| Похожие рефераты | Скачать .docx |
Дипломная работа: Формування у молодших школярів самостійності в процесі роботи з дитячою книжкою
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА
Кафедра рідної мови і
методики її викладання
Дипломна робота
Формування у молодших школярів самостійності в процесі роботи з дитячою книжкою
Виконала
студентка 31 групи
факультету ПВПК
Ковтун Н.М.
Науковий керівник
кандидат педагогічних наук,
доцент Наумчук М.М.
Тернопіль-2009
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ У ПРОЦЕСІ ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ
1.1. Стан теорії питання самостійної роботи у психолого-педагогічній літературі
1.2. Формування у молодших школярів самостійності як риси особистості
РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ САМОСТІЙНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК НЕОБХІДНОГО ЕЛЕМЕНТУ САМООСВІТИ
2.1. Організація і зміст експериментального дослідження
2.2. Перевірка ефективності формування самостійності молодших школярів як необхідного елементу самоосвіти в експериментальному дослідженні
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Роль літератури у формуванні особистості школяра була і залишається загальновизнаною. Особливо яскраво це проявляється в дитячому віці, коли формування характеру ще пластичне. Залучення молодшого школяра до художньої літератури як до мистецтва, розвиток учнів засобами художнього слова – одна з найважливіших і складних проблем сучасної школи. Книги відкривають перед дитиною оточуючий її світ, розширюють рамки повсякденного життя, знайомлять з новими людьми, з цікавими предметами, розповідають про нові явища, події, факти, відкривають нові місця. Ставши читачем, школяр перетворюється у власника незчисленних багатств думок, почуттів, моральних понять, громадських ідей, естетичних уявлень. Доросла людина, яка не любить читати, не навчилась цьому в дитинстві. Дитяча книжка виховує дитину всебічно. У плані морального виховання допомагає розподіляти соціальні симпатії і антипатії. Дитяча література виховує у своїх читачах любов до Батьківщини, повагу до праці, відчуття морального обов'язку і т.д. Науково-пізнавальна книга знайомить читача з навколишнім середовищем, ідеями науки, техніки. В залежності від того, як розширюється коло інтересів і знань дитини, формуються і його думки. У відповідності до рівня розвитку дитячого мислення школяр не тільки по-іншому думає, але і по-іншому бачить світ. Вміння бачити світ дієво, відчувати себе в ньому господарем і допомагає учневі дитяча художня книга у всьому її розмаїтті.
Якщо доросла людина зацікавлена в тому, щоб дитина бачила радість читання не тільки в самому процесі складання букв у слова, а захоплювалась змістом прочитаного, то в цьому випадку відповідь на запитання однозначна – так. Прочитана книга як склянка води: різні діти можуть прочитати одну і ту ж ту, однак далеко не кожний поглине в себе всю сутність її змісту.
Тут закономірно постає питання про взаємозв'язок художніх творів із розвитком особистості. На цей зв'язок свого часу звертали увагу ще В.Г.Белінський, Л.С.Рубінштейн, П.Якобс, Б.С.Мейлах та інші.
У педагогіці на зв'язок читання із загальним розвитком особистості: вперше вказав К.Д.Ушинський. Читання, на його думку, є джерелом розвитку дитини, а він у свою чергу сприяє становленню особистості, яка здатна правильно сприймати, усвідомлювати, розуміти прочитане. Цей зв'язокК.Д.Ушинський розглядав як важливий, довготривалий та взаємообернений процес, що здійснюється непомітно, своєрідними шляхами – від неусвідомленого вивчення віршів, де працює тільки механічна пам'ять, до розуміння слів та речень, а пізніше і думки, вираженої в них, що довший час може залишатись незрозумілою для дітей [61; 181].
Література як вид мистецтва впливає не тільки на окремі сторони психіки людини-пам'ять, мислення, логіку, увагу, емоції, а й на особистість цілому: "Мислить не мислення, відчувають не відчуття, прагнуть не прагнення-мислить, відчуває і прагне людина. Значить, головне полягає в тому, що для самої людини означають ті думки, почуття і знання, які у неї ми викликаємо". [61].
Художня література – це особливий вид пізнавальної діяльності. У кожному літературному творі життя не просто копіюється, а перетворюється, духовно збагачується, вдосконалюється художніми засобами, поглиблюється творча майстерність. І тому знання, які засвоюються молодшими школярами в процесі читання художньої літератури, – це особливі знання. Вони суттєво відрізняються від знань з інших предметів. Читаючи підручники чи слухаючи пояснення вчителя з природознавства, математики, української мови, школярі мають справу з об'єктивно існуючими чи неіснуючими зараз фактами, подіями, явищами. Читаючи ж художній твір, учень сприймає другорядну дійсність, створену фантазією письменника і доповненою своєю та втілену в образній формі.
Вплив літератури на розвиток особистості здійснюється через її сприймання. В психології і в методиці навчання дітей самостійній роботі, зокрема, на уроках позакласного читання розуміється діяльність, в якій компактно поєднуються різні процеси: мислення, пам'ять, уява, емоції з одного боку, а з іншого - бажання відшукати відповідь на невідоме, але надзвичайно цікаве. В одному зі своїх досліджень О.В.Джежелей підкреслила, "в підготовці учнів-читачів то більше, то менше простежується два основних напрямки. Перший напрямок характеризується використанням при роботі з дитячою книгою методів класного читання, тобто стимулювання учнів до книги, любові до самостійного читання, без навчання учнів прийомам самостійної читацької діяльності в цілому. Другий напрямок характеризується залученням в школу елементів із комплексу знань по самоосвіті шляхом усного повідомлення і епізодичного показу (на 2-3 уроки) окремих прийомів, визначаючих індивідуальну культуру читача".[15] Воно тісно пов'язано з розумінням прочитаного твору, бажанням глибше проникнути в його суть, що проходить шляхом аналізу і синтезу того, що сприйняв читач. Розуміння не означає пасивно-механічне його засвоєння. Такий підхід, при якому самостійна робота виконується на пасивно-споглядаючому рівні, коли результат впливу на особистість не набув активного розвитку, відомий психолог А.Н.Леонтьєв назвав одностороннім. Самий же шлях пізнання художньої літератури через самостійну роботу має важливе значення для розвитку творчих задатків людини. Вміння самостійно організувати свою роботу-на різних етапах уроку - це важливий і складний процес. Робота може організована і обґрунтована з різною глибиною. Впровадження неадекватного підходу до вивчення художнього твору пояснюється однією із особливостей художньої літератури – багатогранністю її змісту, специфікою художнього образу, психологічним складом особистості, рівнем її розвитку.
Самостійна робота являє собою невід'ємний елемент процесу навчання. Вона може, повинна і буде провідним засобом на уроках позакласного читання. Адже сучасний урок вимагає від вчителя високої педагогічної майстерності, теоретичної підготовленості, наснаги, щедрості душі і серця. Щоб досягнути найвищих результатів при найменшій затраті часу, щоб розвивати і формувати на уроці вміння і навички самостійності, збудити бажання займатися самоосвітою і самовихованням, вчитель повинен чітко визначити і знайти найбільш раціональне місце в навчально-виховному процесі самостійній роботі, як домінуючому засобу ефективності розвитку розумової діяльності учнів. Це допоможе їм більше і глибше втручатися у певні ситуації, вчитися сприймати по-новому, думати у відповідності до конкретного випадку, відчувати, переживати, захоплюватись. Гармонійно вливаючись в загальний навчальний і виховний процес самостійна робота займає певну сходинку в всебічному розвитку дитини, де в піраміді становлення особистості від посереднього, споглядаючого читача і до сформованості його як свідомого читача, зміст і методи знаходяться в неподільній єдності. Необхідно, щоб самостійне читання художньої літератури забезпечило учням широкі можливості для розвитку активності в навчальній роботі. Активність школярів необхідна для досягнення будь-якої навчальної мети: при допомозі вчителя в процесі читання як керівника навчальної діяльності, потрібна активна увага, а не опосередковане споглядання, розуміння вимог, поставлених перед ними, бажання їх виконувати, відчувати потреби в проведеній роботі, усвідомлення досконалості наявної бази знань. Без високої активності учнів неможливо забезпечити ефективні результати виконання ними різного роду завдань, прямого засвоєння та використання здобутих знань на практиці.
Прагнучи оволодіти вмінням самостійно працювати з різноманітними літературними творами, необхідно забезпечити молодшому школяреві засоби усвідомлення своїх індивідуальних уподобань у читанні; закріплювати звички систематично і цілеспрямовано читати книжки, коли виникло бажання про щось довідатись; забезпечувати спілкування учнів з книжкою: читати, проникаючи у зміст кожного речення, привчати вести діалог з автором, осмислювати інформацію закладену в тексті, вміти роздумувати над прочитаним твором до уроку позакласного читання, висловлювати власне ставлення до оцінних суджень, повинно стати пріоритетним у визначенні видів роботи з книжкою серед книжок. Все це і визначило об'єкт дослідження – процес формування самостійності у молодших школярів при роботі з художньою дитячою книжкою, а предметом – методичне забезпечення цього засобами позакласного читання. Темпи і глибина перебудови діяльності сучасної школи відстають від вимог часу. Необхідно підвести її роботу на новий якісний рівень. Це завдання сьогодні набуває особливого значення у зв'язку з підвищенням вимог підготовки учнів, що, у свою чергу, вимагає посиленої уваги до формування у них умінь і навичок самостійної пізнавальної діяльності, оволодіння пошуковими здібностями.
В основу нашого дослідження, що проводилось у межах теми дипломної роботи, була покладена гіпотеза , якщо самостійна робота з художньою книжкою на уроках позакласного читання стане органічною частиною природної діяльності молодших школярів (мотив, потреба, зацікавленість, реалізація запитань, пошук відповідей, бажання не зупинятись на досягнутому, не обмежуватись шкільною програмою, поєднувати власні знання з бесідами вчителя, відтворювати прочитані твори у процесі самостійної роботи так, щоб у пам'яті залишились певні факти і події), то формування самостійності як риси особистості буде ефективною.
Метою дослідження є з’ясувати шляхи оволодіння учнями навичками самостійної роботи у процесі позакласного читання, дослідити достатній рівень начитаності, належну обізнаність у доступному колі читання і вміння швидко у ньому орієнтуватися. Проводячи цю роботу у своїх дослідженнях (практичних і теоретичних), ми намагалися виявити процес формування читацьких інтересів, уподобань і на цій основі забезпечити індивідуалізацію читання у дітей різного рівня розвитку багатогранної, художньої, довідкової, науково-пізнавальної літератури, дитячої періодики.
Постійне, методично правильне проведення уроків позакласного читання дуже важливе для всебічного розвитку учня. Успішність школярів знаходиться в прямій залежності від їх загального розвитку і широти кругозору, що пов'язане з систематичним читанням. Ці уроки підвищують культуру мовлення учнів, допомагаючи самому вчителеві краще пізнати інтереси і нахили школярів, слідкувати за їх інтелектуальним зростанням, напрямком їх думок. Керівництво позакласним читанням учнів дає можливість систематично і планомірно виховувати звичку до самостійного читання. Про можливість і бажання говорять учителі початкових класів на шпальтах педагогічної преси, підкреслюючи, що дитину вже з перших кроків важливо привчити самостійно вибирати книги і самостійно ними користуватися. Від рівня даного вміння будев подальшому залежати якість роботи учнів у середній школі і їх ступінь володіння навичками самоосвіти.
Для перевірки гіпотези і досягнення поставленої мети нам необхідно було вирішувати такі завдання:
· вивчити історію питання і уточнити методичне поняття "самостійна робота школярів у процесі позакласного читання";
· проаналізувати сучасний навчальний процес позакласного читання, з одного боку під керівництвом вчителя, тобто традиційно, а з іншого – за закономірностями процесу формування самостійності школярів без – стороннього впливу і з'ясувати всі можливості, що допоможуть молодшим школярам сформувати цю самостійність;
· перевірити ефективність висунутого припущення за доцільністю систематичного застосування самостійної роботи у процесі позакласного читання.
Розв'язанню поставлених завдань і перевірці гіпотези сприяли такі методи дослідження: аналіз та вивчення психолого-педагогічної літератури з даної проблеми; вивчення досвіду вчителів і методистів початкового навчання; спостереження за процесом застосування самостійної роботи у процесі позакласного читання; бесіди, з учителями; експериментальне дослідження, аналіз одержаних результатів.
Новизна роботи полягає:
– в уточненні методичного поняття "самостійна робота молодших школярів у процесі позакласного читання";
– у доборі ефективних видів роботи для навчання молодших школярів з художніми книжками;
– у підтвердженні головної методичної основи успішного застосування самостійної роботи молодших школярів для покращення усвідомлення нових форм самостійності.
Самостійність як риса особистості в проблемі нашого дослідження набуває дещо обмеженого, зате конкретного змісту. У даній роботі йдеться про самостійну роботу читача у процесі уроків позакласного читання з художньою книжкою. Про самостійність, розвиток якої в своєму контексті зводиться до формування особистих якостей школяра: пошуку, допитливості, спостережливості, аналізу прочитаного, розвитку важливих елементів літературної освіти, підтримання бажання пізнавати все більше і більше нового і невідомого. Ось чому питання про розвиток творчої самостійності у цій роботі тісно перетинається з художніми засобами вираження літературного становлення особистості і психологічними аспектами даної проблеми.
Практична значимість дипломної роботи обумовлюється актуальними завданнями удосконалення навчально-виховного процесу учнів початкової школи. При цьому з'ясовується єдність закономірностей роботи з художньою книжкою на уроках класного і позакласного читання, що дозволяє формувати правильну читацьку самостійність при роботі з літературними творами.
Дані дослідження можуть бути використані на лекційно-практичних заняттях з методики української мови у ВНЗ ІІ-ІV рівнів акредитації, у практичній діяльності вчителів початкових класів при проведенні уроків позакласного читання, а також на курсах підвищення кваліфікації вчителів при інститутах післядипломної освіти.
Структура дипломної роботи. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, що містять чотири параграфи, висновків, списку літератури та додатків. Зміст викладений на 106 сторінках.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ У ПРОЦЕСІ ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ
1.1 Стан теорії питання самостійної роботи в психолого-педагогічній літературі
Усі знання, що здобуває людина протягом життя, здобуваються самостійно. Від неї вимагається докладання певних зусиль для оволодіння ними, підключення достатньо розвиненої уяви, образного мислення, розуміння естетичного слова, спостережливості, допитливості і усвідомлення вимог, що стоять перед нею. У нашому розумінні самостійність, як риса особистості, це перш за все стійка моральна і естетична позиція. Можливість відповідати за свої вчинки, вміння знаходити очевидне у прихованому, міцно дотримуватися вибраної позиції – ось риси притаманні людині з цією характерною ознакою. Проблема самостійності у навчальному курсі, розвиток активності і творчої індивідуальності поставлена у ряд важливих питань школи. Це підтверджують дослідження, у яких вона піднімається на новий якісний рівень і розглядається у відповідності із умовами сучасного суспільства. Розвиток свідомого читача, який вільно орієнтується літературному світі, знаходить відповіді на поставлені перед ним запитання, стоїть на першому місці серед проблем розвитку молодшого школяра як особистості. Літературі належить особлива роль у формуванні в учнів світогляду-збагачення їх духовного світу, формування людини з міцними моральними засадами. Практикуючи впровадження у шкільну програму творів, багатих високохудожнім словом, образами, які здатні долинути до прихованих глибин дитячої душі, можливо досягнути глибокого розуміння учнями ідей виховання, що вплине на становлення молодшого школяра інтелігентною і освіченою людиною. Ось чому розвиток самостійності школярів при навчанні їх працювати з художнім твором, має особливе значення, оскільки тільки досягнуте власною працею стає важливою умовою виховання у молодшого підростаючого покоління твердих переконань, стійких моральних якостей, активності і творчої діяльності.
Читання високохудожніх творів, насичених правильними ідеями і думками збуджуватимуть у читача ті риси особистості, які близько відносяться до творчості і самостійності – емоційну пам’ять, уяву, різноманітні почуття аналіз, синтез, вміння бачити твір в цілому, його зміст, і в світі цієї цілісності оцінити і зрозуміти деталі; зуміти все досконало оцінити, проаналізувати, вміти оцінити і контролювати весь процес прочитання. Читання як і будь-який інший творчий процес, торкається всієї особистості людини. У читанні художніх творів самостійною роботою проявляються такі особисті якості, як цілеспрямованість розуму, волі, почуттів тощо. В процесі читання художнього твору,стверджує психолог А.Н.Леонтьєв, іде процес не просто засвоєння прочитаного, а відбувається взаємодія об'єктивного змісту твору з особистим досвідом людини, з існуючими у неї уявленнями і поняттями. Таким чином, відбувається процес двосторонньої взаємодії простого читання і літератури розвитком особистості: з однієї сторони література допомагає людині усвідомити себе особистістю, а з іншої – лише наявний рівень знань допоможе забезпечити повноцінне сприймання твору, з ним працювати, стати основою творчого перетворення прочитаного. Це в першу чергу дасть змогу молодшому школяреві безвідривно працювати з найрізноманітнішими напрямками літератури, як основи розумового розвитку учня.
Розвиваючись, молодший школяр повинен спрямовувати якості морального і розумового виховання не лише на засвоєння конкретного навчального матеріалу, передбаченого програмою загальноосвітньої школи і чинними підручниками для читання, але і спрямовувати сили на засвоєння методів навчання. Тобто шукати ті шляхи, які допоможуть вдосконалювати процес навчання в цілому.
Література – це мистецтво слова. Важливість і труднощі розуміння, сприймання і засвоєння художнього слова полягають в тому, що одне і те ж слово може використовуватися в різному контексті і виконувати різні функції – бути засобом інформації, сигналом, що означає те чи інше явище, і в той же час художнім образом, що відтворює всю глибину розуміння української мови вцілому. Необхідно забезпечувати таку атмосферу, за якої молодший школяр прагнутиме відповідати на поставлені перед ним запитання, а для цього створюється система навичок, за допомогою якої учень розумітиме всю глибину прочитаного твору.
Зрозуміти твір – це не лише просто усвідомити, де, коли і за яких обставин відбулись певні події, які якості герої при цьому виявили, але і виявити ставлення письменника до зображеного героя, зрозуміти той чи інший факт чи явище, глибину змісту, який викладено у творі, побачити і зрозуміти засоби зображеного. А для оволодіння цим процесом залишається і відкритим той факт, що учні недостатньо навчені і привчені до самостійного опрацювання конкретного літературного твору. Важливо розглянути питання особистісного і індивідуального підходу до поставлених завдань перед дитиною. Читач входить у створений письменником світ образів, маючи певний особистісний підхід до засобу роботи з твором, залучаючи для цього свої сприймання, переживання і роздуми. Тому, працюючи з кожним художнім твором, учень прагне знайти найдосконаліший шлях оволодіння ним, для чого в певній мірі підключається весь рівень досвіду, в якому бере участь і відтворюється весь духовний, раціональний і емоційний світ людини з її особистісними та індивідуальними особливостями.
Працюючи з художньою літературою, учневі початкової школи необхідно навчитись логічно мислити, що забезпечуватиме правильне оволодіння книгою, як засобом розумового розвитку. Говорячи про особливості мислення дітей, Г.О.Люблінська вказує, що за своєю суттю воно практичне, але це зовсім не означає, що дитина не розуміє логіку відношень між явищами і об'єктами дійсності. Полемізуючи із такими психологами як К. Бюллер, В. Штерн, Ж. Піаже, Г.О.Люблінська вказує, що діти у практичному мисленні "... безпосередньо впливають на речі, розкривають їх властивості, виявляють ознаки і, головне, розкривають їм невідомі раніше зв'язки, які існують між речами і явищами, так і в середині кожного предмета і явища. Ці зв'язки із прихованих стають видимими. Відповідно і вся пізнавальна діяльність дитини, а з нею і набуті знання стають глибшими і усвідомленими"[2;8]. І далі вона акцентує, що такий шлях пізнання особливо ефективний у молодших класах під час вивчення нового, невідомого літературного твору, де можуть бути використані практичні дії як початковий шлях пізнання матеріалу, що пропонується дітям.
Таким чином, будучи за змістом наочно-образним і наочно-дійовим, мислення дітей опирається на практичні операції і в них реалізується.
Працюючи з незнайомим текстом, учень молодших класів застосовує розгорнуту розумову модель, характерну відповідному типу орієнтування в умовах і змісті запропонованої йому задачі. На вищому рівні такими орієнтирами стають суттєві для цього типу задач пізнавальні ознаки узагальненого характеру, виражені певною образністю і конкретністю художнього твору. Яскрава образність і конкретність дитячого мислення пояснюється найперше бідністю дитячого досвіду. За кожним словом дитина уявляє тільки той конкретний предмет, з яким коли-небудь зустрічалась (навіть, якщо це було сприйнято з ілюстрації), але не групу предметів, включених дорослими у ті узагальнені уявлення, якими вона оперує. Дитину потрібно вчити узагальнювати. Вона повинна використовувати наявні в її досвіді образи з усіма ознаками і рисами (загальними для всіх однорідних предметів та індивідуальними властивими даному конкретному предмету).
Логічне мислення, будучи вищою мірою інтелектуальної діяльності дитини проходить тривалий шлях розвитку. На ранніх етапах учень нагромаджує чуттєвий досвід і привчається розв'язувати самостійним практичним шляхом ряд конкретних завдань. Засвоюючи мовлення, він набуває можливості формувати завдання, необхідні для скорішого освоєння художнього тексту, ставити запитання, будувати докази своєї думки, розмірковувати і робити висновки. Дитина оволодіває поняттями і низкою розумових дій. Як свідчать дослідження (Б.П.Єсипова), логічне мислення (вміння роздумувати) має велике значення не тільки для засвоєння навчальної програми, а й для уміння застосовувати ці знання у розв'язанні стандартних, так і нестандартних запитань[18].
Хочеться відзначити у рамках розвитку логічного мислення особливу роль так званого "причиново-наслідкового" мислення. Саме за його допомогою встановлюються найбільш приховані зв'язки: між змістом прочитаного і його застосуванням на практиці, а також навпаки – між практикою і суттю твору.
Розкриваючи особливості такого мислення, Д.Б.Ельконін вказує: чим молодша дитина, тим її мислення тісніше пов'язане із конкретними діями, і тим самим далі стоїть від розуміння причин, які включають ту чи іншу зміну у змісті твору. На його думку мислення дітей у початковій школі характеризується такими особливостями:
1) спрямованістю на розв'язання конкретних завдань, які виникають під час діяльності;
2) наочними і конкретними ознаками подій та явищ;
3) наявністю в мисленні причинових зв'язків, значною мірою ще обмежених індивідуальним досвідом дитини;
4) виникненнями словесних роздумів, а не практичних дій;
У процесі шкільного навчання мислення учнів вдосконалюється і поглиблюється з кожним навчальним періодом. Головною рисою його стає спрямованість на оволодіння основ науки. Проте в самому процесі розвитку все ще дають себе знати "старі" прояви, яких діти не можуть позбутися одразу. Тобто, починаючи розумово розвиватися, підключаючи для цього весь свій досвід і практику, що здобувалась на основі самостійності і активності, учень вдосконалює навички логічного мислення, що забезпечують безперебійне оволодіння навчально-виховною програмою. Необхідно зазначити, що нині психологічне навчання як ніколи потребує розширення пошуків можливостей інтелекту школярів, де самостійна робота відіграє одну з провідних ролей.
Як було зазначено вище, одним із завдань, що стоять перед вчителем початкових класів, є проблема формування в учнів вмінню самостійно працювати з книжкою на уроках позакласного читання і дослідження, що проводились вчителями шкіл і методистами, доводять, що учні "володіють елементарними прийомами роботи з книжкою", або "не володіючи ніякими прийомами компенсують невміння працювати з книгою навантаженнями"[7].
Саме тому, розуміючи різницю між самостійною роботою з книгою і бездумним прочитуванням тексту, невмінням аналізувати зміст виникає потреба звернутись до методистів з рідної мови і бажання отримати аргументи у захист важливості обґрунтування усвідомленої роботи з будь-яким художнім твором. Вище сказане спонукало звернутись нам до даної проблеми дослідження.
На сьогоднішній час проблема самостійної роботи у процесі позакласного читання розкрита досить обмежено. У цьому напрямку працювали видатні педагоги, спеціалісти і психологи: Свєтловська Н.Н., доктор педагогічних наук, педагог розглядала цю проблему (вміння самостійно працювати з книгою) як спосіб пошуку у книжках відповідей на поставлені кимось або життям запитання. Проведені нею дослідження доводять, що учня можна навчити самостійно працювати із книгою, але цей процес повинен бути систематичним, конкретизованим і переслідувати певну мету. У її книзі "Методика позакласного читання" показано як, спираючись на наявні в учнів "техніку читання" і вміння працювати з текстом твору, поступово навчити і привчити кожну дитину вибирати собі для читання книжки за інтересами і розглядати і читати їх, застосовуючи свої знання, уміння та навички, набуті на момент зустрічі з книжкою. А головне – за допомогою свідомого вибору і читання книг пізнати не тільки навколишній світ, але і самого себе: свої сильні і слабкі сторони, свої особисті потреби, особливості, можливості їх удосконалення"[53].
Система уроків розроблена Н.Н. Свєтловською передбачає форми контролю за якістю читання, основні прийоми роботи на уроці, масові позаурочні заходи, індивідуальну роботу із початкуючими читачами, зв'язок з уроками класного читання, природознавства, праці і малювання. У посібниках Н.Н Свєтловської виділені і чітко визначені за роками навчання вимоги до знань і навичок, які повинні бути набуті учнями у зв'язку з уроками позакласного читання.
А безпосереднє усвідомлення дитячих книг як навчального матеріалу для молодших школярів і конкретний вибір такого матеріалу для всіх етапів був розроблений у дослідженнях О.В.Джежелей[15]. Працюючи з новою книгою, учень повинен спиратися на наявні у нього знання, здобуті на класного читання із особистого досвіду, що допоможе свідомо підійти до розв’язання поставлених перед ним завдань.
В.П. Єсіпов [18] звертав увагу на активність учнів, як одного з основних фундаментів розвитку самостійності та ініціативи у пізнавальній та практичній діяльності школярів. Він вважав, що активність учнів необхідна для досягнення будь-якої навчальної мети: при слуханні вчителя потрібна активна увага ясне розуміння викладеного матеріалу, прагнення його зрозуміти. Отримання знань з різних джерел потребує від учнів самостійної роботи у вигляді спостережень, навчальних досліджень, вивчення книги, усвідомлення прочитаного..
Наумчук М.М. розробила посібники для вчителів, що містять практичний і теоретичний матеріал, спрямований на корекцію і вдосконалення професійної готовності вчителів до проведення уроків позакласного читання. Розглядаючи самостійність на цих уроках у початкових класах, як одну з найменш розроблених і розкритих тем, відзначає що "...позакласне читання повинно бути розраховане на рівень можливостей учнів і забезпечувати таку взаємодію вчителя з учнями, при якій діти зможуть виявити доступний їх віку обсяг читацької самостійності".
О.Я. Савченко [50] розглядає самостійну роботу і її методи безпосередньо, як найважливішу ланку застосування знань у процесі виконання завдань. Досліджуючи проблеми застосування самостійної роботи на усіх етапах уроку, визначила вимоги до неї, зокрема:
1) самостійну роботу слід застосовувати при всіх етапах навчального процесу, в тому числі і при вивченні нового матеріалу. Важливо, щоб школяр не тільки збагачувався знаннями, а й нагромаджував їх у загальний фонд умінь та навичок, способів розумової діяльності, за допомогою яких опанує нові прийоми роботи з книгою;
2) потрібно створити певні умови, за яких учні ставатимуть безпосередніми учасниками процесу пізнання. Самостійна діяльність школярів має бути скерована не тільки на засвоєння окремих фактів, але й на розв'язання різноманітних актуальних питань. Слід навчити учнів бачити і формулювати проблеми, розв'язувати їх, користуючись наявними знаннями та навичками;
3) з метою активізації пізнавальної діяльності школярам потрібно давати завдання, виконання яких вимагає посильного розумового напруження.
Уміння і навички самостійної праці вдосконалюються у загальній системі навчального і виховного процесу, основою якого є поступове збільшення рівня самостійності учнів, удосконалення і зміна їх ролі в цьому процесі, ускладнення завдань під час його виконання.
Цікаво, що в жодному словнику немає точно сформульованого визначення, що ж таке самостійна робота учнів і чому цей вид роботи потребує всебічного розгляду з боку вчителів і методистів початкового навчання. Досліджуючи процес формування самостійності на усіх етапах розвиваючого навчання, І.С. Гантя писала: "Самостійна робота виступає як одна з форм пізнавальної діяльності школяра і відповідно розвивається протягом всього шкільного навчання"[7; 21]. Навчаючись вмінню аналізувати, ототожнювати, самовдосконалюватись, забезпечується розвиток логічного мислення, як однієї з найнеобхідніших умов всебічного розвитку особистості.
Психолог Р.М.Мікельсон визначав, що під поняттям "самостійна робота" слід розуміти виконання завдань учнями без втручань з боку вчителя.
Петровський А.В., Костюк Г.С. звертали увагу на психологічні особливості розвитку дитини, які передують самостійній роботі: пам'ять, увагу, сприймання, мислення, допитливість, пошук і т.д. У відповідності до цього вони все ж не виключали керівну роль вчителя. Мета вчителя-професіонала у початковій школі полягає у тому, щоб допомогти дитині усвідомити саму себе: пробудити і розвинути закладені природою позитивні здібності, можливості їх удосконалення (акцентуючи увагу на широкому школі дитячої літератури, а також на доцільних і загальноприйнятих читацьких прийомах, нормах, правилах, рекомендаціях, що допомагають читати), щоб дитина, ставши сама собою, виконала свій обов'язок і стала людиною. Завдання, без сумніву складне, але посильне для будь-якого вчителя, якщо у нього є постійна потреба у аналізі своєї роботи, у самоосвіті за допомогою книжки і у вдосконаленні, чого необхідно вимагати і від учня. Це пояснюється тим, по-перше, як писав В.О.Сухомлинський, вчителеві потрібно море знань, щоб дати дітям краплину необхідної духовної поживи, а по-друге, тим, що великий той вчитель, який доводить ділом, чого навчає, тобто сам постійно працює над собою. Таким чином, процес оволодіння учнями нових знань з художньої літератури процес двосторонній, з одного боку, це розвиток самостійності школярів шляхом умілого і доцільного керівництва дитячим читанням, а з іншого, бажання знаходити відповіді на запитання у книжках. Адже необхідно дотримуватися на уроках позакласного читання основного правила: у процесі: бесіди не повинно бути жодного питання, на яке можна відповісти "просто так", не прочитавши уважно твору; питання, відповідь, на яке і без того зрозуміла, що не викликає ні в учнів, ні у вчителя дійсної потреби почути його та обговорити.
Ставлячи перед собою завдання дослідити самостійну роботу, як одну з провідних форм роботи у процесі позакласного читання, прагнучи зрозуміти роль вчителя як основного фундатора цієї діяльності, і довести перспективу впровадження цієї роботи, дійшли висновку, що це питання повинно стати головним на позакласному читанні. Дитина працює, оволодіває навичками, здобуває нові знання, розширює літературний кругозір, покращує своє ставлення до книжкового світу. Дуже важливим є питання самоосвіти, коли учень повинен самостійно знайти додаткове джерело освіти, вміти брати звідти знання і вірно планувати свою роботу. Бо акт самостійної роботи є завжди робота самостійна: що зробив, те й маєш. А щоб чогось досягнути, потрібно працювати не покладаючи рук, постійно і вперто. Допомогти ж у цій справі зможе книжка – основа з основ, яка дала відповідь не на одну тисячу запитань. Готуючи дитину в дорослий світ, потрібно зробити все, щоб вона прийшла туди підготовленою, а це можливо лише за умови роботи дитини з дорослими, де перший бере на себе обов'язки виконувати всі вимоги, поставлені перед ним навчально-виховним процесом, а другі – розробляють шлях, по якому діти зможуть пройти, не спотикаючись, до певної мети. Позакласне читання повинне бути розраховане на рівень можливостей учнів і забезпечувати таку взаємодію вчителя з учнями, при якій діти зможуть виявляти доступний їх віку обсяг читацької самостійності.
Самостійна робота… Це словосполучення стало таким вживаним і звичним, що у колі вчителів і навіть не вчителів сприймається як термін, зміст поняття якого загальновідомий. А проте це аж ніяк не термін, і в жодному словнику, теоретичній праці до цього часу не визначено, що мається на увазі, коли мова йде про самостійну роботу. Тай не так це легко, як здається на перший погляд, дати визначення, бо що визначати?
Зрозуміти, яке місце займає самостійна робота в процесі позакласного читання? У якій мірі вона ефективніша за інші методи? Чи може вона бути домінуючою на уроках?
При систематичному виконанні самостійної роботи на певному дидактичному рівні якість і стійкість засвоєних школярами знань підвищується, розвиваються пізнавальні інтереси, розумова діяльність, формуються вміння і навички учнів. Самостійна робота учнів робить процес навчання інтенсивнішим та ефективнішим.
На перший погляд здається, що термін "самостійна робота учнів" простий, зрозумілий і не потребує розкриття. Насправді, чи не зрозуміло, що самостійна робота – це робота, яка виконується самими учнями, без допомоги вчителя? Але це визначення настільки суперечливе, що розкриття його змісту потребує всебічного розгляду з боку вчителів, методистів і вчених.
Самостійна робота являє собою невід'ємний елемент процесу навчання. Вона може, повинна і буде провідним засобом на уроках позакласного читання.
Урок позакласного читання – назва умовна. По суті – це керівництво домашнім (не в класі) читанням учнів (на рівні 3 і 4х класів). Але це саме урок, який проводиться у відведений режимом час, до якого школяр повинен виконати певну домашню роботу. Сучасний урок позакласного читання базується з одного боку на традиційних методах навчання – поєднання ліній педагогіки і психології, а з іншого – на проблемному характері сучасного навчання.
Досягнення в питаннях проблемного навчання і виховання дозволили з одного боку переосмислити традиційні методи керівництва читанням дітей початкових класів і від багатьох з них відмовитись: від "неправдивого авторитета" (А.С.Макаренко), від обмеження ініціативи і опіки над ними (Н.К.Крупська), від формального підходу до рекомендації літературних творів і т.д. З іншого боку, на перший план виступили принципи диференційованого підходу до учнів, опора на емоційну, розумову активність читачів, на їх творчу ініціативу і самостійність.
Необхідність збільшення питомої ваги самостійної роботи учнів на уроках достатньо обґрунтував у свої книзі, виданій у 1940 р., М.Мікельсон [33]. Психолог пише, що під поняттям "самостійна робота учнів" розуміють виконання ними завдань без втручання вчителя, але під його керівництвом, оскільки у своєму розумінні самостійна робота – це акт безпосереднього виконання учнями будь-якого завдання. Але піддається сумніву той факт, чи дійсно під час виконання учнями завдань відкидається будь-яка допомога їм зі сторони вчителя. В принципі, акт самостійної роботи є завжди діяльність самостійна: якщо людина щось робить (нехай це буде дитина чи доросла особа), то робить це ніхто інший як вона сама. В акті роботи учень здатен робити самостійно, а в якій мірі йому необхідна стороння допомога – це залежить від його вміння працювати.
Дитяче читання потрібно спрямовувати. Керівництво читанням особливо важливе для учнів початкових класів, тому що маленький читач ще мало знайомий з широким колом книг, а самі по собі вікові особливості школяра початкових класів створюють умови найбільш емоційного впливу на читача. Проте безпосереднє керівництво дитячим читанням, як, проте, і будь-який інший добре продуманий педагогічний прийом, повинен носити для учнів прихований характер. Про цю особливість керівництва дитячим читанням наполегливо нагадує ще Н.М. Свєтловська: "У вас є моральна думка – чудово; не говоріть її дітям, але дайте її відчути; не робіть з неї висновку в кінці розповіді, але дайте їм самим його вивести і, якщо розповідь їм сподобається, ви зробили свою справу"[54].
Успіх навчання взагалі неможливий без активності учнів. Активність – це поняття значно ширше, ніж поняття самостійність. Воно означає усвідомлене, вольове, цілеспрямоване виконання розумових і практичний дій, необхідних для оволодіння знаннями, вміннями та навичками, включаючи користування ними у подальшому навчанні та практичній діяльності. Активність починається тоді, коли відбувається самостійне надбання учнями нових знань і вмінь, виконання творчих завдань для розв'язання поставленої мети. Активність вказує на той чи інший ступінь сформованості в учнів самостійної думки. Проте не лише активність допомагає учневі зрозуміти, з яких саме категорій формується і самостійність.
У педагогічній психології проблема мислення одна з найактуальніших. Вона органічно пов'язана з проблемою засвоєння і застосування учнями знань. Незважаючи на те, що й досі не склалося єдиної думки про можливості і шляхи розвитку мислительної діяльності учнів, незаперечним є той факт, що за короткий термін навчання (1-4 кл.) мислення школярів зазнає значних змін. Від моменту вступу до школи і до переходу в старші класи воно змінюється, як в аналітико-синтетичному плані, так і за формою умовисновків.
До початку шкільного навчання у дітей достатньо розвинуті психічні функції, вони психологічно готові до засвоєння нових знань. Саме в умовах самостійного навчання, як вважає Т.С. Піче-оол, створюється можливість підвищення ефективності засвоєння дітьми нового. Вона підкреслює, що в будь-якому процесі пізнання людина виконує дії з пізнавальним матеріалом. У мисленні ці дії є особливо складними. І успіх мислительної діяльності залежить від наявності у людини тих знань, якими вона скористається для розв'язання поставленої мети, спеціальних умінь, аналізу, синтезу та інших, а також від бажання насправді пізнати те, що їй невідомо. Ці особливості характеризують мислення як специфічну розумову діяльність людини. [47; 37].
"Розумова праця дитини відрізняється від розумової праці дорослої людини, – писав О.В.Сухомлинський. – Для дитини кінцева ціль оволодіння знаннями не може бути головним стимулом його розумових зусиль як у дорослого. Джерело бажання вчитися у самому характері дитячої розумової праці, в емоційному забарвленні думки, в інтелектуальних переживаннях. Якщо це джерело висохне ніякими прийомами не змусиш дитину сидіти за книгою" [59; 191].
Книга – найстаріше джерело знань, нескінченний потік розумного, доброго і вічного, і вміння читати – це нелегка справа, яка потребує від читача бачення того, що приховане за рядками. А для малюка-школяра здатність роздивитись це приховане, оволодіти новими знаннями і навичками – віконце у світ невідомого. Дитяча голівка забита багатьма непотрібними знаннями, впорядкувати які і допоможе книга.
Самостійна робота вимагає безпосереднього поєднання самостійної думки учнів із самостійним виконанням ними певних розумових чи практичних дій. Недостатній рівень знань учні компенсують, підключаючись до процесу оволодіння новим ступенем розумових та практичних дій, а саме – самоосвіти.
Досліджуючи процес формування самоосвіти на уроках, І.С. Гантя відзначає: "Самостійна робота виступає однією з форм пізнавальної діяльності школяра і відповідно розвивається протягом всього шкільного процесу"[7]. Самоосвіта починається тоді, коли учень на основі знань і вмінь, вже одержаних у процесі навчання, виявляє все ж недостатній їх рівень. І в самостійній роботі прагне знайти додаткове джерело освіти, взяти звідти необхідні знання, які компенсують ті прогалини, що з'явилися у процесі шкільного навчання. Адже самоосвіта школяра – це розвивальне навчання, покликане навчити їх організовувати і спрямовувати свою пізнавальну діяльність, тобто формувати самостійність як рису особистості. Таким чином, самостійна робота учнів – це така робота, яка виконується без втручання вчителя, але за його завданнями; при цьому учні прагнуть досягнути поставленої мети у завданні; проявити свої зусилля.
У захист активності учнів у процесі самостійної роботи виступав А.Г. Глущенко [12], який вбачав необхідність вже в молодшому шкільному віці надавати дітям більше можливостей бути організаторами своїх справ, проявляти ініціативу. У цій роботі вчитель займав місце фундатора створення умов для вияву самостійності і поступово передавати в руки учням функції самостійного керівництва. Досвідчений вчитель дотримується правил: все, що можуть робити учні самостійно, вони так і роблять. Участь їх у процесі уроку, добір необхідного практичного і дидактичного матеріалу, розподіл завдань – все під силу школярам. Деякі автори відносять до самостійних робіт учнів тільки ті роботи і, тільки по таких завданнях, які вимагають перебудову вивченого матеріалу, його комбінування по-новому, знаходження і створення чогось нового. Ті види робіт, що потребують наслідування, і вправи, що мають за мету вдосконалення навичок, не відносяться до самостійних робіт.
Праця дитини у системі навчальних ситуацій починається з першого класу, але вміння ставити перед собою навчальні завдання виникає у них значно пізніше, вважав А.В.Петровський. Вміння самостійно працювати формується з великими труднощами і далеко не у всіх учнів. Проявляється воно в наступному: якщо учень отримує завдання, то він, по-перше, прагне знайти загальний спосіб його виконання, який йому вже відомий, а не намагається включити елементи самостійного пошуку, де шляхом спроб і помилок поступово вирішиться це завдання; по-друге, дитина знаходить цей спосіб при аналізі одного-двох завдань, які стають тепер для нього теоретичним матеріалом при розгляді загальних зв'язків умови. Вміння перетворювати конкретно-практичне завдання в навчально-теоретичне виявляє найбільш високий рівень розвитку розумової діяльності школярів.
Ю.К.Бабанський зазначав: "Самостійна робота – одна з джерел оволодіння учнями нових знань і вмінь. Таким чином, самостійність учнів в їх навчальній роботі потрібно розглядати в динаміці, з врахуванням змін, що відбуваються, звертати увагу на психологічні особливості школяра як особистості"[1; 168]. Специфіка самостійної роботи, як особливого виду навчальної і практичної діяльності, полягає перш за все в тому, щоб навчити учнів прийомам роботи з незнайомою книгою і привчити звертатися до неї, коли постають запитання. Щоб відповісти на них, дитині доводиться проводити широку пошукову роботу, яка допомагає в розвитку пізнавальних здібностей. І, якщо робота за таким завданням організована так, щоб учень, виконуючи її, свідомо прагнув до ефективного досягнення мети, тобто до кращої якості, то дану роботу можна назвати пошуковою і відповідно – самостійною.
Сімакова Л.А. [57] підкреслювала, що пошуковий метод веде до знань ще невідомих. І для учня дуже цінним і повчальним є сам шлях, який він пройде для того, щоб отримати відповіді зі зробленого. Пошукові роботи, або як їх ще можна назвати – самостійні, зближують учня з читанням. Підводять до таких видів робіт, в яких проявляється найвища ступінь самостійності: спостереження і досвід, які допомагають у вирішенні нових, невідомих питань і сприяють тому, щоб учень самостійно робив висновки, і щоб ці висновки були правильними.
Основною особливістю процесу самостійності на уроках позакласного читання, на думку Т.С. Піче-оол, виступають інтереси молодших школярів, які, як вказують педагоги і психологи, характеризуються в першу чергу недиференційованістю, розкиданістю, об'єднаними "зовсім різними напрямками без будь-якого зв'язку"[47]. Діти проявляють цікавість до тих навчальних предметів, з яких вони добре встигають. Важливою умовою стабільності інтересів молодших школярів, є спрямованість їх вчителем на стежку самостійного пізнання предмету читання. Самостійність учня, – відмічає Т.С. Піче-оол, – необхідно підтримувати і розвивати з перших днів шкільного навчання, шляхом показу перспектив у здобутті самостійних знань. Це дозволить формувати у дітей справжні самостійні і пізнавальні інтереси як основу навчальної діяльності"[47; 81].
Крім вище вказаних психологічних особливостей розвитку молодшого школяра, дані багатьох досліджень і нагромаджений досвід вчених показує, що самостійна робота тільки тоді дає значний позитивний ефект, коли враховуються рушійні сили дій і вчинків учня, одним з яких є мотив. Мотив – це внутрішній стимул, усвідомлене спонукання до певного виду дій, що породжується матеріальними та духовними потребами людей. Відчуття потреби в чомусь, її усвідомлення і прагнення знайти спосіб задоволення, визначають зміст і спрямування мотиву. Як внутрішні стимули до дій, мотиви завжди пов'язані з метою, оскільки спрямовані на її досягнення. Вони включають у свій зміст елементи особистих прагнень і бажань, усвідомлених з певними цілями. У самостійній діяльності, мотиви повинні поєднуватись з тими, що створені самим навчальним процесом. Мотиви навчання мають знайти своє втілення в мотивах, що виникають з пізнавальної потреби. Останні бувають для учня сенсу тільки тоді, якщо спрямовані на задоволення його допитливості, вносять різноманітність у самостійну навчальну діяльність, сприяють відкриттю чогось нового і спонукають до пошуку шляхів розв’язання суперечностей, що виникають.
Відомо, що якості особистості розвиваються у процесі відповідної діяльності. Самостійність може формуватися у школярів лише при виконанні самостійних робіт. У навчанні, для проведення таких робіт відкриваються великі можливості, але тільки при достатній увазі вчителя до організації цієї роботи учнів можна дійсно досягнути свідомого і стійкого засвоєння ними знань, умінь і навичок. Таким чином, самостійна робота школярів у процесі навчання має велике значення і для оволодіння ними знань, і для розвитку їх пізнавальних здібностей.
Розглянемо ще одне трактування самостійної роботи, що в даному випадку виражає неправильні погляди на самостійну роботу учнів і таку, як роль вчителя у цій роботі. Існує думка, виведена М.Д. Левитовим: "Під самостійною роботою розуміється така діяльність, яка виконується при відсутності з боку вчителя контролю у будь-якій формі за її виконанням"[1]. Тобто, учень повинен сам без стороннього втручання вибрати ту роботу, у якій зможе проявити свої здібності. Але в такому випадку, це вже пряме заперечення ролі вчителя у постановці самостійної роботи учнів. Хоча окремі рекомендації, що даються розділом пізніше самим же М.Левитовим відмінні за своєю суттю з виведеним вище визначенням:"...ні одна робота учня, виконана ним власноруч, не повинна залишатися поза увагою вчителя"[1; 171].
Процес навчальної діяльності підпорядковується низці загальних закономірностей. Перш за все необхідно, щоб вчитель систематично заохочував учнів до навчальних ситуацій, разом з тим, даючи дитині можливість самореалізуватися, керуючись своїм внутрішнім станом і самоаналізом. Іншими словами, одна з головних закономірностей в тому, що весь процес навчання у молодших класах першочергово будувався на основі розширеного представлення учнів головними об'єктами процесу навчання, які поступово втягуються у процес активного існування.
Вбачаючи самостійність головним здобутком молодшого школяра у роки навчання в початкових класах, Н.М.Свєтловська розробила уроки, покликані допомогти молодим вчителям вірно зорієнтуватися у навчальній програмі для проведення уроку позакласного читання [53].Чому дитина не може виконувати роботу самостійно, якщо у неї для цього усі задатки самоаналізу, самооцінки, знань здобутих на своєму досвіді і допоміжному слові вчителя? Вчитель обов'язково повинен бути учасником колективної роботи, а не спостерігачем чи контролером. Навчаючи мистецтву читати, слід пам'ятати, що в "усіх видах мистецтва необхідно самому пізнати ті відчуття, які хочеш викликати у інших". Проте, не слід робити так, щоб учні постійно зверталися за допомогою до вчителя, адже самостійна робота–це самостійна робота. Школярі повинні розвивати бажання бути активними учасниками процесу пошуку і тому необхідно систематично, а не ривками, впевнено, не зменшуючи темпу, вчити їх шукати і знаходити відповіді на запитання.
В.К. Буряк розглядає самостійну роботу, як сходинку до можливості розширення індивідуальності кожного учня, що збуджує підтримує інтерес до знань з метою оволодіння ними і застосування на практиці: "самостійна робота передбачає індивідуальне виконання її кожним учнем. Звичайно даються завдання, що виконуються колективом. Але в цьому випадку, справа організовується так, що кожен учень, несучи відповідальність в цілому всього колективу, виконував свою долю роботи".[2; 18]
Такі завдання, які несуть індивідуальний і творчий розвиток здібностей учнів повинні носити продуктивне виконання роботи, а не репродуктивне, і творитися з власної ініціативи учнів. Усвідомлена діяльність забезпечуватиме творчість, у якій проявлятиметься власний задум учнів, виражатимуться думки, завдання виконуватимуться самостійно за допомогою вже набутих знань. Творчий підхід до прочитаного твору допоможе учневі передати власні розповіді про героїв твору, неординарно переказувати оповідання чи казку. При виконанні таких робіт, найбільш продуктивно розкриваються вміння використовувати здобуті знання у житті.
