю.

Товари народного споживання мають ринок збуту на Україні. Такі товари, як електронасос “Каштан-2”, спінінгова катушка “Дельфін-10”, прилади для домашнього консервування мають більший попит у весняно-літній період, а водонагрівачі – восени та взимку. Враховуючі сезонний характер деяких товарів народного вжитку, залишки на складі готової продукції на 01.01.99р складають 140,2 тис.грн., і мають бути реалізовані найближчим часом.

На ринку товарів промислового призначення рівень конкурентноздатності продукції акціонерного товариства не достатньо високий. Це свідчить про необхідність конструктивного та технологічного доопрацювання продукції цієї категорії.

У відповідності зі спеціалізацією підприємства та згідно затвердженого «Плану нової техніки на 1998р» були виконані наступні роботи:

· розроблені та впроваджені у виробництво 10 нових модифікацій вимірювальних перетворювачів Ш703, Ш705М. Вартість робіт – 5000 грн.;

· закінчена розробка конструкторської та технологічної документації реле тиску та гідроакумулятора для установки індивідуального водопостачання. Вартість робіт – 10400 грн.;

· розроблена документація конструкції, технологічного обладнання виготовлення модернізованих пристроїв для домашнього консервування з метою економії матеріалів та поліпшення якості виробу. Вартість робіт – 5000 грн.;

· спроектовано та виготовлено технологічне обладнання для виробництва гумового гідроакумулятора (установка індивідуального водозабезпечення). Вартість робіт – 4500 грн.;

· розроблена технологія виробництва та виготовлення технологічного обладнання з метою економії матеріалів та електроенергії виробів: «Каштан-2», оприскувач «ОЕС-2» та водонагрівач ВПО-5/5/220. Вартість робіт – 4000 грн.;

· проведена сертифікація (в органах Держстату) електронасоса «Каштан-2» та «Каштан-2М». Вартість робіт – 2000 грн.

де tроб.ф – фактичний час роботи обладнання, год;

відповідності з режимом роботи підприємства та з урахуванням

мінімально необхідного часу для проведення планово-поперед-

жувального ремонту).

Фондовіддача - показник випуску продукції, яка відноситься на 1грн. вартості основних виробничих фондів. Він будується на принципі співвимірювання виробленої продукції із всією сукупністю застосованих на виробництві основних фондів.

де Т – об’єм товарної чи валової, або реалізованої продукції, грн;

Ф – середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства, грн.

де Ф – вартість основних виробничих фондів;

Чпвп – чисельність промислово-виробничого персоналу;

Розрахунки свідчать про те, що у 1998 році на одного робітника промислово-виробничого персоналу припадало основних виробничих фондів на суму 9335,7 грн., що на 603,3 грн більше ніж 1997року. Цей показник повинен безперервно збільшуватись, так як від нього напряму залежать технічна озброєність, а відповідно, і продуктивність праці.

Відділ Технічного Контролю здійснює функції по управлінню якістю продукції, які полягають у:

· координації робіт по досягненню належного рівня якості на всіх стадіях життєвого циклу продукції, особливо на виробництві потенціометрів та нормуючих перетворювачів.

· координації діяльності мережі збиральних цехів на предмет якісної зборки;

· визначенні витрат, спільно із комерційним центром, обумовлених виготовленням неякісної продукції (і як наслідок поверненням її акціонерному товариству) та заходами по забезпеченню виготовлення якісної продукції.

Плануванням діяльності ВАТ "Електроприлад" займається планово-економічний відділ.

Показники оперативного планування розраховуються поквартально з розбиттям на місяці. Вони узгоджуються з основним плановим документом, який має форму виробничої програми.

За нестабільних економічних умов в країні керівництво ВАТ вирішило звузити часовий горизонт стратегічного планування до одного року. Стратегічний план розробляється строком на один рік з розбиттям на квартали. Показники стратегічного планування обов’язково узгоджуються з показниками оперативного планування.

Після розпаду об’єднання “Електроприлад” та створення ВАТ "Електроприлад" кількість персоналу значно скоротилась. Якщо раніше в об’єднанні налічувалося близько п’яти тисяч чоловік, то на сьогоднішній день на ВАТ працює 580 чоловік.

Співвідношення категорій персоналу ВАТ "Електроприлад" станом на 01.01.99р. зображено на рис.2.2.

Рис. 2.2. Кругова діаграма "Структура персоналу".

Як видно з рис.2.2. переважна більшість працівників “Електроприладу” – робітники. Динаміку структури персоналу по категоріям працюючих відображено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Динаміка структури персоналу ВАТ "Електроприлад", чол.

Як показує динаміка чисельності персоналу , за останні чотири роки чисельність постійно зменшується. Причому зменшення чисельності персоналу відбувалося в основному за рахунок зменшення кількості промислово-виробничого персоналу, а саме за рахунок вибуття робітників.

На рис.2.3. за допомогою гістограми проілюстровано динаміку чисельності персоналу акціонерного товариства на протязі 1996-1999 рр.

Рис. 2.3. Гістограма динаміки чисельності персоналу.

Як показує гістограма, основне зменшення чисельності персоналу відбувалося під час зменшення чисельності робітників. Значно менша доля припадає на категорію інженерно-технічних робітників (ІТР). Доля МОП та охорони в промислово-виробничому персоналі а також непромислової групи в загальній кількості персоналу не зіграли вирішальної ролі, і тому навіть не були включені в гістограму. Їх вплив на динаміку чисельності персоналу майже не відчувався. Виходячи з аналізу динаміки чисельності персоналу в таблиці 2.3. приводяться розрахунки показників плинності кадрів в тому ж часовому періоді.

Таблиця 2.3.

Розрахунок плинності кадрів

Продовження табл.2.2.

Як видно з таблиці, переважно по всім категоріям персоналу на протязі всього часового періоду плинність направлена у бік зменшення чисельності персоналу. Лише один показник має позитивне значення – збільшення чисельності охорони.

Для зручності уявлення графічне відображення плинності чисельності персоналу зображене на рис.2.4.

Рис.2.4. Гістограма плинності кадрів.

