Курсовая работа: Розвиток групового туризму в Українських Карпатах

Зміст

Вступ

1.Сутність та особливості групового туризму в Українських Карпатах

1.1 Місце і роль групового туризму в Українських Карпатах в розвитку рекреаційно-туристичного комплексу України

1.2 Природні ресурси Карпат

1.3 Історико-культурні ресурси Карпатського регіону

1.4 Соціально-економічні умови розвитку групового туризму в Карпатах

2. Опис туру «Подорож до Гуцульщини»

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У багатьох державах світу туризм розвивається як система, що дає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними цінностями даної країни і її народу, і дає прибуток у скарбницю. Туристична діяльність у розвинутих країнах є важливим джерелом підвищення добробуту держави, не говорячи вже про те, що ця система “годує” дуже багато фізичних і юридичних осіб, так чи інакше зв'язаних із наданням туристичних послуг. «Щорічно число подорожуючих збільшується на 5-7% і вже досягло 700 млн. чол. в рік»[1] . Розвиток сфери туризму залежить від багатьох факторів, серед яких найважливішу роль відіграють територіальні умови. До них слід віднести загальний економічний рівень розвитку; стан туристичної інфраструктури; екологічний стан регіону; наявність ресурсів тощо[2] . Слід зауважити, що в Україні з її багатою історичною спадщиною і безцінними рекреаційними ресурсами туристичний бізнес розвивається з переважною орієнтацією на виїзд. Тому тема цієї курсової роботи в сучасних економічних умовах виглядає актуальною. Актуальність дослідження групового туризму в Карпатському регіоні обумовлена його недостатнім розвитком у сучасних умовах за наявності значної кількості лікувально-оздоровчих ресурсів та умов як для літнього відпочинку, так і для занять зимовими видами спорту.

Значення дослідження , проведеного при написанні цієї курсової роботи, полягає в тому, що воно покликано виявити реальні можливості та конкретні напрямки розвитку групового туризму в Українських Карпатах.

Вічнозелені Карпати – царство неповторних краєвидів, край, який називають перлиною української землі. Над дорогами, що ведуть мандрівників Карпатськими горами, шумлять праліси. Мальовничі краєвиди змінюються, як у калейдоскопі. Неповторна природа, унікальні пам’ятки історії та культури, самобутні риси в народному мистецтві і побуті горян завжди приваблюють у Карпати туристів. Ці оповиті легендами гори величні та красиві як літом, так і зимою.

Об’єктом дослідження в курсовій роботі є рекреаційні ресурси Українських Карпат. Географічні межі дослідження , проведеного при написанні курсової роботи, охоплюють Карпатський регіон, в який входять Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька області, що займають загальну площу 56,6 тис. км, де проживає близько 6,5 млн. чол.

До джерельної бази дослідження належать наукові праці, автори яких подають оцінку рекреаційно-туристичних ресурсів Карпатського регіону, розглядають питання, пов’язані з якісною і кількісною характеристикою його рекреаційно-туристичних ресурсів. Мета курсової роботи – виявлення перспектив розвитку групового туризму в Українських Карпатах. Для реалізації поставленої мети під час написання курсової роботи виконуються такі завдання:

·проаналізувати природні та історико-культурні умови групового туризму в Українських Карпатах на прикладі об’єктів, розташованих в Івано-Франківській області;

·охарактеризувати сучасний стан розвитку групового туризму в Українських Карпатах;

·Виявити проблеми і перспективи розвитку групового туризму в Українських Карпатах.

Робота складається зі змісту, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Перший розділ курсової роботи має теоретичний характер. В ньому розглядаються теоретичні та методологічні аспекти групового туризму. У другому розділі аналізується сучасний стан розвитку групового туризму в Карпатах. У третьому розділі викладено результати розробки туру «Подорож до Гуцульщини».

1. Сутність та особливості групового туризму в Українських

Карпатах

1.1 Місце і роль групового туризму в Українських Карпатах в

розвитку рекреаційно-туристичного комплексу України

туризм карпатський відпочинок курорт

Насамперед необхідно визначити, що таке тур. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про туризм», «тур – туристична подорож (поїздка) за визначеним маршрутом у конкретні терміни, забезпечена комплексом туристичних послуг (бронювання, розміщення, харчування, транспорт, рекреація, екскурсії тощо)»[3] .

Як наголошує В.Ф. Кіф’як, «фінансові можливості клієнта в більшості визначають майбутній маршрут подорожі, рівень комфортності та засіб пересування. Крім цього, фінансовий стан впливає і на вид подорожі»[4] . За цією ознакою В.Ф. Кіф’як виділяє наступні види туризму:

• Груповий по відпрацьованих маршрутах – найбільш дешева форма при інших рівних умовах. Низька ціна пояснюється знижками, які надаються туристичним групам. Знижки мають місце і при виборі традиційного для туристичних фірм маршруту (їх надають підприємства транспорту, розміщення, харчування, які обслуговують маршрут);

• Індивідуальний по відпрацьованих маршрутах – більш дорогий вид подорожі, оскільки при його оформленні не діють знижки, які надаються групам;

• Груповий по індивідуальних маршрутах – знижки надаються у випадку оптимального розміру групи (наприклад, визначеного по кількості місць в туристичному автобусі), а також залучення в індивідуальний маршрут традиційних місць відпочинку;

• Індивідуальний по індивідуальних маршрутах – найбільш дорога форма обслуговування, оскільки всі перераховані вище знижки тут не діють. При організації такої подорожі необхідна розробка та додаткове відпрацювання маршруту.

Туризм має, серед іншого, важливе зовнішньоекономічне значення, оскільки він є індустрією експорту, яка, однак, відрізняється від інших експортних галузей одним важливим аспектом. У більшості експортних галузей товари вивозяться з країни до споживача. В туристичній галузі споживач прибуває в країну для того, щоб придбати та спожити вироблені продукти та послуги.

Україна в цілому та Карпатський регіон зокрема можуть пропонувати саме такі види відпочинку. Карпатський регіон має незабруднене навколишнє середовище, прекрасне повітря, чисті ріки, гори, сільські місцевості, де збережені національні традиції, музеї, церкви та інші прекрасні архітектурні пам’ятки. Регіон також може пишатись багатим фольклором та традиціями. Такі риси притаманні не багатьом іншим регіонам світу.

Як зазначають активісти Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму, «найпопулярнішими агротуристичними продуктами в Карпатському регіоні виступають такі, що пов’язані з національною кухнею, проведенням фестон (вечорниці, народні обряди). Значного поширення набули зимові розваги (катання на санях). У всіх карпатських областях поширений збір ягід і грибів та активний туризм (піші, кінні прогулянки). Усе більшої популярності набувають форми пізнавального туризму (відвідування народних умільців, домашніх музеїв).»[5]

Органи державного управління ведуть роботу в напрямку переорієнтації фінансових і матеріальних ресурсів на створення й розвиток рекреаційно-бальнеологічних зон в Українських Карпатах: зокрема, в Івано-Франківській області розроблено програму розвитку туризму на 2002-2010 рр., проекти "точкової" спеціальної економічної зони " Яремче", створення рекреаційної зони "Вигода-Мізунь", проект "Прикарпатський трамвай", що передбачає відродження й використання вузькоколійних залізниць.

Природно-кліматичний потенціал, мальовничі краєвиди, чисте повітря гірських лісів, цілющі мінеральні джерела, туристичні маршрути, гірськолижні й спортивні траси, туристичні бази, пансіонати, санаторії, спеціалізовані лікувальні заклади (понад 800) можуть набути вирішального значення для майбутнього економічного розвитку регіону. Найбільш розвинуті на Прикарпатті рекреаційний, діловий (проведення конференцій, семінарів) та екскурсійний туризм. Українські Карпати мають значну туристично-оздоровчу базу. Понад сто об'єктів (готелі, турбази, санаторії, пансіонати) можуть одночасно прийняти 14 тис. відпочиваючих. Так, в Закарпатській області в 2003/2004 роках діяло 68 санаторно-курортних і оздоровчих закладів, що становило 2,1% від загальної кількості таких закладів в Україні. В Івано-Франківській області діяло, відповідно, 43 заклади (1,3%), у Львівській – 133 (4,1%), в Чернівецькій – 15 (0,5%)[6] .

