Реферат: Вивчення повісті М.В. Гоголя "Тарас Бульба" на уроках зарубіжної літератури

Зміст

Вступ

1. Методичний коментар до системи уроків за творчістю М.В. Гоголя (4 год + урок зв’язного мовлення)

1.1 Урок № 1. Тема: Микола Гоголь. «Тарас Бульба». Патріотичний пафос повісті

1.2 Урок № 2 Тема: Микола Гоголь. «Тарас Бульба». Романтичне уславлення героїки подвигів

1.3 Урок № 3. Тема. Зображення історичних подій в Україні, Запорізької Січі, побуту й звичаїв козаків, картин української природи

1.4 Урок № 4. Тема. Порівняльна характеристика Остапа і Андрія

2. Система уроків по вивченню творчості Гоголя та повісті „Тарас Бульба”( 8 уроків)

2.1 Урок 2. Коментоване читання першого розділу повісті «Тарас Бульба», знайомство з героями, усне малювання. Опис, портрет, діалог. Значення експозиції в літературному творі

2.2 Урок 3. Робота над другим, третім і четвертим розділами повести. Степ як символ батьківщини. Запорізька Січ («От те гніздо, звідки вилітають всі ті горді й міцні, як леви!»)

2.3 Урок 4. Похід запорожців. Бій під Дубно. Робота над п'ятою, шостою й сьомою главами повісті

2.4 Урок 5. «Немає уз, святіших товариства!»; «Нехай же цвіте вічно російська земля!» Робота над восьмою й дев'ятою главами повісті

2.5 Урок 6. «Та хіба найдуться на світі такі вогні, мука й така сила, яка б пересилила російську силу!» Робота над десятою - дванадцятою главами повісті

2.6 Урок 7. «Остапу, здавалося, був на роду написаний битвенний шлях, важке вміння вершити ратні справи»

2.7 Урок 8. Тарас Бульба - народний герой. «Немає в нас нікого, рівного йому в доблесті!»

Висновок

Література

Вступ

Згідно з Програмою із зарубіжної літератури для середньої загальноосвітньої школи 2001 року ( За редакцією Д. В. Задонського , К. О. Шахової, Є. В. Волощук)[1] на ознайомлення з творчістю М. В. Гоголя у 7-ому класі відводиться 4 години . Приводимо дослівно зміст програми з цього питання:

З російської літератури

Микола Гоголь (1809-1852)

«Тарас Бульба» (4 год.)

Короткі відомості про письменника. М.Гоголь і Україна.

Зображення історичних подій в Україні, побуту й» звичаїв Запорозької Січі в повісті «Тарас Бульба». Патріотичний пафос твору. Уславлення військового товариства, романтичне звеличення подвигу, засудження зради. Втілення суперечливих рис українського козацтва в образі Тараса Бульби. Протиставлення життєвого вибору в долях його синів. Цілісність натури Остапа, його самовідданість ідеї захисту рідної землі. Трагедія Андрія; конфлікт почуття та обов'язку. Майстерність розкриття характерів героїв. Картини української природи.

Теорія літератури. Поняття про повість, образ автора.

У новій програмі 12-річної школи 2005 року (За редакцією Д. С. Наливайка, автор програми Ю. І. Ковбасенко )[2] на вивчення теми „УКРАЇНА ТА її ІСТОРІЯ В ЛІТЕРАТУРІ” відводиться 10 годин, в тому числі 8– на вивчення творчості Гоголя:

Микола Гоголь (1809—1852). «Тарас Бульба»

Гоголь і Україна. Зображення в повісті любові до України, героїзму, мужності й ратної звитяги українського народу в боротьбі за рідну землю. Бойове товариство, побут і звичаї запорожців. Втілення в образі Тараса Бульби кращих рис запорозького козака. Остап і Андрій. Картини природи в творі.

У цій програмі є перелік знань і вмінь учня, якими він мусить оволодіти під час роботи над темою:

Учень:

розповідає про зв'язки Гоголя з Україною та її культурою; переказує близько до тексту ключові епізоди повісті «Тарас Бульба»; сприймає великий за обсягом текст цілісно; визначає ідейний зміст твору: зображення любові до Батьківщини, героїзму та подвигу, мужності й ратної звитяги українського народу в боротьбі за рідну землю;

розповідає про бойове товариство, побут і звичаї запорожців на основі тексту повісті;

характеризує образ Тараса Бульби, звертаючи увагу на втілення в ньому кращих рис запорозького козака і визначення цією домінантою інших його якостей: ставлення до дружини, синів, побуту;

порівнює образи Остапа («добрий козак») і Андрія (неоднозначність: з одного боку, нестійкість моральних позицій, зрада, а з другого — любов до матері, ставлення до коханої, усвідомлення злочину і прийняття смерті як справедливої кари);

пояснює роль пейзажів у творі;

висловлює особисте ставлення до проблем, що порушуються в повісті, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

порівнює відомості про козацьку добу, отримані на уроках історії України та зарубіжної літератури.

ТЛ Дає визначення поняття повість.

У курсовій роботі ми приводимо два варіанти системи уроків по вивченню повісті „Тарас Бульба” Один - розрахований на 4год., де розроблені різні типи уроків, як от:

урок-інтерв'ю з елементами поглиблення та засвоєння нових знань;

урок-спостереження вслід за автором;

урок-компаративістське дослідження з елементами бесіди за твором на основі діалогу культур;

урок-діалог читача та героїв;

розвиток зв'язного мовлення.

Другий варіант системи уроків з вивчення повісті «Тарас Бульба» розрахований на 8 годин: 1-й урок – підготовка до сприйняття повісті (історична основа, народно-поетичні витоки), 2-6 й – літературознавчий аналіз тексту (слідом за автором, коментоване читання), 7- 8-й уроки – робота над образом Тараса Бульби.

Кожна представлена система уроків має свої переваги й недоліки (про наш погляд на це буде у висновках), але може стати у пригоді вчителю під час його підготовки до роботи над цією темою.

1. Методичний коментар до системи уроків за творчістю М.В. Гоголя (4 год. + урок зв’язного мовлення)

1.1 Урок № 1. Тема: Микола Гоголь. «Тарас Бульба». Патріотичний пафос повісті

Тема: Микола Гоголь. «Тарас Бульба». Патріотичний пафос повісті.

Мета: поглибити знання учнів про творчість М.Гоголя, формувати біографічні навички учнів, дати уявлення про історичну основу повісті «Тарас Бульба», її тематику; розвивати уважність, узагальнювати навички, робити логічні висновки, виховувати повагу до батьківського дому, рідного краю.

Тип уроку: урок-інтерв'ю з елементами поглиблення та засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет М.Гоголя, виставка творів, збірник «Гоголь у портретних ілюстраціях».

Хід уроку

Епіграф:

О Гоголь, наш безсмертний Гоголь!

З «Щоденника Т.Г. Шевченка»

1. Вступне слово вчителя.

2. ОСС за біографією письменника

ОСС композиція повісті „Тарас Бульба”

Експозиція	«Добрий буде козак! Ну здоров синку!»
Зав'язка	«Тепер благослови, мати, дітей своїх! — сказав Бульба. — Моли Бога, щоб вони воювали хоробро, боронили б завжди честь лицарську, щоб стояли завжди за віру Христову".
Розвиток дій	«Ось те гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви! Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну!»
Кульмінація	«Годяться ще шаблі, не стомилася козацька сила, не погнулись ще козаки».
Розв'язка	«Та хіба знайдуться в світі такі вогні, муки і така сила, що пересилила б руську силу!»

