| Скачать .docx |
Курсовая работа: Курсовая работа: Використання демонстраційного досліду як засобу вивчення функціонування рослинного організму в розділі "Рослини"
Міністерство науки та освіти України
Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка
Хіміко-біологічний факультет
Кафедра біології
ВИКОРИСТАННЯ ДЕМОНСТРАЦІЙНОГО ДОСЛІДУ ЯК ЗАСОБУ ВИВЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ РОСЛИИНОГО ОРГАНІЗМУ В РОЗДІЛІ „рОСЛИНИ”
Курсова робота
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Демонстраційні досліди в шкільному курсі біології
1.1 Значення демонстраційних дослідів
1.2 Забезпечення матеріалом та обладнанням проведення демонстраційних дослідів
РОЗДІЛ 2. Приклади проведення демонстраційних дослідів на уроках біології з розділу „Рослини”
2.1 Досліди, які з'ясовують фізіологічні процеси у коренях
2.2 Досліди, які з'ясовують фізіологічні процеси у листку
2.3 Досліди, які з'ясовують фізіологічні процеси у насінні
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вступ
Наочні методи і загальний педагогічний принцип наочності — поняття різні, не тотожні один одному.
Наочні посібники використовуються майже на всіх уроках біології. Проте це не означає, що всі уроки проводяться наочними методами. При словесних методах наочність часто є лише ілюстрацією до слів учителя або засобом підсилення образності його розповіді. Так, розповідаючи про рослини, тварин, що їх не можна показати в натурі, про певні біологічні явища (переліт птахів, піклування про потомство), про наукові відкриття або ознайомлюючи дітей з біографіями вчених тощо, вчитель показує картини, таблиці, фото. Та джерелом інформації все ж лишається слово вчителя — його розповідь, його пояснення.
Інша роль відводиться наочним посібникам під час проведення уроку наочними методами. Тут саме вони (досліди, живі об'єкти, кінофільми, таблиці) стають джерелом інформації для учнів, а не слово вчителя. Розглядаючи посібники, що демонструються, самостійно чи за допомогою запитань учителя учні обдумують висновки, роблять узагальнення й умовиводи. В цьому особливість використання наочності при наочних методах.
Мета роботи: проаналізувати використання демонстраційного досліду в шкільному курсі біології при вивченні розділу „Рослини”.
Завдання роботи полягали в тому, щоб:
1) визначити місце демонстраційного досліду в шкільному курсі біології;
2) охарактеризувати забезпечення об`єктами та засобами для проведення демонстраційних дослідів;
3) навести приклади проведення демонстраційних дослідів з розділу „Рослини” в шкільному курсі біології в 6-му класі.
Розділ 1. Демонстраційні досліди в шкільному курсі біології
1.1 Значення демонстраційних дослідів
Мета застосування наочних методів — збуджувати й розвивати активність сприйняття і мислення учнів.
Правильно поставлене запитання, а далі й ціла система запитань, привертають увагу учнів до об'єктів і дослідів, що демонструються, змушують їх цілеспрямовано й послідовно спостерігати, порівнювати, робити висновки й узагальнення.
Наочність на уроках біології може бути натуральною (об`єкти природи живі й препаровані) і зображувальною (таблиці, схеми, муляжі, кінофільми).
До наочних методів належить демонстрування дослідів, натуральних об'єктів, зображувальних посібників.
Демонстрування натуральних засобів унаочнення при викладанні біології має переважне значення, тому що дає живі образні уявлення про рослини і тварин. Чим більше нагромаджено образних уявлень про органічний світ, тим легше, вдаючись до аналогії, контрастів тощо, ознайомити учнів з такими рослинами й тваринами, які з різних причин неможливо продемонструвати на уроках.
Найбільш доступними живими об'єктами є рослини. їх демонструють на уроках ботаніки і загальної біології. Як правило, їх можна заготовити заздалегідь на ділянці, в природі, в живому куточку і вдома.
Значна частина уроків ботаніки проводиться наочними методами. Наприклад, на уроці «Видозміни листків» екологічну пристосованість до зменшення випаровування води листопадом, зменшення площі листкової пластинки опушенням, восковим нальотом тощо учні можуть простежити на живих рослинах: монстері (вологі тропічні ліси Бразілії), камелії (Південний Китай), алое (з пустині Калахарі Південної Африки), кактусах (з пустинь Мексіки), хвої сосни, листках коров'яку та ін.