Туристичні послуги в 2004 році надавали в Закарпатській області 45 суб’єктів туристичної діяльності, в Івано-Франківській – 56, у Львівській – 160, в Чернівецькій – 74[7] . Так, в Івано-Франківській області найзначнішими серед них є "Івано-Франківськтурист", Генеральне агентство по туризму в Івано-Франківській області, Центр туризму і краєзнавства учнівської молоді. Гостей із-за кордону приймають спільне підприємство "Аускопрут" та фірма «Надія». Кількість туристичних підприємств області постійно зростає. Сервіс на рівні класу ''три зірки" забезпечують готель "Аускопрут" в м. Івано-Франківську, санаторій "Карпати" в м. Яремче, пансіонат "Гута" в Богородчанському районі.

Про значні обсяги наданих туристичних послуг в Українських Карпатах свідчать наступні дані.

В 2004 році в Закарпатській області було обслуговано 66,8 тис. туристів, що становить 2,3% від загальної кількості туристів в Україні.

Кількість туристів в Івано-Франківській області зросла з 30,1 у 2003 році до 56,3 тис. осіб в 2004 році, а за перше півріччя 2005 року досягла 86,3 тис. З них 82,7% відвідали область для відпочинку та проведення дозвілля, 14,2% – в службових, ділових цілях, з метою бізнесу та навчання[8] . Частка регіону в загальній кількості обслуговуваних в Україні в 2004 р. туристів склала 2,1%[9] .

У Львівській області в 2004 р. було обслуговано майже 128,6 тис. туристів (4,5% від за нагальної кількості туристів в Україні)[10] .

В Чернівецькій області ці показники становили, відповідно, 61,9 тис. осіб (2,2%)[11] .

Серед туристів, які відвідують Карпати, дедалі більшу частину становлять закордонні – в Закарпатській області кількість в’їзних (іноземних) туристів склала в 2004 році майже 12,6 тис. осіб, що становило 2% від загальної кількості таких туристів в Україні в цілому[12] .

В Івано-Франківській області у 2004 році було обслуговано майже 2,6 тис. в’їзних (іноземних) туристів (0,4% від загальної кількості таких туристів в Україні)[13] , а в першому півріччя 2005 р. таких було 2,1 тис. осіб – на 43,7% більше проти відповідного періоду 2004 року. У 2003 р. «до обласного бюджету надійшло 10 млн. грн. від туристичної галузі, щороку спостерігається зростаючий інтерес до цього перспективного напрямку народного господарства з боку вітчизняних та іноземних інвесторів»[14] .

У Львівській та Чернівецькій областях число в’їзних (іноземних) туристів становило, відповідно, 32,0 та 4,2 тис. осіб (5,1% і 0,7%)[15] .

Зазначаючи, що наразі Карпатський регіон поступається за числом туристів і розвитком відповідної інфраструктури Криму, слід звернути увагу на істотні переваги, які мають Карпати. Головною з них є те, що, на відміну від Кримського морського узбережжя, де туризм носить чітко виражений сезонний характер, Карпати однаково цікаві туристам у будь-яку пору року. У першу чергу, Карпати приваблюють відпочиваючих своїми унікальними природними, мінеральними та рекреаційними ресурсами, лікувальними можливостями. Тут у будь-яку пору року можна знайти зайняття за власними інтересами: катання на лижах, сплав по гірських річках, походи в гори, полювання, рибальство тощо[16] .

Важливу роль у розвитку туризму в Україні відіграє зокрема зимовий туризм. Взимку Карпати зустрічають шанувальників гірськолижного спорту. Для них побудовані канатні дороги й траси спусків різної складності. Навчанням гірськолижній техніці займаються інструктори туристських баз і готелів.

Стрімкий розвиток туризму, організація масового відпочинку гірськолижників, забезпечення необхідного при цьому комфорту призвели до створення в ряді розвинутих країн цілої індустрії зимового відпочинку, що посіла провідні позиції в національній економіці. Сучасний гірськолижний центр включає готельні комплекси, систему маятникових канатно-крісельних і буксировочних доріг – підйомників, траси спусків різної протяжності й складності, навчальні схили, службу трас і контрольно-рятувальну службу, спортивні організації й споруди, магазини, пункти прокату спортінвентарю, гірськолижні школи»[17] .

Отже, Українські Карпати сприятливі для розвитку групового туризму. Незважаючи на достаток місць для відпочинку, можливості Карпат далеко не вичерпано. Туристські групи, що приїздять на відпочинок, зупиняються в готелях, на турбазах, у притулках, на спортивних базах і у приватному секторі. «У Карпатах розміщено 53 туристськібази, готелі, кемпінги, а також кілька десятків гірськолижних підйомників. Потужність туристських закладів на день максимального розгортання становить понад 10 тис. місць. Дві третини туристських об’єктів і майже половина туристських місць (45%) припадає на Закарпаття»[18] .

1.2 Природні ресурси Карпат

Гірські масиви Українських Карпат розташовані на заході нашої країни між річкою Дністер і державним кордоном. Це центральна частина великої дуги Карпатських гір, відомої під назвою Східні Карпати.

На території України «довжина опуклої на північний схід гірської дуги складає близько 280 км. Площа Українських Карпат разом із Передкарпатською височиною й Закарпатською низовиною досягає 37 тис. кв. км»[19] .

Розташування Українських Карпат на порівняно невеликій відстані від центральних районів держави сприяє залученню туристів з її інших регіонів, а їх наближеність до Центральної Європи – відвідуванню краю гостями з-за кордону.

«Українські Карпати – це оригінальний природно-територіальний комплекс, який займає широке пасмо середньо-високих гір. Долинами рік воно розділене на окремі гірські масиви – Бескиди, Верховинський, або Вододільний хребет, Боржаву, Красну, Ґорґани, Свидовець, Чорногору, Чивчини, Мармароські гори та ін.»[20]

Особливою популярністю при організації зимового відпочинку користуються схили Свидовицького масиву, Чорногори, Гринявських полонин, Боржави, Стрийсько-Санської Верховини, Покутсько-Буковинських гір. Для більш досвідчених туристів-гірськолижників чималу цікавість являє багатоденна подорож по Головному вододільному хребту.

Таким чином, рельєф Українських Карпат сприяє розвитку гірськолижного туризму й зимового відпочинку в цілому.

Українські Карпати укриті густою мережею мальовничих долин і ущелин, по яких несуть свої води гірські води. «На території гір нараховується близько 500 річок, кілька тисяч періодично діючих водотоків (під час сніготанення й проливних дощів) і більше 1200 водойм»[21] . Більшість із них належать до басейнів річок Дністра, Прута й Серету у Прикарпатті й Тиси – в Закарпатті. Озер на території Карпат небагато. В центральній частині Українських Карпат – на Свидовці, Горганах і Чорногорі – находиться близько 20 гірських озер льодовикового походження.

Достаток водойм, їх краса слугують ще одним об’єктом Карпат, що приваблюють туристів. Для водотоків Карпат характерні повені і підйоми води. «Долини гірських річок неширокі, з крутими схилами, глибоко врізані (від 150-250 м до 600-800 м). Падіння становить 60-80 м/км у верхів’ях і 5-10 м/км у низов’ях. Швидкість течії значна – від 1-2 м/с до 3-5 м/с, що обумовлює розвиток водної ерозії й виникнення селевих потоків»[22] . Для річок Карпат характернідощові паводки. Гірські річки Карпати пересихають рідко. Взимку на них бувають затори; малі річки іноді перемерзають.

В Українських Карпатах клімат помірно континентальний, з теплим вологим літом і помірно-холодною зимою. Початок і кінець зими припадає на різний час залежно від географічного й висотного положення району. В цілому зима нехолодна, з відлигами. В січні середня температура коливається від – 3°до – 8°, в горах до – 9°. Тільки іноді в горах буває – 35 – 37°. Тривалість зими різна – в Закарпатській низовини вона 2-2,5 місяці, а в горах досягає 4-5 місяців.