5. Підсумок уроку провести у вигляді телемосту. Гоголь у спогадах друзів і сучасників.

6. Домашнє завдання: розробити маршрут подорожі Гоголя по Україні.

1.2 Урок № 2 Тема: Микола Гоголь. «Тарас Бульба». Романтичне уславлення героїки подвигів

Мета уроку: вчити порівнювати твори різних видів мистецтва на одну тему; показати захоплення Гоголя Січчю, козаками; виховувати в учнів повагу до героїчного минулого.

Тип уроку: урок-спостереження вслід за автором.

Обладнання: репродукція картини І.Рєпіна «Запорожці», ілюстрації Е.Кібріна до повісті.

Хід уроку

Епіграф:

Да, были люди в наше время,

не то, что нынешнее племя...

М. Лермонтов

1. Вступне слово вчителя.

2. ОСС № 1.

3. Дорога на Січ Повернення батька - Зустріч з синами - У світлиці Тараса Бульби - Підготовка до подорожі - «Степи, які ви хороші!» - «Ось вона, Січ!»

4. ОСС № З

Героїзм запоріжців — захисників батьківщини.

5. Підсумок уроку.

6. Домашнє завдання: повідомлення про національно-визвольний рух вУкраїні

Мета уроку: показати захоплення Гоголя Запорізькою Січчю, історичними подіями в Україні, побутом і звичаями козаків, розкрити роль пейзажу в повісті, дати уявлення про особливості картин природи та їхній зв'язок з головною думкою твору; вчити учнів бачити красу в повсякденні, виховувати художній смак.

Тип уроку : урок-компаративістське дослідження з елементами бесіди за твором на основі діалогу культур.

Обладнання: виставка книг М.Гоголя, репродукція картини І.Рєпіна «Запорожці», уривки з опери М.Лисенка «Тарас Бульба». Грамзапис уривку з повісті «Степ удень».

Хід уроку

Епіграфи:

Гоголь "створив духовний образ України”

Олесь Гончар

Кожен козак хай підійме із праху

Камінь і візьме з собою на Січ

Юліуш Словацький

І. Вступне слово вчителя.

(Звучить уривок з опери М.Лисенка «Тарас Бульба»)

Сьогодні ми з вами продовжимо свою подорож-дослідження сторінок повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба». З попередніх уроків нам відомо, як глибоко і віддано любив письменник Україну, її славне історичне минуле.

З юних літ у душі Гоголя живе мрія про прекрасне, гармонійне життя здорових, красивих і вільних людей. Дійсність не мала з нею нічого спільного. І тому він звертає свій погляд у минуле, до епохи національно-визвольних війн українського народу. Там, у минулому, він знаходить те, що марно шукає в сучасності і сучасниках: волелюбність, відданість батьківщині. Гоголь звертає свій погляд до Запорізької Січі. Тільки тут могли сформуватися могутні характери, справжня дружба і братерство.

Сьогодні ми з вами поговоримо про захоплення Гоголя Запорізькою Січчю, побутом і звичаями козаків. До цього уроку ви готувалися заздалегідь, мали випереджуючі завдання. Наш урок буде побудований на діалозі культур.

У класі сформовані ЛДГ. Тому спочатку надаємо слово історикам.

Перший історик. Українське козацтво — визначне явище в європейській історії. (Слово «козак» тюркського походження і означає «вільна людина»). Головна історична умова виникнення українського козацтва як суспільного стану і збройної сили — підневільне становище України під владою сусідніх держав Литви і Польщі, позбавлення її власної державності, соціальне гноблення, а також національні й релігійні утиски українського народу, який прагнув здобути волю і державну незалежність України.

Другий історик . Перші письмові згадки про українських козаків містять джерела кінця XV— початку XVIст. У 1989 р. виповнилось 500 років від першої згадки у «Хроніці» польського історика Мартина Бєльського про козаків на Поділлі (1489).

Третій історик . Виникнення низового козацтва пов'язане з утворенням Запорізької Січі і діяльністю українського князя Дмитра Вишневецького. Саме він об'єднав розпорошені козацькі ватаги і збудував на Дніпровому острові Хортиця (1552) твердиню-замок, в якому розташувалася козацька залога, розмістилися запаси зброї, боєприпасів та продовольства. Так утворилася Запорізька Січ - центральне укріплене поселення козаків, де перебувало також військове й адміністративне управління контрольованої козаками території. Цю ж саму назву вживали і на означення всієї території, яка ще називалася Запорозькими Вольностями.

Учитель. Опису Запорізької Січі та зображенню боротьби запорожців присвячено в повісті багато сторінок. Для того, щоб ви зрозуміли думку Гоголя про Січ, відчули його почуття, наші народознавці ознайомлять вас із побутом і звичаями козаків.

Перший народознавець.У 1572 р. король Сигізмунд IIАвгуст видав універсал про прийняття на державну військову службу 300 козаків, яких поіменно записували в спеціальний список — реєстр. Таких коз'аків назвали реєстровими.

Автор. Січ не любила утрудняти себе військовими вправами й гаяти час; юнацтво виховувалося й освідчувалося в ній самим досвідом, в самому розпалі битв, які через те майже не припинялись. А в перервах козакам нудно було братися за вивчення якої-небудь дисципліни, крім хіба стрільби в ціль та зрідка кінських перегонів і гонитви за звіром по степах і дугах; весь інший час ішов на гульбу — ознака широкого розмаху душевної болі.

Другий народознавець. Реєстровці дістали від уряду Речі Посполитої право на окремий суд, звільнялися від державних повинностей (крім військової), отримували земельні володіння і платню грішми, мали дозвіл займатися промислами і торгівлею. Реєстрова старшина отримувала значні маєтності. Офіційно реєстрове козацтво називалося Запорозьким Військом, якому формально підпорядковувалась і Запорозька Січ.

Автор. Уся Січ становила собою незвичайне явище. Це було якесь безперервне бенкетування, бал, що почався галасливо і згубив кінець свій. Дехто ремісникував, інші держали крамнички й торгували; але більша частина гуляла з ранку до вечора, якщо в кишенях бряжчала можливість і здобуте добро не перейшло ще в руки крамарів та шинкарів. Це загальне бенкетування мало в собі щось чарівниче. Воно не було якимсь збіговищем гультяїв, що напивалися з горя, а було просто якимсь шаленим розгуллям веселощів.

Третій народознавець. У запорожців похідний одяг був бідним. Але вдалі військові походи на турок, татар, давали змогу козакам одягатись у дорогі трофейні речі — шуби, жупани, саєтові (тонке англійське сукно) шаровари, шовкові сорочки, шапки-шлики, чоботи, чекмені. Тому домашній парадний одягу козаків був розкішним. Крім названих видів одягу, козаки носили сукняні юпки, схожі на турецькі куртки, короткі шкірянки. Одяг запорізького козацтва включав білу сорочку, шаровари, часто оздоблені широким золотим позументом уздовж бокових швів, пояс, черкеску, сукняний напівкунтуш, каптан, жупан, виготовлений з грубого сукна, хутряну шапку з чорних лисиць шапку із шликом, який закінчувався золотою китицею, чоботи.

Автор. Уся Січ молилася в одній церкві й готова була боронити її до останньої краплі крові, хоч і чути не хотіла про піст та здержливість.

