Курсовая работа: Формування стратегії державного фінансового контролю в Україні

Реферат

Об'єктом є дослідження процесу формування стратегії державного фінансового контролю в Україні.

Метою курсової роботи є дослідження проблем розробкидержавного фінансового контролю в Україні.

Предметом є теоретичні і практичні розробки стратегіядержавного фінансового контролю в Україні.

Завданням курсової роботи є аналіз фінансового стану Промінвестбанку.

Вступ

Своєрідність державних фінансів перехідного періоду, їх глибока внутрішня суперечливість, незавершеність процесів переходу від економіки одного типу до економіки зовсім іншого типу найбільш проявляються у фінансовому контролі. Це зумовлено його об'єктивною роллю в реалізації державної фінансової політики, його складністю і всеохоплюючим характером. Фінансовий контроль так чи інакше чіпає інтереси практично кожного громадянина і всіх без винятку юридичних осіб.

Фінансовий контроль є однією із завершальних стадій управління фінансами. Водночас він є необхідною умовою ефективності управління фінансовими відносинами в цілому. Складність розуміння фінансового контрою зумовлена складністю самих фінансів. Так само, як фінанси є основою суспільної діяльності в будь-якій сфері і водночас відображають її матеріальну результативність, так і фінансовий контроль виступає в ролі свого роду лакмусового папірця, з допомогою якого зримо проявляється весь процес руху фінансових ресурсів, починаючи зі стадії їх формування, шо необхідно для початку здійснення діяльності в будь-якій сфері публічного життя, і завершуючи одержанням фінансових результатів цієї діяльності.

Становлення України як країни з ринковою економікою передбачає формування потужної автономної системи державних фінансів. У той же час, аналіз результатів економічної діяльності господарюючих суб'єктів, показав вади економіко-правової бази, державної політики у бюджетній сфері, на страховому та фінансовому ринках, що значно ускладнює процеси трансформаційних перетворень. Розв'язання складних економічних, науково-технічних та соціальних проблем пов'язане з фінансуванням, у тому числі, за рахунок державних коштів. Тому необхідно знати, які існують механізми формування фінансових ресурсів, що слугує джерелами їх наповнення, та в який спосіб можна підвищити ефективність їх використання.

Особливе місце фінансового контролю в загальній системі контролю як елемента в системі управління суспільними процесами зумовлюється його специфікою, що найяскравіше проявляється в контрольній функції самих фінансів. Об'єктивно властива фінансам здатність виражати специфічну сторону виробничо-господарської діяльності в будь-якій сфері робить фінансовий контроль всеохоплюючим.

Розділ 1. Теоретичні основи формування стратегії державного фінансового контролю в Україні

1.1 Види, форми та методи проведення фінансового контролю

Фінансовий контроль є конкретним проявом контрольної функції фінансів, тобто є об'єктивно існуючою економічною категорією.

Оскільки фінансова система держави охоплює всі види грошових фондів, фінансовий контроль є багаторівневим.

Фінансовий контроль має забезпечувати інтереси і права як держави та її закладів, так і всіх інших економічних суб'єктів.

Основні види державного фінансового контролю.

В організаційному плані фінансовий контроль можна поділити на:

- державний;

- відомчий;

- місцевих органів самоврядування;

- аудит (недержавний);

- внутрішній.

Державний контроль призначений для реалізації фінансової політики держави, утворення умов для фінансової стабілізації.

Це передусім:

1) розробка, затвердження і виконання бюджетів всіх рівнів, а також позабюджетних фондів;

2) контроль за фінансовою діяльністю державних підприємств та організацій, державних банків та корпорацій.

Фінансовий контроль з боку держави за недержавною сферою економіки стосується лише:

- сфери виконання грошових зобов 'язань перед державою, включаючи податки та інші обов'язкові платежі;

- дотримання законності та доцільності щодо витрачання виділених підприємствами недержавної форми власності бюджетних субсидій та дотацій,

- дотримання встановлених урядом правил організації грошових розрахунків, ведення обліку та звітності.

Відомчий контроль здійснюється структурними підрозділами міністерств, відомств, державних комітетів та інших органів державного управління фінансово-господарською діяльністю підвідомчих їм підприємств, закладів та організацій. [12, с. 471].

Ревізії та перевірки призначаються керівником державного органу та відбуваються комплексно - раз на рік в комерційних організаціях та один раз в два роки - в інших закладах та організаціях.

Діяльність контрольно-ревізійних служб міністерств та відомств знаходиться, в свою чергу, під контролем Міністерства фінансів України.

Сфера відомчого фінансового контролю:

- збереження та використання матеріальних та фінансових ресурсів;

- упередження фактів нераціонального, безгосподарського їх використання;

- стан бухгалтерського обліку та звітності.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль проводиться на підприємстві його фінансовими та економічними службами бухгалтерією, фінансовим відділом, службою фінансового менеджменту.

Сфера внутрішньогосподарського фінансового контролю -фінансово-господарська діяльність підприємства, його філій та дочірніх підприємств.

Децентралізація управління народним господарством, приватизація державних та муніципальних підприємств, поява нових господарюючих суб'єктів призвели до необхідності пошуку та засвоєння нових методів управління фінансами, включаючи контроль з використанням досвіду фінансового менеджменту.

Внутршньогосподарський контроль можна поділити на:

- оперативний (поточний);

- стратегічний. [6, с. 109-113].

Оперативний фінансовий контроль здійснює головний бухгалтер протягом поточної фінансово-господарської діяльності за допомогою чітко відлагоженої системи бухгалтерського обліку та контролю за рухом грошових коштів. Підпис головного бухгалтера є обов'язковою для всіх грошових документів. Головний бухгалтер несе відповідальність за дотримання державної фінансової дисципліни та фінансового законодавства. [7, с. 98].

Стратегічний фінансовий контроль передбачає розробку оптимальних рішень щодо використання фінансових ресурсів та вкладанню капіталу, які забезпечують економічну ефективність та максимізацію прибутку.

Внутрігосподарський контроль може відбуватися і за допомогою залучених зі сторони фахівців - за ініціативою керівництва підприємства або його власників - засновників, акціонерів.

Взагалі, існує багато підходів щодо класифікації видів та форм фінансового контролю за різними критеріями.

Так, за часом проведення, існує:

- попередній;

- поточний (оперативний);

- підсумковий фінансовий контроль.

Попередній проводиться до здійснення фінансових операцій і має важливе значення щодо попередження фінансових порушень. Здійснюється на стадії розробки прогнозних розрахунків бюджету та плану. Його метою є перевірка обґрунтованості розрахунків та пошук можливостей ефективнішого їх використання.

Прикладом такого контролю на макрорівні є процес складання і затвердження бюджетів усіх рівнів та фінансових планів позабюджетних фондів на засадах оцінки обґрунтованості розподілу ВВП та розробки макроекономічних показників розвитку економіки країни.

На мікрорівні - це процес розробки фінансових планів та кошторисів, кредитних та касових заявок; фінансових розділів бізнес-планів, складення прогнозних балансів, а також засновчих договорів, договорів про спільну діяльність.

Поточний застосовують у ході виконання прогнозних і планових передбачень. На цій стадії ставиться завдання домогтися найбільш раціонального використання фінансових ресурсів і виявити резерви збільшення доходів і зменшення видатків. Значна роль в цьому процесі належить бухгалтерським службам підприємств.

Підсумковий здійснюється при розгляді бухгалтерської та статистичної звітності шляхом їх аналізу та ревізії. Його завданням є оцінка досягнутих результатів і розробка стратегії на майбутнє. [8, с. 269].

За сферою фінансової діяльності фінансовий контроль поділяється на:

- бюджетний;

- податковий;

- валютний;

- кредитний;

- страховий;

- інвестиційний;

- контроль за грошовою масою в обігу.

За формою проведення розрізняють:

- обов'язковий (зовнішній) фінансовий контроль ;

- ініціативний (внутрішній) фінансовий контроль.

За методами проведення фінансового контролю розрізняють:

- перевірки;

- обслідування;

- нагляд;

- аналіз фінансової діяльності;

- спостереження (моніторинг);

- ревізії.

В процесі проведення перевірок на основі звітної документації та видаткових документів розглядаються окремі питання фінансової діяльності та визначаються межі виправлення виявлених порушень.

Обслідування на відміну від перевірки охоплює більш широкий спектр фінансово-економічних показників економічного суб'єкта, який досліджується, для визначення його фінансового стану та перспектив розвитку. [10, с. 78].

Нагляд застосовується контролюючими органами за економічними суб'єктами, що отримали ліцензію на той чи інший вид фінансової діяльності, і передбачає дотримання ними встановлених правил та нормативів.

Наприклад, Національний банк України здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків. Недотримання встановлених НБУ нормативів, може бути причиною настання ризику банкрутства та утиску інтересів клієнтів і може призвести до позбавлення ліцензії або припинення її дії.

Аналіз фінансової діяльності як різновид фінансового контролю передбачає детальне вивчення періодичної або річної фінансово-бухгалтерської звітності з метою загальної оцінки результатів фінансової діяльності, оцінки фінансового стану, забезпеченості підприємства власним капіталом та ефективності його використання.

Спостереження (моніторинг) - постійний контроль з боку кредитних організацій за використанням виданої позики та фінансовим станом підприємства-клієнта; неефективне використання отриманої позики та зниження кредитоспроможності може призвести до більш жорстких умов кредитування, вимоги найшвидшого повернення позики.

Ревізія - найбільш глибокий та всеохоплюючий метод фінансового контролю. Це повне обстеження фінансово-господарської діяльності економічного суб'єкта з метою перевірки її законності, правильності, доцільності та ефективності.

Ревізії можуть бути:

- загальними та частковими;

- комплексними та тематичними;

- плановими та неплановими;

-документальними та фактичними (тобто перевірка не лише документів, але і наявності грошей та товарно-матеріальних цінностей).

Ревізії проводяться органами управління по відношенню до підвідомчих підприємств та закладів, а також різноманітними державними та недержавними органами контролю. її результати оформляються актом, на підставі якого приймаються заходи щодо виправлення порушень, відшкодування матеріальних збитків та притягнення винуватців до відповідальності.

1.2 Стратегія розвитку державного фінансового контролю в Україні

Економічні тенденції й наслідки світової фінансової кризи показали необхідність удосконалення фінансово-бюджетної політики й формування відповідних механізмів державного фінансового контролю як вагомої складової фінансової системи країни. Тому розробка Міністерством фінансів, Головним контрольно-ревізійним управлінням України (далі - ГоловКРУ) Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю (далі - Концепція) та її схвалення урядом 22 жовтня 2008 року є важливим і своєчасним кроком у сучасних фінансово-економічних умовах

Протягом 2007-2009 років проводяться науково-практичні конференції, навчання та підвищення кваліфікації з метою реформування системи державного фінансового контролю. І однією з передумов належного сприйняття, розуміння й відповідального ставлення до реформування цієї системи є відкритість і прозорість діяльності відповідних державних органів.Враховуючи важливість заходів, здійснюваних Міністерством фінансів і ГоловКРУ для реалізації Концепції, слід ґрунтовно підійти до перегляду завдань і функцій інституцій, які забезпечуватимуть реформування та подальше функціонування національної системи державного внутрішнього фінансового контролю. При цьому треба зауважити, що реформування системи відбувається поетапно та потребує не тільки зміни законодавства і прийняття нормативно-правових актів, а й проведення необхідної роз'яснювальної роботи, розробки дієвих методів управління державними ресурсами й майном. Для цього доцільно враховувати стан формування доходів державного й місцевих бюджетів, ефективність використання бюджетних ресурсів і державного майна.

У цьому контексті першочерговими мають бути такі заходи:— удосконалення діяльності органів державного й комунального секторів, підвищення якості державного управління;— законодавче врегулювання питань формування системи державного внутрішнього фінансового контролю, основною метою якого є забезпечення здійснення внутрішнього контролю, проведення внутрішнього аудиту, їх гармонізації для забезпечення якісного управління ресурсами держави на основі принципів законності, економічності, ефективності, результативності і прозорості;— визначення на основі наукового обґрунтування структури системи державного внутрішнього фінансового контролю, відповідних процедур регламентації її функціонування;— встановлення механізму запровадження внутрішнього аудиту в органах державного й комунального секторів;— забезпечення тісного зв'язку системи державного внутрішнього фінансового контролю з бюджетним процесом;

— формування дієвої системи моніторингу фінансово-господарської діяльності підприємств, які перебувають у державній або комунальній власності, для підвищення їх прибутковості й конкурентоспроможності;

— створення сучасних ринкових інституцій із питань державного внутрішнього фінансового контролю. [4, с. 3-5].

Євроінтеграційний напрям розвитку України та визначення його в Концепції як пріоритетної складової реформування системи державного внутрішнього контролю, що передбачає запровадження в діяльність органів державного сектору систем внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту, вимагають відповідних дій, тому ГоловКРУ в поточному році було затверджено Стратегію розвитку державної контрольно-ревізійної служби на період до 2015 року (далі — Стратегія), якою передбачено основні напрями діяльності: інспектування, централізований внутрішній аудит та гармонізація внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту.

Такий підхід є науково обґрунтованим, оскільки створюватиме умови для структурування завдань контролю, що забезпечуватиме здійснення державою її контрольних функцій як у бюджетному процесі, так і в управлінні державним майном. Це надасть можливість удосконалити механізми, що забезпечуватимуть фінансову спроможність національної економіки й безпеку держави. Так, інспектування націлене головним чином на виявлення й документування порушень із ознаками шахрайства, що дасть змогу підвищити оперативність інспектування; визначення високо-ризикових господарських операцій та завчасне реагування на можливі порушення; виявлення фактів шахрайства; підвищення дієвості інспектування в частині повноти усунення порушень.

Проведення ГоловКРУ такої діяльності також допоможе відійти від проблеми ідентифікації порушень, пов'язаних із нецільовим використанням бюджетних коштів. Завдяки виокремленню із загальної сукупності фінансових порушень фактів із ознаками шахрайства, а також встановленню відповідних критеріїв таких операцій та оцінці ризиків ГоловКРУ зможе спрямувати зусилля саме на ті об'єкти, де ймовірність допущення істотних порушень є найвищою. Зазначене сприятиме зменшенню видатків на інспектування через скорочення кількості перевірок організацій, установ і суб'єктів господарювання державного й комунального секторів економіки, де рівень фінансово-бюджетної дисципліни є достатнім. Відокремлення порушень із ознаками шахрайства від методологічних помилок або технічних описок у бухгалтерських документах і фінансовій звітності є виваженим рішенням.

Як головну мету розвитку централізованого внутрішнього аудиту Стратегією визначено підвищення його дієвості як інструмента оцінки законного й раціонального використання державних ресурсів, ефективного виконання державних і бюджетних програм та місцевих бюджетів. Це передбачає приведення процедур централізованого внутрішнього аудиту у відповідність до вимог міжнародних стандартів; чітке визначення підстав для проведення централізованого внутрішнього аудиту у плановому порядку; законодавче визначення суб'єктів, проведення централізованого внутрішнього аудиту яких є обов'язковим; підвищення ефективності реалізації матеріалів аудиту та подолання проблем при впровадженні рекомендацій аудиторських досліджень.

Гармонізація внутрішнього контролю й аудиту забезпечуватиме ефективне функціонування цієї системи в органах державного й комунального секторів. Цей процес передбачає інформаційну, методологічну підтримку запровадження в діяльність органів державного й комунального секторів системи внутрішнього контролю й аудиту. Крім того, важливо забезпечити інституційну спроможність центрального підрозділу гармонізації.

Позиція ГоловКРУ щодо розвитку гармонізації внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту відповідає міжнародній практиці й законодавству ЄС.

Із метою формування національної системи державного внутрішнього фінансового контролю доцільно передбачити:— відкриття на веб-сайті ГоловКРУ та інформаційне забезпечення напряму "Реформування державного внутрішнього фінансового контролю";— запровадження в органах державного й комунального секторів нової моделі внутрішнього контролю;— формування в органах державного і комунального секторів системи внутрішнього аудиту;— розробку концептуальних засад здійснення контрольно-ревізійної роботи в системі центральних органів виконавчої влади, подальше вдосконалення методології відомчої контрольно-ревізійної роботи;— надання допомоги в перекваліфікації відомчих контрольно-ревізійних працівників у внутрішніх аудиторів;— проведення заходів із гармонізації та утворення відповідних підрозділів у складі центрального підрозділу гармонізації — регулювання відомчої контрольно-ревізійної роботи й надання послуг;— розробку моделі регламенту між центральним і регіональними підрозділами гармонізації та децентралізованими службами внутрішнього аудиту, визначення порядку взаємодії між центральним підрозділом гармонізації й централізованим внутрішнім аудитом;— створення в територіальних органах ГоловКРУ самостійних структурних підрозділів гармонізації внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту; навчання й підвищення кваліфікації працівників цих підрозділів, координацію їх діяльності;— навчання й підвищення кваліфікації працівників центрального підрозділу гармонізації як майбутніх інструкторів із питань внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту, забезпечення їх сертифікації як внутрішніх аудиторів;— започаткування на безоплатних засадах послуг із внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту — консультування та практичні внутрішні аудити в органах державного й комунального секторів.

З метою усунення недоліків у функціонуванні системи державного внутрішнього фінансового контролю необхідно визначити пріоритети та запровадити її сучасну модель.

Основними завданнями реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю є:— визначення з урахуванням сучасних умов розвитку України й положень ЄС засад організації державного внутрішнього фінансового контролю, що ґрунтується на відповідальності керівника;— створення єдиного правового поля для розвитку системи державного внутрішнього фінансового контролю як складової частини державного управління та внесення відповідних змін до законодавства; визначення Мінфіну органом, уповноваженим здійснювати нагляд за станом реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю, спрямовувати й координувати централізований внутрішній аудит, ГоловКРУ на період реформування — органом гармонізації внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту;— формування інституцій, що забезпечуватимуть розвиток національної системи державного внутрішнього фінансового контролю;— створення умов для ефективного функціонування системи внутрішнього контролю в органах державного й комунального секторів;— утворення служб внутрішнього аудиту органами державного й комунального секторів, зокрема центральними й місцевими органами виконавчої влади, розпорядниками бюджетних коштів, державними цільовими фондами; державними й комунальними підприємствами, акціонерними компаніями, іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких більш ніж 50 % акцій належать державі та суб'єктам комунальної власності;— правове забезпечення гарантування незалежності, соціального захисту та відповідальності внутрішніх аудиторів органів державного й комунального секторів;— визначення з урахуванням європейського досвіду методології здійснення внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту;— вдосконалення кадрового забезпечення служб внутрішнього аудиту, розроблення навчальних програм внутрішнього аудиту та програм сертифікації аудиторів із використанням міжнародного досвіду.

При створенні сучасної системи державного внутрішнього фінансового контролю необхідно враховувати особливості державного управління, адміністративно-територіального устрою, а також загальні принципи і пріоритети економічної й фінансової політики. Реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю потребує певного часу та зусиль усіх його учасників.

Для того щоб система державного внутрішнього фінансового контролю працювала ефективно, доцільно:— проводити обговорення й консультації з участю представників органів державної влади та громадськості для забезпечення належного сприйняття, розуміння й відповідального ставлення до розвитку системи державного внутрішнього фінансового контролю;— утворити в Мінфіні підрозділ із питань реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю та оцінки ефективності систем внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту, спрямування й координації централізованого внутрішнього аудиту, в ГоловКРУ з питань гармонізації внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту;— Мінфіну, з участю Рахункової палати, ГоловКРУ, інших центральних органів виконавчої влади, європейських експертів, розробити проекти відповідних законодавчих актів та після схвалення Кабінетом Міністрів подати їх до Верховної Ради України;— проводити навчання працівників Мінфіну, ГоловКРУ, Державного казначейства, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади з питань внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту з урахуванням міжнародного досвіду;— запровадити в органах державного й комунального секторів нову модель системи внутрішнього контролю;— утворити в органах державного й комунального секторів служби внутрішнього аудиту з поступовою заміною інспектування на внутрішній аудит;— запровадити щорічне звітування про функціонування системи внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту;— Мінфіну й ГоловКРУ створити в органах державного й комунального секторів єдину базу даних внутрішнього аудиту;— забезпечити відкритість і прозорість діяльності всіх суб'єктів державного внутрішнього фінансового контролю, посилити їх взаємодію із громадськістю й засобами масової інформації.

За таких підходів національна система державного внутрішнього фінансового контролю забезпечуватиме ефективність сучасної фінансової системи та формування довгострокових чинників соціально-економічного розвитку країни. [4, с. 8-12].

Висновки до першого розділу. Важливим інструментом державного управління, що надає можливість виконати відповідні завдання, пов'язані з діяльністю органів державного й комунального секторів, є державний внутрішній фінансовий контроль, який сприяє фінансово-економічній збалансованості в разі певного екзогенного впливу на розвиток суспільства. У зв'язку з цим із метою вдосконалення системи державного управління, запровадження інноваційних досягнень із урахуванням інституційних змін необхідно проводити оцінку державного внутрішнього фінансового контролю для приведення його у відповідність до етапу соціально-економічного розвитку країни. Крім того, треба вирішити питання організації й функціонування державного внутрішнього фінансового контролю в системі органів державного управління шляхом упорядкування понятійної бази та проведення аналізу системи державного внутрішнього фінансового контролю; визначення стратегічних напрямів і основних етапів його розвитку.

Державний контроль є інструментом управління, що дає змогу керівництву органів державного й комунального секторів перевірити стан виконання відповідних завдань, здійснити низку заходів із метою підвищення ефективності й результативності діяльності установи. Контроль здійснюється у процесі діяльності органів державного й комунального секторів та поділяється на попередній, поточний і подальший, що здійснюється після виконання управлінського рішення чи фінансово-господарської операції.

Розділ 2. Аналіз фінансового стану банка на прикладі Промінвестбанка

Реалізуючи стратегію власного розвитку протягом 2007-2009 років банк продовжив нарощувати капітал і ресурсну базу з метою створення умов фінансового забезпечення кредитного процесу, розширення сфери банківських послуг на базі передових інформаційних технологій, забезпечення прибуткової діяльності. Пріоритетним напрямком діяльності було інвестиційне кредитування інноваційного розвитку економіки, розширення споживчого кредитування, безперебійне обслуговування грошового обігу клієнтів банку. [www.pib.com.ua]

Аналіз основних фінансових показників за 2007-2009 роки наведено в Таблиці 2 (На основі Додатка 1, Додатка 2, Додатка 3)

Аналіз фінансових показників стану Промінвестбанку, аналіз структури і динаміки доходів Промінвестбанку, аналіз структури і динаміки витрат Промінвестбанку наведені у наступних Таблиці 2.1, Таблиці 2.2, Таблиці 2.3.

Таблиця 2.7. Аналіз структури і динаміки пасивів банку

Аналізуючи фінансову діяльність банку слід відмітити звітні сегменти банку. До звітних сегментів банку належать: послуги підприємствам, організаціям та приватним підприємцям; послуги приватним особам; міжбанківські операції; операції з необоротними активами та інвестиції банку та інші операції.

Послуги підприємствам, організаціям та приватним підприємцям – це операції із суб’єктами господарювання, приватними підприємцями та органами державної влади: кредитні (депозитні), дебіторська (кредиторська) заборгованість, транзитні рахунки, операції із цінними паперами, що здійснюються за дорученням клієнтів - підприємств, організацій та приватних підприємців.

Протягом 2007-2009 років вагому кредитну підтримку банк продовжував надавати в розвиток агропромислового комплексу - в сфері виробництва і переробки сільськогосподарської продукції зосереджено 6,8% кредитів.

Послуги приватним особам - операції з фізичними особами: кредитні (депозитні), дебіторська (кредиторська) заборгованість, транзитні рахунки, операції із цінними паперами, що здійснюються за дорученням клієнтів-фізичних осіб.

Cтаном на 31.12.2009 р. вкладниками банку були 4 280 тис. фізичних осіб, а загальний обсяг вкладів населення складав 9 194 307 тис. грн. В структурі вкладів частка коштів до запитання склала 17,9%, короткострокових – 31,4% та довгострокових – 50,7%.

Вклади в національній валюті на 31.12.2009 р. склали 61,3% від загального обсягу вкладів фізичних осіб. В іноземній валюті на 31.12.2009 р. залишки вкладів становили 38,7% від загального обсягу вкладів фізичних осіб. В загальній сумі вкладів в іноземній валюті найбільшу частку займають вклади терміном зберігання більше року – 57,4%.

Баланс Промінвестбанку за 2007-2009 рр. наведено в Таблиці 2.8.[www.pib.com.ua]

Висновки до другого розділу. У банку проводиться збалансована політика щодо активно-пасивних операцій банку, збережені позитивні тенденції основних показників діяльності банку. З метою подальшого зростання ефективної діяльності Промінвестбанку продовжувалась робота по нарощуванню ресурсного потенціалу для забезпечення потреб кредитної діяльності та своєчасного проведення розрахунків за дорученнями клієнтів.

Нарощення обсягів кредитування відбувається в поєднанні із посиленням заходів, спрямованих на мінімізацію кредитних ризиків, покращенням якості кредитного обслуговування клієнтів. Це дозволяє за підсумками фінансового року отримати позитивні результати – збільшити обсяг кредитного портфелю і забезпечити прийнятний рівень доходності кредитної діяльності.

Для ефективного управління валютними коштами банк підтримує зв’язки із 200 провідними фінансовими установами, що розташовані в 41 країні світу.

З метою розширення співпраці з іншими комерційними банками та отримання додаткових доходів Промінвестбанк працює на міжбанківському ринку по розміщенню вільних коштів.

Небанківські установи – юридичні особиклієнти банку – це як нефінансові недержавні підприємства (приблизно 61,9% всіх клієнтів юридичних осіб), так і нефінансові державні підприємства (приблизно 5,8%).

Пріоритетними клієнтами банку в основному є підприємства промисловості всіх форм власності. Підприємства промисловості отримаують понад 50 відсотків кредитів, виданих банком на небанківському ринку. Підприємства промисловості забезпечують основний обсяг валютних надходжень на рахунки клієнтів банку і валютних платежів.

Динамічному розвитку та підвищенню конкурентоспроможності Промінвестбанку серед вітчизняних банків сприяє також його активна зовнішньоекономічна діяльність.

Розділ 3. Шляхи удосконалення державного фінансового контролю в Україні

Зміни, що сталися протягом останніх років в економіці та фінансових відносинах України, впровадження нових принципів господарювання на основі ринкових відносин, розвиток ділової ініціативи і підприємництва потребують докорінної перебудови управлінських функцій держави, у тому числі контрольних. Питання реформування системи державного фінансовою контролю є актуальним і, виходячи з реальної дійсності, конкретного змісту діяльності підприємств і загальної системи контролю варто дослідити сутність та шляхи реформування державного фінансового контролю.[5, с.254].

Для посилення функцій державного контролю, його подальшого становлення як повномасштабної системи, що охоплює інтереси держави і її громадян у фінансовій сфері, потрібно реально оцінити сучасний стан основних елементів цієї системи й розробити шляхи її удосконалення.

Слід зазначити, що в умовах ринкової економіки держава має контролювати не суто господарську діяльність суб'єктів підприємництва, як це було за командно-адміністративної економіки, а лише дотримання ними встановлених державою в інтересах суспільства норм, правил мобілізації, розподілу та використання фінансових ресурсів. Тобто контрольні дії держави повинні здійснюватися на партнерських відносинах [2, с.248].

Офіційна позиція щодо державного фінансового контролю в Україні ще не окреслилась. Так, у Конституції України про всі гілки державної влади сказано багато, але нічого не сказано про важливу функцію, яку виконує Рахункова палата, забезпечуючи владу важелями управління державою, тобто здійснюючи контрольну функцію. Основні положення (статус і компетенцію головних органів, їх систему) слід закріпити конституційно та в спеціальному Законі «Про фінансовий контроль в Україні».

Крім того, у конкретній статті Конституції України доцільно закріпити поняття державного контролю з урахуванням принципу розподілу влади (законодавчої і виконавчої) та особливостей державного устрою країни. У відповідних главах і статтях Конституції потрібно було б визначити, які державні органи влади та посадові особи користуються правом контролю, в яких сферах і яким чином вони його здійснюють. Крім Президента України, це стосується Верховної Ради, її постійних комісій і комітетів, Кабінету Міністрів і Прокуратури України.

Дослідження засвідчили, що в економічній літературі майже відсутнє чітке визначення поняття «державний фінансовий контроль». Проаналізувавши всі джерела, що його трактують, можна вивести таке значення цього поняття: державний фінансовий контроль - це контроль, який здійснюється для забезпечення реалізації фінансової політики держави через систему законодавчих, організаційних, адміністративних, правоохоронних та інших заходів [3, с.318].

Для закріплення та розвитку конституційних принципів державної системи контролю доцільно також прийняти закон «Про фінансовий контроль в Україні». Зараз ще не має чітко визначеної єдиної системи фінансового контролю, можливо, що цей закон найближчим часом буде прийнято і він хоча б частково вирішить нерозв'язані до цього часу питання. Система ж державного фінансового контролю має бути цілісною виключно тому, що її «фундаментом» повинні бути єдині принципи, норми та нормативи побудови та функціонування і розв'язання проблем, що стоять перед нею з чітким визначенням контролюючих органів та їх прав, обов'язків і повноважень. Проте основним принципом діяльності кожного контролюючого органу в системі повинен бути принцип незалежності та об'єктивності. Основна стратегія системи державного фінансового контролю в Україні повинна враховувати стратегію діяльності держави взагалі та співпадати з її інтересами [1, с.46].

Насамперед, щоб скасувати командно-адміністративну ідеологію щодо державного фінансового контролю, потрібно розповсюдити серед керівників та їхніх підлеглих думку, ідею про те, що фінансовий контроль - це не тільки ревізія чи перевірка як така, але і як захід для визначення ефективності функціонування фінансових та матеріальних ресурсів [2, с.255]. І, можливо, тоді керівники самі будуть докладати всіх зусиль для здійснення внутрігосподарського фінансового контролю, що в свою чергу, буде позитивно впливати на результативність фінансового контролю комплексу чи галузі.фінансовий контроль державний конституційний

Разом з тим, варто прийняти до уваги той факт, що кількість фінансових порушень не зменшується також через відсутність жорсткої адміністративної відповідальності за бюджетні правопорушення та не відшкодування спричинених збитків, неможливість притягти винних осіб до кримінальної відповідальності, або робиться це вибірковим методом.

Варто зазначити, що на даний час державний фінансовий контроль в Україні знаходиться в далеко не ідеальному стані, враховуючи чимало вище перечислених вад. Тому проблеми удосконалення системи державного фінансового контролю залишаються актуальними й сьогодні у зв'язку з невирішеністю низки, як теоретичних , так і практичних питань. [3, ст.320].

Висновки до третього розділу. Міжнародні підходи до механізмів функціонування системи державного фінансового контролю мають глибоко осмислюватися вітчизняними науковцями і практиками — виходячи із сучасних реалій, а також особливостей української фінансової системи, зокрема структури бюджетної системи, складових бюджетного процесу й відповідних фінансових відносин, що складаються у процесі їх розвитку.Зарубіжні системи державного фінансового контролю теж формувалися з урахуванням національних особливостей, тому план заходів щодо реалізації Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю розроблено відповідно до сучасного стану системи контролю, існуючих прогалин у бюджетному законодавстві, рівня підготовленості фахівців до сприйняття нової ідеології державного фінансового контролю та всіх суб'єктів бюджетного процесу до якісного виконання своїх функцій

Висновки

В курсовій роботі було розкрито сутність системи державного фінансового контролю як вагомої складової фінансової системи країни, методологічні й організаційні засади вдосконалення цієї системи з урахуванням міжнародних положень. Визначено основні напрями стратегії розвитку державного внутрішнього фінансового контролю як інструмента підвищення ефективності функціонування державних фінансів, у тому числі внутрішнього контролю й аудиту.

Основним принципом державного внутрішнього фінансового контролю є розмежування внутрішнього контролю й аудиту. Внутрішній аудит має визначати, яким чином здійснюється внутрішній контроль, включаючи методи попереднього контролю. Однією зі складових внутрішнього контролю є відповідальність керівника за управління й розвиток організації в цілому. За створення та функціонування структури внутрішнього контролю відповідає керівництво органів державного й комунального секторів.

Державний контроль є інструментом управління, що дає змогу керівництву органів державного й комунального секторів перевірити стан виконання відповідних завдань, здійснити низку заходів із метою підвищення ефективності й результативності діяльності установи. Контроль здійснюється у процесі діяльності органів державного й комунального секторів та поділяється на попередній, поточний і подальший, що здійснюється після виконання управлінського рішення чи фінансово-господарської операції.

Як головну мету розвитку фінансового контролю стратегією визначено підвищення його дієвості як інструмента оцінки законного й раціонального використання державних ресурсів, ефективного виконання державних і бюджетних програм та місцевих бюджетів. Це передбачає приведення процедур централізованого внутрішнього аудиту у відповідність до вимог міжнародних стандартів; чітке визначення підстав для проведення централізованого внутрішнього аудиту у плановому порядку; законодавче визначення суб'єктів, проведення централізованого внутрішнього аудиту яких є обов'язковим; підвищення ефективності реалізації матеріалів аудиту та подолання проблем при впровадженні рекомендацій аудиторських досліджень.

Гармонізація внутрішнього контролю й аудиту забезпечуватиме ефективне функціонування цієї системи в органах державного й комунального секторів. Цей процес передбачає інформаційну, методологічну підтримку запровадження в діяльність органів державного й комунального секторів системи внутрішнього контролю й аудиту. Крім того, важливо забезпечити інституційну спроможність центрального підрозділу гармонізації.

Список використаної літератури

1. Барабаш Н.С., Никонович М.О. Удосконалення системи державного фінансового контролю// Фінансовий контроль. - 2007.- №3.-С.44-47

2. Закраєвська Т.Н. Концептуалізація державного фінансового контролю в Україні // Вісник ЧТЕІ. - 2006.- № 2.- С.247-255

3. Грінчук М.С. Реформування системи державного фінансового контролю.// Вісник ЧТЕІ.- 2008.- №4.-С.317-322

4. Чугунок І.Я., Федоров В.М. Державний внутрішній фінансовий контроль: стратегія розвитку // Фінанси України. -2009.-№4. –С. 3-12

5. Федосов В., Опарін В., Стратегія фінансового контролю в Україні: проблеми і напрями. Монографія / За наук. ред. В. Федосова. — К.: КНЕУ, 2008. - 387 с.

6. Льовочкін С.. Фінансовий контроль: Монографія. - К.: Либідь, 2003. - 688 с.

Додаток 1

Звіт про фінансові результати за 2007 р.

Додаток 2

Звіт про фінансові результати за 2008 р.

Додаток 3

Звіт про фінансові результати за 2009 р.

Балансовый отчет Проминвестбанка за 2007 г., тыс. грн.

Балансовый отчет Проминвестбанка за 2008 г., тыс. грн.

Балансовый отчет Проминвестбанка за 2009г., тыс. грн.

Аудит (шпори)

Національна економіка

Экономическая система

Взаємозв'язок бюджету й розвитку соціальної сфери регіону

Розвиток електричної мережі ВАТ "Львівобленерго"

Облік та аудиту комерційних банках

Особливості застосування стандартів аудиту в державному секторі

Фінансування соціально-економічного розвитку регіону (на прикладі Бабушкінського району)

Комп`ютеризовані методи аудиту

Оцінка земель населеного пункту на прикладі села Дмитровка

Теоретичні основи теплотехніки

Комплексний заклад ресторанного господарства

Порядок складання, розгляду і затвердження Державного бюджету України

Організаційно-правове регулювання інвестиційної діяльності (на прикладі Вінніцької області)

Економіка зарубіжних країн \укр\

Основи бюджетного регулювання економічного розвитку