Курсовая работа: Формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної

Формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва (засобами скульптурної пластики)

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження зумовлена концептуальними положеннями Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті, необхідністю вдосконалення навчально-виховного процесу у вищих педагогічних навчальних закладах, зокрема на художньо-графічних факультетах.

Упровадження нових ефективних технологій, що базуються на візуальних засобах кодування та передачі інформації, передбачає одним із завдань сучасної психологічної науки і педагогічної практики формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва, а також пошук і розробку дієвих засобів його розвитку.

Актуальність вивчення просторового мислення як специфічного виду розумової діяльності визначається тим, що цей процес посідає особливе місце в інтелектуальному і творчому розвитку особистості та є найменш дослідженим з усіх інтелектуальних процесів як у вітчизняній, так і в зарубіжній науці.

Означена проблема досліджувалась у таких напрямах: філософському (Ю.Афанасьєв, В.Волков, І.Герасимова Р.Левчук, В.Мазепа, В.Малахов, С.Рапопорт, В.Шишка), психологічному (А.Брушлинський, Л.Виготський, О.Леонтьєв, О.Костюк, О.Чебикін), культурологічному (В.Біблер, О.Шевнюк, О.Щолокова), педагогічному (І.Зязюн, Л.Кондрашова, Є.Назайкінський, О.Рудницька, Г.Падалка, О.Щеголева). У зарубіжній психологічній науці вивчення просторового мислення здійснювалось: у гештальтпсихології (Р.Арнхейм, М.Вертгеймер); з позицій екологічного підходу (Дж.Гібсон); у межах експериментальної психології досліджувалися механізми продуктивності зорових образів (Р.Грегорі); у руслі когнітивного напряму вивчалися механізми та розроблялися моделі перцептивно-мисленнєвої репрезентації різних видів інформації (Д.Мецлер, Р.Шепард та ін.).

У вітчизняній психології просторове мислення досліджувалось у таких аспектах: механізми та закономірності цього процесу в умовах вирішення ергономічних задач в інженерній психології (В.Ґордон, В.Зінченко, В.Мунілов); механізми як складові функціональної системи операцій (Б.Безпалов); візуальна мова опису способів вирішення геометричних задач (І.Арієвич, В.Пєтухов); особливості просторового мислення як окремого виду візуального мислення (І.Каплунович, І.Якиманська, О.Щеголева); роль візуалізації у процесі вирішення творчих задач у конструкторській діяльності (В.Моляко); особливості трансформації візуального образу в художньо-графічній діяльності (С.Симоненко).

Незважаючи на розмаїття наявних досліджень означеного виду мисленнєвої діяльності в зарубіжній і вітчизняній психології, вивчення проблеми просторового мислення суттєво ускладнюється недостатньою розробкою концептуальних підходів, що давали б можливість конструктивно дослідити механізми і специфіку просторового мислення та педагогічних умов, які сприяли б його формуванню. Це протиріччя й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження – “Формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва (засобами скульптурної пластики)”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалося відповідно до наукової теми кафедри педагогіки „Дослідження педагогічних засад підготовки вчителя національної школи” (№ 0100U000958), що входить до тематичного плану науково-дослідної роботи Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського. Автором досліджувалася проблема формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики. Тема дисертації і науковий керівник затверджені Вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (протокол № 8 від 28 березня 2002 року). Тема дослідження закоординована в координаційній раді при АПН України (протокол № 5 від 14 травня 2002 року).

Мета дослідження - розробити, теоретично обґрунтувати й експериментально апробувати модель формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики, виявити педагогічні умови її функціонування.

Завдання дослідження:

1. Визначити і науково обґрунтувати сутність просторового мислення.

2. З’ясувати роль просторового мислення у професійній підготовці майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

3. Визначити й науково обґрунтувати педагогічні умови формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики.

4. Виявити критерії, компоненти, показники та охарактеризувати рівні сформованості просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

5. Розробити, теоретично обґрунтувати й експериментально апробувати модель формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики.

Об’єкт дослідження - процес професійної підготовки студентів художньо-графічного факультету.

Предмет дослідження – формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики.

Гіпотеза дослідження – процес формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики буде ефективним, якщо реалізувати такі педагогічні умови: створення асоціативних ситуацій музичними засобами; рефлексивно-креативний підхід до процесу формування просторового мислення; стимулювання творчої діяльності майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

Методологічні засади дослідження склали: фундаментальні розробки психології мислення як процесу; вихідні положення філософії про особистість, особливості її світобачення, здатність сприймати довкілля за законами краси, пізнання дійсності шляхом особистого естетичного досвіду; теоретична концепція образного відображення; методологічні і філософські положення наукової теорії пізнання явищ щодо єдності діяльності і свідомості особистості, взаємозв’язок та взаємозумовленість її духовної культури і практичної діяльності; філософські ідеї сутності мистецтва як специфічної форми суспільної свідомості.

