Реферат: Розрахунки доз для дітей та людей похилого віку Фактори що впливають на фармакокінетику і фарм

методична розробка

Тема: “Розрахунки доз для дітей та людей похилого віку. Фактори, що впливають на фармакокінетику і фармакодинаміку ліків. Класифікація засобів”

1. Тема: “Розрахунки доз для дітей та людей похилого віку. Фактори, що впливають на фармакокінетику і фармакодинаміку ліків. Класифікація засобів”.

2. Актуальність . Дія лікарського засобу залежить не тільки від хімічної структури і фізичних властивостей, але і від кількості його, т.б. від дози. Із збільшенням дози (до певної границі) збільшується ефект. При черезмірному підвищенні дози, ефект стає черезмірним, міняється його характер, в більшому ступені проявляються побічні негативні явища. Із зменшенням дози ефект слабшає. Але на ефект лікарського засобу впливають і інші фактори (вони впливають і на дозу). – це всмоктування зв’язок з білками, розподіл, метаболізм виділення лікарських засобів.

Вчення про дозування лікарських засобів служить для фармацевта теоретичною основою для здійснення певних видів аналізу і корекції рецептів, а також для консультативних пояснень по питаннях раціонального прийому лікарських засобів.

Вчення про дозування лікарських засобів служить для фармацевта теоретичною основою для здійснення певних видів аналізу і корекції рецептів, а також для консультативних пояснень по питаннях раціонального прийому лікарських засобів.

Перевірка рецептів – важливий елемент в роботі фармацевта. Приймаючи рецепти, потрібно перш за все вияснити, чи не завищена доза або дуже занижена (неефективна). Особливо звертати увагу потрібно на дози прописані для дітей і людей похилого віку, дози яких відрізняється від середніх терапевтичних для дорослих.

3. Мета.

Знати: - Розрахунок доз для дітей і людей похилого віку.

- Фактори, які впливають на фармакокінетику і фармакодинаміку лікарських засобів.

- Класифікацію лікарських засобів.

Вміти: - Розрахувати дози для дітей і людей похилого віку.

- Обгрунтувати залежність фармакокінетики і фармакодинаміки від різних факторів.

- Класифікувати речовини в залежності від хімічної структури, застосуванню і механізмів дії.

4. Матеріали для позааудиторної самостійної підготовки студентів.

4.1. Між предметні зв’язки.

Технологія лікарських форм.

Організація і економіка фармації.

4.2. Зміст теми.

Вибір оптимальної дози для даного хворого і режиму прийому (інтервали між прийомами, час, тривалість наміченого курсу і т.д.) відповідальна задача. Одна і та ж речовина в залежності від дози може бути лікувальною або ж отруйною. Доза – це кількість речовини виражена у вагових, об’ємних одиницях або в біологічних одиницях дії (ОД).

В проблемі дозування лікарських засобів можна виділити два аспекти: ефективність і безпечність. Вони ж можуть служити головним критерієм якості виготовлення і практичного застосування лікарських препаратів.

Коли в медичній практиці говорять про дози, мають на увазі лікувальні дози. Але в інтересах безпеки лікарської терапії необхідно мати уяву також про токсичні і смертельні дози. В практиці розрізняють слідуючи дози: звичайні дози, середні і вищі лікувальні дози: звичайні і середні лікувальні дози – це дози, які для більшості людей є достатніми для одержання чекає мого лікувального ефекту і в той же час безпечними.

Є вищі лікувальні дози – дози, які використовуються дуже рідко, і які перевищувати не можна без ризику для життя людини. Це гранично допустимі дози. Вищі лікувальні дози не можна перевищувати без особливої потреби і без спеціальних мір обережності (В.В.Р. ст. 29).

Дітям і людям похилого віку призначають менші дози, що пов’язано з фізіологією організму.

У дітей чутливість організму до лікарських засобів змінюється від віку. У дітей ще не сформовані ферментні системи, тому не відбувається перетворення речовин. Особливо чутливі діти до засобів, які пригнічують ЦНС (морфін, снодійні засоби), отрут і сильнодіючих речовин. З віком дитини змінюється маса тіла, що також впливає на дозу. Для призначення дітям лікарських засобів, що належать до списку А і Б, керуються дозами, що є в ДФ, або розраховують їх за формулами: до 1 року – 1/24 дози дорослого, 1 рік – 1/12, 2 роки – 1/8, 4 роки – 1/6, 6 років – ¼, 7 років – 1/3, 14 років – ½, 18 років – ¾ дози дорослого. Також користуються формулами:

а – доза дитини;

А – доза дорослого;

М – маса тіла;

В – вік дитини (кількість)

Дитячу дозу можна розрахувати і так: вік дитини х 5 (стале число) = % від дози дорослого. Наприклад, дитині 6 років необхідно призначити 30% від дози дорослого (6 х 5 = 30%).

У похилому віці відбувається зміни обмінних процесів, послаблюються функції різних органів та систем. Активність процесів перетворення речовин та виведення з організму лікарських речовин знижена. У хворих такого віку є декілька хвороб. Активність ферментів знижена.

Хворим віком понад 60 років препарати призначають в кількостях, що дорівнює 2/3-1/2 дози дорослого. Літнім людям потрібно обережно призначати лікарські засоби, які підвищують АТ, збуджують серцево-судинну систему, викликають блювоту та проносні засоби. Дози хіміотерапевтичних засобів не зменшують, а вітамінних препаратів – більші.

Фактори, що впливають на фармакодинаміку і фармакокінетику лікарських засобів.

На фармакокінетику фармакодинаміку лікарських препаратів впливають екзогенні і екзогенні фактори. До екзогенних факторів належать хімічна будова, фізико-хімічні властивості лікарських засобів, лікарська форма та шляхи її введення, дози ліків, режим харчування і склад їжі, фактори зовнішнього середовища, зокрема метереологічні, вплив часу доби і т.д. До ендогенних факторів належать фактори, що можуть суттєво вплинути на дію ліків – це вік, стать, менструальний цикл, вагітність, наявність тих чи інших патологічних станів.

Хімічна будова . Речовини близькі по будові часто проявляють однакові фармакологічні властивості (т.б. певні функціональні групи – ОН₁ – ЛН₂ і т.д.) надають певних фармакологічних властивостей (напр. барбітурати, сульфіламіди). Але інколи однакову дію проявляють речовини різної будови (морфін, промедол).

Фізичні і фізико-хімічні властивості . Дія речовин залежить від розчинності у воді, жирах, ступеня електролітичної дисоціації, летючості, ступеня подрібненості речовин. Чим більші ці величини, тим дія сильніша. Наприклад, барію сульфат нерозчинна сполука, не всмоктується, тому використовується для рентгеноскопії ШКТ. Барію хлорид розчинна сполука, добре всмоктується із ШКТ і може проявляти отруйну дію, так як солі барію дуже отруйні. Тому розчинні солі барію не використовуються.

Лікарська форма і шляхи введення ліків є факторами, від яких в значній мірі залежить біодоступність лікарських препарату. Біодоступність – це комплекс фармакокінетичних процесів, заявки яким в певній ділянці організму створюється дійова концентрація будь-якого лікарського засобу. Для досягнення такої концентрації, крім дози, лікарської форми і шляхів введення важливе значення має інтенсивність та повнота всмоктування засобу, розподілення в організмі, метаболізм і екскреція (виділення) його.

Отже, біодоступність – це досягнення в певній ділянці організму (в ділянці відповідних рецепторів, т.б. там, де відбувається взаємодія лік. речовин з рецепторами) такої концентрації речовини, яка спричинює дію на організм (дійової концентрації), а в досягненні цієї концентрації приймають участь комплекс фармакокінетичних процесів (всмоктування, розподілення в організмі, метаболізм і виведення з організму лікарського засобу). Таким чином, біодоступність буде залежати від шляху введення . Наприклад, при в/в веденні вона дорівнює 100%, тому що вся доза речовини зразу попадає в кров і ця доза досягає специфічних рецепторів, т.б. вся доза діє. Якщо таку доза призначити перорально (всередину, то не вся кількість лікарського засобу потрапить у кров, тому що йде всмоктування лікарського засобу з тонкого кишечника, починається, а потім попадає в печінку і кров, т.б. йде перетворення речовини і поки ця речовина досягне необхідної ділянки організму, то її доза зменшиться, отже, в цьому випадку дозу прийому потрібно збільшити, щоб досягнути дійової концентрації засобу. Тут ми говоримо, що біодоступність засобу при прийомі всередину менша, ніж при в/в введенні. Також на біодоступність лікарського засобу впливає лікарська форма . В розчинні всмоктування буде інтенсивнішим і більш повним, ніж прийом цього ж засобу в порошку, в таблетках (в цьому випадку відіграють ще фізичні фактори: розчинність, ступінь подрібненості речовини і т.д.). На біодоступність впливають біологічні фактори, які пов'язані з функцією кишечника. Її зменшення може бути при проносах, через що порушується всмоктування речовин. Або якщо лікарські засоби розміщуються соками ШКТ. В цьому біодоступність дорівнює нулю. Наприклад, бензилпеніциліни (антибіотики) руйнуються кислотою шлунка і тому вони вводяться тільки парентерально. Деякі ліки добре всмоктуються із ШКТ, але швидко перетворюються в печінці, тому в такому випадку дози збільшують (морфін, анаприлін, аміназин).

Навколишнє середовище (метеорологічні фактори) також впливають на дію ліків. Наприклад, призначення атропіну в жарку погоду може призвести до перегрівання організму, тому що атропін блокує потовиділення. В організмі людини при значних відхиленнях температури навколишнього середовища, від зони комфорту включається ряд захисних реакцій, що створюють новий фон для дії лікарських засобів. Тому в період акліматизації (пристосування до нових кліматичних умов) людини реакція організму на той чи інший лікарський засіб може змінитись. В цей час краще утриматись від прийому ліків.

На фармакологічні ефекти ліків впливають біологічні ритми, властиві багатьом фізіологічним процесам. Встановлені добові (циркадні) коливання активності метаболізуючих ферментів печінки, чутливість ЦНС до психотропних засобів. Розділ фармакології, який вивчає дію лікарських засобів, залежно від факторів часу, т.б від біологічних ритмів і біоритмів захворювання називається хронофармакологією. Ще давно було відомо про більшу токсичність алкоголю, прийнятого зранку. Доведено, що біодоступність багатьох препаратів знижується на 20-30%, якщо їх приймати ввечері. Це пов’язано з метаболічною (перетворюючою) активністю печінки. Наприклад, метаболічна активність печінки для анаприліну найвища о 14 годині. При бронхіальній астмі у 80% хворих приступи частішають вночі. Тому таким, пацієнтам найкраще призначати бронхолітичні засоби (сальбутамол, теофілін пролонгованої дії) у разовій дозі ввечері. Побічні ефекти при застосуванні нестероідних протизапальних засобів (індометацину) розвиваються значно рідше, якщо їх призначати у вечірні години.

Режим харчування і склад їжі також впливають на дію лікарських засобів. Наприклад, призначення протидіабетичних препаратів потребує обмеження надходження з їжею легко засвоєних вуглеводів. При застосуванні антидепресанту ніаламіду хворий не повинен вживати вершки, сир, банани, пиво, вино – продукти, які містять моноаміни, тому що ці речовини підсилюють адренергічні процеси, т.б. дію ніаламіду, що може привести до гіпертонічної кризи. Якщо хворий на гіпертонічну хворобу надмірно солить їжу, це знижує ефективність лікування гіпотензивними засобами. При призначенні антибіотиків тетрациклінової групи необхідно уникати одночасного вживання харчових продуктів, що містять кальцій, наприклад, молока. Це пов’язано з тим, що кальцій може різко гальмувати всмоктування тетрациклінів.

Стать пацієнта також впливає на дію ліків. До деяких речовин, наприклад, до морфіну, нікотину, стрихніну жінки більш чутливі ніж чоловіки. Частково це пов’язано з тим, що чоловіків їх біотрансформація проходить у 2-3 рази швидше, ніж у жінок. При призначенні ліків жінкам необхідно враховувати фізіологічний стан організму (менструація, вагітність, лактація). Наприклад, призначення антикоагулянтів під час менструації може викликати велику кровотечу маткову, деякі ліки провокують цей період виникнення кропивниці. Під час вагітності порушується всмоктування ліків із ШКТ, зменшується їх концентрація в сироватці крові, прискорюється виведення з сечею.

Різноманітні патологічні процеси (стан організму). Можуть впливати на фармакологічні ефекти ліків. При захворюванні печінки сповільнюються метаболізм ліків, що може викликати токсичні явища при застосуванні їх у терапевтичних дозах. Серцеві глікозиди в здорових людей на діяльність серця практично не впливають. Їх стримуюча дія не серце спостерігається при серцевій недостатності. Жарознижувальні засоби аспірин, парацетамол не знижують температуру тіла, коли вона нормальна, а при підвищенні температур – знижують. В стані патології ліки діють сильніше.

На ефективність ліків впливає психологічний стан людини. При призначенні “модного” рекламованого препарату за рахунок навіювання може підвищуватись ефективність лікування. Деякі хворі лікуючись капсулами якогось кольору (червоного, оранжевого) вірять в лікувальну дію препаратів в капсулах саме цього кольору. Ефект навіювання у 15-40% випадків спричинює лікувальну дію.

Індивідуальна чутливість впливає на дію ліків. У деяких людей підвищена чутливість до лікарських засобів і при прийомі їх спостерігається не той ефект. Який очікується. Внаслідок підвищеної чутливості організму може виникати спотворена дія, яка проявляється у вигляді ідіосинкразії і алергії . Ідіосинкразія – це спотворена дія ліків на організм, що зумовлена недостатністю ферментів в організмі. При повторному введенні ліків може виникати алергія – це спотворена дія ліків, що зумовлюється імунною системою.

Класифікація лікарських засобів.

В медичній практиці використовують велику кількість лікарських препаратів. В зв’язку з цим виникає необхідність в класифікації лікарських засобів. Їх можна класифікувати по слідуючим принципам:

- терапевтичному застосуванні (проти кашлеві, антиангінальні, анти ритмічні засоби)

- фармакологічні дії (механізму дії) – антикоагулянти, бронхолітики

- хімічній будові (глікозиди, алкалоїди, стероїдні, бензил пеніциліни).

При складанні класифікації лікарських засобів важко дотримуватись єдиного принципу і використовують змішану класифікацію, в основі якої лежать такі ознаки, як локалізація дії, фармакологічні дефекти, терапевтичне застосування.

4.3. ООД

4.4. Матеріали для самоконтролю.

А. Контрольні питання.

1. Дати визначення поняття дози.

2. Характеристика терапевтичних доз.

3. Розрахунки доз для дітей і людей похилого віку.

4. Характеристика факторів, що впливають на фармакокінетику і фармакодинаміку.

а) залежність від хімічної будови, фізичних і фізико-хімічних властивостей;

б) від дози;

в) біологічна доступність лікарського засобу;

г) режим харчування;

д) метереологічні умови;

е) стан організму;

є) стать.

Б. Розв’язати ситуаційні задачі.

1. В аптеку надійшов рецепт на відпуск таблеток димедролу по 0,025г для дитини 14 років. Перевірте правильність дозування лікарського засобу.

2. Перевірити дозу анальгіну для дитини віком 7 років за прописом: Візьми: Анальгіну 0,25

Цукру 0,3

Змішати, нехай буде порошок

Дай, таких дох №6

Познач: по 1 порошку при болях

Література:

1. В.Г. Западню, М.О.Гарбарець. Фармакологія з рецептурою.

2. М.П.Скакун, К.А.Посохова. Основи фармакології з рецептурою.