Як видно з гістограми, постійну тенденцію на зниження негативної плинності має лише категорія промислово-виробничого персоналу (ПВП). Інші категорії мають хаотичний характер показників. Насмілюся зробити припущення, що через рік два негативна плинність взагалі повинна припинитись, оскільки за нинішніх економічних умов не так вже й легко знайти якусь роботу, особливо за фахом.

Склад інженерно-технічних робітників підприємства, станом на 01.01.99р., характеризувався такими показниками:

Всього робітників: 108

в тому числі за освітою:

вища 61 (56,88%)

незакінчена вища 1 (0,91%)

середня-спеціальна 41 (37,61%)

середня загальна 5 (4,58%)

за віком:

до 30 років 2 (1,83%)

до 40 років 16 (14,67%)

до 50 років 29 (26,6%)

до 60 років 33 (30,27%)

понад 60 років 29 (26,6%)

В роботі з кадрами адміністрація керується Статутом підприємства, Правилами внутрішнього трудового розпорядку, Колективним договором та трудовим законодавством.

Питання підбору і використання кадрів , становище з трудовою дисципліною, плинність кадрів обговорюються на виробничих нарадах, зборах трудового колективу.

Підбір спеціалістів на керівні посади на підприємстві здійснюється переважно з робітників акціонерного товариства. В зв’язку зі змінами в організації і структурі виробництва проводились і проводяться переміщення робітників в підрозділах. Це вимагає їх перекваліфікації. В 1998 р. пройшли перекваліфікацію 5 робітників. 3 чоловіки здобули нову професію, 2 чоловіки підвищили кваліфікацію.

На ВАТ “Електроприлад” існує “Положення про формування заробітної плати робітників, керівників, спеціалістів та службовців ВАТ “Електроприлад”, згідно якого й проводиться визначення та нарахування заробітної плати. Положення встановлює порядок та розмір оплати праці робітників за основні результати виробничо-господарської діяльності виробництв, цехів, відділів, самостійних дільниць по результатам роботи за місяць та з початку року. Оплата праці робітників, керівників, спеціалістів та службовців складається з основної заробітної плати та додаткової оплати праці.

Форма оплати праці. Основна заробітна плата робітників, керівників, спеціалістів та службовців визначається тарифним ставками, відрядними розцінками та посадовими окладами. На почасовій формі оплати праці нараховується приблизно 25% ПВП. Близько 75% ПВП – на відрядній формі оплати праці. Всю решту робітників, службовців та спеціалістів класифіковано по плаваючій тарифній сітці, яка використовується на ВАТ. Основна заробітна плата займає приблизно третину в загальному об’ємі виплат. Решту виплат становить додаткова заробітна плата та інші виплати. Додаткова заробітна плата залежить від результатів виробничо-господарчої діяльності акціонерного товариства, структурного підрозділу та проводиться за виконання основних показників та умов, встановлених для кожного цеху, підрозділу та окремих професій. Оплата праці керівних робітників здійснюється на рівні середньомісячної оплати одного робітника на акціонерному товаристві з урахуванням коефіцієнтів, затверджених зібранням акціонерів від 11 грудня 1996 року.

Причиною для нарахування додаткової зарплати є:

· Для заготівельних цехів – відсоток виконаного номенклатурного плану по товарній продукції складального виробництва даного місяця, підтверджений відповідно керівниками складальних виробництв /об’єм, комплектність поставки і т.ін;

· Для складальних виробництв - забезпечення базового завдання по реалізації за поточний місяць в діючих цінах при обов’язковій умові виконання плану випуску товарної продукції не нижче 80%;

· Для інструментального цеху, ремонтно-майстерних дільниць (РМД), експлуатаційно-ремонтних цехів (ЕРЦ) – виконання об’єму затвердженого номенклатурного плану, підтвердженого відповідними цехами та відділами-замовниками.

У листопаді 1998 році були випадки відключення електроенергії. Це призвело до простоїв виробництва і падіння рівня продуктивності праці робітників. Показники продуктивності праці за 1997-1998 рр. наведені в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4.

Продуктивність праці ПВП та обсяги виробництва в 1997-1998 рр.

Як видно з таблиці, за 1998 р. темп зростання продуктивності праці в порівнянні із 1997 роком становить 93,17%.

Також частково або повністю можуть бути зняті коефіцієнти додаткової оплати праці робітникам, які винні у порушенні дисципліни чи допущенні браку на виробництві.

2.2. Аналіз результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства

ВАТ “Електроприлад” у 1998 році реалізувало продукції на суму 3147,2 тис.грн. До 50% продукції було реалізовано за передплатою, частина була відправлена торгівельним організаціям під реалізацію.

Фінансовий стан ВАТ “Електроприлад” у 1998 році був відносно стабільний. Фінансова діяльність була спрямована на створення фінансових ресурсів для виробничого і соціального розвитку підприємства, забезпечення росту прибутку за рахунок випуску нових видів продукції, зниження собівартості продукції і поліпшення використання основних фондів, адміністративних та виробничих приміщень (залучення орендаторів для надання приміщень під офіс та виробництво).

Також фінансова діяльність була спрямована на своєчасну закупку матеріалів і комплектуючих для випуску продукції, оплату енергоносіїв, сплату податків до державного бюджету та виплату заробітної плати.

На протязі року матеріали та комплектуючі закуповувались своєчасно. Заробітна плата на протязі року виплачувалась з незначними затримками (1-2 місяці). Через нестачу коштів на рахунку ВАТ “Електроприлад” станом на 01.01.99 залишився борг по виплаті заробітної плати працівникам за листопад 1998р. Хоч за прострочку деяких податків до бюджету була нарахована пеня, ВАТ з державним бюджетам по податкам розрахувався повністю, за виключенням податків на заробітну плату.

В 1998 році деякі матеріали закуповувались в Росії. Розрахунок за них проводився з кореспондентського рубльового рахунку ВАТ “Електроприлад” грошовими коштами. Проводились також бартерні операції в обмін на продукцію підприємства.

Всього за 1998р. було вироблено продукції вартістю 3021879 грн., а реалізовано на суму 3147282 грн. Вироблено та відвантажено продукції в країни ближнього зарубіжжя на суму 792431 грн. Борг за відвантажену і несплачену продукцію станом на 01.01.99р. становить 24001грн., а кредиторська заборгованість підприємства за відвантажену продукцію і виконані роботи становить 104481грн.