Січ складалася з-понад шестидесяти куренів, що дуже схожі були на окремі незалежні республіки, а ще більше були схожі на школу й бурсу дітей, які живуть на всьому готовому. Ніхто ні про що не дбав й не тримав нічого при собі. Все було на руках у курінного отамана, що за це, звичайно, звався батьком. У нього були на руках гроші, одежа, весь харч, саламаха, каша і навіть паливо, йому віддавали гроші на схов.

Учитель . Запорізька Січ, славні сторінки історії запорізьких козаків викликали захоплення у багатьох митців. Слово нашим мистецтвознавцям.

Перший мистецтвознавець. «Наше Запоріжжя мене захоплює свободою, цим піднесенням рицарського духу... І ось ця купка звичайно обдарованих людей свого часу стає настільки сильною, що не тільки захищає Європу від східних хижаків, але й загрожує навіть їх сильній ході цивілізації і від душі глузує з їхньої східної пихатості», — так писав про Запоріжжя видатний художник І.Рєпін, який створенню картини «Запорожці» віддав 12 років життя. На картині показано, як козаки пишуть листа турецькому султанові.

Другий мистецтвознавець. Зверніть увагу на центральну фігуру картини. Це кошовий отаман Іван Сірко. У нього мужнє обличчя, проникливий погляд. Усе в його постаті свідчить про силу і відданість. Саме такий отаман міг розгулювати на козацьких «чайках» по Чорному морю і здійснювати сміливі походи в Крим. Та й вся невеличка група козаків на картині — люди мужні, з обвітреними в боях обличчями. Таким не страшний ворог. Вони впевнені в своїй правоті, силі, вірять у своїх, товаришів. Козак з піднятою рукою ніби запрошує вас придивитися пильніше і побачити дим вогнищ. Списи, голови козаків. Увесь величезний простір заповнений людьми, які збиралися для захисту рідної землі від небезпечних південних та західних сусідів. Хоробрі запорожці кинули все заради однієї мети — захисту батьківщини.

Третій мистецтвознавець. «Плугатар ламав свого плуга, броварі й пивовари кидали свої кадовби й розбивали бочки, ремісник і крамар слав до біса і ремесло і крамницю, бив горшки в хаті. І все, що тільки було, сідало на коня», - так читаємо у повісті Гоголя «Тарас Бульба». Схожі й типи козаків, створені письменником і художником.

Учитель . З великою силою тема Запорізької Січі звучить у поезіях нашого земляка, уродженця міста Кременець, відомого польського поета Юліуша Словацького. У своїй «Пісні відпливаючих» Словацький захоплюється козаками — вірними захисниками рідної землі, оспівує їхню велич і звитягу. Епіграфом до нашого уроку ми взяли слова Словацького:

«Кожен козак хай підійме із праху

Камінь і візьме з собою на Січ».

Ці рядки розкривають основний задум поезії — діти повинні продовжити справу батьків. Ідеали запорожців повинні бути дороговказом і для сучасників XXIстоліття.

А тепер давайте знову повернемося до сторінок повісті. Усі події «Тараса Бульби» розгортаються на тлі прекрасної української природи. Послухайте, як поетично описав Гоголь український степ.

(Прослуховування в грамзаписі опис степу вдень).

Бесіда:

1. З яким настроєм виїхали козаки з рідного хутора? Чому?

2. Як картина природи передає їх настрій?

3. Про що думали вершники?

4. Що змінило їхній настрій?

5. Які слова змушують нас не тільки бачити степ, а й чути його звуки, відчувати запахи?

6. Які образи переважають (зорові чи слухові) в описі степу ввечері і вночі? Як змінюється степ увечері?

7. Яка частина опису вас найбільше схвилювала?

(Виразне читання вчителем уривка «Увечері весь степ зовсім змінився...)

8. Як ви думаєте, чому опис степу посідає таке значне місце у творі? Чому Гоголь вводить його саме у IIрозділі, де описана дорога козаків з дому на Запоріжжя?

Підсумок уроку.

Учитель. Степ зв'язує два світи: домівку Бульби і Запорозьку Січ. Степ тут символічний образ батьківщини. Пейзаж у Гоголя —- вияв авторських ліричних почуттів, своєрідний емоційно-художній підтекст, що підкреслює співвідношення картин природи і долі героїв. Степ, ніби мати, прийняв їх у свої зелені обійми, і недарма над степом в'ється чайка.

У І розділі мати «зі слізьми, як степова чайка, вилася над своїми дітьми». Ідучи степом, Остап і Андрій ще заполонені думками про матір і вже сповнені надій про славне життя на Січі. І мати, і степ поетично зливаються в один образ — символ матері-вітчизни. Борючись з ворогами, Остап, Андрій і Тарас будуть захищати домівку і оцей широкий, прекрасний степ.

Герої не помирають, бо впевнені, що не загине їхня справа. Смерть, зображена в повісті Гоголя, освячена ореолом доблесті. Помираючи, козаки розуміють, що боротьба не закінчена, що смерть їх не марна, а потрібна для перемоги. В цій вірі — оптимізм повісті, її героїчний пафос, утвердження перемоги життя.

Домашнє завдання : вивчити напам'ять уривок «Степ ввечері»; написати твір-мініатюру: «Як я уявляю собі Запорізьку Січ».

1.4 Урок № 4. Тема. Порівняльна характеристика Остапа і Андрія

Мета уроку: навчити узагальнювати матеріал, вчити вмінню характеризувати героя твору, показати велич подвигу Тараса, розкрити трагедію батька, що втратив синів; виховувати громадянські почуття.

Тип уроку: урок-діалог читача та героїв.

Обладнання: ілюстрації Е.Кібріна «Смерть Тараса», Портрет Остапа», "Портрет Андрія», «Остап перед стратою».

Хід уроку

Епіграф:

Нема з нас нікого, рівного йому в доблесті.

М.Гоголь. «Тарас Бульба»

1. Вступне слово вчителя.

2. ОСС № 1

Образ Тараса Бульби

3. ОСС №2

Порівняльна характеристика Остапа і Андрія

Підсумок уроку.

Домашнє завдання: скласти план-характеристику літературних образів Остапа і Андрія.

Урок № 5.

Тема. Порівняльна характеристика Остапа і Андрія.

Мета уроку: систематизувати отримані знання, вчити учнів виділяти в художньому творі епізоди, важливі для характеристики героїв, формувати в учнів уміння і навички порівняльної характеристики літературних героїв; виховувати почуття обов'язку.

Тип уроку: розвиток зв'язного мовлення.

Обладнання: ілюстрації Е.Кібріна до повісті.

Хід уроку

1. Вступне слово вчителя про принцип порівняльної характеристики літературних героїв.

2. Відбір матеріалу для порівняльної характеристики Остапа та Андрія.

3. Робота за ілюстраціями Е.Кібріна «Портрет Остапа», «Портрет Андрія», «Остап перед стратою».

4. Складання плану.

5. Усний переказ за планом.

6. Написати твір-аналіз за даним планом.

7. Домашнє завдання : написати твір-мініатюру «Моє розуміння вчинків Андрія та Остапа».

2. Система уроків по вивченню творчості Гоголя та повісті „Тарас Бульба”( 8 уроків)

1-й урок присвячується підготовці учнів до сприйняття художнього тексту, тому приводимо зміст та методичний коментар починаючи з 2-ого уроку.

