Реферат: Види митних режимів

План

1. Поняття і види митних режимів. Загальні положення їх застосування

2. Імпорт товарів

3. Реімпорт товарів

4. Експорт

5. Транзит товарів

6. Режим тимчасового ввезення або тимчасового вивезення

7. Режим митного ліцензійного складу

8. Висновки

9. Література

1. Поняття і види митних режимів. Загальні положення їх застосування

Митний режим є однією з основних категорій митного законодавства України і визначає:

1. – конкретний порядок переміщення товарів через митний кордон України у залежності від їх призначення;

2. – умови знаходження товарів та їх припустиме використання на (за межами) митної території;

3. – межі прав фізичних та юридичних осіб по розпорядженню товарами, що знаходяться у їх володінні;

4. – додаткові вимоги до даного товару, а також до правового статусу особи, яка переміщує його через митний кордон (у випадках, передбачених митним законодавством).

Визначення митних режимів здійснюється за такими ознаками:

– походження товарів (український чи іноземний);

– вибрана юридичними чи фізичними особами мета переміщення;

– напрямок переміщення;

– строк знаходження товарів під митним режимом;

– сплата митних платежів, а також надання митних пільг;

– статус товарів після завершення митного оформлення.

Вибір або зміна митного режиму стосовно товарів є прерогативою особи, яка переміщує товари. Митні органи при цьому приймають рішення про можливість розміщення конкретного товару під митний режим, обраний особою, яка здійснює декларування, тобто надають дозвіл на використання даного режиму або відмовляють у такому дозволі, виходячи з умов, визначених МК України.

Розміщення товарів під окремі митні режими може обмежуватися у випадках невиконання або неповного виконання умов розміщення товарів під даний митний режим залежно від статусу товарів, їх призначення, сфери застосування чи використання тощо. Наприклад, під режим реекспорту можуть розміщуватися тільки іноземні товари, під режим реімпорту – виключно українські товари, вивезені з України у режимі експорту. Знаходження товарів під деякими митними режимами обмежується визначеними термінами. Товари, що ввезені на митну територію України, можуть зберігатися у режимі митного складу протягом трьох років. Товари, що вивозяться за межі митної території України, можуть зберігатися у режимі митного складу протягом трьох місяців.

Перед розглядом окремих видів митних режимів підкреслимо такі моменти.

Митний кодекс України 1991 р. не містить визначення митних режимів і не встановлює їх перелік. У розд. ІV МК України "Переміщення та пропуск через митний кордон України товарів та інших предметів” визначається лише загальний порядок положення про пропуск через митний кордон товарів та інших предметів.

Норми гл. 1, 3 розд. ІV зводяться у частині переміщення (пропуску) товарів та інших предметів до регулювання пропуску з метою вільного використання на митній території України або за її межами (ст. ст. 53, 70 МК України); пропуску з метою тимчасового ввезення / вивезення (ст. 71 МК України) та транзиту через територію України (ст. ст. 54, 72 МК України). Цим самим різко звужується діапазон, обмежуються можливості фізичних та юридичних осіб у застосуванні засобів і методів, якими вони могли б користуватися, а також обмежується інструментарій самих митних органів. Вказані обставини по суті гальмують активну і ефективну їх діяльність.

Визначення митного режиму міститься у Положенні про вантажну митну декларацію, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. № 574[18]. Митний режим розглядається як сукупність положень, що визначають для митних цілей статус товарів та інших предметів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України. Що стосується видів митних режимів, то їх перелік наведено у класифікаторі процедур переміщення товарів через митний кордон України (розд. 1 "Митні режими” дод. № 2 до наказу Держмитслужби України від 9 липня 1997 р. № 307)[19]. У ньому було зазначено п'ятнадцять режимів.

Було вказано, що два з них (переробка під митним контролем та вільний митний склад) у зв'язку з відсутністю підстав для їх використання на території України не застосовуються при митному оформленні вантажів.

Зазначені у класифікаторі процедур переміщення товарів режими у повному обсязі не здійснювалися. Пред'являти митному органу товари у зв'язку з відсутністю законодавчого врегулювання і визначення механізму застосування стало можливим тільки стосовно п'яти режимів[20].