В 1998р. ВАТ «Електроприлад» було надано фінансову допомогу в розмірі 140000 грн. на розробку та впровадження в серійне виробництво високоточних цифрових регуляторів температури. Повернення фінансової допомоги №7 від 17.03.98р. підприємство розпочало з березня 1999р. згідно подовження договору фінансової допомоги №2 від 01.12.98р.

Також на розрахунковий рахунок ВАТ «Електроприлад» в 1998р. надійшли кошти від Мінпромполітики України на суму 19000грн. на розробку Конструкторсько-технологічної документації регулятора температури ТРЕ-6532, згідно договору №6857/07-7 від 16.09.97р. Розробка приладу виконана і кошти були використані повністю.

Фінансування капітальних вкладень не проводились. Поповнення мобілізаційного резерву з бюджетного рахунку не фінансувалось. Залишку коштів на бюджетних рахунках ВАТ “Електроприлад” за станом на 01.01.99р. немає.

Ціноутворення . Протягом 1998 року був зроблений перегляд

цін на:

· товар и народного вжитку у бік збільшення, а саме на:

а) прилад для домашнього консервування (комплект

вузлів та деталей);

б) вказівник напруги УНП-750;

в) ремонт вироба «Каштан-2»;

· електровимірювальні прилади у бік збільшення, а саме на потенціометри;

У 1998 році було розраховано ціни на електротвимірювальні прилади для країн близького зарубіжжя. Розраховано ціни на:

· системи автоматики: блок ІІІ до виробу “Каспій-4”, ремонт вироба УСГ-35;

· товари народного вжитку для оптових покупців: насос “Каштан-2”, водонагрівач ВНО-5/5/220, прилад для домашнього консервування.

Протягом року розраховувались калькуляції на прилади, що перетинали митний кордон у зв’язку зі зміною курсу долара і рубля до гривни. Розрахунки цін складаються на базі договірних цін постачальників сировини та комплектуючих. Заробітна плата при ціноутворенні закладається з урахуванням діючого на підприємстві “Положення про виплату заробітної плати”. Ціни на продукцію ВАТ “Електроприлад” узгоджуються із споживачами.

Собівартість і прибуток. Як вже зазначалося вище, у 1998 році на ВАТ «Електроприлад» було вироблено товарної продукції в діючих цінах на суму 3515,0 тис.грн., реалізовано – на суму 3147,2 тис. грн. Залишки нереалізованої продукції на складі за станом на 01.01.99 р. становлять 140,2 тис.грн. Основні показники по собівартості і прибутку за 1998р. приведені у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5.

Показники собівартості та прибутку.

Збитковість виробництва пояснюється зміною структури об’єму виробництва, проведенням конверсії та зниженням збуту готової продукції. Але це одна з причин. Виробництво потенціометрів та нормуючих перетворювачів також збиткове, і незважаючи на це підприємство не збирається припиняти випуск цих товарів. Існує ряд причин, з яких виробництво цих виробів буде продовжено:

· збереження унікальних технологій;

· збереження робочих місць та утримання на підприємстві

висококласних спеціалістів, інженерів та технологів, які на

виробництві нормуючих перетворювачів та потенціометрів;

· розробка більш досконалих аналогів та зразків цих видів продукції;

Припинення випуску означатиме, перш за все, втрату монополії на ринку. А це, звичайно, піде не на користь підприємству.

Окрім основної виробничої діяльності підприємство займається ще й неосновною діяльністю, зокрема це:

· продаж зношеного обладнання та інших основних фондів;

· здача в оренду приміщень та основних виробничих фондів;

· інша діяльність;

Саме за рахунок неосновної діяльності (та нереалізаційного прибутку) підприємству вдається виходити із складної економічної ситуації. Якби ВАТ "Електроприлад" не займалося неосновною діяльністю, воно б вже давно збанкрутіло.

В подальшому планується розширити спектр неосновної діяльності. Зокрема, розроблюється проект спільного підприємства з однією американською компанією по виробництву електрообігрівачів. Також в недалекому майбутньому планується здати в оренду один із цехів механічної обробки.

Структура витрат по елементам представлена у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6.

Витрати на виробництво по елементам

Продовження табл 2.6.

Як видно з таблиці, у 1998 р. питома вага матеріальних витрат збільшилась з 40,73% до 41,87% за рахунок збільшення цін на основні матеріали та комплектуючі. Питома вага витрат на оплату праці зменшилась з 30,16% до 26,22% (ВАТ не працювало в листопаді 1998 р. через відключення енергії). Питома вага амортизації збільшилась з 7,76% до 9,05% у зв’язку зі збільшенням ставки відрахувань від основних фондів. Відрахування в інноваційний фонд і фонд будівництва шляхів зменшились з 2,64% до 1,93%.

Фонд оплати праці у 1998 р. дорівнює 922 тис.грн., в тому числі :

1) основна зарплата – 354,5 тис грн.

2) фонд додаткової заробітної плати – 547,0 тис.грн.

3) інші заохочувальні та компенсаційні виплати – 20,5 тис.грн.

Структура фонду заробітної плати по категоріям персоналу представлена в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7.

Структура виплат зарплати та річних премій

Як видно з таблиці, в 1999 році планується підвищити заробітну плату для всіх категорій персоналу без виключення.

Структура додаткових виплат та премій по категоріям персоналу представлена в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8.

Витрати на доплати та премії в 1998 році

на ВАТ "Електроприлад", грн.

Як видно з таблиці, всі додаткові виплати, премії та допомоги мають два джерела: фонд заробітної плати та прибуток. Як наслідок, премії з прибутку залежать від наявності самого факту прибутку. Премії ж з фонду заробітної плати носять більш постійних характер в плані свого джерела. Це обумовлене специфікою цих премій та частотою їх використання, яка значно перевищує частоту преміювання по статтям з прибутку.

2.3. Аналіз існуючого товарного асортименту підприємства

На сьогоднішній день ВАТ випускає асортимент продукції, який характеризується наявністю різноманітних асортиментних підгруп, від товарів народного вжитку до систем автоматики. На рис.1. зображено структурну схему діючого товарного асортименту ВАТ "Електроприлад".