В Прикарпатті – частині території Львівської, Івано-Франківської й Чернівецької областей, що прилягає до Українських Карпат з півночі, – зима починається наприкінці листопада, а в Закарпатській низовині – в першій декаді грудня і закінчується відповідно в першій декаді березня і наприкінці лютого. В горах сніг випадає в окремих районах в першій декаді листопада і тримається до кінця травня. Тому тривалість зими різна: якщо на рівнинах Закарпаття вона триває 70-75 днів, то в горах на висоті 900 м і вище – приблизно 120-160 днів. Стійкий сніговий покрив спостерігається в гірських районах з кінця листопаду і до кінця травня. В окремі роки глибина снігового покриву місцями досягає 2,5-3,5 м.

Весна в Прикарпатті триває 70-85 днів, а в Закарпатті – 70-80 днів. В горах через кожні 100 м висоти початок весни затримується на 2 дні, а кінець – на 8 днів. Весною погода нестійка, з частими похолоданнями.

Літо порівняно стійке, тепле, часом спекотне. В Закарпатті – на рівнині – воно починається в другій половині травня і триває до кінця вересня, в горах – до початку вересня. В Прикарпатті літо настає наприкінці травня – на початку червня і закінчується в другій декаді вересня. В горах через кожні 100 м висоти літо спізнюється на 8-9 днів і на 5-6 днів закінчується раніше.

Осінній період охоплює три місяці – вересень, жовтень і листопад. В горах осінь настає раніше на 5-6 днів і продовжується на 2-3 дні менше, ніж у низовині.

Високу диференціацію мають і опади, що випадають в Карпатах: чим вище місцевість, тим більше опадів. Але збільшення кількості опадів відбувається нерівномірно.

На південно-західних схилах із збільшенням висоти кількість опадів зростає швидше, ніж на північних і східних схилах. Найбільша кількість опадів, понад 1500 мм, випадає на висоті понад 1200 м над рівнем моря. Основна їх кількість припадає на червень – початок липня і кінець жовтня – листопад. Взимку (грудень-березень) випадає 150-450 мм опадів, під час як у квітні-листопаді – 400-1100 мм.

Сніжний покрив стійкий тільки в горах. Випадаючи наприкінці листопада, сніг наприкінці місяця стає постійним і тримається до кінця березня – початку квітня, а на висоті понад 1500 м подекуди зберігається до другої декади травня.

У передгір'ях сніжний сезон коротше – з грудня до лютого, причому в східних районах Прикарпаття він встановлюється на 6-7 днів раніше, ніж в Закарпатті. Сніжний покрив досягає наприкінці січня – в лютому 7-14 см, у середньогір’ї – 13-33 см, а місцями в горах 3,5 м.

У горах сніговий покрив з’являється в першій частині листопада, а з грудня стає стійким, але 2005 року на відомому гірськолижному курорті Буковелі вже в жовтні було 40 см снігу. Танення снігу в горах розпочинається наприкінці березня.

Розглядаючи можливості, які мають Карпати для розвитку групового туризму, доречно звернути особливу увагу на перспективи розвитку гірськолижного туризму. Лижні траси у Карпатах проходять на спеціально підготовлених схилах із трав'яною основою. Всі траси обладнані сніговими гарматами та захищені від прямого сонячного проміння, завдяки чому сніг утримується значно довше, ніж в інших місцях. Траси готуються для катання спеціальною снігонапилюючою та сніготрамбувальною технікою. Освітлення схилів дозволяє кататися у вечірній період.

Карпати характеризуються багатою рослинністю. В українських Карпатах налічується більше 2000 видів судинних і квіткових рослин, тобто майже 60% всієї флори України, близько 500 видів листяних мохів і 860 видів лишайників. Схили гір укриті густими лісами: внизу – буковими й дубовими, а вище – ялиновими й ялицевими. Ростуть також ясень, явір, береза, граб, осина та інші породи.Карпати – найбільш лісиста територія України, тут «зосереджено 20% площі її лісів»[23] .

Територія Українських Карпат, особливо Передкарпаття і Закарпаття, давно заселена людиною (за часів палеоліту), широко використовуються її природні ресурси. Крім надмірного використання на окремих територіях природних ресурсів, в Українських Карпатах людина доклала багато зусиль до збереження цінних природних об'єктів, територій та унікальних ландшафтів. На їх основі тут створені і функціонують біосферні і природні заповідники, національні природні парки, рекреаційно-лікувальні парки, заказники, дендропарки тощо. Найбільш відомими є Карпатський біосферний заповідник, Карпатський національний природний парк, Джурджинецький, Свидовецький, Брадульський, Кузинський ландшафтні державні заказники, НПП Синевірське озеро, Стужиця та ін. Природно-заповідна зона на площі близько 10 тис. га призначена для збереження природних ландшафтів та їхнього відновлення в умовах інтенсивного рекреаційного використання; рекреаційно-господарська зона – для створення баз відпочинку і господарської діяльності, які б не порушували природні ландшафти.

Всі ландшафтні області Українських Карпат тою чи іншою мірою забезпечені значними туристсько-рекреаційними ресурсами. Про регіональні особливості привабливих ландшафтів унікальної краси свідчать висока розчленованість рельєфу річковою мережею, різноманітність і зміна рослинного покриву (ліси, криволісся, луки, полонини тощо).

Великі потенційні можливості для розширення масового туризму і рекреації має Вододільно-Верховинська область Карпат. Багато туристів відвідує мальовниче озеро Синевір, розташоване біля верхів’я річки Тереблі на висоті 987 м, площею 7 га і глибиною до 21 м.

В області Вулканічних Карпат (Закарпаття) численні мінеральні джерела, особливо в районі м. Сваляви, смт. Поляни та ін., і добрі ландшафтно-географічні умови сприяли розвитку туристсько-оздоровчих підприємств. Загалом Закарпатське передгір’я має сприятливі природні умови для розвитку туристсько-рекреаційної галузі.

Захоплює велика біорізноманітність рослинних і тваринних видів; відносно допустиме антропогенне навантаження гірсько-лісових басейнових екосистем головних рік Українських Карпат; достатня природна лісистість території гірських басейнів рік тощо. Таким чином, «Українські Карпати володіють великими можливостями для розвитку їх у рекреаційно-туристській індустрії. Достатність та реальна освоєність людиною території екосистеми і біогеоценозів Українських Карпат дають підстави для можливого додаткового антропогенного навантаження на окремі природні ландшафти у вигляді рекреаційно-туристського використання»[24] .

Проте важливою умовою при інтенсивному розвиткові туризму і рекреації є максимальне збереження природних ландшафтів та їх структурно-функціональних особливостей з дотриманням основної ідеї – туристична галузь повинна бути прибутковою, але не руйнівною для природи.

Великі перспективи для організації масового відпочинку й лікування мають Яремче, Ворохта, Гута, Шешори, Мізунь, Косів, Верховина, Болехів. Відкриті нещодавно мінеральні джерела привертають до себе тисячі гостей з усієї України та з-за кордону.

Вуглекислі води типу «Нарзан» поширені у верхів’ї Чорного Черемоша (с. Буркут), у районі Верховини. Вуглекислі води відомі в районі р. Цибни. У с. Мізунь виявлено мінеральну воду типу «Нафтусі». Сірководневі води видобуваються в районі курорту «Черче». Біля с. Коршів виявлені води мацестинського типу.

Підсумовуючи викладене, доходимо висновку, що в Карпатах є великі природно-ресурсні можливості для організації і розвитку зимових видів відпочинку, зокрема гірськолижного. На сьогодні в регіоні освоєно до 30 гірськолижних полів, хоча їх кількість можна б збільшити вдвічі й обслужити за сезон понад чверть мільйона любителів зимового відпочинку при двотижневій тривалості відпочинку. Отже, УкраїнськіКарпатихарактеризуютьсязначнимрекреаційним потенціалом, тому розвиток туристично-рекреаційного комплексу цього регіону є джерелом його реального економічного зростання.

