Курсовая работа: Аналіз фінансово-господарської діяльності ЗАТ "Перший український міжнародний банк" (ЗАТ "ПУМБ")

Аналіз фінансово-господарської діяльності ЗАТ "Перший український міжнародний банк" (ЗАТ "ПУМБ")

1 Аналіз пасивів банку

1.1 Аналіз динаміки та структури власного капіталу ЗАТ "ПУМБ" за 2002-2007 рр.

Банківський капітал — це грошові кошти та виражена у грошовій формі частка матеріальних, нематеріальних і фінансових активів, що перебувають у розпорядженні банків і використовуються ними для здійснення операцій з розміщення коштів та надання послуг з метою одержання прибутку.

Розрізняють залучений, позичений та власний банківський капітал. Залучений капітал — це грошові кошти юридичних та фізичних осіб, залучені банком на вклади. Операції, пов’язані з залученням коштів на вклади, мають назву депозитних, а таке залучення — депозитним. Запозичення коштів на міжбанківському ринку, у центральному банку, або через продаж власних боргових зобов’язань на грошовому ринку має назву недепозитного, а отриманий у такий спосіб банківський капітал — позиченим. Спільним для залученого та позиченого банківського капіталу є те, що це чужі для банку кошти, його зобов’язання перед вкладниками і кредиторами.

Власний капітал банку являє собою грошові кошти та виражену у грошовій формі частину майна, які належать його власникам, забезпечують економічну самостійність і фінансову стійкість банку, використовуються для здійснення банківських операцій та надання послуг з метою одержання прибутку. Порівняно з іншими сферами підприємницької діяльності власний капітал банку має незначну питому вагу у сукупному банківському капіталі. Це пояснюється специфікою діяльності банків як фінансових посередників, що здійснюють мобілізацію тимчасово вільних коштів на грошовому ринку з подальшим їх розміщенням серед юридичних та фізичних осіб.

Власний капітал слугує насамперед для захисту інтересів вкладників і кредиторів банку, для покриття можливих збитків від банківської діяльності. Він є гарантом вкладів, та захищає інтереси вкладників банку у разі його ліквідації чи банкрутства, а також забезпечує функціонування банку у випадку виникнення збитків від його поточної діяльності. Зазначені збитки, як правило, покриваються за рахунок поточних прибутків. Якщо їх для цього, а також для покриття непередбачених витрат недостатньо, то використовується частка власного капіталу. Тому, коли банк має достатній резервний капітал та інші подібні резерви, він тривалий час може вважатися надійним та платоспроможним навіть за наявності збитків від поточної діяльності. Однак надмірний розмір резервів призводить до зниження прибутковості банку, втрати його позицій на грошовому ринку та ринку банківських операцій і послуг.

Власний капітал забезпечує оперативну діяльность банку. На перших кроках створення та діяльності банку за рахунок власного капіталу формується його інфраструктура та розгортається банківська діяльність, у процесі подальшого розширення та структурного розвитку банку - розроблюються і впроваджуються нові банківські технології та продукти.

Через фіксацію розміру власного капіталу (або окремих його складових) регулювальні та наглядові органи впливають на діяльність банку в цілому. Зокрема, встановлення нормативу адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) має на меті недопустити надмірної мінімізації банками власного капіталу заради максимізації отримуваних доходів, знизити ризик банкрутства банків та підвищити рівень захисту інтересів вкладників і кредиторів.

Статутний капітал являє собою вартість вкладів акціонерів (засновників, учасників) банку, внесених з метою формування його активів для початку чи подальшої банківської діяльності, а також гарантування інтересів вкладників та кредиторів банку.

Резервний капітал формується в порядку, встановленому загальними зборами учасників (засновників, акціонерів). Однак розмір резервного капіталу та щорічних відрахувань до нього не можуть бути меншими, ніж це встановлено законодавчо. Мова йде про те, що мінімальний розмір резервного капіталу не може бути меншим 25 % регулятивного капіталу (але не менше 25 % зареєстрованого статутного капіталу), а розмір відрахувань — меншим 5 % чистого прибутку.

Аналіз динаміки власного капіталу ЗАТ “ПУМБ” за 2002-2007 рр. показує щорічну тенденцію до зростання.

Таблиця1 - Динаміка власного капіталу ЗАТ “ПУМБ”

Власний капітал Банку збільшився протягом 2007 року з 951 492 тис. гривень до 2 368 612 тис. гривень або на 148,93 %, в першу чергу, завдяки збільшенню акціонерами Банку статутного капіталу на 1 186 772 тис. гривень. Важливим чинником зростання власного капіталу також є чистий прибуток, який зріс на 76 685 тис. гривень.

Порівняно з 2002 роком власний капітал зріс на 713%, а статутний капітал зріс на 6577%. (статутний капітал склав 63,87% від власного капіталу). Виходячи з цього можна казати, що основною складовою частиною власного капіталу є статутний капітал, який також є основним чинником зростання власного капіталу.

Резервний капітал на протязі 2002-2006 року перевищував нормативне значення (25% зареєстрованого статутного капіталу), але у 2007 році зростання статутного капіталу на 364,04% порівняно з 2006 роком обумовило формування резервів на 15% менше нормативу. Але зростання прибутку у 2008 році порівняно з 2007, обумовить потрібні відрахування до резервного фонду.

Динаміка зміни власного капіталу та його основних складових зображена на рис.1.

Рисунок1 - Динаміка зміни власного капіталу

У процесі аналізу власного капіталу банку велике значення має питання оцінки його вартості. Оцінка вартості власного капіталу дає змогу одержати додаткову інформацію для прийняття відповідних управлінських рішень поточного і перспективного плану, визначити ефективність діяльності банку.

Існує декілька способів обчислення розміру власного капіталу. Один з них полягає в обчисленні за правилами та вимогами, встановленими органами, що здійснюють нагляд і контроль за банківською діяльністю. За цим способом власний капітал банку розраховується як сума низки його складових елементів. Порядок визначення та склад власного капіталу різниться залежно від країни, однак з метою захисту вкладників та кредиторів, забезпечення фінансової стійкості та прозорості банківських систем рядом економічно розвинутих країн була укладена Базельська угода. Нею визначені єдині основні підходи до визначення складу та порядку розрахунку власного капіталу банків країн, що підписали зазначену угоду. Основні положення Базельської угоди використовують й інші країни, зокрема Україна. Національний банк України при визначенні адекватності власного капіталу банків дотримується положень цієї угоди. При цьому НБУ постійно вдосконалює методику визначення розміру власного капіталу.