Рис.2.5. Схема асортименту продукції ВАТ “Електроприлад”

Існуючий товарний асортимент можна умовно поділити на наступні характерно-особливі номенклатурні підгрупи.

1. Продукція, що виготовлюється підприємством на власні кошти.

На основі інформації, яка отримується в результаті аналітичних досліджень ринку, що здійснюються відділом маркетингу, підприємство формує певний асортимент продукції. Часткова відповідальність за виготовлення товарів цієї номенклатурної групи лягає саме на плечі відділу маркетингу (комерційного центру в нашому випадку), оскільки майже 90% цієї продукції споживається через роздрібну торгівлю, і лише на 10% продукції підприємство отримує індивідуальні замовлення від окремих споживачів чи фірм (електроводонагрівачі, вузли гідроакумулятора та ін.).Отже, для забезпечення конкурентоздатності, товари цієї номенклатурної групи повинні відповідати, щонайменше, хоча б трьом наступним вимогам:

· відповідати сучасним стандартам якості продукції;

· користуватися попитом серед потенційних споживачів;

· мати відповідно “реальну” ціну (під реальною ціною розуміється адекватне співвідношення ціни на товар з одного боку, та якості з попитом з іншого).

Дану номенклатурну групу, яка розроблена з урахування всіх вище перерахованих аспектів, можна поділити на такі асортиментні підгрупи:

1) товари народного споживання;

2) товари промислового призначення;

3) прилади та засоби автоматизації, а також запчастини до них.

В свою чергу, товари народного споживання, за характером сезонності, можна розподілити на:

а) товари постійного використання (споживання);

б) товари сезонного використання (споживання).

Для більшої наглядності, асортиментну підгрупу “Товари народного споживання” подано у вигляді динаміки випуску цих товарів за період 1997-1998 років в таблиці 2.9. До 1997 року в асортиментну групу товарів народного споживання входили лише машинка закаточна та спінінгова катушка “Дельфін-10”, і тому автор висвітлює динаміку виробництва підгрупи в часовому інтервалі, коли підгрупа вже зформувалася.

Таблиця 2.9.

Динаміка випуску товарів народного вжитку

протягом 1997-1998 років, шт

Продовження табл. 2.9.

Як видно з таблиці, серед товарів постійного споживання зменшилось виробництво насосів “Каштан-2”, збільшилось виробництво підставок під телевізор, а також зовсім зникла асортиментна позиція №2 – дитяча іграшка “Бім”. Зняття її з виробництва пояснюється майже відсутнім попитом на цей вироб.

В 1997 році цю асортиментну позицію було включено до підгрупи “Товари народного вжитку”, але протягом року стало зрозуміло, що “Бім” не користується попитом, на який розраховувало ВАТ, і як наслідок в 1998 році його було знято з виробництва.

Серед товарів сезонного споживання можна спостерігати зменшення обсягів випуску закаточних машинок та садових сікаторів. Ці заходи обумовлені фінансовими труднощами, які переживало ВАТ в 1998 році. Але відбулося збільшення обсягів виробництва спінінгових катушок.

Товари промислового призначення.

В затвердженому та діючому на сьогодні асортименті ВАТ “Електроприлад” є певні вироби промислового призначення, які важко більш детально класифікувати за якою-небудь ознакою. Саме тому ці вироби об’єднано в одну загальну асортиментну підгрупу “Товари промислового призначення”. Питання щодо класифікації інших товарів на асортиментні підгрупи будуть розглянуті далі по ходу роботи. Динаміку виробництва та асортименту цієї підгрупи протягом 1997-1998 років відображено в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10.

Динаміка випуску товарів народного вжитку

протягом 1997-1998 років, шт

Як видно з таблиці, у 1998 році припинено випуск електроводонагрівачів, а також налагоджено випуск оповідачів. По електрооприскувачах та вузлах гідроакумулятора спостерігається спад об‘ємів випуску продукції.

Окрему асортиментну підгрупу складають прилади та засоби автоматизації, а також запчастини до них . Ці вироби мають одну, спільну для них характерну особливість – всі вони, обов’язково, в подальшому своєму використанні є складовими елементами систем автоматизації, які мають дуже широке промислово-технологічне застосування. І саме ця їх особливість стала основною причиною виділення цих виробів в асортиментну підгрупу, динаміку (також виробничу та асортиментну) якої відображено в таблиці 2.11.

Таблиця 2.11.

Динаміка випуску приладів та засобів автоматизації а також запчастин до них протягом 1997-1998 років, шт

Як видно з таблиці, за два останні роки якісний склад асортиментної підгрупи не змінився. Зміни відбулися лише у обсягах випуску цих виробів.

2. Товари, що виготовляються на замовлення.

Ця номенклатурна група включає три асортименті підгрупи.

Постійні замовлення . Замовники, будучи впевненими в своєчасному та якісному виконанні замовлення, через приблизно рівні періоди часу знову розміщують замовлення на підприємстві. Замовники можуть заздалегідь інформувати про приблизні терміни розміщення нового замовлення, тобто ВАТ має можливість планувати випуск цієї продукції. Такого роду замовлення акціонерне товариство регулярно отримує на виготовлення потенціометрів та нормуючих перетворювачів, а також окремих деталей для цих вироб ів .

Разові замовлення . Їх розміщують замовники, що мають разову потребу в продукції ВАТ “Електроприлад”. В основному такі замовлення надходять на виготовлення систем автоматики . Виготовлення таких систем – дуже громіздкий та складний технологічний процес. Та й реальну потребу в таких системах відчувають лише великі промислові підприємства з широкою номенклатурою продукції, незалежно від галузі промисловості. А працюють такі системи досить тривалий час, тому й замовлення найчастіше носять разовий характер, з боку різноманітних промислових виробників.

Стосовно специфічних окремих виробів підприємство віддає перевагу стратегії кооперації. Це пояснюється відсутністю необхідного обладнання для виконання всього комплексу робіт по виготовленню продукції. Наприклад, при виробництві надскладних напівінтегрованих систем автоматики, ВАТ здійснює лише частину робіт по виготовленню вузлів, агрегатів та модулів, які дозволяє виготовити наявне обладнання “Електроприладу”. Решту робіт (виготовлення інших складових частин системи, складання і т.ін.) здійснюють інші підприємства.

Товари експортного призначення. Деякі товари не випадково виділено в окрему підгрупу. Це товари експортного призначення. Ці вироби є предметом міжнародних відносин ВАТ “Електроприлад” з іншими закордонними виробниками та споживачами. Платоспроможні зарубіжні замовники (та й українського товаровиробника) відіграють дуже важливу роль для ВАТ “Електроприлад” за сьогоднішніх нестабільних, кризових умов, в рамках яких зараз перебуває економіка України. Відповідно зрозуміло, яку відповідальність несе керівництво “Електроприладу” й весь персонал за якісний та своєчасний випуск потенціометрів та нормуючих перетворювачів.

Товари цієї підгрупи вже згадувались вище серед переліку постійних замовлень. Може виникнути справедливе питання - чому одні й ті ж вироби зустрічаються в різних класифікаційних асортиментних підгрупах? Справа в тому, що 95% потенціометрів та 89% нормуючих перетворювачів йдуть на експорт. А решта, відповідно 5% та 11%, реалізуються на внутрішньому ринку. Ці мізерні замовлення в основному регулярно надходять від українських замовників (відхилення від строків зазвичай не складає більше місяця). Тому ці товари й було віднесено до класифікаційної підгрупи “Товари експортного призначення”.

Перелік позицій асортиментної підгрупи та динаміку виробництва за 1997-1998 роки відображено в таблиці 2.12.

Таблиця 2.12.

Динаміка випуску товарів експортного призначення

протягом 1997-1999 років, шт.

Як видно з таблиці, в 1998 році зменшились обсяги виробництва як потенціометрів, так і нормуючих перетворювачів. Далися взнаки фінансові труднощі, які переживало підприємство в другій половині 1998 року. Істотно вплинула на обсяги виробництва і російська криза, яка вибила зі звичної колії російських замовників на цю продукцію.

На підставі наведеного вище аналізу можна зробити певні висновки.

По-перше, виробнича потужність підприємства дозволяє здійснювати випуск даних видів продукції. На заваді збільшенню обсягів та нарощуванню темпів виробництва стають лише зовнішні фактори, на які акціонерне товариство не в змозі впливати.

По-друге – в теперішній час задача акціонерного товариства - відбір певних видів продукції, які є найбільш перспективними та рентабельними з точки зору прибутку, а також вилучення тієї частки номенклатурних позицій, виробництво яких є економічно недоцільне.

2.4. Обгрунтування механізму формування перспективного товарного асортименту підприємства

Що ж таке перспективний товарний асоримент ? По суті своїй, це є діючий товарний асортимент підприємства, але зкорегований та дороблений на величину вимог, які поставив ринок перед виробником. Оскількі ці вимоги носять найрізноманітніший характер, і виразити їх у якісному чи кількісному виразі важкувато, то механізм розробки перспективного товарного асортименту, запропонований далі, можна назвати універсальним. В результаті здійснення комплексу розрахунків можна буде отримати інформацію стосовно пріоритетності виготовлення тих чи інших видів продукції. Розрахунки можна проводити раз чи два на рік. Частіші перерахунки також не зашкодять ні ВАТ «Електроприлад», а ні асортименту, а лише допоможуть вірно визначити напрямок використання коштів та ресурсів.

З метою забезпечення безперервної реалізації продукції постійно необхідно приділяти увагу асортименту продукції. Ринок весь час змінює свої інтереси, умови, приорітети, вимоги. Попит на продукцію також величина змінна. І не обов’язково повинна змінюватись величина попиту. Можуть змінитися лише вимоги до певної технічної характеристики виробу, і цього буде достатньо для того, щоб попит на товар різко змінився убік збільшення чи зменшення. Як бачимо, неважко зрозуміти, чому потрібно приділяти постійну увагу проблемі формування асортименту. Якщо асортимент «застаріє», або не буде відповідати вимогам сьогодення (вимог інколи буває надто багато), це може негативно вплинути на діяльність підприємства взагалі.

Розробка та впровадження механізму формування перспективного товарного асортименту повинно запобігти виникненню всіх тих негативних тенденцій та процесів, які можливі у випадку ігнорування цього аспекту діяльності підприємства. Перспективний товарний асортимент, розроблений з урахуванням усіх необхідних моментів та вимог, буде лише посилювати конкурентні позиції виробника в порівнянні з іншими суб’єктами підприємницької діяльності, які не приділяють належної уваги цій стороні. Я б відніс розробку та впровадження перспективного товарного асортименту до ряду конкурентних переваг того, хто впроваджує цей механізм.

Загальна послідовність дій щодо формування перспективного товарного асортименту здійснюється слідуючим чином.

1. Задається обмеження, по якому формується варіант товарного асортименту.

2. Здійснюється послідовне ранжування номенклатурних позицій по вибраним економічним характеристикам.

3. Здійснюється розрахунок рейтингових оцінок по кожному виду продукції, а також розрахунок загального рейтингу, і, в залежності від його значення, кожному виду продукції присвоюється певне місце.

4. Отриманий в результаті означених дій набір номенклатурних позицій розглядається як можливий варіант перспективного товарного асортименту.

Джерела отримання інформації для підбору позиції по кожному виду продукції, що включається в перспективний товарний асортимент.

1. Виробнича програма по трудомісткості виробів (нормо/годин та гривно/годин), по фонду заробітної плати та доплатам до фонду заробітної плати по київському ВАТ «Електроприлад» за 1999р. містить Ця програма містить інформацію про види продукції, що випускається підприємством, і наступні характеристики по кожному виду продукції:

· назви виробів;

· трудомісткість виробу, виражена в нормо/годинах;

· трудомісткість виробу, виражена в гривно/годинах (цей показник характеризує, скількі гривень витрачається за одну годину на виробництво того чи іншого виду продукції);

· квартальні об’єми виробництва по видам продукції;

· фонд заробітної плати поквартально;

· доплати поквартально в залежності від прибутковості реалізації тих чи інших видів продукції;

· вартість одиниці виробів у співставлених цінах;

· товарна продукція у співставлених цінах;

2. Облікова картка калькуляція замовлень, що ведеться по кожному замовленню і містить дані про собівартість продукції.

На підставі зазначених джерел отримання інформації складається таблиця, що включає в себе основні види продукції, які підприємство випускає кожний місяць.

В цій таблиці, по вищезазначеним характеристикам кожного виду продукції, здійснюється ранжування продукції:

· об’єми товарної продукції по видам;

· трудомісткість виготовлення одиниці продукції, нормо/годин;

· річний прибуток від реалізації певного виду продукції;

Для здійснення ранжування продукції за таким класифікаційним параметром як прибуток на одну нормо/годину використовуються

де Пріч – прибуток, отриманий на протязі року в результаті реалізації певного виду продукції;

Тн/г - кількість нормо/годин, які були витрачені на виробництво цього виду продукції;

Потім цей коефіцієнт множиться на 1000 для представлення рейтингової оцінки по класифікаційному параметру кожного виду продукції у вигляді цілого числа.

де Т’річ – річна трудомісткість прибуток виготовлення певного виду продукції;

åТріч - кількість нормо/годин, які були витрачені на виробництво всіх видів продукції;

Розрахунок проводиться шляхом ділення річної трудомісткості кожного виду продукції на загальну річну трудомісткість по виготовленню всього об’єму продукції. Отриманий в результаті показник відобразить, яку кількісну часку трудомісткість окремо взятого виду продукції займає в загальній річній трудомісткості.

де V’річ – об’єм товарної продукції певного виду;

åVріч – загальний об’єм товарної продукції;

Загальною рейтинговою оцінкою по кожному виду продукції є добуток трьох вищеназваних рейтенгових оцінок. В залежності від його величини кожному виду продукції присвоюється певна позиція. Рейтинг продукції буде тим вище, чим більше буде значення загальної рейтингової оцінки. По мірі зменшення загальної рейтингової оцінки відповідно буде зменшуватись і рейтингова позиція продукції.

В результаті розрахунків отримується інформація, яку потім можна взяти як керівництво до наступних дій:

· переранжувати асортимент у відповідності з рейтингом;

· виключити з асортименту збиткову продукцію та(або) такі види, який має найменший рейтинговий показник;

· здійснити перегляд та реструктуризацію асортименту згідно встановленого обмеження;

Які заходи здійснюються у випадку вибору варіанту переранжування? Асортимент продукції подається у вигляді рейтингової таблиці в порядку спадання рейтингових показників. Це робиться для наглядності, щоб потім було легче визначитись з вибором пріоритетів виробництва. А далі – як вирішить керівництво, ВАТ "Електроприлад". Можна збільшити об’єми випуску продукції, яка має найвищі рейтингові показники. Можна приділити увагу цій продукції в плані зменшення собівартості та збільшенню рентабельності, або спрямувати зусилля на інтенсивніше просування цих видів продукції на ринок. Також можна спрямувати зусилля на доробку “неперспективної” продукції, підвищенню її рентабельності, зменшенню собівартості продукції, і так далі. Варіантів багато. Головна проблема вирішена - яка продукція “найкраща”, так би мовити.

Якщо попередній варіант передбачає лише структурні зміни діючого товарного асортименту з метою перетворення його в перспективний, то в цьому випадку можливі ще й зміні кількісного характеру. Знову ж таки, за рашенням вищого керівництва можна виключити з товарного асортименту збиткові позиції, або ж ті види продукції, які мають найменшу загальну рейтингову оцінку.

Реструктуризація товарного асортименту згідно встановленого обмеження дещо відрізняється від двох попередніх варіантів присутністю зовнішнього фактора. Цей фактор відіграє роль лакмусового папірця, і вводиться для того, щоб ідентифікувати ті позиції, які не задовольняють поставлені вимоги. Обмеження можуть носити найрізноманітніший характер. Наприклад, можна встановити максимальну кількість нормо/годин, витрачених на випуск усіх видів продукції за місяць. Після ранжування товарного асортименту, види продукції, що займають, наприклад, останні три позиції, виключають з асортименту з таким розрахунком, щоб сума нормо-годин, що залишається на випуск видів продукції, що залишилися, не була менша за встановлену в обмеженні.

Розрахунки по ранжуванню продукції та визначенню рейтингових оцінок по кожному виду продукції, що пропонується до включення в перспективний товарний асортимент, наведені в таблиці 2.13.

Таблиця 3.1.

Результати ранжування продукції і знаходження критичної номенклатурної продукції

Кпр/н - коефіціент, що виражає відношення суми прибутку, отриманого на протязі року в результаті реалізації певного виду продукції до кількості нормо/годин, які були витрачені на протязі всього року на виробництво цього виду продукції, і відображає величину прибутку, що припадає на одну нормо/годину роботи обладнання.

Ктр – коефіцієнт, що виражає відношення річної трудомісткості кожного виду продукції до загальної річної трудомісткісті по виготовленню всього об’єму продукції, і зображує ту кількісну часку, яку трудомісткість окремо взятого виду продукції займає в загальній річній трудомісткості.

Ктпр - коефіцієнт, що виражає відношення об’єму товарної продукції окремого виду, до загального об’єму товарної продукції, виробленої на протязі року, і відображує, яку частку займає окремий вид продукції в загальному об’ємі товарної продукції, виробленої на протязі року.

На підставі наведених розрахунків можна зробити певні висновки та зформулювати наступні пропозиції .

Перші три позиції займають відповідно насос «Каштан-2», потенціометр і машинка закаточна. Ці товари відносяться до таких класифікаційних підгруп: товари, що виготовляються підприємством на власні кошти (товари народного споживання сезонного та несезонного характеру); товари експортного призначення та постійні замовлення (потенціометри входять до обох класифікаційних підгруп). Виходячи з результатів ранжування, слід утримувати позиції , які займають сьогодні ці вироби на ринку. І хоча виробництво цих виробів не приносить великого прибутку, а інколи ще й виявляється збитковим, збитковим, ні в якому разі непотрібно знижувати пилність та контроль за якістю при виготовленні цих виробів , а також зменшувати об’єми виробництва . Оскількі ці вироби є конкурентною перевагою ВАТ "Електроприлад" слід приділити додаткову увагу щодо вдосконалення технологічних характеристик цих виробів, а також впровадити заходи в короткостроковому періоді, які зможуть зменшити собівартість виготовлення цих продуктів . І якщо при проведенні наступного рейтингового ранжування виявиться, що ці товари не втратили своїх високих рейтингових оцінок, можна подумати про більш довгострокове інвестування виробництва цих виробів .

