Реферат: Система управління охороною праці на підприємстві

Міністерство освіти і науки України

Запорізький національний технічний університет

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни «Охорона праці»

Виконав: Ширмер О.О.

2011р.

Зміст

· Місце, роль, функціональні обов’язки посадових осіб підприємства в системі управління охороною праці на підприємстві (СУОП)

· Аналіз потенційних небезпек та заходи для забезпечення безпеки щодо технічного обслуговування та ремонту автомобілів.

· Вибір джерела фінансування та розрахунок витрат на праце охоронні заходи.

· Загальні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату в приміщеннях для ремонту та обслуговуванню автотракторної техніки.

Задача

Список використаної літератури

Місце, роль, функціональні обов’язки посадових осіб підприємства в системі управління охороною праці на підприємстві (СУОП)

Загальні положення

Охорона праці - це система правових, соціально економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Ефективним методом організації охорони праці на підприємстві є системний підхід, тобто об'єднання розрізнених заходів з охорони праці в єдину систему цілеспрямованих дій на всіх рівнях і стадіях управління виробництвом шляхом створення і забезпечення функціонування системи управління охороною праці.

Система управління охороною праці (СУОП) - це сукупність взаємопов'язаних органів управління підприємством /підрозділом/, які на під ставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність по здійсненню відповідних функцій і методів управління трудовим колективом з метою виконання поставлених завдань і заходів з охорони праці. Створення СУОП здійснюється шляхом послідовного визначення мети роботи об"єкта і органів управління, завдань і заходів з охорони праці, функцій і методів управління, побудови організаційної структури управління, складання організаційно-методичної документації.

Метою управління охороною праці є збереження здоров"я і працездатності людини в процесі праці, поліпшення виробничого побуту, попередження травматизму і профзахворювання.

Об’єктом управління охороною праці є діяльність структурних підрозділів, функціональних служб і всього колективу підприємства по забезпеченню здорових і безпечних умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках і підприємстві в цілому.

Управління охороною праці здійснюють: на підприємстві керівник, виробничих ділянках і в службах - керівники відповідних підрозділів і служб. Керівник забезпечує функціонування СУОП на підприємстві.

Організаційно-методичну роботу по управлінню охороною праці, організацію і контроль за функціонуванням СУОП на підприємстві і в усіх структурних підрозділах здійснює служба охорони праці, яка підпорядкована безпосередньо керівнику підприємства.

Нормативною базою СУОП є: Національна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, Закон України "Про охорону праці", постанови Кабінету Міністрів України, Кодекс законів про працю України, інші законодавчі нормативні документи /діючі стандарти, правила, положення, інструкції/, постанови і вказівки Держнаглядохоронпраці.

Завдання управління охороною праці.

Управління охороною праці повинно здійснюватися на всіх стадіях життєвого циклу підприємства : при науково-дослідних, проектних, будівельних, монтажних, налагоджувальних роботах, під час експлуатації, а також при ремонтних і демонтажних роботах на всіх етапах виробничої діяльності. Виходячи з цього визначаються відповідні завдання управління охороною праці, встановлюється мета управління по кожному завданню, /підрозділ або функціональна служба, відповідальна за виконання даного завдання/, встановлюються критерії ефективності управління.

Директор і керівники підрозділів розробляють за участю профспілок і реалізують комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджують прогресивні технології, досягнення науки, техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, позитивний досвід з охорони праці.

Функції управління охороною праці.

Процес управління виконанням завдань охорони праці на підприємстві і в кожному підрозділі здійснюється керівником підприємства /підрозділу/ шляхом послідовного виконання таких функцій управління :

1) прогнозування і планування робіт з охорони праці;

2) організація роботи;

3) оперативне керівництво і координація;

4) стимулювання;

5) контроль, облік, аналіз роботи з охорони праці.

Прогнозування роботи з охорони праці на підприємстві і в його підрозділах здійснюється керівниками підприємства і його підрозділів на підставі аналізу причин травматизму та профзахворювань, а також шляхом збору пропозицій робітників та інженерно-технічних працівників, враховуючи вимоги нормативної документації, а також по результатах атестації і паспортизації умов праці, визначають необхідні заходи з охорони праці.

Планування робіт з охорони праці підприємства включає розробку таких планів:

1) розділ "Охорона праці" у колективному договорі;

2) оперативний /квартальні, місячні/ плани;

Вихідними даними для роботи і розробки планів з охорони праці є результати паспортизації і атестації умов праці на робочих місцях, результати

вивчення причин травматизму і захворювань, матеріали цільових перевірок

стану охорони праці, виконання попередніх планів.

Організація процесу управління охороною праці здійснюється шляхом розробки на підприємстві Положення "Про обов'язки і відповідальність посадових осіб і працівників щодо охорони праці" та його виконання.

Оперативне керівництво і координація роботи з охорони праці здійснюється керівництвом підприємства і його підрозділів шляхом застосування відповідних методів управління: організаційно-розпорядчих; соціально-психологічних і економічних.

Організаційно-розпорядчі методи включають в себе виконання посадових обов'язків з охорони праці, видання і виконання наказів, розпоряджень, постанов.

Соціально-психологічні методи управління включають в себе: навчання і виховання персоналу, проведення інструктажів, моральне стимулювання, особистий приклад керівника щодо виконання вимог охорони праці. Для попередження травматизму слід для відповідальних професій застосовувати профвідбір і профорієнтацію, попереджувати допуск до роботи людей у хворобливому і нетверезому стані, вести боротьбу зі шкідливими звичками, підвищувати культуру виробництва.

Економічні методи управління охороною праці полягають в матеріальному стимулюванні роботи з охорони праці.

Контроль, облік і аналіз роботи з охорони праці на ПП "Автоком", здійснюють генеральний директор, служба охорони праці, головні спеціалісти, керівники виробничих ділянок згідно посадових обов’язків. Основними видами контролю за станом охорони праці є :

- повсякденний контроль з боку керівників робіт, та інших посадових осіб;

- контроль з боку служби охорони праці підприємства;

- контроль з боку уповноваженого з охорони праці трудового колективу;

- нагляд з боку інспекторів Держнаглядохоронпраці.

Повсякденний контроль щодо попередження травматизму і профзахворювань проводиться керівниками всіх рівнів підприємства шляхом виявлення порушників безпечних методів праці і порушень правил і норм з охорони праці і прийнятті до порушників заходів дисциплінарного, громадського та матеріального впливу.

Керівник дільниці, механік перед початком роботи перевіряє стан робочих місць, справність механізмів, машин, обладнання і на протязі всього робочого дня здійснює контроль за виконанням підлеглими робітниками правил і інструкцій з охорони праці, додержанням встановленої технології виконання робіт.

У разі виявлення порушень інструкцій з охорони праці керівник робіт зобов'язаний провести з порушником позаплановий інструктаж, зробити запис в журналі оперативного контролю про прийняті до порушника заходи і усунення недоліків.

При порушенні вперше застосовується:

- позачергова перевірка знань з охорони праці;

- обговорення у трудовому колективі;

- накладання дисциплінарного стягнення.

При порушенні протягом року вдруге, відповідно:

- обговорення на зборах трудового колективу, комісії з охорони праці;

- при раніше накладеному дисциплінарному стягненні - звільнення з роботи як за систематичне порушення трудової дисципліни згідно КЗпП України.

Фінансування робіт з охорони праці здійснюється генеральним директором на основі фонду охорони праці ПП "Автоком".

Організація контролю за станом охорони праці на підприємстві.

Перший - другий (об’єднаний) ступінь.

Перший ступень - на дільницях контроль за станом охорони праці здійснює бригадир, не рідше одного разу на тиждень, записуючи виявлені порушення в журнал оперативного контролю за станом охорони праці.

Другий ступень – в автоколонах контроль за станом охорони праці здійснює начальник автоколони та вибраний від колективу працівник і не рідше одного разу на місяць, записують виявлені порушення в журнал оперативного контролю за станом охорони праці.

Усунення виявлених порушень проводиться негайно. Якщо порушення, які виявлені на цьому рівні контролю, не можуть бути усунені працівником дільниці, то її керівник по закінченні огляду доповідає про це вищому керівникові.

Відповідальність за здійснення контролю за станом охорони праці на цьому рівні і виконання запланованих заходів покладається на керівника дільниці.

На цьому рівні контролю перевіряються :

а/ відповідність робочих місць, обладнання, інструменту, пристосувань;

б/ наявність і дотримання працівниками правил і інструкцій по безпечному веденню робіт;

в/ технічний стан і справність основного і допоміжного обладнання, приладів, вантажопідіймальних механізмів і транспортних засобів ;

г/ герметизація обладнання, запірної і регулюючої арматури, стан ємкостей;

д/ справність і безперебійну роботу вентиляційних установок;

є/ дотримання графіка планово-запобіжних ремонтів ;

є/ стан систем освітлення ;

ж/ правильна і безпечна організація робіт, правильне ведення технологічних процесів, дотримання працівниками безпечних методів і прийомів роботи, інструкцій, виробничої і трудової дисципліни ;

з/ санітарно-гігієнічний і протипожежний стан робочих місць, утримання санітарно-побутових приміщень;

и/ забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, запобіжними приспособленнями, їх стан і правильність користування ними;

і/ наявність засобів пожежогасіння ;

к/ наявність і стан плакатів, попереджувальних написів, знаків безпеки, позначок і маркувань пускових пристроїв.

Третій ступінь.

Контроль за станом охорони праці на цьому рівні здійснює комісія з питань охорони праці.

Контроль проводиться щомісяця з залученням до складу комісії начальника відділу експлуатації, головного механіка, механіка, а головою комісії призначається заступник генерального директора з питань охорони праці. Перевірка проводиться у присутності керівника дільниці, уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці.

Виявлені за результатами перевірок порушення в організації роботи по охороні праці, дотримання правил і норм по забезпеченню безпеки праці вносяться в журнал оперативного контролю і оформляються актом перевірки.

Не рідше одного разу на місяць директор за участю комісії проводить нараду посадових осіб, на якій інформує про стан охорони праці, розглядає результати проведених перевірок, хід виконання заходів по усуненню недоліків за попередній місяць, приписів контролюючих органів.

Відповідальність за виконання заходів, що розроблені комісією цього рівня, покладається на керівника автоколони.

На цьому рівні контролю перевіряється :

а/ організація, результати контролю стану охорони праці на рівні дільниць і ведення журналів перевірки стану охорони праці 1-2 ступенів;

б/ виконання наказів, розпоряджень, приписів контролюючих органів, а також виконання пропозицій і усунення зауважень, які внесено до актів перевірки стану охорони праці;

в/ своєчасність розслідування нещасних випадків і правильність оформлення матеріалів розслідування;

г/ організація навчання і інструктажів по охороні праці, їх якість;

д/ робота інженерно-технічних працівників з питань охорони праці відповідно з їх посадовими інструкціями;

е/ забезпеченість працівників робочих місць і об’єктів необхідними інструкціями, пам’ятками, знаками безпеки, наявність і їх стан;

є/ наявність і правильність ведення документації з питань охорони праці;

ж/ технічний стан, справність і правильність експлуатації обладнання, механізмів контрольно-вимірювальних приладів, засобів, інструментів, систем опалення і освітлення, заземлення обладнання і споруд, відповідність їх вимогам правил безпеки;

з/ утримання будівель, споруд і приміщень, їх технічний стан, а також прилеглої території відповідно до правил обстеження та оцінки технічного стану будівель і споруд та інженерних мереж ;

и/ організація і проведення технічного діагностування резервуарів;

і/ наявність та справність захисних, запобіжних і герметизуючих пристроїв;

к/ правильність і безпечна організація робіт правильне,ведення технологічних процесів /злив, налив нафтопродуктів в автоцистерни/, додержання працівниками безпечних методів і прийомів роботи ;

л/ правильність оформлення документації на проведення робіт в умовах підвищеної небезпеки ;

м/ забезпечення працівників засобами індивідуального захисту і запобіжними засобами, правильність користування ними, їх стан і догляд за ними, оснащеність робочих місць засобами захисту;

н/ підготовка персоналу дільниць з ліквідації аварій;

о/ забезпеченість санітарно-побутовими приміщеннями, їх стан;

п/ організація медико-профілактичного обстеження працівників.

Аналіз потенційних небезпек та заходи для забезпечення безпеки щодо технічного обслуговування та ремонту автомобілів

Небезпечними і шкідливими виробничими факторами при виконанні робіт з профілактичного обслуговування і ремонту автомобілів є:

· падіння вивішених частин транспортних засобів при обслуговуванні і ремонті підвіски, коліс, мостів тощо;

· падіння кузова автомобіля-самоскида при обслуговуванні та ремонті гідропідйомника;

· падіння перекидної кабіни вантажного автомобіля;

· падіння деталей, вузлів, агрегатів, інструмента;

· падіння працюючих на поверхні, з висоти (буфера, драбини, естакади, площадок), в оглядову яму;

· рухомі частини вузлів і агрегатів;

· наїзди автомобілів: внаслідок самовільного руху, при запуску двигуна, в'їзді (виїзді) в зону ремонту, русі на оглядовій ямі та конвеєрі;

· термічні фактори (пожежі при зливанні паливно-мастильних матеріалів з автомобілів, митті ними деталей, вузлів, агрегатів, зберіганні та залишенні їх на робочих місцях);

· осколки металу, що відлітають при випресовуванні та запресовуванні шворнів, пальців, підшипників, валів, висей, під час рубки металу;

· наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (акролеїну, вуглецю оксиду, вихлопні гази двигуна тощо);

· знижена температура повітря в холодний період року;

· недостатнє освітлення;

· ураження електричним струмом;

· незручна робоча поза;

· -гострі кромки деталей, вузлів, агрегатів, інструмента і пристосування.

Заходи для забезпечення безпеки щодо технічного обслуговування та ремонту автомобілів полягають у наступному.

Працівник повинен бути забезпечений засобами індивідуального захисту. Згідно з ДИАОГТ 0.00-3.06-98 «Типові норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття і інших засобів індивідуального захисту працівникам автомобільного транспорту» слюсареві по ремонту автомобілів видаються:

· костюм віскозно-лавсановий (термін носіння -12 місяців);

· черевики шкіряні (термін носіння -12 місяців);

· берет (термін носіння - 12 місяців);

· рукавиці комбіновані (термін носіння - 2 місяці);

· окуляри захисні (до зносу).

При виконанні робіт по технічному обслуговуванню і ремонту на оглядових ямах, підйомниках, естакадах додатково видається:

· каска будівельна (чергова).

При виконанні робіт з розбирання двигунів, транспортування, перенесення і промивки деталей двигунів та при роботі з етилованим бензином видаються:

· костюм віскозно-лавсановий (термін носіння -12 місяців);

· фартух прогумований (термін носіння - 6 місяців);

· чоботи гумові (термін носіння - 12 місяців); рукавиці гумові (термін носіння - 6 місяців);

· рукавиці комбіновані (термін носіння - 2 місяці);

· окуляри захисні (до зносу).

При виконанні зовнішніх робіт узимку, а також у приміщеннях при температурі в них, нижчій за допустиму, додатково видаються:

· куртка бавовняна на утеплювальній прокладці (термін носіння – 36 місяців);

· брюки бавовняні на утеплювальній прокладці (термін носіння – 36 місяців).

Роботодавець зобов'язаний замінити або відремонтувати спецодяг, спецвзуття і інші засоби індивідуального захисту, що прийшли в непридатність, до закінчення встановленого терміну носіння по причинах, які не залежать від працівника.

Працівник зобов'язаний:

· дотримуватися норм, правил та інструкцій з охорони праці, пожежної безпеки і правил внутрішнього трудового розпорядку;

· правильно застосовувати колективні і індивідуальні засоби захисту, дбайливо відноситися до виданих в користування спецодягу, спецвзуттю і іншим засобам індивідуального захисту;

· негайно повідомляти своєму безпосередньому керівнику про будь-який нещасний випадок, що відбувся на виробництві, про ознаки професійного захворювання, а також про ситуацію, яка створює загрозу життю і здоров'ю людей;

· виконувати тільки доручену роботу. Виконання робіт підвищеної небезпеки проводиться за нарядом-допуском після проходження цільового інструктажу.

Забороняється вживати спиртні напої, а також приступати до роботи в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння. Палити дозволяється тільки в спеціально обладнаних місцях.

При захворюванні або травмуванні як на роботі, так і поза нею необхідно повідомити про це керівника і звернутися в лікувальний заклад.

При нещасному випадку потрібно надати допомогу потерпілому відповідно до інструкції по наданню долікарської допомоги, викликати працівника медичної служби. Зберегти до розслідування обстановку на робочому місці такою, якою вона була в момент випадку, якщо це не загрожує життю і здоров'ю присутніх і не призведе до аварії.

При виявленні несправності обладнання, пристосування, інструмента повідомити про це керівника. Користуватися і застосовувати в роботі несправні обладнання і інструменти забороняється.

Виконуючи трудові обов'язки, працівник зобов'язаний дотримуватися наступних вимог:

· ходити тільки по встановлених проходах, перехідних містках і майданчиках;

· не сідати і не спиратися ліктем на випадкові предмети і огорожі;

· не підійматися і не спускатися бігом по сходових маршах і перехідних містках;

· не торкатися до електричних проводів, кабелів електротехнічних установок;

· не усувати несправності в освітлювальній і силовій мережі, а також пускових пристроях;

· не знаходитися в зоні дії вантажопідйомних машин.

· звертати увагу на знаки безпеки, сигнали і виконувати їх вимоги. Забороняється включати в роботу обладнання, якщо на пульті

управління встановлений заборонюючий знак безпеки з пояснюючим написом «Не включати - працюють люди!».

При пересуванні по території необхідно дотримуватися наступних вимог:

· ходити по пішохідних доріжках, тротуарах;

· переходити залізничні шляхи і автомобільні дороги у встановлених місцях; при виході з будівлі пересвідчитися у відсутності транспорту, що рухається. Для питва потрібно вживати воду з сатураторів, обладнаних фонтанчиків або питних бачків.

Приймати їжу слід в обладнаних приміщеннях (столовій, буфеті, кімнаті прийому їжі).

Виконання робіт підвищеної небезпеки проводиться за нарядом-допуском після проходження цільового інструктажу. Забороняється:

· працювати, лежачи на підлозі (землі) без лежаків;

· виконувати будь-які роботи на автомобілі (причепі, напівпричепі), який вивішений тільки на одних підйомних механізмах (домкратах, талях тощо), крім стаціонарних;

· підкладати під вивішений автомобіль (причеп, напівпричіп) замість козелків диски коліс, цеглу та інші випадкові предмети;

· установлювати домкрат на випадкові предмети або підкладати їх під плунжер домкрата;

· знімати і ставити ресори на автомобілях (причепах, напівпричепах) усіх конструкцій і типів без попереднього їх розвантаження від маси кузова шляхом вивішування кузова з установленням козелків під нього або раму автомобіля;

· проводити технічне обслуговування і ремонт автомобіля при працюючому двигуні, за винятком окремих видів робіт, технологія проведення яких вимагає запуску двигуна;

- підіймати (вивішувати) автомобіль за буксирні пристрої (гаки) шляхом захоплення їх тросами, ланцюгами або гаком підйомного механізму;

· підіймати (навіть короткочасно) вантажі масою більше, ніж це вказано на табличці даного підйомного механізму;

· знімати, установлювати та транспортувати агрегати при зчалюванні їх тросами або канатами;

· підіймати вантаж при косому натягу троса або ланцюгів;

· працювати на несправному обладнанні, а також з несправними інструментами і пристосуванням;

· залишати інструмент і деталі на краях оглядової ями;

· працювати під піднятим кузовом автомобіля-самоскида, самоскидного причепа без спеціального додаткового упора;

· використовувати випадкові підставки і підкладки замість спеціального додаткового упора;

· працювати з пошкодженими або неправильно установленими упорами;

· запускати двигун та переміщати автомобіль при піднятому кузові;

· проводити ремонтні роботи під піднятим кузовом автомобіля-самоскида, самоскидного причепа без попереднього його звільнення від вантажу;

· транспортувати агрегати на візках, не обладнаних пристосуванням, яке запобігає їх падінню;

· прокручувати карданний вал за допомогою лома або монтажної лопатки;

· здувати пил, ошурки, стружку, дрібні обрізки стислим повітрям.

Ремонт, заміна підйомного механізму кузова автомобіля-самоскида,

самоскидного причепа або доливка в нього масла повинні проводитися після установлення під піднятий кузов спеціального додаткового упору, що виключає можливість падіння або довільне опускання кузова.

У зоні технічного обслуговування і ремонту автомобілів забороняється:

· виконувати роботи на робочих місцях, які не відповідають вимогам безпеки;

· протирати автомобіль і мити агрегати, руки тощо легкозаймистими рідинами (бензином, розчинниками і т.п.);

· зберігати легкозаймисті рідини і горючі матеріали, кислоти, фарби, карбід кальцію тощо в кількостях більше змінної потреби;

· проводити роботи з відкритим вогнем без спеціального дозволу і вжиття заходів протипожежної безпеки;

· заправляти автомобіль паливом;

· зберігати чисті обтиральні матеріали разом з використаними;

· захаращувати проходи між стелажами і виходи з приміщень матеріалами, обладнанням, тарою, знятими агрегатами тощо;

· зберігати відпрацьоване масло, порожню тару з-під палива і мастильних матеріалів;

· при установці автомобіля на оглядову яму перекривати їм основний і запасний виходи з неї;

· встановлювати автомобілі з відкритою горловиною баків і при наявності течі із паливної системи;

· підключати електроінструмент до мережі при відсутності або несправності штепсельного роз'єму;

· переносити електричний інструмент, тримаючи його за кабель, а також торкатися рукою частин, що обертаються, до їх зупинки;

· направляти струмінь повітря на себе або на інших при роботі з пневматичним інструментом;

· встановлювати прокладку між зівом ключа і гранями гайок і болтів, а також нарощувати ключ трубою або іншими важелями, якщо це не передбачено конструкцією ключа.

Для перевірки і випробовування гальм на стенді необхідно вжити заходів, що виключають самовільне скочення автомобіля з валиків стенда.

Робота на діагностичних і інших постах з працюючим двигуном дозволяється при включеній місцевій витяжній вентиляції, яка ефективно видаляє відпрацьовані гази.

Забороняється працювати у виробничих приміщеннях, де виділяються шкідливі речовини, при несправній або не включеній вентиляції.

На дільницях і в цехах, де ведуться роботи з деталями, забрудненими етилованим бензином, повинні встановлюватися баки з гасом.

У разі попадання етилованого бензину на шкіру рук або інші частини тіла необхідно обмити ці місця гасом, а потім теплою водою з милом.

Забороняється працювати на обладнанні зі знятим, незакріпленим або несправним обгороджуванням.

До організаційних протипожежних заходів належать:

· розроблення правил та інструкцій з протипожежної безпеки;

· організація вивчення цих правил та інструкцій;

· визначення терміну, місця й порядку проведення протипожежного

· протипожежного інструктажу;

· організація належного протипожежного нагляду за об'єктами.

За здійснення всіх протипожежних заходів на АТП відповідає особа з числа керівного складу.

Кожне автопідприємство повинне мати первинні засоби пожежогасіння, до яких належать:

· внутрішні крани з пожежними рукавами й стволами;

· вогнегасники пінні, вуглекислотні, порошкові;

· ящики й бочки з піском, водою;

· покривала азбестові, повстяно-азбестові, брезентові;

· ручний пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири, пожежні відра тощо).

Правила застосування пожежного інструменту й вогнегасників вивчають на вступному та наступних (на робочому місці) інструктажах.

Усі проходи, проїзди й територію не можна захаращувати. Кількість автомобілів на стоянці має не перевищувати допустимої.

На території стоянки автомобілів забороняється: виконувати будь-які роботи із застосуванням відкритого вогню; заряджати акумуляторні батареї; палити; зберігати використаний обтирний матеріал.

Вибір джерела фінансування та розрахунок витрат на праце охоронні заходи.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про охорону праці" фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці. На підприємствах, в галузях, на регіональному та державному рівні створюються фонди охорони праці відповідно до Положення про державний, галузеві, регіональні фонди охорони праці та фонди охорони праці підприємств (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09. 03. 1999 р. № 335). Управління державним фондом охорони праці здійснює Держнаглядохоронпраці. Кошти державного фонду охорони праці використовуються на виконання національної програми покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також інших найважливіших робіт з охорони праці відповідно до переліку заходів, що можуть здійснюватись за рахунок фондів охорони праці.

Управління галузевими фондами охорони праці здійснюється міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, концернами, корпораціями, іншими об'єднаннями, що створені за галузевим принципом та здійснюють координацію діяльності підприємств з питань охорони праці. Кошти галузевих фондів використовуються на виконання, погоджених з Держнаглядохоронпраці, галузевих програм, покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також інших найважливіших робіт відповідно до визначеного переліку.

Управління регіональними фондами охорони праці здійснюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Кошти регіональних фондів використовуються на виконання погоджених з територіальними органами Держнаглядохоронпраці регіональних програм покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також інших найважливіших робіт відповідно до визначеного переліку. Власники підприємств або уповноважені ними органи визначають порядок управління фондами підприємств, призначають відповідальних за це осіб. Кошти фондів підприємств використовуються на виконання комплексних заходів, що забезпечують досягнення встановлених нормативів з охорони праці, а також на подальше підвищення рівня охорони праці на виробництві відповідно до визначеного переліку. Держнаглядохоронпраці здійснює загальний контроль за надходженням і витрачанням за призначенням коштів фондів. Державний, галузеві, регіональні фонди і фонди підприємств

формуються за рахунок:

— добровільних перерахувань підприємств з прибутку, що залишається у їх розпорядженні;

— коштів підприємств, повернених за отриману раніше допомогу на становлення і розвиток спеціалізованих виробництв, науково-технічних центрів, творчих колективів та експертних груп, якщо це передбачено умовами угоди про їх надання;

— коштів інших фондів, громадських організацій, що надійшли в порядку надання допомоги, а також інших надходжень. Крім того, до державного, галузевих і регіональних фондів спрямовуються кошти, одержані від застосування до підприємств штрафів за порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, нещасні випадки на виробництві та випадки професійних захворювань, що сталися з вини "підприємств, а також штрафів, накладених на посадових осіб і працівників, винних у порушенні вимог щодо охорони праці. Кошти від оплати вищезгаданих

штрафів перераховуються підприємствами до державного фонду в розмірі 50% загальної суми штрафу, до галузевого та регіонального фондів — по 25%. Відповідальність за перерахування коштів до відповідних фондів покладається на власників підприємств або уповноважені ними органи.

Загальні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату в приміщеннях для ремонту та обслуговуванню автотракторної техніки

охорона праця ремонт безпека

Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під яким розуміють клімат внутрішнього середовища цих приміщень, що визначається діючою на організм людини сукупністю температури, вологості, руху повітря та теплового випромінювання нагрітих поверхонь. На відміну від мікроклімату житла та громадських споруд мікроклімат виробничих приміщень характеризується значною динамічністю і залежить від коливань зовнішніх метеорологічних умов часу доби та пори року, теплофізичних особливостей технологічною процесу, умов опалення та вентиляції. Мікроклімат виробничих приміщень, в основному, впливає на тепловий стан організму людини та її теплообмін з навколишні середовищем. Людина постійно перебуває в процесі теплової взаємодії з навколишнім середовищем. Для того, щоб фізіологічні процеси в організмі людини відбувалися нормально, тепло, що виділяється організмом людини, повинне повністю відводитися у навколишнє середовище. Порушення теплового балансу може призвести до перегрівання або до переохолодження організму людини і, зрештою, до втрати працездатності, втрати свідомості та до теплової смерті., Величина тепловиділення організмом людини залежить від ступеня фізичного напруження за певних кліматичних умов і складає від 85 (у стані спокою) до 500 Дж/с (важка робота). Нормальне теплове самопочуття має місце, коли тепловиділення (Qm) організму людини повністю сприймаються навколишнім середовищем (Qm), тобто, коли має місце тепловий баланс (0^) = (Qm). У цьому випадку температура внутрішніх органів залишається постійною на рівні 36,6 °С. Організм людини здатний підтримувати квазістійку температуру тіла при достатньо широких коливаннях параметрів навколишнього середовища. Так, тіло людини зберігає температуру близько 36,6 °С при коливаннях навколишньої температури від —40 °С до +40 °С. При цьому температура окремих ділянок шкіри та внутрішніх органів може бути від 24 °С до 37,1 °С. Найбільш інтенсивні обмінні процеси відбуваються в печінці — її температура — 38,0... 38,5 °С. Існує добовий біоритм температури шкіри: максимальна (37,0...37,1 °С) о 16.00... 19.00, мінімальна (36,0...36,2 °С) о 2.00...4.00 за місцевим часом. Рівняння теплового балансу "людина-навколишнє середовище" вперше було проаналізоване в 1884 році професором Флавіцьким І.І. Теплообмін між людиною та навколишнім середовищем здійснюється конвекцією внаслідок обтікання тіла повітрям (дк), теплопровідністю через одяг (дт), випромінюванням на оточуючі поверхні (дв) та в процесі тепломасообміну (QTM) при випаровуванні вологи, котра виводиться на поверхню потовими залозами (дп) і при диханні (дд) .Параметри мікроклімату справляють безпосередній вплив на самопочуття людини та його працездатність. Зниження температури за всіх інших однакових умов призводить до зростання тепловіддачі шляхом конвекції та випромінювання і може зумовити переохолодження організму. Підвищення швидкості руху повітря погіршує самопочуття, оскільки сприяє підсиленню конвективного теплообміну та процесу тепловіддачі при випаровуванні поту. При підвищенні температури повітря мають місце зворотні явища. Встановлено, що при температурі повітря понад ЗО °С працездатність людини починає падати. За такої високої температури та вологості практично все тепло, що виділяється, віддається у навколишнє середовище при випаровуванні поту. При підвищенні вологості піт не випаровується, а стікає краплинами з поверхні шкіри. Недостатня вологість призводить до інтенсивного випаровування вологи зі слизових оболонок, їх пересихання та розтріскування, забруднення хвороботворними мікробами. Вода та солі, котрі виносяться з організму з потом, повинні заміщуватися, оскільки їх втрата призводить до згущення крові та порушення діяльності серцево-судинної системи.

Зневоднення організму на 6% викликає порушення розумове діяльності, зниження гостроти зору. Зневоднення на 15...209 призводить до смертельного наслідку. Втрата солі позбавляє кров здатності утримувати воду та виклика порушення діяльності серцево-судинної системи. За високої температурі повітря і при дефіциті води в організмі посилено витрачаються вуглеводи, жири, руйнуються білки. Для відновлення водяного балансу рекомендується вживати підсолену (0,5% NaCl) воду (4...5 л на людину за зміну), білково-вітамінний напій. У жарких кліматичних умовах рекомендується пити охолоджену питну воду або чай. Тривалий вплив високої температури у поєднанні зі значною вологістю може призвести до накопичення теплоти в організмі і до гіпертермії — стану, при котрому температура тіла піднімається до 38...40 °С. При гіпертермії, як наслідок, тепловому ударі, спостерігається головний біль, запаморочення, загальна слабкість, спотворення кольорового сприйняття, сухість у роті, нудота, блювання, потовиділення. Пульс та частота дихання"прискорюється, в крові зростає вміст залишкового азоту та молочної кислоти. Спостерігається блідість, посиніння шкіри, зіниці розширені, часом виникають судоми, втрата свідомості. За зниженої температури, значної рухомості та вологості повітря виникає переохолодження організму (гіпотермія). На початковому етапі впливу помірного холоду спостерігається зниження частоти дихання, збільшення об'єму вдиху. За тривалого впливу холоду дихання стає неритмічним, частота та об'єм вдиху зростають, змінюється вуглеводний обмін. З'являється м'язове тремтіння, при котрому зовнішня робота не виконується і вся енергія тремтіння перетворюється в теплоту. Це дозволяє протягом деякого часу затримувати зниження температури внутрішніх органів. Наслідком дії низьких температур є холодові травми. Параметри мікроклімату спричиняють суттєвий вплив на продуктивність праці та на травматизм.

Вплив температури повітря на середню продуктивність праці характеризується графіком (рис.3.1).

Рис. 3.1. Вплив температури повітря на продуктивність праці

На сьогодні основним нормативним документом, що визначає параметри мікроклімату виробничих приміщень є ГОСТ 12.1.005-88. Вказані параметри нормуються для робочої зони — простору, обмеженого по висоті 2 м над рівнем підлоги чи майданчика, на якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників. В основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладена диференційна оцінка оптимальних та допустимих метеорологічних умов в робочій зоні в залежності від теплової характеристики виробничого приміщення, категорії робіт за ступенем важкості та періоду року.

Оптимальними (комфортними) вважаються такі умови праці, зі котрих має місце найвища працездатність і хороше самопочуття Допустимі мікрокліматичні умови передбачають можливість напружено роботи механізму терморегуляції, що не виходить за межі можливосте! організму, а також дискомфортні відчуття.

Оптимальні та допустимі параметри мікроклімату у робочій зон виробничих приміщень для різних категорій важкості робіт в теплий та холодний періоди року наведені в таблиці 2.2. Період рок; визначається за середньодобовою температурою зовнішнього середовища ісд. При 1СД <+10 °С — холодний період, а якщо tCZJa + 10 °С — теплий період року.

Для того щоб визначити, чи відповідає повітряне середовище даного приміщення встановленим нормам, необхідно кількісно оцінити кожний з його параметрів.

Температуру вимірюють звичайними ртутними чи спиртовими термометрами. В приміщеннях зі значними тепловими випромінюваннями використовують парний термометр, що складається з двох термометрів (зачорненого та посрібленого). Для безперервної регістрації температури застосовують самопишучі прилади — термографи. Температуру повітря вимірюють в кількох точках робочої зони, як правило на рівні 1,3—1,5 м від підлоги в різний час. На тих робочих місцях, де температура повітря біля підлоги помітно відрізняється від температури повітря верхньої зони приміщення, вона вимірюється на рівні ніг (0,2—0,3 м від підлоги). Відносна вологість повітря (відношення фактичного вмісту маси водяних парів, що містяться в даний час в 1 м3 повітря, до максимально можливого їх вмісту при даній температурі) визначається психрометром Августа, аспіраційним психрометром, гігрометром та гігрографом. Для вимірювання швидкості руху повітря використовують крильчаті (0,3—0,5 м/с) та чашкові (1—20 м/с) анемометри, а для визначення малих швидкостей руху повітря (менше 0,5 м/с) — термоанемометри та кататермометри. Створення оптимальних метеорологічних умов у виробничих приміщеннях є складною задачею, вирішити яку можна наступними заходами та засобами:

Удосконалення технологічних процесів та устаткування. Впровадження нових технологій та обладнання, які не пов'язані з необхідністю проведення робіт в умовах інтенсивного нагріву дасть можливість зменшити виділення тепла у виробничі приміщення.

Раціональне розміщення технологічного устаткування. Основні джерела теплоти бажано розміщувати безпосередньо під аераційним ліхтарем, біля зовнішніх стін будівлі і в один ряд на такій відстані один від одного, щоб теплові потоки від них не перехрещувались на робочих місцях. Для охолодження гарячих виробів необхідно передбачити окремі приміщення. Найкращим рішенням є розміщення тепловипромінюючого обладнання в ізольованих приміщеннях або на відкритих ділянках.

Автоматизація та дистанційне управління технологічними процесами. Цей захід дозволяє в багатьох випадках вивести людину із виробничих зон, де діють несприятливі фактори (наприклад автоматизоване завантаження печей в металургії, управління розливом сталі).Раціональна вентиляція, опалення та кондиціювання повітря. Вони є найбільш розповсюдженими способами нормалізації мікроклімату у виробничих приміщеннях. Так зване повітряне та водоповітряне душування широко використовується у боротьбі з перегріванням робітників в гарячих цехах.

Забезпечити нормальні теплові умови в холодний період року в надто габаритних та полегшених промислових будівлях дуже важко і економічно недоцільно. Найбільш раціональним варіантом в цьому випадку є застосування променистого нагрівання постійних робочих місць та окремих дільниць. Захист від протягів досягається шляхом щільного закривання вікон, дверей та інших отворів, а також влаштуванням повітряних і повітряно-теплових завіс на дверях і воротах.

Раціоналізація режимів праці та відпочинку досягається скороченням тривалості робочої зміни, введенням додаткових перерв, створенням умов для ефективного відпочинку в приміщеннях з нормальними метеорологічними умовами. Якщо організувати окреме приміщення важко, то в гарячих цехах створюють зони відпочинку — охолоджувальні альтанки, де засобами вентиляції забезпечують нормальні температурні умови.

Для робітників, що працюють на відкритому повітрі зимою, обладнують приміщення для зігрівання, в яких температуру підтримують дещо вищою за комфортну.

Застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів В якості теплоізоляційних матеріалів широко використовуються: азбест, азбоцемент, мінеральна вата, склотканина, керамзит, пінопласт.

На виробництві застосовують також захисні екрани для відгородження джерел теплового випромінювання від робочих місць. За принципом захисту щодо дії тепла екрани бувають відбиваючі, поглинаючі. відвідні та комбіновані. Хороший захист від теплового випромінювання здійснюють водяні завіси, що широко використовуються в металургії.

Використання засобів індивідуального захисту. Важливе значення для профілактики перегрівання мають індивідуальні засоби захисту. Спецодяг повинен бути повітро- та вологопроникним (бавовняним, з льону, грубововняного сукна), мати зручний покрій. Для роботи в екстремальних умовах застосовуються спеціальні костюми з підвищеною теплосвітловіддачею. Для захисту голови від випромінювання застосовують дюралеві, фіброві каски, повстяні капелюхи; для захисту очей — окуляри — темні або з прозорим шаром металу, маски з відкидним екраном. Захист від дії зниженої температури досягається використанням теплого спецодягу, а під час опадів — плащів та гумових чобіт.

Задача

В приміщенні цеха довжиною 6 м. шириною 6 м. та висотою 5 м. передбачається виконувати зорові роботи Vг. розряду. Умовна висота робочої поверхні hР = 0,8 м. Робочі місця передбачаються і біля стін цеху. Відстань від світильників і до перекриття hс = 0,1-0,5 м. Стіни й перекриття приміщень виконані із бетонних плит. Розрахувати основні параметри освітлювальної установки загального рівномірного освітлення для приміщення.

Вирішення:

Визначаємо рівень нормованої загальної освітленості:

Ен =200 лк.

Висота розміщення світильників над робочою поверхнею

Вибираємо тип джерела світла – люмінесцентні лампи низького тиску ЛСП02. Тип люмінесцентної лампи ЛБ40. Світловий потік, створений такою лампою, Fl=3200 лм

Визначаємо значення індексу приміщення

Велична коефіцієнтів відбиття світлового потоку ρперекр. =50%, ρстін.=30%, коефіцієнт використання світлового потоку ή=48%.

Значення коефіцієнту запасу приймаємо Кз=1,4.

Коефіцієнт нерівномірності освітлення z=1.1.

Визначаємо відстань між рядами світильників, КСС типу L\h=0.8

Кількість рядів світильників

Приймаємо l=1.5 м.

Для приміщення приймаємо два ряда світильників. Фактична відстань між рядами.

Визначаємо світловий потік одного ряду світильників

Необхідна кількість світильників в ряду

Приймаємо 2 світильника. Оскільки довжина одного становить 1234 мм. Загальна довжина трьох світильників становить 4*1,234=4,936 м., що не перевищує довжину приміщення (А=6 м.). Визначаємо відстань між світильниками

Визначаємо відхилення світлового потоку

Ця величина не виходить за межі дозволенного інтервалу -10% - +20%.

Схема розміщення світильників.

Висновок: Відповідно до вимог Державних будівельніх норм України «ДБН В.2.5-28-2006 Природне і штучне освітлення» При розрахунку приміщення Vг – розряду застосували систему комбінованого освітлення. Розрахунок та схеми приведені вище.

Список використаної літератури

1. Законодавство України про охорону праці (у чотирьох томах) т.1. - Київ, 1995.-1902 с.

2. Охорона праці в галузі: Конспект лекцій та методичні вказівки з виконання контрольних робіт для студентів технічних вузів/ Укл.: О.М. Савчук. – Запоріжжя: Просвіта, 2003. – 164 с.

3. Желібо Є.П, Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. – К., 2002.

4. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. – Суми, 2000.

5. Бедрій Я.І., Геврик Є. О., Кіт І.Я., Мурін О.С., Єнкало В.М. Охорона праці. — Л., 2000.

6. Гончарова Г.С. Охорона праці. — Х., 1994.

7. Бедрій Я.І., Джигирей В.С., Кидисюк А.І. та ін. Безпека життєдіяльності – Львів, Афіша, 1999.

Реферат: Система управління охороною праці на підприємстві

Похожие рефераты: