Реферат: Планування у транспортному комплексі України

Зміст

1. Транспортний комплекс України

2. Державне управління в галузі транспорту

3. Планування роботи транспорту

4. Оптимізація роботи транспорту

1. Транспортний комплекс України

Транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби споживачів у перевезеннях вантажів і пасажирів у межах єдиної транспортної системи країни.

Транспортний комплекс – це об’єднання підприємств з експлуатації, ремонту й обслуговування транспортних засобів, терміналів.

Перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, надання інших транспортних послуг, експлуатація і ремонт шляхів сполучення здійснюються залізницями, пароплавствами, портами (пристанями), автомобільними, авіаційними, дорожніми підприємствами та організаціями, якщо це передбачено їх статутами.

Розвиток і вдосконалення транспорту здійснюється відповідно до національної програми з урахуванням його пріоритету та на основі науково-технічного прогресу і забезпечується державою. Відносини, пов’язані з діяльністю транспорту, регулюються Законом України “Про транспорт”, кодексами (статутами) окремих видів транспорту, іншими актами законодавства України. Масштаби діяльності транспорту повинні відповідати обсягу виробництва і споживання продуктів промисловості та сільського господарства з урахуванням асортименту цієї продукції, розміщенням виробництва і споживання.

Основні показники роботи транспортної системи України наведено у таблиці 1. З усіх видів транспорту в Україні приватизації підлягає лише автомобільний (відповідно до Закону про малу приватизацію). Частково приватизують в окремих випадках авіаційний і водний транспорт. Проте головні види транспорту (залізничний, морський, трубопровідний та ін.) перебувають у державній власності і згідно з чинним законодавством приватизації не підлягають. Тому державне регулювання роботи транспорту в Україні є головною проблемою.

Таблиця 1. Основні показники роботи транспортної системи України

2. Державне управління в галузі транспорту

Державне управління в галузі транспорту має забезпечувати:

- своєчасне, повне та якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях та потреб оборони України;

- захист прав громадян під час їх транспортного обслуговування;

- безпечне функціонування транспорту;

- додержання необхідних темпів і пропорцій розвитку національної транспортної системи;

- захист економічних інтересів України та законних інтересів підприємств і організацій транспорту та споживачів транспортних послуг;

- створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту;

- обмеження монополізму та розвиток конкуренції;

- координацію роботи різних видів транспорту;

- ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту;

- охорону навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту.

Державне управління діяльністю транспорту здійснюється шляхом проведення та реалізації економічної (податкової, фінансово-кредитної, тарифної, інвестиційної) та соціальної політики, включаючи надання дотацій на пасажирські перевезення.

Державне управління в галузі транспорту здійснюють Міністерство транспорту України, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції.

Основними завданнями Мінтрансу України є:

- державне управління транспортним комплексом і дорожнім господарством України, використанням повітряного простору України, навігаційно-гідрографічним забезпеченням мореплавства;

- організація безпечної роботи транспортного комплексу і дорожнього господарства України;

- забезпечення реалізації державної політики щодо становлення та розвитку транспортного комплексу і дорожнього господарства України, національної мережі міжнародних транспортних коридорів, організація навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, використання повітряного простору України для своєчасного, повного та якісного задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях усіма видами транспорту;

- забезпечення взаємодії та координації роботи автомобільного, авіаційного, залізничного, морського і річного транспорту, дорожнього господарства, здійснення заходів щодо розвитку єдиної транспортної системи України;

- створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту всіх форм власності;

- створення умов для інтеграції транспортного комплексу і дорожнього господарства України до європейської та світової транспортної системи.

3. Планування роботи транспорту

У плані перевезень вантажів і в розрахунках до нього за видами транспорту визначається відправлення (перекачка) у тоннах (кубометрах), середня дальність перевезень у кілометрах (милях), вантажообіг у тонно-кілометрах (тонно-милях) як для внутрішніх, так і зовнішньоторгових перевезень.

Планування робіт, що виконуються транспортними підприємствами, здійснюється з допомогою таких показників: загального пробігу транспортних засобів без вантажу, з вантажем; обсягу перевезення вантажів, обсягу перевезення пасажирів; вантажообігу, пасажирообігу; машино-годин у роботі транспортних засобів. Розміри відправлення більшості номенклатури вантажів розраховуються на основі встановлених на плановий період рівнів виробництва, експорту та імпорту продукції методом балансових розрахунків виробництва й споживання.