Принципово новий підхід до проблеми переміщення товарів та транспортних засобів і встановлення переліку митних режимів відбитий у проекті нового митного кодексу України, що містить достатньо розгорнутий перелік митних режимів, але є підстави вважати, що і цей перелік не є вичерпним, він може бути доповнений. У перехідний період, коли відбуваються економічні, політичні і соціальні зміни, пов'язані зі становленням ринкових відносин, завжди існує об'єктивна зумовленість введення нових видів митних режимів.

Розглянемо найбільш відомі митні режими залежно від цільового призначення.

2. Імпорт товарів

Умовами розміщення товарів під режим випуску для вільного обігу є подання митному органу України підстав на ввезення, сплата мита, митних зборів, якщо відповідно до законодавства України такі товари підлягають митному обкладанню, а також додержання заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Режим випуску для вільного обігу, як і інші види митних режимів, передбачає попередню заяву зацікавленої особи про використання даного режиму.

Дана процедура здійснюється шляхом декларування товарів із заявою мети їх переміщення, проведення митним органом митного оформлення товарів та надання дозволу на їх випуск у вільний обіг або відмова у цьому.

Умови розміщення товарів під режим імпорту на практиці створюють складний механізм використання цілої системи інструментів регулювання ввезення товарів на митну територію України (аналогічні механізми властиві і всім іншим режимам).Застосування цих інструментів засновано на правилах, встановлених нормами не тільки митного, але й інших галузей законодавства, які прийнято поділяти на два блоки питань: митно-тарифне регулювання та нетарифні обмеження.

Система митно-тарифногорегулювання включає застосування ввізних мит, інших податків, сплата яких є умовою розміщення товарів, що ввозяться, під режим випуску для вільного обігу .

Нетарифні методи регулювання застосовуються при проведенні певних видів контролю стосовно товарів та інших предметів, що ввозяться або вивозяться. Найбільш важливе значення серед нетарифних засобів мають сертифікація якості (контроль за безпекою), кількісні обмеження, ліцензування товарів.

Сертифікація імпортованої продукції. Із метою реалізації єдиної технічної політики у галузі стандартизації, метрології і сертифікації, захисту інтересів споживачів і держави у питаннях безпеки продукції для життя, здоров'я і майна громадян, охорони навколишнього середовища Декретом Кабінету Міністрів "Про стандартизацію і сертифікацію” від 10 травня 1993 р. за № 46-93[21] передбачено сертифікування імпортних товарів (продукції), що переміщується через митний кордон України з метою її подальшої купівлі-продажу або обміну.

Перелік товарів (продукції), що підлягають обов'язко-вій сертифікації при ввезенні на митну територію України визначено низкою законодавчих актів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 1997 р. "Про затвердження Порядку митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов'язковій сертифікації на Україні”[22], визначено механізм митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні і ввозяться на митну територію України суб'єктами підприємницької діяльності з метою їх продажу або обміну.

Відповідно до затвердженого Порядку обов'язковій сертифікації не підлягають товари, що ввозяться:

– як дарунок;

– у режимі тимчасового ввезення (вивезення);

– як гуманітарна і технічна допомога;

– як інвестиції до статутного фонду учасників господарської діяльності або на підставі договорів про спільну інвестиційну діяльність;

– для проведення виставок;

– у режимі реімпорту;

– на митні ліцензійні склади;

– у режимі імпорту для подальшого реекспорту у порядку, затвердженому ДМС України.

Підставою для митного оформлення товарів (продукції), що підлягають обов'язковій сертифікації, у вільне використання на митній території України є сертифікат відповідності (або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката) товару (продукції) або їхні копії, видані Держстандартом або уповноваженим ним органом сертифікації на конкретну партію товарів (продукцію), а також наявність товару (продукції) у Єдиному реєстрі сертифікованої в Україні продукції.

Сертифікат (свідоцтво) разом із вантажною митною декларацією та іншими документами, необхідними для митного оформлення відповідного товару, подається митному органу, у зоні діяльності якого перебуває одержувач товару.

