Дипломная работа: Педагогічний малюнок на класній дошці в роботі вчителя початкових класів

Дипломна робота

“Педагогічний малюнок на класній дошці в роботі вчителя початкових класів”

Вступ

Мистецтво впливає на духовне життя людини, її почуття, смаки, потреби. Чим досконалішими стають здобутки науково – технічного прогресу, тим незахищенішою є тендітна чуттєва сфера особистості, тим важливішим виявляється встановлення того емоційного балансу, який забезпечує людині мистецтво.

За сучасних умов першочергової значущості в цьому напрямку набувають так звані візуальні види мистецтва (до них належить і образотворче мистецтво) – передавачі більш як 90% наочної інформації про навколишній світ. Серед інших видів мистецтв образотворче мистецтво справляє на людину чи не найефективнішу дію, бо завдяки своїй універсвльності плідно розвиває її емоційно – чуттєву сферу, поглиблює знання. Інтенсифікує візуальний і сенсорний досвід, формує загальну та естетичну культуру, що цілком відповідає основним завданням естетичного виховання: “...бачити в красі оточуючого світу, в красі людських відносин духовне благородство, доброту, сердечність І на цій основі стверджувати прекрасне в самому собі”.

У педагогічній практиці образотворче мистецтво сприяє розвитку образного мислення, асоціативної пам’яті, художньої уяви. Воно певною мірою впливає на внутрішній світ дитини, залучає її до сфери людських емоцій. Виховує в ній здібність орієнтуватися в навколишньому житті, пробуджує сприйнятливість до прекрасного. Стаючи зв’язком для ідей та почуттів, загальною мовою для різних культур, воно олюднює інші галузі пізнання, стимулює творчість, збагачує життя.

Ще до недавнього часу образотворче мистецтво було в школі так званим “другорядним” предметом і обмежувалося такими видами діяльності учнів, як малювання та розмови про мистецтво. В останні роки спостерігаються тенденції до позитивних змін, орієнтованих на більш якісний загальний та естетичний розвиток особистості. Вони передбачають насамперед удосконалення здібностей дитини до емоційно – естетичного відгуку на твори мистецтва, активізацію її творчого потенціалу, реалістичну та творчо переосмислену зображальну діяльність.

Актуальність дослідження. Перед сучасною педагогічною наукою гостро стоїть питання про необхідність докорінних реформ у сфері освіти, які спрямовані на всебічну підготовку підростаючого покоління, його цілісний і гармонійний розвиток та особисте зростання. Поетано, цілеспрямовано, зважаючи на час і умови, в яких ми живемо, необхідно навертати дітей на шлях духовності, розуміння та сприймання сьогодення. Для цього потрібно зрозуміти і повірити у величезні можливості образотворчого мистецтва в освітянському процесі.

Анаізуючи сучасне скерування мистецьких дисциплін у початковій школі та діючі навчальні програми, слід зазначити велику силу власного прикладу вчителя в педагогічній роботі з учнями.1 Тому серед пріоритетних напрямів сучасної педагогічної науки вагоме місце посідає дослідження широкого кола питань культурологічної підготовки майбутнього фахівця, зокрема, вчителя початкових класів, котрий здатний на високому художньо – естетичному рівні вести уроки образотворчого мистецтва, який

усвідомлює своє соціокультурне призначення і здатний до творчої самореалізації у художньо – педагогічній діяльності.

Перспективність вивчення та дослідження визначеної прблеми пов’язана з практичними зображальними вміннями вчителя на уроках образотворчого мистецтва. Сприймання і вивчення образотворчого мистецтва відбувається в першу чергу візуально. І ніякі словесні пояснення тем, аспектів, законів, особливостей образотворчого мистецтва не замінять наочного демонстрування основ зображальної грамоти. Тому пошук методів викладання образотворчого мистецтва у початковій школі, які б сприяли підвищенню рівня засвоєння учнями програмового матерілу, формуванню творчих здібностей та сприяли б естетичному вихованню, є актуальною проблемою сьогодення.

Праці В.Г. Ступарика, Н.К. Резниченко, Б.М. Нєменського, В.С. Кузіна, Л.Ю. Якименко дають можливість зрозуміти методичну скерованість педагогічного малюнка в ході оволодіння навичками образного та реалістичного творення в процесі навчання та творчій діяльності школярів.

Враховуючи важливість реалізації педагогічного малюнка на уроках образотворчого мистецтва в молодших класах, актуальність та доцільність визначеної проблеми зумовили вибір теми нашого дослідження: “Педагогічний малюнок на класній дошці в роботі вчителя почвткових класів”

Об’єкт дослідження: зображальна робота вчителя на класній дошці як основна форма наочного методу навчання.

Предмет дослідження: формування основ зображальної грамоти учнів на основі педагогічного малюнка.

Мета дослідження: науково обгрунтувати, теоретично дослідити та експерементально перевірити доцільність, ефективність реалізації педагогічного малюнка для змістовного, глибокого вивчення основ образотворчого мистецтва учнями 1- 4 класів.

Завдання дипломної роботи:

- обгрунтувати значення педагогічного малюнка як виду начності на уроках образотворчого мистецтва;

- проаналізувати історичний аспект застосування зображення крейдою на класній дщці в процесі навчання образотворчому мистецтву;

- розкрити особливості зображальних матеріалів для педагогічного малюнка та технічні прийоми малювання крейдою на дощці;

- розробити методичні скерування ведення педагогічного малюнка на уроках малювання з натури, тематичного та декоративного малювання;

- розробити і експерементально перевірити тематику та композиції педагогічних малюнків, котрі вчитель повинен виконувати крейдою на класній дошці.

Методи дослідження. Для розв’язання поставленої проблеми були використані такі методи дослідження:

теоретичні: аналіз та узагальнення наукової, психолого-педагогічної, методичної та мистецтвознавчої літератури;

емпіричні: цілеспрямовані педагогічні спостереження, бесіди, перегляд та аналіз учнівських робіт.

Апробація результатів дослідження. Основні положення порушеної проблеми та результати дипломної роботи заслуховувалися та обговорювалися на засіданні секції образотворчого мистецтва кафедри українознавства; були висвітлені у доповіді на науковій студентській конференції (березень 2002р.) Подані в додатках розроблені композиції педагогічних малюнків використовувались на уроках образотворчого мистецтва під час проходження педагогічної практики (вересень – жовтень 2001р.). Результати проведених занять та аналіз дитячих малюнків виявили позитивний рівень активності учнів у виконанні навчальних та творчих завдань.

Структура дмпломної роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списка використаної літератури і додатків.

У вступі обгрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано завдання та методи дослідження, наведено відомості щодо апробації на практиці розробок композицій педагогічного малюнка.

У першому розділі ”Малювання крейдою на класній дошці в педагогічній діяльності вчителя” подано відомості з історії застосування зображення крейдою на дошці, охарактеризовано художні зображальні матеріали та технічні прийоми малювання крейдою на дошці.

У другому розділі “Методика ведення педагогічного малюнка” методичне скерування та тематику малюнків на класній дошці, розроблено методичні скерування ведення педагогічного молюнка на уроках за видами зображальльної роботи школярів (малювання з натури, тематичне та декоративне малювання).

У висновках сформульовано результати наукового дослідження, значення їх у навчальному процесі учнів та педагогічній роботі вчителя, необхідність реалізації наочної форми навчання за допомогою педагогічного малюнка.

Додатки включають ілюстративний матеріал, а саме: розробки ескізів – композицій малюнків на класній дошці, котрі вчитель повинен виконувати на уроках для змістовного, глибокого пояснення завдань та методики виконання навчальних і творчих робіт учнів на уроках образотворчого мистецтва в молодших класах згідно сучасних педагогічних скерувань та нових навчальних програм для початкової школи.

1. Короткі відомості історії застосування зображення крейдою на класній дошці

У Древній Греції для навчання малюванню користувалися буковими дошками, покритими воском. На них вправлялися в малюванні предметів, продрапували контури зображення загостреними металевими чи кістяними паличками (стилусами). Невірно чи неточно проведені при цьому лінії легко знищувалися розрівнюванням воску пальцями. Це вже можна вважати прообразом класної дошки і крейди. Перед учнями ставилася задача тренування руки при проведенні різних ліній і форм, виконанні вправ для розвитку почуття пропорцій, оволодіння закономірностями лінійної перспективи і т.п.

Є відомості, що в середні віки в Західній Європі для вправ при навчанні малюванню застосовувалися грифельні дошки. Найбільше поширення малюнок крейдою на класній дошці одержав у другій половині XIX століття, тобто в той період, коли малювання було введено в школах як загальноосвітній предмет. Історики вважають, що одним з перших педагогів, що запропонував використовувати класну дошку і крейду на початкових етапах навчання, був Рамзауер, учень Песталоцці. Іоганн Генріх Песталоцці (1746—1827), розробляючи теорію навчання, писав про те, що застосування чіткої, науково обґрунтованої методики дозволяє будь-якій людині навчитися малювати прості предмети. Він запропонував ряд вправ, що сприяють розвитку окоміру, розумінню об’єму і простору. Песталоцці пропонував навчати дітей осмисленому малюванню, учити їх аналізувати складні форми, порівнювати, групувати по подібності з найпростішими геометричними формами. Він подав думку про застосування аспідних дощок і крейди для набуття початкових навичок у малюванні найпростіших предметів. Навчати малюнку, вважав Песталоцці, можна тільки з натури. Рамзауер, розвиваючи далі основні положення методики Песталоцці, видав у Франції книгу «Навчання малюванню», у якій пропонував проводити спочатку попередню, так названу механічну підготовку учнів, пов'язану з розвитком рухів руки. На цьому етапі учні повторювали у своїх зошитах малюнки, виконані вчителем крейдою на класній дошці (головним чином різні кути, криві лінії, геометричні фігури). Тільки після подібних багаторазових вправ можна було переходити до малювання з натури.

Учитель семінарії в місті Фрейбурзі К. Солдан у своєму посібнику «Про мету застосування оригіналів при систематичному навчанні елементарному малюванню» (1836) виступив проти навчання малюванню з натури, обмеживши коло пізнань в області образотворчого мистецтва малюванням з оригіналів найпростіших форм і предметів. Початкові вправи були приблизно такими ж, як і в Рамзауера, тобто вчитель на класній дошці будував різні плоскі геометричні форми (квадрати, кола й ін.) у різноманітних сполученнях. Учні повторювали зображення слідом за вчителем, але малювали не в зошитах, а на грифельних дошках крейдою. Тут ми зустрічаємося з комплексним застосуванням чорної дошки і білої крейди при роботі учня і вчителя.

Подальше навчання по методу Солдана проводилося на основі копіювання оригіналів. Цей метод, хоча й одержав поширення, мав великі недоліки, тому що не розвивав мислення учнів, обмежував їхнє уявлення про навколишню дійсность.

Зображеннями на чорній грифельній дошці скористалися в 30-х роках XIX сторіччя брати Фердинанд і Олександр Дюпюі, що у 1835 році відкрили в Парижі безкоштовну малювальну школу. Вони розробили свою методику, що включала ряд розділів. Для кожного розділу художники зробили велику кількість моделей, частина з яких застосовується й у наш час.

Початкові вправи виконувалися крейдою на невеликих дошках, обтягнутих полотном і покритих чорним лаком. Після попередніх вправ на цих дошках переходили до малювання вугіллям на папері.

У 1844 році професор Тулузьської школи мистецтв Гальяр видав працю «Повний курс початкового малювання від руки і за допомогою інструментів». У цій книзі він запропонував свій спосіб навчання елементарному малюванню. Сутність його методів полягала в наступному.

Учні групувалися по вісім-десять осіб перед великою класною дошкою. Кращий учень (монітор) після пояснення вчителя і демонстрації таблиць будував форму на класної дошки. Інші учні виконували те ж на грифельних дошках. Потім учитель перевіряв малюнок монітора за допомогою інструментів, і учні виправляли свої роботи. В інших випадках учні по черзі зображували на класній дошці крейдою різні форми, а монітор перевіряв їхні малюнки за допомогою креслярських інструментів. Той учень, що зробив при малюванні менше помилок, вважався кращим. Тільки після подібних тренувань учні приступали до роботи на папері.

Гальяр доводив необхідність навчання малюванню на класній дошці. У 1839 році в Австрії доктор Гіллярд запропонував метод малювання по сітці і стигмографічнемалювання. Цей метод не приніс великої користі, тому що сковував самостійний підхід до малювання предметів. Гіллярд рекомендував ряд візерунків, що учитель повинен був малювати на дошці, після чого ці візерунки розбивалися на клітки і по такій же сітці учні перемальовували (копіювали) зображення у своїх зошитах.

У 1901 році, ґрунтуючись на висловленнях професора Конрада Ланге, пруські художні школи розробили методику викладання малювання, що полягала в наступному.

Учні малювали той чи інший предмет по пам'яті, після чого викладач організовував обговорення виконаних робіт з метою виявлення головних ознак предмета. Потім один з учнів малював предмет на класній дошці крейдою. Помилки, допущені на дошці, виправлялися загальними зусиллями учнів і вчителя. Малювання на класній дошці використовувалося тут на всіх етапах роботи, супроводжуючи пояснення вчителем основних закономірностей побудови форми.

З 1876 року у Франції класна дошка знаходить широке застосування, особливо на перших етапах навчання малюванню як загальноосвітньому предмету. Курс навчання починався з малювання найпростіших геометричних тіл і закінчувався зображенням людини. Учні тренувалися в роботі на грифельних дошках, перемальовуючи те, що зображував учитель па великій дошці.

В Англії, де в 1852 році був утворений департамент прикладних мистецтв, в основу навчання був покладений так званий геометричний метод. У перші два роки навчання вихованці тренувалися в побудові криволінійних форм білими і кольоровими крейдами на грифельних1. дошках чи на шматках твердого темного картону, причому вчитель малював оригінали на класній дошці.

У 1901 році програма була трохи перероблена. Художник Гране увів виконання букв латинського алфавіту на класній дошці крейдою, що, на його думку, сприяло розвитку окоміру. Крім того, у цей час в Англії практикувалося малювання крейдою на дошці великих кіл і симетричних орнаментів обома руками.

У XIX сторіччі в Америці класна дошка застосовувалася вже на початкових етапах навчання малюванню. Закон про обов'язкове навчання малюванню в школі був введений у цій країні в 1870 році. Артур Доу пропонував учителю використовувати спеціальні таблиці для пояснення закономірностей композиції. Викладач малював з цих таблиць на класній дошці всілякі лінії, пояснюючи закони ритму, рівноваги й інших елементів композиції.

Директор народної художньої школи у Філадельфії Ліберті Тедд вважав основною задачею навчання малюванню розвиток спритності рук, що повинні бути знаряддям мозку, що кориться. Головним у навчанні Тедд вважав вправи в малюванні білою крейдою на великих класних дошках різних візерунків, орнаментів, предметів побуту, тварин. Робота велася як правою, так і лівою рукою. На перших етапах учитель малював ту чи іншу форму на класній дошці, потім учні повторювали зображення за пам'яттю. Спочатку йшла побудова прямих ліній, петель, різних комбінацій, потім листків орнаменту, двічі повторюваних завитків і їхніх сполучень, різних стилізованих рослин. Після цього учні малювали предмети домашнього побуту, птахів і тварин.

Система Л. Тедда мала грубі методичні помилки. Так, він рекомендував уникати всіляких бесід і лекцій, відкидав необхідність наукового пізнання навколишньої дійсності, вивчення закономірностей конструкції предметів, перспективної побудови. Замість цього, говорив він, треба «витончувати спостережливість дітей у відшукуванні відмінності предметів», у пізнанні побаченого шляхом численних повторень. Малюнок слід виконувати одним плавним рухом руки без усяких виправлень. Цей прийом навчання вимагав непосильної праці, сковував думку школяра. Його можна порівняти з прийомами бездумного зубріння, де відбувалося механічне запам'ятовування без розуміння суті досліджуваного. Успіхи в техніку малювання, що досягалися при застосуванні системи Тедда, можна віднести тільки за

рахунок великої кількості часу, що витрачався на вправи. Обов'язковим і корисним в американській системі вважалося малювання на дошці букв латинського алфавіту, а також цілих слів і фраз з них.

У Росії та Україні малювання крейдою на дошці при навчанні одержало широке поширення в другій половині XIX століття. З 1804 року малювання починає викладатися в гімназіях і військових училищах. До 30-х років XIX століття в системі навчання панував так названий копіювальний метод, при якому використовувалися малюнки-оригінали для перемальовування учнями.

Так, у книзі Франкера «Керівництво до лінійного малювання і геометричного креслення» (1842) пропонувалося десять таблиць з малюнками, що служать зразками для викладача при роботі на класній дошці. Учні перемальовували ці зразки крейдою на грифельні дошки і потім перевіряли зображення за допомогою інструментів.

Поступово пануючою системою навчання став геометричний метод. Завдяки працям А.П. Сапожникова в середині століття одержала поширення більш прогресивна методика навчання, при якій зросла і роль малюнка вчителя на дошці. Основою навчання в багатьох навчальних закладах поступово стає малювання з натури. Однак недоліком цієї системи все-таки залишався малий зв'язок навчання з навколишньою дійсністю.

Великий внесок у розвиток методики викладання малювання внесли П.П. Чистяков і художники-передвижники. Натуральний метод навчання, що з'явився в той час, дозволяв вирішити деякі питання взаємозв'язку навчання і виховання. Малювання крейдою на класній дошці і тут мало велике значення. В основу методу було покладено осмислене зображення предметів з натури. Класна дошка використовувалася при бесідах як спосіб роз'яснення послідовності малювання. Питанням малюнка вчителя на дошці приділялося усе більше уваги. З'явилися книги, що узагальнюють досвід у цій області: «Педагогічний малюнок» В.С. Мурзаєва, «Техніка малювання на класній дошці» Э. Вебера й інші. Вони не втратили значення і для сучасних педагогів, хоча в них і мають місце недоліки.

У передреволюційний період для вчителів різних предметів організовувалися курси, де давалися навички в малюванні, у тому числі і крейдою на класній дошці. Серед учителів загальноосвітніх предметів були такі, котрі захоплювалися цим видом роботи.

2. Художні зображальні матеріали для педагогічного малюнка

У навчальних приміщеннях наших середніх та вищих навчальних закладах завжди є класні дошки чорного, коричневого, рідше темно-зеленого кольору, на яких чітко виділяються написи чи малюнки крейдою.

Класні дошки виготовляються з древесностружкової плити, на яку наклеюється лінолеум темного забарвлення. Лінолеум натягнуть таким чином, щоб поверхня була ідеально рівною. Дошка має раму, або буртики знизу і зверху. Нижній буртик, що робиться з твердих порід дерева, має лоток з виїмкою для крейди і ганчірки. Дошки часто виготовляють з фанери, що небажано, тому що вони деформуються під впливом змін вологості повітря і поверхня їх стає нерівною. Застосовується й особлива товста фанера, що не жолобиться. Буртики покривають безбарвним лаком.

Колір лінолеуму повинен гармоніювати із забарвленням приміщення, не стомлювати очей і давати можливість ясно бачити намальоване на дошці із самих віддалених місць навчальної кімнати.

Покищо в школах найчастіше можна бачити дошки темного кольору. Це викликано тим, що крейди випускаються тільки світлих тонів. Більш вдале використання дощок ясно-сірого кольору і темних крейд, що дає можливість наблизити зображення на дошці до зображення на папері.

Стирати крейду зручно сухою ганчіркою і вологою губкою. Спочатку змахують крейду ганчіркою, а потім начисто витирають дошку мокрою губкою.

Для малювання па дошці застосовують білі і кольорові крейди, що повинні бути відносно м'якими, щоб малюнок був чітким, виразним. У заводських умовах для виготовлення крейд використовують крейду, каолін, парафін і фарбуючи речовини. Як сполучну речовину використовують картопляний крохмаль.

Крейда, парафін і барвники у випадку їхньої відповідності стандартним вимогам використовують без попередньої обробки. Каолін замочується водою за добу до формування. Крохмаль перед змішуванням компонентів заварюють окропом. Перераховані матеріали у відповідних пропорціях перемішуються в мішалці, потім вони добу вистоюються, після чого на машині типу м'ясорубки формуются у виді прямокутних смуг, що підсихають на піддонах у приміщенні цеху. Потім їх ріжуть на палички необхідних розмірів і сушать у тунельній сушарці при температурі 100°С. Готові до вживання крейди сортують і упаковують. Покищо випускаються крейди світлих відтінків, але можливості палітри кольорових крейд необмежені. При відсутності кольорових крейд звичайні білі просочують кольоровим чорнилом чи аніліновими фарбами.

Можна приготувати кольорові крейди й у домашніх умовах. Для цього треба мати порошки фарб, терту крейду і шматочок вишневого чи сливового застиглого клею (соку, що влітку стікає по стовбурі дерева). Клей варто розпустити в гарячій воді (попередньо його треба потовкти), одержавши дуже слабкий розчин, яким змочити порошок фарби, змішуючи його, якщо це потрібно, з порошком крейди або білил. Тісто, що утворилося, скручують в палички і дають висохнути. (Якщо склад клею занадто міцний, то отримана крейда буде дряпати дошку.) Такі крейди вживав у своїх творчих роботах поряд з пастеллю художник С. В. Малютін.

Можна використовувати для роботи класну дошку, покриту білою емаллю, оброблену наждаковим папером. Малюнок на ній варто виконувати крейдами, просоченими чорним чорнилом.

Часто вчитель малює на папері вугіллям чи пастеллю. Для цього треба мати планшет з наклеєним на нього аркушем паперу. Його можна виготовити з різних матеріалів; на підрамник натягують біле полотно або зміцнюють фанеру, щільний картон, деревостружкову плиту. Необхідно мати пристосування, за допомогою яких можна прикріплювати планшет до стіни чи дошки і швидко його знімати. Розмір планшета повинний бути таким, щоб на ньому можна було виконувати малюнки великого формату. Бажано, щоб по великій стороні він мав довжину не менш метра.

Для малювання на планшеті використовують деревне вугілля. Віно добре лягає на поверхню паперу, картону чи полотна і легко знімається з нього.

Для виготовлення вугілля обпалюють гілки різних порід дерева (верби, берези, бересклета). Можна також використовувати пилене дерево, розрубавши його на невеликі палички чотиригранної форми. У домашніх умовах вугілля приготовляеться в такий спосіб: у залізну банку циліндричної форми щільно закладаються гілки чи палички (краще березові), потім їх засинають просіяним річковим піском, закривають кришкою і замазують глиною. Пісок засипається для того, щоб палички не деформувалися при згорянні. Для випалу все це ставиться в піч. Обпалюють вугілля доти, поки з отвору банки (спеціально зробленого в кришці) не припиняється вихід газів, що виділяються при горінні.

Чорні сорти вугілля на заводі пресують під великим тиском, іноді додаючи небагато рослинного клею для одержання пресованого вугілля.

Пастель багато в чому має подібність з кольоровими крейдами. Це. в основному, спресовані у вигляді паличок порошки пігментів. Усі фарби-пігменти можуть служити для виготовлення пастельних олівців. Зв'язувальною речовиною служить траганат, декстрин, молоко, цукор, відвар солоду. Обходяться без клею в тому випадку, якщо для розбілу тонів уводиться біла трубкова глина, крейда, гіпс, порцелянова глина, магнезія чи тальк.

Ці речовини звичайно служать сполучним елементом у паличках пастелі. Пігменти дуже дрібно розмелюють, просівають через сито, потім додають інші необхідні для даного кольору речовини і перетирають з водою. У ті пігменти, де це необхідно, додають клей. Співвідношення його з порошком фарби не має точних пропорцій і звичайно визначається дослідним шляхом у залежності від інших компонентів, що входять до складу того чи іншого кольору. Масу, отриману при перетиранні з водою, підсушують, доводять до консистенції густого тіста формують машиною під тиском у довгі палички. Палички розрізають і сушать при високій температурі щоб уникнути зміни кольору.

3. Технічні прийоми малювання крейдою на класній дошці

Технічні прийоми малювання крейдою визначаються в основному навчальними задачами і призначенням даного виду зображень на дошці, а також можливостями матеріалів, що є в наявності вчителя. Основна задача педагога — найбільше повно, дохідливо донести навчальний матеріал до слухачів. Це пред'являє до педагогічного малюнка ряд основних вимог.

Насамперед, малюнок на дошці повинен бути досить великого розміру, щоб усі сидячі в класі добре бачили його. Він повинен бути також гранично простим, ясним, лаконічним, тому що викладачу необхідно виділити головне в зображеному і звернути на нього увага учнів. Треба мати на увазі, що здебільшого малюнки на дошці робляться для того, щоб дати учням правильний напрямок для самостійного рішення задачі побудови об'ємних зображень. Тому довго малювати, затримуючи увагу дітей роботою на дошці, не слід.

Крейда як матеріал малюнка має свої позитивні якості. Це слухняний матеріал у руках художника. Він дає контур різної товщини, легко стирається.

Однак малюнок на темній дошці світлими крейдами в силу своєї негативності обмежує можливості передачі об'ємності предметів, різної їхньої тональності і фактури. Крім того, використання крейди не дозволяє повною мірою показувати технічні прийоми роботи через невідповідність його тому матеріалу, що знаходиться в руках учнів. Однак не у всіх випадках ця обставина відіграє негативну роль, тому що школярі звикають сприймати білі лінії на дошці як чорні в себе в зошиті і не звертають уваги на цю невідповідність.

Деякі початкові моменти в зображенні об’єму можна показати великими штрихами, але при цьому потрібно знайти міру в їхньому застосуванні. Соковитим грфічним штрихом можна переконливо показати напрям поверхонь, а суцільне тушування білою крейдою небажане.

Перед початком роботи вчитель пояснює завдання, супроводжуючи бесіду малюванням на дошці. При цьому не можна, захоплюючись зображенням, забувати про пояснення. Біля дошки вчителю необхідно стояти обличчям до класу, перериваючи малювання звертанням до учнів. Вчитель, якщо він знаходиться близько від дошки великих розмірів, повинен пам'ятати, що це створює труднощі в проведенні паралельних прямих ліній і ліній, що паралельні краям дошки. Тому в процесі роботи необхідно відходити від дошки на деяку відстань, для того щоб перевірити зображене. Ці проміжки часу варто заповнювати поясненням, розповіддю про задачі наступного етапу роботи і т.д.

Навчальні програми педагогічних та художньо-графічних факультетів складені із врахуванням того, що студент на заняттях по малюнку і живопису одержує достатній запас знань в області образотворчого мистецтва. Однак перераховані вище специфічні особливості малюнка на класній дошці вимагають додаткового тренування. Треба навчитися поєднувати чітке і послідовне словесне пояснення і виконання виразного малюнка. Уміння тримати себе біля дошки має велике значення і досягається не відразу. Якщо в самостійній роботі з натури на папері можуть бути постійні пошуки, виправлення помилок, переробки, то на дошці цього допускати не можна. Помилка, зроблена викладачем і особливо не виправлена ним на дошці, часто залишається в пам'яті учнів. Крім того, варто враховувати, що на постійні виправлення при малюванні на дошці вчителю просто бракуватиме часу. Спочатку роботи в школі необхідне додаткове тренування в малюванні на класній дошці, практична перевірка своїх знань і можливостей.

У залежності від тематики завдань, зміст малюнківна дошці і їх технічні прийоми дуже різноманітні. Це можуть бути лінійні малюнки; часто, наприклад, при декоративному малюванні, необхідно використовувати чорну і білу пляму або колірні прокладки. Лінійні малюнки звичайно будуються від руки. Але іноді при роботі крейдою на дошці можуть бути застосовані лінійка, циркуль (наприклад, на уроках при поясненні перспективи). Широко використовується лінійний малюнок із застосуванням штрихування, що показує побудову об’ємів. Можуть бути малюнки негативні і позитивні, начерки людей і тварин, де сполучаються лінії і штрихування. Усе це розширює творчі можливості вчителя стосовно до задач матеріалу, що викладається, з урахуванням специфіки даної області зображень.

Вибір технічних прийомів у кожному конкретному випадку залежить від призначення малюнка. Малюнок як засіб пізнання і відображення дійсності має свої особливості і задачі. Часто він відіграє пдопоміжну роль. Такими є схеми, малюнки, креслення на уроках біології, фізики, трудового навчання й ін.

4. Методика ведення педагогічного малюнка на уроках образотворчого мистецтва. Методичне скерування педагогічного малюнка

Образотворче мистецтво поряд з іншими загальноосвітніми предметами сприяє розвитку мислення, творчої уяви, естетичних почуттів учнів. Учитель образотворчого мистецтва направляє мислення школярів на активне пізнання навколишньої дійсності, розуміння об'єктивних закономірностей життя, виявляє і розвиває індивідуальні здібності кожного. Усе це вимагає глибоких знань педагогіки, фахової методики, естетики, історії мистецтв, уміння професійно малювати, володіти методикою викладання образотворчого мистецтва.

Шкільна програма по образотворчому мистецтву передбачає засвоєння великого обсягу знань за порівняно короткий (по кількості відведеного на заняття) час. Тому педагог повинен гранично чітко використовувати всі засоби і можливості навчання. Усне пояснення завдання підкріплюється демонстрацією відповідних наочних посібників і малюванням крейдою на класній дошці. Це допомагає розкриттю найбільш ефективних способів і прийомів зображення.

Уже при складанні загального тематичного ілюстрованого плану на навчальний рік учитель намічає ті уроки, де малюнок крейдою на класній дошці буде максимально використаний, і заняття, на яких можна дати його в меншому обсязі, застосувати замість класної дошки малюнок вугіллям або показати прийоми роботи акварельними фарбами на планшеті з наклеєним на нього аркушем паперу. Визначаються також уроки, де застосовується тільки словесне пояснення.

У плані-конспекті уроку характер малюнків крейдою намічається у вигляді невеликих олівцевих ескізних замальовок, що супроводжують текст усного пояснення. Це дозволить учителю чітко продумати хід уроку, виділити головне, не затримуючи значну увагу на подробицях і деталях.

Часто вчитель обмежується показом репродукцій, наочних посібників, методичних малюнків чи таблиць, де добре видно методику виконання завдання від початкового задуму до кінцевого завершення роботи. Однак досвід і експериментальні дослідження показали, що при постійному використанні таблиць педагогічний ефект їхнього застосування знижується, тому що учні швидко звикають до них, увага їх розсіюється, сприйняття трохи притупляється.

Виконання малюнка вчителем на очах у школярів завжди викликає жвавий інтерес, прагнення побачити весь процес створення зображення. Уміле ведення малюнка, дотримання основних методичних вимог, творче натхнення педагога в процесі роботи допоможуть зрозуміти послідовність виконання завдання, значення окремих етапів і їхній зв'язок.

У таблицях етапи малювання дані на окремих аркушах у відриві один від одного, а в малюнку на дошці з'являється можливість розкрити їхній зв'язок, логічну необхідність ведення завдання саме в тому порядку, у якому воно виконується вчителем. Крім того, при цьому педагог може дати і словесне пояснення своїх дій. Це дозволяє попередити помилки учнів, що особливо важливо в процесі навчання.

Попередження помилок повинне проводитися на основі вивчення малюнків школярів, визначення характерних неточностей і можливостей розвитку активної розумової діяльності дітей. Робота з попередження помилок ведеться цілеспрямовано і будить активність учнів; часто вона використовується для закріплення пройденого матеріалу. У цих випадках вчитель у початковому начерку на дошці навмисне припускається помилки і, звертаючись до класу з питанням, змушує усіх задуматися і загальними зусиллями виправити її.

Можна виконати кілька начерків і разом з дітьми відібрати найбільш вдалий варіант. Інші начерки закреслюються або стираються. Деякі характерні помилки, що зустрічаються в багатьох учнів, учитель показує на дошці, роз'яснює, чому не можна так вести роботу, і одночасно відзначає особливості вірного малюнка. За умови добре підготовлених окремих учнів класу, можна викликати до дошки спочатку слабшого учня, а потім більш підготовленого, котрий під керівництвом учителя виправить неточності малюнка першого учня.

Зображення на класній дошці з успіхом використовується в проблемному навчанні. Проблемні ситуації можна застосовувати на кожнім уроці. Так, з різних варіантів малюнка учням пропонують самостійно вибрати вірний варіант. Можна показати на дошці початковий етап зображення і запропонувати дітям самостійно закінчити роботу.

Отже, малюнок учителя на класній дошці сприяє вихованню самостійності, активності учнів, цілеспрямованості при виконанні зображень. Малюнок педагога на дошці, усне пояснення, що супроводжує хід роботи, питання до школярів і їхні відповіді допомагають встановити тісний контакт учителя з учнями. Такий метод роботи веде до більш повного і заглибленого засвоєння знань і умінь. Педагог при цьому має можливість виявити ступінь активності учнів і залучити до виконання завдань учнів, що відносяться дещо байдуже до занять.

При всіх перевагах малюнок крейдою на дошці має і деякі недоліки. Так, він не дозволяє показати завершальні стадії роботи над зображенням тому, що у вчителя не вистачить на це часу, та й сам характер негативного (біле на чорному) малюнка не дає можливості повноцінно передати тональні відношення натурної постановки. Тут необхідна наочність у вигляді таблиці, малюнка, виконаного викладачем, чи репродукції з роботи відомого майстра. Можливе використання зразка з методичного фонду, створеного студентами художнього навчального закладу, або роботи вчителя згідно обраної теми уроку.

Малюнок учителя стирається з дошки відразу ж після пояснення. Незважаючи на це, він повиннен нести в собі творчий початок, тому що діти, схильні до наслідування, по-своєму засвоюють особливості прийомів роботи вчителя. Творчий малюнок стимулює розвиток художніх прагнень учнів, сприяє виникненню естетичних почуттів при сприйнятті предметів натурних постановок, розумінню особливостей підходу до зображення специфічними художніми засобами (розмаїтість прийомів до передачі матеріальності предметів, точність, лаконізм лінії в начерку, короткочасному малюнку, графічність штриха при виконанні об’єму предметів.

Учитель, що добре володіє прийомами творчого малюнка на класній дошці, здобуває безсумнівний авторитет, що, у свою чергу, активізує образотворчу діяльність школярів на уроках образотворчого мистецтва.

Великий розмір класної до01шки дозволяє учителю виконувати малюнки великих розмірів, що допомагає словесному поясненню ходу роботи. Зручність полягає також у тім, що крейду завжди легко стерти і знову швидко нанести зображення на площину дошки. У минулому учні використовували чорну дошку менших розмірів для тренування руки, розвитку окоміру, що було обумовлено необхідністю економії дорогих матеріалів (паперу, олівців і ін.).

5. Тематика малюнків на класній дошці

Малюнок на класній дошці, як уже відзначалося, може бути використаний учителем для ілюстрації усного пояснення, а також як легко доступний матеріал для тренування, що сприяє розвитку почуття пропорцій, композиційних навичок і т.д.

Призначення малюнків крейдою визначає їхню тематику. Цей вид зображення може бути використаний на уроках малювання з натури, декоративного малювання і малювання на теми. Відповідно до цього на дошці зображуються геометричні тіла, орнаменти, натюрморти, пейзажі, фігури тварин і людей і т.д. Якщо ж враховувати і підготовчі малюнки художника-педагога крейдою на кольоровому ґрунті, то тематика може розширюватися при розробці портретів і навіть картин.

У школі класна дошка і крейда застосовуються і при вивченні шрифту, його конструктивних особливостей, для попередніх вправ при написанні закликів, гасел, при створенні ескізів костюмів і декорацій для шкільних театральних постановок.

Малюнок на дошці може використовуватися для роз'яснення деяких питань історії, пояснювальних замальовок і схем на уроках географії, ботаніки, фізики, хімії і багатьох інших предметах, що вивчаються у загальноосвітній школі. При вивченні анатомії він має багато в чому переваги перед таблицею, тому що дозволяє ясніше розповісти про функціональні особливості м'язів і кістяка людини. Велике значення має малюнок і креслення на дошці у викладанні технічного малювання, питань технічної естетики і креслення. Такий далеко не повний перелік тематики малюнка на класній дошці.

Розглянемо питання застосування малювання крейдою на різних уроках образотворчого мистецтва у початковій школі. В першу чергу зупинимося на використанні класної дошки при вивченні основ образотворчої грамоти в молодших класах.

Зміст навчання образотворчому мистецтву, основам зображальної грамоти в школі включає наступні види робіт: малювання з натури, за пам'яттю і за уявою, декоративне малювання та малювання на теми, бесіди про образотворче мистецтво. Усі ці види робіт нерозривно пов'язані між собою і сприяють більш глибокому пізнанню навколишньої дійсності, естетичному і моральному вихованню школярів.

Малювання крейдою як творчий процес у роботі вчителя

Створені в процесі уроку зображення на класній дошці не можуть стати самостійними творами мистецтва, тому що їхнє основне призначення - бути допоміжним матеріалом для бесіди, пояснення завдання. Однак не можна забувати про те, що ці малюнки повинні бути виконані на високому художньому рівні. Це визначається головною метою уроків образотворчого мистецтва - розвивати творчу уяву й образотворчі навички школярів.

Творчість починається з того моменту, коли учитель визначає можливості застосування зображень крейдою на тому чи іншому етапі роботи. Вибір тематики малюнка на дошці, його сюжет, компонування на площині також вимагають усвідомлення творчих задач. Саме виконання малюнка на будь-яку тему, починаючи з зображення куба, потім орнаменту, натюрморту, пейзажу, фігури людини, є не просто механічним повторенням відомих положень методики, а новим творчим варіантом задуму викладача.

Узагальнений малюнок, виконаний, власне кажучи, тільки лінією, не може бути вирішений сухими, бездуховними прийомами.

Методи малювання на уроках необхідно по можливості урізноманітнювати, це сприяє різнобічному розвитку індивідуальних здібностей учнів. Можна практикувати чисто лінійне зображення, виразний штрих і позитивний малюнок кольоровими крейдами. Можна виконати його і як аплікацію, прикріплюючи до дошки заздалегідь підготовлені шматки кольорового паперу відповідно до форми зображуваних предметів. Таким чином, задача эстетичного виховання жадає від учителя постійних творчих пошуків при роботі на класній дошці.

У деяких малюнках з натури, або на теми вчитель може використовувати позитивне зображення, виділяючи білою крейдою світлі місця і залишаючи колір дошки для передачі темних місць. У цьому випадку необхідно дати завдання учня дома підготувати аркуш паперу, покривши його рівним тоном (чорним, коричневим, або зеленим).

Цей прийом можна використовувати в малюнку з натури, де є скляний предмет. Білилами, або світлою гуашевою фарбою учні покривають світлі місця. Учитель попередньо показує на дошці процес роботи над таким завданням.

6. Робота крейдою на класній дошці на уроках декоративного малювання

В основі декоративного малювання найчастіше лежить площинне зображення. Основні особливості орнамент - стилізація й узагальнення існуючих у природі форм рослинного і тваринного світу. Декоративне малювання надає величезні можливості для розвитку творчої фантазії учнів, однак в цьому виді мистецтва є свої закони композиції. Форма і зміст орнаментальних композицій залежать, від призначення тих предметів, що вони прикрашають. Орнамент застосовується для оформлення різних предметів побуту, в одязі, у книжкоій графіці, в архітектурі і т.д.

Виконання композицій по декоративному малюванню сприяє розвитку художнього смаку учнів. Кожне завдання повинне супроводжуватися бесідою з показом кращих зразків народного мистецтва. Необхідно широко використовувати невичерпне багатство культури, створеної народом. У той же часне слід перевантажувати увагу дітей багатством і розмаїтістю орнаментальних форм протягом однієї бесіди.

На початковому етапі навчання іноді можна допустити копіювання учнями зразка, виконаного вчителем на дошці.Це дає можливість засвоїти на практиці деякі закони орнаментальних композицій і прийоми роботи акварельними, гуашевими фарбами. Доцільно намалювати ряд орнаментальних композицій, котрі вчитель може використати при поясненні: стрічковий орнамент, візерунок у квадраті і видовженому прямокутнику й ін.

Словесні пояснення закономірностей композиції необхідно підкріплювати практичною роботою. Так, учитель малює на дошці дві горизонтальні паралельні лінії, розбиває їх на рівні відрізки, пояснюючи при цьому, як це слід зробити в альбомах для малювання. Дві горизонтальні лінії - це поля для майбутнього орнаменту в смузі. Розділивши лінії на рівні частини, можна побудувати ряд квадратів, у яких розмістяться ритмічно черговані мотиви орнаментальної композиції. Спочатку це може бути просте чергування перехресних діагоналей, квадратів чи кіл. Це перше знайомство зі значенням ритму в композиції орнаменту. Квадрати можна використовувати при побудові всередині смуги різноманітних звивистих ліній, котрі створять основу для побудови майбутніх орнаментів. Тут дається поняття єдиного руху в орнаменті. Можна побудувати й орнаменти, симетричні стосовно центральної осі.

Застосовуючи кілька схем компонування, учні можуть виконувати завдання на творення власних орнаментів після того, як вони намалюють з натури листя дерева, квітку чи метелика. Ці замальовки вони можуть використовувати відповідно до власних задумів, повторюючи і розташовуючи елементи в різних варіантах. Поступово учні засвоюють закономірності композиції, методи і прийоми компонування орнаменту. Школярі можуть використовувати схеми, що подані на дошці, але малюнки орнаментів вони повинні придумувати самі.

Орнаментальні мотиви є важливими складовими елементами композиції орнаментів. У смузі мотив ритмічно повторюється, у квадраті він може бути зображений по кутах або по краю предмета, що прикрашається, у колі розташовується в центрі по окружності. Вибір мотиву і його елементів диктується змістом задуманого декоративного оформлення предмета.

Необхідно враховувати призначення предмета, для оздоблення якого створюється орнамент. Це може бути закладка для книги, пенал, кобка для олівців, кишеня для дитячого одягу, фартух і т.д.

Елементами мотиву часто є декоративно перероблені, стилізовані форми живої природи, зручні для використання у візерунку на площині: листи і гілки дерев, різні квіти, метелики, жучки, рибки і т.д. Стилізації нерідко піддаються і форми з рельєфним виявленням об'ємності, наприклад, зображення птахів, тварин і навіть людини. Прийоми стилізації зручно пояснити малюнками на дошці.

Візерунок у смужці - простий вид композиції. Тільки зрозумівши його структуру і побудову, можна приступити до композиції орнаменту в квадраті і колі. Є різні способи побудови орнаменту в квадраті, котрі учителю треба показати крейдою на дошці, розбиваючи квадрат перехресними діагоналями, будуючи композиції по діагоналях чи всередині трикутників, що утворилися. Квадрат можна розбити на ряд дрібних кліток і композицію побудувати за принципом шахівниці.

Надалі учні знайомляться з побудовою орнаментів, котрі можуть послужити оформленням тканин. Працюючи над таким завданням, учні знайомляться з поняттям “рапорт”. Рапортні побудови також виконуються вчителем крейдою на дошці.

На уроках декоративного малювання в школі існує можливість познайомити учнів з основами колористичного рішення композицій. У I класі учні вивчають основні кольори. Викладач на дошці кольоровими крейдами показує, як елементи орнаменту можна заштрихувати кольоровими олівцями. У цьому випадку корисно скласти попередній ескіз орнаменту в кольорі для того, щоб продуманим підбором фарб виховувати в дітей гармонію та естетичний смак.

У першому класі учням можна дати повну самостійність у виборі кольорів. Надалі необхідно ставити визначені, конкретні задачі, наприклад: виконати орнамент у гамі зелених тонів чи побудувати його колорит на гармонійних сполученнях контрастних і додаткових кольорів Ці прийоми збагачують розуміння декоративних якостей кольорів, колірної гармонії і колориту в декоративному мистецтві. У таких практичничних завданнях використовуються кольорові крейди для показу на дошці основних поєднань кольорів.

Малювання на дошці широко використовується і на гурткових заняттях. Різні варіанти ескізів крейдою можуть послужити початком наступних тривалих розробок орнаментів, композицій та малюнків на папері.

Деякі ескізи можуть бути зроблені для виконання їх у матеріалі на уроках трудового навчання (наприклад, ескізи орнаментів для різьби на дереві, випалюванні, інкрустації, аплікації соломкою, декоративному розписі, вишивці тощо). Супроводжуючи пояснення малюнками на дошці, учитель веде розповідь про ці види роботи, при складанні ескізів показує різні прийоми виконання завдання.

Малюнки крейдою на дошці допомагають і в оформленні святкових газет, запрошень, вітальних листівок, пиміщень, а також для створення ескізів всіляких емблем, значків.

Учитель може показати на дошці декілька варіантів композиційного розміщення матеріалів стінної газети. Вона включає заголовки, ілюстративну, зображальну частину і текстовий матеріал. Всі ці елементи вимагають умілого розташування. Газета повинна привертати увагу глядача (читача) лаконічним, виразним художнім вирішенням.

Велике значення має виконання заголовка газети, оголошення чи привітання. Він повинен легко читатися, бути написаний чітким шрифтом і пов’язаний з усіма іншими елементами оформлення.

Зображальний матеріал для виконання перелічених робіт вимагає композиційні пошуки і виразность малюнків. Тут також зручна та необхідна для використання класна дошка. Можна використовувати її і при компонуванні гумористичних, сатиристичних малюнків для стінгазети, для тренування в пошуках їхньої виразності.

Уроки декоративного малювання в першу чергу мають за мету ознайомлювати учнів з народним та професійним декоративно-прикладним мистецтвом мистецтвом. Вивчаючи та аналізуючи вироби різних видів народного мистецтва, вчитель повинен акцентувати увагу учнів на регіональні особливості, стильову будову орнаментів, візерунків, композицій, на кольорову гаму. Розглядаючи вироби, фотознімки чи репродукції творів декоративно-прикладного мистецтва, вчитель повинен крейдою на класній дошці зображати основні структурні схеми побудови орнаментів, орнаментальних або сюжетних композицій, котрими оздоблені вироби ДПМ. Такий вид роботи вчителя допоможе учням краще і глибше засвоїти специфіку декоративного мистецтва та їх регіональну приналежність, свідомо прилучатися до народних традицій, звичаїв, цінувати минуле і сучасне мистецтво нашої держави.

7. Робота вчителя на уроках малювання з натури

Процес навчання малюванню з натури дає можливість прищепити учням навички цілеспрямованого сприймання натури і грамотного її зображення, сприяє більш глибокому розумінню художньої своєрідності творів мистецтва.

На першому етапі навчання школярів йде через зорові враження. Якщо вони ще не вміють читати, малюнки допомагають їм вивчати букви і складати з них слова і фрази. Тому вчитель у першу чергу показує на дошці способи правильного проведення вертикальних і горизонтальних ліній.

Малюванню з натури приділяється найбільша кількість уроків образотворчого мистецтва. Учитель на цих заняттях має багаті можливості і для пояснення об'єктивних закономірностей реальної дійсності, розвитку уявлень дітей про навколишній світ, виховання почуття прекрасного.

Принципи навчання реалістичному малюнку визначають усю роботу вчителя, зокрема прийоми малювання крейдою на класній дошці на всіх етапах навчання.

Дуже важливо з перших днів навчання малюнку з натури вести роботу методично правильно, з урахуванням психолого-педагогічних особливостей процесу малювання, вікових особливостей учнів.

У I класі прищеплюється уміння володіти олівцем, проводити лінії під різними кутами. Плануючи хід уроку і продумуючи процес пояснення матеріалу, викладач повинен добре знати можливості учнів цього віку. Першокласники ще не мають розвинутих графічних уявлень і навичок, не володіють на достатньому рівні координацією рухів руки. Приймаючи в увагу незрілість м'язів руки, у практиці навчання прийнято, щоб перші зображення прямих ліній крейдою на класній дошці учні перемальовували у свої зошити. Задача вчителя - домогтися, щоб ці вправи не були тільки механічним повторенням дій педагога, а носили осмислений характер. Це можливо лише в тому випадку, якщо чітко ставиться задача даної вправи і вказуються шляхи досягнення кращого результату. Відомо, що вправи проведення горизонтальних і вертикальних прямих ліній повинні бути зв'язані з умінням учнів орієнтуватися на площині аркуша паперу, бачити його вертикальні і горизонтальні сторони. Учитель розповідає про те, якими засобами можна домогтися паралельності ліній до країв паперу. Саме слово «паралельний» школярам I класу незрозуміле, тому педагогу більше доводиться розраховувати на зорове сприйняття учнями тих дій, за допомогою яких досягається правильність малюнка.

Можна вести розмову про те, як намітити, наприклад, рівні відстані від країв аркуша паперу, як провести пряму через ряд крапок і т.д. Виконуючи ці вправи, школярі малюють разом з викладачем і в тій же послідовності, тому що вони поки ще не можуть осмислити зображуване, не вміють самостійно розчленовувати процес роботи на ряд етапів.

Надалі основне місце приділяється малюванню навчальних натурних постановок. Зміст натурних постановок продумується відповідно до тієї послідовності, у якій передбачається вести навчання для досягнення кращих результатів.

Малювання так званих плоских предметів, тобто предметів, розташованих основною площиною під прямим кутом до головного променя зору, складає важливий розділ у навчанні. Воно дає можливість найбільше наочно пояснити основи композиційноїорганізації площини зображення, пропорційних співвідношень висоти і ширини предметів, значення центральних осьових ліній предмета і т.д.

Вирішення перерахованих задач тісно зв'язано з розвитком мислення учнів. Приклад роботи вчителя на класній дошці допоможе школярам навчитися аналізувати форму і пропорції предметів, характер силуету, співвідношення деталей із загальною великою формою.

При малюванні з натури плоского предмета прямокутної форми, наприклад зошита, перед учнями ставиться задача: побудувати на дошці зображення відповідно до пропорційних співвідношень висоти і ширини, розділити пряму на рівні відрізки. Треба уважно і докладно продумати хід уроку, тому що це один з перших малюнків з натури. Викладач повинен врахувати важливість застосування роботи крейдою на такому занятті. Він заздалегідь вирішує, як почати, де провести перші лінії, як показати на дошці хід роботи.

Педагог пояснює, як потрібно розташувати зображення предмета ся на аркуші альбому школяра, де воно повиннео знаходитися стосовно країв аркуша папеуа. Учитель проводить дві горизонталі, що визначають предмет по висоті, показує, як відзначити один, а потім інший край, як знайти величину і місце малюнка на обкладинці зошита.

Звичайно, можна застосувати й інший хід роботи, однак важливо щоб при цьому була дотримана послідовність розмітки стороі предмета і школярі зрозуміли зміст цього.

Так, спочатку можна намітити на дошці контур аркуша паперу, на якому діти будуть розташовувати малюнок, потім провести центральну осьову лінію зображуваного предмета. Це дасть можливість учням охопити поглядом аркуш альбому, зорієнтуватися в його розмірі. Наотриманій вертикалі учитель відзначає висоту зошита і проводить дві горизонтальні лінії для позначення ширини зображення.

Якщо викладач не пояснить докладно хід роботи, то діти починають по частинах малювати лінію контуру зображуваного предмету, забувають про пропорції, замість прямокутника них може вийти ромб. Попередження цих помилоктакож входить у число задач вчителя при малюванні на класній дошці.

Зображення плоских предметів не вимагає передачі світла і тіні. У процесі пояснення вчитель застосовує в основному лінійний малюнок. Після малювання плоских предметів, що мають в основному вертикальні і горизонтальні лінії, приступають до зображення більш складних форм — листя різних порід дерев, квітів тощо.

Багато природних форм будуються за законами симетрії (листя дерев, квіти, метелики й ін.). Розуміння цих закономірностей сприяє загальному розвитку школярів, придбанню навичок у розумінні побудови складних форм. От чому малювання листія дерев має немаловажне значення.

Виконання малюнка починається від середньої лінії, потім намічається висота і ширина зображення. Одночасно визначається характер геометричної фігури, у яку вписується дана форма листка дерева. Після цього проводяться промені, що відповідають прожилкам листка, уточнюються деталі.

У залежності від віку і рівня підготовленості учнів педагог визначає час і характер пояснення ходу роботи над завданням.

Метод пояснення і малювання крейдою можна змінювати, не відступаючи від основних принципів зображення. У деяких випадках учень біля дошки починає роботу, а вчитель разом із класом виправляє його помилки, попереджаючи в такий спосіб виникнення подібних помилок в інших школярів. Після пояснення процесу роботи з натури малюнок на дошці стирається, і діти виконують зображення у своїх зошитах, не змальовуючи, а на підставі спостереження натури. Вчитель відразу бачить, наскільки зрозуміле його пояснення, відзначає для себе допущеніним самим прорахунки. Потім він знову може повернутися до малювання на дошці, або викликати учня, для того щоб звернути увагу на помилки. Можна за допомогою крейди і вказівної палички показати на дошці способи перевірки намальованого, наприклад, як з допомогою олівця перевірити правильність відкладених величин відрізків чи паралельність ліній. Такі способи не можна рекомендувати відразу, тому що малюнок спочатку варто робити на око.

Корисний розбір на дошці помилки, що є загальною для класу і практичне роз'яснення способу її виправлення. Це допомагає школярам самостійно розбиратися у своїх малюнках, знаходити і виправляти власні помилки.

У I класі розвивається уміння володіти олівцем, проводити різні прямі лінії, відкладати на них рівні частини, користуватися правильними прийомами малювання. На перших етапах роботи діти часто розфарбовують малюнки кольоровими олівцями. Тут класна дошка дає можливість показати кольоровими крейдами напрямок штрихових ліній, пояснити, якими способами можна домогтися щільності накладення штрихів і як наносити їх, не виходячи за контур зображення. Темний колір дошки у цьому випадку особливої перешкоди не представляє. За допомогою кольорових| крейд можна наочно ознайомити дітей з колірним колом. Проте, основні кольори в крейдах сильно разбілені, тому краще використовувати білий папір і пастель.

Таким чином, у лінійному малюванні, при роботі плямою і зображенні плоских форм широко використовується робота білими і кольоровими крейдами як при поясненні навчального материалу вчителем, так і в малюнках учнів, яким надається можливість вправлятися в малюванні на класній дошці.

Малювання з натури об'ємних предметів у просторі вимагає від учителя знання закону перспективної побудови. Вивчення об'ємних форм починається з малювання геометричних фігур. Школярам дається спочатку відомості про найпростіші явища перспективи, які можна спостерігати. Важливо дотримувати послідовності вивчення закономірностей передачі простору. Учитель підбирає предмети і ставить їх таким чином, щоб із усіх сторін можна було побачити їх у тривимірному зображенні. У разі потреби варто поставити кілька натюрмортів.

Малюючи крейдою на дошці, вчитель повинен дивитися на постановку збоку, а зображувати предмети так, як їх бачить більшість учнів класу. Це треба врахувати в процесі підготовки до уроку, тому що малюнок вчителя в цьому випадку робиться по представленню, за пам’яттю. У бесіді треба роз'яснити, що сидячі праворуч побачать предмет інакше, ніж ті учні, що сидять ліворуч, і зробити пояснювальні замальовки на дошці. Можна показати і ряд таблиць, що зображують предмет з різних точок зору.

Малюнок на дошці створюється в тій послідовності, у який учні виконують завдання. Спочатку визначається положення предмета, або групи предметів на аркуші (наприклад, геометричних фігур - куба і кулі). Легкими штрихами відзначають крайню грань куба, правий і верхній краї кулі, проводять гопизонтальну лінію з найближчої до нас точки основи куба. Після цього вчитель визначає спочатку найближче до нас ребро, потім відповідно до законів перспективи — горизонтальні ребра двох вертикальних площин, що скорочуються в просторі знаходить їх величину, намічає окружність, що обмежує кулю. Проведення окружності від руки – справа для початківців складна, тому можна в попередніх малюнках окремо будувати її за допомогою квадрата, його діагоналей і двох перпендикулярних ліній.

Після того як куля і куб побудовані, учитель показує, яким чином потрібно розподілити світло, тінь, рефлекс, півтон, відблиск, що сприяють передачі об'ємності предметів. У процесі малювання на дошці і пояснення вчитель звертається до учнів з питаннями і радить їм уважно вивчати натуру. Він націлює увагу дітей на особливості побудови предметів, що спостерігаються з інших точок зору. Після пояснення малюнок із класної дошки стирається.

Перш ніж почати малювання гіпсових геометричних тіл, учитель повинен розкрити основні поняття (супроводжуючи розповідь прикладами), пов'язані з законами перспективи: що таке точка зору, лінія горизонту, чому предмет зменшується в міру видалення його від нашого ока і т.д. Усе це наочно видно на замальовках, за виконанням яких спостерігають учні.

У старших класах ці поняття ускладнюються й висвітлюються більш докладно, глибоко, тому що учні вже мають деякі знання з математики, фізики й інших предметів. Школярам, що добре знають креслення, легко пояснити закони перспективи на основі методу центральної проекції. Учням III-IV класів важко засвоїти ці закони, тому рекомендується провести попередньо ряд замальовок, що полегшують розуміння спостережливої перспективи.

У поєднанні з малюнками крейдою для цієї мети використовується ряд наочних приладь, наприклад картонний квадрат, у якому зроблений виріз квадратної форми, і з вирізом у формі кола. Викладач може і сам знайти багато цікавих посібників для пояснення явищ перспективи, наприклад, виготовити дротовий (каркасний) куб, в одну з бічних сторін якого вписаний коло і його діагоналі. Демонструючи його, варто показати в замальовках на дошці побудова ряду площин, розташованих вище і нижче лінії обрію.

Зображення на дошці залізничної дороги з вддаленням її до точки сходу можна доручити одному з учнів і, поступово доповнюючи цей малюнок, пояснити ряд явищ перспективи. У старших класах закономірності перспективних скорочень необхідно пов'язувати з засвоєнням основ наук (геометрії, анатомії й ін.). Говорячи про зорову властивість ока, корисно виготовити простий прилад, що наочно демонструє метод центрального проектування, а також показати на класній дошці деякі доступні способи побудови лінійної перспективи на картинній площині.

У III-ІV класах школярі дізнаються про картинну площину, лінії горизонту, центральній точки сходу і точки віддалення. Одним зі складних моментів у розумінні перспективи є побудова горизонтальних площин і предметів на них, скорочування відстаней у глибину. Про те, як уникнути помилок, потрібно говорити на кожному занятті малювання з натури, показуючи на дошці способи побудови горизонтальних площин.

Завдання “Малювання гіпсового орнаменту” полягає не тільки| у грамотному зображенні його симетричних форм, але й в ознайомленні учнів з особливостями цього виду мистецтва. У вступній бесіді викладач розповідає про стилизацію рослинних форм, розвиток орнаментальних композицій, про застосування орнаменту в оформленні архітектурних споруд.. Пояснення супроводжуються швидкими замальовками на дошці. У зв'язку із труднощами перспективної побудови малюнка, спочатку орнамент встановлюється по можливості фронтально.

Учитель показує на дошці хід роботи. Спочатку він визначає загальну форму підстави, на якій розташований орнамент, з огляду на композиційне розташування на площині, потім— середню лінію, будує загальну форму по висоті і ширині самого рельєфу орнаменту. Після цього намічає характеристику окремих його частин, підкреслюючи важливість побудови допоміжних ліній для кожного пелюстка, кожної форми. Декількома штрихами вчитель показує розташування тіней. Після цього він стирає малюнок з дошки й учні ведуть роботу самостійно.

При зображенні натюрмортів, починаючи з перших завдань по малюванню окремих об'єктів, згодом груп предметів, різних за формою і фактурою, можна використовувати дошку і світлу крейду для розкриття конструктивної побудови малюнка. Якщо постановка складається, наприклад, із трьох предметів: чайничока, чашки і яблука, то вчитель показує спочатку, як знайти їхню загальну величину на аркуші, намічаючи композицію на площині, потім пояснює побудову окремих предметів. Так, для передачі форми чайничка намічає його середню осьову лінію, встановлює пропорції — висоту, ширину, будує верхню і нижню частини, передаючи характерні риси форми. Потім показує, як для побудови носика і ручки треба намітити лінію (контур січної площини). У випадку, коли все це вже знайомо учням, можна доручити початок виконання малюнка на дошці (наприклад побудова висоти, ширини і основи чайничка, інших предметів) одному з учнів. У цей час вчитель виправляє помилки учня і веде бесіду з класом. Це дає можливість попередити ряд загальних помилок у роботах школярів.

Велике значення має робота крейдою на дошці при зображенні птахів і тварин. Перед тим як приступити до малювання, викладач проводить бесіду з класом, з'ясовує характерні риси зображуваної тварини чи птаха. Потім демонструється послідовність роботи над малюнком. На дошці вчитель починає пояснення з композиційного розміщення зображення на площині, визначає загальну величину опудала по висоті і ширині, лінією намічає рух торса, стосовно нього — положення ніг, шиї і голови, потім штрихами визначає загальну форму, загострюючи увагу учнів на характерних деталях.

Зображення фігури людини входить до завдань малювання з натури та тематичного у всіх класах початкової та основної школи.

Людина – найбільш важливий і цікавий об'єкт в образотворчому мистецтві. Діти намагаються малювати фігуру людини вже в дошкільному віці. У програмі середньої школи по образотворчому мистецтву також є багато завдань, де з'являється необхідність у зображенні людей. Це малюнки на жанрові, побутові теми, ілюстрації до казок і розповідей, і просто короткочасні замальовки фігури людини. У процесі пояснення прийомів передачі фігури людини педагог повинен враховувати вікові можливості школярів і будувати навчання від простого до більш складного.

Вже в молодших класах при малюванні на теми варто розкрити спів розмірність будови фігури людини. Часто в школярів виходять дуже приблизні зображення людей з непомірно великими головами, маленькими ногами і руками. Іноді діти малюють голову в профіль, пулуб у фас, або допускають інші грубі помилки. Потрібно допомогти учням побачити основні пропорції фігури людини. Для цього є різні способи.

Насамперед, вчитель повинен знайти захоплюючий сюжет однофігурної композиції і запропонувати школярам. На початку уроку необхідний аналіз характерних помилок, що допускаються при зображенні людей. Для цього можна швидко намалювати на класній дошці фігуру людини такий, як вона вийшла б у багатьох без попереднього пояснення. Потім запрошують одного зі школярів стати поруч для порівняння намальованого з натурою. Спільними зусиллями робота виправляється. Учням дається поняття про основні частини людського тіла і їхнього взаємозв'язку. Поруч з отриманим зображенням учитель малює сам, розповідаючи при цьому, як правильно побудувати фігуру людини. Це — узагальнений малюнок із правильними пропорціями фігури людини. Наступним етапом у роботі є знайомство учнів із зображенням рухів фігури, з положеннями у фас і профіль. Снову використовується натура, що зображується на дошці в цих поворотах.

Після цього замальовуються фігури: сидяча, нахилина, що йде. При цьому треба дати поняття про головну осьову лінію і її роль у визначенні руху. На дошці вчитель робить ряд схематичних начерків для визначення руху фігури за допомогою осьових ліній. Уже на цьому етапі навчання вчитель повинний дати поняття про послідовність роботи: як треба намітити висоту і ширину фігури короткими лініями і тільки потім приступити до малювання її частин. У ІІІ -ІV класах малювання повинне ґрунтуватися на знанні найбільш великих елементів анатомічної будівлі фігури людини. Учитель може обмежитися показом таблиці, але краще самому, хоча б узагальнено, схематично, виконати зображення на класній дошці і розповісти про пропорції кістяка і вплив його на зовнішні форми людини. Потім за допомогою окремих схематичних начерків варто показати найбільш характерні рухи фігури і положення основних частин кістяка. При цьому необхідно дати поняття про центр ваги. Ці малюнки учням рекомендується перемалювати у свій альбом. Після цього можна зробити невеликий начерк фігури людини в русі.

Малюючи фігуру людини потрібно звернути увагу учнів не тільки на пропорції фігури, але і на її рух. Ознайомивши з основною будовою кістяка, необхідно розповісти і про великі м'язи зовнішніх форм, що впливають на характер фігури. Відповідна замальовка також виконується спочатку вчителем на дошці. Після того, завдання виконується як начерк фігури в легкому одязі з натури. Замальовка на дошці допоможе для поясненні того, як будова тіла людини впливає на утворення складок одягу. Для цього можна, наприклад, кольоровою крейдою намалювати на дошці анатомічно вірно контур руки людини і потім по натурі домалювати одяг, виділивши при цьому найбільш характерні складки. Такий малюнок на дошці, поряд з репродукціями начерків художників, допоможе учням класів усвідомити основи грамотного зображення фігури людини.

Малювання натюрморту в мрлодших класах потребує від бвчителя пояснення про особливість простору, розміри, пропорції предметів, про тональні відношення. Тут виникає необхідність скористатися рисувальним вугіллям і папером, тому що передати тональне багатство натури за допомогою крейди досить важко. Папір варто прикріпити на класній дошці. У цьому випадку, звичайно, через відсутність часу вчителю не вдасться завершити малюнок, але все-таки переваги такого показу треба використовувати на практиці.

Крім того, такий малюнок внесе різноманітність в пояснення вчителя, що вплине на засвоєння навчального матеріалу. Завдання такої складності виконується протягом двох занять. На першому уроці вчитель показує вугіллям на аркуші паперу композиційну побудову натюрморту. Для цього він лінійно намічає загальнуформу, у яку вписується основна маса групи предметів, визначається їх загальний характер.

Спочатку вчитель забражає (накидує) на аркуші паперу загальну композицію, потім визначаємісце, положення і величину кожного предмета по відношенню один до олного. Горизонтальною лінією відзначається місце найближчої точки постановки, стосовно якої на горизонтальній площині знаходиться положення основ інших об'єктів. Після цього визначається середня осьова лінія основного предмета, відзначається ширина його верхньої і нижньої частин і його висота, у перспективі будується площина основи інших предметів, намічається загальний контур драпірувань.

Правильні і виразні лінії, що визначають характер і форму предметів, можуть вийти тільки в процесі побудови великої форми. Цим можна обмежити пояснення на першому уроці.

На початку наступного заняття викладач показує способи виявлення обє’му і матеріальності предметів. Для цього він приносить аркуш із начерком, що був виконаний на попередньому уроці, намічає вугіллям границі світла і тіні, потім на одному з предметів дає приклад закінченого зображення.

Істотно допоможе учням демонстрація малюнків, виконаних раніше вчителем, або студентами художніх навчальних закладів, а також репродукцій творів майстрів образотворчого мистецтва. Під час роботи учнів над цим завданням викладач показує можливості застосування різноманітних штрихових ліній.

Кілька слів про роботу вчителя на уроках малювання з натури акварельними фарбами. При виконанні натюрморту акварельними фарбами учням показують готові зразки, але обмежуватися цим не рекомендується. На уроці використовується планшет з наклеєним на нього аркушем білого паперу.

На першому уроці вчитель робить на аркуші замальовки зображуваних предметів. На наступний урок він приносить акварельні фарби і пензлі (не менше № 28). Пояснення проводять приблизно в такий спосіб. Учитель задає ряд питань класу про забарвлення кожного предмета, що входить до натюрморт, пояснює колірні відношення, показує, які зміни відбуваються з кольором у тіньових місцях і на світлі, визначаючи найбільш темне і світле місце постановки. На аркуші паперу зручно показати, яким методом можна одержати той чи інший колір шляхом змішування фарб на палітрі. Після цього вчитель приступає безпосередньо до роботи пензлем на планшеті, насамперед заливаючи основні маси темних місць і відразу беручи їхні відношення з навколишнім середовищем.

Робота тональними відношеннями - один з найважливіших моментів у роботі з натури. Погано, коли учні звикають розфарбовувати предмети вроздріб. Їм важко даються поняття тональних відношень, звучності кольору і багатства його відтінків. Тим часом не відчувши цього, вони не зможуть глибоко розуміти твору мистецтва.

Після того як малюнок педагога буде закінчений, учні приступають до роботи. Планшет із зображенням натурної постановки, що виконав вчитель, потрібно забрати, тому що інакше учні будуть працювати не з натури, а копіювати готовий малюнок.

Планшет можна знову показати в тому випадку, якщо з'явиться необхідність продемонструвати спосіб передачі фарбами об'ємності предметів. Тоді на прикладі однієї з деталей натюрморту вчитель показує прийоми ліплення об’єму на площинах.

В інших аналогічних завданнях, де малювання йде на основі уже вивченого матеріалу, учителю немає необхідності показувати на дошці весь хід роботи, тому що треба практикувати виконання учнями завдань самостійно. Можна обмежитися усним поясненням. Однак, знайшовши характерні помилки, що допустили багато учнів, вчитель у цьому випадку бере в руки крейду і робить пояснювальний малюнок.

Таким методом може бути продемонстрований аналіз перспективної побудови того чи іншого предмета, показана замальовка окремрї деталі постановки, наприклад голови чучела птаха, або тварини.

8. Малюнок крейдою на уроках тематичного малювання

В ході проведення уроків тематичного малювання малюнок крейдою на класній дошці відіграє велику роль в навчальному процесі. Завдання малювання на теми, як виду зображальної роботи на уроках образотворчого мистецтва — розвиток творчої фантазії і зорової пам'яті дітей, уміння спостерігати і правильно розуміти явища дійсності. Педагог повинен побудувати навчання таким чином, щоб сприяти всесторонньому вихованню школярів: треба вміти вчасно підшукати для них цікаву тематику малюнка по пам'яті, направляти спостережливість учнів на ті явища, що допоможуть формуванню їх естетичного світогляду, розвивати в них дух колективізму і дружби, любов і повагу до людей праці.

Дуже цікаво можуть бути побудовані уроки тематичного малювання в початкових класах. Ілюструючи казки, учні малюють різних тварин — персонажів казок. Учитель робить кілька малюнків - начерків крейдою на класній дошці. Так, при ілюструванні казки «Колобок» викладач показує на дошці, як зобразити лисицю в різних рухах, положеннях.

Малюнки на цьому етапі виконуються без передачі об’єму і простору. Учні затушовують площинне зображення кольоровими олівцями, або фарбами. Тварини зображаються не з натури, хоча чечело може знаходитися перед очима дітей.

Надалі завдання ускладнюються. Часто при малюванні на теми з'являється необхідність зобразити людину в просторі, тому учні повинні вивчити основи перспективної побудови. Закони лінійної та повітряної перспективи учні вивчають в основному на уроках малювання з натури.

На класній дошці зручно показати прийоми побудови фігури людини. Спочатку малюють на дошці загальні форми, коли частини тіла людини наближаються до побудови простих геометричних форм, що визначаються співвідношенням висоти і ширини. Потім у побудовані в такий спосіб у великі форми вписується характерний абрис фігури, загальна її розмітка розбита допоміжними лініями на пропорційні співвідношення, що визначають величину голови, торсу і ніг. Варто нагадати ці пропорції: висота торса дорівнює висоті ніг, а голова складає одну восьму частину висоти усієї фігури людини і т.д. Далі треба намалювати овальну форму голови, шию, плечі, руки, торс і ноги.

На уроках тематичного малювання учням необхідно дати основи знань про зображення людей в різних положеннях: зі спини, у фас і профіль.

У початкових класах для зображення різних видів транспорту використовуються іграшки і моделі. Учитель повинний пояснити на дошці побудову тієї чи іншої форми.

Так, при малюванні легкового автомобіля вчитель проводить на дошці горизонтальну лінію, що відповідає площині підставки моделі, і паралельно лінії верхнього краю, а також вказує висоту коліс. Відразу ж він намічає основні частини по ширині, місце коліс, а відповідно до пропорцій, що визначилися, проводить лінії, котрі характеризують загальну форму автомобіля.

Складніше намалювати автомобіль (автобус, тролейбус), що розташований під випадковим кутом до картинної площини. Наприклад, перспектива малюнка вантажного автомобіля будується в такий спосіб: проводять горизонтальну лінію, стосовно якої визначають кути двох напрямків країв нижньої підстави, потім відзначають відрізки, що відповідають пропорційним співвідношенням довжини і ширини, і будують проекцію на горизонтальній площині в перспективному скороченні, після чого знаходять висоту автомобіля шляхом проведення вертикалей з кутів підстави до перетинання з верхньою площиною даху. На отриману в результаті побудови прямокутну призму по висоті наносять розподіли, що відзначають місце розташування вікон, дверцят.

Після цього в перспективній побудові призми прорисовують контури автомобіля відповідно до його характерних рис. За допомогою аналогічних побудов можна пояснити і методику малювання елементів міського пейзажу — газетного кіоску, рекламного щита і т.д.

Зображення крейдою на класній дошці варто широко використовувати й у процесі пояснення основних закономірностей композиції в малюнках на теми у всіх класах середньої школи. Можна показати загальні прийоми побудови ескізу, організації площини за законами ритму, симетрії й асиметрії, рівноваги елементів. Для цього вчитель може продемонструвати на дошці рішення якого-небудь сюжету в різних варіантах і форматах, наприклад в ескізному начерку зобразити фігури великим планом планом, або у глибині картини, побудувати ескіз з низьким, а потім з високим горизонтом і т.д. Для розвитку фантазії учнів можна практикувати виконання ними малюнків на класній дошці.

Велике значення для малюванні на теми мають спостереження школярів. Для цього рекомендується проводити екскурсії, у ході яких вчитель намагається звернути увагу учнів на найбільш характерні моменти та явища в природі. Бажано як вчителю, так і учням виконувати короткочасні, нескладні замальовки. Згодом в класі можна вести розробку ескізів на основі замальовок, за матеріалами екскурсії на класній дошці. Наприклад, після екскурсії, прогулянки в ліс, або парк, скверик на уроці один із учнів малює на дошці дерева різних порід, пригадуючи їх характерні особливості. Вчитель скеровує роботу учня на дошці, допомагаючи тим самим запам’ятати особливості силуету дерева тої чи іншої породи, будову стовбура, крони, гілок. Коли діти розпочнуть малювати в альбомах, зображення на дошці стирається.

Один із малюнків можна присвятити зображенню пейзажа. Вчитель намічає на дошці лінію горизонту, композиційно розташовує елементи пейзажу: ліс, поле, дерево, стежку, дорогу і т.д. На прикладі свого малюнка він роз’яснює, яким чином будується плановість місцевості, як зобразити повороти стежки, або дороги. Берега річки і загальну форму силуетів лісових масивів.

Такі малюнки не повинні сковувати творчу фантазію школярів, а тільки допомагати пригадати окремі деталі пейзажу. Це збагачує їх уявлення про побачене, розвиває зорову пам’ять, просторове мислення.

Малюнок крейдою на уроках-бесідах про образотворче мистецтво

Широко використовується малюнок крейдою під час уроків-бесід про образотворче мистецтво, тому що допомагає учням міцно засвоїти навчальний матеріал. Малювання на класній дошці можна рекомендувати вчителям, що проводять бесіди, або читають лекції по історії мистецтва й архітектури. Так, говорячи про архітектурні стилі, учитель може зобразити на дошці різні ордера - доричний, іонічний коринфский. Лінійні малюнки крейдою допомагають школярам запам'ятати архітектурні деталі: колони, фронтони, арки, капітелі і т.д. У цьому випадку малюнок на дошці виконується вчителем для того, щоб учні перемалювали в свої альбоми.

Малювання крейдою в позакласній роботі

Види позакласної роботи різноманітні. Це заняття в гуртках образотворчого мистецтва, лекції, бесіди, підготовка декорацій до вистав на шкільній сцені і багато іншого, де малювання крейдою знаходить широке застосування.

На заняттях у гуртках з образотворчого мистецтва учні поглиблюють свої знання, отримані на уроках малювання. Гуртківці старших груп малюють голову і фігуру людини. Учитель, як і на уроці, може використовувати класну дошку, щоб показати прийоми зображення і хід роботи. При цьому малюнки на дошці будуть мати вид схеми побудови тих чи інших форм. Наприклад, приступаючи до роботи над малюнком голови, учитель повинен показати основи композиційного розміщення зображення, потім він намічає загальну яйцеподібну форму голови, визначає місце середньої лінії, границі основних передніх і задніх площин, форму носа, очей і губ. Робота світлотінню в негативному зображенні на дошці показана бути не може.

Послідовність у малюванні фігури людини в гуртках для старших школярів повинна відповідати тим методичним прийомам, що рекомендовані в навчальних посібниках для гуртків і художніх шкіл.На заняттях гуртка поле класної дошки може бути по-різному використано учнями для тренування в розробці ескізів декорацій, костюмів, вправ у побудові букв і фраз, а також різних композицій сатиричних начерків для стінної газети. Один зі школярів, наприклад, лінійно намічає потрібні фігури. Учитель загострює увагу учнів на тому, які характерні риси зображуваних людей і яким способом їх можна передати. Знаходити образне рішення допомагають і інші учні. Вдалу композицію потім перемальовують на папір.

Розкриваючи проблему ефективності застосування педагогічного малюнка в навчальному процесі, необхідно зазначити те, що зображальна робота вчителя на очах в учнів надзаичайно активно впливає на рівень практичних вмінь школярів. Власний приклад вчителя заохочує дітей до навчання, розвиває бажання наслідувати вчителя. Діти намагаються наблизитись своїми малюнками (в міру вікових особливостей та індивідуальних задатків) до майстерності вчителя. Саме це є чудовим поштовхом до рохвитку дитячої творчості.

Аналіз видів зображальної діяльності учнів дає чітке розуміння необхідності впровадження педагогічного малюнка на всіх уроках образотворчого мистецтва. Для такої методичної роботи посильні всі, без виключення, теми навчальної шкільної програми.

На основі сказаного необхідно зробити беззаперечний висновок: вчитель початкових класів повинен достатньо володіти зображальними вміннями, набути їх він може під час навчання у вузі та вдосконалювати в ході педагогічної роботи.

Висновки

Результати проведеного наукового дослідження дають змогу зробити такі висновки:

Аналіз педагогічної, методичної, мистецтвознавчої літератури, а також вивчення діючих навчальних програм з образотворчого мистецтва засвідчує, що над проблемою ведення педагогічного малюнка у початковій школі на сьогоднішній день працюють науковці, методисти, вчителі.

Спостереження за проведенням уроків образотворчого мистецтва в молодших класах свідчать про те, що вчителі недостатньо використовують педагогічний малюнок крейдою на класній дошці для пояснення теми, завдання, методики виконання навчальних робіт. Співбесіди з вчителями виявили надзвичайно гостру, важливу проблему - недостатній, під час низький рівень практичних навичок зображальної роботи вчителя на класній дошці. Це питання вимагає глибокого опрацювання та пратичного вирішення в ході підготовки майбутніх вчителів початкових класів та образотворчого мистецтва у вищих навчальних закладах.

В ході виконання дипломної роботи нами зроблений ретроспективний огляд історії застосування малювання крейдою на класній дошці в навчальному процесі. Охарактеризовано художні зображальні матеріали для педагогічного малюнка, розкрито техніку та технологію методичного малювання, якою повинні володіти вчителі молодших класів.

У дослідженні систематизовано методику ведення педагогічного малюнка вчителем на основі видів зображальної навчальної роботи учнів: малювання з натури, за пам’яттю, уявою, тематичний та декоративний малюнок, а також використання педагогічного малюнка під час проведення бесід та в позаурочній гуртковій роботі.

У додатках подано ряд композицій педагогічних малюнків, котрі були використані на практиці в школі і можуть послужити методичним матеріалом для підготовки та проведення уроків образотворчого мистецтва як студентами, так і вчителями.

У дослідженні доведено: малюнок крейдою на класній дошці є обов’язковим і найбільш ефективним методом наочного навчання; він незамінний в ході пояснення послідовності малювання з натури, вивчення законів композиції, перспективи; робота вчителя на дошці на очах у всього класу заохочує дітей до малювання, творчості; учні прагнуть наслідувати вчителя, захоплюються його майстерністю; це допомагає вчителю завоювати авторитет і повагу учнів.

Таким чином, задача навчання та естетичного виховання жадає від учителя постійних творчих пошуків в роботі на класній дошці.

Література

1. Білецький І.Д. Мова образотворчих мистецтв. – К., 1989.

2. Барщ А.О. Малюнок у середній художній школі. - К., 1983.

3. Бучинський С.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва. – К., 1984.

4. Вільчинський В.М. Образотворче мистецтво. /Підручник для 1-2 класу. – К., 1990.

5. Власов В.М. Вивчення образотворчого мистецтва в 1 – 4 класах.\\ Поч. школа., - 1994., №4.

6. Володіна-Панченко Н.В. Уроки різнокольорового чарівника. /Авторська програма.// Поч, школа., 1994, №10.

7. Горбатенко Ю.І. Формування зображальних вмінь: Вчитель – учень. // Мистецтво та освіта., 1999, №2.

8. Демчук М. Планування нетрадиційних занять /Образотворча діяльність //Палітра педагога, 2000, №4.

9. Захарова В.М. Методические указания к курсу “Изобразительное искусство и методика руководства изобразительной деятельностью детей”. – М., 1981.

10. Гончаровська Н.Б. Творчий розвиток молодших школярів засобами мистецтва. //Поч. школа., 1994, №№ 9,10.

11. Кардашов В.М. Шляхи активізації творчої діяльності на уроках образотворчого мистецтва. – Поч. школа., 1997, №6.

12. Концепція професійно – художньої освіти /Постанова президії АПН України. – К., 2000.

13. Клименко А.Р. Малюнок вчителя. / Методичні рекомендації. – Харків, 1998.

14. Кириченко М.А. Образотворче мистецтво /Підручник для 3 (2) класу. – К., 1992.

15. Кириченко М.А. Основи образотворчої грамоти. – К., 1982.

16. Кузин В.С. Начерки и зарисовки. - М., 1970.

17. Кузин В.С. Основи обучения изобразительному искусству вшколе. - М., 1977.

18. Молева Н.М. Вьідающиеся художники – педагоги. – К., 1991.

19. Образотворче мистецтво 3 (2) клас. Альбом – посібник./ Укл. С.К. Трач, В.М. Мельник. – Тернопіль, 2000.

20. Основи викладання мистецьких дисциплін: Навчальний посібник / О.П. Рудницька та ін. – К., 1998.

21. Одноралов Н.В. Материальі в изобразительном искусстве. – М., 1988.

21. Оксененко Н. Вчимося малювати. // початкова освіта., 2000, №17

22. Панченко Н. Роздуми про образотворче мистецтво. // Початкова школа., 1999, №6.

24. Полякова Г.А., Божко Л.І., Лейбіна О.О. Образотворче мистецтво. 1 – 7 класи. //Навчально-методичний посібник. – Харків, 2001.

25. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1 – 2 класи. – К., “Початкова школа”, 2001.

26. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів України. Образотворче мистецтво. 1 - 4 класи. /автори: Л.М. Любарська, М.І. Резніченко/. – Тернопіль, 2001.

27. Проців В.І., Кириченко М.А., Щербакова К.В. Образотворче мистецтво: Навчальний посібник для 1 – 3 класу. – К., 1992.

28. Романів Ю.Методи наочного навчання. // Освіта., 1998, №7.

29. Ростовцев Н.Н. Академический рисунок. - М., 1973.

29. Ростовцев Н.Н. Методика преподавания изобразительно искусства в школе. – М., 1980.

30. Ростовцев Н.Н., Соловьев С. А. Техническое рисование. - М., 1980.

31. Солотвин В.Р. Наочність та обладнання шкільного кабінету образотворчого мистецтва: Методичні рекомендації. - Одеса., 1998.

32. Терентьев А.Е. Рисование животньіх и птиц. - М., 1980.

33. Терентьев А.Е. Рисунок в педагогической практике учителя изобразительного искусства. - М., 1981.

34. Чебикін А. Художня освіта в Україні 19 ст. / культорологічний аспект/, // В кн. Діалог культур. Україна у світовому контексті. Художня освіта. Випуск 5. – Львів 2000.

34. Школа изобразительного искусства: в 10 т. – М., 1987 – 1992.

35. Шорохов Е.В. Тематическое рисование в школе. - М., 1975.

36. Яблонський М.І. Зображення і сприймання. Образотворча діяльність учнів початкової школи. / Поч. школа.. 1998, №2.