У процесі роботи над художнім текстом учитель буде деталізувати окремі факти й події, що стосуються історичної епохи. Так, учням цікаво буде довідатися, де й у який час училися сини Тараса Бульби (у першому розділі вказується, що вони вчилися в київській бурсі, а в другій говориться: «вони були віддані на дванадцятому році в Київську академію», однак і тут слово «бурса» часто повторюється, говориться навіть про «республіканський пристрій бурси», про «голодну бурсу» і т.д.). Учитель пояснить, що Остап і Андрій були віддані саме в Київську академію, де провчилися не менш восьми років, жили ж вони в бурсі, тобто в гуртожитку для вихованців, про їжу повинні були піклуватися самі. Київська академія була відкрита в 1632 р. і називалася спочатку Києво-Могилянською колегією (з 1701 р.- київська академія). Вона була першою вищою школою на Україні й складалася з 8 класів, викладання в основному велося латинською мовою. По своєму рівню академія не поступалася західно-європейським університетам й академіям; навіть католицьке духівництво було змушено визнати цей факт, відзначаючи, що православні «школи й академію якусь зачали й дітей вчать» .

Наприкінці XVI - початку XVII ст. у житті українського народу настає корінний поворот - початок народно-визвольних повстань, на чолі яких стояли Северин Наливайко (1594-1596 р.) і Яків Остряниця, або Острянин (1638 р.). Бачачи в цих повстаннях сюжетну основу повісті «Тарас Бульба», сучасні дослідники стверджують, начебто Гоголь показав два походи запорожців: «Перший з них нагадує за своїми мотивами ті повстання, які відбувалися після проголошення Брестської унії в 1596 році, що позбавила український народ права на національну самобутність і поставила його в рабську залежність від польських магнатів. Запорожці довідуються, що ксьондзи у свої тарадайки «...запрягають уже не коней, а просто православних християн» і що «...гетьман, засмажений у мідному бику, лежить у Варшаві». Саме так загинув в 1597 р. Наливайко, що очолив повстання проти польських й українських магнатів-землевласників і шляхти. Другий похід у повісті очолив гетьман Остряниця і його радник Гуня. Це історичний факт, що стався до 1638 р. Виходить, маються на увазі повстання, розділені майже півстоліттям. У творі ж час між двома походами запорожців здається набагато меншим[3] .

Необхідно зробити уточнення. У повісті «Тарас Бульба» Гоголь не зображує похід Наливайка, однак страшна й жорстока страта гетьмана вразила запорожців, стала першопричиною їхнього виступу. От як Гоголь описує загальне потрясіння, викликане повідомленням про жорстоку страту гетьмана: «Заколихалася вся юрба. Спочатку на мить пронеслося по всьому березі мовчання, що встановлюється перед жорстокою бурею, і потім раптом здійнявся шум, і весь заговорив берег... Тепер уже всі хотіли в похід, і старі й молоді; всі, із ради всіх старшин, курінних, кошового й з волі всього запорізького війська, поклали йти прямо на Польщу, помститися за все зло й образу віри й козацької слави...»

Читання й коментування першого розділу повести повинне вирішувати кілька завдань: не тільки ввести в поетичний світ письменника, прилучити до мистецтва слова, навчити «читати» художні деталі, але й відтворити особливості історичної епохи - більш ніж двовікової боротьби українського народу за свою національну самобутність, боротьби, що зажадала граничної напруги сил і викликала глибоке патріотичне почуття, масовий героїзм, що породив цільні героїчні характери.

Приступаючи до безпосереднього читання й коментування першого розділу, учитель зверне увагу школярів на оригінальний початок повісті, що так захопив Пушкіна. Зустріч Тарасом Бульбою синів, що повернулися додому після навчання в Київській академії,- це насамперед серйозний іспит на стійкість переконань, вірність батьківським і дідівським звичаям ( чи не притупили бурсацькі «плетюгани» почуття козачого достоїнства, готовності постояти за нанесені образи й приниження?). Андрій не витримує цієї першої перевірки, він дійсно «мазунчик»: академічна наука розпестила його характер, зробила його поступливим, виховала романтичне світосприймання, що відбилося в його любовній пригоді - зустрічі із прекрасною й вітряною полькою. Не такий Остап, що з дитячих років рвався на Запоріжжя, і його не стільки силоміць, скільки погрозою, що він «не побачить Запоріжжя повік, якщо не вивчиться в академії всім наукам», змусили закінчити повний курс академії. Звичаї козацькі він пам'ятає, а бійцівські якості, силу й молодецтво проявляє в першій же зустрічі з уявним «кривдником», показуючи який він «людина в розумі»: у битві за праву справу він не поступиться й батькові!

«Раптове рішення» Тараса Бульби відправити синів на Запоріжжя - давно продуманий хід: : «От де наука, так наука! Там вам школа; там тільки наберетеся розуму». Цією думкою тільки й жив старий Тарас. Сполучна ланка, кульмінаційний момент у розмові за обідом - Запоріжжя, козачі звичаї й, звичайно ж, козаче оточення. Уже представляючи гостям синів, Тарас говорить, що незабаром відправить їх у Запорізьку Січ, «Гості поздоровили й Бульбу, і обох юнаків і сказали їм, що добру справу роблять і що немає кращої науки для парубка, як Запорізька Січ».

Учні повинні відчути невимушену обстановку скромної Тарасової світлиці, де виділялася лише військова зброя й інші атрибути бойового козацького побуту, і щиросердечний дух старого, корінного полковника, настільки схвильованого зустріччю із синами, що він відразу вирішує виступити з ними на Запоріжжя («Так що ж, що немає війни? Я так поїду з вами на Запоріжжя, погуляти. Їй богові, їду!»). От це активно-діюче начало Тараса Бульби вигідно відрізняє його від тих, хто вже переймав «польські звичаї», заводив «розкіш, чудові прислуги, соколів, ловчих, обіди, двори». І далі учні звернуть увагу на авторське відношення до Тараса: «Він любив просте життя козаків і пересварився з тими зі своїх товаришів, які були схильні до варшавської сторони, називаючи їх холопами польських панів».

Тарас Бульба повинен предстати перед шестикласниками як справжній захисник зганьблених народних прав і звичаїв, як ідеальне втілення справжнього героїчного начала й військового духу. Необхідно звернути їхню увагу на переживання матері Остапа й Андрія, на силу її материнського почуття. Уривок: «Вся любов, всі почуття, усе, що є ніжного й жагучого в жінці, усе звернулося в ній в одне материнське почуття. Вона з жаром, із пристрастю, зі слізьми, як степова чайка, вилася над дітьми своїми. Її синів, її милих синів беруть від неї, беруть для того, щоб не побачити їх ніколи!» - повинен бути прочитаний учителем. Важливо дати відчути всю поетичну силу, з якою Гоголь художньо втілює безмірне материнське горе, страждання жінки-матері, що назавжди розстається із синами, що тепер її очікують безсонні, тривожні ночі й гірка самітність.

На закінчення учням можна запропонувати ряд питань, які допоможуть їм глибше усвідомити ідейний пафос як вивчених уривків з повісті «Тарас Бульба», так і раніше прочитаної «Страшної помсти»:

Що загального в змісті повістей «Страшна помста» й «Тарас Бульба»?

Яка основна тема повісті «Страшна помста»? Які уривки справили

на вас найбільше враження?

Намалюйте словесний портрет Данила Бурульбаші й Тараса Бульби. Що загального в їхніх характерах?

Про що говорить обстановка в будинку Тараса Бульби (опис світлиці)?

За допомогою яких поетичних засобів відтворюється горе й страждання матері?

Якими ви уявляєте собі Остапа й Андріря? і ін.

Щоб підготувати учнів до сприйняття ідейно-естетичних функцій пейзажу в літературному творі, зокрема до опису степу в «Тарасі Бульбі», дається завдання прочитати описи природи в «Сорочинському ярмарку», «Травневій ночі» й «Страшній помсті». Загальне завдання - перші два питання до розділів I-VIII у підручнику.

Особливу увагу при підготовці до уроку необхідно приділити ідейно-естетичним функціям пейзажу, системі художніх засобів поетичної мови, міжпредметним зв'язкам (історії виникнення Запорізької Січі, законам і звичаям «лайливого, важкого часу»). Показ ілюстративного матеріалу, перегляд діафільмів допоможуть учнем зримо представити всю красу й багатство природи, богатирську міць запорожців (репродукції картин І. Є. Рєпіна «Запорожці», С. І. Васильковського «Козаки в степу», Е. А. Кибрика «У Запорізькій Січі», А. Д. Ківшенко «Вибори нового кошового» й ін.).

Стилістичний розбір, аналіз поетичних засобів зображення, словникова робота, виразне читання, усне малювання — такий далеко не повний перелік видів роботи на уроці. Учитель запитає школярів, з яким настроєм відправляються в далекий і небезпечний шлях герої повісті, як підводять життєві підсумки, про що кожен думає й переживає, як розкривається багатий внутрішній світ Тараса Бульби, Остапа й Андрія, зверне увагу на опис трудового ритму й військового побуту Запорізької Січі. Необхідно проаналізувати уривки:

1) «Старий Тарас думав про давнє: перед ним проходила його молодість, його літа, його минулі літа, про які завжди майже плаче козак, що бажав би, щоб все життя його була молодість».

2) «А тим часом степ уже давно прийняв їх усіх у свої зелені обійми, і висока трава, обступивши, сховала їх, і тільки козачі чорні шапки одні миготіли між її колоссям».

3) «Уже й чорних шапок не можна було бачити; одна тільки швидка блискавка прим’ятої трави показувала біг їх».

4) «Сонце виглянуло давно на розчищеному небі й живлющим, теплотворним світлом своїм облило степ. Усе, що смутно й сонно було на душі козаків, умить злетіло; серця їх стрепенулися, як птах».

5) «Вся поверхня землі представлялася зелено-золотим океаном, по якому бризнули мільйони різних квітів».

6) «Із трави мірними змахами піднімалася чайка й розкішно купалася в синіх хвилях повітря».

7) «Чорт вас візьми, степи, як ви гарні!»

8) «Він (Дніпро) віяв холодними хвилями й розстелявся ближче, ближче й, нарешті, обхопив половину всієї поверхні землі».

9) «Отож вона, Січ! От те гніздо, звідки вилітають всі ті горді й міцні, як леви! От звідки розливається воля й козацтво на всю Україну!»

10) «Мільйон козацьких шапок висипав раптом на площу...»

Багата метафоричність поетичного стилю уривків, їхня особлива емоційність, виразність, багатобарвність покликані викликати відповідне почуття читачів, полюбити безмірність простору, красу й міць навколишньої природи. Цікаво відзначити точки зору, звідки в душі героїв і навколишню природу проникає погляд художника — «знавця душі людської», як проникливо писав про Гоголя Т. Г. Шевченко.

Майже весь другий розділ повісті - захоплено-поетичний гімн природі. Учитель нагадає семикласникам картини природи в «Вечорах на хуторі біля Диканьки», розкриє своєрідність гоголівського бачення, коли його погляд обіймає, здається, увесь світ, все небо й землю. У цьому плані кожен образ природи (поняття «пейзаж», здається, не виражає всіх відтінків значення простору й часу) одухотворений і багатоликий. Так, наприклад, в уривку:

« Чи знаєте ви українську ніч? Ні, ви не знаєте української ночі!»- узятому з повісті «Травнева ніч, або Утоплениця», земні, людські виміри поетично накладаються на космічні, зіставляються й протиставляються. Виразні й художньо значущі деталі: «величний грім солов'я», «підхмарні дуби» і «рідкий птах, що долетить до середини Дніпра»- це не просто поетичні гіперболи, художні перебільшення - це особливе поетичне бачення, коли людське око охоплює одночасно й небо й землю. Тільки у світлі сказаного учні зрозуміють «всесвітні масштаби» й українського дня й ночі, Дніпра, піднебіння й землі: „ полудень блищить у тиші й спеці, і голубий невимірний океан (тобто небо), хтивим куполом нагнувся над землею, здається, заснув, весь потоплений у млості, обіймаючи й стискаючи прекрасну (тобто землю) у повітряних обіймах своїх!» («Сорочинський ярмарок»). Або ж в описі Дніпра: «...у середину Дніпра дивляться тільки Сонце й небо, і всі зірки, що світять над світом, разом віддаються у Дніпрі. Всіх їх тримає Дніпро в темному лоні своєму» («Страшна помста»). Відчуття первозданності й неосяжності природи, де «все дивно, все урочисто», «а на душі й неосяжно, і чудно», охоплює читача, налаштовує його на поетично піднесений, урочистий лад. Зміст подібних картин природи - процес збагнення світу, коли в одиничному відкривається загальне, вічне. Тому питання « Чи знаєте ви українську ніч?» - аж ніяк не риторичне. Читач, виявляється, дійсно не знає української ночі. Сам Гоголь як художник і розкриває її таємниці, всесвітні масштаби, прилучаючи до неї своїх героїв, а разом з ними й читачів.

Поетично схвильовано починається опис степу в другому розділі повісті «Тарас Бульба». Тут степ - символічно узагальнений образ матері-батьківщини. І чим ближче посувався загін Тараса Бульби до Запорізької Січі, тим прекрасніше ставав степ (див. зазначені вище уривки 2-7 для аналізу в класі).

Пейзаж у Гоголя стає вираженням авторського ліричного почуття, емоційно-художнім підтекстом повісті: підкреслюється співвіднесеність картин природи з життям і долею героїв, вся вона виконана з любовного материнського начала (подібно матері, степ, «уже давно прийняв їх усіх у свої зелені обійми»), і недарма над степом в'ється птах-чайка. У першому розділі мати «з жаром, із пристрастю, зі слізьми, як степова чайка, вилася над дітьми своїми». І мати, і степ поетично зливаються в узагальнений образ - символ матері-вітчизни.

Учням треба підказати, як по-різному й зненацька показана справді людська, щиросердечна сутність Тараса й Остапа. Зовні суворий і непохитний, здавалося б, навіть жорстокий і грубий, Бульба «думав про давнє.. Він думав про те, кого він зустріне на Січі зі своїх колишніх співтоваришів. Він думав, які вже перемерли, які живуть ще. Сльоза тихо круглилася на його зіниці, і посивіла голова його пригнічено похнюпилася». Священна пам'ять минулого, вірність товаришам, людському обов’язку й почуттю! Так само й суворий Остап: виявляється, він весь у спогадах про залишену матір: «Він душевно був стурбований слізьми бідної матері, і це одне тільки його бентежило й змушувало задумливо опустити голову». Не те Андрій, думи якого в Києві, де зустрів він прекрасну полячку, дочку ковенського воєводи.

Привільні, багаті степи, по яких «ніколи плуг не проходив», відкривають не тільки радість прилучення до квітучої природи: в «лайливий, важкий час» вони таїли постійну загрозу, не раз ставали «чистим полем», місцем кривавих зіткнень, де зі зброєю в руках необхідно було відстоювати право на вільне життя від ненависного ворога-кочівника. І варто було Тарасу Бульбі побачити «маленьку крапку, що чорніла в далекій траві » - татарина, що скаче, як умить приймаються самі суворі запобіжні заходи, щоб уникнути можливої засідки або відкритого нападу. Прискакавши до ріки, вони «довго плили по ній, щоб сховати слід свій». Степ таїв у собі небезпеку, постійно загрожував життю людини, вимагав пильного захисту, збройної охорони.

Три дні тривав шлях Тараса Бульби і його синів. Нарешті здався Дніпро: «От він блиснув вдалині й темною полосою відокремився від обрію. Він віяв холодними хвилями й розстелявся ближче й ближче й, нарешті, обхопив половину всієї поверхні землі. Це було те місце Дніпра, де він, дотоле спертий порогами, брав, нарешті, своє й шумів, як море, розлившись із волі...» Незабаром загін Тараса Бульби з’явився при в'їзді в Запорізьку Січ.

Учні повинні звернути увагу, як урочисто Тарас Бульба і його сини готуються до в'їзду: «Козаки оправили коней. Тарас приосаився, стяг на собі міцніше пояс і гордо провів рукою по вусах. Молоді сини його теж оглянули себе від голови до ніг з якимсь страхом і невизначеним задоволенням, і всі разом в'їхали в передмістя, що перебувало за півверсти від Січі». Адже наступає самий відповідальний момент їхнього життя - прилучення до вільного запорізького війська!

З короткого повідомлення вчителя школярі довідаються, що козацтво на межі XVI—XVII ст. представляло досить складну й неоднорідну соціальну масу, куди входили вільні козаки, селяни, бідний міщанський люд, в основному ремісники, а також дрібна служива шляхта, з якої формувалася козацька старшинська верхівка. Основну частину козацтва з його особливим укладом життя й військовою організацією становили саме селяни, що шукали в незаселених «диких полях» і на недоступних дніпровських порогах порятунку від польських й українських магнатів. За дніпровськими порогами й була створена Запорізька Січ — своєрідна військова «республіка» — запорізьке військо .

Розповідь про Запорізьку Січ учитель доповнить показом репродукції картини І. Є. Рєпіна «Запорожці». Доречно буде привести слова художника: «Наше Запоріжжя мене захоплює цією волею, цим підйомом лицарського духу. Відважні сили російського народу... заснували рівноправність, братерство на захист кращих своїх принципів...» Учні звернуть увагу на трудовий ритм Запорізької Січі: при в'їзді Тараса Бульбу і його синів «оглушили п'ятдесят ковальських молотів, що вдаряли у двадцятьох п'ятьох кузнях». Щоб забезпечити військовим спорядженням багатотисячне військо, одягти й нагодувати його, необхідна була завзята праця багатьох сотень майстрів; добувалися руда, вугілля, заготовлявся провіант, фураж, утримувалися череди волів, коней, споряджалися підведення, човни, багато чого іншого. От чому Тарас Бульба із синами «пробирався крізь тісну вулицю, що була захаращена ремісниками, що відразу відправляли ремесло своє...» Ремісники - це зброярі, ковалі, шкіряники, не говорячи вже про мисливців на степову дичину й т.п. Сама ж Запорізька Січ представляла собою сувору військову організацію, сторожовий бастіон, де проходили виучку молоді козаки, подібні до Остапа й Андрія. Але були тут і старі, загартовані в походах і битвах козаки, які цілком підкорялися курінним отаманам, виборному кошовому. В особливо відповідальні моменти, коли приймалися рішення про походи, збиралася козацька рада (рада). Тут мало займалися «військовою школою» - як відзначає Гоголь, «Січ не любила утрудняти себе військовими вправами й гаяти час; юнацтво виховувалося й утворювалося в ній одним досвідом, у самому запалі битв, які тоді були майже безперервні». І все-таки необхідну військову науку молоді козаки одержували: потрібно було володіти й шаблею, і списом, щоб на скаку вбити ворога, було потрібний і влучне око, щоб уразити ціль, уміння схопитися врукопаш або вести облогу, управляти човном і т.д.

Варто звернути особливу увагу на суворі звичаї й закони, яким безумовно підкорялося все козацтво, що підкреслює в повісті Гоголь: «Якщо козак прокрався, украв яку-небудь дрібницю, це вважалося вже ганьбою всьому козацтву: його, як безчесного, прив'язували до ганебного стовпа й клали біля нього дрюк, яким всякий перехожий зобов'язаний був нанести йому удар, поки в такий спосіб не забивали його на смерть. Боржника, що не платив, приковували ланцюгом до гармати...» Однак найстрашніше покарання покладалося за «смертовбивство»: «Але всього більше зробила враження на Андрія страшна страта, певна за смертовбивство. Відразу, при ньому, вирили яму, опустили туди живого вбивцю й поверх нього поставили труну, що містила тіло їм убитого, і потім обох засипали землею. Довго потім усе чудився йому страшний обряд страти й усе представлялася ця заживо засипана людина разом з жахливою труною». Жорстокої страти піддавався порушивший «перший предківський закон» - закон вірності «вітчизні й вірі». За зраду й злочинний зв'язок з ворогом вітчизни зрадника-сина стратить батько, при цьому тіло віддавалося розтерзанню .

Привернуть увагу учнів військові успіхи Остапа й Андрія: «Незабаром обоє молоді козаки стали на гарному рахунку в козаків... Вони стали вже помітними між іншими молодими прямотою, молодецтвом й удачливістю у всьому. Влучно й прямо стріляли в ціль, перепливали Дніпро проти плину - справа, за яку новачок приймався врочисто в козацькі кола».

Завдання додому : підготувати відповіді на 3 й 4 питання (до глав I-VIII) по підручнику; усне малювання на теми « Біс вас візьми, степи, які ви гарні!» й «Запорізька Січ, її закони й звичаї, трудові будні».

2.3 Урок 4. Похід запорожців. Бій під Дубно. Робота над п'ятою, шостою й сьомою главами повісті

Центральне місце в четвертому розділі - народне збурення у зв'язку з посиленням соціальних утисків і жорстокою розправою над гетьманом і полковниками, коли переповнилася чаша страждань, нестерпним став національний гніт, знущання над православною вірою. «Запорожці були глибоко віддані матері-вітчизні. Вони вважали своїм обов'язком захищати не тільки незалежність України, але й обороняти православ'я від бусурманів і католиків».

«Напівдике століття» загострювало класовий і соціальний опір народних мас, політику жорстоких утисків і розправ: вогнем і мечем придушувалося будь-яке народне збурення, жорстока страта очікувала кожного повсталого.

Подальше читання й коментування тексту проводиться за наступним планом: події на гетьманщині, загальне збурення; збори запорізького війська в похід, прощання із Січчу; «запорожці!., здалися запорожці!..»; Остап і Андрій у перших боях; облога Дубно; нічний пейзаж і поява «примари», зрадництво Андрія («І загинув козак! Пропав для всього козацького лицарства!..»); прорив військ супротивника; мова курінного отамана; підготовка до виходу ворога з кріпості; «польські витязі» й «козацкі ряди»; «міцні на слово» козаки Охрім Наш, Микита Голокопитенко, Попович; початок битви, Остап у бою; похідна й військова «служба» волів; Остап- курінний отаман; після бою.

Учні підбивають підсумок прочитаного, діляться своїми враженнями, з'ясовують ідейний пафос окремих сцен й епізодів, всієї картини в цілому - прославляння високої військової доблесті й масового героїзму, мужності й стійкості, безстрашності, сили, військового мистецтва. На прикладі Остапа, інших козаків учні дійдуть висновку, що справжній характер людини виявляється в жорстоких випробуваннях, що тільки в кривавих боях загартовується його воля, міцність і мужність; звертають увагу на авторський коментар дій Остапа, усього запорізького війська в цілому - від слів: «Остапу, здавалося, був на роду написаний битвенний шлях і важке вміння вершити ратні справи...» до слів: «лицарські його якості вже надбали широкої слави якостей лева»; і далі від слів: «Багато тоді перебили ворогів...» до слів; «стали прибирати тіла й віддавати їм останню шану».

Як питання на виявлення сприйняття учнів можна запропонувати наступні:

У чому особливості «лайливого, важкого часу»?

Що стало причиною походу запорожців?

У чому виявилася мудрість плану кошового?

Як козаки оцінили мужність і доблесть Остапа?

Складіть (усно) план бою під Дубно.

Удома учні готуються до словесного малювання на тему: «Запорожці в поході й у першому бою під Дубно»; «Військова доблесть Остапа, його «важке вміння вершити ратні справи».

Виділені для читання й коментування глави - кульмінаційні в гоголівському епічному оповіданні. У них із вражаючою художньою силою показаний масовий героїзм козаків, високе почуття товариства, вірність вітчизні, відплата за зрадництво. Головне, на що вчитель зверне увагу школярів,- загальний демократичний пафос, який позначиться і в урочистій промові Тараса Бульби про товариство, зверненій до всього запорізького війська, і в прийнятті відповідальних рішень на раді, коли прийшла звістка про напад татар і руйнування Січі. Саме тут знаходить своє яскраве художнє втілення «основний закон товариства»: кошовий, Тарас Бульба, Бовдюг виступають як виразники настроїв і почуттів усього козацького війська, проявляють свою мудрість. Прова Тараса Бульби повинна бути проаналізована як зразок високого ораторського мистецтва, як художнє слово. У дусі билинних традицій, у стилі давньоруських повістей відтворюються масові героїчні сцени, ратний подвиг Остапа, курінних отаманів Кукубенко, Степана Гуски, Балабана, неприборкана лють Тараса Бульби, бойове, повне експресії розпорядження якого будить патріотичні почуття, нестримний порив, готовність загинути в кривавій січі заради процвітання Батьківщини, «за спільну російську землю».

Питання на виявлення сприйняття:

У чому сила товариства й бойового братерства?

Яке враження на козаків справила промова Тараса Бульби про товариство?

Як у ході бою виявляється «основний закон товариства»?

У яких сценах поетично втілюється тема масового героїзму й високого патріотичного почуття?

Як описуються подвиги богатирів у билинах й у повісті Гоголя?

За допомогою яких поетичних засобів втілюється героїка бою?

Завдання додому : вивчити промову про товариство. Підготуватися до словесного малювання «Бій під Дубно», дати відповіді на питання I-3 (до глав IX-XII) у підручнику.

Заключна робота над художнім текстом повинна розкрити ідейний пафос повісті «Тарас Бульба», підкреслити мужність, стійкість, безмірне почуття любові до батьківщини, безстрашність і героїзм, високий подвиг Тараса Бульби й Остапа, усього козацтва в цілому. Історично правдиво Гоголь показує народно-визвольний рух, сила якого «полягала в загальнонародному характері й значенні, у масовості повстань, що приводили в жах і сум'яття польських магнатів і шляхту, у героїчній, самовідданій боротьбі українських козаків і селян проти іноземних гнобителів». Боротьба українського народу в художньому втіленні Гоголя — це боротьба «за загальну російську землю, що скріплює воєдино історичні долі двох співрідних народів».

Втілення героїчного народного духу ми й знаходимо в трагічній долі Тараса Бульби, Остапа. Подвиг кожного з них - подвиг в ім'я того, щоб вічно процвітала російська земля, щоб свято дотримувався «основний закон товариства».

Узагальнення матеріалу зажадає звертання до вузлових, кульмінаційних моментів як життя головних героїв, так і розвитку сюжету повісті «Тарас Бульба». Повинні бути зачитані найбільш характерні уривки, що розкривають характери героїв, їхні дії, героїчні вчинки, останній подвиг і т.д. Тільки на основі зібраного цитатного матеріалу до всього змісту повісті можна запропонувати учням скласти простий, а потім, за допомогою вчителя, і розгорнутий план характеристик Тараса Бульби й Остапа.

Питання, які допоможуть учням підібрати відповідний цитатний матеріал, можуть бути наступні:

Які епізоди повісті найбільш повно розкривають характери головних героїв?

Який був «битвенний шлях» Остапа?

Якими якостями виділяється Остап серед своїх товаришів?

За допомогою яких художніх засобів розкривається героїчна особистість Остапа?

Яке відношення до Остапа казаків- уманців?

Назвіть думи Тараса Бульби про Остапа.

Яке поводження Остапа перед стратою?

Як ви розумієте останнє звертання Остапа до батька: «Батько! Де ти? Чи чуєш ти?»

Знайдіть у тексті авторські характеристики Остапа й Тараса Бульби.

У чому бачить свій обов’язок Тарас Бульба?

Як характеризує Тараса Бульбу його промова про товариство?

Як ви поясните слова Бовдюга про Тараса Бульбу: «Немає в нас нікого, рівного йому в доблесті!»?

Як проявляє себе в бою Тарас Бульба?

У чому смисл останнього подвигу Тараса?

Про які справи й подвиги свого отамана згадували козаки, пливучи на човнах по Дністру?

Трагічний пафос останніх глав повести «Тарас Бульба» вимагає вповільненого читання, певних пауз: учням необхідно дати можливість внутрішньо пережити самі скорботні сторінки гоголівського оповідання. І перші питання до них - це питання про відчуття, про ті враження, що залишає в душі фінал повісті, трагічна доля героїв.

Герої не гинуть - вони знаходять безсмертя, тому що переконані, що «не загине жодна великодушна справа». Смерть, зображена в повісті Гоголя, «...освячена ореолом доблесті, вона духовна, хоча Гоголь не скупиться на опис рік крові й вигляду відрубаних голів» . Умираючи, козаки розуміють, що боротьба не закінчена, що смерть їх не даремна, а потрібна для майбутньої перемоги. У цій вірі в безсмертя народу - справжній оптимізм повісті, її героїчний пафос, народне, життєстверджуюче начало.

Завдання додому : перечитати сторінки повісті, що стосуються Остапа, підготувати цитатний матеріал до характеристики героя.

2.6 Урок 7. «Остапу, здавалося, був на роду написаний битвенний шлях, важке вміння вершити ратні справи»

На уроці, присвяченому образу Остапа, аналізуються уривки:

1) «Остапу, здавалося, був на роді написаний битвенний шлях...» до кінця абзацу;

2) слова Тараса Бульби: «Так це буде згодом добрий полковник!... такий, що й батька за пояс заткне!» (глава V);

3) «Як плаваючий яструб...» і далі, кінчаючи словами: «Бач ти який!., і став дякувати всім уманцям за честь, зроблену синові» (глава VII);

4) Остап у бою під Дубно (глава IX), особливо останній абзац;

5) зі слів: «Ведуть... ведуть!., козаки!..» до кінця глави XI.

Які ж риси характеру Остапа виділять учні? Тут необхідна допомога вчителя, під керівництвом якого й буде складений план характеристики: Перша зустріч із батьком; мрії про Запоріжжя; сильна воля, стійкий характер, прямота, відвага; Остап на Запоріжжі; військовий подвиг Остапа: хоробрість і спритність, уміння повести за собою козаків; Остап - курінної отаман уманців у другому бою під Дубно; героїчна смерть Остапа у Варшаві.

Робота над образом Остапа може бути продовжена стилістичним аналізом уривків. Учитель допоможе семикласникам визначити, за допомогою яких поетичних засобів Гоголь характеризує героя, підкаже народно-поетичні джерела образності (порівняння, епітети), лексичний склад уривків («Лицарські його якості вже набрали широку силу якості лева»; «Як плаваючий яструб...»; «батька за пояс заткне»; «Остап виносив катування, як велетень. Ні лементу, ні стогону не було чутно...»; «хотів би він тепер побачити твердого чоловіка, який би розумним словом освіжив його й утішив при кончині»; «І впав він силою й викликнув у щиросердечній немочі: - Батько! де ти? Чи чуєш ти?»).

На закінчення уроку вчитель розповість про авторське відношення до героя (авторський коментар, підбор зображувально-виразних засобів, що показує роль героя в кульмінаційних моментах оповідання), розкриє узагальнений характер образу, його типові риси.

Завдання додому : підготувати цитатний матеріал, скласти план характеристики Тараса Бульби.

2.7 Урок 8. Тарас Бульба - народний герой. «Немає в нас нікого, рівного йому в доблесті!»

Розкриваючи велич народного героя, учитель насамперед визначить взаємини героя й епохи: «Що таке Тарас Бульба? Герой, представник життя цілого народу, цілого політичного суспільства у відому епоху життя»,- писав В. Г. Бєлінський . За допомогою узагальнюючих питань учитель допоможе школярам виділити головне в історії життя Тараса Бульби. Увагу їх найкраще зосередити на наступних питаннях:

Які якості Тараса Бульби як народного героя втілені в повісті?

У яких основних моментах сюжету ми бачимо Тараса Бульбу?

У чому сила Тараса Бульби як наказного отамана?

Як характеризує Тараса Бульбу його промова про товариство?

Яким ви бачите героя в бою? Яким він став після важкого поранення на березі Чорного моря?

Останній подвиг Тараса: до кого звернені його слова й думки?

Яке ставлення автора до героя?

Чому повість названа «Тарас Бульба»?

Аналіз образа Тараса Бульби закінчується розглядом ілюстративного матеріалу, на закінчення з'ясовується значення цього образа, всієї повісті «Тарас Бульба» у цілому. Учитель розповість про однойменну оперу Н. В. Лисенка, про численні ілюстрації до «Тараса Бульби», про гоголівські традиції у творчості Л. Н. Толстого, А. М. Горького, у радянській літературі («Нескорені» Б. Горбатова, «Молода гвардія» А. А. Фадєєва), прочитає баладу-вірш «Тарас Бульба» К. Симонова.

Удома учні готують відповіді по підручнику, пишуть твір на теми: «Безсмертя героя», «Тарас Бульба - народний герой».

Висновок

Таким чином, у роботі подано методичний коментар двох варіантів системи уроків, розрахованих на різну кількість годин.

Перший варіант, на нашу думку, цікавіший своїм сучасним методичним підходом до вивчення теми, інноваційними прийомами, опорними схемами, які дають змогу зекономити час та включають у роботу зорову пам’ять і логічне мислення школяра. Кожного разу пропонується інший тип уроку, що урізноманітнює процес навчання, дає змогу стимулювати фантазію учнів.

Другий варіант більш традиційний. Багато місця в ньому відводиться коментованому читанню тексту, всебічний аналіз проводиться „слідом за автором”, і лише на заключному етапі вивчення повісті проводиться по образний аналіз (коли учні засвоїли текст). Такий шлях доцільно обирати у слабших класах. Перевагою такої роботи є більш емоційне сприйняття твору, яке досягається завдяки виразному професійному читанню вчителем найбільш важливих уривків повісті.

У роботі багато рекомендацій для вчителя, є історичний коментар, міжпредметні зв’язки, паралелі з іншими творами Гоголя, зазначено ілюстративний матеріал.

Література

1. Програма із зарубіжної літератури для середньої загальноосвітньої школи 2001 року ( За редакцією Д. В. Задонського , К. О. Шахової, Є. В. Волощук) // Зарубіжна література в навчальних закладах, 2001, № 8.

2. Програма 12-річної школи 2005 року із зарубіжної літератури (За редакцією Д. С. Наливайка, автор програми Ю. І. Ковбасенко ), Київ, 2005.

4. Изучение творчества Н. В. Гоголя в школе: Пособие для учителя / Г. В. Самойленко, П. В. Михед, Е. Н. Михальский и др. – К. : Рад. школа, 1988.

5. Гончар О. Гоголевскими шляхами // Венок Гоголю: Гоголь и время. – Харьков, 1984.

6. Казарин В. П. Повесть Н. В. Гоголя «Тарас Бульба»: Вопросы творческой истории. – К., Одесса, 1986.

7. Слюсарь А.А. Герои и ситуации в «Тарасе Бульбе» Гоголя //Вопросы литературы народов СССР : Вып. 7, К., 1981.

8. Щербина В. Р. Н. В. Гоголь // Гоголь: історія й сучасність.- М., 1995.

9. Поспелов Г. Творчество Н. В. Гоголя . – М., 1956.

10. Ненич Г. М. Методичний коментар до системи уроків за творчістю М.В. Гоголя. 7 клас. // Зарубіжна література в навчальних закладах. 2001,

№ 11.

11. Гуменюк. В. І., Коваль С. Й. „Гей, літа орел...” Повість М. Гоголя

«Тарас Бульба» та однойменна опера М. Лисенка. Інтегрований урок.(музика - література). // Зарубіжна література в навчальних закладах, 1999, № 12.

12. Дітькова С. Ю. Образное постижение в методической системе( на примере изучения повестей Гоголя) // Зарубіжна література в навчальних закладах, 200. № 5.

[1] 1. Програма із зарубіжної літератури для середньої загальноосвітньої школи 2001 року ( За редакцією Д. В. Задонського , К. О. Шахової, Є. В. Волощук) // Зарубіжна література в навчальних закладах, 2001, № 8.

[2] 2. Програма 12-річної школи 2005 року із зарубіжної літератури (За редакцією Д. С. Наливайка, автор програми Ю. І. Ковбасенко ), Київ, 2005.

[3] Казарин В. П. Повесть Н. В. Гоголя «Тарас Бульба»: Вопросы творческой истории. – К., Одесса, 1986.

Реферат: Вивчення повісті М.В. Гоголя "Тарас Бульба" на уроках зарубіжної літератури

Похожие рефераты: