Дипломная работа: Методичні основи роботи над словотворчими афіксами у контексті розділу "Будова слова" у 4 класі

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

Кафедра рідної мови та

методики її викладання

Дипломна робота

Методичні основи роботи над словотворчими афіксами у контексті розділу «Будова слова» у 4 класі

Виконала

студентка 31 групи

факультету ПВПК

Топилко Людмила Богданівна

Науковий керівник –

кандидат філологічних наук,

доцент

Лушпинська Лілія Павлівна

Тернопіль – 2009

Анотація

Топилко Людмила Богданівна. Методичні основи роботи над словотворчими афіксами у контексті розділу «Будова слова» у 4 класі. Дипломна робота. – Тернопіль: ТНПУ імені Володимира Гнатюка, 2009.

У роботі розкриваються питання вивчення будови слова у початкових класах, зокрема з’ясовуються граматичні поняття «префікс» і «суфікс» як лінгводидактичні явища, а також висвітлена проблема формування цих понять у початковій школі.

Представлена експериментальна перевірка ефективності використання вправ, які спрямовані на якісне засвоєння знань про префікс і суфікс як словотворчі та формотворчі морфеми.

Ключові слова: морфеміка, морфема, префікс, суфікс.

Зміст

Вступ

Розділ І. Лінгвістичні основи роботи над вивченням префіксів і суфіксів у початковій школі

1.1 Граматичні поняття «префікс» і «суфікс» як лінгводидактичні явища

1.2 Етапи формування граматичних понять «префікс» і «суфікс» у початкових класах

Розділ ІІ. Методичне забезпечення вивчення префікса і суфікса в початковій школі

2.1 Відбір та організація навчального матеріалу до вивчення тем «Префікс» і «Суфікс»

2.2 Перевірка ефективності запропонованої системи вправ в експериментальному дослідженні

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Розвиток пізнавальної активності молодших школярів, формування в них допитливості, бажання вчитися – важливе завдання сучасної початкової школи.

До найважливіших проблем, продиктованих потребами шкільної практики, належить проблема роботи над словом під час вивчення української мови.

К. Ушинський називав рідну мову незвичайним педагогом, великим і могутнім, що не тільки «навчає багато чого, а й навчає напрочуд легко, за якимсь недосяжно полегшеним методом» [53, 157].

У процесі вивчення рідної мови в молодших класах здійснюється початкова мовна освіта школярів, їхній розумовий і мовленнєвий розвиток. Саме під час навчання у початковій школі закладаються першооснови грамотності, створюється база для подальшого освітнього рівня у середній та вищій ланках освіти. Дуже важливо, якими знаннями, уміннями та навичками опанує дитина у молодших класах.

Учні повинні знати про зв’язне висловлювання (текст) та сукупність мовленнєвих умінь, необхідних для спілкування в усній та писемній формах; повинні засвоїти комплекс елементарних знань та навичок з різних розділів мовної теорії, який би сприяв розвитку в них комунікативних умінь.

Одне з чільних місць під час опанування рідної мови відведено вивченню будови слова.

Саме в цей період відбувається збагачення словникового запасу учнів із розумінням, яким шляхом з’являються нові слова, уточнюється їх значення, семантика; ознайомлення з найпростішими випадками мотивованого значення слів, з нормами правопису;формується практичне уявлення про основу і закінчення, їх значення; школярі вчаться виділяти значущі частини основи (корінь, префікс та суфікс). При цьому звертається увага на розрізнення явищ словозміни та добору до слова споріднених слів. Вивчення будови слова тісно пов’язується з роботою над збагаченням словникового запасу учнів та розвитком їхнього мовлення, із засвоєнням ними граматичних, орфоепічних та орфографічних норм української літературної мови. Зокрема, учні опрацьовують такі важливі теми, як «Вимова і правопис слів з дзвінкими та глухими приголосними», «Вимова і правопис слів з ненаголошеними голосними», «Вимова та написання найуживаніших префіксів».

Ця робота продовжується і під час вивчення великого розділу «Частини мови», а також протягом усього подальшого вивчення рідної мови.

У програмі з мови для початкових класів підкреслюється, що в різноманітній роботі над словом діти краще усвідомлюють граматичні явища, завдяки чому зростає рівень їхнього розумового і мовного розвитку, збагачується словниковий запас. Вивчення розділу «Будова слова» відкриває широкі можливості для систематичної роботи над словом. Тому опрацювання цього розділу треба побудувати так, щоб зацікавити учнів; якомога більше уваги приділити розширенню й поповненню їхнього словника.

Різноманітні граматичні ігри та цікаві вправи дають можливість у захоплюючій формі розвивати, збагачувати мову учнів, поглиблювати знання, закріплювати вивчений на уроках матеріал. Дитячі ігри сприяють не тільки всебічному розвитку, а й підносять інтерес до знань.

А.Макаренко вважав, що «гра має велике значення в житті людини»

[39, 3]. Він радив проводити гру не заради гри, а щоб у процесі її в дітей виховувались і розвивались необхідні риси особистості.

Звертаючись до вчителів початкових класів, В.Сухомлинський писав: «Ваше найважливіше завдання – закласти міцний фундамент знань. Настільки міцний, щоб учителям, які працюватимуть після вас, взагалі не треба було думати про фундамент» [50, 445]. Він радив учителям проводити найрізноманітніші вправи, в яких потрібні орфограми часто повторюються. «Ще раз підкреслюємо, – говорив В.Сухомлинський, – дуже велике значення має ігровий матеріал у процесі навчання» [там же, 446].

Проблеми, які стосуються практичного володіння словотворчими засобами рідної мови, а також готовності учнів початкових класів до вивчення морфемної будови слова, досліджували такі вчені, як Л. Айдарова, О. Гвоздєв, М. Львов, Т. Рамзаєва та ін.. Результатом пошуків учених стала розробка системи вивчення морфемної будови слова та елементів словотвору на уроках рідної мови в початкових класах, теоретичне обґрунтування методичних рекомендацій щодо організації систематичних словотворчих вправ. Найчастіше це синтетичні завдання, добір споріднених слів, конструювання похідних лексичних одиниць за допомогою різних словотворчих засобів.

Як зазначає З.Потіха, «у практиці початкового навчання рідної мови доцільно виробляти у молодших школярів елементарне уміння аналізувати словотворчу структуру слова. Під час вивчення розділу «Будова слова» важливо реалізувати принцип взаємозв'язку словотворчого аналізу й синтезу» [37, 12].

У методичній літературі можна знайти міркування щодо ефективності словотворчого аналізу. Однак методика опанування його молодшими школярами глибоко не розроблялась, внаслідок чого ця аналітична вправа не знайшла широкого застосування у практиці початкового навчання рідної мови.

Об’єктом дипломної роботи є процес вивчення будови слова у початкових класах.

Предмет дослідження – префікси і суфікси як словотворчі морфеми.

Мета дипломної роботи – визначення ролі префіксів і суфіксів у розвитку розумових здібностей молодших школярів та формуванні орфографічних та орфоепічних навичок.

Відповідно до мети ставились такі завдання:

1. Вивчити стан теорії і практики роботи над префіксом і суфіксом у початковій школі.

2. Розглянути теоретичні основи вивчення цих морфем.

3. Розкрити систему роботи над вивченням префіксів і суфіксів у початковій школі.

4. Провести експеримент дослідження з даної теми.

5. Розробити систему вправ, спрямовану на якісне засвоєння знань про префікс і суфікс як словотворчі та формотворчі морфеми.

Практична значущість: матеріали дипломної роботи можуть бути використані в практиці викладання рідної мови та читання у початковій школі, а також для доповнення навчального матеріалу чинних підручників.

Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновку, списку використаної літератури.

Загальний обсяг роботи 74 сторінки.

Розділ І. Лінгвістичні основи роботи над вивченням префіксів і суфіксів у початковій школі

1.1 Граматичні поняття «префікс» і «суфікс» як лінгводидактичні явища

Морфеміка— 1) це вчення про значущі частини слова (морфеми), тобто це вчення про будову, структуру слова; 2) сукупність морфем мови;

3) розділ граматики, який вивчає поділ слова на морфеми.

Таким чином, у полі зору морфеміки як складової частини словотвору знаходиться похідне слово у його структурному аспекті. Морфеміка сучасної української мови, маючи об'єктом свого дослідження морфеми, встановлює їх типи та класифікацію за різними ознаками, визначає їх функції у слові, досліджує їх формальні та семантичні властивості, закономірності їх поєднання у лінійному ряді, принципи виділення та ідентифікації. Крім цього, у завдання морфеміки входить вивчення морфемного складу слів різних частин мови, систематизація слів за їх морфемною будовою, розробка принципів морфемного аналізу. Морфеміка тісно пов’язана з морфонологією та словотворенням.

Морфеміка як навчальна дисципліна особлива тим, що, вивчаючи одиниці лише одного мовного рівня — морфеми, вона, так чи інакше спирається на структурно-семантичний підхід, який домінує у сучасному мовознавстві. Одним із її головних завдань є встановлення морфемного складу слова.

Морфемний склад слова – сукупність морфем, послідовність яких визначають певні правила сполучуваності класів морфем. Під морфемною будовою слова розуміється сукупність значущих частин, що виділяються в слові. На матеріалі словників української мови встановлено

368 морфемних структур слова. З точки зору морфеміки слово являє собою структурно-семантичну єдність взаємопов’язаних і співвідносних елементів значення і вираження, тобто морфем, які утворюють його. У морфемній будові слова можуть відбуватися різні зміни – декореляція, перерозклад, спрощення, ускладнення.

Морфема (від грец. μορφη – форма, вигляд) – елементарна, мінімальна одиниця мови, формально не подільна в межах одного слова, але подільна за семантикою. Термін в українському мовознавстві вперше вжив у 1907 році Є.Тимченко. Морфема – двостороння одиниця, що має значення та матеріальне вираження і може варіюватися як у першому, так і в другому плані. Морфема існує тільки в складі слова і є його найменшим компонентом, який наділений значенням. Морфема – це родове поняття, що охоплює такі видові поняття, як – корінь, префікс, суфікс, інтерфікс, постфікс, флексія [16,342].

У сучасному мовознавстві поряд із терміном «морфема» існує і функціонує термін «морф». Морфема – це абстрактна одиниця, інваріант. Під терміном «інваріант» розуміється елемент абстрактної системи мови у відволіканні від конкретних його виявів, реалізацій. Морфема – одиниця мови. Морф – це конкретний вияв, маніфестація морфеми, її видозміни, різновиди, які зустрічаються у складі конкретного слова (словоформи). Морф – це одиниця мовлення [5, 17]. Так, наприклад, корінь рук- а у різних формах цього слова може бути представлений у таких звукових різновидах: руц-і, руч-енька. Як бачимо, коренева морфема у цьому прикладі представлена трьома морфами: рук-, руц ¢ -, руч.-.

Морфеми залежно від їх значення поділяють на дві основні групи: кореневі й афіксальні ( від лат. affixus – «прикріплений», « тісно з’єднаний з чимось»). Кореневі морфеми становлять лексичне ядро слова, вони є обов’язковою структурною частиною слова, без них не існує слова. Приєднуючи до себе інші структурні сегменти, корінь як центральна морфема у слові породжує нові лексичні одиниці. Афіксальні морфеми – службові, це факультативні морфеми, приєднуючись до кореня вони доповнюють і уточнюють його значення, вони можуть бути словотворчі та формотворчі. Афіксальні морфеми представлені в мові префіксами (приростками), суфіксами (наростками), інтерфіксами, постфіксами, флексіями (закінченнями).

З огляду на характер значень морфеми можуть виражати три типи значень: предметне (речове, понятійне), дериваційне і релятивне.

Носієм предметного (понятійного) значення у слові виступає коренева морфема. Так, наприклад, у словах з-друж-ен-ість, у-су-час-н-юва-ти, за-тиш-ок предметне значення виражене у коренях –друж-, -час-, -тиш-.

Проте корінь виражає загальне лексичне значення. Конкретизують, уточнюють це значення афікси. Наприклад, корінь жовт- виражає лише загальне поняття кольору. Виступаючи у різних формах та у поєднанні з різними афіксами, коренева морфема отримує більш конкретне чи нове і видозмінене поняття: жовтий, жовтого, жовток, жовтень, жовтизна, жовтіти, пожовтіти, пожовклий, жовтуватий та ін.

Носіями дериваційного значення ( «деривація» від лат. derivatio – «відтворюю») у слові є префікси і суфікси. Вони вказують на додаткові ознаки, які уточнюють предметне (понятійне) значення кореня у словах. Наприклад, у словах безпорядок, безхліб’я префікс без- не може функціонувати самостійно, проте, поєднуючись з певним коренем, він утворює слова, уточнюючи значення кореня і вказуючи на «відсутність чого-небудь»; префікс між- виражає значення «перебування між чимось»: міжгір’я, міжгалузевий.

Релятивне значення (від лат. relatio – «відношення»), як правило, виражається флексією, яка вказує на відношення слова до інших слів у реченні. Тому афікси з релятивним (граматичним) значенням іноді називають ще синтаксичними морфемами. Так, наприклад, у слові надмірний флексія -ий показує, що це прикметник чоловічого роду, називного відмінка однини. Це релятивне значення може змінюватися, при змінюванні флексії: надмірного, надмірному.

Релятивне значення не залежить від предметного (речового) значення слова.

Отже, релятивне значення, як і дериваційне, не може виступати самостійно, воно завжди супроводжує речове значення. Наприклад, слово левеня. У корені лев- виражено лексичне значення, яке цілком зрозуміле і вживається у кореневій формі. Суфікс -ен- має значення «недоросла істота», проте це значення залежить від кореня лев-. Отже, суфікс –ен- конкретизує постійне значення кореня і водночас виступає дериваційною морфемою.

У ролі релятивних морфем можуть виступати не лише флексії, а й суфікси (заєць – зайчат-а) і префікси (читати, про-читати).

У складі простого слова української мови передбачаються позиції для чотирьох типів морфем – префікса, кореня, суфікса, закінчення. Крім цього, за позицією у структурі слова розрізняють ще такі афіксальні морфеми: інтерфікс, постфікс, конфікс.

Службові морфеми (афікси) відповідно до їх конкретної функції у слові (утворювати нові слова або нові граматичні форми) поділяються на два основні типи: словотворчі і формотворчі.

Словотворчими називають морфеми, які використовуються для утворення нових слів, виступають словотворчими засобами [5, 34]. В українській мові вони складають досить значну кількість. До них належать, наприклад, суфікси іменників: -ар-, -ач-, -ник-, -ик-, -ість, -в-, -ста-; суфікси прикметників: - ат - , - аст-, -ев-, -ов-, -ист-, -н-, -ськ-; префікси дієслів: в-, ви-, до-, за-, від-, над-,

під-, пере-, при-, роз-; постфікси займенників: -будь, -небудь, -сь і т. д. Наприклад: стіл — столяр, віз — візник; крила — крилатий, іскра — іскристий; брати — перебрати; хто — хто-небудь.

Формотворчими (або граматичними) є ті морфеми, за допомогою яких утворюються граматичні форми граматично змінюваних слів. До них належать перш за все флексії відмінюваних і дієвідмінюваних частин мови, а також деякі суфікси, префікси, постфікси: рівний — рівніший, кохати — кохатися.

Різниця між словотворчими та формотворчими морфемами полягає в тому, що за допомогою перших утворюються слова з новим лексичним значенням, в той час як другі служать для утворення граматичних форм слова.

Значущі частини слова

Префікс (лат. praefixus , від prae – спереду та fixus – прикріплений, приросток) – афікс, розташований перед коренем або іншим префіксом, що приєднується до всього слова і виконує словотворчу і(або) граматичну функцію. Термін у латинському написанні уперше (1889) вжив в українському мовознавстві О.Огоновський [16,483]. З питання про граматичну функцію префікса існує кілька поглядів. Одні мовознавці вважають, що префікси виконують і словотворчу і формотворчу функції, оскільки вони використовуються при творенні слів і при творенні форм доконаного виду дієслів (читати – прочитати ) та найвищого ступеня порівняння прикметників (найсильніший) . Цей погляд ґрунтується на визнанні виду дієслова і найвищого ступеня порівняння прикметників категоріями словозмінними (граматичними). Інші мовознавці у категоріях виду і найвищого ступеня порівняння вбачають явища словотворчі. Для них доконаний та недоконаний вид і ступені порівняння не різні грамеми, а різні лексеми. Тому префікси, які їх утворюють, є словотворчими. О.Земська однозначно стверджує, що «префікси не несуть інформації про граматичні властивості слова, оскільки вони стоять далеко від флексій і тому не піддаються їхньому впливу» [13, 41].

Особливість префікса як словотворчої морфеми полягає в тому, що він приєднується до цілого слова. Префікси активно утворюють нові дієслова, надаючи їм різноманітних відтінків значень: писати – роз писати, недо писати, пере писати, над писати. Іноді префікси утворюють тільки форми того самого слова, змінюючи вид, ступінь якості, порівняння: гарний – пре гарний, писати – на писати, кращий – най кращий. За допомогою префіксів творяться нові слова того ж лексико-граматичного розряду (іменник → іменник, прикметник → прикметник, дієслово → дієслово). Префікси утворюють нові слова разом з суфіксами, постфіксами або в комбінації кількох афіксів: авіа конструктор, по середник , при земленн я, в дивля тися . На відміну від суфіксів префікси не закріплюються за частинами мови. Тому той самий префікс може утворювати слова кількох частин мови (й іменники, й дієслова, й прикметники): спів- (співіснувати, співавтор, співвідносний), пере- (перечитати, перезміна, пережарений), анти- (антитіло, антисанітарний). Проте активність префіксів у різних частиномовних сферах неоднакова – одні префікси активніші в іменниках, прикметниках, інші – у дієсловах, а незначна кількість вживається тільки в іменниках або тільки у прикметниках чи дієсловах. Тому префікси, на відміну від суфіксів, бувають міжкатегоріальними і внутрішньо категоріальними.

Найпоширенішими серед іменників є такі префікси: без-(безнадія), від- (відбудова), до- (досвіт), за- (закордон), над-(надбудова), пере- (перехід), перед- (переддень), під- (підгрупа), по- (побажання), при- (призвук), спів-(співавтор), пре- (премудрість), ім- (іммігрант), інтер- (інтервалюта), кон- (контекст), про- (проконсул), анти- (антитеза), архі- (архієпископ), дез- (дезінформація), дис- (диспропорція). Але вони вживаються і для творення прикметників: пре- (чудовий — пречудовий), за- (дніпрянський — задніпрянський), над- (дністрянський — наддністрянський), ультра- (модний — ультрамодний). Власне прикметникові (внутрішньокатегоріальні) префікси: най-(найкращий), поза- (позашкільний), понад- (понадплановий), небез- (небезгрішний), перед- (передостанній). Однак частина з них вживається і при творенні прислівників, тобто може бути міжкатегоріальними: най- (ліпше — найліпше), пре- (гарно — прегарно), за- (мало — замало), поза- (планово — позапланово) тощо.

Серед дієслів найпоширенішими є: в- (вбігати), від- (відлетіти), за- (заїхати), з- (збити), ви- (виїхати), до- (долетіти), об- (оббігати), над- (надійти), воз- (возз'єднати), де- (демобілізуватися), дез- (дезорганізувати), ре- (реконструювати). Проте й ці префікси бувають міжкатегоріальними (мобілізувати — демобілізувати і мобілізація — демобілізація).

У слові може бути декілька префіксів: по-пере- читувати, по-від- прошуватися. Префікси можуть складатися від одного до семи звуків: з- біліти, проти- законний, екстра- ординарний.

Префікси перед коренем можуть варіювати: без- (безо-): безхмарний, безодня; в- (вві-, ві-, у - , уві -): увібрати, ввійти, входити, ухопити; до- (ді-): доказати, дібрати. Варіанти запозичених префіксів переважно зберігають традицію мови запозичення: си-(син-, сим-): си-метрія, син-гармонічний, сим-патичний; ім- (ін-): ім-портувати, ін-варіантний; де- (дез): де-градація, дез-організація. Надзвичайно рідко в сучасній українській мові відбувається накладання кінцевого приголосного префікса і початкового кореня, тобто усічення префікса: роз -сіл – росіл. Здебільшого він розширюється на одну фонему: роз- ходитися, розі -братися.

Префіксам властива широка омонімія з використанням двох або й трьох частин мови. Є живі продуктивні префікси (а-, без-, в-, ви-, від-, на-, пере-, по-, про-, роз-) і непродуктивні (воз-, па-, су-, уз-). Префікси поділяються на первинні, що в сучасній українській мові здебільшого співвідносяться з прийменниками (в-, від-, під-) , і вторинні, похідні, що виникли внаслідок злиття двох і більше префіксів (з-не-: зне-болити; по-за-: поза-клітинний).

Існує аксіоматична думка про те, що в процесі словотворення суфікс приєднується до основи (тобто до частини слова), а префікс — до цілого слова (їхати — приїхати). Але є підстави стверджувати, що й префікс (подібно до суфікса) приєднується до основи, тільки структура основи при префіксі суттєво відрізняється від структури основи при суфіксі. При формуванні основи для суфікса: 1) усікається семантика твірного слова (семантичне усічення), тобто відбирається одна семема з кількох існуючих (для іменника землянка, із слова земля використовується лише семема "ґрунт" і відкидаються семеми "країна", "держава", "батьківщина", "планета", "суша"); 2) усікається частина твірного слова: такс(і)ист, паку(вати)нок; 3) чергуються кінцеві звуки: рука — ручний [к : ч]; 4) змінюється акцентна модель: стрибати — стрибунець. При формуванні твірної основи для префікса: 1) усікається семантика: дід (стара людина і ступінь спорідненості), але прадід (лише ступінь спорідненості);

2) змінюється акцентна модель (їхати — виїхати), а фонемна будова початку основи перед префіксом залишається здебільшого незмінною, тому що є маркером кореня і не може бути зруйнованою, хоча зрідка трапляються незначні зміни (іти — відійти). Таким чином, твірне слово перед префіксом також піддається семантико-акцентним змінам, трансформується в частину слова, тобто в основу. Отже, префікс при словотворенні приєднується не до цілого слова, а до його частини — до основи (земля — підземний).

Префікси утворюються на базі:

1) прийменників (без звука — беззвучний, в глиб — вглибити, від крила — відкрилок, перед горами — передгірний, від хреста — відхреститися, за порогами — запорізький);

2) часток (не вилазити — невилазний, не вірити — невіра, ні за що — нізащо, ні се ні те — нісенітниця, ніхто);

3) інших префіксів (зне-: знедолений, знеосібка; недо-: недобачений, недобілений; попід-: попідкопувати; обез-: обездолений, обезкровлений);

4) повнозначних слів (все-: всевладний, всеукраїнський, всесоюзний; нео-: неокласик,неонацист) [13, 43].

Префіксальна система у мові досить стійка. Основна кількість префіксів – це споконвічно українські морфеми, проте активно увійшли у вжиток запозичені префікси: а-, анти-, архі-, інтер-, екстра-, де-, ре-, ультра- та ін.

(інфрачервоний, архієпископ, деморалізувати). Система префіксів поповнилася не лише за рахунок запозичень, а й частково за рахунок похідних (складних) префіксів недо-, зне-, рідше обез- (недобачати, недолюблювати, зневіритися, знесилити, обезлюднити).

Найуживаніші префікси української мови, їх семантичні відтінки:

В українській мові понад 100 префіксів, серед них близько 20 – запозичені, які використовують переважно в іменниках, прикметниках і рідко в дієсловах.

Суфікс (лат. suffixus – прикріплений) – афікс, що розташований у слові після кореня або іншого суфікса перед закінченням, іншим суфіксом чи в кінці слова і надає йому нового значення або відтінку. Термін уперше вжитий в українському мовознавстві П.Залозним (1906). У цьому ж значенні вживався також термін «наросток» [16, 618]. На відміну від префіксів і постфіксів, суфікс приєднують переважно до твірної основи, а не до слова. Суфікс може бути маркером кінця лексичної основи (зеленкуватий ) і кінця слова (швидко ).

Суфікси закріплюються за певними частинами мови. Виділяються суфікси іменникові (-ець-, -ан-, -чан-, -ик-, -енк-, -ук-, -чук-, -ак-, -іст-, -ізм-, -ок- тощо), прикметникові (-н-, -ськ-, -уват-, -ов-, -ян-) , дієслівні ( -ну-ти, -ича-ти, -ти, -іва-ти, -ва-ти) , прислівникові ( -о, -е, -ичі, -ом, -и) . Той самий суфікс не утворює слів різних частин мови. Значення суфіксів надзвичайно багаті і різноманітні. Вони можуть передавати значення належності (динамівець), абстрактності (секретність), експресивності (дівчинонько, дідище), надають певного стилістичного забарвлення, позначають жіночий рід, опредмечену дію (горіння, штормище). Більшість суфіксів виконують у мові словотворчу роль, деякі утворюють форми того самого слова.

Формотворчими виступають суфікси дієслів, ступенів порівняння прикметників та прислівників, дієприкметників: стрибати – стрибну ти, низький – нижч ий, коротко – коротш е, зробити – зроблен ий.

У складі слова може бути декілька суфіксів, кожен із яких додається уже до попереднього суфікса і змінює значення слова: слово, слов-ник, словник-ар, словникар-ство. Крім цього, у лексемі з кількома суфіксами лише останній (кінцевий) вказує на ту частину мови, до якої належить слово [5, 30]. Якщо у слові кілька суфіксів, то останній із них несе на собі словотвірне значення і виражає нове лексичне значення, тому його називають дериватором або формантом слова чи основи: у слові цвіркунець три суфікси (-к-, -ун-, -ець-), з яких формантом (дериватором) є суфікс -ець-, тому що він виражає словотвірне і лексичне значення цього слова (маленький цвіркун).

За характером словотвірного значення і функції суфікси поділяються на мутаційні, транспозиційні і модифікаційні.

Суфікси, які видозмінюють значення твірного слова, надаючи йому додаткових відтінків, належать до модифікаційних: яблуко > яблуч-к -о, великий > вечич-езн -ий.

Якщо суфікс приєднаний до твірної основи, надає слову нового поняття, він належить до мутаційних: тесати > тес-ак , так > так-а -ти .

Суфікси, що не змінюють лексичного значення твірного слова (іноді лиш звужуючи його) і переводять його з однієї частини мови до іншої, називають транспозиційними (транскатегоріальними): читати > чита-нн -я, короткозорий > короткозор-ість .

В українській мові один і той самий суфікс може виконувати не одну, а кілька функцій: -к-а – мутаційна: ватяний – ватянка, транспозиційна: підтримати – підтримка, модифікаційна: п’яниця – п’яничка; -ик- – мутаційна: взуття – взуттьовик, модифікаційна: кінь – коник.

У відмінюваних словах суфікси і флексії взаємопов'язані. Суфікси спільно із закінченням утворюють похідні слова. Суфікси, як і закінчення, частково виражають також граматичне значення слова, тому вони мають лексико-граматичну семантику (суфікси –ець-, -ин-, -ар- виражають граматичне значення чоловічого роду). Крім того, суфікси формують систему словозміни, її парадигми, зумовлюють характер і систему флексій: суфікс -б- у віддієслівних абстрактних іменниках зумовлює флексію -а (боротьба), суфікси –ич-, -ик-,

-ак-, -ар- у назвах осіб і конкретних предметів — нульову флексію у Н. в. і флексію -а — у Р. в. і т. ін.

Закінчення, в свою чергу, зумовлюють певні особливості у суфіксах. Суміжність з флексією регулює ступінь абстракції суфіксів. З одного боку, ступінь абстракції у суфіксів порівняно з префіксами підвищується через сусідство з більш абстрактними морфемами, якими є флексії. З другого боку, флексії конкретизують лексико-граматичне значення або високоабстрактних, або неоднозначних суфіксів. Визначити однозначно сематику суфіксів -к-,

-ист-, -ськ- без закінчення не можна. Лише закінчення виявляють і диференціюють їхнє значення: 1) суфікс -к- із закінченням -а (-к-а) може означати іменник жіночого роду Н. в. із значенням особи, предмета (учителька, лапка), а із закінченням -и- або Р. в. однини (учительки, лапки), або Н. в. множини (учительки, лапки); 2) суфікси -ист-, -ськ- з нульовим закінченням — іменник чоловічого роду у Н. в. (домбрист, Курськ), а із закінченням -ий - прикметник чоловічого роду (м'ясистий, курський).

Суфікси, які виступають у ролі словотворчого засобу в межах тієї самої частини мови, що й твірне слово, є внутрішньокатегоріальними: довг-ий > довж-енн -ий, довж-елезн -ий, білий > біл-ісіньк -ий; а ті, що є словотворчим засобом похідних слів, належних до іншої частини мови порівняно з твірним, – міжкатегоріальними: сірий > сір-к -о, синій > син-и -ти (останні здебільшого здатні виконувати роль і внутрішньокатегоріальних).

Суфіксам властивий широкий діапазон варіювання. У межах того самого суфікса відбуваються чергування або випадіння голосних (дар-м -а > дар-ем -н -ий ), приголосних (див-ак > див-аць -к -ий, пт-ах > пт-ас -тв -о ), накладання кінця кореня і початку суфікса (сік-ти > сік-ач і чит-а -ти > чит-(а) -ач ). Варіанти суфіксів приєднуються переважно до певних основ, що відрізняються кінцевими фонемами або їхніми сполуками [16, 618].

За відношенням до морфологічних явищ суфікси поділяються на усічувані та усікаючі. Усічувані –це такі суфікси у складі твірного слова, які в процесі творення похідного слова усікаються (випадають) і не входять до його складу: суфікси – ти (читати, читач – усічуваний суфікс –ти), -к-а (Варварівка – варварівський – усічуваний суфікс -к-), -ськ-ий (ялтинський – ялтинці – усічуваний суфікс -ськ-) . Усікаючі – це твірні суфікси, які при творенні похідних витискають (усікають) в основі кінцевий звук чи морфему, що заважають поєднанню твірних елементів: суфікси – б-а (ворожити – ворожба), -ан-ий (цитувати – цитований), -ун (кричати – кричун) [13, 28].

Суфіксам притаманний високий ступінь полісемії та омонімії. Поряд з моносемантичними суфіксами (-оньк-, -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-) існують полісемантичні (-ач-, -ик-, -иц-, -к- ). Багатозначність семантики того самого суфікса зумовлена сполучуваністю з основами, співвідносними зі словами різних значень. Омонімічні суфікси мають різні значення, що не виводяться одне з одного.

Є суфікси первинні (-н-, -ик-) і вторинні, що виникли внаслідок злиття кількох суфіксів в один: -ник-, -льник-, -івник- , наприклад, друж-ин -а – друж-ин -н- ий – друж-ин -н -ик і хабар – хабар-ник ; ліч-и-льн-ик і бомб-о-мет-а -льн -ик [16,618].

Також є суфікси продуктивні, з допомогою яких утворюються нові слова: -и- примісячитися, -лив- мінливий, -ен- лосеня; непродуктивні, засвідчені лише в небагатьох словах: -анич- керманич, -знь- приязнь. Здебільшого продуктивні суфікси належать до активних. Вони оформляють серії слів, охоплюючи значну кількість одиниць словника мови. До них належать, наприклад: -ав- (-яв-) – кривавий, млявий, -ар- (-яр-) – димар, лікар, -ств- – вівчарство, -ість- –молодість. Непродуктивні суфікси належать до непоширених, серед них трапляються одиничні морфеми, засвідчені поодинокими прикладами: -ух- (пастух), -ад- (попадя). Крім того, один і той самий суфікс у різних стилях чи сферах функціонування може мати різний ступінь продуктивності. Наприклад, суфікс –тель у книжній сфері вживання є малопродуктивним, а в розмовній – непродуктивним; суфікс –ат із значенням обєкта дії (концентрат), речовини (конденсат), документа (атестат), організації (синдикат), абстрактного поняття (патронат) продуктивний у науково-технічній термінології і непродуктивний у розмовно-діловому мовленні.

Суфікси класифікують також як живі й мертві. Перші вільно виділяють у слові при синхронному аналізі, бо вони серійно повторюються у багатьох одиницях: гав-к -а -ти , ме-к -а -ти , няв-к -а -ти . Мертві суфікси виявляють у слові лише внаслідок етимологічного аналізу: бло-х -а, му-х -а, жи-р , ми-р .

Суфікси спричиняють у структурі твірного слова різноманітні морфологічні зміни: 1) змінюють місце наголосу (Ки́їв – кия́ни) ; 2) зумовлюють усічення основи (Аджамка – аджамський) ; 3) зумовлюють чергування (рука – ручний) ; 4) сприяють нарощенню твірної основи (кіно – кінош-ник) [13, 29].

Суфікси утворюються на базі:

1) повнозначних слів і їхніх форм шляхом редукції і втрати основних своїх функцій: суфікс (чи постфікс) -ся у словах типу купатися — це знахідний відмінок зворотного займенника собі; суфікс -тека у словах бібліотека, картотека, фонотека, дискотека — це колишній іменник із значенням "склад", "сховище", "папка", "портфель"; суфікс -дром у словах іподром, танкодром, космодром — це грецьке dromos із значенням "місце для бігу";

2) інших коренів складних слів: -вод (вівцевод, чаєвод, рибовод), -від (хвилевід, водовід, родовід, чистовід, сечовід), -фон (телефон, диктофон, ксилофон,

таксофон), -надцять (дванадцять, тринадцять) тощо;

3) генетично іменникових закінчень у прислівниках: -ом (смерком, попасом, ходором), -цем (бігцем, тюпцем, хильцем), -ком (тишком, біжком) ;

4) інших суфіксів шляхом нарощення у препозиції додаткових звуків за рахунок кінцевих звуків твірної основи: -ан-и, -чан-и, -ик, -чик, -ук, -чук (полтавчани, щасливчик, Іванчук);

5) кінцевих звуків запозичених слів шляхом набуття словотвірних функцій, наприклад: слово глобус, що в латинській мові має корінь глоб- і закінчення чоловічого роду -ус, запозичене українською мовою як непохідний іменник, в якому звукосполука ус є частиною кореня; на її базі в українській мові сформувався суфікс –ус- (порівняємо глобус — глобальний — глобулярний), за допомогою якого утворюються похідні слова від питомих слів (свинтус); слово пленум поділяється на корінь плен- і суфікс -ум (пленарний) і інші [13, 28].

Групи суфіксів за значенням

У слові може бути кілька суфіксів: дівч-ин -оньк -а, майстер-н -ість , пек-уч -еньк -ий,праць-овит -ість .

В українській мові близько 400 суфіксів та їхніх варіантів. Понад 20 з них запозичено з інших мов.

1.2 Етапи формування граматичних понять «префікс» і «суфікс» у початкових класах

Граматичні поняття формуються не одразу. Одні граматичні поняття засвоюються учнями за кілька уроків (наприклад,поняття про корінь, префікс чи суфікс), інші – формуються протягом усього періоду навчання в початковій школі (іменник, прикметник та ін.). Граматичні поняття формуються внаслідок тривалої роботи над відповідним мовним матеріалом, запропонованим учителем відповідно до програми навчання у початковій школі.

Ця робота довготривала, системна та послідовна. Граматичні поняття можна засвоїти, лише спираючись на логічну роботу мислення. Для того, щоб граматичне поняття було свідомо засвоєне, учням потрібно опанувати прийоми розумової діяльності, за допомогою яких досягається виявлення, вичленування і об’єднання істотних ознак об’єктів, що вивчаються.

«Поняття – це цілісна сукупність суджень, в якій щось стверджується про відмінні риси об’єкта, що вивчається. Поняття – думка, в якій відображаються загальні, істотні та відмінні ознаки предметів та явищ реальності» [31, 31].

Поняття зовнішньо виражається у слові, яке є носієм поняття. Для позначення понять може бути використано не лише слово, але й словосполучення: «частини мови», «другорядні члени речення» тощо. Слова і словосполучення, що позначають наукові поняття, називаються термінами. Потрібно мати на увазі, що не кожне слово означає поняття: так, наприклад, прізвища людей, будучи словами, не означають поняття, оскільки не містять у собі узагальнення.

М. Львов вважав, що процес формування граматичних понять умовно поділяють на чотири етапи.

Перший (підготовчий) етап формування граматичних понять полягає в аналізі мовного матеріалу з метою виділення істотних ознак поняття. Виконанням таких розумових операцій, як аналіз і синтез на цьому етапі учні абстрагують від лексичного значення слів і виділяють граматичні ознаки, типові для даного мовного явища. Зокрема, для формування поняття «частини слова» слід розвивати в дітей уміння абстрагувати від конкретного лексичного значення слова і визначати його відтінки та граматичні форми, розуміти, за допомогою якої частини слова утворилось нове слово чи його форма (за допомогою закінчення, префікса, суфікса, чи префікса і суфікса одночасно, а може, і навіть за допомогою декількох префіксів чи суфіксів). З цією метою вчитель знайомить учнів з тим, що слово несе в собі певне значення і головним його носієм є корінь, вивчаються поняття споріднені (спільнокореневі) слова та форми одного і того ж слова.

Другий етап формування граматичних понять полягає в узагальненні істотних ознак, встановленні зв’язків між ними та у введенні терміна, виведення означення поняття (чи повідомлення його учням у готовому вигляді), складання схем, моделей тощо. Виведення означення здебільшого полягає в підведенні поняття, що формується, під найближчий рід (родове поняття) та у виділенні декількох найважливіших ознак, наприклад:

Після того, як учні навчилися, наприклад, визначати групу споріднених слів і спільну частину в них, що є головним носієм лексичного значення, уводиться спеціальний термін «корінь слова».

Однак слід пам’ятати, що оволодіння поняттям на цьому етапі полягає не лише в заучуванні слова-терміна. Відомо, що учні, які легко визначають корінь слова як спільну частину споріднених слів, називають спорідненими і слова з однаковою за звуковим оформленням частиною. Тому й потрапляють до споріднених слів слова з омонімічними коренями (вода, водити), а слова рік, річниця, роковини учні не вважають однокореневими, оскільки у корені слова відбувається чергування, що є характерним в українській мові.

Термін учні запам’ятали, а поняття у них не склалося. Безумовно, засвоєння терміна полегшує оперування граматичним поняттям. Своєчасне ознайомлення учнів з терміном веде до швидкого виділення, уточнення і міцного засвоєння поняття, але вводити термін потрібно після того, як учні усвідомлять його значення на конкретному матеріалі, тобто під час виконання вправ різноманітного рівня складності, різного типу.

На цьому етапі влучно звучать поетичні рядки Дмитра Павличка, в яких висловлено таку ж думку про найголовніше у вивченні правила – його розуміння, можливість застосовувати в повсякденному житті:

Є у кожного свій хист

Просим учнів, до зубріння звичних:

ви не бійтесь правил граматичних.

Є у кожного до мови хист, –

не зубріть, а розумійте зміст.

Як зумієм правила ми з вами

виражати власними словами,

знань одразу збільшиться запас, –

вчитель просто не впізнає вас.

Третій етап формування граматичних понять полягає в уточненні суті ознак поняття і зв’язків між ними. Наприклад, учні усвідомили важливу ознаку поняття «префікс». Щоб визначити, чи у слові є префікс, потрібно визначити корінь, дібравши до нього споріднені слова, а потім з’ясувати, чи є ще перед коренем якась частина слова, якщо ж є, то це префікс; необхідно визначити, скільки префіксів у слові. У цьому випадку звертається увага на такі поняття, як спільнокореневі (споріднені) слова, корінь слова.

Четвертий етап формування граматичних понять полягає в конкретизації вивченого поняття завдяки виконанню вправ, які вимагають практичного застосування одержаних знань. Відбувається подальше поглиблення поняття, впізнавання та визначення нових ознак, властивостей явища, що лежать в основі поняття, яке формується; цей етап не має кінця, не може бути завершеним, оскільки явище невичерпне, у ньому можуть бути відкриті нові грані, нові властивості. Однак у шкільному курсі кількість нових властивостей виучуваного поняття завжди обмежена.

Про ступінь засвоєння понять учитель робить висновок із відповідей дітей, у тому числі і з того, як діти запам’ятали визначення чи правило. Однак відповіді не завжди відбивають справжній стан речей. Відомі непоодинокі випадки, коли діти знають визначення понять, але не вміють застосовувати свої знання на практиці. Тому більш надійним та переконливим прийомом перевірки знань учнів є виконання ними самостійних робіт, наприклад, граматичного розбору, групування слів за певною ознакою, виконання нестандартних вправ, які вимагають неординарного підходу виконання того чи іншого завдання.

З морфемною будовою слова і великими можливостями творення слів за допомогою суфіксів і префіксів діти знайомляться вже в 2-4 класах.

Другокласники навчаються добирати й утворювати споріднені слова, визначати в них спільну частину, тобто корінь слова.

У 3 класі учні визначають у слові всі його значущі частини: префікс, корінь, суфікс, закінчення. Роль кожної з морфем і зв'язок між ними школярі усвідомлюють у процесі розбору конкретних слів. Вони виконують вправи на добір, а також на творення однокореневих слів за допомогою префіксів і суфіксів. Вивчення кореня слова пов'язується з засвоєнням вимови і правопису дзвінких і глухих приголосних у коренях слів. Ознайомлення з префіксами здійснюється в протиставленні з засвоєнням роздільного написання прийменників. Учні вивчають уживання апострофа після префіксів перед буквами я, ю, є, ї , правопис префіксів роз-, без-, з- (с-).

Знання про морфемну будову слова узагальнюються в 4 класі під час вивчення частин мови. Учнів навчають знаходити відмінкові та особові закінчення слів, знайомлять з правилами правопису закінчень, допомагають усвідомити роль їх для зв'язку слів у словосполученні й реченні.

У цьому ж класі поглиблюються знання про значущі частини слова, вивчається чергування звуків у коренях слів. Членування слів за морфемною будовою пов'язується з формуванням міцних навичок практично використовувати ті орфографічні правила, що регулюють правопис коренів і префіксів. Вивчення морфеми підготовляє школярів до усвідомлення морфологічного способу творення слів, сприяє розвитку логічного мислення учнів, збагаченню їхнього словника, піднесенню культури мовлення.

Із поняттями «префікс», «суфікс» учні ознайомлюються в 3-му класі. Вони спостерігають за словотворчою роллю префіксів і суфіксів, утворюють слова з найуживанішими префіксами та суфіксами і складають словосполучення та речення, з’ясовують значення слів із різними префіксами, суфіксами, розглядають їх написання.

Поняття «префікс» та «суфікс» дітям можна подавати для вивчення одночасно. Чому одночасно? Тому що, по-перше, це частини слова, за допомогою яких утворюються нові слова. У цьому їх змістовна роль та схожість: ліс – лісник; лісок – перелісок . По-друге, і суфікс, і префікс служать також для утворення форм одного і того ж слова: читати – прочитати, читати – читай.

Однак є і відмінності: префікс стоїть перед коренем, а суфікс – після нього.

Формуючи поняття про префікс, учитель знайомить дітей із такими ознаками цієї частини слова:

— префікси утворюють нові слова (внук — правнук) або слова з новими відтінками значень (добрий — предобрий);

— префікс стоїть перед коренем.

Значення префіксів найзручніше показати під час вивчення дієслів, тому що для цієї частини мови префіксальний спосіб словотвору є найбільш типовим. Крім того, порівнюючи однокореневі дієслова без префікса і з префіксом, учні краще можуть зрозуміти семантичну роль даної морфеми (сісти — присісти, читати — прочитати).

Однак, щоб в учнів не склалося помилкове уявлення про префікс як морфему, яка вживається тільки в дієсловах, слід добирати для аналізу й інші частини мови: іменник (друг — недруг, дід — прадід), прикметники (чудовий — пречудовий).

Для ознайомлення учнів із префіксами краще брати не окремі слова, а словосполучення, до того ж такі, у яких є омонімічні префікси і прийменники (до їхав до Києва, віді йшов від столу). Це дає змогу учням краще усвідомити значення префіксів, тому що в таких словосполученнях префікс і прийменник мають багато спільного. Наприклад, у словосполученні від плив від берега префікс і прийменник вказують напрямок дії.

Після того, як діти одержать початкове уявлення про значення префіксів, відбувається узагальнення їхніх істотних ознак у спеціальному слові-терміні, формулюється визначення префіксів (частина слова, що стоїть перед коренем і надає слову нового значення або смислового відтінку), вводиться його схематичне позначення .

У 2—4 класах учні одержують тільки початкове уявлення про префікс і не вивчають усієї багатогранності цієї морфеми. Однак їм потрібно усвідомити, що значення префіксів в тому, що вони не механічно приєднуються до слів, а впливають на їх лексичне значення.

Слід зазначити, що лексична робота (вправи з синонімічними, антонімічними рядами слів, з багатозначними словами, омонімами, паронімами) спирається на знання дітьми специфічних ознак морфем, зокрема, їх значущості. Саме тому на уроках опрацювання розділу «Будова слова» класовод має постійно дбати про те, щоб вихованці усвідомили залежність між лексичним значенням похідного слова та якісним складом морфем.

Усвідомленню такого значення префіксів сприяють вправи, спрямовані на порівняння і добір однокореневих слів, різниця у значенні яких зумовлена наявністю префікса; на порівняння одного й того ж префікса в різних словах; на утворення за допомогою префіксів нових слів. Це можуть бути такі вправи:

— порівняйте слова їхати — приїхати, співати — проспівати; поясніть, що в них спільного і чим вони відрізняються;

— доберіть кілька слів із одним і тим же префіксом (ви-, за- та ін.);

— виділіть префікси у словах: пришити, прийти, присісти; поясніть значення слів;

— доберіть антоніми до слів: вийти, занести і под.

У початкових класах під час вивчення префіксів звертається увага на правопис префіксів роз-, без-, з-, с-, пре-, при- ; вживання апострофа після префіксів, які закінчуються на приголосний, перед коренем, який починається з букв я, ю, є, ї . При цьому виводяться правила, дотримання яких обов’язкове.

Вивчення префіксів у початкових класах має суто практичне значення — навчання учнів правильного вживання цієї морфеми у мовленні.

Для результативного вивчення суфіксів необхідно визначити для дітей роль цієї частини у словах. Учні мають усвідомити, що:

· суфікс — це частина слова, з допомогою якої утворюються нові слова;

· суфікс — це частина слова, яка надає слову іншого смислового відтінку (вказує на ступінь розміру предмета, міру якості, передає ставлення до предмета);

· суфікс завжди стоїть між коренем і закінченням, якщо ж у слові нульове закінчення, то суфікс стоїть після кореня;

· у слові може бути не один суфікс, а й два чи три.

У початкових класах діти знайомляться тільки з суфіксами із значенням пестливості, суфіксами, за допомогою яких утворюються назви людей за родом заняття, та суфіксами, з допомогою яких утворюються назви найуживаніших предметів побуту.

Робота над засвоєнням поняття суфікс починається зі з'ясування значення зменшено-пестливих суфіксів.

При першому знайомстві з поняттям «суфікс» учитель спирається на конкретні уявлення дітей. Демонструючи предметну наочність або малюнки, педагог спрямовує школярів від порівняння предметів у дійсності до порівняння слів — назв цих предметів. Наприклад, учитель показує зображення великого прапора і дитячого прапорця, великого гриба і маленького. Діти роблять висновок, що поняття «малий» може передати не тільки слово малий, а й частинка слова:

-ець- (прапор - прапорець), -ок- (гриб - грибок).

Школярі усвідомлюють, що нові слова (прапорець, грибок) утворилися саме за допомогою суфікса, приєднаного до кореня.

У подальшому вчитель знайомить учнів із терміном «суфікс» та його схематичним зображенням .

На наступному етапі розширюється уявлення школярів про словотворчу роль суфіксів. Так, діти на основі порівняння однокореневих слів (сир — сирник, чай — чайник, трактор — тракторист, телята — телятниця) переконуються в тому, що за допомогою суфіксів утворюються слова — назви предметів побуту чи занять людей. При цьому слід звертати увагу на те, що нове слово утворилося від іншого за допомогою суфікса, який завжди стоїть після кореня.

Усвідомити роль суфікса в слові допомагає дітям порівняння його з префіксом. Аналіз за будовою слів на зразок друг-дружок і друг - недруг дає змогу зробити такий висновок: і префікс, і суфікс служать для утворення слів, але префікс стоїть перед коренем, а суфікс — після нього.

Зрозуміти роль суфікса в слові допоможе також його порівняння з закінченням. І суфікс, і закінчення можуть стояти після кореня, але суфікс змінює значення слова, а закінчення змінює тільки форму слова, значення ж слова при цьому не міняється.

Отже, саме за такою послідовністю (аналіз мовного матеріалу з метою виділення істотних ознак поняття; узагальнення істотних ознак, встановлення зв’язків між ними та введення терміна, виведення означення поняття, складання схем, моделей; уточнення суті ознак поняття і зв’язків між ними; конкретизація вивченого поняття завдяки виконанню вправ, подальше поглиблення поняття, впізнавання та визначення нових ознак, властивостей явища) формуються граматичні поняття «префікс» і «суфікс» у початковій школі.

Таким чином, робота над будовою слова повинна бути спрямована не лише на самостійний розбір слова за будовою, але й на збагачення словникового запасу учнів, правильне вживання слів у мовленні, написання їх у відповідності з нормами української мови. Розбір слова за будовою необхідно поєднувати з елементами словотворчого аналізу, спостереженнями над значенням префіксів і суфіксів.

Розділ ІІ. Методичне забезпечення вивчення префікса і суфікса у початковій школі

2.1 Відбір та організація навчального матеріалу до вивчення тем «Префікс» і «Суфікс»

Тема «Будова слова» як самостійна починає вивчатися у 2 класі і закінчується в 3класі. Вона складається з таких основних етапів:

1. Підготовча робота до ознайомлення із смисловими частинами слова, яка полягає у спостереженні за спорідненими словами, доборі споріднених слів і побудові речень (2 клас).

2. Ознайомлення із специфікою і роллю морфем (корінь, префікс, суфікс) у слові та з однокорінними (спорідненими) словами (3 клас).

3. Закріплення і поглиблення знань про морфемну будову слова, які пов’язуються із формуванням правописних і мовленнєвих навичок (3-4 класи) [33, 151].

Як уже зазначалось, вивчення теми «Будова слова» має важливе значення в лінгвістичному розвитку учнів. Ознайомлення молодших школярів із морфемною будовою слова розкриває широкі можливості для систематичного розширення і уточнення словника дітей, оволодіння одним із способів розкриття лексичного значення слова. Під час вивчення цієї теми учні знайомляться із словотворчими засобами. Усе це сприяє розвиткові точного і образного мислення.

Крім того, оволодіння умінням здійснювати морфемний аналіз слова закладає основи для формування повноцінних навичок правильного письма, адже вивчення цієї теми пов’язане із засвоєнням найважливіших чергувань української мови /о, е/ з /і/, /г, к, х/ з /ж, ч, ш/ та /з΄, ц΄, с΄/, правопису слів з ненаголошеними голосними й сумнівними приголосними (кігті, легкий, боротьба) , а також префіксів, уживання апострофа після префіксів тощо.

