Дипломная работа: Моделювання жакету жіночого святкового призначення

Зміст

Вступ

1. Технічне завдання

1.1 Назва та призначення виробу, що проектується, вимоги до виробу і матеріалів

1.2 Аналіз напрямку моди

1.3 Розробка та аналіз моделей - пропозицій, вибір основної моделі

1.4 Опис зовнішнього виду моделі

2. Ескізний проект

2.1 Вибір матеріалів для виробу

2.2 Вибір системи конструювання та її обґрунтування

2.3 Вихідні данні для побудови креслення базової конструкції

2.3.1 Розмірні ознаки фігури

2.3.2 Прибавки

2.4 Побудова креслення базової конструкції виробу

2.4.1 Попередній розрахунок конструкції

2.4.2 Розрахунок та побудова базової конструкції виробу

2.4.3 Побудова модельної конструкції

3. Робоча документація

3.1 Розробка остаточних лекал на модель

3.2 Специфікація деталей крою

4. Охорона праці та зовнішнього середовища

4.1 Правові основи охорони праці

4.2 Техніка безпеки при виконанні робіт по тематицідипломного проекту

4.3 Пожежна безпека

4.4 Вимоги гігієни та виробничої санітарії

Висновки

Вступ

Легка промисловість – це галузь, до складу якої входить сукупність галузей виробництва і підприємств, які виготовляють головним чином речі народного вжитку: тканини, білизняний та верхній трикотаж, хутро, взуття, швейні та галантерейні вироби. До її складу входять 17 підгалузей, вона забезпечує роботою майже 260 тис. чоловік, більшість з них становлять жінки – трудівниці, а це дуже важливо для розв'язання проблеми зайнятості у суспільстві.

Швейна промисловість – одна із крупних галузей легкої промисловості – покликана задовольняти безперервно зростаючі потреби людини у різних добротних та гарних виробів.

Вона розвивається разом із економікою нашої держави і проходить з нею весь шлях становлення в умовах реформування.

Найголовніша проблема розвитку промисловості – це стан внутрішнього ринку, який має тенденцію до погіршення:

- Засилля на внутрішньому ринку імпортних товарів легкої промисловості, в тому числі із заниженою митною власністю на товари

Secondhand, імпорт яких спочатку 2008 року зростає (на 2, 3% збільшився) по 5 виробів на кожного жителя;

- Відсутність ефективного власника, який інвестує капітал для довгострокового функціонування підприємств, а не для його перепродажу, перепрофілювання або повної ліквідації;

- Відсутність сприятливих умов для закупівлі технологічного устаткування, яке розробляється в Україні;

- Розкрупнення швейних підприємств на дрібні виробництва, що переходять на єдиний податок, або у тіньове виробництво.

Для підвищення ефективності виробництва впроваджують раціональні технологічні конструкції одягу, що забезпечують підвищення продуктивності праці на 10-35% в результаті зниження ручних робіт, використання високоефективних клейових матеріалів, уніфікацій деталей, вузлів, конструктивних ліній. Уніфікування та стандартизація деталей та вузлів забезпечує скорочення витрат на розробку технічної документації, підвищує рівень механізації та автоматизації технологічних процесів, якість праці та продукції.

Споживача потрібно завоювати насамперед якістю й доступними цінами. Потрібно використовувати свої сировинні ресурси, вітчизняну фурнітуру, сертифікувати не вироби, а сировину, всіляко відстоювати свої національні інтереси.

Розширення виробництва товарів народного вжитку, покращення їх якості, швидкий розвиток усіх послуг розглядається як незмінні умови підйому життєвого рівня населення на якісну нову, більш високу ступінь.

Виробництво товарів для населення повинно базуватися на використанні досягнень науково – технічного прогресу, які дозволяють не тільки підняти на новий рівень якість товарів, але й розширити їх асортимент.

Технологія сучасної швейної промисловості все більше стає механічною, її ефективність преш за все залежить від обладнання: двохголкових машин для збірки кишені, бретелей, поясів; напівавтоматів для пришивання фурнітури, виготовлення петель, виконання коротких та довгих швів; прасувальних ліній, які оснащені приладами для подачі технологічного пара і вакуум – підсосами, багатопозиційних пресів для клейової обробки деталей.

Поширене використання хімічних термопластичних волокон і передбачає більш широке використання ультразвукової та високочастотної зварки, термопечатки для нанесення оздоблювальних малюнків.

Удосконалення процесів підготовчо – розкрійного виробництва спрямовано на використання довгометражних секційних настилів з використанням настилочних машин, розкрій настилів з використанням світлокопій, широке використання електроскладок й нормування расхода матеріалів, механізацію та автоматизацію вантажно – розвантажувальних робіт.

Для сучасного етапу економічного розвитку України характеристикою є необхідність швидкої зміни технологічних процесів та асортименту конструктивно – спроможності продукції. В зв'язку з цим сучасне підприємство мають сучасно адаптуватися до умов випуску конкретно спроможної продукції. В наш час проводяться роботи по створенню комплексно – механізованих та автоматизованих ліній з програмним керуванням ріжучими інструментами для розкрою текстильних матеріалів, розробляються системи планування й керування підготовчо – розкрійним виробництвом на швейних підприємствах за допомогою ЕВМ.

Почали впроваджуватися комплексно – механізовані поточні лінії третього покоління, які характеризуються високопродуктивними приладами програмного керування (мікропроцесорами),автоматичного знімання та укладання в пачки деталей, авто зупинка голки в заданому положенні та ін. Впроваджуються прилади програмного забезпечення у процесах волого – теплової обробки.

1.Технічне завдання

Технічне завдання – це конструкторські документи, які встановлюють: основне призначення моделі, початкові дані майбутнього виробу, технічні вимоги до виробу і показники якості та техніко – економічні вимоги, що надають до виробу, який проектується, виконання необхідних стадій розробки конструкторської документації та її складу. Початковими даними для розробки технічного завдання є: назва та призначення виробу; умови користування; статтєво-вікова група.

На стадіях перед проектних досліджень технічного завдання й технічної пропорції, які називають попереднім проектуванням або стадією науково – дослідницьких робіт, визначають призначення, основні принципи побудови виробу, що проектуються й формують технічне завдання на його проектування.

На стадіях проектування, що виконує художник – модельєр, сперш вивчається напрям моди на структуру та зовнішнє оформлення матеріалу, на готові швейні вироби. Складається характеристика майбутньої моделі.

П е р ш о ю с т а д і є ю проектування, яка має велике значення в створенні високої якості при проектуванні виробу, являється розробка технічного завдання. В якому повинно бути висвітлено не тільки основне призначення виробу, але й показники якості, необхідні стадії розробки конструкторської документації, її зміст, а також спеціальні вимоги до виробу.

Д р у г о ю с т а д і є ю являється розробка технічної пропозиції, до якої входить підготовка можливих варіантів рішень нових виробів на основі аналізу моделей аналогів однакового чи подібного призначення.

Т р е т я с т а д і я – розробка ескізного проекту, який містить в собі принципове конструктивне рішення, яке дає загальне представлення про побудову виробу і його основних розмірних ознак.

На ч е т в е р т і й с т а д і ї проектування розробляється технічний проект виробу. Технічний проект – це сукупність конструкторських документів, які повинні містити повне представлення про проектуючий виріб. До них відносяться креслення конструкції основних конструктивних вузлів, визначаючих побудову проектуючого виробу.

П’я т а з а к л ю ч н а - розробка робочої конструкторської документації – оформлення технічного опису з доданням комплекту лекал деталей із основної тканини, прокладки і прикладу.

1.1 Назва та призначення виробу, що проектується, вимоги до виробу і матеріалів

Для жіночого костюму, який складається з жакету і спідниці, святкового призначення, яка володіє гігієнічними і естетичними властивостями.

Що стосується окремих частин виробу, наприклад коміру, то він відіграє дуже велику роль у зовнішньому вигляді виробу. Комір –піджачного типу надають жакету святкового.

Форма та колір одягу повинні не тільки підкреслювати та маскувати зовнішні риси але й бути художньо обміркованими, відповідати зовнішності та вазі людини, у даному випадку костюм підкреслює тендітність, стрункість та жіночність жінки середньої вікової групи.

При проектуванні конструктор повинен враховувати певну кількість споживчих та промислових вимог. На стадії проектування ці вимоги повинні бути збалансовані так, щоб виробництво і збут були економічно доцільними.

