Реферат: Безпека життєдіяльності населення в надзвичайних ситуаціях воєнного та мирного часу

ЛЕКЦІЯ

з дисципліни: “Безпека життєдіяльності”

для слухачів курсів

початкової підготовки кандидатів на службу в ОВС

Тема:

“Безпека життєдіяльності населення

в надзвичайних ситуаціях воєнного та мирного часу”

Мета проведення лекції:

Вивчити призначення та завдання безпеки життєдіяльності, основні характеристики стихійних лих та надзвичайних ситуацій: пожеж, епідемій, землетрусів, затоплень, повінь, аварій техногенного походження. Основні засоби захисту населення від стихійних лих та аварій на підприємствах.

Характеристика надзвичайних ситуацій.

Дії населення при стихійних лихах.

Небезпечні ситуації техногенного характеру і захист населення.

Вступ

Безпека життєдіяльності населення в надзвичайних ситуаціях

У словнику російської мови С.І. Ожегова говориться: "Безпека положення, при якому не загрожує небезпека кому-небудь, чому-небудь".

Безпека життєдіяльності - це стан навколишнього середовища, при якому з визначеною імовірністю виключене заподіяння шкоди існуванню людини.

Для правильного і більш повного розуміння питань безпеки життєдіяльності необхідно дану проблему розглядати в одній системі, людина - виробництво - середовище.

Людина взаємодіє з природою, є її складовою частиною і невіддільна від неї. Сучасне промислове виробництво забруднює природу не тільки газоподібними, твердими відходами, але і тепловими викидами, ультрафіолетовими, інфрачервоними світловими променями, радіоактивними речовинами, шумовими й іншими фізичними чинниками. Таке вторгнення в природу порушує основний закон стабільного розвитку і рівноваги, установленого мільйонами років, і ставить людство на грань катастрофи

Життя - справа ризикована. " Для того щоб жити, треба більше мужності, чим для того щоб померти", - говорили мудрі древні. Небезпеки навколишнього світу можна умовно розділити на три групи: природні, техногенні і соціальні.

Законодавство про цивільну оборону та надзвичайні ситуації

Згідно з Конституцією України, громадяни України мають право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха і можуть вимагати від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання гарантій щодо забезпечення його реалізації.

Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Закон України "Про цивільну оборону" від 3.02. 1993 р., №2974 - XII визначає цивільну оборону, як державну систему органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Законом України "Про аварійно-рятувальні служби" від 14 грудня 1999 р., № 1281 - XIV визначаються завдання та функції аварійно-рятувальних служб; основні принципи державної політики щодо їх діяльності; сфера діяльності аварійно-рятувальних служб, створених на професійній основі та їх права; організація діяльності та організаційна структура аварійно-рятувальних служб; координування та управління діяльністю аварійно-рятувальних служб; дії аварійно-рятувальних служб при ліквідації надзвичайних ситуацій; обов'язки, права, гарантії соціального захисту та відповідальність рятувальників; матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності аварійно-рятувальних служб.

Законом України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" від 8 червня 2000 р., № 1809 - III визначаються основні завдання, принципи та заходи у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; єдина державна система органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру; підготовка населення до дій у надзвичайних ситуаціях та обов'язки громадян у сфері захисту від надзвичайних ситуацій; фінансування та матеріальне забезпечення заходів у сфері захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Законом України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації" від 13 липня 2000 р., № 1908 - III визначені основні принципи регулювання правового режиму в зоні надзвичайної екологічної ситуації; підстави та порядок оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації, зміна меж території зазначеної зони, забезпечення правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації, визначення юридичних та фізичних осіб потерпілими від надзвичайної екологічної ситуації та відшкодування заподіяної їм шкоди.

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ - це наука про зберігання здоров'я і безпеки людини в навколишньому середовищі, покликана виявляти небезпечні і шкідливі чинники, розробляти методи І засоби захисту людини в умовах надзвичайних ситуацій і забезпечувати заходу щодо їхньої ліквідації.

Складовими безпеки життєдіяльності є: екологія, охорона праці, цивільна оборона, промислова гігієна, основи медичних знань або першої медичної допомоги.

НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ - не порушення нормальної життєдіяльності людей на об'єкті або території, викликане стихійними лихами, катастрофами, епідеміями, великими пожежами, що привели або можуть привести до людських і матеріальних втрат.

ЗАДАЧІ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ:

1. Попередження виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження і вживання заходів по зменшенню збитків і втрат у випадку катастроф, пожеж, аварій, і застосування сучасних засобів масового ураження.

Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійних лих у військовий час.

Прогнозування й оповіщення населення про стихійні лиха, аварії і т.п., евакуація людей у безпечні райони.

Навчання населення застосуванню засобів індивідуального і колективного захисту, правилам поводження в небезпечних районах і в надзвичайних ситуаціях.

Людина є частиною природи. У процесі еволюції організм людини пристосувався до існування у визначеному середовищі. Функції організму можуть здійснюватися тільки тоді, коли умови зовнішнього середовища будуть відповідати потребам організму (температура, вологість повітря, атмосферний тиск і т.д.).

У зв'язку з розвитком виробництва, умови зовнішнього середовища змінилися (і продовжують змінюватися) у дуже значних діапазонах і це приводить до утруднення життєдіяльності людей, а іноді до погрози для їхнього життя.

Приступаючи до вивчення предмета безпека життєдіяльності необхідно засвоїти декілька базових понять.

КАТАСТРОФА (гречок) - переворот, знищення, аварія, військова поразка,

руйнація, що потрясає раптове бідування, що має згубний кінець, у тому числі і для людей.

АВАРІЯ (італ.) - непередбачений вихід із ладу, руйнація, ушкодження або аварія споруджень, транспорту, машин, нещасливий випадок.

СТИХІЙНЕ ЛИХО - явище природи, що носить надзвичайний характер і приводить до порушення нормального життя, знищення матеріальних цінностей і загибелі людей.

1-е ПИТАННЯ. Характеристика надзвичайних ситуацій.

Надзвичайні ситуації можна класифікувати в такий спосіб:

1. НС, зв'язані зі стихійними лихами, що підрозділяються на наступні види:

Метеорологічні катастрофи (буря, урагани, смерчі, морози і т.д.)

26 квітня 1989 Р. торнадо з'явився у місті Шатурія, Бангладеш Приблизно 1300 чоловік розтялися з життям, більш 50 тис. залишилися без даху.

Тайфун “Айк”, в якому швидкість вітру досягала 220 км/г, налетів на Філіппіни 2 вересня 1985 Р. Загинуло 1363 чоловік, більш 300 одержали травми, а 1,12 млн. чоловік залишилися без даху.

У грудні 1996 року на території Донецької області в результаті снігових заметів майже на 2 доби було паралізовано рух на автодорозі

Донецьк - Маріуполь, в наслідок чого загинуло 7 чоловік.

Топологічні катастрофі] (повені, сніжні лавини, сіли, зсуви)

14 серпня 1950 року повінь у провінції Ангвей у Китаї позбавив мільйони людей даху і біля 500 тис. життів.

У ході першої світової війни від 40 до 80 тис. чоловік загинули в результаті сходу лавин, спровокованих гарматним вогнем у Тирольских Альпах, Австрії.

Тектонічні катастрофи (землетруси, виверження вулканів).

26 серпня 1883 р. поблизу о. Ява в результаті вибуху вулкана Кракатау піднялися хвилі висотою до 30 м, що одна за іншій скидалися на прилеглі острови. Міста, села, залізнична насипі, що проходить по Яві уздовж берега були змиті страшним потопом. Міста Анжер, Бентам, Мерак і інші були зруйновані. Населення островів Себеси і Берами було поховано. По офіційним даним число загиблих склало біля 40 тис. чоловік.

НС зв'язані з техногенними аваріями і катастрофами.

Техногенні катастрофи виникають у результаті:

- помилок при проектуванні, порушень правил техніки безпеки.

6 грудня 1917 р. у порту Галифакса (Канада) пароплав “Монблан” зіткнувся з пароплавом “Имо”. Виникнула пожежа, під час якого в трюмах “Монблану” вибухнув вантаж: 200 тонн тринітротолуолу,2 300 тонн пікринової кислоти, 35 тонн бензолу, 10 тонн порохового удару. Місто було практично знищено. Уламки “Монблану” знаходили навіть за 12 миль від Галифакса. Убито 1963 чоловік, більш 2000 пропали без звістки, 25 000 залишилися без притулку. До появи атомної бомби це був наймогутніший вибух в історії людства.

- порушення правил експлуатації споруджень і технології виробництва (викликають вибухи котлів, викиди хімічних речовин, вибухи вугільної пилюки і метану і т.д.) 4 квітня 1998 р. у надрах донецької шахти імені А. Скочинського. більш ніж на кілометровій глибині, гримнув потужний вибух метану і вугільної пилюки, відбулося завалення породи. До середини другого після аварії дня рятувальники виявили тіла всіх 63 заживо шалених і удушених чадним газом шахтарів.

3. НС, зв'язані із соціальними катастрофами (збройні конфлікти, тероризм і т.д.).

За весь час своєї історії людство пережило біля 15 тисяч війн, з яких загинуло більш 4 млрд. чоловік. Якби всі знищені під час війн цінності перетворити р. золото, те його вистачило б, щоб оперезати земну кулю по екватору стрічкою товщиною 10 м. і шириною 8 км.

У 1991 р. у тунелі від Мекки до Мини, Саудівська Аравія.1426 мусульманських паломників були затоптані юрбою, що бігла у паніці.

У травні 1964 р.318 болільників були убиті і ще 500 чоловік постраждали в суспільних безладдях, що вибухнули на олімпійському кваліфікаційному матчі між Аргентиною і Перу на футбольному стадіоні в перуанській столиці Лімі. Безладдя спалахнули після забитою перуанськими футболістами гола на останній хвилині, що не був зарахований. Якби гол зарахували, Перу одержала би право поїхати на олімпіаду в Токіо.

Задача по ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Для організації робіт з ліквідації наслідків стихійних лих. аварій і катастроф, забезпечення постійної готовності органів керування і сил для ведення цих робіт, а також для здійснення контролю за розробкою і реалізацією заходів для попередження надзвичайних ситуацій у мирний час створюється Державна комісія при Кабінеті Міністрів України з Надзвичайних ситуації!, комісії з надзвичайних ситуацій при виконкомах (обласних і міських).

Вони працюють під керівництвом урядових (державних) комісій, створюваних для розслідування причин і ліквідації наслідків особливого великих аварці (катастроф) або стихійних лих.

Робота комісій з надзвичайних ситуацій організується у взаємодії з органами цивільної оборони, міністерством внутрішніх справ, службою безпеки України, військового командування й органами державного контролю. При них створюється постійний робочій орган на базі штабів і служб цивільної оборони.

Рішення комісії з надзвичайних ситуацій під час НС є обов'язковими для виконання всіма організаціями і підприємствами, розташованими на даній території.

Отже, у сучасних умовах забезпечення життєдіяльності населення при надзвичайних ситуаціях, завчасне підготування міст і інших населених пунктів, а також об'єктів народного господарства, проведення заходів щодо захисту людини в умовах НС, дозволить не тільки знизити поразку людей, але і зберегти матеріальні і культурні цінності і забезпечити безперебійну роботу об'єктів народного господарства.

Ліквідація наслідків виробничих аварій і стихійних лих містить у собі сукупність заходів, проведених у найкоротші терміни з метою надання усіх видів допомоги постраждалому населенню у вогнищах поразки (зараження), зонах катастрофічного затоплення й у районах стихійних лих. запобігання подальших руйнацій і втрат, а також відновлення життєдіяльності міст, населених пунктів і об'єктів і господарства.

Задача по ліквідації наслідків великих виробничих аварій і стихійних лих не обмежується тільки пасивними заходами щодо усунення вже причиненого збитку, але містить у собі й активи}' боротьбу з ними: прогнозування їх виникнення, попередження, профілактику, запобігання, локалізацію або ліквідацію аварій на початку їхньої появи (гасіння лісових пожеж, боротьба з повенями. ліквідація розмивів у дамбах, зведення додаткових насипів при погрозі затоплення й ін).

Відповідно до цього ліквідація наслідків катастроф (виробничих аварій і стихійних лих) складається із шести груп організаційних заходів:

Прогнозування інших лих, включаючи розрахункові дані статистики циклічності явиш сонячної активності, космічні (дані штучних супутників землі), метеорологічні, сейсмічні, вулканічні, біологічні й інші прогнози, моніторинг.

Боротьба із стихійними лихами і виробничими аваріями, включаючи попередження й оповіщення населення про їх наближення, їх запобігання, локалізацію й обмеження подальших руйнацій і втрат.

Рятувальні і невідкладні рятувальні роботи в районах стихійних лих і вогнищах виробничих аварій, тобто ведення інженерної розвідки, установлення ступеня й об'єму руйнацій, розмірів зон зараження, швидкості і напрямків поширення пожеж, затоплень, заражень і т.п. . виявлення об'єктів і населених пунктів, яким безпосередньо загрожує небезпека, визначення необхідного угрупування сил і засобів для їхнього запобігання і ліквідації, порятунок людей, тварин, матеріальній цінностей із районів НС; надання медичної допомоги постраждалим: аварійно-відбудовні роботи, що забезпечують ведення рятувальних робіт, відновлення життєдіяльності населених пунктів, організація комендантської служби для забезпечення суспільного порядку в районах бідування, охорона матеріальних цінностей, пошук, упізнання і поховання загиблих.

Надання матеріальної й інших видів допомоги населенню постраждалих районів, доставка постраждалим продуктів харчування, води, предметів першої необхідності.

Тимчасове, а потім капітальне відновлення, часто з реконструкцією населених пунктів, промислових підприємств і інших об'єктів народного господарства (відновлення зруйнованих і ушкоджених житлових і промислових будинків і споруджень,. джерел з водою, комунальних і енергетичних мереж, комунікацій зв'язку і транспорту, трубопроводів, аеродромів, портів, гідротехнічних споруджень). Реставрація і консервація унікальних пам'ятників історії, мистецтва й архітектури, зведення нових будинків і споруджень замість цілком зруйнованих.

Інженерно-технічні заходи щодо підвищення якості роботи об'єктів народного господарства і надійності їх споруджень на випадок повторного впливу руйнівних проявів стихійних лих і виробничих аварці, профілактичні роботи для запобігання їхніх руйнацій надалі, зберігання людей і матеріальних цінностей.

Найбільш складні і важкі при ліквідації наслідків НС роботи, що відносяться до З і 5 групам заходів.

Заходи щодо ліквідації наслідків стихійних лих і виробничих аварці в умовах надзвичайної обстановки, жорстких термінів їх виконання п обмежених місцевих ресурсах постраждалого об'єкта викопуються у визначеній послідовності і вимагають притягнення сил і засобів багатьох організацій.

Моніторинг

Спостереження за навколишнім світом, ведеться методом моніторингу, протягом періоду і методом контролю (дозиметричного, хімічного, біологічного), що проводять спеціальні групи (підрозділи): Збройних сил, Цивільної оборони, гідрометеоцентр; санітарно-епідемічні станції н інші підрозділи міністерств і відомств.

Моніторинг - спостереження, оцінка і прогноз стана навколишнього середовища в зв'язку з господарською діяльністю людини.

На основі зібраних даних про стан навколишнього світу даються рекомендації щодо раціональних засобів господарювання.

Існує три рівні моніторингу:

· санітарно-гігієнічний - забезпечує спостереження за станом навколишнього світу головним чином за ступенем забруднення природних ресурсів шкідливими речовинами і їхнім впливом на людей, рослини, тварин. Багато уваги приділяється контролю за утриманням в атмосфері азоту, вуглекислого газу, з'єднань важких металів, стан; водяних об'єктів, забруднення їх різними органічними сполуками, нафтопродуктами;

· екологічний - це визначення змін у складі екосистем, природних комплексів, а також контроль, оцінка і прогноз екологічного стана на об'єктах народного господарства, територіях, акваторіях, в атмосфері, у зонах розміщення хімічно небезпечних підприємств;

· біосферний - дозволяє визначити глобально нові зміни в природі, рівень радіації, вуглекислого газу, запиленості й інших токсикантів, погодні-кліматичні зміни на планеті.

Оскільки охорона навколишнього середовища с глобальною проблемою, у 1997 році під керівництвом ООН була створена система глобального моніторингу. В даний час міжнародна співдружність об'єднує свої зусилля для впровадження програми ООН по охороні навколишнього середовища (ЮНЕП). Він координує дії в справах проведення спільного моніторингу, обміну інформацією про природні зміни під впливом антропогенних чинників, що дають станції глобального моніторингу, і 1991 р. на території України застосовується програма системною екомоніторинга України (СЕМ України), у якій беруть участь біля ЗО різних організацій.

Контроль (дозиметричний, хімічний, біологічний) проводиться для безпосереднього визначення ступеня зараження людей, місцевості, повітряної акваторії радіоактивними, отруйними (СДОР) речовинами і біологічними засобами.

Дозиметричний контроль проводиться для своєчасною одержання даних про дози опромінення людей і ступеня зараженості місцевості, техніки, для зменшення радіаційною зараження.

Контроль опромінення людей проводиться груповим і індивідуальним способом.

Груповий контроль опромінення застосовується для груп людей, що спільно діють в однакових умовах радіаційного зараження, з метою одержання даних про їхню дієздатність і дозу опромінення. Він проводиться за допомогою вимірника потужності доз радіації ДП-5В. комплекту індивідуальних дозиметрів ДП-24 або побутових дозиметричних приладів типу РКС-01 “Стора”, Белла й інших.

Індивідуальний контроль опромінення, проводиться ї метою одержання даних про дози опромінення кожної людини за допомогою дозиметра кишенькового ДКП-50А (ИД-11). дозиметричних приладів, інших індивідуальних дозиметрів.

Груповий контроль опромінення, розрахунковим способом визначається по середньому рівню потужності експозиції гної дози опромінення населення (МЕД).

МЕД у населених пунктах вимірюється через рівні проміжки часу: за перший період - через 0,5-1 годину з моменту зараження, за другий період - через 1-2 години, за третій і наступні періоди - через 3-4 години. Для виміру МЕД використовуються прилади ДП-5В і інші дозиметричні прилади.

Ступінь радіоактивного зараження людей, техніки й інших предметів оцінюється шляхом виміру потужності експозиційної дози в мр/година.

Ступінь радіоактивною зараження людей, техніки за допомогою приладу ДП-5Ввизначається в такій послідовності: вимірюють гамма-тло в місці, де буде визначатися МЕД людей і техніки: вимірюють МЕД на поверхні людей, техніки.

Хімічний контроль проводиться для визначення: факту і ступеня зараженості отруйними речовинами і сильнодіючими отруйними речовинами засобів індивідуального захисту, техніки, споруджень, води, продуктів харчування, можливість життєдіяльності населення без засобів захисту, повноти дегазації заражених об'єктів.

Хімічний контроль проводиться за допомогою приладів хімічної розвідки й у спеціальних хімічних лабораторіях.

За допомогою ВПХР можливе визначення типу ОР (СДОР) і їхньої концентрації в повітрі, на місцевості і техніці, а також збирання проб у заражених районах.

Хімічні лабораторії проводять аналізи проб, у яких визначають кількість ОР (СДОР), що знаходяться в продуктах харчування, у воді і па місцевості.

Біологічний контроль проводиться для визначення характеру і ступеня зараженості місцевості, людей, продуктів харчування, води, збудниками інфекційних захворювань і визначення засобів проти біологічного захисту. Вій включає: добір проб зараженого повітря й елементів зовнішньою середовища, а також специфічні індикації, тобто визначення видів збудників інфекційних захворювань у медичних закладах, лабораторіях.

2 питання:

1. Дії населення при стихійних лихах

2. Захист населення при повенях

Круговорот води в природі відбувається з такою же неминучістю, як і зміна часів року. Протягом 3 мільярдів років загальна кількість води на землі залишається незмінною. Водяний баланс і його цикл обумовлені як впливом сонячного тепла, так і силою земного тяжіння, сполучення яких веде до постійного круговороту води в природі. Рідина випаровується й у виді пари потрапляє в атмосферу, де сконденсується і знову потрапляє в землю у віщі дощу або снігу.

У природі гідрологічний цикл ніколи не виявляє себе регулярно в однім місці. Якби все було збалансоване, то ми б не знали ні посух, ні повеней. Ця нерегулярність виявляється в різних місцях і в різний час. В одних місцях води випаровується більше, в інших більше випадає у віщі осадів. Висновок: якщо ви живете біля ріки, то рано або пізно переживете повінь.

У жовтні 1887 Р. Хуанхе (Жовта ріка) у Китаї вийшла з берегів, викликавши загибель біля 900 тис. чоловік. Незважаючи на спустошливі сезонні повені. Хуанхе випробує недостачу" води і є самою великою рікою, схильною до пересихання. Влітку 1997 р. її низов'я цілком пересихали більш ніж на 140 днів, залишаючи без води селянські наділи. Періоди пересихання ріки стають усе продовгіше, створюючи погрозу 7 мли. і а сільськогосподарських угідь - джерелу їжі 52 мли. чоловік.

Повінь - затоплення місцевості в результаті піднятій рівня води в річці, озері, морі, що викликається рясним припливом води в період сніготанення або злив, вітрових нагонів води, заторів, зажорів і т.п.

Про силу і могутність цього стихійного лиха говорить наступний історичний факт:

12 листопада 1970 року циклон обрушився на Бангладеш, підняв хвилю, що у цьому районі затопила всю дельту ріки Ганг. Утонуло більш 500 тис. чоловік. По кількості жертв це стихійне лихо можна вважати самим значним із сучасних. Весь трагізм полягає в тому, що на підставі спостережень із супутників про наближення бідування було відомо заздалегідь. Пакістанські влади одержали офіційне повідомлення, однак проявили злочинну халатність, не прийнявши ніяких мір для порятунку населенім. Були зруйновані захисні дамби, греблі і затоплено 50 тис. кв. кілометрів території.22 міста і 10 тис. сіл виявилися під водою, було зруйновано понад І млн. будинків.

Гідрологія розділила повені на 4 основних шли:

· Низькі - спостерігаються на рівнинних ріках. Вони практично не порушують ритм життя, якщо проведене попереднє підготування; відбуваються щорічно.

· Високі - заливають великі ділянки річкових долів, порушують звичний спосіб життя, вимагають евакуації населення, трапляються разом у 20-25 років.

· Видатні (разом у 50-100 років) затоплюють не менше 50% сільськогосподарських угідь і вимагають масової евакуації населення. Починається затоплення міст і населених пунктів;

· Катастрофічні повені трапляються раз у 100-200 років, затоплюють декілька річкових систем, цілком змінюється уклад життя, говорять так виглядав Всесвітній потоп.

І в наші дні повені заподіюють великий збиток народному господарству, так повінь восени 1998 року в західних областях України затопила ряд населених пунктів, ушкоджені тисячі житлових будинків, зруйновані мости. окремі ділянки автомобільних доріг, загинуло біля 20 чоловік.

Способи боротьби з повенями і катастрофічними затопленнями:

Евакуація людей і тварин в районів затоплення:

Короткострокове відновлення під'їзних доріг і мостів для забезпечення підходу рятувальників у райони затоплення.

Пошук постраждалих, порятунок людей (зняття з дахів будинків, піднятих місць за допомогою човнів, вертольотів, плотів і ін)

Доставка постраждалим води, харчування й одягу.

Швидке зведення додаткових насипів, водовідвідних каналів і дамб.

Замазування брешей і розмивів в існуючих дамбах, порятунок виробничого устаткування.

Ліквідація ушкоджень комунально-енергетичних мереж (ліній електропередач і зв'язку).

Роботи з короткострокового відновлення будинків і споруджень шляхом зміцнення конструкцій загрозливих заваленням, відкачка з помешкань води.

Масштаб і початок повеней, що викликаються наводками, прогнозуються більш, ніж за місяць, нагонних (у результаті припливів води) - за декілька юдин.

При наявності достатнього часу населення евакуюється з районів, з яким загрожує небезпека. Комісія з боротьби з повенями повідомляє населенню місця розгортання збірних евакопунктів, терміни явки на них.

При повені, що раптово почалася, треба:

· Відключити і аз, воду, електрику.

· Погасити вогонь у печах.

· Перенести на верхні поверхи і горища цінні предмети, речі.

· Закрити вікна, двері, при необхідності оббити їх дошками або фанерою.

· Підготувати теплий зручний одяг, гроші.

· Підготувати 3-х денний запас харчування.

· Підготувати медичну аптечку і ліки.

· Упакувати речі і документи в непромокальні пакети.

· Зайняти безпечне підняте місце (верхній поверх, дах будинку).

Запастись предметами, що можуть допомогти у випадку самоевакуацій (автомобільні камери, надувні матраци, дерев'яні бочки і тлі)

До спаду води і прибуття допомоги необхідно залишатися на дахах, деревах і інших височинах. Щоб рятувальники могли швидше виявити потерпілих, необхідно у світлий час доби вивішувати на високе місце білу або кольорову полотнину, а в темний-подавати світлові сигнали.

Евакуація здійснюється на човнах, катерах, плотах і інших плавальних засобах. Під час посадки на них необхідно дотримуватись суворої дисципліни, і' човен необхідно спускатися по одному, ступаючи на середину настилу, розсаджуватися за вказівкою старшого. Під час руху не можна обмінюватися місцями, сідати па борг човна, ходиш по плавзасобу.

Опинившись під час повені в поле, лісі, потрібно зайняти більш підняте місце. забратися на дерево. Попавши у воду, варто плисти до найближчої незатопленої ділянки не проти плину, а під кутом до нього, використовуючи будь-які підручні засоби, що допомагають триматися на плаву: колоди, дошки і т.п.

До потопаючого підпливають на човні проти плину, а піднімають його з корми. Якщо у воді виявилося кілька людей, у першу чергу беруть на борі тих, хто потребує в негайної допомоги, іншим подають рятувальні засоби.

Самостійно з затопленого району можна вибиратися тільки у випадку безвихідної ситуації. Рішення повинно бути прийняте обдумано і добре підготовлено: плавзасоби. захист від холоду, маршрут і облік обстановки (плин, підйом або спад води, відсутність ознак діяльності рятувальників і т.п.). Виходиш тільки із страховкою, перевіряючи кожний крок перед собою, оскільки шлях може бути розмитий.

Не можна вживати в їжу продукти, що потрапили, а навколишню воду пити. Алкоголь не тільки не допомагає, але і сильно ускладнює виживання як у холоді, так і в жарі. Без води середня доросла людина може залишатися в живих від 3 до 10 днів. При раціоні 500-600 мл води в добу людина здатна протриматися навіть у тропіках не менше 10 днів без серйозних змін в організмі, а без їжі можна прожити більш місяця.

Французький лікар Алан Бомбар, що перетнув на надувному човні в 1952 році Атлантичний океан за 65 доби без запасів води і їжі, писав: "Жертви легендарних аварій кораблів, що загинули передчасно, я знаю: вас убило не морс, вас убив не голод, вас убила не спрага! Розхитуючись на хвилях під жалібні лементи чайок, ви померли від страху. "

От декілька його рекомендацій для виживання в ІІС:

Не втрачати самовладання (до 75% постраждалих при НС людей впадають в істерію або прострацію), діяти рішуче і розумно.

Постійно бути зайнятим необхідною роботою (впорядкування одягу, ремонт підготування плавзасобу і т.п.)

У холодному кліматі робити вправи, щоб зберегти тепло, тримати ноги по можливості сухими.

У жаркому кліматі захищатися від непритомностей і сонячних опіків, прикриваючи всі ділянки шкіри і зволожуючи одяг.

При відсутності запасів води перші 24 години не пити, організувати збір дощової води, обмежити споживання води (500 мл у день, поділені на численні дози з найбільшою дозою ввечері).

Є по можливості, тільки аварійний запас.

Після сходу води, можна і обережністю входити в будинки, попередньо переконавшись, що конструкції не постраждали. Перед тим. як затримуватися і помешканні. його необхідно провітрити, відчинити усі вікна і двері, не запалювати вогонь, не виключати електрику, можливий відплив газу. Користуватися електрикою газом, водопроводом можна тільки після дозволу фахівців.