| Похожие рефераты | Скачать .docx |
Курсовая работа: Компьютерная графика \укр\
1. Вступ
2. Огляд графічних редакторів
2.1. Класифікація видів комп’ютерної графіки
2.1.1. Компьютерна графіка для поліграфії
2.1.2. Двовимірний комп’ютерний живопис
2.1.3. Презентаційна графіка
2.1.4. Двовимірна анімація, яка використовується для створення динамічних зображень і спецефектів у кіно
2.1.5. Двовимірне та тривимірне моделювання, яке використовується для дизайнерських та іженерних розробок
2.1.6. Тривимірна анімація, яка використовується для створення рекламних, музичних клипів і кінофільмів
2.1.7. Обробка відеозображень, необхідна для накладення анімаційних спецефектів для відеозапису, наукова візуалізація
2.2. Класифікація графічних редакторів
2.2.1. Редактори для створення й ретушування растрової графіки
2.2.2. Векторні графічні редактори.
2.2.3. Пакети верстання (настільні видавницькі системи)
2.1.4. Пакети 2D-анімації
2.2.5. Програми для створення Web-сторінок
2.2.6. 3D редактори
2.2.7. Пакети інженерного моделювання і проектування
2.2.8. Інші программи для роботи з графікою
2.2.8.1. Спеціальні 3D-додатки
2.2.8.2. Програми для створення об’ємних шрифтів
2.2.8.3. Системи для монтажу і роботи з видео
2.2.8.4. Програми для наукової візуалізації
3. ТЕХНIКА БЕЗПЕКИ
3.1. Охорона працi в Українi
3.2. Рацiональна органiзацiя робочого мiсця.
3.3. Вимоги безпеки при роботi оператора ПЕОМ
3.3.1. Безпечні приклади роботи та охорона праці на робочому місті
3.3.2. Правила експлуатацiї ПК
3.3.2.1. По використанню системного блоку
3.3.2.2. По використанню монiтора
3.3.2.3. По клавiатурi
3.3.2.4. По використанню дискет
4. Висновок
1. Вступ
Комп’ютерна графіка з’явилась достатньо давно — вже у 1960-х роках існували повноцінні програми роботи з графікою. Сьогодні прийнято користуватися термінами «комп’ютерна графіка» і «комп’ютерна анімація». Поняття «комп’ютерна графіка» об’єднує всі види робот зі статичними зображеннями, «комп’ютерна анімація» має справи з зображеннями, які динамічно змінюються.
Справжнього широкого раозвитку комп’ютерна графіка зазнала з появою персональних комп’ютерів «Macintosh» (МАС) фірми Apple, які спеціально визначалися для потреб поліграфії. Саме для платформи МАС почали з’являтися перші спеціалізовані операційні системи та графічні редактори. Але сталося так, що справжніми «массовими» комп’ютерами стали комп’ютери класу IBM/PC (РС). Тоді більшість звичайних сьогодні для багатьох оболонок та редакторів почали відтворюватися на базі графічного досвіду МАС, але перекладені для комп’ютерів РС. Так з’явилася славнозвісна операційна система Windows, а також дуже велика кількість звичних для користувачів комп’ютерів РС пакетів, різнопланових програм та редакторів (наприклад: QuickTime, Page Maker, майже всі продукти корпорації Adobe та багато інших).
У теперішній час, завдяки грандіозному розвитку комп’ютерної техніки, деякі сторони нашого життя неможливо уявити собі без застосування комп’ютерних технологій, у тому числі без комп’ютерної графіки. Це, насамперед:
• усі види поліграфічних процесів;
• майже вся рекламна індустрія;
• телебачення;
• моделювання нових видів одягу;
• проектно-конструкторські розробки й т. д.
На базі засобів комп’ютерної графіки та інших прогрессивних технологій в останній час з’явилися зовсім нові, не схожі ні на що раніш відоме, напрямки виробництва, профессії, навіть середовища та взаємостосунки. Звичними зараз звучать для більшості з нас поняття: «віртуальна реальність», «зона інтернет», «телеконференція», «аудіо та відео у реальному часі» та інші. Все це є невід’ємною частиною так званої «комп’ютерної революції», яку всі ми зараз відчуваємо на собі.
Наслідками всесторонньго вторгнення комп’ютерізації у майже всі сфери діяльності людини є й поява нових типів мистецтва. До таких можна віднести комп’ютерну музику та анімацію. Остання з’явилася саме завдяки розвитку одного з видів комп’ютерної графіки, а саме — тривимірної (3D) графіки та анімації. Цей тип графіки, а точніше, клас редакторів 3D набув за останні 1-2 роки достатньо широкого розповсюдження не тільки у колах спеціалістів, які користуються спеціалізованими дуже міцними графічними станціями, а й у колах користувачів середнього класу, у т. ч. й користувачів домашніх комп’ютерів. Цьому, перш за все, сприяє розвиток спрямованних на працю з 3D графікой не тільки програмних продуктів, а й поява апаратних засобів, також спрямованних на підтримку та прискорення різноманітних 3D процесів. До цих засобів слід віднести такі, як:
• 3D акселератори, які входять до складу майже всіх сучасних відеоадаптерів;
• процесори з підтримкою ММХ команд;
• спеціалізовані процесори типу RISC, Silicon Graphics;
• процесори з підтримкою нової технології 3D NOW та ін.
Своєрідним синтезом майже усіх типів комп’ютерної графіки став й такий тип графіки, як «Web-дизайн», який прийшов до нас разом із втіленням у повсягденне життя все більшої й більшої спільноти інтернету. Тут присутні й елементи, які досі використовувались лише при верстці друкованних видань, і фрагменти анімації та відео, й моменти моделювання різних об’єктів.
Далі буде більш детально розглянуто різні типи комп’ютерної графіки, їх характерні риси й можливості, а також розписані особливості та призначення деяких з величезної кількості сучасних графічних редакторів, які є найбільш популярними серед спеціалистів у галузях, пов’язаних з комп’ютерною графікою.
2.1. Класифікація видів комп’ютерної графіки
По своїй структурі зображення можуть бути растровими
та векторними
(мал. 1). Наприклад, сканер під час сканування розбиває зображення на безліч дрібних елементів (пікселей) і формує з них растрову картинку. Колір кожного пікселя записується у пам’ять комп’ютера за допомогою певної кількості бітів. Біт — мінімальна одиниця пам’яті комп’ютера, яка може зберігати значення або 0, або 1. Піксель це найменший елемент, растрового зображення. Якщо картинка має розмір 800х600, то ці числа відображають кількість пікселей по горизонталі (800) і по вертикалі (600). Чим більше кількість пікселей у зображенні, тим краще його вигляд на екрані і при друці. Число кольорів, в які можна пофарбувати окремий пиксель, визначається як два у степені N, де N — кількість бітів, які зберігають кольорову інформацію про піксель. У контрастній чорно-білій картинці кожний піксель кодується однім бітом. Восьмибітне зображення дозволяє мати 256 кольорів, а 24 біта забезпечують присутність у зображенні більш 16 мільйонів кольорів, що дає можливість працювати з зображеннями професійної якості. Але цей засіб подання зображення не підходить для тих випадків, коли виникає необхідність у масштабуванні зображення у великих межах.
Цього браку позбавлені векторні зображення, у яких розмір будь-якого елемента може бути змінений аж «до нескінченності». Але таку картинку неможливо отримати шляхом сканування, оскільки кожний її елемент будується з допомогою математичних описів об’єктів (так званих примітивів), в якості яких можуть виступати лінії, дуги, кола і тому подібне. Також для кожного примітива існує ряд параметрів, які визначають колір, товщину лінії і тому подібне. Векторна графіка створюється за допомогою спеціальних програмних засобів типу CorelDRAW, Adobe Illustrator. Також такий формат зображення використовується в усіх програмах САПР (Системи Автоматичного Проектування) (P-CAD, Auto-CAD і тому подібне). Фактично векторне зображення існує у вигляді набору математичних формул, які описують елементи зображення. І, нарешті, векторна графіка не залежить від продуктивності апаратних засобів, яка дозволяє легко змінювати розміри статичних зображень (наприклад, збільшити розмір дверної ручки до розміру дома) без втрати загальної кількості елементів зображення, ясності і чіткості їхніх меж при виведенні на екран монітору або при друці.
По свому «професійному» призначенню комп’ютерну графіку та анімацію можна розділити на такі групи:
• комп’ютерна графіка для поліграфії;
• двовимірний комп’ютерний живопис;
• презентаційна графіка;
• двовимірна анімація, яка використовується для створення динамічних зображень і спецєфектів у кіно;
• двовимірне і тривимірне моделювання, застосоване для дізайнерських та інженерних розробок;
• тривимірна анімація, яка використовується для створення рекламних і музичних клипів і кінофільмів;
• обробка відеозображень, необхідна для накладення анімаційних спецефектів для відеозапису;
• наукова візуалізація.
2.1.1. Компьютерна графіка для поліграфії
Комп’ютерна графіка для поліграфії дозволяє підготавлювати різноманітну графічну інформацію для виходу у друк засобами поліграфії. Це стосується векторної і растрової графіки, всіляких таблиць і діаграм, а також текстової інформації, — тобто усього того, що може бути перенесене на папір, плівку і подібні носії. Цей тип графіки є, мабудь, однім з найбільш поширених видів як у різноманітності задач, які вирішуються, і засобів їхнього втілення, так і у величезній кількості направлених на виконання поліграфічних задач, і програмних, і апаратних, і всіляких прикладних засобів.
Сюди відносяться ті программи, за допомогою яких можна підготовити видання для друку у поіграфії. У перелік цих програм входять: настільні видавницькі системи, редактори для створення векторної і растрової графіки, текстові і табличні редактори, пакети роботи зі шрифтами і тому подібне. Якщо розглядати частину апаратних засобів (особливо у вартістьному відношенні), що випускається комп’ютерною промисловістью для потреб поліграфії та супутних процесів, то у загальному обцязі вони складуть найбільшу частку.
2.1.2. Двовимірний комп’ютерний живопис
Двовимірний комп’ютерний живопис подає собою своєрідний синтез традиційного живопису і засобів комп’ютерної обробки зображень. Програмні і апаратні засоби цього типу передусім направлені на комп’ютерне втілення всіх особливостей роботи з пензликом, різноманітних видів фарб, грунтовок та інших традиційних художніх інструментів і матеріалів. Фахівці, що працюють у цій області (зазвичаем названі «комп’ютерні митці»), користуються спеціальними маніпуляторами, які дозволяють максимально імітувати роботу пензликом і крейдою і називаються «Mous-Pen» (у дослівному перекладі — миша-перо). Такий маніпулятор звичайно має форму ручки (олівця) і відсліжуе не тільки переміщення руки на двовимірній площині, але і інтенсивність натиску, а інколи, і швидкість переміщення. При використанні спеціальних редакторів з підтримкою таких маніпуляторів, митець одержує можливість творити звичайними для нього прийомами та рухами, що замітно зглажує відзнаки між звичайним і комп’ютерним живописом.
Презентаційна графіка призначена для створення різноманітних варіантів представницьких, шоу й рекламних об’єктів. Сюди можна віднести й подання різноманітних продуктів, й оформлення різноманітних програм, наприклад: заставки та оболонки до різноманітних мультімедіа продуктів, оболонок компакт-дисків, «інтерфейс-програм», WEB-дизайн, і багато іншого. Найбільш яскравий і характерний приклад такої графіки — це заставки практично всіх комп’ютерних ігор. Також достатньо поширений тип презентаційної графіки — оформлення багатьох Web-сторінок, де використовуються різноманітні відео й аудіоефекти.
2.1.4. Двовимірна анімація, яка використовується для створення динамічних зображень і спецефектів у кіно
Сама назва цього типу графіки говорить саме за себе. Це те, що вже стало досить звичним навіть для тих, хто майже не має справ ані з комп’ютерами, ані з графікою. Без цього виду графіки не можливо уявити жодного дня ефіру практично жодної телевізійної програми, жодна студія мультиплікації сьогодні не може обійтися без комп’ютерної анімації, і цей перелік можна було б досить довго продовжувати.
Двовимірна і тривимірна анімація, яка створюється як традиційними (без використання обчислювальних засобів), так і комп’ютерними засобами, заснована на одному і тому же принципі: якщо ряд статичних зображень показати в достатньо швидкому темпі, то людське око зв’яже їх разом і прийме за безперервний рух. Для того, щоб декілька зображень об’єкту були сприйняті оком як плавний рух цього об’єкту, може вистачити швидкості 8 комп’ютерних екранів за секунду. У відзнаку від традиційної целулоідної анімації, де кожний кадр малюється вручну, у комп’ютерній 2D- й 3D-анімации частину рутиної роботи бере на себе комп’ютер. Можна, наприклад, задати рух по траекторії (програма створить відповідні проміжні кадри) або плавно змінити палитру на протязі декількох кадрів (наприклад, поступово затемнити зображення або прибрати частину кольорів). Не зважаючи на те, що поява в останній час 3D-аниімації помітно посунула двовимірну анімацію, двовимірна анімація все ще існує і продовжує розвиватися.
2.1.5. Двовимірне та тривимірне моделювання, яке використовується для дизайнерських та іженерних розробок
На скільки б не був багатий вибір інструментів програм растрової комп’ютерної графіки та анімації, більшу частину роботи по побудові зображення треба робити вручну, у тому числі промальовувати проміжні кадри в анімації. У зв’язку з цим растрові пакети можна віднести до засобів комп’ютерного живопису. А справжнє об’ємне (тривимірне) зображення легше створити за допомогою векторної графіки: її технологія дозволяє давати комп’ютеру вказівки (команди), керуючись якими він будує зображення за допомогою запрограмованих алгоритмів. Цей засіб більше схожий на креслення, при цьому частіше тривимірне. За допомогою векторної графіки об’єкти будуються з так званих «примитивів» — ліній, кіл, кривих, кубів, сфер і тому подібних. Примитив не потрібно малювати — вибравши піктограмму з зображенням або назвою, наприклад сфери, ви просто задаєте її параметри (координати центру, радіус, кількість граней на поверхні і тому подібне), а комп’ютер вже креслить її сам. Складні об’єкти будуються з примитивів, на основі багатокутників (полігонів) або кривих (сплайнів), при цьому сплайнові моделі мають більш гладку форму, ніж полігональні. Після цього вибираються матеріали (текстури) та запускається процес візуалізації (Rendering).
Двовимірне і тривимірне моделювання застосовується для дізайнерських та інженерних розробок. Крім того, двох- і тривимірне моделювання доповнює тривимірну анімацію, поліграфічні і презентаційнні пакети.
2.1.6. Тривимірна анімація, яка використовується для створення рекламних, музичних клипів і кінофільмів
Тривимірна анімація за технологією нагадує кукольну: ви створюєте каркаси об’єктів, накладаєте на них матеріали, компонуєте все це в єдину сцену, встановлюєте освітлення і камеру, а після цього задаєте кількість кадрів у фільмі і рух предметів. Подивитися що відбувається можна за допомогою камери, яка теж може рухатися. Рух об’єктів у тривимірному просторі задається по траєкторіям, ключовим кадрам і з допомогою формул, які зв’язують рух частин складних конструкцій. Підібравши потрібний рух, освітлення і матеріали, ви запускаєте процес визуалізації. На протязі деякого часу комп’ютер прораховує всі необхідні кадри і видає вам готовий фільм.
На відзнаку від двовимірної анімації, де багато чього може бути намальоване від руки, у тривимірній анімації об’єкти занадто гладкі, їхня форма занадто правильна та рухаються вони по занадто «геометричним» траєкторіям. Щоправда, ці проблеми мажна перебороти. У анімаційних пакетах покращуються засоби візуалізації, оновлюються інструменти для створення спецефектів та збільшуються бібліотеки матеріалів. Для створення «нерівних» об’єктів, наприклад волос або диму, використовується технологія формування об’єкту з безлічі частинок. Вводиться інверсна кінематика та інші техніки оживлення, виникають нові засоби суміщення відеозапису й анімаційних ефектів, що дозволяє зробити сцени і рухи більш реалістичними. Крім того, технологія відкритих систем дозволяє працювати відразу з декількома пакетами. Можна створити модель в одному пакеті, розмалювати її в іншому, оживити у третьому, доповнити відеозаписом у четвертому. І, нарешті, функції багатьох професійних пакетів можна сьогодні поширити зо допомогою додаткових фільтрів, написаних спеціально для базового пакету.
2.1.7. Обробка відеозображень, необхідна для накладення анімаційних спецефектів для відеозапису, наукова візуалізація
Програми обробки цифрових відеоизображень та створення багатоверствових композицій з використанням двовимірної та тривимірної графіки дозволяють замінити комбіновані зйомки, обробляти відснятий матеріал засобами комп’ютерної графіки, суміщати відснятий матеріал з комп’ютерною анімацією а виводити результати на кіно- та відеоплівку.
Пакети для наукової візуалізації можуть бути призначені для вирішення різноманітних задач — від рішення проблем муніціпального планування до візуалізації сонячних вибухів.
2.2. Класифікація графічних редакторів
В залежності від типу графіки, з якою необхідно працювати, програмні засоби, які дозволяють у кінцевому підрахунку створювати ті або інші види комп’ютерної графіки, також можна поділити на відповідні види. Серед величезного різноманіття таких програмних засобів існують як спеціалізовані, призначені для створення якого-небуть конкретного типу графіки, так і багатофункціональні, які дозволять створювати декілька різноманітних типів комп’ютерної графіки, або з’єднувати різні графічні об’єкти разом. Крім того, графічні пакети розрізняються по платформі, для якої вони створені. Наприклад, більшість поліграфічних пакетів в першу чергу розробляються під платформу МАС, яка спеціально призначена для цієї мети; професійні потужні 3D редактори і програми моделювання частіше передвизначені для роботи під Windows NT; спеціалізовані пакети для обробки професійного відео розраховані на роботу як правило тільки зі спеціальним обладнанням типу студій АВМ (аудіо-відео монтажу), і цей перелік можна довго продовжувати.