Специфіка позакласного читання полягає в тому, що учень самостійно знаходить, читає, розповідає про книгу, про те, що схвилювало найбільше. І тому важливо, щоб школярі самі правильно орієнтувалися у фактах, усвідомлювали послідовність явищ і подій, зв’язок між ними і вчинками літературних героїв. Саме для такої мети і організовується самостійна робота над усвідомленням прочитаного тексту. У цьому випадку художні твори не втрачатимуть цілісності і повноти естетичного впливу на школяра. Книги, знайдені самостійно, але під керівництвом вчителя, допомагають учневі проявити певні самостійні здібності. Але уроки позакласного читання, це не тільки пошук нових книг, але й повторення вивченого матеріалу, закріплення отриманих раніше знань з чинних підручників. Необхідно продумати і організувати даний урок так, щоб розкрити весь потенціал знань учнів по вивченому матеріалу. Такі уроки включають різнопланові літературні джерела, що розвивають цікавість учнів до книги, навчають їх прийомам роботи з текстами різного характеру. Звичайно, самостійна робота учнів також необхідна, це пошук нових додаткових джерел, що забезпечуватимуть доповнення прочитаних раніше текстів демонструватимуть різні погляди щодо вивченої теми.
1.2 Формування у молодших школярів самостійності як риси особистості
Активна роль школярів у процесі навчання, де велика увага приділяється самоосвіті, зумовлює розвиток у них самостійності та ініціативи. Тому перед кожним вчителем постає завдання формування в учнів постійності як риси особистості. Крім того, якби самостійна робота на уроках позакласного читання була одним із провідних і домінуючих елементів, це дало б можливість як самим дітям вчитись зі свого особистого досвіду, розвивати мислення, розумові здібності, так і вчителю зуміти поставити процес оволодіння учнями вмінням самостійно працювати із художньою літературою на стежку самоосвіти, самоконтролю, самоаналізу, що розвивало б їх творчі здібності, формувало нові грані особистості. Адже учні – активні учасники позакласної роботи - мислять значно ширшими категоріями, мають можливість детальніше ознайомитись з новими творами у галузі літератури і мистецтва, розібратися у тих складних проблемах, які зараз висвітлюються у літературознавстві. Проте самостійну роботу на уроках позакласного читання треба збільшувати поступово, не скидаючи на дітей непосильну ношу розумової роботи, це забезпечить стабільний і систематичний процес оволодіння всім багатогранним світом літератури.
Деякі вчителі з обережністю відносяться до збільшення кількості самостійної роботи учнів і вводити у процес навчання такі завдання, які були б розраховані на вимоги високої самостійності при виконанні заданої роботи. Вбачаючи, що насичення уроків самостійними завданнями для учнів, вимагатимуть значно більшого часу на вивчення кожної теми програми, а це загрожує її невиконанням, не спромоглись зрозуміти одного – час на уроках позакласного читання відходити від загальних стандартів проведення і орієнтуватися на конкретний клас, атмосферу в ньому та рівень розумового розвитку, і відповідно складати таку програму, розраховану на здібності класу. Вчителі не вірять у сили учнів, проте досвід спеціалістів і методистів, які будують навчання на засвоєнні учнями самостійно навчальної програми, на їхній активності та ініціативі, доводить, що такі учні ясніше і швидше схоплюють і навчальний матеріал, і нові методи, прийоми, операції, виконують роботу з меншою кількістю помилок, проявляють інтерес до ефективності своїх вмінь і навичок.
Відомо, що будь-яка якість розвивається у процесі певної діяльності. Самостійність може розвинутись у дітей тільки у процесі самостійної роботи. При роботі із художніми творами проведення такого роду робіт не тільки відкриває великі можливості, але і є необхідним. Тільки при достатній увазі вчителядо організації самостійної роботи учнів, можна досягнути дійсно усвідомленого і глибокого засвоєння ними знань. Без їх самостійності неможливо виробити ніяких умінь та навичок роботи із художніми творами. Для оволодіння цими навичками необхідно організовувати певну практичну діяльність учнів так, щоб їм поступово було необхідно долати зростаючі труднощі та перешкоди, проявляти все більший рівень творчості та постійності. Самостійна робота виступає важливим засобом розвитку у школярів пізнавальних здібностей: спостережливості, допитливості, уваги, пам'яті, мислення, творчої активності. Разом з тим практика роботи з художньою книгою є також основою для формування в учнів самостійності як риси особистості. Проблема, яку ми розв'язуємо - це пошук відповідей на запитання, які допоможуть читачам-початківцям захотіти навчатись і звикнути працювати з художніми творами без спонукання з боку вчителя, але під його керівництвом. Зразу визначимося, що словосполучення "працювати з художніми творами" ми розуміємо як спосіб засвоєння читачем літературних одиниць на доступному рівні, не лише фактичному, логічному, й емоційно-оцінному. Саме в такому плані, як здатність читача при знайомстві з текстом зрозуміти, знайти раціональне зерно у смисловому значенні твору, запам'ятати, відтворити в пам'яті, не залишати без відповіді будь-яке з запитань, жодного не усвідомленого факту, події чи явища, що простежується у творі, розуміємо словосполучення "працювати з художніми творами".
Якість навчання визначається не тим, скільки дитина читає, як швидко читає твори і навіть не тим, залюбки чи під примусом береться за книжку, вона визначається прагненням дитини оволодіти навичками самостійної діяльності, компонентами якої є усвідомлення мотиву або потреби, знання світу книжок, вмінням працювати зі змістом книжки, сприймати і перетворювати здобуті знання у відповідності до своїх потреб. Теоретичний фундамент дозволив достатньо точно виділити основні, загальні для 4 класів початкової школи завдання уроків позакласного читання
1. Виховання читацької активності - пробудити у школярів цікавість до книжки і читання, навчити всебічно сприймати прочитане, удосконалювати у них навичку критичної оцінки матеріалу, що читається. Іншими словами – це допомога школярам в оволодінні художніми і образотворчими багатствами дитячої літератури.
2. Удосконалювати навичку і культуру самостійного читання налагодити і впорядковувати самостійне, домашнє читання школярів; навчати їх робити записи і замальовки до прочитаного; вміти бачити і оцінювати роботу художника-ілюстратора.
До культури самостійного читання відноситься і вміння дітей знаходити потрібну їм книгу і матеріал у самій книзі. Це вміння включає у себе два напрямки. З одного боку, навчити учнів сприймати книгу комплексно, тобто знати основні елементи книги і вміти ними користуватися, а з іншого, навчити дітей працювати з блоками книг і тематичними картками, познайомити з прийомами відшукування потрібного твору, розділу, книжки: навчати кваліфіковано накопичувати цікавий матеріал з періодичної преси, ознайомитися з правилами користування словниками і довідниками, сформувати основні навички гігієни читанням
3.Розвивати індивідуальні читацькі інтереси і схильності учнів. Урок позакласного читання повинен створювати навколо школяра постійну позитивну емоційну атмосферу, забезпечуючи цим цікавість до свого змісту. Розвиваючи дитячу уяву, характер уроку стимулюватиме самостійність читання і самостійність осмислення прочитаного.
4. Розширювати і поглиблювати знання учнів зі всіх предметів. Школа не повинна бути байдужою до того, що і як читають її учні. Виховання здійснюється не лише у плані роботи на уроках позакласного читання, але і на основі реалізації міжпредметних зв'язків, вміти переносити знання з одного навчального предмета на інший, що є показником рівня навчального процесу школи.
Говорячи про самостійну роботу, слід враховувати дві сторони одного процесу: навчальні функції вчителя і пізнавальні учня. Оскільки робота виконуватиметься учнем і його пізнавальна діяльність виступає важливим фактором у кінцевому результаті роботи, то необхідно прослідкувати, якими ж процесами зумовлена дана самостійність при особистій діяльності. Як вже говорилось, завдання, організовані для самостійної роботи учнів, тягнуть за собою мотив і інтерес. Вони відіграють роль комплексного подразника, що стимулюватиме аналітико-синтетичну діяльність під впливом мотиваційних збудників. Аналізуючи зміст отриманих завдань, учні починають шукати спосіб розв'язання з раніше виконаних завдань, підключаючи для цього пам'ять, мислення, увагу. Після виконання запланованих практичних дій, проводиться обов'язковий самоконтроль отриманих результатів і якщо учень отримає відповідь на поставлені перед ним завдання, то винагороджується мотив, як рушій у процесі діяльності, і інтерес до даного завдання. Пізнавальна діяльність задоволена. У випадку, якщо отриманий результат не відповідатиме правильній відповіді, то пошук продовжиться до тих пір, поки остання не буде знайдена. Вчитель при цьому знаходиться у тісному зв'язку з учнями і контроль виражається у завданнях для самостійної роботи. Спостерігаючи за практичними діями учня і контролюючи процес виконання завдань, дає школярам вказівки, з'ясовує правильність виконаної роботи, усвідомлення шляхів пошуку відповіді, перевіряє, якими знаннями, уміннями і навичками оволоділи учні, оцінює якість виконаної роботи. Таким чином, вчитель виступає організатором і критиком роботи учнів, головною ланкою в оволодінні знань і керівником у методиці застосування цих знань на практиці.
При самостійній роботі з книгою молодший школяр у початковій школі, за час навчання, повинен навчитись застосовувати такі вміння та навички, а саме:
- вміння працювати з книгою;
- поєднувати події, явища, вчинки у логічний зв'язок;
- робити нескладний аналіз прочитаного;
- встановлювати причиново-наслідкові зв'язки;
- самостійно знаходити невідомий твір;
- робити умовисновки за прочитаним.
Цікавим і важливим видом самостійної роботи є виконання завдань на порівняння творів за жанром, за написанням, за описаними фактами, подіями і явищами, що дає можливість розвитку в учнів не тільки пам'ять, а й мислення і увагу. Читаючи новий незнайомий твір, діти шукатимуть у своїй пам'яті факти, які допоможуть їм дати відповідь на запитання – читав чи не читав я щось подібне? Тобто, читаючи описане у творі, учень прагне знайти те особливе, що відрізняє одне явище від іншого (факт від факту тощо), і в залежності від подій і вчинків героїв розпочинає роботу над аналізом прочитаного, робить нескладні умовисновки. Це показує, що робота над твором і з твором проводиться в комплексі, де будь-який з компонентів служить незамінним фактором. Працюючи з творами, які були прочитані на уроках класного читання і які учням доведеться пригадати до уроків позакласного читання, вимагається певних зусиль для усвідомлення учнями стилю письма того чи іншого автора, вміння прослідковувати зв'язки між творами. Крім цього, слід звернути увагу учнів на систематичне ведення домашнього словника, де б записувались назви художніх творів, прочитаних ними, вислови, які найбільш запам'яталась, слова, які слід використовувати у своєму мовленні. Безперечно добре роблять вчителі, що спонукають школярів до праці з ними і за межами школи. Лише тоді, в учнів виникатиме бажання вчитися, проявляти ініціативу, знаходити, аналізувати, доповнювати художній твір не чужими, а своїми думками, вони відчують потребу у цій роботі з боку вчителя, в інакшому випадку, ця робота не має логічного завершення.
Таким чином, самостійна робота у процесі позакласного читання не будується в одному напрямку, вона багатоальтернативна; вибір саме того напрямку, який відповідатиме темі і меті конкретного уроку залежить в основному від тих навчальних і виховних завдань, які перед ним ставляться. Міра зацікавленості учнів у цих роботах також різна. Слід відзначити, що при всій багатогранності видів самостійних робіт учнів успіх зумовлений певними дидактичними умовами, а саме:
– наявними в учнів знаннями для розуміння мети виконаної роботи;
– бажання знаходити, приносити книжки і розповідати про них, вміння доводити особисту думку словами автора твору, що говорить про глибокий аналіз прочитаного
– вміння поєднувати різні види роботи на уроці, не роблячи акцент на самостійній роботі як домінуючій;
– потоваришувати з книгою і навчитись користуватись нею так, щоб по закінченні школи читання було для дітей постійною потребою і допомогою у житті;
– обов'язковим оцінюванням з боку вчителя виконаної роботи учнями.
Завдання вчителя полягає в тому, щоб вести школярів по такому шляху, який у повній мірі розкриє прихований потенціал задатків учнів, підтримати розвиток у них умінь працювати з книгою, стимулювати бажання самостійно здобувати знання, навички і вдало використовувати їх на практиці. Вчитель, який відкриє мотив учневі, покаже перспективу у виконаній роботі, правильно оцінить досягнене, отримає високі результати у навчальному і виховному відношенні.
Лише чітко продумана система художніх образів прочитаних творів, цілий ряд світоглядних, моральних і суспільних понять позитивно вплинуть на розвиток особистості молодшого школяра. Розкриється художній смак, відбудеться оволодіння вмінням працювати з книгою, що сприятиме збагаченню знань учнів про навколишній світ. Тому успіх навчально-виховного процесу залежить від того, як учитель правильно організує самостійну роботу школярів, які завдання для цього використовує, яку мету переслідує. Досягнення найвищого рівня самостійної роботи – творчого – можливе тільки за умови правильної організації пізнавальної діяльності учнів, що безперечно дасть підвищити результативність позакласного читання в цілому.
Позакласне читання як навчальний розділ за своєю метою, і завданням посідає особливе місце у системі початкового навчання читанню. Відомо, що на уроках навчання грамоти і класного читання діти оволодівають навичками техніки читання, а також прийомам роботи з текстом по його аналізу, вказаним вчителем. При цьому використовуються одні і ті ж книги: "Буквар", "Читанка", робота з якими проводиться за допомогою і під керівництвом вчителя. Мета уроків позакласного читання інша: виробляти в учнів стійку потребу самостійно і усвідомлено вибирати і систематично читати книги, застосовуючи при цьому всі знання, уміння і навички, якими діти оволоділи на уроках навчання грамоти і класного читання.
У процесі позакласного читання у початкових класах розв'язуються завдання становлення і подальшого удосконалення читацьких якостей школярів, розвиток повноцінного сприймання дітьми художніх творів. Система читацьких художніх образів допомагає оволодіти вмінням працювати з текстом, що сприяє збагаченню знань учнів про навколишній світ. Ці завдання вчитель початкових класів розв'язує через продуктивну систему самостійних робіт учнів з художніми книжками. Проводячи самостійну роботу на уроках позакласного читання, прагнучи, щоб вона відповідала кожному етапу уроку якомога точно, використовуючи різні методичні прийоми у її проведенні, передбачалось сприяти кращому формуванню вмінь працювати з книгою, виховувати інтерес учнів до читання, тобто формування правильного типу читацької діяльності, який базується на читацькій самостійності.
Читацька самостійність це інтегрована якість особистості, яка характеризується наявністю у читача мотивів, що спонукають його звертатись до книжок і сумою знань, що дозволяють йому реалізувати ці мотиви з найменшою затратою часу та зусиль у зв'язку з громадською таособистою потребою. Це усвідомлений вибір книги, застосування вмінь і навичок з читання, якими володіє учень на момент діяльності з книгою.
Зовнішнім показником і проявом мінімального рівня сформованості у читача будь-якого віку основ читацької самостійності, є знання широкого кола доступних книг, і як наслідок – інтерес до книг, здатність вибирати їх для себе у відповідності до власних можливостей, прочитувати їх з максимально можливим освітньо-виховним ефектом. Читацьку самостійність не слід ототожнювати з самостійним дитячим читанням. Оскільки, останнє – це індивідуальне, без безпосередньоїдопомоги іншої особи спілкування дитини з доступним світом дитячих книжок, у процесі якого дитина здійснює:
1) свідомий вибір книги для себе;
2) читання книги за всіма правилами, засвоєними на момент зустрічі з нею.
Книга – це та основа, з якою учень повинен навчитись працювати самостійно, щоб звикнути думати над нею до уроку, вміти передбачати її зміст, працювати не лише з поданим текстом, а й супровідними його ілюстраціями.
У дітей на попередніх етапах (підготовчому, початковому, основному) закладені елементарні основи читацької самостійності. На заключному ж етапі завдання полягає у тому, щоб ці основи використовувати, розвивати, удосконалювати. Це завдання може бути розв'язане шляхом умілого і доцільного керівництва самостійним дитячим читанням у вільний від навчального режиму час.
Особливого значення у наш час набула самостійна робота пошукового характеру, метою якої є процес засвоєння знань, умінь і навичок, а також набуття і формування позитивних мотивів навчання. У працях вчених та вчителів-практикантів відображена ідея про те, що елемент пошуку притаманний діяльності учнів при вивченні певного художнього твору чи добірки творів. Він є невід'ємною частиною роботи школярів, оскільки допомагає їм орієнтуватися у світі літературних художніх образів, прихованих від поверхневого погляду.
Методист Н.Д. Молдавська, розкриваючи сутність самостійної роботи, відносить її до виду діяльності, що співвідноситься з усіма методами навчання роботи з художнім твором. При цьому вона відзначає, „що самостійна робота може носити найрізноманітніший характер: від спостереження школярів над особливостями мови твору до самостійної оцінки та висновків про нього. Тому самостійну роботу, на її думку, слід організовувати так, щоб діяльність школярів завжди була пов'язана з пошуками того нового, що в силу певних причин залишилось поза межами дитячого сприймання. [35; 27].
Духовний світ учня, його моральні позиції, внутрішня дисципліна, вміння відстоювати власні інтереси – це головне прагнення сучасного вчителя і кінцевий результат його діяльності. Дуже важливо виховувати з раннього дитинства колективізм, вимогливість до себе і до інших, чесність, доброзичливість, розвивати почуття прекрасного, естетичний, смак, вміння розуміти і цінувати твори мистецтва. І хоча у початкових класах література не вивчається як окремий предмет, однак, при визначенні значення уроків позакласного читання, необхідно перш за все враховувати місце літератури у житті суспільства, її вплив на формування людини як . особистості. Тому на сьогоднішній день залишається актуальним питання: як навчити учнів самостійно працювати з книгою і як цього навчитися? Відповідь на друге питання однозначна – тільки самостійна, пізнавальна діяльність учнів з художньою книжкою дає позитивний результат, створюється нова сходинка у формуванні особистості – самостійність, що виникає в учнів за новою навчальною системою.
У сучасних умовах проблема навчання самостійному здобуттю знань і постійному їх поповненню є особливо гострою. Відзначено, що у сучаснійпрактиці увага і енергія школярів зосереджена на змісті засвоєного матеріалу. Між тим, розумовий розвиток відбувається в результаті поступового оволодіння учнямиспособів творчої діяльності. Значить, для того, щоб школярі змогли самостійно на творчому рівні здобувати знання, вони повинні знати і вміти як це робити. Цього повинен навчити їх вчитель за допомогою завдань для самостійної роботи, які приводять до більш помітного та поглибленого розуміння художнього твору.
Багаторічні дослідження проблеми самостійної роботи у процесі позакласного читання дозволили вченим прийти до висновку про органічний зв'язок елементів репродуктивного і творчого характеру в самостійній діяльності школярів. Доведено, що як і в репродуктивних роботах містяться творчі завдання, так і в творчі включено відтворюючі завдання. Ця концепція знайшла підтримку у вчених і вчителів та дозволила диференціювати самостійну роботу, тобто, розрізняти її як творчу, репродуктивно-творчу, репродуктивну. При роботі з художніми творами до репродуктивної слід віднести таку роботу, при якій учні передають зміст прочитаного, відповідають на нескладні запитання. Репродуктивно-творчою самостійна робота є тоді, коли разом з відтворенням тексту твору, школярі знаходять нові риси, сторони літературних героїв, зображених автором. Творчою є така самостійна робота, при якій учні порівнюють явища, події, факти і дають їм оцінку. Важливим залишається завдання формувати за допомогою певних видів робіт літературного світогляду, якому притаманні особливості, що зумовлені віковими показниками, життєвим досвідом, обсягом знань. Досягнення найвищого рівня самостійної роботи – творчого-можливий тільки за умови правильної організації всієї пізнавальної діяльності школярів. При цьому слід пам'ятати, що ефективність самостійної роботи залежить від збільшення в пізнавальній діяльності творчих робіт.
Завдання для самостійної роботи повинні бути логічно пов'язані з літературним матеріалом уроку. Зміст їх на різних структурних етапах має бути таким, щоб у сприйманні матеріалу брали участь різні види пам’яті: зорова, слухова, моторна. Всі завдання мають бути спрямовані на розвиток логічного мислення, містити посильні перешкоди, подолання яких потребує вольових зусиль та систематичного навчання. Самостійна робота одна з найскладніших форм навчальної діяльності, тому учнів потрібно до неї готувати. Це можна робити за допомогою чітких, стислих, інструкцій, вказівок, показу зразка, колективної роботи.
Вміння добре спланувати і точно виконати самостійну роботу приходить до дітей не зразу. Чим більш творчий характер мають завдання вчителя, тим важче працювати учням, хоча інтерес до цієї роботи у них не зникає, а навпаки, зростає при правильній постановці завдань вчителем і його допомозі. Вчитель допомагає учням визначити тільки загальний порядок роботи, а конкретний її зміст на кожному етапі не відпрацьовується. Це учні повинні зробити самі, спираючись на текст твору. Учні 4 класів вже самостійно планують свою роботу, не потребуючи допомоги з боку вчителя.
Сучасне систематичне навчання дає можливість підвищити результативність уроку через організацію діяльності як всього колективу, так кожного учня зокрема. В якості головного, при формуванні читацької самостійності і типу правильної читацької діяльності прийнято застосовувати метод "читання - розгляд" – це такий спосіб взаємодії вчителя і учня з дитячою книгою, який спрямований на відтворення та усвідомлення дітьми діалектичної єдності форми і змісту текстової і позатекстової, що складають суть книги та на використання закономірностей, що обумовлені цією єдністю. Сама назва методу говорить про те, що обидві сторони: читання і розгляд книжки, спрямовані на її сприймання, взаємопов'язані. Оскільки, і текст, і позатекстова інформація розраховані на те, щоб читач усвідомлено і доцільно засвоював зміст книги. Вміти розглядати книгу – це не значить вміти оцінити її зовнішні варті уваги атрибути [оформлення, формат, колір, малюнки). Коли ми говоримо про позакласне читання, то мета розгляду інша: дати молодшим школярам зразок розгляду книги, оволодівши якими діти зможуть до читання тексту передбачити орієнтовний зміст книги, а потім вибирати книги для себе, за власними смаками, за інтересами без втручання дорослого.
Метод "читання - розгляд" є домінуючим в системі позакласного читання. Однак, не втрачає своєї актуальності й метод "живого слова" у всіх його різновидах, а також літературні ігри, конкурси, використання технічних і наочних засобів, які спрямовані на реалізацію ведучого методу навчання.
Про рівень самостійності учнів свідчить і їх здатність використовувати набуті знання, вміння і навички на новому тексті. Достатнім показником самостійності, на думку вчених, є запитання самих. учнів. Конкретні цінні рекомендації щодо цієї роботи дає методист М.О. Рибнікова. Вона пропонувала вчителю поступово зменшити свою допомогу у роботі з текстом шляхом зменшення кількості запитань для аналізу. Така робота дає можливість учням проявити свої здібності, тобто, вони показують глибину знань з прочитаного твору, прагнучи при цьому задавати запитання, відповіді на які інші діти не в змозі дати. У цьому випадку учневі потрібно не тільки сформулювати чітке і логічне запитання, але й знати відповідь на нього. Учні між собою у класі вільно спілкуються, тому вчителеві на позакласному читанні доречно використовувати цей вид роботи, створюючи невимушену і доброзичливу атмосферу, де кожен з учнів бере участь.
Не менш цікавою є робота в парах чи індивідуально. Працюючи в тарах, учні отримують картку із завданням і спільно його виконують, при чому ті учні, які мають певні прогалини у знаннях, можуть заповнити їх при допомозі товариша. Це не означає, що учень копіює, просто вводиться самоконтроль і взаємоконтроль під час самостійної роботи, що надає їй ефективності. Школярі поступово вчаться помічати помилки товаришів, а з часом уникати їх у своїх відповідях. Цей вид роботи допомагає учневі глибше і повніше розкрити свої знання, знаходячи підтримку з боку товариша. Але таким видом роботи не можна зловживати, бо з часом учні намагатимуться перекласти всю відповідальність за самостійну роботу з себе на когось іншого.
