Курсовая работа: Поурочно-тематичний план вивчення теми: "Складання плану ліквідації аварій"

Вступ

Професійно-технічна освіта є складовою частиною системи освіти України, головною метою її функціонування є підготовка кваліфікованих робітників для народного господарства країни. Професійно-технічне навчання – складова частина професійно-технічної освіти. Педагогічною діяльністю в професійно-технічних учбових закладах можуть займатися особи, які мають відповідну професійну освіту.

Педагогічне проектування полягає в тому, щоб створювати варіанти майбутньої діяльності і прогнозуватиїї результат. Головна увага педагога при цьому приковуєтьсядо механізму народження і протікання тих або інших дій, процесів, систем.

Метою даної курсової роботи є: на основі аналізу початкових умов (учбових документів, матеріально-технічної бази і дидактичного забезпечення дисципліни) розробити порядок організації і методики вибраної теми.

Об'єкт дослідження: професійне навчання вчиться ПТНЗ.

Для досягнення заданої мети необхідно виконати наступні задачі:

– виявити роль і місце учбової дисципліни «Охорона праці» в учбових документах при підготовці фахівців в ПТНЗ;

– визначити міжпредметні зв'язки (виявити, які дисципліни і теми забезпечують вивченнятеми: «Складання плану ліквідації аварій»; виявити, вивчення яких дисциплін і тем забезпечує дана тема);

– скласти поурочно-тематичний план вивчення теми: «Складання плану ліквідації аварій»;

– розробити комплексно-методичне забезпечення для вибраної теми;

– виконати аналіз учбово-матеріальної бази, яка повинна бути використана для вивчення теми: «Складання плану ліквідації аварій»;

– розробити порядок організації і методику теми: «Складання плану ліквідації аварій»;

– дати рекомендації по удосконаленню розробки уроку.

1. АНАЛІЗ УЧБОВОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

1.1 Загальна характеристика професії

Зміст освіти визначається наступними нормативними документами:

- кваліфікаційна характеристика;

- учбовий план;

- учбова програма по предметах;

- зведено-тематичний план.

Кваліфікаційна характеристика – це державний документ, на основі якого складаються учбові плани і програми професійних учбових закладів. В ній відображені вимоги виробництва до змісту праціпрацівників даної професії і даного рівня кваліфікації.

Структура кваліфікаційної характеристики складається з трьох розділів.

Розділ I. Характеристика робіт, які повинен виконувати працівник.

Розділ II. Перелік знань працівника.

Розділ III. Перелік умінь працівника.

Всі кваліфікаційні характеристики робочих професій зібрані в «Єдиному тарифно-кваліфікаційномудовіднику» (ЕТКД) [1].

Початкові дані:

Спеціальність – електрослюсар підземний.

Кваліфікація: 3-й розряд.

Термін навчання – 6 міс.

Далі розглянемо основні характеристики професії:

· елементи предмету діяльності;

· види діяльності;

· сфера діяльності.

1.Елементи предмету діяльності:

· гірничошахтне обладнання;

· паспорт БВР, укріплення та управління кровлею лав, проведення та укріплення підготовчих гірничих виробок;

· вентиляційні системи;

· гірничі роботи.

2. Види діяльності:

· Призначення конструкції, принципи роботи, норми та обсяги технічного обслуговування;

· Вимоги до монтажу, регулювання, приймання та випробовування машин, механізмів та пристроїв, правила і способи проведення цих робіт;

· Будова і призначення контрольно вимірювальних приладів, інструментів та правила користування ними;

· Будова і правила технічної експлуатації низьковольтних електроустановок;

· Основи електротехніки.

3. Сфера діяльності:

· очисний забій;

· підготовчий забій.

1.2 Аналіз учбового плану

Учбовий план – це державний документ, в якому встановлюється час навчання, тривалість учбового процесу і його структура, повний перелікпредметів розподілений по роках навчання, час на вивчення кожного предмету, перелік предметів на заліки і іспити, режим учбової роботи (теоретичніта практичні заняття, практика, факультативне заняття і консультації).

Існує два розділи учбового плану:

· типовий (однаковий для даної професії);

· експериментальний (створюється для нових спеціальностей) [1; 2].

Наступним етапом є аналіз основних розділів учбового плану стосовно початкових даних.

Термін навчання робочого: 6 міс.

Тривалість учбового року, його структура: учбовий рік триває 11 місяців.

В таблиці 1.1 представлені зведені дані по бюджету часу

В професійно-технічних учбових закладах виділяють три цикли дисциплін:

1-й цикл – загальноосвітній;

2-й цикл – цикл гуманітарної і соціально-економічної підготовки;

3-й цикл – природничо-наукової підготовки;

В учбовому плані підготовки молодшого фахівця по профессії «Електрослюсар підземний». Розрізняють наступні цикли дисциплін та час на їх вивчення:

1) загальноосвітній цикл – 1394 години.

2) цикл гуманітарних і соціально-економічних підготовки – 1620 годин;

3) цикл природничо-наукової підготовки – 1998 годин;

4) цикл професійної і практичною підготовки – 914 годин;

Учбова програма – складається на основі учбового плану, та розкриває основний зміст предмету, послідовність і логіку його викладу.

Містить:

1) пояснювальну записку про мету вивчення предмету; тематичний план, перелік розділів тим, орієнтовна кількість тем.

2) перелік лабораторно – практичних занять; навчаючого обладнання і наочного матеріалу; рекомендовану літературу.

Існує два види учбових програм:

· Типові

· Рекомендовані

Зведений – тематичний план – об'єднує два або декілька основних предметів спеціальності з метою встановлення між предметних зв'язків між ними.

Основною характеристикою для оцінювання рівня професійної підготовкив ПТЗО є відношення часу, який відводиться на теоретичненавчання, до часу, який відводиться на виробниче навчання. Даний показник має назву показник інте-летуалоємкості професійної підготовки.

- час, що відводиться на теоретичне навчання.

– час, що відводиться на практичне навчання.

Показникзагальноосвітньої бази професійної підготовки визначається по формулі:

где

- час, що відводиться на вивчення загальноосвітнього циклу;

- час, що відводиться на вивчення професійно-технічного циклу;

1.3 Аналіз учбової дисципліни і її ролі в підготовці фахівця

Дисципліна: Охорона праці.

Час на вивчення: 54 години

Для подальшого дослідження вибираємо тему «Складання плану ліквідації аварій»

Кількість годин на вивчення даної теми – 4 години.

Ця тема має важливе значення для молодшого фахівця по професії «Електрослюсар підземний». Зокрема для формування наступних умінь:

· При підготовці гірників до безпечної праці;

· Дотримуватися правил і норм техніки безпеки з виробничої санітарії;

· Організовувати охорону праці та використовувати методи керування нею на шахті;

· Дотримуватися стандартів безпеки праці у виробничому приміщенні;

· Забезпечувати нормальні кліматичні умови праці у шахті;

· Забезпечення безпеки при обслуговуванні різних типів гірничих виробок;

· Проводити профілактику само загоряння електрошляхів та проводок у гірничих виробках та на виробничому місці.

1.4 Міжпредметні зв'язки

Міжпредметні зв'язки мають особливе значення для здійснення органічногозв'язку професійної і загальноосвітньої підготовки, тобто забезпеченняєдності в навчанні.

Таблиця 1.2 – Типи і види міжпредметних зв'язків

Методичними прийомами при встановленні конкретних міжпредметних зв'язків можуть бути: нагадування, єдині вимоги, абстрагування, конкретизація, узагальнення, постановка пізнавальних питань.

Далі розглянемо дисципліни і питання, які забезпечують вивчення даної теми (таблиця 1.3).

Таблиця 1.3 – Перелік основних дисциплін і питань, які забезпечують вивчення теми: «Складання плану ліквідації аварій»

В таблиці 1.4 представлені дисципліни і питання, вивчення яких забезпечуєдана тема.

Таблиця 1.4 – Перелік дисциплін і питань, вивчення яких забезпечуєдана тема

1.5 Розробка фрагмента поурочно-тематичного плану

Основним плануючим документом для вивчення теми служить поурочно-тематичний план. Урочно-тематичне планування занять застосовується у всіх училищах. В поурочно-тематичному плані система уроків фіксується так: указуються номери уроків по темі, кількість годинника на їх проведення, темиуроків і короткий їх зміст, мета уроку.

Тема уроку – це його головна думка; зміст – основні питання, що виражають єство учбового матеріалу.

Мета уроків при підготовці до теми намічаєтьсяорієнтовно.

В поурочно-тематичному плані фіксуються основні об'єкти матеріально-технічногооснащення по кожному уроку. Він є, як правило, довготривалимдокументом, розрахованим на 4–5 років.

Іноді в поурочно-тематичному плані фіксуються і інші підготовчі елементи організації:

· позакласні заходи;

· види кружків роботи по предмету;

· завдання що вчаться по виготовленню учбово-наочних посібників.

Досвід показує, що застосування поурочно-тематичного планування забезпечує більш високу якість учбово-виховного процесу [1; 4].

В таблиці 1.5 представлен поурочно-тематичний план вивчення дисципліни «Охорона праці»

Тема: «Складання плану ліквідації аварій».

Кількість годин на дисципліну – 8 години.

Таблиця 1.5 «Поурочно-тематичний план вивчення дисципліни «Охорона праці»

1.6 Розробка переліку комплексно-методичного забезпечення для вибраної теми

Перелік комплексно-методичного забезпечення для вивчення теми «Складання плану ліквідації аварій»

Підручники:

а) Охорона праці у вугільній промисловості. К.З. Ушаков, Б.Ф. Кирі і ін. Під. ред. К.З. Ушакова. – М.: Нєдра, 1986. – 624 з.

Викладені положення законодавства по охороні праці у вугільній промисловості, її медично-біологічні і санітарно-гігієнічні основи, система заходів щодо оздоровлення умов праці в шахтах. Розглянуті основні джерела травматизму в шахтах, освітлені вимоги техніки безпекипри проведенні виробок в шахтах та ін. гірничих робіт. Приведені відомості по аналізу і прогнозуванню безпечних умов праці в шахтах, соціально – економічним аспектам охорони праці.

В даному підручнику тема розглянута в частині 4 «Попередження і ліквідація аварій на шахтах», розділ 24 «Гірничорятувальна справа», підрозділ 24.4 «План ліквідації аварій».

б) Хейфіц С.Я., Балтайтіс В.Я. Охорона праці і гірничо-рятувальна справа. 2-д изд., М., «Надра», 1978, 423 с.

Висловлені організаційно-правові основи, питання виробничої санітарії при підземній розробці родовищ, питання техніки безпекипри підземній розробці родовищ, додаткові заходи в шахтах небезпечних по газу і пилу.

Тема розглянута у третьому розділі «Гірничорятувальна справа», глава 57 «План ліквідації аварій основні правила ведення гірничорятувальних робіт»

1. Навчальний посібник.

2. Методичні рекомендації до виконання лабораторних (практичних) робіт.

3. План-конспект уроку по темі «План ліквідації аварій».

4. Поурочно-тематичний план по темі «План ліквідації аварій».

1.7 Характеристика учбово-матеріальної бази, яка повинна бути привернутий для вивчення вибраної теми

Учбово-виробничі бази є головними і першочерговими дидактичнимискладовими професійно-практичного навчання.

Як учбово-виробничі бази можуть виступати:

· учбово-виробничі майстерні;

· учбові ділянки і окремі учбові цехи безпосередньо на виробництві;

· учбові полігони;

· учбові господарства і ін.

Найпоширенішими є учбово-виробничі майстерні.

В таблиці 1.6 представлений перелік необхідних майстерних, кабінетів і лабораторій, які необхідні для вивчення теми: «Складання плану ліквідації аварій»

Таблиця 1.6 – Перелік необхідних майстерних, кабінетів і лабораторій по предметах професійно-технічного циклу.

В першому розділі курсової роботи був виконаний аналіз початкових умов:

· аналіз учбового плану;

· аналіз учбової дисципліни і її ролі в підготовки молодшого фахівця;

· розробка фрагмента поурочно-тематичного плану.

На основі аналізу перспективно-тематичного плану, для подальшої розробкивибираємо тему уроку: «Ліквідація аварій».

2 . Організація і методика уроку вибраної теми

Тема: «Складання оперативної частини плану ліквідації аварій».

Цілі:

1. Освітня: вивчення основних вимог щодо складання Плану ліквідації аварій (ПЛА) і його оперативної частини; закріплення раніше вивченого матеріалу по темі: «Гірничорятувальна справа».

2. Виховна: виховати у учнів відчуття пошани до викладача, одногрупників, майбутньої професії; виробити дбайливе відношення до учбовогоустаткування, матеріалу і літератури; виховати пізнавальну самостійність, сумлінність, відповідальність, дисципліну, уважність при роботі.

3. Розвиваюча: розвинути і формувати творче і образне мислення, пам'ять, увагу, зосередженість, посидючість, спостережливість, уміння слухати; розвинути професійні і пізнавальні інтереси, самостійність.

Тип уроку: комбінований

Методи навчання:

- наочні: демонстрація плакатів;

- словесні: розповідь, пояснення, бесіда, роз'яснення;

- фронтальне опитування;

- методи контролю.

Дидактичне забезпечення:

- Плакати: «ОПЕРАТИВНА ЧАСТИНА ПЛАНУ ЛІКВІДАЦІЇ АВАРІЙ»

- Конспект повідомлення нових знань по темі: «План ліквідації аварій»

Структура уроку:

1. Організаційний момент (2–3 хв.): вітання, перекличка, повідомлення теми і цілі уроку.

2. Мотивація (3–5 хв.): повідомлення значущості вивчення даної теми.

3. Актуалізація знань (7–10 хв.): опит учнів по попередньому матеріалу.

4. Повідомлення нових знань (25 – 40 хв.).

5. Закріплення матеріалу (25–30 хв.)

6. Видача домашнього завдання (5 хв.): вказати літературу і необхідний об єм завдання.

Література

1. Охорона праці: Підручник для технікумів/ К.З. Ушаков, Б.Ф.Кірін, Н.В. Ножкін і др. Под ред. К.З. Ушакова. – М.: Нєдра, 1986. – 624 с.

2. Хейфіц С.Я., балтайтіс В.Я. Охорона праці. 2-е видання., переправ та доп. М., «Нєдра», 1978, 423 с.

План повідомлення нового матеріалу:

1. Призначення і зміст плану ліквідації аварій.

2. Оперативна частина плану ліквідації аварій.

Питання для актуалізації знань.

1. Основні положення гірсько-рятувальної справи.

2. Структура воєнізованого гірсько-рятувальній частини (ВГСЧ).

3. Організація служби і бойової підготовки ВГСЧ.

4. Оснащення ВГСЧ.

Фрагмент мотивації по темі

Вивчення даної теми є важливим з декількох причин: по-перше тому, що наступні теми, що будуть вивчатися з цієї дисципліни мають прямий взаємозв’язок з нею; а по-друге ця тема відповідає на багато питань пов’язаних з безпекою людини на виробництві та охороною праці.

Загальні положення

План ліквідації аварій (ПЛА) – це документ, що передбачає всі заходи порятунку людей, захоплених аварією в шахті, по ліквідації аварій в початковий період їх розвитку, а також визначаючий дії інженерно-технічних працівників, робочих і ВГСЧ при виникненні аварії.

Згідно Правилам безпеки ПЛА складається для кожної шахти, що знаходиться в експлуатації, будівництві або реконструкції.

Необхідність складання ПЛА визначається особливою важливістю чітких злагоджених дій всіх працівників шахти і ВГСЧ в початковий період розвитку аварії, коли час для ухвалення рішень украй обмежено, коли можливий прояв розгубленості і паніки, відсутність на місці керівників шахти і т. п. ПЛА, що готується завчасно на основі все стороннього аналізу можливих аварійних ситуацій, з урахуванням сучасних методів і засобів боротьби з аваріями, інженерного досвіду і особливостей шахти, дозволяє уникнути помилок при порятунку людей і ліквідації аварій.

ПЛА розробляється головним інженером шахти і командиром обслуговуючого шахту ВГСВ на кожні 6 міс., узгоджується з командиром ВГСО і затверджується технічним директором виробничого об еднания, головним інженером комбінату, тресту, радіо управління за 15 днів до введення плану в дію. ПЛА вивчається особами інженерно-технічного нагляду до його введення в дію. Робітники знайомляться з тією частиною плану, котра відноситься до їх місць роботи, і з правилами поведінки при аварії. Відповідальність за правильне складання ПЛА несуть головний інженер шахти і команди ВГСВ.

Регулярний (через 6 міс.) перегляд ПЛА диктується мінливістю умов роботи в шахті. Зміни і доповнення в ПЛА вносяться протягом доби, якщо введений новий, або ліквідована відпрацьована ділянка, змінена схеми вентиляції або шляхів виходу людей.

ПЛА знаходиться у головного інженера шахти, гірський диспетчера (чергового по шахті) і командира обслуговуючого шахту ВГСВ.

Відповідальним керівником робіт по ліквідації аварії є головний інженер шахти, а до його прибуття – гірський диспетчер (відповідальний черговий по шахті). Керівником гірсько-рятувальних робіт є командир взводу, обслуговуючого шахту, або у разі потреби командир загону, якщо він прибув на шахту.

ПЛА складається для всіх можливих місць аварій в шахті. Для зручності кожному місцю аварії привласнюється номер (позиція), який наноситься на схему вентиляції шахти, починаючи з поверхнею по руху свіжого струменя (надшахтна будівля, стовбур, околоствольний двір і т.д.).

Оперативна частина плану

ПЛА складається з оперативної частини, розподіли обов'язків між особами, що беруть участь в ліквідації аварії, і порядку їх дій, списку посадовців, установ, які повинні бути негайно сповіщений про аварію. Оперативна частина ПЛА приведена в ДОДАТКУ 1. Заповнення форми відповідає ДОДАТКУ 2.

Оперативна частина ПЛА складається із заходів, по порятунку людей і ліквідації аварій і описания маршрутів руху і завдань відділенням ВГСЧ кожної позиції аварії. При цьому в одну позицію південно об'єднувати декілька вироблень, якщо шляхи і ероприятия по безпечному висновку людей з них оди– ! аковы, а також можливі випадки пожежі і вибуху

До оперативної частини плану додається схема вентиляції шахти; схема гірських вироблень з вказівкою місць розташування всіх протипожежних засобів, установки телефонів і засобів порятунку працюючих при аваріях, план поверхні шахти з вказівкою всіх виходів її, водоймищ і інших засобів пожежегасінні, складів аварійних матеріалів і устаткування, під'їзних шляхів; схема електропостачання шахти, плани околоствольних дворів діючих горизонтів з вказівкою місця розташування вентиляційних пристроїв і трубопроводів.

При складанні ПЛА повинні бути ретельно продуманні шляхи виходу людей. В уникнення непорозумінні шляхи виходу людей повинні вказуватися для кожного місця роботи і кожного випадку аварії. Слід мати на увазі, що при вибухах газу і пилу повинен передбачатися вихід людей на поверхню, При порятунку людей дуже важливе, а у ряді випадків вирішальне значення має правильний вибір вентиляційних режимів при аваріях. Як приклад можна привести випадок пожежі в стовбурі бельгійської шахти «Буадю-Казье», коли через неможливість реверсувати вентиляційний струмінь загинули всі 263 люди, працюючі у шахті. В ПЛА приводяться основні рекомендації для найбільш характерних позицій аварій. При виборі вентиляцііонних режимів у разі аварії необхідно керуватися наступними вимогами:

- максимальне обмеження області розповсюдження образних отруйних продуктів пожежі або вибуху;

- забеспечення виходу людей по виробленнях з свіжим струменем

- недопущення скупчення небезпечних концентрацій вибухових газів, щоб уникнути їх вибухів (особливо при пожежах).

- скорочення притоки свіжого повітря у пожежі з метою недопущення його розвитку;

- забеспечення колективного захисту рятувальників;

- стійкість і керованість режимом вентиляції.

План ліквідації аварії складається на початковий період її і передбачає в основному першочергові заходи щодо порятунку людей (шляхи виходу захоплених аварією людей, вентиляційні режими, шляхи проходження ВГСЧ) і ліквідації аварії, а також загальний напрям подальших робіт.

Проте при всякій аварії звичайно виникають такі обставини, які вимагають уточнення і конкретизації плану ліквідації аварії. З цією метою відповідальним керівником робіт по ліквідації аварії та керівником гірничо-рятувальних робіт на основі діючого на шахті плану ліквідації аварії складається оперативний план ліквідації аварії, який враховує конкретну обстановку і додаткові відомості об аварії, що поступили від робітників і технагляду шахти.

Оперативний план ліквідації аварії складається після видачі завдань першим прибулим на шахту відділенням ВГСЧ. Він має наступну форму, представлену у ДОДАТКУ 3 форма 1.

Оперативний план твердженню не підлягає. При його складанні можуть бути врахований рекомендації фахівців і експертів.

При складанні оперативного плану в першу чергу розв'язується питання про виклик сусідніх гірсько-рятувальних частин. Останні викликаються негайно, якщо на шахті відбулася крупна аварія (вибух Метану, пилу, пожежа і т. п.).

В оперативному плані знаходять віддзеркалення наступні питання:

– роботи по порятунку захоплених аварією в шахті людей;

– вентіляційний режим для шахти в цілому і для окремих ділянок на різних етапах ліквідації аварії;

– спосіб і заходи щодо ліквідації аварії;

– забеспечення робіт по ліквідації аварії матеріалами;

– мероприятия по забезпеченню безперебійної роботи на не захоплених аварією ділянках.

Одним з призначень оперативного плану є координація дій адміністрації шахти і ВГСЧ.

В оперативному плані ліквідації аварії указуються відповідні заходи, терміни їх виконання і відповідальні за їх виконання особи з числа технічного персоналу шахти і працівників ВГСЧ. В процесі роботи по ліквідації аварії оперативний план звичайно доповнюється, уточнюється і коректується.

Оперативний журнал по ліквідації аварії ведеться для реєстрації всіх дій, зроблених адміністрацією шахти і ВГСЧ для ліквідації аварії. В оперативному журналі указуються аварійна обстановка на шахті і її подальші зміни, час прибуття на шахту ВГСЧ, їх чисельність, зміст і час видачі оперативних завдань, отриманих ВГСЧ від відповідального керівника робіт по ліквідації аварії і керівника гірсько-рятувальних робіт; час спуску в шахту відділень з переліком їх основного оснащення; завдання працівника шахти і результати їх виконання; аналізи проб шахтного повітря; час прибуття відділень на підземну базу, час їх відходу з бази на виконанні завдань, інформація про хід виконання завдань, час повернення на базу, час виходу відділень з шахти; час відправлення ВГСЧ з шахти по ліквідації аварії.

Форма оперативного журналу представлена у ДОДАТКУ 3 форма 2.

До оперативного журналу додаються схеми і ескізи, складені при ліквідації аварії, а також всі оперативні плани ліквідації аварії. Ніяких стирань в оперативному журналі не допускається. Всі виправлення повинні вноситися шляхом закреслення неправильного запису і внесення правильного запису на вільному незаповненому місці.

Окрім оперативного журналу на командному пункті ведуться журнал обліку роботи відділень ВГСЧ на ліквідації аварії і добовий графік черговості робіт ВГСЧ.

Домашнє завдання:

1. Хєфіц С.Я, Балтайтіс В.Я. Охорона праці.М., «Нєдра», 1978, 423 с. Глава 57 § 209–210.

2. Охорона праці: Підручник для технікумів/ К.З. Ушаков, Б.Ф.Кірін, Н.В. Ножкін і др. Под ред. К.З. Ушакова. – М.: Нєдра, 1986. – 624 с. Частина 4 § 24.4

3 . Індивідуальне завдання з поглибленим вивченням одного з аспектів професійного навчання . Аналіз основних законодавчих документів про освіту в Україні

3.1 Основні поняття та їх визначення

Акредитація – процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Викладання – процес передачі навчальної інформації педагогом у ході навчання

Вища освіта – рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

Вищий навчальний заклад – освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і дії відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

Державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні заклади – встановлення відповідності рівня якості отриманої ними вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти по закінченню навчання за напрямом, спеціальністю.

Діяльність – взаємодія людини з навколишнім середовищем, якій характерні наявність мети, мотивації та в результаті якої створюється матеріальний або інтелектуальний продукт.

Закон – нормативно-правовий акт, який приймається в особливому порядку органом законодавчої власті (Верховна Рада України), та обладає найвищою юридичною силою, та регулює найбільш важливі суспільні відносини.

Зміст вищої освіти – обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва.

Зміст навчання – структура, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття вищої освіти і певної кваліфікації.

Кафедра – базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізації чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом.

Кваліфікація – це рівень підготовленості людини до виконання того чи іншого виду професійно-трудової діяльності.

Кваліфікаційна характеристика випускника ПТНЗ – ці сукупність вимог, які визначають його професійні знання, вміння, навички, що розроблюються спеціальним органом виконавчої влади в галузі ПТО.

Ліцензування – процедура визнання спроможності вищого навчального закладу певного типу розпочати освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення;

Навчання – спільна діяльність педагога та учня по засвоєнню учнемсистематизованих знань, умінь і навичок. Результатом навчання є навченість.

Нормативно – правовий акт – це прийнятий суб’єктом правотворчості письмовий акт – документ, який містить норми права.

Нормативний термін навчання – термін навчання за денною (очною) формою, необхідний для засвоєння особою нормативної та вибіркової частин змісту навчання і встановлений стандартом вищої освіти.

Освіта – процес та результат засвоєння систематизованих знань, вмінь та навичок, а також соціально – історичного досвіду попередніх поколінь, виражених у нормах та правилах поведінки.

Освітній рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню.

Освітня діяльність – діяльність, пов'язана з наданням послуг для здобуття вищої освіти, з видачею відповідного документа.

Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності.

Педагог в ПТНЗ – це інженерно – педагогічний працівник, який володіє знаннями, вміннями, та навичками в предметній галузі, тобто в області професії по якій він здійснює підготовку, а також в області теорії та практики професійного навчання та професійного виховання.

Професія – це обумовлений суспільним розподілом праці рід постійноїдіяльності, який узгоджується з нормами загальнолюдської моралі, базуєтьсяна екоцентричній екологічній свідомості і є джерелом матеріальногозабезпечення людини.

Професійна освіта – це процес, продукт та результат засвоєння систематизованих знань, вмінь та навичок, необхідних для кваліфікованої діяльності в межах тієї чи іншої професії, а також правил та норм поведінки, прийнятих у визначеній галузі.

Професійно-технічне навчання – складова професійно-технічної освіти. Професійно-технічне навчання передбачає формування у громадян професійних умінь і навичок, необхідних для виконання певної роботи чи групи робіт, і може здійснюватися у професійно-технічних навчальних закладах, а також шляхом індивідуального чи курсового навчання на виробництві, у сфері послуг.

Професійно-технічний навчальний заклад – це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стануздоров'я.

Рівень професійної діяльності – характеристика професійної діяльності за ознаками певної сукупності професійних завдань та обов'язків (робіт), які виконує фахівець.

Рівень акредитації – рівень спроможності вищого навчального закладу певного типу провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

Спеціальність – це різновид професійної діяльності, охоплюючий вузьке коло робіт в професійній праці.

Стаття – це норма права, формально визначає загальнообов’язкові правила поведінки, які встановлені або санкціоновані, а також гарантоване державою, направлено на упорядкування суспільних відносин.

Стандарт вищої освіти – сукупність норм, які визначають зміст вищої освіти, зміст навчання, засіб діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання.

Студент (слухач) – особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Факультет – основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації, що об’єднує відповідні кафедри і лабораторії. Факультет створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до його складу входить не менше ніж три кафедри і на ньому навчається не менше ніж 200 студентів денної (очної) форми навчання.

Якість вищої освіти – сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність задовольняти як особисті духовні є матеріальні потреби, так і потреби суспільства.

Якість освітньої діяльності – сукупність характеристик системи вищої освіти та її складових, яка визначає її здатність задовольняти встановлені є передбачені потреби окремої особи або(та) суспільства.

3.2 Головні нормативно-правові акти про професійно-технічну та вищу освіту в Україні

Система освіти в нашій державі, що склалася в останні роки, пройшла великий і складний шлях розвитку, не припиняючись розвиватися і удосконалюватися. Системапрофесіонально – технічної освіти бере свій початок від багатоманітнихпрофесійних шкіл, учбових майстерень, ремісничих, залізничнихучилищ і шкіл фабрично-заводського навчання. Сьогодні професійно-технічна освітаодна з провідних ланок освітнього комплексу країни, взаємозв'язанез виробництвом. Основні вимоги по підготовки кваліфікованихробітників пред'являє бурхливий розвиток науки, техніки і інформаційних технологій. Корені зміни, що відбуваються в нині суверенній Україні, пов'язані з відмовою від старого напряму і курсу розвитку в політиці і економіціі інтенсивними спробами вийти на рівень розвитку передових країн світової спільноти.В цих умовах реформування системи освіти і її інститутів стає насущною потребою.

Законодавчою базою, яка визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійно-технічної та вищої освіти України; спрямована на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян України; створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках є Закони України про «Професійно-технічну освіту» вiд 10.02.1998, №103/98-ВР, та Закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року, №2984 – ІІІ.

3.3 Аналіз Закону «Про професійно-технічну освіту в Україні»

Закон України про «Професійно-технічну освіту» вiд 10.02.1998 визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійно-технічної освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках.

Закон складається з 12 розділів та 54 статей.

Розділ 1. Загальні положення. Цей розділ містить статті: про Законодавство України про професійно-технічну освіту; завдання Закону України «Про професійно-технічну освіту»; основні визначення у галузі та системі профтехнічної освіти; право на здобуття профтехнічної освіти.

Розділ 2 . Управління та організація професійно-технічної освіти. Даний розділ представлений такими статями:органи державного управління професійно-технічною освітою; повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері профтехнічної освіти; повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані ПТНЗ;повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у галузі управління профтехнічною освітою; міжгалузева рада з професійно-технічної освіти; нормативно-правові акти в галузі професійно-технічної освіти; форми профтехнічної освіти; ступеневість профтехнічної освіти; прийом громадян до ПТНЗ; освітньо-кваліфікаційні рівні професійно-технічної освіти; документи про професійно-технічну освіту.

Розділ 3. Професійно-технічні навчальні заклади . В цьому розділі містяться статі про існуючі в Україні типи профтехнічних навчальних закладів та їх визначеннями;умови та порядок створення профтехнічного навчального закладу; засновники ПТНЗ; статус ПТНЗ; основні повноваження та напрями діяльності ПТНЗ; органи громадського самоврядування ПТНЗ; керівник ПТНЗ.

Розділ 4. Організація навчального процесу в професійно-технічних навчальних закладах. Цей розділ містить статті: про форми організації навчального процесу; контроль знань, умінь та навичок учнів, слухачів, їх кваліфікаційна атестація; навчальний та канікулярний час учня, слухача; робочий час педагогічного працівника; участь підприємств, установ, організацій у здійсненні профтехнічної освіти; науково-методичне забезпечення ПТНЗ.

Розділ 5. Зміст професійно-технічної освіти. Даний розділ представлений такими статями: загальні положення; перелік професій з підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ; державні стандарти профтехнічних освітньо-кваліфікаційних характеристик випускника ПТНЗ; навчальний план та програма, їх визначення та зміст; оновлення змісту профтехнічної освіти.

Розділ 6. Суб’єкти професійно-технічної освіти. В цьому розділі містяться статі про учнів, слухачів ПТНЗ; права, обов’язки, заохочення, гарантії соціального захисту учня, слухача та випускників ПТНЗ.

Розділ 7. Особливості соціального захисту учнів, слухачів ПТНЗ. Цей розділ містить статті про учнів та слухачів ПТНЗ, яким забезпечується особливий соціальний захист, а саме соціальний захист інвалідів, дітей сиріт без піклування батьків та дітей, родини яких постраждали від наслідків аварії на ЧАЕС.

Розділ 8. Педагогічні працівники . В даному розділі містяться статі з основними поняттями та положеннями про педагогічних працівників ПТНЗ; підготовка педагогічних працівників ПТНЗ та установ профтехнічної освіти; права, обов’язки, відповідальність та соціальні гарантії педагогічних працівників ПТНЗ.

Розділ 9. Фінансово-економічні відносини у галузі професійно-технічної освіти . Цей розділ регламентує правила та норми відносин стосовно власності в галузі профтехнічної освіти; фінансування ПТНЗ та установ профтехнічної освіти; додаткові джерела фінансування ПТНЗ.

Розділ 10. Міжнародне співробітництво та діяльність у галузі професійно-технічної освіти. У цьому розділі закріплені норми та правила стосовно міжнародного співробітництва та зовнішньо економічної діяльності галузі професійно-технічної освіти.

Розділ 11. Відповідальність за порушення Закону України про «Професійно-технічну освіту» . Розділ складає статтю з аналогічною назвою, регламентує відповідальність осіб за їх діяльність у галузі профтехнічної освіти у разі порушення норм Закону України про «Професійно-технічну освіту».

Розділ 12. Прикінцеві положення. В ньому указано з якого моменту набуває в чинності закон, та внесені зміни до нього, а саме з дня його опублікування, вiд 10.02.1998.

Завданням цього Закону є регулювання суспільних відносин в галузі професійно-технічної освіти з метою:

1. Забезпечення громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, права на здобуття професійно-технічної освіти відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, перепідготовку та підвищення кваліфікації;

2. Задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках;

3. Сприяння в реалізації державної політики зайнятості населення;

4. Забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку установ професійно-технічної освіти та професійно-технічних навчальних закладів різних форм власності та підпорядкування.

3.4 Аналіз Закону «Про вищу освіту в Україні»

Закон «Про вищу освіту в Україні» від 17 січня 2002 року, №2984 – ІІІ спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян України. Він встановлює правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.

Закон складається з 14 розділів та 69 статей.

Розділ 1. Загальні положення. В цьому розділі наведені основні терміни та визначення, що вживаються у законі; законодавство України про вищу освіту; державна політика у галузі вищої освіти; право громадян на вищу освіту; мова (мови) навчання у вищих навчальних закладах.

Розділ 2. Структура вищої освіти. Документи про вищу освіту . Розділ представлений статями про структуру вищої освіти; освітні рівні вищої освіти; освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти; документи про вищу освіту, післядипломну освіту.

Розділ 3. Стандарти вищої освіти. Цей розділ містить статті про систему стандартів вищої освіти; державний стандарт вищої освіти; галузеві стандарти вищої освіти; стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів; науково-методичне забезпечення вищої освіти.

Розділ 4. Управління в галузі вищої освіти. Тут регламентуються управління у галузі вищої освіти; повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки, інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади; повноваження Вищої атестаційної комісії України; повноваження органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади; повноваження власника (власників) вищого навчального закладу.

Розділ 5. Вищі навчальні заклади . У розділі визначені мета і головні завдання діяльності вищого навчального закладу; правовий статус вищого навчального закладу; рівні акредитації вищих навчальних закладів; типи вищих навчальних закладів; національний вищий навчальний заклад; створення, реорганізація та ліквідація вищого навчального закладу; ліцензування освітньої діяльності, акредитація напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів; принципи управління вищим навчальним закладом; структурні підрозділи вищого навчального закладу; забезпечення державою діяльності вищих навчальних закладів.

Розділ 6. Управління вищим навчальним закладом . Розділ містить статі про керівництво вищого навчального закладу; керівника факультету, відділення; вчені ради; наглядову раду; робочі та дорадчі органи; органи громадського самоврядування у вищих навчальних закладах; студентське самоврядування; обрання, затвердження та звільнення з посади керівника вищого навчального закладу; обрання на посаду та звільнення з посади керівника факультету.

Розділ 7. Організація навчально-виховного процесу. Представлений статями навчально-виховний процес; форми навчання у вищих навчальних закладах; форми організації навчального процесу; умови прийому на навчання до вищого навчального закладу; відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах.

Розділ 8. Учасники навчально-виховного процесу . Містяться такі статі: учасники навчально-виховного процесу; основні посади педагогічних і науково-педагогічних працівників; педагогічні є науково-педагогічні працівники; робочий час педагогічних та науково-педагогічних працівників; права педагогічних та науково-педагогічних працівників; обов'язки педагогічних та науково-педагогічних працівників; підвищення кваліфікації та стажування педагогічних і науково-педагогічних працівників; особи, які навчаються у вищих навчальних закладах; права осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах; обов'язки осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах; працевлаштування випускників вищих навчальних закладів; гарантії педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників вищих навчальних закладів.

Розділ 9. Підготовка наукових та науково-педагогічних працівників. Аспірантура (ад'юнктура), асистент ура – стажування та докторантура; наукові ступені є вчені звання; спеціалізовані вчені ради.

Розділ 10. Наукова та науково-технічна діяльність у вищих навчальних закладах. Розділ визначає мету та завдання наукової і науково-технічної діяльності у вищих навчальних закладах; організацію і управління науковою і науково-технічною діяльністю.

Розділ 11. Фінансово економічні відносини в системі вищої освіти. Регламентує фінансування вищих навчальних закладів; правовий режим майна вищих навчальних закладів; платні послуги у галузі вищої освітита пов'язаних з нею інших галузях діяльності.

Розділ 12. Міжнародне співробітництво. Представлений статями про державну політику міжнародного співробітництва у галузі вищої освіти; основні напрями міжнародного співробітництва у галузі вищої освіти; зовнішньоекономічна діяльність у галузі вищої освіти.

Розділ 13. Відповідальність за порушення законодавства про вищу освіту. Розділ складає стаття з аналогічною назвою та регламентує відповідальність осіб за їх діяльність у галузі вищої освіти у разі порушення норм Законупро «Вищу освіту».

Розділ 14. Прикінцеві положення. В ньому указано з якого моменту набуває в чинності закон та внесені зміни до нього, а саме з дня його опублікування 17 січня 2002 року №2984-III.

Державна політика у галузі вищої освіти визначається Верховною Радою України та ґрунтується на принципах:

1. Збереження і розвитку системи вищої освіти та підвищення її якості;

2. Підвищення рівня освіченості громадян України, розширення їх можливостей для отримання вищої освіти;

3. Створення та забезпечення рівних умов доступності до вищої освіти; громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти. Конкурсності здобуття вищої освіти кожним громадянином України;

4. Надання цільових, пільгових державних кредитів особам для здобуття вищої освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством; належної підтримки підготовки фахівців з числа інвалідів на основі спеціальних освітніх технологій;

5. Забезпечення збалансованої структури та обсягів підготовки фахівців з вищою освітою, що здійснюється у вищих навчальних закладах державної та комунальної форм власності, за кошти відповідних бюджетів, фізичних і юридичних осіб, з урахуванням потреб особи, а також інтересів держави та територіальних громад.

3.5 Реалізація Болонського процесу в системі вищої освіти і науки України

З метою реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України (вищі навчальні заклади ІІІ-IV рівнів акредитації) 23.01.2004 р. Міністерством освіти та науки України було прийнято наказ Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004–2005 роки. Програма дійщодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України містить:

1) Мета та основні завдання . Головною метою Програми дій є вжиття заходів для входження національної системи освіти і науки в європейський простір з реалізацією таких вимог, критеріїв і стандартів:

–постійне навчання впродовж усього життя;

–мотивоване залучення студентів до навчання;

–сприяння привабливості та конкурентоспроможності Європейського простору вищої освіти і науки для інших регіонів світу.

Для реалізації концептуальних засад Болонського процесу в Україні необхідно:

–удосконалити двоступеневу структуру вищої освіти;

–прийняти прозорі та зрозумілі градації дипломів, ступенів та кваліфікацій;

–використати єдину систему кредитних одиниць і додатка до диплома;

–врахувати європейську практику організації акредитації та контролю якості освіти;

–підтримувати і розвивати європейські стандарти якості;

–ліквідувати перепони для розширення мобільності студентів, викладачів і дослідників;

–запровадити сучасні підходи інтеграції вищої освіти і науки у справі підготовки магістрів та аспірантів;

–забезпечити подальший розвиток автономності та самоврядування у системі вищої освіти та науки.

2) Очікувані результати виконання заходів . Реалізація Програми дій надасть можливість:

– провести системну модернізацію системи освіти в цілому;

– наблизити якість освіти до вимог стандартів, що напрацьовані європейською спільнотою для впровадження до 2010 р.;

– запровадити в Україні загальноєвропейську систему наукових ступенів;

– запровадити систему кредитів сумісну із Європейською кредитно-трансферною системою навчання;

– сприяти мобільності громадян України, які здобувають освіту або надають освітні послуги.

Організація виконання Програми дій покладається на Департаменти вищої освіти, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції, кадрової роботи, науково-технологічного розвитку, інноваційного розвитку, економіки та фінансування, управління ліцензування, акредитації та нострифікації, Науково-методичний центр вищої освіти, Центр міжнародної освіти.

3.6 Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації

З метою організації проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації, 23.01.2004 р Міністерством освіти та науки України було прийнято наказ Про проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації . Мета та завдання:

Метою впровадження КМСОНП є підвищення якості вищої освіти фахівців і забезпечення на цій основі конкурентоспроможності випускників та престижу української вищої освіти у світовому освітньому просторі.

Основними завданнями КМСОНП є:

· адаптація ідей ECTS до системи вищої освіти України для забезпечення мобільності студентів у процесі навчання та гнучкості підготовки фахівців, враховуючи швидкозмінні вимоги національного та міжнародного ринків праці;

· забезпечення можливості навчання студентові за індивідуальною варіативною частиною освітньо-професійної програми, що сформована за вимогами замовників та побажаннями студента і сприяє його саморозвитку і відповідно підготовці до життя у вільному демократичному суспільстві;

· стимулювання учасників навчального процесу з метою досягнення високої якості вищої освіти;

· унормування порядку надання можливості студенту отримання професійних кваліфікацій відповідно до ринку праці.

Термін проведення експерименту :

Перший етап (2003–2004 роки) передбачає розроблення навчально-методичних матеріалів, змісту освіти, форм організації навчального процесу тощо, їх апробація в експериментальних групах, визначених напрямів підготовки, спеціальностей.

Другий етап (2005–2008 роки) передбачає внесення коректив до експериментальних матеріалів та їх апробація на більшому масиві учасників експерименту.

Тема експерименту – кредитно-модульна система організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України.

Актуальність експерименту –створення передумов для входження освіти України до єдиного європейського та світового освітнього і наукового простору шляхом впровадження в систему вищої освіти України основних ідей, сформульованих Болонською декларацією 1999 року та іншими документами Болонського процесу:

– побудова Європейської зони вищої освіти як передумови розвитку мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування;

– формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу України як складової Європи;

– посилення міжнародної конкурентоспроможності як національної, так і Європейської систем вищої освіти, підвищення їх престижності у світі;

– конкуренція з іншими системами вищої освіти за студентів, вплив та престиж;

– підвищення визначальної ролі вищих навчальних закладів у розвитку національних та Європейських культурних цінностей (вищі навчальні заклади як носії національної та Європейської свідомості).

Об’єкт експерименту – система вищої освіти України.

Предмет експерименту – кредитно-модульна система організації навчального процесу (далі – КМСОНП) у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Мета експерименту – розробити та експериментально перевірити технологію застосування елементів Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (далі – ECTS) в системі вищої освіти України та створення сучасної системи управління якістю освітньої діяльності суб’єктів навчального процесу.

Робоча гіпотеза полягає у тому, що існуюча в Україні система вищої освіти забезпечує якісну підготовку студентів, їх конкурентоспроможність на національному і міжнародному ринках праці, але потребує адаптації до вимог, які передбачені ECTS.

Контроль успішності студента здійснюється з використанням методів і засобів, що визначаються вищим навчальним закладом. Академічні успіхи студента визначаються за допомогою системи оцінювання, що використовується у вищому навчальному закладі, реєструється прийнятим у вищому навчальному закладі чином з обов’язковим переведенням оцінок до національної шкали та шкали ECTS. Оцінки виставляються згідно зі шкалою:

FX означає: «незадовільно» – необхідно виконати певну додаткову роботу для успішного складання; F означає: «незадовільно» – необхідна значна подальша робота. Державна атестація студентів проводиться відповідно до чинної нормативної бази.

Очікувані результати експерименту :

– підвищення якості вищої освіти, конкурентоспроможності випускників та престижу національної вищої освіти;

– введення в дію системи стандартів вищої освіти з урахуванням специфіки кредитно-модульної системи;

– створення системи оцінювання якості освіти студентів, яка найбільш адаптована до вимог Болонської декларації;

– нормативно-методичне забезпечення академічної мобільності студентів у вітчизняному та європейському освітянському просторі й створення передумов взаємного визнання дипломів державного зразка про вищу освіту на принципах, передбачених ECTS;

– відпрацювання робочого варіанту КМСОНП та необхідної науково-методичної документації з експериментальних напрямів.

Висновки. Рекомендації по практичному застосуванню основних аспектів питання, розглянутого в теоретичному розділі при розробці і проведенні уроку:

Організація навчального процесу в професійно – технічних та вищих навчальних закладах здійснюється відповідно державним стандартам встановлених Законами України «Про професійно-технічну освіту» та «Про вищу освіту» Міністерством освіти та науки України. Сьогодні політика України в галузі освіти та науки визначається у загальному контексті Європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності загальносвітової культури: парламентаризм, права людини, права національних меншин, лібералізацію, свободу пересування, свободу здобуття освіти будь-якого рівня та інше, що є невід’ємним атрибутом громадянського демократичного суспільства. Інтеграційний процес полягає у впровадженні європейських норм і стандартів в освіті, науці і техніці, поширенні власних культурних і науково-технічних здобутків в ЄС. Подальші соціально-економічні й політичні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, входження її в цивілізоване світове співтовариство неможливі без структурної реформи національної системи вищої освіти, спрямованої на забезпечення мобільності, працевлаштування та конкурентоспроможності фахівців з вищої освіти. Однією із передумов входження України до єдиної Європейської зони вищої освіти є реалізація системою вищої освіти України ідей Болонського процесу.

У кінцевому результаті такі кроки спрацьовуватимуть на підвищення в Україні європейської культурної ідентичності та інтеграцію до загальноєвропейського інтелектуально-освітнього та науково-технічного простору. Здійснення даного завдання передбачає взаємне зняття будь-яких принципових, на відміну від технічних, обмежень на контакти і обміни та поширення інформації. Основними цілями реформ в Україні є підвищення життєвого рівня населення, передусім завдяки переходу до ринкової економіки, забезпечення захисту громадянських прав і розширення індивідуальних свобод особи. Ринок праці і соціальна політика є найважливішими компонентами досягнення цих цілей, тому що вони необхідні для забезпечення продуктивності сучасної економіки.

Рекомендації щодо удосконалення процесу реформування системи освіти і науки України і передбачає:

– перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що дасть змогу задовольняти можливості особистості в здобутті певного освітнього та кваліфікаційного рівня за бажаним напрямом відповідно до її здібностей та забезпечити її мобільність на ринку праці;

– формування мережі навчальних закладів, яка за формами, програмами, термінами навчання і джерелами фінансування задовольняла б потреби кожної людини і держави в цілому;

– підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, створення умов для навчання впродовж усього життя;

– запровадження в системі освіти і науки України передового досвіду розвинутих країн світу та її інтеграція у міжнародне науково-освітнє співтовариство;

– пошук рівноваги між масовою фундаментальною та елітарною освітою, з одного боку, та вузькою спеціалізацією і професіональною досконалістю, з іншого.

Висновок

В процесі виконання курсової роботи нами була досягнута поставлена мета і досягнуті наступні задачі:

– виявлені роль і місце учбової дисципліни «Охорона праці» в учбових документах при підготовці фахівців в ПТНЗ;

– визначені міжпредметні зв'язки (виявили які дисципліни і теми з них є забезпечуючими для вивчення теми: «План ліквідації аварій»; виявили, які дисципліни і теми з них забезпечує дана тема);

– склали поурочно-тематичний план вивчення теми: «План ліквідації аварій»;

– розроблено комплексно-методичне забезпечення для вибраної теми;

– виконаний аналіз учбово-матеріальної бази, яка повинна бути використанадля вивчення теми: «План ліквідації аварій»;

– розроблений порядок організації і методику теми: «План ліквідації аварій»;

– розглянули форми організації педагогічного процесу;

– визначили основні види і характеристики форм організації педагогічного процесу;

– розглянули характеристику класно-урочної системи, урок як основну форму організації педагогічного процесу та додаткові форми.

Список використаних джерел

1. Безрукова В.С. Педагогіка. Проектувальна педагогіка: Навч. посіб. Для інж. – пед. інститутів та індустр. – пед. технікумів.-Єкатеринбург: Ділова книга, 1996. – 342 с.

2. Васильєв І.Б. Професійна педагогіка: конспект лекцій для студентів інженерно – педагогічних спеціальностей. 3- є вид., перепрац. – Харків, 2003. – 151 с.

3. «Дидактичні основи професійної освіти».Методичні рекомендації до виконання курсової роботи» / Упорядники Н.В. Карчевська, Т.Є. Фіногєєва. – Стаханов: ГФУ ІПА, 2008. – 40 с.

4. Основи охорони праці. Підручник 2-ге видання./ К.Н. Ткачук, М.О. Халімовський, В.В. Зацарний. К.:Основа 2006–448 с.

5. Основи професійної педагогіки: Профпедагогіка/ під ред. С.Я. Батишева та С.А. Шапоринського. 2-ге вид., перероб. Та доп.-М.; Вища школа, 1997.-С. 51–79.

6. Охорона праці у вугільній промисловості. К.З. Ушаков, Б.Ф. Кирі і ін. Під. ред. К.З. Ушакова. – М.: Нєдра, 1986. – 624 з.

7. Подласий І.П. Педагогіка. Кн. 2: Теория и технологии обучения: Учебник для вузов Изд. 2-е, доп.. – М.: 1999 р.

8. Скакун В.А. Введення в професію майстра виробничого навчання: Метод. допомога. – 2-е вид., перепрац. і доп. – М.: Висш.шк., 1988. – з. 239.

5. Коваленко О.Е. Методичні основи технології навчання, Х.: Основи, 1996 – 184 з.

9. Харламов І.Ф. Педагогіка: Навч. посіб. – 4-е вид., переправ. Та допов. – М.: Гардарики, 2000. – 519 с.

10. Хейфіц С.Я., Балтайтіс В.Я. Охорона праці і гірничо-рятувальна справа. 2-д изд., М., «Надра», 1978, 423 с.