Живих тварин демонструють на уроках зоології, загальної біології й почасти фізіології людини. Найбільш вдалими об'єктами для демонстрування в класі є тварини середнього розміру, переважно птахи й ссавці. їх утримують у клітках, сажках, а для демонстрування переносять на стіл.
Більш дрібних тварин, наприклад жаб, ящірок, вміщують у скляні банки або склянки, зав'язані марлею, і роздають на столи або показують, ходячи по класу. У пробірках, заткнутих ватою, демонструють ще більш дрібних тварин — комах на різних стадіях розвитку, павуків.
Такі посібники, як чучела та скелети, укріплюють на підставках і певним чином освітлюють; для контрастності ставлять білий або чорний екран. Аналогічно демонструють муляжі й моделі.
Демонстрування дослідів або їхніх результатів на уроках проводять в усіх класах. Досліди можна проводити у різних варіантах, залежно від обладнання, й доручати різним учням. Учні зарисовують постановку досліду, записують висновки у зошити (наприклад, виділення кисню зеленими рослинами на світлі, виділення вуглекислого газу насінням, що проростає).
На багатьох уроках ботаніки вчитель або учні демонструють заздалегідь проведений дослід, розповідаючи про умови, в яких його ставили, Передусім формулюється запитання, яке має бути розв'язане за допомогою досліду, і пропонується простежити за дослідом, порівняти досліджувану і контрольну рослини чи декілька варіантів і зробити висновок.
Рис. 1. Різні прийоми демонстрування досліду, що свідчить про виділення кисню листками
Висновок уточнюється під час опитування учнів. Дослід схематично зображують у зошиті й підписують. Під час демонстрування дослідів, так само як і живих рослин, таблиць і кінофільму, за допомогою поставленого на початку запитання або кількох запитань учнів змушують зосередити увагу на побаченому, активно спостерігати, помічаючи явища або характерні ознаки, і робити із своїх спостережень висновки.
Рис. 2. Поєднання демонстрування досліду з рисунком на дошці і в зошиті (за С.А. Павловичем)
У викладанні зоології, анатомії, фізіології та гігієни людини класичним прикладом є демонстрування досліду з жабою. У найпростішому вигляді його виконують у VIIкласі і більш детально — у VIIIкласі.
На уроках у VII—VIIIкласах демонструють тварин із заздалегідь виробленими в живому куточку умовними рефлексами. Демонстрування, як правило, супроводиться повідомленнями юних натуралістів про те, як вони проводили ці досліди.
Для демонстрування живих рослин і тварин та їхніх функцій залучають учнів, що вже ставили досліди за завданням учителя в позаурочний час у куточку живої природи або на шкільній науково-дослідній ділянці. їхні повідомлення вчитель включає до викладу нового матеріалу як факти, із яких роблять висновки (індуктивна побудова уроку) або якими підтверджують раніш встановлене (дедуктивна побудова уроку).
Демонстрування мікроскопічних об'єктів застосовують у процесі викладання всіх біологічних курсів. Якщо в школі є лише 1—2 мікроскопи, вчитель, користуючись ними, не в змозі організувати практичної роботи. У цьому разі учні по черзі підходять до мікроскопа й розглядають підготовлений учителем препарат. Потім вони повертаються на свої місця і за вказівкою вчителя самі готують препарати, рисують те, що бачили у мікроскопі, читають за підручником.
Учні й самі виготовляють мікроскопічні препарати, кращі з яких демонструють для всього класу. Відповідаючи, учні повинні пізнавати ці об'єкти під мікроскопом.
Краще організувати роботу учнів з мікроскопами можна за допомогою інструктивних рисунків препаратів, виготовлених учителем і розміщених поряд із мікроскопом, а також таблиць на класній дошці.
У викладанні біології використовують мікропроектор — прилад для демонстрування на екрані мікропрепаратів. Це дає змогу всім учням бачити, що демонструє вчитель. Щоб спостерігати гідр під час вивчення на уроці, добре мати їх на стеблах водяної рослини у склянках. Якщо дістати необхідну кількість гідр неможливо, практичну роботу замінюють демонструванням. Гідр та кількох дафній вміщують у проекційну кювету й за допомогою епідіаскопа проектують на екран. Весь клас має змогу спостерігати, як гідра щупальцями ловить дафній. Мікро-проектором, який можна виготовити самому, зручно показувати на екрані інфузорії, а також різні мікроскопічні препарати, виділення кисню елодеєю тощо.
Навчити учнів поводитися з мікроскопом, особливо коли цих приладів мало,— складний і важкий процес. Тому вчителеві слід якомога частіше використовувати мікроскоп і не тільки при вивченні нового матеріалу, а й під час обліку знань. Багато хто з учителів на наступних уроках, опитуючи учнів, пропонує їм самостійно помістити готовий препарат під мікроскоп, приготувати препарат.
У розділі «Рослини...» учні здобувають знання про ріст, розвиток і життєві процеси рослинного організму. Характерною особливістю таких уроків з фізіологічним змістом є проведення експериментів.
Спостереження — це цілеспрямоване, безпосереднє, чуттєве сприйняття предметів і явищ природи. Експеримент — це вивчення процесів, які протікають в живих організмах у штучно створених умовах. І. П. Павлов писав, що спостереження збирає те, що йому пропонує природа, дослід бере у природи те, що він хоче. І сила біологічного досліду величезна.
На уроках біології з фізіологічним змістом експеримент є методом навчання; при цьому він може бути використаний як демонстрування або бути основою лабораторної роботи учнів.
У навчальному процесі експеримент може бути використаний з дослідницькою та ілюстративною метою. Під час ілюстративного підходу джерелом знань є слово — пояснення вчителя — і підручник, а експеримент тільки підтверджує висловлені припущення.
Дослідницький підхід у демонстраційному експерименті припускає постановку проблеми (формування гіпотези), пошуки шляхів її вирішення (розробка умов експерименту), демонстрування експерименту або його результатів і висновки (розкриття суті явища, що вивчається). Дослідницький підхід у лабораторному експерименті здійснюється аналогічно, проте учні самі проводять експеримент.
Біологічний експеримент найчастіше є тривалим і не -завжди вкладається за часом у рамки уроку. Щоб підсилити педагогічне значення демонстраційного експерименту і показати його цілісність за один урок, можливе використання прийому зближення початку і кінця досліду, його ходу і кінцевого результату. Кінцеві результати можна показувати на попередньо закладеному досліді.
Під час використання експерименту як методу пізнання важливо, щоб школярі засвоїли основні правила його проведення: експеримент вимагає дотримання сталості всіх умов, окрім однієї, вплив якої на організм досліджується. Варіант із незмінною умовою являє собою «контроль», а варіанти зі зміненою умовою того, що досліджується, є «дослідами». Під час демонстрування результатів експерименту необхідно показувати як «контрольні», так і «дослідні» рослини, порівнювати їх. Результати порівняння треба фіксувати у вигляді малюнків, таблиць, графіків тощо. Це дозволить закріпити дані спостережень, визначити причинно-наслідкові зв'язки.
1.2 Забезпечення матеріалом та обладнанням проведення демонстраційних дослідів
Живі організми — це група натуральних об'єктів (рослини, тварини, гриби, дроб'янки), що забезпечують найбільшу конкретність і повноту знань учнів. Частину живих рослин і тварин збирають на пришкільній навчально-дослідній земельній ділянці безпосередньо перед заняттями здебільшого для одноразового використання.
Наприклад, для забезпечення лабораторних робіт із теми «Різноманітність покритонасінних» (розділ «Царство Рослини», 6 клас) на пришкільній навчально-дослідній земельній ділянці доцільно вирощувати представників родин, що вивчаються: дикорослі рослини (паслін чорний, редька дика, ромашка аптечна, деревій звичайний) та культурні (жоржини, айстри, картопля, капуста).
Забезпечення занять живим роздатковим і демонстраційним матеріалом істотно полегшується, якщо в школі є куточок живої природи. Добираючи рослини й тварин до куточка живої природи, слід насамперед ураховувати можливості їх використання на уроках та в позаурочній роботі.
У процесі вивчення розділу «Царство Тварини» (7 клас) можна організувати різноманітні самостійні роботи з використанням живих тварин. Це сприяє успішнішому засвоєнню учнями анатомо-морфологічних, екологічних і систематичних понять розділу, ефективному оволодінню школярами вміннями правильно вести спостереження над тваринами, з'ясуванню систематичного положення різних видів тварин.
На розвиток пізнавальної самостійності учнів істотно впливає проведення лабораторних робіт із використанням живих тварин (евглени зеленої, інфузорії туфельки, дощового черв'яка, трубочника, молюсків тощо). Зазвичай на таких уроках роботі з натуральними об'єктами відводиться більша частина навчального часу, оскільки вона виконується па етапі вивчення нового матеріалу й має репродуктивний або пошуковий характер. Для успішного проведення цих уроків слід попередньо підготувати роздатковий матеріал та інструктивні картки, в яких зазначено тему лабораторної роботи, мету, обладнання й матеріали, хід роботи, а також завдання або запитання, що сприяють усвідомленому розумінню школярами об'єктів вивчення.
Натуральні предмети й технічні засоби для демонстраційного та лабораторного відтворення явищ природи, кількісного й якісного їх вивчення — це прилади, інструменти, лабораторне обладнання (приладдя), реактиви, матеріали. Вони необхідні для проведення спостережень і постановки дослідів, формування практичних умінь і навичок.
У процесі вивчення курсу біології можна використовувати різні прилади:
• механічні (прилад для демонстрування всмоктування води коренем, прилад для спостереження за розвитком кореневої системи в рослин, прилад для визначення газообміну в насіння, респіратор тощо);
• контрольно-вимірювальні (спірометр, сфігмоманометр, динамометр, фонендоскоп, психрометр, термометр медичний тощо);
• оптичні (лупа, мікроскоп).
Проте багато з цих приладів рідко використовуються в навчально-виховному процесі з біології. Тому наведемо опис усіх приладів, передбачених «Типовим переліком навчально-наочних посібники», технічних засобів навчання та обладнання загального призначення | біології для загальноосвітніх навчальних закладів».
Прилад для демонстрування всмоктування води коренем (ПВВК) застосовується під час вивчення теми «Відділ Покритонасінні. Вегетативні органи» (розділ «Царство Рослини», 6 клас). Цей механічний прилад складається з U-подібної скляної трубки, одне коліно якої широке, інше — вузьке. В широкому коліні розміщується коренева система досліджуваної рослини, яка закріплюється за допомогою корка. Щоб стебло рослини було зручно просувати в корку, в ньому просвердлюють канал. Вузьке коліно призначене для показу зміни рівня води в приладі в міру всмоктування її коренем рослини. Щоб позначити початковий рівень води, на це коліно надягають гумове кільце.
Прилад для спостереження за розвитком кореневої системи в росиш (ПРКС) застосовується для проведення дослідів із розділу «Царство Рослини» (6 клас), зокрема зі з'ясування впливу глибини висіву насіння на розвиток сходів.
Прилад складається з плоскостінної металевої посудини та підставки. Передній бік корпусу посудини засклений і для затінення закривається металевою засувкою, завдяки чому вдається запобігти відхиленню від скла коренів, що ростуть. У стінках корпусу зроблено маленькі отвори, крізь які в ґрунт може проникати повітря й стікати надлишкова вода після поливання. Внутрішня поздовжня скляна перегородка поділяє посудину навпіл.
Досліди й спостереження за допомогою цього приладу проводяться учнями в позаурочний час. Результати обговорюються на уроці. Для організації роботи з приладом доцільно використовувати спеціальні картки-інструкції, що можуть містити: опис конструкції приладу та загальну інструкцію щодо підготовки приладу до роботи; опис етапів проведення дослідів за допомогою даного приладу та оформлення результатів роботи.
Наведемо приклади таких карток-інструкцій.
Картка № 1. Підготовка приладу (ПРКС) до роботи зі спостереження за розвитком кореневої системи в рослин.
1. Висуньте металеву засувку й скляну стінку з переднього боку приладу.
2. У центр корпусу вставте скляну перегородку так, щоб вона зафіксувалась у верхньому й нижньому пазах.
3. Вставте скляну стінку.
4. Заповніть прилад ґрунтом. Його потрібно насипати шарами й злегка ущільнювати. Верхній шар ґрунту має бути нижчий від краю корпусу при ладу на 1-2 см.
5. Покладіть прилад на стіл переднім, заскленим боком угору.
6. Обережно висуньте скляну стінку.
7. На грунт викладіть насіння й грунт навколо нього злегка ущільніть.
8. Вставте скляну стінку й металеву засувку.
9. Поставте прилад у вертикальне положення.
10. Поставте прилад у тепле місце й періодично поливайте грунт водою кімнатної температури, не допускаючи пересихання.
Картка № 2. Дослід «Розвиток і будова стрижневої й мичкуватої кореневої систем».
Обладнання: ПРКС, склянка з водою, грунт, насіння дводольної рослини (горох, квасоля тощо), насіння однодольної рослини (пшениця, ячмінь тощо).
1. Ознайомтеся з конструкцією приладу й почніть підготовку до роботи (див. картку № 1, пп. 1-6).
2. Завглибшки приблизно 2 см від верхнього краю ґрунту в лівій половині приладу розмістіть насіння дводольної рослини, а в правій — однодольної.
3. Завершіть підготовку приладу до роботи (див. картку № 1,пп. 8-10).
4. Упродовж 20 днів регулярно спостерігайте за проростанням насіння й розвитком кореневих систем у рослин. Дані спостережень записуйте в зошиті. Завершивши спостереження, витягніть рослини з приладу, відмийте кореневі системи від ґрунту й зробіть гербарій.
5. Підготуйте повідомлення про постановку досліду та його результати.
Якщо є потрібне обладнання, а також картки-інструкції, то учні можуть самостійно й цілеспрямовано проводити відповідні досліди та спостереження.
Лупа — найпростіший оптичний збільшуваний прилад, який використовують для вивчення дрібних організмів або їхніх частин під чаї проведення самостійних і лабораторних робіт, на екскурсіях у природу тощо. Розрізняють лупи шкільні, екскурсійні та препарувальні. Лупи шкільна (збільшує в 7—10 разів) складається з двоопуклого збільшу вального скла (лінзи), вставленого в оправу з ручкою. Лупа екскурсій на подібна до лупи шкільної, але її оправа складається таким чином, що збільшувальне скло ховається в захисний футляр. Лупу препарувальну, що дає 10—20-разове збільшення, використовують для розгляду натуральних об'єктів.
Уперше учні знайомляться з лупою під час практичної роботи «Будова лупи й мікроскопа. Правила роботи зі збільшувальними приладами» в темі «Клітинна будова рослин» (розділ «Царство Рослини», 6 клас). Для її виконання можна використати таку інструктивну картку:
1. Розгляньте препарувальну лупу, ознайомтеся з її будовою.
2. Поставте лупу препарувальним столиком від себе завдальшки приблизно 3—5 см від краю столу. Рухати прилад під час роботи не слід.
3. У центр предметного столика покладіть об'єкт розгляду (якщо це мікропрепарат, то прикріпіть його затискачами).
4. Встановіть окуляр над об'єктом.
5. Дивлячись в окуляр, за допомогою дзеркала спрямуйте світло на об'єкт. Світло має бути рівномірним. За дуже яскравого освітлення користуйтеся зворотною стороною дзеркала.
6. Поворотом гвинта опустіть окуляр майже впритул до об'єкта. Дивлячись в окуляр, плавно повертайте регулювальний ґвинт на себе, доки зображення не стане чітким.
7. Уважно розгляньте об'єкт. У разі потреби підфокусуйте легким поворотом гвинта в той чи інший бік.
У школах використовуються різні мікроскопи, але найпоширенішою є модель НМ-301. Цей мікроскоп має рухомий предметний столик і нерухомий тубус; об'єктиви розміщені на револьверній головці, яка повертається й дає змогу швидко й легко замінювати їх; частина деталей (об'єктиви, тримач дзеркала, затискачі для фіксації мікропрепаратів) незнімні. Мікроскоп НМ-301 за різних поєднань об'єктивів та окулярів забезпечує 56—300-разове збільшення. З будовою мікроскопа учні вперше знайомляться на практичній роботі «Будова лупи й мікроскопа. Правила роботи зі збільшувальними приладами». Для її виконання можна використати таку інструктивну картку:
1. Переносячи мікроскоп, правою рукою тримайте штатив (тубусотримач), а лівою — підтримуйте основу.
2. Установлюйте мікроскоп предметним столиком від себе на відстані 2-3 см від краю столу.
3. Відрегулюйте дзеркало так, аби світло добре відбивалося в отвір предметного столика.
4. Щоб не забруднити лінзи окуляра та об'єктива, не торкайтеся пальцями їхньої поверхні. Якщо на них потрапив пил, треба обережно протерти їх чистою ватою, намотаною на дерев'яну паличку й злегка змочену в чистому бензині чи ефірі. Самим розбирати об'єктиви не можна.
5. Перед розглядом препарату спочатку встановіть об'єктив із малим збільшенням.
6. Закінчивши роботу з мікроскопом, підніміть тубусотримач (для уникнення випадкового стикання об'єктива з препаратом) і накрийте мікроскоп чохлом або покладіть у футляр.
Для ефективного проведення лабораторних робіт із біології можна використовувати сучасні цифрові мікроскопи. Найпростішим серед них є мікроскоп ІntelPleyQX3 (забезпечує 10-, 60-, 200-разове збільшення). Він дає змогу:
• вивчати досліджуваний об'єкт не одному учневі, а групі водночас, оскільки інформацію можна виводити на монітор комп'ютера;
• використовувати зображення об'єктів як демонстраційні таблиці під час вивчення нового матеріалу або його закріплення;
• вивчати об'єкт у динаміці;
• створювати презентаційні відеоматеріали з теми, що вивчається;
• використовувати зображення об'єктів на паперових носіях як роздатковий матеріал для організації самостійної роботи учнів. Застосування цифрового мікроскопа разом із комп'ютером дає змогу дістати збільшене зображення біологічного об'єкта (мікропрепарату) на екрані монітора (під час роботи в групі або в класі з невеликою кількістю учнів) або на великому екрані чи РК-панелі (під час роботи з усім класом). Робота з мікроскопом здійснюється за допомогою спеціальної комп'ютерної програми. Мікроскоп настроюється з комп'ютера, причому поряд із зображенням об'єкта на екрані розміщені віртуальні кнопки для керування реальними параметрами. Програмна підтримка дає змогу вмикати освітлення, змінювати збільшення, здійснювати в ручному режимі захоплення зображення нерухомого чи рухомого об'єкта.
Крім приладів, у навчально-виховному процесі з біології використовуються:
• інструменти препарувальні (голки препарувальні, ножиці з тупи ми кінцями та ножиці з одним гострим кінцем, пінцет анатом / ч ний із насічкою);
• садово-городній інвентар (відерце, лійка, совок вузький для викопування рослин, лопата, граблі, сапка);
• приладдя (штатив лабораторний, штатив для пробірок, спиртівка, тримач для пробірок, предметні й покривні скельця, пробірки мензурки, склянка хімічна, лійка, чашки Петрі, лотік для роздаткового матеріалу, лотік для мікропрепаратів);
• реактиви й матеріали (йод, сухий спирт, гліцерин, розчин Люголя. бинт, вата тощо).
Розділ 2. Приклади проведення демонстраційних дослідів на уроках біології з розділу „Рослини”
2.1 Досліди, які з'ясовують фізіологічні процеси у коренях
Дослід 1
Тема. Умови, необхідні для росту кореня.
Для досліду беруть дві банки з вузькими шийками і щільними корками або краниками. В одну поміщають добре розвинуті корені кукурудзи з невеликим стеблом. На дно цієї банки кладуть вологу марлю. Другу банку залишають порожньою. Обидві банки накривають корками або кришками.
Дослід 2
Тема. Значення повітря для росту коренів (варіант І).
Беруть дві банки. Одну до половини наповнюють перевареною водою, другу — водопровідною. Замість кришки можна використати компактний картон. У ньому роблять три отвори. В отвори кожної банки встромляють по три проростки квасолі таким чином, щоб корені знаходились у воді. У банку з перевареною водою наливають тонкий шар олії, щоб кисень з повітря не зміг проникнути у воду. Через це корені проростків у першій банці позбавлено повітря. У другій банці корені проростків використовують повітря, яке знаходиться у воді.
Дослід 3
Тема. Значення повітря для росту коренів (варіант II).
У дві однакові банки наливають розчин мінеральних солей; який приготовано на перевареній воді, у такому самому співвідношенні, як це роблять з водяними культурами (можна брати ґрунтову витяжку). У першій банці у корку є два отвори: один для рослини, другий — для скляної трубки, через яку продувають повітря; у другій банці доступу повітря немає.
Дослід 4
Тема. Значення повітря для утворення коренів.
Для досліду беруть дві банки з щільними кришками. Заповнюють їх наполовину водою. У першу банку наливають водопровідну воду, а в другу переварену. У кожну банку поміщають по дві однакових гілочки традесканції. У банку з перевареною водою наливають тонкий шар олії, щоб у воду не змогло прогіркнути повітря. Через 8 днів у першій банці традесканція утворила корені, а в другій — майбутні корені тільки позначились.
2.2 Досліди, які з'ясовують фізіологічні процеси у листку
Дослід 1
Тема. З'ясування значення кисню для дихання листків.
Нарізають великий листок або невеликий паросток пеларгонії з кількома листками і вміщують у склянку з водою. Цю склянку встановлюють на скло, а поруч ставлять ще одну з вапняною водою. Все це накривають ковпаком і ставлять у темну шафу на 4 дні.
Дослід 2
Тема. З'ясування значення світла для утворення крохмалю у листках до уроку «Фотосинтез» (варіант І).
Для досліду використовуються листки пеларгонії і різні фігури Сакса. На листок пеларгонії кріпляться фігури зі світлонепроникаючого паперу, рослину поливають і ставлять у світле місце на 2—3 дні. Потім зрізають листок з черенком, занурюють у пробірку з водою, доводять до кипіння. Воду зливають і наповнюють пробірку спиртом. Кип'ятять на слабкому вогні 1—2 хвилини до повного знебарвлення листка. Спирт у пробірці стає зеленим.
Учнів запитують, чому спирт має такий колір. Потім листок промивають у теплій воді, розправляють на чашці Петрі, діють на нього розчином йоду. Через півхвилини та частина листка, що була під папером, стане кольоровою.
Дослід 3
Тема. З'ясування значення світла для утворення крохмалю у листках до 1 уроку «Фотосинтез» (варіант II).
Пеларгонію спочатку тримають у темній шафі 2—3 дні. Перед уроком на листку закріплюють фігуру Сакса і ставлять для освітлення під лампою Браа на 40—50 хвилин.
У другій частині уроку демонструють дослід у такій послідовності, як написано у попередньому варіанті. При цьому важливо підкреслити, що природне світло можна замінити штучним освітленням, що постійно використовується у теплицях, оранжереях, кімнатах тощо.
Дослід 4
Тема. З'ясування значення світла для фотосинтезу і дихання зелених рослин (варіант І).
У дві банки з широкими шийками вміщують по три однакових гілочки традесканції. На дно наливають воду таким чином, щоб нижня частина стебла була ледь занурена у воду (0,5 см). Обидві банки щільно закривають кришками. Одну банку залишають на світлі, другу ставлять у темну шафу.
Дослід 5
Тема. З'ясування значення світла для фотосинтезу і дихання зелених рослин (варіант II).
На дно банок, так само, як і в попередньому досліді, наливають шар води (0,5 см) і поміщають у них листки примули з довгими черешками. Зверху банки закривають кришками, обгортають щільним чорним папером і залишають на світлі. Цей дослід може бути закладений на різну тривалість (4 дні, 2 дні, 2 год. до уроку).
Дослід 6
Тема. З'ясування кількості води, яку випаровують листки, залежно від розмірів листкової пластинки.
Великий листок пеларгонії поміщають у колбу, не відрізаючи його від стебла. Колбу закріплюють у штативі й залишають на світлі. Також закладають дослід з дрібним листком пеларгонії. Краще, якщо листки будуть з однієї рослини.
Можна поставити інші досліди, результати яких дозволять переконати школярів у тому, що кількість води, яку випаровують листки, залежить від розміру листкової пластинки, від кількості продихів, які знаходяться на нижній і верхній сторонах листкової пластинки. Відомо, що кількість продихів не однакова.
2.3 Досліди, які з'ясовують фізіологічні процеси у насінні
Дослід 1
У дві банки насипають однакову кількість насіння гороху, зволожують його. Одну банку залишають відкритою, другу закривають щільним корком. Банки ставлять у біологічному кабінеті на шафу при температурі +200 С.
Дослід 2
У банку насипають насіння гороху, яке вже наклюнулось, закривають корком з двома отворами: в один вставляють лійку, в другий — газовідвідну трубку, занурену в склянку з вапняною водою.
Дослід 3
У дві банки насипають насіння: в одну — квасолі, В другу — пшениці, зволожують його. Закривають банки корком з отвором, в отвір вставляють термометр. У третю банку (контрольну) насипають сухе насіння, закривають банку корком з отвором(вставляють туди термометр. Банки знаходяться при температурі +20 °С.
Дослід 4
У пробірку на дротику прикріплюють 3 насінини квасолі однакових розмірів. Першу — на дно пробірки, другу — на рівні води, третю — на рівні вінця пробірки. Пробірка, наполовину заповнена водою, знаходиться при температурі +20 °С. Протягом тижня проводяться спостереження.
Дослід 5
Закладається з метою визначення запасу поживних речовин для проростання насіння і подальшого росту проростків. Для досліду беруть набубнявіле насіння квасолі, гороху, пшениці тощо. У вологе середовище (можна між стінкою і фільтрувальним папером у склянці) при температурі +20 °С поміщають цілу насінину, насінину з однією сім'ядолею, 1/4 насінини. Спостереження ведуть за розвитком зародка і проростка протягом тижня.
Висновки
Використання наочних методів, зокрема, демонстраційних дослідів, при вивченні шкільного курсу біології сприяє більш повному уявленню учнів про функціонування та життєдіяльність живих організмів.
При проведенні демонстраційних дослідів в учнів розвивається зацікавленість до предмету.
Оскільки рослинні організми найбільш доступні вчителю біології живі об`єкти він має можливість більш часто проводити демонстраційні досліди при вивченні розділу „Рослини”.
Для забезпечення проведення демонстраційних дослідів обов`язково повинно бути обладнання (прилади, мікроскопи, лупи) та живі рослини.
В розділі „Рослини” можна проводити досліди декількох видів, а саме: досліди, які з`ясовують фізіологічні процеси у коренях рослин, досліди, які з`ясовують фізіологічні процеси у листку, досліди, які з`ясовують фізіологічні процеси у насінні.
Список використаних джерел
1. Біологія. Програма для середньої загальноосвітньої школи. — К.: Перун, 2000.
2. Верзілін М.М., Корсунська В.М. Загальна методика викладання біології. — К.: Вища шк.. Головне вид-во, 1980.
3. Журнали “Біологія і хімія в школі”, “Біологія в школі”. – № 1 – 12. - 2000 – 2006 рр.
4. Зверев И.Д., Мягкова А.Н. Общая методика преподавания биологии в средней школе. — М.: Просвещение, 1985.
5. Зошити з біології. Для лабораторних і практичних робіт з біології для учнів 6-11 класів. — К.: Генеза, 2000.
6. Калинова Г. С., Мягкова А.Н. Методика обучения биологии. — М.: Просвещение, 19§5.
7. Книга для читання з ботаніки / Упоряд. А. М. Охрименко. — К.: Рад. шк., 1977.
8. Конюшко В.С. Как подготовить урок биологии. — Минск: Нар. освита, 1988.
9. Корнева И.Д., Шубкина Л.С. Хрестоматия по методике преподавания биологии. — М.: Просвещение, 1977.
10. Корчагіна В. О. Біологія: Підруч. для 6-7 кл. середньої шк. — К.: Освіта, 1993.
11. Кузнецова В.И. Уроки биологии. — М.: Просвещение, 1991.
12. Максимова В.Н. Проблемный подход к обучению в школе. — Л.: Просвещение, 1973.
13. Максимова В.Н., Груздева Н.В. Межпредметные связи. — М.: Просвещение, 1987.
14. Максимова В.Н., Конева Т.Е., Гольнева Д.П. Современный урок биологии. — М.: Просвещение, 1985.
15. Морозюк С.С. Біологія, 6 кл. — Харків: Торсінг, 2000.
16. Муртазин Г.М. Активные формы и методы обучения биологии. — М.: Просвещение, 1989.
17. Мягкова О.М., Комісаров Б.Д. Методика навчання загальної біології. — К.: Рад. шк., 1982.
18. Поповська Е.М., Яцина Я.П. Методика лабораторних і демонстраційних дослідів з ботаніки. — К.: Рад. шк., 1965.
19. Пугал НА; Розенштейн А.М. Кабинет биологии. — М.: Просвещение, 1983.
20. Розенштейн А.М. Самостоятельные работы учащихся по ботанике. — М.: Просвещение, 1988.
21. Трайшак Д.І. Кабінет біології. — К.: Рад. шк., 1980.
22. Яковлева Э.В. Уроки біології: Методичний посібник для вчителів біології. — Запоріжжя: Просвіта, 1999.