Реферат: ДП "Борщівський спиртзавод"

План

Вступ

1. Ознайомлення зі структурою підприємства, технологією та організацією виробництва.

2. Облік необоротних активів та фінансових інвестицій.

3. Облік запасів.

4. Облік грошових коштів.

5. Облік дебіторської заборгованості та зобов’язань.

6. Облік витрат діяльності підприємства.

7. Облік випуску готової продукції та її збуту.

8. Облік розрахунків з оплати праці.

9. Облік доходів і фінансових результатів діяльності підприємства.

10. Облік власного капіталу та забезпечення майбутніх витрат та платежів.

11. Фінансова звітність підприємства.

12. Контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Висновки

Додатки

Вступ

Борщівщина розташована на південному сході Тернопільської області і охоплює західну частину Подільського плато. Це один із найбільш густонаселених районів області, що обумовлено його вигідним економічно-географічним розташуванням. Родючі ґрунти і добрі кліматичні умови сприятливі для розвитку сільськогосподарського виробництва, що становить основу його економіки. Сприятливий клімат золотого Надзбруччя вже з давніх часів створив ідеальні умови для розвитку харчової промисловості на основі екологічно чистої сировини. Географічний словник за 1880 рік констатує: “ Відносно фабричного промислу і кустарництва, то в цьому повіті є що згадати, що заслуговувало б на вирізнення “.

Саме в таких сприятливих умовах і функціонує Борщівський спиртовий завод, який виник з малої гуральні у 1907-му році, і перетворився в сучасне механізоване та автоматизоване підприємство. Засновником був польський землевласник Фельчуг.

Основна продукція заводу - спирт етиловий ректифікований з харчової сировини та спиртопродукти: сивушне масло, ефіроальдегідна фракція головного спирту. На базі відходів спиртового бродіння (вуглекислого газу ) збудований цех по виробництву вуглекислоти, який працює при наявності збуту.

Спирт має велике народногосподарське значення . Це – основний консервант для всіх видів продукції недовготривалого зберігання. Значна частина спирту йде на виготовлення ліків хімікофармацевтичними підприємствами. Спирт є основним продуктом для виготовлення виногорілчаних виробів. Сьогодні Борщівський спиртовий завод – сучасне, механізоване і частково автоматизоване підприємство, потужністю 3000 дал. спирту ректифікату на добу. Впровадження найновіших технологій дало можливість переробляти зерно, мелясу або суміш зерна та меляси і випускати високоякісні продукції: спирту “Пшенична сльоза”, “Люкс”, “Екстра”, збільшити вихід ректифікованого спирту, а також освоїти новий вид продукції – «Збагачувач кормовий білковий сухий» по безвідходній технології; раціонально використовувати сировину, допоміжні матеріали, тепло та енергоресурси. Як підтвердження високої якості спирту є постійна добровільна сертифікація продукції. Крім того, для підвищення конкурентоспроможності продукції, задоволення вимог споживачів та підвищення іміджу підприємства, розроблено, впроваджено та сертифіковано у 2003 році систему управління якістю згідно вимог ДСТУ ISO 9001-2001. У 2006 році відбулася ресертифікація. У 2007 році на підприємстві також було впроваджено систему управління якістю ISO 14001 та OHSAS-18001. Отже, приймаючи на себе обов’язки у відповідності з міжнародними стандартами серій ISO 9001-2001; OHSAS-18001 та ISO 14001 ДП «Борщівський спиртзавод» гарантує виробництво якісної продукції, конкурентоспроможної як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, прикладає великі зусилля для створення безпечних умов праці на підприємстві, зниження та запобігання шкідливих впливів на довкілля.

Спирт - це продукція, яка приносить великий прибуток державі для поповнення її бюджету через обкладання продукції податком – акцизним збором. Лише за 9 місяців цього року підприємством внесено до бюджету біля 2 млн. гривень всіх видів податків.

ОДО «Тернопільспирт» включає одинадцять спиртових заводів в Тернопільській області, одним із яких і є ДП «Борщівський спиртовий завод». Сюди також входять Марилівський, Козлівський, Кобиловолоцький, Новосілківський,

Поштова адреса: пр.Січових Стрільців, 2,

м. Борщів, Тернопільська область.

Поштовий індекс: 48700.

Юридична назва: Борщівський спиртзавод, код по ЗКПО 00375119

Р\р 26004311111001, банк Україна, МФО 338233.

Директор заводу: Гуменюк Микола Миколайович.

Телефон: код (03541) 2-12-92, факс 2-12-92.

Майно підприємства: Первісна вартість 6233,8 тис. грн.

Залишкова вартість 4679,8 тис. грн.

1. Історична довідка про підприємство, його технічний та економічний розвиток

У кінці ХІХ століття у Борщівському маєтку з ініціативи багатого польського купця Фельдшуга починають працювати : гуральня, броварня, тютюново-ферментаційний завод, цегельня і папірня – підприємства невеликі за обсягом виробництва і кількістю працюючих . Перші згадування про Борщівський спиртовий завод (тоді гуральня) ідуть із 1907р. Потужність підприємства складала 30 дал. спирту-сирцю на добу, переробляючи картоплю з власних полів господаря. Процес одержання спирту був трудомісткий, умови праці важкими, обладнання примітивне: кожухотрубний котел площею обігріву в 32м² , парова машина потужністю 8 к.с., брагоперегінний апарат.

З того часу спиртзавод зазнав чималих змін і модернізацій, остання з яких відбулась у 1997-2003 роках. Для досягнення високої якості продукції підприємство обрало шлях технічного переоснащення. За останні чотири роки на заводі випробувано і впроваджено ряд найновіших технологічних розробок, які направлені на досягнення поставленої мети, а саме: впроваджено схему низькотемпературної переробки крохмалевмісної сировини ; схему переробки меляси на спирт в умовах зернових заводів; введено в дію апарати повітряного охолодження і вентиляторні градирні ; БРА переведено на роботу під малим вакуумом; впроваджено в дію систему гідроселекції; застосовано “мокрий” помел ; реконструйовано оборотне водопостачання і збудовано біологічні ставки; введено в дію очисні біологічні споруди; впроваджується схема переробки відходів виробництва на високоякісний білковий корм.

Апаратурно–технологічна схема брагоректифікаційного апарату передбачає виробництво спирту-сирцю , технічного спирту категорії А,Б,В, ФГЕС, сивушного масла і ефіроальдегідно-метанольної фракції. Давні і тісні стосунки підприємства з УкрНДІспиртбіопродом, УДУХТ, Концерном “Укрспирт”, ОДО “Тернопільспирт” дають можливість впроваджувати на підприємстві передові технологічні схеми, технології, обладнання, а також готувати кваліфікованих керівних спеціалістів.

Головною ціллю підприємства є надійне виконання замовлень партнерів і виробництво спирту високої якості. Жодної рекламації по якості продукції за останні роки не надходило. Основними споживачами та ринками збуту є:

· зовнішній ринок : ТОВ “Галмі Інтернешнл 2000” Румунія, ТОВ “Корінт-Ком” Румунія, Гйор Дістілери енд рефінері Ко ЛТД Угорщина, ТОВ “Україна+” Грузія, ТОВ “Наточея” Молдова, ТОВ “SVK”Грузія;

· внутрішній ринок: радгосп-завод “Лівадія” Крим, радгосп-завод “Морський” Крим, радгосп-завод “Малоріченський” Крим, ПВК “Авалон” м.Сімферополь, радгосп-завод “Алушта”, ЗАТ “Люботинський завод продтоварів” м.Харків, ПП “Росток” м.Донецьк, ТОВ “Касіко” Крим, радгосп-завод “Качинський”, ВО “Крим”, ВО “Масандра”, корпорація “Керкінітіда”, ТзОВ “Союз-Віктан” Крим , “Перший лікеро-горілчаний завод №1” м.Одеса, ТОВ ЛГЗ “Златогор” (див додаток №10), ЗАТ “Карат” та інші.

Борщівський спиртзавод у відношенні природозбереження працює в чутливій зоні, так як розміщене в центрі міста, серед житлового масиву. Останніми роками приділяє значну увагу впровадженню природозберігаючих заходів. У своїй столітній історії підприємство завжди підтримувало благородні починання місцевої влади у наведені санітарного стану, дольової участі у будівництві житла, розвитку культурного життя міста та інше. По можливості вирішує проблеми соціальної невлаштованості окремих жителів, матеріально підтримує своїх пенсіонерів, а також надає спонсорську допомогу.

Найголовніше завдання – задоволення очікуваних потреб споживача. Це завдання підприємство планує виконати шляхом технічного та технологічного вдосконалення виробництва, спрямованого на покращення умов праці працівників, ефективного використання всіх видів ресурсів, стабілізації високої якості продукції, зменшення її собівартості.

Наступні роки ДП «Борщівський спиртзавод» працюватиме на зерновій або мелясній сировині, в залежності від потреб ринку і очікувань споживачів. Для продовження наведення естетики та культури виробництва, побутових та адміністративних приміщень з наближенням до європейських стандартів, та на базі ISO 9001 – 2001 впроваджено нову систему ISO 14001 (система управління навколишнім середовищем) та OHSAS 18001; і створення підприємства з індивідуальним підходом. Крилаті слова: “Кадри вирішують все” – взяті на озброєння у повсякденній роботі. За останні роки обновився склад кадрів заводу за рахунок молодих спеціалістів. Вони працюють на ведучих і відповідальних ділянках: заступник директора із збуту (маркетингу), заступник директора з технічних питань, головний технолог, заступник головного бухгалтера, інженер – програміст, інженер з якості. Середній стажовий вік роботи наших працівників на підприємстві – 15 років. Всього в нас – 130 працівників, в тому числі керівників і спеціалістів –40 (див. додаток №62). Середній вік працюючих – 39 років.

Теперішні і майбутні замовники можуть бути впевнені, що Борщівський спиртзавод і його кваліфікований персонал створять всі необхідні умови для успішної співпраці.

Характер і особливості організації виробничого процесу ступінь спеціалізації, масштаби номенклатури випуску продукції визначають тип виробництва: одиничний, серійний, масовий. В залежності від типу виробництва по-різному організовується виробничий процес, по-іншому вирішуються питання спеціалізації, та організації робочих місць, інший склад робітників по кваліфікації, неоднакові методи технічного нормування і системи управління виробництвом.

Найвищою формою організації виробництва по принципу потоку є безперервнопотокове виробництво. При ньому тривалість всіх технологічних операцій рівна або кратна ритму потоку і предмет праці переміщується з одного робочого місця на інше безперервно. Безперервнопотокова форма виробництва застосовується на всіх технологічних стадіях спиртового виробництва.

Організація спиртового виробництва залежить від розміру ( масштабу ) і технічної оснащеності виробництва, технології і асортименту продукції, яка випускається, режиму роботи.

В спиртовому виробництві найбільш суттєвими організаційними особливостями основного виробництва є: різноманітність заводів за видами перероблюваної сировини (зерно, меляса та ін.), виробничі потужності, характер технологічного процесу (періодичний, безперервний ), ступінь однорідності структури виробничого процесу, наявність продовжуваності природних біохімічних і мікробіологічних процесів.

Організація спиртового виробництва складається із наступних частин: технічна підготовка основного виробництва, організація виробничого потоку, організація контролю і регулювання технологічних процесів.

Технологічна підготовка включає в себе:

- вибір найбільш досконалої технології процесу і технологічного обладнання:

- проектування виробничого процесу;

- розробка виробничих нормативів.

На Борщівському спиртзаводі діє найбільш прогресивна технологічна схема – безперервне розварювання сировини і бродіння з застосуванням ферментів замість солоду, що значно скорочує виробничий цикл і забезпечує економне використання ресурсів.

Впроваджене прогресивне розварювання сировини.

Всі процеси виробництва від подачі сировини і здачі продукції в склад механізовані і автоматизовані. Прямого доступу до готової продукції немає.

Кожне технологічне відділення (дробильно-розмольне, варочне, дріжджове, бродильне, апаратне ) обслуговується одним робітником високої кваліфікації.

Всього працює в спиртовому виробництві 44 працівники за чотирьохбригадним графіком по 11 працівників в кожній бригаді, включаючи начальників змін і змінних хіміків по здійсненню технохімконтролю за технологічним процесом.

Доведені і постійно вдосконалюються нормативи управління виробництвом: нормативи продовжуваності виробничого процесу, окремих його стадій, нормативи витрат праці у відповідності з розробленими прогресивними галузевими нормами і нормативами та на підставі нормування праці на підприємстві, норми виходів спирту з 1 тонни умовного крохмалю, норми витрат сировини, палива, електроенергії, води, норми втрат та відходів готової продукції.

Плануються норми використання матеріалів на ремонт обладнання, проведення планово попереджувального ремонту.

Роботу по технічній підготовці виробництва очолює головний інженер. З метою прискорення впровадження новин техніки і технології введена недавно посада заступника директора з технічних питань.

Розроблені технологічні параметри на всіх стадіях технологічного процесу: розварювання сировини, процес бродіння і т.д. позмінно контролюються начальниками змін, загальне керівництво здійснює головний технолог. Працівники заводської лабораторії ведуть технохімконтроль на всіх стадіях, починаючи з приймання сировини і закінчуючи відпуском готової продукції.

Крім спиртового виробництва є цех по виробництву двоокису вуглецю (вуглекислоти) з відходів спиртового бродіння. Але потужності його використовуються не в повній мірі із-за відсутності ринків збуту.

В даний час закінчилось будівництво нового цеху, аналогів такому цеху на Україні не існує. Це цех по виробництву сухої барди з відходів спиртового виробництва – рідкої зернової барди. Йде процес освоєння готової продукції. Вже в даний час попит на цю продукцію значний. Після ліквідації колгоспів і крупних відгодівельних господарств рідка кормова барда не згодовувалась, а вивозилась на поля-накопичувачі, що створювало неприємний запах для жителів міста і ближніх сіл. З будівництвом цеху це питання вирішилось.

Організація матеріально-технічного обслуговування виробництва безпосередньо впливає на техніко-економічні показники підприємства.

Для виконання цих функцій та своєчасного збуту продукції створений відділ збуту (маркетингу), який очолює заступник директора із збуту .

До допоміжних і обслуговуючих дільниць відносяться:

Ремонтно-механічна та ремонтно-будівельна дільниці, енергосилове господарство, транспортно-сировинна дільниця, складське господарство.

1. Ремонтно-механічна дільниця здійснює відновлення експлуатаційних якостей обладнання, як правило через систему планово-попереджувального ремонту. Проводиться міжремонтне обслуговування – комплекс профілактичних заходів: поточний ремонт обладнання, контроль за дотриманням правил його експлуатації.

Всі ремонтні роботи і міжремонтне обслуговування проводиться у відповідності з діючими інструкціями і затвердженими планами-графіками, як правило, в період планового простою підприємства, цеху. Є види ремонту: поточний, середній, капітальний і модернізація обладнання, коли конструктивно міняється з метою доведення його до сучасного рівня техніки.

2. Ремонтно-будівельна дільниця аналогічно здійснює ремонтно-будівельні роботи, обсяг яких щороку планується.

3. Основним завданням служби енергосилового господарства є безперебійне забезпечення підприємства всіма видами енергії при дотриманні установлених параметрів і найменших затратах: суворе виконання правил експлуатації котельної та енергетичного обладнання, раціональне використання палива і енергії. Розробка заходів по реконструкції і технічному вдосконаленню енергетичного господарства, а також по зниженню витрат на його утримання.

Енергетичне господарство розділяється на теплове і електричне.

Теплове господарство - це котельня, газопроводи, повітре-, паро- та конденсатопроводи, бойлерна.

Електричне господарство - це електроенергія в якості рушійної сили на виробництво продукції та вентиляцію, освітлення виробничих побутових приміщень, освітлення території та ін. Завод одержує електроенергію від енергетичної системи через заводську понижуючу трансформаторну підстанцію. У випадку відсутності її подачі з різних причин на заводі є дизельна електростанція.

4. Транспортно-сировинна дільниця призначена для виконання функції переміщення сировини, матеріалів, готової продукції. Завдання транспортного господарства – забезпечення переміщення всіх вантажів в терміни за маршрутами з мінімальними витратами.

5. Складське господарство виконує функції приймання, зберігання і видачі в установленому порядку у виробництво сировини, палива матеріалів, а також функції зберігання готової продукції та відвантаження до споживачів.

Технологічний процес безперервного виробництва спирту із зерна

Зерно піднімається норією з механізованого зерноскладу через виробничі силоси в сепаратор де відділяються різні домішки. Очищене зерно подається в бункер, зважується на автоматичній вазі, подрібнюється на вальцевій дробарці і через бункер направляється в чан – змішувач, де змішується з водою.

Заміс подається насосом по трубах-комунікаціях в варочний аппарат. Підчас розварювання при високій температурі нерозчинний крохмаль перетворюється в розчинний. Розварену масу направляють в паросепаратор, де маса охолоджується до температури - 105 градусів по Цельсію.

Розварена маса із паросепаратора поступає в оцукрювач, де оцукрення проводиться ферментними препаратами. Після оцукрення маса поступає на теплообмінник для охолодження, після чого в бродильну батарею.

В процесі бродіння мальтоза під дією ферментів дріжджів перетворюється в спирт і вуглекислий газ, який виділяється при бродінні. Зрілу бражку з останнього бродильного чану направляють насосом на перегонку в брагоректифікаційному апараті для одержання готової продукції – спирту ректифікату.

На ДП «Борщівський спиртовий завод» працює служба бухгалтерії у складі: головного бухгалтера, заступника головного бухгалтера, бухгалтера-касира, бухгалтера по матеріалах, бухгалтера по зарплаті, бухгалтера із розрахунків.

Головний бухгалтер забезпечує ведення бухгалтерського обліку, дотримуючись єдиних методологічних засад, установлених Законом України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, з урахуванням особливостей діяльності підприємства і технології оброблення облікових даних. Організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. Вимагає від усіх служб, підрозділів та працівників забезпечення неухильного дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Уживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та збереженню оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну. Забезпечує складання на основі даних бухгалтерського обліку фінансової звітності підприємства, підписання її та подання в установлені терміни користувачам. Здійснює заходи щодо надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Бере участь у підготовці та поданні інших видів періодичної звітності, які передбачають підпис головного бухгалтера, до органів вищого рівня відповідно до нормативних актів, затверджених формами та інструкціями. Здійснює контроль за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Бере участь у проведенні інвентаризації на підприємстві, оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестач, крадіжки та псування активів підприємства, тощо.

Заступник головного бухгалтера є помічником і замісником головного бухгалтера у випадку його відсутності, здійснює бухгалтерський облік розрахунків за податками і платежами, податкових зобов’язань, страхових резервів, адміністративних витрат, витрат на збут, сировини, яка поступає і зберігається на складі. Забезпечує повне та достовірне відображення інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, на рахунках бухгалтерського обліку. Здійснює накопичення та узагальнення інформації у потрібному розрізі про наявність і рух виробничих запасів. Відображає у бухгалтерському обліку операції, пов’язані з рухом сировини, слідкує за своєчасним її оприбуткуванням. У випадку недостачі сировини чи неналежної її якості бере участь в заводській комісії по прийманню вантажу, підписує комерційні акти, тощо.

Бухгалтер-касир здійснює операції, що охоплюють приймання, облік, видавання і зберігання грошових коштів та цінних паперів в касі з обов’язковим дотриманням правил, які забезпечують їх зберігання. Видає бланки суворого обліку – довіреності та веде їх облік. Веде облік по рахункам: знос необоротних активів, каса, розрахунки з підзвітними особами, з працівниками за іншими операціями. Одержує за оформленими у відповідності з встановленим порядком документами в установах банку готівку для виплати працівникам заробітної плати, премій, витрат на відрядження. Підписує прибуткові касові ордери та видаткові документи відразу після одержання або видачі за ними готівки, а на доданих до них документах ставить штамп «Сплачено». Веде на основі прибуткових і видаткових документів касову книгу. Складає касову звітність. Щодня в кінці робочого дня виводить залишок грошових коштів у касі підприємства та передає в бухгалтерію підприємства звіт касира, тощо.

Бухгалтер з матеріалів організовує облік товарно-матеріальних цінностей на підприємстві. Веде облік по рахунках: матеріали, паливо, тара, будівельні матеріали, матеріали, передані в обробку, запасні частини, інші необоротні матеріальні активи, витрати по їдальні, рослинництво, товари. Готує проміжні розрахунки для обліку господарських операцій та подає їх до розгляду. Здійснює бухгалтерський облік товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться на складі. Контролює встановлений порядок їх приймання і відпуску, оформлення і своєчасну здачу первинних прихідних та розхідних документів. Перевіряє правильність цін на матеріали і тарифи згідно рахунків поставщиків. Виписує накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей із складу. Оформляє матеріали, пов'язані з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства, тощо.

Бухгалтер із зарплати виконує роботу по нарахуванню заробітної плати по представленим первинним документам працівникам підприємства, виконує інші розрахунки з працівниками, громадянами, страховими фондами. Веде розрахунки за податками і платежами, за іншими обов'язковими платежами, за соціальним страхуванням, по виконавчих листках. Готує проміжні розрахунки для здійснення обліку господарських операцій, вносить їх в базу даних підприємства, використовуючи для цього комп'ютеризовані обчислювальні засоби та системи, і подає до розгляду. Здійснює накопичення та узагальнення інформації по розрахункам у потрібному розрізі. Переносить одержану інформацію до відомостей, виводить підсумки цифрової інформації за її видами, напрямками та періодами. Готує дані для включення їх до фінансової звітності, здійснює складання окремих її форм, а також форм іншої періодичної звітності, яка ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, тощо.

Бухгалтер із розрахунків здійснює проміжні розрахунки для обліку господарських операцій по розрахунках з контрагентами, накопичує та узагальнює інформацію у потрібному розрізі та подає її до розгляду. Веде облік по рахунках: розрахунки з покупцями і замовниками, з постачальниками і підрядниками, з іншими кредиторами, транспортно-заготівельні витрати, рахунки в банках, короткотермінові позики, довгострокова дебіторська заборгованість, отримані штрафи, пені, неустойки, дохід від реалізації іноземної валюти, від списання кредиторської заборгованості, інші фінансові доходи, фінансові результати, фінансові витрати. Веде облік позичкових коштів. Здійснює накопичення та узагальнення інформації у потрібному розрізі про: наявність і рух грошових коштів та грошових документів у касі підприємства, а також грошових коштів, що знаходяться на поточних рахунках у національній валюті, інших рахунках у банку в іноземній валюті; одержання довгострокових і короткострокових позик та погашення заборгованості за ними, тощо.

На підприємстві розроблена чітка система управління підприємством. Це сприяє злагодженому функціонуванню всього підприємства, його виробничих та управлінських структур (див. додаток №98).

Планова калькуляція являє собою розрахунок планової собівартості одиниці продукції, здійснений за статтями витрат. Розрахунок собівартості продукції підприємство здійснює на основі Типового положення з планування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості.

Планова калькуляція складається на рік з розподілом на квартали. Планова калькуляція – важлива частина техніко – економічного обґрунтування плану собівартості. В розгорнутому річному плані вона складається на всі види продукції, що виготовляються у плановому році.

Основою складання планової калькуляції на підприємстві є технічно обґрунтовані норми витрат матеріалів і трудових витрат, стандарти та технічні умови, встановлені для цієї продукції. Ці норми визначаються на основі діючих на початок планового періоду нормативів з урахуванням економічної ефективності розроблених заходів для подальшого удосконалення виробництва (див. додаток №49).

У плановій калькуляції наводиться діюча промислова ціна підприємства на відповідний вид продукції, сума прибутку, сума податку на добавлену вартість, відпускна ціна.

Під час складання планової калькуляції визначається величина прямих та непрямих витрат на виробництво в плановому періоді. При цьому більша частина витрат включається до собівартості одиниці продукції у вигляді прямих витрат.

2. Облік необоротних активів та фінансових інвестицій

Для успішного виконання плану підприємства по виробництву спирту, йому необхідно мати в наявності спеціалізоване обладнання, яке б забезпечувало це виконання.

Більшість основних засобів є власністю підприємства. Так, як Борщівський спиртзавод модернізує своє обладнання, для того, щоб процес виробництва був рентабельним, не енергомістким, швидким, він закупив найновіші технології у провідних фірм.

Основні засоби на підприємстві відображаються в балансі звітності в грошовому вимірнику, що дає можливість визначити їх загальний обсяг, амортизацію, знос та ряд техніко-економічних показників.

Основні засоби відображаються у балансі в першому розділі активу - „Необоротні активи”. При придбанні основні засоби відображалися за їх первинною вартістю (див. додаток №89).

При поступленні основних засобів на спиртзавод оформляється „Акт прийому-передачі основних засобів” (ф.ОЗ-1) (див. додаток №2.1), у якому вказується: номер, дата оформлення, комісія, яка приймає об’єкт, його найменування, коротка технічна характеристика, початкова вартість, відмітка про відкриття інвентарної картки. Після оформлення акту за формою ОЗ-1, складають на кожну одиницю обладнання інвентарну картку (ф.ОС-7). (див. додаток №2.2). В інвентарній картці вказується її номер, назва об’єкта, початкова вартість, акт про введення в експлуатацію (дата і номер), сума зносу.

Аналітичний облік є основною моделлю обліку основних засобів, оскільки в повсякденній роботі доводиться мати справу з окремими об’єктами щодо нарахування амортизації, проведення поточного ремонту. Отже, необхідно мати всі дані про кожен об’єкт основних засобів.

На підприємстві визначена вартісна і експлуатаційна межа об’єктів, які відносяться до основних засобів й інших необоротних матеріальних активів. Цією межею є ціна понад 1000грн. і строк експлуатації більше 1 року. Все інше, що не підпадає під ці критерії вважається малоцінними необоротними матеріальними активами. Підприємство заводить інвентарні номери тільки на основні засоби та інші необоротні матеріальні активи та проставляє ці номери на них.

Ще одним документом, де реєструються всі основні засоби є журнали нарахування амортизаційних відрахувань. У них записані всі об’єкти основних засобів, МШП, нематеріальних активів, які є на балансі підприємства. Нарахування амортизації здійснюється щоквартально за кожним об’єктом окремо (див. додаток №1,2).

Метод нарахування амортизації визначений в Наказі про облікову політику підприємства. Згідно з ним, амортизація нараховується податковим методом. Цей метод вибраний не випадково. Загальновідомим є факт деякої розбіжності податкового законодавства та бухгалтерського, і для уникнення подвійного відображення амортизаційних відрахувань у різних формах звітності, був обраний податковий метод. Але він не є дуже прийнятний для підприємства, оскільки за ним обладнання відамортизовується значно повільніше ніж за будь-яким іншим бухгалтерським методом нарахування амортизації.

Строк корисної експлуатації обладнання для України становить 18-20 років, у той час як для Японії – 5-7 років. Такий великий термін експлуатації негативно відбивається на конкурентній спроможності вітчизняної продукції на світовому ринку.

Амортизація на об’єкти основних засобів та інших необоротних матеріальних активів на підприємстві починає нараховуватись з місяця, що настає після місяця введення об’єкта в експлуатацію, і припиняється у місяці наступному, після виведення об’єкта з експлуатації.

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів нараховується списанням 100% вартості об’єкта, при його передачі у використання матеріально відповідальним особам.