Засвоєння теми «Будова слова» впливає на виховання інтересу до української мови.

Вивчення цієї теми викликає в учнів певні труднощі. Вони пов’язані з тим, що діти:

- аналізуючи слова, враховують лише зовнішнє їх оформлення (збіг окремих звуків) і не замислюються над значенням слів (вода і водити) ;

- враховуючи семантику слова, його значення, забувають про зовнішнє (звукове) оформлення однокореневих слів, а тому помилково вважають однокореневими слова парк і сад (місце, де ростуть дерева);

- не враховують того, що в коренях слів можливе чергування звуків (сніг – сніжок) ;

- не розрізняють однокореневих слів і форм одного й того самого слова (білий, білити і білий, білого) ;

- «склеюють» корінь із префіксом (наприклад, якщо для виділення кореня в слові заспів доберуть споріднені слова заспівати, заспівувати , то у них виникає бажання помилково прийняти за корінь заспів- , при доборі ж інших слів: співати, спів, співак – корінь буде виділено правильно);

- «склеюють» корінь із суфіксом (наприклад, аналізуючи слово робітник, учні можуть дібрати споріднені слова робота, заробіток, робітничий і визначити корінь робот – робіт, добір же слів зароблений, робити, роботящий переконує учнів у тому, що –от-, -іт- – суфікси, а не частини кореня);

- «склеюють» між собою суфікси (наприклад, визначають у слові слоненятко суфікс –енятк- або –ятк- , насправді ж тут три суфікси – -ен-, -ят-, -к- );

- «склеюють» суфікс і закінчення (наприклад, у слові казка визначають як суфікс –ка ).

Отже, вивчаючи морфемну будову слова, учитель повинен приділити належну увагу попередженню цих типових учнівських помилок.

Таким чином, доцільно якомога ретельніше добирати методи та прийоми; до проведення кожного уроку підбирати цікавий матеріал, використовуючи при цьому так вподобані дітьми казки, прислів’я, загадки, ігри, змагання тощо.

На сьогодні в арсеналі вчителя початкових класів чимало ефективних засобів активізації навчання. Треба лише їх уміло застосовувати, враховуючи мету уроку, характер матеріалу, рівень підготовки учнів і власні можливості.

Вивчення будови слова має на меті не тільки ознайомлення із значенням морфем, а й забезпечує правильне користування ними в усному і писемному мовленні, зокрема сприяє практичному засвоєнню самого процесу словотворення. Цій меті підпорядковуються такі типи вправ:

І. На спостереження за роллю морфем у слові:

― розберіть подані слова за будовою, поясніть, яка частина другого слова змінила його значення (дуб – дубок, писати – переписати) ;

― порівняйте слова пенсіонер – пенсіонерка , поясніть, як утворилося друге слово;

― поясніть, від якої частини мови утворилося друге слово, якою частиною мови воно є, як утворилося (ліс – лісовий, синій – синька) .

ІІ. На заміну морфем у слові:

― у поданих словах замініть суфікс –ик суфіксом –ищ (котик, хвостик, вовчик) . Яке значення мають утворені вами слова?

― у словах вийти, роз’єднати замініть префікс іншим, щоб вийшло слово з протилежним значенням.

ІІІ. На добір слів:

― доберіть слова за поданими схемами:

, , .

― доберіть до слова білизна однокореневі слова, які б належали до різних частин мови, поясніть, як вони утворилися;

― у слові книжка знайдіть суфікс, доберіть ще кілька слів із цим самим суфіксом, поясніть значення утворених слів;

― у слові перебігти визначте префікс, доберіть ще кілька слів із цим самим префіксом, поясніть значення утворених слів.

ІV. На утворення слів:

― утворіть від поданих іменників прикметники (учитель, трактор, рука);

― утворіть від поданих дієслів іменники за зразком читати – читання (малювати – ..., лежати – ...);

― утворіть дієслова, ставлячи замість крапок дібрані префікси

пере

... →ходити

...

...

На нашу думку, крім вправ, вміщених у підручнику, можна подати й інші. Розв’язання цікавих завдань сприятиме розвитку кмітливості, спонукатиме школярів повторювати вивчене, зазирати до словника.

Більшість слів в українській мові багатозначні, омонімічні. Школярі часто бачать їх у книжках, самі використовують у мовленні. Щоб правильно виділити корінь слова, потрібно перш за все з’ясувати його лексичне значення у певному контексті. Тому на уроках доцільно використовувати й такі завдання, щоб учні міркували про лексичне значення окремих слів.

Також на уроках можна використовувати цікаву граматику, загадки, прислів’я, приказки. Це теж послужить збагаченню словника учнів. Такі вправи доцільно подавати в кінці уроку, коли школярі вже втомилися. Це пожвавить роботу, зацікавить їх.

алі у нашій роботі пропонуємо вправи для самостійної, індивідуальної та групової роботи. Також серед вправ є тексти, які мають природниче спрямування і дають змогу здійснювати екологічне виховання на уроках української мови. Віршовані тексти допоможуть дітям зрозуміти красу, багатство української мови, її виразність, чарівність рідної природи.

Запропоновані нами завдання можна використати під час вивчення префіксів і суфіксів у 3-4 класах.

Наведемо приклад казки, яку учні із зацікавленням слухатимуть, із якої вони дізнаються, який великий світ слів, зустрінуться з новими для них поняттями, термінами, у них виникне інтерес, що ж це за часточки, які змогли побудувати такий великий замок.

Цю лінгвістичну казку можна навіть розказати на першому уроці вивчення розділу «Будова слова». У даному разі відбуватиметься пропедевтичне навчання, звертатиметься увага учнів на традиції та звичаї українського народу, виховуватиметься почуття необхідності дружби, підтримки, взаємодопомоги, любові до рідної мови.

№1

Казковий замок

(Лінгвістична казка)

Жили-були собі слова. Вони змінювалися, росли, як дерева. З кожним роком слів ставало все більше й більше. І от виріс пишний, квітучий сад. Коли слова-дерева гойдались від вітру, вони звучали, нагадували чарівний спів солов’я. Стали люди називати милозвучну мову солов’їною.

Добре жилося словам: вони дружили, допомагали один одному. Вирішили слова побудувати величезний Замок дружби слів. На будівництві трудились усі часточки слів: і корені, і суфікси, і префікси, і закінчення. Корені слів споруджували стіни, суфікси робили вікна, двері, а закінчення вилізли на дах будинку, щоб покрити його червоною черепицею. Префікси подавали цеглу невтомним мулярам-кореням. Дружно працювали слова. Прийшли на допомогу своїм родичам і спільнокореневі слова.

Здавна в Україні закріпився хороший звичай: збиратися на будівництво нового будинку усім товариством, селом, вулицею. Цей звичай у народі назвали толокою.

Ось і готовий замок. У ньому будуть жити слова, які приносять людям радість та добро, сподівання на вдачу.

Слова вирішили зробити новосілля і запросити в гості усіх своїх родичів [3, 52].

Бесіда за казкою:

1. Чому українську мову називають солов’їною, милозвучною?

2. Що нового ви дізнались про традиції українського народу?

3. Яким чином, за допомогою чого словам вдалось побудувати Замок дружби слів?

4. Як ви розумієте слово толока?

5. Які нові слова-терміни ви вперше почули? Як ви думаєте, що вони означають? (вчитель повідомляє, що учні на подальших уроках дізнаються, що означають слова: спільнокореневі слова, корінь, закінчення, суфікс, префікс, яке місце вони займають у мовознавстві, для чого служать).

№2

Пізнавальна гра «Слова-родичі»

Хід гри та завдання. Діти діляться на дві групи. Ведучий називає слово. Усі гравці добирають спільнокореневі слова. Відповідають з одного ряду. Ведучий робить помітку, скільки слів дібрано (скільки очок буде зараховано). Якщо з другого ряду хтось іще може додати слово, підносить руку, його викликають. Цьому (другому) ряду за кожне правильно додане слово записується 2 очки. Далі ведучий називає інше слово. Відповідають на цей раз гравці з другого ряду, доповнюють – з першого. За помилкове слово знімається з ряду, який допустив помилку, 2 очки.

Матеріал для гри.

Ліс (лісник, лісовий, пролісок, лісок, переліски …).

Сад (садівник, садовий, садок, посадка, саджанець …).

Дуб (дубок, дубочок, дубище, дубовий, дубина …).

Казка (казочка, приказка, переказ, казати, розказати …).

Вода (водяний, підводний, водиця, водник …).

Хліб (хлібний, хлібина, хлібороб …).

Мова (розмова, мовний, розмовляти, промовець …).

Блиск (блискучий, блискотіти, блискавка …).

Коса ( косар, покоси, косити, косарка …).

Літати (літак, політ, приліт, відлітати …).

№3

Пізнавальна гра «Сходинки слів»

Хід гри і завдання. У вільні клітинки «сходинок» треба вписати букви так, щоб вийшло слово з іншим значенням або нове, спільнокореневе.

Хто першим виконає завдання в одній фігурі, дістає 5 очок, другим – 4 і так далі. За помилку знімається 2 очки.

Матеріал для гри.

1. 2.

3. 4.

5. 6.

1.Ліси, лісок, лісник, лісовик, лісовий, лісничий. 2. Сади, садок, садити, садочок, садівник. 3. Дуби, дубок, дубина, дубовий, дублений. 4. Світи, світає, світлий, світанок, світловий. 5. Гриби, грибок, грибний, грибів, грибників; 6.Хліби, хлібом, хлібина, хлібороб, хлібороби).

№4

Шаради

Хід гри і завдання. Ведучий читає слова і вказує, що від них треба взяти (корінь, префікс, суфікс, закінчення), гравці утворюють і записують нові слова.

За кожне правильно складене слово гравцеві зараховується 1 очко, за помилку знімається 2 очки.

Матеріал для гри

1. Префікс від слова перенести , корінь від слова казка. (Переказ).

2. Корінь від слова квітка, суфікс від слова вудочка , закінчення від слова зірка . (Квіточка).

3. Корінь від слова риба, суфікс від слова ручки, закінчення від слова липа. (Рибка).

4. Корінь від слова лісок, суфікс від слова зимова, закінчення від слова червоний. (Лісовий).

5. Префікс від слова закрити, корінь від слова в'язати, суфікс від слова рибка, закінчення від слова загадки. (Зав'язки).

6. Префікс від слова розмова, корінь від слова писати, суфікс і закінчення від слова піонерка. (Розписка).

7. Префікс від слова підніс, корінь від слова вода, суфікс від слова грибний, закінчення від слова білий. (Підводний).

8. Префікс від слова залити, корінь від слова писати, суфікс від слова залізний, закінчення від слова зелена. (Записна).

9. Префікс від слова проніс, корінь від слова лісник, суфікс від слова дубок. (Пролісок).

10. Префікс від слова повів, корінь від слова їздити, суфікс від слова вушко, закінчення від слова рука. (Поїздка).

11. Префікс від слова політ, корінь від слова садок, суфікс і закінчення від слова рибка. (Посадка).

12. Префікс від слова поїзд, корінь від слова радити, суфікс від слова лісник. (Порадник).

13. Префікс від слова приїзд, корінь від слова казати, суфікс і закінчення від слова ніжка. (Приказка).

14. Префікс від слова вихід, корінь від слова лазити, суфікс і закінчення від слова кізка. (Вилазка).

15. Префікс від слова роз'їзд, корінь від слова мовець, закінчення від слова липа. (Розмова).

16. Префікс від слова збити, корінь від слова в'язка, суфікс від слова кілок. (Зв'язок).

17. Префікс від слова завести, корінь від слова напис, суфікс і закінчення від слова ручка. (Записка).

18. Префікс від слова притиснути, корінь від слова кордон, суфікс від слова розвідник. (Прикордонник).

№5

Пізнавальна гра «Відгадати слово»

Обладнання. Картки, на яких записано по одному слову.

Завдання. Відгадати слово за характеристикою, яку дає ведучий.

Хід гри. Гравець, що назве слово, написане на карточці, одержує її. Якщо назве слово, що відповідає даній характеристиці, а у ведучого немає картки з таким словом, то учневі видається чиста картка. Переможцем виходить той, хто на закінчення гри має найбільше карток.

Матеріал для гри

№6

Пізнавальна гра «Знайти префікс»

Обладнання. Картки з колами. У центрі кола написано корінь, справа і внизу суфікси чи суфікси і закінчення.

Завдання. Знайти префікси, які слід поставити вгорі і зліва по колу, щоб прочитати чотири спільнокореневі слова.

Хід гри. Переможцем вважається той, хто першим правильно виконає завдання.

Матеріал до гри.

(1.Переводити, підводити, доводити, заводити;

2.Посадка, посадити, пересадити, насадити;

3.Почистити, зачистити, вичистити, дочистити;

4.Розписка, записати, написати, дописати;

5.Перелітати, відлітати, прилітати, залітати).

№7

Пізнавальна гра «Колонки слів за будовою»

Обладнання. Набори карток. Кожен із 30 карток-слів (5 груп спільнокореневих) і 8 карток-вказівок (схеми будови слова). Конверти.

Завдання. Розкласти слова в колонки відповідно до карток-вказівок.

Хід гри. Гравці одночасно відкривають конверти, розкладають картки із схемами, а потім картки із словами.

Хто перший розкладе картки, дістає 30 очок, а другий – 29 і т.д. За кожну помилку знімається 2 очки.

Матеріал для гри.

1

хід ходу вихід

ліс лісом праліс пролісок

віз везу привіз

сад садів

сніг сніги

східний виходу

лісок ліски проліски

візок візка підвезений привези

садок садовий посадка посади

сніжок сніжку засніжений

2

дуб дубом

ніс несе приніс внесок

біг бігу забіг

пиши напис

в’яжу зв’язок

дубок дубище

несений принесений занеси

бігун бігли прибігли прибіжи

писар писаний записка запису

в’язаний зв’язане зв’яже

№8

Пізнавальна гра «З одного кореня»

Обладнання. Таблиця з п’ятьма коренями слів або запис їх на дошці; письмове приладдя.

Завдання. За допомогою префіксів і суфіксів утворити від кожного кореня якнайбільше слів і записати їх.

Хід гри. Працюють визначений час. Переможцем вважається той, хто правильно напише більше слів.

Матеріал для гри.

-дуб-, -хат-, -риб-, -квіт-, -вод-, -ліс-, -жук-, -сад-, -роб-, -стіл-, -хід-, -пис-, -літ-, -ніс-, -зелен-, -гарт-, -чист-, -мал-, -біл-.

№9

Послухайте віршик:

Клим на гору задивився,

А ведмідь не розгубився:

Підхопив два вулички

Та й помчав вздовж вулички.

1. Скажіть, які слова з однаковим написанням зустрічаються у вірші двічі?

Поміркуйте, чи однакове їх лексичне значення?

Чи будуть слова спільнокореневими?

(Вулики — спеціальна дерев'яна скринька або видовбана колода для бджіл, сім'я бджіл, рій. Вулиця — простір між двома рядами будинків для ходіння, їзди).

2. У словах задивився, розгубився, підхопив, помчав виділіть префікси.

№10

Послухайте текст. Оцініть вчинок Іринки. Чи правильно вона повелася?

Іринка прийшла зі школи і розповідає:

— Мамо, вчителька нам сказала, аби ми допомагали вдома! — І одразу ж взялася до роботи: помила посуд, замела підлогу, сходила до крамниці по хліб та молоко.

А наступного дня мама допомоги чомусь не дочекалася, довелось нагадати:

— Допоможи мені, доню.

— А сьогодні нам вчителька нічого не казала.

(З народної творчості).

1. Скажіть, чи будуть слова допомагали і допомога спільнокореневими? Позначте у них корені.

2. У словах розповіла, сказала, сходила позначте префікси, поясніть їх правопис.

№11

Прочитайте текст. Замініть виділені слова так, щоб надати їм відтінку ласкавості, ніжності. Позначте суфікси, які допомогли утворити слова.

Ліс був мішаний. Серед столітніх дубів красувалися стрункі білокорі берези, вічнозелені ялини . Довкола тиша, щебечуть птахи, сюрчать у траві коники.

1. Поясніть, як ви розумієте лексичне значення слів білокора, вічнозелені.

2. Поміркуйте, чи доцільно перебудувати словосполучення столітні дуби на вислів столітні дубочки? Чому?

№12

Поміркуйте, яка частина слова допомогла утворити інші, протилежні за значенням. Позначте її.

При літати — від літати;

ви ходити — за ходити;

за кривати — від кривати;

з літатися — роз літатися.

Поясніть правопис префіксів з-, роз-.

№13

Прочитайте загадку в обох варіантах. Поміркуйте, де звучить краще, ніжніше. Назвіть слова із суфіксами здрібнілості, виділіть їх. Поясніть, від яких слів вони утворилися.

Я кругленька, червоненька, Я кругла, червона,

З хвостиком тоненьким. З хвостом тонким.

На городі мене рвуть На городі мене рвуть

І до столу подають. І до столу подають.

(Редиска).

№14

Про кого йдеться у цій загадці?

Прийшла вона із довгим віником,

На бесіду із нашим півником,

Схопила півня на обід,

Та й замела мітлою слід.

(Лисиця).

1. Знайдіть споріднені слова. Позначте корінь. Подумайте, якого значення надав суфікс у слові півником?

2. Виділіть префікси у словах прийшла, схопила, замела. Чому у слові схопила пишемо префікс с-?

3. Чи будуть слова віник і мітла близькі за значенням?

№15

Прочитайте прислів'я. Випишіть слова з префіксами, доберіть до них спільнокореневі. Префікси виділіть. Поясніть правопис.

1. Народ скаже – як зав’яже.

2. Літо збирає, а зима з'їдає.

Розкрийте зміст другого прислів'я.

№16

Послухайте казку.

Жив був корінь –вод-, сам-самісінький. Надоїло йому бути одному і пішов він шукати друзів. Кого не зу стріне, а в їхніх іменах є, крім частини –вод-, ще й інші: під, н, ий, ич, к, а, ій, н, а,ян…

Як звали «друзів» кореня -вод-? Чи можна їх всіх об’єднати в одну «сім'ю»?

№17

Прочитайте текст. Виділені слова запишіть так, щоб вони мали відтінок пестливості чи здрібнілості. За допомогою якої значущої частини слова ви змогли це зробити? Який текст вам більше до вподоби? Чому? Який висновок можете зробити?

Прилинула весна до лісу

Завітала зеленоока чарівниця в ліс. Стрепенувся він, ожив, зазеленів!

З трави протягнулися волохаті пелюстки сон-трави. Ніжні проліски підняли свої руки до сонця. Напружились гілки на вербах . Від тепла пробудилися фіалки .

Сипле красуня свої чари, а ліс загадково посміхається.

№18

У словах котик, вовчик, хвостик замініть суфікс –ик на суфікс –ищ . З

утвореними вами словами складіть речення.

№19

Утворіть від поданих слів нові слова за допомогою суфіксів. Складіть текст на тему «Пори року».

Вітер – … Сніг – …

Холод – … Дощ – …

Сонце – … Спека – …

№20

Випишіть слова з префіксами в одну колонку. Доберіть до них протилежні за значенням. Префікси виділіть.

Гуси пролетіли

Пролетіли знову гуси

Над долиною,

Над туманом сивовусим,

Над калиною.

Пролетіли сумовито

Над озимкою,

Понесли на крилах літо

Невидимкою.

(П. Сингаївський)

№21

Відшукайте у тексті слова з префіксами, випишіть їх, префікси виділіть позначкою. Усно придумайте по 2—3 слова з такими ж префіксами. До якої частини мови належать ці слова?

Осінь

Осінь обтрусила

Яблука доспілі —

Відпочить присіла

На пеньочку в лісі.

Поправля хустинку

Стомлено рукою,

А гриби з торбинки

Сипляться додолу.

(А. Коваль)

№22

У виділених словах знайдіть суфікс. Скажіть, де він стоїть (щодо кореня) і для чого вживається. Доберіть до кожного слова по 2—3 спільнокореневих.

Лісова колиска

Стежка, озеро, стіжок —

Все у падолисті,

І в гніздечку для пташок

Задрімав сухий листок ,

Наче у колисці.

(В. Скомаровський)

№23

Випишіть із тексту назви істот, позначте у них основу та закінчення, в основі — корінь і суфікс. Поміркуйте, якого значення надають словам суфікси.

Має очі кішечка,

Має очі песик,

Має очі Віточка,

Має очі Лесик.

Бачить кішка — мишку,

Бачить песик — кішку,

Бачить Лесик Віточку,

Що тримає квіточку.

(І. Січовик)

№24

Випишіть пари спільнокореневих слів, виділіть у них корінь і суфікс. За допомогою яких суфіксів утворені слова на означення малят птахів та звірів? Що спільного у словах перепелиця, телиця. Знайдіть слово, що відповідає схемі

Перепелиця

І перепеленя,

Телиця

І теля

Ішли туди,

Тепер відтіля.

№25

Випишіть спільнокореневі слова. Що вони означають? Як утворилися? Якого значення надають їм суфікси?

Дощ на тоненьких ніжках,

В шапці своїй волохатій,

У дворі пострибавши трішки,

Постукав у віконце — до хати.

Я б віконце відчинила,

Дощика я б впустила.

Та чи дозволить мати

Гостя у вікно впускати?

(М. Шаповал)

№26

Випишіть з тексту слова з префіксами разом із залежними словами. Поставте до них запитання. Що вони означають? Виділіть у них префікс. Як довести, що це префікси? До виділених слів доберіть споріднені.

Відшуміло літо

Стиглими хлібами.

На пташиних крилах

Відлетіло вдаль.

Під вікном берізка

Розпустила коси,

І летять у вирій

Сірі журавлі.

(С. Федченко)

№27

Випишіть спільнокореневі слова. Чим відрізняються слова журавлі і журавлики? Як довести, що у словах забирають, залишилось префікс за-? Знайдіть у тексті ще слова з префіксом. До якої частини мови вони належать?

Лелеки

Журавлі курличуть.

Забирають літо

І несуть з собою

У чужі краї.

Не спішіть, журавлики,

Гляньте —

Недогріте

Залишилось поле

В рідній стороні.

(М. Кулик)

№28

Знайдіть у тексті слова з префіксами, випишіть їх, виділіть префікси. До слів поставте запитання. До якої частини мови вони належать?

На зеленому листі

Посміхнеться суниця,

Вишня вдягне намисто,

І достигне пшениця.

Теплий дощик проллється,

Заколоситься жито,

Вся земля засміється,

Прийде радісне... (літо).

№29

Випишіть слова, основи яких мають: 1) тільки корінь; 2) корінь і суфікс.

Снігурі

Подивіться: у дворі

В чорних шапках снігурі.

Ще й червоні фартушки

Одягли собі пташки.

Значить сніг і холоди

Наближаються сюди.

Снігурами через те

Їх тепер і ви звете.

(Г. Демченко)

№30

Випишіть із тексту спільнокореневі слова, виділіть у них корінь і суфікс. Знайдіть серед них такі, що відповідають схемам

, .

Хвалько

Став хвалитись

Малий листок:

— Я найкращий

На весь лісок!

Брати зелені,

Я — золотий! ...

Та де не взявся

Вітровій.

Як налетів,

Як зашумів!

Нема в лісочку

Хвалька листочка.

(В. Заєць)

№31

Випишіть із тексту у ліву колонку слова зі зменшувально-пестливим значенням, а в праву — без нього. Виділіть суфікси.

Чарівна книжечка

Маю книжечку невеличку,

В ній живе руда лисичка

Та колючий їжачок,

Та солом'яний бичок,

І зайчисько-вуханець,

І цвіркунчик-співанець.

(X. Керита)

№32

Утворіть дієслова, в яких між префіксом при- і закінченням -ти стояли б чотири букви. Яку дію вони позначають?

(Пригасити, присипати, припалити, пригоріти, прикидати, прикопати, привалити).

№33

У зоопарку

На майданчику зоопарку гуляло 10 маленьких звірят. Чи не могли б ви їх назвати? Які суфікси мають їхні назви?

№34

Подані слова розставити в тому порядку, в якому розташовані їхні схеми, що наводяться нижче.

Книга, обкладинка, іграшка, розмова, одяг, дзвони к, заметіль.

Схеми:

1) Корінь + суфікс + нульове закінчення ( дзвони к).

2) Префікс + корінь + суфікс + закінчення (обкладинка).

3) Префікс + корінь + суфікс + нульове закінчення (заметіль).

4) Корінь + суфікс + закінчення (іграшка).

5) Префікс + корінь + закінчення (розмова).

6) Префікс + корінь + нульове закінчення (одяг).

7) Корінь + закінчення (книга).

Якщо правильно розмістити слова, то з їхніх перших букв прочитаєте другу половину крилатого вислову, який починається словами: Через терни (до зірок) . Запишіть вислів повністю.

№35

Від слова йшов утворіть нові слова за допомогою префіксів і пов’яжіть їх зі словами праворуч потрібними за змістом прийменниками:

При школи

Пере вулицю

Ви класу

За йшов товариша

Піді будинку

Віді стола

Обі дерева

№36

Додаючи до поданих слів префікси, утворіть антоніми. Запишіть. Виділіть префікси і поясніть значення слів. Яке значення мають префікси?

Зразок: Іти: відійти – підійти.

Копати, клеїти, вести, шити, в'язати, лізти, сипати, везти, дихати, гнати, повзати.

Визначте, яке загальне значення об’єднує ці слова.

№37

До поданих слів додайте префікс з- і запишіть. Чи відбуваються зміни у вимові і написанні префікса?