У разі відмови уповноваженого органу видати сертифікат відповідності товару (продукції) або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката товар (продукцію) має бути вивезено за межі України.

Ветеринарнийконтроль. Згідно зі ст. 22 Закону України "Про ветеринарну медицину” від 25 червня 1992 р.[23] пропуск через митний кордон України тварин, продуктів тваринного походження, готових харчових продуктів, сировини тваринного походження, кормів тваринного та рослинного походження , кормових добавок, штамів мікроорганізмів, засобів захисту тварин, засобів ветеринарної медицини, а також предметів і матеріалів, які можуть бути носіями збудників інфекційних захворювань тварин, та інших вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, дозволяється тільки після проходження обов'язкового ветеринарного контролю. Митне оформлення вантажів може бути завершено лише після проходження зазначеного контролю, який проводять спеціалісти регіональних служб державного ветеринарного контролю та митниць і митних постів.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про заходи запобігання виникненню небезпечних захворювань тварин” від 30 травня 1996 р. № 584[24] встановлено, що ввезення тварин, продуктів і сировини тваринного походження та їх транзит через територію України здійснюється лише за умов:

– урахування епізоотичного стану країн-експортерів;

– наявності сертифікатів державної ветеринарної служби країн-експортерів;

– здійснення державного ветеринарного контролю.

Підставою для пропуску через митний кордон України вантажів, підконтрольних державному ветеринарному контролю, є ветеринарне свідоцтво.

Фітосанітарний контроль запроваджується з метою запобігання завезенню та поширенню на території України небезпечних шкідників, хвороб рослин і бур'янів. Відповідно до ст. 11 Закону України "Про карантин рослин” від 30 червня 1993 р.[25] ввезення в Україну матеріалів, що підлягають фітосанітарному контролю проводиться за наявності:

– фітосанітарного сертифіката, що видається державними органами з карантину і захисту рослин країни-експортера;

– карантинного дозволу на імпорт, що видається Головною державною інспекцією з карантину рослин України.

Перелік підкарантинних матеріалів та об'єктів визначається Статутом з карантину рослин в Україні, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Фітосанітарний контроль поширюється на всі продукти рослинного походження і здійснюється згідно з Правилами фітосанітарного контролю на державному кордоні України, які затверджено наказом Головної державної інспекції з карантину рослин 25 вересня 1996 р. № 72.

Митне оформлення вантажів проводиться лише після фітосанітарного контролю.

Екологічний контроль запроваджується у пунктах пропуску через державний кордон з метою гарантування екологічної безпеки при ввезенні на територію України небезпечної для здоров'я населення і навколишнього середовища продукції (відходів, вторинної сировини тощо). Перелік пунктів пропуску (митних постів) через державний кордон, у яких здійснюється цей вид контролю, затверджує Кабінет Міністрів України.

Екологічному контролю підлягають: транспортні засоби, у тому числі літаки, судна, військові кораблі; вантажі, що містять промислову сировину, відходи виробництва, хімічні сполуки, токсичні, хімічні, радіоактивні та інші небезпечні для навколишнього природного середовища і здоров'я людей речовини, засоби захисту рослин, стимулятори їх росту, добрива; всі види риб, диких тварин і рослин, зоологічних, ботанічних, мінералогічних колекцій, мисливських трофеїв.

Митне оформлення зазначених вантажів може бути завершено на підставі відповідних документів, що дозволяють пропуск вантажу через митний кордон України.

Санітарно-епідеміологічний контроль. Проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи стосовно розробки, виробництва і застосування продукції, що може негативно впливати на здоров'я людини, покладено на органи Державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я. Основні положення та вимоги щодо захисту населення від застосування недоброякісної продукції визначено Законом України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 р.[26] Під дію санітарно-епідеміологічного контролю підпадають продукти харчування, лакофарбові вироби, будівельні матеріали, побутові прилади та вироби, транспортні засоби, обчислювальна техніка. Згідно з Законом України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції” від 17 липня 1997 р.[27] підлягає обов'язковому санітарно-епідеміологічному контролю сільськогосподарська продукція, що ввозиться на митну територію України.

Ввозити такі товари з-за кордону і реалізувати чи використовувати їх в Україні можна лише за наявності гігієнічного висновку санітарно-гігієнічної експертизи.

Для переміщення через митний кордон України деяких товарів необхідно пред'явити при їх митному оформленні спеціальні дозволи або додаткові документи. Наприклад, з метою гарантування національної безпеки і виконання Україною міжнародних зобов'язань з нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки та обмеження передач звичайних видів озброєння запроваджено Державний експортний контроль. Це комплекс заходів, які застосовують державні органи з метою забезпечення контролю за міжнародними передачами озброєння, військової і спеціальної техніки, окремих видів сировини, матеріалів, устаткування і технологій, що можуть бути використані для їх виготовлення. Положення про Державний експортний контроль в Україні затверджено Указом Президента України від 13 лютого 1998 р.[28]

Порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов'язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, здійснюється відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від

27 травня 1999 р. № 920.[29] У ньому встановлено порядок одержання міжнародних імпортних сертифікатів та інших документів, які містять державні гарантії щодо використання товарів у заявлених цілях; сертифікатів підтвердження доставки; реекспорт та передачу таких товарів іншим кінцевим споживачам тощо.

Суб'єктів ЗЕД, яким надано повноваження на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, визначає Кабінет Міністрів України, а порядок пропуску встановлює ДМС України.

Відповідно до Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними” від 18 листопада 1997 р.[30] Державний гемологічний центр проводить незалежну експертизу та контроль за якістю сировини і виробів із дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння і виробів з них. Експертний висновок встановленого Міністерством фінансів зразка відносно експертизи вартості та якості дорогоцінного, напівдорогоцінного і декоративного каміння у виробах і сировині є обов'язковим для надання митним службам.

Згідно з Законом України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотронних речовин, їх аналогів і прекурсорів” від 15 грудня 1995 р.[31] імпорт та експорт наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюються за умови одержання сертифіката на кожну окрему операцію.

У ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 р. № 15-93[32] вказано, що ввезення (вивезення), переказ, пересилка в Україну (за межі України) валютних цінностей може здійснюватися за індивідуальною ліцензією Національного банку України на здійснення валютних операцій, яка є підставою для митного оформлення.

Кількісні обмеження імпорту (експорту) вводяться у надзвичайних випадках з метою:

– забезпечення національної безпеки України;

– виконання міжнародних зобов'язань України з урахуванням стану на внутрішньому товарному ринку;

– захисту внутрішнього ринку України виходячи з національних інтересів.

Кабінет Міністрів України щорічно постановами затверджує перелік товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню та квотуванню у поточному році. Так, на 2001 р. визначені загальні обсяги квот товарів, експорт яких підлягає ліцензуванню (бурштин, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння тощо); перелік товарів, імпорт яких підлягає ліцензуванню (хімічні засоби захисту рослин, косметичні препарати і засоби особистої гігієни, ветеринарні препарати тощо); встановлено перелік товарів, що підлягають квотуванню і ліцензуванню в окремі країни та до деяких союзів країн.

3. Реімпорт товарів

Реімпорт товарів – це митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та були вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше визначеного терміну ввозяться на митну територію України для вільного використання. Необхідність зворотного ввезення з-за кордону може виникнути внаслідок зміни кон'юнктури ринку, розриву угоди, псування тощо. Ввозитися товари повинні у тому ж стані, в якому вони були у момент вивезення, крім змін внаслідок природної зношеності або втрати при нормальних умовах транспортування та зберігання. Власникам таких товарів повертається вивізне (експортне) мито, що було сплачене при експорті цих товарів. До товарів, що ввозяться у режимі реекспорту, не застосовуються заходи економічної політики.

4. Експорт

Експорт – митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України.

До експорту товарів та послуг до недавнього часу більшою мірою, ніж до товарів, що розміщувалися під інші митні режими, застосовувалися заходи державного регулювання – квотування, ліцензування та ін. Курс, який було взято на лібералізацію ЗЕД у середині 90-х років став винятково важливим і актуальним для укріплення експортного потенціалу України на сучасному етапі економічних реформ. Важливість експорту як фактору підтримки виробництва і джерела валюти для задоволення першочергових потреб народного господарства особливо зросла. Це стало підставою для розвитку українського експорту та підвищення його ефективності.

Державне регулювання експорту здійснюється в основному за допомогою валютного контролю за експортними угодами. Відповідно до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23 вересня 1994 р.[33] виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів із дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, прав інтелектуальної власності.

До заходів державного регулювання належить і реєстрація експортних контрактів, яку запроваджено Указом Президента України "Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні” від 7 листопада 1994 р. № 659/94.[34]

Обліку (реєстрації) підлягають зовнішньоекономічні договори (контракти), укладені суб'єктами ЗЕД України всіх форм власності, предметом яких є:

– товари, відносини з реекспорту яких регулюються чинним законодавством України та міжнародними договорами України;

– товари походженням з України, щодо яких міжнародними договорами України передбачено добровільні обмеження експорту з метою запобігання демпінгу;

– товари походженням з України, щодо яких здійснюються антидемпінгові процедури;

– товари походженням з України, імпорт яких до інших держав квотується, контингується, ліцензується відповідно до законодавства цих держав або нормативних актів економічних угрупувань митних союзів;

– товари походженням з України, експорт яких здійснюється у рамках бартерних (товарообмінних) операцій чи операцій із зустрічною торгівлею.

Порядок здійснення реєстрації встановлює Міністерство економіки України. Мінекономіки також затверджує Перелік товарів походженням з України, щодо яких міжнародними договорами передбачено добровільні обмеження експорту; Перелік товарів, експорт яких здійснюється відповідно до конкретних заходів для запобігання антидемпінговим процедурам та Перелік країн, в разі експорту до яких деяких товарів зовнішньоекономічні договори (контракти) підлягають обліку (реєстрації).

Умовами вивозу товарів за межі митної території України в режимі експорту є: сплата вивізного мита, податків та інших митних платежів, встановлених при експорті товарів; дотримання експортером заходів нетарифного регулювання та інших обмежень. У зазначених випадках товари, що експортуються, звільняються від сплати податків або сплачені суми податків підлягають поверненню.

При випуску товарів під митним режимом експорту вони повинні бути вивезені за межі митної території України у тому ж стані, в якому вони були під час прийняття митної декларації, крім зміни товарів внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування і зберігання.

Ввезені на митну територію України товари можуть бути вивезені знову. У цьому випадку вони оформлюються відповідно до режиму реекспорту.

4. Реекспорт товарів

Реекспорт товарів – митний режим, при якому іноземні товари вивозяться з митної території України без сплати вивізного експортного мита та інших податків, встановлених при експорті товарів, а сплачене при ввезенні ввізне (імпортне) мито та податки повертаються, заходи економічної політики не застосовуються.

Товари можуть вивозитися в режимі реекспорту якщо: є дозвіл уповноваженого органу; товари знаходяться у тому ж стані, у якому вони були на момент ввезення на митну територію України, крім змін внаслідок природного зношення та втрат при нормальних умовах транспортування та зберігання; товари не використовувались на території України з метою одержання прибутку; товари вивозяться не пізніше встановленого строку.

5. Транзит товарів

Транзит товарів – митний режим, що передбачає переміщення товарів під митним контролем між двома пунктами або у межах одного пункту пропуску через державний кордон України.

Із урахуванням джерел правового регулювання і сфери застосування транзиту виділяють дві його форми:

а) міжнародний транзит, використання якого регламентується положеннями міжнародних конвенцій з питань транзиту або передбачається окремими положеннями інших міжнародних угод (наприклад, Всесвітньою поштовою конвенцією);

б) транзит товарів, який здійснюється згідно з національним законодавством.

Регламентація цього митного режиму міститься у МК України, Законі України "Про транзит вантажів” від 20 жовтня 1999 р.[35] і низці нормативних актів. Правове регулювання транзиту транспортних засобів займає окреме місце у митному регулюванні ЗЕД. Це пояснюється тим, що транспортні засоби у системі міжнародного обміну не є, як правило, безпосереднім об'єктом державного регулювання зовнішньоторгової діяльності. Тому положення МК України щодо режиму транзиту стосуються тільки товарів. Дія Закону України "Про транзит вантажів” не поширюється на транзит пошти, багажу, зброї, наркотичних засобів, психотронних речовин, небезпечних і шкідливих відходів, продукції подвійного призначення, експорт та імпорт товарів, переміщення товарів з використанням трубопровідного транспорту та ліній електропередачі.

Регламентація митного режиму транзиту товарів, що встановлена національним законодавством, створює основу застосування режиму з урахуванням потреб конкретних учасників транзиту, специфіки різних способів транспортування, особливих властивостей окремих товарів тощо.

Згідно зі ст. 72 МК України з метою транзиту через територію України пропускаються товари та інші предмети:

1) на транзит яких через територію України митниці засвідчено підставу, передбачену законодавством України;

2) за митне оформлення переміщення яких через митний кордон України митниці сплачено митні збори.

Відповідно до Закону України "Про транзит вантажів” застосування даного режиму забезпечується шляхом: відсутності будь-якої дискримінації стосовно учасників транзиту, транзитного вантажу за ознакою його місця походження, відправлення, ввезення, вивезення чи призначення або у зв'язку з обставинами, що стосуються права власності на цей вантаж або на транспортний засіб транзиту, місця реєстрації чи прапора останнього, а також при оподаткуванні операцій, пов'язаних з транзитом вантажів, за винятками адекватного реагування на дискримінаційні заходи стосовно України чи економічних санкцій міжнародних організацій, підтриманих Україною; вільного вибору учасниками транзиту транзитних послуг, робіт (крім випадків, визначених законами та міжнародними договорами України), їх надавачів (виконавців), засобів транзиту, а також маршрутів транзиту; відсутності не обґрунтованих затримок і обмежень, у тому числі стосовно засобів транзиту, та звільнення від сплати будь-яких інших платежів, крім єдиного збору, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України.

Вантажі, що переміщуються транзитом через територію України, підлягають обов'язковому декларуванню.

Здійснюється транзит відповідними автомобільними, залізничними, водними та повітряними шляхами у прямому або змішаному сполученні. У прямому сполученні транзит передбачає транспортування товарів одним видом транспорту без перевантаження на інший. Транзит товарів у прямому сполученні здійснюється за єдиним транспортним документом на всьому шляху проходження. У змішаному сполученні транзит може бути пов'язаний з перевантаженням товарів з одного виду транспорту на інший, сортуванням, пакуванням, обмірюванням, накопиченням, формуванням або подрібненням партій вантажу, тимчасовим зберіганням тощо.

Регламентація митного режиму транзиту товарів містить спеціальні обмеження, що стосуються переміщення у рамках даного режиму деяких товарів. Так, переміщення транзитом підакцизних товарів може здійснюватися за умови надання власником товарів чи уповноваженою ним особою відповідних фінансових гарантій щодо обов'язкової доставки товарів у митниці призначення або за умови охорони й супроводження товарів митними органами із залученням у випадку необхідності підрозділів Міністерства внутрішніх справ. Транзит підакцизних товарів через територію України здійснюється шляхами і напрямками через пункти пропуску на митному кордоні у граничні строки (залежно від виду транспорту). Ці умови визначаються Кабінетом Міністрів України.

Окремо визначаються пункти пропуску на митному кордоні України, через які ввозяться з метою імпорту і транзиту, а також вивозяться алкогольні напої та тютюнові вироби, на які встановлено акцизний збір.

Товари, що переміщуються транзитом, повинні:

а) залишатися у незмінному стані (крім змін внаслідок природної зношеності або втрат);

б) не використовуватися з будь-якою іншою метою, крім транзиту;

в) у випадках, визначених чинним законодавством, переміщуватися за наявності дозволу встановленими маршрутами та шляхами у встановлені строки.

Товари протягом усього часу їх транзитного перевезення, тобто поки вони залишаються під режимом транзиту, знаходяться під митним контролем. Митний контроль починається з моменту ввезення в Україну і закінчується вивезенням з України.

Дія митного режиму транзиту товарів завершується після доставки, надання товарів та документів на них у встановлені строки у митний орган призначення і проведення відповідних процедур. Після митного оформлення товарів при завершенні режиму транзиту вони мають бути вивезені за межі митної території України або розміщені під інший митний режим.

6. Режим тимчасового ввезення або тимчасового вивезення

Режим тимчасового ввезення або тимчасового вивезення встановлює вимоги, дотримання яких допускає тимчасове користування іноземними товарами на території України, а українськими – за її межами. Відповідно до ст. 71 МК України тимчасове ввезення (вивезення) товарів та інших предметів здійснюється під зобов'язання про зворотне вивезення (ввезення) на строк до одного року. Згідно з заявами підприємств чи громадян із урахуванням тривалості господарської, наукової, гуманітарної та інших видів діяльності ДМС України може продовжити цей строк.

Зміст даного режиму, як і статус товарів, що розміщуються під режим, перш за все визначаються тимчасовим характером перебування і використання таких товарів. Значення самого режиму зумовлено потребами розвитку торгових та інших форм міжнародного співробітництва. Його застосування дозволяє зняти деякі перепони для розвитку економічних, культурних, гуманітарних зв'язків із закордонними країнами. Даний митний режим найчастіше заявляють при ввезенні (вивезенні) транспорту, що здійснює міжнародні перевезення, багатозворотної тари, виставочних експонатів, рекламних матеріалів, обладнання, якщо їх використання носить разовий характер і не має сенсу розміщувати їх під режим випуску для вільного обігу.

Товар, поміщений під режим тимчасового ввезення (вивезення), повинен бути використаний таким чином, щоб при завершенні режиму він знаходився у незмінному стані, крім змін, що відбулися внаслідок природної зношеності та зменшення. Така вимога обмежує можливості користування тимчасово ввезеними (вивезеними) товарами. Наприклад, виключається проведення будь-яких операцій по їх переробці або обробці. Деякі товари взагалі заборонено поміщати під цей режим (наприклад, зразки й матеріали, що витрачаються, харчові продукти, напої, тютюнові вироби, за винятком випадків тимчасового ввезення (вивезення) у рекламних цілях у одиничних примірниках.

До закінчення терміну тимчасового ввезення на митну територію України товари та інші предмети мають бути:

1) вивезені за межі цієї території;

2) або заявлені митниці з метою вільного використання;

3) або передані митниці з метою передачі у власність держави;

4) або передані митниці для зберігання;

5) або знищені під митним контролем митниці, якщо такі товари та інші предмети не можуть бути використані як вироби чи матеріали.

Тимчасово вивезені за межі митної території товари та інші предмети до закінчення терміну тимчасового вивезення мають бути:

1) ввезені на митну територію України;

2) або заявлені митниці з метою вільного використання за межами цієї території;

3) або заявлені митниці як такі, що загинули або були знищені за межами митної території України.

Митний режим тимчасового ввезення (вивезення) завершується по закінченні встановлених строків і при зворотному вивезенню (ввезенню) товарів, які знаходяться під цим режимом, або до моменту закінчення строків – при заяві таких товарів під інший режим.

7. Режим митного ліцензійного складу

При режимі митного ліцензійного складу ввезені на митну територію товари зберігаються під митним контролем без справлення мита та інших податків і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення до їх вивезення за межі території України.

Значення митного складу для підприємництва у сфері ЗЕД визначається перш за все тим, що за товар, розміщений під цим режимом, надається можливість сплачувати митні платежі або піддаватися нетарифним методам регулювання (квотування, ліцензування, спеціальні дозволи) тільки за фактом угоди. Це дає можливість учаснику ЗЕД прийняти вигідне рішення, погодивши свій вибір із кон'юнктурою відповідного товарного ринку, здійснити угоди у найбільш сприятливий час (залежно від цінового фактору, що складеться), зекономити на накладних витратах, завозячи великі партії товарів, одержати інші вигоди і запобігти невигідним ситуаціям. Крім того, самі товари, що перебувають у режимі митного складу, можуть бути (з дозволу митного органу) підготовлені до продажу, транспортування, можуть сортуватися, пакуватися тощо.

Правовою основою застосування даного режиму є МК України, постанова Кабінету Міністрів України "Про впорядкування діяльності митних ліцензійних складів” від 2 грудня 1996 р.[36] та Положення про відкриття і експлуатацію митних ліцензійних складів, затверджене наказом Держмитслужби України від 31 грудня 1996 р.[37]

Зберігання товарів у режимі митного складу забезпечується шляхом використання спеціально обладнаного приміщення або іншого місця – митного ліцензійного складу. Власниками таких складів є суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали ліцензію на право їх відкриття та експлуатації. Територія складу є зоною митного контролю і становить невід'ємну складову частину митної території України. Митний ліцензійний склад може бути відкритого типу (який використовує для зберігання товарів будь-яка особа) і закритого типу (який використовується для зберігання товарів, що належать власникові складу).

Висновок

Переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон здійснюється відповідно до заявлених митних режимів. Поняття "митний режим” (англ. customs keqime) служить для визначення можливості переміщення товарів, порядку митного оформлення і митного контролю, розміру митних платежів, які підлягають сплаті по відношенню до товарів та транспортних засобів, що переміщуються, а також визначає коло дій, які можуть бути здійснені щодо останніх.Митний режим є однією з основних категорій митного законодавства України і визначає: конкретний порядок переміщення товарів через митний кордон України у залежності від їх призначення; умови знаходження товарів та їх припустиме використання на (за межами) митної території; межі прав фізичних та юридичних осіб по розпорядженню товарами, що знаходяться у їх володінні; додаткові вимоги до даного товару, а також до правового статусу особи, яка переміщує його через митний кордон (у випадках, передбачених митним законодавством).Визначення митних режимів здійснюється за такими ознаками: походження товарів (український чи іноземний);вибрана юридичними чи фізичними особами мета переміщення; напрямок переміщення; строк знаходження товарів під митним режимом; сплата митних платежів, а також надання митних пільг; статус товарів після завершення митного оформлення. Вибір або зміна митного режиму стосовно товарів є прерогативою особи, яка переміщує товари. Митні органи при цьому приймають рішення про можливість розміщення конкретного товару під митний режим, обраний особою, яка здійснює декларування, тобто надають дозвіл на використання даного режиму або відмовляють у такому дозволі, виходячи з умов, визначених МК України.

Імпорт товарів, тобто випуск їх для вільного використання на митній території України, – митний режим, при якому товари, що ввозяться на митну територію України, залишаються постійно на цій території без зобов'язання про їх вивезення. Реімпорт товарів – це митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та були вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше визначеного терміну ввозяться на митну територію України для вільного використання. Необхідність зворотного ввезення з-за кордону може виникнути внаслідок зміни кон'юнктури ринку, розриву угоди, псування тощо. Експорт – митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України. Реекспорт товарів – митний режим, при якому іноземні товари вивозяться з митної території України без сплати вивізного експортного мита та інших податків, встановлених при експорті товарів, а сплачене при ввезенні ввізне (імпортне) мито та податки повертаються, заходи економічної політики не застосовуються. Транзит товарів – митний режим, що передбачає переміщення товарів під митним контролем між двома пунктами або у межах одного пункту пропуску через державний кордон України. Режим тимчасового ввезення або тим часового вивезення встановлює вимоги, дотримання яких допускає тимчасове користування іноземними товарами на території України, а українськими – за її межами. При режимі митного ліцензійногоскладу ввезені на митну територію товари зберігаються під митним контролем без справлення мита та інших податків і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення до їх вивезення за межі території України.

Література

1. Митне право України: Навч. посібник / В.Я. Настюк, М.Г. Шульга. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – 114 с.

2. http://ukr-pravo.at.ua/index/0-344

3. http://www.kapitalizator.com/mytne-rehulyuvannya

4. http://library.if.ua/books/12.html