Дипломная работа: Організація та шляхи вдосконалення обліку та контролю наявності та руху основних засобів

Зміст

Вступ

1. Теоретично-методологічні основи функціонування обліку і контролю основних засобів

1.1 Основні засоби, як економічна категорія

1.2 Нормативне регулювання обліку і контролю наявності та руху основних засобів

1.3 Огляд наукових джерел

2. Облік наявності та руху основних засобів

2.1 Організаційно-економічна характеристика господарства

2.2 Склад та оцінка основних засобів

2.3 Первинний та зведений облік руху основних засобів

2.4 Синтетичний і аналітичний облік наявності та руху основних засобів

3. Шляхи вдосконалення обліку і контролю наявності та руху основних засобів

3.1. Вдосконалення первинного, синтетичного та аналітичного обліку основних засобів

3.2 Вдосконалення інвентаризації основних засобів

3.3 Вдосконалення контролю наявності та руху основних засобів

4. Організація інформаційної системи обліку та контролю основних засобів

5. Економічна ефективність заходів з охорони праці

6. Екологічна експертиза

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Матеріально-технічна база є однією з основних умов поступового розвитку будь-якого суспільства і його удосконалення. Тому на сучасному етапі розвитку української економіки все більше уваги приділяється питанням дослідження чинників, що призводять до зберігання серед діючих засобів праці значної частки не тільки морально застарілого, але і фізично зношеного устаткування. Одним з ключових завдань, що стоять перед агропромисловим комплексом України, є ефективне використання та відновлення основних виробничих фондів. Вирішення цього завдання призупиняється у зв'язку з кризою платежів, катастрофічною нестачею оборотних коштів і дефіцитом інвестицій. Крім того, слід зазначити, що вітчизняний і зарубіжний ринки пропонують достатню кількість машин та устаткування, життєво необхідних підприємствам переробної галузі, але вони не мають коштів для їх придбання. В цьому плані бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:

- своєчасне і повне документальне оформлення руху основних засобів;

- контроль за збереженням і ефективним використанням основних засобів, ліквідацією знеосібки у використанні їх;

- правильну оцінку і визначення амортизаційних відрахувань на відновлення і ремонт основних засобів відповідно до встановлених норм;

- своєчасне відображення в обліку зносу основних засобів, збитків від списання неповністю амортизованих об'єктів, повноту відшкодування вартості ліквідованих об'єктів;

- контроль за використанням коштів на капітальні вкладення і капітальний ремонт.

В теперешній час по обліку і контролю наявності та руху основних засобів є значна кількість наукових розробок. Однак вони потребують подальшого вдосконалення. Тому тема цієї дипломної роботи є актуальною.

Метою написання дипломної роботи являється аналіз обліку та контролю наявності та руху основних засобів та розробка шляхів їх вдосконалення.

Об'єктом дослідження нами обрано СК "Авангард" Менського району, Чернігівської області.

Інформаційною базою дослідження є: закони, постанови, укази, дані первинного, синтетичного та аналітичного обліку, періодичної та річної бухгалтерської звітності, акти ревізій та перевірок.

Реалізація вищевказаних завдань під час виконання даної роботи здійснювалася на основі використання загальноприйнятих методів економічних досліджень, зокрема таких, як балансовий, монографічний, економіко-статистичні методи із застосуванням середніх і відносних величин та рядів динаміки, абстрактно-логічних, розрахунково-конструктивний, а також табличний і графічний способи відображення економічної інформації.

1. Теоретичні основи функціонування обліку і контролю основних засобів

1.1 Основні засоби, як економічна категорія

Ріст масштабів виробничих фондів та обсягів інвестицій, вдосконалення структури і раціональне їх використання має стати вирішальним чинником зростання виробництва, підвищення його ефективності і соціального прогресу.

Дослідження та узагальнення різних визначень основних фондів підприємства дозволяє нам стверджувати, що основні фонди - це частина засобів виробництва, яка в речовій формі відображена в засобах праці, зберігає протягом тривалого часу свою форму, переносить частинами свою вартість на вартість продукції та відшкодовується тільки після проведення декількох виробничих циклів.

В інструктивному плані, згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року, поняття "Основні фонди" трактується як матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.[20]

З введенням в дію 1 січня 2000 року Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" в Україні почалася реалізація Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів фінансової звітності, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 року №1706. Цей Закон законодавчо закріпив основи ведення бухгалтерського обліку і складання бухгалтерської фінансової звітності, які і зараз є базисними в системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку. Введено в дію і затверджено 30 Положення (стандартів) бухгалтерського обліку. Згідно Наказу про виконання Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів та рішення Урядового комітету економічного розвитку від 3 березня 2000 року затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (далі - Положення (стандарт) 7), схвалене Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України.[22]

Об’єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для використання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.[37]

По своєму складу і функціональній ролі основні засоби неоднорідні, тому розроблена їх класифікація.

Згідно Положення (стандарту) 7, підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів, а основні засоби класифікуються за такими групами: основні засоби; земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); робочі і продуктивні тварини; багаторічні насадження; інші основні засоби; інші необоротні матеріальні активи; бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (нетитульні) споруди; природні ресурси; інвентарна тара.

Для здійснення виробничої діяльності сільськогосподарським підприємствам потрібні основні засоби або, інакше кажучи, засоби праці. Від предметів праці вони відрізняються тим, що беруть участь у виробництві протягом кількох років, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і фізичні властивості. Засоби праці зношуються поступово, а отже, переносять свою вартість на виробництво продукції частинами.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (затверджене наказом Міністерства фінансів України 27 квітня 2000 р. № 92) містить таке визначення основних засобів: "Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)".

При визначенні основних засобів необхідно виходити з того, що вони є частиною активів, тобто ресурсів, контрольованих підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

П(С)БО № 7 при встановленні критеріїв віднесення матеріальних активів до основних засобів надає перевагу їх призначенню і не висувають обмеження щодо їх вартості.[35]

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:

- узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів;

- достовірне визначення вартості (оцінки) основних засобів;

- визначення економічних вигод від використання основних засобів;

- контроль за наявністю і збереженням основних засобів з моменту придбання і до вибуття із підприємства;

- правильне і своєчасне нарахування зносу;

- контроль за правильністю та ефективним використанням коштів на реконструкцію, модернізацію відповідно до наявних джерел фінансування;

- контроль за ефективним використанням основних засобів залежно від їх потужності;

- точне визначення результатів від ліквідації основних засобів.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, інших необоротних активів, їх зносу передбачені рахунки: 10 "Основні засоби"; 11 "Інші необоротні матеріальні активи"; 13 "Знос необоротних активів"; 18 "Інші необоротні активи".

Витрати, пов'язані з поліпшенням об'єкта (модернізація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), які призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від його використання, будуть відображатися на рахунку 15 "Капітальні інвестиції".

Основні засоби — активи, що потребують особливого підходу для їх оцінки. Оцінка основних засобів - вельми динамічна облікова категорія. Прийняти об'єкт на баланс за історичною собівартістю (або за справедливою вартістю) — на цьому не завершується "оціночна" робота, а радше — лише починається, і власне, бухгалтерський облік основних засобів — це, у певному розумінні, і є безперервний процес їх оцінки.

Первісна вартість основних засобів роздвоюється: одна її частина протягом терміну експлуатації поступово збільшується і капіталізується в інших активних формах, а інша тим часом поступово зменшується до рівня ліквідаційної. Крім того, первісна вартість об'єктів основних засобів може далі формуватися й після введення їх в експлуатацію. Тобто може змінюватися під впливом обставин: збільшуватися на вартість робіт з реконструкції, модернізації, збільшуватися на суму дооцінки у випадках виявлення значних відхилень балансової вартості від справедливої (ринкової) вартості і зменшуватися на суму уцінки з тієї ж причини. Для досягнення мети бухгалтерського обліку (надання користувачам фінансової звітності правдивої, повної і неупередженої інформації) дуже важливо, щоб уся ця вартісна динаміка чітко простежувалася.

Облік основних засобів відрізняється від обліку, наприклад, запасів вже тим, що запасами в період між моментом прийняття їх на облік і моментом списання з балансу бухгалтер може собі дозволити не цікавитися, а основні засоби (фонди) потребують уваги протягом усього терміну, в якому ці активи такими називаються. [37]

До речі, основні засоби і основні фонди — чи є між ними різниця? Здавалося б, немає, адже йдеться про одні й ті ж матеріальні цінності. Насправді різниця є і вельми істотна з облікової точки зору. Коли вживається термін "основні засоби", то мається на увазі така сукупність матеріальних активів, у якій кожен об'єкт ідентифікується, тобто може розглядатися окремо. У той час як термін "основні фонди" означає таку ж сукупність активів, але при цьому не має значення, які саме фізичні одиниці складають цю множину. Точніше, під основними фондами навряд чи можна розуміти множину як таку — це величина, злита в єдине ціле. Інакше кажучи, основні засоби — це об'єкти, що розглядаються диференційовано, а основні фонди — це величина інтегрована: у групу, підгрупу, цілу сукупність груп і підгруп. У податковому обліку основні засоби прийнято називати основними фондами. Це не випадково, оскільки, на відміну від бухгалтерського обліку, де фінансовий аспект переплітається з управлінським, де вартість не розглядається у відриві від об'єктів, що становлять цю вартість, податковий облік оперує тільки вартісними категоріями (за винятком об'єктів, що складають першу групу ОФ).

Яким би шляхом і за яких обставин не було куплено чи продано об'єкт — усі бухгалтерські проведення повинні чітко відображати всі події, що відбулися з цим об'єктом під час цих операцій. А події в кожному випадку відрізняються. Відрізняється і їх кількість.

Вартість придбаного об'єкта основних засобів до валових витрат не відноситься, але на суму амортизації, нарахованої згідно зі статтею 8 Закону України про оподаткування прибутку, щокварталу зменшує базу обкладання податком на прибуток.

Податковий кредит у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних засобів, що підлягають амортизації, нараховується у тому періоді, в якому платник ПДВ зазнає витрат у зв'язку з таким придбанням, незалежно від термінів введення об'єкта в експлуатацію.

У процесі придбання — чи то купівля готового об'єкта з негайною оплатою або І кредит, чи будівництво таких об'єктів власними силами або підрядним способом з поетапним введенням в експлуатацію і, відповідно, поступовою оплатою за кожний етап — найперше, що відбувається, - це формування вартості майбутнього об'єкта, яка складається з елементів понесених на його придбання витрат. Процес придбання об’єкта основних засобів практично ніколи не завершується його надходженням від постачальника. Більше того - з цього моменту придбання тільки розпочинається, бо саме в цей час до складу майбутньої первісної вартості записується перший елемент витрат постачальнику. З часом, у ході підготовки придбаного активу до експлуатації, до цієї суми додаються інші, понесені у зв'язку з такою підготовкою, витрати. Доти, доки придбаний актив (у вигляді розрізнених елементів витрат) враховується на рахунку 15, — цей актив не вважається об'єкт основних засобів. Так він стане називатися лише після списання всіх понесених на його придбання І літальних витрат на рахунок 10 "Основні засоби", і відтоді ці витрати — вже не витрати, а первісна вартість об'єкта.

Небезоплатне придбання необоротних активів є внутрішніми інвестиціями підприємства, здійсненим за рахунок власного необоротного капіталу. У зв'язку з цим рахунок "Капітальні інвестиції" є рахунком подвійного призначення. З одного боку, ми розглядаємо його як рахунок, де узагальнюється інформація про здійснення внутрішніх інвестицій у розширення виробництва, з іншого — як рахунок витрат (капітальних витрат, витрат капіталу — якщо завгодно), на якому формується первісна вартість об'єкта перед запуском його в експлуатацію. Не надавати значення цьому рахунку, ігнорувати, оминати його в проведеннях — означає недостатньо розуміти процеси, в яких обертається капітал підприємства. Отже, кожне небезоплатне придбання, яке підприємство має намір використовувати як необоротні активи, є сенс проводити через рахунок "Капітальні інвестиції". Це головне, що потрібно знати для того, щоб правильно виконати бухгалтерські проведення.

Будь-яке небезоплатне придбання необоротних активів є внутрішніми інвестиціями підприємства, здійсненими за рахунок власного необоротного капіталу. При цьому не має значення, є в розпорядженні підприємства власні вільні (не зв'язані) кошти чи доводиться користуватися позиковими. Адже повернення по (що неодмінно станеться в майбутньому) завжди означатиме, що власних коштів на покриття вартості такого придбання у підприємства вже достатньо. Просто в такому разі власні кошти інвестуються (вкладаються в придбання) раніше, ніж підприємство їх заробляє. Банківський (та й жоден інший) кредит ніколи не є джерелом фінансування. Усі проекти підприємства фінансуються власними джерелами, рідше - зовнішнім цільовим фінансуванням. Зовнішнє цільове фінансування — це не кредитування.

Що стосується коштів позикових, навіть якщо вони позичені з цілком визначеною метою — придбання основних засобів, — це лише тимчасова допомога, різновид банківських послуг, що надаються за певну плату (відсотки за кредитами), але в жодному разі не джерело покриття витрат на це придбання.

Особливістю сучасного обліку основних засобів, які придбавалися шляхом отримання кредитів (банківських або розстрочкою оплати постачальнику) є те, що відсотки за наданими кредитами не включаються до первісної вартості цих активів. Це нововведення спричинило неоднозначну реакцію фахівців, і хвилювання з цього вводу мотивується перш за все тим, що таким чином виникає ще один розрив між податковим і бухгалтерським обліком. На думку автора цих рядків, шкодувати тут немає за чим. По-перше, між бухгалтерським та податковим обліком і без цього розриву вже давно утворилася така глибоченна прірва, що пора звикнути, заспокоїтись і пристосуватись. По-друге, не включати відсотки за кредитами до первісної вартості основних засобів — це економічно обґрунтована вимога. Адже придбаний шляхом отримання кредитів об'єкт вводиться в експлуатацію значно раніше, ніж повертаються взяті на їх придбання кредити, а отже, і та частина відсотків, що буде нарахована і сплачена разом із поверненням основної суми, ще не відома ні кредитору, ні дебітору. Особливо це стосується довгострокового кредитування, хоча й при короткостроковому така ситуація цілком ймовірна. Отже, включати до первісної вартості об'єкта основних засобів суму відсотків за кредитами, що надавалися на його придбання, просто неможливо. Включати відсотки за кредитами до витрат кожного звітного періоду, в яких вони нараховуються протягом усього терміну кредитування, — це дуже правильне, економічно обґрунтоване рішення.

Будь-які придбання, здійснені через підзвітних осіб, оприбутковуються на баланс покупця аналогічно до того, як це відбувається за умови здійснення операцій придбання безпосередньо від постачальника. Різниця лише у кількості проведень. Адже розрахунки з постачальником у цьому разі проводить не підприємство, а підзвітна особа, якій підприємство доручає це виконати. Отже, кожне проведення має відображати операції у тій послідовності, в якій вони відбувалися. Так, видання авансу під звіт не є виданням авансу постачальнику. Адже кошти в цьому випадку отримує не підприємство-постачальник, а підзвітна особа, про що повинні свідчити записи в касових реєстрах. Записи про те, що ці кошти сплачено постачальнику, з'являться в інших реєстрах на підставі авансового звіту, який підзвітна особа подасть одразу (протягом трьох днів) після виконання покладеного на неї завдання. У цьому ж звіті мають наводитися й записи цієї особи про всі інші витрати, понесення яких супроводжувало операцію придбання: відрядження, транспортування тощо. Усі ці витрати теж мають бути підтверджені первинними документами, які додаються до авансового звіту як підстава для бухгалтерського проведення. Разом з тим слід мати на увазі, що документальні свідчення про здійснення оплати постачальнику (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордера, виданого цій особі в касі підприємства-постачальника) — це лише підтвердження факту оплати, вони не є підтвердженням того, що факт передачі прав власності вже відбувся. Придбання оприбутковуються про оплату, а на підставі документа про передачу активів у руки відповідальної за цьому разі) особи (наприклад, видаткова накладна, видана підприємством-продавцем підзвітній особі підприємства-покупця). Цей документ підзвітна особа також додає до авансового звіту. Отже, розрахунки з постачальником здійснює саме підзвітна особа: як оплату, так і отримання. А підприємство, що доручило цій особі виконати операції придбання (тобто розрахунки з постачальником), здійснює розрахунки з цією підзвітною особою (а не з постачальником, як дехто з новачків це розуміє). Призначити підзвітну особу для придбання у постачальника тих чи інших активів — означає доручити цій особі здійснити розрахунки з цим постачальником від імені підприємства.

Що стосується нарахування податкового кредиту у зв'язку з придбанням основних засобів, що здійснюється через підзвітних осіб, то це нарахування має відбуватися відповідно до проведення розрахунків цієї підзвітної особи з постачальником, а не відповідно до розрахунків підприємства з цією особою. Проводимо ці нарахування в дебет субрахунка 641 з кредиту субрахунка 372, оскільки як оплата, так і отримання активів відбулося одночасно. Одночасно — це значить протягом терміну, який було відведено цій особі для здійснення придбань. Адже для підприємства-покупця має значення лише те, що ці дві події відбулися в одному звітному (податковому) періоді. До того ж слід нагадати, бо це дуже важливо: зазначені дві події — це розрахунки підзвітної особи, а не підприємства. Для підприємства ці дві події сталися одночасно, адже підзвітна особа одночасно підтвердила дві операції: і факт оплати, і факт отримання придбаних активів. Отже, цією датою придбані таким чином активи й оприбутковуються на баланс.

Будівельно-монтажні роботи зі зведення нових і реконструкції старих будівель і споруд, об'єктів виробничого і невиробничого призначення ведуться за двома організаційними формами, які прийнято називати способами:

- підрядний спосіб капітального будівництва;

- господарський спосіб капітального будівництва.

Підрядний спосіб здійснюється на підставі підрядних договорів, укладених між замовником (забудовником) і підрядником (виконавцем). З економічної точки зору це спосіб, при якому одна особа (замовник) вкладає кошти в будівництво нових об'єктів для власних потреб, інша (підрядник) — заробляє собі дохід, і, відповідно — прибуток, як різницю між доходами і витратами, з цими доходами пов'язаними.

Господарський спосіб здійснюється власними силами підприємства-забудовника. Господарський спосіб капітального будівництва застосовується головним чином при незначних обсягах будівельно-монтажних, ремонтних чи відновлювальних робіт, а також робіт будь-якого масштабу у разі якщо будівельно-монтажна організація виконує будівельні роботи не за замовленням сторонніх осіб, а для власних потреб, тобто сама виступає і замовником, і забудовником, і відповідно до цього — має у власному розпорядженні всі необхідні трудові ресурси. При господарському способі капітального будівництва доходи ніхто не заробляє, оскільки оборот інвестованого в таке будівництво капіталу відбувається в рамках одного підприємства.

Враховуючи те, що до будівельної галузі належать не лише будівельно-монтажні, а й проектні, вишукувальні, бурові та інші роботи, пов'язані із зведенням об'єктів, то можна сказати, що господарського способу в чистому вигляді майже не буває. Однак спосіб будівництва вважається господарським вже тоді, коли на забудовника припадає основна частина будівельних робіт — власне БМР.

У бухгалтерських проведеннях підрядний спосіб відрізняється від господарського, як правило, лише елементами, з яких складаються капітальні витрати. При підрядному способі одним з елементів значної частини витрат є вартість виконаних підрядником робіт у цілому. При господарському способі, оскільки вартість будівельно-монтажних робіт формується безпосередньо в господарстві, ця частина вартості майбутнього об'єкта основних засобів складається з багатьох елементів: матеріали, заробітна плата, страхові збори, амортизація і т. д. за елементами фактично понесених витрат. У частині бухгалтерських проведень, якими відображаються всі підготовчі етапи робіт, підрядний і господарський спосіб можуть не відрізнятися. Хоча це не завжди так. Адже цілком можливе будівництво господарським способом такого незначного об'єкта на власній території цього підприємства (або на відведеній йому в безстрокове користування), який не потребує отримання значної кількості дозволів і завдань з місцевого відділу архітектури або розробки проектів такого обсягу, який потребував би спеціального авторського нагляду. Варіантів може бути безліч.[37]

1.2 Нормативне регулювання обліку наявності та руху основних засобів

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби" визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі – основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.[35]

Норми Положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності.[32]

Положення не поширюється на невідтворювані природні ресурси та операції з основними засобами, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями бухгалтерського обліку.

Згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.17.99 р. № 996-XIV, в якому зазначені правові основи регулювання та організації ведення бухгалтерського обліку, та затвердженими Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, маючи право обирати, з 01.01.2002 р.:

- ведення бухгалтерського обліку відповідно до Плану рахунків та Інструкції про його застосування, затвердженим наказу Міністерства фінансів України від 30.11.99.р. № 291.

- відповідальність за організацію бухгалтерського обліку, забезпечення фінансування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, зберігання оброблених документів, регістрів та звітів протягом встановленого терміну покладається на керівника підприємства.[22]

Ведення бухгалтерського обліку та оподаткування покладено на обліково - фінансову службу (бухгалтерію) підприємства на чолі з головним бухгалтером.

На головного бухгалтера покладаються:

·забезпечення виконання в господарстві встановлених єдиних методологічних основ бухгалтерського обліку згідно цього наказу, складання та подання в установчі строки фінансової, статистичної та налогової звітності;

·організація управлінського обліку в господарстві;

·організація контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

·забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку у філіалах;

·здійснення оподаткування згідно з діючим законодавством;

·організація документообігу в господарстві;

·контроль за відображенням всіх господарських операцій у первинних документах.

Для ведення бухгалтерського обліку по програмі 1С. Версія 7.7 необхідно роздруковувати бухгалтерські дані у кінці кварталу та скріплювати підписами відповідальних осіб.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності у відповідності до Закону про бухгалтерський облік зобов'язані перед складанням річної фінансової звітності проводити інвентаризацію з урахуванням інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товаро - матеріальних цінностей, документів та розрахунків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94р.№ 69,зі змінами та доповненнями.

Забезпечення незмінність відображення господарських операцій та оцінки майна на основі діючих положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Облікову політику пристосовують таким чином, щоб фінансові звіти повністю відповідали всім вимогам Закону про бухгалтерський облік та кожного конкретного положення (стандарту) бухгалтерського обліку. Пристосовувати перш за все ті заходи та методи обліку, для ведення бухгалтерського обліку та представлення інформації у фінансових звітах, які передбачені положеннями (стандартами) та в більшій мірі адаптовані до діяльності підприємства.

Доходи у Звіті про фінансові результати відображаються в тому періоді, коли вони створилися, а витрати – на основі відповідності цим доходам, що забезпечить визначення фінансового результату звітного періоду шляхом співставлення доходів звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів.

Основними засобами визнавати матеріальні активи, які зберігаються підприємством для використання на виробництві або постачання товарів і надання послуг, для здачі в оренду іншим особам або для адміністративних цілей та будуть використані, як очікується, протягом більше 365 календарних днів.[32]

Основні засоби відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності за справедливою вартістю.

План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово- господарської діяльності у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку).

Рахунки першого класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій, капітальних інвестицій, довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних активів, а також зносу необоротних активів.

Рахунок 10 "Основні засоби" призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів.

За дебетом рахунку 10 "Основні засоби" відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів, за кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

Рахунок 10 "Основні засоби" має такі субрахунки:

101 "Земельні ділянки"

102 "Капітальні витрати на поліпшення земель"

103 "Будинки та споруди"

104 "Машини та обладнання"

105 "Транспортні засоби"

106 "Інструменти, прилади та інвентар"

109 "Інші основні засоби"

На субрахунку 101 "Земельні ділянки" ведеться облік земельних ділянок.

На субрахунку 102 "Капітальні витрати на поліпшення земель" ведеться облік капітальних вкладень у поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи).

На субрахунку 103 "Будинки та споруди" ведеться облік наявності та руху будинків, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв, а також житлових будівель.

На субрахунках 104 "Машини та обладнання", 105 "Транспортні засоби", 106 "Інструменти, прилади та інвентар" здійснюється облік відповідно машин та обладнання, транспортних засобів, інструментів, приладів та інвентарю, робочої і продуктивної худоби, багаторічних насаджень.

На субрахунку 109 "Інші основні засоби" ведеться облік основних засобів, які не включені до інших субрахунків рахунку 10 "Основні засоби".

Аналітичний облік основних засобів ведеться щодо кожного об'єкту окремо.[35]

Для контроля наявності та руху основних засобів використовують Закони України про контрольно-ревізійну службу, а також про аудиторську службу.

1.3 Огляд наукових джерел

Поняття "основні засоби" в різних нормативних документах тлумачиться по різному.

Наприклад, Скляниченко Є.[44] задається питанням: "Як можна вести облік за сукупною балансовою вартістю по основних засобах 2 групи, де знаходиться найбільш активна частина основних засобів, де особливо необхідний контроль за вірною експлуатацією і списанням цих основних засобів індивідуально. Бо списання транспортних засобів проводиться залежно від їх пробігу та року експлуатації, тракторів - від їх виробітку в гектарах м'якої оранки і знаходиться під контролем відповідних держінспекцій.

Розділення всіх основних засобів всього на три групи з встановленням для кожної з них однієї єдиної норми амортизаційних відрахувань, видається не обґрунтованим ні економічно, ні технічно. Тому на думку Лещо Ш.[30] необхідно застосувати класифікацію основних засобів, затверджену ЦСУ СРСР від 30 квітня 1970 року № 9-113.

Бражаускас В.В.[8] пропонує свою версію класифікації основних засобів сільського підприємства:

1. Виробничі будівлі та споруди (без меліорації);

1.1. Будівлі;

1.2. Споруди;

Невиробничі будівлі та споруди;

Меліоративні споруди;

Силові машини та обладнання;

Інше енергетичне обладнання;

Робочі машини та обладнання;

Самохідні машини;

Електромеханічні машини та обладнання;

Автоматичні машини та обладнання;

Інші машини та обладнання;

Транспортні засоби;

Вантажні автомобілі;

Інші транспортні засоби;

Інші основні засоби;

Ця класифікація дозволяє:

- деталізувати технічні засоби;

- виділити меліоративні споруди;

- об'єднати в одну групу будівлі та споруди;

- об'єднати такі групи: "Передавальні пристрої", "Інструмент", "Вимірювальні та регулюючі прилади" в одну.

Новий підхід до оцінки основних засобів пропонує Астахов В. П.[1] Він пропонує не включати зовсім в їх первинну вартість витрати по їх доставці та установленню, оскільки на його думку це веде до продовження строків морального і фізичного зносу основних засобів.

Тому, на думку Лещо Ш.[31], при оприбуткуванні основних засобів, що були в експлуатації, підприємство, яке придбає, повинно привести їх в первісно - відновлену вартість, тобто вартість такого ж чи подібного нового об'єкту на день приймання.

Відновлена вартість об'єктів основних засобів формується в результаті переоцінки (індексації). Останні індексації основних засобів проводились станом на 1 травня 1992 року, 1 серпня 1993 року, 1 липня 1994 року, 1 травня 1995 року, 1 квітня 1996 року.

Згідно Положення (стандарту) 7 [35], підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Справедлива вартість - це сума, за якою можуть бути здійснені обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. Переоцінена первинна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первинної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Маємо погодитися з Лещо Ш.[31] в тому, що, різке підвищення вартості основних засобів відчутно відобразилося на підвищенні собівартості виготовленої продукції. Тому амортизаційні відрахування необхідно робити, на його думку, з розрахунку первинної вартості до повного їх погашення.

З тим, що частину основних засобів, перш за все виробничий і господарський інвентар, слід виключити зі складу основних засобів і включити до складу МПШ, з Бражаускасом В.[8] погоджується Астахов В.[1] Вони вважають, що підвищення рівня первинної вартості основних засобів значно спростить організацію їх аналітичного та синтетичного обліку. При цьому більш об'єктивно будуть обчислюватись показники використання основних засобів, в першу чергу фондовіддача, а також загальний показник - рівень рентабельності.

До 1 липня 1997 року основні засоби мали три види оцінки: первісну, залишкову і відновлювальну. Але в Положенні (стандарті) 7 дається визначення ще й ліквідаційної вартості. Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).[35]

Вдосконалення оцінки основних засобів з урахуванням їх залишкової вартості пропонує Палій В.[40], що має суттєве значення для організації обліку основних засобів. Питання переоцінки майна підприємства в умовах інфляції, як вважає автор, найбільш важливе для фінансового стану підприємства. Оцінка основних засобів повинна здійснюватись по первинній вартості. Для обліку впливу інфляції слід загальну суму діючих основних засобів по первинній вартості збільшити так, щоб первинна оцінка разом з нарахуваннями була завжди у стільки разів більша, ніж початкова, у стільки разів зменшувалась закупівельна здатність коштів.

Новодворський В.Д.[34] виділяє слідуючи види вартості основних засобів: реальну, ринкову, балансову, залишкову, відновлювальну, страхову, ліквідну, спеціальну та інші. В багатьох випадках рекомендації професіонала - оцінювача не адекватні сприйняттю бухгалтера підприємства, який мислить категоріями "відновлювальна вартість", "залишкова вартість", та інші. Новодворський пропонує доцільним виділити в активі бухгалтерського балансу статті "Дооцінка основних засобів", сума якої у наш час по суті була б позбавлена статті "Додатковий капітал". Завдяки такому способу у балансі, з одного боку відбувається зв'язок з первинною вартістю, яка зберігається в послідуючих балансах і таким чином стає перевага між балансами і з'являється можливість зробити висновки про результати переоцінки за відповідний період. Щодо представлення оцінки основних засобів по їх початковій вартості, тут виникає спірне питання. Так, згідно Положення з бухгалтерського обліку основних засобів початкова вартість складається з витрат на їх спорудження чи придбання, включаючи витрати по їх доставці і встановленню.

Доктор економічних наук Бородін О. [7] вніс доповнення до регламенту вартості об'єктів засобів праці з урахуванням специфіки експлуатації, строк служби (більш ніж один рік). Бухгалтерський облік основних фондів за первинною вартістю протягом кількох десятиліть виправдав себе. Він зручний з організації аналітичного обліку, при визначенні результатів від списання чи реалізації об'єктів.

Астахов В.П.[1] зазначає, що раніш використовувані первинні документи повинні бути скасовані не в шкоду аналітичному обліку. Одночасно складання інвентарної карточки необхідно привести згідно з новим змістом, отже ввести деякі показники доповнені, деякі видозмінити чи скоротити. Основою для відкриття інвентарної карточки будуть служити додаткові технічні документи на об'єкт, супровідні документи постачальника. Разом з підписами членів приймальної комісії у карточці, як вважає автор, повинен бути підпис матеріально відповідальної особи. Дані її в майбутньому будуть використовуватись для пооб'єктного обліку основних засобів по місцях їх надходження, про що робиться запис в інвентарному списку. Автор вважає, що така інформація для бухгалтера достатня, щоб зареєструвати дану операцію в інвентарній карточці обліку основних засобів.

Професор Огійчук М.Ф. [17] пропонує для аналітичного обліку основних засобів і контролю за їх рухом використовувати "Обігову відомість руху основних засобів". Для аналітичного обліку доцільно використовувати змінену форму інвентарної картки, яку заповнює комісія. Після запису в опис інвентаризаційних карток її заносять в картку, в наслідок чого відпадає необхідність в складанні ряду документів.

Таким чином, дослідження відповідних літературних джерел та національних стандартів оцінки основних фондів дає нам змогу стверджувати, що в Україні облік наявності та руху основних фондів здійснюється за первісною або відновлювальною вартістю, а при безкоштовному отриманні - за обліковою вартістю сторони, яка передає. У західних країнах, зазвичай, використовується ринкова вартість при існуючому використанні або відновлювальна вартість основних фондів, заснована на витратах їх відтворення, тоді як при реконструкції об'єктів - інвестиційна вартість, тобто вартість для конкретного інвестора. Ринкова вартість (вартість при обміні) - це найбільш ймовірна ціна, яку повинен мати товар на конкурентному відкритому ринку з дотриманням усіх умов справедливої торгівлі, свідомих дій продавця і покупця, без впливу незаконних стимулів.

Розвиток України на сучасному етапі характеризується становленням ринкової економіки, її інтеграцією у систему міжнародних економічних відносин, виникненням акціонерних компаній, товариств, різних фондів. До розвитку економіки залучаються зовнішні та внутрішні інвестиції, кредити, проводяться емісії цінних паперів, іде роздержавлення власності та приватизація майна.

Слід погодитись, що контроль в Україні відбувся. Він виник у відповідь на зростання попиту на ці послуги і, ще не маючи глибокої теорії, почав виконувати практичні завдання щодо підтвердження відповідної фінансової інформації.

Процес контролю - це процес пізнання істини, який полягає в ретельному вивченні здійснених операцій і являє собою дослідження фактів минулого. Інтереси осіб, задіяних в господарському процесі, - власника, менеджера, працівників, підзвітних осіб, кредиторів і дебіторів, інвесторів- суперечливі, і ці суперечності неминуче знаходять своє відображення в облікових регістрах, як вважає Кулаковська Л.П.[28]

На думку Сапко В.В. [45] ринкова економіка потребує нових форм контролюза якістю бухгалтерського обліку та достовірністю інформації у фінансовій звітності про діяльність підприємств. Історія контролюпоказує, що його розвиток обумовлений розподілом інтересів адміністрації підприємств та інвесторів.

Білик М.Д. [4] виділяє те, що контроль важливий тим, що користувачі інформації (засновники), акціонери, фінансово-кредитні установи часто не мають професійної підготовки для оцінки якості інформації, хоча вони зацікавлені у проведенні незалежної експертизи бухгалтерського балансу, фінансової звітності, щоб мати об’єктивну оцінку господарської діяльності підприємства. Незалежний контроль за достовірністю, повнотою бухгалтерської звітності та відповідністю її законодавству здійснюється в усіх країнах з розвиненою економікою. Такий контроль називають контрольорським.

Контроль покликаний надавати допомогу представникам страхових компаній, бірж, акціонерних товариств, спільних підприємств, комерційних банків, різних іноземних фірм.

Мета контролю - сприяння ефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку, стверджує Усач Б.Ф.[48]

2. Облік наявності та руху основних засобів

2.1 Організаційно-економічна характеристика господарства

Згідно Указу Президента Країни "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 03.12.1999 року колективне сільськогосподарське підприємство "Сидоренко" було реформоване в сільськогосподарський кооператив "Авангард", який розташований в південно-східній частині Менського району Чернігівської області, в басейні річки Десна в Полісській зоні на півночі лівобережної України.

Зареєстрований сільськогосподарський кооператив "Авангард"в управлінні статистики у Менському районі 30.06.1999р. №26.

Свідоцтво про державну реєстрацію-серія АОО №209957. Ідентифікаційний код 30481568.

Центральна садиба господарства знаходиться на території м. Мена, по вулиці Свердлова, 28. Відстань до залізничної станції в м. Мена - 3 км,а до обласного центру 70 км.Зв'язок з обласним центром,а також пунктом реалізації сільськогосподарської продукції здійснюється по автотрасі Чернігів -Новгород-Сіверський. Місто Мена являється адміністративним і виробничим центром господарства. Тут знаходяться найважливіші виробничі і господарські об'єкти, а також культурно побутові об'єкти господарства.

Клімат в цій місцевості помірний,м'який із помірним зволоженням. Самий холодний місяць року січень. Середня температура січня -6,2 -7,6 С. Переважають,як правило,західні і північно-західні вітри. Середня річна сума опадів нараховує 500-600 мм.

Вегетаційний період більшості сільськогосподарських культур обмежений переходом весняної і осінньої середньодобової температури повітря через +5 С і нараховує по господарству 189-199 днів. Період вегетації теплолюбивих культур обмежений переходом середньодобової температури через +10 С.

На території господарства переважну більшість становлять дерново-підзолисті ґрунти,які характеризуються невеликим вмістом гумусу -0,5 -1,2%.

Основними пріоритетними напрямками роботи сільськогосподарського кооперативу "Авангард" являється вирощування зернових, картоплі, виробництво м'яса, молока.

Кооператив також має в своєму розпорядженні: тваринницький комплекс, пилораму, адмінбудівлю, комори, склади ПММ.

В господарстві трьо-ступенева багатогалузева цехова структура управління виробничим процесом. Господарство має такі структурні підрозділи: центральна садиба; молочнотоварна ферма, ферма відгодівлі ВРХ, свиноферма, маши-но-тракторний парк; автопарк; млин; пилорама; обслуговуючі господарства представлені їдальнею і дитячим садком.

Розглянемо показники, які характеризують економічну ефективність підприємства (таблиця 2.1.1)

Таблиця 2.1.1

Основні економічні показники підприємства СК "Авангард" (тис.грн.)

Аналіз даних таблиці 2.1.1 показує, що дохід від реалізації продукції в 2008 році збільшився на 53% в порівнянні з 2006 роком, собівартість реалізованої продукції, за цей же період, збільшилася на 57%, валовий прибуток в 2008 році виріс на 39%, чистий прибуток виріс у 2 рази у порівнянні до 2006 року.

Розглянемо склад і структуру землекористування СК "Авангард".

Таблиця 2.1.2.

Склад землекористування

Аналізуючи дані таблиці 2.1.2 бачимо, що земельна площа сільськогосподарських угідь в господарстві зменшилась в 2008 році на 23%, а рілля на 58% порівняно з 2006 роком. Це пов`язано із передачею частини земель іншим господарствам.

Отже, можна зробити висновок, що земельний фонд в СК "Авангард" використовується ефективно та раціонально.

Необхідною умовою виконання виробничої програми с.-г. підприємства є повне і своєчасне забезпечення матеріальними ресурсами високої якості.

Розглянемо середньооблікову чисельність працівників підприємства (табл. 2.1.3.).

Таблиця 2.1.3

Динаміка середньорічних працівників та ефективність використання робочої сили

Наведена таблиця показує, що середньорічна чисельність зросла на 0,5% у 2008 році в порівнянні до 2006 року, а виробництво валової продукції на одного середньочисельного працівника збільшилось на 57,9% за той же період.

Розглянемо структуру товарної продукції аналізованого підприємства в таблиці 2.1.4.

Таблиця 2.1.4

Структура товарної продукції господарства

Проаналізувавши таблицю 2.1.4. можна сказати, що головною галуззю СК "Авангард" є виробництво молока, зернових, картоплі та м’яса ВРХ. Тому спеціалізація господарства – зерно-молочне. Слід зазначити, що в загальному об`ємі виробництва зернові займають - 9%, картопля - 15%, молоко - 41% і велика рогата худоба - 22%.

2.2 Склад та оцінка основних засобів

Переоцінка основних засобів-дуже складне (методично) питання управлінського бухгалтерського обліку. Якби в П(С)БО №7 бухгалтерам було надано право самим вирішувати питання методології проведення переоцінки основних засобів,я рекомендую робити це дуже просто: у разі дооцінки- проводити збільшення додаткового капіталу,у разі уцінки- зменшення,у разі вибуття переоціненого активу- залишок його переоцінки зазначений в інвентарній картці переносити на рахунок 44.[35]

Для того,щоб показати офіційну методологію кількома словами обійтися неможливо, проте нічого хитрого і тут немає, а є лише багато зайвої роботи.

Якщо переоцінка об’єкта здійснюється вперше (або за умови,що всі попередні дооцінки нейтралізовано еквівалентними уцінками), то в разі дооцінки суму збільшення його балансової вартості слід зараховувати до складу додаткового капіталу,а в разі уцінки аналітичну суму зменшення - до складу витрат звітного періоду.[37]

Для раціональної організації бухгалтерського обліку основних засобів і нарахування амортизації, для складання статистичної звітності про склад та рух основних засобів, а також для аналізу їх використання всі основні засоби об'єднуються в однорідні групи. Таке групування називається класифікацією.[16]

В СК "Авангард" класифікація побудована за ознаками функціонального призначення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 6 вересня 1996 року № 1075 "Про затвердження Положення про порядок визначення амортизації, віднесення амортизаційних відрахувань до витрат виробництва (обігу)" і поділяється на наступні групи:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої;

група 2 - транспортні засоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі, меблі, конторське (офісне) обладнання; побутові електромагнітні прилади та інструменти; інформаційні системи, включаючи електронно - обчислювальні та інші машини для автоматичної обробки інформації;

група 3 - інші основні фонди, які не ввійшли до групи 1 і 2, включаючи сільськогосподарські машини та обладнання, робочі та продуктивні тварини, а також багаторічні насадження.

Бухгалтерія підприємства визначає належність основних засобів до тієї чи іншої облікової групи за даними паспортів, інструкцій, описів та іншої технічної документації чи відповідно до висновків спеціалістів і керівників функціональних служб.

Бухгалтерський облік має забезпечувати інформацію для складання статистичної звітності в межах зазначених груп основних засобів.

Згідно класифікації, основні засоби підприємства поділяються на виробничі і невиробничі.

Виробничі основні засоби прямо або не прямо приймають участь в процесі виробництва, невиробничі основні засоби такої участі не приймають, вони обслуговують культурно - побутові і інші потреби підприємства.

Виробничі основні фонди, в свою чергу, поділяються на виробничі основні фонди виробничого і невиробничого призначення.

В галузі промисловості виділяють виробничі основні засоби, які відносяться до основної продукції засоби загального призначення.

До невиробничих основних засобів відносяться основні засоби, які використовуються в громадському харчуванні і торгівлі, в житлово - комунальному господарстві, в сфері побутового обслуговування.

За використанням розрізняють: діючі основні засоби і недіючі (які перебувають у запасі, консервації). У складі недіючих основних засобів не враховують устаткування, призначеного для встановлення. Діючі основні засоби беруть участь у процесі виробництва і його обслуговуванні. Такий поділ основних засобів в обліку зумовлений насамперед потребою обчислювати амортизацію. Якщо на діючі основні засоби її нараховують на повне відновлення, то на засоби, що перебувають на консервації, амортизацію не нараховують.

За речовим складом основні засоби поділяються на інвентарні і неінвентарні. Інвентарні основні засоби мають речовий зміст, їх можна виміряти і підрахувати в натурі (будівлі, споруди, машини), а неінвентарні - не мають речового змісту і являють собою витрати на земельні, водні та лісові угіддя (крім споруд), що здійснюються за рахунок капітальних вкладень.

Для правильної організації обліку основних засобів важливе значення має встановлення єдиних принципів їх оцінки. Єдність оцінки забезпечує порівнянність показників однорідних засобів різних галузей народного підприємства, а також узагальнення їх у масштабі всього народного підприємства. Вартісна оцінка основних засобів дає змогу визначити її обсяг, галузеву структуру, величину амортизації, зносу, планування відтворення їх.

Згідно з Положенням про бухгалтерські звіти і баланси в СК "Авангард" основні засоби обліковуються протягом усього часу їх експлуатації за первинною вартістю з відокремленим обліком суми їх зносу.

У первинній вартості основних засобів враховують вартість їх придбання чи будівництва, доставки і відновлення. За цією вартістю обліковують основні засоби на балансі підприємства до повного зносу, ліквідації або продажу їх.

Первинна вартість основних засобів може змінитись, якщо при їх оприбуткуванні допущено помилки в початковій оцінці, під час проведення переоцінки, при реконструкції або частковій ліквідації об'єкта.

Різниця між первинною вартістю і сумою нарахованого зносу - це залишкова вартість, тобто вартість, іще не перенесена засобами на вироблену продукцію.

В господарстві крім первинної і залишкової вартості визначають, також, відновлювальну (переоцінену) вартість основних засобів.

Під відновлювальною вартістю розуміють вартість відтворення основних засобів в сучасних умовах. Методи визначення відновлювальної вартості різноманітні і залежать від виду основних засобів.

Виробництво однакових основних засобів у минулому і в даний поточний період характеризується різним рівнем витрат. Це пов'язано з рівнем цін на промислову продукцію, цін і тарифів на будівництво. Тому виникає потреба оцінювати основні засоби, побудовані в минулому, за вартістю сучасного виробництва. Підприємство визначає відновлювальну вартість періодично під час переоцінки основних засобів.

Підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу основних засобів на ту саму дату.У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат, крім випадків, що наведені в пункті 20 Положення (стандарту) 7.

Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій дооцінці вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу доходів звітного періоду з відображення різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і вказаним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу.

Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій уцінці залишкової вартості цього об'єкта основних засобів спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і вказаним перевищенням до витрат звітного періоду.[2]

При вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Переоцінка основних засобів - це доведення залишкової вартості основних засобів до справедливої. Справедлива вартість - це сума, за якою можуть бути здійснені обмін активу або оплата забов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

В зв'язку з нестійким положенням цін до 1998 року щорічно проводилась в господарстві індексація балансової вартості основних фондів. Порядок індексації регламентувався постановами Кабміну України. При цьому використовувались коефіцієнти пониження зношення основних фондів. Методика бухгалтерського обліку індексації детально описувалась у відповідних наказах Мінфіну, Мінстату, Мінекономіки і особливих проблем у бухгалтерів не виникало.

Тепер індексації підлягають вартість об'єкта основних засобів і його знос, якщо залишкова вартість об'єкта значно відрізняється від справедливої вартості. Для основних засобів П(С)БО № 19 конкретизовано порядок визначення справедливої вартості.

Як бачимо, у більшості випадків справедлива вартість основних засобів - це їх ринкова вартість. Інформацію про ринкову вартість основних засобів на дату переоцінки можна отримати:

з відомостей заводів-виробників;

з прайс-листів посередників;

з періодичних видань;

безпосередньо на ринку;

в агентствах нерухомості, у експерта-оцінювача;

зі збірників цін (що видаються, наприклад, Українською автомобільною корпорацією);

у міському відділі цін.

Зазначимо, що при великій номенклатурі визначення справедливої вартості кожного об'єкта основних засобів це - трудомісткий процес. Крім того, у названих джерелах інформації наведена вартість нових основних засобів; об'єкти, що знаходяться в господарстві, найчастіше вже зношені, тому визначення їх справедливої вартості є певною проблемою. У цьому випадку підприємство може використати методики, що застосовуються експертами - оцінювачами.

Переоцінка основних засобів здійснюється на дату балансу. Частота її проведення залежить від коливань справедливої вартості основних засобів, що переоцінюються. При переоцінці одного об'єкта переоцінюються всі об'єкти, що відносяться до даної групи.

Відомості про зміну первинної вартості і суми зносу основних засобів заносяться до регістру аналітичного обліку - інвентарної картки.

Розрахунок суми змін провадиться на основі індексу переоцінки, що показує, у скільки разів справедлива вартість окремого об'єкта основних засобів зросла (скоротилася) щодо залишкової.

Індекс = Справедлива вартість / Залишкова вартість

При цьому індексація основних засобів відображається:

Дт 10 Кт 423 "Дооцінка активів".

Індексація величини зносу проводиться:

Дт 423 Кт 131 "Знос основних засобів".

Розрахунок суми змін може провадитися інакше, якщо залишкова вартість об'єкта дорівнює нулю. У цьому випадку переоцінена вартість об'єкта визначається додаванням справедливої вартості до його первинної без зміни зносу.

Порядок відображення переоцінки на рахунках залежить від результатів попередньої переоцінки. Суми первинної дооцінки включаються до складу додаткового капіталу; а сума первинної уцінки - до складу витрат періоду.

У разі дооцінки об'єкта, який раніше був уцінений, дооцінка в межах суми попередньої уцінки, списаної на витрати, включається до складу доходу звітного періоду.

У разі уцінки об'єкта, який раніше був дооцінений, сума уцінки (в межах величини попередньої дооцінки, відображеної у складі додаткового капіталу) списується в дебет субрахунка 423 "Дооцінка активів".

Негативним в оцінці основних засобів підприємства є те, що в основу визначення первинної вартості основних засобів береться фактична вартість об'єкта основних засобів, додаючи витрати на його придбання, доставку, монтаж і устаткування. Це призводить до продовження строків фізичного і морального зносу.

Також виникають розбіжності по первинній оцінці об'єктів будівництва. Виготовлені підрядним способом зараховуються в основні засоби по кошторисній вартості, збудовані ж господарським способом - в сумі фактичних витрат на будівництво. Це є негативним моментом для підприємства, тому що не має режиму економії засобів при будівництві капітальних об'єктів господарським способом.[2]

Необхідною умовою об’єктивності обліку основних засобів є єдиний принцип їх грошової оцінки за первісною, залишковою, переоціненою та справедливою вартістю.

Згідно Положення (стандарту) 7 придбанні (створенні) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів. Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того,що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена. Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.[35]

Первинна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат:

- суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно - монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежи, що здійснюються в зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються господарству);

витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первинної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первинна вартість об'єктів основних засобів, забов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів. Первинна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання. Первинною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість. Первинна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості. Первинна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первинною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду. Первинна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на подібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну. Первинна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Первинна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів. Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.[37]

Відновлена вартість об'єктів основних засобів формується в результаті переоцінки (індексації). Останні індексації основних засобів проводились станом на 1 травня 1992 року, 1 серпня 1993 року, 1 липня 1994 року, 1 травня 1995 року, 1 квітня 1996 року.

Згідно Положення (стандарту) 7, підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Справедлива вартість - це сума, за якою можуть бути здійснені обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. Переоцінена первинна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первинної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.[35]

З тим, що частину основних засобів, перш за все виробничий і господарський інвентар, слід виключити зі складу основних засобів і включити до складу МШП, з Бражаускасом В. погоджується Астахов В. Вони вважають, що підвищення рівня первинної вартості основних засобів значно спростить організацію їх аналітичного та синтетичного обліку. При цьому більш об'єктивно будуть обчислюватись показники використання основних засобів, в першу чергу фондовіддача, а також загальний показник - рівень рентабельності.

До 1 липня 1997 року основні засоби мали три види оцінки: первісну, залишкову і відновлювальну. Але в Положенні (стандарті) 7 дається визначення ще й ліквідаційної вартості. Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).[35]

2.3 Первинний та зведений облік руху основних засобів

Документальне оформлення руху основних засобів в СК "Авангард" проводиться на основі типових форм первинної документації.

Усі об'єкти закінченого будівництва приймають в експлуатацію державні приймальні комісії з попереднім прийманням їх робочими комісіями підприємства. Робоча комісія, приймаючи закінчений об'єкт, зобов'язана оглянути його, перевірити, а в разі потреби провести випробування. Державна приймальна комісія на основі актів робочої комісії та інших документів після огляду об'єкту складає "Акт приймання - передачі основних засобів" (ф. ОЗ-1). У ньому зазначають дані актів робочої комісії, відповідність об'єкта технічним умовам, результати випробування, висновкикомісії, кошторисну вартість об'єкту.

Оприбутковують придбані основні засоби (трактори, комбайни, господарський інвентар та інше) за рахунками - фактурами постачальників і "Актами приймання - передачі основних засобів" (ф. ОЗ-1). Акт складає комісія, призначена керівником підприємства.

Основні засоби, виготовлені у власних ремонтних майстернях, оприбутковують за "Актами приймання - передачі основних засобів" (ф. ОЗ-1).

За цими ж документами оприбутковують виявлені необлічені основні засоби.

При безоплатній передачі основних засобів спочатку складають акт технічного стану об'єкта, що передають, на основі якого оформляють акт прийняття - передачі основних засобів у зазначеному вище порядку.

При проведенні реконструкції окремих об'єктів основних засобів в СК "Авангард" складають "Акт приймання - здачі відремонтованих і реконструйованих об'єктів" (ф. ОЗ-2). За відсутністю в господарстві таких бланків, ці документи складають у довільній формі, на пристосованих бланках.

Первинні документи, після їх затвердження керівником підприємства, передають в бухгалтерію. Там їх перевіряють, таксують, корегують і використовують для запису їх даних у регістри бухгалтерського обліку.

Основні засоби вибувають з СК "Авангард" з різних причин: внаслідок повного зносу і непридатності для подальшої експлуатації, у порядку безоплатної передачі іншим підприємствам, реалізації, стихійного лиха, передачі міжгосподарським підприємствам у порядку пайової участі.

Модернізація і переустаткування можуть вплинути на ліквідацію окремих частин інвентарного об'єкта. Витрати інвентарного характеру списують з балансу після закінчення строку їх погашення.

З балансу підприємства списують майно, яке обліковують у складі основних засобів, і яке морально застаріло, а також ті, що повністю втратили своє виробниче призначення внаслідок фізичного зносу, аварії, стихійного лиха, якщо їх відновити неможливо або економічно недоцільно і вони не можуть бути реалізовані.

За наказом керівника підприємства створюють постійно діючу комісію, яка підготовляє постійний матеріал для списання основних засобів з балансу.

Списання основних засобів оформляють такими документами: "Акт на списання основних засобів" (ф. ОЗ-3), "Акт на списання машин, устаткування і транспортних засобів" (ф. ОЗ-4), "Акт на вибракування тварин з основного стада" (ф. ОЗ-5), "Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів" (фф. МШ-4, МШ-8).

В актах на списання майна зазначають причину вибуття, дають опис технічного стану основних частин, вузлів, деталей, конструктивних елементів, вказують балансову вартість, суму нарахованого зносу, рік введення в експлуатацію, кількість і вартість проведених ремонтів. Крім того, визначають результат від ліквідації об'єкта. Після затвердження актів керівником підприємства будівлі, споруди, устаткування і машини розбирають і ремонтують, інвентар та інше майно ліквідують. У цей час заповнюють реквізити актів на фактичну ліквідацію об'єктів.

Матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, оприбутковують по цінах можливого використання. В бухгалтерії дані затверджених актів використовують для записів про вибуття основних засобів в інвентарних картках, інвентарних описах. Вони також є підставою для здачі на склад запасних частин, агрегатів, металобрухту, інших цінностей, отриманих в результаті ліквідації. Бухгалтерія визначає результат від ліквідації основних засобів.

При передачі основних засобів безкоштовно їх списують з балансу тільки після одержання письмового повідомлення про зарахування на баланс іншого підприємства.

2.4 Синтетичний і аналітичний облік наявності і руху основних засобів

Всі основні засоби, які надходять на підприємство, закріплюються за матеріально-відповідальними особами.

Для контролю за збереженням і рухом основних засобів і правильному їх використанні кожному інвентарному об'єкту присвоюють свій цифровий номер, який називається інвентарним номером.

Інвентарні номери привласнюють окремим об'єктам на весь період перебування їх в господарстві. При вибутті об'єкту із підприємства інвентарний номер іншим об'єктам не присвоюється.

Всі основні засоби, які знаходяться в експлуатації, закріплюються за підрозділами підприємства. Закріплення основних засобів відбувається в інвентаризаційних описах основних засобів (ф. інв - 1) і інвентаризаційних описах (ф. № 162).

В господарстві існує діюча схема по обліку основних засобів, яка наведена у додатку А.

Основними регістрами аналітичного обліку основних засобів в господарстві є інвентарні картки. Зміст і форма інвентарних карток залежать від виду основних засобів. Будівлі і споруди в господарстві обліковуються в інвентарних картках форми № ОЗ- 6, машини, обладнання, інструменти, виробничий і господарський інвентар - в формі № ОЗ- 7.

Вказані інвентарні картки відрізняються в основному зворотною стороною, яка використовується для короткої індивідуальної характеристики об'єкта. На титульній стороні інвентарних карток всіх видів вказують найменування і інвентарний номер об'єкта, рік виготовлення (народження), дату і номер акта про прийняття, місце знаходження, повну вартість, норму зносу, шифр витрат (для віднесення сум зносу), суму зносу на дату переоцінки або надходження об'єкту. Потім в картці відмічають дату і вартість кожного капітального ремонту (ф. № ОЗ- 6 і ф. № ОЗ- 7), внутрішнє переміщення об'єкту і причину вибуття.

Інвентарні картки складають в бухгалтерії на кожний інвентарний номер в одному екземплярі. Облік однотипних предметів, що мають однакову технічну характеристику і надійшли на підприємство, в одночас відображаються в інвентарній картці групового обліку основних засобів (ф. № ОЗ-9) з виділенням в ній окремих інвентарних номерів по кожному об'єкту.

Інвентарні картки заповнюються на підставі первинних документів (актів приймання - передачі, технічних паспортів), які передаються в технічний відділ контори підприємства.

Для контролю за збереженням інвентарних карток, їх реєструють в описі інвентарних карток по обліку основних засобів (ф. № ОЗ- 7).

По місцезнаходженню (експлуатації) основних засобів для контролю за їх збереженням ведуть інвентарні списки основних засобів (ф. № ОЗ- 9). В них записують номер і дату інвентарної картки, інвентарний номер об'єкта, його повне найменування, первісну вартість і дані про вибуття (переміщення) - дату і номер документа і причину вибуття. Облік об'єктів основних засобів по їх місцезнаходженню здійснюється в розрізі відповідальності тих осіб, які відповідають за збереження цих засобів.

В бухгалтерії підприємства інвентарні картки формуються в інвентарну картотеку, побудовану в розрізі класифікаційних груп по видах основних засобів. На основі інвентарної картотеки на кожну класифікаційну групу основних засобів ведуть картку обліку руху основних засобів (ф. № ОЗ- 8). В картці на кожний місяць відмічають наявність основних засобів на початок місяця, надходження і вибуття основних засобів, суму зносу і витрати на капітальний ремонт.

Різноманітність регістрів аналітичного обліку не сприяє підвищенню інформаційної місткості. В інвентарній картці, яка застосовується, не передбачено ряду реквізитів.

Вона не дає уяви про вид надходження основних засобів (за рахунок власних коштів, безкоштовно отриманих, або ж орендованих), відсутня інформація про кількість і суму матеріалів, поступивших після ліквідації. За даними карток обліку руху основних засобів складають оборотну відомість, оборот і залишки якої щомісячно звіряють з даними синтетичного обліку.

Синтетичний облік основних засобів в СК "Авангард" здійснюють на активному балансовому рахунку 10 "Основні засоби" та 11 "Інші необоротні матеріальні активи". Цей рахунок основний, інвентарний. По дебету рахунків обліковують наявність основних засобів на початок звітного періоду і їх надходження за звітний період, а по кредиту - вибуття.

На рахунку 10 відображаються також суми індексації (переоцінки) основних фондів.

При зарахуванні до складу основних засобів придбаних, збудованих і виготовлених в господарстві основних засобів в бухгалтерії роблять запис на дебеті рахунка 10 і кредиті рахунка 15.

По надходженню основних засобів складається така кореспонденція (таблиця 2.4.1):

Таблиця 2.4.1

Узагальнена кореспонденція рахунків по надходженню основних засобів

При переведенні неправильно зарахованих МШП до складу основних засобів, що були в експлуатації, враховують не тільки їх початкову вартість, а й суму зносу. Про первинну вартість об'єкта роблять запис по дебету рахунка 10 і кредиту рахунка 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи" і одночасно суму зносу, нараховану за період експлуатації, відображають по дебету рахунка 132 "Знос інших оборотних активів" і кредиту рахунка 131 "Знос основних засобів".

Списання з балансу основних засобів за первинною вартістю у господарстві оформляють бухгалтерською проводкою: дебет рахунку 976, кредит рахунка 10, а на суму зносу - дебет рахунка 131, кредит рахунка 10.

Результати від ліквідації основних засобів обліковують на рахунку 746 "Інші доходи від звичайної діяльності". На дебеті рахунку 97 відображають витрати, які виникають при списанні, реалізації і передачі іншим підприємствам основних засобів. По кредиту рахунка обліковують вартість матеріальних цінностей, одержаних від ліквідації основних засобів.

У разі нестачі або псування майна, загибелі тварин, вартість списують на дебет рахунка 947 з кредиту рахунка 10. Суму, що підлягає сплаті до бюджету відображають: Дт 746 "Інші доходи від звичайної діяльності" та Кт 641, а одержану суму відшкодування витрат - Дт 30 або 31 і Кт 375.

Для відображення операцій по обліку основних засобів застосовується журнал - ордер № 13, який ведуть по кредиту рахунків 10,11, 131,132. Джерелом заповнення журналу - ордеру № 13 - по кредиту рахунку 10 є акти на вибуття основних засобів (03 - 3,03 - 4). Окрім операцій по вибуттю в цьому журналі - ордері відображаються операції по оприбуткуванню основних засобів в розділі Обороти по кредиту рахунків 20, 21, 22 та інших в кореспонденції з дебетом рахунку 10 на основі актів приймання - передачі основних засобів (03 - 1).

Журнал - ордер відкривають на місяць. В кінці кожного місяця підраховують всього і кредитовий оборот заносять в Головну книгу.

Для вдосконалення аналітичного обліку основних засобів необхідно уніфікувати деякі документи.

На підставі детального аналізу стану організації первинного і аналітичного звіту основних засобів в господарстві ми прийшли до висновку, що він потребує удосконалення.

Наприклад, вважаємо, що всю інформацію про основні засоби можна представити в видозміненій інвентарній карточці не на шкоду аналітичному обліку. В ній будуть знаходитись нові показники, доповнюючи інформацію про основні засоби (включаючи інформацію про результати від списання основних засобів). Вся інформація про рух (списання) об'єкта основних засобів повинна бути завірена підписами членів комісії (на чолі з головним бухгалтером).

В інвентарній карточці, на підставі вже існуючих в інвентарній книзі реквізитів, слід передбачити наступне: інформацію про висновки приймальної комісії і підписи її членів; підписи комісії про ведення основних засобів після ремонту, реконструкції та модернізації, а також графу для відображення змін, після таких операцій зі вказівкою розмірів витрат; підписи членів комісії по знищенню основних засобів, де також відобразити окремою рискою наслідки ліквідації об’єкту; у розділі "внутрішнє переміщення об’єкту" передбачити реквізити "підписи матеріально- відповідальної особи", за якою закріплено об’єкт. Наявність цього реквізиту при ручній обробці даних має можливість не оформлювати окремі документи для відображення основних засобів, а тільки проставляти дату, прізвище та ім’я по- батькові матеріально- відповідальної особи, також при наявності цього реквізиту підвищується контролююча функція. Також слід ввести додаткову стрічку "Метод і дата переоцінки" та "Вартість об’єкту після переоцінки"- це дає можливість мати постійну інформацію про вартість об’єкта основних фондів.

Таким чином, використання цих реквізитів дає можливість зробити документ більш наочним для обліку і контролю, дає можливість одноразово вести облік стану об’єктів та документувати їх рух починаючи з ведення до складу основних засобів і завершуючи списанням їх з балансу підприємства. Це значно знизить затрати ручних робіт і документообіг, що дозволить скоротити час на обробку первинної інформації і аналітичного обліку основних засобів.[14]

В бухгалтерському обліку не має відмінності між безкоштовно отриманими основними засобами і придбаними за рахунок власних засобів не орендованими. На нашу думку, для обліку цих відмінностей необхідно в інвентарній картці ввести реквізит "Вид надходження". Тут слід вказувати види надходжень: безкоштовно, за рахунок власних засобів, оренда. Аналогічні зміни повинні бути внесені і в оборотну відомість руху основних засобів. В формі "Звіт про наявність основних засобів і амортизаційний фонд" в розділі 2 "Склад основних засобів" наявність на кінець року слід показувати в розрізі видів надходжень.

Запропонований порядок обліку дозволить більш повніше відображати в аналітичному обліку основні засоби за джерелами їх надходження і за призначенням, що в свою чергу розширить інформацію для економічного аналізу. Крім цього облік за видами надходжень буде сприяти прийняттю більш обгрунтованих методик нарахування амортизації і визначення плати за фонди.

Основою для відкриття інвентарної карточки будуть служити і технічні документи на об'єкт, супроводжувальні документи постачальника при оприбуткуванні машин та обладнання. В графі "Покупець, орендатор" необхідно вказати підприємство чи фірму, якщо такі є, перекупивші даний об'єкт або яким даний об'єкт переданий безкоштовно чи в оренду. Також вносимо пропозицію внести реквізит "Термін оренди". При цьому облік орендованих основних засобів пропонуємо вести в картотеці основних засобів, окремо.

В видозміненій інвентарній карточці поряд з підписами членів комісії повинен бути і підпис матеріально відповідальної особи. (Додаток Б)

При внутрішньому переміщенні отримувач структурного підрозділу розписується в інвентарному списку (ф. ОЗ-9), або, як передбачено в новій інвентарній карточці, в розділі "Внутрішнє переміщення об'єкту". Водночас в цьому ж розділі робиться звернення на дату і номер письмового розпорядження керівника організації, яке є основою для його передачі.

Тепер, завдяки новій інвентарній карточці, відпадає необхідність виписувати новий додатковий екземпляр інвентарної карточки для розміщення в картотеці по новому місцезнаходженню об'єкту, оскільки можна загалом використовувати стару карточку.

Нова інвентарна карточка істотно відрізняється від старої. Для полегшення роботи бухгалтера по основних засобах з картотекою ми пропонуємо в інвентарній карточці на титульній стороні виділити в окрему рамку інвентарний номер, а на зворотній - інвентарний номер і номер цеху чи підрозділу, де знаходиться об'єкт.

Крім цього, зробити інвентарну карточку універсальною для всіх видів основних засобів і розміщувати коротку індивідуальну характеристику на титульній стороні.

На зворотному боці інвентарної карточки вважаємо за необхідне ввести нову таблицю з такими показниками: рік, місяць придбання, первинна вартість, відновлювальна вартість (після переоцінки чи індексації), місячна норма амортизаційних відрахувань, місячна норма відрахувань на капітальний ремонт, місячна норма нарахованого зносу. Всі ці дані дозволять розширити нормативно - довідкову інформацію по обліку основних засобів.

3. Шляхи вдосконалення обліку і контролю наявності та руху основних засобів

3.1 Вдосконалення первинного, синтетичного та аналітичного обліку основних засобів

В цілому первинний, синтетичний та аналітичний облік основних засобів у СК "Авангард" ведеться без порушень, але є ряд недоліків. Зокрема, це стосується заповнення первинних документів. При заповненні бланків бухгалтерією підприємства не заповнюються основні реквізити (коди, назви виробничих підрозділів, марка основних засобів). Це може мати негативні наслідки при заповненні первинних документів, так як багато подібних основних засобів і буде дуже важко встановити їх фактичну приналежність до певного підрозділу. При заповненні карток групового обліку взагалі, крім назви та кількості, нічого не заповнюється. А в оборотно-сальдовій відомості по обліку основних засобів, що ведеться в господарстві, відсутнє зазначення осіб, у підзвіті яких знаходяться основні засоби.

Для поліпшення первинного обліку необхідно усунути вищезазначені недоліки, а також запропонувати вести інвентарні описи основних засобів у виробничих підрозділах. Це дало змогу більш поглиблено контролювати рух і експлуатацію основних засобів. Також пропонується поновити договори матеріальної відповідальності із матеріально-відповідальними особами. Адже останній раз договори складались в 1996 році і їх форма застаріла, а також зробити загальний опис наявності основних засобів у матеріально-відповідальних осіб. Це дозволить контролювати працівників і покращить відповідальність за правильним користуванням основних засобів.

Також необхідно звернути увагу на списання основних засобів. В господарстві при складанні Актів на списання основних засобів створюється комісія, але найчастіше, особливо якщо основні засоби, належні списанню, знаходяться в районах, до їх складу входять лише спеціалісти. На наш погляд це не зовсім правильно, адже в господарстві створена і працює інвентаризаційна комісія, до складу якої входять головні спеціалісти області. Тому в комісію по списанню основних засобів необхідно включати спеціаліста з інвентаризаційної комісії або будь-якого головного спеціаліста обласної станції. Стосовно поліпшення аналітичного обліку, то вважаємо за доцільне запропонувати вести не оборотно-сальдову відомість, а зведений Інвентарний опис основних засобів в розрізі підрозділів та МВО із заповненням графи вартості основних засобів. Це дасть можливість позбавитись непотрібного дублювання записів і скоротить об’єм роботи по обліку основних засобів.

З 1.01.2010 року для обліку наявності та руху основних засобів необхідно використовувати журнал-ордер 4А с.-г.

3.2 Вдосконалення інвентаризації основних засобів

Методика інвентаризації – сукупність способів та прийомів, які надають можливість забезпечити її наукову організацію та раціональне проведення.

Згідно слів Калюги Є., сама методика проведення інвентаризації викладена в спеціальній літературі дуже відстала від потреб практики.

Перманентна інвентаризація на складах може проводитись способом безповторного відбору, суть якого полягає в тому, що в кожному випадку із генеральної сукупності вибирати окрему кількість матеріальних цінностей. Важливою умовою постійних інвентаризацій матеріальних цінностей є те, що кількість матеріалів, що є в наявності, повинна не менше одного разу в рік бути в обігу. Перевага перманентної інвентаризації в тому, що не зупиняється процес прийому та випуску матеріальних цінностей, скорочується трудомісткість інвентаризаційної роботи та обробки її результатів за рахунок використання обчислювальної техніки.

В зв’язку з цим, пропонується в Інструкції по інвентаризації закріпити основні принципи перманентної інвентаризації нам складах.

Дослідження літературних джерел з питань практики проведення інвентаризацій показують, що їх якість значно вища, коли інвентаризацію проводять в період ревізії під контролем та наглядом ревізійних груп.

З метою посилення контролю за правильністю внесення в описи матеріалів, ревізори повинні проводити після закінчення інвентаризаційної контрольно-вибіркової перевірки при участі інвентаризаційної комісії. Такі перевірки повинні бути направлені на виявлення негативних явищ.

До негативних явищ відноситься позачергове чергування членів інвентаризаційної комісії без участі її повного складу. Буває так, що в процесі інвентаризації окремі матеріально-відповідальні особи представляють проінвентаризовані матеріальні цінності до непроінвентаризовиних.

Великим недоліком може бути те, що окремі члени робочих інвентаризаційної комісії не контролюють в процесі інвентаризації наявність цінностей, коли довіряють перерахунок самим матеріально-відповідальним особам і записують дані в опис з їх слів.

Бувають випадки приховування нестач шляхом складання в період до початку інвентаризації недостовірних актів на списання, нестач та псування цінностей. Для розкриття таких фактів необхідно приміняти методи контрольно-вибіркового порівняння.

Для посилення контролю за якісним станом кожного виду цінностей необхідно включити в інвентаризаційні описи якісні показники.

Практика показує, що проведення інвентаризації на об’єктах зберігання потребує значних затрат праці та часу. Вдосконалення методики повинно бути направлене на оперативне визначення результатів інвентаризації. Калюга Є. Відмічає, що в роботі над узагальненням результатів є деякі методичні недоліки, які необхідно виявити. В деяких випадках облікові дані коригуються під фактичні залишки, що потребує перевірки порівняння облікових даних з даними відомостей та актами про результати інвентаризації матеріальних цінностей. В результаті цього визначають правильність внесення в них даних про залишки цінностей на момент інвентаризації.

Таким чином, розглянувши методичні рекомендації спеціалістів про покращення як ведення інвентаризації так і посилення контролю при її проведенні і виключення існуючих недоліків, необхідно застосовувати їх досвід в практичну роботу.

Важною умовою забезпечення збереження власності, збереження фактів крадіжок, нестач, втрат, розбазарювання майна підприємства є створення належних умов збереження основних засобів у виробничих підрозділах і на об'єктах господарювання. Тому одним із головних завдань внутрішньогосподарського контролю і діяльності спеціалістів підприємства є контроль за станом збереження майна та дотримання відповідних правил і вимог з цих питань. У цьому значною мірою проявляється застережна роль контролю, спрямована на завчасне виявлення й усунення фактів і причин, що можуть зумовити крадіжки, нестачі, псування, розбазарювання майна.

Однією з основних організаційно - методичних форм такого контролю є проведення періодичної паспортизації стану збереження власності у виробничих підрозділах і на об'єктах господарювання. Суть цього заходу полягає в складанні і заповненні спеціального паспорта, в якому наведені правила збереження цим правилам. Отже, за допомогою паспортів, так би мовити, можливо обстежувати господарські об'єкти на предмет їх відповідності основним правилам і вимогам збереження майна. На кожен вид майна, характерний своїми правилами і умовами збереження, необхідно розробляти і заповнювати окремі паспорти. На однорідні групи майна можна використати один паспорт, передбачити в ньому графи для фактичних даних проставляти однозначно "так" (відповідають вимогам і правилам), "ні" (не відповідають вимогам і правилам) або конкретно коротко і лаконічно зазначити, що і наскільки не відповідає вимогам.

Правила і вимоги до збереження тих чи інших видів майна підприємства формулюються на основі положень, технічних і технологічних умов, стандартів, типових правил та інших нормативних актів, а також можуть бути складені спеціалістами підприємства і затверджені керівником підприємства. Фактичні умови і стан збереження майна повинні виявляти фактичним (візуальним) оглядом господарського об'єкта та вивченням відповідних документів.

Головне завдання паспортизації стану збереження громадської власності - завчасно в ході перевірок виявляти факти порушення правил збереження основних засобів, які можуть зумовити випадки крадіжок, нестач, розтрат, псування, створення лишків, зниження якості та інших втрат майна.

Паспортизацію умов збереження техніки слід здійснювати по автомобільному і машинно-тракторному парку (додаток В).

3.3 Вдосконалення контролю наявності та руху основних засобів

При контролі основних засобів необхідно використовувати прийоми: документальний та фактичний.

Прийоми документального контролю застосовують до бухгалтерських документів, записів в облікових регістрах, даних звітів і балансів, до статистичних та оперативних матеріалів. При цьому об’єктом документального контролю є інформація, що характеризує здійснені господарські операції.

Формальна перевірка – це перевірка правильності здійснених виправлень в документах. Саме наявність виправлень в документах може бути сигналом недоброякісності того чи іншого документу (наприклад: товарно-транспортна накладна, приймальна квитанція, платіжні доручення та інші). Арифметична перевірка – це перевірка документів, що здійснюється з метою визначення підрахунків та виявлення зловживань і крадіжок, що приховані за неправильними арифметичними діями.

Нормативно-правова перевірка – це перевірка господарських операцій з точки зору їх відповідності різним нормативним актам, інструкціям, стандартам, положенням, діючим законам.

Зустрічна перевірка документів – це перевірка достовірності і правильності відображення в документах господарських операцій в господарстві і покупця.

Взаємна перевірка документів – це перевірка відображення двох взаємопов’язаних господарських операцій, що перевіряють.

Однак правильність здійснення багатьох господарських операцій не завжди можна перевірити прийомами документального контролю. Часто виникає необхідність перевірки наявності виробленої продукції, прийнятої покупцями в натурі. З цією метою разом з прийомами документального контролю в ході перевірки застосовують прийоми фактичного контролю.

Огляд – один із самих масових методичних прийомів фактичного контролю.

Контрольне придбання – це прийом фактичного контролю, який дозволяє визначити правильність і законність відпуску продукції покупцям, розрахунків з ними в умовах безпосереднього вказання господарських операцій. Контрольне придбання покликане сприяти виявленню і документальній фіксації фактів обману покупців, порушення продавцями ліцензійних правил торгівлі.

Контрольний обмір виконаних робіт допоміжних виробництв – проводять безпосередньо на об’єкті.

Контрольний запуск сировини проводять з метою визначення достовірності діючих норм і нормативів витрат сировини на виробництво продукції.

Контрольне приймання продукції за якістю і кількістю слід проводити при визначенні достовірних даних відділу технічного контролю в кількості і якості продукції. Цей прийом перевірки необхідно використовувати у випадках виявлення приписок за даними про відпуск та реалізацію продукції.

Лабораторний аналіз якості готової продукції проводять на вимогу ревізорів, коли треба визначити якісні ознаки сировини.

Перевірка операції в натурі здійснюється з метою перевірки операцій із придбанням сировини.

Експертну оцінку застосовують при дослідженні документів, господарських операцій, якості прийнятих основних засобів.

Дослідження операцій на місці здійснюють у випадках перевірки якості готовності продукції до відпуску покупцям.

Отримання письмових пояснень і довідок: при інвентаризації, огляді, обстеженні, контрольному придбанні, випуску контрольної партії продукції і контрольному запуску сировини у виробництво, експертній оцінці і лабораторному аналізі якості продукції.

Однак в теперішній час в господарстві відсутні організаційно-методичні забезпечення контролю по основним засобам. Для більш ефективної організації роботи контрольного апарату необхідно використовувати розроблені контрольно-аналітичні таблиці.

При отриманні в бухгалтерію товарно-транспортних накладних, приймальних квитанцій, платіжних доручень їх дані повинні заноситися у відповідні накопичувальні відомості реєстраційного журналу і кожен день визначати суму додаткової виручки або збитку. Накопичувальні відомості можливо вести наростаючим підсумком за місяць і з початку року.

Для якісної перевірки та скорочення проведення ревізії та перевірок наперед заготовляють бланки описів порушень і інвентаризації розрахунків з покупцями та замовниками.

В господарстві здійснюється постійний внутрішній контроль за наявністю та рухом основних засобів. Але в організації контролю і ревізії по господарству було намічено багато недоліків. Спробуємо накреслити основні шляхи по вдосконаленню контролю. Так важливою умовою забезпечення майна застереження фактів крадіжок, нестач, псування втрат є створення належних умов збереження основних засобів у виробничих підрозділах і на об’єктах господарювання. Тому одним з головних завдань внутрішньогосподарського контролю і діяльності ревізійної комісії є контроль за станом збереження основних засобів та дотримання відповідних правил і вимог з цього питання.

Для покращення контролю за основними засобами в місцях зберігання і експлуатації ми пропонуємо проведення періодичної паспортизації стану збереження основних засобів. Суть цього заходу полягає в складанні і заповненні спеціального паспорту, в якому наведені правила збереження та відомості про фактичну відповідність умов збереження цим правилам. Тобто за допомогою цих паспортів, так би мовити, атестують об’єкти основних засобів на предмет їх відповідності основним правилам і вимогам збереження. Головним завданням паспортизації стану збереження основних засобів є завчасно в ході періодичних планових перевірок виявляти факти порушення правил збереження цінностей, які можуть зумовити випадки крадіжок, нестач, псування та інших втрат основних засобів та інформування керівника підприємства для негайного вжиття ним заходів щодо усунення згаданих фактів. Так як в господарстві значну частину основних засобів становить техніка, то ми пропонуємо здійснювати паспортизацію умов збереження техніки, зокрема по автомобільному парку – за паспортом умов збереження автомобілів та по машинно-тракторному парку за паспортом умов збереження техніки. Паспортизацію доцільно буде провести по всіх господарських об’єктах та ділянках, де зберігають техніку. В паспортах фактичні дані про стан чи умови збереження основних засобів можна проставляти однозначно "так" (відповідають вимогам та правилам) "ні" (не відповідають вимогам та правилам) або конкретно коротко і лаконічно зазначити, що і на скільки не відповідає вимогам. А правила і вимоги до збереження тих чи інших видів основних засобів доцільно сформувати на основі положень, технічних і технологічних умов, стандартів типових правил та інших нормативних актів, а також можуть бути складені спеціалістами підприємства і затверджені на загальних зборах. Фактичні умови і стан збереження майна будуть виявлені фактичним оглядом об’єкта основних засобів та вивченням відповідних документів.

Більше уваги в господарстві слід приділити і проведенню інвентаризації основних засобів, яка є одним з важливих етапів контролю, оскільки за допомогою інвентаризації контролюється робота матеріально-відповідальних осіб за збереженням інвентарних об’єктів. Так ревізійній комісії в першу чергу необхідно потурбуватися про проведення не тільки повних, а й при потребі часткових контрольних або вибіркових інвентаризацій об’єктів основних засобів. Це потрібно організувати таким чином, щоб матеріально-відповідальні особи не змогли підготуватися до інвентаризації з метою приховання можливих нестач і розкрадань. Для ефективного проведення інвентаризації основних засобів треба підібрати і укомплектувати інвентаризаційні комісії досвідченими спеціалістами, саме з основних засобів (агрономами, інженерами, працівниками бухгалтерської служби, представниками виконавчої влади).

На початку інвентаризації комісія на своєму об’єкті повинна перевірити достовірність документів, складених перед інвентаризацією, здійснити зустрічну перевірку і контроль на порівняння цих документів, перевірити внутрішнє переміщення засобів між окремими об’єктами (що на сучасному етапі в господарстві здійснюється не завжди).

При контролю за наявністю основних засобів, тобто в процесі інвентаризації, доцільно окремо проводити перевірку відповідності даних аналітичного і синтетичного обліку та фактичної наявності цінностей за результатами інвентаризації. Дані такої перевірки можна оформити контрольно-аналітичною таблицею перевірки відповідності залишків основних засобів, де по кожному об’єкту зазначають ціну, фактичні залишки за даними інвентаризації, залишки за даними первинного та аналітичного обліку, а також відхилення між обліковими та фактичними залишками. А потім таблицю прикласти до основного акта ревізії.

При послідуючих ревізіях ревізійним комісіям можна проводити вибіркові інвентаризації. Вибіркова інвентаризація може здійснюватися разом з працівниками обліку. Тоді комісії необхідно розділити на дві частини: одна перевіряє достовірність руху цінностей і їх залишки за бухгалтерськими документами, а друга – наявність цих цінностей в натурі. Це дає можливість зразу ж після інвентаризації здійснити порівняння фактичної наявності з даними обліку і оцінити результати інвентаризації. Під час ревізії доцільно буде здійснювати і так звані контрольні інвентаризації, які повинні забезпечити не тільки контрольну перевірку окремих інвентарних об’єктів, але й перевірку правильності ведення та оформлення документами операцій, пов’язаних з рухом цінностей.

Незайвим у досліджуваному господарстві буде і запровадити перевірки проведених інвентаризацій ревізійною комісією. І з цією метою вести книгу реєстрації контрольних перевірок інвентаризації, яку відкривають на рік і зазначають ім’я працівника, що провів перевірку матеріально-відповідальної особи, назву складу, дату проведення перевірки, наявність засобів за результатами інвентаризації та перевірки, відхилення рішення керівництва про проведену перевірку та підпис особи, що проводила перевірку.

Під час перевірки основних засобів ревізійної комісії необхідно звернути увагу на правильність відображення вартості основних засобів в обліку, контролювати відповідність майна якості державним стандартам, технічним паспортам при постачанні. У випадку пошкодження тари, невідповідності кількості і якості супровідним документам оформляти акт, в якому слід зазначити причину і пред’явити претензії постачальнику. Для визначення правильності первісної вартості об’єктів комісії необхідно вивчити записи по рахунках 15,10 та 63 та провести зустрічну перевірку цих записів та даних у постачальників (що в господарстві не практикується). А при перевірці списання основних засобів рекомендуємо ревізії звернути увагу на списання об’єктів культурно-побутового призначення та видачу їх у підзвіт (чи не замінені вони іншими об’єктами так чи не використовуються в особистих цілях). І взагалі при проведенні ревізії основних засобів слід застосовувати всі прийоми фактичного і документального контролю в сукупності, так як саме комплексне їх застосування забезпечить високу ефективність контролю. Так як успішна реалізація результатів ревізій значною мірою залежить від правильності оформлення матеріалів, то пропонуємо в господарстві змінити форму акта проведених ревізій. На нашу думку більш ефективним буде акт ревізії прикладеними до нього проміжними актами, відомостями, контрольно-аналітичними таблицями основних засобів. Цей акт дасть інформацію про результати проведеної ревізії в цілому по господарству, а прикладені додатки – при необхідності виявити конкретні результати проведених перевірок основних засобів за місцями їх збереження.

Для усунення існуючих недоліків в перевірці основних засобів і підвищення ефективності їх контролю в подальшому в господарстві можна провести контрольорську перевірку основних засобів. Контрольор відрізняється від ревізора суттю підходу до перевірки. Його дії консультаційні, він знає не лише бухгалтерський облік і звітність, а й економічні закони, юридичні права. Контрольор не так намагається знайти цифрові і сумарні помилки, як дає огляд методу ведення бухгалтерського обліку підтвердження чи спростування результатів діяльності підприємства. Контрольорську перевірку треба провести загальну за запропонованою схемою, поставивши перед нею наступні завдання:

- перевірка стану обліку, наявності зберігання ефективності використання основних засобів;

- встановлення обґрунтованості правильності оформлення надходження і вибуття;

- перевірка правильного нарахування зносу і віднесення витрат на ремонт основних засобів;

- перевірка правомірності реалізації основних засобів, а також їх оцінка при реалізації;

- перевірка своєчасності і правомірності віднесення результатів від ліквідації на фінансово-господарську діяльність підприємства;

- перевірка достовірності віднесення суми переоцінок на рахунки бухгалтерського обліку.

Згідно наказу керівника підприємства бухгалтерія та всі виробничі підрозділи повинні будуть забезпечувати всебічну допомогу при проведенні перевірки, а на головного бухгалтера буде покладено контроль за своєчасним представлення для перевірки первинних та зведених документів.

При проведенні перевірки необхідно звернути увагу на:

- перевірку вибуття основних засобів;

- відображення в обліку безоплатно переданих основних засобів;

- звіряння залишків по зведеним документам з оборотами в Головній книзі, особливо на оприбуткування основних засобів;

- перевірку правильності відображення даних Головної книги в звітності підприємства.

Пропонуємі схеми методів документального і фактичного контролю основних засобів наведені в Додатках Г іД.

4. Організація інформаційної системи обліку та контролю основних засобів

Введення інформації може бути організовано за допомогою ручного ведення операцій; режиму типових інформацій; режиму автоматичного формування операцій по документах.

Список основних засобів, нематеріальних активів, необігових активів міститься в довіднику Необігові активи. Дані довідника використовуються під час уведення документів і для ведення аналітики на рахунках 10-13, 18, 01. Трирівнева структура довідника дає змогу об’єднувати його елементи в різноманітні групи і підгрупи за різними ознаками.

Діалогове вікно редагування реквізитів елемента довідника має дві закладки. Кожний необіговий актив описують передусім видом, який вибирають у реквізиті Вид необігового активу. Цей реквізит одночасно визначає рахунки та методику обліку активу.

Потрібно також увести значення таких реквізитів: повна назва, первісна вартість, шифр, інвентарний номер, дата введення в експлуатацію, одиниця вимірювання і рахунок обліку. Дата введення в експлуатацію вводиться автоматично під час проведення для цього необігового активу документа Введення в експлуатацію. Одиниця вимірювання для кожного елемента довідника може мати лише одне значення. Рахунки обліку автоматично заповнюються під час вибирання виду не обігового активу.

На закладці Додатково містяться реквізити, що визначають параметри нарахування зносу необігових активів у бухгалтерському і податковому обліку. Для всіх об’єктів (виняток становлять лише інші необоротні активи) потрібно задати метод нарахування зношеності за бухгалтерським обліком. У типовій конфігурації таких методів шість: прямолінійне списання, метод зменшення залишку, метод прискореного зменшення залишку, виробничий (сума одиниць), кумулятивний та податковий. Кожен із методів потребує задання певного набору параметрів. Зокрема, метод прямолінійного списання передбачає визначення ліквідаційної вартості і терміну використання об’єкта, метод зменшення залишку – місячної норми амортизації, а метод суми одиниць – ліквідаційної вартості, розрахункового обсягу виробництва й обсягу виробництва поточного місяця.

У реквізитах Рахунок затрат і Вид затрат треба зазначити рахунок і аналітику затрат, на які будуть зачислені суми нарахованого зношення. У випадку незалежності активу виробничим фондам підприємства, коли нараховують зношення за матеріальним або нематеріальним активом у податковому обліку, треба увімкнути прапорець Виробниче. Для такого об’єкта також необхідно зазначити, до якої групи податкового обліку він належить (для цього є група реквізитів Податковий облік), з метою визначення субрахунку позабалансового рахунка ОЗ (обігових засобів), де обліковуватиметься балансова вартість об’єкта за податковим обліком.

З метою проведення операції надходження необігових активів в організацію можна використати документ "Прибуткова накладна", задавши в реквізиті документа "Що оприбутковуємо" значення ОЗ, НМА та ін. необоротні матеріальні активи або Інші необоротні активи для необоротних активів та ТМЦ для МШП. Решту реквізитів документа заповнюють згідно з накладною постачальника.

Заповнення реквізитів екранної форми Прибуткова накладна треба починати з реквізитів групи Постачальник. Поле Вид постачальника може мати одне з таких значень: Вітчизняний постачальник, Іноземний постачальник, Підзвітна особа або Інше. Залежно від вибору виду відповідно змінюється бухгалтерський рахунок постачальника на закладці Додаткові. Після цього потрібно визначити постачальника з довідника контрагенти або Співробітники (якщо реєструють надходження від підзвітної особи),вибрати валюту, у якій буде виписана накладна, і курс цієї валюти.

Якщо вести облік з конкретним постачальником у розрізі угоди (у довіднику Контрагенти для нього введено угоду за замовчуванням), то ця угода відобразиться в полі Замовлення діалогової форми прибуткової накладної. За допомогою кнопки вибору (кнопка "…"), значення цього реквізиту можна змінити, вибравши інше замовлення в журналі Відбір замовлень контрагента. Якщо ж скористатися кнопкою Х, то цю прибуткову накладну можна зробити документом-замовленням, тобто першим документом у ланцюжку взаєморозрахунків з клієнтом (у цьому випадку поле замовлення відображає рядок Без замовлення).

Під час роботи з прибутковими накладними та іншими документами доцільно використовувати можливості, що їх надає програма. Зокрема в разі оприбуткування передоплаченого товару на підставі попередньо наданого постачальником рахунка обов’язково треба застосувати режим Уведення на підставі і ввести прибуткову накладну на підставі рахунка. У цьому випадку програма автоматично заповнить табличну і реквізити заголовної частини прибуткової накладної. В полі Замовлення відображатимуться назви і реквізити документа, що був першим. Це може бути Угода або Рахунок вхідний.

Необігові активи і МШП не достатньо оприбуткувати за допомогою прибуткової накладної. Їх потрібно ввести в експлуатацію, бо тільки тоді вони будуть зараховані на баланс. Документ "Введення в експлуатацію" (рис.4.1) призначений саме для цього.

Діалогову форму документа Введення в експлуатацію треба заповнювати від заголовної частини; передусім увімкнувши можливість Введення в експлуатацію необігових активів, що в групі реквізитів Облік не введених в експлуатацію ТМЦ. У цій же групі потрібно задати значення реквізиту Місце зберігання відповідно до місця подальшого розміщення необігових активів або вибрати матеріально-відповідальну особу, за якою вони будуть закріплені. У групі реквізитів Параметри введення в експлуатацію обов’язково треба заповнити значення єдиного реквізиту Вид необігових активів.

рис.4.1. Документ "Введення в експлуатацію"

Таблична частина містить таку інформацію:

- аналітика рахунку капітальних інвестицій, на якому обліковують первісну вартість об’єкта;

- назву об’єкта (вибирають з довідника Необігові активи);

- кількість об’єктів, які вводяться в експлуатацію;

- одиниці вимірювання;

- ціну об’єкта без ПДВ;

- підсумок за рядком без ПДВ.

Потрібний набір проведень у випадку введення не обігового активу в експлуатацію (прийняття об’єкта на баланс, збільшення балансової вартості основних фондів за податковим обліком та ін.) автоматично формується під час проведення документа Введення в експлуатацію.

Операції пов’язані з переведенням необігових активів та МШП з одного місця зберігання в інше, виконують за допомогою документа Переміщення. Крім формування відповідних бухгалтерських проведень, цей документ дає змогу оформити акт приймання-передавання необігових активів чи накладну на переміщення МШП. Місця зберігання (звідки і кули передають) необігових активів чи МШП задають в однойменних реквізитах діалогової форми документа, шляхом вибирання з довідника Місця зберігання.

У табличній частині є інформація про таке:

- назву об’єкта, який переміщують;

- бухгалтерський рахунок обліку об’єкта (визначений автоматично за типом об’єкта);

- партію, до якої належить переміщуваний об’єкт;

- назву об’єкта після переміщення;

- кількість переміщуваних об’єктів.

Якщо потрібно списати необіговий актив з огляду на моральне або фізичне зношення, ліквідацію його унаслідок надзвичайної ситуації, а також у випадку реалізації необігових активів, то використовують документ Ліквідація необігових активів (рис.4.2). Діалогова форма документа для реквізитів заголовної частини має дві закладки: Основні та Додатково. Документ починають заповнювати з вибору значення реквізиту Вид ліквідації (списання або реалізація). У разі списання або реалізації виробничих активів можливе збільшення виробничих прибутків/видатків і вид (ставку) ПДВ зазначають у відповідних реквізитах закладки Основні.

Вигляд закладки Додатково залежить від вибраного значення реквізиту Вид ліквідації. У випадку списання на закладці Додатково треба вибрати варіант ліквідації. Це забезпечить формування необхідних проведень з податкового обліку відповідно до чинного законодавства України. Тут також потрібно визначити відповідну статтю затрат. Якщо ж для реквізиту Вид ліквідації вибрано значення Реалізація, то реквізити закладки Додатково мають такий самий вигляд, як і в документі Видаткова накладна.

Рис.4.2. Документ "Ліквідація необоротних активів".

У графі необіговий актив табличної частини документа зазначають об’єкт, який підлягає зняттю з обліку (назву не обігового активу вибирають з відповідного довідника). Після вибору об’єкта автоматично будуть заповнені такі реквізити: місце зберігання об’єкта, його первісна вартість, нараховане зношення, кількісні залишки на рахунку обліку. А якщо документом оформляють реалізацію необігових активів, то в табличній частині додатково вводять ціну продажу.

Під час опрацювання документа Ліквідація необігових активів формуються потрібні бухгалтерські проведення. У тих випадках, коли це необхідно, списання балансової вартості виробничого матеріального активу, який ліквідують, виконують "червоним сторно" на відповідному рахунку, на якому облікована його балансова вартість. У разі списання або реалізації необігових активів, що належать групам 2 і 3, відбувається сторнування їхньої кількості на рахунках ОЗ.2, ОЗ.3. Під час списання нематеріального активу, його первісну вартість списують з кредиту рахунка НА.1, а суми нарахованого зношення – з дебету рахунка НА.2.

Зазначимо, що документ Ліквідація необігових активів можна ввести на підставі документів Угода чи Рахунок. Крім того, роботу бухгалтера значно полегшує Помічник "Ліквідація необігових активів, який запускають за допомогою відповідної кнопки на панелі інструментів чи за допомогою головного меню (розділ Сервіс). Переміщення між вікнами помічника відбувається за допомогою кнопок Назад і Далі. Застосування помічника дає змогу створити документ Ліквідація необігових активів, який потім можна відкрити та відредагувати звичайним чином. Також зазначимо, що в будь-який момент роботи з помічником, аж до натискання кнопки Готово в останньому вікні помічника, можна завершити роботу з ним і перервати створення документа. Якщо було задано прапорець Відкрити документ, то документ відразу ж відкриється для перегляду та редагування.

Операції щодо ремонту і модернізації основних засобів відображені в обліку за допомогою документа Модернізація необігового активу (рис.4.3), що дає змогу оформити акт ремонту-модернізації основних засобів.

Кожне підприємство, проводячи господарську діяльність, ремонтує або модернізує необоротні активи для підтримання їх у робочому стані, продовження терміну експлуатації чи поліпшення експлуатаційних характеристик. У практиці переважають два способи ремонту і модернізації основних засобів: господарський (силами підприємства) і підрядний (за допомогою спеціалізованих підприємств і фірм).

Для правильного відображення ремонту і модернізації основних засобів у бухгалтерському обліку важливо виявити обсяг і собівартість виконаних робіт і, відповідно, відобразити зміну балансової вартості основних засобів. Ці завдання дає змогу вирішити документ Модернізація необігових активів.

Рис.4.3. Документ "Модернізація необігового активу".

Діалогову форму документа заповнюють так: спочатку вибирають у реквізиті необіговий актив той об’єкт, ремонт або модернізацію якого проводять, а також матеріально-відповідальну особу, за якою він закріплений; потім визначають спосіб виконання робіт над об’єктом (як зазначено вище, є два такі способи). Група реквізитів Зміна балансової вартості (податковий облік) стає доступною у випадку оформлення цим документом ремонту або модернізації не обігового активу, що належить до виробничих фондів підприємства. Увімкнувши прапорець Вказати вручну, можна переглянути і відредагувати суму, у межах якої підприємство може зачислити затрати на ремонт або модернізацію до валових витрат (сьогодні це 10% від сукупної балансової вартості основних виробничих фондів). Затрати, що перевищують цю межу, зачисляють на збільшення балансової вартості відповідної групи основних фондів у податковому обліку. У реквізиті Валові видатки потрібно визначити статтю валових витрат, на яку будуть зачислені суми затрат, що перевищують передбачений законодавством рівень.

У випадку, коли ремонт або модернізацію провадять підрядним способом (через організацію-підрядника), то у діалоговій формі документа буде ще одна закладка – Додатково. Якщо підприємство не має права вводити суму ПДВ, сплачену підряднику за виконані роботи, до складу податкового кредиту, то потрібно увімкнути на цій закладці прапорець ПДВ на затрати. Якщо прапорець вимкнено, то буде застосований звичайний механізм розрахунку сум і формування проведень за першою подією.

Табличну частину документа починають заповнювати з вибору бухгалтерського рахунку в графі Рахунок, що кореспондує за кредитом з рахунком, куди будуть списані затрати з ремонту або модернізації не обігового активу. Зокрема, у випадку проведення ремонту або модернізації господарським способом (силами підприємства) це може бути рахунок обліку матеріалів і запчастин, придбаних для заміни відповідних вузлів об’єкта або додаткового встановлення в ньому. У разі ремонту або модернізації підрядним способом (через організацію-підрядника) цей реквізит визначає рахунок обліку взаєморозрахунків з підрядником. Подальші графи табличної частини Субконто1, Субконто2, Субконто3 відображають конкретні об’єкти аналітичного обліку на вибраному рахунку. У графі Рахунок модернізації визначено рахунок, на який будуть списані затрати з ремонту або модернізації не обігового активу. Здебільшого, це може бути відповідний субрахунок рахунка 15 Капітальні інвестиції. На рахунок 15 списують затрати з ремонту (модернізації), внаслідок якого очікують поліпшення функцій них можливостей об’єкта або появи економічного ефекту від його використання. У такому випадку суми затрат для поточного рядка зачисляють на збільшення балансової вартості об’єкта.

У випадку коли метою ремонту є відновлення первинного ресурсу не обігового активу (відновлення його дієздатності), у графі Рахунок модернізації зазначають один із затратних рахунків, і видаток на ремонт буде відображений у складі затрат поточного періоду. Балансова вартість об’єкта за бухгалтерським обліком у цьому разі не змінюється.

Якщо ремонт проводять господарським способом (власними силами), то у графі Кількість зазначають кількість витрачених на ремонт матеріалів, запчастин тощо, а графи Ціна і Сума недосяжні для редагування (вони будуть обчислені автоматично під час проведення документа). Якщо ж ремонт чи модернізацію не обігового активу виконують підрядним способом, то у графі Сума табличної частини зазначають вартість поточних затрат.

За допомогою кнопки Друкувати можна одержати друковану форму акта приймання-здавання відремонтованого (реконструйованого) об’єкта основних засобів, однак вона стає активною тільки після проведення документа.

У разі потреби операції з обліку необігових активів можна ввести вручну, однак тоді потрібно самостійно задавати необхідну кореспонденцію рахунків, вибирати об’єкти аналітичного обліку і розраховувати суми проведень.

Для нарахування амортизації призначений документ Нарахування зносу (рис.4.4).

Оскільки цей документ використовує для розрахунків реквізити довідника необігові активи, то перед його уведенням довідник повинен бути заповнений, щоб забезпечити правильність розрахунків.

За допомогою цього документа можна щомісячно нараховувати амортизацію для всіх матеріальних і нематеріальних активів у бухгалтерському обліку, а також щоквартально – у податковому обліку. Варіант нарахування амортизації (у бухгалтерському або податковому обліку) визначають шляхом вибору відповідної можливості в діалоговій формі документа.

Рис.4.4. Документ "Нарахування зносу".

Метод нарахування амортизації у бухгалтерському обліку для кожного об’єкта задають у реквізиті Метод розрахунку зношення довідника Необігові активи. На підставі даних з довідника, амортизацію у бухгалтерському обліку нараховують одночасно щодо всіх матеріальних і нематеріальних активів. У разі вибору методу прямолінійного списання для розрахунку сум зношення потрібні такі дані, як ліквідаційна вартість (сума, яку очікують отримати за актив після закінчення терміну його використання) і очікувана тривалість використання активу. Метод зменшення залишку передбачає використання для розрахунку сум амортизації щомісячну норму амортизації. Тоді сума амортизаційних відрахувань визначена як добуток залишкової вартості об’єкта на його норму амортизації. Метод суми одиниць для розрахунку суми зношення потребує таких параметрів, як ліквідаційна вартість, розрахунковий обсяг виробництва й обсяг виробництва поточного місяця.

Усі параметри, потрібні для розрахунку зношення кожного з об’єктів тим чи іншим методом, повинні бути задані у довіднику Нематеріальні активи. У цьому ж довіднику визначають рахунок і аналітику затрат, куди буде зачислена сума нарахованого зношення в кореспонденції з субрахунком рахунка 13 Зношення необігових активів.

Амортизацію малоцінних необігових активів можна нараховувати в розмірі 50% від вартості об’єкта, яка підлягає амортизації в момент його введення в експлуатацію та в розмірі решти 50% від вартості в місяць списання з балансу; або в розмірі 100% від вартості об’єкта в момент його введення в експлуатацію.

Провести документ Нарахування зносу, не закриваючи його діалогової форми, дає змогу кнопка провести. Після проведення стає активною кнопка Друкувати, за допомогою якої можна отримати друковану форму відомості нарахування амортизації у бухгалтерському обліку.

Для отримання підсумкових і детальних даних з обліку необігових активів використовують стандартні звіти. Зокрема, для перегляду залишків і обігів на рахунках, де ведуть аналітичний облік за субрахунком Необігові активи, застосовують стандартний звіт Аналіз субконто (додаток Е). У діалоговому вікні введення параметрів звіту треба задати період звітності, а для параметра Вид субконто 1 – значення Необігові активи.

Звіт Картка рахунка (додаток Ж) можна використати для перегляду рухів коштів за конкретними не обіговими активами. Щоб одержати звіт, треба задати період звітності, параметру Вид субконто 1 – значення Необігові активи, а значення параметра Субконто 1 вибрати з довідника необігових активів (це може бути або конкретний елемент довідника, або група).

Звіт про проведення можна використати для одержання проведень між тими рахунками, де ведуть аналітичний облік за необоротними активами.

Стандартний звіт Журнал-ордер по субконто (додаток З) можна використати для одержання інформації про рух основних засобів на рахунку 10. У параметрах звіту потрібно задати період звітності значення рахунка 10.

З метою одержання аналітичної інформації про залишки основних засобів на початок, надходження, видатки і залишки на кінець періоду звітності, можна скористуватися стандартним звітом Оборотньо-сальдова відомість по рахунку (додаток І). Налаштовуючи параметри звіту, треба задати номер рахунка 10.[9]

5 . Економічна ефективність заходів з охорони праці при використанні основних засобів

Охорона праці - це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, що забезпечують безпеку, зберігання здоров'я, працездатності людини в процесі праці.[24]

Мета охорони праці - це зниження і ліквідація травматизму на виробництві, професійних захворювань на основі заходів, що включають систему законодавчих актів, соціально-економічних, організаційно-технічних заходів, що забезпечують безпеку процесу праці, зберігання здоров'я людини і його працездатності.[12]

Впровадження в виробництво нових потужних тракторів, машин, використання мінеральних добрив, ядохімікатів підвищують продуктивність праці і полегшують працю робітників. Невміле використання техніки, недотримання або незнання вимог безпеки праці приводять до виробничого травматизму і професійним захворюванням. Тому одним з головних питань виробництва є створення безпечних умов праці. Це відображено в Конституції України, Законі України "Про охорону праці", Кодексі Законів про Працю, Системі стандартів безпеки праці і інших документах.[47]

Закон України "Про охорону праці" і змінами та доповненнями визначає основні положення по реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відношення між власником підприємства або уповноваженим ним органом і робітником по питаннях безпеки, гігієни праці і виробничого середовища та установлює єдиний порядок охорони праці в Україні.[24]

Відповідальним за стан охорони праці є керівник підприємства. Контроль за виконанням робіт по охороні праці покладений на інженера по охороні праці.

Керівник підприємства створює і забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого він:

• створює відповідні служби, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці;

• розробляє і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

• забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

• впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації, позитивний досвід з охорони праці тощо;

• забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

• забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань;

• організовує проведення контролюохорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

• розробляє і затверджує нормативні акти з охорони праці підприємства, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та нормативними документами підприємства з охорони праці;

• здійснює контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

• організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

• вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення в господарстві аварій та нещасних випадків;

• організувати огляди - конкурси з охорони праці в закладах та установах охорони здоров’я;

• оформити кабінети (куточки, стенди) охорони праці;

• визначити дні прийому працівників керівництвом закладів та установ, головами профспілкових організацій;

• в гаражах, де знаходяться автомашини управління, зробити оглядові ями, обладнати освітленням та допоміжним інвентарем, придбати зимові шини.[52]

За порушення зазначених вимог керівник несе безпосередню відповідальність.

В господарстві на кожній бригаді, фермі є куточки техніки безпеки. Заведена необхідна документація по охороні праці. Є відповідна література, плакати по техніці безпеки, інструкції і методичні вказівки по проведенню занять, затверджені програми для навчання робітників.

Один раз на рік в господарстві проводиться медичний огляд згідно графіку.

Розглянемо показники, які характеризують стан охорони праці в господарстві за 2004 -2006 рр.(таблиця 5.1).

Аналізуючи дані таблиці можна відмітити, що в господарстві середньооблікова чисельність працюючих зменшилась на 71 чол. порівняно з 2004 роком. Коефіцієнт важкості збільшився на 11 %, що свідчить про невисокий рівень травматизму. Розрахувавши коефіцієнт частоти відмітимо, що він зрісна91 % у 2008 році порівняно з 2006 роком. Коефіцієнт втрат робочого часу збільшився на 256 %.

Все це свідчить про стабільний стан охорони праці, що не призводить до зниження продуктивності праці, травматизму і захворюваності працівників.

Як бачимо, в господарстві стався один нещасний випадок у 2008 році з начальником мехмайстерень Захлебаєвим Олександром Семеновичем. Вік потерпілого – 51 рік; кількість днів непрацездатності- 11 днів; заробітна плата – 1200 грн.

Таблиця 5 .1

Показники стану виробничого травматизму у СК "Авангард" за 200 6 -200 8 роки

Економічний збиток від даного нещасного випадку розрахуємо за формулою, розробленою на підставі Закона "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків в господарстві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" №1105 – ХІV від 23.09.99р.[25]

ЕЗ = С1 + С2 + С3 + С4 + С5 + С6 + С7, [52]

де С1- розмір одноразової допомоги в зв’язку з погіршенням стану здоров’я. Він розраховується як добуток заробітної плати і коефіцієнта

С1 =К х Зм,

де Зм – місячна оплата праці, грн.;

К – коефіцієнт, який залежить від тривалості хвороби потерпілого.

Коефіцієнт 0,2 вказує, що потерпілий хворів менше місяця;

С1 = 1200 грн. х 0,2 = 240 грн.

С2- сума виплат по листку непрацездатності:

C2 = Зд х Дн,

де Зд – середньоденна оплата праці, грн.;

Дн – кількість днів непрацездатності по травматизму;

С2 = 47,6 х 11=523,8 грн.

С3 – збиток при наданні першої медичної допомоги

С3=15 грн.

С4= Дн х 2,625,

де 2,625 – середня вартість 1 дня перебування на амбулаторному лікуванні

С4= 2,625 х 11 = 28,8 грн.

С6 – витрати на розслідування

С6= (Зп1+ Зп2 + Зп3 + Зп4 ) х Q,

деЗп1, Зп2, Зп3, Зп4 – денна заробітна плата членів комісії

Q – кількість днів роботи комісії

С6 = (20,40 +10,25+16,25+18,95) х 1 = 65,85 грн.

Загальна сума збитків від травматизму склала :

Ез = 240+523,8+15+28,8+40+65,85 = 643,45 грн.

Для того, щоб уникнути таких витрат, необхідно розробити ряд заходів по зменшенню нещасних випадків, згідно з темою магістерської роботи для робітників мехмайстерень та гаражів:

- придбати вогнегасники та протипожежне устаткування для всіх транспортних засобів;

- виконати ремонт та догляд машин і механізмів з метою підтримання їх в робочому стані, безпечному для використання;

- забезпечити робітників спецодягом, а при роботі з отрутохімікатами- засобами індивідуального захисту;

- обладнати кабінет охорони праці стендами та навчально-методичними матеріалами;

- обладнати належним чином приміщення санітарно-побутового призначення;

- сприяти повному забезпеченню персоналу засобами індивідуального захисту;

- дотримуватися періодичності проведення інструктажів.

Впровадження запропонованих заходів сприятиме підвищеннюпродуктивності праці робітників.

Ефективність заходів з охорони праці вимірюється показниками приросту продуктивності праці за рахунок підвищення працездатності, зумовленої поліпшеням умов праці.

Розрахуємо приріст продуктивності праці, що може бути отриманий в управлінні охорони здоров’я при підвищенні працездатності за рахунок поліпшення умов праці, за формулою:

Пт= (Р₂ /Р₁ - 1)*100*m, %

де Р_{1 і} Р₂ – показники працездатності до і після поліпшення умов праці.

m – коефіцієнт впливу поліпшення функціонального стану організму людини на продуктивність праці. m = 0,2.

Працездатність – величина зворотна втомлюваності.

Р₁ = 100- ((U_т1 - 15,6)/0,64),

Р₂ = 100- ((U_т2 - 15,6)/0,64),

де U_т1 і U_т2 – інтегровані показники важкості праці до та після впровадження заходів з охорони праці, вилучаються після проведення атестації робочих місць та заповнення карти умов праці;

U_т1 = 35,4; U_т2 = 24,1.

Р₁ = 100- ((35,4- 15,6)/0,64)= 69,07;

Р₂ = 100- ((24,1- 15,6)/0,64)= 86,72.

Пт= (86,72/69,07- 1)*100*0,2= 5 %.

Таким чином, можемо стверджувати, що за рахунок підвищення працездатності, зумовленої поліпшенням умов праці, приріст продуктивності праці становить 5 %.

6. Екологічна експертиза

Згідно з Законом України "Про екологічну експертизу" № 45/95-ВР від 9 лютого 1995р. [23] екологічна експертиза в Україні — це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що грунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки. Відносини в галузі екологічної експертизи регулюються цим Законом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища"[21] та іншими актами законодавства України.

Завданням законодавства про екологічну експертизу є регулювання суспільних відносин в галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави.

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об’єктах.[22]

В умовах планово-розподільної системи збуту продукції забезпечення агропідприємств матеріально-технічними засобами, а також формування цін, встановлення рівня оплати праці і багато інших питань вирішувались державою централізованим шляхом і не було необхідності їх розгляду на обласному, районному чи господарському рівнях. Пріоритет надавався розв'язанню технологічних і технічних проблем агропромислового комплексу. З переходом на ринкові відносини становище змінилось. Виникло безліч організаційно-економічних проблем, пов'язаних з формуванням ринку, його інфраструктури, економічного механізму господарювання, товарно-грошових, земельних відносин тощо.

В господарстві склалась багатоукладність. У цих умовах для кожної форми господарювання повинна бути визначена своя внутрішньогосподарська система і свій економічний механізм господарювання. Особливо це важливо для фермерських господарств, які все ще знаходяться у стадії становлення. Необхідна чітка організація економічних взаємовідносин між виробниками і споживачами, між підприємствами і державою. Разом з тим не можна вважати удосконаленою чинну систему цін і ціноутворення. Низькі закупівельні ціни, особливо на тваринницьку продукцію, а також диспаритет цін на промислову продукцію є основною причиною кризи в агропромисловому комплексі. Ці проблеми, а також проблеми оподаткування і фінансування потребують свого вирішення.

Економічна ситуація в господарстві характеризується перш за все тим, що через обмеженість платоспроможності населення, значний монополізм у суміжних галузях, і особливо в переробній промисловості та торгівлі, а також великий обсяг імпорту виробники не можуть підвищувати ціни на свою продукцію відповідно до збільшення витраті на виробництво. Це є однією з головних причин зменшення виробництва практично в усіх господарчих галузях.[49]

Економічне стимулювання раціонального природокористування і охорони навколишнього природного середовища передбачено Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища".[21] Але практика підтверджує, що вимоги цього закону і інших законів та законодавчих актів про економічне стимулювання залишаються лише декларацією. Хоча на думку зарубіжних спеціалістів у найближчий час ми станемо свідками початку всесвітнього повороту до виробництва продукції без пестицидів, гербіцидів 1 мінеральних добрив. Споживачі надають перевагу екологічно чистій продукції, незважаючи на її більш високу ціну.[20]

Для стимулювання товаровиробників при виробництві екологічно чистої продукції пропоную економічний механізм, який складається з трьох основних блоків:

1) економічні важелі і стимули, які сприяють зацікавленості у виробництві екологічно чистої продукції;

2) економічні санкції, які застосовуються до забруднювачів навколишнього середовища;

3) організаційно-правові заходи, які забезпечують ефективність застосування окремих елементів економічного механізму.

До першого блоку економічного механізму входять такі елементи:

- пільгове оподаткування;

- пільгове кредитування;

- підвищення закупівельної ціни;

- централізовані капітальні вкладення;

- пільгові ціни на послуги і засоби виробництва;

- державне страхування.

До другого блоку належать такі елементи:

- зниження цін на екологічно забруднену продукцію;

- система штрафів;

- підвищення плати за землю.

До третього блоку входять такі елементи:

- стандарти на продукцію;

- контроль якості;

- інформаційне забезпечення;

- екологічний моніторинг.

Запропонований економічний механізм забезпечує пріоритетність інтересів споживача, а не отримання товаровиробником прибутку будь-якими засобами. Для товаровиробника агропромислового комплексу головним орієнтиром повинна стати зацікавленість окремого споживача і суспільства в цілому в збільшенні виробництва екологічно чистої продукції. Одним із основних інструментів здійснення цього положення в ринковій економіці є ціни. У наш час існує 30-відсоткова доплата до заготівельних цін на окремі види продукції, вирощеної без застосування отрутохімікатів і призначеної для виробництва дитячого і дієтичного харчування. Проте значної стимулюючої дії зазначена норма не має через такі причини:

- доплата до ціни поширюється на досить обмежений асортимент продукції;

- коло споживачів даної продукції обмежене;

- екологічно чисту продукцію підприємства виробляють, як правило, на умовах цільових договорів або держзамовлення.

З метою заохочення товаровиробників до виробництва чистої продукції необхідно:

- підвищити розмір доплати до 50%;

- поширити цю доплату на всю вироблену екологічно чисту продукцію;

- запропонувати екологічно, чисту продукцію всьому ринку, а не окремим його секторам.

Застосування цього підходу дозволяє товаровиробникам при відмові від застосування засобів хімізації, навіть у випадках отримання меншої кількості, але екологічно чистої продукції, мати пільги по земельному податку.

Такий підхід стимулює товаровиробників, застосовувати екологічно чисті технології, направляти кошти на оздоровлення навколишнього середовища.

Подолання кризової ситуації в виробництві неможливе без проведення політики державної підтримки державного сектора економіки. При вирішенні цієї проблеми не можнане враховувати багаторічного досвіду з підтримки товаровиробників в економічно розвинених країнах. Тут виробництво розглядають як стратегічну галузь, і її підтримку проводять за рахунок бюджетних коштів. У Західній Європі, наприклад, фермер за рахунок ринкових цін отримує тільки частину прибутку, а решту доплачує держава. Так, в Австрії рівень державної підтримки сільського підприємства до вартості продукції складає 44%, у Фінляндії - 72%, у Швеції – 47%, у Швейцарії - 76%, в Канаді - 35%, в Японії - 72%, в США - від 27 до40% (залежно від урожайності). Федеральні органи США протягом багатьох років цілеспрямовано проводять політику підтримки фермерства, використовуючи різні форми субсидій. Конкурентоспроможність великих ферм, які, власне і годують Америку, дозволяє їм виживати за будь-яких умов, але дрібним, особливо низькотоварним фермам без постійної допомоги держави не вижити. Якщо на початок 80-х років XXст. такі доплати не перебільшували 2 млрд. доларів на рік, то тепер у середньому на рік вони складають близько 13 млрд. доларів. Проте ці кошти складають лише частку того, що називається державноюпідтримкою фермерських господарств. Так, у 1982-1986 рр. надання субсидій сільськогосподарським виробникам США проводилось майже за 30 різними пунктами і позиціями. Найбільшу питому вагу в системі субсидіювання займали:

- пільгове кредитування багатьох, фермерських починань і тарифні пільги;

- часткова оплата державою обов'язкових страхувань;

- доплата підприємцям за зерно, яке вони здають на довгострокове зберігання;

- відрахування із суми обов'язкових податків витрат на паливно-мастильні матеріали, необхідних у період експлуатації тракторів при транспортуванні польовими дорогами.

Держава відшкодовує витрати на контроль якості продукції, витрати на наукові дослідження та інформативне забезпечення, застосовує пільгове оподаткування. Загальний обсяг державних субсидій у середньому за рік складає 26,7 млрд. доларів, що становить 24,6% загальної вартості продукції. При цьому федеральний уряд надає фінансову підтримку не тільки виробникам, а й споживачам продукції. В Україні практично не застосовуються економічні методи управління і стимулювання виробництва. Особливо це помітно в галузях, де економічне стимулювання означатиме зниження збитковості виробництва екологічно чистої продукції, незважаючи на те, що заходи по вирішенню даного питання передбачені чинним законодавством.[49]

Щодо досліджуваного підприємства потрібно відмітити, що СК "Авангард" має об'єкти, які шкідливо впливають на стан навколишнього природного середовища. Підприємство сплачує збір за викиди пересувними джерелами забруднення. Для цього складається податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища. Даний документ складає підприємство в кінці кожного кварталу протягом календарного року.

Висновки та пропозиції

Швидкі зміни економічних умов пред'являють до бухгалтерського обліку, як до основи інформаційного забезпечення органів управління, нові вимоги: відображення реальних виробничих процесів, урахування змін у законодавчій базі, представлення оперативної інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень

У роботі був проведений аналіз стану обліку і контролю в СК "Авангард" Менського району, Чернігівської області.

Аналіз економічної діяльності підприємства показав, що підприємство знаходиться у доброму економічному і фінансовому стані.

Важливим фактором виробництва, що визначає рівень його розвитку і результативності, є основні засоби. Збереження, раціональне використання та відтворення основних засобів в значній мірі залежить від правильної організації їх обліку.

На підставі детального аналізу стану органзації первинного і аналітичного звіту основних засобів в господарстві ми прийняли до висновку, що він потребує удосконалення. Так, при звіті основних засобів в звітних регістрах відбувається неодноразове дублювання деяких даних: у акті приймання-передачі основних засобів ф. № ОЗ-1; ОЗ-2; ОЗ-9; описи інвентарних карток по звіту основних засобів ф. № ОЗ-7.

Ураховуючи вище зазначене, пропонуємо прийняти єдиний уніфіційований документ "Інвентарна картка - акт обліку руху основних засобів". У ньому, на підставі вже існуючих в інвентарній книзі реквізитів, слід передбачити слідуюче: інформацію про висновки приймальної комісії і підписи її членів; підписи комісії про введення основних засобів після ремонту, реконструкції та модернізації, а також графу для відображення змін, після таких операцій (зі вказівкою розмірів витрат; підписи членів комісії по знищенню основних засобів, де також відобразити окремою рискою наслідки ліквідації об'єкту; у розділі "внутрішнє переміщення об'єкту" передбачити реквізити "підписи матеріально-відповідальної особи", за якою закріплено об'єкт. Наявність цього реквізиту при ручній обробці даних дає можливість не оформлювати окремі документи для відображення основних засобів, а тільки проставляти дату, прізвище та ім'я по-батькові матеріально-відповідальної особи, також при наявності цього реквізиту підвищується контролююча функція. Також слід ввести додаткову стрічку "Метод і дата переоцінки" та "Вартість об'єкту після переоцінки" - це дає можливість мати постійну інформацію про вартість об'єкта основних фондів.

Таким чином, використання цих реквізитів дає можливість зробити документ більш наочним для обліку і контролю, дає можливість одноразово вести облік стану об'єктів та документувати їх рух починаючи з введення до складу основних засобів і завершуючи списанням їх з балансу підприємства. Це значно знизить затрати ручних робіт і документообіг, що дозволить скоротити час на обробку первинної інформації і аналітичного обліку основних засобів.

Здійснюючи аналіз наявності і руху основних фондів, визначають їх динаміку, забезпеченість та ефективність використання. Забезпеченість основними засобами характеризується такими показниками, як фондозабезпеченість (вартість основних виробничих фондів) та фондоозброєність (вартість основних виробничих фондів на одного середньорічного працівника). Про рівень використання основних засобів будуть свідчити фондовіддача (вихід валової продукції на 1 гривню основних фондів) та фондомісткість (вартість фондів на 1 гривню валової продукції).

В процесі оцінки доходності підприємства слід вивчити динаміку його чистого прибутку, рівня рентабельності і фактори, їх що визначають. Основними факторами, що впливають на чистий прибуток є: обсяг виручки від реалізації продукції, рівень собівартості, рівень рентабельності, видатки по позареалізаційних операціях, величина податків, що виплачуються з прибутку.

Бухгалтерський облік підприємства організований за журнально - ордерною формою обліку, яка є найбільш прогресивною в умовах ручної обробки інформації. Класифікація основних засобів в господарстві за ознаками функціонального призначення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 6.09.96р. №1075 "про затвердження Положення про порядок визначення амортизації, віднесення амортизаційних відрахувань до витрат виробництва (обігу)" і поділяється на 3 групи.

Основні засоби підприємства оцінюють по первинній, залишковій і відновлювальній вартості. В основу первинної береться фактична вартість об'єкту і витрати на його придбання, доставку, монтаж, що завищує його вартість і веде до продовження терміну служби. В організації первинного обліку основних засобів спостерігається використання типових форм, котрі дублюють по деяких реквізитах одна одну. Синтетичний облік основних засобів підприємства ведеться згідно нового плану рахунків на рахунку 10, 11 в кореспонденції з іншими рахунками. Облік основних засобів необхідно проводити в журналі-ордері № 4А с.-г.

Врахувавши вищезазначене, вважаємо за можливе пропонувати:

а) з підвищенням вартості об'єктів які відносяться до основних засобів, доцільно переглянути питання про включення в дану групу продуктивних тварин. Вони представляють собою своєрідний вид засобів виробництва, виконують функції як засобів, так і предметів праці.

Можна запропонувати свою класифікацію основних засобів по групах і підгрупах, яка дозволить більш правильно і повно вести облік основних засобів підприємства;

б) аналіз реквізитів, а також практичне застосування первинних документівз обліку основних засобів дозволяє зробити висновок про те, що на підприємствах агропромислового комплексу доцільно, на нашу думку, застосовувати єдиний уніфікований первинний обліковий документ для відображення даних про надходження і вибуття основних засобів. Таким документом може бути "Акт про рух основних засобів";

в) з метою вдосконалення аналітичного обліку пропонуємо застосувати видозмінену інвентарну картку основних засобів, які необхідно ввести реквізит "Вид надходження". Аналогічні зміни повинні бути внесенні і в оборотну відомість руху основних засобів за пропонований порядок обліку дозволить більш повніше відображати в аналітичному обліку основні засоби за джерелами їх надходження і за призначенням що в свою чергу розширить інформацію для економічного аналізу;

г) застосування в СК "Авангард" АРМБ по обліку основних засобів дасть можливість у короткі строки надавати необхідну інформацію, забезпечити повну ув'язку щоденного обліку з фінансовою діяльністю підприємства, що, в свою чергу, за такої оперативності впливає на отримання прибутку. Однак впровадження автоматизації бухгалтерського обліку в господарстві гальмується цілим рядом факторів; насамперед скрутним фінансовим становищем, що затримує придбання якісної техніки, яка в майбутньому дозволяє досягти високої продуктивності праці робітників бухгалтерії і досягти успіхів в цілому у господарській діяльності СК "Авангард".

В роботі було розглянуто розділ з охорони праці. Запропоновано впровадження заходів по досягненню норм безпеки та розраховано економічний ефект від їх впровадження.

Ще одним розділом, розглянутим в даній дипломній роботі, є економічні методи стимулювання екологічно чистої продукції навколишнього середовища, де відзначено, які саме прийоми, методи і відносяться до економічного стимулювання раціонального природокористування і охорони навколишнього природного середовища.

Вважаємо, що впровадження всіх запропонованих заходів по вдосконаленню обліку і контролю основних засобів буде сприяти покращенню організації і управління діяльності підприємства в цілому.

Список використаної літератури:

1. Астахов В. П. Особливості оцінки основних засобів// Бухгалтерський облік.-1993.-№2.-с.32.

2. Бєлоусов А. "Облік надходження і нестачі основних засобів" // Бухгалтерський облік і контроль.-2006р.№5.с.27

3. Білик М.Д. Організація і методика контролюсільськогосподарських підприємств:Підручник.-К.:КНЕУ,2003.-628 с.

4. Білик М.Д., Полятикіна Л.І."Основи контролю".- Суми,1999.- 295 с.

5. Бойцова О. Енциклопедія господарських операцій.-Х.:Фактор, 2006.-с.173

6. Бондар О. "До питання оцінки основних засобів підприємства в бухгалтерському обліку" // Бухгалтерський облік і контроль.-2005р., №3.с.23.

7. Бородін О. "Про нову систему обліку основних фондів"// Бухгалтерський облік і контроль, 1998р., №2.-19с.

8. Бражаускас В.В. Особливості обліку ОЗ в сучасних умовах // Економіка АПК, 1994.-№1.-с.45.

9. Бутинець Ф.Ф. Інформаційні системи в бухгалтерському обліку: Підручник / Ф.Ф. Бутинець, С.В. Іваненко, Т.В. Давидюк, Т.В. Шахрайчук. За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця – 2-е вид. перероб. і доп. – Житомир: ПП "Рута", 2002. – 544с.

10. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник.-Житомир, ЄКІТІ,2000.-608 с.

11. Войтенко Т. "Учетная политика: стратегия предприятия" // Налоги и учет.-№1-2.-2003г.-с.15

12. Гандзюк М.П. Основи охорони праці.- К.: "каравела", 2004р.

13. Гордієнко О.І. Шляхи вдосконалення обліку основних засобів// Матеріали науково – практичної конференції студентів Сумського НАУ (14-16 листопада 2006 р.).- Суми: Видавництво "Довкілля", 2006.- 347 с.

14. Гордієнко О.І. Економічний контроль за збереженням і використанням матеріальних ресурсів //Аграрний форум-2007: Матеріали науково – практичної конференції молодих вчених, присвяченої 30-й річниці заснування Сумського національного аграрного університету (4 -6 квітня 2007 р., Суми, Україна).- Суми: ВТД "Університетська книга", 2007.- Ч.2.- 543 с.

15. Грабова Н.Н. Бухгалтерский учет в производственніх и торговіх предприятиях: Учебное пособие.- К.: А.С.К.,2000.- 624 с

16. Грачова Р.Є. Енциклопедія бухгалтерського обліку, К.:"Галицькі контракти", -2004р.-с.18, с.215

17. Дерев’яненко С. "Методи прискореної амортизації в умовах ринку" //Вісник податкової служби України, 1998р., №14,-с.47

18. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ За ред. д.е.н., проф. Ф.Ф.Бутинця.- Житомир: ПП "Рута", 2003, с.-680

19. Закон України "Про контрольорську діяльність" від 22.04.1993 р. №3125-ХІІ.

20. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97 – ВР.

21. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. №1264-ХІІ.

22. Закон України '' Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні '' від 16.07.1999 р. № 996-ХІV.

23. Закон України "Про екологічну експертизу" від 9.02.1995 р. №45/95–ВР.

24. Закон України "Про охорону праці" від 21.11.2002 р. № 229-ІV.

25. Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. №1105-XIV.

26. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник.- К.: МАУП, 2001.-с.152.

27. Коцупатрий М. "Облік затрат на ремонти основних засобів" // Все про бухгалтерський облік, 1998р., №63,-с.3

28. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи контролю.- К.:Каравела, 2006. - 310 с.

29. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз сільськогосподарських підприємств: Навчальний посібник.- К.: КНЕУ,2004. –с.365.

30. Лещо Ш.Ш. Роздуми про новий порядок амортизаційних відрахувань// Все про бухгалтерський облік, 1996.-№24.-с.8.

31. Лещо Ш.Ш. Каким мне видится учет основних средств в Украине // Все о бухгалтерском учете, 1997.- №30.-с.8.

32. Назаренко И. Документальное оформление операций по учету основных средств // Все о бухгалтерском учете, №31,-2006г.

33. Національні стандарти в бухгалтерському обліку: Навчальний посібник // За ред.Доцента Михайлова М.Г.- К.: Вища освіта, 2002.- 482 с.

34. Новодворський В.Д. Оцінка основних засобів// Бухгалтерський облік і контроль, 1996.-№8.-с.17.

35. Новый план счетов: обязательное внедрение в 2000 году // Бухгалтерский учет и контроль.- 2000.- № 1.- 96 с.

36. Нормативно-методичні матеріали "Бухгалтерський облік та податкова звітність".-К:2002.

37. Огійчук М.Ф. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах.:К."Вища освіта",- 2003р.

38. Павлюк І."Бухгалтерський облік реалізації і переробки основних засобів" // Бухгалтерський облік і контроль.-2006.№4.с.32

39. Павлюк І."Зміни в бухгалтерському обліку зменшення по відповідній корисності основних засобів" // Бухгалтерський облік і контроль.-05-№12.с.21.

40. Палій В.Ф. Нові підходи в обліковій політиці відображення основних засобів// Економіка АПК, 1997.- №4.- с.16.

41. Пантелейчук Л."Формирование учетной политики- важный этап работы предприятия" с.8

42. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, із змінами та доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 30.11.2000 р. № 304 та від 25.11.2002 р. № 989.

43. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства. Навчальний посібник. – К.: Знання.2004.-с.454.

44. Скляниченко Є. Знову про новий порядок амортизації// Все про бухгалтерський облік, 1996.- №46.-с.7.

45. Сопко В.В., Шило В.П., "Організація і методика проведення контролю", Київ.- 2006, 575 с.

46. Сук Л. "Облік основних засобів"// Бухгалтерія в сільскому господарстві, 2003р.,№15-13с.

47. Ткачук К.Н. Основи охорони праці: Підручник. 2-ге видання, доповнене та перероблене.- К.: Основа, 2006 -448 с.

48. Усач Б.Ф.,"Контроль". Навчальний посібник.- К. 2002- 222 с.

49. Царенко О.М., Несветов О.О., Кадацький М.О. "Основи екології та економіка природокористування". Суми 2001 р.

50. Церетелі Л. "Бухгалтерський облік основних фондів і нематеріальних активів".// вісник податкової служби України, 1998р..№18, 18 с.

51. Шуремов Е.А. "Комплектирование бухгалтерии вычислительными средствами MSEXCEL" // Бухгалтер и компьютер.-2000.-№3.-с.19

52. Ярошенко І.Ф. Безпека життєдіяльності в інженерних рішеннях: Навчальний посібник – Суми. Видавництво "Довкілля", 2003.- 390 с.

Додаток А

Схема записів в регістрах по обліку основних засобів

Первинні документи

Інвентарні картки Опис інвентарних Журнал-ордер

ф. № ОЗ-6, ОЗ-9 карток ф. № ОЗ-7 ф. № 13 с.г.

Картка обліку Аналітичні дані до

руху основних засобів рахунків 10 журналу- Головна книга

ф. № ОЗ- 8 ордера ф. № 13

Баланс

Додаток Б

"___"__________________200_р.

__________________________ Типова форма № ОЗ-6 Затверджено наказом

підприємство, організація Мінстату України від 29.12.95 №352

Ідентифікаційний Код за УКУД

код ЄДРПОУ

ІНВЕНТАРНА КАРТКА №_____

обліку основних засобів

_______________________________________________________

повне найменування і призначення об'єкта

_____________________________________________________________

найменування заводу – виготовлювача

_____________________________________________________________

модель, тип, марка

_____________________________________________________________

вид надходження

_____________________________________________________________

метод і дата переоцінки

_____________________________________________________________

внутрішнє переміщення об'єкта

_____________________________________________________________

інформація про висновки приймальної комісії, підпис

_____________________________________________________________

зміни після таких операцій

_____________________________________________________________

розмір витрат

Коротка індивідуальна характеристика об'єкта

Картку заповнив _________ ___________ ________________________

посада підпис ім'я, по - батькові , прізвище

"____"___________________200__р.

Додаток В

Додаток Г

Прийоми фактичного контролю

Лабораторний аналіз якості товарів, Контрольне придбання

сировини, матеріалів і готової

продукції Контрольний обмір виконаних

робіт

Перевірка операцій в натурі

Дослідження операцій на місці Контрольний запуск сировини

і матеріалів у виробництво

Отримання письмових пояснень

і довідок Контроль приймання продукції

за якістю і кількістю

Додаток Д

Прийоми перевірки документів

Додаток Е

Додаток Ж

Додаток З

Додаток І

Особливостi аграрних реформ в державах ЦСЄ та в Українi

Анализ и аудит финансовой отчетности предприятия

Фінансово-господарський контроль

Облік і аналіз фінансових результатів

Економiчна ефективнiсть виробництва зерна

Аналіз ефективності використання виробничого потенціалу підприємства ВАТ "Жовтоводський хлібозавод"

Виробничі запаси, прибутковість підприємства

Забезпечення конкурентоспроможності підприємства "Судмаш" в умовах кризи

Мале підприємництво

Амортизація основних засобів

НСБУ

Організація та методика бухгалтерського обліку і аналізу основних засобів

Бухгалтерський баланс: економічний зміст, методика складання, аудит та аналіз основних показників

Організація та методика обліку активів, зобов’язань, капіталу, доходів та витрат на прикладі ВАТ "Рівненський ЦУМ"

Облік та контроль фінансових результатів в умовах ТОВ "Клімат Індустрії"

Комплексний заклад ресторанного господарства

Податковий облік і звітність

Аналіз та планування основних фондів торгівельного підприємства (на прикладі ТОВ "БАРС")

Суть і основи організації фінансів підприємства