Теоретичними засадами дослідження стали положення наукових розробок вітчизняних і зарубіжних учених з: питань визначення різних видів мислення (Р.Арнхейм, В.Біблер, А.Брушлинський, Г.Валєєв, М.Вертгеймер, С.Даніель, К.Дункер, Д.Завалішина, Ю.Кулюткін, Г.Орбачевська, Ж.Піаже, М.Поддьяков, Ю.Пратусевич, С.Рапопорт, М.Сербіненко, Г.Сухобська та ін.); теорії та методики формування і розвитку просторового мислення (Р.Арнхейм, Є.Єгоров, М.Єльнікова, І.Каплунович, О.Щеголева, І.Якиманська та ін.); обґрунтування наукових засад формування графічних знань, умінь і навичок школярів (А.Ботвінніков, Б.Ломов, Н.Четверухін, І.Якиманська та ін.); визначення закономірностей і засобів впливу музики на розвиток художньо-образного мислення (Л.Горюнова, А.Костюк, Т.Крижавська, В.Медушевський, Є.Назайкінський, В.Остроменський, Б.Теплов, В.Цеханський, Л.Школяр, І.Шугріна); з питань оновленої підготовки майбутніх учителів (І.Богданова, Е.Карпова, Н.Кічук, З.Курлянд, А.Линенко, Г. Нагорна, О.Цокур та ін.).

Методи дослідження. Для вирішення окреслених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези дослідження використовувалися: теоретичні методи (вивчення психологічної, педагогічної, методичної літератури з досліджуваної проблеми, систематизація та узагальнення отриманої інформації для побудови моделі і з’ясування умов формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики); емпіричні методи (метод поперечних зрізів, спостереження, бесіда, тестування) для перевірки стану сформованості просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний) з метою перевірки дієвості моделі формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики; статистичні методи обробки даних (кількісний і якісний аналіз здобутих результатів).

База дослідження : дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського(художньо-графічний факультет). Експериментальною роботою було охоплено125 студентів перших курсів.

Наукова новизна і теоретична значущість одержаних результатів : вперше визначено педагогічні умови, що сприяють ефективності формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики; розроблено й науково обґрунтовано експериментальну модель формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики; уточнено і науково обґрунтовано сутність поняття “просторове мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва”; подальшого розвитку дістала методика формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

Практична цінність дослідження: розроблено й апробовано експериментальну методику формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики з використанням музики як функціонального засобу, а також методику діагностики рівнів сформованості просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

Результати дослідження впроваджено у практику роботи художньо-графічного відділення мистецького факультету Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (протокол № 10 від 18 травня 2005р.), кафедри музики та образотворчого мистецтва Ізмаїльського державного гуманітарного університету (протокол № 4 від 29 березня 2005р.), художньо-графічного факультету Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (протокол № 10 від 26 травня 2005р.).

Достовірність результатів дослідження забезпечувалася теоретичною і методичною обґрунтованістю його вихідних положень; результативністю процесу формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики, що забезпечило, поряд з теоретичною розробкою проблеми, її практичне втілення; репрезентативністю і статистичною значущістю емпіричних даних.

Апробація результатів дослідження: основні положення, висновки, рекомендації, результати дослідження доповідалися на міжнародних (м. Одеса, 2004 р.), всеукраїнських (м. Одеса, 2002 р.; м. Чернівці, 2003 р.; м. Київ, 2004 р.) конференціях; обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського.

Основні положення та результати дослідження викладено в 6 одноосібних публікаціях автора, з них 3 – у фахових виданнях України.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу; висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість дослідження; подано дані щодо апробації і впровадження одержаних результатів, а також структури дисертації.

У першому розділі “Теоретичні засади формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва” проаналізовано вітчизняну і зарубіжну наукову літературу з проблеми формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва; розкрито сутність і структуру поняття „просторове мислення”; визначено педагогічні умови формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики .

Аналіз наукової літератури дозволив визначити три основних напрями, за яким здійснювалося вивчення мислення. Так, представниками напряму Вюрцбургської школи (М.Вертгеймер, О.Зельц, К.Дункер) було визначено закономірності розумового процесу: активний і цілеспрямований характер розумового акту, його цілісність, специфічну відмінність від сприйняття і т. ін. (експериментальні дослідження мислення пізніше знайшли відображення в гештальтпсихології, що, у свою чергу, акцентувалася на дослідженні саме творчого мислення). Другим напрямом виступили генетичні дослідження, які розглядали факти і явища реального життя. Третій напрям становлять філогенетичні й онтогенетичні дослідження мислення (В.Келер), де вивчення „розумової діяльності” тварин, розумових процесів у людей, що належать до так званих первісних народів, а також розкриття особливостей дитячого мислення відкрили історичну природу розумових процесів і дозволили визначити якісні стадії його розвитку.