Підтримувати учня у його починаннях дуже важливо, особливо, коли це стосується читання літератури, тому що реалізація їх вміння через глибоку і творчу підготовку тієї чи іншої теми, дасть їм змогу в майбутньому справді правильно і самостійно організовувати свою роботу, творчо готуватись до позакласного читання на скільки дозволяє їм їхня самостійність. Теми, які добираються до уроків позакласного читання, можуть мати найрізноманітніше спрямування. Ми ж, у свою чергу, пропонуємо робити акцент не тільки на творах, які мають безпосередню посилку на уроки класного читання, але й на ті, які визначає кожен вчитель індивідуально, виходячи з розумових і інтелектуальних здібностей свого класу. Обмежень у матеріалі майже немає, світ дитячої літератури настільки широкий, що добір матеріалу може відбуватися за тими критеріями, які спеціально корегують сприйманням молодшого школяра. Саме тоді, коли враховується бажання і інтереси учнів, буде закладене раціональне зерно, що змусить дітей працювати і думати над новими незнайомими творами. У такому випадку твори мають установку на яскраве емоційно-образне сприймання художніх творів, що відповідають віковим особливостям учнів. Дані тексти повинні мати цікаву сюжетну лінію, наявність позитивного персонажу, розвивати словниковий запас школярів, підсвідомо впливати на розумову сторону розвитку дитини словом. Важливо, щоб учні глибоко усвідомлювали опосередковане звернення до них авторів, ніби спілкуючись через написане у творі.
Реалізуючи завдання уроків позакласного читання, визначених програмою для початкових класів, вчитель постає перед проблемою принципів відбору навчального матеріалу за системою, яка робить акцент на самостійній роботі учнів з художніми книжками:
Актуальність підібраного матеріалу;
Тематична спрямованість матеріалу;
3. Реалізація взаємозв'язків класного і позакласного читання;
4. Можливість планування самостійної роботи, як при роботі з художньою книжкою, так і з її текстом(ами).
Принцип актуальності підібраного матеріалу виходячи з врахування потреби розкриття теми учням, усвідомлення значення даного уроку – важлива проблема, яка постає перед вчителями. Скільки учнів у класі, стільки і бажань звернути більше уваги на той напрямок дитячого сприймання, який відповідає їхнім потребам. Важливо організувати урок позакласного читання так, щоб забезпечувався тісний контакт вчителя і учня, де останній посідав перше місце в навчально-виховному процесі. Також не слід забувати, що ці уроки повинні відповідати програмовим вимогам з позакласного читання, забезпечуючи взаємозв'язок навчально-виховного процесу і організації уроку вчителем. Матеріал, дібраний до уроку, може бути спрямований на величезну кількість напрямів художнього слова: казку, вірш, оповідання, легенди, приказки, загадки, трагічні і комічні твори. Але завжди вчитель повинен врахувати наслідки таких уроків, мету їх проведення, актуальність теми на даний момент проведення. Тобто, слід організувати урок позакласного читання, виходячи з потреб і бажань учнів, та врахування програмних і вікових особливостей процесу навчання.
Принцип тематичної спрямованості матеріалу дає можливість ширше реалізувати світоглядний потенціал навчання дітей вмінню працювати з художніми творами, сконцентровувати їх увагу на тематиці даного уроку. Цей принцип також відкриває широкі можливості творчого пошуку, де кожен з учнів зможе по-новому відкритися. Адже підібрані теми можуть бути різними: близькі і відомі учням твори; невідомі твори ті, що розширюють читацьке коло школяра, розвивають вміння бачити і відчувати красу навколишнього тощо. Актуальність цього принципу дозволяє неформально реалізувати умову зв'язку навчання з життям, уникати неприродності у відборі навчального матеріалу, стимулює до самостійного пошуку такого ж матеріалу самими дітьми.
Наприклад, готуючись до уроку на тему: "Твори всесвітньо відомого казкаря Г.К.Андерсена", учні отримали завдання: поновити у пам'яті біографічні відомості про автора прочитаних книг; організувати книжкову виставку; навчитись коротко переказувати книжки; добре орієнтуватися в колі книг казкаря, щоб вміти розпізнати казки за малюнками, опорним блоком слів, за початком твору; підготуватися до інсценізації окремих епізодів казки (робота в групах), постановка живих картинок. Тобто усі завдання складались так, щоб учень не зміг обмежитись прочитанням однієї книги, а хоча б декількох. В іншому випадку, робота учнів на уроці буде однобокою. Усі вище вказані види робіт вимагають від школярів великої самостійності вдома, підготовка повинна бути логічно продуманою і не бездумною, адже урок організовується для перевірки вміння самостійно працювати з новими і вже добре відомими творами.
До уроку були прочитані такі казки: "Гидке каченя", "Дикі лебеді", "Снігова Королева", "Дюймовочка", "Кресало", "Свинопас". Робота організовувалась послідовно, спочатку завдання отримали всі учні класу.
1. Які твори казкаря ви прочитали до уроку? З якими казками познайомились вперше?
2. Назвіть головних героїв казок Г.К.Андерсена. Хто з них вам найбільше подобається? Чому?
3. До яких казок ви звертались, щоб відповісти на запитання:
- Хто допоміг Дюймовочці? Скільки братів було у Солдатика? Що заважало Солдату і Балерині одружитися?
- У які квіти перетворились гидкі жаби? Чому мовчала принцеса?
- Де зараз черевички Герди? У якій країні знаходиться розбите дзеркало? Чи існує на світі Снігова Королева?
4. Порівняй між собою Дюймовочку і Герду. Чи схожі вони? Що ти можеш розповісти про цих героїв.
5. Яку з казок ти хочеш розповісти всьому класу?
Також завдання отримали окремі учні на карточках, що дало можливість перевірити розуміння учнями казок і вміння працювати з текстом::
1. У яких казках тобі трапилась така героїня як Чаклунка? Напиши назви цих казок.
2. Назви головних героїв прочитаної тобою казки. Чим вони тобі. сподобалися? Хто не сподобався?
3. Ким були герої один для одного?
4. Що хотів автор сказати цим твором?
5. Чому цей твір є казкою?
Таким чином, усі учні класу, через завдання, поставлені до уроку, :змогли проявити свою творчість, а це говорить про розуміння даних завдань і бажання проявити себе з найкращої сторони.
Підготовка до уроку на тему: "Усна народна творчість" велась дещо в іншому напрямку: насамперед, учні повинні були самостійно розібратись, що належить до теми уроку. Звичайно, з деякими основними напрямками вони вже були знайомі з уроків класного читання: казки, прислів'я, але, що ще відноситься до народної творчості, не знали. Як потім сказали діти, вони і не уявляли, що усна народна творчість така різноманітна і багатогранна: прикмети, скоромовки, нескінченні пісеньки, загадки, легенди і т.д. Був проведений конкурс на кращий вірш, учні розповідали, давали відповіді на запитання і самі запитували:
1. Хто є автором цього вірша?
2. Чи знаєш ти історію вірша? Розкажи.
3. Подумай, на що треба звернути увагу читаючи цей вірш? Чи є у ньому незрозумілі слова? Де ти міг чути ці слова? Хто говорить ці слова?
4. Чому цей вірш тобі подобається? Які рядки відображають головну думку вірша?
Попередньо учні отримали завдання: для голосного читання вибрати і підготувати такий твір, який особливо сподобався і пояснити причини вибору; намалювати словесні картинки улюблених героїв прочитаного твору; підготуватись до творчого переказу від імені героя казки; підібрати приказки до розповіді або діючої особи.
Як з'ясувалось, діти дуже полюбляють розгадувати загадки, при чому не просто розгадувати, а практично всю роботу організовувати так, щоб вона тісно перепліталась з ними. Даючи дітям завдання знайти загадки про тварин, а це було одне з-поміж інших завдань, не сподівались такого ставлення, деякі завдання взагалі не були виконані, проте загадок було достатньо, як по темі, так і поза нею. І що головне, робота велась не просто загадка-відгадка, а сам процес розгадування був захоплюючим. Адже, методика роботи з загадками передбачає, що навчати дітей відгадувати слід починати не з загадування, а виховання вміння сприймати предмети і явища. з різних боків, бачити світ у різноманітних зв'язках і залежностях, у кольорах, звуках, русі, зміні. Ці знання висловлюються влучним, образним словом. Під час спостережень учні знаходять слова, які б точно відбивали побачене. Наприклад, пропонували дітям склянку води, пісочний годинник, соломинку. Діти повинні були відгадати, до якої з казок Г.К.Андерсена це відноситься. Поки діти думали, зачитали їм загадку:
Один біжить, другий лежить, а третій кланяється.
(вода, пісок, очерет).
Або, загадуючи один одному загадки про тварин, демонструвалиїм ілюстрації, на основі яких діти коментували свої відповіді.
Аналіз прочитаних оповідань доцільно вести так, щоб діти самі приходили до відповідних оцінок поведінки персонажів, висловлювали своє ставлення до описаних подій. Вчителю слід ширше застосовувати запитання, які змушуватимуть учнів думати, порівнювати, оцінювати, робити висновки хоча можливість застосовувати запитання, що спонукають учнів до репродуктивної відповіді не відкидається.
При роботі над казкою увагу учнів слід зосереджувати на розкриття особливості казки як жанру. Звичайно, від учнів не слід вимагати наукового її визначення. У початкових класах мова може йти про набуття загальних уявлень про казку та її відмінності від інших жанрів: умовність, наявність однотипних дій, особливості побудови цього виду народної творчості. Щодо опрацювання легенд вчителю слід звернутись до історичної сторони вивчення цього жанру. Адже важливо підвести учнів до сприймання легенд як подій, що дійсно відбувалися, але факти і достовірність яких дещо перебільшена. Легенди поглиблюють в учнів уявлення про минуле, що створило теперішнє і мають великий вплив на майбутнє. Вчитель підводить учнів до розуміння того, що легенда – це не тільки вимисел народу у минулому, але історичність викладених фактів, які за своєю суттю правдиві.
Мовлення – комунікативний засіб, що обслуговує людей у їхньому спілкуванні, надає можливості виражати емоції. Культура спілкування, культура почуттів виховується у процесі спілкування. Найбільш складною в системі уроку є організація природної ситуації, доброзичливості, комунікації. Але сама мова, народна творчість мають багаті почуттями і емоціями твори, що дозволяють організувати цікаву і корисну розмову. Це пісеньки-приспіви і нескінченні пісеньки. Саме завдяки їм школяр опановує почуття, вчиться вільно володіти мімікою, розуміти значення найпростіших жестів. Такі нескінченні пісеньки дають можливість учням самостійно виявити свої акторські здібності у маленькому театрі (класі): поза, міміка, мовлення, жести. Дитина самореалізується, що дуже важливо у молодшому шкільному віці.
1. Чи подобаються тобі нескінченні пісеньки? Чому? Розкажи улюблену пісеньку,
2. Хто головні герої нескінченних пісеньок?
3. Запам'ятай і продовж нескінченну, пісеньку:
Був собі баран та вівця
І мали стіжок сінця,
Але казка ця з кінця.
Був собі баран та вівця.
4. Чому цю пісеньку називають нескінченною? Доведи свою думку.
Жива картинка не лише методичний прийом, але і допомога дітям. Цільове призначення прийому гри - допомогти через міміку і жести відтворення персонажів казки, на чуттєвому рівні усвідомити твір. Це дасть учневі можливість розвинути емоційну грамотність, бачити й розрізняти рухи співрозмовника і правильно на них відгукуватись. Жива картинка своєрідний театр міміки і жестів. Тому під час постановки всі учасники (актори і глядачі) набувають камерного досвіду спілкування в театральній атмосфері, що збагачує їх комунікативні можливості.
Працюючи над віршами, не слід забувати, що об'єкт аналізу – поетичний твір. У нього особлива форма, що зумовлює використання специфічних прийомів роботи над ним. Їм притаманні образність, своєрідна синтаксична будова речень, лаконічність змальованих образів. Це змушує вчителя бути особливо пильним при аналізі віршів як літературного жанру. Також цікавим видом роботи на уроці позакласного читання, де проявляється підготовленість учня, є прийом роботи "впізнай мене". Найкраще користуватись цим видом роботи на початку уроку. Діти пригадують казки, готуються сприймати твори певного жанру.
1. Сніг, троянди, санки, дзеркало, ворона, олень, королева (Казка "Снігова Королева").
2. Кропива, відьма, принцеса, лебеді, підземелля, німота (Казка "Дикі лебеді").
3. Матрац, принцеса, горошина, указ, король, королева (Казка "Принцеса на горошині").
Діти спроможні самостійно складати такі блоки слів, які характеризують казку і виконують цю роботу з задоволенням. Або можна доповнити цей вид діяльності: спочатку зачитати блоки слів, а потім запропонувати, за наперед заготовленими ілюстраціями, вибрати ті, які відносяться до тієї чи іншої казки. Проте одразу ж слід застерегти, що не потрібно спонукати учнів до багатослівних міркувань. Вони лише поєднують приготовлені малюнки зі словами.
Усі вищевказані види роботи становлять лише малу частку від того, що можна запропонувати учням на уроках позакласного читання, проте, і вони показують, де і коли дитина зможе проявити себе, як самостійна особистість. Проблема коли - особливо важлива. Оскільки роботу учні виконують самостійно, а діяльність і характер уроку проходить за тим сценарієм, який напише вчитель, то запропоновані види роботи можна використовувати на будь-якому етапі уроку, залежно від того, чого вчитель хоче досягнути на уроці і яка роль у цьому процесі належить учням.
Важливою є реалізація принципу взаємозв'язку класного і позакласного читання, адже ці уроки тісно переплітаються між собою. Тільки такий комплексний підхід дасть змогу розв'язати навчальні і виховні завдання. Самостійна робота учнів з художніми творами цікава тим, що має тісний зв'язок з розвитком зв'язного мовлення учнів. Вчитель початкових класів повинен знати, що живому спонтанному мовленню дітей на уроках позакласного читання повинно надаватись більше уваги і часу, ніж це робиться зараз у школі. При цьому слід враховувати мовлення дітей. Завдяки безпосередньому спілкуванню виражається набагато більше, ніж завченим текстом, який учень перекаже, відповідаючи питання уроку. При таких виразних ситуаціях виявляється весь конкретний зміст мовлення, який у значній мірі проявляється через такі моменти. (зміст сказаного, інтонація, відношення, стилістика та інше). Справжнє мовлення досягається власними висловлюваннями, міркуваннями, переживаннями, що розкривають внутрішній прихований світ дитини. Тому нерідко спостерігається, коли учень на уроці позакласного читання легко розповідає твори завчені на уроках класного читання, по-новому їх передаючи.
Перед кожним вчителем початкових класів серед найважливіших завдань постає завдання формування в учнів самостійності як риси особистості, яка може розвиватися у дітей тільки у процесі самостійної роботи. Вчителю-класоводу при відборі текстів потрібно усвідомити, що твори на уроках позакласного читання - це не знаряддя і навіть не дидактичний матеріал. Це навчальний матеріал, вивчаючи який, діти засвоюють нові, життєво необхідні їм знання про навколишній світ і своє місце у ньому.
Таким чином, лише продумана система навчання школярів вмінню правильно працювати з художніми творами, з врахуванням принципів відбору матеріалу для розвитку самостійності у процесі позакласного читання, дасть можливість систематичного впливу на розвиток думаючого, самостійного, начитаного учня. Діти повинні прагнути ближче знайомитися з новими книгами, проводити активну самостійну роботу з ними, що допоможе краще їм зрозуміти навколишній світ і змінити його.
Проводячи самостійну роботу не слід забувати і про диференціацію навчальної роботи. Перш за все диференціація проявляється в організації домашніх завдань: всьому класу (виконання обов'язкове для всіх), за бажанням (для сильніших учнів). Наприклад, до уроку про творчість Джанні Родарі можуть бути такі домашні завдання:
1) всьому класу - читати вірші і казки Д.Родарі, один з його віршованих творів вивчити напам'ять; по групах – підготувати інсценізацію по матеріалах казки "Пригоди Цибуліно";
2) за бажанням – намалювати портрети героїв казки "Пригоди Цибуліно"; у віршах Д.Родарі знайти рядки, які могли б бути заголовком до всієї творчості письменника, свою точку зору вміти доводити;
3) додаткові завдання - написати твір на тему: "Яким я уявляю собі Джанні Родарі".
ЗАВДАННЯ:
1. Запитання до біографії письменника:
- В якій країні народився Джанні Родарі? Чи це справжнє його ім'я і прізвище?
- Яку роль у творчості казкаря відіграли батьки?
- Які факти з життя Д.Родарі допомогли ближче звернутись до дитячої літератури?
- Про що б ви хотіли запитати Д.Родарі?
2. Запитання до творчості письменника:
- Яка основна тематика творчості Д.Родарі? До якого виду дитячої літератури вона відноситься? Чому?
- Які твори вам вдалось прочитати до уроку?
- Хто головні герої його творів? Чи сподобались вони вам?
Доведіть свою думку.
- Які події з прочитаних творів вас особливо здивували? Чому?
- Де відбувались події, описані у віршах?
- Хто з героїв вам особливо запам'ятався? Чому їх характери такі різні?
- Чому у творах автор не писав про людей, а описував об'єкти живої природи?
- Які особливості творчості цього письменника ви змогли відмітити?
- Можливо хтось знає, хто ілюстрував його твори на батьківщині, в Італії?
Диференціація навчальної роботи на уроках позакласного читання проявляється також у системі колективних завдань. Як правило така мікрогрупа – це декілька учнів: спільне оформлення класу, підготовка вікторин, літературних загадок і т.д. Необхідність диференційованих завдань присутня і на самому уроці позакласного читання, і при перевірці підготовки домашніх завдань. Запитання, складені вчителем по прочитаному вдома матеріалу, дають можливість виступити і сильнішим, і середнім, і слабшим учням. Таким чином, вчитель здійснюючи диференціацію навчальної діяльності учнів, прагне охопити роботою всіх дітей без винятку, що у рівній степені дасть можливість перевірити готовність школярів, як на самому уроці, так і при організації домашніх завдань.
Велику роль у розвитку індивідуальних інтересів дітей відіграють різноманітні способи, самостійної роботи у процесі позакласного читання організації домашніх завдань, що вимагають посильної активностіі самостійності. Наприклад, підбір ілюстрованого матеріалу, тематичні домашні завдання, складання запитань самими учнями і т.д. У цьому випадку певну, роль можуть відіграти такі прийоми, як заохочення вчителя, рекомендації учням книг з . яскраво вираженими елементами зацікавленості. Крім цього слід враховувати психологічні особливості окремих дітей: учнів, схильних до фантазування, легше зацікавити до читання науково-пізнавальних книг, а з уповільненою реакцією – до читання казок.
Іноді індивідуальні інтереси доводиться розвивати не прямо, а опосередковано. Наприклад, учень любить малювати, а до читання відноситься байдуже, значить, потрібно заохочувати його до цієї роботи, доручаючи оформити класну виставку ілюстраціями. При чому спочатку попросити зобразити малюнок до відомої книги, похвалити, використати його роботу як наочність до уроку. Потім дати завдання: прочитати невеличку розповідь до теми найближчого уроку позакласного читання, зробити до нього яскраво оформлену ілюстрацією і скласти коротку розповідь до неї. Але вчитель повинен продумати так завдання, щоб учень сам дійшов висновку, що необхідно спочатку прочитати даний твір, а вже потім приступати до конкретної роботи. Таким чином, через пряму зацікавленість школяра до малювання, можна опосередкованим шляхом розвинути у нього інтерес до читання.
Отже, опора на особистий досвід учнів, як одна з дидактичних основ побудови навчального процесу у позакласному читанні, часто переходить у план розвитку індивідуальних читацьких інтересів школярів, і що у свою чергу базується на особистому і життєвому досвіді дитини.
Домашнє завдання у процесі позакласного читання, як це прийнято у педагогіці бувають індивідуальними, груповими і колективними. Різниця лише у тому, що у практиці проведення уроків позакласного читання ще існують завдання за бажанням, які забезпечують розкриття читацьких інтересів і схильностей. Окрім цього, як правило, присутні три види завдань, або по крайній мірі два з них. (див. диференціацію) Найважливіше для вчителя у підготовці позакласного читання налагодити виконання домашніх завдань. Найбільш відповідальна частина проведення цього уроку - перевірка домашнього завдання, яка передбачає не тільки контроль за самостійним читанням учнів, але й уточнення, поглиблення, розширення уявлень школярів за прочитаним матеріалом. Тому, за кількістю часу, відведеному на перевірку свідомого і осмисленого прочитання заданих додому творів, домашня робота стоїть на одному з перших місць. Безпосередньо саму перевірку треба організовувати так, щоб ініціатива і творча активність школярів не проявлялась стихійно, маючи на увазі не тільки розвиток читацьких інтересів, але і якості учня в цілому. Окрім цього, потрібно використовувати коло вмінь і навичок учнів, здобутих у навчально-виховному процесі на інших уроках.
Види перевірки домашніх завдань можуть бути різними, але обов'язково включати в себе елементи гри і спиратись на творчу активність учнів. Одним з поширених видів перевірки є система запитань, розрахованих на досягнення тієї чи іншої мети уроку. Обов'язковою умовою при цьому є те, що на поставлені запитання неможливо було б відповісти правильно при неуважному читанні твору. У запитаннях, поставлених вчителем, повинен зустрічатися проблемний елемент; розглядаючи творчість письменників рідного краю можливе використання таких запитань:
1. Порівняй стиль написання віршів Н.Забілої і М.Підгірянки. Чиї вірші вам більше запам'яталися? Чому?
2. Вірші яких поетів ви ще прочитали? До складу яких книжок вони увійшли? До яких з них ви зробили малюнок? (Малюнки переглядаються).
3. Який малюнок вам сподобався? Як ви вважаєте, він точно відтворює зміст вірша? Чим треба доповнити малюнок? Як ви думаєте, хто є улюбленим поетом "художника"? У якій книзі можна прочитати цей вірш?
4. Які слова вживає автор, щоб викликати в читача піднесений настрій (почуття жалю, скорботи, смутку, радості, переконаність, впевненість, хвилювання, роздуми...)?
5. Вірші якого автора вам трапились вперше? Чи довідались ви щось про цього автора? Розкажіть.
Іноді на уроках позакласного читання вчитель пропонує учням самостійно продумати запитання для своїх товаришів. У цьому випадку враховується і запитання, і відповідь на нього. Цей прийом допомагає вчителю визначити уважність учнів при читанні твору, розуміння прочитаного і ступінь зацікавленості з боку школяра. Широко розповсюдженим видом перевірки домашнього завдання є різноманітні літературні ігри. Літературні ігри за своєю суттю не повинні копіювати зміст уроку, і за структурою нагадувати опитування учнів. Вони закріплюють прочитаний матеріал, розширюють інтереси школярів, творчі здібності. До таких літературних ігор можна віднести:
"Літературний двобій". Умови гри: перший учень задає запитання по матеріалу домашнього читання, другий швидко відповідає на нього і так само швидко задає питання іншому учневі. Гра проходить у швидкому темпі, до чого зобов'язує сама назва гри.
"Вгадай звідки?" – передбачає перевірку домашнього читання і одночасного тренування читацької пам'яті. Умови гри: вчитель (або учень) читає уривок з тексту, потрібно вгадати з якого твору цей уривок і хто його автор. Іноді замість читання уривка твору можна використовувати художні образи, при цьому зміст гри не зміниться, проте набуде дещо іншого характеру і називатиметься "Вгадай героя!".
"Письменник чи не письменник?" Умови гри: вчитель (або учень) називає прізвище, а відповідаючий, якщо він вважає, що це письменник, називає його твір. Ця гра розрахована не стільки на перевірку домашнього завдання, скільки на перевірку раніше вивченого матеріалу і розширення літературних уявлень школяра.
"Хто останній?" Передбачає називати твори автора. Хто з учнів. останнім назве твір цього автора, вважатиметься переможцем.
Гра "Хто ти?" носить навчаючий характер. Умови гри: один учень виходить за двері класу, інші придумують, ким з літературних героїв твору він буде. Герою твору придумують запитання, три, найбільш влучні, вчитель просить запам'ятати, щоб потім запитувати. Зайшовши, учень уважно слухає запитання, вгадує ім'я героя, назву твору і відповідає на прочитане.
"Слухай краще": один учень виходить, іншим учням дається рядок з вірша. Зайшовши, учень слухає зачитані рядки і відгадує, якого літературного героя вони описують.
