Курсовая работа: Ігрова діяльність у навчальному процесі початкової школи

Ігрова діяльність у навчальному процесі початкової школи

План

Вступ

Розділ 1. Дидактичні основи організації ігрової діяльності учнів

1.1 Ігрова діяльність в процесі розвитку особистості дитини як педагогічна проблема

1.2 Психолого-педагогічні особливості формування та використання ігрової діяльності в навчальному процесі початкової школи

1.3 Дидактична гра як метод навчання: характеристика основних понять проблеми

Розділ 2. Використання дидактичної гри у навчальному процесі початкової школи

2.1 Загальна характеристика досвіду використання ігрової діяльності молодших школярів

2.2 Пошук шляхів удосконалення дидактичної гри як методу навчання молодших школярів: актуальні проблеми і знахідки

2.3 Авторські пропозиції та їх результативність

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

На сучасному етапі розвитку суспільства першочерговим завданням школи є виховання всебічно розвиненої людини. Важливою складовою частиною цього завдання є боротьба за високу якість знань і вмінь учнів, формування навичок самостійної праці, виховання творчої особистості. Роль початкової школи в розв'язанні цього завдання вирішальна. У молодших класах закладаються основи знань, умінь і практичних навичок, які необхідні для дальшого навчання, формуються моральні риси і якості, вміння дітей самостійно оволодівати знаннями, пробуджується інтерес до навчання, до творчих пошуків. У молодшому шкільному віці важливим засобом ефективної навчальної діяльності залишається дидактична гра. Завдяки їй розвиваються всі сторони психіки дитини, закладається фундамент для її шкільного навчання. У різні часи різні дослідники висували різні теорії і відстоювали різні погляди на гру. Завдяки їхнім дослідженням дитячої гри висунуто гіпотезу про історичне виникнення тієї форми гри, яка є типовою для сучасних дошкільників, і теоретично обґрунтовано, що рольова гра є соціальною за своїм походженням та змістом; визначені умови виникнення цієї форми гри в онтогенезі, і доведено, що гра виникає не спонтанно, а формується під впливом виховання; виділено основну одиницю гри, розкрито внутрішню психологічну структуру гри і простежено її розвиток і розпад.

Також виявлено, що основним змістом гри є діяльність; встановлено, що ігрова техніка - перенос значень з одного предмета на інший, скороченість і узагальненість ігрових дій є умовою проникнення дитини в сферу соціальних відносин; обґрунтовано, що виділення у грі реальних відносин дітей один з одним є практикою їх колективних дій; вияснено функції гри у психічному розвитку дітей молодшого шкільного віку.

Гра - це природна активність дитини. Тому її розвиток відбувається спонтанно, у відповідності з інтелектуальним дозріванням. При цьому зміст гри від чисто суб'єктивних побудов все більше наближається до адекватноговідображення дійсності. В останній час у даному напрямку відбувається-процес зрушення від розгляду гри як проекції пізнавального розвитку до розгляду її як засобу пізнавального розвитку. У зв'язку з цим все більше уваги надається дослідженню характеристик гри, які б полегшили цей розвиток. Зокрема, досліджувались можливості різних типів сюжетно-рольової гри для розвитку мислительних процесів дітей. Такого виду дослідження дали поштовх до виникнення інтерпретації ігор як засобів, що полегшують навчання. У зв'язку з цим почалась інтенсивна розробка так званих навчальних ігор, спрямованих на засвоєння навчального матеріалу.

У сучасний період реформування освіти в Україні та врахування психологічних основ організації навчального процесу проблема розвитку молодших школярів загалом і в грі зокрема набуває особливого значення.

Недостатня увага організації ігрової діяльності з дітьми на уроках природознавства і зумовлює актуальність теми нашої роботи.

Метою роботи є дослідження особливостей використання гри на уроках у початкових класах. Об'єктом нашого дослідження є дидактична гра, а предметом - особливості використання дидактичних ігор у навчанні молодших школярів.

Завдання дослідження:

1)опрацювати психолого-педагогічну та методичну літературу з проблеми дослідження;

2) описати сутність дитячої гри та її структуру;

3) виявити особливості використання дидактичних ігор на уроках;

4) визначити умови ефективного використання ігрового методу;

5)охарактеризувати особливості використання ігор в передовому і масовому педагогічному досвіді;

6)розробити авторські пропозиції та обґрунтувати їх ефективність. При написанні роботи ми використовували такі методи дослідження: аналіз наукової літератури; спостереження; бесіда; вивчення передового педагогічного досвіду; теоретичне узагальнення.

Розділ 1. Дидактичні основи організації ігрової діяльності учнів

1.1 Ігрова діяльність в процесі розвитку особистості дитини як педагогічна проблема

Для того, щоб зрозуміти будь-яке явище, необхідно детально розглянути, вивчити і проаналізувати історію його розвитку. Це стосується і гри. Без розуміння того, як гру розглядали колись, неможливе усвідомлення її сьогоднішнього стану. Знання того, що таке гра, які її завдання і функції, як розвивається гра впродовж життя дитини є необхідним для результативнішого застосування гри у практиці навчання і виховання.

Значний внесок у вивчення дитячої гри зробили Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн, Д.Б.Ельконін та інші. Першим серйозним кроком у цій сфері можна вважати дослідження Л.С.Виготського. Інтерес його до психології гри виник з однієї сторони у зв'язку із вивченням психології мистецтв, а з іншої — в ході вивчення проблеми розвитку вищих психічних функцій. Працюючи над даною темою, вчений прийшов до цікавих тверджень і гіпотез. Він намагався зрозуміти: гра — це переважаючий тип діяльності чи провідний? "Можливо, гра — це тільки дзеркало процесів, які здійснюються в інших областях. Не можна приймати дзеркальне відображення за відображаючий предмет, хоча можна через дзеркальне відображення вивчати цей предмет" [6, 65].

Тому дитяча гра — це є те дзеркало, в якому відображається доросле життя, до якого так прагне дитина, і за допомогою якого дитина вивчає світ дорослих, а дорослий — світ дитини.

Інша - гіпотеза стосувалася відношення гри до розвитку дитини. Оскільки за грою стоїть зміна потреб і зміна свідомості, то гра містить у собі тенденції розвитку, вона є джерелом розвитку і створює зони найближчого розвитку. Якщо в зоні актуального розвитку дитина робить все самостійно, то в зоні найближчого розвитку дорослий допомагає дитині перейти у стадію актуального розвитку. В даній ситуації гра є тим дорослим, який допомагає дитині перейти на вищі щаблі розвитку.

Л.С.Виготський вважав, що у грі усі внутрішні процеси подані у зовнішньому вигляді. Дане твердження перегукується із висловом К.Д.Ушинського, який стверджував: "Ми добре б познайомились із душею дорослого, якби, могли заглянути у неї вільно, але в діяльності і словах дорослого нам доводиться тільки вгадувати його думку і ми часто помиляємось, тоді як дитина у грі відкрито показує своє душевне життя" [6, 67].

Увага Л.С. Виготського також була зосереджена на визначенні мотиву гри. Він вважав, що гра виникає тоді, коли з'являється тенденція до негайної реалізації своїх бажань. Гра і є виконанням цих бажань, що часто не усвідомлюються самою дитиною. Вчені вважають, що основним мотивом гри дитини у дошкільному віці є бажання робити як дорослий. Звідси, мотивом гри у молодшому шкільному віці може бути бажання знати як дорослий.

Одним з перших вчений звернув увагу, на важливий компонент гри "уявну ситуацію", яка полягає в прийнятті дитиною на себе ролі дорослого. Головними особливостями даного процесу є те, що під час гри відбувається перенесення значень одного предмета на інший і дії, які відтворюються, характеризуються узагальненістю та скороченістю.

