Курсовая работа: Розробка колекції жіночого одягу

Зміст

1. Формування вихідних даних до проектування колекції

1.1.Обґрунтування мети та об’єкту проектування, визначення типу колекції

1.2.Визначення творчого джерела до розробки ідеї колекція

1.3.Розробка творчої ідеї та художнього образу колекції

Висновки

2. Розробка колекції моделей одягу

2.1.Визначення принципів композиційної будови системи «колекція»

2.2.Розробка ескізів моделей колекції. Формування блоку

3. Конструювання моделей колекції

3.1. Обґрунтування виробу та характеристика матеріалів для моделей колекція

3.2. Розробка базової конструкції для моделей колекції

3.2.1. Морфологічний аналіз моделей колекції

3.2.2. Визначення базової конструкції для моделей колекції

3.2.3. Розробка креслення деталей базової конструкції

3.2.4. Оцінка якості первинного креслення деталей базової конструкції

3.3. Розробка конструкції моделей колекції

3.3.1. Розробка схем конструктивного моделювання

3.3.2. Розробка первинних креслень деталей моделей

3.3.3. Виготовлення однієї з моделей колекції або її макету

3.3.4. Розробка остаточних лекал на одну із моделей колекції

Загальні висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

На сьогоднішній день мода є однією з найприбутковіших сфер бізнесу, яка постійно розвивається. Відповідно – зростає конкуренція в модному бізнесі і відбувається постійна активна боротьба за споживача. Тому важливим моментом в сучасному виробництві одягу є розробка нових колекцій.

Цілому створення колекції передбачає наступний порядок:

1. формується концепція на основі тренду, яка втілюється в колекції тканин та інших матеріалів для створення колекції

2. створюються перспективні колекції високої моди, які демонструються за півроку до сезону, хоча запропоновані в них стилі та тенденції в масовій моді реалізуються пізніше.

3. створюються та розробляються промислові масові колекції на основі тенденцій, показаних в колекціях haute-couture і prêt-a-porter.

Актуальність вибору теми полягає естетичному та культурологічному вибору теми зумовлена особливостями образу життя сучасної жінки а також сучасними тенденціями в світі моди. Створення жіночого одягу для повсякденного використання. [1].

Тема втілює впевненість та стриманість. Вона навіяна міським життям, графікою та дизайном, культурною тусовкою, мінімалізмом та комфортністю. Щодо кольорової гами, то однією з найбільш актуальних є класична хроматична палітра – відтінки сірого від світлого до темного і чорнильна гама, відповідає прогнозу домінуючих кольорів та форм на 2008–2009 роки. Прогноз зроблено на основі досліджень сучасних та минулих тенденцій за останні 5 років та їх синтезі з актуальним напрямом моди ретро стиль 20‑х років. [3. с.23].

Матеріалознавча доцільність колекції полягає в актуальності бавовняних тканин.

Дизайнери для своїх моделей вибирають легкі тканини, наприклад, бавовна як у Зака Позена, льон, як у Карла Лагерфельда для будинку Chanel, пристрасть до натуральних природних матеріалів, їх фактур та гігроскопічності [2].

Об’єктом та предметом розробки даної роботи є промислова колекція жіночого одягу, що розробляється на основі усестороннього аналізу сукні жіночої літнього призначення 20-х років ХХ століття методом трансформації – вже існуючої форми задля створення нової.

Мета курсової роботи полягає в розвитку творчого підходу до розв’язання ряду художньо-конструкторських завдань в процесі розробки колекції моделей одягу, створенні промислової колекції в культурно-історичному контексті обраної теми, набутті навичок роботи з творчим джерелом та спеціальною літературою.

Поставлена мета курсової роботи досягається виконанням певних завдань.

Завдання розробки колекції:

1. здійснити аналіз літератури за темою роботи;

2. виконати:

- вихідні дані до розробки колекції;

- обґрунтування обраного творчого джерела;

- аналіз теоретичного матеріалу;

- основні структури – і формотворчі особливості сукні;

3. розробка художнього образу колекції моделей одягу;

4. створення системи «колекція» моделей одягу.

1. Формування вихідних даних до проектування колекції

1.1 Обґрунтування мети об’єкту проектування, визначення типу колекції

Дана проектно-композиційна робота являє собою авторську колекцію Pret – a – porte жіночого вбрання, розроблену на основі модних тенденцій 20‑х років з використанням новітніх трендів.

Колекція розрахована на сучасну, жінку, віком 16–25 років, яка завжди знаходиться у центрі усіх культурних та світських подій. Вона – яскравий приклад сучасності та жіночості, в поєднанні з модними тенденціями.

Її життя немов театр, і кожен день вона грає нову роль і тільки головну. Вона вже звикла до світського життя та пильної уваги до своєї персони. Жінка приділяє велику увагу зачісці й кольору волосся – вони обов'язково повинні бути модними. Волосся коротке або довге, пишної форми, не обов’язково ретельно покладене, колір яскравий натуральний, виразний. Основні деталі макіяжу – стриманість, натуральність, доповненням можуть бути більш виразними вуста. Гардероб великий, оскільки така жінка не має сил встояти перед спокусами моди. У неї багато різних убрань – засобів перевтілення, які можна назвати вишуканим, але консервативним, які підкреслюють всі принадності.

Яскрава жінка любить стиль 20‑х років і напрям в моді мінімалізм. мінімалізм – найяскравіший і найбільш суперечний стиль другої половини ХХ ст. Мінімалізм універсальний. Пронизлива чистота ліній і ясність простору, врівноважений, гармонійний – альтернатива божевільному темпу сучасного життя, коли так природно виникає бажання розширити межі власного світу. Ми проходимо крізь сезони настроїв – і простір, у якому живемо, адаптується, змінюється, відбиваючи наші бажання. Мобільність і здатність трансформуватися – відмітна риса мінімалізму. Все просто, чітко, і в той же час – це постійний пошук, можливість висловити своє ставлення до життя на даний момент.