Крім цього, до перевірки домашнього завдання можуть належати: шаради, конкурси читачів, ведення читацького щоденника, вирізки з періодичних видань, анкети про літературних героїв. Слід пам'ятати, що всі види перевірки, надзвичайно багатогранні. Якщо вчитель взяв за основу вище вказані літературні ігри, то повинна бути чітко сформована система їх використання і можливість поєднувати будь-які варіанти на свій погляд.
Знайомство вчителя з особистим читацьким досвідом учнів, обов'язкова умова успішної організації процесу позакласного читання. Це засіб правильного керівництва читанням, тому що, не знаючи інтересів учнів, вчителю важко використовувати виховний вплив книжок. Читацькі інтереси, як правило, вчитель вивчає, прислухаючись до усних висловлювань учнів, аналізуючи письмові відповіді, ознайомлюючись з бібліотечними формулярами, задаючи питання типу:
- З ким із героїв прочитаних книг ти б хотів потоваришувати?
- Про що б ти хотів прочитати? Чим ширші і різнопланові інтереси школярів, тим цікавіше і ефективніше проходитимуть уроки позакласного читання; усвідомлене бажання читати - основа успіхів цих уроків. Завдання вчителя не дати згаснути інтересу до читання і постійно створювати умови для полегшення учням шляху становлення їх як читачів. Для підтримання розвитку індивідуальних інтересів учнів, необхідно застосовувати продуману організацію форм змісту уроків, що дасть вчителю можливість полегшити розуміння внутрішнього світу кожного з членів класу. Саме тому, до уроків позакласного читання існують домашні завдання типу: вивчи напам'ять вірш, який тобі подобається більше за інші; у віршах Олени Пчілки знайди рядки, які можуть бути заголовком всієї творчості письменниці і т.д. Цій ж меті відповідають запитання: Які рядки у розповіді тобі особливо сподобалися? За кого ти хвилювався? Що тобі здалось веселим? Сумним?... Важливо, щоб до кінця уроку не залишилось жодного учня, який би промовчав усі сорок п'ять хвилин.
Проте, слід пам'ятати, що інтерес має свої вікові особливості і те, що хвилює першокласника, байдуже учневі четвертого класу; що у кожному класі є пасив і актив. Коли з останнім працювати легко, знання, уміння і навички вони засвоюють невимушено і надовго, то у пасиву інтерес на рівні початкового і бажання проявити себе не виникає. Як правило, таким учням не хочеться читати книги не тому, що їм не цікаво, а тому, що потрібно примусити себе, переступити розумові лінощі. Такі діти читають те, що рекомендує вчитель, не проявляючи при цьому поглибленої цікавості до прочитаного. У такій групі читацькі інтереси поки що не усвідомлюються.
Таким чином, можна з упевненістю сказати, що єдиної складеної системи застосування самостійної роботи у процесі позакласного читання не існує. Та й цього не може бути. Кожен клас повинен йти за окремо розробленою системою вчителем, де враховуються розумові, психологічні, вікові особливості учнів; де пам'ять, мислення, спостереження, розвиток зв'язного мовлення кожного учня відкриваються перед учителем з справжнього, боку; де програма навчально-виховного процесу буде розрахована на менший обсяг вивчення художніх творів, проте зможе донести раціональне зерно, приховане в них. Самостійна робота – це комплекс завдань, де надати перевагу якомусь з вище описаних видів робіт, означатиме однобокість розвитку світогляду молодшого школяра, що проявиться у старших класах середньої школи.
Розділ II. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ САМОСТІЙНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК НЕОБХІДНОГО ЕЛЕМЕНТУ САМООСВІТИ
2.1 Зміст і організація експериментального дослідження
Світ, що оточує молодшого школяра, різнобарвний і привабливий, насичений безліччю фактів, подій та явищ. Зорієнтуватися у ньому, знайти відповіді на свої запитання на шляху пізнання істини допоможе художня література. Нерідко відповіді знайти важко, але шукати змушують особисті потреби і вимоги, поставлені школою і навчально-виховною програмою.
Позакласне читання, де самостійна робота займає одне з провідних місць, із перших уроків допомагає школяреві знаходити відповіді на поставлені запитання, вводить його у великий світ літератури, знайомить із доступним колом дитячих книг, вчить вільно орієнтуватися у ньому і, об'єднуючи окремі сторони читацької діяльності у єдиний комплекс культури читання, формує у кожної дитини індивідуальний досвід самостійного читацького кола. Вибирати, знаходити, читати книги дитина буде вміти лише тоді, коли відчує потребу у глибших знаннях, коли з'явиться інтерес до них, а цікавість, за твердженням психологів, виникає тоді, коли потреба зустрічається із предметом. Цей процес взаємопов'язаний, тому повинен створюватися комплекс засобів, за яких учень знаходитиме свою стежину, якою він прийде у світ книжки; зрозуміє мету, яку ставить перед ним читання і зможе вільно, невимушено орієнтуватися у ньому.
Наше дослідження було спрямоване на перевірку широти, глибини, впорядкованості читацького кругозору дітей, на з'ясування систематичності і усвідомленості вибору книжок для читання, тобто з'ясування ставлення дітей до книжок та правильності, швидкості, здатності до переносу знань, умінь і навичок, якими учні оволоділи на попередніх уроках позакласного читання, у процесі уроків класного читання та інших уроках.
На першому етапі 2007-2008 рр. вивчалась теоретична основа проведення запланованого дослідженняв 4класах початкової школи, опрацьовувалась навчальна, методична література і періодична преса; вивчався передовий досвід вчителів початкових класів, проводились консультації і бесіди з методистами кафедри рідної мови; була визначена мета нашого дослідження, формулювалась проблема; розроблялась організаційна сторона застосування молодшими школярами самостійної роботи у процесі позакласного читання, підготовлювався практичний матеріал (завдання для самостійної роботи), який включався б навчальну програму позакласного читання, визначалась база для експериментального дослідження.
Впровадження результатів в практику здійснювалось у четвертих класах ЗОШ с. Гаї Розтоцькі Зборівського району Тернопільської області (2007-2008рр.). Перевірка теоретичних матеріалів дала можливість переконатись у правильності обґрунтування нашого припущення, визначення основних завдань дослідження, а оскільки позакласне читання виконує навчальну і виховну функцію, то довести, що характерною його особливістю виступає спрямованість на застосування учнями прийомів самоконтролю, самообліку, звички до самооцінки, самоаналізу.
Поставивши перед собою проблему розглянути вміння школярів готуватися до уроків позакласного читання і працювати на них, виявляти свої здібності у доборі матеріалу, його розумінні, здатності прослідковувати логічність поданого матеріалу твору автором, передбачалось проаналізувати процес читацької самостійності у трьох аспектах, а саме:
1) вміння школяра орієнтуватися у світі книжок;
2) вміння працювати на уроках позакласного читання без втручання вчителя;
3) розуміння учнем значення самостійності у його житті.
Поєднуючи дані аспекти у єдине ціле, створюється комплекс знань і умінь, за допомогою якого учень зможе усвідомити значення книг. Тобто, працюючи з невідомою книгою учень починає розуміти, що читання необхідне перш за все нього для особисто, а не для школи чи для вчителя. Ті знання, які він одержить, будуть його власним здобутком і з цього будуватиметься його перший життєвий досвід. Урок позакласного читання орієнтований на школяра не як пасивного споглядача, а як безпосереднього учасника, як на необхідну ланку, яка з'єднує у єдине ціле процес навчання: учень - книжка - нові знання, де змінити щось неможливо, бо здобути нові знання учень зможе лише сам, під керівництвом вчителя, у співпраці з ним і книжкою.
Дослідження велися на емпіричному рівні: фіксувалися і зіставлялися в основному результати підготовки читачів; методом спроб і помилок коректувалися змістові і організаційні форми керівництва самостійним дитячим читанням. Від констатації отриманих даних ми неухильно просувалися до відшукання прихованих причин, до з'ясування недостатніх у підготовці самостійного читача ланок і зв'язків.
З трьох важливих аспектів, у яких самостійна діяльність може і повинна розглядатися педагогічною наукою, раніше інших об'єктів вивчення став аспект відтворення тексту читачем, оскільки, саме у цьому добре проглядаються нові показники рівня сформованості самостійної читацької діяльності, які легко вирахувати: як учень орієнтується у колі книг і які знання здобув сам. Так починають формуватися елементи самостійної діяльності як етап оволодіння умінням самостійно працювати у цілому. Більш скромні результати досягнуті при вивченні самостійності у аспекті безпосередньої роботи учня на уроці, оскільки тут прихованим від активного спостереження є не тільки сам процес, але і показники його сформованості: здатність до швидкого орієнтування у змісті завдання – з першої фрази, з заголовка, з задуму; глибина усвідомлення, тобто бачення прихованого між рядків, до розмірковування над прочитаним, до особистого, безпосереднього переживання, думок і висновків на основі проведеної роботи.
На кінець, третій аспект – розуміння учнями суспільного і особистого значення самостійності у його житті, особливо у процесі роботи з книгою – робить свої перші кроки. Рівень розробки питань, які частіше поставали і розв'язувалися у дослідженні цього плану, не виходили за межі елементарної констатації фактів, що відображають реальний стан справ у різних умовах, серед окремих груп школярів, які лягли в основу аналізу зібраних фактів, достатньо об'єктивних і реальних.
Переважно при оцінці рівня готовності читача до самостійної роботи із читання, як необхідного елементу самоосвіти враховували два показники:
1) Хто допоміг учневі зорієнтуватися у проведеній роботі.
2) Як часто він звертається до книжки як до джерела додаткових знань (активний він учасник процесу роботи чи ні).
Два вище названі показники самостійності не відображають дійсної самостійності читача у даному аспекті самостійної діяльності і не свідчать про ідеальність самої роботи. Дійсно, кожен із нас, а кваліфікований читач неодмінно, бере для читання книги, рекомендовані суспільством (класику, новинки, про які пишуть у газетах, журналах повідомляються у спеціальних списках, картотеках і т.д.) або окремими людьми (родичами, товаришами, знайомими). І самостійність учня, його кваліфікація проявляються у даному випадку зовсім не в тому, кого він взяв у радники (і тим більше не в тому, що він не бере до уваги чиїсь поради), а у тому чи здатний він (учень) самостійно застосувати отримані ним знання у своїй роботі. Якщо ж він не здатний, то знання можуть виявитися недоречними у даній ситуації. Останні дослідження вчених довели, що саме при таких умовах у всіх без винятку школярів за чотири роки навчання формуються основи необхідного для кваліфікаційного читача особистої якості – самостійності у роботі і читанні.
Наше дослідження передбачало вивчення змісту даного явища, виявлення його закономірностей з метою визначення шляхів і засобів керування цим процесом. Продумуючи проблему самостійної роботи переконалися, що змістом дослідження повинен стати процес взаємодії читача, що володіє зачатками самостійності, з книгою і світом книг. Дійсно, якщо виходити із того, яку роль і місце відіграє самостійна робота на уроках позакласного читання розумієш, що без прагнення учня більше знати, а. це безумовно процес самоосвіти, неможливо говорити про будь-яку самостійність у процесі уроків. Лише у пошуку дитина робить самоаналіз, самооцінку набутих знань. Ще М.О.Рубакін зазначав, що будь-якій дитині слід ритися у книжках при будь-якому зручному випадку. Намагайтесь перелистати і переглянути на своєму віці якомога більше різних книг. Ритися у книжках – це те саме, що шукати для себе необхідну книгу. Не підійшла одна – шукай другу, а то і третю, четверту, десяту і так далі, Шукай до того часу, поки не знайдеш потрібної.
Саме тому, шукаючи, знаходячи і читаючи книгу, дитина повинна на уроках позакласного читання вирішувати ряд завдань самостійно: що можна вибрати для читання; знати чому книги, газети, журнали для читання вибирають, а не читають все підряд; виробляти у собі навичку орієнтуватися у колі книг, вміти користуватися елементарною довідковою літературою; навчитися читати так, щоб вибрати з книги все, що можна для серця і розуму; вміти порівнювати нові знання із набутими раніше.
Організація даного дослідження, проведення і підсумки проводилися поступово. Потрібно було отримати правдиві результати, щоб можна було говорити про ефективність використаних методів і проведену роботу у даному напрямку. Клас, анкетування, передбачення конкретних відповідей, усе це вимагало детальної розробки дослідження. Здавалося, що тема самостійність не викликатиме труднощів, увага зверталась якраз на цей момент і дослідження організовувалось таким чином, щоб діти достатньо освоїлись із думкою, що їх будуть перевіряти. В цілому процес відбувався таким чином, щоб учень зміг розкрити весь прихований потенціал своїх здібностей
Експериментальне навчання учнів за викладеними вище напрямками здійснювалося двома етапами: формувальному (2007-2008 рр.) і контрольно-узагальнюючому (2008-2009рр.)Для цього експерименту було залучено 59 учнів із двох шкіл (ЗОШ смт. Залізці, ЗОШ с. Гаї Розтоцькі).
Таблиця 1
Школи і класи, що взяли участь в експериментальному дослідженні
| № з/п | Школи | К-сть учнів | Класи | |
| експериментальні | контрольні | |||
| 1. | ЗОШ смт. Залізці | 30 | 4 | |
| 2. | ЗОШ с. Гаї Розтоцькі | 29 | 4 | |
Проте, у ході теоретичного обґрунтування процесу перевірки самостійності учнів на уроках з позакласного читання виникла потреба в анкетуванні школярів даних класів. В експериментальному дослідженні нас цікавило, чи подобаються їм уроки позакласного читання, яким темам надають перевагу і які уроки їм найбільше подобаються: урок класного чи позакласного читання; чим цікавіші уроки позакласного читання; які види роботи подобаються і т.д. Тому школярам була запропонована анкета, на запитання якої потрібно було дати відповіді (письмово).
АНКЕТА ОПИТУВАННЯ УЧНІВ №1
1. Чи любиш ти читати художні твори? Мовчки чи вголос?
(відповідь підкреслити)
2. Які саме твори ти любиш читати?
а) казки
б) оповідання
в) розповіді про рослин, тварин
г) історичні твори
д) легенди
е) вірші для дітей
ж) інші твори (напиши свою відповідь)
3. Ти любиш читати твори:
а) з читанки
б) з художньої книжки
в) з газет і журналів для дітей (потрібне підкреслити).
4. Хто тобі допомагає у виборі книжки:
а) вчитель
б) бібліотекар
в) батьки чи товариші
г) самостійно (потрібне підкреслити)
5. Чи подобаються тобі уроки позакласного читання:
а) так, поясни чому
б) ні, поясни чому
6. Які уроки тобі найбільше подобаються:
а) урок класного читання, чому
б) урок позакласного читання, чому
7. Що тобі подобається на уроці позакласного читання (підкреслити):
а) слухати вчителя
б) розповідати самому
в)відповідати на запитання
г) виконувати цікаві завдання.
д) слухати розповіді
е) виконувати самостійні завдання.
8. Якими б ти хотів бачити уроки позакласного читання (напиши)
Дане анкетування ставило за мету проаналізувати бажання учнів читати, що саме їм подобається читати і прослідкувати вміння учнів орієнтуватися в колі книг. У результаті проведеного анкетування отримано такі дані (див таблицю 2):
Таблиця 2
Дані констатувального експериментальну
№ п/п |
Завдання | Школа і класи | |
| експериментальні | контрольні | ||
4 – кл. ЗОШ смт. Заложці |
4 – кл. ЗОШ с. Гаї Ростоцькі |
||
| 1. | Чи любиш ти читати художні твори? а) так б) ні |
89 11 |
79 21 |
| 2. | Які саме твори ти любиш читати: а) казки б) оповідання в) розповіді про тварин, рослин г) історичні твори ґ) легенди д) вірші для дітей е) інші твори |
90 64 37 21 23 15 12 |
84 67 15 19 19 13 19 |
| 3. | Ти любиш читати твори: а) з “Читанки” б) з художньої книжки в) з газет і журналів для дітей |
31 67 22 |
47 31 2 |
| 4. | Хто допомагає тобі у виборі книги? а) вчитель б) бібліотекар в) батько чи товариші г) самостійно |
32 17 21 30 |
59 21 13 7 |
| 5. | Чи подобаються тобі уроки позакласного читання? а) так б) ні |
63 37 |
41 59 |
| 6. | Які уроки тобі подобаються більше? а) урок класного читання б) урок позакласного читання |
47 53 |
63 37 |
7. |
Що тобі подобається на уроках позакласного читання? а) слухати б) розповідати самому в) відповідати на запитання г) виконувати цікаві завдання ґ)слухати розповіді товаришів д) виконувати самостійно завдання |
17 29 18 37 16 15 |
29 15 6 29 47 12 |
Проаналізувавшивідповіді на запитання, дійшли висновку, що уроки позакласного читання учням подобаються, тільки відносяться вони до них упереджено. З одного боку ці уроки їм цікавіші за своїм змістом, тобто, дають змогу проявити себе у повній мірі, а з іншого - немає тієї зацікавленості і активної діяльності. Учні прагнули обмежити свою роботу також втратою зусиль, спрацював принцип: «Я підготувалась, але мене не запитали». Можливо, в учнів на підсвідомому рівні виявилася обережність, оскільки відповіді на запитання: Чи подобаються тобі уроки позакласного читання? і Які уроки тобі подобаються більше (уроккласного чи урок позакласного читання)? - різко відмінні між собою. Учні на всяк випадок намагалися себе підстрахувати. Як бачимо більшість учнів слухала б інших дітей і вчителя, але не включаючись у роботу колективу, без почуття відповідальності відсиділи б урок.
Згадаємо себе у школі: когось запитали, всі інші полегшено видихнули, - пронесло. Вчитель починає працювати з конкретним учнем, намагаючись виявити знання, одержанні ним у процесі роботи з книжкою. Крім того, у школах існує стереотип, щоб встигнути більше і ближче торкнутися практичної сторони уроку, вчитель опирається на розумніших учнів. Забуваючи те, що працювати на уроці можна одночасно зі всіма учнями класу, але це повинна бути чітко організована і методично продумана всеохоплююча система. Та й інші моменти уроку вимагають більшої активності учнів. Щоб було легше прослідкувати початкову і кінцеву ланки процесу підготовки учнів до уроків позакласного читання за весь період експериментального дослідження зобразимо діаграму самостійної діяльності учнів у роботі з книжкою.
Діаграма 1.
Таке зображення допоможе чіткіше уявити собі процес підготовки учнів до уроків позакласного читання.
Говорячи про уроки позакласного читання не слід забувати, що вони є однією з ланок навчально-виховного процесу, де все взаємопов'язане і підпорядковане. Особливо ці уроки тісно співпрацюють із уроками класного читання. Ще у XIX ст. передова педагогічна громадськість висловлювала думки про необхідність тісного зв'язку класних і позакласних занять. Цей зв'язок може здійснюватись безпосередньо і опосередковано. Сама наявність цього зв'язку цілком природна у тому, що походження уроку позакласного читання тісно пов'язано із уроками читання у початковій школі. Уроки читання, наприклад, повинні навчити дітей добре читати, чого достатньо важко. досягти, адже велика різниця у начитаності, як техніки читання, і безпосередньоїцікавості до предмету. Вирішити проблему зацікавленості учнів у процесі читання повинен допомогти урок позакласного читання, який здійснює великий вплив наформування у виховного процесу, а частина від одного цілого, що називається всебічним розвитком учня. А це говорить, що такі уроки тісно пов'язані із іншими навчальними предметами, що входять у програму загальноосвітньої школи.
В умовах сучасної школи можливо простежити всі шляхи поєднання позакласного читання із класним, виявити причини успішності чи неуспішності учнів у роботі із книгою, що дозволяє говорити про вміння працювати із новим художнім твором і можливість перенесення матеріалу у свій особистий досвід. Більшість уроків позакласного читання сформовані на основі навчального матеріалу за чинними підручниками з класного читання. Тому такі уроки стають більш схожі на повторення вивченого матеріалу, що йде з пам'яті і зазубрювання молодшого школяра. Нерідко вчителі не відступають від запропонованої програми через розуміння неможливості опрацювання більшої кількості художніх творів, ніж тих, які учні вивчили на уроках позакласного читання.
Реалізуючи взаємозв'язки класного і позакласного читання, для з’ясування переваги цих уроків одного над одним, школярам була запропонована анкета.
АНКЕТА ОПИТУВАННЯ УЧНІВ № 2
1. Які уроки опитування тобі більше подобаються?
а) урок позакласного читання
б) урок класного читання
2. До якого уроку ти більше читаєш?
а) до уроку позакласного читання
б) до уроку класного читання
3. Навіщо ти читаєш книги?
а) примушують у школі
б) розглядаю ілюстрації
в) порадили товариші
г) цікаво дізнатись нове
д) здивувати всіх своїми знаннями
4. На якому уроці ти дізнаєшся більше?
а) на уроці позакласного читання
б) на уроці класного читання
5. Якими темами ти цікавишся?
а) народна творчість
б) поетичний світ
в) у світі казки
г) роде наш красний
ґ) письменники рідного краю
д) інші (назви їх)…
6. Які з уроків поглиблюють твої знання із цих тем?
а) урок позакласного читання
б) урок класного читання
7. Назви автора і твір, якій ти читав на канікулах.
8. Чи допомагають одержані знання з уроків класного читання на уроках позакласного читання?
а) так
б) ні
в) інколи ,
9. Якому з уроків ти б надав перевагу?
а) уроку позакласного читання
б) уроку класного читання
Проаналізувавши одержані результати, ми дійшли висновку, що уроки позакласного читання у певній мірі більше подобаються учням, ніж уроки класного читання. Це говорить про те, що їм подобається самостійно добирати матеріал, працювати індивідуально. Ці уроки дають можливість учням показати свої вміння працювати з художнім твором, давати конкретні і логічні, відповіді на запитання, поставлені вчителем, по-новому відкритись вчителю і однокласникам. Можливо, на уроках класного читання дитина не може проявити себе у повній мірі, адже ці уроки нерідко зводяться до процесу читання переказування, а на уроках позакласного читання проявляється її творча активність.
Результати анкетування занесені у таблицю (див. таблицю 3).
Таблиця 3
Ставлення учнів до уроків класного та позакласного читання
№ п/п |
Завдання | Школа і класи | |
| експериментальні | контрольні | ||
| 4- кл.ЗОШсмт. Залізці | 4 – кл. ЗОШ с. Гаї Розтоцькі | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1. | Який з уроків тобі подобається більше? а) урок позакласного читання б) урок класного читання |
53 47 |
37 63 |
| 2. | До якого уроку вдома ти більше готуєшся? а) урок позакласного читання б) урок класного читання |
56 44 |
41 59 |
| 3. | Навіщо ти читаєш книжки? а) примушують у школі б) розглядають ілюстрації в) порадили товариші г) цікаво дізнатись нове ґ) здивувати всіх своїми знаннями |
13 6 23 32 26 |
21 15 17 33 20 |
| 4. | На якому уроці ти дізнаєшся більше? а) на уроці класного читання б) на уроці позакласного читання |
29 70 |
47 53 |
| 5. | Якими темами ти цікавишся? а) народна творчість б) поетичний світ в) у світі казки г) роде наш красний ґ) письменники рідного краю |
70 33 80 21 19 |
81 27 91 27 33 |
| 6. | Який урок поглиблює твої знання з цих тем? а) урок класного читання б) урок позакласного читання |
9 91 |
36 64 |
7. |
Чи допомагають, одержані знання на уроках класного читання? а) так б) ні в) інколи |
69 19 12 |
37 21 58 |
| 8. | Якому з уроків ти б надав перевагу? а) урок позакласного читання б) урок класного читання |
75 25 |
37 63 |
Аналізуючи одержані результати, слід відмітити, що в експериментальних класах проглядається тенденція до уроків позакласного читання, а в контрольних перевага навпаки - на боці класного читання. Це пояснюється тим, що у експериментальних класах було проведено декілька уроків позакласного читання, а вже потім учні відповідали на запитання анкети, а в контрольних одразу ж анкетувались. Зрозуміло, що уроки класного і позакласного читання - це дві сторони одного процесу, який формує в учнів уміння працювати з книжкою. Тобто, позакласне читання ґрунтується на знаннях і вміннях, здобутих учнями на уроках класного читання, що у свою чергу сприяє ефективному виконанню завдань класного читання.
Безпосередній зв'язок класного і позакласного читання ми здійснювали частковими прийомами, наприклад, перенесення читацького досвіду і системи знань, використання додаткових текстів для сильніших учнів тощо. На самих ж уроках позакласного читання звертали увагу на запитання, звернені до уроків класного читання, наприклад:
– Що ви знаєте про творчість цього письменника з уроків класного читання?
– З якими творами даного автора ми з вами ознайомилися?
Крім цього, між цими уроками існує також зв'язок опосередкований. Ті навички культури читання, праця з художнім текстом, вміння проглядати стиль написання, які здобували на уроках класного читання, у певній системі і з врахуванням вікових особливостей дітей, проявлялися і на уроках позакласного читання. Проте між цими уроками немає чіткого розмежування, вони взаємообумовлені. Наприклад, класне, читання більше уваги приділяє техніці читання, проте якою б книга не була чудовою, вона без допомоги додаткового читацького джерела не навчить по справжньому розуміти зміст твору. У свою чергу, успішна робота з техніки читання (класне читання), дає можливість школяреві розширювати і поглиблювати свій читацький кругозір (позакласне читання).
Проте, не дивлячись на тісний зв'язок, у цих уроків наявні і відмінні риси. Урок позакласного читання передбачає більш широкий діапазон і в охопленні літературного матеріалу, і при роботі з ним. Ці уроки навчають учнів прийомам роботи з незнайомою книгою. Програма ж класного читання складена з чітким дотриманням певного напрямку, чого не скажеш про позакласне читання, де прослідковуєтьсявільний вибір текстів, що обумовлений особливостями даного класу. Окрім цього, ці уроки передбачають ширше коментування прочитаного, і значно різноманітніші прийоми роботи. На кінець, якщо на уроках читання весь клас читає один і той самий текст, заданий додому, то до уроку позакласного читання учень читає те, що на його думку, належить до наміченої теми уроку. Звідси і своєрідність домашніх завдань: читати книги, що належать до будь-якої серії; вміти пояснити свій вибір; зацікавити однокласників своєю розповіддю так, що їм цікаво прочитати одну з книг серії…
Ці уроки потребують більшої підготовленості і чіткої продуманості з боку вчителя. Тут необхідне знайомство з новинками дитячої літератури, зв’язок з батьківським колективом класу, розуміння психологічних особливостей сприймання книг дітьми. Специфіка цих уроків передбачає особливу їх організацію і відмінну від інших навчальних предметів методику проведення.
Провівши паралель між уроками класного і позакласного читання, ми хочемо поділитися набутим досвідом і знаннями у самостійній підготовці учнів до позакласного читання, навести приклади завдань для цих робіт. За своєю навчальною і виховною метою, а також місцем, яке ці завдання займають на самому уроці і у процесі підготовки до нього, з якими структурними компонентами співвідноситься, їх можна класифікувати таким чином:
1) завдання, призначені для самостійного знайомства з новим твором чи книгою;
2) завдання, що вчать правильного орієнтування в групі запропонованих книг;
3) завдання, розраховані на виявленні якості самостійного читання твору дітьми;
4) завдання для самостійної роботи учнів у процесі позакласного читання.
Запропоновані вище види завдань повинні допомогти вчителям, якомога найдоцільніше організувати процес підготовки учнів до уроків позакласного читання і вміння їх працювати на самому уроці безпосередньо.
ЗАВДАННЯ, ПРИЗНАЧЕНІ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЗНАЙОМСТВАЗ НОВИМ ТВОРОМ ЧИ КНИГОЮ
Така самостійна робота з дитячою книгою, розвиває у школярів культуру читання. Проводиться робота, яка змушує учня, беручи в руки конкретну книжку, правильно з нею працювати. Дитина вчиться мислити, вирішує для себе питання: що читати, скільки читати і як читати. Незалежно від віку, чи це учні першого чи четвертого класу, беручи в руки книжку, в пам'яті відтворюють запитання, що відкладені у його мисленні як пам'ятка. Цьому і сприяють завдання, що супроводжують учня до і на уроках позакласного читання.
1. Яка назва книжки? (Прізвище автора і заголовок книжки)
2. Які відомості тобі надасть титульний листок? Уважно розглянь написи на обкладинці.
3. Як ти уявляєш, про що буде йти мова на уроці? Яку книжку ти вибрав до уроку? Запиши її.
4. Що ти можеш сказати про жанр творів вміщених у книжці? Де і ким видана книжка? У якому році вийшла з друку? Хто автор малюнків до творів?
5. Розглянь всю книжку. Що можеш сказати за поданими малюнками? Порівняй їх з назвами творів, чи вони співпадають?
6. На що у першу чергу треба звернути увагу, коли береш у руки незнайому книжку?
7. Чи можна дізнатись про що книжка, не читаючи її змісту? Що тобі допоможе це зробити? Як ти дізнаєшся, для кого ця книжка?
У процесі дослідження ми пам’ятали, що основним завданням уроків позакласного читання є навчання дітей самостійно вибирати книги для читання за своїм бажанням та можливостями. Зверталася увага і на той факт, що при правильній організації уроків позакласного читання, вчитель формує процес читання не заради читання, а як самостійну діяльність у світі книжок, з чого і починається самовиховання учнів. На це у свою чергу вказував сучасний український педагог В.О.Сухомлинський: "Читання як джерело духовного збагачення, не зводиться до вміння читати, а з цього вміння воно тільки розпочинається... Читання - це віконце у світ, через яке діти бачать і пізнають навколишнє і самих себе"[59].
Шкільна практика показує, якщо учень звертається до дитячої книги з бажанням задовольнити свою цікавість, то він швидше розвивається розумово, успішно опановує техніку читання, здобуває навички орієнтування у літературі.
Таким чином, вчитель опосередковано впливає на учня при виборі тієї чи іншої книги, для його розумового розвитку і правильній підготовці до уроку позакласного читання. Перевіряючи себе за вищевказаними запитаннями, учень детально знайомиться з книгою, аналізує, чи потрібна вона йому для кожного конкретного випадку і для інтелектуального розвитку в цілому. Систематично проводячи цю роботу, учні матимуть змогу не тільки правильно розуміти книгу у початковій школі, але це неабияк допоможе їм і в старших класах, при роботі з класикою світової культури.
ЗАВДАННЯ, ЩО ВЧАТЬ УЧНІВ ПРАВИЛЬНООРІЄНТУВАТИСЯ У ГРУШ ЗАПРОПОНОВАНИХ КНИГ
До знань, якими повинні володіти учні, належить обізнаність у художніх творах письменників, що пишуть для дітей і про дітей. Але для учнів 4 класів початкової школи, ці знання збільшуються до вміння ними орієнтуватися в особливостях написання тих чи інших творів, вмінню формувати власну бібліотеку за серіями, кожна з яких несе певні пізнавальні знання. Тому завдання вчителя-класовода полягає у залученні учнів до самостійного читання книг в усьому тематичному і жанровому обсязі, доступного для сприймання учнів початкової школи. При цьому не слід забувати і про нахили та про інтереси школярів, реалізацію, яких вони знайдуть у художній літературі. Відповідно до цього, пропонувалася тематика текстів з врахуванням можливостей та уподобань школярів. Розглянемо деякі завдання для самостійної роботи, які корисно ставити перед дітьми, переслідуючи вказану мету. Дітям пропонувалося розглянути виставку із 6-10 книг, присвячених світу казкового, серед яких знаходяться книги-казки Г.К.Андерсена. Пізніше вони давали відповіді на запитання, подані нижче:
І. 1. Я назвала виставку "У світі казкового". А як би ви назвали?
2. Поясніть чому? Скористайтесь для цього запитаннями:
- Яка назва запропонованих книг?
- Хто є автором цих книг?
- Що нам відомо про цього письменника?
- Поясніть заголовок поданих книг.
- На яку тему виставлені книги?
- Чи допомогли вам обкладинки у виборі потрібних книг? Поясніть чому?
II. 1. Розгляньте виставку книг.
2. Подумайте, якими з запропонованих книг ми будемо користуватися.
3. Чи є серед поданих книг книги-збірки? Як ви про це дізналися?
4. З яким автором, серед написаних письменниками книг, ви знайомі?
5. Які книги не відповідають темі нашого уроку?
ІІІ. 1. Розгляньте виставку книг. Який заголовок ви доберете?
2. Поясніть чому вибрали таку назву?
3. Назвіть авторів запропонованих книг.
4. Чому не всі автори є казкарями? Доведіть свою думку.
5. Перерахуйте книги, що належать темі нашого уроку?
6. Що об'єднує виставлені книги?
7. Якими ще назвами книг ви можете доповнити дану виставку?
Кожна з трьох груп, запропонованих вище завдань, переслідувала певну мету, вибір якої залежав безпосередньо від вчителя, яку ціль на конкретному уроці ми намагалися досягнути. Наприклад, метою першого блоку запитань був визначення теми і жанру групи книг. Такі запитання доцільно використовувати при первинному знайомстві з невідомим автором, що дасть можливість учням визначити тему даного уроку. Метою другого блоку запитань є вибір книги з ряду запропонованих. Ці завдання спрямовані на підвищення цікавості у школярів, стимулювання бажань дізнатись більше про автора і стиль написання книжки. Третя мета виражалася у доповненні виставки "власними" книгами. На цей вид роботи слід звернути більше уваги, оскільки, по-перше, учень посилено готується до уроку протягом певного часу (пошук нових книг, цікавого про автора, невідомих фактів написання даних книг), по-друге, учень працює на уроці (розповідає про виконану роботу, демонструє знайдений матеріал, відповідає на запитання вчителя) виявляючи глибину проведеної роботи.
Самостійний пошук стимулював у школярів творчу уяву, інтерес до літературного мистецтва слова, його повноцінного сприймання.
Докладаючи максимум зусиль для знаходження потрібного літературного джерела, учень не тільки задовольняв своє бажання продемонструвати вміння чітко виконувати завдання вчителя-класовода, але і включався у процес систематичної організованості, де необхідні мислення, увага і спостережливість. Вміння працювати не тільки вже з знайденою книжкою, з її змістом безпосередньо, але і вміння аналізувати її з обкладинки і титульної сторінки, дасть можливість без будь-яких зусиль задовольнити потреби і бажання учня.
ЗАВДАННЯ, РОЗРАХОВАНІ НА ВИЯВЛЕННЯ ЯКОСТІ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ ТВОРУ ДІТЬМИ
Самостійність школярів при підготовці до уроку позакласного читання, виявляється не тільки у знаходженні потрібної книжки, цікавого матеріалу про автора, але й вмінні розповідати про цю книгу, давати змістовні відповіді на запитання, поставлені вчителем. Від того, як дитина з розумінням і наполегливістю віднесеться до прочитання книжки залежить якість майбутнього уроку. Вчителю необхідно організувати свою роботу з учнями на уроці так, щоб кожен з них зміг показати свою підготовленість, найповніше розкрити знання, одержані у процесі опрацювання нового матеріалу. Нерідко відбувається так, що учень, прочитавши книжку, не може розповісти зміст тексту, або відповідає односкладними реченнями. Це говорить про те, що учень не знав, на що в першу чергу слід звернути увагу, ним не була отримана установка з боку вчителя. Якщо ж вчитель звернув увагу, які книжки потрібно знайти до майбутнього уроку, то про зміст самих творів він забув учням нагадати, або це було зроблено не конкретно. У цьому полягає основна помилка, якої припускаються вчителі.
Знайомлячись з темою "Держава моя", учням запропонували ряд запитань, відповіді на які можна було знайти лише в осмисленому опрацюванні тексту "Храм святої Софії в Києві" і роботі у дитячій бібліотеці з додатковими джерелами (див. додатки):
1. Прочитай уважно текст. Що в ньому описано? Чи дає заголовок відповідь на це запитання?
2. Хто такий Ярослав Мудрий? Що тобі про нього відомо? Розкажи.
3. Чому Софійський собор вважався головним політичним і культурним центром Київської Русі? Доведи свою думку.
4. Що тобі відомо про єпископа Верещинського? Знайди додаткові відомості про нього.
5. Чи відома тобі історія будівництва Софійського собору?
6. Які ще пам'ятки сивої давнини тобі відомі? Слід звернути увагу на те, що урок позакласного читання - це одна з ланок навчально-виховного процесу, де поєднуються в єдиний комплекс різні навчальні предмети: історія і географія, поезія і музика, малювання і природознавство. Лише в цьому випадку учень, готуючись до цих уроків, ставитиме більше вимог до себе, його перестане задовольняти лише пошук книги, без вдумливого її прочитання. А сама робота, якщо її впроваджувати систематично, обов'язково принесе свої результати.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ У ПРОЦЕСІ ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ
Позакласне читання – це урок навчаючий, тому до його дидактичної мети, перш за все, відноситься підготовка учнів до сприймання нового матеріалу. Підготовка повинна починатися з завершенням попереднього уроку, коли перед вчителем постає проблема організації домашнього завдання таким чином, щоб учням захотілось його виконати. Іноді в цьому плані, вчитель вдається до виставки книжок письменника, твори якого учні будуть читати на найближчому уроці. Обов'язково виставка повинна носити не тільки інформативно-ілюстративний характер, а пов'язуватись зі словесним аналізом тих чи інших творів. Нерідко в плані підготовки школярів вчитель застосовує читання уривків з творів чи розповідей про письменника, творчості якого буде присвячений наступний урок. Також таку підготовку можуть супроводжувати різноманітні пам'ятки, ребуси, завдання-плакати, які вивішуються в класі за тиждень до заняття.
Справедливо відмітити, що всім варіантам попередньої підготовки учнів повинна передувати атмосфера загальної зацікавленості, доброзичливості і впевненості у своїх силах. Що ж належить до самої підготовки для відтворення тексту? Перш за все забезпечення його повного розуміння учнями. У зв'язку з цим слід звернути увагу на пояснення, можливо, незрозумілих слів, але рівень пояснення від класу до класу слід змінювати. Так, у першому класі пояснення незрозумілих слів спирається на наочно-конкретне мислення учнів. У третьому класі робота по забезпеченню прочитаного будується вже на аналітико-синтетичній роботі мислення учнів. При безпосередній підготовці слід також звернути увагу дітей на ілюстрації до казок, передмову і післямову до них, віднесення книги до тієї чи іншої серії тощо. Необхідно зуміти викликати в учнів почуття співпереживання з героями, в іншому випадку робота з художніми творами буде обмежена емоційним змістом.
По характеру діяльності самостійна робота школярів на уроках позакласного читання буває за попереднім зразком, за правилами або системою правил.
Робота учнів за запропонованим зразком на уроці змінює свої прийоми та методи від класу до класу. Практично всі уроки початкового етапу навчання будуються за принципом: спочатку аналізується один твір, потім інший, але з тією ж самої теми. Таким чином, перший твір ніби здійснює підхід до другого. У четвертому класі, де об'єм прочитаних книжок набагато більший, таким запропонованим зразком може бути точка зору вчителя. Наприклад, вчитель записує на дошці декілька варіантів тем, для визначення майбутнього уроку. Учні доводять, чому кожна з них підходить, тоді вчитель зачитує найбільш вдалу, учні ж пояснюють причину вибору. На уроках позакласного читання постійно повторюється запитання, пов'язані з емоційним вихованням учнів, що виробляють у школярів вміння співпереживати прочитаному:
- Якій події ти особливо зрадів? Чому?
- Чия поведінка тебе засмутила?
- З яким героєм ти б хотів потоваришувати? Чому?
Діяльність учнів, пов'язана з виконанням правила або системою правил, частіше всього відноситься до роботи з довідковою літературою. Уроки цього типу передбачають наявність запитань орієнтовно такого змісту:
- Що потрібно було знайти і прочитати до уроку?
- Де і як потрібно було шукати?
- Кому що вдалося знайти?
З виконанням окремих правил, пов'язані також правила гігієни читання і бібліографічна робота, яка входить у програму з позакласного читання: вміння записувати точні дані про книгу, вести найпростіший каталог улюблених книг, знаходити необхідну книгу, користуючись рекомендаційним листком або картотекою, підбирати літературу до певної теми, робити вирізки з періодичної преси тощо.
Особливий вид діяльності на уроках позакласного читання – творчий. Творча робота носить нескінченно різноманітний характер. Її багатогранність очевидна вже у період підготовчого етапу роботи над твором. Іноді ця робота носить опосередкований характер: інсценізація, малювання, драматизація. Але частіше вона пов'язана з рівнем розуміння учнями прочитаного: дібрати заголовок, відповісти на запитання творчого характеру, останні займають важливе місце врозвитку уяви школярів, написання рецензії, відгуку, складання авторських і тематичних плакатів.
Таким чином, завдання до уроків позакласного читання вибирається вчителем індивідуально, з врахуванням особливостей конкретного класу, рівнем зацікавленості учнів і дидактичною метою, яку вчитель-класовод переслідує.
Проте, слід також звернути увагу на матеріал, який використовується на уроці позакласного читання. Його можна поділити на три групи. Перша - це дидактичний матеріал, який готується учнями колективно протягом певного часу. До нього належить: виставка книг, картин, фотографій, ілюстрацій на тему найближчого уроку, оформлення ілюстрацій до розмови на конкретному уроці, виставка малюнків самих школярів. Друга група дидактичного матеріалу, який використовується, - це індивідуальне виконання завдань. Рекомендації до такого роду завдань включаються у систему домашніх завдань і завжди носять характер добровільності. Наприклад, розповісти оповідання батькам і друзям, намалювати те, що особливо сподобалось і запам'яталось. Третя група - носить обов'язковий і навчаючий характер: це робота учнів над книжками-саморобками. Це важливий етап у системі уроків позакласного читання, оскільки повідомляє учням нові знання, узагальнює раніше вивчене, сприяє розвитку у школярів навичок організаторської діяльності і формування турботливого ставлення до молодших. Ця робота вимагає від учня індивідуального виконання, але на загальну для учнів тему. У третьому класі ця робота набуває більш складного характеру: тепер ці книги складаються за матеріалами періодичних видань. При цьому перевіряються вміння добирати матеріал на певну тему на вміння школярів самостійно формувати найближчу ціль пошуку. Особливої уваги заслуговують такі запитання вчителя:
- Чи на всіх зібраних матеріалах вказане джерело?
- Як цей запис оформляється на вирізках?
- За яким принципом відбирався матеріал?
Наочний матеріал, який використається на уроці, оживить його. допоможе розібратися у змісті прочитаного, зробить факти більш цікавими, допоможе краще запам'ятати, а також відіграє свою позитивну роль у розвитку школяра.
У дослідженні ми використовували види наочності трьох типів:
1. Зовнішню наочність, що спиралася на сприймання школяра, і засоби її були очевидні безпосередньо у момент уроку.
2. Внутрішню наочність, що спиралася на уявлення школярів, в її основі лежав особистий досвід учнів.
3. Словесну наочність, що спиралася також на уявлення школярів, але при відсутності особистого досвіду: предмет або події потрібно уявити за описом.
На уроках позакласного читання важливу роль відіграє зовнішній тип наочності. До нього відносилася сама книга, малюнки до неї, різноманітні наочні посібники (портрет автора, репродукції, експонати, блоки книжок, плакати і т.д.). Наявність на уроці книг – обов'язкова умова: у кожного на парті повинна бути книга – предмет розмови. Набагато рідше на уроках використовується внутрішня наочність. Цей вид наочності переважно був пов'язаний із словесним малюванням. Словесна наочність – це, як правило, одна із можливостей для розмови про майстерність письменника, тобто словесну картину викладених подій розповідає не вчитель, а сам автор у безпосередньому змісті свого твору. Завдання вчителя – розкрити перед школярами вміння автора через невелику словесну замальовку повідомити учням невідомі події, факти, явища, щоб у школярів виник чіткий зоровий образ. Наприклад, до оповідання Михайла і Ювеналія Бубнових "Лісові акробати":
- Про яких лісових акробатів розповідається у тексті?
- Яку пташку описали автори? Доведи свою думку.
- У чому особливість цих синиць?
- Опиши синицю, яку ти бачив зимою?
Для того, щоб наочність на уроках позакласного читання використовувалась з більшою ефективністю, ми взяли до уваги деякі умови успішного її застосування:
1. Поєднання наочності зі-словом вчителя, який повинен говорити про те, що бачать школярі, називати об'єкт, який розглядається. Форми поєднання можуть бути різноманітними: спочатку показ об'єкта, а потім розмова про нього, або навпаки, спочатку розмова, а потім показ. Велику активність в учнів початкових класів викликає перший варіант.
2. Варіації конкретних наочних випадків (повторення і закріплення із додаванням нового матеріалу). Наприклад, біля дошки створюється виставка ілюстрацій різних художників, серед яких потрібно вибрати малюнки певного автора.
3. Різноманітність видів наочності.
4. Чуття міри у використанні наочності.
5. Опора на емоційні переживання школярів. Відтворення чого-небудь не буває пасивним, адже у пам'яті виникає не окрема частина, а образ у цілому. Тому відношення людини до побаченого проявляється завжди, а вчителю важливо спрямувати це відношення у потрібне русло.
6. Успішність використання наочності в новизні її застосування.
Лише за умов дотримання цих положень, вчитель визначить місце наочності у сприйманні матеріалу учнями і досягне дійсно ефективного використання її на уроці.
Таким чином, експериментальне дослідження велось із урахуванням різноманітних напрямків, які могли повніше і глибше розкрити методи і прийоми самостійної підготовки школярів до позакласного читання. Ця робота вимагала затрати великої кількості зусиль з боку вчителя, а особливо учнів. Шукаючи шляхи ефективнішої співпраці учня із книжкою, доводилося одну і ту ж роботу виконувати різними способами, щоб знайти той шлях, який приведе до особливо високих результатів. Робити акцент на будь-якому конкретному видові роботи чи постійно використовувати схожі наочні матеріали не варто, адже це приведе до автоматизму роботи в учнів, без власної творчої активності і самостійності. Кожен урок повинен вносити нові зміни в самостійну підготовку учнів до уроків позакласного читання, які стимулюватимуть його здібності, пам'ять, спостережливість і увагу.
2.2 Перевірка ефективності формування самостійності молодших школярів як необхідного елементу самоосвіти в експериментальному дослідженні
Оцінюючи результати експериментального дослідження, ми намагалися з'ясувати, як змінилось ставлення школярів до уроків позакласного читання, до самостійної роботи з художніми творами на цихуроках. Ставлячи перед собою завдання дослідити рівень сформованості самостійності у школярів (анкетуванням, бесідами,спостереженнями, аналізом завдань для самостійних робіт учнів) в умовах не зовсім безпосередніх, але таких, які зможуть розслабити учня (у класі) і здійснивши кількісний та якісний аналіз отриманих знань, ми одержали результати, що підтвердили ефективність нашого дослідження.
Враховуючи взаємозв'язок класного і позакласного читання на основному і заключному етапах становлення дитини-читача, знаючи теоретичні і методичні основи самостійної роботи, ми організували експериментальне навчання дітей – учнів 4-х класів ЗОШ смт. Залізці та ЗОШ с. Гаї Розтоцькі з врахуванням пріоритету вказаної роботи. До експерименту були залучені також учні 3-х класів, навчання яких здійснювалось за традиційною системою роботи з художньою книжкою.
Дослідження проводилось таким чином, щоб поставити учнів у ситуацію, яка змусить їх застосовувати всі набуті читацькі вміння при виборі і читанні книг для себе, внести в цей процес певні корективи, виявити справжнє ставлення учнів до уроків позакласного читання. Характерною особливістю результатів роботи за запропонованими завданнями, стало те, що учням експериментальних класів подобаються уроки позакласного читання, вони глибше відчули переваги самостійної роботи на цих уроках. Ці школярі стали впевненіші у своєму виборі, що читати, скільки і як читати художні твори у порівнянні з учнями контрольних класів. Дані подані діаграмою.
Діаграма 2
Характеристика рівня самостійної підготовки учнів до уроків позакласного читання у 2008/2009 н.р.
Як бачимо, рівень зацікавленості уроками позакласного читання набагато збільшився в експериментальних класах у порівнянні з попереднім навчальним роком і констатувальним зрізом, а в контрольних класах та ж сама кількість учнів виявила інтерес до цих уроків. Для перевірки зацікавленості учнів цими уроками була запропонована мініанкета, відповіді на яку вони дали письмово (див. таблицю 4).
Таблиця 4
Зацікавленість учнів в уроках позакласного читання
№ п/п |
Завдання | Школа і класи | |
| експериментальні | контрольні | ||
| 4 – кл.ЗОШсмт. Залізці | 4 – кл. ЗОШ с. Гаї Розтоцькі | ||
| 1. | Скільки дитячих книг ти прочитав на канікулах? а) жодної б) одну в) дві г) три і більше |
13 54 28 5 |
19 80 1 0 |
| 2. | Чи відвідував ти бібліотеку? а)так б) ні в)інколи |
84 9 7 |
52 33 15 |
| 3. | Чи стали уроки позакласного читання для тебе цікавішими? а) так б) ні в)інколи |
85 3 12 |
54 39 7 |
| 4. | Якими уроками ти б надав перевагу: а) самостійно підготовленими б) колективно підготовленими в) підготовленими вчителем |
64 22 14 |
38 21 59 |
Зацікавленість у нових видах роботи, самостійній підготовці до уроків, у вмінні давати точну оцінку проведеній роботі значно вища в учнів експериментальних класів. Це можна пояснити лише одним – правильно організацією, доступно систематичністю проведеної роботи в експериментальному навчанні.
Ступінь розуміння книжки і сформованість умінь для самостійної роботи з художніми творами, засвоєння методики роботи з ними, простежувався на двох етапах праці дитини-читача – основному і завершальному. Фіксувалось усвідомлене вміння працювати з книжкою, розуміння причиново-наслідкових зв'язків, просторових відношень, систематизації і узагальнення, чітко розбиратись у вчинках дійових осіб і, разом з тим сформованість таких умінь, як:
- вміння передавати власними судженнями ставлення до даного твору;
- спілкування з автором через твір (погоджуватись чи ні з написаним);
- самостійно знаходити необхідний матеріал до теми уроку позакласного читання, де б розкривались нові сторони вивченого твору.
Використовуючи в якості основи, виникаючу в учнів при зустрічі з книгою пізнавальну спрямованість на предмети і явища навколишнього світу, увага головним чином була звернена на запитання-завдання. Шлях, який проходила дитина від усвідомлення поставлених перед нею завдань, аж до їх вирішення, зводився до підключення всієї читацької активності учня. І тут одразу ж слід відзначити, що перша сходинка в логіці пізнавальної активності учнів при самостійній роботі з книжкою - це не механізм опрацювання поданого матеріалу на основі раніше отриманих знань, умінь і навичок, а сам процес самопідготовки, глибокого усвідомлення і розмірковування над поставленими перед школярами завдань. Для задоволення бажання відповісти на питання (виконати завдання), учням потрібно було спиратись на існуючі у них знання, необхідні для орієнтування в книзі, вдивлятись в книжки, запам'ятовувати їх зміст та вміти власними думками передавати його. Це з високою ефективністю вдалось учням експериментальних класів.
Простежити вміння учнів .працювати з книжкою, порівнювати власні знання і вміння за вказівкою вчителя, можна за допомогою групи завдань-запитань, запропонованих учням експериментального дослідження. (Євгенія Чак "Сподвижники Богдана Хмельницького"):
1. Чи достатньо ти отримав інформації про сподвижників Б.Хмельницького з прочитаного твору?
2. Чи є різниця між значенням слів подвижник і сподвижник? Чи буде великою помилкою вживання слова сподвижник без префікса -с-?
3. Чи погоджуєшся ти з висловленою думкою автора про те, що подвижник–це людина, яка бореться за досягнення поставленої мети?
Для відповідей на поставлені запитання учням експериментальних класів довелось звернутися до довідкової літератури, порівняти свої знання з викладеним матеріалом тексту.
Дані дослідження зображені у таблиці (див. таблицю 5).
Таблиця 5
Уміння працювати з книжкою (твором)
№ п/п |
Завдання | Школа і класи | |
| експериментальні | контрольні | ||
| 4- кл. ЗОШсмт. Залізці | 4 – кл. ЗОШ с. Гаї Розтоцькі | ||
| 1. | Рівень впевненості у власних знаннях | 45 | 47 |
| 2. | Здатність учнів логічно думати над твором | 61 | 59 |
| 3. | Уміння доводити думку власними знаннями | 64 | 55 |
Результати дослідження доводять, що в учнів контрольних класів немає впевненості у своїх силах, самостійність проявляється лише за прямої вказівки вчителя, що говорить про обмеження ініціативи. Цього не скажеш про учнів експериментальних класів, які проявили себе людьми з власними думками і вмінням постояти за себе.
Матеріалом для дослідження вміння учнів самостійно працювати з новими творами стала тема: "Золоті зернята народної творчості". Твори готувались самостійно за переліком запропонованих вчителем завдань. Перед роботою давалась установка на детальне розуміння прочитаних творів. Така робота була проведена в експериментальних класах ЗОШ смт. Залізці і ЗОШ с. Гаї Розтоцькі, де рівень знань виявився на вищому ступені, ніж в учнів контрольних класів цих шкіл.
Серед запропонованих творів для прочитання були такі: приказки, прислів'я, скоромовки, загадки, байки, легенди, казки тощо. Тому учням необхідно було самостійно зорієнтуватися у особистому виборі творів для прочитання. До цих творів на уроці були поставлені такі запитання:
1.Чому ці твори відносяться до народної творчості?
2.Хто автор поданих творів?
3. Що потрібно знати при виборі творів з народної скарбнички?
4. На що слід звернути увагу, щоб зрозуміти приховану ідею цих творів?
5. Чи можеш ти оцінити вчинки героїв поданих творів?
6. Що тобі допомагає в характеристиці цих героїв?
Відповіді учні давали письмово. Ми ж наочно продемонстрували їх у таблиці, (див. таблицю 6)
Таблиця 6
Орієнтування в творах усної народної творчості
№ п/п |
Завдання | Школа і класи | |
| експериментальні | контрольні | ||
| 4- кл.ЗОШсмт. Залізці | 4 – кл. ЗОШ с. Гаї Розтоцькі | ||
| 1. | Елементарне узагальнення прочитаних творів | 89 | 72 |
| 2. | Розуміння ідей, запропонованих у творі | 94 | 61 |
| 3. | Здатність учнів правильно оцінити вчинки головних героїв творів. | 91 | 67 |
Було відзначено, що при самостійній роботі з текстами народної творчості учні контрольних класів, в основному, розуміють завдання, поставлені вчителем, але не мають вказівки, на що звернути увагу. Діти намагались виконати ці завдання без врахування своїх можливостей і розуміння. Учні ж експериментальних класів чітко визначали приховану ідею твору, виконували завдання з використанням наявної у них суми знань, звертались до додаткової літератури у разі потреби.
Отже, можна зробити висновок, що за допомогою запропонованої системи експериментального навчання у процесі самостійної підготовки учнів до роботи з художніми творами, вдалось сформувати навички самостійності в учнів експериментальних класів, збільшити арсенал засобів впливу на дитячу свідомість та почуття, що підвищило ефективність самого уроку позакласного читання. А, оскільки, сам урок позакласного читання це частина навчального процесу, переконались, що сформувати свідомого читача, обізнаного з широким колом літературного розмаїття, можна за умови повної активності з боку школяра. Для цього необхідно забезпечити можливості для розвитку їх самостійності, як у процесі теоретичного засвоєння знань, вмінь та навичок, так і в правильному їх використання на уроках позакласного читання.
У експериментальних класах більше приділялось уваги конкретним завданням, а також раціональному вибору методів та прийомів роботи для їх досягнення, що дало можливість виділити два завдання, виконання яких у цих класах вимагало чіткої організації майбутньої роботи. Перше і найважливіше – це моральний розвиток учнів на основі розширення кола доступних для читання дитячих книг, а друге – вироблення і засвоєння учнями самостійних прийомів підготовки до роботи з конкретними художніми творами, удосконалення якостей вміння працювати з ними. У такій роботі необхідна послідовність та наступність. Вчитель експериментального класу, враховуючи інтереси своїх учнів, їх можливості, а також різноманітність жанрів, стилів написання творів письменниками, добирав матеріал до уроку позакласного читання за самостійними завданнями до них. Завдання були спільними для всіх учнів класу і записувались на дошці, або ж індивідуальними чи груповими, записаними на окремих картках. Такий підхід сприяв розвитку самостійності учнів, оскільки, кожен виконував завдання індивідуально, відповідаючи перш за все перед собою за виконану роботу. Учні мали змогу продемонструвати свої знання перед класом, а також побачити і відчути на собі результати власної праці. Самі ж завдання були такими, що змушували учнів щоразу спілкуватись з книжкою, порівнювати свої відчуття і судження з авторськими, висловлювати власні думки щодо прочитаного. Все це сприяло літературному розвитку дітей, а також їх мовленнєвій та емоційній активності.
В експериментальних класах учні чіткіше усвідомлювали процес систематичної роботи вдома, у школі, у свій вільний час з художньою книжкою. Спостерігалось зменшення помилок у роботі над творами, чіткіше визначалися явища, події та факти, характеризувались головні герої, визначався стиль написання автора, встановлювались причиново-наслідкові зв'язки у конкретних художніх творах. Це вказує на те, що школярам при цілеспрямованому навчанні вже доступніші засоби опрацювання нового твору. Відповіді учнів у цей період свідчать не тільки про характер розуміння ними тексту твору, але і про формування, ряду необхідних для цього вмінь та навичок. Тому ми дійшли висновку, що при подальшому навчанні учнів за запропонованою методикою, в них будуть формуватися основи самостійної роботи при підготовці до уроків позакласного читання, що в кінцевому результаті приведе до удосконалення самостійності у подальшій читацькій діяльності.
Із запропонованих у попередньому параграфі завдань (див. параграф 2.1.), їх критичної оцінки ми зробили висновок, що вдосконалення самостійності на основному і завершальному етапах роботи з новим текстом, значною мірою залежить від ступеня активності і творчості самих учнів, але допомогти сформувати цю самостійність у них зможе тільки той вчитель, який володіє мистецтвом організації навчання дітей читанню за системою комплексу завдань для самостійної роботи учнів з літературними творами. Тому ми запропонували вчителям-класоводам заповнити цю анкету.
Анкета опитування вчителів початкових класів
1. Чи задовольняють вас теми уроків позакласного читання, запропоновані програмою? Чому?
2. Чи користуєтесь ви додатковими джерелами при підготовці до кожного уроку?
3. Якими принципами при відборі навчального матеріалу до уроку позакласного читання ви користуєтесь:
а) жанрова специфіка;
б) конструктивно-оформлювальні особливості книжки;
в) відповідність віковим особливостям учнів;
г) можливість використання матеріалу в якості завдань для самостійних робіт учнів.
4. Яким методам опрацювання творів ви надаєте перевагу (потрібне підкресліть):
а) словесний метод;
б) метод самостійної роботи;
в) самостійна постановка запитань учнями;
г) наочно-ілюстративний метод.
5. Чи враховуєте у своїй роботі взаємозв'язок між класним і позакласним читанням?
6. Чи потрібно це робити вчителю? Напишіть свою думку.
7. Чи потрібно надавати учням можливість самостійно готувати уроки позакласного читання?
Опрацювавши одержані результати, ми дійшли висновків: теми, запропоновані навчальною програмою, не задовольняють опитаних вчителів, оскільки не несуть нового пізнавального матеріалу; вчителі не надають важливого значення самостійній роботі у процесі позакласного читання; зв'язки класного і позакласного читання ними враховуються, але зводяться до прийому: вивчили на класному читанні - повторили на позакласному читанні; додаткові джерела використовуються лише як наочний матеріал. Таким чином, необхідно знайомити вчителів з ефективністю застосування самостійної роботи при підготовці до уроків позакласного читання, що сприятиме підвищенню самостійності в учнів початкової школи.
Для проведення підсумків роботи, визначення результативності експериментального дослідження ми намагались підійти всебічно. Для нас важливо було виявити ті зміни, які проходять в образі мислення, мовлення, практичних діях учнів, вчителів, інших зацікавлених осіб, що брали участь в реалізації формувального експерименту. З цією метою нами використано бесіду з учнями, вчителями. На запитання: "Чи подобаються тобі уроки позакласного читання?", - отримали такі
Кусня Евіта (4 клас, ЗОШ с. Гаї Розтоцькі): "Мені подобаються уроки позакласного читання. На них я можу сказати все, що думаю. Не переживаю, що з мене не будуть сміятися".
Ланда Остап (4 клас, ЗОШ с. Гаї Розтоцькі): "Я люблю читати художні книжки і розповідати їх зміст друзям, а на уроках позакласного читання це можна зробити найкраще".
Вапляк Андрій (4 клас ЗОШ с. Гаї Розтоцькі):"Найцікавіше для мене принести в клас і прочитати товаришам нову розповідь, невідому їм".
Відповіді дітей на це запитання свідчать про спрямованість роботи вчителя на самостійну роботу в підготовці до уроку. Самостійний пошук дитячої літератури – важливе завдання роботи вчителя. Разом з тим, це є результат спільної діяльності вчителя і учнів, успіх якої визначається творчістю, ініціативою, наполегливістю останніх. Ось що сказала нам Рудакевич Наталія Григорівна вчитель 4 класу с. Гаї Розтоцькі: "Діти, розуміючи, що завдання, які ставились перед ними, вимагають самостійності, систематичності, зосередження, почали по-іншому ставитись до уроків позакласного читання. На уроках вони сиділи задоволені роботою, яку виконали при підготовці до нього. Їхні очі світилися бажанням розповісти про все, що змогли дізнатися. Прагнули зробити якнайшвидше і найкраще завдання, демонструючи всім свої знання і вміння. Самостійно працюючи з творами, учні мають змогу не тільки дізнатись щось нове, але почерпнути багато цікавого і від інших дітей, йде широкий обмін пізнавальною інформацією. Це дуже важливо".
Таким чином, з наведених вище фактів і проведеного аналізу можна сказати, що прагнення учнів до літературно-пізнавальної діяльності помітно зросли у порівнянні з попередніми показниками. Це досягнулось не одразу: потрібно було зрозуміти зміст навчальної програми, активність при роботі з художнім матеріалом, систему подачі даного матеріалу і вивести весь процес на новий шлях, який допоможе добитися позитивних результатів у роботі учень - самостійна робота - художній твір.
Лише об'єднавши в єдине ціле працю вчителя і учнів, можна говорити про загальні характеристики педагогічного процесу, про кращі результати навчального процесу на уроках позакласного читання, підтвердити дані, отримані в результаті експериментального дослідження про ефективність самостійної роботи у процесі позакласного читання. Тобто, можна вважати, що на ті питання, які ставились до поняття "самостійна робота" у попередньому розділі в певній мірі дано відповіді і така робота має місце у процесі навчання школярів самостійній підготовці до роботи з художніми творами і вмінню орієнтуватися у великому світі літературного мистецтва.
ВИСНОВКИ
Аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури показав, що сучасна школа ставить перед собою завдання – формування духовно багатої особистості, громадянина з високою культурою, з широким кругозором, творчими та моральними цінностями. Тому в системі навчання пріоритетного значення набувають загальнолюдські цілі, ідеали, гуманістичні цінності національної та світової культури. Людина, її щастя, здібності, готовність до творчості були і залишаються кінцевою метою нашого суспільства.
Значне місце у цьому надзвичайно складному процесі посідає література, що допомагає формуванню у дітей естетичного і етичного зростання, забезпечення засвоєння багатств художнього слова і цінностей, готує до самостійного знайомства з художніми творами у школі та за її межами, навчає самоосвіті та самовихованню. Глибше пізнаючи книжковий світ, який розширює межі повсякденного життя, знайомить з новими фактами, подіями та явищами, відкриває нові місця, школяр вчиться самостійно працювати з художніми творами, осмислено сприймати та відтворювати прочитане за допомогою ряду специфічних завдань, накопичувати знання, що допоможуть йому організувати своє коло книг для читання.
Сьогодні шкільна програма початкової школи спрямовує вчителя на вміле введення школярів у широкий, привабливий світ літератури. Діти знайомляться з новими творами, у них зростає інтерес до змісту цих творів, розширюється читацький кругозір, посилюється бажання самостійно працювати з ними. Особливо це помітно на уроках позакласного читання, де важливе значення надається вмінню правильно організувати роботу молодших школярів у процесі ознайомлення із новими художніми творами.
Багаточисельні дослідження вчених, практичний досвід роботи вчителів підтверджують, що накопичення знань і набуття учнями необхідних вмінь, відбувається інтенсивніше, якщо навчально-виховний процес будувати з врахуванням обов’язковості самостійної роботи. Саме це допоможе учням усвідомити навчальні завдання, знаходити найбільш раціональні способи їх розв'язань.
Експериментальне дослідження, яке проводилось на базі ЗОШ с. Гаї Розтоцькі та ЗОШ смт. Залізці Зборівського району Тернопільської області показало, що правильна організація, інтенсивне і систематичне впровадження самостійної роботи у позакласне читання є ефективним. Тому спостерігалось значне зростання самостійності, активності і творчості школярів при роботі з художніми книжками, розширювалося вміння працювати з ними у школі і за її межами. По-новому відкрились перспективи використання додаткових книжкових джерел, де самостійна робота, при доборі нових знань, допомагала формувати працьовитого, свідомого, думаючого, творчого читача, який відповідатиме потребам сьогодення у відповідності до нових літературних вимог. У процесі експериментального дослідження ми переконались у важливості правильного добору навчального літературного матеріалу, де кожен з них зміг творчо себе проявити, без вагань висловлювати думки. У цьому їм допомогла література, що є цілющим джерелом пізнання людського життя. Уроки позакласного читання у цьому плані є уроками моральності, людяності, патріотизму.
Але для досягнення виховної мети недостатньо лише читати : книжки. Вчитель повинен всю роботу направляти на самостійне сприймання її учнями. Особиста участь у проведенні дослідження, опитування учнів, вчителів, аналіз самостійних робіт школярів дає підставу зробити висновок про те, що у більшості випадків занижується ініціатива і самостійність при підготовці учнів до роботи з художніми книжками, не враховується емоційно-оцінне сприймання їх дітьми, не робиться акцент на особисте ставлення учнів до книжок. Саме тому, в багатьох випадках, діти розуміють лише факт прочитання книжки, але слабо орієнтуються в засобах оволодіння нового змісту, тобто не мають теоретичної підготовленості в можливостях по-новому розглянути конкретну художню книжку. Під час дослідження з'ясувалось, що учні експериментальних класів мають більше навичок самостійної підготовки до роботи з книжками, по-новому працюють над ними, допускають менше неточностей у розгляді змісту книжок, ніж учні контрольних класів.
Експериментальне дослідження дало змогу переконатися, що книжкове оточення і активна самостійна робота з книжкою формує особистість, яка хоче зрозуміти навколишній світ і змінити його. Ввести дитину у різні сфери цього світу, навчити зрозуміти мову цих сфер, допомогти не запізнившись, визначити ту сферу, що найбільшою мірою відповідає її здібностям, структурі особистості, запитам, і де вона зможе проявляти себе повно і всебічно – ось такою повинна бути мета навчально-виховного процесу на початковій ланці навчання у школі майбутнього. Досягти цього нелегко, але необхідно. Саме тому, ми у нашому дослідженні звертали увагу на проблему самостійної роботи у процесі позакласного читання як на комплекс напрямків, розгляд яких допоможе зрозуміти причини недосконалості цієї роботи і відкрити можливі шляхи розв'язку.
Осмислене читання книжок, роздуми над книжками – це засіб розвитку і удосконалення людського розвитку, почуттів, що керуються розумом. "Щоб підготувати людину духовно до самостійного життя, необхідно ввести її у світ книжок", – рекомендував, аналізуючи свій професійний і життєвий досвід, В.О. Сухомлинський, - оскільки, "школа стане справжнім осередком культури лише коли в ній будуть панувати чотири культи: культ Батьківщини, культ людини, культ книжки, культ рідного слова". [59;5] Ось чому обов'язок кожного вчителя по-справжньому оволодіти ідеєю розвивального впливу самостійної роботи на молодшого школяра: пізнати закономірності психології дитячого сприймання і вміння працювати, засвоїти організаційно-методичну систему керівництва даним процесом у позакласному читанні, всебічно використовувати сучасну дитячу літературу для виховання і навчання дітей на рівні вимог сучасної епохи.
Слід зазначити, що учні експериментального класу завдяки правильній організації самостійної роботи з врахуванням зв'язків класного і позакласного читання на завершальному етапі дослідження продемонстрували високе вміння працювати з книжками до і на уроках позакласного читання. Вони достатньо вміло поєднували домашню підготовчу роботу з класними завданнями, де проявили глибші знання з прочитаного раніше. Отже, можна сказати, що в учнів сформувалось вміння самостійно і організовано працювати з художніми книжками, завдяки чому збільшилось коло читання дитячих книг.
Досліджувана проблема дозволяє зробити такі висновки-рекомендації:
1. Самостійна робота у процесі позакласного читання сприяє активізації пізнавальної діяльності учнів, їх розумовому розвитку, дає можливість розгорнутись індивідуальності кожного з них.
2. При організації самостійної роботи учня з книжками слід врахувати взаємозв'язок діяльності вчителя і учня.
3. Успіх самостійної роботи визначений такими дидактичними умовами:
а) врахування мотиву учнів при організації самостійної роботи;
б) надання нових завдань, що роблять роботу пошуковою, викликають інтерес учнів;
в) врахування індивідуальних особливостей учнів класу при доборі та опрацюванні нового матеріалу;
г) поєднання самостійної роботи з іншими видами робіт на уроці;
д) самостійна робота обов'язково повинна бути оцінена вчителем (словесно або оцінкою);
4. При організації самостійної роботи з художніми книжками слід врахувати її раціональне використання та місце в структурі уроку.
5. Ефективність застосування самостійної роботи у процесі позакласного читання значно підвищиться, якщо навчальний матеріал поєднуватиметься з життєвим досвідом школярів.
Наше дослідження, безумовно, не розв'язує всю повноту поставленої проблеми. Для подальшого дослідження залишились відкритими питання з'ясування взаємозв’язку класного і позакласного читання з наданням пріоритету самостійній роботі; створення організаційно-методичної системи формування у молодших школярів вміння самостійно працювати з книжками взагалі та з окремими творами на уроках позакласного читання у 4 класах, впровадження положень самостійної роботи з книжкою у практику масової початкової школи..
Дипломна робота не вичерпує всіх питань, пов'язаних із самостійною роботою учнів, засобами організації роботи з книжкою, роллю вчителя у процесі підготовки до цієї роботи, а дає можливість сформувати нову сходинку у розкритті цих важливих питань.
Отже, самостійна робота молодших школярів у процесі позакласного читання не може бути самоціллю, вона повинна носити комплексний характер, де б розширювалися знання учнів про навколишню дійсність, виховувались позитивні моральні якості особистості, учні розвивались розумово і естетично, поглиблювалось набуття ними основ самостійного здобування знань тощо.
Духовний світ учнів, їх стійкі моральні позиції, внутрішня дисципліна, вміння відстоювати власні інтереси повинно стати головним прагненням сучасного вчителя, кінцевим результатом його діяльності. Тільки цікавий, змістовний урок з емоційно-насиченим матеріалом, на якому більшу частину часу учні працюватимуть самостійно, викликатиме активне його сприймання, правильне розуміння та інтуїтивне прагнення до пошуку адекватної форми вираження власних думок і почуттів, оскільки особисте, усвідомлене ставлення до художніх творів є основним показником світогляду учнів, їх становлення як особистостей.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бабанський Ю.К.Методы обучения современной общественной школе. – М: Просвещения, 1985. – С.164-180.
2. Буряк В.К. Самостійна робота з книгою. – К.: “Знання”, 1990. – 48с.
3. Васильев В.П. Самостоятельная робота на уроках чтения в начальной школе. – Тула,1959. – С.18.
4. Вашуленко М.С. Навчання грамоти в 1 класі. – К.: Радянська школа, 2006. – 112 с.
5. Воробьев Т.В. Всероссийское совещание по дидактике. – М.: Педагогика, 1961. – С.23-24.
6. Габдулханов В.Ф. Подготовка к самостоятельной работе с текстом (на уроках русского языка) // Русский язык в национальной школе.- 1985. - №1. – С.20-21.
7. Гантя И.С. Формирование основ самообразования при обучении младших школьников чтению. – Кишенев: Штиица, 1993. – 160 с.
8. Гаркунова Л.И. Задание по чтению во 2 классе. – М.: Просвещение, 1987 – 64 с.
9. Гаркунова Л.И. Формирование приемов самостоятельной работы на уроках чтения // Начальная школа. – 1988. - № 1. – С.33-36.
10. Гаркунова Л.И., Голенкина К.Т. Задания по чтению в 3 классе. – М.: Просвещение, 1991 – 112 с.
11. Глухова Г.А. Позакласна робота як засіб піднесення ефективності уроку. – К.:: Радянська школа, 1984 – 96 с.
12. Глущенко А.Г. Внеклассная работа в начальных классах. – К.: Радянська школа, 1982 – 114 с.
13. Гончаренко Н.М. Самостійна робота з підручником як метод навчання // Українська мова і література в школі. – 1984. - №3. – С.54-60.
14. Збірник художніх творів для позакласного читання 3 клас / Упоряд. М. М. Наумчук, В. І. Наумчук – Посібник для учнів. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. – 132 с.
15. Джежелей О.В., Коваленко О.М., Ємець А.А. Уроки читання і види мовної діяльності //Початкова школа. – 1994. - № 8. – С.9-13.
16. Джежелей О.В. Формирование круга чтения младших школьников // Нач. школа. - 1989. - №3. - С.17-18.
17. Егоров Т.Г. Психология овладения навыками чтения. – М.: Провсещение, 1953. - С.35.
18. Есипов Б.П. Самостоятельная работа учащихся на уроках. – М.: Учпедгиз, 1961. – 112с.
19. Кобзарь Б.С. Внеурочная воспитательная работа в школах и группах продленного дня. – К.: Радянська школа, 1984. – 132с.
20. Коваль Г.П., Іванова Л.І., Суржик Т.Б. Методика читання. – Тернопіль: НК-Богдан, 2008. – 280с.
21. Концепція середньої загальноосвітньої школи // Радянська освіта. - № 65. – С.3-4.
22. Коротов В.М. Самоуправление школьников. – М.: Просвещение, 1981.
23. Книжечка-виручалочка: Збірник художніх творів для позакласного читання 4 клас / Упорядники М. М.Наумчук, В. І. Наумчук – Посібник для учнів. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. – 104 с.
24. Кубасова О.В. Упражнение по ориентировке в книге //Начальная школа. – 1987. - № 10. – С.21-23.
25. Курдюмова Т.Ф. Анализ художественных произведений в курсе литературы 4-7 классов. – М.: НИШ школ, 1977. – 68 с.
26. Купров В.Д. Словарная работа на уроках русского языка //Начальная школа. – 1990. – №3. – С.21-26.
27. Лебідь Г.В., Хмурич Р.М. Дослідження особливостей мислення молодших школярів //Початкова школа. – 1996. - №4. – С.7-9.
28. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М: Педагогика, 1977. – С.237-238.
29. Леонтьев А.Н., Гальперин П.Я., Эльконин Д.Б. Реформа школы и задачи психологии //Вопросы психологии. – 1959. - №1. – С.16-18.
30. Леонтьев А.Н., Маринова К.В. Анатомия и физиология детского организма. – М.: Просвещение, 1976. – С.210-223.
31. Лопушинська Н., Лопушинський І. Самостійна робота школярів на уроках рідної мови //Початкова школа. – 1977. - №5. – С.9-14.
32. ЛюблінськаГ.О. Дитяча психологія. – К.: Вища шк. 1974. – 354 с.
33. Микельсон Р.М. О самостоятельной работе учащихся в процессе обучения. – М.: Учпедгиз, 1940 – 275 с.
34. Молдавская Н.Д. Воспитание читателя в школе: самостоятельная робота над текстом художественного произведения как условие литературного развития старшеклассников. М.: Просвещение, 1989. – С.127.
35. Молдавская Н.Д. Самостоятельная работа учащихся над языком художественного произведения. – М.: Просвещение, 1984. – 96 с.
36. Момот Л.Л. Проблемно-пошукові методи навчання в школі. – К.: Радянська школа, 1984. – 84 с.
37. Науменко В.О. Формування навичок читання //Початкова школа – 1991.- № 4. – С.13-15.
38. Наумчук М.М. Позакласне читання 1 клас. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1995. – 64с.
39. Наумчук М.М. Позакласне читання 4 клас. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2006. – 96 с.
40. Наумчук М.М. Позакласне читання 4 клас. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. – 96 с.
41. Никитина И.Т. Самостоятельная работа на уроках русского языка в условиях работы з двумя классами // Начальная школа. – 1987. - №6. – С.59-61.
42. Обучение чтению младших школьников. Сбор статей. /Составители: Гаркунова Л.И., Оморокова М.И. – М.:. Просвещение, 1961. – С.150-163.
43. Панфилова Г.С. Воспитание самостоятельности школьников в учебной работе. – М.:. Учпедгиз, 1960. – 112 с.
44. Первова Г.М. Развитие теории читательской самостоятельности //Начальная школа. – 1996. - № 5. – С.4-9.
45. Пидкатистый П.И. Самостоятельная деятельность учащихся: дидактический анализ процесса и структуры воспроизведения и творчества. – М.: Просвещение, 1980. – 384 с.
46. Пиче-оол Т.С. Возможные пути решения проблемы самостоятельной работы младших школьников с текстом //Начальная школа. – 2006. - № 9. – С.31-39.
47. Пиче-оол Т.С. Самостоятельное чтение младших школьников. – М.: Академія, 2004. – 132с.
48. Програми з середньої загальноосвітньої школи. 1-4класи – К.: Початкова школа, 2006. - 432с.
49. Романовська З.И. Чтение и развитие младших школьников. – М.: Педагогика, 1983. – 216 с.
50. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. – К.: Магістр, 1997.- 255 с.
51. Савченко О.Я. Методика читання у початкових класах. – К.: Освіта, 2007. – 334с.
52. Савченко О.Я. Читання // Навчання і виховання учнів 4 класу. – К. Початкова школа, 2005. – 432с.
53. Светловская Н.Н. Методика внеклассного чтения. – М.: Просвещение, 1991. – 192 с.
54. Светловская Н.Н. Путь к мастерству //Начальная школа. – 2001. - №10. - С.23-27.
55. Светловская Н.Н. Радость на всю жизнь //Учительская газета. – 1975. – 26 августа.
56. Сидоренко В. Приемы самостоятельной работы с лингвистическим текстом //Русский язык в школе. – 1988. - №6. – С.27-30.
57. Симакова Л.А. Самостоятельная работа учащихся в процессе анализа художественного произведения в 4-8 классах. – К.: Рад. школа, 1984. – С.3-20.
58. Скрипченко Н.Ф., Наумчук М.М. Заняття з позакласного читання для 6-річних першокласників //Початкова школа, 1998.- №1. – С.43-49.
59. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. – К.: Вища школа, 1994. – С.191-192.
60. Ткачук Г. Основні вимоги до позакласного читання //Початкова школа. – 1986. - №8. – С.35-41.
61. Ушинський К.Д. Человек как предмет воспитания. – В кн.: Избранные произведения. Выпуск 4. – М.-Л, 1964. – С.181.
62. Яковлева Л.М. Учить вдумчивому чтению //Начальная школа. – 1990. - № 1. – С.20.
ДОДАТ О К
ВЕСЕЛІ ВІРШІ ГРИЦЬКА БОЙКА
І. Завдання для самостійної роботи спільні, для всіх учнів
1. Підготуйте до читання вірш, в якому автор, доброзичливо сміється над пригодами своїх героїв.
2. Навчіться швидко промовляти одну із скоромовок, на яку натрапили в книжках поета.
3. Підготуйте розповідь про письменника.
4. Принесіть на урок книжки, в яких є портрет Г.Бойка.
5. Запишіть на картку, або запам'ятайте дві-три загадки, які захотілося б загадати на уроці.
6. Підготуйте вірш вдвох з товаришем для читання в особах.
7. Намалюйте ілюстрації для одного з віршів Г.Бойка.
8. Складіть картку з назвами віршів поета.
9. Принесіть книжки з улюбленими віршами на урок.
10.Підготуйте розповідь про книжку, улюблений вірш.
11.Оформіть виставку книжок з віршами Г.Бойка.
12. Підготуйтесь до конкурсу на кращого виконавця віршів Г.Бойка.
13.Подумайте, від чого застерігають вірші Г.Бойка.
14.Складіть рекомендаційний список з трьох-чотирьох віршів до теми уроку і поясніть, чому саме їм ви надали перевагу.
II . Запитання до прочитаних віршів :
1. Які книжки Г.Бойка ви підібрали до уроку і прочитали? Які твори в них містяться? Про що вони вам розповіли? Чи траплялись вам раніше прочитані вірші? Ви їх перечитували чи обминали? Чому? Які твори ви підготували для читання в класі? Прочитайте їх.
2. Що ви довідались про самого автора віршів? Розкажіть, яка книжка посприяла вам у цьому? Покажіть її. Яка з книжок містить портрет поета? Покажіть його. Що цікавого з біографії Г.Бойка ви хотіли прочитати всім? Прочитайте цей епізод.
3. Хто познайомив вас з вибраними творами поета? Як ви вважаєте, кому вони адресовані? Доведіть свою думку? Чи займався поет перекладацькою діяльністю? Твори яких авторів він перекладав на українську мову? Які з них ви читали? Який настрій вони у вас викликали? До якої книжки увійшли переклади автора? Доведіть. Прочитайте один з віршів іншого поета у перекладі Г.Бойка.
4. Чи притаманне почуття доброго гумору поету? Прочитайте твори, які викликали у вас невимушену усмішку, щирий сміх.
5. Які скоромовки ви прочитали? Промовте їх швидко і виразно. В яких книжках ви натрапили на них? Хто є героями цих скоромовок? Де відбуваються події у прочитаних скоромовках?
6. З якими ще жартами у віршованій формі ви зустрічались на сторінках книжок Г.Бойка? Про що автор складав загадки? Хто з вас готовий їх нам загадати? Прочитайте їх з книжки, у якій вони вам зустрілись.
Завдання для самостійної роботи на картках
Картка 1
- Яку книжку Г.Бойка ти вибрав до уроку? Назви її.
- Хто допоміг тобі у виборі саме цієї книжки?
- Які вірші з цієї книжки ти прочитав? Напиши їх назви.
- Напиши свої міркування про прочитані вірші.
Картка 2
- Які зовнішні прикмети підказали тобі, що ти не помилився у виборі потрібної книжки для уроку?
- Який з віршів книжки тебе розсмішив? Напиши його назву.
- Який епізод ти рекомендуєш послухати нам? Опиши його.
Картка 3
- Прочитай уважно вірш Г.Бойка.
- Розкажи, як в змаганнях шкільних ти з бігу усіх переміг?...
- Ну, спочатку, я значить, - побіг,
Ну, а потім я, значить, - прибіг!
- Що ти порадиш юному спортсменові? На що він у першу чергу повинен звернути увагу? Напиши свої міркування.
Картка 4
- Прочитай веселий вірш. Назви його персонажів.
- Чого тікаєте в розгін?
Ви ж - вчотирьох, а він - один...
- А ми не знаєм, - каже Влас,
За ким він гониться із нас!
- Що можна сказати про дружбу хлопчиків? Чому такий висновок ти зробив? Напиши свої міркування.
ТРИ ДИВО-МАЙСТРИ
(Латиська казка)
Жив колись давно-давно один чоловік. Було в нього три сини, і всіх їх він дуже любив. А був той чоловік уже геть старий, небагато йому лишалось жити. І, знаючи це, він якось сказав своїм синам:
- Любі мої діти! Усі ви мені дорогі, а я все не можу вирішити, котрому з вас своє майно віддати в спадщину, бо жити мені лишилось зовсім мало. Отож, щоб ніхто з вас не був скривджений, зробіть так: ідіть-но ви вчитись ремесла. Кожен хай вибере ремесло, яке йому найбільше до вподоби. А через три роки повернетеся додому й покажете, хто чого навчився. Чиє ремесло виявиться кращим, тому я й залишу в спадщину все, що маю.
Погодились сини з батьком, не перечили йому. Зібралися вони, попрощалися з батьком та й рушили в далеку путь.
Три роки прожили брати на чужині, і кожен вивчав те ремесло, яке здавалось найкращим. Повернулись вони у батьківську хату, розповіли старому батькові про те, якого ремесла навчилися. Старший син навчався у кузні і став вправним ковалем, середній навчився на перукаря, і лише найменший не міг сказати, як називається його ремесло.
Вранці вийшли всі четверо на подвір'я й сіли під хатою. Сини свої інструменти прихопили: старший все, що ковалеві потрібно, середній - що для перукарства, а в найменшого в руках батько побачив лише гарну паличку. Мимо проїжджав багатий пан; карета очей не відведеш, така гарна, четверо коней у неї запряжено. Старший син і каже:
– Зараз я покажу вам, тату, чого навчився. Ви самі зможете побачити й оцінити мою вправність! Узяв свої інструменти, підбіг до четверні, схопив одного коня за ногу, на ходу відірвав стару підкову й прикував нову, а коні мчали собі галопом.
Раптом бачить: полем заєць скаче. Тут середній син схопив свої інструменти й погнався за зайцем. Наздогнав зайця, намилив йому морду й поголив так, що ні разу не порізав. А заєць помчав щодуху далі.
Тут найменший син узяв свою палочку, вийшов на середину двору й став нею над головою крутити. Тільки крутнув паличкою, як у ту ж мить пішов дощ. А перестав крутити, сховав паличку дощ ущух. Побачив це батько, обійняв найменшого сина й каже:
– Кращого за твоє ремесло не може бути! Залишаю тобі спадщину!
Одного літа стояла страшна спека, почалася засуха, все погоріло на пні. А брати не сумували, дощів у них завжди вистачало. Всі дивувалися: звідки у братів такий урожай, та ж довкола все вигоріло!
Дійшли чутки про найменшого брата до короля. Приїхав до нього король зерна купити. А той брат усім продавав, кому тільки треба було: дуже багатий врожай вони зібрали.
– Як це ти зміг такий урожай зібрати, - дивується король, адже дощів зовсім не було.
Отут найменший брат і розповів королю про все: як вони вирушили ремесла вивчати, які ремесла вивчили його брати старші і якого він сам навчився.
Завдання для самостійної роботи спільні для всіх учнів
1. До першого абзацу склади продовження:
"Жив колись давно-давно один чоловік. Було в нього три сини, і всіх їх він дуже любив. А був той чоловік уже геть старий, небагато йому залишилось жити..."
2. Підготуйте два-три запитання до прочитаної казки:
- Ким став кожен з братів? Розкажи.
- Чиє ремесло тобі сподобалось найбільше?
- Чому батько залишив спадщину наймолодшому з синів?
- Чому його ремесло виявилось найкращим? Обміркуй свою відповідь.
3. Дайте відповіді на запитання:
- В яку пору року відбувались події?
- Що сталося з братами після смерті батька?
- Як допомогли обрані ремесла братам у житті?
- Яке з ремесел ти б вибрав для себе? Чому?
- Яке ремесло тобі здалось найдивовижнішим?
4. Прочитай уважно останній абзац, продовж казку власною розповіддю.
5. Знайди в казці 6 абзац. Прочитай його і дай відповіді на запитання.
- Що взяли брати для роботи?
- Чому молодший брат взяв гарну паличку?
- Як брати показали батькові своє ремесло?
6. Розгляньте малюнки, вивішені на дошці. Чи можна за ними скласти казку? Як би ви її назвали? Яку розповідь ви склали б до цихмалюнків? Які малюнки ви б намалювали? Чи можна за малюнками охарактеризувати героїв казки? Чи можна цю казку назвати чарівною? Доведіть свої міркування.
7. "Впізнай за малюнками"
Учитель демонструє дітям малюнки до казки. Учні розповідають або зачитують уривок, що стосується того чи іншого малюнка.
8. Вікторина "З якої казки?"
- Назвіть казку, уривок з якої я прочитаю.
"...Три роки прожили брати на чужині, і кожен вивчав те ремесло, яке здавалось найкращим..." (Латиська казка "Три диво-майстри")
"...–Оце моя! - зрадів дідусь. За його чесність Мати води віддала усі три сокири: золоту, срібну, просту. Дідусь нарубав дров і повернувся додому..." (Ногайська казка "Дідусь і Мати води")
"...Так вони довго сперечались: що дорожче - коні чи друзі? Хай кожен досягне своєї мрії: кому треба коней - хай купить коней, кому треба друзів - нехай знайде друзів..." (Осетинська казка "Сто коней чи сто друзів")
10.Подумай, чого вчить тебе ця казка? Чи могли ці події бути насправді? Перекажи казку товаришеві. Перевір за допомогою власних запитань, чи він зрозумів зміст казки.
СОРОКИ-РОЗБІЙНИЦІ
Михайло і Ювеналій Бубнови
Одного теплого травневого дня сидів я біля відчиненого вікна і гортав журнал. Сонячне проміння, віддзеркалившись у шибці, жовтими плямами лягало на папір, сліпило очі. У садку на різні голоси гомоніли птахи - був час гніздування.
Частенько, сидячи біля вікна з біноклем у руках, милувався я метушнею своїх крилатих сусідів - галок -, їх звідси добре було видно.
Галки - птахи миролюбні - мали безліч ворогів, їх навідували пернаті хижаки, турбували бродячі кішки, а то й малі пустуни-хлоп'ята. Щоразу, почувши пташиний крик, я знав, що у галок сталася якась неприємність.
Так було і того травневого дня. До них завітали дві сороки. У галчиних гніздах у цей час сиділи ще голі, але вже чималенькі пташенята. Поява білобоких скрекотух не обіцяла галкам нічого доброго. Вони відчули це й одразу ринули в атаку.
Сорок, як я уже казав, було дві. Мета однієї з них полягала в тому, щоб розлютити галок і відвернути їхню увагу від другої, яка. до пори до часу сиділа, причаївшись за жмутом прілої соломи. Галки, збуджені присутністю небажаної гості, не помічали її. Скориставшись шамотнечею, друга сорока мигцем ускочила у гніздечко і за мить повернулась з галченям. Розтривожені галки, здавалось, нічого не помічали. Втративши від злості й обурення глузд, вони ганялись й ганялись за першою сорокою, а та бавилася ними, як кішка мишею. Тим часом її супутниця, сховавши галченя, знову з'явилась на покрівлі і непомітно шмигнула у гніздо. Друге галченя спіткала доля першого...
"Що то нерозважливість, - з жалем думав я, спостерігаючи за птахами, - усім вона шкодить: і тваринам, і людям!"
Завдання для самостійної роботи спільні для всіх
1. Дайте відповіді на запитання:
- Прочитайте уважно назву твору. Про кого в ньому буде розповідатися?
- Подумайте, якими у цьому оповіданні зображено сорок?
- Прочитайте уважно перший абзац. Опишіть травневий день своїми словами.
- Перегляньте оповідання ще раз. Виберіть персонаж для розповіді про нього. Подумайте, як би ви описали його поведінку, вчинки.
- Порівняйте між собою галку і сороку. Розкажіть ситуацію, в якій видно ворожнечу птахів.
2. Пригадай прочитане оповідання. Доповни речення:
Одного теплого травневого дня
Частенько, сидячи біля вікна
Галки – птахи миролюбні
У галчиних гніздах.
3. Подумай, чи змогли б галки врятувати пташенят, якби знали, як захистити гніздо. Чому? Як сороки перехитрили галок?
4. Як ти можеш пояснити слова авторів: "Що то нерозважливість, усім вона шкодить: і тваринам, і людям".
5. Підготуйте ролі галки і сороки, передайте словами їх двобій. Що могли б сказати одна одній пташки?
6. Підготуйте відповіді на вислови:
"Сорока на хвості принесла"
"Попала пташка в клітку"
"Немає такого дерева, на якому б птах не сидів"
7. "Хто більше"
Учитель називає птаха, а діти повинні за його назвою пригадати лічилку, скоромовку, оповідання, казку, пісеньку, народну прикмету тощо.
Ледідь - Г.К.Андерсен "Гидке каченя"
Качка - Українська народна казка "Кривенька качечка"
Гуси - Українська народна казка "Гуси-лебеді"
Сорока: Горобець:
Хитру сороку Раз, два, три, чотири, п'ять,
Спіймати морока, скрізь сороки стрекотять,
А на сорок сорок - - а горобчики джеркочуть,
Сорок морок. - слухати сорок не хочуть...
Ворон - Як на початку травня ворон в житі ховається, народ на добре жниво сподівається.
Ворони - Якщо ворони біля хат, сівба поспіла в акурат.
Гуси - Дикі гуси відлітають - кінець бабиного літа.
У КРАПЛИНІ ВОДИ
Паола Утевська
Одна країна славиться золотими нивами, інша - високими горами, ще інша - густими лісами. Але найбільше прикрашають рідну землю люди. Наприклад, Голландію вславили майстри скла. Та незвичайного, а того, з якого роблять окуляри й підзорні труби. Послухайте про голландця, який жив понад двісті років тому. Про Антоні Левенгука.
Левенгук був скромний і тихий чоловік. Жив собі у маленькій чепурній хатинці. Десь працював, собі на хліб заробляв. А на дозвіллі майстрував невеличкі збільшувані скельця і робив з них "труби". Та такі хитромудрі, що кожна краплинка, кожна піщинка видавалась у двісті разів більшою.
Якось вирішив глянути Левенгук у свою трубу на краплину води. Мабуть, нічого цікавого я не побачу, - мовив сам до себе. Адже вона зовсім чиста. Але він помилився. Виявилось, що у воді вирує своє, якесь особливе, досі на той час ніким не бачене життя. Неквапливо рухалися в ній круглі неповороткі істоти, їм перетинали шлях інші: довгенькі, схожі на рисочки. Були там і якісь закарлючки, і крапки, і коми.
- Які кумедні звірятка! - здивувався Левенгук. Йому й на думку не спало, що деякі з них були для людей страшніші від найлютіших звірів. Адже серед істоток, які можна побачити у мікроскоп, є такі, що збуджують скарлатину, дифтерит та інші хвороби.
Коли вчені довідались про Левенгукове відкриття, вони почали спостерігати життя цих маленьких істот - мікробів - і поступово вивчали їхні звички: що вони полюбляють, чого бояться. Отак і дізнались, як з. ними боротись, як їх знищити. А борються з ними різними ліками: краплями, мікстурами, порошками.
От як стали людям у пригоді маленькі круглі скельця!
Завдання для самостійної роботи, спільні для всіх
1. Ви прочитали розповідь "У краплині води". Чи вважаєте ви цю розповідь казкою? Чому? Доведіть свою думку.
2. Чому письменниця вважає, що найбільше землю прикрашають люди? Висловіть свої міркування.
3. Що вам відомо про живий світ краплини води? Доповніть відповідь власними знаннями.
4. Які ще способи знищення мікробів вам відомі? Чи потрібно людям дотримуватись правил гігієни?
5. Як називаються "труби" Левенгука зараз? У яких галузях їх використовують?
6. З якими новими словами ви познайомилися? Чому ці хвороби вважаються небезпечними?
7. Подумайте, чи є відкриття Левенгука важливими для людей? Чому? Доведіть свою думку.
Індивідуальні завдання для самостійної роботи
Поміркуйте і дайте відповіді про те...
- що було вчора і що буде завтра;
- що вас оточує;
- де знайти відповіді на питання, що зацікавили вас;
- чому по-різному називаються човни, літаки;
- де бере початок будь-який автомобіль, будинок, місто...;
- як роблять книжку;
- скільки кольорів має веселка;
- чи сплять риби у морі;
- чому нашу землю називають блакитною;
- де діває жираф свою шию, коли спить;
- чому вода замерзає;
- яка найдовша ріка в Україні;
- чому йде дощ…
Похожие рефераты:
Теоретичні основи та актуальні проблеми сучасної дидактики
Формування навички швидкого читання у молодших школярів
Адамівська Січ - школа козацько-лицарського виховання
Самостійна робота молодших школярів з основ здоров'я
Організація позакласної роботи з математики
Підготовка дітей до шкільного навчання
Виховання учнів у науковій літературі
Проблемний підхід до вивчення фольклорних творів на уроках читання
Види позакласної та позашкільної роботи з образотворчого мистецтва у початкових класах
Використання дитячої літератури для формування екологічної культури молодших школярів
Взаємозв'язок учбової і позакласної роботи у формуванні природничих знань молодших школярів
Вивчення оповідань Володимира Винниченка
Форми організації навчання природознавству в початковій школі
Мотивація в структурі учбової діяльності молодших школярів
Самостійна робота як засіб активізації пізнавальної діяльності молодших школярів
Психолінгвістичні основи вивчення прикметника в початкових класах
Організація самостійної роботи учнів на уроках у початковій школі