Сутність поняття “мислення” в найбільш загальному значенні позначає будь-яку сховану когнітивну чи уявну маніпуляцію ідеями, образами, символами, словами, судженнями, спогадами, поняттями, образами сприйняття, переконаннями чи намірами. Цей термін охоплює всі уявні дії, пов’язані з формуванням понять, розв’язуванням задач, інтелектуальним функціонуванням, творчістю, складним навчанням, пам'яттю, символічною обробкою інформації, уявою і т. ін. У сучасній психологічній науці розрізняють декілька видів мислення.

Візуальне мислення - спосіб творчого рішення проблемних завдань у плані образного моделювання. Основою візуального мислення виступає наочно-діяльнісне і наочно-образне мислення, де при уподібненні предметно-практичних і чуттєво-практичних дій властивостям об'єктів формуються зовнішні перцептивні дії. Надалі відбувається скорочення та інтеріорізація цих дій. У розвиненій формі цей вид мислення є характерним для успішних архітекторів і дизайнерів.

Образне мислення — форма мислення, яка характеризується тим, що в її основі лежить моделювання і рішення проблемної ситуації в уявленнях. Цей вид мислення є наступним етапом розвитку інтелекту після наочно-діяльнісного мислення, що заснований на використанні певних перцептивних еталонів, на основі яких можливе розкриття перцептивно неочевидних зв'язків об'єктів. Отже, в уявленнях, якими оперує образне мислення, виражаються не тільки зв'язки, що ситуативно виникають, але й більш глибокі, сховані суттєві властивості, не представлені в наочній ситуації. Основою функціонування образного мислення виступає перехід перцептивної структури проблемної ситуації в систему семантичних ознак, що утворюють певні значення, завдяки чого досягаються більш широкі можливості його моделювання.

Просторові уявлення — це уявлення, в яких знаходять віддзеркалення просторові відносини предметів (розмір, форма, місце розташування, рух). Рівень узагальненості і схематизації просторового образу залежить як від самих предметів, так і від завдань діяльності, що реалізується індивідом, і в якій використовуються суспільно розроблені засоби просторового аналізу (малюнки, схеми, карти).

Термін “уявлення”, на відміну від уявлення в загальному значенні цього слова, був уведений Б.Тепловим для опису складної інтелектуальної діяльності зі створення образів та оперуванням ними. Надалі його стали широко використовувати для позначення процесу навмисного, спонтанного використання образу й мисленнєвого оперування ним у процесі вирішення графічних задач.

І.Якиманською проаналізовано особливості просторового мислення, одна з основних функцій якого полягає в тому, щоб забезпечити просторові властивості і відносини, вміння оперувати ними у процесі вирішення задач, пов’язаних з орієнтацією в реальному (фізичному) та теоретичному (геометричному) просторах. Під просторовими співвідношеннями розуміють співвідношення між об'єктами простору або між просторовими ознаками цих об'єктів. Вони виражаються поняттями про напрями (вперед-назад, уверх-униз, праворуч-ліворуч), відстані (далеко-близько), їх відношення (ближче-далі), місце розташування (усередині), довжину об'єктів простору (високий-низький, довгий-короткий) і т. ін. Основними якісними показниками просторового мислення є: тип оперування просторовими образами; широта оперування з урахуванням використовуваної графічної основи; повнота образу (переважне віддзеркалення в ньому форми, величини, просторового положення об'єктів); стійка система відліку (просторова орієнтація „від себе”, від довільної крапки відліку). Важливим показником розвитку просторового мислення виступає широта оперування й повнота образу. Під широтою оперування вчені (І. Каплунович, І. Якиманська) розуміють ступінь свободи маніпулювання просторовими образами у процесі використання різного графічного матеріалу. Повнота образу – це відповідність його реальному предмету. Вона характеризує набір елементів образу, їх зв'язок і динамічність.

Зміст і характер просторового мислення, його функції визначаються умовами, в яких воно формується, проявляється та вдосконалюється. Основною оперативною одиницею просторового мислення є образ, в якому представлені просторові характеристики об’єму: форма, величина, розташування елементів, що його складають, розташування їх на площині, у просторі відносно будь-якої поданої точки відліку. Цим просторове мислення відрізняється від інших форм образного мислення, де виокремлення просторових характеристик не є центральним моментом (за І.Якиманською).

Під просторовим мисленням ми розуміємо специфічний вид розумової діяльності, який забезпечує створення просторових образів і оперування ними у процесі вирішення задач, що вимагають орієнтації у практичному і теоретичному просторах.