Тому, за Л.С.Виготським, гра — це "уявна ситуація", яка створюється дорослим або самою дитиною, в якій реалізуються дитячі бажання, в якій внутрішні процеси дитини проявляються у зовнішньому вигляді і яка є джерелом розвитку дитини [6, 64].

По-своєму важливими є висновки С.Л. Рубінштейна: "Гра - це осмислена діяльність, тобто сукупність осмислених дій, об'єднаних єдиним мотивом, під час яких виявляється певне ставлення особистості до навколишнього світу" [16, 261]. При цьому мотив проявляється у таких процесах: вираження різноманітних переживань, які є важливими для дитини; здійснення дій, цілей, які важливі за їх власним внутрішнім змістом.

Отже, можна сказати, що мотивом гри за Л.С. Рубінштейном є здійснення необхідних для самої дитини, дій, цілей, через які проявляються важливі для дитини переживання. Іншими словами: дитина в ігровій ситуації відтворює світ дорослих, до якого прагне, який є для неї важливий, і в цій же ситуації вона проявляє свої почуття та переживання.

В грі, стверджує С.Л.Рубінштейн, є відхід від дійсності, але є і проникнення в неї. Тому в ній немає втечі від реальності в придуманий світ.

Все, чим гра живе, і що вона містить у собі, все це береться з дійсності. Гра виходить за межі однієї ситуації, відволікається від одних сторін дійсності для того, щоб ще глибше виявити інше. Можливо, у цьому випадку гра і справді є "дзеркалом", відображення якого допомагає дитині дослідити довкілля [16, 263].

Глибокому аналізу піддала гру Г.О.Люблінська. Вона вважає, що творча ігрова діяльність характеризується такими особливостями [12]:

І.Гра є формою активного відображення дитиною навколишнього життя людей. Вивчення початкових форм гри та її розвитку в маленьких дітей показує, що вона виникає на основі наслідування і маніпулятивних дій з предметами. І чим більше можливостей для активної дії, тим цікавіша гра.

2. Характерною особливістю гри є сам спосіб, який дитина використовує у цій діяльності. Гра здійснюється комплексними діями, а не окремими рухами.

З.Гра, як і всяка інша людська діяльність, має суспільний характер, тому вона змінюється із зміною історичних умов життя людей. Ігри дітей змінюються, бо вони відображають життя, яке зазнає змін.

4. Гра є формою творчого відображення дитиною дійсності. Граючись, діти не прагнуть до точного і бездумного копіювання дійсності, а вносять у свої ігри багато власних вигадок, фантазії. У творчій грі дітей в найрізноманітніших поєднаннях переплітаються реальність і вигадка, прагнення до точного відтворення дійсності з найнесподіванішими порушеннями цієї реальності.

5.Гра — це оперування знаннями; засіб їх уточнення і збагачення, шлях виправлення, а, отже, і розвитку пізнавальних й моральних здібностей дитини.

Дещо новими і більш глибокими, на наш погляд, є висновки Д.Б.Ельконіна, які він отримав під час своїх довготривалих досліджень. Так, вчений довів, що гра, а саме рольова гра, є соціальною за своїм походженням і за своїм змістом. Він розкрив умови виникнення рольової гри на межі дошкільного віку, яка з'являється не спонтанно, а формується під впливом виховання — "гра в дошкільному віці є особливо сензитивна до сфери людської діяльності і міжлюдських взаємин". Основним змістом гри є людина — її діяльність і ставлення дорослих один до одного, тому що гра є формою орієнтації в задачах і мотивах людської діяльності. Гра є важливою умовою проникнення дитини в сферу соціальних взаємин, їх своєрідного моделювання в ігровій діяльності. Д.Б.Ельконін вважає, що "значення гри не обмежується тим, що у дитини виникають нові по-своєму змісту мотиви діяльності і пов'язані з ними завдання. Істотним є те, що в грі виникає нова психологічна форма мотивів. Можна припустити, що саме в грі відбувається перехід від мотивів, які мають форму афективно забарвлених безпосередніх бажань, до мотивів, які мають форму узагальнених намірів, що стоять на межі свідомого" [21, 40].

Крім цього, на думку Д.Б.Ельконіна, у грі відбувається перебудова поведінки дитини — вона стає довільною. Під довільною поведінкою вчений розумів поведінку, яка здійснюється у відповідності з прикладом і контролюється шляхом співставлення з цим прикладом як з еталоном.

Великий вплив гра має і на розвиток інтелектуальної сфери дитини. У грі не тільки розвиваються, формуються окремі інтелектуальні процеси, операції, але і відбувається пізнавальна "децентрація", тобто змінюється позиція дитини у відношенні до оточуючого світу, формується механізм можливої зміни позиції і координації своєї точки зору з іншими можливими точками зору.

Отже, гра - це засіб широкої соціалізації, форма навчання конкретним формам соціальної поведінки.

Дидактичні ігри на уроках застосовуються у навчанні всіх вікових груп дітей. Особливістю їх є те, що вони створюються і розробляються дорослими для навчання дітей. Дидактичні ігри поєднують елементи навчання з радісною для дітей ігровою діяльністю.

Головний зміст дидактичних ігор на уроках полягає у тому, що дітям пропонується виконати задачу, яка складається дорослими у певній цікавій ігровій формі. Головна мета - допомогти сформувати пізнавальну активність дитини. Гра при цьому виступає не тільки як засіб закріплення знань, але як і одна з форм навчання. На відміну від усіх інших типів ігор дидактична гра має свою структуру: зміст, дидактичну задачу, правила та ігрові дії. Звідси можна побачити, що ігри з правилами беруть свій початок із сюжетно-рольових ігор. Існують різноманітні види дидактичних ігор: ігри з предметами, настільні ігри, словесні ігри та інші [1]. Крім нового елемента гри (задачі), ще виділяють інші новоутворення: мотив дидактичних ігор починає все більше орієнтуватися не на процес гри, а на її результати.

Дидактична гри має сталу структуру, яка відрізняє її від інших видів діяльності. Структура дидактичної гри - це основні елементи, які надають їй форми навчання та гри одночасно: дидактичні та ігрові завдання, ігровий задум, ігрові дії, правила, пізнавальний зміст, результат. Дидактичні завдання визначаються вихователем відповідно до програми. Ігрові завдання - це завдання, які виконуються дітьми в ігровій діяльності. Постановка двох завдань (дидактичних та ігрових) відображає взаємозв'язок навчання та гри.

Ігровий задум в дидактичних іграх здебільшого виражений у самій назві. Ігрові дії надають дидактичній грі ігрової форми і викликають у дітей інтерес до її змісту. Вони полягають у перестановці предметів, їх збиранні, у розкладанні картинок, наслідуванні рухів тощо [20].

Кожна дидактична гра має правила, які підпорядковані ігровому задуму і змісту гри та водночас виконують дуже важливу функцію – організовують гру. Правила гри - це точно визначені вимоги до дітей. Основою дидактичної гри є пізнавальний зміст. Отже, дидактична гра належить до класу ігор з правилами, оскільки виділення і усвідомлення системи ігрових і навчальних задач відбувається за допомогою наявності певних фіксованих правил гри. Система правил кожної дидактичної гри дає змогу не лише визначити зміст освіти, що реалізується в грі, а й дозувати його, розподіляти за окремими навчально-ігровими циклами [1].

Ігровий кодекс задає часовий і організаційний режим навчання, визнає певний розпорядок, відповідно до якого нормується взаємодія молодших школярів між собою і з вчителем. Тому дидактичну гру можна трактувати, як форму навчання, де засвоєння змісту освіти під керівництвом вчителя опосередковано їхньою ігровою взаємодією, що регулюється певними, встановленими правилами гри, режимом.

В структурі дидактичної гри виділяють відносно самостійні елементи — гру і навчання, кожний з яких має складну організацію, що відображає їх специфіку. Третім основним елементом структури є ігрова модель, на основі якої тільки і може здійснюватись реальна ігрова взаємодія учнів між собою та з педагогом у процесі гри [17]. Ігрова модель поєднує автора дидактичної гри та її учасників. Тому необхідно розглядати її з двох позицій.

З одного боку, це форма втілення авторського задуму, це форма відображення певних висновків про закономірності ігрової діяльності і навчання, про педагогічні умови ефективного застосування даної моделі, про характер взаємодії дітей та вихователів в ході гри і навчання. Вихователь переносить усі ці знання на ігрову модель, внаслідок чого вона стає результатом проективної діяльності педагога.

З іншого боку, ігрова модель стає вихідним елементом структури діяльності учасників, проектом здійснення цієї діяльності. Вона є ядром, організуючим стержнем дидактичної гри.

Порівняно з процесом проектування дидактичної гри в її реальному ході змінюється не лише місце ігрової моделі, але і зв'язок ігрової діяльності інавчання. Якщо автор гри підпорядковує ігрову форму змісту освіти, то суб'єкти дидактичної гри на основі ігрової моделі розгортають передусім ігрову діяльність. У свою чергу, гра виступає приводом для здійснення навчання і стає емпіричною базою навчальної діяльності. Це означає, що діти й учителі в межах ігрової діяльності є рівноправними партнерами [18].

Ігрова модель як один з основних елементів дидактичної гри містить в собі конкретний зміст освіти, чергова порція в кожному циклі дидактичної гри є метою навчання і об'єктом засвоєння молодшими школярами і встановлюється у дидактичному матеріалі. Двома іншими елементами -ігровий кодекс, що представлений системою правил та певний ігровий матеріал, що містить в собі засоби, через які реалізуються правила гри (жетони, фішки, опис правил, ролей, сюжету тощо). Ігровий кодекс та ігровий матеріал цілком підпорядкований змісту освіти.

Діяльність учасників дидактичної гри на уроках розгортається на основі навчально-ігрових задач, які являють собою органічний синтез ігрової й навчальної задачі. Ігрова задача виступає як привід для звернення дітей до навчальної задачі [7]. Вона створює установку і психологічну готовність молодших школярів до виконання навчальних дій, формуючи тим самим мотив навчальної діяльності. В свою чергу розв'язання навчальної задачі сприяє засвоєнню дітьми чергової порції змісту освіти й наповнює ігрову діяльність новим поглибленим теоретичним змістом.

На відміну від системи навчальних задач, на яких розгортається навчання у традиційних його формах, система навчально-ігрових задач у дидактичній грі не завжди буває представлена у явному вигляді, а послідовність зміни цих задач у процесі гри заздалегідь не визначена. Саме невизначеність ігрового процесу, непередбачуваність його розвитку є найважливішою процесуальною характеристикою ігрової діяльності.

Отже, дидактичні ігри є невід'ємною частиною навчального процесу, які активізують активність дітей, вчать застосовувати набуті знання на практиці.

1.3 Дидактична гра як метод навчання: характеристика основних понять проблеми

Гра і світ цікавого не перестають впливати на розвиток дитини в навчальному процесі школи. Гра допомагає активізувати навчальний процес, розвиває спостережливість дітей, увагу, пам'ять, мислення, збуджує інтерес до навчання. Урізноманітнення видів роботи із застосуванням гри знімає втому, гальмівні процеси мозку, загострює пам'ять.

Однак уже в молодших класах гра, її значення в навчальному процесі поступаються місцем перед навчанням. Навчання не можна пристосувати до дитячих розваг, навмисно полегшувати його тільки для того, щоб дитині воно не здавалось нецікавим. К.Д.Ушинський зазначав, що треба привчити дитину робити не тільки те, що її захоплює, а й те, що не захоплює.

Отже, дитину треба готувати до найголовнішої справи всього людського життя — серйозної, наполегливої праці, яка неможлива без напруження мислення. Завдання початкової школи — поступово навчити дітей долати труднощі не тільки фізичної, а й розумової праці, поступово прищеплювати дітям навички напруженої, творчої, розумової діяльності. Якщо дитині в навчанні все дається легко, то поступово в неї розвиваються лінощі мислення, що призводить до формування легковажного ставлення до життя і праці. Це свідчить про те, що застосування гри і використання цікавого на уроках повинно бути не надмірним і не штучним [11].

Дидактичні ігри можна включати у систему уроків. Це передбачає попередній відбір ігор та ігрових ситуацій для активізації різних видів сприймання та обмірковування, де їх використання найбільш своєчасне й ефективне порівняно з іншими методами. Педагогічні дослідження дали можливість виділити оптимальні способи використання ігрової діяльності в системі уроків:

■ весь урок будується як сюжетно-рольова гра (наприклад, деякі уроки

навчання грамоти, що мають на меті ознайомити дітей з новими звуком

і літерою; уроки-мандрівки; уроки ознайомлення з навколишнім, розвитку мовлення тощо);

■ під час уроку як його структурний елемент;

■ під час уроку кілька разів створюються ігрові ситуації (за допомогою казкового персонажа, іграшки, незвичного способу постановки завдання, елементів змагальності тощо) [17].

Головні умови ефективності застосування дидактичних ігор -органічне включення в навчальний процес; захоплюючий сюжет, наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування; обов'язковість правил, які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого вчителя до школярів (його слова й рухи цікаві, несподівані для дітей) [19]. Коли якусь гру використовують надто часто, виникає небезпека втрати інтересу дітей до неї, бо зникає новизна. У цьому разі не слід залишати незмінними ігрові дії, в зміст треба вносити щось нове: ускладнювати правила, змінювати предмети, включати елементи змагання, починати гру з несподіваної лічилки або ігрового зачину.

Пояснення вчителя під час проведення гри має бути лаконічним і зрозумілим, пробуджувати інтерес. Чим молодші учні, тим доцільніше не тільки пояснювати, як грати, а й показувати, як це робити. (Зрозуміло, участь класовода залежить від змісту гри.) [22]. Наприклад, гру «Відгадай», мета якої — розвиток зв'язного мовлення, вміння точно й коротко описати предмет, доцільно почати з розповіді-зразка, щоб діти зрозуміли, як розповідати про характерні ознаки предмета.

Деякі вчителі вважають, що дидактичні ігри найдоцільніше проводити наприкінці уроку, оскільки в цей час діти найбільше стомлені. Це не завжди правильно, нерідко саме ігрова ситуація може бути найкращим початком уроку. В ігровій формі можна ефективно ознайомити дітей з новим способом дій, пожвавити процес тренувальних вправ [3]. Діти із задоволенням виправляють помилки Незнайка, «розмовляють» з Чомучкою, учаться в «лісовій школі» або діють разом з казковим героєм, виконуючи тренувальні вправи. В іграх-вправах молодші школярі знаходять виходи з числових лабіринтів, розв'язують ребуси, складають загадки. Усе це не тільки пожвавлює навчальний процес, а й запобігає втомі.

На уроках вчитель у поєднанні з іншими методичними прийомами використовує ігри, загадки, вікторини, ігри-подорожі залежно від теми, мети уроку, змісту навчального матеріалу, знань учнів та ін. Використовують їх як для перевірки і закріплення здобутих знань, так і для поглиблення та розширення їх на всіх етапах уроку — при подачі нового матеріалу, закріпленні вивченого.

Для розвитку кмітливості дітей широко використовують загадки. Вони дають не повний, але досить точний опис предметів або явищ природи. Навколишній світ дає великі можливості для створення різних загадок про рослини, тварин, явища природи. Загадки можна використати на різних етапах уроку. Для цього вчитель заздалегідь підбирає їх відповідно до теми і мети виучуваного матеріалу і визначає, на якому етапі доцільніше їх використати. Можна використати загадки на початку викладання нового матеріалу як цікаве введення в світ того предмета або явища, про які йтиметься на уроці. Наприклад, загадку «У великій шапці на одній ніжці скік-поскік, під листочок зник» можна запропонувати перед початком вивчення теми «їстівні та отруйні гриби»; для закріплення теми «Ліс» використати загадки: «Навесні веселить, влітку холодить, восени живить, взимку гріє» (дерево) або «Навесні цвіте, влітку плід несе, восени не в'яне, взимку не вмирає» (ялина, сосна) [2].

На уроці доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація яких не потребує багато часу на приготування обладнання, запам'ятовування громіздких правил. Перевагу слід віддавати тим іграм, які передбачають участь у них більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги.

Розділ 2. Використання дидактичної гри у навчальному процесі початкової школи

2.1 Загальна характеристика досвіду використання ігрової діяльності молодших школярів

Дидактичні ігри використовуються на уроках з усіх навчальних дисциплін початкової школи. Охарактеризуємо особливості використання ігрового методу у досвіді роботи вчителів початкових класів.

Так, ігри часто використовуються у формуванні читацьких умінь і навичок молодших школярів. Для того, щоб школяр оволодів ігровою діяльністю у процесі навчання читанню, він повинен навчитися виконувати дві дії: 1) будувати схеми різних слів; 2) до готової схеми підібрати різні слова [22]. Ці дві дії легко розвиваються у грі «Чарівна країна». Умови гри наступні: «У нашій чарівній країні є все, що є на Землі. Але це все невидиме. Будь-який предмет з'явиться перед нами лише тоді, коли правильно написати його ім'я на схемі. Предмет з'явиться і тоді, коли схема буде неправильною, але тоді він буде поламаний і неточний».

Наведемо приклад розгортання гри під час засвоєння складових схем.

Сюжет «Політ на Місяць». «Насамперед, - говорить вчитель, -

побудуємо ракету. Для цього діти на листах малюють схему: /

Якщо вчитель помічає, що у когось схема виконана з помилкою, він просить клас вирішити: чия ракета полетить - Петра чи Віталія.

Ракету побудували, летимо. Раптом прилад повідомляє, що у нас аварія ось де: (показання приладу на місці помилки у схемі). Терміново шукайте аварію! Ти вважаєш, що зламаний двигун? Ні, на приладі - три склади. Скоріше, а то трапиться біда!..» Так, діти (з підказкою вчителя) виявляють, що зламався двигун, лагодять його і благополучно роблять посадку на місяць. Удома на листах з схемами діти малюють свій політ на Місяць.

За таким принципом можуть будуватися найрізноманітніші ігри. Вчитель може «повести» клас і в майбутнє, і в глибоку старовину, і в гості до морського царя. Важка і незвична для дітей робота зі схемами буде виконана з найбільшим ентузіазмом. Покажемо, як в цій грі можуть вживатися звукові схеми слова, які будуються впродовж всього періоду букваря навчання і які є основою для формування навиків читання і письма. Оскільки ігри зі схемами не обмежені запасом пройдених букв, вчитель може вільно імпровізувати їх сюжети по заданих зразках [19].

Гра «Яка буква заблукала?». Співвідношення звукобуквеної форми слова з його значенням - не елементарне, а досить важке завдання для дитини, яка тільки почала поєднувати звуки у слова. Багато дітей, «прочитавши» слово, не можуть відповісти на питання: «Яке слово ти прочитав?» Для того, щоб при читанні для дитини відразу постало завдання пошуку сенсу прочитаного, вводяться ігри із спотвореними словами. Характер спотворень повторює основні типи дитячих помилок в період букварного періоду навчання грамоти. Це перш за всепропуски,

перестановки, заміни букв в сильних позиціях (там, де звучання співпадає з написанням). Помилок в правописі ненаголошених голосних, глухих і дзвінких приголосних діти поки не можуть помітити. Гра будується так. Вчитель показує дітям картинку з підписом і попереджає, що якась буква в підписі «заблукала». У дітей аркуш паперу, де вони повинні написати лише одну букву - ту, яка «заблукала» [3].

У початкових класах рекомендується якомога більше вправ проводити у формі гри. Розглянемо найпоширеніші математичні ігри [14].

Мовчанка Для гри беруть яку-небудь геометричну фігуру, у центрі якої і по контуру записують числа. Біля числа, розміщеного в центрі, ставлять знак однієї з арифметичних дій. Сталим є число, записане в центрі. Гру проводять так: учитель показує указкою на одне з чисел, записаних по контуру, а діти виконують зазначену дію цього числа з числом,записаним у центрі. Викликаний учень записує результат. Решта учнів підняттям руки сигналізує про допущену помилку. Всю роботу виконують мовчки. Гру можна змінити: учитель показує на число, а діти мовчки показують результат на розрізних цифрах. Великий інтерес викликають у дітей красиво оформлені "мовчанки", наприклад „Хто найкращий капітан чи космонавт?".

Магічні, або цікаві, квадрати Це квадрати, які складаються з 9, 16, 25 кліток. У клітках мають бути записані такі числа, сума яких у всіх напрямах (рядках, стовпчиках і діагоналях) однакова. В одному випадку всі числа задані -квадрат заповнений (див. перший квадрат). Треба перевірити, чи є квадрат магічним. У другому випадку в квадраті не всі числа задані, але названо суму (див. другий квадрат). Треба заповнити квадрат. У третьому випадку і числа не всі задані і суму не названо, треба ще знайти цю суму і після цього заповнити квадрат (див. третій квадрат).

Сума 15 Є й інші ігри: „Кращий обліковець", „Сходинка", „Лабіринт", „Математична естафета", відгадування чисел, задуманих дітьми, тощо. Усі вони сприяють розвитку навичок усних обчислень. Вибираючи гру, вчитель повинен керуватися тим, що це не самоціль, що тільки та гра на уроці принесе користь, яка за короткий час дає можливість виконати найбільше число операцій і охопити всіх учнів.

На уроках природознавства вчитель у поєднанні з іншими методичними прийомами використовує ігри, загадки, вікторини, географічні ігри-подорожі залежно від теми, мети уроку, змісту навчального матеріалу, знань учнів та ін. Використовують їх як для перевірки і закріплення здобутих знань, так і для поглиблення та розширення їх на всіх етапах уроку — при подачі нового матеріалу, закріпленні вивченого.

Найефективніше використовувати гру при повторенні, коли виникає потреба перевірити знання про природничі об'єкти, вміння давати коротку характеристику їх, розподілити за певними ознаками на групи та ін. Для цього можна використати гербарії, колекції, різні види лото (біологічні, географічні, топографічні), вікторини, задачі і вправи тощо. Наприклад, можна запропонувати вибрати з гербарію рослини лісу і розподілити їх на дерева, кущі, трави; вибрати лікарські рослини лісу, рослини луків; культурні рослини розподілити на групи: зернові, технічні, круп'яні, пояснити, чому вони так називаються; вибрати з колекції корисні копалини, картини з зображенням тварин і пояснити їх; запропонувати вікторину «Перевірте, як ви орієнтуєтесь в природі» [2].

При повторенні іноді пропонується гра, коли вчитель називає предмети, серед яких треба визначити ті, які поставлені за умовою. Наприклад, учитель називає птахів, серед них треба виділити перелітні (при називанні зимуючих руки не підіймати). Подібні ігри допомагають не тільки виявити знання, а й виробляють уважність. Подача нового матеріалу у вигляді подорожі збуджує емоції дітей, розширює кругозір, викликає почуття гордості за український народ, за свою Батьківщину [1].

Для розвитку кмітливості дітей широко використовують загадки. Вони дають не повний, але досить точний опис предметів або явищ природи. Навколишній світ дає великі можливості для створення різних загадок про рослини, тварин, явища природи. Загадки можна використати на різних етапах уроку. Для цього вчитель заздалегідь підбирає їх відповідно до теми і мети виучуваного матеріалу і визначає, на якому етапі доцільніше їхвикористати. Можна використати загадки на початку викладання нового матеріалу як цікаве введення в світ того предмета або явища, про які йтиметься на уроці. Наприклад, загадку «У великій шапці на одній ніжці скік-поскік, під листочок зник» можна запропонувати перед початком вивчення теми «їстівні та отруйні гриби»; для закріплення теми «Ліс» використати загадки: «Навесні веселить, влітку холодить, восени живить, взимку гріє» (дерево) або «Навесні цвіте, влітку плід несе, восени не в'яне, взимку не вмирає» (ялина, сосна) [2].

Наведемо добірку ігор разом з етапами та вимогами до їх проведення, які використовують вчителі на уроках природознавства [1; 2; 5; 15; 17].

«ХТО ДАЛІ ПРОЙДЕ»

У грі можуть брати участь 5—6 учнів, решта — спостерігає. Учасники гри стають уздовж стартової лінії. Ведучий пропонує кожному пригадати найбільше назв дерев і кущів.

Зміст гри: кожен з учасників, йдучи (по черзі) вперед від лінії старту, повинен голосно вимовляти при кожному кроці назву дерева або куща. Зупинятися не можна. Як тільки учасник гри, зробивши крок, не назве дерева, він повинен зупинитися і присісти. В гру включається інший учень. Виграє той, хто пройде далі за всіх. Ведучий супроводжує кожного учасника і стежить, щоб він не сповільнював кроку. Гра проходить дуже жваво. Вона тренує пам'ять дітей, допомагає запам'ятати назви дерев і кущів, які вони побачили під час екскурсії.

Подаємо цікаві завдання та матеріали до уроків природознавства.

1. Використовуючи малюнки тварин (рис), впишіть у незаповнені клітинки пропущені у словах букви. Згори вниз прочитайте нове слово. Визначте, хто де живе, хто що їсть, яку користь мають люди від цих тварин.

2. Впізнайте зображені на малюнках плоди рослин (рис). Впишіть їх назви у відповідні клітинки. Визначте, де вони ростуть, яка від них користь для людей, тварин.

Щоб зацікавити дітей природничим матеріалом, доцільно пропонувати кросворди, навчити розгадувати їх.

Слід зазначити, що гра - це, як правило, переживання, тому найбільш активною під час гри стає емоційна сфера. Подібно до того, як під час перегляду захоплюючого фільму глядачі стають причетними до його подій, так і в процесі цікавої гри її учасники можуть забути про все інше. Гра може бути рухливою, коли поряд з емоційною активізується фізична сфера дитини, і може бути статичною з точки зору рухливості тіла - це ігри логічні, ігри на кмітливість, коли разом з емоційною активізується інтелектуальна сфери ("Математичний бій", "Що? Де? Коли?" і т. п.)

Ігри чи ігрові елементи, що використовуються, розвивають переважно сфери емоційну з фізичною чи емоційну з інтелектуальною. Поза увагою все ще залишаються ігри та тренінги духовної спрямованості. Саме такі тренінги викликають та закріплюють вищі емоційні стани та почуття людини, допомагають формувати у дітей духовний, гуманістичні та екологічні цінності, які нам так потрібні. Подібні ігри можна використовувати, починаючи з дитячого садка, а назви їх підказує саме життя, наприклад: "Врятуй ріки від забруднення", "Заспокой іншого", "Подивись радісно".

"Що посієш, те й пожнеш" - заповідає стародавня мудрість, отже, які якості матимуть сьогодні діти, такі матиме і майбутній світ, в якому жити всім нам. Ось вдалий приклад використання гри для формування взаємин у дитячому колективі, вміння спілкуватися в групі, в парі.

Урок читання в 1 класі. Тема: "Звук і літера Ж". Учнів можна запросити на день народження літери і звука Ж. Кожній групі слід дати особливе завдання - запросити гостей - казкових персонажів, до складу імен яких входить звук [Ж];

- принести подарунки: квіти, книги, ляльковий одяг;

- приготувати святкові гостинці з цим звуком;

- запросити дітей в іменах яких є цей звук;

- назвати звірів, птахів, комах, що завітали на день народження.

Таким чином діти в цікавій формі знайомляться із звуком [Ж].

Проводити при, створювати ігрові ситуації, важливо на кожному уроці. Це особливо стосується 1 класу - перехідного періоду, коли учні ще не звикли до тривалої напруженої діяльності. Вони швидко стомлюються, притуплюється їхня увага, набридає одноманітність. Тому гра має ввійти в практику роботи вчителя як один з найефективніших методів організації навчальної діяльності першокласників.

Гру можна пропонувати на початку уроку. Такі ігри мають збудити думку учня, допомогти йому зосередитись і виділити основне, найважливіше, спрямовувати увагу на самостійну діяльність. Інколи гра може бути ніби фоном для побудови всього уроку. Коли ж учні стомлені їм доцільно запропонувати рухливу гру.

За допомогою загадок можна проводити нестандартні уроки у формі КВК, заочних мандрівок у світ цікавого. Гра будується таким чином, щоб у ній брали участь усі, вона надає кожній дитині можливість випробувати свої сили в змаганні на кмітливість, пережити ситуацію поразки або успіху. Клас ділиться на команди, які, наприклад, "мандрують" до "країни чудес". Вони потрапляють в гості до Весни, Літа, Осені, Зими, розгадують загадки, а також відповідають на запитання, пов'язані з сезонними змінами в природі. Причому, треба не тільки відгадати, а й пояснити, чому так чи інакше думає дитина, її іноді правильна відповідь може бути випадкова.

На уроці кмітливості робота над текстом загадок поєднується з певною інформацією про природні явища, життя рослинного чи тваринного світу, що взагалі дуже цікавить дітей. Діти одержують домашні завдання: виготовити відгадки в малюнках, аплікації або вироби пластиліну.

Важливою з можливих цікавих пізнавальних ігор є казка. Казки використовують з метою розвитку уяви. Гра називається "Продовж казку". Дітям пропонується нібито незавершена казка, до якої треба придумати закінчення. Кожна дитина має можливість закінчити казку по-своєму, тобто має ситуацію вибору. Це зацікавлює та розвиває творче мислення і уяву.

В початкових класах тільки гра дає змогу легко привернути увагу і тривалий час підтримувати в учнів інтерес до важливих і складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу всіх учнів не завжди вдається.

Ось лише один приклад. Вивчаючи споріднені слова, пропонують дітям гру "Лото". Кожен учень має картку, розкреслену на 6 (або 9) клітинок. У кожній клітинці різні слова. Вчитель - ведучий має набір коренів слів, які оголошуються послідовно всім гравцям. Діти мають проаналізувати оголошений корінь слова, виділити в кожному слові на власній картці корені слів і, якщо співпадають корені, слово закривається. Виграє той, хто найперший закриє всі слова. А тепер задумаємося, яку роботу виконав кожен учень? А дитина, захоплена грою, і не помічає, що вчиться - пізнає нові, запам'ятовує, повторює, орієнтується в різних ситуаціях, узагальнює, робить висновки.

Значення гри для виховання у молодших школярів естетичної чуйності до природи визначається можливостями гри у розвитку чуттєвої сфери дитини. Так, прийняття ігрової ролі потребує занурення в уявну ситуацію, використання чуттєвого досвіду. Наприклад, прийняття ролі якоїсь тварини спирається на ознайомлення з її зовнішнім виглядом, особливостями поведінки, звучанням голосу, умовами життя.

Всі ігри, які можуть мати орієнтацію на виховання у молодших школярів естетичної чуйності до природи, можна поділити на три групи. Перша група - ігри, спрямовані на розвиток здатності молодших школярів розрізняти різноманіття зовнішніх виразних властивостей природних об'єктів і явищ. Друга - ігри, пов'язані із вдосконаленням уміння ставити себе на місце іншого, виявляти співчуття. Третя - ігри, які сприяють розвитку у школярів сприйнятливості до зовнішньої виразності в природі і здатності виявляти співчутливі реакції стосовно до антропоморфізованих природних об'єктів.

Перша група містить такі ігри: "Кольори", "Яких кольорів більше?", "Відмінки", "Асоціації", "Впізнай по голосу", "Що ти чуєш за вікном?","Кого (що) тобі нагадують ці звуки", "Хто як рухається", "Зоопарк", "Чарівне листя", "Що змінилось?", "Зайвий колір", "Зайвий звук", "Картина за вікном" та ні. Майже всі ці ігри передбачають виявлення школярами зовнішньої виразності властивості природи.

Наприклад, під час гри "Впізнай по голосу" молодші школярі після ознайомлення із записами чи імітацією "голосів" природи мають визначити, який природний об'єкт може утворювати подібні звуки (група звуків відповідає співу птаха, голосу тварин, шелесту трави і листя, шуму води і вітру). Гра розвиває здатність школярів розрізняти звук та групи звуків за висотою, силою, ритмічною організацією, тембровим забарвленням, диференціювати звуки природи. Такі ігри за правильного введення у виховний процес розвивають спостережливість, розширюють коло сприйняття естетично цінних об'єктів природи, сприяють формуванню у дітей потреби у спілкуванні з природою.

До другої групи входять ігри "Визнач настрій", "Дикі та домашні тварини", "Незавершене оповідання", "Незвичайна ситуація", "Озвучення картини" тощо. Вони орієнтовані на формування умінь розрізняти і розуміти емоційні етапи товаришів, однолітків, дорослих, пізніше - звірів, птахів, рослин; створювати образи, передавати їх за допомогою різних засобів художньої виразності. Наприклад, гра "Дикі та домашні тварини" спрямована на розвиток здатності виявляти характерне у руках, особливості поведінки тварин; одухотворення природних об'єктів.

Ігри третьої групи закріплюють знання й уміння, набуті під час виконання ігор перших двох груп. Під час ігор "Дивна подорож до лісу", "Гра в лісових мешканців", "Подорож до країни Див" тощо молодші школярі виявляють свою чутливість до природи, здатність до емоційної децентрації, створення образів, естетичної оцінки природних об'єктів і явищ з точки зору їх виразності.

Введення таких ігор сприятиме формуванню в дітей елементів еколого-естетичної культури.

З цієї різноманітності ігор на уроках музики доцільними є музично-дидактичні, сюжетно-рольові, та проблемно-моделюючі.

Музично-дидактичні ігри можуть бути різноманітні за завданням і змістом. Так, ігри-загадки, ігри-змагання сприяють засвоєнню, закріпленню знань, оволодінню спробами пізнавальної діяльності, сприяють формуванню в дітей навичок музичного сприймання, вміння розрізняти висоту, тембр, силу і тривалість звуку, планомірно розвивають високий, динамічний, ритмічний і тембровий слух. Ігри "Голосно-тихо", "Швидко-повільно", "Вгору-вниз", "Луна", "Дзеркало", "Веселі діалоги" та інші доцільно проводити під час ознайомлення дітей з елементами музичної грамоти, організації процесу спостереження за розвитком музики, розширення емоційного, інтонаційного досвіду, лексичного запасу.

Розвиток звуковисотного слуху у першокласників починається з розпізнавання високих і низьких звуків. Для цього можна використовувати гру-загадку "Вгору-вниз". Якщо діти почули високі звуки - підіймають руки вгору, низькі - опускають вниз, середні - тримають руки на рівні грудей. Хто помилився, той програв.

Для відчуття дітьми швидкості руху можна використовувати гру "Швидко-повільно". Учитель пропонує дітям, слухаючи музику, передати рухами пальців рук (як подобається їм музика) рухливих і спокійних дітей (звучить мелодія поспівом "Різні діти").

Для розвитку ритмічного, мелодичного слуху можна пропонувати гру "Луна". Вчитель співає декілька звуків або постукує нескладний ритмічний малюнок. Діти повинні повторити запропоноване (відлуння). Хто помилився, вибуває з гри.

Діти молодшого шкільного віку мають невеликий емоційно-естетичний досвід, їм важко орієнтуватися у глибинному світі настроїв, втілених у музичних творах. Тому поетапне опанування дітьми основних емоційно-естетичних модальностей має відбутися вже з перших уроків. Для цього корисна гра "Чарівна кімната". Вчитель розповідає дітям казку про чарівнукімнату, що має чудову властивість - коли в цю кімнату заходить людина, вона одразу розцвічується у кольори і заповнюється музикою, яка так само, як і кольори, відповідає настроєві того, хто зайшов. Вчитель пропонує дітям різні за характером твори. Після слухання можна запитати: "Який настрій у людини, яка зайшла в кімнату? Які кольори переважають у чарівній кімнаті? Світлі чи темні? Як ви вважаєте, які кольори відповідають радості, суму?".

Мета такої гри - допомогти дитині свідомо звернути увагу на зв'язок музики і життя, кольору і засобів художньої виразності з характером образу, про який розповідається у творі, з тим почуттям, яке несе в собі цей образ (наприклад, чим відрізняються кольори "добра" і "зла", "радості" й "суму").

Ігри "Здогадайся, хто прийшов" та "Знайди свій музичний інструмент" сприяють розвиткові слуху. У першій грі учень, на якого вказує вчитель ("господар"), закриває очі, а інший ("гість") відтворює голосом коротеньку фразу із знайомої пісні. "Господар" має впізнати по голосу, хто прийшов до нього в гості. Дані до гри залучаються інші пари дітей.

В ході занять з етики широко використовувались вчителями такі форми, як-от: дидактичні ігри ("Що було б на землі, якби зникли всі рослини? Звірі? Птахи?); сюжетно-рольові ігри ("День народження", "Відвідування хворого товариша"); ігри на перервах ("Добрий день!", "Лікар Айболить"); ігри драматизації ("Сім'я столових приборів", "Охайна і неохайна"); вправи-тренінги, комунікативні ігри, етичний тренінг за Н. Шурковою ("Людина поруч", "Конверт життєвих ситуацій", "Комплімент", "Вітання"; ігри "Чарівний стілець", "Корзина грецьких горіхів", "Пропоную-вибираю", які водночас є і груповою справою і довірливою розмовою про ті проблеми, які перешкоджають дитині, що їх вона не в змозі вирішити самостійно.