Слід відзначити, що незважючи на таку традиційну спеціалізацію, в останній час отримали розвиток так звані «крос-платформенні» системи. Суть їх перебуває в тому, що об’єкти (в основному виді файлів) можна переносити з однієї платформи на іншу. Особливо корисним це є для справ з поліграфією. З розвитком комп’ютерів МАС і РС різниця між ними зведені майже до нуля.
Розглянемо основні види графічних пакетів і редакторів РС платформи, як найбільш поширених і загальновідомих:
• редактори для створення й ретушування растрової графіки;
• векторні графічні редактори;
• пакети верстання (настільні видавницькі системи);
• пакети 2D-анімації;
• програми для створення Web-сторінок;
• 3D редактори;
• пакети інженерного моделювання і проектування;
• інші программи для роботи з графікою;
1) спеціальні 3D-додатки;
2) програми для створення об’ємних шрифтів;
3) системи для монтажа і роботи з відео;
4) програми для наукової візуалізації.
2.2.1. Редактори для створення й ретушування растрової графіки
Почати огляд означеного типу редакторів, мабудь, слід з PaintBrush (додаток 1), який входить у стандартну поставку Windows. Багато хто починав знайомитися з азами комп’ютерної графіки саме з цієї програми, яка є дуже простою і доступна в освоєнні без особливих навиків. Цей редактор дозволяє створювати найпростіші геометричні фігури, креслиіти лінії різноманітної ширини, набирати текст. При цьому всі створені об’єкти можна редагувати: міняти розміри, повертати, копіювати з одного місця і вставляти в інше, міняти колір. Робота у цьому редакторі дає непогану підготовку для освоєння більш складних професійних пакетів.
Безсумнівним лідером серед таких пакетів звісно є Adobe Photoshop (плакат 1, мал. 2), визнаний як професіоналами, так і аматорами. Остання 5-та версія цього «колосса» корпорації Adobe Systems надає дизайнерам та іншім фахівцям у галузі комп’ютерної графіки фантастичні можливості.
Спостерігаючи, як з моменту свого народження пакет Adobe Photoshop сьогодні зріс у потужний редактор зображень, можна вразитись з того, що при цьому розробникам вдається зберігати простоту і легкість освоєння програми. У той час, як освоїти інші «пікселедробителі» від версії до версії стає все важче, навіть випадковий користувач може без практики запустити пакет Photoshop і виконати у ньому прості операції. Крім того, розробники у кожній новій версії програми вдало втілюють довгий список побажань користувачів.
Список оновлень у Photoshop 5 відкриває нова палітра History (Історія). Ця функція настільки зручна, що на неї обов’язково слід звернути увагу. У палітрі відображається список усіх виконаних операцій над зображенням (максимальну кількість можна задавати), а щиглик по будь-якій з них вертає зображення у той стан, у якому воно знаходилося відразу після виконання даної операції. У ході роботи можна зберігати під будь-якими іменами «миттєві знімки» (snapshot) документа, що полегшує порівняння попередніх і поточних версій. Однак слід пам’ятати, що «знімки» зберігаються тільки тимчасово, і при закритті зображення вони будуть втрачені, якщо тільки їх не зберегти постійно як нові файли.
Крім того, треба мати на увазі, що великі зображення з довгою історією швидко заповнюють все виділене на тимчасових дисках місце. Палитра History змінить засоби роботи з зображеннями, надаючи значно більшу, ніж будь-коли, свободу для експериментування.
Особливо слід відзначити цілком нові можливості при роботі з текстом. Тепер під час введення тексту у вікно діалога Type (Текст) зображення оновлюється негайно, при цьому текст відображається за вибраним кольором, обрисом та кеглем. Текст можна редагувати навіть після його масштабування, обертання або наклону. Окрім цього можна, не закриваючи вікно діалога, змінити розташування тексту в зображенні.
Раніше Photoshop дозволяв редагувани текст тільки глобально. У версії 5 редагування допускається вже на рівні символів; всередині текстового блоку можна змінити такі атрибути, як зміщення відносно базової лінії і кегль шрифта. Розробники Adobe додали також новий інструмент для набору тексту по вертикалі.
Дуже цікавим є нове доповнення Layer Effects (Ефекти верстви). Замість виконання безлічі складних операцій з каналами для створення тіней, для вигравірування тексту, сяйва, а також видавлювання всередину і назовні, за допомогою Layer Effects отримати такі ефекти можна усього за декілька секунд. Застосування Layer Effects до існуючого рівня змінює все зображення на цьому рівні. При цьому чинність Layer Effects на цьому не закінчується, бо будь-які нові зображення, поміщені на той самий рівень, одержують аналогічний ефект. Завдяки реалізації цієї потужної функції, новий Photoshop позбавляє користувачів від необхідності набуття багатьох додаткових модулів, які намагаються створювати подібні ефекти, які орієнтуються на операції з каналами макрокоманд. При дизайні Web-сторінок, функція Layer Effects заощаджує багато годин робочого часу. Наприклад, можна дуже швидко створити серію кнопок з ідентичною висотою та кутом наклона тіні, кожна з яких буде містити видавлений текст, який редагується.
У новій версії було приділено багато уваги роботі з кольором. Власна панель Gamma Control (Настройка гами) пакету Photoshop (для калібровки монітору) була забезпечена підтримкою профілів Kodak ICC, яка є більш стандартизованим рішенням. (При перших відкриттях зображень, створених у попередніх версіях Photoshop, з’являється вікно діалога з пропозицією про конвертування кольорів.) Віддавши перевагу Web-дізайну більш традиційному використанню Photoshop для одержання друкарських зображень, компанія Adobe зробила новий кольоровий простір «стандартне RGB» (standard RGB, sRGB) профілем за замовчанням. По задуму розробників це дозволить зробити кольори зображень однаковими на системах з різноманітними моніторами.
У версії 5 з’явилася підтримка змішаних кольорів, що полегшує іміграцію у технологічний процес додаткових друкарських форм (подібних формам для лакування або металевих фарб).
Якщо ви працюєте з 48-бітними RGB або 64-бітними зображеннями CMYK, то тепер можна використовувати декілька більше, ніж раніше, інструментів і команд Photoshop, але більшість можливостей програми у цих режимах по-давньому залишаться недосяжними.
Нова версія пропонує ще декілька корисних інструментів, здатних підвищити продуктивність праці. Інструменти Magnetic Реп (Магнітне перо) і Magnetic Lasso (Магнітне лассо) при перетаскуванні по зображенню знаходять контрасні області, «приклеюються» до логічних країв і прискорюють процес вибору об’єктів. Новий інструмент Measure (Лінійка) окрім інших можливостей полегшує редагування перекручених результатів сканування. А команда Align (Вирівняти) дозволяє вирівняти зв’язані рівні, спрощуючи, наприклад, центрування заголовку у фотографії без допомоги направляючих. Ще вдосконалилася палітра Actions (Дії), і тепер припускає роботу з контурами, областями вибору і командами Calculate (Обчислити). Трансформації можна застосовувати до меж вибраних областей і контурів, а не тільки до їхнього вмісту.
Відокремленною особливістю 5-ої версії, доповнений майже до досконалості відновленній цього року до версії 5.02 та 5.05, є те, що при інсталляції цей продукт додає у панель управління Windows програму Adobe Gamma, яка дозволяє більш-менш корректно відображати кольори не тільки у самому редакторі, але і в усіх інших додатках.
Всі ці можливості — відмінно реалізовані і не ускладнюють оригінальний простий та зручний користувачевий інтерфейс пакету Adobe Photoshop.
Серед пакетів, призначених для створення статичного комп’ютерного двовимірного живопису у середовищі Windows, професійний інтерес подає програма редагування растрового живопису Painter (додаток 2) фірми Fractal Design. Painter володіє достатньо широким спектром засобів малювання і роботи з кольором. Зокрема він моделює різноманітні пензлики (олівець, ручка, вугілля, аерограф та інші), дозволяє имітуватти малюнки акваріллю та маслом, а також добитися ефекту натурального середовища.
2.2.2. Векторні графічні редактори.
Почати огляд цієї групи програм слід, мабуть, зCorelDraw, як одного з найбільш визнаних і популярних пакетів для створення векторної графіки (плакат 2).
CorelDraw 8 (плакат 1, мал. 4) — це потужний і універсальний пакет, що, як завжди, містить повний набір різноманітних програм й додатків. PhotoPaint 8, СоrelDream 3D 8, 1000 шрифтів Type 1 і TrueType, 40000 готових ілюстрації, 1000 фотографії з високим дозволом і безлічь інших корисних речей.
Вже майже десять років компанія Corel успішно представляе пакет CorelDraw для домашнього використання, що адресувалось також «напівпрофесійним» дизайнерам та іншим фахіфцям, що працюваль в основному у Windows. Але суспільство професійних дизайнерів досить довго практично ігнорувало цю потужну й постійно оновлювану програму. Тепер розробники з Оттави звернули свої погляди саме на професіоналів, більшість з яких по-давньому зберігають вірність платформі Macintosh.
До тепершнього часу компанія Corel підтримувала дві різні версії Draw: для Macintosh і для РС. CorelDraw 6 подає собою першу крос-платформенну версію продукту (хоча до останнього місяця версія для Macintosh відставала від версії для Windows приблизно на 6 місяців). Щоб підвищити цінність набуття, компанія Corel включила у комплект першу версію для Macintosh пакету Corel Photo-Paint, вдалого суперника Adobe Photoshop, що вже давно поставляється у складі Draw для Windows. Серйозність намірів Corel у відношенні професійних користувачів підтверджує як оформлена з гарним смаком нова упаковка пакету, так і начертане на ньому нове гасло: «Вибір професіоналів». У склад пакету включене також 100-сторінкове керівництво Commercial Printing Guide (Керівництво по комерційому друку).
У той час як Adobe Illustrator 7.0 (перша працююча версія для РС за останні роки) розчарував відсутністю у ньому нових можливостей, Macromedia FreeHand 8 і Draw 8 намагаються запропонувати дизайнерам найбільш зручні інструменти. Розробники обох програм добре знайомі з найсильнішими сторонами продуктів конкурентів, тому недивно, що найбільш популярні функції з’явилися у чергових версіях обох пакетів. На практиці і FreeHand 8, і Draw 8 дозволяють імітувати користувачевий один одного. У доповнення до можливості повної настройки робочого стола, у Draw 8 є і попередньо задані набори параметрів, які дозволяють вибрати знайоме робітниче середовище, схоже на Illustrator або FreeHand — таким чином Corel прагне полегшити талан професіоналів, які часто змінюють робочий інструмент.
У новій реалізації FreeHand були зімітовані Corel-овскі лінзи прозорості, вільне обертання, наклон та обертання об’єктів засобом «drag-and-drop», а також «гумові» контури та інструменти модифікації форми об’єктів, з іншого боку, новий інструмент Freе Transform (Вільне перетворення) CorelDraw 8 давно знайомий користувачам FreeHand, у той час, як «об’єктоподібні» направляючі — які можна групувати, наклонять та обертати — не здаються новинками фанатам пакету Illustrator. А цікаві інструменти Interactive Distortion (інтерактивне викривлення), Push-and-Pull (Тягни-штовхай), Zipper (застежка-блискавка) і Twister (скручуватель) мають аналоги як в пакеті FreeHand, так і в Illustrator. Також, Corel повинна подякувати компанії Хаrа, розробнику пакету Corel Xara, який став першоджерелом інструментів Interactive Fill (Інтерактивна заливка) та Interactive Transparency (Інтерактивна прозорість), а також панелі властивостей. Ну, а довгоочікувана функція блокування об’єктів, яка з’явилася у Draw 8, давно знайома досвідченим користувачам багатьох інших програм.
Різноманіття відтворюючих інструментів у Draw може стати достатньою причиною для того, щоб любителі FreeHand (і особливо Illustrator) звернули увагу на нову версію. У програмі з’явилось також безліч невеликих, але приємних вдосконалень, яких не знайти у жодному з конкуруючих додатків — це палітра з 48 пастельних відтінків будь-якого з вибраних у палітрі кольорів, інструмент створення градієнтів Interactive Transparency і можливість створення сторінок Web у стилі WYSIWYG.
Наявність розширеної колекції потужних інструментів створення і редагування растрових зображень у Draw 8, посиленої підтримкою додаткових модулів Photoshop, практично знищуюь необхідність виходу з програми при виконанні будь-якого художнього проекту. Якщо потрібно здійснити попіксельне редагування, то пакет PhotoPaint може бути запущений однім клацанням миші. Програми Draw і PhotoPaint були ретельно допрацьовані, з тим щоб досягнути максимально близької відповідності користувачевого інтерфейсу.
Можливо, найбільш вагомим аргументом, який повинен змусити користувачів FreeHand і Illustrator краще придивитася до Draw 8, стане спроможність програми інтерактивно застосовувати ефекти до об’єктів на екрані у режимі реального часу, що позбавляє від утомливих переміщень у стилі «вперед-назад» між палітрами і діалоговими вікнами. У версії Draw 7 компанія Corel додала интерактивність у функцію Blend (Перехід), що дозволило прискорити створення переходів. У тій же реалізації програми інтерактивними стали і різноманітні функції Fountain Fill (Градієнтні заливки), що робить можливим безпосередню заливку контурів засобом «drag-and-drop» (Для історії, функція размальовування взірцями кольорів засобом «drag-and-drop» вперше була реалізована у пакеті FreeHand.)
У цьому році стали інтерактивними і інші інструменти, ефекти тривимірної экструзїї та видавлювання діють миттєво. Контурами, по яким змінюється форма об’єкту (envelope), тепер можна маніпулювати безпосередньо. Новий інструмент Interactive Drop Shadow (Інтерактивна тінь) створює м’які, прозорі тіні. Інтерактивні інструменти Push-and-Pull, Zipper і Twister пакету Draw відрізняються від подібних їм тим, що дозволяють безпосередно редагувати ефекти, подібно ефектам і інструментам пакету FreeHand, більшість ефектів у Draw є динамічними, тому їх можна редагувати і вертатися до них після використання інших інструментів до тих пір, доки результати не будуть поділені або конвертіровані у криву (контури).
Традиційно однім із слабких місць пакету CorelDraw була відсутність підтримки функцій, необхідних для сервісних бюро. Це визначалося декількома факторами, зокрема тим, що більшість сервісних бюро були оснащені платформою Macintosh (зараз багато з них переходять на Windows NT). Але, хоча у Corel не закривали очей на проблеми з сумісністю з PostScript у попередніх версіях Draw (PostScript не підтримував унікальні ефекти прозорості Draw), більшість ускладнень, зв’язані з нестатком кваліфікації самих користувачів Draw, які звичайно не мають такого досвіду додрукової підготовки, яким володіють користувачі Illustrator і FreeHand.
Майстер Prepare for Service Bureau Wizard (Підготовка для сервісного бюро) у версії Draw 8 виконує функції, багато у чьому схожі з командою Collect for Output (Зібрати для виходу) пакету QuarkXPress, — потрібні як новачкам, так і досвідченим фахівцям. Він збере всі необхідні для друку або інших вихідних операцій елементи, вважаючи необхідні шрифти і створюючи файли у відповідних форматах, придатних для відправлення у сервисне бюро. Щоб гарантувати правильну підготовку і збереження робіт у потрібному для висновку форматі, компанія Corel зібрала величезну базу даних, яка містить різноманітні відомості про сервісні бюро. Додаткову інформацію про сервісні бюро можна отримати з вузла Web компанії Corel. Все це, звісно, не замінить безцінного особистого досвіду, але дозволить користувачам-початківцям уникнути найбільш очевидних помилок.
Покращена у Draw 8 команда Import (Імпорт) дозволяє за один раз виконувати завантаження декількох файлів. Фільтри читання й запису для Illustrator були перероблені і тепер включають підтримку файлів Illustrator 7.0, тому більшість спеціальних заливок і «прозоростей», створених у документах Draw, тепер можуть без втрат експортуватися і відкриватися у пакеті Illustrator 7.0.
Можливості обробки тексту і створення документів версії Draw 8 нічим не гірші за аналогічні, які надаються конкурентами, хоча розробники Corel не провели модернізацію погано реалізованої у попередніх версіях підтримки формату Portable Document Format компанії Adobe. Майстер Publish to Internet Wizard (Публікація в Internet) у Draw був уявлений можливостями створення сторінок Web у стилі WYSIWYG, підтримкою Cascading Style Sheets (каскадованих таблиць списків) і LAYER компанії Netscape (Для реалізації цих функцій у програмі FreeHand 8 необхідним є додатковий пакет Design in Motion).
Під час написання цього огляду корпорація Corel вже анонсувала 9-ту версію пакету, і вже вийшла бета-версія. Головні відзнаки від попередньої версії у CorelDRAW 9 такі:
1. підвищена оптимізація для WEB-дізайна, з’явилася підтримка перекрістних гіперпосилань для створення складних PDF-документів та WEB-сторінок;
2. добавлені деякі нові інструменти, такі, як Connector (об’єднувач) — малювання з’єднуючих ліній у вигляді ломаних із коліном 90°, Interactive Contour — інтерактивний контур;
3. усі випадаючі палітри преобразовані у докінгові (такі, що стикуються), де з’явилася також можливість зачиняти відчинену вкладку (по аналогії з інтерфейсом багатьох продуктів корпорації Adobe Systems).
Нова версія PhоtoPаint також має деякі нові можливості:
a) покращений EPS експорт;
b) підтримка QuickTime 3;
c) імпорт зображень безпосередньо з майже 120-ти моделей цифрових камер.
Adobe Illustrator (додаток 15) є «професійним» побратимом Draw. Забезпечуючи максимальну сумісність з Draw 8, у цьому пакеті, починаючи з 7-ї версії, реалізовані всі основні функції роботи з векторними об’єктами.