До споживчих вимог належать соціальні, функціональні, естетичні, ергономічні та експлуатаційні, а до техніко – економічних – стандартизація й уніфікація, технологічність і економічність.

Перш за все тканина повинна відповідати призначенню, суспільному ідеалу у сформованому стильовому напрямку, а також сучасним смакам моди. Тканина повинна нести в собі психологічний стан особистості, підкреслювати її зовнішній вигляд, а найголовніше – стабільно зберігати якість виробу в експлуатації, бути надійною. Ці вимоги формують соціальне замовлення, забезпеченість розміру, ростового асортименту, споживчого попиту, конкурентоспроможності.

Техніко-економічні показники якості одягу визначають ступінь технічної довершеності конструкції, методів проектування і технології одягу з урахуванням затрат на її виробництво і споживання.

Таким чином, для оцінки якості одягу пропонуються близько 102 показників якості різного ступеня узагальнення.

При розробці сучасних вимог до промислової продукції одягу вимоги споживача і підприємства не рідко протиречиві між собою, тому на стадії проектування необхідно їх поєднати так, щоб виробництво і збут були економічно вигідними.

У жіночому костюмі, що запропонована у цій роботі, я намагаюся поєднати всі вимоги, щоб виріб відповідав призначенню, вимогам споживача і підприємства. Тканина для даного костюму характеризується естетичністю, зносостійкістю, технологічністю, гігієнічністю і формостійкістю. Завдяки її складустворюється добра посадка, а напівприлеглий силует забезпечує вільність руху.

Деталі жакету і спідниці можна уніфікувати, тобто зменшити багатообразність видів, типів і типорозмірів виробів однакового функціонального призначення. Тому що технічний прогрес і швидка зміна моди диктують необхідність різкого скорочення строків розробки і зниження затрат праці, засобів і матеріалів на створення та освоєння у промисловості нових моделей одягу при одночасному розширенню асортименту й поліпшення якості. Тому в наш час у швейній промисловості все більш широке розповсюдження отримують інші, більш прогресивні методи одночасного проектування не однієї, а цілої серії («сім'ї») нових моделей одягу. Широке розповсюдження використання уніфікованих деталей і вузлів.

Загалом жіночий костюм характеризується економічністю і відповідає всім вимогам споживача і підприємства, тому може бути впровадженим у виробництво.

Для виготовлення святкового костюма я пропоную такі види тканин, як оксамит, напівоксамит, гіпюр, шовк натуральний, та інші коштовні та святкові тканини.

1.2 Аналіз напрямку моди

Мода – це прояв постійної спрямованості людини до новизни у всіх областях життя. Мода та одяг є невід’ємним один від одного, як предмет та його тінь. У вузькому колі мода – це зміна форм, покрій, пластики, кольора, силуета, довжини одягу, взуття, головних уборів, зачісок і навіть косметики на нові, які під впливом різноманітних факторів, в тому числі реклами, стають більш популярними.

Кожна епоха створювала свій естетичний ідеал, ідеал красоті людського тіла, ідеал жіночності, свій художній стиль в одязі. Історичний розвиток костюма, його зміни завжди були обумовлені, з одного боку, модою, з іншого – стилем епохи. З появою кожної нової моди старий одяг губив свою естетичну цінність.

Після перевантаженості одягу й тканин декором з'явилася необхідність в чистоті й суровості. Лінії й форми одягу лаконічні й точні, надихнуті стилем «від кутюр» 60-х, 80-х і 90-х років. Такими формами визначається нова елегантність. Ця елегантність втілюється в двох паралелях, модних напрямках, орієнтованих на розкіш, яка звільняється від вичурності й наближається до більш стриманої жіночності, й на чистоту мінімалізма, на природність, спрощення форм. Сурові ліній та дизайн йдуть рука об руку з високою якістю матеріалів і декора. При скромності зовнішнього вигляду, тканини можуть приховувати великі внутрішні можливості. Зовнішня простота може сполучатися з великим змістом у технічному плані, який включає до себе, наприклад, обробка, яка захищає від дощу, антистатичні та антибактеріальні пропитки, які охороняють здоров’я , еластичні волокна, які надають комфорт та ін.

На першому плані якісні традиційні тканини, які в ансамблі часто комбінуються з високотехнологічною синтетикою або з новими натуральними та штучними матеріалами, близькими екологічному мисленню. Актуальні змішані матеріали з новими властивостями за рахунок з'єднання в них різних волокон.

Як колись, матеріали розвиваються у двох напрямках. В першому представлені м’які текучі, які прекрасно драпіруються (типу крепа, джерсі, віскози,необхідні для одягу м'яких пластичних форм в дусі 80-х років, у другому – пружні, сухі,ломкі компактні, типу тафти, пике, плащовок, які створюють модні жорсткі архітектурні форми. Лідери моди – гладко пофарбовані тканини, виразність яких підвищується за рахунок обробок, які надають їм гладкість, металевий блиск або матовість, барховитість, тобто головна увага концентрується на нових поверхневих ефектів і внутрішніх властивостях матеріалів.

Літо 2009 року досліджує традиції та звичаї минулого. Звідси інтерес до традиційних старих матеріалів, які на сучасному етапі стають більш витонченими, завдяки більшим,чим раніш, можливостям їх кольорової витонченої нюансировці, обробкам, великому внутрішньому комфорту та функціональності. Мода постає у вигляді нової екзотики, втіленої у безліч стилів, в яких минуле постає удосконаленим за допомогою нових технологій.

Матеріали літа розвиваються у двох напрямках. Перший напрямок включає до себе витонченні гладкі матеріали, які відрізняються суровою простотою поверхні. Це тонкі, легкі повітряні тканини типу мусліна, шифона, газа, вуалі, органзи і більш важкі компактні пружні матеріали типу перкали, габардину, саржи із бавовни і вовни. До цього напрямку належать блискучі тканини із шовку, поліаміда та інших хімічних волокон, лощені, металізовані, типу атлас, тафти. До другого – відносяться матеріали рустифікального виду з рельєфними фактурами. Це грубий льон розрідженої структури із збільшеним переплетенням, оригінальної структури твід, клоке, тканини з бахромою та різноманітні легкі м'яті, жаті тканини, в тому числі з ефектами гофре, плісе.

Характерною рисою літнього сезону є рівноправне існування в моді одягу різних об'ємів та форм, малої прилеглості, середньої та супервеликої вільної. Також різноманітна й довжина виробів. У молодіжному асортименті лідирує довжина міні, міді – в одягу класичному й діловому, а максі – в етнічному одязі по мотивам стилю хіпі.

На сцені моди андрогенні образи, які відрізняються простотою та лаконічністю, у котрих, наряду з жіночністю, є й чоловічий початок. Текстуру тканин для костюмів відрізняють природною простотою. До витонченій грації шовку додають рустифікальні рогожки, створені переплетенням товстої та тонкої нитки із бавовни, льону, пеньки, рафії, джута, однотонні або в смужку, кліку з використанням вишивки, декоративних строчок або з простими графічними орнаментами. Підійдуть й змішані тканини полотняного переплетення. При оформленні використовується широка гама етнічних мотивів – від східних до мексиканських.

По різноманіттю модних фасонів із сукнями змагаються спідниці. Наряду із прилеглими спідницями складних жорстких архітектурних форм пропонуються рухливі широкі спідниці усіх видів, навіть до шароподібних, а також спідниці плісе з косими клинами від кокетки, в складку, з оборками, Які нагадують балетні пачки та ін.. Довжина їх - від міні до міді, а в моделях святкових у стилі хіпі – максі.

Романтичний настрій створюють прозорі органза, атлас, шовкове та віскозне джерсі, витончені жакардові матеріали з чередуванням блискучих та матових ділянок поверхні.

В руслі модних тенденцій під впливом нових напрямків електронної музики відроджується психоделична контркультура, яка пропонує на перший план чутливий досвід та нереальне, туманне прийняття дійсності. Це виражається у художньо – колористичному оформленні тканин й одягу даного напрямку.

Літні тканини атакують набивні малюнки. Серед них особливо актуальні чіткі плоскі стилізовані квіткові малюнки з крупними та дрібними застилочними мотивами, часто оконтурені чорним чи іншими кольорами, як в експресивному живописі, так і навпаки, ніби – то стерті наполовину, умовні.