Не прилеглий силует, виразні горловини, різноманітні декоративні накладки, яскраво виражена фурнітура та аксесуари. Вечірні сукні мінімалістичні, конструктивні, зручні та вишукані з глибоким декольте, дуже комфортні. Сексуальна привабливість, вишуканих туалетів підкреслюється стриманою гамою, які включають для цієї романтично-ділової натури характерні любов до ризику, непередбачуваність. Ця дама часто використовує моду для досяжності створення власного образу. Вона поважає неповторність, індивідуальність у будь-якому прояві. Всі відтінки сірого використовуються і півтони сірого, вугільні тони, які відтіняє чорний в монохромній варіації, вся гамма чорно білого кіно. (Додатки №7.) Поступові колірні переходи говорять про те, що кожен тон і відтінок кольору – від насиченого вугільного до сталевого блакитного кольору, від металевого до холодного сіро-білого відтінку. Мінімалістські непомітні тони сталевої сірої палітри – основа колірної гамми повсякденного плаття, як прояв прекрасного смаку. Цей стиль тісно пов'язаний з «багатством крадькома», непоказним багатством елегантних і стильних чоловічих костюмів 20‑х років. Доповненням її гардероба стануть металеві і срібні прикраси.

Жінка впевнена й цілеспрямована. Вона є лідер, але не втрачає жіночність. Натура емоційна й мінлива: моменти екзальтації змінюються депресією. Строгість і завзятість характеру повинно «підкріплюватися» лаконічною, але обов'язково «читано» дорогою наповненістю одягу – чітке прямолінійного силуету, зручність і комфортність будь то в одязі для першої половини дня або другої, взуття без підборів, взагалі можуть бути якісь туфлі чоловічого фасону. Оптимальний стиль – стримана класика або радикальний мінімалізм. Їй необхідна природа й більші простори, в яких вона черпає життєві сили. Зовнішність цієї дами нагадує сучасний автомобіль, комфортний, швидкісний, і зовні привабливий. Вона готова мучити себе будь-якими вправами й дієтами, аби підтримувати себе у формі.

Колекція призначена для сезону весна-літо 2008–2009, та розрахована на жінок 42–46 розміру, стиль колекції відповідає сучасним тенденціям, про це свідчать останні колекції провідних дизайнерів та домів мод.

Прикладом цього є колекція (Віктора Анісімова) виконана у стилі мінімалізму, (Вікторії Гресь) яка за основу своєї колекції взяла колірну гамму чорно-білого кіно. [2].

1.2 Визначення творчого джерела до розробки ідеї колекції

Настала ера жінок з андрогиннимі тілами 15-річних хлопчиків. Майже обов'язкова для того часу довга низка перлин (довжина доходила до 2 метрів) повинна була лежати на грудях абсолютно плоско, навіть натяк на груди вважався негожим. Завдяки активним заняттям спортом, масажу, дієтам жінки могли знайти нове тіло – з вузькими стегнами і абсолютно плоскими грудьми. [3]. Ті, хто не володів необхідними даними, наглухо перебинтовували груди, щоб вона не вгадувалася під одягом. Все було занадто – і загар до темна (навіть купалися у ваннах з розчином йоду, щоб стати червонувато-коричневими) – перли на темній шкірі виглядали шикарно. Макіяж того часу «компенсував» недолік жіночності (темні тіні, чорне підведення, темно-червона помада – любую жінку перетворювали на роковою красуню). (Додатки №6.) З'явилися кольорові лаки для нігтів, що ефектно поєднувалися з сигареткою в довгому мундштуку. Відкриті ноги, гола спина і руки стали майже обов'язковими для дійсної модниці. У Чикаго навіть ввели штрафи за зайву «оголеність». Пані масово коротко постриглися, стали водити автомобіль, палити в суспільстві, ходити в театри і ресторани без обов'язкового раніше супутника – чоловіка; носили одяг в чоловічому стилі: смокінги, костюми брюки, сорочки і галстуки, капелюхи і кашне, закриті туфлі типа чоловічих напівчеревик. Вже в кінці десятиліття відбулося перше весілля, на яке наречена (британська актриса) наділа брюки. Це були роки підйому, Європа облямувалася від військових тягот. Економічне зростання, розвиток промисловості – все формувало стиль «золотих двадцятих». «Втрачене покоління», що пережило війну, квапилося надолужити прогаяне в безконечних розвагах. [3.с.145].