Нарахування амортизації відображається такими записами:

Дт 23 „Виробництво”

91 „Загальновиробничі витрати”

92 „Адміністративні витрати”

Кт 13.1 „Знос основних засобів”

13.2 „Знос інших необоротних матеріальних активів”

Для надання повної, правдивої, неупередженої інформації користувачам про наявні засоби праці, фінансовий стан, результати діяльності на підприємстві щороку проводять інвентаризацію. Вона проводиться відповідно до Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затвердженої наказом Головного управління Державного казначейства України від 30.10.98 р. за № 90.

Наказом про облікову політику визначено склад комісії, необхідної для проведення інвентаризації на підприємстві. На чолі комісії призначений голова комісії, який керує ходом інвентаризації, слідкує за послідовністю її проведення. Комісія на чолі з головою обов’язково перевіряє технічну документацію і фіксує в інвентаризаційному описі повне найменування об’єктів, їх інвентаризаційні номери відповідно до документації.

До інвентаризаційної комісії бухгалтерією передаються дані бухгалтерського обліку з наявності основних засобів.

Основні засоби заносяться в опис під назвою, яка відповідає основному призначенню об’єкта. Після завершення інвентаризації, оформленні належним чином інвентаризаційні описи (наявність усіх реквізитів, включаючи підписи членів комісії) складаються у двох примірниках, один з яких передається в бухгалтерію, а інший – матеріально відповідальній особі (див. додаток №12).

Бухгалтерія перевіряє інвентаризаційні описи. Якщо були виявлені розбіжності між даними обліку і фактичною наявністю основних засобів, то складають порівняльну відомість на об’єкти, що не були раніше взяті на облік або була нестача об’єктів.

Не враховані раніше в обліку основні засоби мають оприбутковуватися:

Дт 10 „Основні засоби”

Кт 719 „Інші доходи від операційної діяльності”

Нараховується знос:

Дт 719 „Інші доходи від операційної діяльності” (на суму зносу)

Кт 131 „Знос основних засобів”

Якщо була б виявлена нестача основних засобів, то вона повинна відшкодовуватися з винних осіб, якщо такі встановлені. Розмір відшкодування регламентується порядком визначення розмірів втрат від крадіжок, нестач, пошкодження матеріальних цінностей, затвердженим КМУ від 22.01.96р. за № 116. При нестачі об’єктів основних засобів, матеріально-відповідальні особи подають інвентаризаційній комісії пояснювальні записки.

Раціональне використання основних засобів та підтримання їх у робочому стані вимагає систематичного проведення ремонту. При цьому частково відтворюються ті якості основних засобів, які були втрачені внаслідок експлуатації.

Поняття ремонтів на підприємстві включає ряд робіт, пов’язаних із технічним оглядом і обслуговуванням виробничого обладнання, виконанням поточного ремонту (усунення дрібних пошкоджень основних засобів, заміна окремих незначних частин, деталей, штукатурні та оздоблювальні роботи). Втрата споживчих вартостей об’єктів основних засобів вимагає коштів, призначених на підтримання в нормі техніко-економічних параметрів об’єкта, тобто, для забезпечення надійної експлуатації основних засобів треба мати кошти на підтримання їх у робочому стані.

У складі підприємства працюють механіки, електрики, майстер по ремонтно-будівельним роботам, шофер, які підтримують існуючі на підприємстві основні засоби в належному робочому стані. Іншими словами, ремонти проводять господарським способом, тобто власними силами.

Ремонт основних засобів проводиться відповідно до плану, розробленого головним механіком. Він визначає за окремими структурними підрозділами підприємства обсяг поточного та капітального ремонту на рік, квартал, місяць.

На капітальний ремонт певного об’єкта складається кошторис, в якому зазначається обсяг робіт, необхідні матеріальні витрати, заробітна плата й накладні витрати. Обсяг ремонту визначається на основі дефектної відомості, яка містить дані про заміну окремих частин об’єкта і необхідне фінансування.

Так, як ремонт здійснюють власними силами, то витрати збирають за дебетом рахунку 23 „Виробництво” та кредиту рахунків:

Кт 13.1 „Знос основних засобів”

13.2 „Знос інших необоротних матеріальних активів”

20.1 „Сировина та матеріали” (вартість списаних матеріалів)

20.5 „Будівельні матеріали” (вартість будівельних матеріалів)

20.7 „Запасні частини” (вартість запасних частин)

63.1 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками”

65 „Розрахунки за страхуванням”

66 „Розрахунки з оплати праці”

91 „Загальновиробничі витрати”

Витрати на ремонт протягом року змінюються – в окремі місяці вони значні, а в інші відсутні, що призводить до коливання собівартості продукції. З метою рівномірного включення витрат на ремонт основних засобів у собівартість продукції доцільно створити на підприємстві резерв забезпечення таких витрат. При цьому необхідно визначати розмір витрат, що включаються y собівартість в дебет того чи іншого рахунка. Щоб визначити розмір відрахувань у резерв, треба провести аналіз витрат на ремонт за попередні 2-3 роки і на його основі визначити суму, що відноситься на витрати поточного періоду. На визначені суми щомісячно має робитися запис у дебет рахунків 23, 91, 92, 93 з кредиту рахунку 47 „Забезпечення майбутніх витрат і платежів”.

Перед складанням річного звіту при такому способі, потрібно проводити інвентаризацію забезпечення витрат на виконання ремонтів.

На підприємстві, згідно з податковим законодавством, на ремонт основних засобів використовують суму, яка становить 10% від залишкової вартості цих основних засобів на дату проведення ремонту. Якщо підприємство не вкладається у цю суму, то понадлімітна сума витрат на ремонт відноситься на збільшення первісної вартості ремонтованих основних засобів.

Особливу групу активів підприємства формують нематеріальні активи. При визначенні та обліку цієї групи активів у бухгалтерії користуються П(с)БО 8 „Нематеріальні активи”. До таких відносяться активи, які не мають матеріальної форми і придбані підприємством із метою їх використання й отримання майбутніх економічних вигод і переваг.

Для визнання нематеріальних активів необхідно:

· ідентифікувати їх для віднесення до певних груп нематеріальних активів;

· використовувати актив протягом більше одного року.

Придбаний нематеріальний актив відображається в балансі лише за умов, що існує імовірність отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних із його використанням, а вартість може бути достовірно визначена.

Первинною вартістю нематеріальних активів, створених на підприємстві, є фактична собівартість (прямі витрати, оплата реєстрації юридичного права, амортизація платежів тощо). Первинна вартість нематеріальних активів може збільшуватися внаслідок їх поліпшення. Також на підприємстві нематеріальні активи можуть бути дооцінені або уцінені. Переоцінка здійснюється за такою ж методикою, як і основних засобів. Сума дооцінки відноситься на додатковий капітал, а уцінка – на витрати звітного періоду. Втрати від зменшення корисності об’єкта нематеріальних активів відносяться на витрати із одночасним збільшенням суми зносу.

Нематеріальний актив списується з балансу при вибутті внаслідок продажу, безоплатної передачі, неможливості отримання економічних вигод. Фінансовий результат від вибуття такого активу визначається як різниця між доходом від вибуття і залишковою вартістю.

У балансі нематеріальний актив обліковується за первинною вартістю, яка складається з ціни придбання, непрямих податків та інших витрат, пов’язаних із придбанням та доведенням їх до стану, придатного до використання за призначенням.

Придбані нематеріальні активи оприбутковуються записом:

Дт 15.4 „Придбання нематеріальних активів”

Кт 68.5 „Розрахунки з іншими кредиторами”

На суму податку на додану вартість:

Дт 64.1 „Розрахунки за податками”

Кт 68.5 „Розрахунки з іншими кредиторами”

На фактичну собівартість придбання нематеріальних активів складають проводку:

Дт 12.3 „Права на знак для товарів та послуг”

Кт 15.4 „Придбання нематеріальних активів”.

3. Облік запасів

Однією з обов'язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (виробничими запасами) - сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції. Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Тому контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним використанням їх у виробництві має велике значення.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Відповідно до зазначеного Положення під запасами розуміють активи, які:

· утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

· знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

· утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

До складу запасів відноситься також продукція, яка пройшла всі стадії обробки, прийнята відділом технічного контролю та оприбуткована на склад. Для її обліку на підприємстві призначений рахунок 26 „Готова продукція”. У балансі відображаються залишки нереалізованої продукції.

Запаси визнаються активом, якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена.

Важливою передумовою раціональної організації обліку виробничих запасів є економічно обґрунтована їх класифікація. Відповідно до Положення (стандарту) 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси поділяються на:

1. сировину, основні і допоміжні матеріали; комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, які призначені для виробництва продукції, виконаних робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

2. незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою та збіркою деталей, вузлів і незакінчених технологічних процесів;

3. готову продукцію, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або іншим нормативно-правовим актом;

4. товари у вигляді матеріальних запасів, які придбані (одержані) й утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

5. малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу) якщо він більше одного року;

6. молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються відповідно до вимог Положення (стандарту) 9.

Матеріальні цінності, які прийняті підприємством на переробку (давальницька сировина) обліковують на рахунках 0 класу „Забалансові рахунки”, а саме на рахунку 02.2 „Матеріали прийняті для переробки”.

Для того, щоб на підприємстві були в наявності необхідні для процесу виробництва запаси сировини та матеріалів, йому необхідно співпрацювати з постачальниками цих запасів.

Особливо важливим є партнерські стосунки з організаціями – постачальниками сировини. Складаючи плани виробництва, аналізується рух сировини на підприємстві та потреба в ній. Виходячи з визначеної необхідності відділом маркетингу робляться відповідні заявки постачальникам сировини.

З метою забезпечення сировиною тільки високої якості впроваджений диференційований вибір постачальників. Інформація про постачальників одержується під час контактів на виставках, конференціях, під час поїздок, особисто по телефону. Пропозиції постачальників (у вигляді інформаційних листків, рахунків на оплату, попередніх договорів), які надійшли у відповідь, вносяться в реєстри, аналізуються і приймається рішення стосовно кінцевого вибору між ними (по критеріях: якості закупок, термінах і умовах поставок, вартості, тривалості і надійності відносин). Для цього стосовно кожного постачальника складається рейтинг:

А – поточні постачальники;

Б – потенційні постачальники;

В – постачальники, з якими краще не працювати;

В поточних постачальників порівняно дешевші ціни, коротші терміни поставок і якісніша продукція. Критерії, щодо вибору постачальників, щоквартально аналізуються відповідальними за ці поставки і інформація доводиться до керівників всіх без винятку підрозділів на нараді при керівнику. Для визначення рейтингу постачальників сировини в багатьох випадках робиться заявка на зразки продукції. Отримані зразки сировини передаються для аналізу в лабораторію. За їх результатами приймається рішення стосовно вибору постачальника. Рішення узгоджується з керівництвом. При довгострокових якісних поставках може бути прийняте рішення про підвищення рейтингу даного постачальника. При появі нового постачальника або незадовільних результатах поставок реєстри переглядаються. Пошук нових потенційних постачальників здійснюється через рекламу, прайс-листи, інформацію в ЗМІ, Інтернет, тощо. Нові постачальники комплексно досліджуються і заносяться в реєстр. Визначено мінімальні вимоги, необхідні для внесення в цей реєстр. Визначальною, при незначних розходженнях і інших вимог, є якість сировини, адже якісна сировина – якісна продукція. Реєстр постачальників, з якими налагоджені довготривалі партнерські стосунки, включає:

- поставки сировини: ПП «Сфінкс», Універсальна торгово-зернова фіорма, ПАП «Аркадія», ТзОВ «Рапс@Соя Трейдинг», ТОВ «Терра», ТзОВ «Фіш-Троут»;

- поставки металопрокату і матеріалів: ПП “Метал”, ТД «Ніко-Центрметал», ПП “Денисов В.В”, ПП Вільбовець С.В., ПП «Рефакт»;

- поставка ферментних препаратів: ТОВ «Галеан ЛТД», ПП «Калина-К13»;

- поставка обладнання: “Коростеньхіммаш”, ВАТ «Подільський завод», Сумське машинобудівне НВО ім.Фрунзе, АТ “Сотрудничество”.

- транспортні послуги: Борщівське товариство “Агросервіс”, ВАТ “Агрохімія”, ВО “Агропромтехніка”, АТП 16138;

- ТОВ «Інтелтрейд»;

- ТОВ «Цукровий Союз»;

- ТОВ «Оболонь Агро»

- ТОВ «ЦТЗ Техномаркет» та ін.

Підприємство набуло значного досвіду роботи з постачальниками і при прийнятті рішень керується політикою компромісів і взаєморозуміння. Таким постачальникам може надаватися попередня оплата, послуги їх оплачуються в першу чергу. Домовленість про постачання деяких партій сировини чи матеріалів проводиться при допомозі телефонних переговорів, що свідчить про налагоджений зв’язок взаємодовіри і надійності партнерства. Є партнери, з якими склалися дружні відносини. Так постачальник зерна, керівник приватного підприємства “Логінова Н.О.” під час здійснення угоди приїжджає на підприємство особисто, цікавиться, чи задоволені якістю сировини та послугами, які вони надають.

Вибір постачальників проходить залежно від умов, вигідних цьому підприємству. З ними заключається договір про закупівлю їх продукції; обумовлюються ціни продажу. Умови поставки, ціна, кількість товару, а також порядок передачі товару по кількості та якості вказуються в договорі поставки, який заклечається між Постачальником та Покупцем (в даному випадку Борщівським спиртзаводом) (див. додаток №3).

При отриманні на складі постачальника продукції, здійснюється їх кількісне та якісне приймання. На складі ведеться журнал обліку сировини, який складається з двох частин:

1. прихід;

2. розхід.

В першій частині вказується дата отримання, номер прихідного документа, постачальник та вага (брутто, тара і нетто). В другій частині (розхід) вказується дата, номер вихідного документа та вага (нетто) (див. додаток №4).

При одержанні або відпущенні товару чи матеріалу зі складу ведеться також карточка складського обліку товарів і матеріалів (див. додаток №13), до якої додається прихідний ордер або накладна(див. додаток №15,16) .

Транспортування продукції від виробника до підприємства оформляється товарно-транспортною накладною. (див. додаток №10). При прибутті вантажу на склад виписується прибутковий ордер (див. додаток №17.1).

Придбані підприємством запаси зараховуються за первинною вартістю (вартість запасів, що придбані за плату) з включенням таких фактичних витрат:

- суми, непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які відшкодовуються підприємству;

- витрати на транспортування запасів до місця їх використання, вантажно-розвантажувальні роботи;

- інші витрати, пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання.

Як і на будь-якому іншому виробничому підприємстві, на Борщівському спиртовому заводі здійснюється витрачання матеріалів на виробництво. Для раціонального використання цих матеріалів необхідно встановлювати норми витрачання їх на виробництво, в даному випадку на виробництво спирту.

Так, як всі необхідні матеріали зберігаються на складах, то для отримання необхідної їх кількості у цех на виробництво виписуються лімітні карти. (див. додаток №20) У них вказують бригаду, якій видаються запаси зі складу; назви виробів, на які видають матеріали; запаси, які видають на виробництво. До лімітної картки додається звіт про витрату допоміжних матеріалі на заводі (див. додаток №21). Далі записують норми та підраховують кількість витрачання даного запасу.

Способом контролю за витрачанням матеріалів на підприємстві є також інвентарний спосіб. Його використовують для точного визначення будь-яких спожитих матеріалів. При цьому способі періодично проводять інвентаризацію матеріалів. За даними інвентаризації визначають наявність матеріалів на кінець періоду (див. додаток №12).

Обліковою політикою підприємства визначений метод, за яким здійснюється відпуск запасів у виробництво. Це є метод FIFO (собівартості перших за часом надходжень запасів, тобто перший прихід – перший розхід). Оцінка за цим методом полягає в тому, що списання матеріальних цінностей відбувається в такій послідовності: залишок на початок періоду, перше надходження, потім друге, третє і наступні надходження за їх цінами. Залишки запасів на кінець місяця визначаються за цінами останніх за часом надходжень запасів.

Запаси повинні бути достовірно оцінені на дату складання балансу. Для цього витрати на придбання запасу, які не можуть бути відображені як активи, повинні включатися до складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати.

Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок – первинною вартістю або чистою вартістю реалізації (очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за мінусом очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізації).

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або іншим чином втратили первинно очікувану економічну вигоду. Чиста вартість реалізації визначається за кожною номенклатурною одиницею запасів.

Різниця між первинною та чистою вартістю реалізації повністю втрачених запасів списується на витрати звітного періоду з її відображенням в забалансовому обліку.

Виробництво продукції неможливе без використання малоцінних та швидкозношуваних предметів. Визначена цінова та вікова межа матеріальних активів, до якої вони вважаються малоцінними і швидкозношуваними предметами. На підприємстві такою межею є ціна до 1000грн. і термін експлуатації 1 рік. Облік ведеться на рахунку 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети”. Оприбуткування МШП здійснюється по прибуткових ордерах. Списання оформляється актом на списання МШП із затвердженням та підписом відповідних осіб (див. додаток №17,19).

В більшості випадків МШП на підприємстві придбаються через підзвітних осіб. Це оформляється записами:

Дт 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети” (вартість МШП);

Кт 64.1 „Розрахунки за податками” (сума ПДВ);

Кт 37.2 „Розрахунки з підзвітними особами” (сума авансового звіту) (див. додаток №42).

Для контролю за витрачанням матеріальних цінностей у бухгалтерії на протязі місяця на основі відповідних первинних документів ведуть оборотну відомість. На початку кожного місяця у цій відомості проставляються залишки матеріальних цінностей на початок. На протязі місяця здійснюється витрачання запасів. Це оформляється відповідними документами на прихід та розхід цінностей та виводяться обороти за місяць. В кінці місяця роблять розрахунки залишків товарів та цінностей ( див. додаток №22,23).

4. Облік грошових коштів

На сьогоднішній день створений найбільш ефективний спосіб розрахунків між контрагентами. Це є безготівковий спосіб розрахунків. Він передбачає рух коштів по рахунках, від підприємства-платника до отримувача цих коштів.

Касові операції на підприємстві та їх документування проводить бухгалтер-касир. Облікові операції здійснюються на рахунку 30 «Каса» (див. додаток №36,37).

Касові операції оформляються прибутковими та видатковими касовими ордерами, типові форми і порядок заповнення яких затверджені наказом Міністерства статистики України від 15.02.96 № 51 "Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій" (далі - наказ Мінстату), і мають застосовуватися усіма підприємствами (див. додаток №31,32).

Приймання готівки касою підприємства, у тому числі й одержаної з банку, проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання готівки видається квитанція за підписами головного бухгалтера або особи, уповноваженої керівником підприємства, і касира, засвідчена печаткою (штампом) підприємства.

При прийманні готівки до каси касир підприємства керується Правилами визначення платіжності банкнот і монет, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 31.03.99 № 152 і зареєстрованими Міністерством юстиції України від 16.04.99 за № 242/3535 (із змінами).

Видача готівки з кас підприємства проводиться за видатковими касовими ордерами або належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями (далі - видаткові документи) (див. додаток №33). Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або особи, які на це уповноважені. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо (див. додаток №34). Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника, то підпис керівника на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

У разі видачі окремій фізичній особі готівки за видатковим документом касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому документі про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнило або кулькову ручку з темним чорнилом. Якщо видатковий документ складений на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Видача готівки з каси, що не підтверджена розписом одержувача у видатковому документі, для виведення залишку готівки в касі не приймається.

Видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому документі. Якщо видача готівки проводиться за дорученням, оформленим у встановленому порядку згідно з чинним законодавством, у тому числі й особи, що не має змоги в зв'язку з хворобою або з інших поважних причин поставити розпис власноручно, то в тексті ордера після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтерія зазначає прізвище, ім'я та по батькові особи, якій доручено одержати готівку. Якщо видача готівки проводиться за відомістю, то перед розписом про одержання грошей касир робить у ній напис: "За довіреністю". Довіреність залишається у касира і додається до видаткового касового ордера або відомості.

Виплати, що пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром підприємства за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача (див. додаток №31).

На титульній сторінці платіжної (розрахунково-платіжної) відомості робиться дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера або осіб, уповноважених керівником, із зазначенням строків видачі готівки і суми (гривень - словами, копійок - цифрами).

Аналогічно може оформлятися й одноразова видача готівки на оплату праці (у разі відпустки, хвороби тощо), а також видача депонованих сум і готівки під звіт на витрати, пов'язані із службовими відрядженнями, кільком особам.

Після закінчення встановлених строків виплат, пов'язаних з оплатою праці за платіжними відомостями, касир повинен: у платіжній відомості проти прізвища осіб, яким не здійснено виплату, поставити штамп або зробити напис: "Депоновано" (див. додаток №32.1.); скласти реєстр депонованих сум; у кінці відомості зазначити фактично виплачену суму та недоодержану суму виплат, яка підлягає депонуванню, звірити ці суми із загальним підсумком за платіжною відомістю і засвідчити напис своїм підписом.

Бухгалтерія робить перевірку відміток, зроблених касирами в платіжних відомостях, та здійснює підрахунок виданих і депонованих за ними сум. Депоновані суми, що підлягають здаванню в банк, оформляються шляхом складання одного загального видаткового касового ордера.

При необхідності отримання грошових коштів з обслуговуючого банку для каси підприємства, бухгалтер-касир виписує грошовий чек з чекової книжки, яка є в наявності на підприємстві. Чек містить такі елементи:

- назву власника чекової книжки та номер його рахунка;

- назви банку емітента і його номер МФО;

- призначення платежу;

- число, місяць, рік та місце складання чека;

- підписи головного бухгалтера, керівника та відбиток печатки.

Так, як готівку з обслуговуючого банку забирає бухгалтер-касир, у грошовому чеку вказуються дані його паспорта. В установі банку дані паспорта, який касир приносить із собою, порівнюють із даними, записаними в грошовому чеку (див. додаток №28).

Згідно із Положенням про ведення касових операцій та Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, кожне підприємство повинно мати затверджений ліміт готівки в касі. На ДП «Борщівський спиртзавод» ліміт затверджує директор підприємства і становить 1500,00 гривень.( див. додаток №29). Воно може зберігати готівку на кінець дня у касі тільки в межах встановленого ліміту. Понадлімітна сума, яка залишається в касі підприємства на кінець дня, здається до банку та знову зараховується на поточний рахунок.

Документування операцій із зарахування або списання коштів із рахунків у обслуговуючому банку здійснюється за типовими формами розрахунків та документів.

Коли підприємство подає до банку грошовий чек, який вважається паперовим розрахунковим документом, тоді його виписують у двох примірниках. Обслуговуючий банк підприємства приймає документи від нього протягом операційного дня. Розрахунки за документами, що надійшли від підприємства протягом операційного дня, здійснюються банком того ж дня. Документи, які надходять у банк, є підставою списання або зарахування коштів на поточні рахунки ДП «Борщівський спиртзавод».

Так, як обслуговуючий банк заводу обліковує рух грошових коштів й зберігає усю інформацію про операції на рахунках, він періодично повідомляє клієнта про стан рахунка, рух коштів і залишки на ньому за допомогою виписки. (див. додаток №35).

5. Облік дебіторської заборгованості

У процесі фінансово-господарської діяльності у підприємства постійно виникає потреба в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами. Відвантажуючи виготовлену продукцію, підприємство, як правило, не отримує оплату одразу, тобто відбувається кредитування покупця. Таким чином, протягом періоду від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу засоби підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості.

Методологію обліку, основні поняття та порядок розкриття інформації про дебіторську заборгованість у фінансовій звітності визначає П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

На Борщівському спиртзаводі дебіторська заборгованість визначається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і її сума може бути достовірно визначена.

Відповідно до П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і поточну. Дебіторська заборгованість у бухгалтерському обліку класифікується в залежності від: термінів її погашення, ймовірності її погашення, оцінки відображення її в балансі.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, визначається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та /або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, така різниця визначається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування (Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну №304 від 30.11.2000).

Дебіторська заборгованість поділяється на:

- безнадійну

- сумнівну

- дійсну.

Залежно від виникнення дебіторська заборгованість поділяється на:

- дебіторську заборгованість за роботи, товари, послуги;

- векселі отримані;

- дебіторську заборгованість за розрахунками;

- іншу поточну дебіторську заборгованість.

Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. При цьому слід розуміти, що при віднесенні заборгованості до поточної або довгострокової до уваги береться не загальний очікуваний строк оплати згідно з договором, а очікуваний строк до погашення, який залишився з дати балансу.

До довгострокової дебіторської заборгованості відносять:

- заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця;

- надання позик іншим підприємствам;

- надання позик фізичним особам;

- заборгованість, що виникає при надзвичайних подіях - пожежі, повені, крадіжці тощо.

Достовірна оцінка довгострокової дебіторської заборгованості має суттєвий вплив на правильне відображення інформації в облікових регістрах і звітності. Важливу роль при цьому відіграє принцип обачності, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку таких методів оцінки дебіторської заборгованості, які будуть запобігати завищенню оцінки активів.

Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються відсотки, відображається в балансі за її теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

Для обліку довгострокової дебіторської заборгованості Планом рахунків передбачений рахунок 37 «Розрахунки з різними дебіторами».

Рахунок 37 «Розрахунки з різними дебіторами» – активний, балансовий, призначений для обліку господарських процесів, довгострокової дебіторської заборгованості фізичних та юридичних осіб. По дебету цього рахунку відображається виникнення (збільшення) довгострокової дебіторської заборгованості, по кредиту – її погашення (списання) або переведення до складу поточної.

До іншої дебіторської заборгованості на підприємстві відноситься видача довгострокових позик працівникам підприємства та інші види розрахунків.

Працівники підприємств можуть отримувати кредити та позики на індивідуальне й кооперативне житлове будівництво, інші цілі.

Видача позик підприємством проводиться, якщо вона передбачена Статутом або іншим аналогічним документом підприємства та за наявності оформлених належним чином документів. При чому максимальний розмір позики для одного працівника законодавством не обмежується.

Видача позик здійснюється як готівкою, так і за безготівковим розрахунком, відповідно до заяви працівника. Позика може видаватись на будь-який термін, але вона повинна бути безпроцентною та поворотною. Повернення позики може визначатись числом місяців або календарним періодом. Якщо термін повернення не встановлюється або визначається моментом вимоги, то в цьому випадку працівник повинен повернути гроші в 7-денний термін з дня пред'явлення вимоги.

Якщо повернення позики відбувається шляхом утримання із суми зарплати працівника, то підписується додаткова угода, в якій передбачено зобов'язання працівника повернути гроші.

Поточна дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка виникає під час нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

У балансі поточна дебіторська заборгованість поділяється на заборгованість покупців і замовників та іншу поточну дебіторську заборгованість (див. додаток №89).

Поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг і оцінюється за первісною вартістю. У випадку відстрочення платежу з виникненням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів, що підлягають отриманню за товари, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (відсотками) в період її нарахування.

Дебіторська заборгованість як складова елементу фінансової звітності активу має визнаватися і відображатися у звітності в сумі, яка визначається з урахуванням оцінки дебіторської заборгованості в поточному обліку.

Порядок оцінки дебіторської заборгованості наведено на рис. 1.

Рис 1. Оцінка дебіторської заборгованості

Негативним моментом по розрахунках з дебіторами є те, що на підприємстві не нараховується резерв сумнівних боргів. Це могло би вберегти його від втрат за неповернену дебіторську заборгованість, яка може виникнути з різних причин (форс-мажорні обставини, банкрутство підприємства-боржника і т.д.).

П(С)БО 10 передбачені два варіанти визначення величини сумнівних боргів:

- перший — виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;

- другий — на підставі класифікації дебіторської заборгованості за періодами її виникнення з врахуванням досвіду минулих років щодо платоспроможності дебіторів.

За двома способами величина резерву сумнівних боргів визначається як добуток суми дебіторської заборгованості за продукцію та коефіцієнта сумнівності. Різниця у способах полягає лише в тому, які суми дебіторської заборгованості беруть участь у розрахунку, і як визначається коефіцієнт сумнівності.

Резерв сумнівних боргів відображають у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат. Списання безнадійної дебіторської заборгованості за товари проводиться за рахунок використання резерву сумнівних боргів:

Дт 38 “Резерв сумнівних боргів”

Кт 36.1 “Розрахунки з вітчизняними покупцями” (див. додаток №46,47).

Підзвітними особами на підприємстві вважають фізичних осіб, працівників підприємства, яким видані кошти на господарські потреби (на закупівлю МШП, будівельних матеріалів і т.д.), а також для виконання завдання під час відрядження.

Порядок видачі коштів під звіт і звітування за їх використання регламентується Інструкцією про службові відрядження в межах України і за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98р. №59, змінами до неї від 10.06.99р. №146.

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк в інший населений пункт для виконання службового доручення не за місцем його постійної роботи.

Направлення працівника у відрядження оформляється наказом керівника по підприємству (див. додаток №43). Витрати на відрядження відшкодовуються на основі авансового звіту (див. додаток №44), який складає працівник, повернувшись із відрядження, у такі строки:

- протягом трьох робочих днів при відрядженні;

- на наступний день при видачі грошей на господарські потреби.

До авансового звіту прикладають посвідчення про відрядження з відмітками про вибуття з місця роботи, прибуття в місце відрядження і вибуття з нього та повернення до місця роботи (див. додаток №45). Такі відмітки підтверджуються відповідальними особами (підписами та печаткою), без такого посвідчення про відрядження не є дійсним.

Оплата проїзду до місця відрядження і назад відшкодовується тільки за наявності документів, а при їх відсутності бухгалтерія може відшкодувати проїзд з дозволу керівника за рахунок прибутку підприємства. При цьому ця сума включається до сукупного оподатковуваного доходу, з якого утримується прибутковий податок і збори на соціальне страхування.

Якщо суми, які були видані на відрядження (під звіт) з каси підприємства, не повністю використані, то вони вносяться у касу при подачі авансового звіту. Чергові видачі грошей під звіт не дозволяються до повного погашення попередньої заборгованості. Добові за час перебування особи у відрядженні нараховуються за всі дні, включаючи день від’їзду і день приїзду, перебування у відрядженні в межах України, включаючи вихідні, святкові, неробочі дні, час перебування в дорозі.

З 01.01.06р. сума добових становить 25 грн. Вони не потребують спеціального документального підтвердження, крім відміток про прибуття у місце відрядження і виїзд із нього (див. додаток №45).

До авансового звіту прикладаються проїзні білети, рахунки готелів у розмірі фактичних витрат з урахуванням наданих послуг, бронювання місць у готелях в розмірі 50% вартості місця за добу. Відшкодовуються також витрати на службові телефонні переговори, телеграми. Якщо відрядження оформлено на один день або відряджений може щодня вертатися додому, йому також оплачується проїзд та добові, як за повну добу.

Аналітичний облік розрахунків з підзвітними особами ведеться в журналі - ордері по 372 (див. додаток №42)

Інформація про результати інвентаризації заборгованості на 1 жовтня 2007 року по ДП «Борщівський спиртовий завод» відображена в додатку №48.

6. Облік витрат діяльності підприємства

Процес виробництва продукції (робіт, послуг) потребує здійснення певних витрат. Визначення витрат дається у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", а склад витрат у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати". Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Із зменшенням активів виникають такі витрати:

· списання матеріалів на виробництво продукції, для ремонту основних засобів, на адміністративні цілі;

· нарахування амортизації;

· списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП, що стали непридатними ;

· втрати від знецінення запасів;

· нестачі запасів, (сировини, комплектуючих виробів, готової продукції, товарів);

· нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, яка не може бути сплачена;

· благодійні внески;

· належні до сплати або сплачені штрафи, пені, неустойки.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Відповідно до п. 6 Положення витратами звітного періоду визнається зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власникам), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Основними критеріями, якими необхідно керуватись при відображенні витрат у бухгалтерському обліку і визнанні їх витратами певного періоду, є:

· витрати відображаються в обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань;

· витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизаційних відрахувань).

Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:

· платежі за договором комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента та ін.;

· попередня (авансова) оплата запасів (робіт, послуг):

1. погашення одержаних позик;

2. інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, які не відповідають ознакам, зазначеним у визначенні терміна «витрати»;

· витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

З метою бухгалтерського обліку, аналізу та планування витрати підприємства об’єднуються в однорідні групи за різними ознаками. Загалом витрати групуються та обліковуються за видами, місцями виникнення та носіями витрат, виходячи з діяльності підприємства.

Рис.2. Класифікація витрат

Розрізняють такі види діяльності:

а) Операційна діяльність підприємства - це основна діяльність, яка пов'язана з виробництвом продукції (робіт, послуг), або реалізованої продукції (товарів, послуг), що є визначною метою створення підприємства та забезпечує основну частину його доходу.

б) Інвестиційна діяльність підприємства пов'язана з придбанням та реалізацією нематеріальних активів, фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів (див. додаток №49.1).

в) Фінансова діяльність підприємства - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного і позичкового капіталу підприємства.

Надзвичайна діяльність підприємства - операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно. Прикладами надзвичайної діяльності слід вважати стихійне лихо (землетрус, повінь, тощо).

До виробничих витрат належать ті витрати, які направляються на виробництво продукції. Ці витрати є пов’язані із закупівлею матеріалів, фурнітури, виплатою зарплати робітникам основного виробництва, витрати на обслуговування цеху основного виробництва.

Виробничі витрати поділяються на прямі та загально виробничі (накладні) витрати.

За способом включення до собівартості продукції виробничі витрати поділяються на прямі і непрямі.

Прямі витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом певного виду продукції (робіт, послуг), а тому до її собівартості вони включаються прямо на підставі відповідних документів.

Непрямі витрати, як правило, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому вони прямо до собівартості тієї або іншої продукції не можуть бути віднесені. Вони включаються до собівартості окремих видів продукції. До них відносяться загально виробничі витрати.

До прямих витрат належить :

·прямі матеріальні витрати (вартість сировини і матеріалів, які є основою продукції, що виготовляється; куплених напівфабрикатів і комплектуючих виробів; допоміжних та інших матеріалів, які можна безпосередньо віднести до окремого об’єкта витрат);

·прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг, які можуть бути, безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);

·інші прямі витрати (усі інші виробничі витрати, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні цілі, плата за оренду земельних, майнових паїв, амортизація, втрати від браку).

Виробничі витрати, згідно з інструкцією по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 30. 11. 1999 р. № 291, відображається в таких рахунках:

- на рахунку 23 “Виробництво”, де здійснюється облік витрат на виробництво продукції (дебетове сальдо на рахунку 23 на кінець періоду показує суму незавершеного виробництва);

- на рахунку 90 “Собівартість реалізації”, де відображається собівартість реалізованої продукції, робіт послуг, фактичну собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок).

Адміністративні витрати (див. додаток №51,55), витрати на збут (див. додаток №51) та інші операційні витрати не включаються до виробничої собівартості готової та реалізованої продукції. Інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду сальдо з дебету рахунка 90 “Собівартість реалізації” списується на рахунок 79 “Фінансові результати”.

На рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”, ведеться облік витрат на організацію виробництва та управління галузями, цехами, відділеннями та підрозділами основного виробництва, а також витрат, пов’язаних з утримуванням та експлуатацією машин та обладнання (див. додаток №50,54).

Загальновиробничі витрати в кінці місяця списуються на 23 рахунок “Виробництво” за видами витрат і включаються до собівартості продукції (робіт, послуг). Загальновиробничі витрати, які знаходяться в межах нормативів вважаються розподіленими і списуються в дебет рахунку 23 “Виробництво”. Інші витрати є нерозподіленими і списуються в дебет рахунку 90 “Собівартість реалізації”.

Що стосується аналітичного обліку виробничих витрат, то він ведеться по рахунку 23 “Виробництво” за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляються (див. додаток №50,52,53).

Загальновиробничими витратами називаються витрати, пов’язані з організацією виробництва у цехах та на дільницях.

Загалом до загальновиробничих (накладних) витрат належить:

· витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць та інше);

· амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

· амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

· витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

· витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, підвищення якості продукції;

· витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інші утримання виробничих приміщень, тощо.

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних належать витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва. Такі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (заробітної плати, робочих годин, обсягу діяльності, прямих витрат та інші), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Таким чином, змінні загально виробничі витрати повністю включаються до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) в періоді їх виникнення, тобто списуються на витрати виробництва (облік яких ведеться на 23 рахунку “Виробництво”) в дебет рахунка 23 щомісяця в повному обсязі.

До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом, які залишаються незмінними (чи майже незмінними) із зміною обсягу діяльності.

Постійні виробничі (накладні) витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат, та інше) за нормальної потужності.

Нормальна потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнуто за умов звичайної діяльності підприємства протягом декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обсягу обслуговування виробництва.

Величина нормальної виробничої потужності визначається підприємством самостійною і зазначеною в наказі про облікову політику підприємства. Якщо випуск продукції у звітному періоді нижчий за нормальну потужність підприємства, то загально виробничі витрати розподіляються згідно з нормальною потужністю підприємства (витрати в межах нормальної потужності списуються на собівартість продукції, а витрати понаднормові – на фінансові результати).

Отже, загально виробничі постійні витрати формуються протягом звітного періоду у однакових розмірах незалежно від обсягу продукції, виконаних робіт, наданих послуг.

Випуск будь-якої продукції потребує здійснення певних витрат, які впливають на величину собівартості. При калькулюванні собівартості реалізованої продукції необхідно керуватись вимогами П(с)БО № 3, тобто врахувати , що з доходом від реалізації продукції, робіт, послуг, необхідно спів ставляти тільки виробничу собівартість реалізованої продукції, до якої не включаються наступні позиції:

- Адміністративні витрати;

- Витрати на збут;

- Інші операційні витрати;

- Фінансові витрати;

- Інші витрати;

Таким чином собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і понаднормових виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються такі витрати:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- загально виробничі витрати;

Не включаються до виробничої собівартості і списуються на витрати періоду (витрати виробництва, обігу), в якому були здійснені наступні витрати:

- понаднормові відходи;

- витрати на зберігання, крім тих, які необхідні у виробничому процесі, що перебував у наступній стадії виробництва;

- адміністративні накладні витрати;

- витрати на збут.

Формування та облік виробничої собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) зображено нижче на схемі.

Кожне підприємство, для того щоб забезпечити раціональне використання матеріалів та інших матеріальних цінностей, здійснює нормування витрат. Нормування витрат встановлюється на основі попередніх періодів з визначенням можливих відхилень.

Розрахунок планових норм і встановлення планових витрат на кожну одиницю продукції здійснює головний бухгалтер та головний інженер. Ними складаються планово-розрахункові загально-виробничі витрати, планово-розрахункові цехові витрати, планово-розрахункові витрати на утримання та експлуатацію обладнання та транспорту й довідки розрахунку накладних витрат по підприємству.

Схема формування та обліку виробничої собівартості реалізованої продукції

Оплата праці виробничих робітників-відрядників здійснюється на основі первинних документів на виробіток, а тому такі витрати завжди можна віднести на той чи інший виріб безпосередньо. У нарядах вказується, яке замовлення виготовляє робітник та яка сума нарахована.

Заробітна плата робітників із погодинною оплатою і робітників, зайнятих на підсобних роботах у цехах основного та допоміжного виробництва, розподіляється пропорційно до основної заробітної плати (див. додаток №60).

Додаткова заробітна плата виробничих робітників розподіляється також пропорційно до основної заробітної плати робітників окремих видів продукції (див. додаток №61).

На суму заробітної плати складається запис:

Дт 23 “Виробництво”

Кт 66 “Розрахунки з оплати праці”

Відрахування на соціальне страхування є також прямими витратами, оскільки вони прямо залежать від фонду оплати праці та встановлених державою розмірів нарахувань на різні види страхування. В обліку на суму нарахувань на страхування, які прямо відносять на собівартість, роблять запис:

Дт 23 “Виробництво”

Кт 65 “Розрахунки за страхуванням".

На підприємстві організація виробничого процесу має велике значення. Ці функції покладаються на апарат управління, який здійснює контроль за формуванням собівартості продукції, ефективністю використання запасів, організацією праці тощо.

Витрати, які пов’язані з утриманням апарату управління є загально виробничими. Перелік витрат, які відносять до загальновиробничих регламентується в П(с)БО 16 “Витрати”. Відповідно, у своїх діях керівництво керується цим стандартом.

Під браком розуміють продукцію, яка за своєю якістю не відповідає встановленим стандартам і не може використовуватися за своїм прямим призначенням або може використовуватися після додаткових витрат на усунення дефектів. На ДП «Борщівський спиртовий завод» випадків з браком не було.

Під незавершеним виробництвом розуміють запаси у виробництві, щодо яких існує ймовірність отримання економічних вигод внаслідок перетворення їх у наступних періодах у готову продукцію і вартість яких може бути достовірно визначена.

Визначення обсягу та оцінку незавершеного виробництва на підприємстві здійснюють за допомогою проценту розподілу. При цьому методі бухгалтерія сама визначає суму незавершеного виробництва на основі зібраних за місяць у відомості №12 витрат за цехом.

Незавершене виробництво використовується для розрахунку товарного випуску, для калькулювання собівартості продукції, оскільки зміна його залишків впливає на собівартість, але в системі синтетичного обліку воно не відображається бухгалтерськими записами. Незавершене виробництво показує сальдо за рахунком 23 “Виробництво” і його відображають в другому розділі активу балансу (див. додаток №89).

Інвентаризація незавершеного виробництва показана в додатку №59.

На підприємстві адміністративні витрати збирають на рахунку 92 “Адміністративні витрати”. Ці витрати обумовлені необхідністю організації, координації господарської діяльності підприємства.

До адміністративних витрат відносять:

- витрати на проведення річних зборів;

- витрати на службові відрядження, на утримання апарату управління підприємством;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання;

- витрати на зв'язок;

- амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

- податки, збори та інші загальнообов’язкові платежі, крім тих, що включаються до виробничої собівартості продукції;

- плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Загальна сума адміністративних витрат у кінці місяця повністю списується на фінансові результати (див. додаток №55).

П(с)БО 16 передбачений перелік витрат, які відносяться до збутових. Це зокрема такі статті:

- витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції;

- витрати на ремонт тари;

- оплата праці та комісійні винагороди працівникам, які зайняті збутовою діяльністю;

- витрати на рекламу та дослідження ринку;

- інші витрати пов’язані зі збутом продукції.

Враховуючи недосконалість номенклатури витрат на збут, підприємства самі повинні її розробляти на принципах забезпечення максимально корисної інформації про збут та маркетинг з тим, щоб управлінський персонал міг прийняти обґрунтовані рішення з метою підвищення ефективності збутової діяльності.

Збутові витрати збираються у відомості №15, де в розрізі окремих статей вони показуються за дебетом рахунка 93 “Витрати на збут” з кредиту статей 20, 22, 37, 39, 63, 65, 66 та в журналі 5 (див. додаток №56).

Крім прямих витрат і адміністративних у процесі господарської діяльності підприємства можуть виникати й інші витрати, які відносять до операційної діяльності, під якою розуміють діяльність, передбачену статутом з виробництва продукції. Такі витрати пов’язані з господарською діяльністю і вони збираються по дебету рахунка 94 “Інші витрати господарської діяльності” з відповідними субрахунками.

Інші витрати операційної діяльності відображають у відомості в розрізі окремих субрахунків і дані у розрізі кореспондуючих рахунків переносяться в журнал 5, розділ 5 “Витрати діяльності” або 5А, розділ 3А (див. додаток №57,58).

Інші витрати операційної діяльності списуються з кредиту рахунка 94 на фінансові результати записом:

Дт 79 “Фінансові результати”

Кт 94 “Інші витрати операційної діяльності”.

7. Облік випуску готової продукції та її збуту

Готовою продукцією, призначеною для продажу, вважається закінчена обробкою продукція, яка вироблена на підприємстві і пройшла випробування, приймання і відповідає технічним вимогам і стандартам.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію визначаються П(С)БО 9 “Запаси” та 16 “Витрати”.

Готова продукція (спирт), яка випущена з виробництва зберігається на складі (спиртосховище) (див. додаток №65) або здається замовнику (див. додаток №66).

Готова продукція оприбутковується на склад із виробничих підрозділів на основі первинних документів - накладних, актів, відомостей випуску продукції та документів, що засвідчують якість (свідоцтво про якість, сертифікат відповідності державній системі сертифікації) (див. додаток №70,79).

Первинні документи на передачу готової продукції (накладні, відомості випуску продукції, акти) з виробничих підрозділів на склад виписуються у двох примірниках. Один з примірників, підписаний завідувачем складу, повертається в цех, який здав продукцію, а другий - залишається на складі.

Працівник складу записує дані про надходження продукції з первинного документа картки або книги складського обліку (див. додаток №4). Записи в картки здійснюються в такому ж порядку, як і в картки складського обліку на матеріальні цінності (вказується дата, номер документа, від кого надійшло, кому видано, робиться запис в графу <<надійшло>> чи <<відпущено>>, виводиться залишок після кожного запису).

Синтетичний облік наявності і руху готової продукції за фактичною собівартістю ведеться на активному рахунку 26 «Готова продукція». (див. Додаток №83). Оприбуткування випущеної з виробництва продукції відображається по дебету рахунка 26 «Готова продукція» і кредиту рахунка 23 ”Виробництво” (див. додаток №84).

Підприємства реалізують свою продукцію покупцям на підставі укладених договорів (угод). Відпуск готової продукції покупцям оформляється накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей, яка є підставою для списання готової продукції підприємством-виробником, що здійснило її відпуск, для оприбуткування її підприємством-одержувачем та для дозволу на вивезення її з території підприємства-постачальника. Всі транспортні витрати несе сторона, яка купує продукцію.

У накладній зазначаються назва, номенклатурний номер, одиниця виміру, кількість, ціна кожного виду і сорту продукції, що відпускається. До накладної складається товарно-транспортна накладна на переміщення спирту етилового (див. додаток №67). В товарно-транспортній накладній вказується відправник, одержувач, автомобіль, яким здійснюється перевезення та дані одержувача. До товарно-транспортної накладної також додається Довіреність одержувача (див. додаток №68). Якщо дані про готову продукцію, яка відпускається і вивозиться автотранспортом на сторону, вміщуються у товарно-транспортній накладній, то накладна за формою № М-20 не складається. Для проведення розрахунків з покупцем постачальник виписує рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжні документи, що підтверджують факт передачі (відпуску) матеріальних цінностей і їх оплату з зазначенням суми ПДВ (див. додаток №66).

Постачальник може включити до рахунка-фактури покупця, крім вартості відвантаженої продукції, вартість тари, відвантаженої з продукцією (якщо вона не включена у відпускну вартість продукції і оплачується понад її відпускну вартість), а також транспортні витрати.

В кінці складається акт про відвантаження і приймання спирту, яка поділена на дві частини. Перша заповняється відправником (Борщівським спиртзаводом), а друга одержувачем після прийняття спирту (див. додаток №69). До цих документів при відправленні підприємство додає посвідчення про якість спирту етилового (див. додаток №70).

Аналітичний облік відвантаження і реалізації продукції, а також розрахунків з покупцями і замовниками підприємства ведуть у відомості № 16 відвантаження, відпуску і реалізації продукції. Записи в цій відомості (як і в журналі - ордері № 6) здійснюють в лінійному (позиційному) порядку, що дає можливість бачити, за яким розрахунковим документом, яка сума підлягає до сплати покупцем (замовником), а також робиться відмітка про оплату. При спрощеній формі облік відвантаження і реалізації продукції ведуть у відомості ф. № В-6 (див. додаток №84).

Головною ціллю підприємства є надійне виконання замовлень партнерів і виробництво спирту високої якості. Жодної рекламації по якості продукції за останні роки не надходило. Основними споживачами та ринками збуту є:

· зовнішній ринок : «F.J.ElsnerTradingGmdH» Австрія, ТОВ “Галмі Інтернешнл 2000” Румунія, , Гйор Дістілери енд рефінері Ко ЛТД Угорщина, ТОВ “Україна+” Грузія, ТОВ “Наточея” Молдова, ТОВ “SVK”Грузія;

· внутрішній ринок: ДП «Судак», «Кіровоград райагропостач», радгосп-завод “Лівадія” Крим, радгосп-завод “Морський” Крим, ПВК “Авалон” м.Сімферополь, ЗАТ “Люботинський завод продтоварів” м.Харків, ПП “Росток” м.Донецьк, ВО “Крим”, ВО “Масандра”, ТзОВ “Союз-Віктан” Крим , “Перший лікеро-горілчаний завод №1” м.Одеса, ТОВ ЛГЗ “Златогор”, ЗАТ “Карат” та інші.

ДП «Борщівський спиртовий завод» здійснює постачання готової продукції (спирту) по Україні автотранспортом (цистерни), а за кордон – через залізницю.

При відвантаженні за кордон необхідні такі документи:

- сертифікат якості (Quality certificate) (див. додаток №79);

- сертифікат походження (Certificate of origin) (див. додаток №76);

- рахунок-фактура (Invoice) – зазначається, що за спирт оплачено (див. додаток №72);

- митна декларація (Customsdeclaration), в якій зазначається ціна товару, на яку нараховується акцизний збір (див. додаток №74);

- додаткова дорожня відомість (Additionalrailwaybill) – вказується №цистерни, № товарно-транспортної накладної, звідки і куди направляється цистерна (див. додаток №75);

- акт відвантаження спирту (The act of spirit despatch) (див. додаток №73);

- акт технічного стану (The statement of technical state) (див. додаток №77,78)

Готова продукція підприємства (спирт) являється підакцизним товаром, однак підприємство при відвантаженні спирту за кордон не сплачує акцизного збору. Це робить покупець.

Облік готової продукції за рік відображений в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 26 (див. додаток №83).

Рух спирту і спиртопродуктів по ДП «Борщівський спиртзавод» та інформація про реалізацію фракції головного етилового спирту відображені в додатках 80,81,82.

8. Облік розрахунків з оплати праці

Заробітна плата посідає одне із центральних місць в обліку на підприємстві. Основою організації оплати праці на підприємстві є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт за їх складністю, а працівників - залежно від їх кваліфікації й відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона служить підставою для формування і диференціації розмірів заробітної плати.

Підприємства й організації при складанні трудової угоди встановлюють кожному працівникові розмір тарифної ставки (посадового окладу), види доплат, компенсаційні і гарантовані виплати, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, визначена, як правило, в грошовому вимірнику, яку відповідно до трудової угоди власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові оклади). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. До додаткової заробітної плати належать винагороди за працю понад встановлені норми, за трудові досягнення і винахідництво, а також особливі умови праці. Вона включає доплати і надбавки до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством: премії працівникам, керівникам, спеціалістам за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів; винагороди за вислугу років і стаж роботи; оплату щорічних і додаткових відпусток згідно із законодавством, компенсацій за невикористану відпустку тощо.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать надбавки і доплати, не передбачені чинним законодавством і понад встановлені розміри; винагороди за підсумками роботи за рік; премії за винахідництво і раціоналізацію; за створення, освоєння і впровадження нової техніки; за своєчасну поставку продукції на експорт; одноразові заохочення окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань тощо.

Вичерпний перелік основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат міститься в інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженій наказом Мінстату України від 11.12.95 №323.

Джерелами коштів на оплату праці на підприємствах є кошти, одержані в результаті їх господарської діяльності.

Держава згідно з Законом України «Про оплату праці» здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, а також шляхом прогресивного оподаткування доходів громадян.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану роботу, нижче від якої не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Розмір мінімальної заробітної плати в 2007 році: з 01.01.2007 – до 31.01.2007 – 400 грн.; з 01.04.2007 – до 30.06.2007 – 420 грн.; з 01.07.2007 – до 30.09.2007 – 440 грн.; з 01.10.2007 – до 31.12.2007 – 460 грн.

Мінімальна заробітна плата на місяць установлена: з 01.01.08 р. - 515грн.; з 01.04.08р.-525грн.; з 01.07.08-545грн.; з 01.09.08р.-605грн.;

На ДП «Борщівський спиртовий завод» заробітна плата нараховується переважно погодинно (див. додаток №60,62).

При погодинній оплаті праці основним документом, який служить підставою для нарахування заробітної плати, є табель використання робочого часу (див. додаток №86).

У цьому разі для розрахунку погодинного заробітку працівника достатньо знати його розряд, погодинну тарифну ставку даного розряду і кількість відпрацьованих годин за табелем. При розрахунку заробітної плати за посадовим окладом останній зберігається при відпрацюванні всіх робочих днів місяця. Якщо відпрацьована неповна кількість робочих днів, середньоденний заробіток перемножується на кількість відпрацьованих днів.

Приклад. Посадовий оклад працівника - 600 гри. Робочих днів у звітному місяці - 25, фактично відпрацьовано працівником - 21 день. Середньоденний заробіток - 24 грн. (600 грн. : 25). Сума погодинного заробітку -504 грн. (24 грн. * 21).

Оплата праці за понадурочний час здійснюється відповідно до ст. 106 КЗпП України в подвійному розмірі погодинної ставки (при погодинній оплаті праці); при відрядній оплаті праці нараховується доплата в розмірі 100% тарифної ставки робітника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною формою, - за всі відпрацьовані понадурочні години.

Оплата праці в нічні години (з 10 годин вечора до 6 годин ранку) відповідно до ст. 108 КЗпП України здійснюється в підвищеному розмірі, який встановлюється генеральними, галузевими (регіональними) угодами, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Оплата праці у святкові і неробочі дні згідно зі ст. 103 КЗпП України здійснюється в подвійному розмірі.

Чинним законодавством для працівників-підлітків встановлена тривалість робочого часу на тиждень: віком від 16 до 18 років - 36 годин, віком від 15 до 16 років – 24 години. Пільгові години оплачуються: робітникам-відрядникам - за тарифною ставкою робітника-відрядника відповідного розряду; робітникам-погодинникам - за тарифною ставкою робітника - по годинника відповідного розряду.

Виходячи із затвердженого Порядку визначення середньої заробітної плати, при нарахуванні оплати за час чергової і додаткової відпустки в календарних днях або за час відпустки у зв'язку з навчанням без відриву від виробництва, які надаються в календарних днях, виходять із сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців (або менший фактично відпрацьований період). У підрахунок середнього заробітку включаються всі види основної і додаткової заробітної плати, преміальні виплати (у тому числі одноразові заохочення працівникам за виконання важливих виробничих завдань, винагорода за результатами роботи підприємства за підсумками року), а також допомога по тимчасовій непрацездатності. Шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед настанням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року, за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством, і множенням на кількість календарних днів відпустки визначають заробітну плату працівникові за час відпустки.

Якщо визначена за таким розрахунком сума заробітної плати за час відпустки виявиться нижче тарифної ставки або посадового окладу працівника на день відпустки, то підприємствам згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.92 № 140 «Про додаткові заходи у зв'язку з підвищенням заробітної плати» дозволено брати до розрахунку заробітну плату, встановлену з дня її останньої зміни, починаючи з якої здійснюється виплата по середньому заробітку.

Премії на даному підприємстві не виплачуються. Виплачуються лише одноразові допомоги (8 березня, День харчовика (14.10), День Армії).

Із заробітної плати робітників і службовців можуть здійснюватись тільки дозволені законом утримання:

- утримання збору до Пенсійного фонду (в розмірі 0,5% заробітку, якщо заробітна плата менша або дорівнює прожитковому мінімуму (663 грн), і 2%, - якщо заробітна плата перевищує 663 грн.),

- до Фонду соціального страхування на випадок безробіття (в розмірі 0,5% заробітку),

- розміри внесків для найманих працівників на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням становлять: дохід до 663 грн. – 0,5%, більше 663 грн. – 1%.

- податок на прибуток - 15%;

Від всієї заробітної плати сплачуються нарахування: ПФ – 33,2%, СС – 1,4%, нещасні випадки - 1,08%, безробіття – 1,3%.

Підприємств замість розрахунково-платіжних відомостей (див. додаток №87) як єдиних документів можуть складати окремо розрахункові відомості, які містять повний розрахунок належної заробітної плати і утримань з неї, і окремо — платіжні відомості, які використовуються тільки для виплати заробітної плати.

На платіжних відомостях повинен бути надпис про дозволяння видачі грошових коштів із каси, підписаний керівником підприємства і головним бухгалтером, із зазначенням суми і строку виплати (як правило) протягом трьох днів, враховуючи день одержання грошових коштів в банку).

Після закінчення трьох днів) встановлених для виплати заробітної плати, касир перевіряє у платіжній відомості підписи в одержанні коштів і підраховує суму виплаченої заробітної плати. Своєчасно не одержана робітниками і службовцями заробітна плата депонується, тобто напротипрізвища осіб, які її не одержали, проставляється штамп або пишеться від руки «Депоновано» (див. додаток №33). Платіжна відомість закривається двома сумами: видано готівкою і депоновано. На депоновані суми касир складає реєстр невиданої заробітної плати. Виплачена за платіжною відомістю сума заробітної плати оформляється видатковим касовим ордером (див. додаток №31). Суму депонованої заробітної плати касир вносить в банк для зарахування на поточний рахунок (див. додаток №32.1). В подальшому кожна виплата депонованої заробітної плати здійснюється за реєстром (або книгою) невиданої заробітної плати й оформляється видатковим касовим ордером.

Синтетичний облік розрахунків по оплаті праці підприємства здійснюють на пасивному рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» за субрахунками:

661 «Розрахунки за заробітною платою», При цьому в об'яві на внесення готівки зазначається «Депонентські суми». Це необхідно для того, щоб банк взяв ці суми на окремий облік і видав підприємству за його першою вимогою (див. додаток №85).

9. Облік доходів і фінансових результатів діяльності підприємства

Стандартом бухгалтерського обліку 15 “Доход” дається визначення цього поняття:

- доход визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язань, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Величина доходу впливає на показник прибутку, який є основним фінансовим показником діяльності підприємства. Прибуток визначається як різниця між загальною виручкою і загальними витратами. Виручка це є сума грошей, отримана від продажу продукції. Розраховують її шляхом множення ціни товару на кількість реалізованих одиниць. Витрати - це сума спожитих на виробництво товарів ресурсів.

Не визнаються доходами такі надходження:

- сума попередньої оплати продукції;

- сума авансу в рахунок оплати продукції;

- сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

- надходження від первинного розміщення цінних паперів.

На підприємстві дохід від реалізації продукції відображають на рахунку 70 за такими субрахунками:

-70.1 “Дохід від реалізації готової продукції”

-70.4 “Вирахування з доходу”

До фінансової звітності підприємства відносяться Баланс (див. додаток №89), Звіт про фінансові результати (див. додаток №90), Звіт про рух грошових коштів (див. додаток №92), Звіт про власний капітал (див. додаток №93), Примітки і пояснення (див. додаток №91). Фінансова звітність повинна розкрити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарсько-фінансової діяльності підприємства. Квартальний бухгалтерський звіт обмежується балансом і звітом про фінансові результати.

За загальними положеннями Положення (стандарту) 3 "Звіт про фінансові результати" господарсько-фінансова діяльність підприємства складається із звичайної діяльності та надзвичайних подій.

Звичайна діяльність - це будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.

Основна діяльність - це операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу

Основна діяльність підприємства та інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю, відносяться до операційної діяльності.

До інших видів звичайної діяльності відноситься інша операційна діяльність підприємства, крім виробництва або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), операційна оренда активів, реалізація оборотних активів (крім фінансових інвестицій тощо).

Операційна діяльність підприємства - це основна діяльність, яка пов'язана з виробництвом продукції (робіт, послуг), або реалізованої продукції (товарів, послуг), що є визначною метою створення підприємства та забезпечує основну частину його доходу.

Інвестиційна діяльність підприємства пов'язана з придбанням та реалізацією нематеріальних активів, фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність підприємства - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного і позичкового капіталу підприємства.

Надзвичайна діяльність підприємства - операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно. Прикладами надзвичайної діяльності слід вважати стихійне лихо (землетрус, повінь, тощо).

Підприємствам, які постраждали держава може надавати допомогу у вигляді дотацій. Якщо дотації перевищують витрати підприємства це становить дохід від надзвичайної діяльності. Цей дохід підлягає також оподаткуванню.Після вирахування податку з надзвичайного прибутку отримують чистий прибуток.

У більшості випадків, дотації держави не покривають витрат підприємства на ремонт приміщень, які постраждали внаслідок форс-мажорних обставин.В таких випадках витрати списують на витрати діяльності підприємства.

Для визначення фінансового результату підприємства в звіті необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи та витрати відображають в бухгалтерському обліку, а на підставі цього обліку в Звіті про фінансові результати у момент їх виникнення, а не в момент надходження або сплати грошей (спосіб нарахування).

При способі нарахування дохід у Звіті про фінансові результати відображається в момент надходження активу або погашення зобов’язань, які приводять до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників). Витрати відображаються у звіті в момент вибуття активу або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власникам). Згортання (перекриття) доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами).

Положенням "Звіт про фінансові результати" встановлено економічний зміст статей доходів і витрат та порядок визначення прибутку (збитку) за звітний період. Вимоги до звіту Про фінансові результати визначають і вимоги до організації та ведення бухгалтерського обліку доходів і витрат підприємства. Як і в Звіті про фінансові результати, так і в бухгалтерському обліку виділяють статті, що дають можливість визначити фінансовий результат від звичайної діяльності та надзвичайних подій, а також у складі звичайної діяльності - від основної та іншої діяльності (фінансової та інвестиційної). Така класифікація доходів і витрат має важливе значення для об’єктивної оцінки діяльності підприємства.

Прибуток обчислюється як різниця між виручкою від реалізації продукції (без ПДВ) і витратами на виробництво і реалізацію продукції.

Прибуток чи збиток від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних втрат.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат.

Прибуток чи збиток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та суми податків на прибуток.

Доходи майбутніх періодів – це надходження грошових коштів та інших активів, що одержані в звітному періоді, але відносяться до майбутніх періодів (орендна плата, комунальні послуги та ін.)

До доходів майбутніх періодів, зокрема, відносять:

- авансові платежі за здані в оренду основні засоби й інші необоротні активи;

- передплату на газети, журнали, періодичні та довідкові видання ;

- для підприємств зв'язку - абонентну плату за користування засобами зв'язку тощо.

Облік доходів майбутніх періодів ведеться на рахунку 69 "Доходи майбутніх періодів". Підставою для відображення операцій на цьому рахунку є такі первинні документи як виписка банку, довідка бухгалтерії, ПКО. Аналітичний облік доходів майбутніх періодів ведеться за їх видами, датами їх утворення і визнання доходами звітного періоду.

Відображення в обліку доходів майбутніх періодів наведено в табл.1.

Табл.1.

10. Облік власного капіталу та забезпечення майбутніх витрат та платежів

Без капіталу неможливо почати бізнес, адже навіть найменше підприємство вимагає певної суми, щоб зареєструвати його в органах виконавчої влади, відкрити рахунок у банку, виготовити печатку і штамп, придбати необоротні та оборотні активи, найняти робочу силу тощо. Для цього авансуються гроші, які використовують на різні платежі, а частина вноситься на поточний рахунок в банку.

Утворення власного капіталу дає гарантію для інвесторів, кредиторів, постачальників, позичальників, що підприємство є кредитоспроможним і йому можна довіряти, мати з ним ділові та партнерські стосунки (див. додаток №93)

До власного капіталу належать:

- статутний капітал;

- додатковий капітал;

- інший додатковий капітал;

- резервний капітал;

- вилучений капітал;

- неоплачений капітал;

- нерозподілений прибуток (непокриті збитки при поганій роботі).

Статутний капітал характеризує сукупність внесків (у грошовому вимірнику) власників (учасників) у майно при утворенні підприємства для забезпечення його діяльності, визначеної установчими документами (статутом).

Статутний капітал державного підприємства утворюється за рахунок виділеного йому державою частки національного майна (необоротних і оборотних активів) для виконання покладених на нього статутних завдань і в подальшому збільшується за рахунок власного прибутку.

Статутний капітал акціонерних товариств обліковується на рахунку 40 «Статутний капітал» за субрахунками: «Прості акції» і «Привілейовані акції».

Аналітичний облік по рахунку 40 «Статутний капітал» і його субрахунках ведеться за видами акцій (прості, привілейовані) та учасниками акціонерного товариства. Сальдо рахунка 40 «Статутний капітал» має дорівнювати розміру статутного капіталу, зареєстрованому в установчих документах АО, і має дорівнювати номінальній вартості випущених акцій. Зміни цієї суми допускаються тільки у разі збільшення або зменшення статутного капіталу, які здійснюються у встановленому порядку, і внесення відповідних змін у реєстр державної реєстрації (див. додаток №95).

Господарські операції з формування статутного капіталу на підприємстві оформляється записами:

Дт 46 “Неоплачений капітал”

Кт 40 “Статутний капітал”.

Рахунок 42 “Додатковий капітал” призначено для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки активів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.

Рахунок 42 “Додатковий капітал” має такі субрахунки:

421 “Емісійний дохід”

422 “Інший вкладений капітал”

423 “Дооцінка активів”

424 “Безоплатно одержані необоротні активи”

425 “Інший додатковий капітал”

На субрахунку 421 “Емісійний дохід” відображається різниця між продажною і номінальною вартістю первісно розміщених акцій.

На субрахунку 422 “Інший вкладений капітал” обліковують інший вкладений засновниками підприємств (крім акціонерних товариств) капітал, що перевищує статутний капітал, інші внески тощо без рішень про зміни розміру статутного капіталу.

На субрахунку 423 “Дооцінка активів” відображається сума дооцінки (уцінки) активів, яку здійснюють у випадках, передбачених законодавством та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

На субрахунку 424 “Безоплатно одержані необоротні активи” відображається вартість необоротних активів, безоплатно одержаних підприємством від інших осіб.

На субрахунку 425 “Інший додатковий капітал” обліковують інші види додаткового капіталу, які не можуть бути включені до наведених вище субрахунків.

За кредитом рахунку 42 “Додатковий капітал” відображається збільшення додаткового капіталу, за дебетом – його зменшення (див. додаток №96).

Резервний капітал не реєструється підприємством і може утворюватися за рахунок фінансового результату підприємства і додаткового капіталу. Призначення резервного капіталу полягає в тому, щоб створити певний фінансовий резерв для погашення можливих збитків у майбутньому або використання на покриття непередбачених витрат та сплати боргів при ліквідації підприємства.

Обліковують резервний капітал на рахунку 43 “Резервний капітал”, у дебет якого записують використання, а в кредит – створення резерву.

Розмір резервного капіталу визначається установчим документом. На підприємстві резервний капітал формується із чистого прибутку за рік.

Якщо резервний капітал дорівнює статутному, або навіть перевищує його, то підприємство може маневрувати ним, а саме – покривати збитки. При недостатньому резервному капіталі справи підприємства можуть бути безнадійними. З іншого боку, створення резервного капіталу вимагає вилучення частини прибутку з обороту на тривалий період.

На суму відрахувань з прибутку роблять запис:

Дт 44.3 “Прибуток, використаний у звітному періоді”

Кт 43 “Резервний капітал”.

На рахунку 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)” ведеться облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку.

За кредитом рахунку відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, за дебетом – збитки та використання прибутку (див. додаток №97)

Рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)” має такі субрахунки:

441 “Прибуток нерозподілений”

442 “Непокриті збитки”

443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”

На субрахунку 441 “Прибуток нерозподілений” відображаються наявність та рух нерозподіленого прибутку.

На субрахунку 442 “Непокриті збитки” відображаються непокриті збитки. Їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо.

На субрахунку 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді” відображаються розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді.

Виправлення помилок за минулий рік, що виявлені в поточному році, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах” відображається кореспонденцією рахунку 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)” з рахунками бухгалтерського обліку відповідних об’єктів класів 1-6.

Забезпечення майбутніх витрат і платежів обліковують на рахунку 47 з відповідними субрахунками.

Забезпечення, як економічна категорія, означає створення резервних і страхових фондів для гарантування погашення заборгованості кредиторам.

На рахунку 47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів” ведеться узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів і включення їх до витрат поточного періоду.

За кредитом рахунку відображається нарахування забезпечень, за дебетом – їх використання.

Рахунок 47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів” має такі субрахунки :

471 “Забезпечення виплат відпусток”

472 “Додаткове пенсійне забезпечення”

473 “Забезпечення гарантійних зобов’язань”

474 “Забезпечення інших витрат і платежів”

На субрахунку 471 “Забезпечення виплат відпусток” ведеться облік руху та залишків коштів на оплату чергових відпусток працівникам. Сума забезпечення визначається щомісячно як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотку, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці. На цьому субрахунку також узагальнюється інформація про забезпечення обов’язкових відрахувань (зборів) від забезпечення виплат відпусток на збори на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування, на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття тощо.

На субрахунку 472 “Додаткове пенсійне забезпечення” ведеться облік коштів для реалізації програми пенсійного забезпечення.

На субрахунку 473 “Забезпечення гарантійних зобов’язань” ведеться облік руху та залишків коштів, зарезервованих для забезпечення майбутніх витрат на проведення гарантійних ремонтів проданої продукції, на проведення ремонту предметів прокату тощо.

На субрахунку 474 “Забезпечення інших витрат і платежів” ведеться облік забезпечення інших наступних витрат, що не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів”.

Аналітичний облік забезпечення наступних витрат і платежів ведеться за їх видами, напрямками формування й використання.

11. Фінансова звітність підприємства

Особливе місце в прийнятті управлінських рішень займає фінансова звітність, на підставі якої розраховуються такі важливі для підприємства коефіцієнти, як коефіцієнт ліквідності, платоспроможності, фінансової незалежності та інші.

Фінансова звітність підприємства являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.

Звітність підприємства складається за єдиними формами та інструкціями Міністерства фінансів України, погодженими з Мінстатом України.

Фінансова звітність підприємств включає:

· баланс (ф. № 1) (Додаток 37);

· звіт про фінансові результати (ф. № 2) (Додаток 38);

· звіт про рух грошових коштів (ф. № 3) (Додаток 39);

· звіт про власний капітал (ф. № 4) (Додаток 40);

· примітки до річної фінансової звітності (ф. № 5).

У формі №2 “Звіт про фінансові результати” (див. додаток №90) можна визначити, наскільки ефективно у звітному періоді працювало підприємство, тобто прибутково чи збитково. Ефективність роботи підприємства означає спроможність підприємства накопичувати прибуток, який означає перевищення сукупних доходів над сукупними витратами за певний період.

За періодичністю складання і подання звітність поділяється на місячну, квартальну, піврічну, дев’ятимісячну та річну.

Звітність підприємства використовується для аналізу та контролю виконання договірних зобов’язань, аналізу господарської діяльності, для складання планів на майбутнє.

Фінансова звітність повинна бути подана підприємством не пізніше встановленого строку наступного за звітним періодом місяця, а річна - не пізніше встановленого строку наступного за звітним року. Склад (обсяг ) та порядок складання фінансових звітів затверджується Міністерством фінансів України.

Найважливішою з обов’язкових форм звітності є бухгалтерський баланс, який містить інформацію про структуру активів, зобов’язань та власного капіталу. Дані в балансі наводяться на початок та кінець періоду, що дає можливість виявити зміни за певний період у складі статей та проаналізувати фінансовий стан підприємства.

Бухгалтерський баланс діяльності підприємства є узагальненим документом (форма №1 ), форма його затверджується Міністерством фінансів і Мінстатом. Форма балансу наведена у додатку №89. В активі балансу показується склад засобів господарства та їх розміщення, у пасиві - джерела утворення засобів господарства. У балансі відображаються також результати господарської діяльності.

Бухгалтерський баланс складається на підставі бухгалтерських записів, підтверджених виправдовувальними документами. Вихідними для складання бухгалтерського балансу є головна книга, данні оборотних відомостей за синтетичними та аналітичними рахунками.

Першочергову увагу в управлінні господарством потрібно зосередити на фінансовій діяльності підприємства, раціональному та ефективному їх використанні фінансових ресурсів. Фінансова діяльність охоплює сукупність операцій по надходженню і витраченню засобів у грошовій оцінці та ефективному їх використанні в процесі виробництва та реалізації продукції і товарів

Раціональна фінансова діяльність сприяє здійсненню основного принципу господарської діяльності - самостійності підприємства

Самостійність передбачає те що, ресурси, вкладенні у підприємство, повинні окупатись прибутком, відповідному нормативному рівню рентабельності, що забезпечує самофінансування, тобто стає можливим забезпечення підприємства у власних фінансових ресурсах по формуванню та ефективному використанню всіх господарських засобів (як основних, так і оборотних), розширення виробництва і поліпшення соціально-культурної сфери за рахунок грошових надходжень від діяльності (реалізації продукції, виробів і послуг та товарів). Але в процесі господарської діяльності використовуються не лише власні кошти підприємства, а й залучені кошти у вигляді кредитів банку та інших джерел. Обов’язковою умовою при цьому є своєчасне їх повернення за рахунок власних нагромаджень.

Одним із видів ресурсів є грошові кошти, за допомогою яких здійснюються комунікаційні зв’язки підприємства з юридичними та фізичними особами. Без цього ресурсу неможливий обмін продукцією між покупцями та продавцями. Грошовий потік визначає ефективність роботи підприємства, яку необхідно так організувати, щоб приплив грошей за певний період перевищував їх відтік із підприємства.

Звіт про рух грошових коштів (див. додаток №92) складають за формою №3. Регламентується П(с)БО 4. У звіті надаються дані про надходження та використання грошей за звітний період у результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Крім фінансових звітів, передбачених П(с)БО 2, 3, 4, 5 наказом Мінфіну України затверджено Примітки до річної фінансової звітності. Вони передбачають деталізацію деяких статей балансу, які дозволяють провести глибший аналіз фінансового стану, отримати додаткову інформацію про активи та зобов’язання підприємства та їх ефективність.

У складі форми №5 “Примітки до річної фінансової звітності” наводиться 10 розділів:

- нематеріальні активи;

- основні засоби;

- капітальні інвестицій;

- фінансові інвестиції;

- доходи та витрати;

- грошові кошти;

- забезпечення;

- запаси;

- дебіторська заборгованість;

- нестачі та втрати від псування цінностей (див. додаток №91).

Зміст, форми та вимоги до складання звіту про власний капітал визначаються стандартом обліку №5 “Звіт про власний капітал” (див. додаток №93).

12. Контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства

Фінансовий контроль - одна з форм контролю з боку держави та інших уповноважених законодавством органів за законністю і обґрунтованістю виконання фінансових операцій з визначення результатів господарської та управлінської діяльності, створення та використання фондів фінансових ресурсів на цілі економічного і соціального розвитку держави.

Цей вид контролю здійснюється:

за дотриманням фінансово-господарського законодавства в процесі формування та використання фондів грошових коштів;

% щодо оцінки економічної ефективності фінансово-господарських операцій та доцільність зроблених витрат.

Фінансовий контроль - це самостійний контроль, тому на відміну від інших видів контролю (екологічного, санітарного, адміністративного) він має місце у всіх сферах суспільного відтворення і супроводжує весь процес руху грошових фондів, включаючи і стадію обмірковування фінансових результатів.

Специфіка фінансового контролю полягає в тому, що при його проведенні використовуються вартісні категорії та показники, які визначають кінцевий результат господарського процесу.

Об'єктом фінансового контролю виступають всі господарські операції, які пов'язані з використанням коштів на цілі економічного та соціального розвитку.

Суб'єктами фінансового контролю є органи державної влади в особі постійних комісій Верховної Ради України, НБУ, органів державного управління в особі Мінекономіки, Мінфіну, Мінстату, органів внутрішньовідомчого контролю міністерств, відомств, корпорацій, об'єднань, а також державні і приватні аудиторські організації.

Державні органи контролю насамперед перевіряють використання коштів фондів державних органів, тобто дотримання вимог законів, що регулюють фінансові взаємини між господарськими суб'єктами, між державою і населенням.

Фінансовий контроль держави спрямований насамперед на раціональне використання бюджетних коштів і коштів централізованих і децентралізованих фондів цільового призначення, фінансової дисципліни в господарських структурах державної форми власності.

Важливий напрям фінансового контролю - своєчасне і повне виконання фінансових зобов'язань юридичними і фізичними особами перед бюджетом, дотримання податкового законодавства.

У цілому фінансовий контроль держави спрямований на:

пошук резервів зростання фінансових ресурсів на виробництво,

правильне відображення в господарських операціях їх вартості,

виявлення непродуктивних витрат.

Вплив фінансового контролю на процеси, пов'язані з функціонуванням фінансів, виявляється через фінансові санкції та інші заходи з усунення виявлених недоліків.

Матеріали фінансового контролю використовують для прийняття управлінських рішень, а також для внесення змін у чинне фінансове законодавство.

Список контролюючих органів, які здійснювали перевірки фінансово – господарської діяльності підприємства відображений в табл.2

Табл.2

На підприємстві здійснюється перевірка такими організаціями: Тернопільське відділення Соціального Страхування з тимчасової втрати працездатності, Пенсійний Фонд України Управління в м. Борщів, Тернопільської обл., Податковими МДП Тернопільська, ОДП в Тернопільській області, Управління Пенсійним Фондом України в м. Борщів, Управління праці та соціальні заходи населення, Управління праці та соціального захисту населення.

Висновки

Борщівський спиртзавод являється спеціалізованим підприємством. Основною продукцією є виробництво спирту. Побічна продукція - спиртопродукти (сивушні масла та ефіро-альдегідна фракція. Відходи спиртового виробництв при переробці зерна і меляси на спирт - це барда. В період, коли попит на спирт падає, а це буває періодично і часто, завод вимушено освоює інші види продукції, щоб забезпечити працівників роботою, зберегти колектив. Так був збудований консервний цех, цех по виробництву солоду пивоварного та ін. Але товарна продукція додаткових виробництв займала по відношенню до спиртового виробництва 5-10 відсотків, і на економіку підприємства значного позитивного впливу не мала.

Спеціалізація виробництва спирту дала можливість впроваджувати найновішу техніку, передову технологію, механізацію і автоматизацію виробничих процесів. За рахунок цього чисельність працівників порівняно з іншими галузями харчової промисловості невелика. Це значить, що продуктивність праці висока. Виробництво продукції на 1 працівника за 2004 рік складає 89тис. грн., за 2005 рік - 92,9 тис.грн., за 2006 складає 98,4 тис. грн.

Основним чинником, який вплинув на спеціалізацію заводу є його географічне розміщення по відношенню до джерел сировини, енергії і водопостачання, суміжників, споживачів готової продукції.

Найбільшою проблемою залишається збут продукції. Ця проблема заставляє постійно бути в напруженні, передбачувати ситуацію, працювати на перспективу.

Адже на Україні реалізується лише 30-35 відсотків спирту від потужності спиртозаводів України.

Для часткового вирішення проблеми збуту продукції було освоєно в 2001 році виробництво технічного спирту, що дало в певній мірі можливість працювати ритмічно в 2001 році.

Щоб підвищити конкурентноздатність нашої продукції, посилити її позиції на ринку, в даний час ведеться інтенсивна робота по розробці і впровадженню на заводі системи якості, відповідно до вимог міжнародного стандарту ІSО- 14000, причому стандарт ІSО-9001 вже впроваджений.

Друга проблема - екологічна. Сьогодні підприємство скидає неочищені стічні води в струмок Баюра, який вливається в р. Нічлаву. Для вирішення цієї проблеми на заводі в 2002 році збудовані очисні споруди.

Також є проблеми з реалізацією барди. Для її утилізації збудовані цехи упарювання та сушіння. Перша стадія - упарювання барди до концентрації сухих речовин 18-20 відсотків, що значно покращить її кормову цінність і зменшить обсяги транспортування втричі. Друга стадія - сушіння барди зробить виробництво безвідходним.

Борщівський спиртовий завод – це підприємство, що постійно розвивається, тому керівництво заводу ставить перед працівниками все нові і нові плани зокрема на цей рік заплановано:

• Подальше технічне та технологічне вдосконалення виробництва, спрямоване на покращення умов праці робітників, ефективне використання всіх видів ресурсів, стабілізацію якості продукції, зниження її собівартості.

• В наступні роки працювати паралельно на зерновій, або мелясній сировині в залежності, в якому спирті буде потреба на ринку.

• Продовжити наведення естетики і культури виробництва, побутових та адміністративних приміщень з поступовим наближенням до європейських стандартів.

• Реалізувати Проект “ Впровадження енергозберігаючої технології виробництва сухої зернової барди і повної біологічної очистки всіх забруднених стічних вод на Борщівському спиртзаводі”.

Головне завдання проекту - одержання сухої зернової барди (високоякісного білкового корму ). Реалізація даного проекту викликана тим, що барда в свіжому вигляді (рідка ) повністю не використовується із-за значних витрат на її транспортування до споживача і різке зниження поголів’я худоби в ближніх районах. Нереалізована рідка барда, особливо в літні місяці, стає непридатною для споживання, забруднює навколишнє середовище.

Проектом передбачено:

Перша стадія – упарювання барди до концентрації сухих речовин 18-20 відсотків, що значно покращить кормову цінність барди, зменшить її об’єми і відповідно транспортні витрати в 3 рази. В добу буде вироблятись 70-100 тонн упареної барди, в рік – 20-30 тонн.

Друга стадія - сушіння упареної барди до концентрації сухих речовин 90 відсотків. Обсяги виробництва 15-20 тонн сухої барди в добу, 4-6 тис.тон в рік.

Впровадження даного проекту та його часткове державне інвестування затверджене постановою Кабінету Міністрів від 15.06.1999 року за №1033.

Завод в даний час працює весь час в пошуках ринків збуту.

Шпоры по финансовому менеджменту

Проблемы философии

Предмет та метод економічного аналізу

Шпаргалки к госэкзаменам по Банковсому Делу

Экономическая система

Шпоры по Госам МСХА

Вопросы и ответы к экзамену по курсу «История экономических учений»

Підвищення економічних показників державного підприємства

Экзаменационные вопросы по курсу "Международная торговля" \укр\

Организация и планирование производства

Шпаргалки по геометрии, алгебре, педагогике, методике математики (ИГПИ)

Шпоры по экономичекой теории

Вопросы,ответы и шпоры по специальным дисциплинам

Ответы на госы

Билеты по маркетингу

Шпоры по истории

История философии