Курсовая работа: Технологія пошиву напівпальто

Зміст

Вступ

1. Опис зовнішнього вигляду моделі

2. Підбір матеріалів

2.1 Опис поданої та рекомендованої тканини

2.2 Зразки поданої та рекомендованої тканини

3. Характеристика обладнання швейного виробництва

3.1 Інструменти і пристрої для ручних робіт

3.2 Швейне обладнання, що використовується для пошиття даної моделі

3.3 Обладнання, що використовують для ВТО

4. Охорона праці

4.1 Правила техніки безпеки при ручних роботах

4.2 Правила техніки безпеки при машинних роботах

4.3 Правила техніки безпеки при виконанні ВТО

5. Конструювання та моделювання виробу

6. Технологічний розділ

6.1 Технологічна послідовність обробки д/с пальто

6.2 Повузлова послідовність обробки пальто

Висновки

Використана література

Вступ

Всім відомо, що дев’ять місяців на рік у нас буває прохолодно, а інколи і зовсім холодно. Тому в кожній новій колекції уже біль ніж років, приділяють особливу увагу розробці різних по силуету і об’єму пальто.

В даній курсовій роботі запропоновано силует трапеція. Таке пальто підійде як фігурним жінкам, так і повним, одночасно ховаючи недоліки фігури і виділяючи її переваги.

Ось з чим я порекомендувала б проекспериментувати модницям:

· різні форми комірів, лацканів, довжина пальто;

· форми кишень (прорізні, накладні, з клапанами, з листочками);

· застібка (однобортна, двобортна, з асиметричним запахом(на спеціальних кріпленнях, зав’язках) комбінована;

· підкдадка (різнокольорова з геометричним малюнком, стьогана, утеплена, знімна).

Не бійтеся фантазувати, інколи достатньо змінити лише довжину пальто, кишені або оздоблення і воно «заграє» зовсім по іншому.

В цьому сезоні в моду ввійшли пальто запропонованого мною силуету – трапеція, які мають одно і двобортні застібки, що виділяються розкішною фурнітурою (гудзиками, металічними застібками). Оздобленням служать також хлястики різної форми та конструкції. Виріб прикрашений прорізними кишенями з листочкою, або накладними фігурними кишенями зі складами. Актуальна довжина пальто в цьому сезоні – напівпальто. Що стосується тканин, вони найрізноманітніші, але головними в цьому сезоні залишаються драп та кашемір. Популярна кольорова гамма це відтінки зеленого, синього, жовтого, але вони насичені і дуже яскраві. Використані різні конструкції коміра – стійка та звичайний фігурний. Як доповнення до чарівного пальто служить хутряний комір з незвичайно яскравим забарвленням.

Отже, запропоновано мною модель пальто (мал. 1) повністю відповідає напрямкам моди в цьому сезоні.

Завдання роботи:

1. вибір моделі

2. конструювання моделювання

3. технологічний процес

Об’єкт дослідження: сучасна швейна промисловість.

Предмет дослідження: модель демісезонного пальто

1. Опис зовнішнього вигляду моделі

Рис. 1.1

Пальто є одною з найважливіших речей в гардеробі, особливо в холодну пору року. Воно тепле, комфортне та підходить для носки на кожен день.

Представлено демісезонне жіноче пальто (рис. 1.1), виготовлено із гладкопофарбованої вовняної тканини – драп, оброблене на шовковій підкладці з геометричним малюнком. Силует виробу – трапеція малого об’єму.

Пілочки оформлено двома нагрудними виточками, які вдало виділяють лінію грудей, та двома прорізними кишенями з листочками, що мають вертикальне положення для зручності.

Застібка однобортна, здійснюється на 4 петлі та 4 ґудзики в тон тканини. Підборт суцільнокрояний з пілочкою, проклеєний дублерином для жорсткості.

Комір звичайний відкладний, жакетного типу, з заглибленою лінією горловини, аж до лінії грудей. Проклеяний дублерином він добре зберігає форму.

На спинці виконано дві плечові виточки, вони служать як для оздоблення так і для кращого прилягання виробу по фігурі.

Пальто має класичний вшивний двошовний рукав.

Дана модель демісезонного пальто чудово сидить на будь-якій фігурі, а також є дуже зручною для використання на кожен день.

2. Підбір матеріалів

2.1 Опис поданої та рекомендованої тканини

Вибір матеріалів для виробу визначається вимогами до виробу і залежить від значення показників якості, або властивостей матеріалу. До матеріалу ставлять певні вимоги на різних стадіях виготовлення виробу з нього, а також його експлуатація. На стадії проектування одягу, модельєр конструктор виявляє завищені вимоги до художньо-естетичних властивостей матеріалу. Крім того він повинен врахувати всі технологічні та споживчі вимоги до матеріалу з тим, щоб виготовити виріб, який буде мати комплекс необхідних якостей. Вимоги до матеріалу встановлюють на основі вимог до виробу і характеристики модельно-конструктивних особливостей моделі.

Основною тканиною в даному виробі являється сукно, яке відноситься до асортименту суконних тканин. За волокнистим складом сукно відноситься до вовняних і проходить процес валки. За колористичним забарвленням тканина пофарбована. В швейній обробці не складна. Зразок сукна за товщиною вовни грубе і має високу збитість.

Позитивні властивості сукна:

· висока гігроскопічність(15-17%), але вовна повільно поглинає і віддає вологу;

· хороша повітропроникність та захисні теплозахисні властивості;

· світлостійкість 1120 год;

· у повному видовженні вовни переважають еластичні видовження тому тканина добре тримає форму та мало зминається;

· кислоти та луги вступають у взаємодію з вовною.

Негативні властивості сукна:

· вовна має низьку міцність до розриву та тертя.

Особливості вовни:

· вовна має здатність звойлачуватися, що застосовується при обробці тканини(операція валка). На поверхні суконної тканини утворено валкоподібний застил.

· Вовна під дією вологи або пари може видовжуватись або скорочуватись. Ця властивість застосовується при волого-тепловій обробці – спрасовування та відтягування.

Характер горіння:

При внесенні у полум’я вовна спікається утворюючи темну кульку, яка при дотику швидко розсипається. Відчувається запах горілого пера.

Рекомендованою тканиною є джинс, який відноситься до бавовняних. За товщиною та довжиною він середньоволокнистий. Виготовлена ця тканина кардним способом прядіння. За колористичним забарвленням пофарбована. В швейній обробці не складна.

Позитивні властивості джинсової тканини:

· Висока міцність до розриву та тертя;

· Гігроскопічність (8 - 9%)

· Стійкі до нагрівання;

· Світлостійкі;

· У вологому стані міцність збільшується;

· Луги позитивно діють на бавовну, надаючси волокнвм шовковистості, матового блиску, підвищується міцність та гігроскопічність.

Негативні властивості джинсової тканини:

· Кислоти, навіть слабо розбавлені руйнують волокна;

· У повному видовженні у бавовни переважають пластичні видовження до 60 %, тому тканини з цих волокон деформуються, зминаються.

Характер горіння:

При внесенні в полум’я залишає попіл та створює запах горілого пера.

Підкладочною тканиною являється хімічне штучне волокно.

Штучне волокно одержується із розчину. Формується вологими засобами через фільтр у якому 1500 отворів.

Обробка волокна:

· промивка;

· сушка;

· фарбування;

· матування(надання матового блиску);

Штучні волокна одержують з древесної цилюлози, варячи ялинові тріски в розчині бісульфіту кальцію.

Характерною особливістю будовою віскозних волокон є його ребристість по довжині та різна форма в поперечному перерізі. Але не зважаючи на ребристу форму волокна гладенькі, з сильним блиском, в тканинах слизькі, розсипаються на зрізах. Горить віскозне волокно як бавовна.

Довжина віскозного волокна може бути будь-якою. Товщина елементарних волокон становить від 25-60 мм. Нитки з тонких волокон цінніші, ніж з грубих. Не міцні до розриву та тертя. Волокно має яскравий блиск. Гігроскопічність в нормальних умова 11%. Нагрівання 120 ⁰ С волокно переносить без зміни своїх властивостей, легко загорається при 180 ⁰ С. Волокно не стійке до дії кислот і навпаки стійке до дії лугів.

Дублювання пальтових тканин виконано дублерином з крапковим покриттям для кращого зовнішнього вигляду виробу.

Для виготовлення виробу використано комплексну нитку в тон основної тканини. Ґудзики одночасно виконують роль застібки та оздоблення(діаметр 2см).

3. Характеристика обладнання швейного виробництва

3.1 Інструменти і пристрої для ручних робіт

Голка ручна являє собою металічний стержень, тупий з одного кінця і загострений з другого. На тупому кінці є отвір для нитки, так зване вушко. Голка повинна бути гострою, пружною, добре відшліфованою, з поступовим потовщенням від вістря до вушка. Для виготовлення легкого жіночого та дитячого одягу застосовують ручні голки № 1—7.

Нитка — гнучке й міцне тіло з малими поперечними розмірами. Для пошиття виробів рекомендується використовувати бавовняні, а для оздоблювальних швів — шовкові нитки. При пошитті білизни краще застосовувати нитки № 40; шовкових і тонких бавовняних тканин — № 50—60, шерстяних — № 40. Залежно від товщини розрізняють нитки № 10—100; чим більший номер, тим тонша нитка. Вибирають нитки залежно від виду тканини.

Наперсток — металевий ковпачок, який надівають на палець, щоб запобігти проколюванню його вушком голки під час шиття. Наперстки використовують з дном і без дна. Найбільш вигідні і гігієнічні наперстки без дна.

Ножиці відрізняються номерами (для розкрою без номерів) і застосовуються для розрізування тканини, підрізування деталей виробу, обрізування кінців ниток строчок. Вони повинні добре закриватися, а леза заходити одне за одне не мейше як на 0,2—0,3 см і добре різати. В неробочому стані ножиці мають бути закриті.

Сантиметрова стрічка — це гнучка стрічка з прогумованої або проклеєної тканини 150 см завдовжки, 1,5 – 2 см завширшки, на яку нанесені сантиметрові і п'яти-мілі метрові поділки, стійка проти розтягу.

Різець — це зубчасте коліщатко, яке обертається на ручці і застосовується для перенесення ліній і знаків з креслення викрійки на папір або на тканину.

Крейда кравецька (або не до кінця змилене туалетне мило) застосовується для нанесення креслення викрійки на тканину, ліній, знаків. Крейду потрібно гостро застругати, щоб ширина проведених - ліній не перевищувала 0,1 см. При використанні лінійки для проведення ліній крейду слід тримати під кутом до неї, біля самого стику лінійки з тканиною. Крейду тримають під прямим кутом до тканини, якщо наносять лінії без лінійки.

Лінійки з сантиметровими і міліметровими поділками в окремих випадках можуть замінити сантиметрову стрічку. їх застосовують для нанесення і вимірювання прямих ліній на тканині.

3.2 Швейне обладнання, що використовується для пошиття даної моделі

Для виготовлення жіночого демісезонного пальто використано швейну машину1022 кл. Вона випускається Оршинським заводом легкого машинобудування (ОЗЛМ) і використовується для зшивання деталей виробів із пальтових, костюмних та шенелєвих тканин однолінійною, двонитковою, човниковою строчкою. Швидкість руху головного валу машини 4500 обертів за хвилину. Довжина стібка регулюється до 4 см. Найбільша товщина тканини під тиском лапки 8 мм. В машині використовуються голки № 90-150.

Рис. 3.6

Машина 1022 кл має такі механізми:

· механізм голки;

· механізм човника;

· механізм ниткопритягувача;

· механізм пересування тканини;

· механізм лапки.

Машина 1022 кл має такі пристрої:

· пристрій для регулювання натягу верхньої нитки;

· пристрій для регулювання тиску на тканину;

· пристрій для автоматичного намотування нитки на шпульку;

· пристрій для регулювання довжини стібка і пристрій для виконання застібок;

· пристрій для автоматичної централізованої змазки машини.

Машина 1022 кл ОЗЛМ є вдосконаленою машиною і виготовлена на базі машини 22 кл. Відрізняється вдосконаленим механізмом човника і пересування тканини, а так аж і машині 1022 кл з’явилися пристрої для автоматичного намотування нитки на шпульку і пристрої централізованої автоматичної змазки машини.

Розглянемо деякі елементарні регулювання машини 1022 кл ОЗЛМ:

Регулювання голки по висоті

Щоб відрегулювати голку по висоті треба відсунути фронтальну дошку, послабити гвинт на повідці і по вертикалі – вгору чи вниз, перемістити голковід наскільки потрібно. Знову загвинтити гвинт на повідці і закрити фронтальну дошку.

Регулювання натягу нижньої нитки

Для того, щоб збільшити натяг нижньої нитки необхідно загвинтити регулюючий гвинт на пружинчатій пластині, яка кріпиться на шпульному ковпаці і є регулятором натягу нижньої нитки. Для того, щоб зменшити натяг нижньої нитки необхідно навпаки відгвинтити регулюючий гвинт на пружинчатій пластині регулятором натягу нижньої нитки, яка закріплена на шпульному ковпаці.

Регулювання зубчатої рейки по висоті

Щоб відрегулювати зубчату рейку по висоті необхідно перевернути набік машину, послабити гвинт, яким стягнута головка коромисла у вузлі вертикального переміщення тканини і від себе або до себе повернути вертикальний вал, щоб підняти чи опустити зубчату рейку, в залежності від того як нам потрібно. Після регулювання знову загвинтити гвинт на головці коромисла, поставити на місце головку машини і здійснити перевірку на шматочку тканини.

Регулювання зубчатої рейки по горизонталі

Щоб відрегулювати зубчату рейку по горизонталі необхідно перевернути набік машину, послабити гвинт на головці коромисла і від себе або до себе провернути горизонтальний вал, в залежності від того чи зубчата рейка пересувається швидко, чи запізнюється. Після регулювання знову загвинтити гвинт на коромислі і поставити на місце машину. Перевірити справність на шматочку тканини.

Регулювання тиску лапки на тканину

Щоб збільшити тиск лапки на тканину необхідно загвинти регулюючий гвинт, який знаходиться на стержні лапки і загвинчується в корпус машини.

Щоб зменшити тиск лапки на тканину, необхідно відгвинтити регулюючий гвинт, що знаходиться на стержні лапки і загвинчується в корпус машини.

Регулювання лапки по висоті

Необхідно відсунути фронтальну дошку, послабити гвинт на деталі пружинотримач і по-вертикалі, вгору чи вниз, пересунути стержень лапки в залежності від того чи нам необхідно підняти чи опустити стержень лапки. Після регулювання знову загвинтити гвинт на деталі пружинотримач і закрити фронтальну дошку.

Регулювання лапки відносно зубчатої рейки

Щоб відрегулювати лапку відносно зубчатої рейки необхідно відсунути фронтальну дошку, послабити гвинт на деталі пружинотримач і по вісевій лінії провернути стержень лапки за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки в залежності від того чи за годинниковою чи проти годинникової стрілки зміщені рожки лапки. Після регулювання загвинтити гвинт на пружинотримачі і закрити фронтальну дошку. Перевірити регулювання при виконанні строчки.

Ручний спосіб підняття лапки

Для ручного способу підняття лапки до деталі кронштейн шарнірно за допомогою вісі кріпиться важіль ручного підняття лапки. Цим важелем лапка піднімається вручну.

Колінний спосіб підняття лапки

При колінному способі підняття лапки до кінця тяги кріпиться колінна педаль. При кожному способі підняття лапки до кінця тяги кріпиться ланцюг. Другий кінець ланцюга кріпиться до ножної педалі, яка закріплена внизу на станині промислового столу.

3.3 Обладнання, що використовують для ВТО

Для волого-теплової обробки (ВТО) виробу використано парову електричну праску ST 1110 та прасувальну дошку (1100мм*400мм) висотою 850мм.

Праска має такі функції:

· Використовує 1200 Вт;

· режим сухого/парового прасування;

· режим розпилення;

· регулятор пари;

· режим інтенсивного подавання пари;

· вертикальне відпарювання;

4. Охорона праці

4.1 Правила техніки безпеки при ручних роботах

Робоче місце для виконання ручних робіт складається з робочого столу, гвинтового стільця та підставки для ніг. Поверхня робочого столу повинна бути гладкою та чистою, розмір столу повинен відповідати розміру оброблюючого виробу. З правої сторони столу ставиться ящик для інструментів. Стілець повинен бути гвинтовий, його регулюють в залежності від зросту працюючого. Кут зору ока до поверхні столу повинен бути не менше, ніж 45 ⁰ . При виконанні робіт необхідно сидіти прямо, ноги поставивши на підставку для ніг. Робоче місце повинно бути освітлено загальним або місцевим освітленням.

Перед початком роботи необхідно одягти робочий одяг. Перевірити стан робочого місця, наявність та справність робочих інструментів. При виконанні робіт бути уважним, неможна розмовляти і відволікатись. При необхідності працювати з наперстком. Ножиці зберігати в закритому стані. Передавати ножиці необхідно держачись за лезо, кільцями вперед. Голки зберігати в спеціально відведеному для цього місці. Зломану голку необхідно замотати в шматочок тканини або папір і викинути в сміттєзбирач. Колишко зберігати в спеціально відведеному місці. Незахаращувати робоче місце, слідкувати за його станом. При отриманні травм необхідно звернутися до медичного працівника. По закінченню роботи інструменти та деталі виробу скласти в відведені місця. Прибрати робоче місце.

4.2 Правила техніки безпеки при машинних роботах

Машинне робоче місце складається з промислового столу в розрізі кришки якого вставлено головку швейної машини. Кришка робочого столу кріпиться шарнірно, тому висота стола регулюється в залежності від зросту працюючого. На ній закріплено місцеву освітлюючу лампу з вимикачем. Головка швейної машини в прорізі промислового столу закріплена двома петлями. Стойки промислового столу одягнені в башмаки, які ізолюють його від підлоги. На педалях машини і біля електричного двигуна закріплюються гумові діелектричні килимки. Електродвигун закріпляється знизу до кришки промислового столу і з’єднується з машиною через пас і махове колесо. Також в склад робочого місця входить гвинтовий стілець із спинкою, висота якого регулюється в залежності від зросту робітника.

Перед початком роботи необхідно одягти робочий одяг, перевірити заземлення машини, перевірити санітарно-гігієнічний стан робочого місця. При заправці ниток в машину, вона повинна бути вимкнута. Перед початком роботи змазати машину і перевірити її справність, спробувати якість строчки на шматочку тканини. При зшиванні деталей виробу, вони повинні бути розташовані з лівої сторони від лапки. При відчутті електричного струму на корпусі машини в процесі роботи, необхідно виключити машину і визвати механіка. При роботі неможна низько нахилятись до машини. Тулуб працюючого повинен бути злегка нахилений вперед. Швачка повинна сидіти прямо напроти машини так, щоб відстань від краю столу до тулуба була 10-15см, а відстань до деталей виробу, що зшиваються 30-40см. При роботі кисті рук розташовуються на платформі машини. Ступні ніг на педалі машини повинні розташовуватись так, щоб права нога відступала від лівої вперед на 10-12 см, тому навантаження на ноги буде рівномірним. Перед початком роботи потрібно перевірити наявність захисних щитків на електродвигуні, приводному пасі та ниткопритягувачеві. Міняти голку потрібно при виключеній машині.

Забороняється:

· відволікатися під час роботи, а також не залишати ввімкнутою машину під час роботи та після її закінчення;

· виконувати регулювання при ввімкнутій машині;

· передавати інструменти чи деталі виробу через працюючу машину.

В кінці роботи машину виключити, махове колесо поставивши на холостий хід, почистити і змазати. Прибрати робоче місце.

4.3 Правила техніки безпеки при виконанні ВТО

Робоче місце для виконання волого-теплової обробки складається з прасувальної дошки та електричної праски, яка встановлюється на діелектричну підставку з бортиками, що знаходиться з правої сторони. З лівої сторони прасувальної дошки знаходяться необхідні інструменти та пристрої. Робоче прасувальне місце оснащене освітлюючим гнучким дротом. Біля прасувальної дошки повинен лежати гумовий коврик. Також дошка оснащена різними колодочками та подушечками для виконання волого-теплових робіт. Робоче місце оснащено пульверизатором, в який заливається вода.

Перед початком ВТО необхідно одягнути робочий одяг – халат, косинку, змінне взуття. Візуально перевірити заземлення робочої дошки. Перевірити справність праски та відсутність оголених дротів. Прасувальні роботи виконувати стоячи на діелектричному гумовому килимку.

Забороняється:

· ставити включену правку на поверхню робочого столу, а ставити на діелектричну підставку;

· перегрів праски, треба дотримуватись температури нагріву до даної тканини;

· відволікатися та бути не уважним, тому що можна травмуватися.

Під час обідньої перерви та вкінці роботи праску потрібно вимикати. При відчутті електричного струму на поверхні праски, її необхідно вимкнути і повідомити про несправність механіка. В кінці роботи електричну праску необхідно вимкнути, прибрати робоче місце та зробити вологе прибирання.

5. Конструювання та моделювання виробу

а) Знімання мірок з фігури.

Мірки рекомендуються знімати по білизні або по легкому одязі. На лінії талії зав’язують еластичну тасьму. Замовник повинен стояти спокійно, без напруження скелетних м’язів. Візуально необхідно визначити основні антропометричні точки. Від правильно знятої мірки залежить точність побудови креслення та посадка виробу на фігурі. Звернути увагу на фігуру з аномаліями, креслення знімаються в розворот. Мірки знімаються по правій стороні фігури з легким натягом сантиметрової стрічки.

Мірки:

Сш =18,5

Сг₁ =45,7

Сг₂ =50,4

Сг₃ =48

Ст =38,6

Сс =52

Шг₁ =17,1

Шг₂ =21

Цг =10,2

Шп =13,1

Др =58

Оп =30,5

О_зап =16,5

Дб =19,5

Дтс₁ =39,2

Дтс₂ =42,1

Вг =27,4

Дтп =43,1

Впкс =42,7

Впп =34,5

Впс =37,5

Впкп =23,7

Шс =18,3

Дс =70

Дв =70

Припуски:

Пг =6

Пшс =1

Пшг =0,5

Пш.пр =4,5

Пспр =0,5

Ппак =0,5

б) розрахунок та побудова базисної сітки

Базисна сітка – це перетин вертикальних та горизонтальних ліній, які визначають габарити виробу та внутрішню структуру креслення.

Побудова базисної сітки:

1. Будуємо прямий кут з точкою А.

2. Визначення лінії талії АТ = Дтп + Ппак + Пспр + Пш

3. Визначення лінії грудей АГ = Вг + Ппак /2 + Пспр /2 + Пш

4. Лінія стегон ТС = 18 ¼ 19

5. Довжина виробуТН = Дв + Пд.в. Пд.в. = 1¼3

6. З точок А, Г, Т, С, Н проведено горизонталі в право

7. Центер грудей ГГ₁ = Цг

8. Визначення ширини грудей ГГ₂ = Шг₂ + Пшг + Пш

Через точку Г₂ проведено вертикаль і одержано точки А₂ , Т₂ .

1. Визначення ширини пройми Г₂ Г₉ = (Оп+Поп)/2 –1/10 Сг₃ ;

Поп = 9 ¼10

Через точку Г₉ проведено вертикаль і одержано точку Т₉

10. Визначення ширини спинки Г₉ Г₁₀ = Шс + Пшс + Пш

Через точку Г₁₀ проведено вертикаль і одержано точки Т₁₀ , С₁₀ , Н₁₀

11. Визначення лінії ростка Т₁₀ А₁₀ = Дтс₂ + Пспр /2 + Ппак /2 + Пш

З точки А₁₀ проведено горизонталь вліво і одержано точку А₂₁

А₂ А₂₁ – баланс виробу

12. ТТ₀ = 1, НН₀ = 1 – ілюзійне заниження талії і низу.

в) розрахунок та побудова основи

Розрахунок та побудова пілочки основи:

1. АА₁ = Сш/3+П, П = 0,7 ¼ 1,5

Побудова лінії горловини

АА₀ =АА₁ +1, з точок А₁ і А₀ проводимо перпендикуляри, до точки А₄

А₄ А₄₁ = Сг₂ /10 -2

А₁ А₄₁ А₁₀ –лінія горловини.

2. побудова плечової точки П

А₁ П =Шп + 1 –дуга з точки А₁

Відрізок ТГ₁ П =АТ₁ , проведено дугу з точки П в зону пройми або Г₁ П =Впкп + Ппак/2 +Пспр/2 +1

А₁ П –лінія плеча.

3. Визначення розхилу і побудова виточки на об’єм грудей

А₁ Г₁ –пряма , з точки Г₁ проводимо дугу R = Г₁ Г₂ -1 до перетину з А₁ Г₁ , одержуємо точку б; бб₁ =Шг₂ –Шг₁ –розхил нагрудної виточки

Контроль: а) мірочний –дуга А₁ А₁₁ =2(Шг₂ -Шг₁ ) + 2¼3

б) пропорційний А₃ А₂ = 0¼6

в) мірка з фігури Г₁ Г₂ -1 =А₁ А₁₁

Точку Г₁ сполучаємо з б₁ і проводимо вгору, на АА₂ від точки А₃

А₁ Г₁ = Г₁ А₁₁ –урівняти сторони виточки.

4. Визначення плечової точки в новому становищі П₁

А₁₁ П₁ = А₁ П = Шпл + 1

ТГ₁ П = ТГ₁ П₁

Або Г₁ П = Г₁ П₁ = Впкп + Ппак/2 + Пспр/2 + Пш

А₁₁ П₁ – лінія плеча

5. Побудова лінії пройми.

З точки П₁ засікти на А₂ Г₂ величину, яка дорівнює ширині пройми, або П₁ П₂ = Г₂ Г₉ сполучити з П₁ з П₂ і цей відрізок поділити пополам, тобто П₁ 1 =П_2.

Перпендикуляр 1-2 = 0,5-1,5 – допоміжна точка

П₂ Г₂₁ = 1/10 Сг₃

Г₂₁ Г₉₁ – лінія контролю глибини пройми

Г₂₁ П₅ = П₅ Г₉₁

Бісектриса Г₂₁ П₃ = 2,5

П₁ 2П₂ П₃ П₅ – лінія пройми пілочки.

Контроль рівня глибини пройми:

а) Т₂ Г₂₁ = Дб – 0,4 Пгс (прибавка грудей сумарна)

б) Т₂ Г₂₁ = Дб – 2,5¼3,5.

Розрахунок та побудова спинки основи:

1. розрахунок та побудова лінії ростка

А₁₀ А₈ = Сш/3 + 1,5

А₁₀ А₆ = А₁₀ А₈ /3

З точок А₈ і А₆ проводимо перпендикуляри до взаємного перетину, одержуємо точку А₇ . Бісектриса А₇ А₇₁ = 1,5-допоміжна точка

А₈ А₇₁ А₆ – лінія ростка

2. Положення лінії лопаток

А₁₀ У₁₀ = 8¼13

З точки У₁₀ провести лінію лопаток.

3. Визначення плечової точки П₁₀

Т₁₀ Т₁₀₁ = 2,5 (стала величина)

Дуга Т₁₀₁ П₁₀ = вПкс + Пспр/2 + Ппак/2 + Пш,

дуга А₈ П₁₀ = Шпл +П + Ппос

А₈ П₁₀ – лінія плеча

4. визначення розхилу та побудова виточки на об’єм лопаток

А₈ б₆ = 3¼4 або А₈ б₆ = Шпл/3

З точки б₆ опустили перпендикуляр на лінію лопаток, одержуємо точку У₈

Дуга б₆ б₇ = k + Пк, де k =0.4

б₆ у₈ = у₈ б₇ – урівняти кінці виточки

5. Визначення плечової точки в новому становищі П₁₀₁

Т₁₀₁ П₁₀₁ = ВпКс + Ппак/2 + Пспр/2 + Пш

б₇ П₁₀₁ = б₆ П₁₀ , точку б₇ сполучили з П₁₀₁

6. Побудова лінії пройми

Вгору Г₉₁ П₉ = П₁₀₁ Г₉₁ /3

Точку П₉ сполучили з П₁₀₁ , П₁₀₁ 3 = 3П₉ , бісектриса Г₉₁ П₆ = 3,5

П₁₀₁ 4П₉ П₆ П₅ – лінія пройми спинки.

7. Розрахунок ширини виробу по лінії стегон

С₅ С₅₁ = С₅ С₅₂ = ((Сс + Пс)-(Сг₃ + Пг))/2,

або Сс₅₂ + С₅₁ С₁₀ = Сс + Пс

НН₅₂ = СС₅₂ +3.

д) розрахунок та побудова двошовного рукава

Креслимо прямий кут з вершиною в точці О₂ .

1. Висота оката О₂ Р₂ = Вd– 1.5 – 2.5 см,

Вd – з креслення пілочки і спинки.

2. Ширина рукава: ОП/2

Р₂ Р₈ = ширині рукава.

3. Довжина рукава: О₂ Н₂ = Д_р + 1см.

4. Положення лінії ліктя: О₂ Л₂ = О₂ Н₂ /2 + 4,5см.

5. Положення лінії переднього перекату рукава: Л₂ Л₂₁ = 0,5 Н₂ Н₂₁ = 2-2,5см.

6. Побудова оката рукава: О₂ Р₂ /2 + 2,5 – точка С₂ .

О₈ Р₈ /2 – 2,5см – точка С₈ ; О₂ О₈ /2 – точка О₅ ; О₅ О₆ = О₂ Р₂ /2.

7. Оформлення рукавів попереднім зрізам Р₂ Р₁ = Р₂ Р₃ = 3см; Л₂₁ Л₁ = Л₂₁ Л₃ = 3см; Н₂₁ Н₁ = Н₂₁ Н₃ = 3см; Р₁ Р₁₁ = 1см.

8. Ширина рукава внизу: кут Л₂₁ Н₂₁ Н₈ = 90⁰ ;

Н₂₁ Н₈ = ширина рукава внизу по моделі.

9. Побудова ліктьового перекату: точки Н₈ і Р₈ з’єднуємо прямою і на перетину з лінією ліктя – т. Л₈ ;

Л₈ Л₈₁ = 1 – 1,5см;

Лінія ліктьового перекату проходить через точки: Р₈ , Р₈₁ , Н₈₁ .

10. Оформлення верхньої та нижньої половинки рукавів по ліктьових зрізах: Р₈ Р₉ = Р₈ Р₇ = 3,5см; Л₈₁ Л₉ = Л₈₁ Л₇ = 2см; Н₈ Н₉ = Н₈ Н₇ = 1см.

З т. П₉ проводимо перпендикуляр і на перетині з лінією окату рукава –т. С₇ .

Від цієї точки ставимо перпендикуляр вліво, з точки Р₇ проводимо пряму вгору і на перетині – т. С₆ ; Р₃ Р₃₁ = 1см.

11. Верхня поовинка рукава проходить через точки: Р₁₁ , С₂ , О₅ , С₈ , С₇ , Р₉ , Л₉ , Н₉ , Н₂₁ , Н_1, Л₁ , Р₁₁ .

Нижня половинка рукава проходить через точки: Р₃ , Р₃₁ , С₆ , Р₇ , Л₇ , Н₇ , Н₃ , Л₃

з) деталі крою пальто та їх розкладка на тканині

Рис.5.1.

1. пілочка з суцільнокрояним підбортом

2. спинка зі згином

3. верхня частина рукава

4. нижня частина рукава

5. обшивка горловини спинки зі згином

6. комір зі згином

7. мішковина прорізної кишені.

Детально розглянемо деталі крою пальто:

Пілочка складається з внутрішнього зрізу підборта, горловини та плечового зрізу підборта, лінії бортового згину, зрізу горловини, плечового зрізу, зрізу пройми, бокового зрізу, нижнього зрізу, нагрудної виточки, лінії входу в прорізну кишеню, лінії напівзаходу, лінії талії, лінії стегон, ліній петель. Нитка основи по пілочці проходить паралельно лінії напівзаходу.

Спинка складається з лінії середини, зрізу горловини, плечового зрізу, бокового, зрізу пройми, нижнього зрізу, плечової виточки, лінії талії, лінії стегон. Нитка основи по спинці проходить паралельно лінії середини.

Верхня частина рукава складається з ліктьового зрізу, окату, переднього зрізу, нижнього зрізу, вищої точки окату, лінії підгину низу. Нижня частина рукава також складається з ліктьового зрізу, окату, переднього зрізу, нижнього зрізу, лінії підгину низу. Нитка основи по верхній та нижній частині рукава проходить паралельно лінії, що сполучає верхню та нижню точки переднього зрізу.

Верхній комір та нижній складаються з лінії середини, відльоту, кінців коміра, зрізу стійки. Нитка основи проходить паралельно лінії середини.

Розглянемо деталі крою підкладки та прокладки:

До деталей крою підкладки відносять підкладку пілочок, спинки, рукавів та мішковину прорізних кишень. Підклатку для пілочок вирізано вуже основних деталей на ширину підборта плюс 2см на шов, довше пілочок на 25-30 мм. Спинка ширше основної деталі на 10-20 мм та довша на 25-30 мм. Деталі рукава вирізано по деталям верху з припусками по окату та низу 15-20 мм. Нитка основи по деталям підклатки проходить так як по деталях верху.

Деталі крою прокладки вирізано із клейового дублерину. Продубльовано підборта, верхню та нижню частини коміра, обшивку горловини спинки, листочки.

Рис.5.2. Деталі крою підклатки та їх розкладка на тканині

6. Технологічний розділ

6.1 Технологічна послідовність обробки д/с пальто

Підготовка пальто до примірки:

Початкова обробка пілочок:

· осноровка пілочок;

· дублювання деталей, перенесення крейдяних ліній;

· обробка виточок;

· ВТО пілочок.

Осноровку пілочок виконано для уточнення горловини,бортів та низу. Їм надають необхідну форму, яка передбачена по моделі. Для виконання осноровки дві пілочки складають бортовими проклатками всередину, рівняють зрізи, виточки, лінії кишень. Права пілочка знаходиться зверху бортовим зрізом до робітника. Перевіряють та намічають довжину пілочок.

Продубльовано підборта, верхній комір, обшивку горловини спинки, листочки. На лицевій стороні пілочок з допомогою лінійки та крейди намічено лінії прорізних кишень з листочками.

Для покращення якості виточки, їх оброблено з додатковими смужками з бавовняної тканини. Смужку вирізано в косому або поперечному напрямі, шириною 30-40 мм, довшу за виточку на 20 мм. Смужку підкладено при зшиванні виточок по всій довжині чи тільки вкінці. Надсікли смужку вкінці виточки. Припрасовано виточку, а потім розпрасовано. Спрасовано слабину вкінці виточок.

ВТО пілочок виконано для надання деталям необхідної форми. Прийоми ВТО залежать від моделі, властивостей тканини та фігури замовниці. Дві пілочки склали лицевими сторонами всередину, порівняли зрізи, поклали на столі, внутрішнім бортовим зрізом до робітника і спрасували слабину виточок. Поклали боковими зрізами до робітника і спрасували виточку в другий прийом. Поклали проймою до робітника і спрасували слабину. Поклали головиною до робітника і також спрасували слабину.

Початкова обробка спинок:

· перенесення крейдяних ліній;

· обробка плечових виточок;

· ВТО пілочок.

Спинка суцільна з двома плечовими виточками. Спершу нанесено крейдяні лінії, потім оброблено виточки так як і нагрудні. ВТО спинок залежить від моделі фігури замовниці та властивостей тканини.

Початкова обробка рукавів:

· Перевіряють деталі крою;

· Дублюють деталі;

· Переносять лінії та знаки на парні деталі;

· ВТО рукавів.

Після перевірки деталей крою, продублювали низ і окат. Перенесено лінії та знаки на парні деталі (лінії підгину низу, переднього та ліктьового перекатів, вищу точку окату). Виконано ВТО верхніх частин рукава. Складають їх лицевими сторонами всередину, рівняють зрізи, кладуть передніми зрізами до робітника. Відтягнули передні зрізи, заходячи праскою до лінії переднього перекату. Перревернули деталі крою так, щоб нижня стала зверху, і повторили операцію. Перевірили правильність відтягування. Деталі перегнули по лінії переднього перекату, при цьому частини нижнього зрізу співпали.

Після того як підготували деталі крою пальто розпочали їх зметування.

Проклали наметувальну строчку по лінії талії та лінії входу в прорізні кишені. Зметали плечові зрізи пілочок та спинки(швом 19мм), бокові зрізи пілочок та спинки(швом 19мм), ліктьовий та передній зріз рукава(швом 9мм). Потім виконали вметування правого рукава в пройму, злегка посаджуючи його по окату. Приметали до плечового шва плечову накладку, для надання відповідної форми плечовій ділянці виробу. Приметали до верхнього коміра стійку, а потім вметали його в горловину. Заметали низ рукава та низ виробу. Виконуємо примірку на замовника.

Виконання технологічних операцій після примірки:

1) Оброблено прорізні кишені з листочками по намічених лініях.

Кожну листочку проклеїли клеєвим дублерином та наметали вздовж згину. Листочку закладено з пілочкою лицевими сторонами один до одного і прострочено по наміченій лінії шва пришивання листочки. Мішковину кармана (з основної тканини) закріплено булавкою або наметано до пілочки напроти листочки вздовж наміченої лінії прорізання і прострочено по наміченій лінії шва пришивання мішковини. Пілочку розрізано вздовж між швами, доходячи до кінців швів – навскоси. Мішковину витягнуто через розрізаний отвір на виворітню сторону, листочку відвернули і припрасували на розріз. Мішковину з підкладочної тканини пришивають з виворітної сторони пілочки до припусків шва пришивання листочки. Маленькі трикутнички на кінцях розрізу відвернути на виворітню сторону і настрочити на мішковину. Мішковину рівняють і зістрочують.

2) Зшивання плечових та бокових зрізів.

З’єднання плечових зрізів є відповідальною операцією так як від їх обробки залежить посадка виробу на фігурі замовника (баланс виробу). Баланс виробу визначається по розміщенню бокових та плечових швів. Пілочку та спинку складають лицевими сторонами всередину, плечові зрізи рівняють, зметують по спинці, починаючи від горловини. Спинку посаджують, відступаючи від горловини 10-15мм, не доходячи до пройми 20-30мм. Посадка необхідна для облягання пальто в області лопаток. Величина її залежить від властивостей тканини, моделі та фігури замовниці. Але в даному випадку замість посадки оброблено плечові виточки. Зшивають плечові шви швом 20мм, розпрасовують.

Бокові зрізи також зшито швом 20мм, урівнявши деталі пілочок та спинки, так що збігаються лінія талії, лінія підгину низу. Шви розпрасовано.

3) Обробка рукавів.

Зшивали передній шов шириною 10мм та розпрасували його. Зшили ліктьовий шов шириною 10мм, припосаджуючи верхню частину рукава на ділянці ліктя. Розпрасували ліктьовий шов. Використовуючи спеціальну колодку. Заметали низ рукавів, припрасували.

4) Обробка пройми пальто.

Для обробки пройми пальто використовують плечові накладки та підокатники. Верхні плечові накладки використовують для надання відповідної форми плечовій ділянці виробу. Розміри залежать від конструкції виробу. Виготовлені вони з поролону та вистьобані на спеціальній машині. Підокатники застосовують для забезпечення гарного зовнішнього вигляду плечової ділянки виробу вирізали смужку, шириною 40-50мм із ватину. Розташували в верхній частині від ліктьового та переднього перекатів. Плечові накладки та підокатники пришивають до шва вшивання рукава (на 1мм від нього) машинною строчкою або ручними розметувальними стібками, стібки не затягують. При обробці пройм по уніфікованій технології плечова накладка та підокатник пришиваються однією машинною строчкою – це підвищує продуктивність праці та покращує якість обробки.

5) Обробка коміра.

Продублювали клеєвим дублерином верхній та нижній коміри. Поклали нижній комір на столі, зрізом відльоту до робітника, накрили його верхнім, лицевою стороною вниз так, щоб зрізи верхнього прекривали зрізи нижнього на 5-10мм. Наметали верхній комір на нижній прямими стібками, припосаджуючи верхній комір в кутах, спрасували посадку заходячи праскою на 15-20мм за зрізи. Обшили частини коміра зшивним швом шириною 5-7мм. Перевірили, висікли в кутах, зробили надсічки на заокругленнях, вивернули на лицевий бік, виправили кути. Виметали зі сторони нижнього коміра, утворюючи кант з верхнього коміра, шириною 1-2мм. Припрасуавали комір через зволожений пропрасовувач зі сторони нижнього коміра.

6) З’єднання коміра з горловиною.

Перед з’єднанням коміра з горловиною перевірили відповідність коміра та горловини. Намітили середину коміра, середину обшивки горловини спинки і середину горловини спинки. Зшили строчкою 10мм краї обшивки горловини спинки та плечових швів підборта, розпрасували шви. Зметали комір прямими зметувальними стібками шириною 10мм, спочатку з обшивкою горловини спинки, попередньо сколовши булавками та підклавши на середині деталі вішалку довжиною 50мм, а потім з горловиною. Умовно ділянку горловини ділять на чотири ділянки:

1. від середини спинки не доходячи до плечового шва на 15-20мм, вметали без посадки;

2. над плечовими швами 15-20мм по спинці і 30-40мм по пілочці – посаджують нижній комір для кращого облягання;

3. від кінця другої ділянки до лінії перегину лацкана, посаджуючи горловину пілочки;

4. від кінця третьої ділянки до уступу лацкана, рівномірно без посадки.

Перевірили правильність вметування – одягли виріб на манекен. Комір повинен гарно викладатись навколо шиї, кінці коміра повинні бути на одному рівні. Спрасували посадку та вшивають комір зшивним швом шириною 10-12мм. Шви розпрасовують на спеціальній колодці. Вивернули кути лацканів, поміряли їх симетричність та припрасували праскою через вологий пропрасовувач.

7) Обробка підкладки в пальто.

Підкладка в виробі слугує для покращення зовнішнього вигляду, щоб закрити виворітній бік виробу, для покращення теплозахисних властивостей, для зручності в експлуатації. Підкладка повинна бути міцною, стійкою до розриву та тертя, з гладкою поверхнею, не розсуватися в швах, не прозора, по кольору співпадати з виробом.

Перед розкроєм підкладку декатирували. Її вирізали по деталям верху, при цьому дають необхідні припуски у верхній частині деталей (15-20мм). Нитка основи по деталях підкладки проходить так, як і по деталях верху – по довжині деталей.

На підкладці оброблено виточки: нагрудні – на пілочках, плечові – на спинці. Зшили бокові та плечові швом шириною 15мм, шви запрасувано. Обробили ліктьові та передні шви рукавів зшивною строчкою та припрасували їх. З’єднали рукава з проймами, швом шириною 15мм.

8) З’єднання деталей верху з деталями підкладки.

Осноровлено внутрішні зрізи підбортів, виріб розкладено на столі виворітною стороною вверх. На нього наклали підкладку лицевою стороною вверх, рівняють бокові, плечові шви, виточки. Поставили контрольні знаки для з’єднання підкладки з верхом, при цьому підклатку злегка припосаджують. Приметали підкладку до підбортів та обшивки горловини спинки, рівняючи контрольні знаки. Вивернули виріб, розправили, перевірили. Пришили підкладку по бортам і обшивці горловини спинки зшивним швом, шириною 15мм, підкладаючи в шов клеєву павутинку. Вивернули виріб, перевірили, припрасували шов, приклеюючи цим клеєву павутинку.

Пришили підкладку рукавів до виробу – вивернули рукав, наклали на нього підкладку рукава, закріпили булавками на швах та проклали пряму зметувальну строчку. Потім прострочили швом шириною 10мм. Вивернули рукав та припрасували, при цьому підкладка утворює складу на вільність і не доходить до лінії підгину рукава на 30мм.

Підкладку пришили по низу, залишивши отвір для вивертання в боковому шві. Після пришивання підкладки, отвір у боковому шві зашили вузьким швом у підгин. По низу із підкладки утворилась складка для вільності. Підкладка виробу не доходить до низу на 20мм.

9) Заключне оздоблення виробу.

Обметано петлі, перевірено якість виконаного виробу, почищено виріб, виконано заключне ВТО, пришито ґудзики.

Петлі розмітили з лицевого боку, обметали на спеціальній машині. Почистили пальто, видаливши крейдяні лінії, строчки тимчасового призначення, відрізали кінці ниток, перевірили якість обробки. Якісно виконана волого теплова обробка до з’єднання виробу з підкладкою значно спрощує заключну ВТО. Режим ВТО залежить від волокнистого складу тканини, фактури та її властивостей. Припрасовують краєві ділянки виробу (борта, комір, лацкани, низ), плечові ділянки пілочок та спинки, рукава, використовуючи спеціальні колодки. Волого теплову обробку виконують через зволожений пропрасовувач.

Ґудзики зі стійкою (5мм) пришито відповідно до розташування петель.

6.2 Повузлова послідовність обробки пальто

Таблиця 6.1. “Обробка прорізної кишені з листочкою”

Таблиця 6.2. “Обробка відрізного коміра в чистий край”

Таблиця 6.3. «Технологічна послідовність обробки підкладки та з’єднання її з виробом»

Висновки

Отже, в кожній новій колекції осінь-зима, приділяють особливу увагу розробці різних по силуету і об’єму пальто. Запропонована мною модель пальто повністю відповідає актуальним напрямкам моди. З одного боку виконане пальто – класика, але його довжина, силует та оздоблення підкреслюють модні тенденції в даному сезоні.

Пальто є одною з найважливіших речей в гардеробі, особливо в холодну пору року. Воно тепле, комфортне та підходить для носки на кожен день.

Представлено демісезонне жіноче пальто, виготовлено із гладкопофарбованої вовняної тканини – драп.

При виготовленні даного пальто використовували такі матеріали та інструменти для ручних робіт: голка, ножиці, наперсток, колишко (шило), нитка. Для машинних робіт використано швейну машину1022 кл ОЗЛМ. Волого теплову обробку виробу виконали парову електричну праску ST 1110 та прасувальну дошку.

Було розглянуто правила техніки безпеки. При ручних роботах робоче місце складається з робочого столу, гвинтового стільця та підставки для ніг. Машинне робоче місце складається з промислового столу в розрізі кришки якого вставлено головку швейної машини. Робоче місце для виконання волого-теплової обробки складається з прасувальної дошки та електричної праски, яка встановлюється на діелектричну підставку з бортиками. При будь-якій з цих робіт працівник одягнений в робочий одяг, перевіряє робоче місце перед початком роботи та виконує прибирання вкінці роботи.

Від правильно знятої мірки залежить точність побудови креслення та посадка виробу на фігурі. Тож мірки зняли по легкому одязі, на лінії талії зав’язавши еластичну тасьму. Замовник стояв спокійно, без напруження скелетних м’язів. По знятих мірках виконано креслення основи та її моделювання, шляхом перенесення плечової виточки в нагрудну. Дано розкладку основних та підкладочних деталей крою на тканині.

До технологічної послідовності виконання швейних операцій належить: 1) підготовка пальто до примірки – початкова обробка пілочок, спинки, рукавів та зметування деталей крою.

2) виконання технологічних операцій після примірки – оброблено прорізні кишені з листочками, зшивання плечових та бокових швів, обробка рукавів та пройм пальто, обробка коміра та вшивання його в горловину, обробка підкладки пальто та з’єднання її з деталями верху. Виконали заключне оздоблення виробу та ВТО.

Дана модель пальто чудово облягає фігуру і має хороші теплозахисні та естетичні властивості.

Використана література

1) Бузов Б. А. та інші «Материаловедение швейного производства» 1987р.

2) Стельмашенко В. І. , Розаренова Т. В. «Материалы для изготовления и ремонта одежды» навчальне видання 1997р. -282с.

3) Вальщіков Н. М. та інші «Оборудование швейного производства», 1977р. 520с.

4) Л. В. Ермакова «Оновы промышленной технологии поузловой обработки верхней одежды» 1976р. –560с.

5) Савостітской А. В.та інші. «Технология швейных изделий» 1982р. 440с

6) Трувцева М.А.и др. «Методическое пособие по выбору материалов, методов и режимов обработки швейных изделий 1,2части» С-ПбТИС.1995г.

7) Гущина К. Г., Бєляєва С. А. “Асортимент, свойства и технические требования к материалам для одежды” М. Легкая индустрия, 1978 г.

8) Зак І. С., Горохов І. К. “Довідник по швейному обладнанню” Легка індустрія, 1981 р.

9) Мальцева Є. П. “Матеріалознавство швейного виробництва” М. “легка і харчова промисловість” 1983 р.

10) Міщенко Г. І. Базюк Г. П. “Технологія ремонту швейних виробів” К.:

Техніка 1991 р.

11) Михайловська Л. М. “Текстильные товары, товароведение” М. Изд.

Экономика, 1990 г.

12) Козлова, Т. В., Ритвінська Л. П., З. Н. Тимашова “Моделювання і художнє оформлення жіночого і дитячого одягу” 1982 р.

13) Сулла М. Б. Охрана труда: учебное пособие для студентов пед.. институтов. М.: Просвещение, 1989 г.

14) Труханова А. Т. “Иллюстрированное пособие по технологии лёгкой одеждой” М.: Лёгкая промышленность, 1984 г.

15) Шершнева А. П. “Основи конструювання жіночого і дитячого одягу” М.

“легка промисловість і побудова обслуговування”

16) Шийте самі – Сімферополь: МП “Век” 1994 р.

17) Юдіна Є. Н. І др.. Шейте сами (Юдина Е. Н., Евтушенко М. А.,

Черусалимская О. А. ) 1992 г.

18) Борецька Є.Я., Малюга П.М. «Технологія виготовлення легкого жіночого та дитячого одягу» 1991р.

Проектирование коллекции пальто женских д/с для женщин младшей и средней возрастной группы

Експертиза якості та митне оформлення штучного хутра і виробів з нього

Побудова та розкрій жіночої сукні

Разработка конструкторско-технологической документации на изготавление мужского пиджака в потоке

Проектно–конструкторская документация на семейство моделей женской зимней одежды для серийного производства в условиях промышленных предприятий

Дидактичний проект підготовки робітника за фахом "Кравець 4 розряду" з поглибленою розробкою технологій навчання по темі: "Особливості конструювання двошовного рукава до пальто"

Моделювання жакету жіночого святкового призначення

Расчет технологического потока по изготовлению куртки женской для младшей возрастной группы из смесовой ткани

Приемы и виды конструктивного моделирования швейных изделий

Розробка моделі демісезонної жіночої куртки

Техническое проектирование технологического процесса экспериментального производства