1.3 Історико-культурні ресурси Карпатського регіону

Одним з важливих чинників забезпечення туристичної діяльності, і в зимовий період зокрема, є наявність історико-культурних ресурсів. Однією із складових цих ресурсів є архітектурні пам’ятки. Тільки на території Івано-Франківської області під охороною держави знаходиться 1423 пам'ятки архітектури, з них 513 культових споруд: 482 церкви (335 дерев'яних і 127 мурованих), 24 костьоли та 7 синагог.

Після Другої світової війни було зроблено вдалу спробу відродження й розвитку гуцульського стилю, пошуки якого велися з кінця XIX століття. Яскравий приклад нової хвилі будівництва в гуцульському стилі – ресторан "Гуцульщина" в Яремче й турбаза під цією ж назвою.

У Карпатах можна помилуватися не тільки мальовничими гірськими ландшафтами, але й красивими старовинними будівлями, створеними у гармонії із самою природою. Традиційні будівлі у Карпатах мають стіни зрубного типу, складені із горизонтально покладених один на одного брусів або півкругляків, найчастіше смерекових. Також використовували бук, і тільки для зведення церков – дуб.

Найбільш довершеними спорудами гуцульського будівництва, що дійшли до нас із далекої минувшини, є дерев'яні церкви. У старій гуцульській коляді співається, що там, де краплини крові Христової впали на землю, виросла церква. Свою власну церкву має кожне, навіть найменше село. І до наших днів у Карпатах збереглися сотні дерев'яних храмів, споруджених від XVI до початку XX століття.

Велику історико-культурну цінність мають архітектурні ансамблі та історичні споруди Ужгорода, Виноградова, Мукачева, Долини, Берегова, Чернівців, Дрогобича, Самбора, Коломиї. До пам’яток садово-паркового мистецтва, що перебувають під охороною держави, до ХVII-XVIII ст. належать Виноградівський, Самбірський, Міженецький (Старосамбірський район) та ін., а з унікальних пам’яток ХІХ ст. – парк санаторія «Карпати» (Свалявський район), Чертизький (Ужгородський район), Чернівецького університету, Вишневський (Самбірський район) та ін.

На окрему увагу заслуговує Манявський Скит у с. Манява Богородчанського району. За вірогідними джерелами у Скиті похований гетьман України І. Виговський (1664 р.). Протягом 1970-1980 рр. тут були проведені значні реставраційні роботи. Після цього Скит був оголошений історико-архітектурним заповідником. Тепер в ньому розташований Хрестовоздвиженський монастир УПЦ КП.

На території Карпат збереглись руїни Старостинського замку в м. Галичі, феодальних замків на Дністрі, в смт. Чернелиці і с. Раковці Городенківського району та с. Пнів на Надвірнянщині. Справжніми шедеврами української архітектури є дерев'яні храми Гуцульщини, зокрема хати-гражди, які також представлені в скансенах – музеях під відкритим небом у Києві, Львові та в с. Крилос Галицького району.

Карпати і Прикарпаття зокрема – важливий центр розвитку народного мистецтва. Створені тут історичні та ліричні пісні, коломийки, гаївки відомі далеко за межами краю. Своєрідні народні легенди і усні перекази, казки й міфи відтворюють давній світ народних уявлень і вірувань. Рахви й шкатулки, топірці й писанки, ліжники й вишиванки, кахлі й кептарі, череси й ґердани, створені місцевими умільцями, викликають загальне захоплення.

Розглядаючи історико-культурні ресурси Карпатського регіону, слід згадати імена видатних людей, що пов’язали з ним свою долю. Нащадки не забувають великих князів Ярослава Осмомисла і Данила Галицького, народних ватажків Олексу Довбуша і Муху. На теренах нашого краю міцнів могутній дух великого церковного й культурного діяча Андрія Шептицького. Тут зростав і виховувався визначний провідник Організації Українських Націоналістів Степан Бандера. Тут розквітла літературна творчість Василя Стефаника, Марка Черемшини, Леся Мартовича, Гната Хоткевича. Із цим краєм пов'язана художня діяльність Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Ольги Кобилянської. Тут розвивався талант Ірини Вільде і Мирослава Ірчана, Романа Іваничука і Романа Федорова, Дмитра Павличка і Степана Пушика.

Навесні 1915 р. в околицях гори Маківки українські січові стрільці вели важкі бої проти російської армії. Цвинтар полеглих у цих боях стрільців знаходиться близько вершини гори Маківки, на її південних схилах. Тут створено меморіальний комплекс. В різних карпатських містах і селах споруджено символічні могили українських січових стрільців.

Характеризуючи історико-культурні ресурси Карпатського регіону, неможна залишити поза увагою пам’ятки Другої світової війни, пов’язані з героїчною боротьбою українського народу проти загарбників, з бойовими діями Української повстанської армії та Червоної армії.

Яскравими прикладами боротьби проти фашистських окупантів стали рейди партизанських з’єднань С.А. Ковпака, Н.І. Шукаєва, М.І. Наумова, дії партизанського загону А.Б. Тканка.

Місце, що не може залишити байдужим жодного національно свідомого українця – пам’ятник Степану Бандері в с. Старий Угринів Калуського району Івано-Франківської області.

Поряд з пам’ятками, пов’язаними з іменами видатних історичних осіб, до історико-культурних ресурсів належить народне мистецтво. Його цікава складова – виробництво сувенірів. Унікальне й самобутнє мистецтво Гуцульщині, своєю чарівною силою вабить людей з усього світу. Вироби народних майстрів Гуцульщини вже більше 100 років прикрашають десятки музеїв Європи й Америки. Червоно-золотаві писанки, іграшки з сиру, шкатулки, тарелі роботи різьбярів по дереву, вироби з кераміки, шкіри, металу сьогодні знає весь світ. Туристи можуть вибрати собі щось із цих різноманітних сувенірів на сувенірних ринках у Косові та в Яремчі.

Отже, підсумовуючи викладене, доходимо висновку про те, що Українські Карпати – це край, багатий рекреаційними ресурсами, пам’ятками історії і архітектури. На їх базі можна розвивати всі складові рекреаційної індустрії: кліматолікування, туризм, гірськолижний туризм, санаторно-курортне оздоровлення. Важливе місце поміж ними посідає груповий відпочинок, а під час його проведення – екскурсійна діяльність.

1.4 Соціально-економічні умови розвитку групового туризму в

Карпатах

Розпочинаючи розгляд соціально-економічних умов розвитку зимового відпочинку в Карпатському регіоні, слід відзначити, що це один з старих освоєних районів України, має надзвичайно вигідне географічне положення, яке в поєднанні з багатою природно-ресурсною базою, значним трудовим потенціалом дозволили командно-адміністративній системі здійснювати екстенсивне нарощування промислових потужностей, сільськогосподарського виробництва.

За цієї системи роками ігнорувались соціальні пріоритети, екологічні блага та рекреаційні цінності регіону, що призвело до формування структури господарського комплексу, в якому домінуючу роль відіграють природо експлуатуючі галузі матеріального виробництва.

Надмірна експлуатація природних ресурсів фактично склала економічне ядро регіону. Орієнтована на внутрішні ринки колишнього Союзу, регіональна економічна система виявилась нежиттєздатною в кризових умовах. Внаслідок того назріла потреба в її докорінній реконструкції, пошуку нових перспективних напрямків економічного росту, розвитку окремих регіонів (областей) на основі туризму, як екологічно чистого і надзвичайно привабливого сектора економіки.

Розумною альтернативою подальшій промисловій ескалації може служити економічно, соціально та екологічно обґрунтоване освоєння рекреаційного потенціалу Карпатського регіону. Тут зосереджені найбільші на Україні запаси мінеральних вод усіх відомих типів, значні поклади лікувальних грязей та озокериту, які є основою розвитку санаторно-курортної справи. Сприятливий клімат, мальовничі природні ландшафти (полонини, гори, річки, ліси), багата історико-культурна спадщина сприяють створенню сучасної туристичної індустрії в краї.