Потреба в рухомому складі (автомобілів, вагонів, локомотивів, літаків, суден та ін.) визначається виходячи з установлених на відповідний період обсягів перевезень вантажів і пасажирів, рівнів показників використання рухомого складу з урахуванням нерівномірності перевезень.

План роботи транспорту складається з розділів, кожен з яких характеризує певний бік діяльності транспортних підприємств. Конкретний план має такі розділи:

1. План перевезень вантажів і пасажирів - це своєрідна виробнича програма транспорту. Її розробляють на підставі планів промислового і сільськогосподарського виробництва, капітального будівництва, товарообігу і матеріально-технічного постачання.

План перевезень є основою для розробки решти розділів плану роботи транспорту. Для розробки такого плану транспортні підприємства уточнюють обсяги перевезень з підприємствами й організаціями, що їх обслуговуватимуть у плановому періоді. З ними укладають угоди щодо перевезення вантажів на рік, по кварталах, зазначають способи і пункти завантаження, розвантаження, відстані перевезень.

У процесі розробки плану пасажирських перевезень детально вивчають і аналізують звітні матеріали, дані обстежень, які періодично виконують на підприємствах, а також враховують появу нових підприємств, будівель, житлових масивів, очікуваний приріст населення, використання нових або розвиток наявних видів транспорту.

2. Виробнича програма і план експлуатації транспортних засобів. Для виконання плану перевезень, вантажообігу, пасажирообігу розраховують провізні спроможності транспортних засобів, що їх можуть досягти транспортні підприємства в плановому році у разі максимального використання матеріальних і трудових ресурсів.

3. План технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів. Розділ плану з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів розробляють у такій послідовності: розраховують кількість капітальних ремонтів, технічних обслуговувань, сезонного обслуговування транспортних засобів; визначають трудомісткість технічних обслуговувань і поточних ремонтів за типами транспортних засобів.

4. Планування показників підвищення економічної ефективності виробництва. Для транспортних виробничих підприємств ефективність виробництва планують за системою показників, згрупованих у такі головні групи: загальні показники підвищення економічної ефективності виробництва; показники підвищення ефективності використання трудових ресурсів; показники підвищення ефективності використання основних виробничих фондів, обігових коштів і капітальних вкладень; показники підвищення економічної ефективності використання матеріальних ресурсів і транспортних засобів; показники якості перевезень вантажів і пасажирів; показники економічної ефективності нової техніки.

5. Розробка плану капітальних вкладень і капітального будівництва.. Головним завданням розробки плану капіталовкладень є конкретизація й уточнення річних завдань плану капітального будівництва з нарощення виробничих потужностей і основних фондів, потрібних для виконання обсягу перевезень вантажів, його розвиток, підвищення якості обслуговування споживачів та удосконалення технології організації виробництва, а також будівництво житла та інших об'єктів невиробничого призначення.

6. Планування матеріально-технічного постачання. Процес матеріально-технічного постачання є обов'язковою умовою виробництва і значно впливає на нього. Від якості цього планування залежать і важливіші економічні показники: виконання плану перевезень вантажів і пасажирів; продуктивність праці робітників, собівартість і рентабельність перевезень; прискорення обіговості коштів.

Вихідні дані для розробки плану матеріально-технічного постачання такі: розрахункові обсяги перевезень вантажів і пасажирів та інші показники плану з експлуатації транспортних засобів; обсяги робіт з технічного обслуговування, поточного ремонту та капітального будівництва; нормативна база підприємства, а також дані технічних паспортів транспортних засобів, у яких зазначені номенклатура запасних частин, сорти пального і мастильних матеріалів тощо.

7. Планування кадрового забезпечення. Передбачає таке: підвищення продуктивності праці; кількість працівників на підприємстві; заробітна плата; підготовка і підвищення кваліфікації кадрів.

8. Планування собівартості транспортних робіт.. Під час розробки цього плану потрібно вирішити такі завдання: аналіз вартісних показників виробничої діяльності підприємства у поточному році та за попередній рік; виявлення можливостей зниження собівартості перевезень у плановому періоді порівняно з попереднім; складання калькуляції собівартості перевезень; оцінка впливу на собівартість окремих техніко-експлуатаційних показників.

9. Фінансовий план - це план доходів та розподілу фінансових ресурсів підприємства. Його завдання - визначити показники руху коштів підприємства, його доходи і витрати, формування прибутку та його розподіл, обсяг і джерела капіталовкладень, обсяг обігових коштів, розрахунково-фінансові відносини, розвантажувальних операцій, інших робіт та послуг; від планових доходів і витрат, крім збитків від діяльності житлово-комунального господарства і витрат на утримання культурно-освітніх організацій, які вираховують з прибутку.

10. План соціального розвитку колективу. Його розробляють на підставі перспективних і річного планів роботи підприємства

В цих планах виробничо-транспортних підприємств передбачені заходи щодо вирішення найактуальніших для колективу завдань соціального розвитку, поліпшення умов праці, відпочинку і побуту, що охоплюють таке: зміну соціально-демографічної структури виробничого колективу; заходи з поліпшення умов та охорони праці, здоров'я, соціально-культурних і житлово-побутових умов тощо.

Чимало транспортних організацій мають свої підсобні підприємства (ремонтні майстерні, кар'єри), на залізничних станціях функціонують ресторани, торгові точки, магазини. Такі підсобні підприємства мають свої плани.

4. Оптимізація роботи транспорту

При планування перевезень використовують моделювання і методи оптимізації за критеріями мінімуму вартості функціонування транспортної системи в одиницю часу, максимальної швидкодії, мінімуму критичного часу виконання роботи, мінімаксним критерієм та ін. До таких задач належать задача про критичний шлях.

Одна з можливих моделей планування вантажних залізничних перевезень наведена на рис. 1.

Прогнозування перевезень і оцінка системи виробничого регулювання

Рис. 1. Модель планування вантажних залізничних перевезень

Критичних шляхів може бути кілька. Тоді для скорочення часу виконання комплексу робіт необхідно зменшити час виконання робіт, що входять до критичних шляхів.

Якщо розглядати ще й вартість виконання робіт, то у цьому критичному шляху слід скоротити ті роботи, які мають найменше збільшення вартості при скороченні часу їх виконання. Тобто якщо позначити залежність вартості виконання роботи від часу через:

С_{і j} = f_ij (t_ij ), (1)

то слід скорочувати ту роботу критичного шляху, для якої похідна

, (2)

буде максимальною.

Класичним зразком задачі планування перевезень є транспортна задача.

(3)

де, с_ij - витрати на перевезення одиниці вантажу;

x_ij - кількість вантажів, які перевозять з і-го складу в j-й пункт споживання;

a_ij - запаси вантажів на і-му складі;

b_ij - кількість вантажів, які очікуються в j-му пункті споживання;

Задача вирішується цілочисельно будь-яким способом – сімплекс-методом, методом динамічного програмування, принципом максимуму.

Транспортна задача має багато модифікацій. Розглянемо одну з них.

Припустимо є n транспортних шляхів. По кожному j-му шляху необхідно виконати b_j рейсів. Загальна кількість транспортних одиниць m і кожна з них має резерв корисного часу а_і . На виконання і-ю транспортною одиницею j-го рейсу потрібен час t_ij і витрати с_ij . Якщо позначити через х_ij кількість рейсів, яку повинна виконати і-та транспортна одиниця по j-му маршруту, то отримаємо:

(4)

Відношення (7.5.) означає, усі необхідні на j-му щляху рейси повинні бути виконаними. Умова (7.4.) забезпечує обмеження по резервам часу і-ї транспортної одиниці. В цій задачі обов’язковою умовою є цілочисельність.

Література

1. Михасюк І.Р., Мельник А.Ф., Крупка М.І., Залога З.М., Державне регулювання економіки /За ред. І.Р. Михасюка/. Львівський національний університет ім. І. Франка - Львів : " Українські технології", 2008, с. 415-434.

2. Положення про Міністерство транспорту України. Урядовий кур’єр. – 2009. - №156. – 30 серпня.

3. Кутах О.П. Методи дослідження організаційно-виробничої структури транспортної системи // Залізничний транспорт України. – 2008. -№5. –с. 7-9.

4. А.Един, В. Гурнак. Экономико-технологические рычаги повышения эффективности работы транспортного комплекса государства // Экономика Украины. – 2008. - №4. – с.29-35.

5. Сілаєв В.І. Планування у виробничій сфері: Конспект лекцій. – Д.: ДонДАУ, 2009. – 125с.

6. Исследование операций в экономике: Учеб. Пособие для вузов/ Н.Ш. Кремер, Б.А. Путко, И.М. Гришин, М.И. Фридман. Под ред. проф. Н.Ш. Кремера. – М.: ЮНИТИ, 2009. – 407с.

7. Экономико-математические методы и прикладные модели: Учеб. пособие для вузов / Под ред. В.В. Федосеева. – М. ЮНИТИ, 2007. – 391с.