Курсовая работа: Теоретичні основи формування і розвитку загальнотрудових умінь і навичок в учнів 8-11 класів при вивченні профілю "Деревооброрбка"

КУРСОВА РОБОТА

«Теоретичні основи формування і розвитку загальнотрудових умінь і навичок в учнів 8-11 класів при вивченні профілю “Деревооброрбка»

Вступ

В сучасних умовах школи особлива роль відводиться удосконаленню трудової підготовки учнів. Обумовлено це тим, що сучасне виробництво, науково-технічний прогрес потребують все більш кваліфікованих робітників, здатних до творчої діяльності. Тому підготовка підростаючого покоління до активної творчої праці – проблема державного масштабу.

Завдання трудового навчання в процесі трудової підготовки учнів старших класів визначені педагогами-психологами, проте слід враховувати, що в старших класах створюються нові передумови для виконання завдань трудового навчання: зростає рівень загальноосвітньої підготовки учнів, відбувається дальший процес фізіологічного розвитку їх організму, психічного розвитку якостей особистості. Внаслідок цього стає можливим підвищити вимоги до трудового навчання.

Передусім створюються умови для повнішого втілення принципу поєднання навчання з продуктивною працею (особливо під час навчально-виробничої практик). Тому потрібно залучити учнів VIII-XI класів до продуктивної праці, де для цього забезпечуються належні умови. Відсутність таких умов слід розглядати як істотний недолік у навчально-виховній роботі.

Особливого значення набуває в старших класах профорієнтаційна робота з учнями. Вона стає тепер більш цілеспрямованою у тому розумінні, що учнів глибше ознайомлюють з окремими галузями народного господарства, ураховуючи їх нахили і здібності. Постає завдання сформувати в учнів деякий обсяг знань, умінь і навичок певної професії, тобто учнів треба озброїти професійними знаннями, вміннями і навичками, щоб вони впритул підійшли до оволодіння певною професією.

Звичайно при цьому не забувають завдань політехнічної освіти. Завдання допрофесійної підготовки привели до того, що учні IX-XI класів не набувають однакової за змістом трудової підготовки, як у восьмирічній школі. Вони спеціалізуються, тобто вибирають за своїм бажанням один із напрямків трудової підготовки, які застосовуються в цій школі або мікрорайоні.

У зв’язку із цим особливо актуальним стає завдання забезпечити єдиний рівень політехнічної підготовки учнів у процесі трудового навчання в старших класах. Як це питання розв’язується, буде розглянуто далі.

Дуже важливо надати учням змогу зробити вибір напряму трудового навчання в старших класах. Ураховуючи, що це питання дуже складне, у деяких школах учням дозволяють змінити профіль трудової підготовки протягом першого півріччя в IX класі, а також на початку навчання в X класі.

Одним із важливих завдань трудової підготовки учнів у старших класах є забезпечення наступності між трудовим навчанням у восьмирічній школі і в IX-XI класах. Наступність може проявлятися безпосередньо і опосередковано. Якщо, наприклад, у старших класах мова йде про трудове навчання з обробки деревини, то тут вчитель старається перш за все на знання і вміння з столярної обробки деревини і обробки деревини на верстатах, набуті учнями в процесі занять у майстернях. Навчаючись в IX-XI класах, учні вдосконалюються і розширюють свої знання і вміння. Така наступність буде безпосередньої і забезпечити її легше, проте цього недостатньо з точки зору політехнічної освіти. Учні дістали у восьмирічній школі певні уявлення про основи сучасного виробництва. Воно повинно стати вихідним для дальшого технічного кругозору дітей. У них сформовано певні політехнічні уміння з вимірювання, обчислення та ін. Треба подбати, щоб на базі цих умінь сформувалися нові, складніші і досконаліші. У восьмирічній школі в учнів виховуються позитивні якості, які потрібні для працівника суспільного виробництва: творче ставлення до своєї праці, уміння планувати свою працю і підтримувати порядок на своєму робочому місці – все це повинно розвиватись у старших класах, переходити в звички, ставати рисами характеру.

Поряд із наведеними завданнями трудового навчання, які потребують нового підходу до трудової підготовки учнів (бо для виконання їх створюються додаткові можливості) у IX-XI класах доводиться розв’язувати і такі завдання, як ознайомлення учнів з технікою, технологією і організацією сучасного виробництва, тобто продовжувати те, що робили у восьмирічній школі. Говорячи про старші класи, можна лише додати, що тут розширюється база для узагальнення знань учнів, бо вони, як правило, вивчають у VIII-ХI класах машини, характерні для вибраного ними профілю трудового навчання, ознайомлюються з правилами їх експлуатації, з технологічними процесами, які тут застосовуються, і з формами організації праці. Нагромадження нових знань повинно проходити в тісному дидактичному зв’язку з попереднім досвідом учнів. Основою для цього є набуті учнями у восьмирічній школі знання про елементи машинознавства та електротехніки і про міжгалузеві виробничі поняття „продуктивність праці”, „норма праці” та ін.

У ІХ-ХI класах трудове навчання можна проводити за різними профілями. Вибір профілю трудового навчання визначається характером виробничого оточення школи та її навчально-матеріальною базою. При такому підході до змісту трудового навчання учнів залучають до продуктивної праці. Тепер у загальноосвітніх школах нашої країни запроваджується близько 150 профілів трудового навчання.

Для найбільш поширених профілів (автосправа, деревообробка, металообробка, електротехніка) Міністерством освіти затверджені навчальні програми. Ці програми побудовані виходячи з єдиних принципів щодо їх змісту та структури. Вони встановлюють також єдиний рівень політехнічної підготовки учнів. Школам надається право розробляти спільно з базовими підприємствами навчальні програми, якщо для обраного ними профілю трудового навчання немає програм, затверджених Міністерством освіти. У такому разі треба орієнтуватися на типові програми (затверджені Міністерством освіти) і затверджувати розроблені програми в органах народної освіти. Дані програми також розробляються і на основі наявної матеріально-технічної бази в школі. Матеріальна база є однією з головних умов, без забезпечення якої неможливе проведення як трудового, так і профільного навчання. Аналіз матеріальної бази шкіл з трудового і профільного навчання показує, що тут застосовуються різні організаційні форми для включення учнів у продуктивну працю.

Недостатня розробленість проблеми в теорії і на практиці спонукало нас до вибору теми курсової роботи: “Психолого-методичні умови формування і розвитку загальнотрудових умінь і навичок в учнів 8-11 класів при вивченні профілю “Деревообробка”.

Метою нашої курсової роботи є розробка змісту методики формування і розвитку в учнів загальнотрудовив умінь і навичок при вивченні профілю “Деревообробка”. Об’єктом дослідження є трудова підготовка учнів 8–11 класів.

Предметом нашої курсової роботи є шляхи і засоби формування загальнотрудових умінь і навичок в учнів 8-11 класів при вивчені профілю “Деревообробка”.

Перед нашою курсовою роботою згідно мети і предмету поставлено такі завдання:

1. Провести аналіз літератури та педагогічного досвіду по формуванню в учнів загальнотрудових вмінь і навичок при вивчені профілю “Деревообробка” у 8-11 класах.

2. З’ясувати психолого-методичні та теоретичні основи формування і розвитку загальнотрудових вмінь і навичок в учнів 8-11 класів при вивченні профілю “Деревообробка”.

3. Виконати аналіз програми по профілю „Деревообробка” у 8-9 класах.

4. Ознайомитись з методикою проведення занять по даній темі і розробити свою методику формування і розвитку загальнотрудових вмінь і навичок в учнів 8-11 класів при вивченні профілю “Деревообробка”, перевірити її на практиці.

При написанні курсової роботи ми використовували такі методи: метод аналізу літератури, метод аналізу передового досвіду, аналізу програми, метод дослідження і спостережень.

І. Розділ І. Теоретичні основи формування і розвитку загальнотрудових умінь і навичок в учнів 8-11 класів при вивченні профілю “Деревооброрбка”.

І.1.Аналіз літературних джерел з проблеми формування і розвитку загальнотрудових умінь і навичок в учнів 8-11 класів при вивченні профілю “Деревообробка”.

Аналіз літературних джерел ми робимо з тією метою, щоб детальніше оглянути, як автори пропонують застосовувати свою методику формування і розвитку загальнотрудових умінь і навичок в учнів старших класів в процесі трудового навчання. Так, Ханін М. Б. говорить що в 8-9 класах доцільно проводити розпочату в початкових класах роботу саме по формуванню і розвитку в учнів загальнотрудових умінь і навичок, при цьому він наголошує, що розвиток трудових вмінь і навичок буде тим ефективнішим, чим краще буде сформована база теоретичних знань та практичних вмінь і навичок учнів з молодших класів[24]. Він стверджує, що формуючи в учнів загальнотрудові вміння і навички на заняттях в шкільних майстернях необхідно дотримуватись відомих дидактичних принципів педагогіки: науковості, доступності і посильності, систематичності і послідовності, зв’язку теорії з практикою, міцності засвоєння знань, вмінь і навичок, єдності навчання, виховання і розвитку, свідомості і активності, наочності, а також індивідуального підходу. Не аби яке значення в формування загальнотрудових вмінь і навичок учнів автор відводить вправам. Він стверджує, що саме під час вправ (тобто багаторазового повторення операцій і дій) саме і формуються ці вміння і навички в учнів.

Ці поради корисні тим, що учні продовжують удосконалювати свої вміння і навички безпосередньо під час виконання робіт. Автор не рекомендує, як метод формування вмінь і навичок учнів практикувати фронтальні роботи. Такі завдання потрібно давати лише окремим учням. При цьому завдання повинні бути індивідуальними.

Багато цікавого методичного матеріалу з питань щодо методики формування і розвитку загальнотрудових умінь і навичок учнів старших класів при вивченні профілю “Деревообробка” можна знайти в журналах “Школа и производство”, “Трудова підготовка в закладах освіти”, “Педагогіка і психологія”. Так, наприклад, Кірілов М. Я. подає методичні рекомендації по проведенню занять з ручної обробки деревини 8-9 класах і пропонує свою методику формування та розвитку загальнотрудових умінь та навичок безпосередньо під час виконання роботи. Його методика базується на єдності і взаємозв’язку трудового навчання і суспільно-корисної праці, згідно якої основне місце на занятті займає практична діяльність учнів. При поясненні нового матеріалу автор рекомендує спиратися на знання учнів з математики, фізики. Особливу увагу звертає він звертає на розширення політехнічного кругозору школярів, розвиток їх технічного мислення, формування стійких інтересів до професій деревообробної промисловості.

Ще більш детальні методичні розробки по формуванню і розвитку загальнотрудових умінь і навичок на заняттях з трудового навчання при вивченні учнями старших класів профілю “Деревообробка” наведено в статтях О.О. Воронова [7]. В них до кожного заняття вказуються: мета, міжпредметні зв’язки, обладнання, наочні посібники, розкривається приблизний хід занять, наводиться перелік виробів які учні мають зробити. Дуже детально розписаний матеріал по кожній темі та інструкційні картки до практичних робіт.

Як і попередник, О.О. Воронов у формуванні загальнотрудових вмінь і навичок відводить навчальним вправам. Ці вправи недовготривалі (10-15 хв.) і сприяють кращому оволодінню трудовими прийомами. В залежності від складності трудової дії вправа може охоплювати її повністю. Виконавши навчальні плани, учні приступають до виготовлення виробів. При цьому вони практично продовжують тренуватись.

Д.О. Тхоржевський в методичному посібнику подав основні питання методики трудового навчання, загальні для різних напрямків трудової підготовки учнів, виклав особливості методики проведення занять по окремих розділах програми [22]. Автор також уточнив суть понять “вміння”, “навички” та висвітлив загальні закономірності формування змісту цих понять, встановив роль загальнотрудових понять в трудовій підготовці учнів. Подав рекомендації щодо сформованості загальнотрудових вмінь і навичок при вивченні основних тем програми, зокрема ручна обробка деревини.