У 1921 році відбувся перший в світовій історії конкурс краси. Алкоголь, нікотин і опіум супроводжували «золоту молодь», як і гонки на автомобілях і польоти на аеропланах. Культ авіа перельотів привів до появи в модному одязі функціональних елементів професійного костюма авіаторів, шоферів і тому подібне – шкіряні куртки, автомобільні краги, пані в повсякденному житті носили навіть льотні шлеми. Починаючи з 20‑х років найсильніший вплив на моду робили зірки кіно і танцівниці джазу – саме з легкої руки, точніше, ноги однієї з них – Луїзи Брукс – образом десятиліття стала стрижка паж. Електричні машинки і придумана Фордом потокова лінія зробили переворот в легкій промисловості. Стало можливо шити одяг масово, але це зажадало уніфікації крою. Щоб личило як можна більшій кількості людей, крій ставав вільно-прямим, а крій геометричним в основі – так спрощувався рух тканини під лапкою швацької машини. Вперше жіночі фігури розділили на розміри і стали шити усереднені плаття на всі розміри з простими деталями. Були популярні драпіровки і довгі шарфи, прямі спідниці, що часто мали плісировані складки, пояс підкреслював стегна. Спідниці нестримно піднімалися і до 1925 року були найкоротшими – вище за коліно. Саме цей образ у нас асоціюється з 20-мі роками по фільмах, хоча на ділі ця мода була швидкоплинна – близько трьох років. [15.с.56]. Спідниці були такі короткі, що підв'язки були видні практично офіційно. У їх виготовленні і прикрасі змагаються спеціальні майстерні. Природно, це вимагало панчоху абсолютно нового типа. Старі шерстяні чорні вже не годилися, в СРСР в моді були тілесні, а на Заході можна було замовити малюнок панчохи – узор з кросвордів і так далі аж до фото жениха. Шовкові були багатьом не по кишені, для панчохи почали активно використовувати штучні волокна. Дансингоманія захопила весь світ і змінила модний костюм. Короткі блискучі плаття з «хвостами», що летять, виглядали сліпуче, бахрома, що прикрашала їх, підкреслювала пластику і «рваний» ритм нових танців. Інколи чохол з прозорої тканини надівався поверх щільної ультракороткої для того часу спідниці. Основний силует тих років – труба, з бретелями або без рукавів, з низьким декольте спереду і ззаду. Декольте на спині частенько досягало талії. Популярні були банти на стегнах і нерівний Поділ. У моді бісерна вишивка від верху до низу, бахрома. Хитом десятиліття стали танцювальні туфлі на стійкому каблуці з перетинкою і трикотаж. Стався справжній бум і у взуттєвій моді – почалося масове виробництво на фабриках. Вперше в історії модниці дістали можливість підбирати моделі туфель до того або іншого плаття. Для прикраси їх використовували алмази, існувала величезна кількість спеціальних всіляких пряжок і ременів. З'явилися модні і зручні гумові боти. Вони не були самостійним взуттям, а, як і калоші, надівалися на хороше взуття, щоб захистити її від води і грязі. Широкий каблук у них був не суцільний, а з поглибленням по центру. Нарядна туфелька входила туди каблучком. [3. с. 127]. Для чоловіків нарядним костюмом став смокінг або м'який темний піджак (в основному двобортний) у поєднанні з дуже широкими брюками. Чепуруни в двадцятих загладжували на брюках стрілки спереду і ззаду, порядні консервативні джентльмени – з боків. Серед капелюшків наймоднішим став капелюшок – «дзвін», носили окрім неї струми, канотьє, берети. У 1921 році з'явилися духи «Шанель № 5», а услід за ними, в 1926-м-коді, – маленьке чорне плаття – найзнаменитіша модель ХХ століття. Воно відразу стало символом дійсної стильності і елегантності, не підвладній часу і що йде всім без виключення жінкам. Досить було одній деталі, щоб перетворити таке плаття в ділове або вечірнє вбрання Габрієль Шанель, її стрижка, духи, її плаття і біжутерія стали практично символами 20‑х років. Наступного року з'явилася інша знаменита модель, що поклала почало стилю сюрреалізму і іронії в моді, – Ельза Ськиапареллі створила чорний светр з білим, що вив'язав, «бантом-обманкою» на грудях – зараз завдяки «Moschino» і іншим маркам, що йдуть по стопах Ськиапареллі, такий дизайн нікого не дивує – але тоді він став справжньою сенсацією.

У ту декаду модниць Європи захлеснула мода на екзотику. Розкопки гробниці фараона Тутанхамона викликали справжнє божевілля – египтоманію. Малюнки лотоса, скарабеїв, Клеопатри були скрізь. Геометричні жіночі стрижки, що нагадували єгипетські парики, плаття подовженого силуету, орнаменти, знайдені в похоронних камерах гробниці, силуети костюмів і староєгипетські прикраси стали копіювати модні журнали, ювеліри і модельєри Єгипетські мотиви були особливо популярні в стилі «ар деко». Моделі більшості кутюр'є відрізнялися декоративністю, великою кількістю прикрас, вишивкою у дусі цього наймоднішого стилю, який називали «стиль зіг-заг», «джазовий модерн» і «стиль зірок». Сам термін «ар деко» виник від назви виставки 1925 років в Парижі – Exposition des Arts Decoratifs et Industriels Modernes (Виставка сучасного декоративного і промислового мистецтва). Це був стиль прикрашеної і прикрашаючої речі. Декор покривав поверхні меблів, декоративні тканини, жіночі плаття і посуд. Вишивали, розписували, обробляли аплікацією навіть взуття. «Ар деко» був еклектичним стилем, що змішує геометричні форми кубізму і абстракціонізму з африканською екзотикою, стилізовані форми в дусі «ар нуво» з мистецтвом Давнього Єгипту, найдорожчі традиційні матеріали з новацій ними. [9]. В рамках «ар деко» існувала безліч мікростилів: що зберігся ще з військових часів іспанський або латиноамериканський (туфлі з перетинками, високі гребені, мереживні мантильї і «манільські шалі»), африканський, геометричний. Останній був особливо популярний для прикрас, пудрениць і портсигарів, які перетворилися на модний дамський аксесуар. Китайський стиль був одним з таких екзотичних стилів 1920‑х рр. Китайські декоративні собачки, китайські кімоно будинку і парасольки на вулицях були неодмінним доповненням модного костюма. [4].