Модні крупні геометричні стилізовані орнаменти у африканському трибальному стилі; коврові геометризовані східні орнаменти й дрібні квіткові в дусі хіпі, які заключені у клітинки великого масштабу.

Лідерами моди є набивні й яскраві багатокольорові малюнки у вигляді різноманітних клітинок: великих мандраських, та більш дрібних – «віконний перепльот», «Віші», а також яскраві полоси різного масштабу й ритму.

Весняно-літня кольорова палітра виривається із полону традицій. У моду повертаються яскраві, навіть неонові кольори, які не лишають інтересу до природних кольорів. Природні кольори складають багату різноманітну палітру відтінків: від насичених до блідих. Ці багато чисельні нейтральні та димчаті кольори поєднуються з яскравими тонами.

Декоративність – одна із яскраво виражених тенденцій весняно-літнього сезону, а різноманіття засобів декору не знає меж. Все починається з оформлення тканин, які мають рельєфну фактуру, вишукані жакардові та набивні малюнки чи прикрашені вишивкою та аплікаціями. Деякі тканини всплош розшиті бісером та пайєтками. Сьогодні декоративні прикраси згідно загальній тенденції частіш за все роблять в одному кольоровому рішенні з моделлю. Контрастні акценти умісні в тому випадку, якщо головною темою стають узори у фольклорному стилі чи якщо використовуються вишивки та біжутерія кольору старого золота, бронзи та срібла. Як оформлення тканин, Актуальні контрасти чорного та білого, які можна побачити й в об'ємних аплікаціях, в оздобленні кружевом.

Одним із варіантів декору знов стають квіти. Виконані частіше за все тон в тон з основним кольором тканини, вони надають їй гладкої поверхні незвичайну рельєфність. Дивовижні по красоті композиції, створені із гірлянд кольорів яскравих відтінків, котрастуючих із кольором виробу, не поступаються за розкішшю вишивкам хруст альні стрази.

Серед самих вишуканих та прекрасних видів декору – кружевне оздоблення країв деталей: коміра, рукавів, низу виробу, а також вставки із тонкого кружева, які можуть бути розшиті бісером чи пайєтками тон в тон. Особливо ефективно виглядають варіанти в чорному та білому кольорах. При цьому кружевні оздоблення можуть використовуватися у настилах білого на біле чи коли біле кружево накладається на контрастний чорний фон.

Не менш актуальні й об'ємні аплікації. Їх виконують із самих різноманітних матеріалів, в тому числі котрих тонкі шифонні тканини, оздоблювальний шнур, тасьма, дрібні металеві деталі, нашиті чи на клеєні на тканини у вигляді мозаїчних узорів.

Узори, розшиті напівкоштовними каменями, дуже активно використовуються для створення декору по низу рукавів чи по лінії талії як імітація розкішного пояса, а також по краю вирізу горловини – у вигляді вишуканих прикрас, які виглядають як реальні коштовні прикраси.

Знов з'явилася потреба іскусно виконана біжутерія, яка відрізняється особою вишуканістю. Тут використовуються різноманітні матеріали – від напівкоштовних камей, скла, пластика, пір'їв та декоративних металевих вставок до штучної перлини. Будучи невід'ємною частиною стильного образа, у створенні якого головну роль грає декор, ефектна сучасна біжутерія по зовнішньому вигляду не поступається розкішним ювелірним прикрасам, виконаних із коштовних каменів та металів.

Історія сучасного костюма починається в перше десятиріччя 20 століття, коли він стає невід'ємною частиною жіночого гардеробу та разом з тим відображенням нових та дуже значних соціальних змін в суспільстві. Спочатку костюм складався із жакета та спідниці, як правило, прямого силуету. Вона довго зберігала пуританську довжину міді, яка рідко піднімалася вище середини ікри. Радикальна зміна відбулася у 60-ті роки, коли з'явилася довжина міні. Призначена попередньо для молодшого покоління, вона дуже швидко завоювала популярність і серед більш дорослих жінок, які не хотіли ігнорувати модні тенденції. Жаклін Кеннеді, яку називали іконою стилю 60-их, одна із перших оцінила зручність костюма із розкішною спідницею, довжина якої злегка відкривало коліна. Вона з'явилася в ньому, коли, став першою леді Америки, супроводжувала свого чоловіка в одному із офіціальному візитів. Цього було достатньо, щоб узаконити довжину міні у якості елемента ділового одягу.

Брюки, без яких сьогодні неможливо уявити елегантний жіночий костюм, увійшли у моду тільки в 60 – ті роки 20 сторіччя, не дивлячись на те, що ,як відомо, найсміливіші жінки почали їх носити вже у середині 19 сторіччя. Брюки стали дійсно популярними завдяки Іву Сен – Лорану, який перший представив у своїй колекції брючний костюм.

Зміни в тенденціях моди преображали костюм, який частіше за все асоціювався з діловим одягом. Немаловажну роль грали незвичайні деталі та елементи, заімствовані із чоловічого гардеробу. Так з'явилися білі блузки – сорочки, галстуки й підтяжки, які стали не просто класичними, а гостро модними доповненнями жіночих костюмів. Жакети все більше й більше нагадували чоловічі піджаки, а потім мода посягнула на святая святих чоловічого одягу, запропонувавши жінкам стильний смокінг. І тут не обійшлося без блискучих ідей Іва Сен – Лорана, який в черговий раз опередив усіх. Свій перший смокінг він створив в 1966 році, а потім протягом багатьох років представив ще 230 варіацій на тему чоловічого фрака та смокінга.

Усі подальші модифікації костюма були пов'язані із пошуком оригінальних образних рішень, а що стала важливішою відміною моди 21 сторіччя яскраво виражена індивідуальність вимагала змішування стилів, тканин, деталей крою та оздоблювальних елементів. Все це не тільки преобразило зовнішній вигляд сучасного костюма, но й змінило саме уявлення про нього.

1.3 Розробка та аналіз моделей – пропозицій, вибір основної моделі

Створення ескізу – це творчий процес рішення композиції моделей, чи групи моделей, який здійснюється на ґрунті узагальнених елементів аналізу: джерела натхнення, напрямку моди з урахуванням усіх вимог до виробу і матеріалів згідно з темою проекту. На цій стадії проектування вирішується питання естетичної, художньої цілісності моделі, її композиції, обмірковуються і знаходяться оптимальні рішення щодо силуету, форми, ліній, пропорцій, кольору, кольорових сполучень, аксесуарів. Саме цьому розробка основної моделі і опис зовнішнього виду важливі для подальшої роботи над проектом.

Моделі – пропозиції створюються на основі напівприлеглого силуету. Крій обрано найбільш підходящий для напівприлеглого силуету зі вшивним рукавом. Запропоновані моделі не дуже важкі в обробці – це дуже важливо при створенні моделей для масового виробництва. Обрана оптимальна довжина, що коливається у районі лінії коліна. Кожна модель цікава по – своєму: одна –з прямими рельєфами; друга –з косими рельєфами; третя –привертає увагу тим, що має фігурні рельєфи, які дуже тендітно виглядають на костюмі . Після аналізу моделей пропозицій обрана найцікавіша, економічніша, раціональніша модель, у якій творчо – обігране поєднання двох різних по властивостям та зовнішньому вигляду матеріалів, а саме: вельвет бежевого кольору з рельєфним оздобленням..

Обрана модель дозволяє застосовувати промислові методи обробки, забезпечує оптимальні матеріальні та трудові витрати, а головне – дає змогу використовувати оптимальну конструкцію.

Модель 1

Костюм виконаний у жовтому кольорі. Пілочка оздоблена прямими рельєфами в області грудей спрямованих до низу. Комір піджачного типу, який надає жакету завершеного вигляду. На спідниці напівприлеглого силуету органічно поєднана з клинами із основною тканини.

Модель 2

У даній моделі пілочка поділяється двома вертикальними рельєфами на центральну частину та бічні.. Тут сміливо поєднуються комір – піджачноготипу із лацканами.

Спідниця теж з вертикальною клинами, оздоблена патою, яка поєднується з накладною кишенею

1.4 Опис зовнішнього виду моделі

Жакет жіночий святкового призначення виготовлений з бежевого вельвету напівприлеглого силуету з одношовним рукавом . Довжина виробу сягає лінії стегон. Застібка центральна з чотирма ґудзиками..

Пілочка вміщує кругоподібні рельєфи, які спрямована від центру груде-пройми до низу виробу. Комір піджачного типу оздоблений оздоблювальними строчками.

Спинка розрізна ,з двома рельєфами, які поділяють спинку на чотири частини.

Рукав одно шовний, який дуже підходить до цього костюму..

Жакет по низу пілочки і спинки оздоблен рельєфами. Саме він надає легкості і м’якості жакету.

Жакет виготовлено на пришивній підкладці.

Спідниця жіноча святкового призначення, виготовляється із того ж самого матеріалу, що й жакет, напівприлеглого силуету довжиною нижче лінії коліна.

Переднє й заднє полотнище чотирма вертикальними рельєфами поділяється на центральну й бічну частини. Застібка –"блискавка" потайна розташована у центральному задньому шві спідниці. Верхній зріз обробляється обшивкою, а нижній – підшивається потайними стібками.

Спідниця виготовлена на відлітній підкладці.

Рекомендовані розміри 170-120-140

2. Ескізний проект

Сукупність конструкторських документів, які повинні містити принципові конструктивні (схемні, та інші) рішення, які дають загальне уявлення про виріб, а також дані, які визначають призначення, основні параметри i габаритні розміри розроблювального виробу називають ескізним проектом (ЕП).

На стадії розробки ЕП розглядають варіант виробу i його складових частин. При розробці ЕП виконується роботи, необхідні для забезпечення встановленнях до виробу вимог i дозволяючи встановити принципові рішення виробу: виконання варіантів можливих рішень, встановлення їх особливостей, конструктивна проробка, попереднє рішення питань упаковки i транспортування виробів, оцінка вибору по технологічність, загальна оцінка виробу по показникам стандартизації i уніфікації у відповідності з вимогами ергономіки i технічної естетики i т.д.

ЕП включає креслення загального виду виробу, відомість ЕП i пояснювальну записку.

Таким чином, при виконанні ЕП нової моделі, яка може бути рекомендована в якості базової для конкретного технологічного потоку на основі техногенного завдання і даних технічної пропозиції, виконується аналіз ескізів i вибір варіанта моделі, надається зображення нової моделі в кольорі (вид спереду i ззаду), опис її зовнішнього виду, ергономічний аналіз, який виконується в схемах або кресленнях, складається пояснювальна записка. При проектуванні серії моделей в ЕП розроблюється 6-10 моделей, які мають одну конструктивну основу. При розробці ЕП також проводиться моделювання на відбірній основі конструкції, виготовляються первинні лекала, підбирається матеріал i розкраюється вибір, поширюється модель, встановлюється пропорційне співвідношення деталей меж собою, в відповідності основної тканини, фурнітури i обробки.

ЕП після узгодження i утвердження у встановленому порядку служить основою для наступної розробки конструкторської документації - виконання технічного проекту i робочої конструкторської документації.

2.1 Вибір матеріалу для виробу

Для даної розробляємої моделі пропонується костюмна тканина «Кама», до складу якої входять 67% лавсану та 33% віскози. Маючи таку суміш волокон тканина має добрі показники гігроскопічності, світлостійкості, подовження, теплостійкості та володіє високим показниками до дії води та хімічних речовин.

Тканина чорного кольору з рельєфним квітковим малюнком приємна на дотик завдяки лавсановим волокном. Відповідає всім естетичним та економічним властивостям. Завдяки комбінованому переплетенню створюється велика повітропроникність, забезпечується вентиляція навколо тіла жінки в спеку. Тканина чорного кольору з золотими квітами відповідає сучасній моді і надає стрункий вигляд. Технологічні властивості тканини ураховують при виготовленні виробу і сприяють його якості.

Для підкладки пропонується матеріал із бавовни та віскози. Бо саме віскоза та бавовна відповідають найкращим фізико – механічними властивостями.

Підкладочна тканина виготовлена із саржевим переплетенням, яке робить її більш гладкою, а тому стійкою до тертя. Тканина з таким переплетенням більш м'яка, еластична, легка, розтяжима, особливо по діагоналі, та має високу драпіруємість. Він має добру гігроскопічність, високу міцність та стійкість до тертя. Переплетення утворює велике ковзання, яке забезпечує зручність одягання та якісну посадку виробу. Тканина також мало електризується та не зсідається завдяки спецобробці. Підбирається під колір тканини верху.

Прокладочна тканина, яка пропонується для виробу, виготовлена з бавовни та капрону, має добру пластичність при волого – тепловій обробці та стійкість наданої їй форми. Також прокладка володіє такими властивостями, як міцність, мало розтяжність, жорсткість. Значення зсідання співпадає із значенням зсідання тканини верха. Клейове покриття забезпечує якісне з'єднання деталей та достатню повітропроникність.

При пошитті даного костюму пропонується використовувати нитки з поліестеру. Ці нитки стійкі до тертя, міцні, еластичні, а також вміщують таку важливу властивість, як стійкість до фарбування, мають мале зсідання, середню стійкість до дії мікроорганізмів та мають гарний зовнішній вигляд, тому шви з цими нитками мають високу міцність, а петлі – високу зносостійкість. Прикрасити жакет можна великими декоративними застібками з поліефіру чорного кольору. А блискучі золоті узори прекрасно будуть виглядати на костюмі, на рукавах якого розташовані декоративні вставки із чорного кружева та золотими квітами. Застібки витримують високу температуру, не пошкоджуються корозією, зносостійкі та світлостійкі, а також економічні.

В спідниці застосовується застібка – блискавка, яка також виготовлена із поліефіру чорного кольору. Дуже легка, зручна, не пошкоджується корозією та є сучасною фурнітурою для оздоблення виробів.

Усі матеріали, які пропонуються для виготовлення жіночого жакету та спідниці відповідають вимогам стандартів та сприяють якості вироб

Характеристика матеріалів

2.2 Вибір системи конструювання та її обґрунтування

Обрати максимально ефективну методику дозволяє розвиток сучасних основ конструювання характеризується наявністю багатьох систем. Деякі з них схожі, а деякі відрізняються більш складними формулами або потребують більше вихідних даних, додаткових розрахувань, тобто в кожній системі є свої“ плюси ” i “мінуси”. Деякі системи краще використовувати для типових фігур, a інші підходять i для фігур з відхиленнями від типових. Тому необхідно ретельно обирати систему, бо від неї залежать майбутніконструкції, хоча, в основному базові конструкції всіх систем дуже схожі.

Завдяки спеціалістами країн - членів СЄВ була створена методика ЄМКОСЄВ. В основу покладений єдиний метод побудови конструкції чоловічого, жіночого i дитячого одягу, використовуються єдині системи розмірних ознак, класифікація одягу з точки зору конструкції, термінології, символіки i цифрового значення конструктивних точок, система i класифікація прибавок, структура формул i послідовність побудови конструкції одягу, конструкторська документація i єдине правило технічного креслення основи конструкції, єдині для основних видів одягу принципи градації деталей одягу. ЄМКО СЄВ є універсальною методикою, так як вона може бути використана в якості вихідної бази для розробки конструкції одягу різноманітних покроїв (з рукавом реглан, суцільно викроєним), різного призначення та з різноманітних матеріалів, для використання в умовах масового та індивідуального виробництва.

Розроблена лабораторією конструювання одягу ЦНІШП “ Єдина методика конструювання одягу ” базується на даних антропологи i розрахунково-графічної системи конструювання. Ця методика має перевагу перед методиками, які існували раніше: дає змогу конструктору будувати виріб i змінювати його за бажанням будь - який вузол конструкції. Таким чином методика давала універсальний спосіб побудови креслення виробу незалежно від моди i варіації моделі.

В основу методики покладений розрахунково-аналітичний метод. Згідно цьому методу будуються геометричні i графічні розгортки згладжених контурів фігури людини з відповідними прибавками на вільне облягання. Особливістю методики є максимальне використання розмірних ознак типових фігур i мінімальне використання розрахункових формул, в яких використовуються виміри фігури i прибавки.

Для розробки дипломного проекту я обрала систему ЦОТШЛ, так як ця методика перспективна, створює передумови для типізації, уніфікації i стандартизації деталей одягу, розповсюджена та має схожість з системою ЦНІШП. В даній системі використовується розрахунково-аналітичний метод побудування. Вона спирається на виміри фігури з урахуванням прибавок. Розрахунки не трудомісткі, формули не складні. Побудова конструкції виконується легко i не займає багато часу. Точки побудування мають позначення літерами, які відповідають лініям фігури людини. Макет базової конструкції добре сидить на фігурі. Система дуже проста i зручна. Реалізація розроблених матеріалів дозволяє підвищити науково - технічний рівень робіт удосконалити технічну базу на стадії конструювання одягу, підвищити якість одягу, скоротити трудові i матеріальні витрати за рахунок впровадження базових уніфіцированих конструкцій одягу, удосконалення форми конструкторської документації, прискорити впровадження досвіду i науков - технічних досягнень шляхом взаємного обміну конструкторською документацією між виробництвами.

2.3Вихідні дані для побудови креслення базової конструкції

Тіло людини має складну просторову поверхню. Основна задача одягу полягає в тому, щоб форма його співпадала з тілом людини. Для цього необхідно враховувати розмірні ознаки людини, а для вільності рухів i зручності, прибавки. Все це враховується при побудові конструкції виробу i має велике значення. Необхідно також враховувати данні про тіло будову людини, форму майбутньої людини. Складність поверхні фігури людини визначає складність розгортки деталей крою, тому побудова конструкції одягу є складним процесом обраної системи конструювання.

Вихідними даними для розробки конструкції виробу є:

• Данні про тіло будову людини;

• Величини їх розмірних ознак;

• Відомості про форму моделі

• Конструктивні прибавки.

Тілобудова людини - це її зовнішня форма. Вона дає уявлення про форму людини в цілому. Відомо декілька класифікацій тіло будови людини в залежності від розподілу на тілі людини жирових відкладень. Типова ж фігура, на яку розподіляється модель, характеризується рівномірним розподілом жировідкладень по всьому тілу.

Poзмірнi ознаки - це окремі виміри тіла людини, що дають його розмірні характеристики. Розмірні ознаки бувають дугові i лінійні по засобу вимірювання.

Величина розмірних ознак залежить від тіло будови людини i повинні бути дуже точними. Вони поділяються на:

- Дугові розмірні ознаки визначаються на поверхні;

- Лінійні – по поверхні тіла людини, поділяють його на поперечні та прокольні ділянки;

- Поперечні вимірювання включають до себе обхвати та ширини;

- Продольні вимірювання включають довжини, відстані та дуги, що визначають довжину окремих ділянок тіла людини, а також висоти;

- Лінійні розмірні ознаки визначаються як відстань між двома крапками на поверхні. Їх поділяють на проекційні та прямі;

- Проекційні розмірні ознаки визначаються відстанню між двома точками на поверхні тіла людини в проекції на вертикальну площину – висоти, чи горизонтальну – проекційні діаметри та глибини;

- Прямі виміри визначаються по найкоротшому шляху між двома точками на поверхні тіла людини.

Вихідними даними для розробки конструкції є i відомості про форму моделі. Форма - це зовнішній вигляд, зовнішній контур предмету. Сучасний одяг характеризується гнучкою м'якою формою, яка повторює форму тіла людини.

До тотальних розмірних ознак відносяться найбільш крупі антропометричні ознаки: довжина тіла (зріст), вага тіла, обхват (периметр) грудей, парних верхніх та нижніх кінцівок, шиї, тулуба. Вимоги до якості швейних виробів, які повинні відповідати формі та розмірам тіла людини, визначається необхідність глибокого й всебічного вивчення особливостей будови тіла людини всіх віків та статей, для яких виготовляється одяг. Тіло людини має складну поверхню. Для того, щоб одяг відповідав формі тіла людини необхідно враховувати розмірні ознаки людини, а для вільності рухів та зручності – прибавки. Всі ці ознаки враховують при побудові конструкції виробу, що є важливим. При побудові необхідно також враховувати дані про тіло будови людини, її зовнішню форму. Форму та розміри тіла людини визначає його тверда основа – скелет.

Типова фігура, на яку проектується модель характеризується рівномірним розподілом жировідкладень по всьому тілу, а також нормальною осанкою й пропорціями.

Данні для побудови основних креслень деталей одягу конкретизують залежно від обраної системи конструювання. Розмірні ознаки повинні бути точними для отримання правильної й точної конструкції.

2.3.1 Poзмірнi ознаки фігури

Розмірна характеристика фігури людини необхідна для отримання вихідних даних, необхідних для побудови креслень деталей одягу. Для моделей одягу, що виготовляють в індивідуальному виробництві вci розмірні ознаки визначають шляхом безпосереднього вимірювання фігури людини. В масовому виробництві розмірні ознаки визначені на ґрунті комплексної програми вимірювань, яка відображена в ДТСТ для чоловіків та жінок. Розмірні ознаки покладені в основу, але використовують в різних системах конструювань

Розмірні ознаки типової жіночої фігури 164 – 96 – 104

2.3.2 Прибавки

Прибавки поділяються на

Прибавка на свободу ураховує величину прибавки в динаміці повітряного прошарку і призначення одягу.

Сумарна прибавка являється другою частиною вихідних даних для побудови конструкції виробу (П). Вона складається з технічної (мінімально необхідної) і декоративно конструктивної.

Технічна прибавка повинна забезпечувати свободу руху і дихання людини, мінімальний тиск на тіло людини, створювати повітряну прошарок для регулювання теплообміну.

Прибавка конструктивна – це складова частина конструктивного відрізка, яка збільшує чи зменшує розмірні ознаки з урахуванням фізіоло-гігієничних вимог, товщині пакета свободи в залежності від призначення одягу чи модного напрямку. Силует впливає на розмір готового виробу.

Прибавка на свободу облягання. По лінії Пг являється основною при побудові сітки креслення конструкції плечових виробів. Важливо також її розподілення по ділянкам спинки, пройми і переду.

Прибавка фізіолого-гігієнична. Величина прибавки ураховує дихання, кровообіг, травлення, терморегулювання і служить також для створення мікроклімату і комфорту для організму людини.

Прибавка на товщину пакета матеріалу – це величина прибавки з урахуванням ширини всіх слоїв матеріалу. На етапі проектування одягу пакети розподіляють на внутрішній та зовнішній.

Конструктивно-декоративна прибавка має важливе значення при створенні силуетної форми виробу і розподілення модельних ліній. Вона залежить від об’єму одягу і визначається в процесі роботи художника і конструктора. Залежить від напрямку моди, призначення моделі, особливостей тіло будови, товщини використовування матеріалу.

Прибавка обхвату плеча тісно пов’язана з характеристикою рукава по ступеням облягання і шириною пройми виробу, тому особливу увагу відповідно приділяють рукаву виробу.

Припуск на уработку. Її ураховують в процесі побудови креслення чи при виготовленні лекал. Величина залежить від усадки тканини по основі та утоку. В середньому припуск по довжині спинки, пілочки, рукава, передній частині бриджів. Від 1,5% - до 3% довжини цих деталей. Єдиний припуск на уработку, який завжди ураховується на побудову креслення конструкції виробу з вшивним рукавом – це величина посадки рукава.

ПРИБАВКИ

2.4Побудова креслення базової конструкції виробу

Основне креслення виробу будується на ґрунті розрахунків, які передбачені прийнятою системою конструювання.

Побудова креслень основи виділяється в самостійний етап розробки конструкції, так як містить визначені елементи побудови, загальні для побудови, загальні для побудови креслення конструкції одягу різноманітних видів.

В останній час в склад креслення основи спілки й пілочки вводять і середню лінію спинки, лінії бічних зрізів, низу, виточок. Іноді враховують також креслення рукава, тобто отримують комплект креслень деталей виробу, розроблених у відповідності із силуетом, покроєм, за виключенням декоративних ліній та модельних особливостей. У цьому випадку основа конструкції називається базовою.

До креслення базової конструкції пред'являються особливі вимоги – повинні забезпечувати взаємозв'язок деталей, а також повинні відповідати конструкції виробу, технології його обробки.

Доки дана модель залишається модною, ця конструкція може бути використана в якості базової для розробки серії моделей при умовах використання стандартних деталей та вузлів.

Існує декілька етапів побудови конструкції. На першому етапі встановлюється загально – конструкторсько – технологічна характеристика виробу та матеріалів, з яких він створюється ( зріст, повнота група, розмірні ознаки, вид одягу, форму, покрій, ступінь прилягання по фігурі, основні потреби, матеріали ).

На другому етапі здійснюється попередній розрахунок та походження елементів конструкції виробу, яке визначається за мірками і прибавками.

На третьому етапі будується базисна сітка креслення – це ряд вертикальних і горизонтальних ліній, відстань між якими визначається даними попереднього розрахунку або за формулами.

Побудова креслення базової конструкції виробу

2.4.1 Попередній розрахунок конструкції

Попередній розрахунок конструкції дає змогу визначити основні параметри (габаритні розміри) конструкції. Розрахунок зводиться до визначення основних розмірів базової сітки креслення.

Вихідними даними для розробки конструкції виробу, тобто проектування його розгортки на площині є дані про тіло будову людини, величини її розмірних ознак, визначаючі розміри одягу, відповідні прибавки, а також відомості про форму одягу, покрій, проектованій технологічній обробці для надання об'ємної форми деталям.

Задача попереднього розрахунку – це визначення основних параметрів виробу у готовому вигляді.

1.Аналіз вимірювання С_гІІІ

С_гІІІ +1,5=Ш_г1+ Ш_пр +Ш_с

2.Вибір прибавок на вільне облягання та силует.

3.Разподілення прибавок та розрахунок виробу по лінії груді

С_гІІІ +П_р =Ш_г1 +П_шг +Ш_пр +П_шпр +Ш_с +П_шс

4. Розрахунок ширини рукава зверху, аналіз ширини рукава і ширини пройми.

Ширина рукава у закритому вигляді

1. Ш_рук =

2. Ш_рук =Ш_пр +П_ос (посадка)

П_пос = С_гІІІ + 0,1см

П_пос =0,1*С_гІІІ +1

5. Розрахунок виробу по лінії талії по моделі.

6. Розрахунок виробу по лінії стегон по моделі.

7. Розрахунок виробу по лінії низу по моделі.

2.4.2 Розрахунок та побудова базової конструкції

Основне креслення конструкції виробу будується завдяки розрахунків, що передбачені системою конструювання, яку обрано. Базова сітка – сукупність горизонтальних та вертикальних ліній, що визначають основні розміри виробу та його частин. Лінії сітки – це лінії, що відповідають основним лініям членіння тіла людини. Горизонтальні лінії сітки визначають: рівень шийної антропометричної точки , також цю лінію називають – лінією основи горловини спинки; лінію грудей, точніше за основну горизонталь прийнята лінія глибини пройми; лінія талії, а також лінія стегон та низу вироба.

Вертикальні лінії сітки визначають ширину виробу на різних ділянках, а саме: вертикаль спинки – лінія середини спинки; допоміжна вертикаль креслення спинки, визначає ширину спинки; допоміжна вертикаль креслення спинки пілочки, що визначає ширину пройми; основна вертикаль креслення пілочки, лінія середини переду – лінія напівзаносу. Побудову базової сітки креслення зазвичай починають з побудови прямого кута на перехресті вертикальної лінії середини спинки та горизонтальної лінії. Потім на цих лініях вниз та вправо відкладають відрізки, які визначають положення інших горизонталей та вертикалей сітки: лінії талії, стегон, низу. Розрахунки зведені в таблиці.

Розрахунок та розрахункові формули жіночого жакету напівприлеглого силуету і спідниці святкового призначення на типову фігуру 164-96-100

2.4.3 Побудова модельної конструкції

Процес створення нових моделей одягу називається моделюванням. Під технічним моделюванням розуміється процес розробки креслень і зразка виробу по базовій готовій моделі або її графічному зображенню з використанням силуетної основи виробу.

Першим етапом технічного моделювання є ретельне вивчення особливостей нової моделі. Якщо задан первісний зразок моделі, конструктор отримує найбільш повну інформацію о виробі, в цьому випадку він може приступити до розрахунку і проектуванню деталей за зразком моделі.

Цей метод конструювання, оснований на прямих вимірах оболонки розгорток поверхні зразка – еталона одягу (метод сікучих площин, конструювання розгорток деталей та ін.), є найбільш точним. Він забезпечує технологічність проектуємої конструкції, високу точність побудови креслення всіх деталей одягу.

Таким чином, маючи в наявності зразок моделі, коструктор виготовляє шаблони нових деталей, які копіює шилом або різцем на папір для виготовлення лекал або картон.

Ескіз або фотографія моделі ускладнюють роботу конструктора, бо вони не дають повної інформації про модель. У цьому випадку перш за все установлюється масштаб малюнку. На малюнок наносять осьова вертикальну лінію з боку переду та спинки та основні горизонтальні лінії – грудей, талії, стегон, коліна

Існують такі види моделювання: макетний, графічний та комбінований. Макетний метод є найпростішим, лекало розрізають по наміченій лінії, закривають попередній розчин та при цьому відкривається новий. Графічний метод включає в себе спосіб перпендикулярів, засічок. Використання одночасно двох методів називається комбінованим.

При виготовленні виробу звертають увагу на найбільш важливі її характеристики та особливості: вид виробу, силует, покрій, розмір, зріст, повнота група, та вид тканини.

Найбільш поширені методи технічного моделювання є конічне та паралельне розширення.

Лінії модельних особливостей наносяться на креслення вихідної конструкції і будуються первинні шаблони (лекала) виробу. На цьому стані робіт визначається економічність конструкції, розраховується площа лекал, виконується розкладка, визначається відсоток між лекальних випадів.

В даній моделі виконувалося таке технічне моделювання, як переносмакетним способом нагрудної виточки у зріз горловини, що призводить до розкриття талієвої виточки. На спинці талієва виточка співпадає з вертикальним рельєфом нанесеним графічним способом, який починається від пройми та розташована донизу жакету. Завдяки графічному методу до базової конструкції добудовується комір – стійка суцільно викроєний із пілочкою та спинкою. Комір – стійка на спинці вміщує до себе виточку, яка утворилася під час закриття плечової графічним методом. Оборка по низу пілочки та спинки розводиться конічним способом для досягнення якнайбільшої зборки. Її довжина по нижньому зрізу збільшується на 11 см.

На базовій конструкції горішньої частини рукава від низу по ліктьовому зрізу відкладаю 12 см, отримую точку т.В. З'єдную прямою т.В та т.М3. Поділяю відрізок навпіл т.В1. Відкладаю перпендикулярно 1 см та отримую т.В2. З'єдную точки В, В2, М3 плавною дугою. Так отримую межі декоративної вставки на горішній частині рукава.

На базової конструкції переднього та заднього полотнищ спідниці від т. Н2 вгору по бічному зрізу спідниці відкладаю 33 см та 27 см ( різниця – 6 см – ширина декоративних вставок) та отримую відповідно т.Б5 та т.Б6. Від т.Н1' відкладаю вліво 13см та 19см (т.К4 та т.К3),а від т.Н вправо11см та 17 см (т.К1 та т.К2) – ширина вставок по лінії низу спідниці. Потім з'єднати т.К1та т.Б5, т.К2 та т.Б2, т.К3 та т.Б2, т.К4 та т.Б5 за допомогою лекала.. Для побудови шлиці треба відкласти від т.Н 5 см ліворуч т.Н3, та від т.Н вгору 15 см т.Н4. Підняти перпендикуляри із т.Н3 та т.Н4 отримуємо т.Н3'.

3. Робоча документація

Робоча конструкторська документація - заключна стадія проектування.

Розробка робочої документації виконується для досліджуваного зразка в п’ять етапів, потім для встановлення серії (в два етапи) i далі на вибір встановленого серійного чи масового виробництва.

В швейній промисловості для розробки робочої документації можна віднести оформлення технічного опису моделей. Більшість форм технічного опису заповнюється на стадії розробки ескізного проекту. При проектуванні виробничого та форменого одягу цей етап проектування подається найбільш повно, оскільки зразок моделі проходить випробовування на відповідність вимогам, які встановлюються до одягу даної професії або сам його зразок i його технічний опис, далі виконується випробовування для серій зразків та коректується робоча документація.

Робоча документація на моделі швейного виробу розробляється, як правило, в формах моделей або безпосередньо на швейному виробництві на основі конструкторської документації технічного проекту та його креслення.

Робоча конструкторська документація включає крім технічного опису комплекс лекал деталей виро6у з основного матеріалу, підкладки, прикладу, допоміжних лекал. На цій стадії проектування уточнюють лекала після виготовлення першого зразка, визначають норму витрат матеріалу на модель, виконують технічне розмноження лекал i повністю оформлюють технічний опис на модель, що проектується.

3.1 Розробка остаточних лекал на модель

Лекала деталей виробу - кінцева мета конструювання. По лекалам в подальшому процесі масового виробництва одягу на підприємстві виконують обкрейдування, вирізають i перевіряють край, уточнюють контур деталей при обробці їх в потоці. Лекала отримують по технічним кресленням конструкції. Розробку робочих креслень лекал деталей виробу виконують у встановленій послідовності:

1) перевірка креслень конструкції;

2) винесення уточнень, які враховують усадку тканини;

3) копіювання креслень деталей;

4) розробка контурів лекал з урахуванням технічної обробки;

5) оформлення робочих креслень лекал деталей одягу;

6) побудова робочих креслень лекал допоміжних деталей i лекал;

7) розробка шаблонів лекал деталей виробу для промислового використання.

При перевірці креслення конструкції контролюється спряженість ліній по спряжених зрізах, місця розташування контрольних знаків (надсічок), довжини монтованих зрізів деталей.

Для виготовлення лекал креслення деталей копіюють, контури лекал розробляють з урахуванням технологічної обробки i в відповідності з конструкцією шва. Тут також враховуються товщина i осипання тканини, конфігурація зрізу, необхідність подальшого уточнення крою i т. д.

Розрізняють три види шаблонів: основні, похідні, допоміжні.

Основні , в залежності від призначення поділяють на шаблони-оригінали, шаблони - еталони, робочі шаблони.

Шаблони-оригінали постійно відповідають розробленому зразку конкретної моделі (основного базового розміру). Отримують їх виконуючи деталі конструкції з креслення i додають до кожного зразку деталей необхідні технічні припуски.

Шаблон-еталони отримують по лекалах-оригіналах шляхом градації їх на всі рекомендовані для даної моделі розміри i зросту.

Їх використовують для виготовлення виробів-еталонів i для перевірки якості робочих шаблонів.

Робочі шаблони виготовляють для виконання розкладки шаблонів, перевірки якості крою.

До основних лекал відносять лекала деталей конструкції із основного матеріалу (тканин и верха): спинка, пілочка, нижній колір i т.д.

Похідні лекала отримують на базі основних, до них відносяться лекала деталей, які виготовлені із матеріалу верха (підборт, кишені, хлястики), а також лекала деталей виробу із підкладочних i прокладочних матеріалів.

Допоміжні лекала будують на основі основних i похідних лекал. По них виконують намітку розташування кишень, виточок, дрібних деталей, місця розташування петель i ґудзиків, ліній підрізу при уточненні деталей після ВТО. На кожному шаблоні вказують найменування шаблона, назву виробу, номер моделі, призначення шаблону, найменування деталі, зріст, розмір, кількість деталей, нить основи, відхилення від неї, лінії доступних надставок.

На одній із основ лекал виконують специфікацію деталей крою.

На лекалах також виконують контрольні знаки - надсічки.

3.2 Специфікація деталей крою

Специфікація деталей крою є невід'ємною частиною робочої документації, яка складається на підставі креслень лекал виробу.

Специфікація деталей крою

4. Охорона праці та зовнішнього середовища

4.1 Правові основи охорони праці

Закон України "про охорону праці" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя та здоров'я в процесі трудової діяльності.

Згідно цього Закону умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

Працівнику не може пропонуватися робота, за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, професійного обладнання, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

За період простою з причин, виникнення виробничої ситуації, небезпечної для життя чи здоров'я людей, які виникли не звини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, недодержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Працівник, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання та перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенси на пільгових умовах і в пільгових розмірах.

Працівник зобов'язаний:

- дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і

здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи

під час перебування на території підприємства;

- знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони

праці, користуватися засобами колективного та індивідуального

захисту;

- проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди;

- усі працівники через кожні два роки здають санітарний мінімум;

- виконувати строго правила особистої гігієни, мати приємний зовнішній вигляд.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог, згідно діючого законодавства України.

Не допускається прийняття на роботу осіб молодше від шістнадцяти років. Винятком можуть бути особи, які досягнули п'ятнадцяти років за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Для неповнолітніх у віці від 16 до 18 років встановлений скорочений 36-годинний робочий тиждень, а для п'ятнадцятирічних - 24-годинний. Заробітна плата працівникам молодше від вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановленні для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками:

- підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою

роботою (до 2 разів на годину) - 10 кг;

- підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни - 7 кг.

4.2 Техніка безпеки при виконанні робіт по тематицідипломного проекту

Загальні вимоги до технологічних процесів:

· Проектування та проведення технологічних процесів повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002-75ССБТ Процессы производственные. Общие требования.

· Необхідно слідкувати за тим, щоб підлога не була слизькою. Всі пролиті на підлогу рідини (масла, емульсії тощо) слід ретельно вимивати та прочищати.

Електробезпека.

· Електропостачання фабрик по ступені забезпечення надійності належить до 2-3-ї категорії з обладнанням електроживлення з напругою 380/220 В.

· Улаштування, експлуатацію і ремонт електротехнічних установок та мереж, переносних електроапаратів та електроінструментів необхідно здійснювати згідно з Правилами техніки безпеки при експлуатації електроустановок та ГОСТ 12.1.019-79 ССБТ. Електробезпека. Загальні правила

· До роботи з електроапаратурою та електроінструментом допускаються особи, які пройшли інструктаж та навчання безпечним методам праці, перевірку знань правил безпеки та інструкції у відповідності до посади.

· Електроапаратура те електроінструмент повинні відповідати таким основним вимогам:

- контролювати зберігання та справність електроінструменту та переносних електричних освітлювачів повинна особа, яка має спеціальне уповноваження.

- перевірка стану ізоляції проводів, заземлювальної жили електроінструменту, переносних електричних світильників, а також ізоляції понижувальних трансформаторів та перетворювачів частоти провадиться мегомметром не менше ніж 1 раз на місяць особою з кваліфікаційною групою не нижчою за 3-тю.

- електроінструмент, переносні електросвітильники та інші електроприлади перевіряються зовнішнім оглядом, звертається увага на справність заземлення та ізоляції проводів, відсутність оголених струмопровідних частин та відповідність інструмента до умов роботи.

- зіткнення проводів з вологими та масляними речами забороняється. При виявленні будь-яких несправностей робота з електроінструментом або переносними електричними світильниками негайно припиняється.

- при припиненні подачі струму під час роботи з електроінструментом або під час перерви електроінструмент необхідно відключати від електромережі. Вимоги до розміщення обладнання та організації робочих місць.

· Обладнання фабрик розмішують відповідно до Норм технологического проектирования фабрик.

· Установка додаткового обладнання, не передбаченого проектом, дозволяється тільки з дозволу технічної те санітарної інспекції.

4.3 Пожежна безпека

1 Пожежна безпека регламентується ГОСТ 12.1.004-85 ССБТ «Пожарная безопасность». Загальні вимоги, будівельними нормами і правилами СНиП 2-80 «Противопожарные нормы проектирования зданий промышленных предприятий» і «Правилами пожежної безпеки України».

2. Пожежна безпека підприємства забезпечується: системою попередження пожежі; системою пожежного захисту.

3.У приміщеннях майстерень забороняється зберігання легкозаймистих речовин біля опалювальних приладів.

Дотримання правил пожежної безпеки є обов'язком кожного працівника.

4.Основними причинами виникнення пожежі в майстернях можуть

бути:

- порушення правил техніки безпеки, інструкцій технологічного обладнання, несправність професійного інструмента;

- несправність електроустановок, електропроводки, вентиляційних систем та опалювальних приладів;

- загазованість виробничих приміщень пожежонебезпечними парами;

- само загорання горючих речовин і матеріалів;

- розряди статичної та атмосферної електрики(газові розряди).

5. Відходячи від робочого місця, швея повинна вимкнути освітлення і електричні прилади.

6 Не дозволяється користуватися електроплиткою для обігрівання приміщення.

7. Забороняється використовувати як абажури тканину, папір і інші горючі матеріали без спец каркасів, що не дозволяють торкатися до лампи та абажура.

8. Забороняється складати на батареї опалення білизну.

9. При перших ознаках пожежі - задимлення, запаху горілого необхідно викликати пожежників. Користуючись засобами первинного пожежогасіння приступити до ліквідації пожежі.

10 При появі запаху газу треба викликати аварійну службу. При цьому не можна палити, вмикати та вимикати електроприлади, користуватись відкритим вогнем.

11. Штори, занавіски та усі м'які меблі необхідно просякнути вогнегасник складом.

12. Кожне приміщення необхідно забезпечити вогнегасниками, інвентарем та інструментом. Усі засоби повинні знаходитись на місцях, які добре видно, захаращувати доступ до них заборонено.

На початковій стадії розвитку пожежі, використовують первинні засоби пожежогасіння — пожежний інвентар(пожежні відра, ящики з піском, лопати, покривала з негорючого теплоізоляційного полотна) та пожежні інструменти (багор, лом, сокира тощо).

Як правило, пожежний інвентар, інструменти розмішують на спеціальних стендах (щитках).

Серед вогнегасників широко використовують вуглекислотні ВВ-2, ВВ-5, які застосовують для гасіння легкозаймистих, твердих горючих речовин, електропроводок, що знаходяться під напругою до 1000В, а також цінних предметів.

Використовувати інвентар та обладнання для господарчих, виробничих та інших цілей, не пов'язаних з пожежогасінням категорично забороняється. Весь пожежний інвентар періодично перевіряється та випробується з занесенням результатів перевірки і випробувань до журналу.

4.4 Вимоги гігієни та виробничої санітарії

В усіх приміщеннях майстерні кожний день до початку роботи або після її закінчення провадиться ретельне вологе прибирання, впродовж робочого дня провадиться поточне прибирання, а один раз на місяць підприємство зачиняється на одну зміну на «санітарний день».

1. Під час проведення генерального прибирання та санітарного дня у приміщеннях обмітається пил зі стін та стель, миються світильники та плафони настінних світильників, радіатори опалення, вікна та двері. Умивальні раковини у виробничому та допоміжному приміщеннях ретельно чистять, миють та дезінфікують 0,5%ним розчином хлораміну; стіни та підлоги убиральні також дезінфікуються. Бачки для використаної білизни миються, наводиться порядок у індивідуальних шафах та тумбочках швей. Під час прибирання приміщення перукарні провітрюється.

Засоби колективного захисту в залежності від призначення підрозділяються на такі класи:

- засоби нормалізації повітряного середовища виробничих приміщень і робочих місць;

- засоби нормалізації освітлення робочих місць;

- засоби захисту від ураження електричним струмом;

- засоби захисту від електростатичних зарядів;

- засоби захисту від підвищення чи пониження температур поверхонь обладнання, матеріалів;

- від дії механічних факторів.

Засоби індивідуального захисту залежно від призначення розподіляються на такі класи:

- спеціальний захист для органів дихання;

- спеціальний одяг;

- спеціальний захист для очей;

- спеціальне взуття;

- спеціальний захист для рук.

Працівникам фабрик видають спецодяг та спецвзуття згідно з затвердженими нормами, які повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.011-89 Средства защиты работающих. За ним треба здійснювати належний догляд.

Освітлення

2. Природне та штучне освітлення на фабриках відповідає вимогам

СНиП 11-4-79.

3. В усіх приміщеннях використовують природне освітлення максимально.

4. Для штучного використовують світильники з люмінесцентними лампами білого кольору типу ЛБ.

5. Світильники загального освітлення слід розмішувати виходячи з умов створення рівномірної освітленості;

захист ока працюючого від різкого світла; безпека обслуговування; надійність їх кріплення.

6. Вікна та світлові отвори забороняється захаращувати

7. Слід передбачати місцеве освітлення з лампами розжарювання.

8. Скляні поверхні світлових отворів необхідно утримувати в чистоті та справності. Арматуру не менше ніж 2 рази в місяць чистити.

9. Для живлення використовувати напругу, яка не перевищує 220 В, за умов, що проводка та арматура розміщенні на висоті, не меншій за 2,5 м. (Штучне освітлення).

Висновки

Дана дипломна робота полягає у розробці жіночого костюма, який складається із жакету та спідниці напівприлеглого силуету, для жінок молодшої вікової групи.

Для розробки виробів існує єдина система конструкторської документації. До конструкторських документів відносяться графічні та тексові документи, які окремо чи в сукупності визначають склад та устрій виробу, та вміщують необхідні дані для його розробки або виготовлення, контролю, експлуатації та ремонту.

Документи в залежності від стадії розробки поділяються на проектні (технічне завдання, ескізний проект, технічний проект) і робочі (робоча документація).

Технічне завдання. Цей розділ вміщує в собі первинні відомості про модель та вимоги до неї, до обраного матеріалу. Також треба було проаналізувати напрямок моди, її розвиток і відображення модних елементів у обраній моделі, та моделях пропозиціях. Технічне завдання не вміщує графічні зображення: це зображення основної моделі та моделей пропозицій в кольорі.

Ескізний проект також вміщував і графічні зображення, й текстові документи. До текстових документів належить обґрунтування вибору матеріалів для виробу, обґрунтування обраної системи конструювання, та таблиці розмірних ознак, прибавок, розрахунок та побудова базової конструкції виробу. Графічним зображенням на даному етапі проектування є зображення побудови креслення базової конструкції виробу, а також нанесення модельних особливостей різними методами, відображеними в дипломному проекті.

До робочого документації входило тільки графічне зображення розробки остаточних лекал на модель, та специфікація деталей крою.

Робоча документація – це завершальний етап розробки моделі, на якому і закінчується дипломна робота.

Список використаної літератури

1. Коблякова Е.Б. «Конструювання одягу з елементами САПР»: Підручник для вузів. М Легпромбитвидат, 2008р.

2. Коблякова Е.Б. «Основи конструювання одягу» - М 82р.

3. Кокеткин «Довідник по конструюванню»

4. Трухан « Довідник молодого швейника»

5. Шершньова «Конструювання жіночого одягу на типові та нетипові фігури» М.Легка промисловість, 2000

6. Гришпан І.Я. «Конструювання чоловічого верхнього одягу по індивідуальним заказам» - М. Легпромбитвидат, 2007р.

7. Баженов «Матеріалознавство»

8. ДОСТ 17-326-81 «Вироби швейні, трикотажні, хутряні. Типові фігури жінок. Розмірні признаки для проектує мого одягу.»

9. ДОСТ 17-325-81 «Вироби швейні, трикотажні, хутряні. Типові фігури чоловіків. Розмірні признаки для проектування одягу.»

10. Янчевська Е.А. «Конструювання верхнього одягу» М Легпромбитвидат.

11. Єрмакова К.І. «Основні та похідні лекала».

12. Саламатова С.М. «Конструювання одягу» М. Легка та харчова промисловість 2004р.

13. Славінська А.Л. «Побудова лекал різного асортименту» 2-ге видання.2002р.

14. Сакулін Б.С. Конструювання чоловічого та жіночого одягу Центр Академія.

15. Матузова Е.М. «Розробка конструкції виробів по моделям» 1975р.

16. Журнал «Легка промисловість» №1-12

17. Журнал «Ательє»

18. Журнал «Бурда» №1-12

19. Журнал «Мьорфі»

Розробка моделі демісезонної жіночої куртки

Формування художньо-конструктивного мислення у молодших школярів

Розробка колекції жіночого одягу

Дидактичний проект підготовки робітника за фахом "Кравець 4 розряду" з поглибленою розробкою технологій навчання по темі: "Особливості конструювання двошовного рукава до пальто"

Технологія пошиття "Сукні-коктейль"

Використання різнорівневих завдань на уроках трудового навчання

Проектно–конструкторская документация на семейство моделей женской зимней одежды для серийного производства в условиях промышленных предприятий

Технологія пошиву напівпальто

Побудова та розкрій жіночої сукні

Декоративно-прикладне мистецтво

Принципи гармонійної побудови формоутворення костюма

Батик

Технології галузей легкої промисловості

Організація та методика проведення занять з технічної праці в 5-му класі

Разработка коллекции женского костюма классического стиля с элементами романтики в условиях индивидуального производства

Гурткова робота у початкових класах у системі трудового навчання і виховання