Методологічною основою для розрахунку регулятивного капіталу є положення Закону України «Про банки і банківську діяльність». Згідно з ним капітал банку включає основний і додатковий капітал. Складовими основного капіталу є: сплачений і зареєстрований статутний капітал; розкриті резерви (створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку); надбавки до курсу акцій і додаткові внески акціонерів у капітал; загальний фонд покриття ризиків, створюваний під невизначений ризик під час проведення банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Додатковий капітал складається з нерозкритих резервів, резервів переоцінювання активів, гібридних капітальних інструментів і субординованого боргу. НБУ має право визначити інші статті балансу банку для включення до додаткового капіталу, а також умови і порядок такого включення.

Згідно з методикою Національного банку України регулятивний власний капітал банку складається із суми основного капіталу (капітал 1-го рівня) за вирахуванням суми недосформованих резервів за активними операціями банків, додаткового капіталу (капітал 2-го рівня), за вирахуванням відвернень.

Алгоритм розрахунку розміру регулятивного власного капіталу банку має такий вигляд:

РВК = ОК + ДК – В (1)

де РВК — регулятивний власний капітал банку;

ОК — основний капітал, зменшений на суму недосформованих резервів за активними операціями банку;

ДК — додатковий капітал банку;

В — відрахування з капіталу.

Таблиця2 - Структура власного капіталу ЗАТ “ПУМБ”

Тобто за рік розмір РВК зріс на 1 342 285 тис.грн (156,69%), а вага власного капіталу у сукупних пасивах зросла на 1% і становить 17%.

1.2 Розрахунок нормативів власного капіталу

1. Норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності або коефіцієнт Кука).

Розраховується як співвідношення регулятивного власного капіталу (РВК) до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених на відповідні коефіцієнти ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями (Аз):

%. (2)

Нормативне значення К6 має бути не менше 10%.

Цей норматив відображає здатність банку вчасно й у повному обсязі розраховуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають з торговельних, кредитних і інших операцій грошового характеру.

Таблиця3 - Норматив адекватності регулятивного капіталу ЗАТ “ПУМБ”

Фактичне значення показника на 31.12.2007 перевищує нормативне на 5,02%. За рік норматив зростає на 1,35% тобто збільшуєтсья ризик, що приймають на себе власники банку, і зменшується ризик, що приймають на себе кредитори/вкладники банку.

2. Норматив адекватності основного капіталу

Національний банк України при розрахунку нормативу адекватності основного капіталу К7 використовує в чисельнику формули основний власний капітал банку (капітал 1-го рівня), а в знаменнику загальні активи, зменшені на суму коштів за окремими рахунками, зокрема недосформованого резерву на можливі втрати за кредитними операціями банків (Ар):

%. (3)

Нормативне значення К7 має бути не менше 4%.

Коефіцієнт К7 визначає достатність власного регулятивного капіталу, зважаючи при цьому на загальний обсяг банківської діяльності, незалежно від розміру різних видів ризиків.

Таблиця4 - Норматив адекватності основного капіталу ЗАТ “ПУМБ”

Фактичне значення показника на 31.12.2007 перевищує нормативне на 9,51%. За рік норматив зростає на 3,53%, тобто збільшилася здатність банку захищати кредиторів і вкладників від непередбачених збитків, які може одержати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків.

1.3 Аналіз динаміки та масштабів депозитної діяльності банку

У загальному обсязі ресурсів, якими володіє комерційний банк, переважають зобов’язання банку.

Під зобов’язаннями банку слід розуміти вимоги до активів банківської установи, що зобов’язують її сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому. У бухгалтерському обліку до зобов’язань включають кошти на поточних рахунках клієнтів; кредиторську заборгованість, заборгованість за нарахованими процентами та відстрочену дебіторську заборгованість за доходами, але не включають доходи, прибуток та внутрішньобанківські розрахунки.

Рисунок2 - Структура зобов’язань банку

В економічній літературі зобов’язання заведено поділяти на залучені та запозичені кошти. Залучені кошти є найбільшою частиною зобов’язань банку. Це основне джерело формування ресурсів банку, які спрямовуються на проведення активних операцій.

До залучених коштів банку належать залишки коштів на поточних, бюджетних рахунках клієнтів, депозитні вклади фізичних та юридичних осіб, вклади до запитання, залишки на пластикових платіжних картах, кредиторська заборгованість тощо. У банківській практиці залучені кошти називають депозитними зобов’язаннями.

Аналіз масштабів діяльності банку щодо залучення зовнішніх джерел фінансування своєї діяльності починається з визначення частки, яку займають зобов’язання банку у валюті балансу.

(4)

Оскільки банк — це установа, яка працює в основному із залученими коштами, то, як правило, їх частка в пасивах банку становить не менше 80 %.

Таблиця5 - Зобов’язання ЗАТ “ПУМБ” у валюті балансу

З даних таблиці 5 видно, що на кінець 2006 року значення зобов‘язання банку становили 84 % від сукупних пасивів. Через рік цей показник зменшився на 1% і становив 83%. Це характеризує зміцнення фінансової стійкісті банку. Зменшення значення показника обумовлене збільшенням власного капіталу на 148,94 % проти 129,65 % збільшення зобов‘язань банку.

Таблиця 6 - Динаміка та масштаби депозитної діяльності ЗАТ “ПУМБ”

З даних таблиці 6 видно, що за аналізований період банк значно розширив масштаби своєї діяльності, про що свідчить збільшення валюти балансу на 8 070 456 тис. грн, або на 132,67 %. При цьому збільшення ресурсної бази відбувалось як за рахунок залучених коштів, так і завдяки нарощуванню власного капіталу банку. Це, безумовно, позитивно характеризує роботу банку. Так, капітал банку збільшився на 1 417 120 тис. грн, або на 148,94%, а його зобов’язання — на 6 653 336 тис. грн, або на 129,65 %. Тут ми бачимо майже пропорційне зростання капіталу та зобов’язань банку. При цьому збільшився рівень фінансової стійкості банку. Питома вага зобов’язань у загальних джерелах формування ресурсів зменшилась і зупинилася на рівні 83 %, а сума зобов’язань перевищує суму капіталу банку майже в 5 разів. Наведені показники свідчать про виважену позицію банківських менеджерів: ризики, викликані розширенням залучених коштів, покриваються зростанням суми власного капіталу, який є гарантією банківських зобов’язань.