Аналіз просторового мислення дозволив описати його структуру, „розщепити” це складне утворення на елементи, що його складають, визначити їх ієрархію, розкрити співвідношення різних рівнів розвитку окремих елементів і системи в цілому. Створення просторових образів відбувається на графічній основі шляхом їх мисленнєвого перетворення. Оперування просторовими образами здійснюється в умовах графічних задач, подекуди з відходом від початкової наочної основи. Перетворення просторових образів здійснюється одночасно в декількох напрямах або, навпаки, дуже вибірково, що віддзеркалюється на структурі просторових образів. Цим, на нашу думку, визначається складність перетворень, які виконуються мисленнєво, а відтак, і структури просторового мислення.

З метою визначення розвитку процесу мислення чи його онтогенезу, було виокремлено три взаємозалежних етапи: перехід від наочно-діяльнісного через наочно-образне до словесно-логічного мислення (за генетичними ознаками) або теоретичний, практичний і творчий (за характером задач).

Етапи розвитку просторового мислення відповідають таким типам оперування просторовими образами: перший тип характеризується тим, що вихідний образ, який створено на графічно-наочній основі, у процесі мисленнєвого вирішення задачі видозмінюється відповідно до умов задачі. Ці зміни стосуються просторового положення і торкаються структурних особливостей образу. Типовими випадками такого оперування є різні уявні обертання, переміщення образу, що був створений, як у межах однієї площини, так і за її межами. Це призводить до істотної видозміни вихідного образу, що його було створено на графічній основі, який водночас об’єктивно залишається при цьому незмінним. За другим типом вихідний образ під впливом задачі структурно перетворюється. Це досягається завдяки застосуванню різноманітних трансформацій вихідного образу шляхом уявного перегрупування його складових елементів за допомогою прийомів накладування, сполучення, додавання, усікання і т. ін. При цьому образ змінюється настільки, що майже не походить на вихідний. Третій тип перетворення вихідного образу відбувається довгостроково. Це серія розумових дій, що послідовно, неодноразово, а поступово наслідують одна одну й спрямовані на перетворення вихідного образу одночасно і за просторовим положенням, і за структурою.

З огляду на психологічні особливості сприйняття об’ємних форм, ми дійшли висновку, що можливість сприйняття зображень об’ємних предметів визначається не тільки загальним рівнем розвитку перцепції, але й засобами зображення, що застосовуються, орієнтування на які, можливо, й забезпечує адекватне сприйняття малюнка.

Вивчення “механізму” просторового мислення виявило, що просторовий образ народжується під впливом двох взаємозалежних детермінант: наочних основ і вимог діяльності, що обумовлюються конкретними умовами задачі.

Аналіз досліджень з проблеми розвитку просторового мислення як динамічного цілеспрямованого процесу засвідчив, що формування та розвиток просторового мислення необхідно започатковувати з дитячого віку, натомість підвищити якісний рівень просторового мислення можливо і в дорослому віці.

У професійній діяльності майбутніх учителів образотворчого мистецтва поряд з такими професійними якостями, як чуття кольору, чуття композиції, художній смак – уміння мислити образами посідає провідне місце, бо саме ця здатність є базовою для розвитку інших, більш складних якостей. Тому виникає необхідність у створенні певної системи навчання, яка буде як розвивати образне мислення у студентів, так і сприяти подальшому якісному розвитку образного мислення. Причому така система, на нашу думку, повинна охоплювати різні науки, що дозволить максимально розкрити саме поняття „просторове мислення” у теорії і практиці за принципом „від загального до часткового”, тобто дедуктивним методом.

Теоретичний аналіз наукових джерел і вивчення практичного досвіду дозволили визначити педагогічні умови, що сприяють формуванню просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики.

Комплекс просторових уявлень, що пов’язані з музикою, викликає завдяки звуковій локалізації певні просторові уявлення, які можуть бути трансформовані в певні пластичні образи. Під створенням асоціативних ситуацій музичними засобами ми розуміємо використання музики як функціонального засобу в процесі виконання студентами творчих вправ зі скульптури. На нашу думку, саме вони можуть впливати на якість просторового мислення, а отже, можуть розглядатись як педагогічна умова, що впливає на формування просторового мислення.

Другою педагогічною умовою нами виокремлено рефлексивно-креативний підхід до процесу формування просторового мислення засобами скульптурної пластики, який у дослідженні виступає саморегулювальним механізмом ситуативної поведінки і дозволяє корегувати небажані емоційні реакції в цілісному сценарії самоактуалізації творчої особистості. Здійснення рефлексивно-креативного підходу припускає розгляд поняття рефлексії як ретроспективного усвідомлення творчої або співтворчої діяльності й переосмислення її змісту.