Не менш важливо і те, що вигідний геополітичний фактор зможе активізувати інтеграцію рекреаційної системи регіону в Європейський рекреаційний простір.

Перейдемо до розгляду транспортної доступності місць відпочинку в Карпатах. Гірські райони вкриті густою мережею асфальтових доріг, які з’єднують села з районними центрами. Через карпатські села проходять такі дороги загальнодержавного значення, як траси Івано-Франківськ – Ужгород, Чернівці – Ужгород тощо. Через річки побудовано міцні, залізобетонні мости, що мають велику пропускну потужність[25] .

Традиційні дерев'яні містки з поручнями і кладки будують і зараз на невеликих річках і потоках. Значного поширення набули підвісні мости над бурхливими ріками.В наш час основним видом транспортного сполучення у Карпатах є автобусні перевезення пасажирів. Автобусні лінії зв’язують гуцульські села і містечка з обласними центрами. Поряд з ними важливе місце в транспортному сполученні відіграє залізничний транспорт. По Карпатському регіону пролягає залізниці Львів – Рахів та Львів – Ужгород (2 лінії). Райцентр Косів Івано-Франківської області зв'язаний повітряною лінією із Львовом і Івано-Франківськом.

Для багатьох гостей Карпат шлях до гір проходить через Львів. Доїхати до Львова гості можуть поїздами (в дужках вказані ціни на квитки в плацкарті і в купе): Київ-Львів (35; 53 грн.), Київ-Ужгород (27; 40), Харків-Трускавець (24-28; 36-42 грн.), Сімферополь-Львів (50; 75), Донецьк-Львів (44; 67), Черкаси-Львів (27; 40), Солотвино-Львів (20; 28), Суми-Львів (32-37; 48), Запоріжжя-Львів (39; 50), Херсон-Львів (37; 55), Москва-Львів (130; 230)[26] .

Популярний гірськолижний курорт Українських Карпат –село Славське, розташоване у 120 км відЛьвова. Славське відомо як один із найбільш облаштованих гірськолижних комплексів. На горі Тростян (1 230 м), у 4 км від центру Славського, обладнано багато протяжнихтрас, прокладена найдовша в Україні канатно-крісельна дорога (2 700 м). Крім того, на горі працюють сім довгих і чотири малих лижобуксири. Гірськолижники розміщуються на багаточисельних базах відпочинку й спортивних базах. Турбаза «Джерела Карпат», що має власні малі лижобуксири, організує комплексне обслуговування туристів-гірськолижників. Освоєно схили гори Менчул, де перші два підйомники близько тридцяти років тому встановив Львівський політехнічний інститут. Прекрасна траса спускається з гори Менчул до села Грабовець.

Туристські групи, що приїхали у Славське, можуть зупинятися у приватних садибах. У святкові дні вартість проживання збільшується у 2-4 рази. Розглянемо для прикладу умови відпочинку в садибі «У Ігоря». Так, чотирьохмісний номер у цій садибі в період різдвяних канікул 2005-2006 рр. коштував 2800 грн. або 400 грн./добу з особи (влітку – 120 грн.), двохмісний номер – 1750 грн. або 250 грн./добу (влітку – 80 грн.). В котеджі – чотири двохмісні й два чотиримісні номери з номери з євроремонтом і телевізором. Вигоди – на поверсі. У дворі є мангал і стоянка для авто. Година в сауні з басейном коштує 100 грн., дві години – 160 грн. Для гірськолижного спорядження є спеціальні сушарки. Їду можна замовляти на кухні. Орієнтовна вартість дворазового харчування – 25-30 грн.[27] .

Комплекс славської гірськолижної бази «Динамо» складається з двох готелів. Два корпуси першої розташовані в центрі селища. Для послуг гірськолижників тут є їдальня на 100 місць, конференц-зал на 50 місць, спортзал, дві сауни, кафе, бар, російський більярд, тренажерний зал, настільний теніс. Другий корпус розташований на горі Тростян. Крім нього, є ще два комфортабельні котеджі на 10 місць. На гору гостей за 7 грн. доставить готельний транспорт. До 20 січня 2006 р. одноденне перебування п’яти осіб у трьохкімнатному номері коштувало 550 грн., 3-4 осіб у двохкімнатному – 500 грн., двох осіб в однокімнатному номері – 310 грн. Місце в номері на четвертому поверсі – 60 грн., на третьому – 75, на другому – 35 грн. Проживання в будинку – 55 грн./добу, в номері люкс – 90, в котеджі – 600 грн. Одна година в спортзалі – 30 грн. Піднятися на гору витягом коштує 2,5-4,5 грн. Трьохразове харчування на нижній базі – 18 грн./добу, в будинку – 200 грн. Зберігання спортінвентарю – 1 грн./добу.

В головному корпусі бази відпочинку «Байка» 6 люксів і 10 напівлюксів, у дерев’яному котеджі – по два люкси і напівлюкси. В сімейному котеджі дві спальні й кімната з комином. В номерах – сучасні меблі з дерева – кольоровий телевізор, холодильник, телефон, санвузол. Проживання у святкові дні в люксі коштує 255 грн./добу для одного, для двох – 280 грн., для трьох – 375 грн., для двох дорослих і дитини – 355 грн. Однокімнатний напівлюкс для одного – 195 грн./добу, для двох – 220 грн./добу. Сімейний котедж – 475 грн./добу. Година сауни з басейном – 35 грн., більярд – 20 грн./добу, прокат лиж – 30 грн./день, санок – 15 грн., тенісний корт – 40 грн./год., тенісний корт (без ракеток) – 20 грн.

Недалеко від Славського, в селищі Тисовець розташована велика гірськолижна база з готелем. Траса довжиною 1 300 м обладнана крісельною дорогою (1,5 км) й двома великими лижобуксирами. На базі споруджений трамплін для стрибків на лижах, прокладені слаломні траси зі штучним пластмасовим покриттям літніх тренувань.

У Львівській області гірськолижники тренуються також у районі Турка, де встановлений 400-метровий лижобуксир на слаломній горі з штучним покриттям для літніх тренувань.

Місцями для групового туризму славиться також Закарпаття. Що стосується зокрема занять гірськими лижами, то сприятливі умови є на схилах уздовж дороги від Ужгорода до Ужоцького перевалу. Тут різними підприємствами і установами встановлено більше два десятків малих лижобуксирів, створено бази відпочинку. В селі Костріна спортивна школа організовує заняття на схилах, обладнаних великим лижобуксиром.

Найдовший буксирувальний підйомник (1 350м) в Україні встановлений в селі Подобовець, що знаходиться біля автодороги, яка сполучає Рахів з Ужгородом. Лижобуксир обслуговує різноманітну за рельєфом гірськолижну трасу на схилах гори Рапецька, що відрогом спускається з вершини Великий Верх (1300 м). Тут гірськолижники можуть розміститися в приватних садибах, а також на турбазі «Плай» у Воловці. Крім того, для гірськолижного катання освоєна вершина Гемба (1 497 м) Боржавського гірського масиву, з якої у північному напрямі спускаються два великі відроги до села Пилипець. Тут прокладено траси протяжністю до 3-4 км.

В районі притулку «Бескид», що знаходиться в 10 км від Подобовця, турбаза «Карпати» встановила великий 1 000-метровий лижобуксир. Крім цієї турбази, гірськолижники можуть розташуватися у приватних садибах в селі В. Студене. На схилах працюють і малі лижобуксири. В околицях притулку розміщено кілька трас спусків тривалістю більше кілометра.

Із трас Рахівського району найбільшу цікавість для гірськолижників викликає спуск біля села Богдан. На схилі, в 12 км від Рахова, встановлено 1 000-метровий лижобуксир. Рельєф траси різноманітний, з крутими ділянками. Гірськолижники, що відпочивають на турбазі «Тиса», катаються на горі Мензул, де встановлено 800-метровий лижобуксир, а також направляються у притулок «Перелісок» (висота 1 000 м, розташований у 15 км від міста), де діє короткий лижобуксир. На цих трасах сніг добре зберігається до квітня.