1.4 Аналіз структури зобов’язань банку

Чим вища частка зобов’язань перед клієнтами банку (підприємств та організацій) на довгостроковій основі, тим вища стабільна частина ресурсів комерційного банку, що позитивно впливає на його ліквідність і зменшує залежність від міжбанківських позик. Проте строкові депозити є дорожчими, що негативно впливає на рентабельність та прибутковість роботи банку. Водночас збільшення частки (понад 30 %) банківських позик підвищує ризик незбалансованої ліквідності, оскільки посилюється залежність банку від зовнішніх джерел фінансування.

Таблиця 7 - Структури зобов’язань ЗАТ “ПУМБ”

З даних таблиці 7 видно, що зобов’язання банку на 31 грудня 2007 р. становлять 11 784 723 тис. грн. Порівняно з зобов’язаннями на 31 грудня 2006 р. вони зросли на 6 653 336 тис. грн або на 129,66%. Безумовно, такий значний приріст ресурсної бази банку можна розцінювати як високоефективну роботу депозитного відділу щодо залучення ресурсів. Але ж зростання депозитної бази відбувалося в основному за рахунок приросту міжбанківських кредитів, а не за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб, що є не дуже позитивною тенденцією.

Кошти фізичних осіб зросли на 1 036 919 тис. грн і становили 2 047 274 тис. грн на 31 грудня 2007 р. проти 1 010 355 тис. грн на 31 грудня 2006 р., тобто зросли на 102,63%. У структурі залучених ресурсів їх частка зменшилась з 19,69% у 2006 р. до 17,37% у 2007 р., тобто на 2,32 процентного пункту. Характерно, що основним джерелом зростання коштів фізичних осіб є збільшення залучення строкових депозитів. За аналізований період їх маса зросла на 886 533 тис. грн, або на 136,47% і на 31 грудня 2007 р. їх частка в структурі зобов’язань становила 13,04%.

Також зросли і кошти юридичних осіб: їх приріст становив за період, що аналізується, 916 413 тис. грн, або 46,29%. Так, на 31 грудня 2007 р. кошти юридичних осіб становили 2 896 237 тис. грн проти 1 979 824 тис. на 31 грудня 2006 р. Їх частка в структурі зобов’язань зменшилась з 38,58 до 24,58%, тобто зменшилась на 14,01 процентних пунктів. Основним джерелом збільшення коштів юридичних осіб є зростання строкових депозитів. Так, на 31 грудня 2007 р. вони становили 1 995 414 тис. грн проти 1 165 862 тис. грн на 31 грудня 2006 р., тобто зросли на 829 552 тис. грн, або на 71,15%. У загальній структурі зобов’язань їх частка зменшилась з 22,72 до 16,93%, тобто зменшилась на 5,79 процентних пунктів.

Значно зросли кошти небанківських фінанових установ. Їх приріст становив за аналізуємий період 72 705 тис. грн, або 152,17%. Так, на 31 грудня 2007 р. кошти небанківських фінанових установ становили 120 483 тис. грн проти 47 778 тис. на 31 грудня 2006 р. Їх частка в структурі зобов’язань збільшилася з 0,93 до 1,02%, тобто збільшилася на 0,09 процентних пунктів. Основним джерелом збільшення коштів юридичних осіб є зростання зростання залишків на поточних рахунках. Так, на 31 грудня 2007 р. вони становили 36 892 тис. грн проти 5 322 тис. грн на 31 грудня 2006 р., тобто зросли на 31 570 тис. грн, або на 593,20%. У загальній структурі зобов’язань їх частка збільшилася з 0,10 до 0,31%, тобто збільшилася на 0,21 процентних пунктів. Основною причиною такого значного зростання залишків на клієнтських рахунках є ефективна маркетингова політика банку щодо залучення нових клієнтів через зниження тарифів на банківське обслуговування.

Негативним явищем можна вважати і зростання частки коштів банків у структурі зобов’язань банку за одночасного зростання їх абсолютного розміру. Так, кошти інших банків на 31 грудня 2007 р. становили 6 070 274 тис. грн проти 1 941 015 тис. грн на 31 грудня 2006 р., тобто зросли на 4 129 259 тис. грн або на 212,74%. Проте їх частка у структурі зобов’язань зросла з 37,82% 2006 р. до 51,51% у 2007 р., тобто на 13,68 процентних пункти. Поєднання тенденції збільшення залежності від міжбанківського кредитування з одночасним розширенням ресурсної бази за рахунок цього джерела фінансування банківської діяльності свідчить про недостатність залучення ресурсів від населення та суб‘єктів господірювання для забезпечення запланованих темпів зростання активів банку (зокрема кредитного портфелю).

Рисунок 3 - Структура зобов’язань за депонентами

станом на 31 грудня 2006 р.

Рисунок 4 - Структура зобов’язань за депонентами

станом на 31 грудня 2007 р.

На загальному фоні зростання ресурсної бази банку зросла роль облігацій. Їх частка в загальній структурі зобов’язань зросла на 2,55 процентного пункту. Абсолютний приріст їх суми становив 300 121 тис. грн. Це також свідчить про недостатність залучення ресурсів від населення та суб‘єктів господарювання для забезпечення запланованих темпів зростання активів банку (зокрема кредитного портфелю).

Банк зацікавлений у розширенні обсягів залучених депозитних коштів, що перебувають тимчасово у його розпорядженні. Для цього банку необхідно постійно вдосконалювати старі й упроваджувати нові форми і методи залучення різних категорій вкладників, а саме: вести науково-дослідну, аналітичну роботу, активно використовувати рекламу, маркетинг, розширювати ділові контакти з клієнтами.

1.5 Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів

В умовах становлення фінансового ринку в Україні, реструктуризації банківської системи, комерційні банки повинні здійснювати зважену реалістичну стратегію подальшого розвитку, адаптованого до вимог ринку. Вибір оптимального шляху формування ресурсної бази, який враховуватиме адекватну економічну ситуацію і сприятиме надійному розв’язанню дилеми «прибутковість-ліквідність», є одним з основних завдань комерційного банку.

Для оцінювання ефективності та повноти використання банком своїх зобов’язань застосовуються такі показники:

- ступінь використання платних пасивів;

- ступінь використання сукупних зобов’язань.

Аналіз наведених показників здійснюється у динаміці, а також порівнюючи фактичні показники з їх нормативними значеннями. Для розрахунку впливу факторів на показники ефективності використання зобов’язань банку використовується спосіб ланцюгових підстановок.

Ступінь використання платних пасивів банку визначається за такою формулою:

(5)

Як показує практика, норматив використання платних пасивів має становити не менше 90 %.

Для оптимальної діяльності комерційного банку необхідне ефективне використання не тільки платних ресурсів, а й усіх сукупних зобов’язань. Ефективність використання сукупних зобов’язань визначають за такою формулою:

(6)

Вважається, що банк ефективно використовує в господарському обороті сукупні зобов’язання, якщо наведений показник буде не менше 75—80 %.