Наступні три позиції займають відповідно нормуючі перетворювачі, підставки під телевізор та електроводонагрівачі. Нормуючі перетворювачі, як і потенціометри, входять до класифікаційної підгрупи товарів експортного призначення та сторонніх замовлень. Підставки під телевізор входять до підгрупи товарів народного споживання несезонного характеру. Ці товари відіграють роль «підставок», на яких стоять «основні кити» (перші три). Позиції «Електроприладу» на ринку, які представлені цими товарами, також дуже важливі і поребують постійної уваги, щоб їх не втратити. Крім того, потрібно інтенсивніше просувати ці товари на ринок, застосовувати для цього більш жорсткі стратегії захвату ринку , а це, в свою чергу, вимагає конструктивних доробок та корпоративних, виважених заходів як від керівництва ВАТ так і від кожного робітника окремо. Особливу увагу слід приділити виробництву та реалізації нормуючих перетворювачів, оскільки вони наряду із потенціометрами є товарами монопольного характеру.

На чотирьох наступних позиціях посіли відповідно вузли гідроакумулятора, оповідачі, сікатори садові та спінінгові катушки. Вісі ці вироби відносять до складу номенклатурної підгрупи товарів, які ВАТ виготовляє на свої власні кошти (товари промислового призначення та товари народного споживання). Для того, щоб ці вироби не займали останніх місць в рейтинговій таблиці, вони вимагають суттєвих доробок, як з боку технологічного так і з боку корпоративних та організаційних рішень.

Наступні дві позиції ще не увійшли до підгрупи збиткових товарів, але у беззбитковій підгрупі вони займають два останні місця. Це реле ТРЕ та електрооприскувачі. Номенклатурна підгрупа – товари, що виробляються підприємством на власні кошти (прилади та засоби автоматизації а також товари промислового призначення). І цей факт дає всі вагомі підстави для прийняття рішення виключення цих виробів з діючого товарного асортименту акціонерного товариства. У протилежному випадку вони потребують прийняття негайних рішень стосовно подальшого їх виробництва.

Збиткові вироби. До цієї підгрупи увійшли лише вказувачі електроструму різних модифікацій. Номенклатурна підгрупа – товари, що виготовляються підприємством на власні кошти (прилади та засоби автоматизації). Підстави для прийняти рішення про виключення їх з асортиемнту були одразу, після підсумків діяльності ВАТ "Електроприлад" за 1998 рік, і незрозуміло, чому керівництво ВАТ прийняло рішення про подальший випуск цих виробів.

Узагальнюючи рекомендації, хотілося б додати ще дещо. Отриманий в результаті дослідження асортимент можна назвати перспективним. Точніше, ту його частину, яка має найвищий рейтинг, і як наслідок, буде користуватись найбільшим попитом в перспективі. Зрозуміло, що основні зусилля потрібно напрявляти в русло всілякої (технологічної, рекламної) підтримки цих виробів. Але не слід забувати, що “неперспективний” асортимент теж потребує уваги. З “неперспективного” товару можна зробити перспективний, доклавши для цього необхідні організаційно-технічні зусилля та фінансові ресурси.

В завершенні аналізу спрбуємо визначити найбільш перспективну номенклатурну підгрупу. Для цього визначимо середні рейтингові оцінки асортиментних груп виходячи із рейтингових оцінок окремих виробів. Розрахунки подані в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2.

Розрахунок групових рейтингових показників

З таблиці можна зрозуміти, що найвищу середню рейтингову оцінку має група продукції, що виготовляється на постійне замовлення, а також продукція експортного призначення. Далі йдуть товари народного споживання та товари промислового призначення. Найгірша оцінка у приладів та засобів автоматизації.

При надходженні замовлень на виробництво нових видів продукції підприємству слід по економічним характеристикам кожного виду продукції визначити їх рейтингову позицію і після цього приймати рішення про прийом або не прийом цих замовлень на виробництво.

Даний товарний асортимент розрахований на однозмінну організацію виробничого процесу, оскільки підприємство ще не має достатнього числа замовників для здійснення своєї виробничої діяльності в дві зміни, хоча виробничі потужності обладнання дозволяють здійснювати його роботу навіть в три зміни. Підприємству слід проводити ряд заходів, направлених на збільшення обсягу випуску як власної, так і сторонньої продукції. Це можливо досягнути у випадку, коли підприємство буде спрямовувати прибуток на закупку додаткового обладнання, що дозволить поширити асортимент продукції акціонерного товариства і збільшить прибуток за рахунок відмови підприємства від послуг інших підприємств, що виконують зазначені види робіт.

Заключення

Однією з найважливіших задач підприємства, діючого в умовах ринкової економіки, є складання свого товарного асортименту. Перевага повинна віддаватися такому складу товарного асортименту, що забезпечує на протязі тривалого періоду часу постійне збільшення (або, як мінімум, збалансованість) прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства на потреби в фінансових ресурсах, необхідних для підтримання конкурентоспроможності підприємства.

Для цього підприємство повинно здійснити прогноз можливості отримання державних замовлень і скласти свій асортимент товарів. Підприємство повинно здійснити маркетингові дослідження ринку, не тільки здійснити вибір ринку, але і з'ясувати, який товар потрібен споживачу, якими перевагами він повинен володіти порівняно з товарами конкурентів, аналогічними товарами на ринку. Ключовим моментом у встановленні виду ринку є знання поведінки покупця.

Таким чином складається можливий товарний асортимент. Для виділення з нього груп товарів, що будуть входити в реальний асортимент, підприємство встановлює обмеження, по якому буде формуватися варіант товарного асортименту і проводить ранжування видів продукції по таким економічним характеристикам як, наприклад, кількість нормо/годин, витрачених на випуск кожного виду продукції, величина прибутку на одну нормо/годину та ін. В результаті вибирається продукція і складається товарний асортимент, що буде випускати підприємство.

При появі в товарному асортименті нових видів продукції необхідно за допомогою їх економічних характеристик визначити рейтинг по кожному виду продукції і на його основі приймати рішення про включення або невключенні його в товарний асортимент підприємства.

Підприємство постійно повинно здійснювати прогнозування зміни ситуації на ринку, враховувати можливість появи нових товарів або нових технологій, зміна моди, поведінка споживачів та інше. Для цього необхідно періодично проводити маркетингові дослідження, причому не обмежуватися ринком, на якому функціонує підприємство, а шукати виходи на нові ринки.

В процесі аналізу діючого товарного асортименту, проведеного на ВАТ "Електроприлад", були отримані наступні результати:

- асортимент підприємства включає товари народного вжитку, товари промислового призначення, електровимірювальні прилади, системи автоматики та запчастини до них;

- значна кількість асортиментних позицій, які стоять на виробництві, є збитковою, або такою, з якої підприємство отримує мізерний прибуток;

- підприємство є монополістом на надскладні електровимірювальні прилади (потенціометри та нормуючі перетворювачі) на всій території СНГ;

- з метою збереження унікальних технологій та утримання на підприємстві висококваліфікованих спеціалістів, здійснюється випуск неприбуткових виробів, зокрема нормуючих перетворювачів та потенціометрів.

З метою вдосконалення діючого товарного асортименту та формування такого асортименту, який зміг би ефективно працювати в перспективі, були проведені певні розрахунки та розробки. Зокрема, для розуміння позиції певного товару у ракурсі конкурентноздатності та економічної доцільності, було проведене ранжування усіх асортиментних позицій. В результаті ранжування були отримані комплексні рейтингові показники, які охарактеризували місце кожної асортиментної позиції на ринку та у виробничому процесі.

Були також проведені розрахунки середніх рейтингових оцінок асортиментних груп, які дали змогу визначити місце групи в загальному асортименті.

На основі аналізу отриманих рейтингових показників були наведені рекомендації щодо формування та підтримання перспективного товарного асортименту для всіх асортиментних позицій.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.91 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 24.

2. Алексеева М. М. Планирование деятельности фирмы - М.: Финансы и статистика. - 1990. - 321 стр.

3. Анисимов Ю. П. Освоение новой продукции - М.: Финансы и статистика. - 1990. - 187 стр.

4. Ансофф И. Стратегическое управление - М.: Прогресс, - 1989. - 224 стр.

5. Афанасьев М. П. Маркетинг: стратегия и практика фирмы - М.: Банки и биржи - 1995. - 215 стр.

6. Белявский И. К. Спрос: анализ и управление - М.: Финансы и статистика, - 1997. - 160 стр.

7. Бухало С. М. Организация планирования и управления деятельностью промышленного предприятия, К.: Высшая школа, 1989. - 472 стр.

8. Ворст Й., Ривентлоу Т. Экономика фирмы. Пер. с англ. - М.: Дело, 1994. - 218 стр.

9. Гончаров В. В. В поисках совершенства управления - М.: Экономика, - 1995. - 543 стр.

10. Горфинкель В. Я. Экономика предприятий, - М.:Прогресс, 1995. - 280 стр.

11. Градов А. П. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмы - М.: Экономика, - 1996. - 441 стр.

12. Градов А. П. Экономическая стратегия фирмы - М.: Экономика, 1995. - 387 стр.

13. Грузинов В. П. Экономика предприятий и предприни-мательство - М.: Прогресс, 1994. - 356 стр.

14. Дегтяренко В. И. Основы логистики и маркетинга - М.: Гардарика, - 1995. - 118 стр.

15. Зайцев Н. Л. Экономика промышленного предприятия - М.: Дело, 1996. - 280 стр.

16. Ильенкова С. Д. Экономика и статистика фирмы - М.: Финансы и статистика, - 1996. - 240 стр.

17. Кабанов В. С. Менеджмент: проблемы, программа, решение Л.: Лениздат, 1990. - 113 стр.

18. Ковалев А. И., Войленко В. В. Маркетинговый анализ - М.: Центр экономики и маркетинга, - 1995. - 126 стр.

19. Кунц Г. , О. Доннел Управление: системный и ситуационный анализ управленческих решений - М.: Прогресс, - 1984. - 590 стр.

20. Ландина Т. В. Организаційно-економічні механізми адаптації підприємства до умов ринку - К.: Наукова думка, 1994. - 150 стр.

21. Майталь Ш. Экономика для менеджеров. Пер. с англ. - М.: Дело, 1996. - 426 стр.

22. Мартыненко В. Г. Менеджмент фирмы - М.: Дело, - 1995. - 372 стр.

23. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. Пер. с англ. - М: Дело, 1994. - 702 стр.

24. Мозговой О. М. Товарная политика и планирование товара в междуна-родном менеджменте - М.: Экономика, - 1995. - 324 стр.

25. Неруш Ю. М. Комерческая логистика - М.: Банки и биржи, - 1992. - 272 стр.

26. Покропивний С. Ф. Економіка підприємства - К.: Наукова думка, 1995. - 520 стр.

27. Речмен Д. Современный бизнес. Пер. с англ., - М.: Дело, 1995. - 680 стр.

28. Семенов В. М. Экономика предприятия: Учеб. пособие. М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. - 184 стр.

29. Соболь С.М. Предпринимательство (начало бизнеса). ВЕНЧУР., К.:1994.

30. Устиненко В. Г. Предпринимательский риск - М.: Прогресс, 1995. - 200 стр.

31. Хоскинг А. Курс предпринимательства - М.: Экономика, 1993. - 247 стр.

32. Хруцкий В. Е. Современный маркетинг - М.: Прогресс, 1991. - 211 стр.

33. Шершньова З.Є. , Оборська С.В. Стратегічне управління. КНЕУ., К.:1999р.

34. Шмалин Г. Основы и проблемы экономики предприятий. Пер. с нем. - М.: Экономика, 1995. - 512 стр.

35. Richard B. Chase, Nicholas I. Aquilano: Production & operations management. - Homewood, Boston: IRWI, 1992.