| Скачать .docx |
Реферат: Охорона праці в загальноосвітніх школах
РЕФЕРАТ
Охорона праці в загальноосвітніх школах
План
1. Загальні правила улаштування й утримання загальноосвітніх шкіл
2. Безпека занять з фізичної культури і спорту
3. Безпека при проведенні позакласних та позашкільних заходів
4. ТБ під час походів та екскурсій
1. Загальні правила улаштування й утримання загальноосвітніх шкіл
Правила улаштування й утримання шкіл поширюються на всі загальноосвітні школи: початкові, середні, вечірні (змінні) й заочні школи для молоді, що працює, школи з поглибленим вивченням деяких навчальних предметів, школи з подовженим днем, школи-інтернати, спеціальні школи. Улаштування шкіл, розміщених у нетипових будівлях, необхідно поступово пристосовувати під час реконструкції й капітального ремонту до вимог правил. Нові споруджені будівлі загальноосвітніх шкіл, будівлі після реконструкції або проведеного ремонту можуть бути допущені до експлуатації тільки з дозволу санітарно-епідеміологічної станції.
Школа повинна мати самостійну земельну ділянку, ізольовану і, як правило, віддалену від транспортних магістралей, промислових, комунальних та інших підприємств, які можуть бути джерелами шуму й забруднення повітря. Грунт на території ділянки повинен бути чистим і сухим. Земельні ділянки обгороджуються зеленими насадженнями, а прилеглі до вулиць і проїздів - огорожами заввишки 1,2 м. Площа озеленення ділянки становить 40-50%. На території ділянки виділяють зони: спортивну, зону відпочинку, навчально-дослідну й господарчу. Усі зони повинні мати зручний зв'язок з приміщеннями і між собою, зона відпочинку - зручний зв’язок із спальним корпусом.
Спортивна зона повинна бути розміщена, по можливості, з боку спортивного залу, не дозволяється розміщувати її збоку вікон навчальних приміщень. Кругову бігову доріжку влаштовують навколо футбольного поля, пряма доріжка, як правило, є частиною колової. Ями для стрибків у висоту й довжину засипають піском, перемішаним з тирсою. Комбінований майданчик можна заасфальтувати (забетонувати), футбольне поле повинно мати трав'яний покрив. Займатися на спортивних майданчиках можна тільки в спортивному взутті й одязі. Діти повинні бути навчені правильно користуватись спортивним інвентарем і обладнанням. Фізкультурні майданчики потрібно відгороджувати один від одного зеленими насадженнями.
Зона відпочинку призначається для організації рухливих і тихих ігор, індивідуальних занять учнів на відкритому повітрі. Майданчики для рухливих ігор і відпочинку дітей під час перерв розміщують неподалік від виходів з будівлі. Мають бути окремі майданчики для учнів 1-2, 3-4, 5-8 класів. Майданчики для тихого відпочинку розміщують віддалік від спортивної зони й майданчиків для ігор. Метеорологічний і географічний майданчики потрібно розміщувати на відкритій місцевості на відстані не меншій як 35 м від будівлі школи і спортивних майданчиків.
Господарча зона розміщується в глибині ділянки з боку входу до виробничих приміщень їдальні й має окремий в'їзд з вулиці. У цій зоні розміщують господарчі будівлі (навіси для інвентарів, сміттєзбиральні тощо), а також гаражі для автомашин, тракторів та інших сільськогосподарських машин. Тут же може бути розміщена котельня й насосна з водонапірним баком. Сміттєзбиральні повинні мати кришки, які щільно закриваються, і встановлюються на відстані не менш як 25 м від вікон і входу до їдальні, на бетонованому майданчику під навісом.
Виїзди і входи на ділянку школи, проїзди, доріжки до господарських будівель, а також до дворових вбиралень вкривають асфальтом, щебенем, бетоном тощо. Підходи до будівлі школи не менше як за 100 м також повинні мати тверде покриття.
Будівлі шкіл повинні мати такі групи приміщень:
навчальні секції 1-3 класів;
навчальні секції 4-11 класів;
для трудового навчання;
навчально-спортивного призначення й культурно-масового призначення;
для організації подовженого дня;
загально-шкільного призначення - їдальня, бібліотека, адміністративно-господарчі, медичного обслуговування та ін.
У школах-інтернатах, школах з подовженим днем і пришкільних інтернатах передбачаються секції спальних приміщень.
Взаємне розміщення окремих груп приміщень має забезпечувати зручний функціональний зв'язок їх між собою і відповідними зонами ділянок, створювати найкращі умови для організації навчально-виховного процесу. Навчальні приміщення відповідно до їх призначення поділяють на власне навчальні, навчально-виробничі та навчально-спортивні. Навчально-виробничі та навчально-спортивні приміщення треба розміщувати на першому поверсі у спеціальних блоках. Навчальні приміщення повинні бути ізольовані від приміщень, які є джерелами шуму й запахів (майстерень, спортивних і актових залів, харчового блоку та ін). Класні кімнати, навчальні кабінети й лабораторії дозволяється розміщувати на будь-яких, крім підвальних і цокольних, поверхах будівлі.
Для розміщення кабінетів у будівлі школи рекомендується переважно віковий принцип з вертикальними або горизонтальними зв’язками між кабінетами. У великих школах вертикальний зв’язок між кабінетами дає змогу розмістити в окремих блоках учнів 5-7 і 8-11 класів, створити спеціалізовані секції, що об’єднують кабінети навчальних дисциплін природничо-математичного й гуманітарного циклів. Навчальні кабінети та інші приміщення загального призначення можуть бути розосереджені або об’єднуватись в самостійний блок. Горизонтальні зв’язки між кабінетами забезпечуються у великих школах розміщенням учнів двох-трьох суміжних класів на одному поверсі (1-ий поверх - 4-5-6 класи, 2-ий поверх - 7-8, 3-ій - 9-11). На 1 поверсі розміщують приміщення, що використовуються всіма класами, і лабораторію біології; на 2 поверсі - кабінети для 4-8 і на 3 поверсі - 8-11 класів. У невеликих школах можна організувати навчальні кабінети з двох-трьох дисциплін (історії й географії, літератури й мови, хімії і біології і т.д.).
Приміщення для трудового навчання потрібно розміщувати ізольовано від інших навчальних приміщень (в окремих блоках, торцях будівель на першому поверсі) з улаштуванням звукоізолюючих стін і перекриттів. Дозволяється розміщувати навчальні майстерні у цокольному поверсі за наявності достатнього природного освітлення, а також в окремій будівлі за умови обладнання гардеробу й санітарних вузлів. Міжшкільні майстерні повинні мати самостійну ділянку.
Приміщення їдальні виділяють у спеціальний блок на 1 поверсі, вони мають окремий вихід на господарчий двір і, в разі розміщення школи в кількох будівлях, - криті переходи у навчальні й житлові приміщення.
Кількість місць в актовому залі визначається з мінімального розрахунку 25% від загальної кількості учнів у масових школах і 50% - у школах-інтернатах.
У школах на 30 і більше класів, крім кабінету лікаря, передбачається кабінет зубного лікаря.
Усі приміщення шкіл повинні мати безпосереднє пряме природне освітлення. Найкращими видами природного освітлення у навчальних приміщеннях є лівобічне й стрічкове, із застосуванням сонцезахисних пристроїв. Якщо глибина навчальних приміщень понад 6 м, обов’язково потрібно влаштовувати правобічне підсвічування. Напрям основного світлового потоку спереду і ззаду від учнів неприпустимий, бо за рахунок тіні від корпуса й руки учнів, що сидять, рівень природного освітлення на робочих поверхнях парт і столів зменшується у 3-4 рази. Дозволяється освітлювати другим світлом прохідні коридори, що не є рекреаційними, умивальні в школах, а також роздягальні при спортзалах. Освітлення тільки штучним світлом дозволяється у складських, побутових приміщеннях і коридорах їдалень, господарчих та інвентарних коморах, убиральнях для персоналу, душових та вбиральнях при спортивних залах.
Природне освітлення нормується за кількісними та якісними показниками. Кількісні показники визначаються за БНіП П-А.8-72, а якісні показники - співвідношенням яскравостей між окремими поверхнями інтер’єру. Найкращі умови видимості створюються при таких співвідношеннях яскравостей: зошит-парта 1: 1-4: 2, класна дошка-зошит 1: 3-1: 10. Їх досягають при певних коефіцієнтах відбивання внутрішніх поверхонь інтер’єру навчального приміщення.
Віконні шибки потрібно очищати не рідше як три-чотири рази на рік зовні і не менше як один-два рази на місяць зсередини. Побілку стелі, верхніх частин стін і фарбування віконних луток проводять у міру потреби. Двері й віконні рами фарбують білою олійною фарбою.
У навчальних приміщеннях меблі потрібно розміщувати так: парти й столи в класах, навчальних кабінетах і лабораторіях ставлять так, щоб світло падало з лівого боку від учнів; верстаки у столярній майстерні - перпендикулярно або під кутом 30-45о до вікон при відстані між верстаками 80 см; верстаки у слюсарній майстерні - уздовж вікон в один або два ряди з відстанню між рядами 1,2 м; двомісні здвоєні слюсарні верстаки - перпендикулярно до вікон; ніжні машини у швейній майстерні - уздовж вікон в один-два ряди так, щоб світло падало на лапку машини зліва.
У приміщеннях шкіл відносна вологість повітря повинна бути 40-60%; температура залежно від кліматичних умов:
у класах і кабінетах - 17-20о С;
у майстернях з обробки металу й дерева - 16-18о С;
у спортивному залі - 15-17о С;
у роздягальні при спортзалі - 19-23о С;
в актовому залі, кіноаудиторії не нижчою від 17-20о С;
у бібліотеці, кабінетах адміністрації - 17-21о С;
у кабінетах лікаря - 22-23о С;
у спальному приміщенні - 18-20о С;
в умивальнях - 20-23о С;
у вестибулі, гардеробі - 16-19о С;
у вбиральнях - 17-22о С;
у душових не нижчою за 25о С.
Навчальні приміщення ретельно провітрюють під час перерв, а рекреаційні - під час уроків. Після закінчення і перед початком занять, а також під час перерви між першою і другою змінами здійснюють наскрізне провітрювання приміщень. У теплі дні доцільно проводити заняття при відчинених кватирках і фрамугах. У вбиральнях і на кухні влаштовують витяжну вентиляцію. У приміщеннях для трудового навчання і навчально-виробничих майстернях біля верстатів і механізмів, робота на яких пов’язана з виділенням великої кількості тепла або пилу (муфельна піч, точильні й шліфувальні круги, клеєварка та ін), забезпечують добру роботу витяжних пристроїв. Кількість видаленого вентиляцією повітря регулюються засувками або жалюзі у вентиляційних отворах. Решітки отворів щомісячно очищають від пилу.
Кожний учень забезпечується зручним робочим місцем за партою або столом відповідно до його зросту, гостроти зору і слуху. Розсаджувати учнів за партами (столами) треба з урахуванням їх зросту. У кожному класі (навчальному кабінеті) треба мати парти, або столи, й стільці кількох груп, залежно від потреби. Забороняється використовувати табуретки і лавки.
Парти, столи і стільці розставляються у класі за групами: менших розмірів - ближче до класної дошки, більших - далі; для дітей із зниженою гостротою зору і слуху парти, незалежно від їх розміру, ставлять спереду. При достатній корекції гостроти зору окулярами учні можуть сидіти у будь-якому ряду. Учнів з ревматичними захворюваннями, які часто хворіють (ангіною, гострим запаленням верхніх дихальних шляхів), необхідно розсаджувати подалі від вікон. Не рідше як два рази протягом навчального року учнів, які сидять у 1-му і 3-му рядах, міняють місцями, не порушуючи відповідності меблів їх зросту.
Парти і столи встановлюють уздовж класу у три ряди. У класах поздовжньої конфігурації відстань між зовнішньою стіною класу і 1-им рядом парт (столів) 0,6-0,7 м, ширина між рядами 0,6-0,7 м, відстань між внутрішньою стіною класу і партами (столами) 0,5 м, від задньої стіни до парт (столів) 0,4-0,5 м. Відстань від дошки до перших парт 2,4-2,7 м і не більше як 8 м до останньої парти; найвіддаленіше від вікон учнівське місце не повинно бути розміщене далі як за 6 м.
У класних кімнатах і кабінетах квадратної та поперечної конфігурації при розстановці меблів у чотири ряди відстань від класної дошки до перших парт (столів) повинна бути не менша як 3,0 м, від вікон до першого ряду 0,8-1,0 м, ширина проходів між рядами 0,6 м, від останніх парт (столів) до шаф, розміщених уздовж задньої стіни, 0,9-1,0 м.
Усі приміщення школи підлягають щоденному вологому прибиранню: протирають підвіконня, шафи, столи, парти, миють класні дошки і т.д. Прибирають приміщення при відчинених вікнах і фрамугах. Паркетну підлогу один раз на місяць натирають воском або мастикою.
Відповідність за виконання санітарних правил покладається на адміністрацією загальноосвітньої школи. Медичний персонал здійснює повсякденний контроль за дотриманням санітарно-епідеміологічного режиму в процесі навчальних занять і позакласної роботи учнів. Періодичний контроль за виконанням санітарних правил покладається на санітарно-епідеміологічні станції.
2. Безпека занять з фізичної культури і спорту
Адміністративний, педагогічний і медичний персонал загальноосвітніх шкіл і позашкільних закладів, а також особи, яким доручено проводити фізкультурно-масову, оздоровчу і спортивну роботу з дітьми шкільного віку (це можуть бути працівники шефських підприємств, батьки, молодь, що навчається) повинні керуватися Правилами безпеки занять з фізичної культури і спорту в загальноосвітніх школах, знати й точно дотримуватись їх у практичній діяльності з фізичного виховання учнів і під час занять з ними спортом.
Учитель фізичної культури або особа, яка проводить заняття з фізичного виховання у позашкільний час, несуть пряму відповідальність за охорону життя й здоров’я учнів і зобов’язані:
перед початком занять ретельно оглянути місця проведення занять, переконатися у справності спортінвентарях, надійності установлення і закріплення обладнання, відповідності санітарно-гігієнічним вимогам, що ставляться до місця проведення занять Правилами, інструктувати учнів про порядок, послідовність і заходи безпеки під час виконання фізичних вправ;
навчати учнів безпечним прийомам виконання фізичних вправ і стежити за виконанням учнями заходів безпеки, при цьому суворо дотримуватись принципів доступності й послідовності навчання; за результатами медичних оглядів знати фізичну підготовленість і функціональні можливості кожного учня, у необхідних випадках забезпечувати страховку; якщо в учня з’являються ознаки втоми або якщо він скаржиться на слабість і погане самопочуття, негайно відсилати його до лікаря;
після закінчення занять ретельно оглянути місце проведення занять, переконатися у відсутності напруги в енергомережі й усунути виявлені недоліки.
На медичний персонал покладається відповідальність за проведення в установленому порядку лікувально-профілактичних заходів, що сприяють збереженню здоров’я учнів, а також здійсненню санітарного нагляду за місцями й умовами проведення навчально-виховного процесу з фізичної культури.
Приміщення спортивних залів, розміщення у них обладнання повинні відповідати вимогам будівельних норм і правил, а також Правил з техніки електробезпеки і пожежної безпеки для загальноосвітніх шкіл. Кількість місць у спортивному залі під час проведення занять треба встановлювати з розрахунку 0,7 м2 на одного учня. Заповнювати зал понад установлену норму забороняється. Підлоги спортивних залів повинні бути пружними, без щілин і застругів, мати рівну, горизонтальну й неслизьку поверхню, пофарбовану емульсійною або силікатною фарбою. Підлоги не повинні деформуватися від миття і до початку занять повинні бути сухими і чистими. Стіни спортивних залів повинні бути рівними, гладенькими, пофарбованими у світлі тони на всю висоту панелей фарбами, що дають змогу легко виконувати вологе прибирання приміщення. Пофарбування повинно бути стійким проти ударів м’яча, не обсипатися і не бруднитись при доторкуванні до стін. Стіни спортивного залу на висоту 1,8 м не повинні мати виступів, а ті з них, що зумовлені конструкцією залу, повинні бути закриті панелями на таку саму висоту. Прилади опалення повинні закриватися сітками або щитами і не виступати з площини стіни. Віконні отвори спортивного залу повинні розміщуватися на поздовжніх стінах, на вікнах повинна бути захисна огорожа від ударів м’яча; вікна повинні мати фрамуги, що відчиняються від підлоги, і сонцезахисні пристрої. Стеля залу повинна мати пофарбування, що не обсипається, стійке проти ударів м’яча.
Освітленість фізкультурного залу повинна відповідати нормам. Як джерело світла для залів треба використовувати або люмінесцентні світильники типу стельових плафонів, що мають безшумні пускорегулювальні апарати, або світильники з лампами розжарювання повністю відбитого світлорозподілу; при цьому застосовувати світильники із захисними кутами менш як 30о не дозволяється. Чистити світильники повинен електротехнічний персонал не рідше як два рази на місяць.
Вентиляція критих спортивних споруд повинна здійснюватися природним наскрізним способом вивітрювання залу через вікна і фрамуги, а також за допомогою спеціальних вентиляційних припливно-витяжних пристроїв; при цьому пристрої повинні бути завжди справними, підлягати планово-запобіжному ремонту, періодичному, технічному й санітарно-гігієнічному випробовуванню. Результати випробовувань записують у спеціальний журнал.
Вентиляція та опалення повинні забезпечувати повітрообмін під час занять фізкультурою 80 м3 /год на одну людину і температуру повітря не нижчу за 14о С.
Керування освітленням повинно давати змогу частково вимикати освітлювальну установку. Для цього електрична мережа, що забезпечує фізкультурний зал електроенергією, повинна бути обладнана рубильниками або двополюсними вимикачами. Рубильники повинні встановлюватися поза приміщенням - у коридорі, на сходовій площадці тощо.
Роздягальні для дітей шкільного віку повинні мати не менш як 0,18 м2 площі на одне місце. Душові кабіни повинні бути обладнані індивідуальними змішувачами холодної і гарячої води з арматурою керування, розміщеною біля входу в кабіну, підніжками для миття, а також поличками для приладів. Температура в роздягальнях для дітей повинна бути не нижчою за 20о С, у душових 25о С. Кратність обміну повітря в роздягальнях 1,5, у душових 5,0.
У приміщенні основних спортивних споруд на видному місці повинен бути вивішений план евакуації учнів на випадок пожежі або стихійного лиха. У ньому має передбачатись виведення дітей з території та з усіх приміщень і місць проведення занять з фізичного виховання, у тому числі з усіх допоміжних приміщень. Відстань від найвіддаленішої точки підлоги до дверей, що ведуть до евакуаційного виходу, не повинна перевищувати 27 м. Двері, призначені для евакуації, повинні відчинятися у напрямі виходу з приміщення. Двері евакуаційних виходів у спортивних залах дозволяється замикати тільки зсередини за допомогою засувів, що легко відчиняються, засувок або гачків. Категорично забороняється забивати наглухо або захаращувати двері запасних виходів з гімнастичного залу.
Спортивний зал у прилеглих до нього рекреаціях повинен бути обладнаним пожежним щитом з набором первинних засобів пожежегасіння у такій кількості: вогнегасників 2; відер пожежних 2-4; сокир 2-4; ломів 1-2; багрів 2-4. Використовувати засоби пожежегасіння для господарських та інших потреб, що не пов’язані з пожежегасінням, категорично забороняється.
Відкриті спортивні майданчики повинні бути розміщені у спортивній зоні на відстані не меншій як 10 м від навчальних корпусів. Спортивна зона пришкільної ділянки повинна мати огорожу заввишки 0,5-0,8 м. Дозволяється як огорожу використовувати кущі з неотруйними і неколючими плодами. Майданчики для рухливих ігор повинні бути встановлених розмірів, рівними, очищеними від каміння та інших сторонніх предметів. Майданчики не можна огороджувати канавами, влаштовувати дерев’яні або цегляні бровки. Бігові доріжки повинні бути спеціально обладнані, не мати бугрів, ям, слизького ґрунту. Доріжка повинна продовжуватись не менше як на 15 м за фінішну позначку. Ями для стрибків повинні бути заповнені піском, розпушеним на глибину 20-40 см. Місця, призначені для метання спортивних снарядів, розміщуються на такій місцевості, яка добре проглядається і на значній відстані від громадських місць (тротуарів, доріг, майданчиків для дітей). Навчальний майданчик для початкового навчання катанню на лижах повинен бути захищений від вітру, мати ухил не більший як 0,015. Розмір майданчика вибирають з таким розрахунком, щоб постійна дистанція між лижниками була не менша, ніж 10 м. Катки із штучним льодовим покриттям повинні мати товщину льоду не меншу, ніж 15 см. Ухил повинен бути не більшим як 0,01. Товщина льоду на природному водоймищі, обладнаному для навчання катанню на ковзанах, повинна бути не менша за 25 см. Катки й ковзанярські доріжки повинні мати рівну поверхню, без тріщин і вибоїн.
Усі спортивні снаряди й обладнання, встановлені у закритих або відкритих місцях проведення занять, повинні бути повністю справними й надійно закріпленими. Гімнастичні снаряди не повинні мати у складальних одиницях і з’єднаннях люфтів, коливань, прогинів; деталі кріплення (гайки, гвинти) повинні бути надійно закручені. Жердини брусів перед початком навчального року потрібно ремонтувати по всій довжині. Якщо виявиться тріщина, жердину необхідно замінити. Гриф перекладини перед виконанням вправ і після їх закінчення необхідно протирати сухою ганчіркою і зачищати шкіркою. Пластини для кріплення гаків розтяжок повинні бути щільно пригвинчені до підлоги і зарівнені у рівень з підлогою. Колода гімнастична не повинна мати тріщин і задирок на брусі, помітного викривлення. Опори гімнастичного козла повинні бути міцно закріплені у коробках корпусу. При висуванні ноги козла повинні вільно встановлюватись і міцно закріплюватися у заданому положенні. Гімнастичні мати повинні впритул укладатися навколо гімнастичного снаряду так, щоб вони перекривали площу зіскоку або передбачуваного зриву й падіння. Місток гімнастичний повинен бути підбитий гумою, щоб запобігти ковзанню під час відштовхування. М’ячі набивні використовують за номерами відповідно до віку та фізичної підготовки учнів. Маса спортивних снарядів для метання повинна відповідати віку й статі учнів відповідно до правил змагань. Розміщувати обладнання треба так, щоб навколо кожного гімнастичного снаряду була безпечна зона. Лижний інвентар потрібно підбирати відповідно до зросто-масових даних учнів і підганяти індивідуально.
Першу долікарську швидку допомогу потерпілому може надати будь-який член педагогічного колективу або учні відповідного колективу відповідно до Правил подання такої допомоги. Під час проведення першої долікарської допомоги можна використати всі стерильні засоби, що є під руками того, хто надає цю допомогу, а також препарати, ліки, інструмент з аптечки, яка повинна зберігатися у спеціально відведеному місці в кожній спортивній споруді. До складу аптечки входять:
бинт або марля (стерильні);
вата гігроскопічна;
йодна настойка 3-5% -на (спиртова);
перманганат калію (свіжо приготований розчин);
нашатирний спирт;
валеріанові краплі;
інструменти (ножиці медичні, пінцет, булавки);
джгут.
Після подання першої долікарської допомоги слід скерувати потерпілого до лікувальної установи або повідомити у відповідний відділ охорони здоров’я. Спортивний зал школи повинен бути забезпечений ношами, мати адресу і телефон найближчої лікувальної установи, де можуть надати медичну допомогу.
Висновок про стан здоров’я і всі лікарські вказівки щодо припустимого навантаження для кожного учня потрібно записувати у лікарсько-контрольній карті та обов’язково доводити до відома вчителя фізичної культури або особи, яка проводить заняття. Учнів, які не пройшли медичного огляду, до уроків фізичної культури не допускають.
На підставі даних про стан здоров’я і фізичного розвитку учнів розподіляють для занять фізичними вправами на основну, підготовчу і спеціальну медичні групи. Допустиме навантаження для кожної групи учнів має відповідати її медичній характеристиці.
Основна медична група, до якої входять особи без відхилення у стані здоров’я, а також особи, що мають незначні відхилення у стані здоров’я, з добрим фізичним розвитком, проводить заняття за навчальними програмами фізичного виховання у повному обсязі; учням цієї групи дозволяється займатися в одній із спортивних секцій, брати участь у змаганнях.
Підготовча медична група, до якої входять особи, що мають незначні відхилення у стані здоров’я, з недостатнім фізичним розвитком, проводити заняття за навчальними програмами фізичного виховання за умови поступового засвоєння комплексу рухових навичок і умінь, особливо пов’язаних з пред’явленням організму підвищених вимог, додаткові заняття для підвищення рівня фізичного розвитку.
Спеціальна медична група проводить заняття за спеціальними навчальними програмами. До складу групи входять особи, що мають відхилення у стані здоров’я постійного або тимчасового характеру, потребують обмеження фізичних навантажень, допущені до виконання навчальної та виробничої роботи.
Учні основної медичної групи проходять медичний огляд не рідше як один раз протягом навчального року; учні підготовчої медичної групи - не рідше як один раз на навчальну чверть; учні спеціальної медичної групи - не рідше одного разу на чотири місяці, а також після кожного короткочасного захворювання, а у кінці навчального року проходять поглиблений медичний огляд.
Учні, тимчасово звільнені від занять фізичними вправами, зобов’язані бути присутніми на уроках фізичної культури, при цьому допускається їх залучення вчителем до підготовки занять. Тимчасове звільнення від занять фізичними вправами допускається з дозволу медичного персоналу школи.
3. Безпека при проведенні позакласних та позашкільних заходів
Основними формами організації суспільно корисної праці учнів є учнівські бригади, табори праці й відпочинку, шкільні лісництва, трудові загони старшокласників. Зміст літніх робіт учнів визначається на основі завдань трудового виховання учнів з урахуванням їх віку, статі й стану здоров’я, а також потреб місцевих підприємств у трудових ресурсах.
До трудових об’єднань зараховують учнів, які не мають медичних протипоказань. Обов’язковою вимогою при організації літніх робіт учнів є створення й забезпечення безпечних умов їх праці, побуту й відпочинку. При цьому необхідно керуватися діючим законодавством про працю, правилами та інструкціями з техніки безпеки й виробничої санітарії. Забороняється залучати учнів до робіт, що не відповідають їх віку, небезпечні в епідеміологічному відношенні, а також пов’язані із застосуванням отрутохімікатів.
Перед тим як починати роботу, керівник трудового об’єднання повинен з’ясувати, які обов’язки школи й підприємства щодо забезпечення безпечних умов праці й відпочинку учнів. Положенням про організацію роботи з охорони праці встановлено, що за безпечне проведення літніх робіт учнів відповідає директор школи. На нього покладається відповідальність за виконання Основ законодавства про працю, за визначення за погодженням з районним (міським) відділом народної освіти змісту, видів, обсягів і строків робіт, виконуваних учнями, за створення безпечних умов їх праці, побуту й відпочинку. Керівник трудового об’єднання несе персональну відповідальність за життя й здоров’я учнів, безумовне виконання ними правил техніки безпеки і внутрішнього розпорядку підприємства.
Адміністрація підприємства зобов’язана забезпечити: точне дотримання норм і правил охорони праці, у тому числі строків і встановленої для учнів тривалості робочого дня; запровадження сучасних засобів техніки безпеки, що запобігають травматизму; виділення спеціаліста, відповідального за організацію роботи об’єднання, а також кваліфікованих робітників-наставників; проведення для учнів інструктажів з техніки безпеки і виробничої санітарії з наступним оформленням у журналі обліку інструктажу; постачання учнів спецодягом, спецвзуттям і запобіжними пристроями; закріплення за об’єднанням спеціально обладнаного транспорту для перевезення людей; своєчасне і правильне проведення розслідування й обліку нещасних випадків.
У комплексі заходів з охорони та закріплення здоров’я учасників літньої трудової чверті важливе місце посідає медично-санітарна підготовка членів трудових об’єднань, яка організовується адміністрацією та лікарем школи і здійснюється працівниками установ охорони здоров’я. У квітні списки учасників об’єднань передають у поліклініку або медпункт. На їх основі проводять медичні огляди і профілактичні щеплення учням. Категорично забороняється зараховувати до трудових об’єднань учнів, які мають медичні протипоказання.
У березні-квітні в школі необхідно організувати навчання учнів правилам техніки безпеки й охорони праці на виробництві. До проведення занять з учнями доцільно залучати викладачів виробничого навчання або спеціалістів господарчих організацій. Для перевірки знань учнів з техніки безпеки створюють комісії, які затверджуються наказом директора школи. До складу комісії включають керівника трудового об’єднання, викладачів виробничого навчання, спеціалістів господарчої організації. Учнів зараховують до складу трудового об’єднання тільки після успішної здачі ними заліку з техніки безпеки і виробничої санітарії.
Керівникові трудового об’єднання учнів при укладанні договору на роботи, виконувані учнями на підприємстві, слід мати на увазі, що в цьому документі потрібно відобразити комплекс обов’язкових вимог і умов з охорони праці й техніки безпеки при організації робіт, побуту й відпочинку старшокласників.
Не менш як за 10 днів до початку літніх робіт учнів районна санепідемстанція з участю представників адміністрації господарчої організації, яка приймає учнів, Держпожежнагляду, ТСВОД і керівника об’єднання проводить паспортизацію табору учнів. Обов’язково оформляється санітарний паспорт, один примірник якого зберігається у санепідемстанції, другий - в організації, яка приймає учнів, третій - у керівника об’єднання.
Коли учні поступають на роботу на підприємство або їх переводять на іншу роботу, адміністрація зобов’язана проінструктувати, а також навчити учнів безпосередньо на робочих місцях правил техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці, протипожежної безпеки та інших діючих правил. Виділяють такі види інструктажів з техніки безпеки учнів:
вступний інструктаж перед початком роботи;
інструктаж на робочому місці;
повсякденний (поточний) інструктаж на робочому місці;
періодичний (повторний) інструктаж.
Вступний інструктаж проводить головний спеціаліст підприємства, як правило для учнів або всього об’єднання. Його тривалість - не менш як 2 год. При цьому учнів ознайомлюють з основними правилами і нормами охорони праці на цьому виробництві.
Інструктаж на робочому місці проводить майстер або керівник дільниці індивідуально з кожним учнем безпосередньо на його робочому місці перед початком роботи. При цьому слід видати особисто учневі інструкцію або пам’ятку з техніки безпеки з його спеціальності.
Повсякденний (поточний) інструктаж має на меті ознайомити учнів з безпечними способами виконання дорученої роботи. Він має бути коротким, містити чіткі конкретні вказівки і в разі потреби супроводжуватись показом правильних і безпечних прийомів виконання роботи.
Для учнів, які не виконують інструкцій з техніки безпеки, інструктаж треба повторити. Систематичне невиконання учнями правил з техніки безпеки розглядається як порушення правил внутрішнього розпорядку, і винного слід притягати до дисциплінарної відповідальності.
Початок робочого дня учнів встановлюють залежно від конкретних умов. Його тривалість не повинна перевищувати чотирьох годин. Загальна тривалість роботи не більша як 12-24 дні. Через кожні 45-50 хв. роботи необхідно влаштовувати 10-15 хвилинні перерви, не обмежувати мікропаузи, бо темп і ритм праці зумовлюються віковими та індивідуальними особливостями учнів, а також рівнем їх трудових навичок і вмінь, у середині робочого дня передбачати обов’язкову перерву для приймання їжі (другого сніданку) і відпочинку тривалістю не менш як 30 хв., при нормуванні праці виходити з погодинної, а не щоденної норми виробітку дорослих. Для підлітків 16 років погодинна норма не повинна перевищувати 75% погодинної норми дорослих, для підлітків 14-15 років - 60%. З метою охорони здоров’я учнів, а також для гарантії скороченого робочого часу забороняється залучати їх до нічних, понаднормових робіт і робіт у вихідні дні. До понаднормових робіт відносять роботу понад установлену тривалість робочого часу, до нічних - час роботи з 22 години до 6 години ранку. Розпорядок дня повинен передбачати: тривалість нічного сну не меншу як 9 год, 4-разове харчування (у таборах праці й відпочинку) з перервами у прийманні їжі, що не перевищують 4 год., відпочинок і вільний час.
Перенесення і пересування вантажів учнями у межах встановлених норм дозволяється лише тоді, коли вони займають не більш як третину робочого часу. Максимальна маса вантажу, що переноситься, може становити:
Для дівчат:
15 років - 5 кг;
16 років - 8 кг;
17 років - 9 кг;
18 років - 10,2 кг.
Для хлопців:
15 років - 8,2 кг;
16 років - 12 кг;
17 років - 16,4 кг.
Учнів 15-16 років допускають до перенесення вантажів лише в особливих випадках. Забороняється залучати до цієї роботи учнів, які не досягли 15 років.
Усі перевезення членів трудових об’єднань у межах міста (району) повинні здійснюватися транспортними засобами, що спеціально призначені для цього. Безпечні умови перевезень учнів на автотранспорті забезпечують транспортні організації, які несуть повну відповідальність за технічний стан транспорту, роблять помітки про відповідальність автомашини діючими технічним умовам і вимогам, про кількість пасажирів, котрих одночасно допускається перевозити. Перед початком руху водій і відповідальний (старший) повинні перевірити умови безпечного перевезення пасажирів: кількість перевезених людей не повинна перевищувати кількості обладнаних місць для сидіння; під час перевезення учнів у вантажному автомобілі в кузові повинно бути не менше як двоє дорослих; за кабіною автомобіля має бути легко знімний вогнегасник місткістю не менше як 2 л; посадка (висадка) пасажирів дозволяється тільки після повної зупинки транспортного засобу з боку тротуару. Не допускають до керування автотранспортними засобами, що призначені для перевезення учнів:
водіїв, які не мають безперервного трирічного стажу роботи водієм;
водіїв, які відпрацювали до рейсу нічну зміну і не мали належного міжзмінного відпочинку;
водіїв у стані сп’яніння, втомленості або при захворюваннях.
Купання учнів дозволяється організовувати тільки у спеціально відведених місцях, при погодженні з радами ТСВОД і обмеженні сигнальними буями або прапорцями, у присутності медичного працівника, рятувальної команди з числа підготованих рятувальників. Під час купання потрібно мати рятувальні засоби (човен, мотузку, круги й предмети, що їх замінюють). Для тих, хто не вміє плавати, купання організовують у спеціально огороджених місцях завглибшки не більш як 1,2 м. Забороняється: купатися у водоймищах, не рекомендованих санепідемстанцією через небезпеку виникнення інфекційних захворювань; купатись без відповідного дозволу керівників об’єднання, у необладнаних місцях, у години, не передбачені розпорядком дня; використовувати рятувальні засоби для сторонніх цілей, спорядження для підводного плавання; запливати за обмежувальні знаки місць, відведених для купання, підпливати до моторних, парусних суден, вексельних човнів, барж тощо; вилізати на технічні й попереджувальні знаки, буйки та інші предмети; стрибати у воду із споруд, не пристосованих для цього.
Трудове об’єднання може бути розміщене у стаціонарних, спеціально пристосованих для цього приміщеннях, якщо є умови, які повністю відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, що ставляться до табору. База табору складається з таких зон: житлової, харчування, санітарного благоустрою, транспортно-господарчої, культурно-масової та спортивної роботи. Як правило, табори влаштовують поблизу водоймищ, щоб у разі виникнення пожежі був необхідний запас води для гасіння вогню. Табір повинен бути забезпечений протипожежними засобами (вогнегасниками, бочками з водою й піском, відрами, баграми тощо). Влаштовуючи табір, необхідно дотримуватись правил пожежної безпеки. Прилеглу територію потрібно ретельно очистити від різного сміття, яке можна спалити, сухої трави. Житлові приміщення повинні бути не ближче як за 50 м від будівель, які горять, щоб на випадок пожежі вогонь та іскри не спричинили пожежі у таборі учнів. Навколо табору потрібно зробити мінералізовану смугу, тобто оборювання, особливо якщо він розміщений поряд з лісовим масивом. Особливу увагу слід приділяти розміщенню кухні та електрообладнання у ній. Кухні повинні бути розміщенні не ближче як за 30 м від житлових приміщень і мати засоби пожежегасіння. Сушити дрова, одяг біля печі, а також експлуатувати піч без іскрогасників категорично забороняється. Вечірні заходи біля вогнищ необхідно проводити не ближче як за 100 м від будівель. Місце для вогнищ має бути зоране.
У кухнях, умивальнях, душових, пральнях і туалетах, улаштованих у приміщеннях (з кам’яними стінами й бетонними підлогами), які за ступенем небезпеки ураження людей струмом класифікуються як приміщення з підвищеною небезпекою, повинні виконуватися такі вимоги електробезпеки:
висота підвішування світильників не повинна бути меншою за 2,5 м;
світильники повинні бути закритого типу в герметичному виконанні;
місця, де використовують електрообладнання й електроприлади (холодильники, пральні машини, електром’ясорубки, електропраски та ін), обладнують діелектричним настилом і гумовими килимками.
При влаштуванні електричного освітлення весь монтаж і прокладання електромереж повинен виконувати кваліфікований електрик. Вносити зміни у схему, заміняти електрозахист, ділянки електромережі, перегорілі електролампочки самостійно не дозволяється.
Щоб запобігти пошкодженню ізоляції проводів, не дозволяється:
вішати будь-що на кабель;
складати, кидати на проводи інструмент, матеріали тощо;
наступати на проводи й кабелі, переїжджати їх колесами машин і механізмів і т.д.
Основні застережні заходи і правила пожежної безпеки при експлуатації електротехнічних приладів та електромереж такі:
нагрівальні прилади (плитки, праски тощо) потрібно встановлювати тільки на вогнетривкі підставки достатньої товщини;
забороняється залишати їх увімкненими на той час, коли виходять з приміщення, вмикати в одну розетку одночасно кілька електричних приладів; необхідно стежити за щільністю контактів у місцях приєднання приладів до вилки, клем, між собою і т.д.;
небезпечно замінювати перегорілі запобіжники (саморобні або завищеного перерізу).
Слід пам’ятати, що проводи не можна зав’язувати у вузли, користуватися несправними вимикачами, розетками, самостійно з’єднувати проводи, особливо небезпечно заклеювати їх шпалерами, папером, плакатами, закривати щитами, пропускати через стіни й перегородки без додаткової ізоляції фарфоровими втулками або ебонітовими трубками.
4. ТБ під час походів та екскурсій
Екскурсії проводять там, де забезпечена повна безпека. Маршрут, об’єкти демонстрацій, день і годину узгоджують з адміністрацією і оформляють службовою запискою з підписами обох сторін. Призначають відповідальних від школи і підприємства.
Перед екскурсією знайомлять з загальною характеристикою підприємства, маршрутом, мірами безпеки. Беруть участь не більше 25 чоловік, їм заборонено будь-які дії на об’єктах.
У випадку аварійної ситуації - відхід у наперед вибране безпечне місце.
Походи.
Перед походом керівник знайомиться з маршрутом. На дорослого - не більше 10-15 учнів. План походу розробляється у двох екземплярах, а також інструктаж із записом у журнал.
Заборонено ходити босим, пити з відкритих водойм воду.
Повернення узгодити з директором. Якщо не повернулись протягом 12 годин з одноденного і 24 годин з багатоденного походу - розпочати пошуки.