Інший не менш екзотичний для західної людини стиль – – російський – також став одним з символів моди 1920‑х рр. Раніше він надихався барвистими костюмами «Російських сезонів», а після війни його популярності сприяла еміграція з більшовицької Росії – емігранти шили і вишивали плаття і білизну, робили біжутерію і сумки, розписували шовкові шарфи і шалі. 1921г. – пік популярності «російських» вишивок. У Парижі, Берліні, Лондоні і інших центрах еміграції були відкриті росіяни будинку моди. Російський стиль – це плаття-сорочки з вишивкою, що нагадує узори селянських рушників і дорогоцінні прикраси візантійського одягу, пальто з хутряною обробкою. Російський кокошник був одним з наймодніших головних уборів. Цей стиль отримав визнання на Усесвітній виставці декоративного мистецтва в 1925 р. в Парижі – там експонувалися шалі, гобелени, сумки, пояси, обробки до платтів і пальта художниці-емігрантки Маревни, Золотою медаллю був нагороджений Будинок російських вишивок «Китмір», а Гран-прі була присуджений моделям Н.П. Ламанової в павільйоні СРСР. У 1919 р. в Росії створюються «Майстерні сучасного костюма» (які очолила Надія Ламанова), розробляючи уніфіковані форми костюма, – в них збиралися одягнути всю країну в світлому комуністичному майбутньому. Шили одяг з рушників, ковдр, домотканій тканині – звичайній тканині було не купити У 1921 році в СРСР був популярний рух «Геть сором», члени якого ходили по містах голяка або прикрившись лише вузьким шарфом на стегнах з написом «Геть сором!». Але спроба відмовитися від «буржуазної міщанки» (одяг) в холодній Росії не удалася. Навпаки, було остромодене хутро – ті, хто не міг його собі дозволити, використовували хутро кішки, під яке «для додачі йому пишноті» підшивали ватяні валики. На моду в СРСР в період непу великий вплив зробило авангардне мистецтво – від футуризму і кубізму до абстракціонізму. Це виявилося перш за все в популярності геометричного орнаменту. Плаття з абстрактним декором і тканини з безпредметними малюнками були наймоднішими. У 1920 р. супрематизм виразився в моді у вигляді орнаменту на поверхні предметів – стенів, посуду, тканин, одягу. Виготовлялися тканини по ескізах К. Мальовіча і інших художників з «супрематічеськимі узорами». Особлива тема – декор в костюмі конструктивістів. Намагалися встановити нові форми одягу – і чоловічі і жіночі – як правило, на основі верхньої російської сорочки. Якщо стиль, що панував на Заході, «ар деко» був орієнтований на прикрасу речі, то функціоналізм в СРСР декларував відмову від декору взагалі – в його традиційному розумінні. Головним напрямом в радянському дизайні 1920‑х стала розробка функционального рабочого одягу. р. [4. с.126].

Весь одяг конструктивісти поділили на дві групи: прозодежду, тобто одяг для роботи, що розрізняється залежно від вигляду роботи, і спецодяг, призначений для роботи в особливих умовах. Звичайний, накладний декор в т.з. прозоодежде замінили декором-конструкцією: декоративну роль стали грати підкреслені конструктивні лінії, шви, деталі контрастного кольору, канти, застібки, кишені. У побутовому одязі була взагалі скасована обробка – защипи складки, манжети – все те, що вимагало надлишку тканини. Мода початку десятиліття в Росії пов'язана з появою нового типа плаття – плаття-сорочки прямого силуету з низькою лінією талії на стегнах. Подібний силует крав все – жіночі округлості, вага, вік. Нова мода – фасони і декор – як і на Заході, заснована на чистій геометрії. У роки Непу в радянську моду проникає західний стиль «ар деко» і тенденція до унісексу – жінки активно використовували короткі стрижки, брюки, гімнастерки майже всі палили. Активно випускалися радянські журнали мод, вільно можна було купити західні – але вже в кінці десятиліття влада ввела інформаційну блокаду і СРСР на довгі роки виявився відрізаним від новинок світової моди. На Заході ж посеред всього шику двадцятих», що «ревуть, вихору модних танців в самому кінці 1929 років на Уолт – стріт вибухнула фінансова криза. По Європі прокотилася хвиля банкротств, безробіття і самогубств. Мильний міхур лопнув. [6].

1.3 Розробка творчої ідеї та художнього образу колекції

В результаті аналізу творчого джерела виявилися характерні ознаки такі як, сукні у вигляді труби з глибокими декольте, елементи одягу банти та аксесуари у вигляді шарфів, та бус, короткої стрижки і плоскою хлопчиковою фігурою. Використання геометричної форми прямокутний силует, прямолінійність, пропорції 2:1 занижена лінія талії, навантаження декоративне за допомогою накладок. Фактура щільна та гладка. Кольорова гамма чорно-біла, та всі відтінки сірого, джерело кольорової гамми чорно-біле кіно, та тренди на 2008–2009 років. Стильове рішення це російський стиль 20‑х років, характерний новим типом плаття – плаття-сорочки прямого силуету з низькою лінією талії на стегнах. Подібний силует ховав всі – жіночі округлості, вага, вік. Фасони і декор – як і на Заході, заснована на чистій геометрії. Тенденція до унісексу – жінки активно використовували короткі стрижки, брюки, гімнастерки майже всі палили. [7].

Результат у додатку.

Висновки

Мода – дуже чутливий інструмент всіх соціальних змін, і разом із тим, це явище психологічного плану. Мода не може бути віднесена до однієї категорії визначення (соціальної, економічної, психічної): щоб правильно оцінити явище моди і дати йому визначення потрібно роздивитися його на різних етапах і з всіх точок зору. Моду слід розглядати на в великому, історичному відрізку часу, тоді її зміна здається регулярною; на протязі ж короткого часу зміна моди здається анархічною. [5. с.62].

Мода – явище довільно важке, воно залежить від цілого ряду факторів життя людей і розповсюджується на багато областей діяльності людини. Під модою слід розуміти недовгий час деяких смаків в якій-небудь сфері життя і культури. Вона характеризує обов’язкову зміну стиля, пов’язане з системою регулювання загальної поведінки людей. [6].

Літня мода тяжіє до простоти і класичності. Довжина – це відмінна особливість нової моди, іншим стає силует, виникають нові пропорції. Фігура «закрита» акцент переноситься з ніг на інші частини фігури, зокрема на декор. Талія занижена, лінія стегон підкреслюється довжиною блузи чи доповнюючими деталями.

Культурологічна актуальність роботи визначається модельно-риторичними реконструкціями.

Проаналізувавши характерні особливості костюму стиля 20‑х років, можна стверджувати, що:

1) Дана колекція є актуальною в цьому сезоні;

2) Вона є експериментальним проектом стилістично-конструктивного типу;

3) Колекція естетично актуальна.

Колекцію складає 10 (десять) моделей. Кожна модель витримана у стилі 20‑х років у поєднанні з сучасними тенденціями. Колекція розрахована на чутливу, романтичну жінку, яка поважає неповторність та індивідуальність у будь-якому прояві.

Колекція є експериментальним проектом стилістично-реконструктивного типу. Культурологічна актуальність роботи визначається модельно-риторичними реконструкціями. Колекція естетично актуальна.

Для того, щоб передати легкість та прозорість образу у проектованої колекції пропонується важка бавовняна тканина.

Проаналізувавши характерні особливості стилю 20‑х років, та використавши матеріал у створенні проектованої колекції стає зрозумілим, що сучасним тенденціям притаманні риси костюмів стародавніх часів.

Елементи декору, фурнітура, жорстки та пластичні лінії і форми розповсюджуються на оздоблення сукні та його деталі крою, підтверджуючи постулат про художню єдність рис стилю у різних сферах творчої діяльності нашого часу. [11. с.78].

Слід зазначити, що існує певна кількість невизначених аспектів в вивченні розвитку історичного костюма І пол. ХХ ст. в Європі і що вітчизняні дослідники довгий час не приділяли цій проблемі належної уваги. Тому проблеми еволюції моди не теренах європейської школи досліджуваного періоду можуть представляти широке поле для поглибленого детального вивчення. Отже, під впливом творчості художників, як виявилось, формувались основні принципи моди майбутнього в Європі. Як показує історія, основними факторами, що формували образне розуміння костюма, є соціальні функції всіх тих людей, для яких цей костюм створюється. ХХ століття представляє грандіозну картину розвитку модних форм костюма. Цей процес включає, еволюційні періоди поступового накоплення окремих признаків форми, що приводили до перетворення.

2. Розробка колекції моделей одягу

2.1 Визначення принципів композиційної будови системи «колекція»

Система «колекція» – це систематизований збір яких-небудь, однорідних предметів представляючи наукові та історичний або художній інтерес. Колекція проектування в одязі-це серія моделей різноманітного призначення складаючи єдинство:

– авторська концепція;

– образа;

– використовуємих в концепції матеріалів;

– форми базової конструкції;

– стильового рішення; [1.с.125].

Створення серії моделей на одній базовій основі є економічно більш вигідним, так, як виробництву не вигідно виготовлення різнорідних одиничних моделей: це вимогає частої перебудови потоків і розробки технічного документу, крім того нові модні стилі і напрямки вимагають від промислового регулярного оновлення асортименту виготовляємих виробів, як правило у ритмі зміни сезонної моди.

В залежності вед типу і призначення колекції в нії переважають ті чи інщі признаки. У любій колекції важливими признаками є цілісність це відрізняє колекцію від збору різнорідних моделей. В залежності від типу і призначення колекції в ній переважають ті чи інакші признаки. Види колекції:

– промислова, в котрих втілюються концепція, модуль, як правило зручна для мас пошиву розрахована на одній базовій конструкції: пропонуються нові стилі і тенденції.

2.2 Розробка ескізів моделей колекції. Формування блоку

Виходячи з визначення системи «колекції» розробляється структура колекції. Яка складається з блоків моделей одного виду одягу та встановлює принцип узгодженості, зв’язків та розвитку вихідної базової символ-форми(прямокутника). На підставі цих принципів розробляються ескізи моделей колекції у кількості 10 (десять) ескізів. Ескізи моделі виконуються на фігурі на аркуші цупкого білого паперу на форматі А3.

Ескізи моделей колекції наведені у додатку. (Додатки №5.)

3. Конструювання моделей колекції

3.1 Обґрунтування виробу та характеристика матеріалів для моделей колекції

На основі дослідження напрямків моди, лінії чисті, форми чіткі і добре обкреслені; кнопки і кріпильні деталі відсутні або приховані, – проте це не пряме повторення мінімалізму кінця 20‑х. Крій в той же час став екстравагантнішим: одяг вже не туго обтягує тіло, а струмує по ньому складками. У моді багатошаровість. Пальто-накидка без рукавів, куртка без коміра поверх довгого джемпера і спідниці (або брюк) – все це створює цікавий ефект. [6. с.67].

Чіткі лінії пом'якшують яскраві забарвлення. Якщо в дев'яностих мінімалізм був важким і стриманим, то зараз строгий крій розбавляє екстравагантне взуття (чоботи на шнуруванні або липучках, унти, боті льони з широкою халявою, балетки в східному стилі т.д.), а також сережки – чокери у стилі бароко. Просту сорочку-поло можна надіти з широкими брюками і величезними серьгамі – «люстрами». Для розробки моделей колекції, що проектується використаємо Натуральні бавовняні тканини – це тканини м'які, прохладні, добре всмоктують піт; вони застосовуються як тканини білизняні, сорочкові, сорочкові, платтяні. Тканини даного типа еластичні, відрізняються рівністю і однаковою товщиною. Негативна характерна особливість тканин з бавовни – вони володіють значними м'ятими і усадкою при пранні. Натуральні льняні тканини блискучі, гладкі, не дратують шкіру, оскільки до дії розбавлених кислот стійкіші, ніж бавовна. Вироби з льону володіють кращими в порівнянні з бавовною гігієнічними властивостями, бо гігроскопічність льону краща, нагрівання льняне полотно переносить легше, воно більш теплопровідне. Тому з льняних тканин рекомендують шити літній одяг. Лен володіє високою світлостійкістю, від сонячних променів тканину не втрачає колір. Льняне полотно використовують на скатерті і рушники. [8].

Недолік льону – мала розтяжність і низька пружність волокна, тканини сильно мнуть, одяг з льняних тканин деформується.

Кольоровагамма всі відтінки сірого використовуються і півтони сірого, вугільні тони, які відтіняє чорний в монохромній варіації. Поступові колірні переходи говорять про те, що кожен тон і відтінок кольору – від насиченого вугільного до сталевого блакитного кольору, від металевого до холодного сіро-білого відтінку. Кольрова гамма чорно-білого кіно. Мінімалістські непомітні тони сталевої сірої палітри – основа колірної гамми для повсякденного плаття, як прояв прєкрасного смаку.

3.2 Розробка базової конструкції для моделей колекції

3.2.1 Морфологічний аналіз моделей колекції

Для впорядкованого опису сукупності моделей обраного блоку та розробки їх конструкцій застосовується: метод морфологічного аналізу, який символізує досвід моделей за ознаками форми і конструкції.

Таблиця 3.2.1. Морфологічні ознаки моделей сукні жіночої

3.2.2 Визначення базової конструкції для моделей колекції

Базова конструкція – це конструкція, яка складається з основних деталей (спинки, переду або пілочки, рукава для плечового одягу; спинки, пілочки, рукава і нижнього коміра для верхнього плечового одягу; задньої і передньої частини для поясного одягу), розробляється для одягу певного виду і силуету з врахуванням прибавок на вільне облягання, утримує потенціал до модифікування (конструктивного моделювання).

В результаті створення модельного ряду ескізів, визначено, що буде використовуватись одна базова конструкція: сукні. Розробка базової конструкції необхідна для отримання на її основі моделей колекції застосуванням до її деталей прийомів конструктивного моделювання.

У базовій конструкції сукні закриваємо верхню грудну виточку і переводимо її до середньої лінії передньої пілочки, для утворення склад та надання об’єму в зоні грудей. Також на боковому шві від пройми до лінії стегон робимо прибавку по низу стегон для вільного облягання. Для подальшої роботи будуть використовуватись дані таблиці. (Таблиця 3.2.1)

3.2.3 Розробка креслення деталей базової конструкції

Для розробки схем конструктивного моделювання необхідно мати лекала базової конструкції у масштабі 1:5. Для цього на остаточному кресленні графічним способом зменшуються деталі базової конструкції, при цьому зберігаючи основні конструктивні лінії та всі монтажні позначки, зняти копії зменшених деталей та вирізати їх. Підготовлені зменшені лекала базової конструкції виконуються для розробки схем.

До деталей застосовуються прийоми конструктивного моделювання відповідно до ескізів моделей, що ілюструються схемами. При цьому відображаються усі етапи моделювання. Розроблені та оформлені схеми конструктивного моделювання кожної з моделей заздалегідь узгодились з керівником курсової роботи, які надаються у тексті пояснювальної записки.

Також необхідно виконати креслення деталей базової конструкції на міліметровому папері тонкими лініями у масштабі 1:1. розрахунки до побудови креслення надається у додатку.

Таблиця 3.2.2 – Розрахунок лінійних вимірів базової конструкції сукні жіночої у готовому вигляді. Розмір 175–90–100, (42–46)

Креслення деталей базової конструкції у масштабі 1:1 надається у (Додатки № 8.)

3.2.4 Оцінка якості первинного креслення деталей базової конструкції

Первинні креслення деталей конструкції можуть бути отримані за методичними рекомендаціями різних авторів. Побудова первинних креслень деталей конструкції за методичними рекомендаціями відносяться до розрахунково-графічного методу конструювання одягу, що є найбільш поширеним методом конструювання базових і типових конструкцій. Як відомо, розрахунково-графічний метод конструювання одягу являє собою опис послідовності побудови креслення деталей конструкції у текстовій або табличній формі, містить розрахункові формули для визначення величин конструктивних відрізків або розташування на кресленні конструктивних точок, опис графічних прийомів, які застосовуються при побудові креслення, а також схему креслення деталей у зменшеному масштабі з позначенням усіх конструктивних точок і відрізків. [5]

Вся сукупність розрахункових формул, яка використовувалася при розрахунково-графічному методі конструювання, поділена на три види. Серед них більш точним вважають формули 1-го виду, але точність визначення величин відрізів залежить від точності визначення прибавки на вільне облягання (Пв.о). Крім того, ті чи інші методичні рекомендації містять різний склад формул, у тому числі і формул 1-го виду. Це зумовлює необхідність оцінки якості первинного креслення, розробленого на фігурі людини відповідного розміру. Оцінка якості первинного креслення деталей конструкції виконується за певними критеріями та у певній послідовності.

Використовуючи креслення деталей типової конструкції сукні, перевірити відповідність у її лінійних вимірам розрахункам, наданим у таблиці 3.2.2. У випадку невідповідності вносяться зміни.

Передньо-задній баланс – це критерій посадки, який характеризується взаємним розташуванням вищих точок горловини переду та спинки в горизонтальному і вертикальному напрямках.

Передньо-задній баланс сукні – це розташування вищої точки горловини переду відносно горизонталі, яка проходить через точку основи горловини синки на кресленні і визначається цим відрізком. Оцінка передньо-заднього балансу сукні здійснюється за рядом розмірних ознак фігури відносно розміру:

Дтс – довжина спинки до талії з врахуванням виступу лопаток;

ДтсІ – відстань від лінії талії до ззаду до точки основи шиї;

ДтпІ – відстань від точки основи шиї до лінії талії спереду.

Опорний баланс конструкції сукні – це різниця між шириною горловини спинки та шириною горловини переду

Боковий баланс конструкції сукні може оцінюватися за двома способами.

Боковий баланс за першим способом – це різниця між довжинами між лініями висоти задньої пройми (відстань від плечової точки до лінії талії на фігурі ззаду) і висота передньої пройми (відстань від плечової точки до лінії талії на фігурі спереду).

Оцінка бокового балансу за другим способом здійснюється при накладанні деталі переду на деталь спинки із закритою плечовою та нагрудною виточкою.

Перевірити спряження первинних кривих ліній за допомогою кальки у наступній послідовності:

- перевірка спряження лінії горловини та лінії пройми;

- перевірка спряження лінії пройми в точці вершини бокової лінії;

- перевірка спряження лінії плеча деталей спинки та переду. [4]

3.3 Розробка конструкції моделей колекції

Провівши оцінку якості первинного креслення деталей базової конструкції можна сказати, що базова конструкція виконана без похибок, тому можна приступати до розробки моделей модифікацій.

В процесі розробки нових моделей отримані нові конструкції і нові форми моделей деталей базових конструкцій. До них застосовуються перетворення:

– зі зміною силуетної форми базової конструкції сукні, розширюється нижня лінія переду, і утворюються зборки.

– зі зміною силуетної форми базової конструкції плечового легкого виробу гольфу-закриваються виточки, і відбувається максимальне облягання.

Розробка конструкції моделей колекції відбувається за допомогою поєднання 1-го, та 2-го видів конструктивного моделювання.

3.3.1 Розробка схем конструктивного моделювання моделей

Для розробки схем конструктивного моделювання необхідні лекала базової конструкції у масштабі 1:5. Для цього на остаточному кресленні графічним способом необхідно зменшити деталі базової конструкції, зберігаючи основні конструктивні лінії та всі монтажні позначки, зняти копії зменшених деталей на кальку та вирізати їх. Підготовлені таким чином зменшені лекала базової конструкції використовуються для розробки схем.

Зменшені деталі базової конструкції наносяться олівцем на аркуші паперу формату А4. До деталей застосовуються прийоми конструктивного моделювання відповідно до ескізів моделей, що ілюструються схемами. При цьому відображаються всі етапи моделювання.

Схеми конструктивного моделювання моделей колекції у масштабі 1:5 додаються у (Додатки №9).

3.3.2 Розробка первинних креслень деталей моделей

Після затвердження викладачем моделювання моделей у масштабі 1:5, знімаються копії деталей у масштабі 1:1 на кальку, при цьому зберігаються усі конструктивні лінії та монтажні позначки, усі деталі наносяться на аркуші міліметрового паперу та виконується конструктивне моделювання моделей згідно вже розроблених та узгоджених схем. Моделювання кожної з моделей виконуються на окремому аркуші міліметрового паперу.

Первинне креслення кожної з моделей оформлюється з дотриманням правил технічного креслення.

Креслення надані у додатку.

3.3.3 Виготовлення однієї з моделей колекції або її макету

У процесі виготовлення кожної з моделей промислового блоку колекції проведено ряд послідовних робіт, а саме: підготовка лекал, розкроювання деталей, наметування деталей крою, проводяться примірки, вносяться зміни у первинні лекала та власне виконується виготовлення моделі із застосуванням машинних та ручних операцій а також виконується волого – теплова обробка як до окремих вузлів так і до виробу в цілому. При цьому обов’язково дотримується заздалегідь передбачена технологія обробки кожної з моделей.

3.3.4 Розробка остаточних лекал на одну з моделей колекції

На обрану модель перспективного блоку колекції виготовляються остаточні лекала з тонкого світлого паперу, на кожну деталь обов’язково необхідно нанести всі монтажні знаки, яка була необхідна для виготовлення моделі та її контролю: припуски на шви та підгини, основні конструктивні лінії (грудей, талії, стегон, середини спинки, середини переду, довжина рукава, ширина рукава, лінію ліктя), монтажні позначки, написи, кожна деталь обов’язково підписана. На найбільшій деталі(спинки) надана специфікація деталей, яку утримує деталь, де також вказані кількість деталей крою.

Остаточні лекала надані у додатках до курсової роботи.

Загальні висновки

Мета курсової роботи полягала у розвитку творчого підходу до розв’язання ряду художньо-конструкторських завдань. Тому для проектування було обрана сукня жіноча та легкий плечовий виріб – гольф. При створенні ескізів набуто навичок роботи з творчим джерелом Як правило, проектна розробка костюма виконується для жінок стрункої статури, вікової групи 16–25 років, які ведуть рухливий образ життєдіяльності, мають різні характери змішаного темпераменту і все-таки надають перевагу інноваціям, складності крою та комфортності, зберігаючи при цьому ніжність та жіночність. Жінки такого типу дуже легко сприймають розвиток моди, але завжди вдосконалюють і дотримуються свого стилю, не кидаючись із одного в інший.

Можна сказати, що сучасні дизайнери не підпорядковуються якомусь певному існуючому стилю, а завдання їх полягає в тому, щоб створити новий образ, який буде чинити емоційно – психологічну дію на людину. Також у створенні колекції одягу важливу роль відіграє кольорова гама та поєднання барв, тому в обраному вигляді одягу добре поєднуються білий, чорний, та відтінки сірого.

Виконання даного курсового проекту було спрямовано на задоволення певної групи споживачів. Та колекцій для промислового виготовлення.

Сучасні напрямки в моді все більше і більше спрямовані на підкреслення гармонійності образу, кожна жінка прагне мати свій стиль та iмiдж. Тому в даному курсовому проекті вибраний актуальний вид одягу, а саме жіноча сукня, яку можливо комбінувати, в залежності від настрою, та половини дня. Саме сукня може підкреслити рису, яка називається жіночністю. Форма, довжина та стиль сукні меже досить багато розповісти про характер, образ та статус жінки.

Отож у курсовому проекті були досягнуті таки навички, як:

- створення нового образу;

- комфортність;

- розв’язання ряду художньо конструкторських завдань;

- набуття навичок роботи з творчим джерелом;

- легкість виготовлення для промисловості;

- задоволено потреби споживача.

Отже, у курсовому проекті виконані усі поставлені завдання перед студентом.

Список використаної літератури

1. Алина Дзеконьска-Козловска. Женская мода ХХ века. Пер. с польск. М., «Легкая индустрия», 1977. 296с. с ил.

2. Людмила Кибалова, Ольга Гербенова, Милена Ламарова. 'Иллюстрированная энциклопедия МОДЫ. Перевод на русский язык И.М. Ильинской и А.А. Лосевой в 1986г.' – Прага, отпечатано в Чехословакии второе издание 1987г.: Артия, 1966, 1987 – с.608

3. Жунал «International Textiles», февраль-март №1 (15) 2008, ЗАО

«Эдипресс-Конлига», – 96 с.

4. Горина Г.С. Моделирование форм одежды. – М.: Легкая и пищевая пром.-сть, 1984.-272с.

5. Козлова Т.В. Основы теории проектирования костюма. – М.: Легпромбытиздат, 1988. – 350с.

6. Чус А.В., Данченко В.М. Основы технического творчества. Киев-Донецк: Высшая школа. Главное изд-во, 1983.-184с.

7. «История костюма Ростов н/Д: «Феникс», 2004.-336с.

8. История цивилизации. Новое время XIV-XIX вв. III том, Москва, «ЭКСМО-Пресс», 1998 г.-268с.

9. Пармон Ф.М. Композиция костюма. – М.: Легпромбытиздат, 1985.-263с.

10. Современная Энциклопедия Аванта+. Мода и стиль/ Глав. ред. В.А. Володин. М.: Аванта+, 2002. – 480 с.: ил.

11. Саламатова С.М. Конструирование одежды. М.: Легкая и пищевая промышленность, 1981.

12. Искусство стран и народов мира. Государственное научное издательство, «Советская энциклопедия», Москва, 1965 г.

13. Сивак В.Г., Калініна О.К., Харламова Г.М. Легке платя. К.: Час, 1992.-256с.

14.ОСТ 17–326–81 Изделия швейные, трикотажные, меховые. Фигуры мужчин типовые. Размерные признаки для проектирования одежды.

15. Жак Лин. Техника кроя: Пер. с франц. Клепцова А.Д. и Клепцовой З.И. – изд– Ижевск: Удмуртия, 1991. – 96 с.: илл.

16. Жунал «International Textiles», февраль-март №1 (15) 2008, ЗАО

«Эдипресс-Конлига», – 96 с.

17. Современная Энциклопедия Аванта+. Мода и стиль/ Глав. ред. В.А. Володин. М.: Аванта+, 2002. – 480 с.: ил.

18. Жак Лин. Техника кроя: Пер. с франц. Клепцова А.Д. и Клепцовой З.И. – 5‑е изд. – Ижевск: Удмуртия, 1991. – 96 с.: илл.

Інтернет джерела:

1. po6iv.ru/art/Odezhda_kostym_i_ih_funkzii –

2. www.greenmama.ua/nid

3. rate1.com.ua/uk/archive

4. books.efaculty.kiev.ua/mrk/3/t3/1.htm – 29k

5. http://fashion.rin.ru/article/history/25.html

6. revolution./

7. www.rada.gov.ua/zakon/skl4/5session/STENOGR Чечетов В.В.

8. www.stahl.com

9. www.fashiontrendsetter.com

10. www.liveinternet.ru/showjournal

13.www. couturiers.ru /98/1402.html

Додатки

1.1. Додаток: аналог кольорової гами та ліній, фактур для створення колекції.

2.1. Додаток: джерело «Чорно-біле кіно», зачіска, макіяж 20‑х років.

Декоративно-прикладне мистецтво

Формування художньо-конструктивного мислення у молодших школярів

Декоративно-прикладне мистецтво Галичини

Принципи гармонійної побудови формоутворення костюма

Дизайн-освіта майбутнього вчителя трудового навчання

Моделювання жакету жіночого святкового призначення

Жіноча зачіска на основі моди Японії

Гендерні відмінності в психології моди

Зачіски стародавнього Риму із довгого волосся

Аналіз та удосконалення системи оцінки ефективності виробничої діяльності інструментального цеха оснастки допоміжного виробництва підприємства по виробництву меблів ЗАТ "Новий Стиль Україна" (м. Харків)

Феномен кімоно

Використовування кольорової гамми, макiяжу, зачісок i конструктивних рiшень костюма у спортсменiв-танцюристiв

Технологія пошиття "Сукні-коктейль"

Стиль та імідж ділової людини

Використання різнорівневих завдань на уроках трудового навчання

Художнє оформлення виробів за допомогою аплікації

Сучасні тенденції моди швейних та трикотажних товарів

Принципи дипломатичного протоколу та етикету