Більшість цих вправ побудовано в практичній техніці "недописаного діалогу", цілком підтверджують справедливість твердження про те, що справжнє життя особистості є доступним лише завдяки проникненню в нього. Основна мета цих сучасних виховних ігор-справ - допомогти дітям вдивлятися, прислухатися, зрозуміти інших людей, вміти відгукуватися наїхні проблеми, надати звичним повсякденним ситуаціям гуманістичного забарвлення. Застосування вчителем різноманітних ігрових форм на заняттях з людинознавчих курсів дає змогу покращити взаємини у зв'язках "учитель-учень", "учень-учень", "учень-оточуючі" тощо, сприяє реалізації на практиці особистісно орієнтованого навчання і виховання, встановленню суб'єктно-суб'єктивних взаємини між педагогом і дітьми.

За допомогою ігрових ситуацій опредмечуються абстрактні поняття. На уроці математики в 4 класі під час вивчення теми "Дроби" можна використати такий ігровий момент:

Вчителька: - До нас сьогодні завітав містер Дріб. Ось подивіться, який він гарний, (намальований хлопчик, одяг якого складає орнамент з геометричних фігур розділених на одинакові частини).

А далі слід запропонувати учням самостійно скласти такі запитання на знаходження цілого від числа: знайти на малюнку однакові геометричні фігури, розділені на різну кількість рівних частин; показати їх у вигляді дробу і визначити, який з них найбільший або найменший.

Виконання цієї роботи, по-перше, дає змогу перенести частину розумових дій в дії практичні і закріпити результати в образі матеріального об'єкта, по-друге, дає можливість шукати вирішення самостійно.

Гра допомагає розвивати творчу уяву та творчі здібності дитини.

У 2 класі на урок до дітей може з'явитися казкар-чарівник (тема: "Слова, що означають ознаки предметів").

Вчитель: Не за горами високими, не за лісами густими, не за морями глибокими, а десь тут, недалеко, була невеличка казкова держава. Були там люди щасливі, бо вміли помічати красу земну: небо голубе, хмари біленькі, першу зелень і дощик сріблястий, - все навколо викликало у них радість, захоплення. Королева Веселка сіяла в душі людей почуття доброго і прекрасного.

Одного разу трапилась біда. Злий - презлий чарівник відняв у людей радість. Він розсіяв, розвіяв усі кольори добра і радості.

Казкар-Чарівник: - Діти, я отримав від мешканців казкової держави лист-прохання. Послухайте й допоможіть їм. Введіть у текст слова —ознаки.

На кожній парні - листочки з творчим завданням (діти працюють по парах).

Не впізнати ... лісу ... листочки тріпочуть на ... вітрі. ... листя застелило ... землю. ... виглядають ... шапочки ... грибів, пишаються ... підосичника. А під берізкою сховалися ... грибки на ... ніжках.

При формуванні природничих понять, зокрема під час вивчення теми "Звірі", корисно запропонувати гру "хто де живе".

На дошці записано дві моделі слів.

Хто живе?

Кріт

Ведмідь

Білка

Горобець

Де живуть?

Барліг

Дупло

Гніздо

Нірка

Де живуть?

Барліг

Дупло

Гніздо

Нірка

Хто живе?

Кріт

Ведмідь

Білка

Горобець

Капітан двох команд мусить швидко в першому випадку розселити тварин, в другому - правильно написати назви тварин на дошці. Пожвавлення може внести унаочнення. (До таблиці приклеюються поліетиленові кишеньки, куди можна вставити вирізані з картону фігурки тварин).

Особливо доцільно звертатися до гри при проведенні уроків математики. Виучуваний матеріал буде здаватися дітям важким і нецікавим, якщо в хід уроку не ввести гру.

Під час проведення усного рахунку можна використати цікаві форми гри, зокрема "Допоможемо Незнайкові".

Вчитель: - Як ви вже мабуть знаєте, що Незнайко ніколи не ходить до школи, він дуже не любить вчитися, тому дуже часто допускає помилки. Ось так сталося і цього разу, він був дуже неуважним, подивіться як він обчислив вирази. Давайте допоможемо йому, виправимо помилки.

Діти активно намагаються, відповідати, щоб доказати Незнайкові, що на противагу йому вони дуже старанні, добре знають матеріал.

Можна ще використати такі ігри:

"Числа - перебіжники"

Хід гри: Учні поділені на три команди. З кожної виходить по 5 учнів. їм роздають картки з цифрами й знаками дій. За сигналом діти складають приклади на додавання. Потім вчитель пропонує з цими ж числами утворити інші приклади на додавання (наприклад, 3+7=10 і 7+3=10). У кожній команді один з її членів записує складені вирази на дошці. Порівнюючи пари виразів, діти повторюють переставний закон додавання. Виграє та команда, яка склала більше прикладів за відведений час і сформулювала переставний закон додавання.

"Калькулятор"

Обладнання: зображення моделі мікрокалькулятора, в якому екран містить проріз для встановлення чисел, результату дій над членами, про які йдеться у математичній загадці. її загадує вчитель. Набори цифр.

Можна наводити дуже багато різноманітних навчально-розвиваючих ігор, доводити їхній виховний, навчальний і розвиваючий вплив, але завжди слід пам'ятати, що гра для дитини - це той місточок по якому вона крокує у доросле життя.

2.3. Авторські пропозиції та їх результативність

Дидактичні ігри бажано широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. У будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами змагання, непідробної цікавості.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються.

Дидактична гра на уроці - не самоціль, а засіб навчання і виховання. Сам термін "дидактична гра" підкреслює її педагогічну спрямованість та багатогранність застосування. А тому найсуттєвішим для вчителя будь-якого предмета, є такі питання:

а)визначити місце дидактичних ігор та ігрових ситуацій у системі інших видів діяльності на уроці;

б)доцільність використання їх на різних етапах вивчення різно манітного за характером навчального матеріалу;

в)розробка методики проведення дидактичних ігор з урахуванням дидактичної мети уроку та рівня підготовленості учнів;

г)вимоги до змісту ігрової діяльності у світлі ідей розвивального навчання;

д)передбачення способів стимулювання учнів, заохочення в процесі гри тих, хто найбільше відзначився, а також для підбадьорення відстаючих.

Мета дидактичних ігор - формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхідними знаннями, уміннями й навичками учень зможе лише тоді, коли він час виявлятиме до них інтерес, і коли вчитель зумів зацікавити учнів.

Добираючи ту чи іншу дидактичну гру, вчитель має пам'ятати, що процес створення гри містить ряд станів:

а)вибір теми гри;

б)визначення мети й завдань гри;

в)підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка унаочнень, проведення гри, підбиття підсумків).

Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:

а)ігри мають відповідати навчальній програмі;

б)ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними;

в)відповідність гри віковим особливостям учнів;

г)різноманітність ігор;

д)залучення до ігор учнів усього класу.

Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані результати необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:

1. Готовність учнів до участі у грі (кожний учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі).

2. Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.

3. Чітка постановка завдань гри. Пояснення гри - зрозуміле, чітке.

4. Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.

5. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати.

6. Не можна допустити приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінки за поразку в грі, глузування тощо).

7. Доцільно розсадити учнів (звичайно непомітно для них) так, щоб за кожною партою сидів учень сильніший, а другий - слабший. У такому разі ігри між сусідами по парті проходять ефективніше і постійно контролюються сильнішими. Розсадити учнів по рядах парт треба так, щоб рівень їхніх знань

і розумового розвитку був приблизно однаковим, щоб шанс виграти мав кожен ряд учнів.

8. Гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою. Учні мають засвоїти правила гри, крім того зміст гри, її форма повинні бути доступними для учнів.

Під час проведення дидактичних ігор в учителів виникає безліч проблем: за яким принципом відбирати навчальний матеріал для створення ігор, яке місце дидактичних ігор в ряді інших форм і методів навчання, як одному вчителеві вправитися з класом учнів під час гри? Як оцінювати результати дидактичних ігор?

Якщо після гри вміння й навички учнів не зростають, це означає, що гра не ефективна і результати її впровадження негативні. Тоді треба шукати причини негативних наслідків. їх може бути дві: перша - якість самої гри низька і не відповідає вимогам; друга - методика проведення гри має серйозні відхилення від належного рівня. Позитивний ефект від використання ігор для навчання має виявитися одразу ж після гри. Він легко виявляється в моральному задоволенні від гри її учасників.

Проте існують і обмеження для проведення дидактичних ігор:

1. Не варто організовувати навчальну гру, якщо учні недостатньо знають тему.

2. Недоцільно впроваджувати ігри на заліках і іспитах, якщо вони не використовувалися в ході навчання.

3. Не слід застосовувати ігри з тих предметів і програмних тем, де вони не можуть дати позитивного ефекту.

Правила гри виконують функцію організуючого елемента і є засобом керування грою. Вони визначають способи дій та їх послідовність, вимоги до поведінки, регулюють взаємини дітей у грі, вчать їх співвідносити свої дії з діяльністю інших гравців, сприяючи вихованню наполегливості, чесності, кмітливості тощо. Жодне порушення правил не повинно залишатися поза увагою вчителя.

Висновки

Гра є найбільш доступним для дітей видом діяльності, способом переробки отриманих із навколишнього світу вражень, знань, тому вона відіграє велике значення у психічному розвитку дитини. Можна виділити дві головні сфери життя дитини, які підпадають під вплив гри: пізнавальні процеси та розвиток, виховання особистості.

В структурі дидактичної гри виділяють відносно самостійні елементи — гру і навчання, кожний з яких має складну організацію, що відображає їх специфіку. Третім основним елементом структури є ігрова модель, на основі якої тільки і може здійснюватись реальна ігрова взаємодія учнів між собою та з педагогом у процесі гри. Ігрова модель є тією ланкою, що поєднує автора дидактичної гри та її учасників.

Кожна дидактична гра має правила, які підпорядковані ігровому задуму і змісту гри та водночас організовують гру. Правила гри - це точно визначені вимоги до дітей. Основою дидактичної гри є пізнавальний зміст. Дидактична гра належить до класу ігор з правилами, оскільки виділення і усвідомлення системи ігрових і навчальних задач відбувається за допомогою фіксованих правил. Система правил дає змогу не лише визначити зміст освіти, що реалізується в грі, а й розподіляти його за окремими навчально-ігровими циклами. Тому дидактичну гру можна трактувати як форму навчання, де засвоєння змісту освіти під керівництвом вчителя опосередковане їхньою ігровою взаємодією і регулюється встановленими правилами.

Основна роль педагога під час організації гри — створити таке входження дитини в доросле життя з його, на жаль, жорстокими нормами, щоб головним чином не зашкодити дитині. Будь-яка інструментовка ігор виправдана ще й психологічно: у грі дитина безтурботна, психологічно розкута і тому більше, ніж коли-небудь, здатна на повне вираження свого індивідуального «Я». Важливим стає таке завдання для вчителів початкових класів: дати можливість кожній дитині через гру самореалізуватися як у процесі навчання, так і в позаурочній діяльності.

Необхідно допомогти вчителеві початкових класів поглибити свої знання з методики використання гри у навчальному процесі через організацію різноманітних регіональних семінарів, конференцій з цієї проблеми. Крім цього, при обласних інститутах післядипломної освіти вчителів потрібно запровадити спеціальні курси лекцій, практичних занять з освоєння методики впровадження нетрадиційних форм у практику роботи школи з метою підвищення результативності засвоєння матеріалу.

Головний зміст дидактичних ігор на уроках полягає у тому, що дітям пропонується виконати задачу, яка складається дорослими у певній цікавій ігровій формі. Головна мета — допомогти сформувати пізнавальну активність дитини. Гра при цьому виступає не тільки як засіб закріплення знань, але як і одна з форм навчання. На відміну від усіх інших типів ігор дидактична гра має свою структуру: зміст, дидактичну задачу, правила та ігрові дії. Звідси можна побачити, що ігри з правилами беруть свій початок із сюжетно-рольових ігор. Існують різноманітні види дидактичних ігор: ігри з предметами, настільні ігри, словесні ігри та інші. Крім нового елемента гри (дидактичної задачі), ще виділяють інші новоутворення: мотив дидактичних ігор починає все більше орієнтуватися не на процес гри, а на її результати.

Діяльність учасників дидактичної гри на уроках розгортається на основі навчально-ігрових задач, які являють собою органічний синтез ігрової й навчальної задачі. Ігрова задача виступає як привід для звернення дітей до навчальної задачі. Вона створює установку і психологічну готовність до виконання навчальних дій, формуючи тим самим мотив навчальної діяльності. В свою чергу розв'язання навчальної задачі сприяє засвоєнню дітьми чергової порції змісту освіти й наповнює ігрову діяльність новим поглибленим теоретичним змістом.

Найефективніше використовувати гру при повторенні, коли виникає потреба перевірити знання, вміння давати коротку характеристику, розподілити за певними ознаками на групи та ін.

Список використаних джерел

1. Бабкина Н.В. Использование развивающих игр и упражнений в учебном процессе // Начальная школа. - 1998.-№4. -С. 11-18.

2. Байбара М.К. Методика викладання природознавства у початкових класах. -К.: Освіта, 1998.-426 с.

3. Бутрім В. Сюжетно-рольові ігри на уроках навчання грамоти //Початкова освіта. - 2001.-Жовтень, №37. - С10-11.

4. Валлон А. Психическое развитие ребенка. -М.: Просвещение, 1967.-224 с.

5. Варзацька Л.О.Гра як засіб пізнання // Поч. школа. - 1988.-№12. -С.34-35.

6. Выготский Л.С. Игра и ее роль в психологии развития ребенка // Вопросы психологии. - 1966.-№6. -С.64-76.

7. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. - М.: Просвещение, 1986.-220 с.

8. Дідух М.В. Ігрові прийоми навчання читати // Початкова школа. - 1991.-№1.-С.10-13.

9. Калюк Л.К. Розвиток математичних умінь учнів у процесі гри // Поч. шк. -1993.-№2.-С 25-29.

10.Король Я.А., Король Я.Р. Ігровий метод у навчанні математики шестирічних першокласників // Поч. школа. - 1987. - №1. - С. 42-45.

И.Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистостей. - К.: Рад. школа, 1989. - 475 с

12.Люблінська Г.О. Дитяча психологія. - К.: Вища школа, 1974. - 356 с

ІЗ.Микитинська М.І., Мацько Н.Д. Математичні ігри в 1-3 класах. - К., 1980.

14.Немцова Л.И. Игры на уроках математики // Нач. школа. - 1988. - №10. -С 39-42.

15.Паламарчук В.Ф. Як виростити інтелектуала. -Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2000. - 152 с

16.Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. -М.: Педагогика, 1976. -564 с.

17.Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. - К.: Абрис, 1999. - 287 с.

18.Урунтаева Г., Афанькина Ю. Дидактическая игра как средство развития младших школьников //Начальная школа. - 1992. - №2. - С. 12-14.

19.Школьная И.А. Педагогические условия активизации игровой деятельности детей. - К., 2002. - 246 с.

20.Эльконин Д.Б. Психологические игры. - М.: Педагогика, 1978. - С. 194-270.

21.Эльконин Д.Б. Психология игры. - М.: Смысл, 1999. - С.27-151.

22.Яцента Л. Ігрові форми навчання читання. - Тернопіль: Астон, 2001. - 64 с