Що стосується цін на послуги, пов’язані з груповим туризмом у Закарпатті, то вони є порівняно високими, як і на курортах Львівської області. Причина цього полягає у високому попиті. Як зазначають спостерігачі, місця в готелях і будинках відпочинку на новорічно-різдвяний період 2005-2006 рр. почали активно розкуповувати ще влітку, і бачачи такий попит, їх власники підняли ціни майже вдвічі[28] . При цьому сервіс і стан лижних трас залишається невисоким, ціни ж – вищими, ніж на курортах Словаччини та Австрії.

Так, переночувати в сільській хатині цієї зими коштує 100 грн. з особи, а одномісний номер у готелі або турбазі з новорічною програмою – 1,5 тис. грн. Доба в двохмісному номері без харчування коштувала у період зимових свят 2005-2006 рр. в середньому близько 260 грн., в котеджі – 200 дол.[29]

«Найбільш «туристичними» на Івано-Франківщині є Верховинський район і територія Яремчанської міської ради – Яремче, Ворохта, Яблуниця, Поляниця, де пік сезону припадає на зиму і пов’язаний з традиційним тут гірськолижним відпочинком»[30] . Найбільш високогірний в українських Карпатах лижний об’єкт – полонина Драгобрат. Він знаходиться на висоті більше 1300 м над рівнем моря, і сніг тут тримається з листопада до травня. Популярні лижні курорти знаходяться також поблизу Рахова, Мукачева і Сваляви на Закарпатті. В Івано-Франківській області своїми трасами славляться Косівський і Верховинський райони. Гірськолижний відпочинок стає дедалі популярнішим в Україні, тому інфраструктура стрімко розвивається.

Всього на Яремчанщині приймають гостей:

- 5 готелів,

- 2 готельні комплекси,

- 1 гірськолижний курорт,

- 1 спортивно-оздоровча база,

- 2 учбово-спортивні бази,

- 8 закладів санаторно-оздоровчого та лікувального напрямку,

- 2 лікувально-оздоровчі комплекси,

- 9 дитячих будинків відпочинку,

- 6 баз відпочинку,

- 1 будинок відпочинку,

- 3 комплекси відпочинку,

- 2 приватних пансіонати,

- 7 гостинних дворів,

- 31 приватна садиба[31] .

Окрім туристичного комплексу «Буковель» в селі Поляниця, потужною рекреаційною базою володіє готель «Піги» в селі Татарів, в номерах якого є ванні кімнати, супутникове телебачення, відео, телефон. В готелі діють ресторан, прокат гірськолижного спорядження, автостоянка з охороною.

Готель «Піги» має 26 місць. Готель збудований у старовинному гуцульському стилі, відреставрований в 1999 році. Розташований на березі річки Прут неподалік від найвищої гори українських Карпат – Говерли. В ресторані – європейська і національна кухня. Пропонуються пішохідні і кінні прогулянки в гори. Відстань до гірськолижних витягів туристичного комплексу "Буковель" – 14 км, до витягів в Яблуниці – 12 км, у Ворохті – 5 км.

Інший сучасний готель «Руслана» розташований в селищі Ворохта. В його номерах також є ванні кімнати, супутникове телебачення, телефон. В готелі здійснюється прокат велосипедів, спальних мішків, палаток та гірськолижного спорядження, автостоянка з охороною. Кількість місць у готелі 24 місця. Приватний готель "Руслана" включає 5 дерев'яних будиночків. Один з будиночків є пристосованим для руху інвалідних візків. У селищі Ворохта розташований 2-х кілометровий оглядовий крісельний витяг до лижного стадіону в урочищі П'ятихатки, звідки можна полюбуватися величним краєвидом Говерли (2061 м) і Петроса (2020 м). Відстань до комплексу "Буковель" – 20 км, до гірськолижних витягів в Яблуниці – 18 км, до трас в селищі Ворохта – 2 км.

База відпочинку «Карпати» в Яремчі розрахована на 150 місць. В її номерах є ванні кімнати, кабельне телебачення, телефон. В готелі працюють ресторан, бар, бенкетний зал, дискотека, З конференц-зали з фуршетним залом, басейн, сауни, тенісний корт, більярд, проводяться лікувально-профілактичні процедури, є солярій. Неподалік готелю сувенірний ринок та знаменитий водоспад на річці Прут. Пропонується широка екскурсійна програма. Відстань до комплексу "Буковель" – 32 км, до гірськолижних трас в Яблуниці – 30 км, до трас Ворохти – 30 км.

До місць відпочинку туристичних груп у Прикарпатті належать також розташовані в місті Яремче санаторій «Яремче», приватні пансіонати «Первоцвіт», «Джерело», приватна база «У Галини», гостинний двір «Красна садиба», готель «Водограй».Серед інших гостинних закладів варто згадати готельний комплекс «Лісова пісня» в урочище Маркова (роздоріжжя Гута-Росільна), с. Дзвиняч Богородчанського району; готельно-ресторанний комплекс «Лісова казка» в селі Лісна Слобідка Коломийського району, готель «Писанка» в Коломиї, готелі «Аускопрут» і «Надія» в Івано-Франківську, а також чимало приватних садиб в селах Поляниця, Яблуниця, Татарів, Микуличин, в Яремне, у Ворохті та в Коломиї. Загалом у регіоні Буковеля може одночасно розміститись в готелях, турбазах та приватних садибах до 10 000 відпочиваючих.

Історико-культурні та природні ресурси Карпатського регіону сприяють розвитку в ньому сільського туризму. Він розвивається як у відомих відпочинкових і оздоровчих місцевостях, так і у гірських селах з традиційним побутом. Його інфраструктурну основу складають кілька сотень агроосель – переобладнаних або спеціально збудованих садиб для прийому туристів, а також котеджі, пансіонати та міні-готелі.

Таким чином, груповий туризм в Українських Карпатах відіграє велику роль як для відпочинку та оздоровлення гостей Карпат, так і для соціально-економічного розвитку регіону та України в цілому, забезпечуючи створення нових робочих місць у регіоні з традиційним надлишком трудових ресурсів та надходження в бюджети різних рівнів. Водночас доводиться визнати, що туристично-рекреаційний потенціал Карпат використовується недостатньо. Зокрема Івано-Франківська область, на відміну від Львівської і Закарпатської областей, які славляться своїми цілющими курортами, до певної міри відоме лише своїми гірськолижними базами Яремче і Ворохта[32] .

2. Опис туру «Подорож до Гуцульщини»

Тур «Подорож до Гуцульщини» знайомить туристичні групи гостей нашого краю з Івано-Франківщиною.

1-й день . Подорож розпочинається в місті Івано-Франківськ, куди гості Прикарпаття прибувають поїздом. Сніданок для групи туристів проводиться в ресторані готелю «Надія». Після цього проводиться ознайомча екскурсія по місту. Гості відвідують Івано-Франківський краєзнавчий музей, який знайомить їх з цінними археологічними знахідками від перших поселень людини в межиріччі Дністра і Прута до подальших культур мідної, бронзової доби та залізного віку. Унікальні експонати розповідають про період української державності часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. В експозиції представлені саркофаг Ярослава Осмомисла, срібні гривні, фрагменти золотих прикрас, вироби галицьких ремісників, ікони та ювелірні вироби ХІІ-ХІХ ст., колекції стародруку, зброї та нумізматики.

Після краєзнавчого члени групи відправляються в наступний музей – Івано-Франківський художній музей, що є скарбницею сакрального образотворчого і народного мистецтва краю. Його збірка складається з унікальних пам'яток галицького іконопису й барокової скульптури, тут представлена творчість класиків західноукраїнського малярства, роботи польських, австрійських, німецьких та італійських майстрів ХVІІІ-ХХ століть.

Обід для туристів організовується в корчмі, що знаходиться на північ від Івано-Франківську по Калуському шосе, де гості можуть поласувати стравами із щойно спійманої форелі.

Туристи відвідують такий пам’ятник Другої світової війни, як меморіал українців, загиблих від рук НКВС і похованих у Дем’яновому лазі поблизу Івано-Франківська, Тут на початку літа 1941 р. опричники з НКВС намагалися заховати 532 трупів безневинно замордованих наших краян. 29 жовтня 1989 р. у Дем’яновому Лазі відбулося урочисте перепоховання жертв сталінських репресій 1941 р. Щороку поблизу меморіалу відбуваються панахиди на честь жертв репресій.

У другій половині дня тривають екскурсії по місту, під час яких продовжується ознайомлення с його пам’ятними місцями. Вечеря для туристів проводиться в готелі «Надія», де вони й ночують.

2-й день . На другий день туристи автобусом вирішають до Коломиї. В програму входять екскурсії по місцях, пов’язаних із життям та діяльністю в Коломиї видатних українських письменників – І. Франка, В. Стефаника, М. Черемшини, М. Шашкевича, П. Козланюка. В Коломиї розпочинав створення театру нового типу Лесь Курбас.

Одним з найбільш своєрідних музеїв Карпат є музей "Писанка" в м. Коломия. В музеї туристи можуть ознайомитися з унікальним видом народного мистецтва, одним із найяскравіших та найзагадковіших проявів таланту і глибини пам'яті народу. Традиція розпису писанки сягає дохристиянських часів. З поширенням християнства писанка стала символом Христового Воскресіння. Малювання писанок на Гуцульщині відбувалося за нормами суворого ритуалу. Малюючи писанку, писанкарка промовляла молитву. Чарівну силу писанок помножувало ще й освячення їх разом з пасками. Наші предки щиро вірили, що дім, в якому є освячена писанка, захищений від усього лихого, і, крім того, в нього ніколи не вдарить блискавка.

Обід організовується в однієї з колиб у Коломиї.

Після обіду туристи оглядають цінні історико-культурні пам’ятки, які містить Музей народного мистецтва Гуцульщини й Покуття ім. Й. Кобринського в м. Коломия. Музей, який засновано в 1926 році, є одним із найстаріших музеїв декоративно-прикладного мистецтва на Україні. Колекцію музею складають понад 22 тисячі експонатів. До неї входять мистецькі твори з різьби по дереву, обробки металу та шкіри, ткацтва, вишивки, писанкарства, унікальними є колекції з археології, нумізматики, етнографії, сакрального мистецтва, колекція живопису. Постійно діюча експозиція музею дає можливість шанувальникам народного мистецтва пізнати глибинні традиції і культуру Гуцульщини.

Після завершення екскурсії по Коломиї туристи вечеряють у ресторані готелю, де залишаються на ночівлю.

З-й день. Після сніданку в ресторані готелю по дорозі, що веде через села Яблунів і Пістинь, туристи відправляються в Косів, визнаний центр гуцульських народних промислів, де відвідують Косівський музей народного мистецтва Гуцульщини й Покуття. В його експозиції увагу туристів привертають твори народного декоративно-ужиткового мистецтва ХІХ-ХХ століть, які мають господарсько-побутове призначення – черпаки, коновки, пастівники, кептарі та кожухи, тайстри, пояси-череси, свічники, глечики та миски, які відзначаються вишуканими формами, оригінальним декоруванням.

Після обіду туристи відправляються в похід через село Шешори до водопадів, мальовничих Сокільських скель, озеру Лебедине. Після повернення в Косів проводиться вечеря. Ночівля організується в готелі «Карпатські зорі» в Косові.

4-й день. Туристи вирушають з Косова в напрямку Яремчі, куди дорога веде крізь перевал Буковець вздовж річки Чорний Черемош, через село Крирівня, де гости оглядають музей Гната Хоткевича, який створив у селі унікальний гуцульський народний театр, через селища Верховина, де дізнаються про дії опришків під проводом Мирона Штолюка, Антона Ревізорчука і Максима Тихончука, а також народного месника Олекси Довбуша.

Після цього туристи відвідують селище Ворохта – низькогірний (висота над рівнем моря 735 м) кліматичний курорт. Тут є багато здравниць, турбаз, гірськолижний трамплін і підйомник. «За легендою назва «Ворохта» пішла від прізвища армійського дезертира, який оселився на території теперішнього селища. За розум і розважливість односельці назвали село його прізвищем»[33] .

Після обіду в колибі туристи оглядають архітектурні пам’ятки Ворохти: церкву і залізничний арочний міст, збудовані в 1615 і 1894 роках відповідно.

Увечері туристична група автобусом доїжджає до найбільшої на Україні високогірної спортивної бази «Заросляк», де вечеряє й залишається ночувати.

5-й день. Після сніданку в «Заросляку» туристи відправляються в Карпатський державний заповідник Говерлянського масиву, піднімаються на найвищу вершину українських Карпат – Говерлу (2061 м). туристичний маршрут на Говерлу є престижним. Його може здійснити практично будь-яка фізично здорова людина без спеціальної підготовки, відчуваючи себе після цього «покорителем вершин». «Із вершини Говерли відкриваються незвичні і захоплюючі краєвиди. Навколо горбляться застиглі вали і піки. Далеко внизу видніються зелені долини і яскраві крапочки хатин. На самому горизонті в добру погоду видно Івано-Франківськ і Коломию»[34] .

Обід влаштовується в кафе «Чорногора», розташованому між потоками Багончик Нижній та Багончик Верхній. Після обіду влаштовується короткочасний відпочинок у «Заросляку», після чого туристи їдуть уздовж течії річки Прут до Яремчі, де організуються вечеря та ночівля.

6-й день. Після сніданку в колибі в містечку Яремче гості мають змогу познайомитися з чарівною красою Яремчі – центра туризму і низькогірського (висота над рівнем моря 530 м) кліматичного курорту. Тут працюють турбази, є багато здравниць для дітей і дорослих, діють літні дитячі табори. Навколишні гори дуже мальовничі.

За легендою назва «Яремче» походить від імені Яреми, гуцула, який вперше оселився на цій території. Наприкінці ХVII ст. в Яремче проживало вісім сімей. В 1738-1745 рр. в околицях Яремчі діяв загін опришків Довбуша. Народ увіковічив пам’ять про легендарного ватажка в Камені Довбуша, який лежить біля залізниці і залізничного тунелю; в Печері Довбуша і в назві гори – Добушанка (Довбушанка), поблизу якої зимувала ватага, переховуючись від урядових військ.

Гості оглядають знаменитий водопад, відвідують сувенірний ринок, Поляну кохання, пам’ятку Другої світової війни – музей, присвячений партизанам-ковпаківцям, які здійснили мужній рейд у тил німецьких фашистів в Карпатах.

В Яремчі організуються обід, вечеря й ночівля туристів.

7-й день. Після сніданку в колибі в Яремчі група вирушає на автобусі в Надвірнянський район до Манявського скиту (пам’ятка архітектури ХVII – XVIII ст.) і Манявського водопаду.

Після огляду цих пам’ятних місць обід проводиться в колибі поблизу Манявського скиту.

Далі туристи на автобусі через Богородчани повертаються в Івано-Франківськ, де вечеряють. Тур завершується.

Висновки

Тур – це туристична подорож (поїздка) за визначеним маршрутом у конкретні терміни, забезпечена комплексом туристичних послуг (бронювання, розміщення, харчування, транспорт, рекреація, екскурсії тощо). Груповий туризм у Карпатах відіграє важливу роль у розвитку туристично-рекреаційної діяльності в Україні.

Розрізняють такі види групового туризму:

Карпатський регіон має незабруднене навколишнє середовище, прекрасне повітря, чисті ріки, гори, сільські місцевості, де збережені національні традиції, музеї, церкви та інші прекрасні архітектурні пам’ятки. Регіон також може пишатись багатим фольклором та традиціями. Такі риси притаманні не багатьом іншим регіонам світу.

Популярними агротуристичними продуктами в Карпатському регіоні виступають такі, що пов’язані з національною кухнею, проведенням фестон (вечорниці, народні обряди). Значного поширення набули зимові розваги (катання на санях). У всіх карпатських областях поширений збір ягід і грибів та активний туризм (піші, кінні прогулянки). Усе більшої популярності набувають форми пізнавального туризму (відвідування народних умільців тощо).

У другій частині цієї курсової роботи подається самостійно розроблений проект туру «Подорож до Гуцульщини», під час якого для туристів організовується оглядова екскурсія по Івано-Франківську, вони можуть оглянути музей "Писанка" та музей народного мистецтва Гуцульщини й Покуття ім. Й.Кобринського в м. Коломия, заснований в 1926 році, Косівський музей народного мистецтва Гуцульщини й Покуття, відвідують селище Ворохта – низькогірний (висота над рівнем моря 735 м) кліматичний курорт. Тут є багато здравниць, турбаз, гірськолижний трамплін і підйомник.

Туристи піднімаються на найвищу вершину українських Карпат – Говерлу (2061 м), знайомляться з чарівною красою Яремчі, оглядають Манявський скит (пам’ятку архітектури ХVII – XVIII ст.) і Манявський водопад. Розроблений тур являє чималу цікавість для гостей нашого краю.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про туризм».

2. Зінько Ю., Горішевський П. Історія, сучасний стан та перспективи розвитку сільського туризму у Карпатському регіоні. // Туризм сільський зелений. – 2005. – №ІІІ. – С. 5.

3. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. – Чернівці: Зелена Буковина, 2003.

4. Школа І.М. та ін. Менеджмент туристичної індустрії: Навчальний посібник. / За ред. проф. І.М. Школи. – Чернівці: ЧТЕІ КНТЕУ, 2003.

5. Туризм в Україні. Статистичний бюлетень. – 2004.

6. Колімбровський М. Їдуть до нас звідусіль. // Галичина. – 2005. – 27 вересня.

7. Микицей М. Торішні 10 млн. будуть примножені. // Світ молоді. – 2005. – 7 жовтня. – С. 3.

8. Міщан І.М. Проблеми та перспективи розвитку туризму на Прикарпатті. // Туристично-краєзнавчі дослідження. – Вип. 5. – К., 2004. – С. 192.

9. Браймер Р.А. Основы управления в индустрии гостеприимства. / Пер. с англ. – М.: Аспект Пресс, 1995.

10. Соціально-економічна географія України: Навч. посібник. / За ред. проф. Шаблія О.І. – Львів: Світ, 2000.

11. Гуцульщина. / П.І. Арсенич, М.І. Базак, З.Є. Болтарович и др. – К.: Наук. думка, 1987.

12. Левковський С.С., Русинов О.А. Поверхностные воды. // Украинская советская энциклопедия. – Т. 11. – Кн. 2. – К.: Гл. ред. УСЭ, 1985.

13. Геренчук К.И., Ена В.Г., Маринич А.М., Пащенко В.М., Шищенко П.Г. Ландшафты и физико-географическое районирование. // Украинская советская энциклопедия. – Т. 11. – Кн. 2. – К.: Гл. ред. УСЭ, 1985. – С. 62.

14. Голояд Б. Природні ландшафти Українських Карпат та їхнє використання з рекреаційно-туристською метою. // Краєзнавець Прикарпаття. – 2004. – №4. – С. 57.

15. Борисова И. Каникулы по-львовски. − 2000. – 30 декабря 2005 – 5 января 2006. – С. 5.

16. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Альтерпрес, 2003.

17. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання. – К.: Знання України, 2002.

18. Собашко В. Дорогами і стежками Карпат. Туристичний путівник. – Львів: Центр Європи, 2003.

[1] Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. – Чернівці: Зелена Буковина, 2003. – С.5.

[2] Школа І.М. та ін. Менеджмент туристичної індустрії: Навчальний посібник. / За ред. проф. І.М. Школи. – Чернівці: ЧТЕІ КНТЕУ, 2003. – С.23.

[3] Закон України «Про туризм». – Ст. 1.

[4] Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. – Чернівці: Зелена Буковина, 2003. – С. 81.

[5] Зінько Ю., Горішевський П. Історія, сучасний стан та перспективи розвитку сільського туризму у Карпатському регіоні. // Туризм сільський зелений. – 2005. − № ІІІ.– С. 5.

[6] Туризм в Україні. Статистичний бюлетень. – 2004. − С. 30.

[7] Там же. – С. 40.

[8] Колімбровський М. Їдуть до нас звідусіль. // Галичина. – 2005. – 27 вересня.– С. 3.

[9] Туризм в Україні. Статистичний бюлетень. – 2004. – С. 40.

[10] Там же. – с. 40.

[11] Там же. – с. 40.

[12] Там же. – с. 40.

[13] Там же. – с. 40.

[14] Микицей М. Торішні 10 млн. будуть примножені. // Світ молоді. – 2005. − 7 жовтня. – С. 3.

[15] Туризм в Україні. Статистичний бюлетень. – 2004. – С. 40.

[16] Міщан І.М. Проблеми та перспективи розвитку туризму на Прикарпатті. // Туристично-краєзнавчі дослідження. – Вип. 5. – К., 2004. – С. 192.

[17] Браймер Р.А. Основы управления в индустрии гостеприимства. / Пер. с англ. – М.: Аспект Пресс, 1995. – С. 22.

[18] Соціально-економічна географія України: Навч. посібник. / За ред. проф. Шаблія О.І. – Львів: Світ, 2000. – С. 44.

[19] Там же. – С. 5.

[20] Гуцульщина. / П.І. Арсенич, М.І. Базак, З.Є. Болтарович и др. – К.: Наук. думка, 1987. – С. 56.

[21] Там же. – С. 7.

[22] Левковський С.С., Русинов О.А. Поверхностные воды. // Украинская советская энциклопедия. – Т. 11. – Кн. 2. – К.: Гл. ред. УСЭ, 1985. – С. 45.

[23] Геренчук К.И., Ена В.Г., Маринич А.М., Пащенко В.М., Шищенко П.Г. Ландшафты и физико-географическое районирование. // Украинская советская энциклопедия. – Т. 11. – Кн. 2. – К.: Гл. ред. УСЭ, 1985. – С. 62.

[24] Голояд Б. Природні ландшафти Українських Карпат та їхнє використання з рекреаційно-туристською метою. // Краєзнавець Прикарпаття. – 2004. − № 4.– С. 57.

[25] Гуцульщина. / П.І. Арсенич, М.І. Базак, З.Є. Болтарович та ін. – К.: Наук. думка, 1987. – С. 162.

[26] Борисова И. Каникулы по-львовски. − 2000. – 30 декабря 2005 – 5 января 2006. – С. 5.

[27] Борисова И. Каникулы по-львовски. − 2000. – 30 декабря 2005 – 5 января 2006. – С. 5.

[28] Борисова И. Каникулы по-львовски. − 2000. – 30 декабря 2005 – 5 января 2006. – С. 5.

[29] Там же. – С. D5.

[30] Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). − 2-е вид., перероб. та доп. − К.: Альтерпрес, 2003. – С. 195.

[31] Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання. – К.: Знання України, 2002. – С. 131.

[32] Міщан І.М. Проблеми та перспективи розвитку туризму на Прикарпатті. // Туристично-краєзнавчі дослідження. – Вип. 5. – К., 2004. – С. 193.

[33] Собашко В. Дорогами і стежками Карпат. Туристичний путівник. – Львів: Центр Європи, 2003. – С. 15.

[34] Там же. – С. 25.

Курсовая работа: Розвиток групового туризму в Українських Карпатах

Вступ

1. Сутність та особливості групового туризму в Українських

Карпатах

1.1 Місце і роль групового туризму в Українських Карпатах в

розвитку рекреаційно-туристичного комплексу України

1.2 Природні ресурси Карпат

1.3 Історико-культурні ресурси Карпатського регіону

1.4 Соціально-економічні умови розвитку групового туризму в

Карпатах

2. Опис туру «Подорож до Гуцульщини»

Висновки

Список використаної літератури

Похожие рефераты: