Дипломная работа: Гендерні аспекти епідемії ВІЛ/СНІД

Національний університет “Києво-Могилянська Академія”

Факультет соціальних наук і технологій

Школа соціальної роботи ім. Полтавця

Кваліфікаційна робота

на здобуття академічного звання

бакалавра соціальної роботи

Гендерні аспекти епідемії ВІЛ\СНІД

Омеляненко Нінель Михайлівни

Науковий керівник

Савчук О.М.

Київ – 2009

Вступ

Проблема ВІЛ/СНІДу в Україні, не зважаючи на всі зусилля державних, неурядових та міжнародних організацій, залишається надзвичайно актуальною. За оцінками міжнародних експертів в Україні сьогодні живе понад 440 тисяч людей з ВІЛ/СНІДом, що обумовлює зайняття нашою державою одного з перших місць серед європейських держав за темпами розповсюдження ВІЛ-інфекції/СНІДу.[46] На початку розповсюдження хвороби, ВІЛ/СНІД в Україні був, в основному «чоловічою хворобою», та останнім часом тенденції змінюються. Так, якщо в 90-х роках більшість людей із позитивним статусом складали чоловіки, а жінки, в свою чергу, становили 25%, то зараз 43% офіційно зареєстрованих людей - це жінки [45]. Згідно даних ЮНЕЙДС вірус частіше вражає дівчат підліткового віку та жінок. Ця група населення є більш вразливою до ВІЛ з фізіологічних, соціокультурних та економічних причин.[46] Окрім того, ВІЛ-позитивні жінки щодня стикаються з гострими проблемами, які викликані гендерними стереотипами [21]. Тому гендерний аспект проблеми є актуальними і може бути значимим в ефективній протидії ВІЛ/СНІД.[49]

З огляду на це, в Україні постає необхідність формулювання комплексного підходу до боротьби з проблемою ВІЛ/СНІДу та його попередження, що включає в себе і гендерний вимір проблеми, адже саме він займає чільне місце в спектрі причин поширення епідемії. На жаль на даний час, робота з гендерними чинниками не є одним із пріоритетів «Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД», а також в роботі державних та недержавних організацій [36]. Це призводить до того, що в Україні дуже обмежено реалізуються гендерно чутливі програми подолання епідемії ВІЛ/СНІДу. Основний наголос в існуючих програмах зроблений на проведення досліджень, які зорієнтовані лише на порівняння рівня поінформованості чоловіків та жінок щодо проблеми, що є першим кроком у запровадженні гендерного підходу.

Однак, вивчення практики впровадження гендерно чутливих програм в Україні, а саме вивчення рівня поінформованості та ставлення до гендерних факторів ВІЛ серед спеціалістів, які реалізовують такі підходи, є актуальним. Оскільки “Всеукраїнська Мережа ЛЖВ)” одною з небагатьох організацій в Україні, яка декларує необхідність врахування гендерних чинників при надання послуг і зазначає про існування гендерної політики та реалізацію ряду проектів, пов’язаний з гендерним виміром інфекції, то вивчення рівня професійної компетентності щодо означеного аспекту є актуальним [20].

Мета роботи: з’ясувати рівень поінформованості працівників ЛЖВ щодо гендерних аспектів проблеми ВІЛ/СНІДу та визначити методи його покращення.

Завдання роботи:

1. Визначити рівень поінформованості працівників ЛЖВ щодо гендерних аспектів ВІЛ/СНІДу

2. Розробити та провести інформаційний тренінг “Гендерні аспекти ВІЛ/СНІД” з працівниками ЛЖВ

3. Виявити зміни у розумінні гендерних аспектів ВІЛ/СНІДу після участі в тренінгу

4. Розробити практичні рекомендації щодо покращення рівня проінформованості працівників ВІЛ-сервісної організації

Об’єкт дослідження: працівники організації “Всеукраїнська Мережа ЛЖВ”

Предмет дослідження: рівень поінформованості працівників організації Всеукраїнська Мережа ЛЖВ щодо гендерних чинників проблеми ВІЛ/СНІДу в Україні.

Розділ 1. Проблема ВІЛ/СНІД в гендерному вимірі

1.1 Сутність поняття гендеру та гендерної політики

Вивчення гендерного виміру проблеми ВІЛ/СНІД, потребує визначення основних понять, а саме- поняття гендеру та супутніх йому явищ. Поняття “гендер” походить від грецького “генос”, що означає “походження”, “матеріальний носій спадковості”, “той, що народжує”[6]

Вважається, що термін гендер було введено в науковий обіг американським психоаналітиком Робертом Столлером у праці “Стать і гендер: про розвиток мужності та жіночності” у 1968 році. “Гендер” він розглядав як поняття, що виражає психологічні, соціальні, культурні особливості, незалежно від тих, що тлумачать біологічну стать [4].

Понятійне поле гендеру ще не до кінця окреслене та інституціолізоване, але в основі гендерного підходу лежить ідея рівноправ’я, яка в умовах сучасного цивілізованого суспільства набула нових ознак. Тому є великою помилкою розглядати ґендер як виключно боротьбу жінок за рівні із чоловіками права [34]. У той же час слід визнати, що сучасний світ дійсно не надає фактичної можливості чоловікам і жінкам користуватися рівними правами, хоча юридично такі права часто проголошені як рівні. Так само слід визнати, що історично саме жінки були дискримінованою групою, що певною мірою відбилося на їхньому сучасному становищі в суспільстві. Але і не можна стверджувати, що чоловіки є абсолютною захищеною в своїх правах групою населення і що вони не потерпають від дискримінації за статевою ознакою[1].

Соцiологи проводять рiзницю мiж чоловiком та жiнкою за такими ознаками: бiологiчна стать, гендерна iдентифiкацiя, гендернi ролi. Гендер має соцiальний та правовий аспект. Основою правового статусу особистостi є її фактичний соцiальний статус, тобто реальний стан людини в суспiльствi. Право вводить цей стан в законодавчi рамки. В соцiальному вiдношеннi статус являє собою певну систему соцiальних можливостей людини. В науковому дискурсі можна зустріти різні визначення гендеру, наприклад, Кобелянська вивчаючи питання гендеру в своїй праці “Гендерна освіта в Україні: реалії та перспективи”, визначає як соціальний інститут, засіб організації суспільства, який впливає на соціальні ролі чоловіка й жінки і закріплює певні зразки поведінки, соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості в освіті, професійній діяльності, доступі до влади, сімейних ролях та репродуктивній поведінці [22].

В контексті вивчення гендеру вивчають гендерну політику, як утвердження партнерства статей у визначенні та втіленні політичних цілей, завдань та методів їх досягнення в діяльності політичних структур – держави, політичних партій, громадсько-політичних об’єднань[13].

Для конкретнішого розуміння суті гендерної політики слід зосереджуватися на концептуальному тлумаченні таких понять: рівність чоловічої та жіночої соціальних статей; рівність прав; рівність можливостей, а також уточнити значення таких категорій, як гендерна рівноправність, суспільство гендерної рівності[16].

Рівність чоловічої та жіночої соціальних статей означає рівність соціального статусу, всезагальна участь у всіх сферах суспільного, державного та приватного життя на основі самоусвідомлення особистісних потреб та інтересів, долання елемента ієрархічності, за якою чоловіки історично розглядалися як істоти вищі, а результати їхньої діяльності заздалегідь оцінювалися як більш суспільно значущі, ніж ті, що були досягнуті жінкою [19].

Під рівністю можливостей розуміється фактична можливість користування правами й свободами людини незалежно від статі. Рівність можливостей забезпечується системою засобів рівного розподілу цінностей, що має виключати дискримінацію за статевою ознакою та уникати будь-якої можливості негативного впливу на життєдіяльність та самовираження особистості [23]. Гендерна рівноправність визначається як рівне оцінювання суспільством подібностей і відмінностей між жінкою і чоловіком та розрізнення ролей, які вони відіграють. Тобто це означає, що жінки і чоловіки користуються однаковим статусом, мають однакові умови для реалізації всіх прав людини і можливість робити свій внесок у національний, політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток, а також мати користь від результатів [11].

Принцип гендерної рiвностi закрiплений в Конституцiї України. Стаття 3 Конституцiї закрiплює рiвнiсть чоловiкiв та жiнок в усiх сферах життя. Окрiм даної норми гендерна рiвність торкається ст.21, 24, 51. [32] Так, частина третя ст. 24 Конституцiї України, безпосередньо присвячена подоланню дискримiнацiї стосовно жiнок в Українi та наголошує на тому, що рiвнiсть прав жiнок i чоловiкiв забезпечується: наданням жiнкам рiвних з чоловiками можливостей у громадсько-полiтичнiй та культурнiй дiяльностi, у здобуттi освiти та професiйнiй пiдготовцi, у працi та винагородi за неї i так далi. Але вiдповiдно до законодавства лише жiнкам надається можливiсть поєднувати працю з материнством. Законодавчо чоловiки позбавленi такої можливостi. Такий пiдхiд є характерною iлюстрацiєю формального розумiння принципу гендерної рівності саме в Українів ипів у різних сферах життя.

Ще однією важливою категорією є суспільство гендерної рівності, що визначається як системно організоване суспільне життя, в якому жінки й чоловіки мають рівні права, свободи й можливості для добровільної участі як рівноправні партнери в усіх сферах життєдіяльності, мають змогу користуватися рівними політичними, економічними, соціальними і культурними привілеями, а також нести однакову відповідальність. суспільство ґендерної рівності формується і функціонує, керуючись концептуальним баченням відповідних перетворень і розвитку [32, 22].

Гендерна політика реалізується через механізми – конкретні заходи, які вживаються державою та суспільством для утвердження гендерних принципів у різних сферах життя. Такі механізми різні за формою та ефективністю. Видяляють загальні та спеціальні механізми.

Загальні механізми передбачають: прийняття нормативно-правових актів, які забороняють дискримінацію, регулюють сфери суспільного життя з урахуванням ґендерних особливостей, встановлюють санкції за порушення правових норм та політичні заходи, що вживаються відповідними органами державної влади та главою держави.

Спеціальні механізми («позитивна дискримінація» або «засоби посиленої підтримки») запроваджуються і реалізуються жінками або чоловіками своїх прав і можливостей. Щодо напрямків гендерної політики, то вона реалізується в політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській та інших сферах.[26]

Гендерний розвиток у різних сферах передбачає як підвищення вимог до рівня представництва жінок в органах законодавчої та виконавчої влади встановлення однакових можливостей для вибору професії або спеціальності,

так і охорону материнства, батьківства та дитинства, охорону здоров’я, забезпечення жінкам рівних з чоловіками прав у галузі освіти, рівність у сімейних відносинах зміну соціальних та культурних моделей поведінки чоловіків і жінок для досягнення рівноправності, викорінення упереджень, забобонів та інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї зі статей або стереотипності ролей чоловіків та жінок[16, 41].

Визначений зміст конкретного напрямку державної гендерної політики не є повним, він розширюється і деталізується рішеннями й діями органів державної влади на загальнодержавному та місцевому рівнях.

Формування ґендерної політики потребує, по-перше, чіткого усвідомлення необхідності зміни ситуації, що склалася, та, по-друге, визначення конкретних шляхів її вирішення. На першому етапі має місце наведення аргументів, чому ґендерні питання є пріоритетними та розв’язанню яких проблем має сприяти забезпечення гендерної рівності як чоловіків, так і жінок. [19]

Зараз найбільш актуальними сферами діяльності для забезпечення рівних прав жінок та чоловіків є економічна та соціальна. Важливою є і діяльність в культурній сфері задля впливу на один з чинників гендерної нерівності- гендерних стереотипів. Гендерний стереотипи- механізми, що забезпечують закріплення і трансляцію гендерних ролей від покоління до покоління. Вони напряму пов’язані з гендерними ролями [6]. Більше того, соціологи визначають ці поняття рівнозначними. Гендерні ролі характеризують різні ролі, які покладаються на чоловіка та жінку суспільством, в якому вони живуть. А отже створюють гендерні стереотипи. В підручнику Дж. Вандер Зандена приклад гендерної ролі подається у вигляді зазначеної статистики щодо видів праці, серед яких є такі, які вважаються неможливими для опанування жінкою, адже вона занадто фемінна: “емоційна, нервова”, а даний вид діяльності потребує інших “мускулінних якостей” [5]. В той самий час в матеріалах зібраних в процессі виконання проекту “Запобігання та подолання гендерного насильства в сімї”, що підтримувався Канадсько-Українським Гендерним Фондом, гендерні стереотипи - це один із видів соціальних стереотипів, заснований на прийнятих в суспільстві уявленнях про маскулинне і ремінне [17].

За іншими визначеннями поданими в міжнародних джерелах гендерні ролі грунтуються на традиційних очікуваннях, пов'язаних з їх статтю і є сукупністю загальноприйнятих, з точки зору культури, норм і правил поведінки, які закріплюються за людьми в конкретній ситуації. Гендерні ролі відрізняються в суспільствах з різною культурою і змінюються з часом. Тоді як гендерні стереотипи - набір загальноприйнятих норм і суджень, які стосуються існуючого становища чоловіків і жінок, норм їхньої поведінки, мотивів і потреб. Вони закріплюють існуючі гендерні розбіжності і стають перепоною до змін стану справ в сфері гендерних відносин. [5] Під соціальним стереотипом, зазвичай, розуміється стандартизований, стійкий, емоційно насичений, цінністно визначений образ. Синонімами стереотипу нерідко виступають поняття упередження, забобони або кліше [6]. Цікавим є також визначення подане в досідженні, що було проведене Британською Радою (British Council) у Києві ”Насильство проти жінок. Що думають люди?”, де вказується, що розподіл гендерних ролей, часто породжує конфлікти і створює стереотипізацію та продукує існування міфи про гендерну нерівність [8]. Поняття про очікування, обов’язки, ролі жінки мають великий вплив на соціальну сферу. Особливо в проблемах насильства та дискримінації прав жінки. В Україні найпоширенішими гендерними стереотипами є очікування від жінки в сфері сім’ї та особистих стосунків. В дослідженні ”Насильство проти жінок. Що думають люди?” було представлено реакцію на ряд тверджень, пов’язаних з гендерною нерівністю. Твердження спирались на біологічні та психологічні фактори, які підкреслюють різницю між двома статтями як таку, що дана від природи і не контролюється з боку людей.

Цікаво, що молодь обох статей найчастіше підтримує твердження, що стосується ставлення до дівчат та хлопців, коли вони дорослішають, а саме те, що воно повинно бути різними через їхню стать [4, 8]. Такі результати, свідчать про існування певних стереотипів, щодо існування негативних стереотипів щодо чоловік та жінок. Вони суттєво впливають на більшість проблем в соціальній сфері, зокрема, відіграють винятково важливу роль в розвитку епідемії ВІЛ/СНІД. Довгий час гендерні чинники не визнавались в даній тематиці, але ефективне запобігання розповсюдженню інфекції та підтримка хворих на ВІЛ потребує нових програм, що будуть зазначати принципові нові підходи до вирішення даної проблеми. Прикладом таких змін є гендерно- орієнтовані програми.

Прослідковується чіткий зв’язок між статтю, гендерними ролями і проблемою ВІЛ/СНІД [18]. Про це свідчать і світові дані, і українська офіційна статистика. Якщо на початку поширення ВІЛ-інфекції в Україні частіше інфікувалися чоловіки, то тепер кількість інфікованих чоловіків та жінок практично зрівнялась[36]. Найчастіше чоловіки інфікувались через зараження крові, під час вживання ін’єкційних наркотиків, але за даними останніх досліджень більше і чоловіків і жінок інфікуються під час незахищеного сексу. Росте кількість людей, партнерами яких не є люди, що споживають ін’єкційні наркотики. Оскільки жінки є вразливішими до такого шляху передачі і до ВІЛ взагалі з фізіологічних, соціокультурних та економічних причин кількість інфікованих жінок постійно зростає [49]. Дві треті зареєстрованих ВіЛ-позитивних жінок мають 20 -29 років, що є піком їхньої репродуктивної активності. Фактично 60% вагітних ВІЛ-позитивних жінок молодше 25 років, а отже і кількість ВІЛ-позитивних дітей постійно зростає [45]. Основною причиною цього явища є гендерні стереотипи, які закріпилися в свідомості людей. Крім того, ВІЛ-позитивні жінки щодня стикаються з гострими проблемами, які викликані гендерними стереотипами [20].

Отже, гендерний підхід – це підхід, що стосується різних потреб та різних ситуацій, в яких опиняються жінки та чоловіки через свої соціальні ролі. Відповідно до цього підходу створюються, плануються, втілюються в життя відповідні заходи [51]. Він враховує фактори вразливості до ВІЛ/СНІД в гендерному аспекті. Зараз в Україні обмежена кількість організацій враховує гендерний підхід в планування своєї діяльності, хоча його впровадження в Україні є необхідним, судячи з існуючих даних та міжнародного досвіду впровадження таких програм.

1.2 Фактори вразливості до ВІЛ/СНІДу в гендерному аспекті

Згідно існуючих гендерно чутливих програмах та дослідженнях в даній тематиці, фактори вразливості до ВІЛ/СНІД розглядається в двох аспектах: - гендерні стереотипи, які необхідно руйнувати як метод попередження поширення ВІЛ/СНІД; - гендерні стереотипи, які необхідно враховувати в програмах допомоги хворим на ВІЛ/СНІД.

Деякі фактори безпосередньо сприяють інфікуванню як жінок, так і чоловіків. Інші, ускладнюють життя жінок або чоловіків, яких так чи інакше торкнулась епідемія [36].

Фактори вразливості напряму пов’язані з гендерними розбіжностями в сприйманні ряду інформації, що пов’язана з хворобою. Ці розбіжності є стереотипами, що впливають на поширення епідемії [3].

Існують декілька визначених гендерно-орієнтованих факторів вразливості як і в міжнародних, так і в українських дослідженнях. Вони загалом об’єднують фактори вразливості на двох рівнях: біологічному, соціальному. Соціальний поєднує існування стереотипів в суспільстві, соціальних нерівностей, що так чи інакше пов’язані зі стереотипами [52]. Окремо можна виділити психоемоційну залежність партнера від іншого, та сімейний статус жінки, що також може бути фактором вразливості.

До біологічних факторів вразливості відноситься те, що біологічні особливості роблять можливість зараження для чоловічої та жіночої статі різна. Біологічні особливості жінки роблять її ще більш вразливою до ВІЛ/СНІД: вона має в кілька разів вищу ймовірність інфікуватися через статевий контакт, ніж чоловік [10]. Також жінки частіше хворіють іншими захворюваннями, які передаються статевим шляхом [30].

Спроба визначити фактори вразливості українськими авторами була презентовано в гендерно чутливій програмі Всеукраїнської мережі ЛЖВ. Вона була створена на базі міжнародних матеріалів та українських досліджень і включала в себе такі фактори вразливості:

­ Сексуальне насильство, щодо жінок;

­ Залученість до комерційного секс бізнесу;

­ Недоступність медичного обслуговування;

­ Наркотична залежність;

­ Нерівний доступ до економічних ресурсів.

­ Загалом, фактори стосуються жінок, адже жінки більш вразливі до епідемії з багатьох причин, що будуть зазначатись надалі. Можна простежити, що зазначені фактори включають в себе і поширені стереотипи і результати існування цих стереотипів в суспільстві [20].

­ Менш відомими, але дуже важливими, є соціальні та психоемоційні фактори. В міжнародній програмі “Інтеграція гендероно- орієнтованих програми боротьби з ВіЛ/СНІД-ом ” визначаються такі фактори як: нестача знаннь про сексуальні стосунки, певні уявлення про кількість сексуальних партнерів, стереотипізовані уявлення про жіночі обов’язки (материнство та виховування дітей), і існування нерівноправ’я, щодо жінок, що існує в світі [19]. Психоемоційна залежність і рівень проінформованості у жінок та чоловіків визначаються окремо. А також досліджується ставлення до сексуальних стосунків, а саме: щодо використання презервативів та до зміни сексуальних партнерів [12].

­ Це різнопланові дослідження об’єднані однією метою: визначити, на які гендерні аспекти треба звернути увагу в програмах боротьби з ВІЛ/СНІД-ом.

­ У соціологічному дослідженні „Взаємозв’язок гендерних стереотипів і нерівностей з поширенням епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні”, що було проведене Аналітичним центром „Соціоконсалтинг” у 2004 році вивчається існування гендерних стереотипів і ставлень до ролей жінки та чоловіка в суспільстві і впливу даних явищ на поширення ВіЛ/СНІДу. Це єдине дослідження в Україні, що спрямоване саме на цю проблематику. Також в дослідженні окремо визначаються демографічні розбіжності у рівні знань та загальний рівень проінформованості щодо ВІЛ/СНІД у чоловіків та жінок. За отриманими результатами існують певні гендерні особливості усвідомлення загрози інфікування ВІЛ.

­ Загалом, попри високу поінформованість населення про окремі шляхи передачі ВІЛ інтегрований показник знань, який вимагає правильно зазначити усі проаналізовані вище ризиковані ситуації, становить лише 12%. Краще за інших орієнтуються в шляхах передачі ВІЛ 18–29-річні жінки (19%) та покоління їх матерів (50–59-річні) (16%). Незначно від них відстають 30–49-річні жінки (13–14%). Рівень знань чоловіків репродуктивного віку майже однаковий (11–13%). Виключення складають 16–17-річні юнаки (8%). Такий самий рівень знань мають їх однолітки-дівчата. Недостатній рівень проінформованості, що може стати фактором вразливості чоловіків в сфері профілактики поширення ВІЛ/СНІД [1].

­ Насильство щодо жінок є важливим фактором вразливості. ВІЛ-інфіковані жінки часто стають об’єктом насильства з боку чоловіків через свій статус, який виступає додатковим приводом агресії, особливо в кризових сім’ях, в яких насильство - поширений стиль поведінки. Бувають випадки, коли чоловіки дискримінують жінок, яких самі ж інфікували [36].

­ Достатньо частими є випадки примушування жінки до вступу в небажані для неї статеві стосунки – за даними представленими Міжнародною Амністією на 2005 рік з загальної кількості жінок, що страждають від насильства в сім’ї над 70% жінок, счинювалось сексуальне насильство [44]. За даними зазначеними в програмі “Інтеграція гендероно- орієнтованих програми боротьби з ВіЛ/СНІД-ом ” більшість (79%) опитуваних жінок за період створення дослідження зазначали, що ставали жертвами сексуальних домагань [19]. Насильницький статевий акт різко підвищує ризик жінки інфікуватись ВІЛ та іншими інфекціями завдяки утворенню мікротріщин [37]. З різноманітних причин жінці часто бракує сили самій вирішувати, як, коли і з ким вступати в статеві стосунки. Через це вона може інфікуватися ВІЛ, оскільки в таких обставинах не наважується обговорювати використання презерватива [27].

­ Ставлення до використання презерватива окремо досліджується у жінок та чоловіків, під час вивчення гендерного виміру ВІЛ/СНІД. За результатами дослідження „Взаємозв’язок гендерних стереотипів і нерівностей з поширенням епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні”, суспільні погляди щодо використання у практиці статевих зносин презервативів є диференційованими, а саме: уявлення про жіночість та мужність під час обговорення та прийняття рішення щодо використання презервативів. Респонденти схиляються (43% повністю згодні і 29% скоріше, згодні) до того, що „якщо жінка схоче, то вона завжди зможе умовити чоловіка використовувати презерватив”. Лише 10% різною мірою заперечують цей факт [1].

­ Враховуючи епідемічну ситуацію, важливо, щоб чоловіки на практиці визнавали право наполягати на використанні презервативів за жінкою. Проте соціологічні дані свідчать, що це не зовсім так. Відносно більша частка чоловіків у віці 16 - 28 років (42%) вважають, що остаточне рішення з цього приводу зазвичай приймає чоловік, і лише 28% не згодні з ним. З віком саме такі уявлення про мужність дещо послаблюються. Проте чимало чоловіків дійсно грають домінуючу роль у прийнятті рішення про безпеку під час сексуальних зносин. Це визнається, зокрема, не менше, як 33% опитаних жінок [37].

­ Використання презерватива особливо актуальне для осіб, що приймають антиретровірусну терапію, у зв’язку з попередженням небажаної вагітності, оскільки планування вагітності в цьому випадку обов’язково потрібно обговорювати з лікарем [35]. Також презерватив потрібно розглядати як один із найдоступніших методів контрацепції в умовах, коли антиретровірусна терапія знижує ефективність оральних контрацептивів [49].

­ Можна зробити висновок, що домінування ролі чоловіків в виборі чи користуватися презервативами робить жінку більш вразливою до зараження ВІЛ. З цим можна пов’язати і сімейний статус жінки: світова практика свідчить, що одружена жінка має більше шансів інфікуватися ВІЛ статевим шляхом, ніж неодружена, оскільки останні більш схильні використовувати презервативи [20].

­ За даними представленими в програмі гендерної політики в недержавній організації “Всеукраїнська мережа ЛЖВ” одружена жінка не завжди наважується запропонувати використання презерватива з таких причин:

- через боязнь почути докір у недовірі;

- через боязнь накликати на себе підозри у невірності;

- тому що погодитись чоловіку на використання презерватива – це значить взнати, що його є в чому підозрювати (тобто в зраді);

- тому, що це не прийнято в подружньому житті [47].

- Цьому також сприяє те, що чоловіча подружня невірність і полігамія знаходить набагато краще розуміння в суспільстві, ніж жіноча [12]. Вивчення ставлення до невірності сексуального партнера також було досліджено в рамках виконання проекту ПРООН організацією “Соціоконсалтинг”. Існуючі в сучасному українському суспільстві гендерні норми щодо сексуального життя, як свідчать соціологічні дані, забезпечували до недавніх пір „стримуючий ефект” щодо розвитку епідемії. Більшість опитаних поділяє думку про необхідність рівних і досить строгих вимог до чоловіків і жінок як сексуальних партнерів.

- Але різняться відповіді в питаннях, що стосуються можливості зносин з декількома статевими партнерами для чоловіка та жінки.

- Жіноча аудиторія к розгляду цієї проблеми підходить з позиції гендерної рівності, а саме: 75% респонденток заперечують прийнятність і для жінок, і для чоловіків. У чоловічому сегменті опитаних спостерігається відхилення у бік подвійних гендерних стандартів. Згідно з отриманими даними чоловіки (77%) більш строго оцінюють жіночу невірність, лише 9% визнають право жінок на стосунки з декількома партнерами [2].

- Порівняння думок респондентів стосовно того, як слід ставитися чоловікам і жінкам до можливих інтимних зв’язків їх партнерів з іншими, підтверджує наявність у свідомості чоловіків подвійних стандартів і відсутність таких стандартів у жінок. На думку 29% чоловіків, жінка має з розумінням ставитися до можливих інтимних зв’язків її партнера з іншими жінками”. Аналогічне право для жінок визнають лише 13% чоловіків. Серед жінок „вільних поглядів” на невірність чоловіків і жінок дотримуються відповідно 16% і 15% опитаних.[52] Така статистика підтверджує існування подвійних сексуальних стандартів. Для жінки це: бути вірною одному партнеру; підкорятися в статевих стосунках навіть невірному або такому, що чинить насильство, партнеру. І для чоловіка: мати кілька партнерок та демонструвати владу над жінкою [1].

- Пов’язані з представленими поняттями, щодо подружньої вірності є ряд існуючих уявлень щодо сексуального бізнесу. За даними Українського інститутут соціальних досліджень на 2006 рік приблизно 70% залучених до надання послуг комерційного сексу є жінки [2]. Але в зоні ризику знаходяться не тільки жінки, які надають ці послуги. А і клієнти, які їх отримують. Для жінок ситуація ускладнюється тим, що суспільством засуджуються робітниці сексуального бізнесу, але не чоловіки, які користуються їхніми послугами [20]. Іншою проблемою є поведінкові аспекти цієї діяльності.

- За даними представленими у аналітичному звіті “Вторинний аналіз соціологічних і поведінкових досліджень щодо проблеми ВІЛ/СНІД, проведених в Україні . Жінки Секс-бізнесу” представленоно аналітичним ценром “Соціоконсалтинг” продовжує існувати гостра необхідність роботи з залученими до комерційного сексу: 19% жінок не використовували презерватив під час останнього контакту з клієнтами; 5% опитаних респондентом вважають за можливе завжди надавати секс-послуги без презерватива; 9% жінок вказали, що серед їхніх клієнтів були хворі на ЗПСШ; 5% - ВІЛ-інфіковані; 45% - споживачі ін’єкційних наркотиків [36]. Залученість жінок до комерційного секс-бізнесу є фактором вразливості для них, так і для чоловіків,що хоча і в меншій кількості але, є залученими до надання сексуальних послуг. Як заначається в документі “ВІЛ/СНІД, жінки та секс бізнес” представлений Фондом НародонаселенняОрганізації Об’єднаних Націй (ФН ООН) робота с цими групами ризику повинна різнитися, адже існує біологічна різниця в захисті та лікуванні хвороб ВІЛ/СНІДУ та ЗПСШ між чоловіками та жінкам [10].

- Загалом, існує тенденція, що безпека статевих зносин взагалі повинна покладатись на жінку: за даними дослідження „Взаємозв’язок гендерних стереотипів і нерівностей з поширенням епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні” респонденти критично оцінюють реальний розподіл гендерних ролей в практиці статевих зносин. Лише на думку половини опитаних, в Україні дійсно існує гендерний паритет у відповідальності щодо запобігання ІПСШ. Відповіді решти респондентів значною мірою варіюються залежно від їх віку і статі. Проте з набуттям досвіду статевого життя опитані, передусім жінки, визнають існування нерівної відповідальності за безпеку статевих зносин, яка значною мірою покладається на жінок [1].

- Причинами надання жінками послуг комерційного сексу можуть бути складнощі фінансового становища, нижчі можливості знайти оплачувану роботу, накладення суспільством на жінку більшої відповідальності за турботу про родину порівняно з чоловіком, залежність від чоловіка. В умовах, коли жінці немає на кого розраховувати – ні на чоловіка, ні на членів родини – ці проблеми можуть стати вирішальними аргументами на користь того, щоб почати надавати послуги комерційного сексу [10]. На це впливає економічна залежність жінки від чоловіка. Вона включає і додатковий соціальний фактор, що підвищує вразливість жінок: жінки дуже обмежено представлені в органах влади і тому мало можуть впливати на розподіл бюджетних коштів, наприклад, на пріоритетне направлення коштів на медичні та соціальні програми [21].

- Жінки займають в три рази менше керуючих посад, загалом в світі [15] Отже, вони є менш економічно спроможними, ніж чоловіки. Задля поліпшення свого соціального становища жінки часто виїжджають на заробітки і стають жертвами торгівлі людьми, через що інфікуються ВІЛ [62].

- У випадках, коли чоловіки виїжджають на заробітки, вони можуть мати позашлюбні стосунки та інфікувати своїх дружин після повернення додому.[24] Попри ризиковану поведінку тесту на ВІЛ не проходять і чверть з загальної кількості, тих хто повернувся з закордону.

- Через те, що чоловіки частіше можуть розпоряджатися значними сумами коштів, що дозволяє їм мати кількох партнерок, а також практикувати споживання алкоголю та наркотиків, які сприяють ризикованій поведінці [31, 42]. Економічна залежність впливає і на стан жінки, що вживає наркотики. Адже, жінки-СІН часто залежні не тільки від наркотиків, але і від чоловіка, який володіє ресурсами і зв’язками для добування наркотиків. В такій ситуації вона не наважується відстоювати свої потреби, боячись втратити чоловіка і постачальника наркотиків в одній особі. Існують випадки, коли чоловіки змушують жінок надавати послуги комерційного сексу для добування наркотиків і для жінки, і для чоловіка [40].

- Нерівний доступ до ресурсів проявляється і в отриманні різноманітних послуг. Так, доступ дівчат і жінок до медичних та немедичних послуг часто обмежений таким факторами, як брак грошей, домашня робота, яка на них покладена, турбота про членів сім’ї, отримання дозволу від чоловіка. Особливо часто це проявляється в сільській місцевості [39].

- На жінку покладається і знаходження роботи, попри нерівний доступ до ресурсів, обов’язки ведення домашнього господарства і виховання дітей. Будучи хворою, їй буває досить складно виконувати ці обов’язки. Крім того, жінка може відмовитись здійснювати дії щодо покращення свого життя, зокрема отримувати медичні або інші послуги, мотивуючи це тим, що їй потрібно піклуватися про сім’ю та дітей. Взагалі, жінка як берегиня домашнього затишку часто стає сама замкнена в цій своїй ролі. Прослідковується, що у випадку захворювання чоловіків жінки рідше йдуть з сім’ї, ніж чоловіки у випадку захворювання дружин. Існує певна закономірність: коли хворіє чоловік, дружина про нього піклується; коли хворіє дружина, чоловік часто покладає ці обов’язки на родичів дружини або просто не виконує їх, навіть якщо більше нікому потурбуватися про неї. Адже чоловіка, який не піклується про члена родини, суспільство осудить менше, ніж жінку [20].

- Жінки, що вживають наркотики і осуджується суспільством більше, ніж ті ж дії з боку чоловіків. Це може впливати на відмову жінки брати участь в програмах зменшення шкоди від вживання наркотиків. Додатковим фактором може виступати те, що таку жінку назвуть “поганою матір'ю” [33]. Традиційно в компаніях СІН жінка останньою вводить наркотик, що сприяє потраплянню в її організм залишків крові усіх тих людей, які скористалися цим шприцом до неї. [36]

- Для жінки-СІН окрім вже зазначеної фінансової залежності важливою є і психоемоційна залежність від партнера. Жінка, найчастіше повертається до вживання наркотиків, якщо це робить її партнер [2].

- Окремо можна виділити причини вразливості чоловіків. Наприклад, через замовчування особистих гомосексуальних відносин. Через це такі чоловіки користуються послугами секс-бізнесу, а отже стають одними з представників груп ризику [33].

- Фактори вразливості є і для жінок, що мають інтимні стосунки з жінками. Це питання найчастіше не включається в дискурс про ЗПСШ та ВІЛ/СНІД. Нестача інформації для лесбійок, щодо профілактики захворювань робить цю групу особливо вразливою [17].

- Підсумовуючи, можна чітко виділити гендерний вимір проблеми ВІЛ/СНІДу.

- По-перше, основні причини інфікування чоловіків та жінок різниця і відображаються в біології, сексуальній поведінці, гендерних ролях, економічній та психоемоційній вразливості [9, 20]. Також, гендерна нерівність обмежує доступ жінок до послуг ВІЛ-сервісу і не дає можливості як чоловікам, так і жінкам отримати інформацію про більш безпечні сексуальні стосунки.

Один з напоширеніших шляхів передачі ВІЛ\СНІД- статевий, і необхідно зважати, що гендерні норми формують установки щодо сексу, сексуальності, вірності та ризикованих сексуальних практик, а отже вони відіграють важливу роль поширенні епідемії. [1, 9] Необхідно враховувати, що швидкість розповсюдження ВІЛ/СНІДу серед жінок, можливо зменшити тільки якщо і в сексуальну поведінку чоловіка будуть внесені зміни[45]. В роботі з гендерним факторами вразливості важливості до ВІЛ/СНІД використовувати досвід та напрацювання відомих світових організацій - таких, як ЮНЕЙДС, Фонд ООН для розвитку в інтересах жінок (ЮНИФЕМ), ВОЗ, Світовий Банк. Адже сама тема активно вивчається та використовується на світовому рівні [50].

1.3 Впровадження гендерно чутливих програм в Україні

Згідно міжнародному досвіду, можуть існувати два види гендерно сенсетивних програм. Один з них використовує існуючи в суспільстві гендерні стереотипи, трансформуючи “некорисні”, з точки зору поширення епідемії, в “корисні”. Інший підхід спрямований на зміну таких стереотипів, намагаючись їх перебороти. В Україні, згідно першому принципу, створюються групи ЛЖВ в Одесі. Другий підхід поки що, не використовується [12].

Згідно висновків, що були зроблені під час дослідження ”Впровадження гендерно чутливих аспектів в програми профілактики ВІЛ” як в діяльності державних, так і в діяльності міжнародних програм існують певні складності з введенням гендерно орієнтованого підходу.

Це пояснюється кількома причинами:

- відсутність чи незначна кількість осіб з “гендерним баченням” проблем на рівні прийняття рішень;

- високий рівень існування гендерних стереотипів у працівників в сфері системи охорони здоров’я;

- нестача стратегій та програм, що враховують гендерний підхід, нестача секторальних стратегій та програм, що враховують гендерну специфіку проблеми ВІЛ/СНІД [36].

- В Україні , де зазначені причини мають місце, майже не існує гендерно сенситивних програм. Організації, які впроваджають гендерно орієнтовані програми та дослідження наразі можна зазначити дві. Міжнародний благодійний фонд “Міжнародний Альянс ВІЛ/СНІД в Україні” та всеукраїнська благодійна організація “Всеукраїнська мережа ЛЖВ”.

- Недержавною організацією МБФ «Міжнародний Альянс ВІЛ/СНІД в Україні» було проведено дослідження “Гендерно орієнтовані пограми і підходи в програмах профілактики ВІЛ, підтримки ЛЖВС”, в рамках проекту “САНРАЙЗ” при підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Дослідження вивчало явище введення гендерно сенсетивних програм і підходів для представників груп ризику [45].

- Сучасний приклад в Україні впровадження гендерної політики на організаційному рівні існує в ВБФ “Всеукраїнській мережі людей, що живуть з ВІЛ (ЛЖВ)”. Організацію було офіційно зареєстрована у 2001 році. Зараз вона включає в себе 21 громадські центри. Місія організації, спираючись на гуманістичні ідеали, покращувати якість життя, що живуть з ВІЛ, шляхом поєднання всіх зацікавлених сторін для надання психологічної, соціальної, консультативної, юридичної допомоги, адвокатування доступу до лікувальних препаратів та діагностики для людей, що живуть з ВІЛ, в Україні. За підтримки організації діють дитячі центри в 14 регіонах України, 12 підтримуючих центрів в місцях позбавлення свободи, діють проекти з надання медичної допомоги в 13 регіонах, а також підтримується 45 проектів з соціального супроводу дітей та дорослих в 23 регіонах України. Центральний офіс знаходиться в Києві.

- В столиці працює одне з найбільших відділень - громадський центр “Київське міське відділення Всеукраїнської благодійної організації “Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД”. Воно було зареєстровано 5 травня 2006 року. Організацію створено з метою здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства, через надання допомоги окремим категоріям, які потребують допомоги, а саме людям, які живуть з ВІЛ/СНІД. Сама ініціативна група, яка започаткувала організацію в м. Києві почала свою діяльність з квітня 2003 року, протягом 4-ох років Київське відділення працювало як частина центрального офісу Мережі. З травня 2006 року почала самостійно виконувати проекти, які фінансувалися (фінансуються) міжнародними і національними донорськими організаціями та фондами. Соціальні працівники, психологи і педагоги надають соціально-педагогічні послуги як в самому Центрі, так і в державних медичних закладах (Дитячий будинок «Берізка, інфекційне відділення для дітей з ВІЛ/СНІД, пологовий будинок №4 де народжують ВІЛ-позитивні жінки), соціальний супровід і патронаж здійснюється соціальними працівниками на дому у людей, які знаходяться в термінальній стадії Сніду, або в стаціонарах Українського і Міського Центрах профілактики та боротьби зі СНІД. Колектив Київського міського відділення Всеукраїнської благодійної організації “Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД” складається з (без консультантів - 36) 40 працівників, працівники різних напрямків мають різний відсоток зайнятістості та графіки роботи. КМВ ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» займає 2 приміщення надані партнерською організацією – Київським міським центром соціальних служб для дітей, сімї та молоді, на правому та лівому березі. В іншій частині міста, в Міському центрі СНІД працює дитяча кімната, яка надає послуги вагітним ВІЛ-позитивним жінкам та дітям [29, 43].

- В 2008 році в центральному офісі організації було представлено гендерну політику, на яку має орієнтуватись проектна діяльність всіх представництв Мережі. Мета цієї політики полягає в зниженні вразливості жінок та чоловіків, завдяки гендерному підходу. Також вона спрямована на утвердження гендерної справедливості та сприянні створення гендерно чутливих програм Мережі. В Гендерній політиці організації зазначається, що стратегії мережі, що будуть розроблятись, базуючись на таких основних принципах:

1. Визнання, що проблема ВІЛ/СНІД – це міжгалузева проблема, яка стосується багатьох сфер суспільного життя (наприклад, виховання в школі, сім’ї), а не тільки охорони здоров’я;

2. Визнання всього комплексу прав людини щодо обох статей;

3. Визнання прав усіх осіб на інформацію, послуги та умови, що дозволяють їм захищатися від негативного впливу ВІЛ/СНІДу;

4. Забезпечення того, щоб втручання, які здійснюються в межах діяльності Мережі, не погіршували становища людей;

5. Спрямування зусиль на те, щоб чоловіки та жінки були рівноправними партнерами в знаходженні рішень та вирішенні щоденних проблем.

Політика базується на дослідженні факторів вразливості до ВІЛ/СНІДу в гендерному аспекті і визначає стратегічні шляхи подолання проблем, викликаних гендерними стереотипами

Важливо, що представлена політика виділяє можливі шляхи та стратегії подолання гендерної проблематики ВІЛ\СНІД. Серед індивідуальних шляхів впливу на клієнта виділяють проведення групової роботи, індивідуальних консультацій, що будуть враховувати існування гендерних стереотипів, і намагатись впливати на них. Також визначаються заходи, які повинні вживатися для подолання гендерних аспектів епідемії ВІЛ/СНІДу, серед яких: включення гендерного компонента в програми первинної профілактики серед молоді; розвиток жіночого лідерства; участь в регіональних координаційних радах, зокрема вплив на розподіл бюджетних коштів на користь розв’язання гендерних аспектів ВІЛ-інфекції; участь в роботі державних та місцевих органів, які мають соціальне спрямування, зокрема, в рамках Закон України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”; співпраця з центрами зайнятості з метою працевлаштування і успішної трудової діяльності жінок та їх оточення. Особлива увага повинна приділятися якості послуг, які надають ці організація; співпраця з державними органами та силовими відомствами. Особливі зусилля повинні докладатися до забезпечення виконання цими органами своїх обов’язків; створення, збір та обмін справами-прецедентами щодо захисту прав жінок. Це можуть бути як судові справи, так і справи, де вдалось позитивно вплинути на ситуацію, наприклад, на органи міліції; розповсюдження інформаційних матеріалів, спрямованих на руйнування гендерних стереотипів.

Дуже важливим є інноваційний підхід щодо роботи з чоловіками, зважаючи на гендерно чутливі програми. Зазначено, що повинна також проводитись індивідуальна та групова робота з чоловіками для вирішення різних проблем[20].

Описана Гендерна Політика Всеукраїнської мережі ЛЖВ враховує всі досліджені гендерні стереотипи і намагається вплинути на них. Ця Політика є одноразово зазначеною, і визначає ті моменти, які мають бути вивчені працівниками в цій сфері. Окрім презентації програми додаткових інформаційних занять з даної теми в організації проведено не було.

Київське представництво ВБО “Всеукраїнська мережа ЛЖВ” отримало грант на реалізацію гендерно чутливої програми. Це є надзвичайно актуальним, враховуючи впровадження гендерної політики в Мережі, загалом. Метою проекту є - покращення якості життя 200 ВІЛ-позитивних людей (100 жінок та 100 чоловіків) в м. Києві та Київській області, зокрема завдяки застосуванню гендерного підходу у наданні послуг ВІЛ позитивним людям, та наснаження ЛЖВС шляхом залучення до участі у гендерно орієнтованих соціальних програмах та поширення серед них інформації про можливість отримання комплексу соціальних послуг. Проект спрямований на створення та поширення практики специфічного супроводу ВІЛ- позитивних жінок, спрямованого на вирішення гендерно обумовлених проблем. Також вони зазначають про необхідність залучення чоловіків до послуг проекту. Київське відділення здійснюватиме адміністрування роботи, в межах проекту, на вище зазначених базах. В рамках проекту буде організовано регулярне проведення 3 груп самодопомоги, надання консультацій з питань гендерної тематики, забезпечено розповсюдження інформації про організації, що працюють в сфері ВІЛ/СНІД. Протягом проекту буде здійснено 8 технічних візитів з метою передачі досвіду, проведено ряд консультацій та інформаційних заходів, на яких працівники організацій отримають інформацію щодо гендерного аспекту епідемії ВІЛ та методах роботи з жінками в контексті гендерної тематики. Проект включає в себе створення і розповсюдження гендерно орієнтованої соціальної реклами- брошури та листівки будуть отримані від донорської організації, плакат створено в рамках проекту Київським відділенням. Також в завданнях проекту зазначається про необхідність проведення 2-ох тренінгів «Гендерні аспекти життя з ВІЛ» для персоналу організації та клієнтів.

На запит організації було створено тренінгову програму для персоналу організації, яка має на меті надати інформацію з питань гендерної проблематики ВІЛ/СНІД. Для розробки тренінгу було використано матеріали презентації Гендерної Політики організації.

Розділ 2. Методологія дослідження

2.1 Час та місце проведення дослідження

Дослідження було проведене в одному з представництв ВБО „Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД”, а саме, в громадському центрі Київському міському відділенні “Всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛ/СНІД” протягом квітня-травня 2009 року. Колектив організації складається з 34 працівників: координаторів програм роботи з дорослими та дитячими програмами, координатора правобережного дитячого центру, старших соціальних працівників, соціальних працівників, соціальних працівників – тренерів, соціальних педагогів, вихователів, адміністраторів, бухгалтерів, та безпосередньо виконавчого директора організації.

Київське міське відділення ВБО “Всеукраїнська мережа ЛЖВ” створено з метою здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства, через надання допомоги окремим категоріям, які потребують допомоги, а саме людям, які живуть з ВІЛ/СНІД. Організація самостійно виконує проекти, які фінансуються міжнародними і національними донорськими організаціями та фондами. Соціальні працівники, психологи та консультанти надають соціально-педагогічні послуги як в самому Центрі, так і в державних медичних закладах (Дитячий будинок «Берізка, інфекційне відділення для дітей з ВІЛ/СНІД, пологовий будинок №4, де народжують ВІЛ-позитивні жінки). Соціальний супровід і патронаж здійснюється соціальними працівниками на дому у людей, які знаходяться в термінальній стадії СНІДу, або в стаціонарах Українського і Міського Центрах профілактики та боротьби зі СНІД. Працівники різних напрямків мають різний відсоток зайнятості та графік роботи.

КМВ ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» займає 2 приміщення надані партнерською організацією – Київським міським центром соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді, на правому та лівому березі. В іншій частині міста, в Міському центрі СНІД працює дитяча кімната, яка надає послуги вагітним ВІЛ-позитивним жінкам та дітям.

До опитування було залучено працівників організації з усіх відділень в місті Києві.

2.2 Характеристика досліджувальної групи

В дослідженні було залучено 26 працівників організації, з них - 19 жінок, і 5 чоловіків, відповідно. Середній вік респондентів становив 34 роки (мінімальний – 24, максимальний - 44 роки).

Після проведення опитування щодо рівня поінформованості з гендерних питань ВІЛ/СНІДу (26 респондентів), було сформовано тренінгову групу з метою підвищення рівня знань щодо гендерних аспектів ВІЛ/СНІДу (13 учасників). Критеріями відбору до тренінгової групи були:

­ Низький рівень поінформування з даної тематики;

­ Знаходження на посаді соціального працівника, консультанта, психолога; педагога, тренера, координатора соціальних проектів;

­ Можливість долучитися до тренінгу самим респондентом у визначений день;

­ Рекомендації керівництва центру.

2.3 Інструменти дослідження

Для опитування фахівців було обрано метод опитування шляхом анкетування. Анкетування – емпіричний соціально-психологічний метод одержання інформації на підставі відповідей на спеціально підготовлені, що відповідають основній задачі дослідження питання, що складають анкету. Анкета – це тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов’язаних між собою за встановленими правилами.[] В даній роботі використовувалася анкета, яка складалася із відкритих запитань, потребуючих самостійного конструювання відповідей і закритих, у яких респондентом необхідно було обрати одну з готових відповідей. Отриманий матеріал анкетування піддавався якісній обробці.

В даному дослідженні опитування було використано для визначення рівня поінформованості працівників організації “Всеукраїнська мережа ЛЖВ” і його динаміку в результаті проведеного тренінгу щодо гендерних аспектів ВІЛ\СНІД. Анкетування дозволяло виявити найбільш істотні, складні аспекти досліджуваної проблеми, визначити наскільки респонденти володіють інформацією в даній тематиці і що прагнули б вдосконалити. Перед тим як запропонувати працівнику взяти участь в опитуванні дослідник пояснював мету, інформував про подальше використання отриманих результатів. Анкетування проводилась в двох частинах дослідження: для визначення загального рівня поінформованості працівників організації і для виявлення впливу тренінгу “Гендерні аспекти проблеми ВІЛ/СНІД” на рівень поінформованості з даної теми.

В першій частині дослідження працівникам організації, задля визначення рівня поінформованості з теми “Гендерні аспекти проблеми ВІЛ/СНІД” пропонувалась анкета, що складалась з таких блоків питань:

1. Поняття гендеру та гендерних стереотипів;

2. Фактори вразливості;

3. Заходи для подолання гендерних аспектів епідемії ВІЛ/СНІДУ;

Додатково пропонувалася відповідь на питання в соціально-демографічному блоці. Кожного респондента просили вказати свій вік та стать. Також включався додатковий блок з питань, що стосувались:

1. Самостійної оцінки свого рівня знань;

2. Рівня залученості в практичну діяльність з представленої теми;

3. Досвіду участі в тренінгах на подібну тематику;

4. Бажання взяти участь в тренінгу на подібну тематику.

5. (див. Додаток А)

В другій частині дослідження учасники заповнювали анкету після проходження тренінгу “Гендерні аспекти ВІЛ/СНІД”. Даний тренінг був проведений в рамках діяльності організації. Учасниками тренінгу були фахівці різних напрямків роботи з різних відділень КМЦ ВБО “Всеукраїнська Мережа ЛЖВ”. Одноденний тренінг проводився в представництві організації в правобережному київському центрі. Він включав в себе три інформаційні блоки. Перший стосувався визначення основних понять в запропонованій темі (гендер, гендерні стереотипи, фактори вразливості і т.д.). Другий - факторів вразливості до ВІЛ/СНІД, пов’язаних з особливостями гендеру, і останній – стратегій подолання проблем викликаних гендерними стереотипами в сфері ВІЛ/СНІД.

Під час тренінгу застосовувалися проективні методики, групова дискусія, фокус-група (як одна з вправ), рухова вправа і масштабний інформаційний блок, що був поєднаний з візуалізованою презентацією.

Загалом, тренінг стосувався всіх тем, які в даному дослідженні визначені як такі, що стосуються гендерного виміру проблеми ВІЛ\СНІД. Всі питання що обговорювались під час тренінгу і є необхідними знаннями, як зазначає організація, для впровадження гендерно чутливої політики, були включені в анкету. Програма тренінгу подана в Додатку В.

В анкеті, яка пропонувалась після тренінгу, включались ті самі питання, що і в анкеті, яка визначала загальний рівень поінформованості з запропонованої теми, задля визначення наявності змін в рівні поінформованості учасників, вже після отримання певної кількості інформації. (Дивитися Додаток Б.) Додатково до анкети включався блок запитань, де було запропоновано учасникам визначити якість проведеного тренінгу за такими параметрами як: інформаційна змістовність, виконання та організаційна якість, можливість практичного використання

2.4 Процедура проведення дослідження

Дослідження проводилось в три етапи:

1. Підготовчий, під час якого було підібрано та опрацьовано інформацію з теми дослідження, на базі якої було побудовано тренінг і анкету.

2. Основний, який стосувався опитування членів організації, задля визначення загального рівня поінформованості з питань, що стосуються гендерних аспектів ВІЛ\СНІД .

3. Заключний, що включав в себе проведення тренінгу і анкетування після нього.

На підготовчому етапі було зібрано інформацію з міжнародних джерел і опрацьовано матеріали з гендерно-орієнтованих питань в сфері ВІЛ\СНІД, що були створені фахівцями Київського відділення та Центрального офісу “Всеукраїнської Мережі ЛЖВС”.

Основний етап проходив в квітня - травні і мав на меті опитати всіх працівників організації, з метою визначення рівня поінформованості з представленої теми. Під час дослідження було отримано дві відмови приймати участь в анкетуванні.

За домовленістю з керівництвом, 21 квітня 2009 року було проведено тренінг в правобережному центі організації. В тренінгу брало участь 13 осіб. Всі 13 прийняли участь в анкетуванні після тренінгу.

2. 5 Етичні аспекти дослідження

При встановленні контакту з респондентами інтерв’юер представлялася та називала учбовий заклад, який вона представляє, розповідала причину проведення дослідження та описувала тему та мету дослідження.

Респондентам відводилось 10 хвилин на заповнення опитника, про що вони були попереджені перед тим, як заповнювати анкету. Учасники заповнювали анкету анонімно.

Кожному респонденту гарантувалась конфіденційність інформації, отриманої після заповнення анкети, використання отриманої інформації виключно в дослідницьких цілях.

Під час завершення опитування інтерв’юєр дякував респонденту, запевняв його, що він надав чималу допомогу організатором дослідження.

2.5 Концептуалізація понять

Гендер - соціальна особливість статі людини на відміну від біологічної статі (sех), соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості людини - чоловіка і жінки в усіх сферах життєдіяльності.[21]

Стать - характеризує біологічні відмінності між чоловіком та жінкою.[12]

Гендерні стереотипи набір загальноприйнятих норм і суджень, які стосуються існуючого становища чоловіків і жінок, норм їхньої поведінки, мотивів і потреб.[1]

Фактори поширення - фактори, що мають вплив на поширення інфекції.[9]

Рівень поінформованості - рівень знань з досліджувальної тематики, який можна визначити як високий, середній, низький та дуже низький, при відсутності інформації з даної тематики, відповідно.

Гендерно чутливі програми - програми, які враховують той факт, що чоловіки і жінки часто стикаються з різними проблемами (наприклад, програми, які однією зі складових мають подолання насильства щодо жінок). [19]

СІН - споживачі ін’єкційних наркотиків.

ЛЖВ- люди, що живуть з ВІЛ/СНІДом

КМЦ ВБО “Всеукраїнська мережа ЛЖВС”- Київський міський центр всеукраїнської благодійної організації “Всеукраїнська мережа людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом”.

Розділ 3. Аналіз рівня поінформованості щодо гендерного виміру проблеми ВІЛ/ СНІДу працівників ВІЛ сервісної організації та вивчення впливу тренінгу “Гендерний вимір проблеми ВІЛ\СНІД” на рівень поінформованості з даної тематики

3.1 Аналіз рівня поінформованості щодо гендерного виміру проблеми ВІЛ/СНІДу працівників ВІЛ-сервісної організації

Для визначення загального рівня поінформованості з питань гендерного аспекту ВІЛ\СНІД працівникам організації Київського міського відділення ВБО “Всеукраїнська мережа ЛЖВ” було запропоновано взяти участь в анкетуванні. Для того, щоб відтворити загальну картину знань з даної теми в організації, респонденти, які брали участь в дослідженні за час його проведення не брали участі в тренінгах, що стосувались гендерного виміру проблеми ВІЛ\СНІД. Як було зазначено анкета складалася з трьох блоків запитань, які стосувалися основних понять в даній темі, факторів вразливості для жінок та чоловіків і шляхів боротьби з ними.

З метою визначення самооцінки рівня знань респондентами на початку анкети їм було запропоновано оцінити себе. За результатами опитування, більшість респондентів (11 з 26) визначили свій рівень як середній, 4 - як високий, 8- як низький і 3- як дуже низький . Ще один учасник утримався від відповіді . (Див. табл. 3.1.1)

Таблиця 3.1.1 Розподіл відповідей респондентів на запитання «Як Ви оцінюєте рівень Ваших знань з питань гендерної специфіки ВІЛ/СНІД?»

В анкеті були дані запитання, що пов’язані з поняттями, які визначаються як головні для даної теми. А саме, учасникам опитування необхідно було дати визначення таким поняттям як: гендер, гендерна рівність, гендерні стереотипи.

За результатами опитування 9 з 26 відповідей щодо поняття гендер були правильними. Виходячи зі змісту питання, відповідь повинна була враховувати різницю між чоловіками та жінками не в фізіологічному, а в соціальному контексті. Найбільш чіткою була відповідь, де зазначалось про гендер як “соціальні ролі чоловіка та жінки”. Також правильними відповідями можна вважати такі: “гендер - зумовлений традиціями, культурою, стереотипами розподіл соціальних ролей, між чоловіком та жінкою ”, “створена суспільством система цінностей та норм поведінки для чоловіка та жінки ”, "соціальна роль чоловіка та жінки, що пов’язана зі статтю ”, та “статеве розмежування поведінкових норм». Три учасники вважали гендер синонімом до “ рівності між чоловіком та жінкою ” та “статевою ознакою”. Неповними вважались відповіді, де було зазначено, що гендер це різниця між чоловіком та жінкою, але не було сказано про яку саме різницю йде мова. 6 з зазначеної кількості респондентів визначили гендер як рівноправ’я між чоловіком та жінкою та як розмежування статей. Виходячи зі змісту поняття гендер, яке використовується в даній роботі, такі відповіді не можна вважати правильними. 9 з учасників опитування взагалі утрималися від відповіді. Розуміння поняття гендер є важливим для подальшої роботи з даної тематики. Отже, за результатами опитування було встановлено, що не всі учасники розуміли це поняття правильно.

Наступне відкрите запитання стосувалося визначення поняття гендерна рівність. Було дано 13 з 26 правильних відповідей на це запитання. Серед них були дві відповіді, які свідчили про існування певного феміністичного забарвлення. У них питання гендерної рівності: “проконсультуйтесь у феміністок”, “гендерна рівність - це те, чим займаються феміністки”. На це могла вплинути сучасна тенденція сприйняття процесу встановлення та збереження гендерної рівності як питання яким цікавляться лише представники феміністичного руху. Ще дві відповіді були неповними, хоча і демонстрували взаємозв’язок між гендерною рівністю та стосунками чоловіка та жінки, але не відображали розуміння даного поняття. Такими відповідями були: “гендерна рівність- сукупність соціальних проблем та сімейних проблем між чоловіком та жінкою у нашому суспільстві”, “гарні стосунки між чоловіком та жінкою” Інша половина респондентів дали відповідь, яка може вважатися правильною. Серед правильних відповідей можна виділити такі: “чоловік та жінка мають однакові права”, “повага до обох статей/ між статями” і “відсутність гендерно-рольових стереотипів, пов’язаних зі статтю”, “гендерна рівність це забезпечення прав і можливостей для обох статей”. На противагу результатам оцінювання відповідей на попередні запитання, учасники дослідження продемонстрували високі показники в рівні поінформованості щодо визначення гендерних стереотипів. 16 з 26 опитаних навело вдалі приклади гендерних стереотипів, хоч і достатньо однотипні. Майже всі учасники вказували стереотип, що стосується ролі жінки в суспільстві, наприклад: “тільки жінка має виховувати дітей”, “жінка завжди слабша за чоловіка”, “жінка не може займати керівну посаду ”, “після декретної відпустки жінку не треба брати на роботу, адже дитина буде заважати їй працювати”, “жінка, а не чоловік повинен займатися домогосподарством”. Тобто, загалом зазначалися стереотипи стосовно ролі жінки як домогосподарки і стосовно її можливостей мати власну кар’єру.

Хоча деякі відповіді були достатньо різноманітні: “чоловіки не плачуть, вони повинні приховувати власні емоції ”, “хлопчики та дівчатка мають гратися відповідно дівчачими та хлоп’ячими іграшками”, “жінка не може гарно керувати автомобілем”. Інші учасники (10) не навели приклад гендерного стереотипу.

Показником розуміння поняття гендеру є також знання відмінності понять гендер та стать: 14 з 26 учасників розуміє відмінність між поняттями гендер та стать, 4 учасники опитування вважають, що ці поняття є синонімами, і 8 респондентів не можуть визначитись з відповіддю.

Визнання різниці між гендером та статтю є важливим для визначення вразливості жіночої статі, а саме і на біологічному рівні і на соціальному рівні. Питання щодо вразливості чоловіків або жінок до ВІЛ, включало в себе відповідь про відсутність значення статі, яку дало 9 респондентів. Більше половини з опитаних (15 з 26) правильно визначили, що жінки є більш вразливими. Ще двоє з відповіддю не визначились.

В даному контексті важливим є розуміння впливу гендерних стереотипів на проблему ВІЛ\СНІД. Більшість працівників організації (23 учасники з 26) зазначають про існування зв’язку між подоланням ВІЛ/СНІДу та подоланням гендерних стереотипів. Лише одна людина вважає, що такого зв’язку немає і двоє не визначились з відповіддю. Але при цьому 8 з учасників дослідження не вважають цей вплив значним, а 5 – не відповіли на це запитання.

Таблиця 3.1.2 Розподіл відповідей на запитання: «Чи мають на Вашу думку гендерні cтереотипи вплив на проблему ВІЛ\СНІД?»

К демонструє таблиця 3.1.4 гендерні фактори не сприймаються респондентами як такі, вплив яких на проблему ВІЛ/СНІД є значним. Це підтверджується даними наведеними в таблиці, де визначаються найбільш впливові фактори на проблему ВІЛ\СНІД, які респонденти мають оцінити за п’ятибальною шкалою. В таблиці зазначаються такі фактори як: гендерні стереотипи, політична ситуація в країні, економічна ситуація в країні, рівень освіти в країні, доступ до інформації (розвиненість ЗМІ), менталітет та індивідуальні особливості кожної людини, пропонувалось оцінити за їхньою важливістю. Гендерні стереотипи отримали достатньо низький бал. Найбільш важливим на думку учасників є доступ населення до інформації ЗМІ та менталітет. На третьому і четвертому місці індивідуальні особливості кожної людини та рівень освіти населення. Одна людина проігнорувала всі фактори, окрім гендерних стереотипів. Результати опитування наведено в таблиці 3.1.3.

Таблиця 3.1.3Фактори впливу на проблему ВІЛ/СНІДу

Цікаво, що учасники високо оцінюють менталітет як один з факторів впливу. Однак, згідно опрацьованих матеріалів, в гендерній політиці організації не визначається менталітет як фактор. Можна зробити припущення, що учасники визначають цей фактор важливим спираючись на особистий досвід, або на інші знання, що потребують окремого дослідження.

Далі, в анкеті респондентам було запропоновано оцінити певні твердження, що мало на меті виявити чи вважають учасники їх гендерними. Твердження були прикладами стереотипів закоренілих в суспільстві, і більшість з учасників розпізнали їх. Сумарна кількість відповідей “ні” і “не знаю” в два рази перевищувала за об’єднану суму відповідей “Так” Результати опитування для кожного з тверджень представлені в таблиці 3.1.4.

Таблиця 3.1.4Розподіл відповідей на запитання «Чи вважаєте Ви представлені нижче твердження гендерними стереотипами?»

Дані стереотипи представлені в анкеті через те, що вони є прикладами таких, що мають вплив в сфері ВІЛ\СНІД. Кількість відповідей «Ні» та «Не знаю» на це запитання є певним показником того, що не всі учасники розпізнають гендерні стереотипи.

Для того, щоб визначити рівень поінформованості про гендерні фактори вразливості і їх прояви учасникам пропонувалось визначити своє ставлення до 12 тверджень. Кожне з них описувало певний фактор вразливості і визнання або невизнання правильності кожного демонструвало розуміння гендерного виміру проблеми ВІЛ\СНІД.

Кожне твердження мало свою правильну відповідь. Не визначення відповіді також вважалось неправильним. Результати представлено в таблиці 3.1.5.

Наприкінці опитування респондентам було запропоновано написати п’ять можливих шляхів подолання гендерних стереотипів. З 26 з правильними відповідями було заповнено 4 анкети, в яких в двох анкетах був заповнений 1 пункт з 5, одна з яких все ж таки не була точною: “повернення до радянської безособистісної системи стосунків”, а інша відповідь була неповною, а саме: “рівномірний розподіл ресурсів”.

Два учасники продемонстрували знання високого рівня з даної теми. Вони зазначили по 4-5 варіантів відповідей, серед яких були і групова робота, і індивідуальна, і рекламні кампанії, і впровадження гендерної чутливих програм. Ці відповіді є різнобічними та повними.

Двоє зазначили метод, який визначили як “використання презервативу”. Таку відповідь не можна вважати правильною, адже питання не стосується захисту від передачі ВІЛ. Насамперед, потрібно зазначити шляхи подолання гендерних стереотипів, що впливають на епідемію ВІЛ\СНІДу.

Щодо спрямування цих стратегій подолання гендерних стереотипів то 21 з 26 учасників вважали, що для подолання гендерних стереотипів потрібно працювати як з жінками, так і з чоловіками.

Загалом, можна зазначити, що працівники ВІЛ-сервісної організації володіють достатньо інформацією, що стосується факторів вразливості в сфері ВІЛ/СНІД, визначають поняття гендерного стереотипу та визнають існування різниці між поняттями гендер та стать. Однак питання, які пов’язані з гендером та гендерними факторами вразливості не отримали великої кількості правильних відповідей. Працівники лише частково можуть визначити стратегії подолання даної проблематики. Це може бути пов’язано з тим, що гендерні стереотипи взагалі не вважаються респондентами впливовим чинником на проблему епідемії ВІЛ/СНІД. Певний зв’язок між ними і вбачається, але значний вплив не визнається.

3.2 Вплив тренінгу на рівень поінформованості щодо гендерного виміру проблеми ВІЛ/ СНІД у працівників ВІЛ сервісної організації

Тренінг мав на меті підвищити рівень поінформованості учасників з теми “Гендерні аспекти ВІЛ\СНІД”. Загалом, інформаційний блок тренінгу складався з трьох частин:

1. Поняття стать, гендер, гендерні стереотипи;

2. Гендерні фактори вразливості до проблеми ВІЛ/СНІД ;

3. Стратегії подолання гендерних стереотипів в сфері ВІЛ/СНІД.

4. Інформація по кожній з частин інформаційного блоку була подана в вигляді презентації (Див. Додаток Г). Надання інформації з даної тематики суттєво вплинула на рівень поінформованості учасників досліджувальної групи.

5. Після тренінгу всі учасники зазначили про відмінність понять гендер та стать і були відсутні такі, які б взагалі утрималися від відповіді. Також, після тренінгу всі, крім одного, навели визначення поняття гендер. 4 з них дали неправильні відповіді. Вони різнилися від попередніх, які було отримано під час загального анкетування: якщо раніше поняття було сплутане зі статтю, то тепер гендер зазначався як “стереотип”, “закореніла думка про чоловіка та жінку”. Вісім відповідей учасників були правильними і стосувались таких формулювань: “соціальні ролі, що стосуються чоловіка та жінки”, “різниця між чоловіком та жінкою, що зумовлена їх соціальними ролями”, “розподілення ролей в суспільстві, що стосуються чоловіка та жінки”. Тобто, відповіді несли в собі розуміння суті гендеру як соціального конструкту. Найбільш відмінні між собою відповіді на зазначене питання продемонстровано в таблиці 3.2.1.

Таблиця 3.2.1. Розуміння учасниками поняття «гендер»

Зміни в розумінні поняття гендерна рівність також демонструються в результатах повторного анкетування учасників тренінгу. Загальна кількість учасників, що дали відповіді на це запитання змінилася – до тренінгу половина не дала відповіді на це запитання, після тренінгу з загальної кількості 13 чоловік - 10 дали правильну відповідь. Відповіді мали суттєві доповнення, в порівнянні з відповідями під час попереднього опитування, а саме: “гендерна рівність - це забезпечення прав і можливостей для обох статей”. Один учасник не визначився з відповіддю і двоє дали дещо неточну відповідь, яка хоч і демонструє взаємозв’язок між гендерною рівністю та стосунками чоловіка та жінки, але не відображає розуміння даного поняття. Такими відповідями були: “сукупність соціальних проблем та сімейних проблем між чоловіком та жінкою у нашому суспільстві”, “гарні стосунки між чоловіком та жінкою”.

гендерний стереотип поінформованість хворий

Таблиця 3.2.2Розуміння учасниками поняття «гендерна рівність»

Задля розпізнання та визначення гендерних стереотипів в тренінгу серед інших методик, було використано проективну: учасникам пропонувалось зобразити образ ідеального чоловіка та жінки. Для виконання цієї вправи учасникам пропонувалось розділитися на дві групи. За отриманими результатами, учасники для жінки визначають такі риси як: хазяйновитість, розум, сексуальність, привабливість. Для чоловіка визначають: працьовитість, вірність, розум, відсутність алко та нарко- залежностей. Самі учасники під час обговорення вправи визначили, що на такі уявлення впливають соціальні ролі чоловіка та жінки. За результатами опитування після тренінгу в питанні, що стосувалось визначення гендерних стереотипів продемонстровано кардинальні зміни - після тренінгу всі три твердження майже всі учасники визначили як приклади гендерних стереотипів. Ще чотири учасники на два твердження з трьох дали негативні відповіді або не визначилися з відповіддю. Отже, учасники після проходження тренінгу розпізнали гендерні стереотипи.

Відповіді після тренінгу на те саме питання, щодо надання прикладу гендерного стереотипу продемонструвало відповіді іншого змісту. По-перше, 12 з 13 дало відповідь на це питання. По-друге, до зазначених стереотипів ролі жінки додалися і стереотипи пов’язані з роллю чоловіка в суспільстві: “чоловік працює в школі, а отже він “невдалий”, нереалізований”, “чоловік, що виконує домашню роботу - слабкий, не справжній чоловік”, “справжні чоловіки сильніші у всьому за жінку”. Також додалися стереотипи які стосуються жінок, але іншого характеру: “жінка винна в усіх проблемах в сім’ї”, “ВІЛ позитивні жінки винуваті в усіх гріхах, а чоловіки - ні”. Можливо помітити, що з’явилась різноманітність відповідей, що не може не демонструвати зміни у розумінні учасниками зазначеного поняття.

Під час тренінгу учасники заохочувались до обговорення та дискусій. Це було необхідно задля розуміння учасниками глибини закоренілості гендерних стереотипів у свідомості.

Інформаційний блок, який представляв фактори вразливості викликав певні протиріччя між учасниками тренінгу. Це було спричинено тим, що кожен з учасників намагався апелювати до свого досвіду і міг не визначати зазначені фактори вразливості. За допомогою вправи, що мала на меті розподілити всі фактори вразливості на декілька груп (соціальні, психоемоційні, економічні), учасники визначили взаємозв’язок між гендерними стереотипами та факторами вразливості.

Для того, щоб визначити рівень поінформованості щодо факторів вразливості і їх проявів, учасникам пропонувалось визначити чи вважають вони правильним 12 тверджень. Кожне твердження описувало певний фактор вразливості, визнання або невизнання існування якого демонструє розуміння гендерного виміру проблеми ВІЛ\СНІД.

Всі твердження були створені на базі опрацьованих матеріалів з гендерної політики Центрального офісу Всеукраїнської організації Мережа людей, що живуть з ВІЛ так і в матеріалах інформативної частини тренінгу.

Питання, відповіді на які не зазнали значних змін, стосувалися загальновідомої інформації в сфері ВІЛ\СНІД, а саме про: ризиковану поведінку, насильницький статевий акт і про піклування з боку жінки про хворого чоловіка.

Найбільших змін зазнали питання щодо жінок, що надають сексуальні послуги, нерівний розподіл ресурсів, щодо доступу жінок до різноманітних послуг і ролі жінки як матері. Відповіді на 6 з 12 тверджень до і після тренінгу суттєво не змінилися, але все одно, загальний відсоток правильних відповідей зріс.

На тренінгу неодноразово були презентовані фактори вразливості для обох статей. Жінки є більш вразливими і 12 з 13 учасників зазначають це в опитуванні після тренінгу.

Остання тема, яка обговорювалась на тренінгу стосувалась питання стратегій подолання гендерних стереотипів в сфері ВІЛ/СНІД. Учасникам було запропоновано прослухати візуалізований інформаційний блок з даної теми. Також фахівцям було запропоновано створити фокус-групу з метою обговорити представлену тренером соціальну рекламу з тематики подолання гендерних стереотипів в сфері ВІЛ\СНІД. Як результат даної вправи тренер отримав висновки учасників щодо рекламних плакатів, які були створені в рамках гендерно- орієнтованого проекту організації, які потім було передано керівництву організації, з метою вдосконалення та змін в представлених зразках, та здійснення претесту інформаційних матеріалів. Для оцінки учасникам було запропоновано чотири інформаційні матеріали. Учасники самостійно визначили критерії оцінки зразків:

- викликані асоціації (Які асоціації інформаційний матеріал викликає в аудиторії?)

- релевантність (Як аудиторія визначає мету плакату?)

- ефект (Як інформаційний матеріал впливає на аудиторію?)

- Окрім соціальної реклами створеної в рамках діяльності організації, учасникам було представлено різні приклади міжнародної гендерно орієнтованої реклами, приклад реклам побудованих на стратегіях подолання проблем ВІЛ\СНІД та наркозалежності. Всі приклади обговорювались та оцінювались за попередньо визначеними самими учасниками критеріями. Дана вправа була пов’язана з інформаційним блоком стратегії та шляхи подолання проблем викликаних гендерними стереотипами в сфері ВІЛ/СНІД”, в якому зазначалося не тільки про інформаційний вплив, а і про групову та індивідуальну роботу, співпрацю з іншими організаціями і т.д. Тобто, шляхи подолання від індивідуального до національного рівнів.

- Опитування після проведення продемонструвало, що учасники на відміну від результатів при загальному опитуванні можуть зазначити в середньому від 3 до максимальних 5 можливих стратегій. Серед них учасники зазнають: групова робота, індивідуальне консультування, соціальна реклама та інші. З 13 респондентів 7 відповіли правильно на всі запитання.

- Щодо спрямування цих стратегій на подолання гендерних стереотипів, то після тренінгу всі учасники зазначили, що для подолання гендерних стереотипів потрібно працювати як з жінками, так і з чоловіками. Тобто, тренінг вплинув на розуміння того, що задля успішного вирішення представленої проблеми впливу гендерних стереотипів на поширення та подолання ВІЛ\СНІДу необхідно рівною мірою працювати з представниками обох статей.

- Одним із завдань тренінгу було представлення його учасникам масштабів значимості гендерних стереотипів в контексті проблеми ВІЛ\СНІД. Результати опитування після тренінгу продемонстрували той факт, що учасники визнавали існування зв’язку між подоланням гендерних стереотипів на зменшення рівня захворюваності на ВІЛ, та 12 з 13 учасників визначили цей вплив як значний. Учасники стали вважати вплив гендерних стереотипів більш суттєвим, і це відобразилося в запропонованій таблиці оцінки факторві впливу на проблему ВІЛ\СНІД.

- Важливо зазначити що сама крива відповідей виросла, в порівнянні з результатами загального оцінювання рівня поінформованості працівників організації: жоден з факторів не був оцінений мінімально і впливовість таких факторів як гендерні стереотипи зросла. Індивідуальні особливості людини, навпаки втратили свої позиції в порівнянні з іншими факторами. Одна людина проігнорувала всі фактори, окрім гендерних стереотипів.

- Загалом, результати після проведення тренінгу продемонстрували, що учасники зважають на всі фактори майже однаково. І це є важливим здобутком в даному контексті, адже це питання обговорювалось на тренінгу і зазначалось про важливість включення у програми боротьби та профілактики різних факторів впливу. Також необхідно зазначити про важливість дослідження позиції гендерних стереотипів в таблиці. Те, що вони займають третю позицію з невеликим відривом від таких факторів як менталітет та доступ до інформації є позитивною зміною в сприйнятті гендерного виміру ВІЛ\СНІД респондентами.

Таблиця 3.2.4Фактори впливу на проблему ВІЛ/СНІД

Важливим здобутком проведеного заняття є також те, що після тренінгу показники рівня оцінювання своїх знань у учасників дослідження суттєво змінилися: більше половини учасників оцінила рівень своїх знань як високий, інша половина - як середній. Лише одна людина визначила себе з низьким рівнем знань, щодо гендерного аспекту ВІЛ\СНІД і жодна людина не зазначила про дуже низький рівень чи не відповіла на це питання. Це свідчить про зміни в сприйнятті свого рівня знань з теми, що була представлена (див. таблицю 3.2.5).

Таблиця 3.2.5 Розподіл відповідей респондентів на запитання «Як Ви оцінюєте рівень Ваших знань з питань гендерної специфіки Віл/СНІД?» , N=13

Задля вдосконалення проведеного тренінгу учасникам пропонувалось оцінити його за такими ознаками як: інформаційна частина; практична частина; обговорення; візуалізація; умови проведення тренінгу. Учасникам пропонувалась також така шкала оцінки: 3 бали- високий рівень, 2- середній рівень, 1-низький рівень, 0- дуже низький. Результати оцінювання представлено в таблиці 3.2.6.

Таблиця 3.2.6Оцінювання тренінгу “Гендерні аспекти ВІЛ\СНІД”

Підсумовуючи, варто зазначити, що представлені результати опитування свідчать про існування позитивного впливу тренінгу на рівень поінформованості з питань гендерного аспекту ВІЛ\СНІД- відповіді до і після тренінгу змінилися, стали чіткішими та повнішими. Загальна кількість респондентів, які відповіли на всі запитання анкети зросла. Можна виділити вплив тренінгу на рівень поінформованості з таких напрямків:

1. Володіння основними поняттями: гендер, гендерна рівність та гендерні стереотипи;

2. Розуміння впливу гендерних стереотипів на проблему епідемії ВІЛ\СНІДу;

3. Визначення стратегій подолання гендерних стереотипів;

4. Фактори вразливості до ВІЛ\СНІД.

5. Самостійна оцінка рівня знань учасниками як і до, так і після тренінгу підтверджувалась результатом, після заповнення всієї анкети. Якщо на початку високого рівня не було продемонстровано і не було зазначено самими учасниками, то повторне опитування продемонструвало наявність підвищення як самооцінки щодо рівня поінформованості, так і наявності знань щодо запропонованої теми, яке підтверджується загальним зростанням кількості правильних відповідей.

Висновки

1. Проблема ВІЛ/СНІДу в Україні набуває надзвичайної актуальності з огляду на гендерні фактори вразливості, які детермінують швидке поширення епідемії серед населення. Вивчення останніх є необхідним кроком у подоланні проблематики ВІЛ/СНІДу в Україні.

2. Одним з факторів впливу на гендерні аспекти проблеми ВІЛ/СНІД є рівень поінформованості працівників ВІЛ-сервісних організацій щодо понять гендеру, гендерної рівності, гендерних стереотипів, факторів вразливості, пов’язаних з ними, та стратегій їх подолання.

3. Загальний рівень поінформованості працівників ВІЛ-сервісної організації є високим з питань, що стосуються поширення, захисту та перебігання ВІЛ/СНІД, але низькими з питань гендеру, гендерної рівності та гендерних факторів вразливості, що частково спричинено відсутністю визнання й оцінки впливовості гендерного фактору в цій сфері.

4. На формування рівня знань з даної тематики впливають стереотипи та упередження, сформовані у працівників організації, з огляду на їхній особистий досвід роботи в сфері ВІЛ/СНІД. Стереотипізація перешкоджають успішному засвоєнню знань з теми.

5. Одним з методів підвищення рівня поінформованості з теми гендерних аспектів ВІЛ/СНІД для працівників ВІЛ-сервісної організації є проведення тренінгів та інформаційних занять з даної тематики. Даний метод відзначається ефективністю та самі працівники зазначають про бажання проходити тренінги з даної теми.

Практичні рекомендації:

1. Для працівників ВІЛ-сервісних організацій слід проводити навчання з метою розширення їхніх знань про гендер та гендерні фактори вразливості.

2. Навчання з теми гендерних факторів вразливості ВІІЛ/СНІД може проводитись у формі лекційних занять, що стосуватимуться визначенню основних понять. Іншим методом є проведення одноденного тренінгу “Гендерні аспекти ВІЛ/СНІД”, що поєднує і лекційний блок, і практичну частину.

3. Тренінг “Гендерні аспекти ВІЛ/СНІД” має проводитись для всіх працівників організації, а також можливо проведення тренінгу для клієнтів організації.

4. Тренінг “Гендерні аспекти ВІЛ/СНІД” має включати в себе визначення понять гендеру, гендерної рівності, зазначати про відмінність гендеру та статі.

5. У тренінгу повинен бути присутній окремий блок, що стосувався б факторів вразливості, з використанням статистичних даних та зауваженнями щодо важливості гендерного питання в сфері ВІЛ\СНІД.

6. У тренінгу обов’язково має бути зазначено про стратегії боротьби з проблемами, що пов’язані з гендерними стереотипами, надано приклади яким чином їх можна реалізувати, обов’язково з реально діючими успішними прикладами подолання гендерних стереотипів.

7. Ефективним є проведення активного обговорення та дискусій під час роботи, адже це впливає на усвідомлення гендерних стереотипів, що існують в самій групі учасників.

Список використаної літератури

1. Аналітичний центр Соціоконсалтинг Соціологічне дослідження „Взаємозв’язок гендерних стереотипів і нерівностей з поширенням епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні”, ПРООН у 2004.

2. Аналітичний центр Соціоконсалтинг

Вторинний аналіз соціологічних і поведінкових досліджень щодо проблеми віл/снід, проведених в Україні 2005.

3. Аналітичним центром Соціоконсалтинг Аналітичний звіт „Громадська думка щодо ВІЛ/СНІД: обізнаність, ставлення, джерела інформування” 2005.

4. Анкер Р. Теории профессиональной сегрегации по признаку пола: аналитический обзор // Гендер и экономика: мировой опыт и экспертиза российской практики. - М., 2002.

5. Бабенко С. Харьков Гендерное неравенство" в рамках базового курса "Неравенства в современных обществах",2008 авторський курс

6. Берн Ш. Гендерная психология. - СПб., 2001. - Гл.3.

7. Близнюк В. Гендерні відносини в економічній сфері // Основи теорії гендеру: Навчальний посібник. - К.: "К.І.С.", 2004

8. Британська Рада в Україні (British Council Ukraine) ”Насильство проти жінок. Що думають люди?” дослідження / К.,2005.- 37с.

9. ВІЛ/СНІД: політика, профілактика, догляд" : метод. посіб. / Національний ун-т "Києво-Могилянська академія", Школа соціальної роботи ім. В.І. Полтавця, Школа охорони здоров'я ; авт.кол. Д. Богдан та ін., упоряд. В. Левченко; за ред. Т. В. Семигіна. - К. : Києво-Могилянська Академія, 2006. - 140 с.

10. ВІЛ Prevention among Male Clients of Female Sex Workers in Kaolack, Senegal: Results of aПрофілактика серед чоловіків-клієнтів робітниць секс-бізнесу в Каолаке, Сенегал: результати peer education program”. AIDS Education and Prevention 12(1): 21-37.програму взаємного навчання ". ЮНЭЙДС (2000). “Innovative Approaches to HIV Prevention: Selected case studies”. 12 (1): 21-37. UNAIDS (2000).

11. Впровадження ґендерних підходів у діяльність органів виконавчої влади./ Практичний посібник для державних службовців. – К.: 2004. – С. 11-20.

12. Гендер та ВІЛ/СНІД: Новий підхід до запобігання і політики. – ПРООН, К.: 2004. – 32 с.

13. Гендерні аспекти державної служби: Монографія / М. Пірен, Н. Грицяк; За заг. ред. Б. Кравченка. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2002. –С. 216-218.

14. Гендерна експертиза українського законодавства (концептуальні засади) / Відп. ред. Т.М. Мельник. – К.: Логос, 2001. – С. 54.

15. Домохазяйка или бизнес-леди: неолиберализм и постсоветские женские идентичности . - С. 73-96

16. Журженко Т.Социальное воспроизводство и гендерная политика в Украине. - Харьков: Фолио, 2001. - Гл.7.

17. “Запобігання та подолання гендерного насильства в сімї” Канадсько-Український Тендерний Фонд – аналітичний звіт

18. Інноваційні підходи до профілактики ВІЛ-інфекції: окремі тематичні дослідження". Женева: Об'єднана програма Організації Об'єднаних Націй з ВІЛ / СНІД.- загальний опис

19. Geneva: Joint United Nations Programme on HIV/AIDS. Інтеграція ґендеру в національні державні програми. / Програма розвитку ООН в Україні. – К.: ПРООН, 2006. – С. 7.UNAIDS (1999).“Summary Booklet of Best Practices”.

20. Ірина Варшик Гендерна Політика Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ ВБО Всеукраїнська мережа ЛЖВ Київ 2008 рік

21. Кіммель М. Гендероване суспільство. - К.: Сфера, 2003. - Р. 8.

22. Кобелянська Л.С. Гендерна освіта в Україні: реалії та перспективи. Проблеми освіти. – К.: ПРООН, 2004. – Вип. 36. – С. 5.

23. Ковалко М. Законодавче забезпечення гендерної рівності в Україні // Рівність жінок і чоловіків в Україні: правові аспекти: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – К., 2001. – С. 51.

24. Кулачек О.П. Роль жінки в державному управлінні: старі образи, нові обрії / Монографія. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2005. – С. 239.

25. Мальцева И.О., Рощин С.Ю. Гендерная сегрегация. - 2007. - 1.1. Гендерная сегрегация на рынке труда: определение и причины.

26. Мельник Т.М. Ґендерна політика в Україні. – К.: ЛОГОС, 1999. – С. 14

27. Мораль та СНІД. Африка. Нью-йорк Кембрідж прес.2004

28. Насильство в сім'ї: звинувачуючи жертву: Доповідь за результатами моніторингу забезпечення прав жінок /Міжнародна амністія. – К., 2007., 2-9с.

29. Річний звіт Всеукраїнська мережа ЛЖВ- 2007

30. Резюме Буклет найкращої практики. Geneva: Joint United Nations Женева: Об'єднана

Programme on HIV/ AIDS. Програма з ВІЛ / СНІД. UNAIDS Technical Update on Sex Work and HIV/AIDS, 2002. ЮНЭЙДС Технічна Інформація про секс та ВІЛ / СНІДу, 2002

31. Суковата В. Стереотипи підприємництва в масовій свідомості: гендерний аналіз // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2001. – No

32. Перспективи паритетної демократії у політико-правовому полі України: 36. наук ст. Харк. філ. УАДУ; Харк. Центру жіночих дослідж. – Xарків, 1997. – С 121.

33. Програма розвитку ООН в Україні. Програма рівних можливостей ПРООН Інститут соціології НАН України Центр соціальних експертиз “Гендерні стереотипи та ставлення громадськості до гендерних проблем в українському суспільстві” Київ 2007 рік

34. Пфау-Эффингер Б. Опыт кросс-национального анализа гендерного уклада СОЦИС. - 2000. - No.11.

35. "Профілактика ВІЛ-інфекції в країнах, що розвиваються,". Lancet

1996, 348: 1071-1074. 1996, David, M (1997).Давид, M (1997). “Gender Relations and AIDS”. 348:

36. Формативне дослідження “Введення гендерного виміру у програми профілактики, догляду та підтримки”, 2005 рік, МБФ “Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні”, проект “Санрайз”, за підтримки USAID

37. Центр здоров’я та гендерної рівності “Women at Risk: Why are STIs and HIV Жінки в умовах ризику: Чому ІПСШ та ВІЛ different for women?” Takoma Park, Maryland (USA): Center for Health and Genderрізні для жінок? "Takoma-Парк, штат Меріленд (США): Центр здоров'я та гендерної Equity.справедливості. d’Cruz-Grote, D (1996). d'Крус-гроті, D (1996)

38. Яковенко О. Кадровий потенціал державотворення: стан та проблеми розвитку // Вісн. УАДУ. – 2002. – № 1. – С. 19-20.

Іноземні видання:

39. HIV/AIDS and Work: Global Estimates, Impact on Children and Youth, and Response.‎автори: ILO Programme on HIV/AIDS and the World of Work - 2006 – p 132 .

40. Markus Haacker The macroeconomics of HIV/AIDSby; International Monetary Fund. International government publication; English p- 344 2004

41. Mendell B.R., Scharm B An introduction to Human Services: Policy and Practice.- Boston: Pearson Education, 2003.- P.109. Publisher: Washington, D.C. : International Monetary Fund, 2004.

Відомості з інтернету:

42. Ашвин С. Утверждение мужской идентичности на рынке труда современной России // Рубеж. - 2000. - No. 116-17. - Доступний з http://socnet.narod.ru/Rubez/16-17/content.htm

43. Всеукраїнська мережа ЛЖВ. Діяльність організації/ Офіційний веб-портал організації. – 2007. Доступний з http://network.org.ua/joomla/index.php?option=com_content&task=blogcategory&id=2&Itemid=613

44. Міжнародна Амністія в Україні. Компанії організації/ Офіційний веб портал організації. – 2007. Доступний з <http://www amnesty.org.ua>

45. Міжнародний Альянс ВІЛ/СНІД в Україні/ Офіційний веб-портал організації Доступний з www.aidsalliance.org.ua/ru/sunrise/presentations/pdf/gender/3_gender%20and%20HIV.ppt

46. Міністерство сім’ї молоді та спорту Інформаційно-аналітичні матеріали. Доступно з www.kmu.gov.ua/sport/doccatalog/document?id=69886-2006 рік

47. "Национальная линия телефона доверия по проблемам ВИЧ/СПИД" Гендер и вич http://helpme.com.ua/ru/archive/default.html

48. ЮНЕЙДС http://www.unaids.org/ru/default.asp

49. ACEWH. Gender & HIV/AIDS Офіційний веб портал організації. – 2007 доступний з http://www.acewh.dal.ca/e/gender/program.asp

50. United nations populations fund. Gender equality / Офіційний веб портал організації .- 2009. Доступний з http://www.unfpa.org/gender/

51. How to Integrate Gender into HIV/AIDS Programs: Using Lessons Learned from USAID and Partner Organizations, 2004 USAID Доступний з

52. The Gender Aspects of the HIV/AIDS Pandemic: S. Matlin and N. Spence 2000 Доступний з http://www.genderandaids.org/modules.php?name=News&file=article&sid=5

53. В. А. Ядов. Стратегия социологического иследования Доступний з OCR: Allan Shade http://soclib.fatal.ru

Додаток А

Шановний респонденте!

Дане дослідження проводиться в межах написання кваліфікаційної роботи на тему: “Гендерний вимір сфери ВІЛ\СНІД”. Ваша участь є надзвичайно важливою, оскільки надасть можливість визначити рівень поінформованості в даній тематиці у працівників ВІЛ- сервісної організації. Ви можете бути певні, що ваші відповіді будуть використані без назви імен, тільки в загальному вигляді.

Щиро вдячна за участь в опитуванні!

1. Як Ви оцінюєте рівень Ваших знань з питань гендерної специфіки ВІЛ/СНІД?

Вибрану цифру обведіть

3-високий

2-середній

1-низький

0-дуже низький

2. Чи є Вашу думку зв’язок між подоланням гендерних стереотипів та зменшенням рівня захворювань на ВІЛ?

1. Так

2. Ні

3. Напишіть, що Ви розумієте під поняттям гендер

4.Чи є різниця між поняттями «гендер» та «стать»?

1.Так, різниця є

2.Ні, є синонімами

3.Не можу визначитись

5. Наведіть приклад гендерного стереотипу

6. Чи мають на Вашу думку, гендерні стереотипи в суспільстві вплив на проблему ВІЛ/ СНІД?

1. Так,мають значний вплив

2. Впливають, але вплив незначний

3. Не мають впливу взагалі

4. Не можу визначитися з відповіддю

7. Що таке гендерна рівність (рівноправ’я)

8. Хто, на Вашу думку, є більш вразливим щодо інфікування ВІЛ

1.Жінки

2.Чоловіки

3.Стать не має значення

9. Які з наведених нижче факторів на Вашу думку найбільше мають вплив на поширення інфекції

Оцініть фактори за рівнем важливості

(1 – неважливий, 5 – найбільш важливий фактор)

Обведіть відповідну оцінку в таблиці:

10. Чи є наведені нижче твердження, прикладом гендерного стереотипу:

Чоловік є досвідченішим, ніж жінка в статевих стосунках

1. Так

2. Ні

3. Не знаю

Чоловік працює набагато більше ніж жінка

1. Так

2. Ні

3. Не знаю

Жінці необхідно більше часу на опанування нової професії:

1. Так

2. Ні

3. Не знаю

11. Чи погоджуєтесь Ви з наведеними нижче твердженнями:

12. З ким потрібно працювати для подолання гендерних стереотипів?

1. В основному жінки потребують проведення роботи з подолання тендерних стереотипів

2. В основному чоловіки потребують проведення роботи з подолання тендерних стереотипів

3. Рівною мірою і чоловіки і жінки потребують роботи з подолання тендерних стереотипів

13. Перерахуйте мінімум п’ять шляхів/стратегій подолання проблем в сфері ВІЛ/СНІД, викликинах гендерними стереотипами.

14. Чи приймали Ви участь в тренінгах на подібну тематикою ?

1. Так

2. Ні

15. Чи хотіли би Ви прийняти в тренінгу на подібну тематику ?

1. Так

2.Ні

16. Ваша стать:1. Чоловіча

2. Жіноча

17. Ваш вік:____ років

Дякую за участь!