Цікавими є підходи до вивчення ручних операцій з обробки деревини в малокомплектній школі вчителя Вакуліча П.О. Він рекомендує комбінувати заняття у навчальній майстерні з екскурсією на деревообробне підприємство. При підготовці до екскурсії вчитель складає план її проведення. Він стверджує, те що учні побачать власними очима на підприємстві, неабиякий відбиток накладе на подальший процес формування і розвитку загальнотрудових умінь і навичок учнів безпосередньо в шкільній майстерні. Що до занять в майстерні то вироби які учні мають виготовляти підбирає згідно з режимом трудової діяльності учнів. Він стверджує, що деякі операції по обробці деревини являються досить такі складними і для учнів старших класів. Крім того, одноманітна робота, яка навантажує одні і ті ж групи м’язів, приводить до швидкої втоми. Тому, як стверджує Петро Олександрович, необхідно підбирати такі вироби, технологічний процес виготовлення яких передбачає дії в яких задіяні різні групи м’язів. Він будує практичну роботу так, що через кожні 10-15 хв. передбачалась пауза на 2-3 хв., причому цю паузу він заповнює біжучим інструктажем.

Потрібну методику формування і розвитку загальнотрудових умінь і навичок при вивченні профілю “Деревообробка” в старших класах пропонує і В.В. Волков [8]. Згідно цієї методики вивчення профілю “Деревообробка” автор пропонує поєднувати з продуктивною працею учнів. Так само як і П.О. Вакуліч відводить велике значення екскурсії на деревообробне підприємство де можна спостерігати за роботою фахівців. З метою активізації пізнавальної діяльності учнів, автор рекомендує давати індивідуальні завдання, які можна виконувати на заняттях з технічної праці. Він стверджує, що вміння і навички будуть формуватись і розвиватись тоді, коли учні самі будуть самі розробляти технологічні картки на виготовлення того чи іншого виробу. Дана методика визначає ефективні умови формування та розвитку загально трудових вмінь та навичок учнів при вивченні профілю “Деревообробка”.

Вчитель середньої школи №76 м. Києва Горбань І.П. рекомендує свою методику формування та розвитку загально трудових вмінь і навичок на заняттях з трудового навчання при вивченні профілю “Деревообробка” учнями старших класів. Заняття в майстерні по даному профілю він пропонує поєднувати з продуктивною працею учнів при цьому необхідно спиратися на знання учнів молодших з класів. Він рекомендує починати вивчення даного профілю з порівняльного аналізу теоретичного і практичного навчання учнів по профілю, а також з виконання основних операцій по обробці деревини. Велику роль для формування та розвитку загальнотрудових вмінь та навичок він відводить практичним роботам.

Багато цікавого матеріалу з питань методики формування та розвитку загальнотрудових вмінь та навичок описав в своїй статті вчитель трудового навчання середньої школи №90 м. Києва Решетняк Л. Є. [18]. Навчання в майстерні він пропонує поєднувати з суспільно корисною працею учнів. Також вчитель стверджує, що екскурсії на деревообробне підприємство відіграють неабияку роль у формуванні і розвитку загальнотрудових вмінь та навичок учнів. Згідно його методики, основний тягар по формуванню загальнотрудових вмінь та навичок, припадає на практичні роботи, які учні виконують в трудовій майстерні.

Заслуговує на увагу і методика формування трудових умінь і навичок Качнева В.І. [14] в методичному посібнику він розкрив психолого-педагогічні передумови формування загальнотрудових вмінь і навичок, висвітлив систему політехнічної освіти в процесі формування загальнотрудових вмінь і навичок, а також методи їх формування.

Автор стверджує, що найсприятливіші передумови формування загальнотрудових вмінь і навичок створюються в ході вивчення вправ та виконання практичних робіт, зміст яких він поділяє в наступному порядку: графічні роботи і визначення розмірів; вибір заготовок і планування роботи; виконання операцій; контроль якості.

Г.Б. Волошин, А.О. Воронов, О.І. Гедвіло, В.Г. Гетта, Д.О. Тхоржевський розкрили особливості діючої навчальної програми по трудовому навчанню в 8-9 класах на базі навчальних майстерень. Дали поурочні розробки по відповідних темах типової програми [9]. Вони також не лишили по заувагою питання, що до формування загальнотрудових вмінь та навичок учнів понять в учнів при вивченні профілю “Деревообробка”. І в доступній формі виклали методику, що до питань як правильно спланувати і провести заняття трудового навчання в умовах шкільної майстерні, які навчальні виховні цілі потрібно ставити, яке обладнання слід готувати до заняття і розкрили загальні методичні підходи до вирішення задач трудової підготовки учнів, показали шляхи їх реалізації на заняттях.

Проведений аналіз досліджень вчених педагогів, а також передовий педагогічний досвід показують, що вивчення профілю “Деревообробка” учнями старших класів потребує спеціальної організації навчального процесу, яка включає практичні і теоретичні заняття, екскурсії.

І.2.Педагогічна сутність проблеми формування і розвитку загальнотрудових умінь і навичок в учнів 8-11 класів при вивченні профілю “Деревообробка”.

Усі робочі операції (стругання, різання тощо) здійснюються за допомогою трудових дій. Способи виконання трудових дій вироблені суспільно-виробничою практикою і закріплені в знаряддях праці. Тому оволодіти тією або іншою трудовою дією – це значить засвоїти спосіб поводження з тим інструментом (механізмом), за допомогою якого виконується дана дія.

Розрізняють два ступені засвоєння: первинний і вищий. Первинний ступінь характеризується невпевн0еним і сповільненим виконанням дій зі свідомим контролем кожного її елемента. Такий ступінь засвоєння дії дістав назву уміння. Наприклад, коли учень засвоїв правильне робоче положення, хватку напилка і навчився переміщувати його при обробці деталі в горизонтальній площині, то цей учень набув уміння площинного обпилювання, навіть якщо при цьому і спостерігається ще деяке напруження, повільність та неправильність у рухах. Існує стільки умінь, скільки є різних конкретних видів трудових дій.

Уміння в процесі навчання удосконалюється, досягаючи свого вищого ступеня, який дає змогу виконувати дію точно, швидко, легко і впевнено з контролем не за процесом її виконання, а за наслідками. Вищий ступінь засвоєння дії одержав назву навички.

Отже, вміння і навички характеризують певний ступінь засвоєння трудових дій. Характерною особливістю трудових дій є те, що їм завжди передує думка: перш ніж практично здійснити ту чи іншу трудову дію, людина здійснює її у думці, створює уявлення (образ) цієї дії, намічає програму її виконання. І тільки після цього, орієнтуючись уявленням про дію, її суб’єктивним образом, вона виконує дію практично.

За своїм змістом образ дії є складним психомоторним утворенням, до складу якого входять і програмна, і процесуальна сторони трудової дії. В образі дії відображаються мотив, мета, способи виконання дії, а також уявлення кінцевого результату. Отже, образ дії має величезне значення в її здійсненні. Від ступеня точності і повноти його в основному залежить ефективність дії.

Наявність встановлених виробничою практикою способів дій, з одного боку, а з другого – випередження людиною практичного виконання дії уявним його здійсненням визначають процес навчання трудових дій.

Справді, якщо способи дій існують в уже відпрацьованому вигляді і якщо всяка дія повинна здійснюватися спочатку в уяві то, отже, і навчання трудових дій слід починати зі створення в учнів уявлень (образів) цих дій і способів їх виконання. Для цього навчальною практикою вироблені і відповідні методи. Найефективнішим з них є розповідь, пояснення і показ (демонстрування). За допомогою розповіді, пояснення і показу вчитель ознайомлює учнів із зовнішньою картиною засвоєння дій: з її конструкцією, з послідовністю і характером виконання кожного руху, що входить до складу даної дії, а також доводить до відома учнів той кінцевий результат, до якого мусить привести виконання дії.

На основі цієї інформації в учнів і створюється образ дії, за яким відбувається і виконання, і контроль, і керування нею. В цьому полягає виключно важлива роль пояснення і показу. Отже, з розповіді, пояснення і показу починається навчання трудових дій, а з формування образу дії – засвоєння цих дій.

Цілеспрямоване і систематичне навчання, що здійснюється за допомогою розповіді, пояснення і показу, значно зменшує час і витрату сил на оволодіння дією. Але треба зауважити, що використання розповіді і пояснення без показу або, навпаки, показу без розповіді і пояснення не дає потрібних наслідків, тому що навчаючі можливості кожного з цих методів обмежені. Розповідь і пояснення, як словесні методи навчання, взагалі спроможні навчати тільки тоді, коли кожне слово, яке сприймають учні, буде відтворювати у них відповідне уявлення про предметну основу цього слова. Якщо ж учні ніколи не сприймали відповідних предметів або явищ і не мають уявлення про них, то вони не зрозуміють слів учителя, їм обов’язково треба одночасно з розповіддю показувати предмети і явища, про які йде мова. На цю залежність мови від її предметної основи неодноразово вказував видатний учений-фізіолог І. П. Павлов. Називаючи мову другою сигнальною системою, а предмети і явища першою, він говорив: „Треба пам’ятати, що друга сигнальна система має значення через першу сигнальну систему і в зв’язку з останньою, а якщо вона відривається від першої сигнальної системи, то ви будете пустомелею...”. Ефективне використання другої сигнальної системи можливе до тих пір, поки вона „постійно і правильно співвідноситься з першою сигнальною системою, тобто з найближчим провідником дійсності”.

Це значить, що розповідь про нові трудові дії, назва нових способів і інструментів, потрібних для виконання цих дій, не будуть зрозумілими для учнів буз одночасного показу.

Проте одного показу без пояснення також не досить. Він не спроможний розкрити учням суть дії, допомогти їм зрозуміти її особливості. Крім цього, з досвіду відомо, що учні не завжди самі звертять увагу на основні сторони і моменти дії, яку спостерігають. Захоплюючись її зовнішньою картиною, яка для них і доступніша, і цікавіша, вони не помічають суттєвих особливостей цієї дії.

Отже, тільки в поєднання, доповнюючи один одного, вказані методи навчання можуть бути надійним засобом формування образу дії.

За своєю природою образ є суб’єктивним відображенням об’єктивно показаного і роз’ясненого вчителем зразка дії. Він є для учнів орієнтиром: по ньому вони здійснюють дію. Тому чим точнішим і повнішим буде образ, тим правильнішим буде виконання дії. Однак створити повний образ дії шляхом розповіді, пояснення і показу не вдається, тому що не все в трудових діях піддається поясненню і наочному показу. Вчитель може пояснити і показати тільки зовнішні ознаки дії, її конструкцію: робочу позу, хватку, траєкторію переміщення інструмента. Внутрішню ж картину виконуваної дії він не спроможний ні показати, ні роз’яснити. Наприклад, силовий параметр менше всього вдається охарактеризувати і проілюструвати, тоді як цей параметр у кожній трудовій дії є основним: з допомогою зусиль учні і переміщують робочий інструмент і керують ним. Розказати і показати, які зусилля треба докладати до робочого інструмента і як їх змінювати, щоб забезпечити потрібне переміщення інструмента в просторі і часі, по суті не вдається. Це пояснюється тим, що величина зусиль на протязі робочого руху безперервно змінюється, причому характер зміни дуже складний. У кожний момент часу і в кожній точці траєкторії він залежить від умов протікання руху. Передбачити ж ці умови при інструктажі вчитель не може.

Не піддається точному описові і швидкість переміщення робочих органів та інструмента, їх інерція, кінестезичні відчуття виконуваної дії та інші фактори.

Слід також мати на увазі вказівку І. М. Сєченова, що учням доступне із пояснення і показу тільки те, що відповідає наявному в них досвіду. Отже, образ дії, що формується спочатку шляхом розповіді, пояснення і показу, як правило, буває неповним і неточним, а тому й дія, що виконується на основі цього образу і керується ним, також не може бути точною.

Але якби і вдалось якимось чином сформувати у учнів досить повний і точний образ дії, то й тоді вони не змогли б відразу, без вправ, правильно виконати дію, оскільки, крім недосконалості образу дії, непогодженість трудової дії може породжуватися також особливостями сенсомоторного (рухового) апарату людини і умовами, в яких протікає дія.

Відомо, що всю величезну різноманітність рухів людина виконує одними і тими ж робочими органами. Виняткова універсальність їх забезпечується своєрідністю будови цих органів і керування ними.

Кожний робочий орган людини (рука, нога, корпус) складається з кісткових ланок, шарнірно сполучених між собою за допомогою суглобів. Навколо суглобів відбувається качання і обертання ланок. Багатоланковість та шарнірність забезпечують органові максимальну рухомість. Для переміщення ланки в будь-якому напрямі їй необхідно 6 ступенів свободи: три ступені для поступового руху в трьох взаємно перпендикулярних напрямках і три ступені обертального руху також у трьох взаємно перпендикулярних напрямках.

Двигунами ланок є м’язи, які зрощені з кістковими ланками сухожильними кінцями. Маючи здатність розтягуватися і скорочуватися при подразненнях, вони проводять у рух ланки. Кожна ланка обслуговується не менш як двома м’язами, розташованими на протилежних її сторонах.

М’язи керуються центральною нервовою системою. Будь-який довільний рух починається з нервового імпульсу, що надходить з кори головного мозку. Потрапляючи в м’яз, він збуджує його, в результаті чого м’яз скорочується, приводячи в рух відповідну ланку. Оскільки ж м’яз у момент подразнення може знаходитись в різних станах – у спокої і в напруженні, в нормальному і в розтягнутому стані, причому і ступінь напруження, і ступінь розтягнутості можуть бути різними, – то один і той же імпульс звичайно може викликати різні рухові ефекти. Відсутність однозначної залежності між центральним нервовим імпульсом і рухом, що викликається цим імпульсом, створює значні утруднення в керуванні рухами.

Багатоланковість і шарнірність також значною мірою ускладнюють керування ними. Щоб виконати будь-який рух, необхідно спрямовувати його за цілком визначеною траєкторією. Для цього потрібно усунути можливість ланці або всьому органу переміщатися по інших доступних їм траєкторіях, тобто треба зафіксувати всі ступені свободи, крім тих, які потрібні для переміщення робочого органу. Забезпечення робочому органу переміщення за заданою траєкторією і одночасне гасіння всіх зайвих ступенів свободи, що спрямовують його рух за іншими траєкторіями, – завдання дуже складне. Воно розв’язується в процесі тривалих вправ.

Істотно ускладнюють керування рухом робочого органу та інструмента і такі фактори, як їх інерція і вага (їх вплив різний при різних швидкостях та просторовому положенні робочих органів і інструмента), реактивні сили (сили віддачі в ланках), опір оброблюваного матеріалу та інші фактори. Передбачити завчасно, як вплинуть ці фактори на рух, неможливо, бо вони виникають не до початку руху, а вже в процесі його протікання. Не передбачені завчасно, вони збивають рух з за планового шляху. Тому ці фактори дістали назву збиваючих.

Усі вказані вище перешкоди (недосконалість образу дії, множинність ступенів свободи, різний початковий стан м’язів, наявність збиваючих факторів) не дають змоги учням зразу після пояснення та показу правильно виконати дію.

Щоб повністю оволодіти дією, треба пройти другий етап навчання – навчитися протидіяти вказаним перешкодам: швидко і точно виявляти відхилення (помилки) в трудових діях і своєчасно виправляти їх. Цей етап навчання набагато складніший і важчий, ніж перший. Складність полягає в тому, що багато з вказаних перешкод не піддаються усвідомленню, а отже, і цілеспрямованому усуненню. Виявити їх вплив можна тільки опосередкованим шляхом: за тими відхиленнями (помилками), які вони викликають у виконуваних діях. Сприймаючи і виправляючи ці відхилення, учні повніше і глибше засвоюють потрібний спосіб виконання дії, досягають потрібної майстерності. Отже, знання результату дії так само необхідне для оволодіння діями, як і наявність суб’єктивного образу дії.

Якщо тепер уявити схематично весь механізм оволодіння дією в психофізіологічному плані, то він буде мати приблизно такий вигляд. Пояснення та показ дії, що підлягає засвоєнню як звукова та зорова інформація, потрапляючи через органи чуття (слух та зір) в головний мозок, формують суб’єктивний образ цієї дії. Відповідно до образу в мозку виникають відцентрові імпульси, які по ефекторних (рухових) нервах направляються в м’язи, збуджуючи їх. Збуджені м’язи скорочуються і приводять у рух робочі органи. Результати руху учень сприймає органами чуття (в основному зором та внутрішньом’язовою чутливістю – кінестезією) і зіставляє з задумом (метою) дії, встановлює величину та характер відхилення і усуває його.

Звідси видно, що механізм засвоєння трудової дії являє собою замкнуте рефлекторне кільце, що складається з: а) чутливих „датчиків” – органів чуття; б) керуючого пристрою – мозку; в) „каналів зв’язку” – нервів, які з’єднують все це в єдину систему. Рефлекторне кільце діє безперервно. По ньому постійно передаються сигнали: з центру на периферію до робочих органів по каналах прямого зв’язку – сигнали-подразники, а з периферії в центр по каналах зворотного зв’язку надходить сигнальна інформація про результати дії.

Принцип кільцевого керування лежить в основі всякого саморегулюючого пристрою: будь це людський організм чи машина.

І.3. Методичний аналіз програми трудового навчання з профілю “Деревообробка” у 8-11 класах з метою підбору тем при вивчені яких найкраще формувати і розвивати загальнотрудові умінні та навички.

Трудове навчання – загальноосвітній предмет державного компонента змісту освіти, який знайомить учнів із виробництвом як складовою навколишнього середовища і на цій основі впливає на їхній світогляд.

Основна мета трудового навчання – виховання творчої особистості, як найповніший розвиток її інтересів, нахилів здібностей, підготовка учнів до професійного самовизначення і трудової діяльності в умовах ринкових відносин.

Трудове навчання має розв’язувати такі основні завдання: трудове виховання, політехнічна освіта, поєднання навчання з продуктивною працею, створення умов для формування творчого ставлення до праці та професійного самовизначення. У процесі трудового навчання учні оволодівають загально-трудовими знаннями, та вміннями, вчаться розв’язувати техніко-технологічні задачі, конструювати і виготовляти суспільно-корисні вироби, засвоюють обов’язковий мінімум знань про місце та роль виробництва у житті суспільства.

Вивчення програми з трудового навчання у 8-9 класах має забезпечувати:

засвоєння основ виробництва, техніко-технологічних і елементів економічних знань і навичок, необхідних для продуктивної праці учнів та самообслуговування;

розширення політехнічного світогляду;

розвиток загальних і суспільних здібностей, психофізіологічних функцій організму, технічного і нового економічного мислення, творчих здібностей;

ознайомлення з основами ринкової економіки, підприємництва, різними формами господарської діяльності;

виховання працелюбності, культури праці, відповідального ставлення до власності, бережливого ставлення до природи, енергетичних і природних ресурсів;

створення умов для формування стійких професійних інтересів, готовності до професійного самовизначення і трудової діяльності.

Метою професійного навчання по даному профілю є підведення випускників неповної середньої школи до свідомого вибору однієї із професій деревообробного виробництва і подальшого шляху отримання освіти. Учні вивчають матеріал, оволодівають уміннями і навичками, загальними для групи споріднених професій (стельмах, столяр, дизайнер, бондар та інші).

Зміст теоретичного навчання передбачає знайомство школярів з основами деревообробного виробництва, матеріалознавство, технології обробки деревини, економіки і організації виробництва і т.д.

В процесі практичного навчання, продуктивної праці при виконанні нескладних продуктивних робіт і замовлень базових підприємств, під час вступного, текучого і заключного інструктажів школярі вивчають правила безпеки праці, ознайомлюються з ГОСТами, технологічною документацією, матеріалами, інструментами.

Теоретичне і практичне навчання учнів проводиться одночасно, при деякому випередженні теоретичного матеріалу.

В процесі практичного навчання особливу увагу слід приділяти питанням технології столярних робіт, формуванню в учнів загальних навичок та умінь по деревообробці на основі виконання нескладних виробничих завдань, у взаємозв’язку з вивченням предметів природничо-математичного циклу.

На теоретичних і практичних заняттях солід включати школярів у творчу діяльність, змістом якої може бути раціоналізація обладнання, робочого місця, технологічного процесу, планування роботи, розробка конструкцій, пристосувань, інструментів (з послідуючим їх виготовленням), які підвищують якість виробничої праці. Для цього можуть бути використані слідуючі методи і прийоми: рішення творчих задач (конструкторських, технологічних і економічних), виконання творчих задач і залікової роботи з елементами конструювання при виготовлення виробів.

Зміст програми передбачає свідомий вибір учнями після закінчення неповної середньої школи однієї з робітничих професій деревообробного виробництва.

Знання уміння, які повинні отримати учні в процесі професійного навчання.

Учні повинні знати: правила безпеки праці і пожежної безпеки при ручній обробці деревини; вимоги організації робочого місця; види порід деревини і напівфабрикати із них, які використовуються на деревообробних підприємствах, правила і прийоми їх обробки і склеювання; основні види столярних з’єднань; технологічний процес виготовлення і ремонту простих столярних з’єднань.

Учні повинні вміти: дотримуватись правил безпеки праці деревини; організовувати робоче місце визначати по зовнішньому вигляді якість порід деревини; вибирати заготовки; читати креслення та ескізи на виготовлення деталей до простих столярних з’єднань; володіти прийомами роботи основним столярним інструментом; виготовляти прості столярні вироби; виконувати ремонт простих столярних виробів; здійснювати контроль за якістю виробів і проведених робіт; бережно відноситься до інструменту і обладнання; економно використовувати матеріал і електроенергію.

Медику формування загальнотрудових вмінь і навичок ми будемо розробляти на таких темах: “Основи різання”, “Пиляння”, “Стругання”, “Довбання і різання стамескою”.

ІІ Розділ ІІ Методичні основи формування і розвитку загальнотрудових умінь та навичок в учнів 8-11 класів при вивченні профілю “Деревообробка”.

ІІ.1 Розробка методики формування і розвитку загальнотрудових умінь і навичок в учнів 8-11 класів при вивченні профілю “Деревообробка”.

Вивчаючи профіль “Деревообробка” учні повинні засвоїти відповідні знання про основи сучасного виробництва, а також відповідні уміння та навички. Система таких знань та вмінь описана нами в попередньому розділі. Для формування в учнів таких вмінь та знань у школі повинна бути створена відповідна навчально-матеріальна база. Даний процес потребує також, як видно з досліджень педагогів і психологів, спеціальної організації навчального процесу на заняттях трудового навчання.

Вивчаючи даний профіль, на сам перед треба закріпити знання учні про дерево і деревину. З метою розширення знань учнів про деревину як матеріал доцільно продемонструвати фрагменти діафільмів “Деревина” і “Що повинен знати учень про деревину”. Особливу увагу слід приділити виробництву пиломатеріалів і їх призначенню.

Потрібно показати учням, що деревину використовують не тільки як конструкційний матеріал, а й як сировину для виготовлення пластмас, штучного волокна, паперу, вибухівки та багатьох інших потрібних народному господарству предметів.

Продовжуючи ознайомлювати учнів з деревиною як конструкційним матеріалом, учитель має звернути увагу на переваги і вади деревини порівняно з іншими матеріалами. З різних джерел учні вже мають досить значну інформацію про деревину, тому доцільно групою спланованих запитань підвести їх до висновку, що деревина має ряд переваг над іншими матеріалами: легка і зручна для обробки, має велику питому вагу, достатню міцність; склеюванням з неї можна одержувати заготовки будь-яких розмірів і форм; легко з’єднуються різними металевими кріпленнями, вироби з неї мають приємний вигляд. Показуючи вади деревини, учитель аналогічно групою спланованих запитань з’ясовує ті з них, які вже учні знають, а вивчення цих вад учитель проводить на спеціальному занятті за допомогою таблиці або стенда “Вади деревини”.

Необхідно зосередити увагу учнів на будові стовбура, його елементах (серцевина, ядро, заболонь) і ширше розглянути питання про породи деревини.

Слід пояснити, що в основному вони вивчатимуть тільки промислові породи деревини й ознайомляться лише з трьома-чотирма породами, найпоширенішими в даній місцевості як конструкційний матеріал.

Розповідаючи про вироби з деревини, учитель повинен звернути увагу учнів на породи, з яких виготовляють ці вироби та на їх характерні відмінності. Особливо треба загострити увагу учнів на вивченні порід деревини при доборі матеріалу для обробки на токарних верстатах залежно від призначення виробу. Розглядаючи окремі породи деревини, слід пояснити, яке місце вони займають серед інших порід, що використовують у народному господарстві. Доцільно звернути увагу, що розсіяно-волокнисті породи краще піддаються обробці на токарному верстаті, що правильний добір текстури дає кращий природній малюнок і т.д.

Хоч на сучасних підприємствах процеси обробки деревини в основному механізовано й автоматизовано і праця в шкільних майстернях повинна наближатися до виробничих умов, на ручну обробку деревини програмою передбачено більшість навчального часу. Це цілком виправдано важливістю ручної праці для фізичного розвитку учнів. До того ж ще багато столярних робіт виконують вручну. Але найважливішим є те, що без знання ручних процесів не можна достатньою мірою зрозуміти й освоїти верстатні операції. Учитель повинен правильно поєднувати роботу учнів на верстатах з ручною обробкою матеріалів протягом усіх років їхнього навчання.

Перед тим як вивчити прийоми ручної обробки, необхідно ознайомити учнів з будовою інструментів та пристроїв. Під час розгляду кожного інструмента чи пристрою слід формувати в школярів уміння аналізувати, порівнювати й удосконалювати. Вивчати інструменти або пристрої необхідно в порівнянні з іншими інструментами та пристроями. Таке вивчення допоможе учням узагальнювати й аналізувати явища, пов’язані з роботою цих інструментів.

Якщо, наприклад, порівняти будову ножівки. Лобзика та лучкової пилки, стає зрозуміло, що конструкція інструмента залежить від його призначення. Учнів треба залучати до того, щоб вони порівнювали конструкції інструментів. Наприклад, розповідаючи про операції пиляння ножівкою, вчитель знайомить учнів з її будовою, прийомами пиляння брусків, фанери і т.д. ін. Після цього він запитує, як випиляти криволінійну деталь, якщо широке полотно ножівки неможливо повернути в пропилі. Учитель повинен підвести учнів до висновку, що треба змінити полотно. Але вузьке полотно нестійке в роботі, значить, необхідно змінити конструкцію всього інструменту.

Користуючись такими прийомами, педагог розвиває в учнів творче розуміння конструкції інструментів. Вони переконуються, що, змінюючи конструкцію інструментів, можна швидше і якісніше виконати роботу. Таку ж аналогію можна провести по лінії стругів: шерхебель, рубанок, фуганок. Зензубель, шпунтубель і т.д.

У процесі вивчення інструментів і пристроїв не слід перевантажувати учнів деталями. Досить дати основні складові частини та їх призначення.

На заняттях вироби виготовляють за зразком, за технічними рисунком, кресленням, інструкційно-технологічною картою, із застосуванням карток-завдань тощо.

Робота за допомогою інструкційно-технологічних карт дає можливість вчителеві раціональніше використовувати навчальний час.

Використання карток-завдань полегшує планування теоретичного матеріалу, дає змогу більш диференційовано підходити до кожного учня, допомагає закріплювати матеріал у процесі самостійної роботи.

Під час опитування учнів повинні не тільки відповідати на контрольні запитання, а й демонструвати правильні прийоми роботи. Вони мають усвідомлювати, які процеси відбуваються при виконанні різних операцій, уміти пояснити, тому той чи інший прийом виконується так, а не інакше, а також те, які небажані наслідки можуть виникнути внаслідок неправильного виконання прийомів роботи.

Безпосередньо при пилянні деревини слід нагадати учням що вона анізотропний матеріал, тобто має неоднакові фізичні властивості в різних напрямках. Тому й процес пиляння її в різних напрямках відбувається по-різному.

Анізотропність можна показати, розколовши невелику дощечку вздовж волокон і спробувати розколоти її поперек волокон. Учні побачать, що деревина легко розколюється вздовж і зовсім не розколюється поперек волокон. Учитель розповідає, що, виходячи з цих властивостей деревини, і добрано профілі зубів для повздовжнього, поперечного і змішаного пиляння. При пилянні зуби повинні перерізати волокна деревини. Тому для поперечного пиляння використовують зуби з боковим заточуванням. Для повздовжнього пиляння використовують зуби такої форми, щоб при найменших фізичних зусиллях чистіше виконувати повздовжнє пиляння деревини.

Найчастіше в столярних роботах застосовують профіль зуба для змішаного пиляння, а полотна пильних інструментів роблять дрібнозубими. Такі пильні інструменти дають змогу досить точно і чисто пиляти вздовж і впоперек волокон.

Слід звернути увагу учнів на розвід пилок. Для цього вони мають перевернути пилку зубцями догори й подивитися вздовж полотна. Учні побачать, що одна частина зубів нахилена в один бік, друга – в протилежний. Треба пояснити учням, що це явище називають розводом пилки. Розвід роблять для того, щоб зменшити тертя бокових поверхонь полотна об стінки припилу. Слід також визначити, що для вологої деревини розвід повинен бути більшим, а для сухої – меншим.

Починаючи вивчати пиляння, вчитель розповідає будову пилки, визначає способи закріплення заготовок, правильну хватку інструмента. Правильність робочої пози, розповідає, як починати пиляння та як його закінчувати. Особливу увагу слід приділити правилам техніки безпеки бід час пиляння. Треба загострити увагу учнів на тому, що при пилянні без стусла заготовку закріплюють так, щоб лінія пропилу була завжди вертикальною, а площина пиляльного полотна завжди перпендикулярно до заготовки.

Перед тим як пиляти фанеру ножівкою, а потім – лобзиком, слід показати учням, чим відрізняється фанера від звичайної деревини. Учні мають самі визначити, який профіль зуба потрібно для пиляння фанери, обґрунтувати це.

При пилянні фанери ножівкою лінія зубів повинна бути нахилена до площини фанери під кутом 20-250. Учитель має пояснити учням причину такого положення ножівки й дати їм виконати пробне пиляння: коли лінія зубів перпендикулярна до площини фанери та коли лежить під кутом 20-250 до площини фанери. Після цього доцільно порівняти, в якому випадку пиляти фанеру легше і поверхня пропилу чистіша.

Під час пиляння фанери лобзиком учитель повинен допомогти дітям вибрати правильну робочу позу, навчити їх утримувати під час пиляння лобзика так, щоб пилочка була перпендикулярна до площини фанери, працювати лобзиком плавно, без смикань, утримувати й пересувати фанеру так. Щоб лінія розмітки залишалася на потрібній деталі, виконувати правила техніки безпеки..

Учні дуже часто ламають пилочки. Щоб зменшити кількість поломок, треба місце початку пиляння проколоти тонким шилом або просвердлити наскрізний отвір, що дасть змогу учням легко почати пиляння та проходити повороти.

Значні труднощі виникає в учнів натягування пилочки. Варто для цього використовувати спеціальний пристрій.

Визначаючи для учнів завдання, пов’язане з пилянням, учитель має звернути увагу на те, що пиляння – це чорновий вид обробки, тому потрібно враховувати припуски на чистову обробку деревини (стругання). Випилювання шипів і вушок є точним пилянням, після якого додаткова обробка небажана.

Вивчаючи лучкову пилку, необхідно показати учням, що її пиляльне полотно є значно тоншим від полотна пилки-ножівки, а це дає змогу підвищити якість пиляння (точність і чистоту).

Стругання – це зрізання з поверхні деревини тонких шарів (стружок). Струганням надають оброблюваній деталі відповідної форми та розмірів, а її поверхні – необхідної чистоти.

Обробку деревини струганням треба починати з вивчення будови і призначення шерхебеля й рубанка. Потрібно показати. Що шерхебелі й рубанки бувають дерев’яні і металеві. Під час вивчення будови шерхебеля і рубанка бажано показати й деякі інші види стругів (зензубель, кальовка, галтель, шпунтубель), але зупинятися на них детально немає потреби. Вивчати будову стругів доцільно тільки на прикладі шерхебеля. Учитель, пояснюючи будову шерхебеля, розбирає його, називає і показує основні деталі та їх елементи. Збираючи шерхебель, потрібно показати учням, як правильно встановлюють залізко. Можна в деяких випадках для порівняння простругати дошку з правильно й неправильно встановленим залізком і зробити відповідні висновки.

Після вивчення будови стругів доцільно продемонструвати учням стругання деревини шерхебелем та рубанком і пояснити, коли треба стругати шерхебелем, а коли – рубанком.

Учням важко дається такий процес, як налагоджування стругів. Більшість із них тривалий час опановують цю операцію. Учитель повинен крок за кроком навчати учнів самостійно налагоджувати інструмент.

Переходячи до вивчення прийомів стругання, вчитель розказує і показує, як кріпити заготовку на верстаку, як тримати рубанок, якою повинна бути робоча поза, як розподіляти зусилля рук під час стругання, як організувати робоче місце й контролювати правильність стругання, яких правил техніки безпеки слід додержувати під час стругання. Робочу позу і прийоми роботи він повинен кілька разів чітко продемонструвати учням.

Сформувавши в учнів уміння в струганні, учитель зосереджує увагу учнів на підготовці базових поверхонь та контролюванні рівності поверхонь лінійною і кутником. Стругання в розмір виконують після розмічання рейсмусом від базових поверхонь. Стругання під рейсмус можна вважати точним, якщо половина розмічальної риски залишилася на потрібній нам деталі.

Потрібно із самого початку роботи привчити учнів додержувати правильної робочої пози і прийомів роботи. Учитель у разі потреби індивідуально допомагає кожному учневі порадами і практичним показом.

Свердління деревини учні мають виконувати вручну за допомогою коловорота та на свердлильному верстаті. Отже, тут створюються сприятливі умови для порівняння ефективності роботи коловоротом та на свердлильному верстаті. Варто побудувати коротеньку бесіду про якість і продуктивність ручної та верстатної обробки матеріалів. У процесі навчання учнів свердління і довбання важливим також є вміння добрати потрібні інструменти. Так, для свердління деревини краще використовувати центрові та спіральні свердла. Спіральні свердла діаметру до 8 мм заточують як для м’яких металів, а понад 8 мм доцільно заточувати спеціально для свердління деревини. Спеціальне заточування дає змогу дістати точніші розміри і значно чистішу поверхню отвору в деревині. Отвори великого діаметра свердлять спіральними свердлами без спеціального заточування в два етапи – спочатку свердлом малого діаметра, а потім розсвердлюють свердлом великого діаметра.

Спочатку вчитель демонструє прийоми свердління коловоротом. При цьому звертає увагу учнів на правильність робочої пози й розміщення інструменту, ознайомлює їх з правилами техніки безпеки.

Учні дуже часто під час свердління наскрізних отворів забувають підкладати під заготовку шматок дошки чи фанери. Слід звернути на це особливу увагу, щоб запобігти псуванню верстака. Окремо розглядають прийоми свердління отворів на свердлильному верстаті.

Досвід показує, що учні з інтересом ставляться до роботи на верстатах, проте деякі з них бояться включати верстат, а тим більше працювати на ньому. Учитель повинен уважно віднестися до цих учнів і дуже тактовно допомагати їм перебороти страх.

Важливе значення має додержання має додержання учнями правил техніки безпеки та робочої пози під час роботи. Біля свердлильного верстата обов’язково повинна бути пам’ятати з правил безпечної праці.

Фронтально навчати прийомів свердління на верстатах в умовах шкільної майстерні немає можливості, тому вчитель повинен так спланувати роботу, щоб поступово всі учні встигли попрацювати на верстаті.

Починаючи навчати учнів довбання, вчитель спочатку пояснює будову та призначення долота, а потім детально зупиняється на прийомах роботи. Долото має бути загостреним, з міцно насадженою ручкою. Під час довбання наскрізних отворів і вушок треба стежити, щоб учні підкладали під деталь шматок фанери для запобігання псування верстака. Також, часто, видаляючи стружку, школярі спираються долотом на край гнізда і зминають його, що погіршує якість шипового з’єднання.

Досвід показує, що учні досить швидку опановують прийоми довбання, але допускають неточності при розмічанні і запилюванні шипів та вушок. У даному разі треба особливу увагу приділити питанням точності й акуратності. На конкретних прикладах можна продемонструвати. До чого призводить неточність виготовлення шипового з’єднання.