До платних пасивів відносять:

- Кошти фізичних осіб

- Кошти юридичних осіб

- Кошти небанківських фінанових установ

- Кошти бюджету та позабюджетних фондів

- Кошти інших банків

- Цінні папери

До дохідних активів відносять:

- Кошти в інших банках (Депозити та кредити)

- Портфель цінних паперів

- Кредитний портфель

Таблиця 8 - Ефективність та повнота використання ресурсноі бази ЗАТ “ПУМБ”

За даними таблиці 8 видно, що з розширення ресурсної бази банку в 2007 р. порівняно з 2006 р. на 6 653 336 тис. грн, ці ресурси були дуже ефективно використані. Так, якщо коефіцієнт використання платних пасивів в 2006 р. становив 96,34%, то в 2007 р. він став 104,92%, тобто збільшився на 8,58%. Це ж стосується і ступеня використання всіх зобов’язань – 93,53% в 2006 р. і 97,03% в 2007 р. Такі значення значно вищі, ніж загальноприйняті критерії. Це означає, що банку проводиться дуже ефективна політика розміщення залучених ресурсів.

2 Аналіз активів банку

2.1 Горизонтальний та вертикальний аналіз активних операцій банку

Фінансовий потенціал комерційного банку характеризується обсягом і структурою його необоротних та оборотних активів, що формуються за рахунок готівкових фінансових ресурсів (як власних, так залучених і позичених). Обґрунтоване оптимальне розміщення фінансових ресурсів під час здійснення активних операцій є одним з найважливіших принципів забезпечення фінансової стабільності, платоспроможності та ліквідності банку.

Активні операції являють собою розміщення банками власного капіталу та залучених ресурсів з метою отримання прибутку, забезпечення діяльності та підтримання необхідного рівня ліквідності.

Дослідження активів банку полягає у використанні аналітичних прийомів, спрямованих на визначення загального обсягу коштів, які перебувають у розпорядженні банку, їх структури і динаміки в аналітичному періоді.

Аналіз динаміки, складу та структури активів банку та їх оцінка наведені в таблиці 9.

Таблиця9 - Динаміка, склад та структура активів ЗАТ “ПУМБ”

Дані таблиці свідчать, що при загальних темпах приросту активів на 132,67% темпи приросту високоліквідних активів і кредитного портфеля становлять відповідно 50,91 та 143,45%. Це означає, що комерційний банк розширює кредитну діяльність, одночасно турбується про свою ліквідність і надійність.

Портфель цінних паперів зріс як у загальних активах за абсолютним обсягом (на 192 317 тис. грн.) , так і питомою вагою (на 3,16 процентних пункти).

Високий темп приросту (+ 92,07%) характеризує динаміку основних засобів. Це може є результатом розвитку банку, розширення мережі його філій, та підвищення рівня технічного забезпечення. У цьому випадку зміни можна вважати нормальними. Але якщо тенденцію підвищення питомої ваги основних засобів не буде зупинено, структура активів банку погіршиться і перетвориться на неефективну.

Рисунок 5 - Структура активів банку станом на 31 грудня 2006 р.

Рисунок 6 - Структура активів банку станом на 31 грудня 2007 р.

Підбиваючи підсумок, можна сказати, що динаміка, склад і структура активів відповідає основним принципам і напрямам розвитку банку, але розвиток активів далі вимагає їх коригування в напрямі підвищення питомої ваги кредитно-інвестиційного портфеля й уповільнення темпів приросту основних засобів та інших активів.

З метою виявлення ролі кожного виду активів та тенденцій, що складаються під час їх формування, необхідно проаналізувати динаміку, склад і структуру дохідних і недохідних активів.

До дохідних активів відносять:

- Кошти в інших банках (депозити та кредити)

- Портфель цінних паперів

- Кредитний портфель

Цей аналіз можна зробити на основі таблиці10.

Таблиця 10 - Динаміка, склад та структура активів ЗАТ “ПУМБ” з погляду їх дохідності

Зміни, що характеризують дохідні і недохідні активи, вказують на те, що якість їх поліпшилась: за приросту загальної суми активів на 132,67%, приріст дохідних і недохідних активів становить відповідно 149,99 і 33,95%, і простежується тенденція зростання питомої ваги дохідних активів до 84,77%. Такий стан свідчить про те, що банк приділяє багато уваги цим питанням.

2.2 Коефіцієнтний аналіз якості активів

Основними показниками, які дають змогу оцінити достатність високоліквідних активів для забезпечення ліквідності комерційного банку, є коефіцієнт миттєвої ліквідності та коефіцієнт співвідношення високоліквідних активів і робочих активів банку.

1. Коефіцієнт миттєвої ліквідності обчислюється як відношення суми коштів на коррахунках і в касі до коштів, залучених банком на поточні рахунки:

(7)

де Км.л — коефіцієнт миттєвої ліквідності, %;

Кк.р — кошти на кореспондентських рахунках в інших банках, грн;

Кк — кошти в касі банку, грн;

Кп.р — кошти залучені банком на поточні рахунки, грн.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності показує, яку частину залучених на поточні рахунки коштів банк може сплатити у терміновому порядку.

Нормативне значення НБУ коефіцієнта миттєвої ліквідності становить 20%.

2. Коефіцієнт співвідношення суми високоліквідних активів і робочих активів банку характеризує питому вагу високоліквідних активів банку в робочих активах:

(8)

де Кв.а — коефіцієнт співвідношення суми високоліквідних активів і робочих активів банку, %;

ВА — сума високоліквідних активів, грн;

РА — сума робочих активів банку, грн.

За визначенням НБУ, робочі активи включають «кошти на кор-
рахунках, у касі, вкладені в майно, розміщені в інших банках, цінних паперах, надані кредити та інші активи, що дають дохід банку»

Тобто до робочих активів відносять:

- Грошові кошти та кошти в НБУ

- Кошти в інших банках (Залишки на коррахунках)

- Портфель цінних паперів

- Кредитний портфель

До високоліквідних активів відносять:

- Грошові кошти та кошти в НБУ

- Кошти в інших банках (залишки на коррахунках)

Розрахунок коефіцієнтів зведен у таблицю 11

Таблиця 11 - Склад та структура активів ЗАТ “ПУМБ” з погляду їх дохідності, коефіцієнти якості активів

За даними таблиці 11 видно, що значення коефіцієнта на 31 грудня 2008 р. перевищує нормативне на 56,68%. Тобто банк може сплатити у терміновому порядку 76,68% залучених на поточні рахунки коштів. Показник зріс на 14,29 % порівняно з 2006 роком. Це робить банк дуже ліквідним і надійним, а також покращує його ділову репутацію. Але дуже висока наявність високоліквідних коштів негативно впливає на дохідність банку.

Коефіцієнт співвідношення суми високоліквідних активів і робочих активів банку зменшився на 4,95% порівняно з 2006 роком і на 31 грудня 2008_р. становив 11,02%. Це свідчить про те, що комерційний банк намагається підвищити прибутковість активів, нехтуючи їх ліквідністю.

2.3 Аналіз коефіцієнтів ліквідності

Важливим етапом аналізу ліквідності є виявлення того, наскільки банк дотримується нормативів ліквідності, встановлених Національним банком України (НБУ). Встановлення нормативних вимог щодо ліквідності, обов’язкових для кожної банківської установи, є звичайною практикою центральних банків ряду країн. Це дає змогу здійснювати контроль за ліквідністю банків та підтримувати необхідний рівень ліквідності банківської системи в цілому. Здебільшого з цією метою застосовується метод коефіцієнтів, який дає можливість не тільки оцінити рівень ліквідності окремого банку, але й здійснювати порівняльний аналіз ліквідності різних за розмірами банків.

Метод коефіцієнтів дає змогу виявити кількісний зв’язок між різними рахунками, групами та розділами балансу. У такий спосіб визначають питому вагу окремих балансових рахунків чи груп рахунків у загальному обсязі активів (пасивів) або окремих груп та розділів балансу. Одержані значення порівнюються з нормативними значеннями або аналізуються в динаміці.

НБУ своєю постановою від 28 серпня 2001 р. № 368 затвердив Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків України, якою для банків установлено такі нормативи ліквідності:

- норматив миттєвої ліквідності;

- норматив поточної ліквідності;

- норматив короткострокової ліквідності.

1. Норматив миттєвої ліквідності (Н4) встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань за рахунок високоліквідних активів. Він визначається як відношення суми коштів у касі (Ка) та на кореспондентських рахунках (Кр) до зобов’язань банку, що обліковуються за поточними рахунками (Пз):

(9)

До зобов’язань, що обліковуються за поточними рахунками, належать кошти до запитання інших банків, розміщені в банку (у тому числі кошти НБУ), кошти бюджетів, кошти до запитання юридичних та фізичних осіб, кошти на клірингових та транзитних рахунках.

Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше 20 %.

2. Норматив поточної ліквідності (Н5) встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов’язань банку. Він визначається як відношення активів первинної та вторинної ліквідності (А) до зобов’язань банку з кінцевим строком погашення до 31-го дня включно (З):

(10)

До активів первинної та вторинної ліквідності при розрахунку нормативу Н5 належать готівка в касі, банківські метали, кошти на кореспондентських рахунках і строкові депозити в НБУ та інших банках, боргові цінні папери, що рефінансуються та емітовані НБУ, інші боргові цінні папери в портфелі банку на продаж та інвестиції, надані кредити.

До зобов’язань належать кошти до запитання і строкові депозити інших банків та клієнтів, кошти бюджетів України, кредити, одержані від НБУ та інших банків, цінні папери власного боргу, емітовані банком, субординований борг банку, зобов’язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів, зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.

Нормативне значення нормативу Н5 з 1 січня 2003 р. має бути не менше ніж 40 %.

3. Норматив короткострокової ліквідності (Н6) встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов’язання за рахунок ліквідних активів і визначається як співвідношення ліквідних активів (Ал) до короткострокових зобов’язань (Зк) зі строком погашення до одного року:

(11)

До ліквідних активів при розрахунку цього нормативу відносять готівкові кошти, банківські метали, кошти на кореспондентських рахунках і короткострокові депозити в НБУ та інших банках, короткострокові кредити, що надані іншим банкам.

До зобов’язань належать кошти до запитання та короткострокові депозити інших банків і клієнтів, кошти бюджету України, короткострокові кредити, одержані від НБУ та інших банків, короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком, зобов’язання за всіма видами гарантій, порук, авалів, зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.

Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше 20 %.

Таблиця 12 - Коефіцієнти ліквідності для ЗАТ “ПУМБ”

“Перший український міжнародний банк” використовує трирівневу систему управління ризиком ліквідності, яка складається зі стратегічного, тактичного та оперативного управління ліквідністю. Відправною точкою для визначення потреб у ліквідності є планові структура і обсяги активів і пасивів Банку, які визначаються Бізнес-планом на поточний рік з розбивкою за кварталами. Комітет з управління активами і пасивами (КУАП) забезпечує досягнення запланованих обсягів і структури активів і пасивів Банку й тактичне управління ліквідністю. Планові наради Комітету відбуваються щомісячно. За необхідністю, для більш оперативного управління ризиками ліквідності, між плановими можуть відбуватися позачергові наради. КУАП аналізує поточний стан ліквідності Банку, структуру активів і пасивів Банку за строками погашення, стабільність залишків на поточних рахунках клієнтів та їх концентрацію. Крім того, для тактичного управління ризиками ліквідності Банк використовує перспективну оцінку і сценарне стрес-тестування позиції ліквідності, що дозволяє за допомогою всебічного аналізу грошових потоків здійснювати перспективну оцінку впливу кризових явищ на ліквідність Банку. Спираючись на цю інформацію та враховуючи ситуацію на світовому та українському фінансових ринках, КУАП приймає рішення про зміну обсягів кредитного портфеля Банку і портфелів цінних паперів, про залучення ресурсів для забезпечення фінансування росту активів Банку, про розмір відсоткових ставок та строковість кредитів та депозитів.

Оперативне управління ліквідністю здійснюється щоденно Казначейським управлінням шляхом балансування поточних виплат і надходжень коштів на коррахунках Банку в Національному банку України та в інших банках (НОСТРО). Технічно це полягає в управлінні залишками на коррахунках таким чином, щоб вони були достатніми для виконання платежів Банку, але не надмірними (надлишок коштів розміщується як короткострокові депозити в інших банках).

Протягом 2007 р. Банк не порушував нормативів ліквідності, встановлених Національним банком України.

2.4 Аналіз кредитного портфелю

Аналіз кредитної діяльності банку доцільно починати з визначення місця, яке посідають кредитні операції в загальному обсязі активів банку, тобто необхідно дати загальну оцінку масштабів кредитної діяльності. Для цього розраховується коефіцієнт частки кредитів у загальних активах банку за формулою:

(12)

Цей показник може бути розрахований як у цілому за аналізований період, так і на якусь певну дату, тобто на початок, чи кінець періоду. Він показує частку кредитних операцій у загальних активах банку і характеризує кредитну активність банку.

Таблиця13 - Динаміка масштабів кредитної діяльності ЗАТ “ПУМБ”

За даними таблиці13 видно, що з 31 грудня 2006 р. по 31 грудня 2007_р. кредитний портфель зріс на 4 900 782 тис. грн, або на 143,45%. Це говорить про значне розширення активної діяльності банку.

За рік коефіцієнт частки кредитів у загальних активах банку майже не змінився і на кінець 2007 року становить 58,76%. Значення цьго показника свідчить про достатній рівень диверсифікації активів, що, у свою чергу, зменшує ризик у разі погіршення кредитного портфеля. Значення показника нижче 65 %, що свідчить о достатньому рівні ліквідності банку. Також можна засвідчити, що за рік обсяг кредитного портфелю зріс на 143,45 %, що свідчить про значне розширення активної діяльності банку. Виходячи з даних таблиці спостерігається зростання питомої роздрібних кредитів у загальному кредитному портфелі банку. Найбільшу увагу у процесі аналізу погашення позик слід приділяти такій групі кредитів, як “прострочені”. Обсяг та тривалість простроченої заборгованості аналізуються залежно від терміну її виникнення та частки кожної групи в загальній сумі прострочених кредитів.

Таблиця 14 - Кредитний порфель ЗАТ “ПУМБ”

З таблиці 14 видно, що питома вага прострочених кредитів в загальній сумі позик банку зменшилась з 0,0129 % на кінець 2006 року до 0,0055 % на кінець 2007 року. Абсолютний приріст прострочених кредитів становив +1 440 тис. грн. Проте питома вага сумнівних кредитів в загальній сумі позик банку збільшилася з 0,0027 % кінець 2006 року до 0,0771 % на кінець 2007 року, що може призвести до їх трансформації у прострочені у майбутньому.

З метою недопущення виникнення простроченої заборгованості банки повинні проводити оперативний аналіз поточної (непростроченої) заборгованості. Контроль за термінами погашення позик ведеться в розрізі окремих позичальників за їх кредитними справами. Також в умовах зростання питомої роздрібних кредитів у загальному кредитному портфелі банку необхідно удосконалювати процедуру скорингу при розгляді кредитних заявок.

2.5 Аналіз структури кредитного портфеля за галузевою ознакою

Аналіз галузевої структури кредитів дає змогу визначити галузеву диверсифікацію кредитів порівняно з попередньою звітною датою. Галузева диверсифікація кредитних вкладень повинна сприяти розвитку пріоритетних галузей народного господарства.

Структурний аналіз проводиться для визначення надмірної концентрації кредитних операцій в одному сегменті, що підвищує ступінь кредитного ризику. Проте надмірна диверсифікація кредитного портфеля створює певні труднощі в управлінні позиковими операціями та може стати причиною банкрутства банку, тому треба визначати межі вкладення ресурсів у певний сегмент, тобто застосовувати метод лімітування.

Як видно з даних таблиці15, банк визначається нераціональною структурою кредитних вкладень, основна їх частка була вкладена у діяльність, пов‘язану з торгівлею та агентським обслуговуванням — 35,73 % на кінець 2007 року. Це зумовлено великим попитом на кредитні ресурси саме в цій галузі. Заінтересованість банку вкладати саме в цю галузь обумовлена високою оборотністю цих позик.

Таблиця 15 - Структура кредитного портфеля ЗАТ “ПУМБ” за галузевою ознакою

Рисунок 7 - Структура кредитного портфеля за галузевою ознакою ЗАТ “ПУМБ” станом на 31 грудня 2006 р.

Рисунок 8 - Структура кредитного портфеля за галузевою ознакою ЗАТ “ПУМБ” станом на 31 грудня 2007 р.

З таблиці 15 видно, що порівняно з попереднім періодом диверсифікація кредитних вкладень дещо погіршилась. На 5,64% збільшилась питома вага кредитів у торгівлю та агентське обслуговування та на 7,18 % зменшилась для такої важливої галузі, як харчова промисловість та сільське господарство.

Отже слід з метою зниження ризику вести політику подальшого збільшення кредитних вкладень у промисловість, будівництво, сільське господарство, споживчі позики і зменшувати кредитування інших, не основних галузей народного господарства, де розташована головна зона кредитного ризику банку. Слід розробити обґрунтовані ліміти кредитування різних галузей народного господарства

Оцінки якості кредитного портфеля з погляду ризику

В умовах переходу до ринкової економіки в банківській сфері збільшується значення правильної оцінки ризику, який бере на себе банк, здійснюючи різні операції. Для банківської діяльності важливим є не уникнення ризику взагалі, а його передбачення та зниження до мінімального рівня, тобто застосування різних методів управління ризиками.

Під ризиком розуміють загрозу втрати банком частини своїх ресурсів, недоотримання доходів або спричинення додаткових витрат у результаті здійснення певних фінансових операцій.

Кредитний ризик, або ризик неповернення боргу, може бути промисловим (пов’язаний з імовірністю спаду виробництва або попиту на продукцію певної галузі); ризик, обумовлений невиконанням з певних причин договірних умов; ризик, пов’язаний з трансформацією видів ресурсів (найчастіше за строком), та ризик форс-мажорних обставин.

До методів, які знижують кредитний ризик, можна віднести:

- лімітування кредитів;

- диверсифікацію кредитних вкладень;

- вивчення та оцінювання кредитоспроможності позичальника;

- вимагання від клієнтів достатнього та якісного забезпечення щодо виданих кредитів;

- контроль та оперативність при стягненні боргу;

- страхування кредитних операцій;

- видачу кредитів на консорціумній основі;

- використання плаваючої процентної ставки;

- облік та врахування зовнішніх ризиків (ризик галузі, району країни)

- використання теорії зважених ризиків.

Розглянемо структуру кредитного портфеля банку за групами ризику.

Таблиця 16 - Структура кредитного портфеля ЗАТ “ПУМБ” за групами ризику

З таблиці 16 видно, що за аналізований період структура кредитного портфеля майже не змінилася. Так, питома вага ризикованих та високоризикованих кредитів збільшилась на 1,32 процентного пункту (з 8,54 % у 2006 р. до 9,86 % у 2007 р.). Частка безнадійних кредитів зменшилася на 0,0074 процентного пункту, або на 1 440 тис. грн. Слід зауважити, що зменшилася частка кредитів з найменшим рівнем ризику (на 5,49 процентного пункту, або на 2 729 727 тис. грн). Це свідчить про те, що в банку стала проводитися більш ризикована кредитна політика. З огляду на таке становище треба удосконалювати процедуру аналізу кредитних заявок

Для оцінювання якості кредитного портфеля з погляду кредитного ризику застосовуються такі показники:

1. Коефіцієнт прострочених позик (Кп.п) розраховується як відношення позик з простроченою виплатою процентів та основної суми боргу (Ппростр) до загального обсягу позик (П):

(13)

Цей коефіцієнт вказує на ту частину позик, у портфелі банку, виплати за якими були невчасно погашені, та на ті, які не були погашені взагалі. Високий процент свідчить про погіршення кредитної діяльності банку. Значний приріст за аналізований період свідчить про можливі значні збитки в перспективі.

2. Коефіцієнт покриття класифікованих позик (Кп.к.п) розраховується як відношення зважених класифікованих позик (Кзв.кл) до капіталу (К) банку:

(14)

Цей показник комплексно характеризує якість кредитного портфеля з погляду ризику в сукупності з його захищеністю власним капіталом. Підвищення цього коефіцієнта в динаміці вважається негативним явищем і свідчить про підвищення ймовірності збитків у майбутньому.

3. Коефіцієнт питомої ваги зважених класифікованих позик (Кп.зв.кл) розраховується як відношення зважених класифікованих позик (Кзв.кл) до загальної суми позик (П).

(15)

Зважені класифіковані позики розраховуються множенням суми кредитів певної групи ризику на відповідний коефіцієнт.

Таблиця 17 - Зважені класифіковані позики ЗАТ “ПУМБ” за ступенем ризику

Як видно з даних таблиці 17, у разі збільшення загальної суми кредитного портфеля сума зважених класифікованих позик пропорційно зросла у звітному періоді до 397 411 тис. грн, проти 167 130 тис. грн у попередньому періоді, тобто на 291 тис. грн.

Основні показники, що характеризують якість кредитного портфеля, зведені в таблиці 18

Таблиця 18 - Показники якості кредитного портфелю ЗАТ “ПУМБ” з погляду ризику

Як видно з даних таблиці18, коефіцієнт питомої ваги зважених класифікованих позик (коефіцієнт якості кредитного портфеля) у звітному періоді становив 0,048, а в попередньому періоді 0,049. Тобто при зростанні кредитного портфелю на 243,45% коефіцієнт якості кредитного портфеля поліпшився на 0,001, що є дуже позитивним моментом кредитної діяльності банку.

Коефіцієнт покриття зважених класифікованих позик власним капіталом зменшився на 12,50 % Це свідчить про те, що підвищення ризикованості кредитного портфеля було підстраховано значним зростанням власного капіталу, які гарантують фінансову стабільність роботи банку навіть за певних умов підвищення ризику, але недостатньо.

Значення коефіцієнта покриття зважених класифікованих позик у звітному та базисному періоді було на посередноьму рівні за прийнятою рейтинговою системою CAMEL.

Згідно з рейтинговою системою CAMEL рекомендовано таке співвідношення між вартістю класифікованих позик (активів) та капіталом:

Таблиця 19 - Рейтингова система CAMEL

Про належний контроль з боку банку за якістю кредитного портфеля свідчить невелика питома вага прострочених, несплачених та збиткових позик у загальній заборгованості клієнтів. Так, у звітному періоді коефіцієнт проблемних позик становив 0,005, або 0,5 % від загальної суми кредитного портфеля, а в базисному періоді — відповідно 0,01, або 1%. Цей коефіцієнт зменшився (тобто поліпшився) на 0,5 процентних пункта.

. Тому виправданою є політика НБУ, спрямована на підвищення розміру власних коштів та статутного фонду, які знижують імовірність банкрутства банку за погіршення якості його активів.

Загальний висновок, який можна зробити, виходячи з результатів аналізу якості кредитного портфеля з погляду ризику: банку необхідно проводити обережнішу кредитну політику, ретельніше підходити до оцінювання платоспроможності позичальників на стадії надання кредитів, приділяти увагу цільовому використанню наданих позик та контролю за діяльністю позичальника з метою своєчасного виявлення негараздів та запобігання можливих втрат за позиками.

3 Характеристика практики управління кредитними ризиками у ЗАТ „ПУМБ”

Для забезпечення управління ризиками у ЗАТ „ПУМБ” створено два підрозділи – Управління кредитних ризиків та Управління оцінки ринкових та операційних ризиків.До функцій Управління кредитних ризиків входить управління кредитними ризиками, що виникають за операціями з корпоративними клієнтами та фізичними особами. До функцій Управління оцінки ринкових та операційних ризиків належать управління ліквідністю, управління процентним ризиком, управління валютним ризиком, управління операційним ризиком та управління кредитним ризиком за міжбанківськими операціями.

Управління кредитним ризиком полягає в аналізі спроможності потенційного позичальника ефективно використати і повернути позику та в обмеженні обсягу ризику шляхом встановлення лімітів. Рішення про надання позик приймаються за затвердженою процедурою, яка передбачає підготовку аналітичного висновку (ризик-резюме) щодо ризиків та перспектив проекту і подання цього висновку на розгляд і затвердження Кредитної Ради Банку. Якщо Кредитна Рада вважає кредитний ризик позичальника прийнятним, вона дозволяє видачу позики та встановлює граничний розмір позики (ліміт) для цього позичальника. Після укладення договору позики та застави здійснюється супроводження кредитної операції, що полягає в моніторингу дотримання ліміту, а також аналізі змін у фінансовому стані позичальника та вартості застави, контролі напрямів використання позичених коштів та виконання позичальником своїх зобов’язань. До кредитів, відносно яких позичальники не виконують своїх зобов’язань, застосовуються спеціальні процедури.

Для управління кредитним ризиком Банк створює резерви під кредитні операції та періодично переглядає їхній розмір. З метою формування резервів, а також для коректного відображення стану кредитного портфеля в обліку, проводиться інвентаризація кредитного портфеля, включно з міжбанківськими операціями, операціями з цінними паперами та позабалансовими документарними операціями, з подальшим винесенням на розгляд керівництва пропозицій щодо створення чи коригування резервів.

З 2006 р. в Банку використовується внутрішній аналітичний звіт, в якому комплексно зведено інформацію з усіх кредитних операцій з іншими банками. В 2007 р. Банком було вдосконалено методи контролю операцій з цінними паперами - здійснено перехід на комплексну систему перевірки дотримання лімітів під час операцій з цінними паперами.

У рамках оптимізації бізнес-процесу кредитування корпоративних клієнтів у 2007 р. було делеговано розширені повноваження Кредитному Комітету щодо ліміту кредитного ризику (з еквівалента 2 млн. долл. США до 5 млн. долл. США), строків фінансування (з 24 місяців до „без обмежень”) та можливості внесення змін в умови кредитування, що були погоджені з Кредитною Радою, - ці заходи дозволили значно скоротити строки розглядання кредитних заявок. Крім того, у 2007 р. було розроблено та затверджено нову форму Комерційної пропозиції щодо розгляду питання про надання комерційного продукту корпоративному клієнту, впроваджено Базу моніторингу кредитних проектів, що дозволяє здійснювати дистанційний контроль за процесом супроводу кредитної угоди. З метою регламентування управління кредитними ризиками корпоративних клієнтів протягом 2007 р. у ЗАТ „ПУМБ” були розроблені та затверджені наступні ключові нормативні документи: „Політика ЗАТ „ПУМБ” при формуванні портфеля корпоративних облігацій на 2007 р.”; „Кредитна політика ЗАТ „ПУМБ” у корпоративному бізнесі на 2007 р.”.

В 2007 р. в ЗАТ „ПУМБ” було виділено підрозділ управління ризиками у сегменті малого та середньогобізнесу, визначено та нормативно закріплено підходи та вимоги до аналізу кредитоспроможності клієнтів, що належать до цього сегменту. Згідно з принципами Кредитної політики Банку в сегменті малого та середнього бізнесу (стандартизація кредитних продуктів, делегування повноважень точкам продажу щодо прийняття рішень за кредитними продуктами, формалізація систем оцінки кредитоспроможності) та з метою тестування їх застосування на практиці, в ЗАТ „ПУМБ” було реалізовано експеримент щодо делегування розширених повноважень з кредитування корпоративних клієнтів точкам продажу. В рамках реалізації цього пілотного проекту були розроблені та затверджені „Порядок делегування повноважень кредитним комісіям філій та відділень з кредитування корпоративних клієнтів ЗАТ „ПУМБ”, „Положення про кредитування клієнтів корпоративного бізнесу в рамках лімітів відділень 1-ої та 2-ої категорії”, „Положення про кредитні комісії відділень 1-ої та 2-ої категорії ЗАТ „ПУМБ”.

Для оптимізації бізнес-процесу кредитування фізичних осіб у 2007 р. була розроблена й втілена „Кредитна політика ЗАТ „ПУМБ” в сегменті роздрібного бізнесу на 2007 р.”, згідно з якою в Банку було запроваджено інститут андерайтерів – співробітників головного офісу та філій/відділень, яким можуть бути делеговані повноваження щодо прийняття рішень за кредитними продуктами. Для реалізації даного проекту був розроблений та затверджений „Порядок делегування повноважень андерайтерам точок продажу та система контролю якістю їх роботи”. Крім того, у 2007 р. в ЗАТ „ПУМБ” було вдосконалено систему внутрішньої звітності ризик-менеджменту за роздрібним бізнесом. В рамках розробки нових банківських продуктів для фізичних осіб („Земля в кредит”, „Рефінансування”, „Кредит 6 зарплат”, „Житло в кредит з 0% попереднім внеском”, „Авто в кредит з 0% попереднім внеском”) Банком були сформовані оновлені вимоги до позичальника, поручителя, предмету забезпечення, страхування. Для оптимізації роботи з простроченою заборгованістю фізичних осіб Банком було розроблено та впроваджено „Порядок роботи з несанкціонованою та простроченою заборгованістю за картковими кредитними рахунками фізичних осіб”.

Управління процентним ризиком здійснюється Комітетом з управління активами і пасивами Банку. Рівень процентного ризику залежить від позицій чутливості Банку до коливань ринкових процентних ставок, а також від очікуваних напрямів і амплітуди руху цих ставок. Для аналізу цих чинників і прийняття рішень Комітет використовує такі звіти: звіт про процентний спред і процентну маржу, звіт про переоцінку активів і зобов’язань, чутливих до змін ринкових процентних ставок, а також звіт системи моделювання чистого процентного доходу під ризиком, яка дозволяє здійснювати перспективну оцінку зміни чистого процентного доходу внаслідок зміни ринкової процентної ставки. Рішення Комітету стосовно обсягів окремих активів і пасивів і ціноутворення на них в залежності від їх строковості і характеристик переоцінки, а також обмеження строковості окремих операцій, приймаються з урахуванням процентного ризику і для його оптимізації. В 2007 р. в Банку було впроваджено нові методи кількісної оцінки процентного ризику: метод моделювання чистого процентного доходу та метод визначення зміни економічної вартості банку в залежності від зміни ринкових процентних ставок.

Валютний ризик залежить від розміру відкритих валютних позицій Банку та від напряму і амплітуди руху валютних курсів. З метою обмеження валютного ризику акціонерами Банку встановлено ліміти на розмір відкритих валютних позицій Банку відносно його капіталу, які жорсткіші за нормативи відкритої валютної позиції, встановлені НБУ.

Протягом 2007 р. Банк не порушував нормативів відкритої валютної позиції, встановлених Національним банком України і акціонерами Банку. Моніторинг дотримання нормативів відкритої валютної позиції здійснюється Комітетом з управління активами і пасивами Банку на щомісячних засіданнях. За необхідності, КУАП приймає рішення про скорочення або зміну позицій в залежності від ринкової ситуації. В грудні 2007 р. Банк збільшив горизонт кількісної оцінки валютного ризику за методологією Value at Risk з одного дня до одного місяця. Основним внутрішнім нормативним документом, що регламентує управління валютним ризиком є „Порядок управління валютною позицією”.

В управлінні операційним ризиком Банк, керуючись вимогами Базельського комітету з банківського нагляду та рекомендаціями НБУ, використовує систему звітності та перегляду ключових показників усіх видів операційних ризиків, систему реагування і запобігання виникненню їх у майбутньому. Банк має договір комплексного банківського страхування (ВВВ), який виступає складовою частиною управління операційним ризиком. Основними внутрішніми нормативними документами, що регламентують управління операційним ризиком є:

- „Положення про управління операційним ризиком в ЗАТ “ПУМБ”; „Положення про права доступу до програмних продуктів (баз даних) в ЗАТ “ПУМБ”;

- „Положення про страхування в ЗАТ «ПУМБ»”;

- „Порядок документообігу при наданні (анулюванні) прав доступу в інформаційну систему ЗАТ „ПУМБ”;

- „Порядок реагування у випадках завдання шкоди ЗАТ „ПУМБ” та/або його клієнтам навмисними шкідливими діями співробітників ЗАТ „ПУМБ”.