Наступною педагогічною умовою визначено стимулювання творчої діяльності, що є могутнім мотиваційним фактором, який впливає на особистість студента. Це стимулювання виступає також і зовнішнім фактором, що пробуджує, підсилює та прискорює розумові, емоційні й поведінкові реакції, зокрема посилює та прискорює процес формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

У другому розділі “Дослідно-експериментальна робота з формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики ” розроблено й науково обґрунтовано модель формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики; визначено компоненти, критерії, показники та рівні сформованості просторового мислення; висвітлено методику формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики з використанням музики як функціонального засобу; проаналізовано результати констатувального і формувального етапів дослідження.

На констатувальному етапі експерименту насамперед було визначено критерії та компоненти сформованості просторового мислення, як-от: аналітичний (вміння аналізувати об’єм як синтез простих форм, відчуття взаємодії форми з вісями координат), динамічний (відчуття ритму, об’єму та контроб’єму), формоутворювальний (вміння пов’язувати форму з простором, відчуття простору), емоційний (емоційно-зорове враження від форми, цілісне сприйняття форми).

Показниками означених компонентів виступили: вміння аналізувати об’єм як синтез простих форм - уміння бачити прості геометричні форми, з яких складається об’єм; уміння розуміти складний об’єм як результат синтезу простих геометричних тіл. Відчуття взаємодії форми з вісями координат передбачає вміння бачити форму в співвідношенні до вісей координат. Відчуття ритму передбачає вміння бачити єдину композицію в елементах, що повторюються. Відчуття об’єму та контроб’єму визначається вмінням “бачити” форму, об’єм у порожнечах (т.зв. контроб’єм). Уміння пов’язувати форму з простором передбачає вміння точно вписати об’ємну форму в заданий простір. Відчуття простору визначається вмінням співвідносити об’єми з просторовими паузами; вміння співвідносити умовні вісі об’єму з його частинами, які можна побачити; тримірне сприйняття. Емоційно-зорове враження від форми передбачає наявність досвіду сприйняття творів мистецтва, високий рівень інтелектуального розвитку, високу емоційну сприйнятливість. Цілісне сприймання форми передбачає наявність уміння логічно аналізувати форму за схемою „від загального – до часткового, від часткового – до загального”; вміння чітко бачити видимі та невидимі об’єми форми; тримірне сприйняття; вміння відчувати простір; емоційне враження від моделі. Означені критерії, компоненти та показники слугували основою виокремлення якісних рівнів сформованості просторового мислення.

Для діагностики особливостей просторового мислення студентів були використані методики, кожна з яких забезпечувала дослідження окремих компонентів означеного мислення: методика Равена, що орієнтована на визначення рівня розвитку загального інтелекту за допомогою пошуку абстрактних співвідношень; методика Расела та Картера, яка орієнтована на визначення IQ студентів. Крім того, було застосовано розроблені нами спеціальні питальники, що разом зі спостереженням і методом компетентних суддів давали можливість визначити рівні розвитку просторового мислення.

В ході дослідження було використано такі способи оцінювання рівнів сформованості просторового мислення у студентів: 1) за результатами роботи (у процесі роботи студентів з об’ємами на прикладі скульптури як над академічним, так і над творчим завданням); 2) за сприйняттям (під час реалізації творчого задуму); 3) за вмінням аналізувати форму; 4) за результатами тестування.

Результати констатувального етапу експерименту засвідчили, що сформованість просторового мислення у студентів художньо-графічного факультету – майбутніх учителів образотворчого мистецтва – знаходиться переважно на середньому рівні (48,42% у КГ та 50% в ЕГ).

Ми припустили, що від рівня інтелектуального розвитку залежить здатність людини до такого специфічного виду розумової діяльності, як просторове мислення, яке забезпечує створення просторових образів і оперування ними у процесі вирішення задач, що вимагають орієнтації у практичному й теоретичному просторі. Було визначено рівень IQ у студентів контрольної та експериментальної груп, де різниці показників на високому рівні склала 30,1% (переважна більшість належить експериментальній групі), на низькому – 6,7% (переважна більшість належить контрольній групі), на середньому 23,3% (переважна більшість належить експериментальній групі), на критичному – 43% (переважна більшість належить контрольній групі). Відтак, результати тестування засвідчили, що рівень IQ в експериментальній групі вищий, ніж у контрольній групі.

На підставі теоретичного аналізу наукової літератури було розроблено модель (див. рис.), метою якої було підвищення рівня сформованості просторового мислення майбутніх учителів

Модель формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики, що досягалася через розвиток їх окремих компонентів: ос - уміння аналізувати об’єм як синтез простих форм; вф - уміння відчувати взаємодію форми з вісями координат; р - уміння відчувати ритм; ок - уміння відчувати об’єм та контроб’єм; фп - уміння пов’язувати форму з простором; цс – уміння цілісно сприймати форму; п - уміння відчувати простір; ев - емоційно-зорове враження від форми. Означені компоненти є складовими відповідних критеріїв: А - аналітичного, Д - динамічного, Ф -формоутворювального, Е - емоційного.

Розвиток компонентів здійснювався на основі реалізації педагогічних умов, а саме: АС - створення асоціативних ситуацій музичними засобами; РКП - рефлексивно-креативний підхід до процесу формування просторового мислення засобами скульптурної пластики; СТД - стимулювання творчої діяльності майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

Рисунок.

Для реалізації педагогічних умов використовувалися такі засоби, як: СП – скульптурна пластика, тобто творчі вправи зі скульптури; І – ігри; С – співбесіди; М – музика як функціональний засіб. Зазначимо, що реалізація визначених нами педагогічних умов здійснювалася в комплексі.

В основу експериментального дослідження було покладено концепцію предметно-орієнтованої художньої освіти (ПОХО), основна ідея якої полягає у всебічному підході до проблеми художньої освіти та охоплює 4 фундаментальних дисципліни: творчість, історія мистецтв, критика, естетика. В ході експерименту було дещо змінено зміст цих дисциплін.

Так, під час викладання дисципліни „Творчість” використовувалися творчі вправи зі скульптури, що передбачали створення творчих скульптурних композицій у процесі слухання музики. У дослідженні використовувалися музичні твори різних напрямів і жанрів (від етнічної до популярної музики нашого часу) з метою визначення безпосереднього впливу музики на психологічний стан студентів та їхню здатність створювати тематичні скульптурні композиції під впливом того чи іншого музичного супроводу.

Крім обов’язкового п’ятирічного курсу вивчення дисципліни „Історія мистецтв” на кожному занятті в межах експерименту здійснювався невеличкий історичний екскурс, який супроводжувався музикою тієї епохи і країни, що вивчалася. Такий екскурс проводився завжди після заняття ліпленням і виступав як продуктивний підхід, де музика не пов’язувалася з історією для створення складніших асоціативних ситуацій. Це необхідно було для того, щоб студенти не прив’язували свої просторові уявлення до основних характеристик мистецтва певного часу і в такий спосіб не використовували шаблони за основу своїх ідей. Крім того, використовувався репродуктивний підхід, де музика безпосередньо накладалася на історичний екскурс.

Провідною умовою у процесі викладення дисципліни „Критика” виступив рефлексивно-креативний підхід, який сприяв максимально повному та достатньо глибокому залученню студентів як до співтворчого спілкування, так і до індивідуально-продуктивного процесу творення.

Метою дисципліни „Естетика” було насичення професійної пам’яті майбутніх учителів образотворчого мистецтва наочними зображеннями художніх творів різних шкіл, напрямів, епох, оскільки вони повинні володіти певною професійною культурою, складовою частиною якої є знання цих творів.

Під час експериментальної роботи з розвитку просторового мислення у студентів було використано синтез двох видів творчої діяльності: створення тримірного об’єму засобами скульптури малих форм і створення асоціативних ситуацій музичними засобами.

Формувальний експеримент складався з чотирьох етапів, у ході яких було проведено 24 практичних заняття, на яких знайомили студентів з різними професійними прийомами скульптури, що добиралися за їх переважним впливом на процес формування просторового мислення. Зазначимо, що необтяженість студентів репродуктивними знаннями надавала їм можливість швидше відгукуватися на розв’язання творчих завдань. Крім того, більшість студентів вперше мали справу з професійним матеріалом скульптури – глиною, що, на нашу думку, стимульовало їх до пошуку нових, нестандартних рішень.

На першому етапі, під час ліплення на запропоновану тему студенти слухали музику. Музичні твори добиралися різних напрямів, проте, основним критерієм при доборі музичного супроводу служила певна художня цінність того чи іншого твору. Зокрема, нами були вибрані класичні твори ХVI-ХХ ст., народна музика, популярна сучасна музика з активним використанням етніки. Пропоновані музичні твори були скомпоновані у 5груп ( у кожний групі по 3 музичних твори). Кожна з них була розрахована на 3 заняття: 1 група – програмна музика (А.Вівальді “Пори року” або П.Чайковський (“Пори року”); А.Бородін (“Князь Ігор”); Н.Римський-Корсаков (“Шехеразада”); 2 – музика раннього бароко (Й.-С.Бах, Г.-Ф.Гендель, О.Скарлатті); 3 – народна музика (українські; грузинські; ірландські народні пісні); 4 – симфонічна музика (Р.Штраус (“Так говорив Заратустра”); Г.Малер (“Симфонія № 9”); І.Стравинський (“Весна священна”); 5– популярна сучасна музика з використанням етніки (Enya; Era; Anuna).

На другому етапі студентам пропонувалося впродовж 10 хвилин розглянути об’ємну композицію, що складалася з трьох геометричних тіл: циліндра, піраміди та кулі. Після того, як композиція накривалася коробкою, студентам пропонувалося повторити, тобто зліпити побачену об’ємну композицію. Як функціональний засіб, використовувалися музичні твори, що й на першому етапі (А.Вівальді “Пори року” або П.Чайковський (“Пори року”); А.Бородін (“Князь Ігор”); Н.Римський-Корсаков (“Шехеразада”). На кожному новому занятті композиція складалася з тіл, відмінних за своїми параметрами від попередніх.

На третьому етапі студенти протягом 10 хвилин розглядали одну з п’яти, використаних на другому етапі, об’ємних композицій, в яких одного з 3-х геометричних тіл не вистачало. Студентам пропонувалося попам’яті виліпити побачену композицію і включити до неї геометричне тіло, якого не вистачало. Як функціональний засіб використовувалися ті ж самі музичні твори, що й на першому етапі (Й.-С.Бах, Г.-Ф.Гендель, О.Скарлатті).

На четвертому етапі студенти впродовж 10 хвилин розглядали одну з п’яти, використаних на другому етапі об’ємних композицій. Після цього групу тіл закривали коробкою, студентам пропонувалося уявити і виліпити композицію (натюрморт) з трьох предметів побуту, форма кожного з яких (за своєю основою) містила просте геометричне тіло. Такі вправи використовувалися нами для формування вміння бачити прості геометричні форми, з яких складається об’єм, і вміння розуміти складний об’єм як результат синтезу простих геометричних тіл. Обов’язковою умовою під час виконання цього завдання було дотримання пропорцій натюрморту щодо композиції з 3-х геометричних тіл (1:1). Як функціональний засіб було запропоновано такі музичні твори, як Р.Штраус „Так говорив Заратустра”, Г.Малер „Симфонія № 9”, І.Стравинський „Весна священна”.

Відзначимо, що наприкінці кожного практичного заняття влаштовувалася своєрідна виставка, де кожний показував свою роботу присутнім в аудиторії, і студенти, за бажанням, висловлювали свою думку щодо побаченого. Після цього сам автор розповідав про свою роботу. Наприкінці студенти-глядачі визначали, наскільки творчий задум художника збігався з його практичним втіленням. Таким чином реалізовувалась одна з визначених педагогічних умов – рефлексивно-креативний підхід до процесу формування просторового мислення засобами скульптурної пластики.

На прикінцевому етапі дослідження було проведено повторне діагностування якісних і кількісних рівнів сформованості просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва в експериментальній і контрольній групах. У процесі експериментального дослідження було визначено різницю у розвитку просторового мислення у студентів чоловічої і жіночої статі. У зв’язку з цим, окрім загального тестування всіх студентів, окремо було визначено результати сформованості просторового мислення у хлопців і дівчат. Зауважимо, що між показниками результатів дівчат і показниками результатів хлопців простежується чітка різниця. Порівняльні результати рівнів сформованості просторового мислення подано в таблиці.

Таблиця

Порівняльні результати середніх рівнів сформованості просторового мислення майбутніх учителів образотворчого мистецтва у контрольної (кг)та експериментальної (ег) групах (у%)

* - від загальної кількості опитуваних

Як бачимо з таблиці, у студентів експериментальної групи було засвідчено відчутні позитивні зміни щодо показників сформованості просторового мислення: високого рівня сформованості просторового мислення досягли 23,33% студентів (було 3,33%), достатнього рівня – 53,3% (було 30%), середнього – 23,3% (було 50%), низький рівень сформованості просторового мислення після проведення експериментальної роботи був відсутній (на констатувальному етапі було 16,6%).

Студенти контрольної групи засвідчили незначні зміни щодо показників сформованості просторового мислення: високого рівня сформованості просторового мислення як на констатувальному, так і на прикінцевому етапах не було виявлено, достатнього рівня досягли 20% студентів (було 16,84%), середнього – 50,52% (було 48,42%), низького – 29,47% (було 34,74 %).

Щодо показників сформованості просторового мислення у дівчат і хлопців, то з таблиці видно, що показники рівнів сформованості просторового мислення у дівчат контрольної й експериментальної груп як на констатувальному, так і на прикінцевому етапах експерименту були нижчими за показники хлопців.

Результати експерименту обчислювалися за допомогою критерію Стьюдента, який мав відповідне значення t = 8,66 при tкр = 1,66. Отримана оцінка за зазначеним критерієм є доказом дієвості моделі формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики. Підтвердилося припущення залежності здатності людини до такого специфічного виду розумової діяльності, як просторове мислення від рівня її інтелектуального розвитку, оскільки одержаний нами показник за критерієм Пірсона мав відповідне значення r=0,88, що перевищує значення r табличного. Одержані під час експерименту результати практично цілком збіглися з очікуваними, що підтверджує вихідну гіпотезу дослідження.

У висновках подано результати дослідження, основні з них такі.

У дисертації теоретично обґрунтовано й експериментально апробовано педагогічні умови формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики та модель цього процесу.

1. Просторове мислення – це специфічний вид розумової діяльності, що забезпечує створення просторових образів і оперування ними у процесі рішення задач, які вимагають орієнтації у практичному і теоретичному просторі. У своїх найбільш розвинутих формах це є мислення образами, в яких фокусуються просторові властивості і відношення.

2. Просторове мислення є невід’ємним компонентом творчої діяльності. Образи, що народжуються у процесі просторового мислення, виступають не тільки як кінцевий продукт творчості, але і як показник пізнавального рівня та регулятор мисленнєвої діяльності, яка можлива завдяки сформованості в суб’єкта спеціальних способів, що забезпечують виникнення образів, збереження їх у пам’яті та перетворення як із наочним матеріалом, так і без нього, отримання нових образів, які відрізняються від початкових. У професійній діяльності майбутніх учителів образотворчого мистецтва поряд з такими професійними якостями, як чуття кольору, чуття композиції, художній смак, – уміння мислити образами (або мовою професійної лексики – мислити об’ємами) посідає провідне місце, бо саме ця здібність є базовою для розвитку інших, більш складних якостей.

3. Педагогічними умовами формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики виступили: створення асоціативних ситуацій музичними засобами, рефлексивно-креативний підхід до процесу формування просторового мислення, стимулювання творчої діяльності майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

4. Критеріями просторового мислення стали: аналітичний (компоненти - вміння аналізувати об’єм як синтез простих форм, відчуття взаємодії форми з вісями координат), динамічний (компоненти - відчуття ритму, об’єму та контроб’єму), формоутворювальний (компоненти - вміння пов’язувати форму з простором, відчуття простору), емоційний (компоненти - емоційно-зорове враження від форми, цілісне сприйняття форми).

5. У дослідженні розроблено й обґрунтовано модель формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики, яка містить мету, компоненти, педагогічні умови, засоби і результат – підвищення рівня розвитку просторового мислення майбутніх учителів образотворчого мистецтва, а також методику діагностики рівнів та методику формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики, що складалася з чотирьох етапів.

6. Реалізація експериментальної моделі формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики засвідчила позитивні зміни в експериментальній групі студентів: високого рівня розвитку просторового мислення досягло 23,33% студентів (було 3,33%), достатнього рівня – 53,3% (було 30%), середнього – 23,3% (було 50%), низького рівня не виявлено (на констатувальному етапі він був у 16,6%). У студентів контрольної групи високий рівень розвитку просторового мислення був відсутній як на констатувальному, так і на прикінцевому етапі дослідження, достатнього рівня досягло 20% студентів (було 16,84%), середнього – 50,52% (було 48,42%), низького – 29,47% (було 34,74 %). Отримані результати були статистично значущими, що й було доказом дієвості зазначеної моделі.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів формування просторового мислення в майбутніх учителів образотворчого мистецтва. Воно відкриває перспективу для більш глибокого вивчення умов, факторів, етапів цього процесу.

Використана література

1. Штикало Т.С. Аналіз стану проблеми формування просторового мислення у психолого-педагогічній літературі // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського: Зб. наук. пр. – 2002. – Вип. 6-7. – С.126-129.

2. Штикало Т.С. Формування просторового мислення //Науковий вісник Чернівецького університету. –Вип.184: Педагогіка та психологія. – Чернівці: “Рута”, 2003. – С.145-149.

3. Штикало Т.С. До питання формування просторового мислення особистості //Зб. наук. пр.: Педагогічні науки – Вип. XXXVIII.- Херсон, 2005. – С.201-204.

4. Штикало Т.С. Використання концепції предметно-орієнтованої художньої освіти у процесі підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва //Зб. мат. VII Всеукр. науково-практ. конф. “Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість”, Т.2.– К.: Вид-во Європейського університету, 2004. – С.241-243.

5. Штикало Т.С. До питання формування просторового мислення// Матеріали міжнар. науково-практ. конф. “К. Д. Ушинський і сучасність: пріоритетні напрямки розвитку професійної освіти”. – Одеса, 2004. – Т.1. – С.15-18.

6. Штикало Т.С. Формування просторового мислення у студентів художньо-графічного факультету засобами скульптурної пластики. Навчально-методичний посібник. – Одеса: ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, 2005. – 32с.