Курсовая работа: Облік поточних зобов’язань

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОБЛІКУ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

1.1. Характеристика поняття «зобов’язання» в бухгалтерському обліку

1.2. Класифікація зобов’язань

1.3. Характеристика поточних зобов’язань

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

2.1. Облік короткострокових кредитів банку

2.2. Облік кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги

2.3. Облік розрахунків за податками і платежами

2.4. Облік кредиторської заборгованості за розрахунками

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Зобов'язання, що відображаються в бухгалтерському обліку, мають юридичний та економічний зміст. Як юридична категорія господарське зобов'язання – це господарські відносини, що регулюються правом. В силу цих відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а інша сторона зобов'язана виконувати вимоги щодо предмету зобов'язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду - сплату грошей, зустрічні послуги тощо.

На сьогоднішньому етапі розвитку підприємницької діяльності роль бухгалтера не зводиться тільки до чіткого виконання інструкцій і вказівок. Законом України ″Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні″ бухгалтеру надається широке поле для професійної творчості, розвитку його професійної думки. Я обрав тему для курсової роботи ″Облік поточних зобов’язань″ тому що для мене, як майбутнього бухгалтера, вона має дуже велике значення. Бухгалтер веде облік операцій що відбуваються на підприємстві і як на мій розсуд найважливішою частиною обліку є облік саме поточних зобов’язань, тому що неможливе існування підприємства в якого не було б поточних зобов’язань і бухгалтер обов’язково повинен вміти вести їх облік.

На будь-якому підприємстві незалежно від напрямку діяльності існують зобов’язання підприємства перед поставщиками, підрядчиками, працівниками, за короткострокові та довгострокові кредити, учасниками та ін. - всі ці зобов’язання є поточними.

До поточних активів належать грошові кошти та інші ресурси щодо яких можна вважати, що вони будуть перетворені на (продані за) грошові кошти чи використані протягом року з дати складання бухгалтерського балансу або протягом нормального операційного циклу підприємства (із двох термінів обирають довший).

Статті включаються до поточних зобов'язань, якщо вони оплачуються на вимогу кредитора, або якщо очікується, що вони будуть ліквідовані протягом одного року.

За мету написання даної курсової роботи поставлено глибоке вивчення термінів пов’язаних з поточними зобов’язаннями, вивчення рахунків на яких проводиться облік поточних зобов’язань, запам’ятання основних бухгалтерських проводок з обліку поточних зобов’язань підприємства.

В курсовій роботі докладно розглянуто облік товарних і нетоварних операцій та облік розрахунків з оплати праці.

Щоб краще зрозуміти зміст, в роботі показані таблиці з господарськими операціями що відносяться до поточних зобов’язань, бухгалтерські проводки по цим операціям та приклади

При написанні курсової роботи використано літературу різних авторів та деякі Інтернет-посилання з бухгалтерського обліку які показані у списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОБЛІКУ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

1.1. Характеристика поняття «зобов’язання» в бухгалтерському обліку

Зобов'язання (Liabilities) – заборгованість підприємства, що виникає внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.

Зобов'язання визнають, якщо його оцінку можна достовірно визначити та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Погашення зобов'язання можна здійснювати шляхом: сплати кредиторові грошових коштів; відвантаження готової продукції, товарів або надання послуг у рахунок отриманого авансу від покупця або в порядку заліку заборгованості; переведення зобов'язань у корпоративні права, які належать кредитору (елементи капіталу) тощо.

У кожному разі погашення зобов'язання пов'язано з вибуттям активів, а отже, зі зменшенням майбутніх економічних вигод у результаті вибуття ресурсів підприємства.

Іноді погашення одного зобов'язання призводить до виникнення іншого. Наприклад: постачальникові, перед яким виникла кредиторська заборгованість, виписують вексель. У цьому разі одне зобов'язання (кредиторська заборгованість) замінюється іншим (зобов'язанням за виданим векселем). Однак остаточне погашення зобов'язання пов'язано з вибуттям у майбутньому ресурсів (активів) підприємств, тобто зі зменшенням майбутніх економічних вигод.

Значна частина зобов'язань підприємства виникає під час нарахування витрат. Підприємство нараховує витрати і у відповідних сумах одночасно повинно визнати зобов'язання. Зобов'язання за рахунками зі сплати податків, обов'язкових платежів, заробітної плати, створення забезпечень – все це є типові приклади визнання зобов'язань разом із нарахуванням витрат. У разі нарахування фінансових витрат, що належать до звітного періоду та підлягають сплаті у наступних періодах, виникає зобов'язання щодо нарахованих відсотків.

Відсутність на дату складання фінансової звітності достатніх умов для визнання тих зобов'язань, які обліковувалися раніше на балансі підприємства, означає необхідність їх списання з одночасним визнанням доходів звітного періоду (тобто зобов'язання не підлягає погашенню).

1.2. Класифікація зобов’язань

Для бухгалтерського обліку зобов'язання поділяють на:

- довгострокові зобов'язання;

- поточні зобов'язання;

- забезпечення;

- непередбачені зобов'язання;

- доходи майбутніх періодів.

Довгострокові зобов'язання (Long-term Liabilities) – зобов'язання, які повинні бути погашені впродовж більш як дванадцять місяців або впродовж періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як дванадцять місяців. До довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; інші довгострокові зобов'язання.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховують відсотки, відображають у Балансі за їхньою теперішньою вартістю.

Поточні зобов'язання (Current Liabilities) – зобов'язання, які будуть погашені впродовж операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні впродовж дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

До поточних зобов'язань належать: короткострокові кредити банків; поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточна заборгованість за розрахунками (з отриманих авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, з внутрішніх розрахунків); інші поточні зобов'язання. Поточні зобов'язання відображають у Балансі за сумою погашення .

Особливим видом зобов'язань є забезпечення , які не мають чітко визначеного терміну та суми погашення на дату балансу. Оцінку забезпечень здійснюють на основі лише попередніх розрахунків. Період нарахування забезпечень зазвичай обмежують дванадцятьма місяцями. Наприкінці року невикористані забезпечення корегують шляхом донарахування.

Забезпечення створюють на відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на: виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризацію; виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо. Треба мати на увазі, що заборонено створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Обтяжливий контракт (Onerous Contract) – контракт, витрати (яких не можна уникнути) на виконання якого перевищують очікувані економічні вигоди від нього.

Особливу групу зобов'язань становлять ті категорії, які обліковують за Балансом, але є дуже важливими позиціями з погляду оцінки впливу потенційних наслідків певних подій на перспективи розвитку підприємства. Серед них потрібно виділити, головним чином, непередбачені зобов'язання.

Непередбачене зобов'язання (Contingent Liabilities) – це:

- зобов'язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю; або

- теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити.

Доходи майбутніх періодів (Deferred Revenues, Unearned Revenues) – це доходи, отримані у звітному періоді, які підлягають включенню до доходів у майбутніх звітних періодах. У поточному періоді такі доходи визнають як особливий вид зобов'язань.

До доходів майбутніх періодів належать, зокрема, доходи у вигляді отриманих авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за користування засобами зв'язку тощо.

У Балансі за визначеною П(С)БО 2 "Баланс" формою зобов'язання подано за такими розділами Пасиву:

II. Забезпечення наступних витрат і платежів.

III. Довгострокові зобов'язання.

IV. Поточні зобов'язання.

V. Доходи майбутніх періодів.

1.3. Характеристика поточних зобов’язань

Поточні зобов'язання (Current Liabilities) – зобов'язання, які будуть погашені впродовж операційного циклу підприємства або повинні бути погашені впродовж дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Поточне зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу у звітному періоді.

Таблиця 1.1

Фрагмент балансу – ІV розділ "Поточні зобов'язання"

Поточні зобов'язання включають:

- короткострокові кредити банків;

- поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

- короткострокові векселі видані;

- кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

- поточну заборгованість за розрахунками:

o з отриманих авансів;

o з бюджетом;

o з позабюджетними фондами;

o зі страхування;

o з оплати праці;

o з учасниками;

o за розрахунками із внутрішніх розрахунків.

Поточні зобов'язання відображають у ІV розділі "Поточні зобов'язання" Пасиву Балансу за формою, передбаченою у П(С)БО 2 "Баланс" (див. табл. 1.1)

Поточні зобов'язання відображають в Балансі за сумою погашення.

Сума погашення (Settlement Amount) – недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

2.1. Облік короткострокових кредитів банку

Короткострокові кредити банків (Short-term Bank Loans) – сума поточних зобов'язань підприємства перед банками за отриманими від них позиками.

Короткострокові кредити банки можуть надавати в разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку з витратами виробництва та обігу і не забезпечені надходженням коштів у відповідному періоді.

Відповідно до П(С)БО 11 "Зобов'язання", поточні зобов'язання відображаються у Балансі за сумою погашення.

Приклад:

02.01.2006 підприємство одержало від банку позику у сумі 50 000 грн. терміном на два місяці під 18% річних. Позику було погашено 01.03.2006.

Сума погашення позики на дату закінчення кредитного договору становитиме:

50 000 + 750 + 750 = 51 500 грн.

Відображення короткострокового кредиту показано в таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Відображення отримання та виплати короткострокового кредиту

У Балансі заборгованість за короткостроковими кредитами банку буде показано у IV розділі Пасиву "Поточні зобов'язання" за рядком "Короткострокові кредити банків".

Заборгованість за короткостроковими відсотками буде відображено у тому ж розділі за рядком "Інші поточні зобов'язання".

2.2. Облік кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги

У процесі здійснення підприємницької діяльності суб'єктом господарювання виникає поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, отримані послуги, необхідні для забезпечення нормального функціонування підприємства.

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (Accounts Payable For Good, Work and Services) – сума заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та матеріальні послуги.

Господарські зв'язки з постачальниками будуються на підставі договорів (угод), в яких визначаються: найменування товарів, кількість, ціна, терміни і спосіб поставки, порядок розрахунків та ін.

Постачальник на відвантажену продукцію виписує товарні та платіжні документи, передає їх банку і направляє покупцю.

Погашається заборгованість перед постачальниками і підрядниками шляхом безготівкових або готівкових розрахунків.

Правила, форми і стандарти безготівкових розрахунків в Україні, що здійснюються за участю банків, встановлені в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22. Відповідно до інструкції під час здійснення розрахунків можуть застосовуватися форми розрахунків:

- акредитивна;

- інкасова;

- вексельна;

- за розрахунковими чеками.

Безготівкові розрахунки передбачають перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученнями підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів.

Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді у формі:

- меморіального ордера;

- платіжного доручення;

- платіжної вимоги доручення;

- платіжної вимоги;

- розрахункового чека;

- акредитива.

Використання банківських платіжних карток і векселів як платіжних інструментів регулюється законодавством України.

Меморіальний ордер – розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунку платника, внутрішньобанківських операцій.

Платіжне доручення – розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свою рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Платіжна вимога-доручення – розрахунковий документ, який складається з двох частин:

- верхньої – вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

- нижньої – доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів і перерахування її на рахунок отримувача.

Платіжна вимога – розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів і перерахування її на рахунок отримувача.

Розрахунковий чек – розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, у якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.

Акредитив – договір, що містить зобов'язання банку-емітенту, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

У бухгалтерському обліку визнання зобов'язань під час придбання підприємством матеріальних і нематеріальних цінностей, послуг здійснюється з дотриманням принципу відповідності. Для цього використовується метод нарахування, дотримання якого, з погляду визнання зобов'язань стосовно до своїх кредиторів, потребує від підприємства правильного визначення моменту переходу права власності на відповідні цінності або моменту отримання послуг. Саме на момент переказу права власності, який визначається, наприклад: умовами контракту, за відсутності одночасного розрахунку у грошовій формі з постачальниками та підрядниками виникають зобов'язання за отримані активи.

Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги ведеться на рахунку № 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

По кредиту рахунка № 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" відображається заборгованість за одержані від постачальників і підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, по дебету - її погашення, списання тощо.

Рахунок №63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" має такі субрахунки:

- № 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками";

- № 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками";

- № 633 "Розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи".

На субрахунку № 631 "Розрахунки з вітчизняними постачаль­никами" ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

На субрахунку №632 "Розрахунки з іноземними постачаль­никами" ведеться облік розрахунків з іноземними постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги.

На субрахунку №633 "Розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи" ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з учасниками промислово-фінансової групи.

Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та порадником у розрізі кожного документа (Рахунка-фактури) на сплату.

Приклад 2:

21.06.2006 підприємство придбало товар загальною вартістю 140 000 грн. (у тому числі ПДВ) на умовах 2/10, n/30 (за рахунком надається знижка у розмірі 2% вартості товару, якщо оплату за рахунком буде здійснено впродовж десяти днів).

Якщо заборгованість буде погашено впродовж десяти днів, то на дату погашення заборгованості постачальнику буде перераховано 137 200 грн.

Відображення операції в бухгалтерському обліку показано в таблиці 2.2.

Сума заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані кошти (крім заборгованості, забезпеченої векселями) відображається у IV розділі Пасиву Балансу "Поточні зобов'язання" за рядком "Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги".

Таблиця 2.2

Погашення заборгованості перед постачальником

2.3. Облік розрахунків за податками і платежами

Податки - це обов'язкові платежі підприємств та окремих осіб в державний або місцевий бюджети.

Обов'язкові платежі – це система встановлених законодавством внесків та відрахувань юридичних і фізичних осіб, що формують доходи до державного бюджету.

Податкове зобов'язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Порядок нарахування та сплати загальнодержавних податків регулюється відповідними Законами України, місцевих податків і зборів регламентується рішенням органів місцевого самоврядування.

Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету призначено рахунок 64 "Розрахунки за податками й платежами". Цей рахунок балансовий, пасивний, призначений для обліку джерел засобів.

По кредиту рахунку 64 "Розрахунки за податками й платежами" відображаються нараховані платежі до бюджету, по дебету – належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо.

Рахунок 64 "Розрахунки за податками й платежами" має такі субрахунки:

- 641 "Розрахунки за податками";

- 642 "Розрахунки за обов'язковими платежами";

- 643 "Податкові зобов'язання";

- 644 "Податковий кредит".

На субрахунку № 641 "Розрахунки за податками" ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства України (податок на прибуток, податок на додану вартість, інші податки).

На субрахунку № 642 "Розрахунки за обов'язковими платежами" ведеться облік розрахунків за зборами (обов'язковими платежами), які справляються відповідно до чинного законодавства України та облік яких не ведеться на рахунку № 65 "Розрахунки за страхуванням".

На субрахунку № 643 "Податкові зобов'язання" ведеться облік суми податку на додану вартість, визначену, виходячи із суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню).

На субрахунку № 644 "Податковий кредит'' ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов'язання,

Аналітичний облік на рахунку № 64 ''Розрахунки за податками й платежами" здійснюють за видами платежів до бюджету. Це дає можливість перевірити правильність розрахунків за кожним видом платежу.

Облік операцій за розрахунками з бюджетом наведено у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Кореспонденція рахунків за розрахунками з бюджетом

Податок на прибуток. Платниками податку на прибуток є всі суб'єкти підприємницької діяльності (в тому числі бюджетні та громадські організації), які одержують прибуток від господарської діяльності, нерезиденти, а також філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що зобов'язанні мати окремий банківський рахунок та вести окремий облік результатів діяльності.

Відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, обкладається податком за ставкою 25 % від об'єкту оподаткування.

Об'єктом оподаткування є величина, яка визначається у податковому обліку шляхом порівняння скоригованих валових доходів і скоригованих валових витрат. При цьому сума прибутку, що підлягає оподаткуванню за даними податкового обліку, як правило, не збігається з сумою прибутку, отриманого за даними фінансового обліку на рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)".

В бухгалтерському обліку операції по нарахуванню і сплаті податку на прибуток відображаються наступним чином:

- нарахування: Д-т рах. 981 "Податки на прибуток від звичайної діяльності", К-т рах. 641 "Розрахунки за податками";

- перерахування: Д-т рах. 641 "Розрахунки за податками", К-т рах. 311 "Поточні рахунки в національній валюті".

Приклад 3

Нарахувати і відобразити на рахунках податок на прибуток за 1 квартал 2006 р. Умова:

Доходи за 1 квартал склали 17930 грн.

Видатки за 1 квартал склали 9940 грн.

За січень і лютий було сплачено авансових платежів 600 грн. і 600 грн. відповідно. Ставка податку згідно закону.

Вирішення:

17930 (КТ 702) – 9940 (ДТ 902) = 7990 грн.

600 + 600 = 1200 грн.

7990 ´ 25 % = 1997,5 грн. (1 кв.) ДТ 981 КТ 641

1997,5 – 1200 = 797,5 грн. ДТ 641 КТ 31

7990 – 1997,5 = 5992,5 (сума прибутку після розрахунку суми податку)

ДТ 791 КТ 441

Податок на додану вартість. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" платниками податку на додану вартість є:

- особи, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) яких протягом будь-якого періоду за останні дванадцять календарних місяців перевищував 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на території України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, у випадку, якщо такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсязі, що не підлягає оподаткуванню згідно з законодавством;

- особи, які здійснюють на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівку незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах виплати фіксованого чи єдиного податків в порядку, встановленому законодавством;

- особи, які надають на митній території послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України;

- особи, відповідальні за внесення податку до бюджету по об'єктах оподаткування на залізничному транспорті, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" Центральний податковий орган України веде реєстр платників податку.

Продавець товару (робіт, послуг), який зареєстрований як платник ПДВ, зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

На підставі виданих і отриманих податкових накладних здійснюються відповідні записи в Книзі обліку продаж і в Книзі обліку придбання. В кінці звітного періоду на основі даних книг проводиться розрахунок сум, які потім будуть занесені у відповідні рядки "Податкове зобов'язання" і "Податковий кредит" декларації по ПДВ.

В бухгалтерському обліку операції по нарахуванню і сплаті податку на додану вартість відображаються наступним чином:

- нарахування: Д-т рах. 701 "Дохід від реалізації готової продукції", К-т рах. 641 "Розрахунки за податками" / ПДВ;

- перерахування: Д-т 641 рах. "Розрахунки за податками" / ПДВ, К-т рах. 311 "Поточні рахунки в національній валюті".

Приклад 4:

Нарахувати за березень 2006 року суму ПДВ. Товарообіг за березень склав 16940 грн У березні було закуплено товарів, робіт і послуг на суму 10850 грн. На 1.03 переплата по ПДВ склала 34 грн Ставка податку згідно закону.

ДТ 701 КТ 641 981 2823,33 – 1808,33 – 34 = 981 16940/6 = 2823,33

ДТ 30 КТ 701 16940

ДТ 282 КТ 631 9041,67 10850 – 981 = 9041,67

ДТ 641 КТ 631 1808,33 10850/6 = 1808,33

ДТ 631 КТ 311 10850,33

Акцизний збір. Акцизний збір - це непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари, що виробляються в Україні або імпортуються.

Перелік підакцизних товарів та ставки акцизного збору затверджуються Верховною Радою України в Законі "Про Державний бюджет України" на наступний рік. Платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності - виробники підакцизних товарів, суб'єкти підприємницької діяльності, що імпортують підакцизні товари, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять товари на митну територію України. Акцизний збір утримується в розмірі від 10 до 90% від ціни товару. Мета введення акцизу - збільшити надходження до бюджету та скоротити споживання певних товарів.

Відображення в бухгалтерському обліку операції по нарахуванню і перерахуванню акцизного збору аналогічне порядку відображення операцій з ПДВ.

Прибутковий податок. Платниками прибуткового податку є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Об'єктом оподаткування є сукупний доход за календарний рік. Ставка податку 13 %.

Відображення в бухгалтерському обліку операцій з прибуткового податку наступне:

- утримання із заробітної плати та інших доходів працівника: Д-т рах. 66 "Розрахунки по виплатах працівникам", К-т рах. 641 "Розрахунки за податками"/ "Прибутковий податок";

- перерахування: Д-т рах. 641 "Розрахунки за податками" / "Прибутковий податок", К-т рах. 311 "Поточні рахунки в національній валюті".

На субрахунку 642 "Розрахунки за обов'язковими платежами" ведеться облік розрахунків за зборами (обов'язковими платежами), які справляються відповідно до чинного законодавства та облік яких не ведеться на рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням".

До обов'язкових платежів відносяться, зокрема, розрахунки з інноваційним фондом. Підприємство відраховує до інноваційного фонду кошти в розмірі 1 % від обсягу продажу продукції без ПДВ і акцизного збору. Ці відрахування здійснюються для фінансування галузевих, міжгалузевих, науково-дослідницьких робіт, а також заходів по освоєнню нових технологій і виробництва нових видів продукції.

На субрахунку 643 "Податкові зобов'язання" ведеться облік суми податку на додану вартість, визначену, виходячи із суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню).

На субрахунку 644 "Податковий кредит" ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство має право зменшити податкове зобов'язання.

Відображення в бухгалтерському обліку операцій по рахунках з інноваційним фондом наступне:

- нарахування: Д-т рах. 23 "Виробництво", 92 "Адміністративні витрати", К-т рах. 642 "Розрахунки за обов'язковими платежами"/ "Інноваційний фонд";

- перерахування: Д-т рах. 642 "Розрахунки за обов'язковими платежами"/"Інноваційний фонд", К-т рах. 311 "Поточні рахунки в національній валюті".

Субрахунки 643 "Податкові зобов'язання" та 644 "Податковий кредит" призначені для забезпечення обліку податкових зобов'язань по ПДВ, що виникають при отриманні передплати, і податкового кредиту, право на який з'являється при оплаті без отримання товарів.

Датою виникнення податкового кредиту вважається дата здійснення першої з подій (п. 7.5.1 Закону "Про податок на додану вартість"):

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплаті товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - у випадку розрахунку з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що підтверджує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для одержання права на податковий кредит є податкова накладна, а у випадку ввезення (імпортування) товарів таким документом вважається належним чином оформлена митна декларація, що підтверджує сплату ПДВ (п. 7.4.5 Закону "Про податок на додану вартість").

Загальна сума податкового зобов'язання включає суми ПДВ, зазначені в податкових накладних за податковий період. Суми податкових зобов'язань відображаються в Книзі обліку продаж.

Первинними документами для нарахування податків служать розрахунки бухгалтерії, а по розрахунках з ПДВ - податкові накладні. Перерахування податків та обов'язкових платежів здійснюється на підставі платіжних доручень.

2.4. Облік кредиторської заборгованості за розрахунками

Кредиторська заборгованість за розрахунками (Current Liabilities on Settlements) – гроші, що підлягають поверненню підприємством юридичним чи фізичним особам, у яких позичені і яким вони не виплачені.

Під час здійснення діяльності у підприємства виникають поточні зобов'язання за такими розрахунками: з одержаних авансів, з бюджетом, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, із внутрішніх розрахунків.

Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками за видами відображається у IV розділі Пасиву Балансу "Поточні зобов'язання". Характеристику заборгованостей за розрахунками, представленими в Балансі, наведено у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Характеристика поточних зобов'язань за розрахунками, які відображаються у Балансі

Поточні зобов'язання за одержаними авансами (Current Liabilities on Advanced Payments Received) – сума авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг).

Зобов'язання, обумовлені авансовою оплатою покупцем товарів чи послуг, виникає внаслідок угоди, за якою продавець зобов'язується надати товари чи послуги за визначеними цінами, асортиментом, кількістю та якістю. Умовами договору може передбачатися, що продавець, отримавши певну суму, зобов'язується поставити товари за цінами, що склалися на момент погашення заборгованості. Отже, з плином часу оцінка товарів і послуг може змінитися, але незмінним лишиться обумовлена кількість та якість товару.

Поточні зобов'язання з розрахунків з бюджетом (Current Liabilities on Settlement with the Budget) – заборгованість підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджету та до державних цільових фондів визначає Закон від 25.06.1991 № 1251–XIIІ "Про систему оподаткування" зі змінами та доповненнями.

Відповідно до Закону під податком і збором (обов'язковим платежем) треба розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Державні цільові фонди – це фонди, які створено відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і обов'язкових платежів юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб.

Платниками податків і зборів є юридичні і фізичні особи, на яких покладено обов'язок сплачувати податки і збори.

Об'єктами оподаткування є:

- доходи (прибуток);

- додана вартість продукції (робіт, послуг);

- вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі: митна або її натуральні показники;

- спеціальне використання природних ресурсів;

- майно юридичних і фізичних осіб;

- інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

За ознакою суб'єкта оподаткування податки можна поділити на:

- прямі податки;

- непрямі податки.

Прямі податки – це обов'язкові нормативні платежі з прибутку або доходу працівника, спадщини, землі, будівель та ін. Ці податки сплачують у процесі придбання та накопичення матеріальних благ (прибутковий податок, податок на майно та ін.).

Непрямі податки – це податки, які включають до ціни товарів або тарифів на послуги. Вони не відраховуються прямо з доходів працівника (власника), а виплачує їх підприємство (податок на додану вартість, акцизи, мито, що стягується митними органами та ін.).

Об'єднання податків у систему передбачає можливість класифікувати їх на такі види:

- загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі);

- місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Загальнодержавні податки та збори встановлює Верховна Рада України і справляються на всій території України.

Загальнодержавні та місцеві податки і збори наведено у таблиці 2.5.

Місцеві податки і збори, механізм справляння та порядок їх сплати встановлюють сільські, селищні, міські ради відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, встановлених Декретом КМ від 20.05.93 № 56– 93 "Про місцеві податки і збори".

У Балансі поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом відображаються у IV розділі Пасиву "Поточні зобов'язання" в рядку "Поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом" за сумою погашення.

Поточні зобов'язання з позабюджетних платежів (Current Liabilities on Extrabudget Payment) – заборгованість за видами до позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством.

Поточні зобов'язання з позабюджетних платежів відображаються у Балансі за сумою погашення в IV розділі Пасиву "Поточні зобов'язання" за рядком "Поточні зобов'язання за розрахунками з позабюджетних платежів".

Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці (Current Liabilities on Labour Payment) – заборгованість підприємства з оплати праці, включаючи депоновану заробітну плату.

Таблиця 2.5

Загальнодержавні та місцеві податки і збори

Відповідно до Закону України № 108/95 від 24 березня 1995 року "Про оплату праці" із наступними змінами і доповненнями, заробітна плата – це винагорода, обчислена зазвичай у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконання роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Залежно від характеру виплат заробітна плата поділяється на:

- основну заробітну плату;

- додаткову заробітну плату;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців.

Як видно з визначення, основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає:

- тарифні сітки;

- тарифні ставки;

- схеми посадових окладів;

- тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна сітка – це шкала, у якій наведено прийняті певною галуззю кваліфікаційні розряди і відповідні їм тарифні коефіцієнти.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі:

- тарифної ставки працівника першого розряду, що встановлюється у розмірі, не нижчому ніж визначений генеральною (галузевою) угодою;

- міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Тарифна ставка – це нормативний розмір оплати праці працівника відповідного розряду за одиницю часу. Вона може бути годинною, денною (змінною), місячною. Через тарифну оплату забезпечується врахування кваліфікації працівника, складності і умов праці.

Схему посадових окладів розробляє кожне підприємство самостійно. У ній визначаються посади, які можуть обіймати службовці, спеціалісти, керівні працівники, і відповідні цим посадам розміри окладів.

Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) розробляє Міністерство праці України, використовуються для розподілу робіт і працівників залежно від їхньої складності та кваліфікації за розрядами тарифної сітки. Довідник містить кваліфікаційні характеристики працівників за відповідними розрядами. Це перелік основних професій і спеціальностей працівників галузі; опис найпоширеніших типових робіт, що відповідають будь-якому розряду кожної спеціальності, а також вимоги до знань працівника відповідної професії і кваліфікації.

Тарифна система сама собою не дає змоги розрахувати заробіток працівників. За допомогою тарифної системи враховують якість праці під час її оплати, витрати ж праці враховують за допомогою форм і систем оплати праці.

Форми і системи оплати праці – перелік певних понять і правил, за допомогою яких встановлюється залежність оплати праці від фактичних результатів (витрат) праці. Оскільки основними вимірниками фактичних витрат праці є кількість виготовленої продукції або кількість відпрацьованого працівником часу, то звідси основними формами оплати праці є:

- відрядна;

- погодинна.

Ці форми базуються на тарифній системі і мають кілька різновидів, що називаються системами оплати праці, для різних організаційно-технічних умов виробництва.

Відрядна оплата праці – це оплата праці за кількість виготовленої продукції (виконаного обсягу робіт, послуг) за нормами і розцінками, встановленими виходячи з розряду виконаних робіт. Присвоєний працівникові тарифний (кваліфікаційний) розряд є підставою для надання йому можливості виконувати роботу відповідної складності.

Відрядна оплата праці стимулює підвищення об'ємних показників діяльності; застосовується переважно на роботах з ручною або машинно-ручною працею.

Заробітна плата за відрядними розцінками розраховується так:

Тарифна ставка (грн./н./год.) * Виробіток за місяць (н./год.)

Погодинна оплата праці – це оплата праці за відпрацьований нормативний час, передбачений тарифною системою. Погодинна оплата праці здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками із застосуванням нормованих завдань або місячними окладами. Погодинна оплата праці керівників, спеціалістів і службовців проводиться зазвичай за місячними посадовими окладами (ставками).

Сума заробітної плати за посадовим окладом за місяць розраховується так:

(Посадовий оклад (грн.)* Кількість відпрацьованих за місяць робочих днів (дн.))/ Кількість робочих днів у місяці згідно з графіком роботи (дн.)

Сума заробітної плати за місяць, виходячи з тарифної ставки, розраховується так:

Тарифна ставка (грн./год.) * Час, відпрацьований впродовж місяця (год.)

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає:

- доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством;

- премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Сума заробітної плати, що підлягає до виплати кожному працівникові, визначається у розрахунково-платіжній відомості, де зазначаються:

- сума нарахованої заробітної плати;

- надбавки та доплати;

- нарахування відпускних і за листком тимчасової непрацездатності;

- утримання із заробітної плати.

В Україні здійснюється договірне регулювання оплати праці працівників підприємств на основі системи угод, що укладаються на рівні:

- державному (генеральна угода);

- галузевому (галузева угода);

- регіональному (регіональна угода);

- виробничому (колективний договір) відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди".

Заробітна плата працівників підприємства на території України виплачується у грошових знаках, що мають обіг на території України. Заробітна плата може виплачуватися банківськими чеками, а також частково натурою (за цінами не нижче собівартості) в тих галузях або за тими професіями, де така виплата, що еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому вигляді, є звичайною або бажаною для працівників (за винятком товарів, перелік яких встановлює Кабінет Міністрів України).

Забороняється виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок або в будь-якій іншій формі.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в терміни, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Заробітна плата виплачується за місцем роботи.

За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Депонована заробітна плата – певна сума грошей, нарахована фізичній особі, не виплачена їй через якусь причину підприємством чи організацією в належний термін і відкладена для подальшої виплати.

На рахунку 66 "Розрахунки по виплатах працівникам" ведеться узагальнення інформації про розрахунки по виплатах працівникам, що ставляться як до облікового, так і до необлікового складу підприємства, – по оплаті праці (по всіх видах заробітної плати, премій, допомог і т.п.), за не отримані у встановлений строк з каси підприємства суми по виплатах працівникам, по інших поточних виплатах.

Рахунок 66 "Розрахунки по виплатах працівникам" має наступного субрахунку:

- 661 "Розрахунки по заробітній платі"

- 662 "Розрахунки з депонентами"

- 663 "Розрахунки по інших виплатах"

По кредиту рахунку 66 "Розрахунки по виплатах працівникам" відображаються нарахована працівникам підприємства основна й додаткова заробітна плата, премії, допомога з тимчасової непрацездатності, інші підлягаючому нарахуванню працівникам виплати, по дебету – виплата основної й додаткової заробітної плати, премій, допомоги з тимчасової непрацездатності й т.п.; вартість отриманих матеріалів, продукції й товарів у рахунок заробітної плати (погашення заборгованості перед працівниками по інших виплатах); утримання податку з доходів фізичних осіб, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, платежів по виконавчих документах й інші втримання з виплат працівникам.

Заборгованість підприємства по виплатах працівникам у випадку одержання підприємством готівки для виплати через касу підприємства й неотримання її працівниками у встановлений строк відображається по дебету субрахунків 661 "Розрахунки по заробітній платі" й 663 "Розрахунки по інших виплатах" і кредиту субрахунку 662 "Розрахунки з депонентами".

На субрахунку 663 "Розрахунки по інших виплатах" ведеться облік розрахунків по виплатах, що не ставиться до фонду оплати праці, зокрема допомога із часткового безробіття, допомога з тимчасової непрацездатності.

Приклад 5

На підставі табеля робочого часу працівникам бухгалтерії ВАТ "Квітень" у червні 2006 року (21 робочий день) згідно з посадовими окладами нараховано заробітну плату, розрахунок якої, наведено у таблиці 2.6:

Таблиця 2.6

Розрахунок заробітної плати згідно з посадовими окладами

В бухгалтерському обліку нарахована заробітна плата відображається по дебету 92 "Адміністративні витрати" та кредиту 661 "Розрахунки по виплатах працівникам" у сумі 3800 грн.

Аналітичний облік розрахунків ведеться по кожному працівнику, видам виплат й утримань.

У Балансі заборгованість підприємств з оплати праці, включаючи депоновану заробітну плату, відображається у IV розділі Пасиву "Поточні зобов'язання" за статтею "Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці" за сумою погашення.

Поточні зобов'язання за розрахунками з внутрішніх розрахунків (Current Liabilities on Internal Settlements) – заборгованість підприємства пов'язаним сторонам і кредиторська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків.

Відповідно до П(С)БО 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін", пов'язаними сторонами вважаються:

- підприємства, які перебувають під контролем або суттєвим впливом інших сторін;

- підприємства і фізичні особи, які прямо або опосередковано здійснюють контроль над підприємством або суттєво впливають на його діяльність, а також близькі члени родини такої фізичної особи.

Перелік пов'язаних сторін визначається підприємством, враховуючи сутність відносин, а не лише юридичну форму (превалювання сутності над формою). Відносини між пов'язаними сторонами – це, зокрема, відносини:

- материнського (холдингового) і його дочірніх підприємств;

- спільного підприємства і контрольних учасників спільної діяльності;

- підприємства-інвестора та його асоційованих підприємств;

- підприємства і фізичних осіб, які здійснюють контроль або мають суттєвий вплив на це підприємство, а також відносини цього підприємства з близькими членами родини кожної такої фізичної особи;

- підприємства і його керівника та інших осіб, які належать до провідного управлінського персоналу підприємства, а також близьких членів родини таких осіб.

Близькі члени родини – чоловік або дружина і родичі (визнані такими згідно з чинним законодавством) фізичної особи, що є пов'язаною стороною, які можуть впливати або перебувають під впливом такої фізичної особи щодо прийняття рішень з фінансової, господарської та комерційної політики підприємства.

Провідний управлінський персонал – персонал, відповідальний за керівництво, планування та контролювання діяльності підприємства.

Операції пов'язаних сторін – передача активів або зобов'язань однією пов'язаною стороною іншими пов'язаними сторонами.

До операцій пов'язаних сторін, зокрема, належать:

- придбання або продаж готової продукції (товарів, робіт, послуг);

- придбання або продаж інших активів;

- операції за агентськими угодами;

- орендні операції;

- операції за ліцензійними угодами (передача об'єктів промислової власності та ін.);

- фінансові операції;

- надання та отримання гарантій і застав;

- операції з провідним управлінським персоналом і його близькими членами родини.

Внутрішньовідомчі розрахунки охоплюють розрахунки з виробничими одиницями і господарствами, виділеними на окремий баланс, за взаємним відпуском матеріальних цінностей; реалізацією продукції, робіт, послуг; передачею витрат загально управлінської діяльності; виплатою заробітної плати працівникам цих господарств.

Поточні зобов'язання з внутрішніх розрахунків відображають у Балансі за сумою погашення в IV розділі пасиву "Поточні зобов'язання" за рядком "Поточні зобов'язання із внутрішніх розрахунків".

ВИСНОВКИ

В результаті виконання курсової роботи засвоєно основні поняття, характеристику та бухгалтерські рахунки на яких ведеться облік поточних зобов’язань, зобов'язання фіксуються в бухгалтерському обліку в міру їхнього виникнення й оцінюються сумою коштів або товарів, необхідних для їхнього погашення.

Виявлено, що бухгалтерський облік поточних зобов’язань ведеться на рахунках шостого класу плану рахунків: 60 "Короткострокові позики", 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями", 62 "Короткострокові векселі видані", 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", 64 "Розрахунки за податками й платежами", 65 "Розрахунки за страхуванням", 66 "Розрахунки по виплатах працівникам", 67 "Розрахунки з учасниками", 68 "Розрахунки за іншими операціями", 69 "Доходи майбутніх періодів". Рахунки цього класу призначені для обліку даних та узагальнення інформації про зобов’язання, які будуть погашені у звичайному ході операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців з дати балансу. На рахунках цього класу ведеться облік короткострокових позик, довгострокових зобов’язань, що стали поточною заборгованістю із строком погашення на дату балансу не більше дванадцяти місяців, короткострокових векселів виданих, розрахунків з постачальниками та підрядниками, розрахунків з податків і платежів, розрахунків за страхуванням, інших розрахунків та операцій, а також доходів майбутніх періодів.

Поточні зобов'язання погашаються за рахунок поточних активів, до яких належать грошові кошти та інші ресурси, щодо яких можна вважати, що вони будуть перетворені на грошові кошти чи використані протягом року з дати складання бухгалтерського балансу або протягом нормального операційного циклу підприємства (із двох термінів обирають триваліший).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999 р. // Законодавство України. – 12 с.;

2. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. // Законодавство України. – 132 с.;

3. Про підприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991 р. // Законодавство України. – 230 с.;

4. П(С)БО 11 "Зобов'язання";

5. П(С)БО 19 "Об'єднання підприємств";

6. П(С)БО 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін"

7. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: Підручник. – К.: Алерта, 2006. – стор. 786 – 792;

8. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. – Житомир: ЖІТІ, 2000, стор. 340 – 380;

9. Пархоменко В.М., Баранцев П.П. Реформування бухгалтерського обліку в Україні. Ч.4. – Луганськ, 2004. – с. 98 – 103;

10. Энтони Р.Н. Основы бухгалтерського учета. – М., 2003. – с. 432;

11. http://www.buhgalteria.com.ua/

12. http://www.minfin.gov.ua/

13. http://www.probusiness.in.ua/

Мале підприємництво

Контроль та ревізія оплати праці в бюджетних установах

Система цивільного права України

Основи фінансового аналізу

Шпоры по международной экономике

Формування бухгалтерського балансу сільськогосподарських підприємств

Анализ и аудит финансовой отчетности предприятия

Бізнес–планування зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Облік і аналіз фінансових результатів

Фінансово-господарський контроль

Реалізація контрольної функції з використанням концепції контролінгу

Виробничі запаси, прибутковість підприємства

Структура капіталу підприємства та шляхи її оптимізації

Соціальний захист населення як складова соціальної політики держави

Предмет і метод економічної теорії

Метод економічного аналізу

Стратегічне управління підприємством

Управління інвестиціями в основний капітал на рівні підприємства (на прикладі ТОВ "Граніт")