Багатотисячна армія прихільників CorelDRAW, яка використовує цей пакет, в основному, для внутрішнього застосування (маєтся на увазі вивід на принтер, а не поліграфія), була цілком задоволена тим, що мала досі. Таку популярність CorelDRAW можна пояснити слідуючим. По-перше, відсутністю більш-менш східних по більшості можливостей пакетів-конкурентів для редагування векторної графіки. Попередня й досить стара версія Illustrator 4.1 була настільки примітивна, що навіть градієнтні заливки можна було збудувати лише за допомогою операції Blend (що й довго, й незручно). По-друге, більшість користувачів CorelDRAW, як правило, за фахом більш програмисти, аніж художники, й тому їх дуже задовольняли чисельні бібліотеки готових зображень, які у достатній кількості поставляються з цим пакетом. З появою Illustrator 7.0 у пакета Corel з’явився не тільки конкурент у сенсі редагування та створення векторних об’єктів, але й пакет, який набагато випереджає останній при підготовці матеріалів для поліграфії, так як формат Illustrator підтримується усіма апаратними засобами, які використовуються у цій галузі (фотонаборні автомати, PostScript принтери й т. д.).
Разом з появою Adobe Illustrator 7.0 стало набагато легше передавати зображення з РС на Macintosh, тому що Illustrator 7.0 підтримує формат «.eps», який задовольняє обидві платформи.
Тим, хто займається підготовкою зображень для поліграфії, знайомі труднощі з «перевіркою» EPS-файлів. Це особливо потрібно для використання деяких елементів оформлення зображень та текстів, які тяжко повторити не у рідному редакторі, в якому вони були створені (наприклад, у QuarkXpress), так як в усіх пакетах верстки замість самого EPS-зображення на екрані можна побачити лише його приблизний вигляд (Preview). У Illustrator 7.0 можна не тільки побачити само зображення, але й редагувати його.
Для скептиків, які знайомі з Illustrator 4.1 і переконують себе, що CorelDRAW задовольнив їхні потреби раз і назвжди, треба відзначити, що версія Illustrator 4.1 також сильно відрізняється від 7.0, як простенький PaintBrush від усім відомого Photoshop.
З розвитком електронного документообігу багато пакетів стали включати до себе функції по створенню і редагуванню документів в електронному варіанті. Illustrator 7.0 також повністю підтримує Acrobat Portable Document Formal (PDF-формат) для побудови електронних документів. Ви можете відкривати та редагувати PDF-файли, зберігати зображення у PDF-форматі, побудованому на мові PostScript Level 2. PDF-формат може подавати графіку і у векторному, і у растровому вигляді. PDF-документи схожі на документи у EPS-форматі, але, крім цього, вони можуть також містити дані по пошуку та навігації, наприклад, гіпертекстові посилання й електронні таблиці вмісту.
Оскільки Illustrator здатний відкривати PDF-файли, можна використовувати векторні об’єкти або растрові зображення з будь-якого PDF-файла у новому зображенні. Можна також, використовуючи Illustrator, створювати власні PDF-сторінки. Для редагування однієї з сторінок PDF-файлу необхідно після відкриття файлу вибрати потрібну, відредагувати її, потім зберегти увесь файл. Змінена сторінка автоматично відновиться у PDF-файлі.
Почавши знайомство з пакетом, ви не відчуєте себе у чужому середовищі, оскільки багато елементів інтерфейсу знайомі з інших пакетів сімейства Adobe — Photoshop та PageMaker. Крім того, Illustrator 7.0 підтримує механізм drag-and-drop як всередині пакету (наприклад, «пересуванням» можна не тільки міняти колір об’єкту, але і «вийняти» образець з палітри Patterns, відредагувати його і «вставити» назад), так і у відношенні інших пакетів, які підтримують формат Illustrator.
Якщо ви багато працюєте у графічних пакетах, то добре знаєте, як важливо, щоб виконання різноманітних операцій здійснювалося «Shortcut’ами» і не відривало погляду від екрану. Виходячи із досвіту спеціалістів, можна сказати, що найзручніші для роботи всліпу клавіші у лівому нижньому куту і нижньому ряді клавiатури. З цієї точки зору, в Illustrator 7.0 дуже зручно виробляти навігацію і масштабування вікна файлу (що припадає робити досить часто) за допомогою клавіш Ctrl, Alt, Spacebar, не міняючи інструменту і не відривіючи погляду від зображення. Також для створення кривої будь-якої складності інструментом Реn і її редагування практично достатньо клавіші Alt і нажатої клавіші миші (ці дії настільки прості, що навіть не передбачений dialog-box для відповідних операцій).
При роботі з великою кількістю накладених один на інший об’єктів потрібно діяти дуже акуратно, щоб не зачепити зайвого. У таких випадках треба все, що у даний момент не потрібне, вибрати і «замкнути» (Lock), але звичайно це вимагає вже декількох рухів миші. В Illustrator 7.0 це робиться дуже елегантно — не відпускаючи потрібного об’єкту, shotcut’ом «замикаються» всі об’єкти, окрім об’єкту, що ви «тримаєте». Більш того, якщо ви редагуєте об’єкт у режимі Artwork й у даний час вас цікавить зовнішній вигляд тільки цього об’єкту, режим Preview Selection покаже у кольорі лише необхідне, залишивши інше у «проволочному» вигляді (що вже само по собі зручно, тим більш, коли ваша відеокарта залишає бажати кращого). Навіть для самих витончених митців дещо теж приготовано. Повному сприйняттю й оцінці зображення, яке створюється, заважає все зайве, навіть тонкі лінії, які обмежують вибрані об’єкти (Edges), які можна сховати командою Hide Edges. Ну, а якщо ви маєте сумніви, чи покращить загальний вид зображення елемент, який з’вився, то за допомогою команди Hide Selection і зворотної можна оцінити результат роботи, не зсуваючи у сторону об’єкт, якому ви шукали місце.
Вигода — це визначення слід віднести і до інструментів, які малюють, особливо інструментів створення багатокутників, зірок та спіралей, при роботі з ними не вимагається попереднього введення параметрів, і шляхом одного натиску кнопки миші можна створити, повернути, збільшити або зменшити кількість граней, звороту і розмістити у потрібному місці досить складну фігуру. Таким чином, для створення необхідного об’єкту не потрібно зсувати вікно файлу на вільне місце зображення, завдяки чьому ви економите час і не стомлюються очі від нескінченних пересувань і перевиводів екрану.
Що стосується інструментів трансформування, то, на перший погляд, розподіл всіх його функцій (Move, Rotate, Scale, Reflect, Shear) між різними закладинами палітри інструментів може показатися незручним. Але це виправдане не тільки тим, що на кожну з них посажений додатковий інструмент. Якщо вказати на нього курсором миші, при цьому один раз натиснувши на її клавішу, можна змінювати або об’єкти цілком або образи їх залівки безпосередно. Подвійний натиск на клавішу миші викликає вікно діалога, яке дозволяє виробляти не тільки точні перетворення, але показує результат майбутнього перетворення і робить можливим виробити його з копією об’єкту, не змінюючи вихідного.
Якщо грубо уявити собі роботу митця по створенню векторного зображення, то вона зводиться власно до «малювання» фігур і ліній, їх «пофарбуванню», кажучи комп’ютерною мовою, — призначення векторним об’єктам заливки (Fill) і обводки (Stroke). Якщо можливості модифікації виду заливки (колір, градієнт, образець) ніяк не обмежують ступінь свободи митця, то рамки видозмінення обводки достатньо жорсткі — змінюються тільки її ширина і колір. Illustrator 7.0 має визначну команду Outline Path (зовнішній контур), вона дозволяє обводку, після того, як «знайдена» її ширина, перетворити у Compound Path (складний контур), на якому можна відвести душу, задаючи йому яку завгодно заливку.
Дуже часто широку обводку (того ж кольору, що й заливка) застосовують для модифікації наповненості, жирности складних фігур, частіш за все літер. Знову ж, якщо творчий задум припускав не просто колір, а й градієнт або зразок всьому об’єкту зі зміненою жирністю, Outline Path перетворить фігуру з обводкою у замкнутий шлях, межі якого включають до себе широку обводку вихідного об’єкту.
Спорідненій функціям Outline Path є команда Offset Path (навколішній контур), який дозволяє «зужувати» або «розсувати» межі об’єкту на задану ширину, що особливо тяжко робити вручну на об’єктах зі складною формою і великою кількістю «вузлових крапок».
Часто зустрічається операція «розташування тексту на шляху» (Fit text to path) у багатьох векторних редакторах не має аналогу у додатку до простих графічних об’єктів (не тексту). Цю недоробку завжди можна було обійти, використовуючи графічні символи в деяких шрифтах. Однак це, звичайно, не зовсім зручно. Реалізувати подібну творчу задачу в Illustrator 7.0 дозволяє команда Path Pattern у меню Filter/Stylize, яка «розташовує» по вибраному шляху будь-який зразок з палітри Pattern Swatches, при цьому доповнити палітру легко будь-яким векторним об’єктом. Однак слід уникати занадто різких скривлень вихідного шляху, бо у них одержуються обриви зразку (посаженний на шлях текст теж погано себе веде у подібних місцях).
Також можна відзначити інструмент Illustrator 7.0 — пензлик (Paintbrush). Його відзнака від олівця (Pencil) перебуває у тому, що у результаті «малювання» їм одержується не відкритий, що характеризується тільки обводкою, а закритий шлях, що имітує мазок пензлика і може мати заливку. Опції настройки інструменту дозволяють відтворювати каліграфічне письмо і, за наявностью планшету, натиском різного ступеню сили варіювати ширину мазків у межах, які задаються. Створені за допомогою цього інструменту навіть найпростіші зображення вигідно відрізняються від малюнків з однаковою товщиною ліній, що завжди так «видає» векторну графіку.
Використовуючи інструмент Type, можна створювати горизонтальні або вертикальні тексти, і, що більш важливо, — тексти, яки обтекають фігури правильної і неправильної форми, а також «виложені» всередині або вздовж шляхів. Ще однією особливістю Illustrator при роботі з текстами є те, що він не розділяє їх на Artistic Text і Paragraph Text, як це робить CorelDRAW, і тексти різноманітного обсягу однаково описуються параметрами, а також однаково успішно конвертуються у графічний об’єкт.
Ви можете встановлювати зв’язок між текстовими блоками, створеними інструментами Type або Areatype, після чого текст перетікає з одного блоку у наступні. Таким чином, текст може заповнити декілька різноманітних об’єктів (наприклад, колонок або неправільних фігур). Текст перетікає з одного об’єкту у другій згідно їх стекового порядку. Він заповнює найперший по часу створення об’єкт і продовжується у наступних. При роботі зі «зв’язаними» текстовими блоками можлива модифікація послідовності перетекання тексту шляхом модифікації їх стекового порядку, яку можна виконувати як до «зв’язування» текстових блоків, так і після. Якщо при заповненні текстового блоку з’ясовується, що весь текст не містится у ньому, є можливість створити його копію для «лишку» тексту. Розірвання зв’язку між блоками (або вилучення одного з них) не вертає текст у вихідний об’єкт. Для цього необхідно вирізати текст і «вклеїти» назад. З одного боку, це зручно, бо після розірвання є можливість працювати з кожним блоком незалежно і бути впевненим, що кількість тексту у блоці тепер незмінна, а з іншого боку, легко втратити частину тексту або його послідовність.
Будь-яким з інструментів трансформування можна видозмінювати текстові блоки або ж тексти, насажені на шлях, незалежно від того, «зв’язані» вони з іншими блоками або ні. Щоб змінити тільки форму блоку або шляху (а не самого тексту), для його вибору треба використати інструмент group-seleclion. Якщо базова лінія не з’явилася, значить, всі наступні операції будуть відбуватися тільки з самою фігурою (блоком або шляхом), а безпосередньо текст не вибраний. У подальшому операції трансформування вибраної фігури здійснюються відповідними інструментами.
Використовуючи Rows & Columns dialog box, можна розділяти текстові блоки на ряди і колонки, а також визначати порядок перебігу у них тексту (зліва направо або навпаки як для горизонтальних, так і для вертикальних текстів). Модифікація значень ширини і висоти колонок дозволяє точно «підігнати по розміру» текст, щоб не залишалося «висячих» рядків і занадто багато вільного місця. Але у таких випадках вихідний текстовий блок повинен бути заповнений на дві треті.
На мій погляд, весь стиль роботи з текстами в Illustrator 7.0 більше нагадує пакет верстання, ніж графічний. Всі параметри тексту можна задавати або змінювати прямо на екрані курсором миші, не вводячи значень з клавiатури, змінюючи їх за допомогою скролінгів, крок яких достатньо малий для точної настройки параметру, або використовуючи набори готових значень. Всі dialog-box автоматично відображають кожний крок модифікації параметрів без додаткового натиску клавіші Enter.
Illustrator 7.0, подібно багатьом графічним пакетам останніх редакцій, зробив крок на шляху до уніфікації обробки графіки, включивши до себе функції обробки як рідних (векторних) зображень, так і растрових, Він може не тільки імпортувати растрові файли і виробляти конвертацію їх кольорової моделі, але й застосовувати до них Adobe Photoshop-сумісні фільтри. При цьому растрове зображення може перебувати в Illustrator-файлі у двох станах. Якщо при імпорті встановити зв’язок з ним, відзначивши опцію Link, то у файлі зберігається не саме зображення, а лише його адреса на диску, не збільшуючи при цьому розмір файлу, що особливо важливо, коли растрових фрагментів достатньо багато. Але при збереженні файлу є можливість підтвердити або відмовитися від зв’язку з зображенням, включивши його у даний файл. Те ж саме відбувається, якщо (навіть зі зв’язком) растрове зображення, що імпортувалося, обробити однім з фільтрів.
З прийомів обробки в Illustrator 7.0 можна назвати маски, які дозволяють викадровувати потрібні фрагменти, зокрема, ховати частку зображення. І навіть, коли растровий фрагмент знаходиться вже «під маскою», межу викадрованого фрагменту можна активізувати і редагувати, закриваючи або відкриваючи необхідні ділянки. Ще одна корисна функція Illustrator 7.0 — вбудований растерізатор. Він дозволяє знов створене векторне зображення конвертувати у растрове у будь-якому дозволі і у будь-який кольоровій моделі, паралельно створюючи, при бажанні, і маску, яка заснована на вихідному векторному об’єкті.
Майже рівно через рік після випуску Illiustrator 7.0 корпорація Adobe випустила вже 8-му версію цього пакету, у якій дуже оперативно усунуті дрібні недоробки попередньої версії. Це, перш за все, можливість тільки одним інструментом «стрілка» не тільки виділяти об’єкти, але й міняти їх розміри, як це робиться у CorelDraw. По-друге це, можливість необмеженої, як було раніше, підтримки фільтрів Photoshop (наприклад, Illiustrator 7.0 не підтримував функцію Gausing Blur, яка, як і багато інших, вже входить до стандартної поставки 8-ї версії). Також дуже приємне враження створює те, що при створенні Illiustrator 8.0 корпорація Adobe нарешті відійшла від однієї з ненайкращих своїх «традицій» — ця версія працює значно швидше, ніж попередня, що у інших продуктах Adobe Systems виходить навпаки.
Якихось особливих відзнак між 7-ю та 8-ю версіями в оформленні та переліці можливостей майже не помітно, — добавлена цікава багатофункціональна грдієнтна заливка, що дозволяє імітувати 4D-поверхню з дуже цікавими візуальними ефектами, також значно розширений вибір фільтрів, які входять до стандартної поставки. Але є одна дуже значна особливість Illiustrator 8.0 — підтримка Post Script 3-го рівня. Тепер слід чекати, доки інші продукти, які працюють з Post Script, також почнуть підтримувати цю прогресивну технологію від Adobe Systems.
Для створення комп’ютерного двовимірного живопису можна використати пакет FreeHand (додаток 4)фірми Macromedia, який є частиною комплекту FreeHand Graphics Studio 2.0. Останні версії програми FreeHand володіють багатими засобами редагування зображень і тексту, містить бібліотеку спецефектів і набір інструментів для роботи з кольором, у тому числі засоби багатокольорової градієнтної заливки.
Небагато програмних продуктів можуть похвастатися власним фан-клубом. Але CorelXara (додаток 3), програма для створення векторних зображень на PC, стала культовою відразу же після виходу першої версії у 1994 році.
Згідно затвердженню поклонників, Хаrа може претендувати на звання кращого графічного додатку, про яке ви нічого не чули, особливо якщо йдеться про створення web-графіки. Ця програма, розроблена англійською компанією Хаrа, полюбилася професіоналам, що працюють з графікою на PC, за молнієносну швидкість, сглажування (antialiasing) зображення в режимі реального часу і простоту використання.
Незабаром після виходу першої версії програма була ліцензована компанією Corel. Нові можливості Хага 2.0 включають попередній перегляд в вікні web-браузера (з діаграмою, яка показує швидкість завантаження зображення для різних швидкостей підключення по модему), покращені інструменти для створення анімації і підтримку сумісних з Adobe Photoshop фільтрів.
2.2.3. Пакети верстання (настільні видавницькі системи)
Програми та різноманітні додатки, що використовуються у поліграфії, до недавнього часу вважалися одними з найбільш складних у освоюванні та використанні. Це було пов‘язане з тим, що цими програмними продуктами користувалися лише вузькі кола професіоналів, що мали можливість працювати в основному у поліграфічних фірмах на МАС, що й були створені як раз для цих потреб. Тому й більшість пакетів верстання були зорієнтовані на платформу МАС. Саме ті професіонали “старої загартовки" зробили своєрідний вибір та розподіл пакетів для верстання за призначенням.
Безумовним лідером з усіх розповсюджених не тільки серед професіоналів, а й серед початковців та аматорів програм для верстання газет, книг та брошур є PageMaker. Якщо ж потрібно підготувати до високоякісного друку публікацію, насичену повнокольоровими ілюстраціями, оригінальними заголовками та іншими графічними матеріалами, нприклад, журнал або якісну рекламну продукцію, краще буде обрати QuarkXPress. Для стоворення ж складних структурованих видань з багаторівневими посиланнями та різними додатками для зручної навігації митці віддають перевагу в залежності від платформи або пакету Corel Ventura, або Frame Maker.
Розглянемо ці (окрем Corel Ventura) программи більш детально.
PageMaker (плакат 1, мал. 1).Цей дуже популярний серед митців різної спрямованності пакет був розроблений фірмою Aldus досить давно. Оригінальні, прості у користуванні та багатофункціональні можливості цього продукту стали довподоби такоиу "монстру" у галузі створення програмних продуктів для графіки, як корпорація Adobe Systems. І от майже водночас з виходом на ринок Windows 95 прихильники PageMaker після звичної заставки Aldus під час інсталяції 6-ї версії побачили логотип Adobe.
Шоста версія PageMaker, як перший крок у освоєнні цього продукту корпорацією Adobe, відрізнялася від попередньої в основному лише зовнішнім виглядом (стиль під Windows 95), переписаними декількома модулями з 16-бітної на 32-бітну базу та значно розширеним набором фільтрів, що дозволили імпортувати файли більшої кількості форматів. Загальне ж построєння та розміщення усіх меню, майже всі "гарячі клавіши" залишилися бе суттєвих змін. Мабуть, це відіграло головну роль у тому явищі, що велика кількість користувачів PageMaker, не зважаючи на те, що вже більш ніж полтора роки існує нова, повнофункціональна й зі значно розширенними можливостямі версія 6.5…, віддають перевагу 6-й версії, як більш зручній (хто починав з більш ранніх версій), а тому й легкій у використанні.
Але, звісно, слід відзначити, що для професіонального використання версії 6.5…6.52 настільки зручніші за 6-ту, як підняття по сходах зручніше за підйом по мотузці.
Що ж нового з‘явилося у повністю "адобовській" версії PageMaker 6.5…? Це, перш за все, традиційний інтерфейс та зручні "гарячі клавіши", що майже усі розташовакі у лівій нижній частині калавіатури та майже цілком повторюють східні команди з інших продуктів цієї ж корпорації (Photoshop, Illustrator, Acrobat та ін.). Це виявляється особливо зручним, коли митець виконує не тільки підготовку готових матеріалів до друку, але й сам займається їх підготовкою, наприклад, готує різні векторні об‘єкти за допомогою Adobe Illustrator та фотографії й різноманітні растрові зображення, використовуючи Adobe Photoshop. Можна навіть зробити висновок, що мабуть саме для такого сумісного використання й були втілені такі особливості (однаковий інтерфейс та "гарячі клавіши"), що дозволяють користувачеві відчувати себе дуже впевнено незалежно від того, з яким із продуктів Adobe він працює у теперішній момент.
Далі слід звернути особливу увагу на цілком нові можливості, що з‘явилися у версії 6.5. Нарешті PageMaker почав дуже корректно працювати із кольором, та ще й незалежно від кольоромоделі. Це забезпечено завдяки підтримці спеціальних утиліт від фірми Kodac (так званих профайлів кольору, що описують особливості кольропередачі усіх апаратних засобів та дозволяють керувати функціями кольропередачі), що, у свою чергу, забезпечують високоякісне відображення усіх кольорових матеріалів на папері або іншому матеріалі, на якому виконується друк. Додатково забезпеченню якості друку сприяє й можливість редагувати трепінг при виводі кольороподіленних плівок на PostScript пристроях.
За для справки: трепінг — це взаєморозташування растру з крапок різного базового кольору. Найчастіше у поліграфії використовується так звана CMYK модель кольоророзподілу, тобто усі кольори розкладаються на блакитну (Cyan), рожево-пурпурову (Magenta), жовту (Yellow) та чорну (BlacK) складаючі. Щоб після друку крапки цих кольорів склалися без погіршення кольоропередачі та муару, вони повинні бути розташовані з певним кутом растру, наприклад, чорний растр має кут наклону 45°, а жовтий — -4°.
Ще дуже зручним є наявність вбудованного у PageMaker так званого парсер-модуля, що дозволяє генерувати екранний варіант імпортованих PostScript об‘єктів, які майже в усіх інших пакетах верстання на екрані не відображаються. При цьому, таке зображення можна генерувати як у варіанті на 256 кольорів (чорновий), так і на 16 млн. кольорів (повнокольоровий), а також з різним дозвілом растру. Це видається корисним не тільки для того, щоб побачити усі скомпоновані об‘єкти на екрані так, як вони повинні виглядати у поліграфії, але й для можливості виконати друк PostScript об‘єктів не поліграфічними методами, наприклад, на струйному принтері. Крім цього, якщо Ви бажаєте побачити на екрані зверстану композицію, до складу якої надходять векторні PostScript об‘єкти, й щоб ці об‘єкти залишилися у векторному вигляді, PageMaker дає можливість зекспортувати результати Вашої праці у PDF або EPS формати, які, у свою чергу, можна потім розгледіти за допомогою відповідно Acrobat Reader аьо Adobe Illustrator.
Не менш важливою та зручною є можливість працювати з рівнями, що біль всього виправдовує себе при компоновці складних композицій, де доводиться накладати багато об‘єктів один на другий, а потім ще й редагувати їх. Крім того, у версії 6.5 реалізований універсальний метод праці з імпортованими об‘єктами — є можливість розміщувати їх як свободні зображення або у кадрі (фреймі), при цьому із кадру зображення можна перевести у свобдне, на яке ще й можна накласти маску прозорості будь-якої форми. Якщо Ви імпортуєте, наприклад, растрове зображення у форматі TIF, у якому є записаній шлях для викадровування прозорих зон, PageMaker автоматично накладе на це зображення необхідну маску.
Значно поширені можливості праці з імпортованими зображеннями. Це, насамперед, підтримка стандартних фільтрів Photoshop, що дозволяє користуватися ними стосовно розміщених у файлі PageMaker зображень. Також при підготовці чорно-білих матеріалів є можливість редагувати на імпортованих растрових зображеннях яркість та контрастність, щоб найкращим образом вони увійшли до задуманної композиції. Якщо ж сюди добавити величезні можливості стосовно взаєморозміщення та навігації об‘єктів (функції групування, закріплення, різноманітного вирівнювання та розташування з заданими інтервалами), то стає зрозуміло, чому цей дуже вдалий продукт від Adobe Systems настільки широко розповсюджений, а в останній час навіть став витісняти в колах приверженців QuarkXPress цю програму, що досі вважалася неперевершеноя саме завдяки коректній праці з повнокольоровими зображеннями.
Тепер декілька коментарів стосовно праці PageMaker з текстом. Ще з часів перших версій виробництва Aldus можливості праці з текстом були достатньо досконалими та зручними, можливо, це у першу чергу й спокусило корпорацію Adobe купити цей продукт. Тому, цілком ймовірно, ці функції у версвї 6.5 порівняно з попередніми майже не змінилися: та ж сама інтерактивна панель, де відображаються майже усі параметри шрифту та абзацу, такі ж можливості праці зі стилями. Добавлена лише можливість експортувати матеріали у HTML формат, що дозволяє верстати у PageMaker нескладні веб-сторінки. Але є й велика особливість стосовно праці з текстом версії 6.5 — це можливість підтримки багаторівневих гіперпосилань, що зберігаються і при експорті у HTML, і у PDF.
QuarkXPres (додаток 6). Цей відомий, але на жаль в основному лише в колах професіоналів, прдукт корпорації Fiesto зовні достатньо схожий на PageMaker. Це пояснюється, ймовірно, тим, що обидва цих продукти створювались заради вирішення цілком однакових задач. Остання, що знаходиться у користуванні, версія 4.04 QuarkXPress хоча й має значні відзнаки від попередніх версій 3.3…, але не стільки значні, як це прослідковується у порівнянні, наприклад, PageMaker версій 6 та 6.5. Проте розглянемо і загальні можливості QuarkXPress, й ті, що з‘явилися в останній 4-й версії. При цьому зручніше буде побудувати цей облік у порівнянні з ідентичними функціями у PageMaker.
Перш за все слід відзначити, що верстання усіх (як імпортованих зображень, так і набраних безпосередньо у QuarkXPress текстових блоків) елементів композиції виконується лише у кадрах, тобто послідовність операцій при верстанні декілька відрізняється від таких самих, що виконуються у PageMaker. Але QuarkXPress при редагуванні текстових блоків має деякі переваги:
1) є можливість при редагуванні тексту водночас переміщувати сам блок та змінювати його розміри без зміни інструменту (лише натиснувши Ctrl), що дозволяє не відривани погляду від блоку, з яким виконується редагування;
2) для кожного стилю QuarkXPress дозволяє записати окрему комбінацію "гарячих клавіш", що також є дуже зручним, особливо при верстанні журналів та рекламних публікацій, де потрібно використовувати достатньо велику кількість текстових стилів;
3) можливо також створювати контурне та з тінню написання звичайних шрифтів, що, як правило, виконують лише векторні графічні редактори;
4) текстові (як й графічні) блоки можливо створювати цілком свободної форми, та ще й з можливістю редагування по вузлах та радіусах скруглень;
5) можна розбивати текстовий блок на колонки, що в декилькох випадках зручніше, аніж верстання окремих блоків з перетікаючим текстом, як це відбувається у PageMaker.
Щодо праці з графікою, у цьому напрямку QuarkXPress має як недоліки, так й переваги. Мабуть головний з недоліків — те, що цей пакет настільки спрямований на професіональну поліграфію, що дозволяє виводити матеріали у дійсному вигляді лише на PostScript пристроях. В усіх інших випадках (у тому числі й на екрані монітору) можна побачити лише чорнову версію усіх імпортованих графічних зображень, призначену лише для попередньго перегляду. А якщо мова йде про PostScript файл без вбудованного до нього Preview, то його взагалі неможливо побачити на моніторі.
До переваг зате можна віднести наступні функції:
1) у діалоговому окні при імпорті графіки QuarkXPress показує вибраний файл у вигляді достатньо якісної іконки розміром приблизно 96х96 пікселів, що цілком дуже зручно;
2) QuarkXPress має величезні, набагато більші, ніж у PageMaker, можливості викадровування растрових зображень, до яких відносяться і підтримка окрім шляхів у TIF файлах, також alpha-каналу, і автоматичне створення контуру прозорості по білому полю зображення, і по штучному шляху з можливістю його редагування.
Досить приємне враження створює й те, що практично усі команди меню мають "гарячі клавіши", що особливо корисним визначають саме професіонали. До певних переваг можна також віднести інтересний алгорітм праці з елементами шаблону, які можна редагувати на кожній окремій сторінці незалежно.
У заключення обзору слід відзначити ще й те, що архітектура QuarkXPress побудована з дуже цікавими можливостями розширення функцій за допомогою розширень (Extencions). Дуже багато провідних фірм-розробників програмного забезпечення навіть спеціалізуються на виробництві таких розширень під QuarkXPress (наприклад, фірми Extensis, Kinetix та багато інших). Але якщо підрахувати, скільки буде коштувати й без того не дешевий QuarkXPress, що й без доповнень перевищує по вартості PageMaker, а ще й з комплектом також не дуже дешевих розширень, то стає зрозумілим, чому звичайні митці у поліграфічній галузі все таки віддають перевагу Adobe PageMaker. Крім того, якщо додатково розглянути прихильності російськомовних верстальщиків, то їх QuarkXPress не влаштовує майже повністю із-за того, що на відміну від того ж PageMaker не тільки не існує русіфікованої версії цього багатофункцілнального пакету, а й досі важко навіть забезпечити елементарні автоматичні переноси у російських (українських) текстах. Існують лише окремі незалежні утиліти, що дозволяють зберегти російській (український) текст з розставленими в усіх словах м‘якими переносами у форматі QuarkXPress тексту (.qxt).
Вперше пакет FrameMaker компанії Frame Technologies з’явився у вісімдесяті роки. Первісно програма готувалася для роботи на Unix-станціях для створення об’ємних томів, які індексувалися, наприклад технічних описів літаків або військового спорядження, а також для верстання текстів, які вимагають частого відновлення, документації до програмного забезпечення.
Сьогодні FrameMaker 5.5 (який, як і пакет PageMaker, став влясністью компанії Adobe) по-давньому активно використовується при роботі з текстами великого обсягу. Останні нововведення дозволяють застосовувати його при підготовці друкарських і електронних документів, насичених графікою. І хоча він простий в експлуатації? програмою для верстання (подібно PageMaker) FrameMaker так і не став. Але він дуже корисний тим, хто займається створенням високоструктурованих матеріалів з використанням численних снесок, індексів та діаграм. У програмі із самого початку реалізовані засоби для роботи з довгими документами. FrameMaker автоматично нумерує таблиці та ілюстрації, будує оголошення та вказівники, підтримує перехресні посилання та гіпертекстові зв’язки, а також дозволяє прив’язувати графіку до параграфів тексту. До того ж пакет володіє всіма звичними засобами для роботи з графікою та типографікою.
Назву FrameMaker пакет отримав зовсім не випадково. Подібно свойому головному конкуренту серед програм для роботи з довгими документами — пакету Corel Ventura, в якості основного інструменту верстання він використовує рамки (frame). У рамках розміщуються всі елементи публікації: текст, графіка, таблиці і т. д. Можна поділити документ на глави, зібрати глави у книгу, і FrameMaker автоматично оновить номери сторінок та заслання, незалежно від того, яким чином ви перемістите сторінки, глави або розділи.
Як і очікувалося, FrameMaker 5.5 справляється не тільки з паперовими документами. Програма поставляється з утилитами Acrobat Distiller і Reader, а також містить засоби для роботи з Internet, що дозволять експортувати файли у формати PDF та HTML, для чого достатньо вибрати відповідну опцію у діалоговому вікні «Сохранить как» (Save As). Оскільки у наші дні кампанії все краще і краще готують навчальні курси або інструкції, звичайно це об’ємні документи, для розміщення у корпоративних intranet- та extranet-мережах, підтримка форматів Inetrnet стає необхідною функцією для пакетів верстання.
Коли ви зберігаєте документ (або цілу книгу) у форматі HTML, FrameMaker автоматично конвертує стилі документа або елементи SGML у теги HTML. Параметри конвертації задаються у спеціальному діалоговому вікні. При експорті можна зберегти один документ FrameMaker як декілька HTML-файлів, а програма автоматично оновить гипертекстові заслання та створить таблиці вмісту документів.
Ані для кого не є секретом, що компанія Adobe вкладає багато зусиль у просування формату PDF. Тому не важко здогадатися, що нова версія FrameMaker стала більш PDF-сумісною. При збереженні документа або книги у форматі PDF, текст автоматично конвертується у «ниті» PDF, що значно полегшує навігацію. Перехресні посилання стають гіпертекстовими посиляннями PDF, а знаки параграфу — закладинами. Автоматично створюються і підтримуються гіпертекстові посиляння між показниками, таблицями вмісту та відповідними елементами у тексті документу. Ще одне досягнення FrameMaker 5.5 — підтримка роботи з великою кількістью мов (включаючи японську) у межах одного параграфу. Програма дозволяє працювати практично зі всіма японськими видавницькими стандартами — щоправда, для цього вам знадобиться японська операційна система. (Нажаль, підтримка російської мови у новій версії декілька погіршилася. За виразами російських дистрибьюторів Adobe, можливості рішення цієї проблеми зараз вивчаються. Скоріше за все для роботи з кириллицею буде написаний спеціальний модуль розширення).
Подібно QuarkXpress та PageMaker, нова версія FrameMaker попереджає при завантаженні про проблеми зі шрифтами. Коли ви відчиняєте файл, програма повідомляє про всі відсутні шрифти або файли з ілюстраціями. Інтерфейс програми поповнився контекстним меню. А рамки, текст або графіку тепер можна перетаскувати як між різноманітними документами FrameMaker, так і між документами FrameMaker і документами будь-яких інших програм, які підтримують технологію «перетаскування».
Ранні версії FrameMaker мали мало функцій для роботи з кольоровими документами. Версія 5.5 порівняна по цьому показнику з PageMaker та QuarkXPress. Компанія Adobe значно поширила список бібліотек, включених до нього: Focltone, Toyo, TrueMatch, Munsell High Chroma і декілька видів Pantone. Тепер користувачі мають можливість самостійно створювати відтінки та визначати, який колір повинен виводитися при друці. Версія програми для Macintosh підтримує не тільки такі функції, як треппінг (із допомогою Adobe TrapWise), або спуск смуг (з допомогою Adobe PressWise), але і Open Prepress Interface (OPI).
Тим не менш у програми є і слабкі сторони. Поширивши пакет функціонально, компанія Adobe могла б спробувати зробити його більш простим у використанні. Це стосується і загадкових кнопок у меню: вони не містять пояснювальних піктограм, як наприклад, у продуктах Microsoft.
Нових користувачів може збентежити відсутність на екрані «Палітри інструментів» (Tools Palette), яка дозволяє (як у PageMaker) переключатися між виділеними рамками та редагувати їх вміст. При запуску програми ця панель не з’являється і її потрібно спеціально викликати із меню «Графика» (Graphics) — погодьтесь, це досить неочікуване місце для цієї команди.
Програма підтримує тільки один рівень відкату, у той час як багато інших пакетів підтримують до ста таких рівнів.
Однак головне разчарування FrameMaker 5.5 криється у функції, яка могла б стати однією з основних відзнак пакету. Програма дозволяє імпортувати текст і графіку з безлічі форматів практично всіх існуючих програм, зберігаючи зв’язок із вихідним файлом. Якщо вихідний документ змінюється, то модифікації з’являються і у файлі FrameMaker. Але, нажаль, зв’язок цей односторонній, не розірвавши його, редагувати документ FrameMaker неможливо. Це більш ніж чудно, адже у пакеті Ventura Publisher двосторонній зв’язок був реалізований ще у 1986 р. Працюючи у FrameMaker, неможливо змінити навіть колір підзаголовка, не розірвавши попередньо зв’язок з вихідним документом. Більш того, ви не зможите створити копію документа у текстовому процесорі і після цього відредагувати його у FrameMaker, не розірвавши зв’язки між додатками.
І все-таки дуже важливо, що FrameMaker 5.5 успішно переніс на платформу PC засоби роботи з великими документами, які раніше були перспективою Unix-машин. У багатьох відношеннях цей пакет просто розкішний засіб створення структурованих документів для друку та публікації у WWW.
Взагалі з моменту виникнення тривимірної анімації 3D-пакети сильно посунули двовимірну анімацію. Однак слід зазначити про ті двовимірні програми, які використовують традиційну техніку целлулоїдної анімації — це пакети Animator Pro , який добре підходить для освоєння азів 2D-техніки, і потужна програма Ammo . Обидва пакети працюють на PC. Класичні приклади робіт, зроблених по техниці традиційної целлулоїднї анімації — це «Белосніжка та семеро гномов» та «Ну, стривай!». Пакет Animator Pro розроблений фірмою Autodesk під DOS. Він не дозволяє працювати зі звуком, але має відмінний інструментарій для створення, редагування та анімації зображень. Animator Pro дуже розповсюджений серед low-end користувачів, включаючи школярів і студентів. Його послідовник Autodesk Animator Studio (додаток 7), призначений для двовимірного малювання та анімації, працює вже у середовищі Windows і, на відзнаку від попередника, підтримує звук. За його допомогою можна відредагувати відеозапис, підготувати анімаційні і звукові ряди та об’єднати все це разом.
Серед пакетів 2D-анімации під Windows, які використовують нетрадиційні та змішані технолгії, можна відзначити також Animation Works Interactive фірми Gold Disk, працюючий у середовищі Windows. Animation Works Interactive дозволяє імпортувати растрові зображення, має гарний набір інструментів для роботи з траєкторіями, а отриману анімацію можна комбінувати зі звуком та цифровим видео, Пакет Ammo фірми Cambridge Animation Systems відтворює техніку традиційної анімації «один до одного» і тому дуже популярний серед професійних «некомп’ютерних» мультиплікаторів, у тому числі російських. Серед інших професійних програм двовимірної анімації слід відзначити пакет Animator Studio , можливості якого трохи не дотягують до можливостей програми Ammo.
Гарним доповненням до світу анімацийних програм для РС є сплайновий пакет Elastic Reality фірми ADSG, призначений для двовимірних деформацій та перетворень (морфінгу) кіно та відеоматеріалу. Пакет працює із замкнутими та незамкнутими кривими, дозволяє управляти ступенем прозорости об’єктів, зглажувати їхні контури та застосовувати спецефекти.
2.2.5. Програми для створення Web-сторінок
Яка програма використовується частіше інших для створення Web-сторінок? Те, що звичайно вам радять, — це проста «записна книжка», яка входить у склад Windows та використовується для обробки тільки ASCII-текстів — по всій ймовірності, використовується вами неправильно. Мова, на якій складаються Web-сторінки, називається Hypertext Markup Language (HTML). HTML-документ — це простий ASCII-файл, який можна створити і обробити за допомогою будь-якого текстового редактора. Так, у принципі, можна створити будь-яку Web-сторінку, не звертаючись до допомоги спеціального програмного забезпечення. Щоправда, при цьому потрібно розбиратися у мові HTML.
У зв’язку з розповсюдженням Internet, оформлення Web-документів потребує все більше дизайнерів, які не бажають навчатися мові HTML. Тому цілком зрозуміло те, що було створено такі HTML-редактори, в яких Web-дизайнеру більше не треба було працювати з HTML-командами, такими як <Н1> для створення великого заголовку або <IMG SRC=’picture. gif’> для встраоювання графіки. Цілком достатньо було вибрати, як при роботі з текстом, відповідну команду меню і знайти графічний файл.
Такі редактори мають графічний інтерфейс користувача. Це означає, що за їхньою допомогою не тільки значно зручніше працювати з ASCII-текстом, але і Web-документ і його елементи виглядають вже у процесі роботи так, як вони будуть відображатися у вікні Web-броузера. Цей принцип називається Wysiwyg (What you see is what you get).
У нинішній час практично всі графічні HTML-редактори мають команди для HTML 3.2. Для нових розширнень HTML, створених в останній час, це виглядає цілком інакше. По-перше, це проекти, які обговорюються консорціумом WWW, такі як проект шаблонів стилів, які називаються «Cascading Style Sheets». Частково вони вже використовуються такими Web-редакторами, як DreamWeaver, Frontpage 98 або HotMetal Pro 4.0.
По-друге, існують такі HTML-розширення, які видавники Web-броузерів Microsoft або Netscape встроюють у свої програми без згоди Web-суспільства і при цьому сподіваються на успіх своїх починань. У результаті дуже часто створені таким чином Web-сторінки можна проглянути тільки із допомогою якогось певного Web-броузеру.
Було б неправильно оцінювати Web-редактори по їхнім робочим ознакам, які остаточно ще не допрацьовані, оскільки ще не існує строгої шкали вимірювання. З іншого боку, нові Web-браузери, такі як новий Internet Explorer 4.0 та Navigator 4.0, вже, наприклад, підтримують шаблони стилів (Style Sheets), щоправда, у різноманітному ступені.
Розглянуті у цій роботі Web-редактори здатні зацікавити вітчизняних Internet-користувачів, хоча ані для жодного з них не існує російської версії. Але якщо ви придбаєте певні навики у роботі з цими Web-редакторами, з допомогою відповідних методів, з точки зору HTML-коду, можна створити Web-сторінки на російсійскій або українскій мовах.
Мабуть огляд цієї групи програм слід почати із такого поширеного пакету як Adobe Acrobat 3.0. Можливість зберігати у форматі PDF інформацію для високоякісного друку може назавжди позбавити видавників від необхідності використати файли для друку PostScript.
Коли у 1993 р. Компанія Adobe вперше представила пакет Acrobat, він оказався ключем до того майбутнього, яке пізніше назвали «безпаперовим»: програма могла відображати на екрані документи зі складною структурою, зобріженнями і шрифтами саме так, як вони повинні були виглядіти на папері. Деякі з найкорисніших оновлень останньої версії пакету Acrobat призначені для виводу складних документів на папір, або, іншими словами, для поліграфії.
У той час як попередні версії пакету продавалися у вигляді різноманітних наборів додатків вартістю від 195 до 2995 $, Acrobat 3.0 пропонується за 295 $ у вигляді повного комплекту. У нього включені: пакет Exchange — версія програми Acrobat Reader з можливостями редагування зв’язків і тексту; пакет PDF Writer — простий (по принципу «драйвер друку») засіб створення файлу у переносному форматі документів (Portable Document Format, PDF); Acrobat Distiller — пакет для перетворення файлів EPS і PostScript; пакет Acrobat Catalog — потужний засіб компанії Verity Topic для повного індексування текстів та документів, і Acrobat Capture — інтелектуальна програма розпізнання, яка преобразує відскановані документи у файли PDF.
Технологія Acrobat вже давно дозволяє домагтися високої точності при виводі документів на екран, але їй були притаманні і деякі нестатки, такі, як великі розміри файлів, недостатньо досконалі механізими роботи зі шрифтами і слабка підтримка Web. Версія Acrobat 3.0 була написана для вирішення цих питань. Завдяки використанню технології стиску зображень, покращенню стиску шрифтів, підрізанню наборів символів (коли у файл включаються тільки ті символи, які використовуються у документі, а не усі символи шрифту) і оптимізації, при яких елементи, які повторюються зберігаються тільки один раз, значно зменшився розмір файлів.
Додатковий модуль для пакету Netscape Navigator та елемент управління ActiveX для пакету Microsoft Internet Explorer дозволяють проглядувати файли PDF з допомогою цих браузерів. Для багатосторінкових файлів PDF є можливість проглядати не весь документ, а тільки одну сторінку (тому немає необхідності завантажувати весь файл).
При роздільному завантаженні сторінок їх елементи обробляються послідовно — спочатку з’являється текст, після цього гипертекстове посилання, далі виводяться зображення і останніми — будь-які впроваджені шрифти. Ця особливість підвищує ефективність використання файлів PDF у Web. A підтримка багатобайтових шрифтів означає, що Acrobat може тепер працювати із символьними наборами китайської, японської та корейської мов.
У пакеті Acrobat 3.0 з’явилося більше мультимедийних елементів управління: інтерактивні кнопки, впроваджені звукові дані і розширена підтримка технології QuickTime, яка спрощує (у порівнянні із попередньою версією) створення додатків мультімедіа для розміщення на дисках CD-ROM. Хоча Acrobat не у змозі конкурувати з пакетом Macromedia Director, його може виявитися цілком достатньо для включення у документи різноманітних подій типу аудио і відеоданих, а також інтерактивних кнопок. У повноекранному режимі не відображаються меню, панель інструментів і смуги прокрутки; це дозволяє реалізувати незвичайні можливості переходу від сторінки до сторінки і полегшує створення презентації, а також інтерактивних кіосків.
Пакет Distiller, повнофункціональний інтерпретатор мови PostScript, відмінно справляєтся зі складними файлами PostScript, які створюються додатками для верстання типу Adobe PageMaker або QuarkXPress. Вже тільки одна ця можливість робить технологію Acrobat найпростішим засобом подання документів зі складною структурою у Web. Для роботи із довідковою інформацією передбачений пошуковий модуль Acrobat Catalog, розроблений компанією Verity, що дозволяє за лічені секунди знаходити будь-яке слово у декількох файлах PDF. Пакет Capture сканує існуючі документи, виконує розпізнання тексту і створює файли PDF, в яких зберігається вихідна структура і з’являється можливість пошуку фрагментів тексту. Ці важливі доповнення до вже існуючої у технології Acrobat підтримці HTML придають файлам PDF додаткову гнучкість, якої не вистачає конкуруючим форматам.
В Acrobat Exchange — версію програми Reader з можливостями редагування — також додано декілька корисних нових можливостей. Одна з цих функцій може дублювати кнопки і зв’язки, що дозволяє автоматично створювати засоби навігації на всіх сторінках. Додатковий модуль Touch-up робить можливим редагування тексту без повторної генерації усього файлу PDF крім того, тепер можна створювати інтерактивні форми, з яких введені дані будуть передаватися у форматі HTML.
У попередніх версіях Acrobat для скорочення розмірів файлів удалялася інформація, необхідна для високоякісного друку. Версія Acrobat 3.0 також дозволяє скорочувати файли таким чином, але існує можливість зберегти всю інформацію PostScript, необхідну для високоякісної поліграфії, у цьому випадку зберігаються дані CMYK, а також смесеві кольори, полутонові растри, коментарі відкритого інтерфейсу додрукових процесів (Open Prepress Interface, OPI), параметри виднімання чорного (Under Color Removal, UCR) і генерації чорної фарби (Black Generation) на відзнаку від попередніх версій формат PDF у ньому зберігаються описи незалежних від приладів кольорів (device-independent color, DIC), яке забезпечує здатність репродуціювання кольору на рзноманітних приладах. Тепер можна також проглядувати і друкувати шаблони заповнення PostScript Level 2, при цьому зберігається інформація, яка залежить від конкретного обладнання. Якщо коротко, то файли PDF можуть повністю замінити файли друку PostScript.
Acrobat володіє значно більшою гнучкістю, ніж інші цифрові формати документів, але і у нього є нестаток. І хоча документи Acrobat 3.0 можуть у два рази компактніше зберігати файли, ніж файли Acrobat 2.0, все рівно вони можуть виявитися більшими, ніж файли, створені за допомогою пакету Envoy компанії Tumbleweed. Пробна сторінка у форматі HTML з 24 Кбайт тексту і графіки зростає до 81 Кбайт у форматі Acrobat. При швидкості передачі 28.8 Кбит/сек передача цього файлу на екран комп’ютера користувача буде продовжуватись на 30 сек довше. Хоча шрифти упаковані значно плотніше і краще захищені від сбоїв, підтримка формату TrueType далека від досконалості, оскільки деякі шрифти TrueType зберігаються у вигляді растрів, на екрані і при друці виглядають неякісно. Безкоштовний пакет Reader або додатковий модуль для перегляду займає майже 2.5 Мбайт, а для роботи програми необхідно зарезервувати значний обсяг оперативної пам’яті. Крім того, незважючи на покращену продуктивність, швидкість роботи програми залишає бажати кращого.
Чи замінить PDF формат HTML? Ще рік назад казалося, що це може відбутися. Але покращення можливостей форматування HTML, іміграція шрифтів і поява безлічі розширень у вигляді елементів ActiveX, додаткових модулей і сценаріїв на Java роблять подібний розвиток подій малоймовірним. Тим не менш формат PDF може стати «новою мовою PostScript».
Наступним пакетом, із яким ми ознай’омимось, буде Dream Weaver (додаток 8) від компанії Wacromedia. Web-редактор DreamWeaver був розроблений спільно з професійними Web-розробниками. Тому багато властивостей програми орієнтовані саме на професійне застосування.
У порівнянні із конкурентами DreamWeaver, є найширше розробленим Wysiwyg-інструментом. Підтримані всі робочі характеристики, які сьогодні можна очікувати від професійної авторської програми. Окрім вже заявлених функцій форматування текстів та створення рамок і таблиць DreamWeaver володіє спроможністю визначення Cascading Style Sheets. По порівнянню, наприклад, з Frontpage від Microsoft, ця програма більш простора і дає більшу свободу творчості. HTML-код, який генерує програма, відповідає так званому Plain-HTML і, отже, не містить надлишкових доповнень, наприклад небажаних Meta- або Paragraph-дескрипторів.
Оскільки мови сценаріїв повинні у майбутньому придбати велике значення, то у програму додані різноманітні інтерактивні і анімацийні властивості, в основу яких покладений JavaScript або VBScript. До них відносяться, наприклад, кнопки, які при певних умовах змінюють свій зовнішній вид. Дуже тонка особливість: автор має можливість согласувати свою мультиплікацію із можливостями певного Web-браузеру.
Ця програма єдина серед інших Web-редакторів дозволяє накласти на одну Web-сторінку декілька слоїв. Web-автор може за декілька секунд розкласти по цим слоям текст або графіку. Окремі слої можна також мультиплікувати за допомогою заздалегідь підготованих сценаріїв на основі JavaScript.
Керівництво користувача вимагає певних навиків, оскільки відсутня панель інструментів у традиційному розумінні цього терміну. Вона уявлена у виді окремих вікон і рядків меню, які вільно переміщюються по екрану. Щоб при цьому мати можливість зручно працювати, потрібний приблизно 17-дюймовий, а ще краще — 19-дюймовий монітор. Завдяки DreamWeaver, фірма Macromedia може зробити великий стрибок вперед. Досі не було жодного HTML-редактору, що б володів безліччю функцій такого виду. Тим не менш, дуже неприємне враження залишає відсутність деяких властивостей. Так, наприклад, при створенні таблиць не можна підсумовувати вміст їхніх окремих осередків. Щоправда, у фірми ще є деякий час до випуску готової програми, у течію якого можна вилікувати дитячі хвороби і додати відсутні функції управління інформацією у базах даних.
Програма Frontpage 98 (додаток 9) від Microsoft орієнтована на професійних розробників Web-сторінок, які складають і оформлюють цілі Web-вузли. Після запуску програми спочатку з’являється Frontpage Explorer, який управляє всіма файлами і каталогом, стосовними до одного Web-вузла. Питання побудови сервера вирішене просто і зразково: сторінки можна з’єднувати одну з іншою за допомогою механізму Drag&Drop.
Робота оболонки в значному ступені орієнтована на продукти сімейства Office 97. З точки зору ергономіки, у Web-редакторі добре вирішене питання переключення між трьома видами зображень: «Звичайний» для обробки Web-сторінки в режимі Wysiwyg, «HTML» для роботи з кодами і «Попередній перегляд» в якості моделі роботи броузера. Ці види подання зображення існують в усіх графічних Web-редакторах і активуються, як правило, через відповідні рядки меню. Microsoft, навпроти, зупинилася на технології закладин: у самого нижнього краю вікна користувач може побачити піктограми з позначкою виду зображення.
Style Sheets підтримуються своїм власним редактором, що, щоправда, подає собою не зовсім те, що хотів б побачити Web-дизайнер. За допомогою діалогових вікон можна зручно ввести всі ознаки, які повинні відповідати певному стилю. З отриманих даних програма складає відповідну команду, яку після цього вводить у редактор, подібний записній книжці, у місце, означене курсором. Користувач повинен лише встановити курсор у правильне місце у вже існуючому дескрипному сценарії (<SRIPT>). Щоправда, програма такого класу повинна виконувати це самостійно, а не перекладати на користувача.
Програмний код стиля повинен бути записаний у рядок без пробілів. Це надмірно ускладнює наступну обробку, якщо пізніше потрібно буде працювати безпосередно з Web-сторінкою.
У принципі, тут корректно застосовується редактор Style Sheets, однак до його остаточного допрацювання ще далеко. З іншого боку, Frontpage зі своїм діалоговим введенням даних пропонує відмінні можливості по визначенню Style Sheets. Це ж можна сказати і про підтримку сценаріїв: для JavaScript і VBScript існують асистенти, за допомогою яких клацом миши можна створити прості сценарії. При створенні складних сценаріїв потрібно попрацювати руками.
Frontpage підтримує ознаки діючого HTML-стандарту 4.0. Це виявляється, наприклад, у тому, що окремі таблиці можна розмістити на задньому плані. Крім Того, є можливість з допомогою Wizard снабдити HTML-сторінки ідентифікацією каналів у CDF-форматі.
Для перегляду готових сторінок Frontpage пропонує окрім режиму попереднього перегляду ще і Web-браузер, який встановлюєтся при инсталяції. Крім того, у цей список можна ввести додаткові засоби перегляду. Щоправда, режим попереднього перегляду працює тільки у тому випадку, якщо встановлено вхідний у комплект персональний Web-сервер, який у цей час працює у фоновому режимі. З його допомогою Frontpage моделює Online-зв’язок.
Програма HotMetal серед Web-редакторів відноситься до «старих знайомих» і вже випробованих програм для створення Web-сторінок. Як і інші програми, HotMetal дасть можливість звертатися при створенні нових Web-сторінок до деяких типових шаблонів, щоправда, дуже простим. Однак опції дозволяють проголосити шаблоном будь-який HTML-документ і використати його після цього в якості стандартного шаблону.
Ця програма припускає три види подання зображення. Початківцю користувачу фірма-виробник Softquad рекомендує Wysiwyg-режим. Для більш досвідчених передвизначений режим роботи з дескрипторами, в якому дескриптори HTML уявлені за допомогою типових для HotMetal символів. Третій вид подає чисті HTML-коди. При доданні специфічних для редактора кодів HotMetal веде себе вкрай стримано. У кодах сторінки уявлено тільки те, що вже введене користувачем.
Для дослідження своїх Web-сторінок в умовах, близьких до реальних, виробник пропонує Internet Explorer 3.02 від Microsoft. Додатково можна використати і інші браузери. Щоправда, кожний раз по закінченнь роботи програма найнепристойнишим образом «забуває» про приєднану таким чином програму, наприклад про Netscape Navigator.
«FX Chooser» пропонує для вибуру меню для кольору тексту і заднього плану, полів переключення, ліній і так далі, з яких потрібний елемент або потрібний колір можна перетащити у Web-сторінку за допомогою миши. Нажаль, назви полів переключення наведені на англійській мові, то для користувачів, не володіючих цією мовою, у більшості випадків незрозумілі.
Як і в інших програмах, при створенні таблиць можна використати діалогову підтримку і змінювати їх з допомогою механізму Drag&Drop. Щоправда, буде відстуня можливість імпортувати таблиці в Excel- або Text-форматі, однак можна копіювати і встраювати численні дані, не вводячи їх ще раз. При введенні даних HotMetal автоматично формує таблицю.
Дуже просто вирішене питання підсумовування вмісту ячійок, розташованих через декілька рядків. Для цього достатньо тільки клаца мишею по відповідній пиктограмці. Точно так же прост і зворотний процес, тобто розподіл ячійок у горизонтальному і вертикальному напрямках. Досить просто вирішується проблема додання, вилучення або модифікації послідовності рядків або стовбців.
Встраювання JavaScript або VBScript підтримується тільки до тих пір, доки це стосується параметрів дескрипторів сценарію. Власно сценарій потрібно або завантажувати з зовнішнього HTML-файлу, або відразу писати на сторінці. Точно так же слід діяти у випадку зі Style Sheets, для роботи з яким є свій власний редактор. Наприклад, щоб шаблон стиля, існуючий у виді зовнішнього файлу, вбудувати з допомогою заслання, вже потрібні просторі познання. В Attribute inspector, за допомогою якого можна звертатись до різноманітних властивостей певного HTML-елемента, відсутне необхідне для цього випадку поле введення REL. Таким Чином, відповідний код потрібно доповнити безпосередно у HTML-режимі.
Функції фреймів вимагають навиків, але і полегшують роботу, особливо при встановленні атрибутів Frameset. Однак, серйозним нестатком є те, що HotMetal не може впоратися із Wysiwyg-зображенням фреймів.
HotMetal — єдиний з наведених редакторів, у якаму є можливість запису макрокоманд. Він дозволяє реєструвати робочі операції та відтворювати їх за допомогою комбінацій клавиш, що значно полегшує виконання частих операцій. З допомогою цієї властивості можна було б визначати дії у FX Chooser у вигляді макросів.
Програма Fusion 2.02 від Netobject без сумніву є «XРress» серед всіх Web-редакторів, оскільки при побудові Web-сторінки ця програма іде цілком по іншому шляху, ніж інші Web-редактори. Кожний елемент оформлення, будь то текст, зображення, таблиця, поле форми, Java-аплет, обробляється як фрейм, який можна помістити у будь-якому місці Web-сторінки. Той, хто прийшов до цього від HTML-програмування або ж працював раніше з іншими Web-редакторами, буде спочатку стикатися з проблемами.
HTML звичайно надає не дуже багато місця для розташування елементів на Web-сторінці, оскільки ця технологія не думає про компоновку сторінки. Графічні редактори логічно застосовують її при обробці елементів. Таким чином, що ж може запропонувати Fusion при розробці макету сторінки, щоб за якістю її можна було порівняти із друкарським продуктом?
Ясність до цього питання вносить погляд на коди HTML: при макетуванні Web-сторінки Fusion створює єдину більш-менш складну, невидиму таблицю. Межі цієї таблиці залишаються невидимими, є надійним засобом для оформлення, наприклад, дозволяють ввести безліч стовбчиків, хоча HTML навіть не надає такого шансу.
Використання табличних дескрипторів робить вихідні коди вкрай заплутаними.
Крім Того, ця програма не позбавлена неряшності, яку можна помітити, наприклад, при встраюванні аплетів. Місце, яке аплет повинен зайняти на Web-сторінці, визначається його розмірами по висоті й ширині. Fusion задає ці дані автоматично у залежності від розміру фреймів, існуючих у макеті сторінки. Однак, існує і інша можливість задати висоту і ширину: за допомогою опції вибору елементів сценарію. Тут серед усього іншого можна задати розміри аплету у числовому вигляді. Але, вони не змінюють висоту і ширину діючого аплету. Скоріше за все, ці модифікації будуть додатково внесені у дескриптор аплету і залишаться недійсними. У програміста немає шансів задати розміри аплету за допомогою клавiатури.
Вираз елемента сценарію у поєднанні із об’єктом макетування звичайно вводить у заблудження, оскільки у цьому випадку промова не іде про можливість встраювання сценаріїв на основі мов JavaScript або VBScript. Як і в усіх інших редакторах, їх потрібно вводити вручну. У Fusion це навіть ще заплутаніше, ніж у його конкурентів, оскільки не завжди можна провести розбивку сценарію на розділи до, після і безпосередно у діючому елементі. Нажаль, на це вказує і відсутність режиму обробки, яка забезпечує доступ користувача до HTML-кодів Web-сторінки.
Це дуже чітко визначає групи користувачів, на яких орієнтована програма від Netobject: Web-дизайнери, які працюють із графікою і не бажають мати діло із HTML. Fusion пропонує деяку кількість досить потужних інструментів, однак при цьому не гарантує отримання якісного результату.
Програма Visual Page (додаток 10) від Symantec, як і PageMill, досить жорстко орієнтована на існуючу версію HTML. Це означає, що у ній відсутня підтримка Style Sheets, а також JavaScript і VBScript. Для редагування тексту існують відповідні опції у виді рядків у головному меню. Крім того, містить набор звичайних HTML-форматів, які використовуються для звичайного тексту, абзаців, заголовків, адрес, відредагованого тексту або списків і так далі.
Редактор таблиць забезпечує просту і зручну роботу. При модифікації розмірів стовбчиків або рядків переміщенням їхніх меж ця модифікація відображується вже у процесі роботи, так що можна працювати интуиітивно. При вставці тексту з буферу обміну програма сама розуміє, що потрібно створити таблицю, якщо, наприклад, переноситься розділ з Excel-документа. Тут відсутня тільки опція, яка дозволяє об’єднувати вміст ячійок, що помітно у роботі.
По свойому впливу на властивості HTML-документа цей редактор не може конкурувати із Frontpage або HotMetal. Список властивостей відстуній. Можна ввести лише ти HTML-атрибути, які керують подіями, які грають велику роль при програмуванні з JavaScript і є у HotMetal. Встроювання JavaScript (VBScript не можна знайти у вигляді опції) відбувається шляхом простого введення коду у Wysiwyg-режимі або через посилання на файл сценарію.
Нажаль, ця рудиментарна Script-функція працює не дуже добре, бо вона залишає після себе невидимі символи, невраховані у HTML-кодах, яки пізніше при загрузці у WEB-браузері приводять до появи повідомлень. Ці символи не видно ані у Wysiwyg, ані у HTML-поданні, їх можна лише відслідкувати по поведінці текстового курсору. Крім Того, існує ще одна особливість: перед дескриптором сценарію Visual Page обов’язково ставить дескриптор абзацу.
Фрейми створюються так же просто, як і таблиці, редагуються із використанням технології Drap&Drop. При виклиці нового набору фреймів (Frameset) можна повістити про властивості діючих у даний момент фреймів і придати їм HTML-файл та назву. Крім того, задаються розміри і можливі линійки прокрутки. Для Noframe-розділу, який враховує браоузери, неспроможні уявити фрейми, створюється своє окреме вікно введення. При встраюванні Java-апплетів Visual Page припускає введення назви Class-файлу, його розміренності, а також введення необхідних параметрів.
Програма укомплектована простим і наочним механізмом управління сервером, що дозволяє відразу завантажувати потрібний сервер Web-сторінками.
Як і у програмах конкуруючих фірм, у комплект даного редактора входить цілий ряд шаблонів. Серед них є дуже вдалі проекти. Графічні елементи, наведені у бібліотеці, мають цілком задовільний вид.
Таким Чином, Symantec пропонує редактор для швидкого і зручного створення Web-сторінок. Однак для реалізації більш крупних і складних проектів цей інструмент є непридатним.
Приблизно два роки потому PageMill (додаток 11) підняв бурю у Macintosh-світі, оскільки це була перша програма, яка дозволила користувачу створювати і обробляти Web-сторінки у режимі Wysiwyg. Від тієї першої версії у нинішній версії 2.0 не залишилося нічого.
Досить тяжко разібратися із функціями обробки таблиць. Ділянки модифікації виду показника миши, необхідно для вибору тексту ячійок або самих ячійок при їх подальшій обробці, розташовуються близько одна до іншої. Тому, якщо працюете не дуже точно, то досить часто виділяються не ті елементи, які потрібні у даний момент.
На відзнаку від всіх інших Web-редакторів PageMill не підтримує кольорові таблиці. Якщо завантажити у PageMill потрібну таблицю, то він просто проігнорує цей атрибут. Ця програма враховує тільки колір ячійок при відтворенні. Нажаль, кольори таблиці не відносяться до діючого у нинішній час HTML-стандарту 4.0. Однак, завдяки подальшому розповсюдженню Web-браузерів, таких як Netscape Navigator і Internet Explorer, які підтримують відповідні визначення, вже з’явився квази-стандарт, який вже розповсюджується.
У порівнянні з цим створення фреймів у PageMill — це досить легка справа. Просто при нажатій клавіші [Ctrl] розділова лінія перетягуєтся від краю вікна у середину Web-сторінки на потрібне місце — і от вже документ поділений на дві частині. Якщо перетащити лінію назад, то рамка удаляєтся. Для того щоб визначити, в яких фреймах повинен бути показаний той або інший файл, потрібно відкрити контекстне меню — ще одне дуже вдале рішення. Слідує відзначити також те, що переключення між режимами подання HTML і Wysiwyg відбувається для кожної рамки окремо і всередині відповідної області вікна.
Для встраювання у сторінку зображень, звукових файлів, Java-апплетов, PDF-файлів або зв’язків з іншими Web-сторінками не слідує марно шукати відповідні ярлики у рядку символів або рядка меню: замість них у розпорядження користувача є опція «Поместить...», що точно виконує цю функцію. Для того щоб вбудувати відповідний об’єкт або створити зв’язок, потрібно лише за допомогою механізму Drag&Drop перемістити відповідний файл з робочого столу на сторінку.
Web-редактор від Adobe орієнтований на HTML 3.2. Це значить, що Style Sheets або такі розширення, як Dynamic HTML, не мають підтримки. З JavaScript і VBScript PageMill також не має нічого спільного. Користувачі, які бажають відповідним образом оформити свої Web-сторінки, повинні самостійно попрацювати напряму із HTML-кодами. Крім того, програма не дуже добре знайома з HTML-стандартом: атрибут «align», як стандартний параметр Web-консоціуму, може приймати значення «left», «center» або «right». Однак PageMill завзято наполягає на значеннях «top», «middle» і «bottom», що властиво атрибуту «valign».
При необхідності перегляду Web-сторінок за допомогою Web-броузера програма шукає встановлений броузер і записує його у команду View|Go.
У загальному випадку PageMill залишає подвійне враження. Керівництво користувача вимагає певних навиків. Так, наприклад, колір для різноманітних ділянок тексту не можна призначити шляхом вибору із кольорової палітри.
Професійним розробниками Web-сторінок ця програма використовується дуже рідко. Для їхніх потреб PageMill пропонує дуже мало можливостей, яких не вистачає навіть для відносно простого створення сторінки. Це видно вже на прикладі таблиць і по відсутності підтримки сценаріїв. Краще усього ця програма придатна для користувачів, які радіють діючим HTML-стандартом.
Мабуть вам вже доводилося, зустрічаючи вражаючі тривимірні зображення, говорити собі: «От би зробити таке самому!». У наш час це стало можливим завдяки тому, що з’явилося багато різноманітних програм для створення тривимірних ілюстрацій, серед яких можна вибрати пакет на будь-який смак і гаманець. Навіть новачки в об’ємному мирі стануть спроможними, підібравши собі додаток, який стане вашим новим натхненням, або реалізувати свої задумки. У запропонованій вашій увазі курсовій роботі описуються деякі популярні програми тривимірного моделювання та анімації.
Спочатку термінологія і перелік можливостей продуктів старшого класу можуть звучати доволі важко. Наприклад, для початківця професія «моделювальника на базі непропорційних раціональних В-сплайнів (nonuniform rational B-splines, NURBS) з інтерактивними булевими відношеннями» може виявитися таємницею за сім’ю печатями. Інструменти з такими складними спеціальними можливостями призначені для досвідчених користувачів, і це знаходить своє відображення і в їхній вартості. Багато продуктів з категорії «більше 3000 $» володіють повним набором функцій для створення ігрового фільму. З іншого боку, пакети, вартість яких менше 100 $, значно легше використовувати, але вони позбавлені деяких цінних функцій, таких, наприклад, як анімація та трасировка променей. Але перед тим, як ми розпочнемо обговорення можливостей конкретних пакетів створення тривимірних зображень, розглянемо деякі основи розробки об’ємної графіки.
Створення тривимірних ілюстрацій звичайно представляє собою трьохступеневий процес: побудова тривимірної моделі (або моделей); застосування атрибутів поверхонь і, нарешті, рендеринг композиції у файл і відображення її на екрані. Четвертий (необов’язковий) крок, який підтримують багато з тривимірних пакетів, — це анімація композиції. У склад деяких пакетів входять засоби для моделювання віртуальної реальності (Virtual Reality Modeling Language, VRML) для створення об’ємної анімації у мережі Web.
Звичайно більшу частину часу віднімає побудова моделі. В абсолютному виразі це може бути і година, і декілька тижнів. Додання деталей поверхні, таких, як кольору і карти поверхонь, може зайняти ще один або два дня. Рендеринг сцени з дозволом друку (вище 1000 dpi) може зайняти від декількох хвилин до декількох годин, це вже залежить від продуктивності апаратного забезпечення і складності зображення.
Для розробки сцени, в якій єдиним персонажем є об’ємний текст, навіть початківцю може знадобиться менше години. Створення трохи складнішої моделі типу простої сцени із будинком може зайняти від пари днів до декількох тижднів. Побудова продвинутої моделі — спортивного автомобіля або ландшафта із науково-фантастичного фільму — відбере значно більше часу. Створення органічних моделей, таких, як рослини, тварини або люди, — із підвищеними вимогами до реалістичності — найбільш складна робота, яка незалежно від програми, яку ви використовувєте або навиків користувача може зйняти декілька тижнів напруженої праці.
Сцена оживає на наступному етапі — при завданні атрибутів поверхні або «відображенні». Наприклад, можна преобразувати просту поверхню у кам’яний мур з єгипетськими ієрогліфами на ній, задавши для неї потрібне растрове зображення, — цей процес називається «накладення текстури» (texture mapping). Схожий процес, «накладення рельєфу» (bamp mapping), дозволяє витягати або гравірувати поверхню, перетворюючи її у пересечену місцевість із кучугурами і ярами. У подальшому сцену можна покращити, додавши джерела освітлення, задавши розташування камери або оживити тіло зображення растровим зображенням або текстурою. Хоча цей процес досить простий, нинішній митець може годинами возитися із картинкою, доводячи її до досконілості або до абсурду.
Після того, як спрага творчості буде адовільнена, можна приступати до рендерінгу сцени. Рендеринг — це процес, у результаті якого ваши креслення у трьохвимірному світі, перетворюються у дуже гарне двовимірне зображення обо ролік, який насправді виглядає як тривимірний. Існує два основних засоби рендерінгу зображень: засіб сканування рядків (scan-line) і засіб трасировки променей (ray tracing). Найбільш розповсюджений засіб, це засіб сканування рядків; з його допомогою зображення обробляється значно швидше, але результати одержуються менш реалістичними. Трасировка променей дає більш фотореалістичні зображення, оскільки дозволяє імітувати взаємні відображенна від об’єктів, наприклад відображення скла у склі. Крім того, цей засіб працює повільніше, трасировка променей має ще один нестаток: вона не спроможня відтворити «м’які» тіні. Це обмеження можна подолати за допомогою «затінення по Фонгу» (або «рендерінгу по Фонгу»), яке створює затінену поверхню, вираховуючи правильний колір і освітлення для кожного пікселю. Незалежно від засобу, який використовується для вибору оптимального балансу між швидкістю і якістю у багатьох пакетах є спеціальні засоби налагодження затінення. Якщо ви збираєтесь анімірувати моделі, то вам слід знати, які вихідні формати підтримує пакет. Для дизайнерів мережі Web важлива підтримка VRML 2.0 і анімірованних файлів GIF. Видавникам цифрових фільмів не обійтися без форматів AVI, PIC або QuickTime, а також таких можливостей вищого класу, як «инверсна кінематика», яка пов’язує компоненти таким чином, щоб вони могли рухатися узгодженно, і «ротоскопинг» (roto-scoping) фільмів (пофарбування, малювання або накладення зображень на анімаційні кадри). Вибір програми тривимірного моделювання, яка задовольняє всім вимогам користувача, — часто досить тяжка задача. Перерахування можливостей типового тривимірного пакету старшого класу схоже на читання підручника по вищій математиці. Тому необхідно орієнтуватися на тих програмах, можливості яких вам дійсно необхідні, а рішення приймати, враховуючи свої фінансові можливісті і тимчасові затрати на освоєння пакету.
Один з найвідоміших пакетів ЗD-анімации та моделювання — це 3D Studio фірми Kinetix. Програма працює у DOS, забезпечує весь процес створення тривимірного фільму: моделювання об’єктів і формування фільму: моделювання об’єктів і формування сцени, анімацію і рендеринг, роботу з відео. Крім того, існує широкий спектр прикладних програм (IPAS-процесів), написаних спеціально для 3D Studio.
Пакет 3D Studio Max (плакат 1, мал. 3) — це 32-разрядний, багатопоточний пакет, орієнтований на ринок інструментів старшого класу, де дуже важлива точність. Функція Track View управляє анімаційними ефектами аж до інтервалу у чверть мілісекунди. Вбудований метроном дозволяє синхронізувати анімацію зі звуковим супроводом у стереорежимі. Пакет 3D Studio Max володіє унікальною можливістю під назвою «історія даних»; ця функція дозволяє розглядати будь-який етап роботи незалежно від того, як давно цей етап був виконаний: хвилину або місяці назад. У програмі реалізовані також об’ємне освітлення, генератор частинок і аніміровані функції деформації. Для рендеринга застосовується 64-разрядний механізм сканування рядків з повним гама-аудитом до 10000 рядків. Підтримуються також механізми рендеринга третіх фірм. Пакет 3D Studio Max, розроблений для створення професійного відео, включає у себе засоби інверсної кінематики, ротоскопіювання і кольорокорекції відео.
Пакет TrueSpace 3.0 компанії Caligari є сумісним з VRML 2.0 і містить вбудований броузер VRML, а також анімацію, інверсну кінематику і функцію відображення колізій (коли два перетинаючихся під час руху об’єкти реалістично взаємодіють між собою). У програмі реалізоване затінення Фонга і використовується засіб рендеринга із трасировкою променей. Програма дозволяє маніпулювати об’єктами у повністю тривимірній перспективі. Пластичні поверхні об’єктів (plastiform surface) і меташари реального часу (real-time meta-balls) — сфери, які ведуть себе подібно рідині з високим коефіцієнтом натягу поверхні, — дозволяють створювати пластичні об’єкти, такі, як опукла мускулатура. Більш того, подібні складні для розробки об’єкти можна спостерігати прямо у процесі їхньої побудови. Пакет TrueSpace3 дозволяє малювати безпосередно на тривимірних об’єктах, а також підтримує 32-розрядні додаткові модулі до пакету Adobe Photoshop.
Simply 3D компанії Micrografx — одна з найпростіших програм (і найдешевша). Вона володіє масою можливостей, яких звичайно не очікують від продукту із такою ціною. Програма підтримує VRML 2.0, а також формати GIF, AVI і PIC для мережі Web й мультімедійних програм. Сумісність із технологією «drag-and-drop» OLE 2.0 полегшує її взаємодію з іншими програмами. Вибіркова трасировка променей дозволяє імітувати прозорість і відображення. Довідкова система програми у стилі «питання-відповідь» супроводжує користувача на всіх стадіях створення сцени. Візуальні приклади можливих ефектів, таких, як «скошування» і освітлення, дозволяють вирішити, які з них вибрати. Тим, кому не потрібні дуже складні ефекти, пакет Simply 3D запропонує швидку, високоякісну і, недорогу графіку.
Пакет Extreme 3D компанії Macromedia можна купити як окремий пакет або у складі одного з наборів програм FreeHand Graphics Studio 7 або Director 6. Його перевагами є інтеграція з іншими продуктами компанії Macromedia й можливість виконувати рендеринг забражень у змішаних багатоплатформених мережах. Він дозволяє пареміщувати двовимірні профілі в Extreme 3D з пакету FreeHand і застосовувати до них тривимірні ефекти. У пакеті Extreme 3D реалізован швидкий високоякісний рендеринг Фонга, а також рендеринг у режимі реального часу. Зараз програма підтримує формати VRML 2.0, progressive JPEG, PNG і 3DMF компанії Apple. Новий інструмент генерації часток дозволяє створювати ефекти полум’я і розкаленої поверхні. Великий набір можливостей і функцій — безспірна перевага пакету Extreme 3D при реалізації більшості проектів.
Пакет Sculpt 3D популярний серед виробників цифрових ілюстрацій, які розробляють складні скульптурні об’єкти й виконують рендеринг результатів з високими дозволом для виводу на друк. Програма надає більш 1,5 кубічних метрів робочого простору із точністю у межах 0.01 мм. Для полегшення попереднього перегляду в усіх вимірах функція Quick Spin відображає модель зі всіх сторін. Митці-ілюстратори повинні оцінити потужні інструменти Sculpt 3D, за допомогою яких завдається освітлення і калібруются поверхні; їм сподобаються і можливості управління кривою, які визначають прозорість і відображення. Результати можна обробити п’ятьма засобами, включаючи повну трасировку променей, використовуючи для цього 64-разрядный механізм, який виконує рендеринг з дозволом 4096х32768. По заяві компанії Byte by Byte, пакет Sculpt 3D володіє самою швидкою анімацією з трасировкою променей серед всіх додатків на платформі Macintosh. Анімацию можна виводити у форматі QuickTime.
У пакет Ray Dream Studio (додаток 12) компанії Fractal Design входять программи Ray Dream Designer 4.1 і Ray Dream Animator (які не продаються окремо). Подібно програмі Simply 3D, у додатку Designer для полегшення процесу створення тривимірної композиції використовується розвинена довідкова система. Механізм рендеринга з трасировкою променей дозволяє управляти такими характеристиками, як відображення, прозорості і переломлення. За допомогою функції 3D Paint можна відображати зображення на поверхні моделей. Серед можливостей додатку Animator — инверсна кінематика, «ротоскопинг» фільмів і анімірування деформації, які дозволяють згинати, стискати і скручувати моделі у часі. Тимчасова шкала програми дозволяє інтегрувати анімаційні ролики і музичний супровід.
Пакет Infini-D 4.0 (додаток 13) компанії Specular International володіє такими можливостями, притаманними додаткам вищого класу, як регульоване освітлення, відкриття колізій і системи генерації часток з рендерингом у режимі реального часу. Регульовані ефекти грунтуються на алгоритмах, а не на файлах зображень і вимагають менше пам’яті, тому їх рендеринг виконується швидше. Програма дозволяє виконувати як рендеринг зі скануванням рядків, так і фотореалістичну трасировку променей, а також затінення Фонга для створення реалістичних відображень. Архітектура з можливістю використання додаткових модулей пакету Infini-D дозволяє застосовувати анімовані фільтри для пакетів Photoshop і Adobe After Effects. Завдяки аудиту кольорів і кольорокорекції для ефірного мовлення відеосигнала, цей продукт особливо підходить для розробки відеороликів. Крім Того, Infini-D може виконувати рендеринг по полям, ця техніка використовується також для зглаження швидкого руху об’єктів. А анімовані деформації дозволяють морфірувати і скручувати об’єкти. Можливість «попереднього перегляду поверх відео» показує, наскільки анімація вписується у фоновий відеофрагмент. Секвенсор аудіодоріжки дозволяє синхронізувати анімовані події зі звуковим супроводом.
LightWave 3D 5.0 — це одна з небагатьох дійсно незалежних від платформи програм. Вона працює на комп’ютерах PC, Macintosh і Amiga, робочих станціях Sun і Silicon Graphics, а також на Digital Equipment Alpha і MIPS. У список «безкомпромісних» користувачів пакету LightWave входять виробники таких відомих телесериалів, як «Морські пригоди», «Вавілон 5» і «Зоряний шлях: Вояджер». Пакет підтримує трасировку променей, тому дає можливість управляти переломленням світла і глибиною поля. Версія для Macintosh підтримує технологію QuickDraw 3D, яка дозволяє реалізувати рух графіки з тінями у режимі реального часу. Але головна гідність цієї програми — функція MetaNURBS, суміш багатокутників і сплайнів, які дозволяють створювати складні об’єкти. У числі інших можливостей LightWave — вбудовані ефекти лінз, раскаленої поверхні і генерації часток.
Пакет Strata StudioPro — це професійний повнофункціональний інструмент, який володіє широким набором можливостей з моделюваня, рендерингу і анімації тривимірних композицій в інтерактивному режимі. Ця програма, існуюча тільки у версії для Macintosh, дозволяє виводити файли VRML і подключати URL або адреса AppleScript до моделей VRML. Можливості, які настроюють генерацію частинок, включають у себе імітацію вогню, диму і волосся, а ефект тіні дозволяє створювати реалістичні ефекти освітлення і затінення. У програмі використовується швидкий засіб рендерингу сканурованням рядків. За допомогою рендеринга полів можна створювати придатні для передачі в ефір відеоролики. Strata Vision 3D 4.0 — ще один пакет компанії Strata, призначений для тривимірного моделювання, рендеринга і анімації — розроблявся для менш досвідчених дизайнерів об’ємних ілюстрацій. Він дозволяє створювати тривимірні моделі і застосовувати до них фотореалістичні текстури, а також ефекти освітлення; для рендерингу використовується засіб трасировки променей. Крім того, програма пропонує засоби створення анімації з можливістю обробки подій.
2.2.7. Пакети інженерного моделювання і проектування
Програми двовимірного і тривимірного моделювання застосовуються для дизайнерських і інженерних розробок. Крім того, вони можуть доповнити програми тривимірної анімаціі, поліграфічні і презентаційні пакети.
Серед програм моделювання працюющих на платформі РС легко виявити лідера — потужну систему машинного проектування AutoCAD фірми Auto.des.sys. AutoCAD часто розглядають як графічне ядро систем автоматизованого проектування (САПР): він реалізує основні операції по створенню і редагуванню ліній, дуг і тексту, створює 2D – і 3D-моделі; автоматизує рішення багатьох задач, які виникають у процесі проектування; дозволяє адаптувати і настроювати систему на конкретні додатки, створюючи власні сценарії і макрокоманди. Пакет містить вбудована мова програмування AutoLISP, яка дозволяє користувачам формувати нові команди і навіть використовувати мови програмування високого рівня.
Для тривимірного моделювання на РС часто використовують програму сплайнового моделювання Sketch Фірми Alias/Wavefront, яка забезпечує високу якість рендерингу при високому дозволі; програму Ray Dream Designer , яка володіє спеціальним набором засобів моделювання і дає фотореалістичну якість зображення; пакети MacroModel фірми Macromedia і Form Z фірми Auto.des.sys, включаючі засоби моделювання і деформації тривимірних об’єктів. На IBM-сумісних комп’ютерах користуються також і програмою Crystal 3D Designer фірми Crystal Graphics, яка має гарні засоби накладення матеріалів на поверхні, створення тіньових ефектів і візуалізації.
2.2.8. Інші программи для роботи з графікою
2.2.8.1. Спеціальні 3D-додатки
Окрім додатків, призначених для виконання основних операцій моделювання і рендеринга, існують також спеціалізовані програми, які підвищюють вашу продуктивність при рішенні специфічних тривимірних задач. Наприклад, є декілька програм, які дозволяють розмальовувати поверхні об’єктів, створених пакетами тривимірного моделювання. До них відносяться пакети Detailer компанії Fractal Design, MeshPaint 3D (додаток 14) компанії Positron, Media Paint компанії Strata і 4D Paint компанії 4DVision. Всі ці програми можуть відкривати файли популярного формату DXF, у який роблять вивід більшість тривимірних пакетів.
Пакет 3D Dizzy компанії Vertigo володіє новими незвичайними можливостями. Ця програма дозволяє імпортувати модель, яка генерувалася будь-яким пакетом тривимірного моделювання, у популярні продукти компанії Adobe, такі, як Photoshop, Premiere, After Effects або PhotoDeluxe. Dizzy дозволяє змінювати освітлення, масштаб, колір або текстуру моделі за допомогою будь-якого з наведених «плоских» модулів.
Пакет Poser 2 компанії Fractal Design містить бібліотеку об’ємних людських фігур у різноманітних позах і одязі, дозволяючи переміщувати їх у певну позицію, орієнтувати камеру, міняти освітлення і виконувати рендеринг результатів. Час рендеринга зображення у програмі вимірюється хвилинами.
Пакет КРТ Вrусе 2 компанії MetaTools — це програма, яка спеціалізується на створенні тривимірних ландшафтів. За її допомогою можна одержувати природні і навіть сверхприродні композиції, використовуючи можливості по опису неба, освітлення, поверхонь каміння, рік, плато, засніжених верхівок і води з відображеннями. Ця програма володіє дивним користувачевим інтерфейсом, але здатна «видати» дуже дивні результати.
Пакети Photosynthesis 1.0 компанії SilverCreek Software і Adobe Dimensions 3.0 — це програми для тих користувачів, яким потрібно створювати звичайні моделі (а не цілі композиції) і в яких немає часу або необхідності освоювати складні тривимірні додатки. У пакет Photosynthesis входить фільтр RenderMan 1.35 компанії Pixar, яка необхідна для виконання рендеринга. Photosynthesis включає звичайні тривимірні примітиви, такі, як сфери, конуси і куби, а також параболоїди, диски, кільця і об’єкти у формі пісочних годинників (які називаються «гіперболоиїди»). З пакету Photosynthesis експорт можна виконувати тільки у формат RenderMan Interface Bytestream (RIB); він не підтримує формат метафайлу QuickDraw 3D (3DMF) компанії Apple.
У відзнаку від Photosynthesis пакет Adobe Dimensions може імпортувати двовимірні ілюстрації з інших програм. Продукт розроблений по образу і подібності типових для створення ілюстрацій; якщо ви використовуєте Illustrator або інші продукти компанії Adobe, то працюючи з Dimensions, буде почувати себе як риба у воді. Однак унікальним продукт робить його спроможність виконувати рендеринг тривимірних об’єктів у незалежний від дозволу формат на базі мови PostScript, яку можна використовувати у будь-якому двовимірному файлі ілюстрації.
В усіх описаних програмах для підвищення продуктивності праці широко застосовуються «швидкі» поєднання клавиш. Більшість з цих пакетів розроблені з упором на легкість використання, так що навіть новачки не будуть зазнавати особливих ускладнень з їхнім освоєнням. Тому, якщо ви зараз годинами боретесь з непокірною графічною програмою, намагаючись добитися правильного ефекту для тривимірного зображення, спробуйте знайти пакети, які зможуть впоратися з подібною задачею значно швидше.
2.2.8.2. Програми для створення об’ємних шрифтів
У доповнення до пакетів тривимірної анімации існують узкоспециалізировані програми, наприклад для створення об’ємних шрифтів. До програм такого виду відносяться Typestry фірми PIxar, Adobe Dimensions , Add Depth фірми Ray Dream і Crystal Flying Fonts фірми Crystal Graphics, LogoMotion компанії Specular International, Font F/X компанії DCSi і Strata Type 3D дозволяють швидко і легко экструдирувати і наклоняти текст з шрифтів Type 1 і TrueType, а також застосовувати до нього текстуровані поверхні, наприклад метал. Крім того, пакети LogoMotion і Flying Fonts виконують відмінну анімацію шрифтів.
2.2.8.3. Системи для монтажу і роботи з видео
Програми обробки цифрових відеозображень і створення багатосторивневих композицій з використанням двовимірної і тривимірної графіки дозволяють замінити комбіновані з’йомки, обробляти відснятий матеріал засобами комп’ютерної графіки, суміщати відснятий матеріал із комп’ютерною анімацією і виводити результати на кіно- і відеоплівку.
Програма для редагування відео Adobe Premiere (додаток 15) на платформі РС дозволяє виконувати монтаж оцифрованого відео, статичних зображень і звукових файлів. Останні версії пакету можуть обробляти різноманітними засобами до декількох десятків незалежних відеодоріжок, підтримують безліч фільтрів, засоби створення спецэефектів і шрифтів. Серед конкуруючих пакетів для обробки відео можна вказати програму MediaMerge фірми ATI, а серед більш потужних — Adobe CoSA After Effects.
2.2.8.4. Програми для наукової візуалізації
Пакети для наукової візуалізації можуть бути призначені для рішення різноманітних цілей — від рішення проблем муніціпального планування до візуалізації сонячних вибухів.
Серед програм наукової і інженерної графіки для PC можна виділити продукти фірми Golden Software: програми Surferu Grapher , призначені, відповідно, для створення поверхонь і графіків (у середовищі DOS або Windows), і пакет Map Viewer для побудови кольорових карт у середовищі Windows. Кольорові графіки і карти виводяться цими програмами на будь-який монітор або зовнішній прилад. Пакет Surfer дозволяє обробити і візуализувати двовимірні набори даних, які описуються функціями типу z=f (x, y). Він будує цифрову модель поверхні, проробляє допоміжні операції і візуалізує результат. Grapher призначений для обробки і виводу графіків, які описуються функціями типу y=f (x). Він не має обмежень по числу графіків на одному графіку можна розмістити декілька осей з різноманітними масштабами і одиницями виміру. Пакет Map Viewer дозволяє вводити і коректувати карти — змінювати масштаб, преобразовувати координати, а також обробляти і виводити у графічному виді числову інформацію, зв’язану із картами: наприклад, демографічні дані.
Охорона працi — це система законодавчих актiв, соцiально-економiчних, органiзацiйних, технiчних, гiгiєнiчних i лiкувально-профiлактичних міроприємств i засобiв, забезпечуючих безпеку, охорону здоров’я i працездатнiсть людини в процесi працi. Це — прикладна наукова соцiально-технiчна дисциплiна. Вона займається виявленням i вивченням виробничих небезпек i професiйних шкiдливостей i розробки методiв їх попередження i ослаблення. Це буде допомагати усуненню нещасних випадкiв на виробництвi i професiйних захворювань працівників, аварiй, пожеж. Утворилась ця дисциплiна на поєднаннi багатьох наук. У нiй використанi наукові досягнення фiзики, хімії, математики, трудового права, економiки, організації i планування виробництва, електротехнiки, промислової естетики i ряду других галузей знань.
Методологiчною основою охорони працi являється аналiз умов працi, технологiчного процесу, виробничого обладнання, використовючих i отриманих речовин з точки зору можливостi виникнення небезпечних i шкiдливих виробничих факторiв.
Стратегiчним направленням розвитку охорони працi являється створення безпечної технiки i безпечних технологiй, комплексна автоматизацiя виробництва i на цiй основi забезпечення на всiх пiдприємствах умов, виключаючи виробничий травматизм, професiйнi захворювання i важку фiзичну працю.
3.2. Рацiональна органiзацiя робочого мiсця.
Забезпечення здорових i безпечних умов працi покладається на адмiнiстрацiю пiдприємства. Адмiнiстрацiя зобов’язана вводити сучаснi засоби технiки безпеки, попереджуючи виробничий травматизм i забезпечувати санiтарно-гiгiєнiчнi умови, попереджуючи виникнення професiйних захворювань робочих i службовцiв.
Правил i норм по охоронi працi повиннi дотримуватись при проектуваннi, будiвництвi i експлуатацiї виробничих будiвель i споруд.
Нi одне пiдприємство, цех, дiлянка, виробництво не можуть бути прийнятi i введенi в експлуатацiю, якщо на них не забезпеченi здоровi i безпечнi умови працi.
Нi один зразок нової машини, механізму i другого виробничого обладнання не може бути передан у серiйне виробництво, якщо вiн не вiдповiдає потребам безпеки працi.
Адмiнiстрацiя пiдприємства зобов’язана забезпечити належне технiчне обладнання всiх робочих мiсць i створити на них умови працi, вiдповiднi правилам по охоронi працi. Адмiнiстрацiя розробляє інструкції, iнструктує працівників, контролює дотримання працiвниками інструкції по охоронi працi, проводить розслiдування нещасних випадкiв на виробництвi.
Для проведення мероприємств по охоронi працi видiляються спецiальнi засоби i необхiднi матерiали. Робiтникам, якi працюють на роботi з шкiдливими умовами працi, а також в особливих температурних умовах, або зв’язаних з забрудненням, видають безкоштовно засоби iндивiдуального захисту: мило, молоко, лiкувально-профiлактичне харчування i органiзовує постачання рiзних засобiв.
Робiтникам, якi працюють у холодну пору року на вiдкритому повiтрi чи у закритих неопалюємих примiщеннях надають спецiальнi перерви для зiгрiвання i вiдпочинку.
Трудове законодавство явилось основою для розробки типових правил внутрiшнього трудового розпорядку для робiтникiв i службовцiв підприємств, установ, органiзацiй. Типовi правила визначають порядок прийому i звiльнення робочих i службовцiв їх основнi зобов’язання, адміністрації, робочий час i його використання, заохочення за успiхи у роботi, утримання за порушення трудової дисциплiни.
Iнструкцiї по охоронi працi встановлюють вимоги безпеки при виконаннi робiт виробничих примiщеннях, на території пiдприємства i в iнших мiсцях, де працюючi виконують доручену роботу чи службовi зобов’язання. Вони пiдроздiляються на типовi i для працюючих на даному пiдприємствi.
Iнструкцiї повиннi отримувати роздiли: загальнi вимоги безпеки; вимоги безпеки перед початком роботи; вимоги безпеки пiд час роботи; вимоги безпеки в аварiйних ситуацiях; вимоги безпеки по закiнченню роботи.
Виконання вимог iнструкцiї являється обов’язковим для працюючих. Передивляються iнструкцiї не менше одного разу в п’ять рокiв, а для професiй i видiв робiт, в яких показуються додатковi вимоги безпеки, не менше одного разу на 3 роки. Iнструкцiї можуть виданi на руки, чи вивiшанi на робочих мiсцях, чи зберiгаютися у визначеному мiсцi, доступному для працюючих.
Безпечнi i здоровi умови працi можна створити тiльки при високому рiвнi органiзаторської роботи на основi сучасних методiв управлiння охороною працi i їх постiйного удосконалення.
Зниження травматизму на виробництвi може бути досягнено тiльки у тому випадку, якщо працюючi добре знають питання охорони працi i вмiють правильно i небезпечно виконувати доручену їм роботу. З цiєю метою на пiдприємствах працюючих навчають небезпецi працi.
Нових робочих навчають небезпецi працi при їх професiйно-технiчному навчаннi i пiдвищенню квалiфiкацiї робочих безпосередньо на виробництвi. Важливим елементом навчання робочих методом працi являється тема iнструктажiв. По характеру i часу проведення iнструктажi пiдроздiляються на слiдуючi види; ввідний, первинний на робочому мiсцi, повторний, позаплановий, поточний.
3.3. Вимоги безпеки при роботi оператора ПЕОМ
В якостi оператора ПЕОМ можуть працювати особи, не молодшi 18 рокiв, якi склали вiдповiдний iспит по правилам технічної експлуатацiї електроустановок споживачiв i правилам технiки безпеки при експлуатацiї електроустановок споживачiв, якi пройшли iнструктаж на робочому мiсцi, вiдповiдний медичний огляд, засвоїли безпечнi методи виповнення робiт по спецiальностi.
Робота на ПЕОМ пов’язана з можливiстю виникнення безпечних i шкiдливих факторiв:
• з’явленням пiдвищеного значення напруги електроланцюга замкнення якоє може виникнути через тiло людини у випадку доторкання до вiдкритих струмоведучих частин чи електрообладнання i електропроведення з порушеною iзоляцiєю;
• наявнiстю обертаючих частин охолоджуючих машин, вентиляцiйних i iнших пристроїв ПЕОМ;
• виникнення пiдвищеного рiвня шуму у примiщеннях обчислювального центру, в особливостi на робочих мiсцях, машинних залах;
• перенапруження зору при роботi з електронними пристроями в особливостi при нераціональної освітленості робочих поверхонь у зонi вiдеотермiналiв i нерацiональному розташуванню екрану по вiдношенню до очей.
3.3.1. Безпечні приклади роботи та охорона праці на робочому місті
При роботi оператора ПЕОМ необхiдно бути уважним, не вiдвертати уваги на стороннi справи i не вiдвертати увагу у других про всi виявленнi несправностi негайно повiдомити начальнику ПЕОМ, а в аварiйних ситуацiях негайно зупинити роботу; дотримуватись правил особистої гiгiєни, харчуватися тiльки у спецiально обладнаних для цiєї мети мiсцях; зберiгати одяг в вiдведених мiсцях.
1. Уся розводка електроживлення у кабiнетi ПЕОМ повинна бути у трубах (металорукавах). Розетки для схованої проводки допускається встановлювати тiльки на цегляних i бетонних стiнах. На стiнах iншого типу, в тому числi цегляних з покриттям сухою штукатуркою, допускається установка тiльки розеток з класом захисту не нижче за 11.
2. Розподiльний щиток повинен бути встановлений у середині примiщення бажано бiля вхiдних дверей. Загальний вимикач, який вiдключає напругу з усiх приладiв, повинен бути встановлений всерединi примiщення безпосередньо бiля вхiдних дверей.
3. Не допускається загороджувати проходи до загального вимикача на розподiльного щитку.
4. Пiдключення вiдключення приладiв вiд мережi, з’єднання з iншими приладами проводиться тiльки учителем.
3.3.2. Правила експлуатацiї ПК
1. Перед першим вмиканням ПК потрiбно перевiрити: чи вiдповiдає напруга у мережi напрузi, на яку розрахований ПК (багато з них можуть працювати при декiлькох значеннях вхiдної напруги, наприклад, 200 В и 110 В ). При необхiдностi встановити перемикач напруги на ПК у правильне положення.
2. При можливості пiдключити до ПК прилад безперервного живлення (UPS), що дає можливiсть роботи комп’ютерiв при повному вiдключеннi електроживлення вiд 5 хвилин до декiлькох годин (у залежностi вiд сили приладу). За цей час можна закiнчити роботи на комп’ютерi, щоб при його включеннi не була втрачена iнформацiя.
3. При включеннi комп’ютера необхiдно:
• включити UPS, якщо комп’ютер пiдключений через UPS;
• включити периферійні пристрої (монiтор, принтер та iн.);
• включити комп’ютер перемикачем на корпусi.
Пiсля цього на екранi монiтора з’явиться повiдомлення про хiд програми перевiрки i початкового завантаження комп’ютера. Коли початкове завантаження операцiйної системи (ОС) буде закiнчене, з’явиться запрошення DOS, наприклад: С:/>, або завантажиться Windows.
Поява запрошення означає, що DOS готова до прийому команд.
4. При виключеннi ПК необхiдно:
• закiнчити працюючi програми;
• вийти з Windows;
• виключити комп’ютер перемикачем на корпусi;
• виключити периферійні пристрої ( монiтор, принтер та iн.);
• виключити UPS, якщо комп’ютер пiдключений через UPS.
3.3.2.1. По використанню системного блоку
1. Встановити системний блок так, щоб вiн не пiддавався поштовхам i вiбрацiям, не можна ставити на системний блок матричний принтер (вибрацiї можуть пошкодити ПК).
2. Всi кабелi, які з’єднують системний блок ПК з iншими приладами, потрібно вставити i виймати тiльки при вимкненому комп’ютерi.
3. У примiщеннi, де стоїть ПК не можна палити.
4. Раз у декiлька мiсяцiв потрiбно вiдкривати системний блок i прибирати пилососом порох i бруд.
3.3.2.2. По використанню монiтора
1. Встановити надiйно монiтор (так, щоб вiн не стояв на краю).
2. Встановити монiтор так, щоб було зручно дивитись (дивитись на екран потрiбно пiд прямим кутом, трохи зверху вниз, екран повинен бути злегка нахилений, нижнiй його край повинен бути ближче до вас.
3. Встановити монiтор так, щоб на екрані не було блiкiв.
4. Правильно вiдрегулювати зображення на екранi (яскравiсть, контрастнiсть монiтора), неправильно вiдрегульована яскравiсть, контрастнiсть монiтора приведуть до хвороби очей, швидкої їх втоми. Перевірка правильностi регулювання зображення: чорний колiр повинен бути дійсно чорним. Якщо на монiторi є ручка фокусування за її допомогою зробiть зображення чiтким.
5. Необхiдно регулярно витирати порох з екрану м’якою ганчiркою.
6. Не рекомендується вiдкривати кришку монiтора.
7. Ремонт проводить тiльки спецiалiст по ремонту монiтора.
1. Нiчого не можна ставити на клавiатуру, щоб не вивести її з ладу;
2. По закінченню роботи закрити кришкою (для попередження попадання пилу).
3.3.2.4. По використанню дискет
1. Необхiдно обережно використовувати дискети (акуратно вставляти у дисковод, не можна гнути, стискати, доторкатися руками до вiдкритих дiлянок магнiтного покриття).
2. Не допускати потрапляння пороху, бруду, рiдини.
3. Не залишати на сонцi, поблизу нагрiвальних приладiв, магнiтiв.
4. Дискети розмiром 5,25 дюйма зберiгати у паперових конвертах.
5. Дискети зберiгати у вертикальному станi у спецiальних закритих коробках.
У заключення, з усьго приведеного матеріалу можна побачити, що у теперішній час існує таке велике різноманіття програмних засобів для створення комп’ютерної графіки, що кожен, хто вирішить займатись цією цікавою справою, завжди знайде усі необхідні інструменті для своєї праці. Також слід звернути увагу на те, що більшість сучасних пакетів, особливо це стосується пакетів та редакторів для поліграфічних процесів, дозволяють виконувати операції з різними типами графіки водночас, користуючись тільки одним пакетом.
Найяскравіший приклад такої програми — CorelDraw 8.0. Цей редактор дозволяє не тільки утворювати та редагувати векторні об’єкти (ранішні версії цього продукту тільки для цього й призначалися), але й конвертувати їх у растровий формат і при цьому редагувати останні, та ще й з використанням майже всіх стандартних додаткових модулів (Plug-ins), підтверджуючи повну сумісність з Adobe Photoshop у цьому напрямку. При цьому, завдяки вбудованому до стандартної поставки модулю для безпосереднього піключення сканеру (Twain), є також можливість вводити растрове відскановане зображення та працювати з ним, не використовуючи при цьму жодної іншої програми. Draw підтримує також деякі види редагування 3D об’єктів, анімаційних та презентаційних файлів. Є можливість безпосередньо утворювати також Web-сторінки з використанням гіперзв’язків та інших пов’язаних з інтернетом функцій.
До речі кажучи, в останній час можливість працювати з інтернетом стає майже обов’язковою функцією для все більшого числа графічних і не тільки пакетів, головна мета яких з інтернетом, як здається, зовсім не пов’язана. Це стосується, наприклад, настільних видавницьких систем — PageMaker та QuarkXPress. Пакет PageMaker версії 6.5… дозволяє повністю готовий матеріал експортувати у класичний інтернет-формат — HTML, а також у PDF, який також розроблений заради можливості пересилати різноманітну насичену графікою інформацію по мережам інтернет, при цьому не тільки як презентаційну, але й у сервісні бюро для віддаленного друку.
Автори більш консервативного щодо цього напрямку пакету QuarkXPress у презентованій 1 квітня 1998 р. 5-й версії цього відомого продукту також вразили більшість прихильників QuarkXPress. У QuarkXPress 5.0 добавлений навіть свій Web-броузер, який автоматично може здійснювати електронні платежі до банківського рахунку користувача, а якщо останній не є зареєстрованим, то з цого рахунку також автоматично знімається 895 $, — саме таку ціну має офіційна версія цього продукту.
Повертаючись до підведення підсумків обзору, слід відзначити ще декілька особливостей сучасних графічних пакетів. Вирішуючи спільні завдання, виробники цих програмних продуктів все частіше використовують уніфіковані методи обробки зображень та прийоми праці з ними. Це стосується як підтримки однакових команд та форматів, так і навіть уніфікації «гарячих клавіш» для виклику тих чи інших ідентичних команд. У цьому сенсі дуже гарне враження залишають усі продукти корпорації Adobe System: Photoshop, Illustrator, PageMaker, Acrobat та ін. Навчившись більш-менш якісно працювати з одним якимось продуктом цього провідного розробника графічних програм, Ви маєте можливість кожен наступний редактор освоювати набагато скоріше, завдяки як дуже схожому зонішньому вигляду, так і спільним командам (які виконують спільні операції) та «гарячим клавішам». До цього також слід прибавити, що алгоритми побудови тих чи інших дій у багатьох продуктах, які позначені маркою «Adobe», надзвичайно прості та інтуітивно доступні, — тобто дуже легко, маючи досить невеликий досвід у роботі з графікою, здогадатися, як виконати те чи інше завдання.
Особливе положення в уніфікації програм Adobe та ін. займають фільтри. Ці невеличкі додатки до основних програм, які дозволяють значно розширити можливості багатьох пакетів, стали в останній час об’єктами, до підтримки яких прагнуть майже усі графічні редактори (і не тільки виробництва Adobe System). Adobe Phoshop, Adobe Illustrator, Adobe PageMaker, MacroMedia FreeHand, CorelDraw, Corel PhotoPoint, CorelXara — ось далеко не повний перелік графічних програм, які підтримують працю з більшістю фільтрів. Навідь деякі програми 3D-моделювання та анимації також підтримуютьці фільтри (наприклад 3DStudio MAX).
Певну уніфікацію можна також побачити, якщо розглянути оформленя як графічне, так й по «гарячим клавішам» у деяких напрямках праці у видавницьких системах (QuarkXPress та PageMaker). Не зважаючи на те, що виробники цих продуктів різні, у них є дуже багато спільного. Це вигляд базових панелей інструментів та спільні «гарячі клавіши», більш за все у команд праці з текстом. Крім того, до складу пакету PageMaker 6.5… навіть входить програма QuarkXPress Converter, яка дозволяє файли, зверстанні з використанням пакету QuarkXPress 3.3.., конвертувати у формат PageMaker 6.0.
На закінчення можна відзначити, що комп’ютерна графіка — це на сьогодні величезний світ різноманітних редакторів та пакетів, у якому кожен може знайти майже любі інструменти для втілення у життя найсміливіших своїх задумів.
1. Підшивки журналу «Publish»
2. «Энциклопедия компьютера» Kiril&Mefody 1.0
3. Підшивки журналу «Chip»
4. Підшивки журналу «Компьютерное обозрение»
5. Підшивки журналу «Компьютерра»
Похожие рефераты:
Технічне створення Web-додатків
Створення комп’ютерної гри засобами Macromedia Flash
Дистанционное образование с помощью Internet
Розробка системи керування та актуалізації інформації web-сайту національного оператора енергоринку
Віртуальний комп'ютер (система VMware)
Психолого-педагогічні аспекти комп’ютерного моделювання при вивченні розділу "Геометричної оптики"
Комп’ютерні мережі. Аналіз роботи і оптимізація
Психологічні основи застосування комп'ютерів у процесі навчання
Методика обучения графическому редактору Adobe Photoshop в профильном курсе информатики
Язык гипертекстовой разметки HTML в разработке информационных систем