1. Робити, бити, лізти, дерти, мити.

2. Кип’ятити, писати, терти, формувати, ходити.

3. Сунути, садити, цідити, чіпляти, чорніти.

№38

Прочитайте. Які помилки допущені в написанні слів? Що треба знати,

щоб не помилятися в написанні префіксів пре-, при-? Запишіть слова,

виправивши помилки.

Привеликий, придобрий, пребити, претримати, прейти.

№39

Спишіть, вставляючи пропущені букви.

Пр…будувати, пр…крити, пр…погано, пр…хитрий, пр…бути, пр…завзятий, пр…крутити, пр…мудрий, пр…погано, пр…швидшити.

№40

Прочитайте. Випишіть суфікси, що мають приблизно однакове значення. Назвіть, яке саме значення. З’ясуйте, які почуття, настрій виражає даний текст.

Ой спи, дитя, до обіда…

Соньки-дрімки в колисоньки,

добрий розум в головоньки,

а рісточки у кісточки,

здоров’ячко у сердечко,

а в роточок говорушки,

а в ніженьки ходусеньки,

а в рученьки ладусеньки.

(Народна творчість)

№41

Випишіть із тексту спільнокореневі слова парами у стовпчик. Що означають слова у лівій і правій колонці? За таким зразком самостійно доберіть назви тварин та їхніх малят.

Хто чий синочок

У кита синочок –

Китеня.

У слона синочок –

Слоненя.

В їжачка синочки –

Їжачатка.

(А.Кисельов)

№42

Прочитайте текст. Які слова здалися вам незвичними? Чому звірі не змогли правильно утворити слова? Як треба було сказати?

Розумна мавпочка

Гойдався на дереві Ховатий!

В джунглях удав. А берегом мавпа

Він гарний мав настрій Зі школи ішла.

І пісню співав: Почула

- Я довгий, Й хвальків тих

Гладенький, На глум підняла:

Лискучий, - Ха-ха,

Увесь по деревах повзучий! Він повзучий!

А в річці купався - Хи-хи,

Якраз крокодил Він ховатий!

Та й крикнув Не вміють і слова,

З усіх крокодилячих сил: Як треба, сказати!

- Я кращий – Хоч я і розумна,

Зелений, І в школі навчата,

Зубатий, Не буду ніколи

Завжди під водою така вихвалята!

(Г.Малик)

№43

Послухайте текст. Скажіть, чому саме так відповіла бабуся: «Мені ніколи».

Бабуся і сани

Ішла бабуся з гори, важке несла. Коли це сани біжать. Носа вгору задерли.

- Сани, підвезіть, - попросила бабуся.

- Нам ніколи.

Збігли сани з гори та й стали. Ні вперед, ні назад.

Коли це бабуся йде.

- Бабусю, поможіть, вивезіть на гору.

- Мені ніколи, - сказала бабуся. І пішла додому.

Д.Чередниченко

1.У словах несла, носа позначте корені. До кожного слова доберіть по кілька споріднених.

2. Чи будуть слова несла, носа спільнокореневими? Доведіть, що не помиляєтеся.

3. Яка різниця у написанні слів підвезіть, вивезіть ? Позначте префікси.

4. Поміркуйте, чому в слові збігли пишемо префікс з- , а в слові сказала – с- ?

№44

Визначте корені й закінчення. Випишіть підряд тільки ті слова, які мають суфікси.

Молодий, попереду, рано, навздогін, активний, перемога, цінний, малий, сухий, ясно.

Якщо ви правильно вибрали слова, то з їхнії перших букв прочитаєте перше слово у вислові І.Франка: (Праця) – то перша основа життя.

№45

У слові книжка визначте суфікс. Доберіть ще кілька слів із цим же суфіксом. Поясніть значення утворених слів.

№46

Спишіть розкриваючи дужки.

(Ви)йшов (з)лісу; (з)бирати (з)городу; (з ¢ )їхати (з)гори; (про)читав (про)тварин; (по)садив (роз)саду; (ви0писав (з)книжки; (за)брів (у)воду.

№47

Використовуючи префікси, утворіть антоніми. Префікси виділіть.

№48

До поданих слів доберіть близькі за значенням слова з префіксами.

Тихий - …, бесіда - …, сміливий - …, паркан - …, сумний - …, слабкий - …, жорсткий - …, барвистий - …

Зі словами кожної пари складіть речення.

№49

Випишіть слова, що складаються:

а) тільки з кореня;

б) з кореня і закінчення;

в)з кореня, суфікса і закінчення;

г) з префікса і кореня;

ґ) з префікса, кореня, суфікса;

д) з префікса, кореня, суфікса, закінчення;

е) з кореня і суфікса.

Безплатний, біг, вигляд, вівчар, варений, відламок, відплата, відхил, віра, гарт, далекий, доба, запис, сміх, зелений, кора, корм, безмежний, вигріб, ґедзь, ґрунт, брат, ґрунтова, долина, дзьоб, вечірній, записка, зліт, кадр, кущ, липовий, літо, лічу, лоза, льох, льон, мир, мідь, місток, місто, безмірний, бік, вигук, глибина, буковий, грач, граченя, засівний, намір, напад, воля, ніч, нічний, нуль, нульовий, обгін, перестук, подорож, подорожник, подяка, безмісячний, бій, випас, джміль, бурячок, вірний, джмелиний, друкарка, пожежа, поклик, промова, пень, пеньок, порада, потік, примирення, примітка, безпомилковий, пташник, вал, птах, пушок, світильник, вигін, схил, схід, маляр, малюк, маленький, весна, щастя, небо, смішний, святковий, дорога, подарунок.

№50

Випишіть слова з префіксами.

В’язати, в’їхати, об’єкт, об’єднання, в’є, роз’єднати, п’явка, п’ятак, з’ясувати, під’їзд, з’їжджати, в’ялити, в’язка, з’явився, об’їдати, роз’їхатись, з’їзд.

№51

Випишіть в одну колонку слова з префіксом с- , у другу – з префіксом з-

Поясніть правопис цих слів.

1.Збагачення, скинути, зцідити, скип’ятити, зшити, складка, зберегти, сколихнути, скоритись, звеселити, скаламутити, збудувати, скосити, скреснути, зчавити, згаснути, скотитись, скласти.

2.Злити, зшивання, зсадити, скоротити, зшкребти, зсипати, скроїти, скрутити, скусати, спаяти, змалювати, спалахнути, зрізати.

3.Спереду, зрошення, сплеснути, зростити, сповіщати, зрушити, зштовхнути, справа, стверднути, зцементувати, стримати.

4.Здивуватись, скам’яніти, скінчити, злетіти, скликати,сколоти, зчорніти, стиснути, змити, стягнути, зчепити.

5. Схлюпнути, зчистити, схилитись, зрівняти, схвалити, зсушити, сформулювати, зстрибнути, сформувати, зсутулитись, сходити.

№52

Згрупуйте слова з однаковим префіксом. Що спільного у значенні слів кожної групи?

Премудрий, презлий, преславний, приклеїти, предобрий, приліпити, пребагатий, прищепити, прив’язати.

№53

До слів садок, яблуневий, гіллястий випишіть з тексту споріднені.

Випишіть слова з префіксами.

Яблунька

Посадив садівник у саду дику яблуньку. Зрізав зелену верхівку. Розколов стовбурець і увіткнув молодий пагінець від хорошої яблуні.

Захворіла яблунька. Але скоро одужала й зрослася з чужою гілкою. П’є гілочка соки дикої яблуньки і росте швидко. Через три роки зацвіло дерево білими запашними квітами. Потім пелюстки опали. На їхньому місці з’явилась зелена зав’язь. До осені виросли великі, рум’яні, солодкі яблука.

(За К.Ушинським)

№54

Відгадати слова:

а) Корінь мій знаходиться в «ціні»,

Префікс дай від «оклику» мені,

Суфікс – від «лінійки» чи від «зірки»,

Разом – результати перевірки. (Оцінка)

б) Корінь з «підкладки»,

префікс з «обшивки»,

суфікс – із «косинки»,

а все разом – для книжки. (Обкладинка)

в) Слово складається з двох частин: перша частина – корінь слова «учитися», друга – суфікс слова «в’язень». Ціле слово – синонім слова «школяр». (Учень)

г) Слово складається з двох частин: перша частина – корінь слова «кома», друга – префікс слова «попрацювати», третя – звук, що позначається буквою, яка стоїть в алфавіті перед У. ціле слово – назва солодкого напою з фруктів і ягід. (Компот)

№55

Розгляньте малюнок і складіть казку про лісову школу (письмово). У своїй роботі використовуйте слова з суфіксами чи префіксами.

― Які спільнокореневі слова ви вжили у казці?

Отже, робота над запропонованими завданнями під час вивчення теми «Будова слова» потребує від учнів осмисленої діяльності, допомагає їм збагачувати словник, пробуджує інтерес до мови, підвищує культуру мовлення. Ці завдання доцільно використовувати як під час повторення вивченого про будову слова, так і під час опрацювання окремих тем розділу. Цей матеріал зацікавлює учнів, спонукає до творчого пошуку. Такі вправи значно пожвавлюють процес практичного засвоєння рідної мови молодшими школярами, сприяють формуванню їхньої мовної особистості.

2.2 Перевірка ефективності запропонованої системи вправ в експериментальному дослідженні

Дослідження проводилось у Білявецькій загальноосвітній школі

І-ІІ ступенів на базі двох класів, з яких 4-А визначений нами як контрольний, а 4-Б – експериментальний. Кількість учнів у класах та стан успішності майже ідентичні.

Дослідження спрямоване на перевірку ефективності використання вправ для ознайомлення учнів з будовою слова, зокрема з префіксами і суфіксами, та закріплення цього матеріалу. Воно носило теоретико-експериментальний характер і проводилось у два етапи.

На І етапі була визначена сфера дослідження, вивчалися психолого-педагогічна і методична література з даного питання, досвід роботи вчителів початкових класів, формувались завдання дослідження.

На ІІ етапі розроблялись шляхи реалізації завдань дослідження і матеріали експериментального дослідження, проводився експеримент з метою перевірки ефективності використання запропонованих нами вправ, продовжувалося вивчення наукової літератури з даної теми. Основна увага була звернена на аналіз та узагальнення даних експерименту, оформлення роботи, з’ясування подальших перспектив такого навчання.

Експериментальне навчання за запропонованою схемою здійснювалось на формуючому і перевірялося на узагальнюючому етапах дослідження.

Було розроблено систему вправ, безпосередньою метою яких є:

- ознайомлення молодших школярів із префіксами та суфіксами як значущими частинами слова, їх роллю та словотворчою функцією;

- розширення і уточнення словника дітей;

- правильне користування морфемами в усному і писемному мовленні;

- вміння визначати префікси і суфікси у словах;

- правильна вимова і правопис префіксів роз-, без-, з- (с-);

- вміння розрізняти префікси та прийменники, правильно їх писати;

- навчити правильно писати слова з апострофом після префіксів.

Ці уміння формувалися в результаті виконання вправ, що подані у попередньому параграфі.

З метою одержання об’єктивної інформації про рівень засвоєних знань і вмінь з морфеміки і словотвору, про типові помилки ми провели спеціальні підсумкові роботи у контрольному та експериментальному класах. Кожному учневі було запропоновано теоретичні та практичні завдання.

Теоретичні завдання вимагали відповіді на поставлені запитання.

Доповніть визначення:

1. Корінь слова – це ... частина ... .

2. Закінченням називається ... .

3. Основа слова – це частина ... .

4. Префіксом називається частина слова, що стоїть ...

5. Суфікс – це частина слова, що ... .

6. Спорідненими називаються слова, що мають ..., а саме ... .

Результати якісного і кількісного аналізу виконання цього виду завдань подано в таблиці 1.

Таблиця 1.

Учнівські відповіді показали, що учні експериментального класу правильніше доповнили запропоновані визначення понять.

Разом з тим, у більшості школярів викликало труднощі завдання на визначення основних способів творення слів.

Так, виділяють способи творення слів за допомогою:

Таблиця 2.

Учні контрольного і експериментального класів також виконували практичні завдання.

Пропонуючи школярам перше з них, ми намагалися перевірити їх уміння розрізняти словоформи і спільнокореневі слова. Крім того, експеримент дозволив виявити запас морфем і типові порушення дітьми норм творення форми слова і похідних слів.

Запишіть у перший стовпчик форми поданого слова, а в другий – спільнокореневі слова:

Писати, слово

Як свідчать одержані дані (див. таблицю 3), 54,6% учнів 4-А класу і 65,8% учнів 4-Б класу правильно записали форми запропонованих слів. Правильно дібрали спільнокореневі слова 57,6% і 66,9% відповідно учнів контрольного і експериментального класів.

Таблиця 3.

Наступне завдання зорієнтовано, по-перше, на перевірку сформованості в учнів 4-А і 4-Б класів вміння правильно розбирати слова за будовою; по-друге, на виявлення рівня усвідомленості-неусвідомленості зв’язку морфемного аналізу зі смисловими відношеннями між похідним і мотивуючим словами.

Розберіть слова за будовою:

Безрідний, жовтуватий, ялиновий, наказ, програміст, вареник.

Найтиповішими помилками учнів при виконанні цього завдання, є такі:

· суфікс або його частину приєднують до кореня 34,9% учнів 4-А класу і 27,4% учнів 4-Б класу (жовтуватий, вареник );

· членують суфікси на частини 46,5% учнів 4-А класу і 38,7% учнів 4-Б класу (жовтуватий );

· суфікс або його частину відносять до закінчення відповідно 43,3% і 35% школярів.

Мета третього завдання – перевірити вміння учнів контрольного і експериментального класів зіставляти, здійснювати аналітичні та синтетичні операції, класифікувати в ході словотворчого аналізу.

Знайдіть слова з префіксами і без префіксів, запишіть їх групами:

Пофарбувати, розкидати, повзати, високий, ударити, розумний, поранений, висушений, розплести.

87,4% учнів контрольного класу і 72,9% учнів експериментального класу, що брали участь в експерименті, включили в одну групу слова з префіксом і без нього. Як наслідок в одному ряду зі словами пофарбувати, поранений, розкидати, розплести, висушений опинилося слово розумний.

Таким чином, аналіз результатів виконання цього завдання свідчить про те, що в учнів не сформовані спеціальні вміння групувати похідні слова за їх приналежністю до тієї чи іншої словотворчої моделі. Об’єднуючи в одну групу слова різних словотворчих моделей, учні звертають увагу лише на спільність буквених сполучень у словах, на форму слова, незважаючи на його значення.

Також протягом проведення експерименту під час уроків ми подавали учням наступні види завдань:

Як бачимо із таблиці, діаграми в експериментальному класі вміння учнів відповідають необхідному рівневі. У контрольному класі ці вміння дещо нижчі.

Отже, вправи, які ми пропонували, можна використовувати на уроках української мови в початкових класах.

Результати експериментального дослідження свідчать про те, що ефективність застосування даної методики очевидна, оскільки вся система вправ забезпечує істотно вищий рівень результативності і спрямована на розвиток розумових здібностей школярів, формування орфографічних та орфоепічних навичок, розвиток творчої активності учнів.

Спостереження, зроблені на уроках української мови показують, що запропоновані нами завдання і вправи викликають інтерес, зосереджують увагу учнів, спонукають їх до міркувань, вчать придивлятися до слова, замислюватися над його значенням, виявляти деякі суттєві особливості мовних явищ, порівнювати їх, знаходити між ними зв'язок, робити узагальнення. Це сприяє формуванню пізнавальних умінь, успішному засвоєнню школярами мовного матеріалу.

Висновки

Початковий курс української мови має пізнавально-практичний характер. Саме цим зумовлене існування двох органічно пов'язаних між собою напрямів у його вивченні. Якщо пізнавальний напрям роботи передбачав засвоєння дітьми основ лінгвістичної науки, потрібних для розуміння ними різних мовних явищ, то практичний напрям мав на меті формування в учнів правописних і мовленнєвих умінь і навичок, створення передумов для усвідомлення школярами комунікативної функції мови.

Для встановлення правильного співвідношення між цими напрямами під час вивчення морфемної будови слова та елементів словотвору в початкових класах слід розглядати значущі частини слова як функціональні одиниці мовної системи, тобто такі, які виконують певні функції: творення нових слів або словоформ.

Одне з центральних місць у сучасних програмах з української мови для 1-4-х класів відводиться вивченню молодшими школярами морфемної структури слова та елементів словотвору. Засвоєння цього матеріалу сприяє збагаченню дітей певною сумою знань про мову, осмисленню ними закономірностей правопису, а також розвитку логічного мислення й мовлення школярів.

Учні засвоюють теоретичні відомості, поняття і правила з цього розділу, а також виробляють на їх основі морфемно-аналітичні, конструктивні уміння і навички вживання споріднених слів у мовленнєвій практиці.

Під час вивчення будови слова не менш важливим є врахування принципу взаємозв'язку словотвору з іншими мовними рівнями: лексикологією, морфологією, фонетикою, синтаксисом.

Розвиток у молодших школярів пізнавальних інтересів, допитливості, спостережливості, бажання вчитися – «вічні» завдання, що їх покликана вирішувати початкова школа. Одним із важливих засобів їх розв’язання вчені визначають інформативність уроку, тобто використання у навчальному процесі інформаційно-насичених матеріалів, цікавих завдань і вправ, елементів гумору тощо.

Для успішного виконання всіх завдань розділу «Будова слова» треба добирати такі методи та прийоми, як спостереження учнів за словотворчими явищами, самостійна робота аналітичного та синтетичного характеру, введення похідної лексики в синтаксичні конструкції та зв'язні висловлювання, порівняння, зіставлення, узагальнення та інші мислительні операції, виконання яких сприятиме розвитку самостійної та творчої активності молодших школярів.

Учитель повинен створювати оптимальні умови для усвідомлення взаємозв’язку між лексичним значенням слова та його морфемною будовою, цілеспрямовано керувати збагаченням словникового запасу, вдосконаленням орфографічних навичок. Тому для опрацювання розділу потрібно використовувати цікавий матеріал.

У дипломній роботі ми намагались навести приклади такого цікавого матеріалу, запропонували вправи різноманітного характеру, пізнавальні завдання, ігри.

Використовуючи цей матеріал, було проведено експериментальне дослідження. Результати засвідчили, що по-перше, запропоновану методику вивчення префіксів і суфіксів можна застосовувати на практиці, і, по-друге, що вона є ефективною.

Таким чином, подана нами система вправ і завдань, пов’язана з опрацюванням значущих частин слова, зокрема префікса та суфікса, є ефективним засобом розвитку розумових здібностей молодших школярів та формування їх мовних знань, орфографічних та орфоепічних навичок.

Список використаної літератури

1. Баліцька Н.Г. Дидактичний матеріал до вивчення теми «Будова слова» // Початкова школа. – 1990. – №6. – С.20.

2. Білоусенко П.І., Явір В.В. Проблемно-ситуативні завдання на уроках української мови.-К.:Освіта, 1990. -128 с.

3. Бурак Г.Ф. Слово-диво. – К.: Боривітер, 1994. – 72с.

4. Важеніна О.Г., Ярош Г.П. Актуалізація пізнавальної діяльності на уроках української мови (Розділи «Будова слова», «Морфологія») // Початкова школа. – 1996. – №2. – С.10.

5. Вакарюк Л., Панцьо С. Українська мова. Морфеміка і словотвір. – Тернопіль: ЛІЛЕЯ, 1999. – 220с.

6. Вашуленко М.С. До вивчення української мови у 4 класі // Початкова школа. – 1988. – №6. – С.13.

7. Вашуленко М.С., Мельничайко О.І. Рідна мова. Частина перша. Підручник для 3 класу. – К.: Освіта, 2003. – 126с.

8. Великанов Н.Н. Использование перфокарт на уроках русского языка // Начальная школа. – 1986. – №5. – С.23.

9. Вільчинська Т. Морфемний і словотвірний аналіз у школі // Дивослово. – 2005. – №5. – С.22.

10. Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища школа,

1986. – 200с.

11. Гамалій А.Т. Ігри та цікаві вправи з української мови для 1-3 класів. – К.: Радянська школа, 1980. – 112с.

12. Гнатюк Л.П., Бас-Кононенко О.В. Українська мова. Особливості практичного застосування. – К.: Знання – Прес, 2006. – 259с.

13. Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія: Навчальний посібник. – К.: Вища школа,

1999. – 207с.

14. Деркач Н.І. Методичні вказівки до «Таблиць з української мови для 4 класу 4-річної початкової школи» // Початкова школа. – 1993. – №2. – С.20.

15. Дика Н. Курс сучасної літературної мови. Словотвір. Морфемна структура слова // Дивослово. – 2004. – №11. – С.50-54.

16. Енциклопедія. Українська мова. – К. – Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П.Бажана, 2000. – С.342-345, 483, 618.

17. Каніщенко А.П. Дидактичний матеріал до вивчення значущих частин слова // Початкова школа. – 1989. – №8. – С.30-35.

18. Каніщенко А.П. Дидактичний матеріал до вивчення значущих частин слова // Початкова школа. – 1989. – №9. – С.22.

19. Кващук А. Будова слова в українській мові (у запитаннях і відповідях) // Українська мова і література в школі. – 2004. – №4. – С.65-68.

20. Кващук А. Вивчаємо словотвір // Дивослово. – 2005. – №6. –С.7.

21. Кващук А. Поняття про основу слова // Дивослово. – 1999. – №4. – С.21.

22. Коваль А.П. Наглядность на уроках русского языка в начальных классах: Пособие для учителя. – К.: Радянська школа, 1986. – 168с.

23. Кононенко П.П. та ін. Українська мова: Навчальний посібник. – 3-тє вид., перероб. – К.: Либідь, 1992. – 224с.

24. Коцюбинська Н.М., Коцюбинська А.І. Українська мова: Фонетика. Лексика. Будова слова. Словотвір. Морфологія. Синтаксис. – Харків: Країна мрій, 2004. – 72с.

25. Листратова М.С. Как я работаю над составом слова // Начальная школа. – 1988. – №3. – С.29.

26. Логачевська С.П. Використання матеріалу підручника для диференційованих завдань // Початкова школа. – 1990. – №8. – С.33.

27. Лукач С.П. Бесіда на уроках мови: Посібник для вчителя. – К.: Радянська школа, 1990. – 112с.

28. Львов М.Р. Обучение орфографии в начальных классах. – Начальная школа. – 1984. – № 2. – С.24.

29. Львов М.Р. Обучение орфографии в начальных классах. – Начальная школа. – 1986. – № 7. – С.17.

30. Львов М.Р. Обучение орфографии в начальных классах. – Начальная школа. – 1986. – № 10. – С.35.

31. Львов М.Р. Формирование грамматических понятий у младших школьников. – Начальная школа. – 1981. – №11. – С.31.

32. Мацько Л.І., Мацько О.М., Сидоренко О.М. Українська мова: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1998. – 416с.

33. Методика викладання української мови: Навчальний посібник для педучилищ. За ред.С.І.Дорошенка. – К.: Вища школа, 1989. – 365с.

34. Морфемний словник: Близько 36000 слів. Укладач Л.М.Полюга. – К.: Радянська школа, 1983. – 464с.

35. Одинцова Г.С., Кодлюк Я.П. Цікаве мовознавство для молодших школярів: Посібник для вчителя початкових класів. – К.: Наш час, 2006. – 123с.

36. Передрій Г.Р. Будова слова // Українська мова і література в школі. – 1991. – №1. – С.90.

37. Потоцька Т.Ф. Елементарний словотворчий аналіз // Початкова школа. – 1988. – №4. – С.12.

38. Потоцька Т.Ф. Лексична робота з розділу «Будова слова» // Початкова школа. – 1990. – №1. – С.20-24.

39. Потоцька Т.Ф. Система роботи над розділом «Будова слова» в початкових класах: Методичний лист. – К.: Освіта, 1991. – 63с.

40. Прищепа К.С., Вашуленко В.Ф. Збірник диктантів з української мови для 1-3 класів. - К.: Радянська школа, 1984. - 52 с.

41. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. – К.: «Початкова школа». – 2006. – 432с.

42. Русанівський В.М., Пилипинський М.М., Єрмоленко С.Я. Українська мова. – К.: Радянська школа, 1990. – 257с.

43. Романюк Є. У майстерні слова // Дивослово. – 2004. – №6. – С.12.

44. Савицька В.П., Рощина Л. Словотворча робота при вивченні теми «Будова слова» // Початкова школа. – 1990. – №10. – С.13.

45. Савченко О.Я. Урок у початкових класах // Початкова школа. – 1995. – №4. – С.31.

46. Симоненкова Л., Симоненкова Т. Вивчення будови слова // Українська мова і література в школі. – 1991. – №12. – С.13-16.

47. Скуратівський Л.В. Пізнавальні завдання з української мови: Посібник для вчителя. – К.: Радянська школа, 1987. – 144с.

48. Сучасна українська літературна мова. Морфологія / За заг. ред. І.К.Білодіда. – К.: вид-во «Наукова думка», 1969. – 584с.

49. Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун,

Л.Ю. Шевченко та ін.; За ред. О.Д. Пономарева. – К.: Либідь, 1997. – 400с.

50. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. – К.: Радянська школа, 1976. – Т.ІІ. – С.445.

51. Українська мова / за ред. Дудика П.С. – К.: Вища школа, 1993. – 178с.

52. Українська мова з методикою навчання в початкових класах. Інтегрований курс / за ред. А.К. Каніщенко, Г.О. Ткачук. – К.: Промінь, 2003. – 232с.

53. Ушинський К.Д. Про народність у громадському вихованні. – К.: Радянська школа, 1979. – С.157.